Українська література 7 клас В. Цимбалюк "Освіта" - 530 с.

1. A-PDF Merger DEMO

2. х у д о ж н ій т в ір я к я в и щ е м и с т е ц т в а
Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить»
Так сказав Іван Франко про скарбницю духовної
культури кожного народу, І це справді так. Без книг ми
не можемо уявити життя на землі. Адже, як висловлю­
вався Тарас Шевченко, книга потрібна людині, як хліб
насущний.
Художня література — це один з найпоширеніших
видів мистецтва, що образно відтворює життя за допо­
могою слова. Основним джерелом, з якого розвинулась
література, був фольклор. Ще в сиву давнину первісна
людина навчилася образно передавати свої думки і по­
чуття у пісні, заг* уці, прислів’ї, казці. Так виникла
усна словесна худо; ч творчість, що згодом стала осно­
вою художньої літер. гури. Головним об’єктом зобра­
ження в літературі є людина, тому її ще називають
«людинознавством».
Художній твір є явищем мистецтва. А мистецтвої—
це сво^ їдне відображення навколишнього світу в ху­
дожніх образах або картинах через призму естетичного
сприйняття, тобто сприйняття через прекрасне. Письмен­
ник відтворює життя через індивідуальні художні
образи або картини. Він розкриває суспільні відносини,
характери і переживання людей на прикладі конкрет­
ної особи, яка є літературним героєм і ніби олюднює все
зображуване. Але письменник не просто копіює природ­
ні та суспільні явища, як фотограф. Він відбирає найха­
рактерніші з них, осмислює і доповнює з допомогою
творчої уяви.
Художній твір має зміст і художню форму. Під змі­
стом ми розуміємо життєві явища, факти, проблеми
і картини, художньо відображені автором. Здебільшого
це сюжет, тема, ідея, проблематика, образи. Під формою
4

3. ми розуміємо спосіб розкриття змісту художнього
твору» Це його структура, що виявляється у будові
(композиції), способі викладу подій, думок, почуттів,
у мовно-образотворчих засобах.
Образотворчі функції слова відіграють найважливі­
шу роль у художньому відображенні дійсності. Особливе
значення мають слова, що вживаються у переносному
значенні (тропи). Поняття, ознака якого переноситься
на інше слово, втрачає своє самостійне значення
і цікавить нас лише своєю вторинною ознакою, підпо­
рядковуючись тому слову, на яке переноситься ця
ознака. Тому художнім словом через підтекст можна
передати набагато більше інформації. За допомогою
тропів і поетичних синтаксичних засобів письменник
має змогу чіткіше виділити особливості зображуваного
явища, передати до нього своє ставлення, викликати
у читача не лише певні думки, а й почуття. Надзвичай­
ною емоційною силою відзначається поетичне слово.
Видатна українська поетеса Ліна Костенко зізнається:
Поезія — це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Щоб повноцінно осмислити зміст художнього слова,
потрібно оволодіти навичками виразного читання, усіма
його засобами, які допомагають донести до слухача гли­
бину і красу художнього твору.
Ви вже ознайомились з такими засобами виразності,
як пауза, Логічний наголос, інтонація, темп читання,
міміка і жести. Пригадаємо їх.
Під час читання ми робимо короткі або довгі паузи,
тобто зупинки голосу, які в сукупності створюють пев­
ний мовленнєвий такт, а логічним наголосом виділяємо
важливі за значимістю у тексті слова. Правильно пере­
дати зміст і настрій літературного твору допомагають
і такі засоби виразності, як темп читання (швидкий чи
повільний) та інтонація (розповідна, оклична, питальна,
перелічувальна тощо), через яку передаються почуття
5

4. і переживання, втілені письменником у художньому
творі (захоплення, радість, осуд, смуток тощо).
Донести до слухача ідейний зміст художнього твору
допомагають міміка і жести як допоміжні засоби вираз­
ності, якщо ними Правильно користуватися.
Читання розвиває усне мовлення і мислення люди­
ни, збагачує її почуття, формує активне ставлення до
навколишнього світу, виступає важливим засобом спіл­
кування і поглибленого вивчення художньої літера­
турно Тож прилучаймося до скарбів рідної культури,
щоб вирости освіченими, духовно багатими людьми.

5. Р о з д і л І
УКРАЇНО МОЯ, УКРАЇНО,
Я ДЛЯ ТЕБЕ НА СВІТІ ЖИВУ!
«Не забувай свій рідний край», «Кожному мила
своя сторона», «За рідний край хоч погибай»,— так
народ висловлюється про рідну землю, найдорожчу
для людини. Про де дуже гарно написав і відомий
український поет Василь Симоненко:
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна матір рідну вибирати,
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти иа чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину, (
Батьківщина уособлюється в уяві людини в образі
вогника рідної хати, батьківського порога, материнської
колисанки, босоногого дитинства. Всі ці спогади неза­
бутні. Про них з щасливою радістю і трепетним болем
згадують люди все своє життя. Із них найчастіше і почи­
нається наша батьківщина — Україна, край із чарівною
природою, багатою старовинною культурою, працьови­
тими і благородними людьми.
Нелегкою і часто трагічною була історія нашого
волелюбного народу. Віками він не мав справжньої сво­
боди, про яку завжди мріяв, будучи під гнітом татаро-
монгольського ira, польської шляхти, російського
царизму. Про ці жахливі часи підневільного становища
українського народу, в якого хотіли відібрати навіть
7

6. право говорити рідною мовою, образно написав Максим
Рильський:
Хотіли вирвати язик,
Хотіли ноги поламати,
Топтали під шалений крик,
В’язнили, кидали за грати...
Та народ не корився, протестував, боровся, виплекав­
ши в своєму лоні справжніх сподвижників і борців за
соціальне та національне визволення.
Не легшою була історія нашого народу і в XX століт­
ті. Українці пройшли крізь страхіття першої світової
та громадянської воєн, пережили небувалий у світі го­
лодомор, жахливі репресії, фашистську навалу, чорно­
бильську трагедію і лише на початку 90-х років почали
будувати незалежну суверенну державу.
Ми любимо свою Україну з її красою і болями» бо це
край, де ми народилися й живемо, це земля, рясно по­
лита кров’ю і потом наших батьків, дідів і прадідів,
яка вже живе під зорею нової Конституції України,
прийнятої у 1996 році. Тема любові до рідної землі стала
провідною і в нашій літературі.
УКРАЇНА
(Народна легенда)
Якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами.
Французи вибрали елегантність і красу, угорці — любов
до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти
Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, іта­
лійські одержали хист до музики...
Обдарувавши усіх, підвівся Бог зі святого трону
і раптом побачив у куточку дівчину» Вона була боса,
одягнута в вишивану сорочку, руса коса переплетена
синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної
калини.
— Хто ти? Чого плачеш? — запитав Бог.
-— Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від
пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій
8

7. роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
— Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі
таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Дівчина хотіла вже йти, та Бог, піднявши правицю,
зупинив її.
— Є у мене неоціненний дар, який услайить тебе на
цілий світ. Це — пісня.
Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притиснула
його до серця. Поклонилась низенько Всевишньому
і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
БО
(Із циклу «Сім струн»)
До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
По світі широкому буде та пісня літати,
А з нею надія кохана
Скрізь буде літати, по світі між людьми питати*
Де схована доля незнана?
І, може, зустрінеться пісня моя самотная
У світі з пташками-піснями,
То швидко полине тоді тая гучная зграя
Далеко шляхами-тернами.
Полине за синєє море, полине за гори,
Літатиме в чистому полю,
Здійметься високо-високо в небесні простори
І, може, спітка тую долю.
І, може, тоді завітає та доля жадана
До нашої рідної хати,
До тебе, моя ти Україно мила, кохана,
Моя безталанная мати!

8. ***
О, принесіть як не надію,
То крихту рідної землі:
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію...
Хоч кухоль з рідною водою!..
Я тільки очі напою,
До уст спрагнілих притулю,
Торкнусь душею вогняною.
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
УКРАЇНА
Дзвін шабель, пісні, походи,
Воля .-оііо.іш-іа,
Тихі зорі, ясні води —
Моя Україна.
Сииь гаїв, поля, світання,
Пісия солов’їна,
Ніжний шоїтіт і зітхання —
Моя Україна.
І в очах твоїх, кохана,
Міниться і лине
Сонцем щастя осіяна
Моя Україна.
ГРИГОРІЙ КОВАЛЬ
***
В радості, щасливою й багатою,
Гордою в зажурі і біді,
Україно, снися мені хатою,
Білою, як лебідь на воді.
ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

9. Ніби сестри зелені, стрункі, світлочолі,
Що, немов обеліски, сягають задумливих хмар.
Я такою з дитинства тебе, Україно, пізнала,
Коли йшла чередничкою в рідні поля золоті.,.
Голубами злітали у полі димки від вокзалу,
Ніби звали мене у незвідані далі оті.
Мріли скіфські могили... А он ті, то шапками козацькими
Насипали колись земляки-запорожці... Німій...
Ти — вкраїнка, гордись, вдарить спогад у серце
зненацька,
На коліна впади і дихнути від щастя не смій.
А то ленти вдягни, вишиванку, намисто і маки
І піди у степи, волошкові пісні наслухай!
Тільки ворог жада, щоб були всі народи однакі,
Ти — вкраїнка, радій, Україну у спадок приймай.
І таку, як була ти,— у січах, у вічній тривозі,
Коли дух непокори ти лишила грядущим вікам,
Коли долю твою ще везли на чумацькому возі,
І таку, як ти є,— я нікому тебе не віддам.
Все, що в серці несу, у твоїх я дістала глибинах.
Ти мені і любов, і пісенність, як ненька дала.
Я живу і співаю, бо живе і співа Україна,
Бо припала вустами до дзвінкого твого джерела.
1. Які народні прислів’я про рідний край ви знаете?
2. Які образи постають у вашій уяві, коли читаєте вірш Володи­
мира Сосюри «Україна»? Які епітети використовує автор для змалю­
вання рідного краю, його природи?
3. Уважно прочитайте вірш Любові Забашти «Вічне джерело».
Які народні символи, що уособлюють рідний край, вживає поетеса?
Які тропи використані у рядках:
Я живу і співаю, бо живе і співа Україна,
Бо припала вустами до дзвінкого твого джерела.
4. Розкажіть, що ви знаєте про трагічну долю українського народу
в минулому, в яких творах про це говориться. Підготуйте невелике
повідомлення для виступу в класі.
12

10. Снись мені з лугами і туманами,
З кобзою коло'сяних ланів,
Із Дніпром своїм задніпрельстаненим,
З голубим розвіллям берегів;
З небом синім, щедро шитим зорями,
З солов’їним щебетом в гаях,-—
Сохами й мечами переорана,
Прадідом оплакана в піснях-.
Ти моя — із домнами і трасами,
Що пливуть у світ за небокрай.
Бийся в серці голосом Тарасовим,
Полум’ям Довженковим палай!
Ти моя із радощами й болями,
Я люблю тебе, як матір син,
З канівськими гордими тополями,
З вербами заудайськиХ долин,
Україно, з вічністю заручена,
Хай шумить в мені твій зелен-сад
Мовою могутнього Славутича,
Журною трембітою Карпато
Рідна земле — вічна радість серця!
Все життя до тебе буду йти,
Тільки б воду не розлить з відерця
І до твого саду донести»
ЛЮБОВ ЗАВАШТА
ВІЧНЕ ДЖЕРЕЛО
До щему у серці, до терпкого солодкого щему
Я кохаю Вкраїну, омиту прозорим дощем,
Її грози весінні, листопади осінні,
Коли сиві дуби покриті багряним плащем.
І степи, і діброви, і зорі, і роси,
І беріз тонконогих розплетені коси,
І калини у лузі розсипаний жар,
І тополі у полі на широкім роздоллі,
11

11. 5. Прочитайте і розшифруйте акростих:
У червоному намисті
Коло річки в зелен-листі
Розпишалася калина,
А із нею й тополина,
їде візник, тихо стане,
На калину ніжно гляне,
А в уяві щось постане.
6. Розшукайте народні легенди і перекази, в яких розкривається
історія рідного краю.
7- Вивчіть напам’ять один з віршів про Україну, який вам най­
більше сподобався. Текст вірша можете підібрати самі-
8. Як у першій статті Конституції України характеризується
наша держава?

12. Р о з д і л II
ПІСЕННА ТВОРЧІСТЬ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Наша дума,- наша пісня
Не вмре, ш* загине.
От де, люде, наша слава*
Слава України! —
писав Тарас Шевченко. Справді, Україну не можна
уявити без пісні.
Серед жанрів усної народної творчості найпоширені­
ший — пісня» Відомий дослідник українського фоль­
клору Олександр Дей зазначав: «Українська народна
пісенність — ніби вічно мінливе поетичне море глиби­
ною в шеренгу століть, а шириною — як уся українська
земля, Котить і котить вона свої мелодійні хвилі по
українських просторах і вихлюпується самоцвітами-
бризками ген-ген за національні береги».
Українська пісня! Хто не був зачарований нею? Хто
не пов’язує її з найсвітлішими спогадами про дитинство
та юність, з мріями бути красивим і ніжним, сильним
і хоробрим? Який митець не був натхнений її багатю­
щими мелодіями, безмежною широтою і красою її обра­
зів, її чарівною силою, що викликає в людській душі
найтонші, найглибші асоціації, почуття, думки і праг­
нення творити красу?.. Який воїн не знаходив в україн­
ській пісні сили, завзяття, сміливості для захисту
рідної землі, презирства до ворога і до смерті?.. Який
трудівник не почував легкості й бадьорості від її непов­
торного ритму?.. Яка мати не співала легких, як сон,
пісень над колискою дітей своїх?..
Українська пісня — це бездонна душа українського
народу, його слава.
Так розмірковував Олександр Довженко.
14

13. Фольклористи відзначають, що пісенна класика
українського народу налічує більше 300 тисяч пісень.
Один з героїв Юрія Яновського висловився, що можна
спокійно прожити до глибокої старості —й на кожен
день знайдеться нова українська пісня. Ось яке у нас
безмежжя цих народних скарбів!
ОБРЯДОВІ ПІСНІ. КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ
З давніх-давен до нас дійшли різні народні свята
з цікавими обрядами (дійствами) і піснями. Пісні, які
виконувались під час таких народних свят, називались
обрядовими. Ці найдавніші за походженням пісні своїм
корінням сягають ще первіснообщинного ладу, тісно
зв’язані з язичницькими віруваннями давніх слов’ян.
Нашим пращурам, як і всім первісним людям, був вла­
стивій особливий погляд на світ, який їм уявлявся насе­
леним різними божествами і духами. Вони молилися пе­
ред гочцем, місяцем, зірками в небі, обожнювали землю,
річній гаї. Колись люди вірили, що словом і обрядом
мо: ш і вплинути на сили природи і примусити їх діяти
в (я даному напрямку. Верховним божеством вони
вв^ .сали Сонце, тому наших предків часто називають
«сонцепоклонниками».
Обрядова поезія була невідривною від праці людини,
від родинного побуту, від народного календаря. У різні
пори року виконувались різноманітні за змістом кален­
дарно-обрядові пісні, які повинні були забезпечувати
успіхи в господарюванні, гарний урожай, щастя в ро­
динному житті. Так, навесні скрізь на вигонах, левадах,
на сільських майданах і галявинах лунали життєславні
веснянки і гаївки, під час Зелених свят — р у с а л ь н і
пісні, а в час літнього сонцестояння, на Івана Купала,
біля ритуального вогнища,— к у п а л ь с ь к і пісні*
Коли ж закінчувалися жнива, то люди справляли об­
жинки, виконуючи ж н и в н і пісні і славлячи землю-
матінку, що дала щедрий урожай. У час зимового сонце­
стояння виконувались сонцесяйні колядки на честь
15

14. народження нового Сонця, а потім — новорічні щ е д ­
р і в к и , Пізніше календарно-обрядові пісні поступово
втрачали зв’язок з давніми обрядами, почали підпоряд­
ковуватись християнським святам, а згодом ставали
святковими розвагами молоді та дітей,
У попередніх класах ви вже ознайомились з обрядо­
вими піснями нашого народу, в яких славиться прихід
весни,— в е с н я н к а м и . Надзвичайно популярними в
народі були і такі обрядові пісні, як колядки і щедрівки.
Ці величальні пісні приурочувались до основних народ­
них свят зимового циклу: колядки — до Різдва (7 січня),
а щедрівки — до Нового року (за старим стилем —
14 січня).
Колядки як вид усної народнопоетичної творчості
з’явилися в язичницькі часи і пов’язані з одним із най­
більших свят наших предків — днем зимового сонце­
стояння, чи сонцевороту, яке називали святом Коляди,
або Корочуна, Святкували його 25 грудня (за старим
стилем) — найкоротшого у році дня, коли ніч була най­
довшою. Вважалося, що природа у цей час завмирала,
а сонце нібито з’їдав злий Корочун — темне слов’янське
божество. Всесильна богиня неба Коляда в дніпров­
ських водах народжувала нове сонце — маленького
Божича. Язичники намагалися захистити новонародже­
ного. Для цього вони виконували різні магічні дії, які
стали основою народного свята Коляди: проганяли
злого Корочуна, який намагався вкрасти нове сонце,
а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей
про народження нового сонця, про те, що «ясен світ
засвітився», як співається в давньоукраїнській колядці,
а зображення цього сонця носили з собою. Донині
колядники ходять із сонцесяйною «звіздою», що симво­
лізує небесне світило. Як тільки на небі сходила зоря,
колядники заходили в двір, будили господаря і співали
його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі,
світотворення. Ці величальні пісні на честь народження
нового Сонця стали називати колядами, або колядками
(за іменем слов’янської богині неба Коляди).
16

15. Свято зимового сонцестояння та створення світу
здавна відзначали всі народи Європи. Згодом, із появою
християнської релігії, 25 грудня (за старим стилем) або
7 січня (за новим стилем) почали святкувати народжен­
ня Ісуса Христа. Старовинний язичницький обряд коля­
дування був приурочений до одного з найбільших хри­
стиянських свят — Різдва Христового. Виникли нові
релігійні колядки з біблійно-християнськими образами.
Вони завоювали таку ж велику популярність у народі,
як і старовинні колядки. Варто лише згадати те, що за
їх обробку бралися найвидатніші українські компо­
зитори — Микола Лисенко, Микола Леонтович, Кирило
Стеценко, Станіслав Людкевич та ін.
Колядники, за народною традицією, під час обходів
дворів вшановували всіх членів родини. Вони виконува­
ли величальні пісні господареві, господині, хлопцеві,
дівчині, дітям.
Колядування обов’язково поєднувалось із відповід­
ними обрядовими та ігровими діями, танцями, музикою,
жартами. До групи колядників входили: «береза», або
«отаман», який знав найбільше колядок; «звіздар»,
який ніс зірку, що нагадувала сонце; «міхоноша», що
збирав дарунки, а також «ряджені» — переодягнуті в
«цапа», «козу», «діда», «бабу», «запорожця», «цига­
на», «ведмедя»; парубки та дівчата, які розігрували
народні вистави.
Через тиждень після Коляди (Різдва) 31 грудня (за
старим стилем), або 13 січня (за новим стилем), відзна­
чали Щедрий вечір, приурочений до зустрічі Нового ро­
ку. За християнським календарем це був день преподоб­
ної Меланії. Ці обидва свята були об’єднані і відзнача­
лися як Щедрий вечір, або Меланки.
Основною подією Щедрого вечора та Нового року
в Україні було щедрування, яке супроводжувалося
обов’язковим обходом хат із побажанням людям щастя,
здоров’я і добробуту в Новому році. Розігрували цікаві
обрядові дійства з «Меланкою» і «Василем», одягнути­
ми у весільний одяг «молодих», яких супроводжували
17

16. інші «ряджені» («дід», «коза», «циганка», «кінь»,
«журавель» тощо).
Коли порівняти колядки і щедрівки, то можна помі­
тити, що в багатьох щедрівках, особливо найдавніших
(наприклад, «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла
ластівочка», «Ой у полі оре плужок»), ідеться зовсім не
про зимовий період у житті людини: прилітають ластів­
ки, народжуються ягнята, оре плужок і т. п* Це свідчить
про те, що раніше Новий рік відзначався нашими
пращурами не взимку, а навесні.
З Новим роком пов’язаний і давній звичай «засіван­
ня», який зранку наступного дня, після Щедрого вечо­
ра, виконували хлопчики. Заходячи до хати родичів чи
сусідів, вони здійснювали символічне посівання зерном,
виголошували новорічні віншування.
Отже, традиційні різдвяно-новорічні обряди і ко­
лядки та щедрівки, що їх супроводжують,— це справж­
ня духовна скарбниця нашого народу, яку потрібно
глибоко пізнавати.
ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА
Як ще не було початку світа,
То ще не було неба, ні землі,
А лишень було широкеє море,
А на тім морі явір зелений,
На тім яворі три голубочки,
Три голубочки раду радили:
— Як би ми, браття, світ поставили?
Ой ходім, браття, аж на дно моря
Та там добудем дрібного піску.
Тот пісок дрібний посієм всюди,
Та встане з него свята землиця,
Та буде тамки золотий камінь,
З того каміння то буде сонце,
То буде сонце і місяць ясний,
Рум’яна зоря й звізди прекрасні.

17. РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ, КОЛЯДА ЇДЕ!
Радуйся, земле, Коляда їде!
Святий вечор, добрий вечор*
Коляда їде, всім дари везе,
Всім дари везе, нам слово каже,
Нам слово каже, що вже світ сяє.
Земле, земле, одчиняй двері,
Одчиняй двері, то твій князь їде,
То твій князь їде, молоду бере,
Молоду бере — обдаровує.
Ми ж тебе, господарю,
Та й не понижаємо,
А святими щедрами
Та й благословляємо!
КОЛЯДА, КОЛЯДА
Коляда, Коляда
В нашу хату загляда.
Коляда, Коляда
Людей добрих звеселя.
Коляда, Коляда
Землю нашу зогріва.
НОВА РАДІСТЬ СТАЛА
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви вошіотився,
Як чоловік, пеленами убого повився.
Ой ти Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії цього дому господарю.
Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій Україні.

18. ОЙ ЧИ Є, ЧИ НЕМА ПАН ГОСПОДАР ВДОМА
Ой чи є?чи нема пан господар вдома?
Щедрий вечір, добрий вечір, пан господар вдома?
Ой нема, ой нема, та й поїхав до млинап
Щедрий вечір, добрий вечір, та й поїхав до млина.
Та й муки спетлювать, меду-пива купувать.
Щедрий вечір, добрий вечір, меду-пива купувать.
Меду-пива купувать, щедрівників частувать.
Щедрий вечір, добрий вечір, щедрівників частувать.
У ЦЬОМУ ДВОРКУ, ЯК У ВІНКУ
У цьому дворку, як у вінку.
Приспів (повторюється після кожного
рядка):
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Там господар як виноград,
Там господиня як калина,
Його сини як соколи, ,
її дочки як панночки.
По саду ходили, сад садили.
Сад садили, сад поливали,
Вищий мене, кращий мене.
ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
♦Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
20

19. В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей,
Хоч не гроші, то полова,—
В тебе жінка чорноброва».
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
ОИ СИВАЯ ТА И ЗОЗУЛЕНЬКА
Ой сивая та й зозуленька
Приспів (повторюється після кожного
рядка):
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та й облітала,
А в одному та й не бувала.
А в тім саду три тереми.
Що в першому ясен місяць,
А в другому красне сонце,
А в третьому дрібні зірки.
Ясен місяць — пан господар,
Красне сонце — господиня,
Дрібні зірки — то їх діти.
СІЙСЯ, РОДИСЯ
Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Горох, чечевиця
І всяка пашниця,
Внизу корениста,
Зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком
Поздоровляю!

20. 1о Розкажіть, як виникли колядки, як у стародавніх колядках
пояснюється процес створення світу.
2, Яка різниця між колядками і щедрівками?
3, Які образні порівняння вживаються у колядках і щедрівках
для характеристики господаря та його родини?
4, Які побажання висловлюють колядники і щедрівники господа­
рям в обрядових піснях?
5, Доведіть за текстом колядок, що це стародавні величальні пісні
на честь Сонця.
6„ Як ви думаєте, в яку пору року наші пращури в сиву давнину
виконували щедрівки? З чого це видно?
7о Яка з колядок і щедрівок вам найбільше сподобалась і чим
саме? Вивчіть її напам’ять. Спробуйте проілюструвати«
8о Відгадайте загадки: Розстелений кожушок, на нім посіяний
горошок. Голуба хустина, жовтий клубок: по хустині качається,
людям усміхається.
ЗАДАЧІ ГОЛОВОЛОМКИ
Р е б у с — Це загадка, в якій слова або фрази9що роз­
гадуються, зображені у вигляді комбінації малюнків
з літерами та іншими знаками. Основні принципи побу­
дови ребуса такі: «Букви «у» та «в» передаються напи­
санням однієї букви в іншій (наприклад
«воля»). Якщо потрібно передати «на» або «над», то поз­
начають все зверху над горизонтальною лінією, а «під»,
«по» — під горизонтальною лінією, «до» передають зна­
ком додавання, «від» — знаком віднімання (наприклад,
ЛО ТО — це «долото», а — це «на волі»).
ВО
Якщо в назві слова, яке передається малюнком, потрібно
відкинути одну чи дві букви в кінці, то після малюнка
ставляться значки ’ або ”, якщо ж на початку слова —
такі значки ставляться перед малюнком (наприклад,
Л передає слово «лак»)с Подібним способом
можна передавати й інші комбінації малюнка з буква­
ми або самих букв*
22

21. К р о с в о р д “ задача-головоломка, яка полягає у
вписуванні букв у перехресні рядки клітинок накресле­
ної фігури так, щоб по горизонталі та вертикалі вийшли
загадані слова.
К р и п т о г р а м а — задача-головоломка, яка поля­
гав у розгадуванні певних висловлювань, букви в яких
читаються через певний інтервал (через клітинку, дві
клітинки).
Ч а й н в о р д — задача-головоломка, яка полягає у
вписуванні букв у рядки клітинок накресленої фігури.
У чайнворді перше слово закінчується такою буквою,
з якої починається наступне, і т. д.
Ш а р а д а — загадка, побудована на визначенні яко­
гось слова за його частинами або складами, поданими
описово, що можуть становити собою й окремі слова.
1. Розшифруйте ребуси:
ЩЩРЩ І
! © А н л
РУСАЛЬНІ ТА КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ
Обрядові пісні виконувались не лише взимку та
навесні, а й в інші пори року. Серед циклу літніх
обрядових пісень найвідомішими є русальні, купальські
та жнивні.
23

22. Р у с а л ь н і п і с н і виконувались під час обрядів на
«клечальному», або «русальному» тижні, три останні
дні якого вважались Зеленими святами (кінець трав­
ня — початок червня). У цю пору, в час буйного розкві­
ту природи, наші пращури відзначали аграрне свято
р у с а л і ї , яке пов’язувалось із родючістю полів. Воно
приурочувалось вшануванню зеленого світу рослинності,
тому і називалось Зеленими святами. За стародавніми
уявленнями, люди посмертно могли ставати росли­
нами або людиноподібними істотами — русалками, або
мавками, які знаходили собі притулок у лісах, полях,
водах. За народними повір’ями, русалки живуть у озе­
рах чи річках, а в Зелений четвер, що мав назву Русал­
чиного Великодня, виходять із води, ховаються в житі
або в лісах, гойдаються на гілках, танцюють при місяч­
ному сяйві. Вони могли оберігати людину від хвороби,
а поле — від стихії, але могли і шкодити людям: пото­
лочити жито, заманити у свої ігрища необережних юна­
ків чи дівчат та залоскотати їх до смерті. Тому люди
намагалися вшановувати русалок, задобрювати їх, зали­
шаючи їм на межах полів та вікнах хліб, розвішуючи
на деревах полотно для сорочок.
В Правобережній Україні поширеною була обрядова
гра «Тополя», що виконувалась на Зелені свята. Уквіт­
чану вінком, прикрашену намистом і хустками високу
дівчину водили по селу і співали:
Стояла тополя
Край чистого поля.
Стій, тополенько,
Стій, не розвивайсь,
Буйному вітроньку
Не піддавайсь.
На Зеленому тижні святково вбрані дівчата йшли
у ліс, де, вибравши берізку, прикрашали її стрічками,
хустками і водили навколо неї хороводи. Це був звичай
«завивання» берізки. Завиваючи вінки на деревах,
намагалися не пошкодити гілля, а на Трійцю кожна дів­
чина перевіряла свій вінок, визначаючи за свіжістю,
скільки їй жити. Все це супроводжувалось задушев­
ними ліричними піснями на честь буйного розквіту
24

23. природи і русалчиного царства. Так, в одній з таких
пісень співається:
На святій неділі
На білій березі.
Ей рано, рано,
На білій березі.
Сиділа русалка
Да питала літа.
Бй рано, рано,
Да питала літа.
В останній день «русалчиного» тижня влаштовували
проводи русалок, що осмислювалися людьми як прово­
ди весни, прощання з нею. За давнішими уявленнями,
такий обряд пов’язувався з культом предків, зокрема
з поминанням померлих. Цього дня дівчата й жінки
у вінках, взявшись попідруки, утворювали щільний ряд,
перегороджували вулицю і простували нею в напрямку
до лісу, поля чи ставка. По дорозі вони співали:
Проводили русалочки, проводили,
Щоб вони до нас не ходили,
Да нашого житечка не ломили,
Да наших діточок не ловили...
Дівчата робили спільний обід у полі на житах, після
частування розплітали коси, покладали на голови вінки
та співали. У деяких таких піснях русалка загадує
дівчині відгадати три загадки («Ой біжить, біжить мала
дівчина») або сім загадок («Ой ти дівко-семилітко»).
Русалка каже дівчині:
Як угадаєш — до батька пущу,
Не угадаєш — до себе візьму...
Русальні пісні надзвичайно ліричні, задушевні,
сповнені світла і радості, щирих дівочих мрій і спо­
дівань. їх мотиви широко використовували у своїй
творчості Тарас Шевченко (балади «Причинна», «Ру­
салка»), Леся Українка («Лісова пісня»), Микола
Гоголь («Майська ніч, або Утоплена»).
З обрядових пісень літнього циклу найвідо^шими
є к у п а л ь с ь к і . Вони виконуються на еаяті Івана
25

24. Купала, що зв’язане із прославленням життєдайних сил
природи, її найсильніших стихій — сонця (вогню) і во­
ди. Купальське свято символізує весілля бога літнього
сонцестояння з богинею води Даною і відзначається
7 липня (за новим стилем). За християнським кален­
дарем, це свято Івана Хрестителя.
Під час купальських свят робили чоловіче і жіноче
опудала, які називались по-різному — Іваном і Купа-
лою, Кострубом і Мареною. Навколо них водили ігри,
хороводи. Потім опудала спалювали або несли до річки
і топили, співаючи купальських пісень, наприклад «Ко­
ло Мареноньки ходили дівоньки...» В інших місцевос­
тях на галявині вкопували обрядове дерево, гілки яко­
го заквітчували, а на вершечок вішали вінки з калини
та барвінку. Святково вбрані дівчата запалювали на де­
реві свічки і кружляли навколо, співаючи купальських
пісень, потім пускали вінки (часом із запаленими свічка­
ми) на воду і дивилися: в який бік попливе вінок —
звідти слід чекати судженого. При цьому співали:
Ой пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Купальське деревце уособлювало Дерево життя,
вважалося символом дівочого щастя, добрих надій на
сімейну злагоду. Біля обрядового деревця під вечір
розкладали вогнище, і парубки у парі з дівчатами пере­
стрибували через вогонь, ніби «очищаючись» від усього
лихого. Купальський вогонь не гасили, а залишали
дотлівати, співаючи «Лежи, лежи, Купалочку, в черво­
ному багаттячку».
Купальські обряди і пісні знайшли відображення
в літературі. Так, Микола Гоголь написав «Вечір проти
Івана Купала», Михайло Старицький — «Ніч під Івана
Купала», Михайло Стельмах — «На Івана Купала».
Русальні та купальські пісні характерні не тільки
для України, а й для всіх слов’янських народів. Вони
маїоп*, традиційну будову, характерні ритмізовані за­
співи, п}и*співки, вигуки, що мало змінилися протягом
26

25. століть, а тому й сьогодні відлунюють гомоном минув­
шини наших предків (мотиви купання, ворожіння, пере­
творення людини на дерева, квіти тощо)»
ОИ БІЖИТЬ, БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА
Ой біжить, біжить мала дівчина,
А за нею русалочка:
— Та послухай мене, красна панночко,
Загадаю тобі три загадочки,
Як угадаєш — до батька пущу
Не угадаєш — до себе візьму і
«Ой що росте без кореня,
А що біжить без повода,
А що цвіте да без цвіту?»
«Камінь росте без кореня,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте без цвіту» о
Панночка загадочок не вгадала,—
Русалочка панночку залоскотала.
ОИ ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКУ
Ой проведу я русалочку до броду,
А сама вернуся додому.
Ідіть, русалоньки, ідіте,
Та нашого житечка не ломіте,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку»
КОЛО МАРЕНОНЬКИ ХОДИЛИ ДІВОНЬКИ
Коло Мареноньки ходили дівоньки,
Стороною дощик іде, стороною»
Що на морі хвиля, а в долині роса,
Стороною дощик іде, стороною,
Над нашею рожею червоною=
Ой на горі жито, а в долині просо,
Стороною дощик іде, ще й дрібненький,
Та на наш барвінок зелененький»
27

26. ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
Ой пущу віночок
На биструю воду,
На щастя, на долю
На милого вроду.
Ой поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зо мною.
1. Розпитайте у своїх рідних чи старожилів, як у вашій місцевості
колись відзначали русалії та Купала. У чому привабливість і невми­
рущість цих народних свят?
2. Розшукайте у фольклорних збірниках народні легенди, пере­
кази і повір’я про русалок. Хто такі, за народними уявленнями,
русалки?
3. Чому одне з найважливіших річних свят давніх слов’ян має
назву Івана Купала?
4. Які купальські пісні ви знаєте? Про що в них співається?
5. Відгадайте народні загадкн: Доки батько народився, син по
світу находився. Один біжить, другий лежить, третій кланяється.
6. Розгадайте ребус:
7. Які художні твори, де згадуються русалки, ви читали?
28

27. ЖНИВНІ ПІСНІ
Наші предки здавна були хліборобами. Тому пора
збирання врожаю була найвідповідальнішою у їхньому
житті. Для пісень, що виконувались під час жнив,
найхарактернішою рисою є прямий зв’язок їх з працею
хлібороба. У цих піснях звучить похвала ниві, врожаю,
сонцю, господарям, женцям, дарма що доводилось часто
важко працювати і збирати хліб на чужому полі. Жнив­
ні пісні оспівували женців, що «золотими серпами*
вижали всю ниву і наклали копичок, «скільки на небі
зірочок». У них вихвалявся вінок як символ урожаю.
«Жнивні пісні,-— пише фольклорист Олександр Дей,-—
ніби скупані в золотому промінні літнього сонця, образ
якого в них незмінно присутній; вони дихають теплом
і свіжістю зоряних вечорів, ароматом поля, достиглих
та свіжозжатих пшениць».
Весь цикл народних обрядових пісень, що виконува­
лись під час жнив, за змістом і часом виконання можна
поділити на три групи: зажинкові, які співалися на по­
чатку жнив; жнивні — виконувані під час жнив; об­
жинкові — ті, що співалися по закінченню жнив.
Початок жнив відбувався в урочистій обстановці. На
поле виходили цілими сім'ями, чисто одягнені, з паля­
ницею. Перший сніп («дідух») приносили додому, ста­
вили на покуті, а в деяких місцевостях — у стодолі,
прикрашали стрічками і зберігали до Різдва. Тематика
зажинкових пісень, які дійшли до нас, неширока, бо
цей процес початку жнив тривав недовго. У них зде­
більшого звучать побажання, щоб добре працювалося,
щоб женці були здоровими і господар був багатим:
Говорила нивка,
Щоб не боліла спинка,
Ні спина, ні голова,
Щоб була ціле літо здорова.
Під час жнив ніякі обряди не виконувалися. Це була
щоденна праця, важка, виснажлива. Жінки виходили
29

28. жати опівночі, коли збіжжя відволожувалось і не оси­
палося зерно, а чоловіки косили цілоденно на пекучому
сонці від зорі до зорі. Процес жнив широко відображе­
ний у піснях. Адже органічною потребою людини було
вилити у слові свої радість чи горе, розвеселити на­
труджену душу.
Найкраще зберігся цикл о б ж и н к о в и х пі сень.
Він був найбагатшим за темами та мотивами. Це зу­
мовлено насамперед тим, що він знаменував закінчення
тривалої, важкої праці, радість від зібраного врожаю.
Закінчення жнив відзначали особливо урочисто«
У багатьох місцевостях України обжинки супроводжу­
вались цікавими обрядовими дійствами і піснями.
Женці залишали на ниві кущ жита, який називали
«спасовою бородою», або «бородою», підв’язували
його, нагинали колоски на схід сонця до землі. «Боро­
ду» прикрашали польовими квітами і червоними
стрічками. Потім женці висловлювали побажання доб­
рого врожаю в наступному році та залишали «спасову
бороду» до початку оранки.
Обжинковий обряд супроводжувався піснями: коли
дожинали останній сніп і «завивали бороду», коли пле­
ли вінок і несли його господареві. У цих піснях зустрі­
чається образ перепілки, якій ніде зимувати, бо всю
пшеницю вижато і в копи покладено. Найкращу жни­
цю — княгиню, прибрану вінками, вели до господаря
поля, співаючи:
Ой відчини, господарю, новий двір,
Везем тобі три віночки на вибір...
За звичаєм, господар виходив на ґанок і зустрічав
женців із хлібом-сіллю, а потім запрошував до хати і
частував. Женці співали величальних пісень господаре-
ві та господині, хвалили їхню ниву, що дала багатий
урожай, дякували за викуп вінка і частування,
За своїми мотивами обжинкові пісні перегукувалися
з колядками і щедрівками. В них, як і в колядках та
зо

29. щедрівках, пан-господар зображувався гарним, чор­
нобривим, а господиня-пані — білявою, пишною.
Українські жнивні пісні, як і аналогічні пісні інших
слов’янських народів, правдиво відображали життя
трудового народу, його працьовитість і моральну
чистоту.
ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ, НИВУ ПОЖАТИ
Поможи нам, Боже, ниву пожати,
Ниву пожати, у копи скласти,
У копи скласти, копи повозити,
Копи повозити з поля до обори,
З обори до стодоли, з стодоли до комори,
З золотої ниви в щасливу годину!
ВИЙШЛИ В ПОЛЕ КОСАРІ
Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі.
Приспів (повторюється після кожних двох
рядків):
Гей нуте, косарі, що нерано почали;
Хоч нерано почали, та багато утяли!
До обіду покосили,
Гострі коси притупили.
По обіді оддихали,
Потім коси поклепали.
0 полудні гребли сіно
1 в валочки клали щільно.
А ввечері холодком
Клали в копички рядком.
Завтра рано треба встати,
У стіжечки щоб покласти.
Як стіжечки покінчаєм,
По-козацьки погуляєм!
31

30. ТАМ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки,
Що в’язали снопочки.
Добрії були женці —
Дівчата й молодиці.
Дівчата — косаті,
А хлопці — вусаті,
Молодиці — білолиці.
ОИ ЧИЯ Ж ТО БОРОДА
Ой чия ж то борода
Сріблом-злотом обвита?
Ой чуй, пані, чуй,
Вечерять готуй!
Сріблом-злотом обвита,
Красним шовком обшита.
Ой чуй, пані, чуй,
Вечерять готуй!
Нашої пані борода
Сріблом-злотом обвита.
Ой чуй, пані, чуй,
Вечерять готуй!
Сріблом-злотом обвита,
Красним шовком обшита.
Ой чуй, пані, чуй,
Вечерять готуй!
БУВАЙ зд о р о в а , н и в а
Бувай здорова, нива,
Сто кіп жита вродила.
Вийди, господарю, вийди,
Не маєш од нас кривди.

31. Пожали, пов язали,
В копоньки поскладали.
Копоньки, як гороньки,
Снопоньки, як зороньки.
МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО
Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло;
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.
До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечки покраю.
Котився віночок по полю,
Просився в женчиків додому:
«Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу.
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву».
1. Назвіть найпоширеніші жнивні пісні. На які групи вони поді­
ляються? Про що співається у зажинкових, жниварських та обжинко­
вих піснях?
2. Розпитайте у бабусь та дідусів про цікаві звичаї та обряди,
пов’язані з завершенням жнив, (про «завивання бороди», «жнивний
вінок», «вигнання перепілки») і розкажіть про це в класі.
3. Користуючись тлумачним словником, доберіть слова, якими
народ називав женців.
4. Продовжіть народні прислів’я: «Який жнець...»; «Як з жнива­
ми прозівав...»
5. Як висловився Олександр Дей про жнивні пісні?
6. В якому значенні вживається поетичний образ вінка в пісні
«Маяло житечко, маяло»?
7. Якими образними словами названі у жнивних піснях серпи,
копи і снопи? Які це художні засоби?
2 «Українська література», 7 кл. 33

32. НАРОДНІ ДУМИ
Оригінальним і популярним видом усної народної
творчості в Україні е думи. Це великі пісенно-розповідні
твори переважно героїчного змісту про важливі істо­
ричні події українського народу. Найчастіше у них
розповідається про боротьбу народу проти іноземних
загарбників.
У найдавніших думах змальовано страждання не­
вільників у турецькій неволі («Невольницький плач»),
їхню втечу в рідний край («Маруся Богуславка», «Про
втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі»), про­
славлено воїнів-козаків — вірних захисників рідного
краю («Дума про козака Голоту», «Самійло Кішка»).
Деякі думи оспівують боротьбу українського народу
за визволення з-під гніту експлуататорів у XVII ст.,
звеличують керівників і героїв національно-визвольної
боротьби — Богдана Хмельницького, Івана Богуна
(дума «Іван Богун»), гостро засуджують зрадників
і ворогів народу.
Пізніше розвинувся і соціально-побутовий цикл
дум, в якому поетично розроблялися проблеми моралі,
людських взаємин. Відомими на цю тему є думи «Бідна
вдова і три сини», «Сестра і брат» тощо. (
Цей своєрідний жанр усної народної творчості про­
довжує хвилювати серця і наших сучасників.
Народні думи дуже близькі до історичних пісень
і билин. У них подібна тематика, зв’язана з героїчною
боротьбою народу проти гнобителів, але якщо пісня
співається, то дума і билина виконуються речитативом,
тобто повільним проказуванням, наближеним до співу.
Дума на відміну від пісні має нерівноскладові рядки,
переважно дієслівне римування.
Виконаються думи у супроводі народного інструмен­
та, який називають кобзою, бандурою або лірою. Тому
і виконавців дум називають кобзарями, бандуристами,
лірниками.
Україна прославилася на весь світ своїми кобзарями,
серед яких можна назвати відомі імена Остапа Вересая,
34

33. Михайла Кравченка, Івана Крюковського, Андрія Шу­
та, Івана Стрічки та ін. Серед інших кобзарів найвідомі-
шими є Федір Кушнерик, ^!гор Мовчан, Павло Носач,
Василь Литвин та ін. Наш народ виявив глибоку любов
до своїх співців. Тарас Шевченко назвав збірку своїх
поезій «Кобзар», а самого поета ми часто називаємо
Великим Кобзарем.
Народні думи сповнені глибоких патріотичних по­
чуттів. У думі «Невольницький плач» ніби вся Україна
наповнюється невільницьким плачем. Українські коза­
ки в турецькій неволі не забувають про рідний край,
не втрачають надії на повернення
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мир хрещений...
А один з найулюбленіших героїв нашого народу —
козак Голота з однойменної думи — «не боїться ні огня,
ні меча, ті третього болота». Це мужній захисник рідної
землі, що вміє постояти за свою честь і свій народ. Він
є уособленням військової доблесті, мужності і лицар­
ської відваги, тому народ порівнює його з орлом:
... В чистім полі не орел літає —
То козак Голота добрим конем гуляє.
Тому він і виходить переможцем у поєдинку з бага­
тим татарином, що намагався захопити його і продати
в неволю.
Перлиною українського народного епосу є «Дума
про Марусю Богуславку». Маруся Богуславка — це не
історична особа, а узагальнений образ жінки-полонян-
ки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши
дружиною турецького султана, не забуває рідної землі
і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не
маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає
невільникам-козакам зробити це.
Невмируща Маруся Богуславка приваблює нас гли­
боким патріотизмом, незламним духом і гуманізмом.
2* 35

34. Далеко від рідного краю вона не забував про громадян­
ський обов’язок перед своїм народом.
Відомим героєм українських народних дум є Самійло
Кішка» Це історична особа. Учасник морських походів
запорозьких козаків проти Туреччини, він у 70-х роках
XVI ст. потрапив у турецький полон і провів у неволі
майже 25 років. У 1599 році Кішка організував на
турецькій галері (судні) повстання невільників і повер­
нувся в Україну, де був обраний гетьманом. У «Думі
про Самійла Кішку» змальовано мужнього патріота
Самійла Кішку, якому протиставлено боягуза і зрадника
Ляха Бутурлака.
У думі «Іван Богун» оспівуються народні герої
України, активні учасники національно-визвольної
війни українського народу 1648—1654 pp. проти
польської шляхти Богдан Хмельницький та Іван Богун.
Подано яскраву панораму героїчної оборони Вінниці
від польської шляхти та турків у 1651 році під керівни­
цтвом Івана Богуна, на допомогу якому у критичну
хвилину надходять загони Богдана Хмельницького.
НБВОЛЬНИЦЬКИИ ПЛАЧ
Що на Чорному морю,
На тому білому каменю,
У потребі царській,
У громаді козацькій
Много там війська понажено,
У три ряди бідних безщасних невольників
посажено,
По два та по три докупи посковано,
По двоє кайданів на ноги покладено,
Сирою сирицею назад руки пов’язано.
Ой у святу ж то було неділю — не сизі
орли заклекотали,
Як то бідні безщасні невольники
у тяжкій неволі заплакали,
36

35. На коліна упадали,
Угору руки підіймали,
Кайданами забряжчали,
Господа милосердного прохали та благали:
«Подай нам, Господи, з неба дрібен дощик,
А з низу буйний вітер!
Хоча й би чи не встала на Чорному морі
бистрая хвиля,
Хоча й би чи не повиривала якорів
з турецької каторги! 1
Да вже ж ся нам турецька-бусурменська
каторга надоїла:
Кайдани-залізо ноги повривало,
Біле тіло козацьке молодецьке
коло жовтої кості пошмугляло!»
Баша 2 турецький, бусурменський,
Недовірок християнський,
По ринку він походжає,
Він сам добре теє зачуває,
На слуги свої, на турки-яничари
зо зла гукає:
«Кажу я вам, турки-яничари3,
добре ви дбайте!
Із ряду до ряду заходжайте,
По три пучки тернини і червоної таволги 4
набирайте,
Бідного невольника по тричі в однім місці
затинайте!»
То ті слуги, турки-яничари, добре дбали,
Із ряду до ряду заходжали,
1 Каторга — турецьке судно.
2 Баша (паша) — турецький начальник провінції.
3 Яничари — турецьке військо, створене з військовополонених,
обернених у мусульманство, що охороняло багатих турецьких панів.
4 Тйволга — чагарникова рослина родини розоцвітих з колючими
пагонами та білими, рожевими або червоними квітками, зібраними
в зонтикоподібне суцвіття.
37

36. По три пучки тернини і червоної таволги
в руки набирали,
По тричі в однім місці бідного невольника
затинали,
Тіло біле козацьке молодецьке
коло жовтої кості оббивали,
Кров християнську неповинно проливали.
Стали бідні невольники на собі
кров християнську зобачати,
Стали землю турецьку, віру бусурменську
клясти-проклинати:
«Ти земле турецька, віро бусурменська,
Ти розлуко християнська!
Не одного ти розлучила мужа з жоною,
Брата з сестрою,
Діток маленьких з отцем і маткою!
Хто у тобі срібло-золото заробляє,
В чужі землі несе, п’є-гуляє,
У турецькій землі од радості собі не має.
Визволь, Господи, всіх невольників
З тяжкої неволі турецької,
З каторги бусурменської
На тихі води,
На ясні зорі,
У край веселий,
У мир хрещений,
На святоруський берег,
В городи християнські!
Даруй, Боже, милості вашій,
І всьому Війську Запорозькому
На многая літа!»
ДУМА ПРО КОЗАКА ГОЛОТУ
Ой полем, полем килиїмським,
То шляхом битим ординським,
Ой там гуляв козак Голота,
Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.

37. Правда, на козакові шати 1 дорогії —
Три семирязі2 лихії:
Одна недобра, друга негожа,
А третя й на хлів незгожа.
А ще, правда, на козакові постоли в’язові,
А онучі китайчані 3 —
Щирі жіноцькі рядняні;
Волоки 4 шовкові —
Удвоє, жіноцькі щирі валові.
Правда, на козакові шапка-бирка 5,
Зверху дірка,
Травою пошита,
Вітром підбита, -
Куди віє, туди й провіває,
Козака молодого прохолоджає.
То гуляє козак Голота, погуляє,
Ні города, ні села не займає,
На город Килію 6 поглядає.
У городі Килії татарин сидить бородатий,
По горницях походжає,
До татарки словами промовляє:
«Татарко, татарко!
Ой чи ти думаєш те, що я думаю?
Ой чи ти бачиш те, що я бачу?»
Каже: «Татарине, ой сідий, бородатий!
Я тільки бачу, що ти передо мною по горницях
походжаєш,
А не знаю, що ти думаєш та гадаєш».
Каже: «Татарко!
Я те бачу: в чистім полі не орел літає,—
То козак Голота добрим конем гуляє.
1 Шати — багатий одяг.
2 Семиряга, семряга, сєрм’яга — свита з грубого сукна.
3 Китайчйні — від китййка — шовкова чи бавовняна тканина
переважно червоного або синього кольору, завезена з Китаю,
4 Волока — зав’язка на постолах.
6 Бирка — вівця. Шапка-бирка — шапка з овечої шкури.
6 Килія, Килйя — місто Кілія на одному з рукавів Дунаю.
39

38. Я його хочу живцем у руки взяти
Да в город Килію запродати,
Іще ж ним перед великими панами-башами
вихваляти,
За його много червоних, не лічачи, набрати,
Дорогії сукна, не мірячи, пощитати».
То тее промовляв — дороге плаття надіває,
Чоботи обувае,
Шлик 1 бархатний на свою голову надіває,
На коня сідає,
Безпечно за козаком Голотою ганяє.
То козак Голота добре козацький звичай знає,—
Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.
Каже: «Татарине, татарине!
На віщо ж ти важиш:
Чи на мою ясненькую зброю,
Чи на мого коня вороного,
Чи на мене, козака молодого?»
«Я,— каже,— важу на твою ясненькую зброю,
А ще лучче на твого коня вороного,
А ще лучче на тебе, козака молодого.
Я тебе хочу живцем у руки взяти,
В город Килію запродати,
Перед великими панами-башами вихваляти *
І много червоних, не лічачи, набрати,
Дорогії сукна, не мірячи, пощитати».
То козак Голота добре звичай козацький знає,
Ой на татарина скрива, як вовк, поглядає.
«Ой,— каже,— татарине, ой сідий же ти, бородатий!
Либонь же, ти на розум небагатий:
Ще ти козака у руки не взяв,
А вже козакові віри доняв,
А вже за його й гроші пощитав^,
А ще ж ти між козаками не бував,
Козацької каші не їдав
І козацьких звичаїв не знаєш».
1 Шлик — старовинний круглий або конічний головний убір,
обшитий чи оздоблений хутром.
40

39. То теє промовляв,
На присішках 1 став,
Без міри пороху підсипає,
Татарину гостинця в груди посилає.
Ой ще козак не примірився,
А татарин ік лихій матері з коня покотився!
Він йому віри не донімає,
До його прибуває,
Келепом 2 межи плечі гримає,
Коли ж огледиться, аж у його й духу немає.
Він тоді добре дбав...
Коня татарського за поводи взяв,
У городі Січі припав,
Там собі п’є-гуляє,
Поле килиїмське хвалить-вихваляє:
«Ой поле килиїмське!
Бодай же ти літо й зиму зеленіло,
Як ти мене при нещасливій годині сподобило!
Дай же, Боже, щоб козаки пили та гуляли,
Хорошії мислі мали...
І неприятеля під ноги топтали!»
Слава не вмре, не поляже
Од нині до віка!..
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ
Що на Чорному морі,
На камені біленькому,
Там стояла темниця кам’яная,
Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків,
Бідних невольників.
То вони тридцять літ у неволі пробувають,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі
не видають.
1 Присішки — тут: стремена.
2 Келеп — старовинна ручна зброя, що має форму молота, на­
садженого на довгий держак.
41

40. То до їх дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Приходжає,
Словами промовляє:
♦Гей, козаки,
Ви, біднії невольники!
Угадайте, що в нашій землі християнській
за день тепера?»
То тоді бідні невольники зачували,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По річах познавали,
Словами промовляли:
♦Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почім ми можем знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера?
Що тридцять літ у неволі пробуваєм,
Божого світу, сонця праведного у вічі собі
не видаєм,
То ми не можемо знати,
Що в нашій землі християнській за день тепера».
Тоді дівка-бранка, (
Маруся, попівна Богуславка,
Теє зачуває,
До козаків словами промовляє:
♦Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Що сьогодні у нашій землі християнській
Великодня субота ',
А завтра святий празник, роковий день2
Великдень».
То тоді ті козаки зачували,
Білим лицем до сирої землі припадали,
! Великдень — християнське весняне свято на честь воскресіння
Ісуса Христа.
2 Роковий день — день, що буває раз иа рік, річне свято.
42

41. Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали:
«Та бодай ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Щастя й долі собі не мала,
Як ти нам святий празник, роковий день
Великдень сказала!»
То тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Те є зачувала,
Словами промовляла:
«Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Та не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде наш пан турецький до мечеті1
від’їжджати,
То буде мені, дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати;
То буду я до темниці приходжати,
Темницю відмикати,
Вас всіх, бідних невольників, на волю випускати
То на святий празник, роковий день Великдень,
Став пан турецький до мечеті від’їжджати,
Став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
На руки ключі віддавати.
Тоді дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає,—
До темниці приходжає,
Темницю відмикає,
Всіх козаків,
Бідних невольників,
На волю випускає
І словами промовляє:
1 Мечёть — мусульманський храм.

42. «Ой козаки,
Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте,
Тільки, прошу я вас, одного города Богуслава
не минайте,
Моєму батьку й матері знати давайте;
Та нехай мій батько добре дбає,
Ґрунтів, великих маєтків нехай не збуває,
Великих скарбів не збирає,
Та нехай мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупає,
Бо вже я потурчилась, побусурменилась
Для розкоші турецької,
Для лакомства нещасного!»
Ой визволи, Боже, нас всіх, бідних невольників,
З тяжкої неволі,
З віри бусурменської,
На ясні зорі,
На тихі води,
У край веселий,
У мир хрещений!
Вислухай, Боже, у просьбах щирих,
У нещасних молитвах
Нас, бідних невольників!
ДУМА ПРО САМІЙЛА КІШКУ
(Скорочено)
Ой із города із Трапезонда 1 виступала галера 2,
Трьома цвітами процвітана, мальована,
Ой первим цвітом процвітана —
Злато-синіми киндяками 3 пообивана;
1 ТрапезЬнд — тепер Трабзон, місто на північному узбережжі
Малої Азії.
2 Галёра — старовинне військове судно, що пересувалось за допо­
могою весел.
3 Киндяк — стрічка, дорога тканина.
44

43. А другим цвітом процвітана —
Гарматами арештована
Третім цвітом процвітана —
Турецькою білою габою 2 покровена.
То в тій галері Алкан-паша,
Трапезондськеє княжа,
Гуляє,
Собі ізбранного люду має:
Сімсот турків, яничар 3 штириста
Да бідного невольника півчвартаста 4
Без старшини військової.
Первий старший між ними пробуває
Кішка Самійло, гетьман запорозький;
Другий — Марко Рудий,
Суддя військовий;
Третій — Мусій Грач,
Військовий трембач;
Четвертий — Лях Бутурлак 5,
Ключник галерський,
Сотник переяславський,
Недовірок християнський,
Що був тридцять літ у неволі,
Двадцять штири, як став по волі,
Потурчився, побусурманився
Для панства великого,
Для лакомства нещасного?..
В тій галері од пристані далеко одпускали,
Чорним морем далеко гуляли...
До города Козлова 6,
! Арештована — тут: озброєна.
2 Габа — біле турецьке сукно.
1 Яничари — турецьке військо, створене з військовополонених,
обернених у мусульманство, що охороняло багатих турецьких панів.
4 Півчваргастй — 350.
5 Лях Бутурлак — перекручене Ілля (їлляш, Ляш), Путурнак
(тобто потурчений).
6 Козлдв — нині Євпаторія.
45

44. До дівки Санджаківни 1 на зальоти 2 поспішали,
То до города Козлова прибували,
Дівка Санджаківна навстрічу виходжає,
Алкана-пашу в город Козлов
Зо всім військом затягала»
Алкана за білу руку брала,
У світлиці-кам’яниці визивала,
За білу скам’ю саджала,
Дорогими напитками напувала,
А військо серед ринку саджала,
То Алкан-паша,
Трапезондськеє княжа,
Не барзо3 дорогії напитки вживає,
Як до галери двох турчинів на підслухи посилає,
Щоб не міг Ляше Бутурлак
Кішку Самійла одмикати,
Упоруч себе саджати.
То скоро ся тії два турчини до галери прибували...
То Кішка Самійло, гетьман запорозький,
Словами промовляє:
«Ай ляше Бутурлаче,
Брате старесенький!
Колись і ти був у такій неволі, як ми тепера,
Добро нам вчини,
Хоч нас, старшину, одімкни —
Хоч би і ми у городі побували,
Панське весілля добре знали».
Каже Лях Бутурлак:
«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Добро ти вчини:
Віру християнську під нозі підтопчи,
Хрест на собі поламни.
1 Санджаківна — дочка козловського санджака (санджак —
адміністративний р&йон у Туреччині, так же іменувався і старший
над цим районом.
2 Зальоти — залицяння, любовні пригоди.
3 Барзо — дуже.
46

45. Аще 1будеш віру християнську під нозі топтати,
Будеш у нашого пана молодого за рідного брата
пробувати!»
То скоро Кішка Самійло зачував, словами
промовляв:
«ОЙ Ляше Бутурлаче,
Сотнику переяславський,
Недовірку християнський!
Бодай же ти того не дождав,
Щоб я віру християнську під нозі топтав!
Хоч буду до смерті біду да неволю приймати,
А буду в землі козацькій голову християнську
покладати;
Ваша віра погана,
Земля проклята!»
Скоро Лях Бутурлак теє зачуває,
Кішку Самійла у щоку затинає:
«Ой,— каже,— Кішко Самійлу, гетьмане
запорозький!
Будеш ти мене в вірі християнській укоряти,
Буду тебе паче 2 всіх невольників доглядати,
Старії і новії кайдани направляти,
Ланцюгами за поперек втроє буду брати!»
То тії два турчини теє зачували,
До Алкана-паші прибували,
Словами промовляли:
«Алкане-пашо,
Трапезондськеє княжа!
Безпечно гуляй!
Доброго і вірного ключника маєш:
Кішку Самійла в щоку затинає,
В турецьку віру ввертає!»
То Алкан-паша,
Трапезондськеє княжа,
Великую радість мало:
1 Аще — якщо.
2 Паче — більше.
47

46. Пополам дорогії напитки розділяло,
Половину на галеру одсилало,
Половину з дівкою Санджаківною уживало.
Став Лях Бутурлак дорогії напитки
пити-підпивати,
Стали умисли козацьку голову ключника
розбивати.
«Господи, єсть у мене що і спити, і ісходити.
Тільки ні з ким об вірі християнській розговорити».
До Кішки Самійла прибуває,
Поруч себе саджає,
Дорогого напитка метає,
По два, по три кубки в руки наливає.
То Самійло Кішка по два, по три кубки в руки
брав,
То у рукава, то у пазуху, крізь третю хусту додолу
пускав.
Лях Бутурлак по єдиному випивав,
То так напився,
Що з ніг звалився.
То Кішка Самійло да угадав:
Ляха Бутурлака до ліжка вмісто дитяти спати
клав,
Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав,
На п’яти чоловік по ключу давав,
Словами стиха промовляв:
«Козаки-панове,
Добре майте,
Один другого одмикайте,
Кайдани із ніг, із рук не кидайте,
Полуночної години ожидайте!»
Тоді козаки один другого одмикали,
Кайдани із рук, із ніг не кидали,
Полуночної години дожидали.
А Кішка Самійло чогось догадав,
За бідного невольника ланцюгами втроє себе
прийняв,
Полуночної години ожидав.
48

47. Стала полуночная година наступати,
Став Алкан-паша з військом до галери прибувати,
То до галери прибував,
Словами промовляв;
«Ви, турки-яничари,
Помаленьку ячіте
Мойого вірного ключника не збудіте!
Самі же добре поміж рядами проходжайте,
Всякого чоловіка осмотряйте,—
Бо тепера він підгуляв,
Щоби кому пільги не дав »о
То турки-яничари свічі у руки брали,
Поміж рядів проходжали,
Всякого чоловіка осмотряли,
Бог поміг — за замок руками не приймали!
«Алкане-пашо, безпечно почивай!
Доброго і вірного ключника маєш:
Він бідного невольника з ряду до ряду посаджав,
По три, по два старії кайдани і новії посправляв,
А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв».
Тогді турки-яничари у галеру входжали,
Безпечно спати полягали;
А котрії хмельні бували,
На сон знемагали,—
Коло пристані козловської спати полягали...
Тогді Кішка Самійло полуночної години дождав,
Сам між козаків устав,
Кайдани із рук, із ніг у Чорнеє море пороняв;
У галеру входжав,
Козаків побуджав.
Саблі булатнії 2 на вибір вибирає,
До козаків промовляє:
«Ви, панове-молодці,
Кайданами не стучіте,
Ясини 3 не вчиніте,
1 Ячйти — кричати, галасувати.
2 Булатний — стальний.
3 Ясйна — галас, тривога.
49

48. Нікотрого турчина в галері не збудіте!..»
То козаки добре зачували,
Самі з себе кайдани скидали,
У Чорнеє море кидали,
Ні одного турчина не збудили.
Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє:
«Ви, козаки-молодці,
Добре, братіє, майте,
Од города Козлова забігайте,
Турків-яничар впень рубайте,
Которих живцем у Чорнеє море бросайте!»
Тоді козаки од города Козлова забігали,
Турків-яничарів упень рубали,
Которих живих у Чорнеє море бросали,
А Кішка Самійло Алкан-пашу із ліжка взяв,
На три часті розтяв,
У Чорнеє море побросав,
До козаків промовляв:
«Панове-молодці!
Добре дбайте,
Всіх у Чорнеє море бросайте,
Тільки Ляха Бутурлака не рубайте,
Міждо військом для порядку
За яризу 1військового зоставляйте!»
Тоді козаки добре мали,
Всіх турків у Чорнеє море пометали,
Тільки Ляха Бутурлака не зрубали,
Міждо військом для порядку
За яризу військового зоставляли.
Тоді галеру од пристані одпускали,
Самі Чорним морем далеко гуляли...
А ще у неділеньку,
У полуденну й годину,
Лях Бутурлак од сна пробуджає,
По галері поглядає,
Що ні єдиного турчина у галері немає,
1 Ярйза — посланець.
60

49. Тоді Лях Бутурлак із ліжка вставав,
До Кішки Самійла прибуває,
У ноги впадає,
Словами промовляє:
«Ой Кішко Самійлу, гетьмане запорозький,
Батьку козацький!
Не будь же ти на мене,
Як я був на останці віка мойого на тебе!
Бог тобі да поміг неприятеля побідити,
Да не умітимеш у землю християнськую входити!
Добре ти учини:
Половину козаків у окови до опачин 1 посади,
А половину у турецькеє дорогеє плаття наряди,
Бо ще будемо од города Козлова до города
Цареграда2 гуляти,
Будуть із города Цареграда дванадцять галер
вибігати,
Будуть Алкан-пашу із дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти,
То як будеш одвіт оддавати?»
Як Лях Бутурлак научив,
Так Кішка Самійло, гетьман запорозький, учинив:
Половину козаків до опачин у окови посадив,
А половину у турецькеє дорогеє плаття нарядив.
Стали од города Козлова до города Цареграда
гуляти,
Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати
І галеру із гармати торкати,
Стали Алкана-пашу з дівкою Санджаківною
По зальотах поздравляти.
То Лях Бутурлак чогось догадав,
Сам на чердак 1 виступав,
Турецьким біленьким завивалом махав;
1 Опачйна — весло.
2 Цареград — так у народній творчості називається Констан­
тинополь (нині м. Стамбул).
3 Черд'ак — передня частина човна.
51

50. Раз то мовить по-грецьки,
Удруге по-турецьки.
Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, братія,
ячіте,
Од галери одверніте.
Бо тепер він підгуляв, на упокої почиває,
На похміллі знемагає,
До вас не встане, голови не зведе,
Казав: «Як буду назад гуляти,
То не буду вашої милості і повік забувати!»
Тоді турки-яничари од галери одвертали,
До города Цареірада убігали;
Із дванадцяти штук гармат гримали,—
Ясу 1 воздавали.
Тоді козаки собі добре дбали,
Сім штук гармат собі арештували,
Ясу воздавали,
На Лиман-ріку іспадали,
К Дніпру-Славуті низенько уклоняли...
Тую галеру на пристань стягали.
Тоді злато-синії киндяки — на козаки,
Златоглави 2— на отамани,
Турецькую білую габу — на козаки, на біляки,
А галеру на пожар спускали...
Очертами3 сідали,
Пили да гуляли,
Із семип’ядних пшцалей 4 гримали,
Кішку Самійла по волі поздравляли...
Слава не умре, не поляже!
Буде слава славна
Поміж козаками,
Поміж друзями,
Поміж рицарями,
Поміж добрими молодцями!..
1 Яса — привітання, салют.
2 Златоглав — верхня одежа з шовкової парчі, витканої або ви­
шитої золотом чи сріблом.
3 Очертом — колом.
4 Пищ&ль — старовинна вогнепальна зброя, схожа на рушницю.
52

51. ІВАН БОГУН
У Вінниці на границі1,
Під могилою над Бугом-рікою —
Там стояв Іван Богун вільницький
Під обителем-монастирем калмицьким 2.
Під кальницькою обителлю
Богун стояв,
Із турками-пашами,
Крулевськими ляхами3,
Камлицькими князями
Богун воював!
Силу він ляхів, турків стріляв,
І шабельками рубав,
На аркан забирав,
В річку Буг їх утопляв.
А лядський круль
І турецький коноїд-паша,
Нехрещена душа,
Силу війська збирали,
Івана Богуна і його військо
Хмарою бусурманською обступали.
Веселились ляхи, турки,
Круль і князь раділи,
Що обложили Богуна
На довгі неділі.
Обступили ляхи, турки,
Кругом обложили,
Козаченьків Богунових голодом морили.
Три тяжкі неділі
Богун з військом
У тяжкій облозі бував...
1 Весною 1651 р. Вінниця була кордоном між українським і поль­
ським військом.
2 Мається на увазі вінницький монастир, якнй став опорним
пунктом Івана Богуна в боротьбі з шляхтою.
3 Круль — король.
53

52. Од свого ума білими руками
Хмельницькому листа писав,
Богун Хмельницького батьківської поради питав
Та собі підмоги з Чигрина прохав:
«Просю Бога й тебе,
Дай помочі, порадь і повесели нас!..
Бо вже нас ляхи й турки обступають,
Кругом знаменами своїми обкидають,
І кругом нас облягають,
І дуже сильно побіждають».
Як Хмельницький цеє зачуває,
До Вінниці за штири доби прибуває.
Його військо гетьманськеє морем нахлинає,
Турецько-польське крульське військо зничтожає,
Богуна з козаками з неволі визволяє.
А сам Хмельницький
До Богуна під’їжджає
І словами промовляє:
«Не Сам Бог вас спасав —
І я не менше помагав!»
Іван Богун відмовляє;
«Слава Богу і хвала гетьману,
Що не дав нас у неволю, ляхам на поталу!»
Все козацтво
І вояцтво
У ряди ставало,
На всі голоси кричало,
Промовляло,
А кобзарі грали,
В струни дотинали
Та Богдана із Богуном
Піснями хваляли!
1. Зіставте тексти народної думн та історичної пісні і скажіть,
чим вони схожі і чим відрізняються за змістом, персонажами, спосо­
бом викладу матеріалу, побудовою і мовою.
2. Яким ви уявляете козака Голоту із однойменної народної
думи? Опишіть його портрет, користуючись текстом. Як ви думаєте,
чому козак названий Голотою?
54

53. 3. Зіставте образи козака Голоти і багатого татарина з «Думи про
козака Голоту* за їхніми портретами, вчинками, рисами характеру
і вдачі. Знайдіть у тексті слова, якими народ виражає ставлення
до цих персонажів думи.
4. Наведіть приклади постійних епітетів та заперечних порівнянь
із народних дум «Невольницький плач» та «Дума про козака Голоту».
5. Процитуйте за текстом дум «Невольницький плач» та «Дума
про Марусю Богуславку», як змальовується образ рідного краю. Який
художній засіб використано?
6. Розкажіть близько до тексту, який громадянський обов’язок
виконали Маруся Богуславка, Самійло Кішка.
7. На які теми найчастіше складалися народні думи? Назвіть
їх основних героїв.
8. Чи можна вважати героїв дум патріотами і чому? Хто з них
вам найбільше сподобався і чим саме?
9. Зіставте тексти кількох дум і зверніть увагу на їх будову,
особливо на те, як вони починаються і закінчуються. Для чого
в думах введені повтори?
10. Прочитайте у словничку з теорії літератури, що таке тавтоло­
гія. Знайдіть її у тексті дум і скажіть, для чого вона вживається.
11. Виразно прочитайте у текстах дум діалоги. Яка думка в них
висловлена?
12. Кого ви знаєте з відомих кобзарів України?
13. Розшифруйте ребус:
НАРОДНІ БАЛАДИ
Балада — один з улюблених видів словесної твор­
чості українського народу. Цей фольклорний жанр став
широко вживатись в Україні з початку XIX ст.
Балади виникли як пісні до танцю. Це слово похо­
дить від грецького «рухатися», від якого утворене і ла­
тинське «танцюю». Поступово словесний текст разом
з мелодією відділялися від танцю, і балада стала одним
із видів народних пісень, в яких зображувались героїчні
55

54. або незвичайні фантастичні події переважно трагічного
характеру, через які відтворювались гострі переживання
дійових осіб.
Народні балади близькі до історичних пісень. Але
якщо в історичних піснях на першому місці — правдиве
відображення конкретної події чи конкретного героя, то
в баладі основним е висловлення глибоких переживань,
викликаних цими подіями. Вони відзначаються ви­
разною драматичною напруженістю, відображають
фантастичні і трагічні події з життя.
Найдавнішими е балади, в яких розкриваються
поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні
уявлення, світ його фантазії і розуміння природи. Най­
поширенішим мотивом у таких баладах в перетворення
людини на рослину, тварину, птаха. Так, у відомій
баладі «Трой-зілля» розповідається про те, що з посі­
ченого ворогами Івася і невинно забитих сиріт виросло
трояке зілля:
Що перше зіллячко — то ж василечки,
А друге зіллячко — то ж барвіночок,
А трете зілля — то ж любисточок...
Цей же мотив (перетворення ДІВЧИНИ В ТОПОЛК})
зустрічається і в відомій народній баладі «Ой чиє ж то
жито, чиї ж то покоси», яку відносять до соціально-
побутових балад, адже в її основі лежить моральний
конфлікт між свекрухою і невісткою, яку та незлюбила
і закляла так, що дівчина перетворилась в тополю.
У цій групі балад змальовуються взаємини між бать­
ками і дітьми, братами і сестрами, розкриваються почут­
тя кохання й ненависті, образи й ревнощів. Наприклад,
у баладі «Ой не ходи, Грицю...» молода дівчина, прагну­
чи чарами повернути любов зрадливого парубка, поїть
його відваром отруйного зілля, і той помирає.
Є балади і про гордих українок, що не підкоряються
насильству, готові прийняти смерть, але не жити з не­
любом, не заплямувати дівочої честі й гідності, як це
бачимо у баладах «Бондарівна» та «Лимерівна».
56

55. Надзвичайно цікавими є й балади на історичні теми.
У них змальовується козацьке життя, смерть козака на
полі бою («Да шумить, гуде дібровонька»), розпові­
дається про велике горе, яке приносить людям війна
(«Чорна рілля заорана»). А в баладі «Що се в полі
забіліло» з великою художньою силою через діалог від­
творено трагічне становище українців у турецькому
полоні. Мати у Криму попадає до своєї дочки, яка вже
«побусурменилась», ставши дружиною багатого тата­
рина. Дочка довідується, що її рабиня — рідна мати,
і пропонує:
Мати моя, мила мати,
Скидай з себе тії лати,
Візьми дорогії шати,
Будеш з нами панувати!
Але відповідь матері розкриває розуміння народом
ідеї вірності рідній землі як найвищої святині:
Ліпші мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати;
Я не хочу панувати,
Піду в свій край загибати.
У баладі «Ой був в Січі старий козак» гостро
осуджується зрадництво Сави Чалого, схвалюється
справедливе покарання його козаками.
Сава Чалий — історична особа, був начальником на­
двірних козаків князів Любомирських. У час піднесення
гайдамацького руху в 1734 р. приєднався до гайдама-
ків-повстанців проти польсько-шляхетського феодаль­
ного гніту. Але у 1736 р. добровільно прийшов до
польського уряду з повинного і зрадив своїх товаришів.
Вислужуючись перед польським панством, Сава органі­
зовував напади на гайдамаків, жорстоко розправлявся
з полоненими. У 1741 р. гайдамацький ватажок Гнат
Голий від імені запорозьких козаків скарав Саву Чало­
го. Цей епізод відтворений у народній баладі.
Жанр балади став невід’ємною частиною україн­
ської літератури. Його широко використовували Тарас

56. Шевченко («Причинна», «Тополя»), Левко Боровиков-
ський («Маруся»). На основі сюжету народних балад
написані такі відомі п’єси, як «Сава Чалий» Івана Кар-
пенка-Карого, «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»
Михайла Старицького, «Лимерівна» Панаса Мирного,
«Украдене щастя» Івана Франка та ін. Балади героїчно­
го змісту писав Андрій Малишко у роки другої світової
війни»
ОИ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИЇ Ж ТО ПОКОСИ
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси,
Чия то дівчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
Проводжала матії сина у солдати,
Молоду невістку в поле жито жати.
Жала вона, жала» жала — не дожала
І до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рідна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрічати?
— Не питайся, сину, про свою дружину,
Бери топір в руки — рубай тополину.—
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась;
— Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листі спить твоя дитина.—
Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси?
Не спішіть, дівчата, розпускати коси.
ОИ НЕ ХОДИ, ГРИЦЮ...
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці.
Котра дівчина чорнобривая,
Та чарівниченька справедливая.
58

57. У неділю рано зілля копала,
А в понеділок переполоскала:
Прийшов вівторок — зілля зварила,
В середу рано Гриця отруїла.
Прийшов четвер, Гриценько вмер,
Прийшла п’ятниця — поховали Гриця.
У суботу рано мати дочку била:
«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?»
«Ой мати, мати, жаль вваги не має
Нехай же Гриценько двох не кохає,
Нехай не буде ні тій, ні мені,
Нехай достанеться сирій землі!
Оце тобі, Грицю, я так зробила,
Що через тебе мене мати била;
Оце тобі, Грицю, такая заплата —
З чотирьох дощок темная хата!»
ЛИМЕРІВНА
Ой пила, пила та Лимерівна на меду
Та й пропила та свою дочку молоду.
— Ой хто купить та цебер меду та й вина,
Ой того буде та Лимерівна молода.
/
Ой обізвався та Шкандибенко на меду:
— Ой я куплю ту Лимерівну молоду!
Ой я куплю та цебер меду ще й вина,
І нехай буде та Лимерівна вже моя!
Ой у неділю та пораненько, до сонця,
Ой плакала та Лимерівна в віконця:
— Ой загину ж я, моя матінко, загину,
Бо не люблю та Шкандибенка, покину!
1 Вваги не має — не зважає.

58. Ой побігла Лимерівна горою,
А за нею Шкандибенко в погоню.
Ой догнав її та Шкандибенко, та й не б’є,
А тільки ж її та словечками картає:
— Ой чого, чого, та Лимерівно, пішки йдеш,
Ой десь ти в мене вороних коней не маєш?
— Ой хоч є в тебе воронії коні, то твої,
Та й сам, не люб, не до мислоньки ти мені!
— Ой чого, чого, та Лимерівно, боса йдеш,
Ой десь ти в мене та черевичків не маєш?
— А хоч є в мене та черевички, то твої,
Та й сам, не люб, не до мислоньки ти мені!
Ой дай же мені, та Шкандибенку, острий ніж,
Та повиймати чорний терен з білих ніг!
Ой не влучила та Лимерівна в ніженьку,
Та влучила Лимерівна в серденько.
— Кипи, кипи, моє серденько, на ножі,
Аніж в того, та Шкандибенка, на дворі!
ЧОРНА РІЛЛЯ ЗАОРАНА
Чорна рілля заорана, гей, гей!
Чорна рілля заорана
І кулями засіяна, гей, гей!
І кулями засіяна.
Білим тілом зволочена
І кровію сполочена.
Вітер віє по долині,
Лежить вояк на купині.
Накрив очі китайкою,
Китайкою червоною.
60

59. Ані труни, ані ями,
Ані вітця, ані мами.
Ані йому задзвонити,
Ані йому затужити.
Дзвонять коні копитами,
А вояки острогами.
Летить ворон з чужих сторон,
На могилу усідає,
Очі йому випивав,
Ходить мати, гукаючи,
Свого сина питаючи.
— Ой я твого сина знаю,
Бо я з його попас маю.
— Скажи мені, ворон милий,
Чи мій синок іще білий?
Чи ще оченьки ясненькі,
А чи уста рум’яненькі?
— Вже його уста синенькі,
Його личко вже чорненьке,
Я по личку присідаю,
Очі йому випиваю.
ЩО СЕ В ПОЛІ ЗАБІЛІЛО
Що се в полі забіліло,
Ой чи гуси, чи лебеді?
Тепер гуси не літають,
А лебеді не пливають —
Татарове полон женуть:
Один полон з жіночками,
Другий полон з дівочками,
Третій полон з діточками.
Стали кошом 1 під Яришом
Та взяли сі паєвати2:
Дівка впала паробкові,
А тещенька зятенькові.
1 Кіш — військовий табір, обоз.
2 Сі паєвати — паєватися, тобто ділитися між собою.
61

60. Взяв він вї попри 1 коні.
Ой кінь біжить дорогою,
А тещенька терниною;
Назад себе поглядає,
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон залітає,
Тоту кровдю іспиває.
Приїжджає він до двору:
«Вийди, вийди, татарочко,
Привів-єм т і2 невільницю,
А до смерті робітницю».
А вона ї та й завела,
Три роботи загадала:
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужіль прясти,
Ноженьками колисати.
Теща дитя колисала
І дитині приспівала:
«Люлю, люлю, татарчатко,
По доненьці унучатко!
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!»
Учув тото вірний слуга:
Чи чули ви, панєнонько,
Як вам кляла робітниця:
«Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!»
Ой побігла татарочка,
Бігла боса, без пояса
Та вдарила по личеньку
Свою рідну матіноньку!
«Ой ти, доню, моя доню!
Не тілько-м тя годувала,
По личеньку тя не била».
ПЬпри — при, уздовж.
Привів-єм ті (діал.) — привів тобі.

61. «Мамо ж моя старенькая,
По чім же сь мя іспознала,
Що сь мя доненьков назвала?»
«В неділю сь барвінок різала
Та й си пальчик відрізала,
І по тому-м тя спізнала».
«Мати моя, мила мати,
Скидай з себе тії лати,
Возьми дорогії шати,
Будеш з нами панувати!»
«Ліпші мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати;
Я не хочу панувати,
Піду в свій край загибати».
«Слуги ж мої та й вірнії!
Пряжіть коні воронії,
Везіть мамку в єї краї!»
ОЙ БУВ В СІЧІ СТАРИЙ КОЗАК
Ой був в Січі старий козак, на прозвище Чалий,—
Вигодував сина Саву козакам на славу.
Не схотів же та той Сава козакам служити,
Відклонився до ляшеньків в Польщу паном жити.
Та схотів же та той Сава слави залучити,
Став козаків-запорожців по степах ловити.
Ой наш батько пан кошовий по козаках тужить:
Ой хто б піймав пана Саву,— сам йому послужить...
Каже Чалий: «Мого сина ніхто з вас не вловить,
Хіба Гнатко 1 та Кравчина 2 до себе підмовить.
Ой ти, Гнатку, ти, Кравчино, ти всі шляхи знаєш,
А чом же ти мого сина в руки не піймаєш?»
Пан кошовий каже: «Гнатку! Як Саву не вловиш,
То сам же та за його голову положиш!»
Пішов Гнатко з Кравчиною Саву підмовляти,
Як не схоче з Польщі іти, то й смерті предати.
1 Гнатко — Гнат Голий.
2 Кравчина — тут: помічник Гната Голого.

62. У дорозі зустрівсь литвин, став їх наставляти,
А як того пана Саву та у руки взяти.
«Візьмемо своєї землі в чоботи під ноги 1,
А щоб не знав та пан Сава нашої підмови»»
Сидить Сава кінець столу та листоньки пише,
А Савиха молодая дитину колише.
Ой як скінче дрібних листів та й спатоньки ляже,
А щось йому під віконцем «добривечір» каже...
Ускочили гайдамаки у саму світлицю.
Ой як скочив та пан Сава із-за свого столу,—
Ухопили пана Саву за правую полу.
Ой кинеться та пан Сава до ясного меча,—
Ухопили пана Саву з-під лівого плеча.
Ухопиться та пан Сава за ясную зброю,—
Ой підняли пана Саву на три списи вгору...
Не досягнув та пан Сава до своєї булави,—
Положили пана Саву на дубовій лаві:
«Оце ж тобі, пане Саво, сукна-адамашки,
Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки!»
1. Що таке балада? Які її особливості порівняно з іншими пісен­
ними жанрами?
2. Які українські балади вам відомі? На які теми вони написані?
3. Розгадайте шараду: «Перше — святковий вечір з танцями»
друге — жіноче ім’я, разом — народнопісенний жанр».
4. З яких народних балад ці рядки: «І до сходу сонця тополею «
стала...»; «У неділю рано зілля копала...»; «Прив’язали Галю до сосни
косами»?
5. Подумайте, як прочитати відомий вислів із української народ­
ної балади:
1 За давнім народним звичаєм, запорозькі козаки клали собі в чо­
біт грудку рідної землі, яка нібито додавала воїнові сили в боротьбі
проти ворогів.
64

63. 6. Хто з українських письменників у своїх творах використовував
мотиви народних балад? А хто звертався у своїй творчості до цього
жанру?
7. У якій баладі і як саме відбилися первісні вірування про пере­
творення людини на рослину?
8. Яка головна думка балади «Ой чиє ж то жито, чиї ж то поко­
си»? Підготуйте виразне читання цієї баладн, намагайтесь за допомо­
гою відповідної інтонації передати мову дійових осіб у діалозі.
Зверніть увагу на внутрішнє римування (римування в середині рядка).
Подумайте, яка роль такого римування у баладі.
9. В який спосіб покинута дівчина прагне повернути любов
зрадливого парубка за баладою «Ой не ходи, Грицю...»? Подумайте,
чи можна досягти щастя зрадою і злочином.
10. Визначте головну думку балади «Лимерівна». В чому особли­
вість її побудови? Хто з українських письменників використовував
мотивн цієї балади у своїй творчості?
11. Яке враження справила на вас балада «Чорна рілля заора­
на»? Які образні вислови використані в ній для змалювання землі,
сплюндрованої війною? Знайдіть у баладі повтори, діалог, пестливі
слова і поясніть, для чого вони вжиті. Які символи з народної твор­
чості використані у творі?
12. Зіставте русальну пісню «Ой біжить, біжить мала дівчина»
і баладу «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» і скажіть, що в них
спільного і відмінного.
13. У баладі «Що се в полі забіліло» змальовано зустріч матері
і дочки в турецькій неволі* Чи раді вони цій зустрічі? Чим ви можете
це довести? Чому ж мати не хоче залишатися разом з дочкою, а дочка
повертатися у рідні краї? Знайдіть у баладі діалектизми і поясніть,
яка їхня роль у творі. Про що свідчить їх часте вживання?
14. Зіставте баладу про Саву Чалого та думу про козака Голоту
і поясніть, яка між ними відмінність. Чому твір «Ой був у Січі старий
козак» називаємо баладою, а «Думу про козака Голоту» — думою?
ЛІРИЧНІ ПІСНІ
Тематика і жанрове багатство українських народ­
них пісень найрізноманітніші. Ви вже ознайомились
з історичними, обрядовими піснями, баладами, коло­
мийками. Тепер же зупинимось на ліричних народних
перлинах, серед яких можна виділити великі групи
суспільно-побутових та родинно-побутових пісень.
До с у с п і л ь н о - п о б у т о в и х л і р и ч н и х пі­
с е н ь належать пісні про кріпацтво, наймитування,
З «Українська література*, 7 кл. 65

64. заробітчанство, рекрутчину. До них належать також
пісні з козацького та стрілецького життя, про чумаку­
вання — цей оригінальний колись торговельно-візни-
чий промисел, про боротьбу робітників за свої права.
У них змальовано картини тяжкого становища народних
мас, любов народу до свободи, його віру в краще май­
бутнє. Серед таких пісень можна назвати найвідоміші:
«Та нема в світі гірш нікому», «Розлилися води на чо­
тири броди», «Стоїть явір над водою», «Чумаче, чумаче,
чого зажурився?», «В неділю раненько зозуля кувала»,
«Повіяв вітер степовий», «Вчора була суботонька» тощо.
Найбільшу групу серед ліричних пісень становлять
р о д и н н о - п о б у т о в і п і с н і (про кохання» родинне
життя, колискові).
У піснях про кохання з душевним трепетом співається
про найкращі людські почуття, про вірність у по­
дружньому житті, про розлуку закоханих. Головні герої
цих пісень — дівчина і юнак. У дівчиноньки «біле лич­
ко, чорні брови», що «повік не злиняють» («Ой за гаєм,
гаєм»), вона «гарна чорнобривка», козаченьку «вишила
сорочку», «серденьком назвала» («Ой у полі нивка»).
Відданим у коханні виступає і юнак, що називає дівчи­
ну ласкавими словами «моє серденько», «рибонько»,
^«дорогий кришталю», «мов золото» («Сонце низегіько,
вечір близенько»). Дівчина у таких піснях порівнюється
з горлицею, а хлопець — з орлом («Ой дівчина горли­
ця»). Вони мріють про щасливе подружнє життя. Але
воно не завжди складалося так, як гадалося. У чужій
родині життя дівчини порівнюється із зламаною кали­
ною («Чи я в лузі не калина була?»). Великим горем для
молодої дружини була розлука з любим чоловіком,
який змушений був виїжджати у військові походи:
Ой здається, не журюся, в тугу не вдаюся,
А як вийду за ворота, від вітру валюся.
(«Болить моя головонька»).
Тяжко пережити і зраду коханого:
А я, бідна, гірко плачу —
; Зрадив мене милий.
(Юй не світи, місяченьку»).
66

65. Надзвичайним ліризмом і високою поетичністю від­
значаються колискові пісні, у яких виражені материн­
ська любов і ласка, щирі побажання дитині:
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло.
(«Ой ти, коте, коточок»).
Значну частину ліричної пісенної спадщини україн­
ського народу становлять ж а р т і в л и в і пі сні .
У них у дотепній формі розповідається про цікаві приго­
ди з людського життя, висміюються хвальковиті люди*
ледарі, з жартом описуються родинні взаємини чолові­
ка й жінки, свекрухи й невістки^ Хто з нас не сміявся,
коли слухав жартівливі пісні про те, як жінки чоловіків
продавали («Ой там, на товчку, на базарі») або «пісню
веселеньку про сусідку молоденьку», про ледачого
Омелька, що «жне жито помаленьку», або про вередли­
ву жінку («Продай, милий, сиві бички»), або як комар
на мусі оженився («Ой що ж то за шум») і т. п.
Не можна не відзначити і чарівної мелодійності
ліричної народної пісні. Іван Франко підкреслював,
що мелодії українських пісень «так чудово хороші, що
слова становлять лиш половину їх чаруючої сили»,
«Українська народні пісенність— дорогоцінне над­
бання поетичного генія трудового народу, нев’януча
окраса його духовної культури»,— писав Олександр
Дей.
ЧУМАЧЕ, ЧУМАЧЕ, ЧОГО ЗАЖУРИВСЯ?
— Чумаче, чумаче, чого зажурився?
Чи воли пристали, чи з дороги збився?
— Воли не пристали, ні з дороги збився.
Того зажурився — без долі вродився.
Весь вік у дорозі марно літа трачу,
Ні жінки, ні діток ніколи не бачу.
Темна моя хата, чорне моє поле,
67

66. А діти без батька голодні та голі.
Як в будень, так в свято одно тільки знаю
Ярма нариваю, воли запрягаю.
В далеку дорогу вічно поспішаю.
ЧИ Я В ЛУЗІ НЕ КАЛИНА БУЛА?
Чи я в лузі не калина була,
Чи я в лузі не червона була?
Взяли ж мене поламали
І в пучечки пов’язали —
Така доля моя!
Гірка доля моя!
Чи я в полі не травиця була,
Чи я в полі не зелена росла?
Взяли ж мене покосили
І на сіно посушили —
Така доля моя!
Гірка доля моя!
Чи я в полі не пшениця була,
Чи я в полі не зерниста була?
Взяли ж мене та й пожали
І в снопики пов’язали —
Така доля моя!
Гірка доля моя!
Чи я в батька не дитина була,
Чи я в батька не кохана була?
Взяли ж мене заміж дали
І світ мені зав’язали —
Така доля моя!
Гірка доля моя!
Чи не було річеньки утопитися,
Чи не було кращого полюбитися?
Були річки — повсихали,
Були кращі — повмирали —
Така доля моя!
Гірка доля моя!

67. В КІНЦІ ГРЕБЛІ ШУМЛЯТЬ ВЕРБИ
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила.
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Ой немає козаченька,—
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Росла, росла дівчинонька
Та й на порі стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.
Ой не плачте, карі очі,—
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стояї
Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки...
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!
ІЗ-ЗА ГОРИ КАМ’ЯНОЇ
Із-за гори кам’яної
Голуби літають.
Не зазнала розкошоньки —
Вже літа минають.
Запрягайте коні в шори,
Коні воронії,
Та й поїдем доганяти
Літа молодії.
Ой догнала літа мої
На кленовім мості.
Ой верніться, літа мої,
Хоч до мене в гості.

68. Не вернемось, не вернемось,
Немає до кого,
Бо не вміла шанувати,
Як здоров’я свого.
ОИ ТИ, КОТЕ, КОТОЧОК!
Ой ти, коте, коточок!
Не ходи рано в садочок,
Не полохай дівочок,
Нехай зов’ють віночок
Із рутоньки, із м’ятоньки,
З хрещатого барвіночку,
З запашного василечку.
Ой спи, дитя, до обіда,
Покіль мати з міста прийде
Да принесе три квіточки:
Ой первую зросливую,
А другую сонливую,
А третюю щасливую.
Ой щоб спало, щастя знало,
Ой щоб росло, не боліло,
На серденько не кволіло.
Соньки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки,
А рісточки у кісточки,
Здоров’ячко у сердечко,
А в роточок говорушки,
А в ніженьки ходусеньки,
А в ручечки ладусеньки.
ОИ ТАМ, НА ТОВЧКУ, НА БАЗАРІ
Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.

69. Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала
Та й повела на базар,
До терниці прив’язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць.
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Пару коней вороних
Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
З грошми треба носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре,
Ні для кого, для мене,
Ти мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
1. Які українські ліричні пісні найбільше люблять співати у ва­
шій родині? Запишіть кілька таких пісень.
2. Розучіть кілька ліричних народних пісень і проведіть у класі
конкурс на краще їх виконання. Спробуйте інсценізувати деякі з них,
особливо жартівливі («Куди їдеш, Явтуше?*, «Ой там, на товчку,
на базарі» та ін.).
3. Продовжіть порівняння, які вживаються в українських лірич­
них піснях: «Стояв старий з молодою. .«Бо ми такі паровані...»
4. Заповніть клітинки назвами українських ліричних пісень,
рядки з яких наводяться:
Через річеньку, через болото,
Подай рученьку, моє золото;
71

70. 1 Ш□ІТам моя голубка
З жалю завмирає;
Кличе козак дівчиноньку
Собі на пораду.
5. Які ви знаєте суспільно-побутові ліричні пісні? Про що в них
розповідається?
6. Використовуючи слова з тексту пісні «Чумаче, чумаче, чого за­
журився?», розкажіть про нелегку чумацьку долю. Знайдіть у пісні
повтори, внутрішнє римування і поясніть їх роль у творі.
7. Яка провідна думка ліричної пісні «Чи я в лузі не калина
була?» В яких словах вона виражена? Знайдіть у тексті риторичні
запитання і поетичний паралелізм (змалювання на фоні природи
картин людського життя). Поясніть, для чого вони вживаються.
8. Як висловився Іван Франко про мелодику українських лірич­
них пісень?
9. Визначте основну думку ліричної пісні «В кінці греблі
шумлять верби». Яка роль пестливих слів у пісні?
10. Розкажіть близько до тексту, які побажання висловлює
мати дитині у колисковій «Ой ти, коте, коточок!». Які особливості
колискових пісень ви помітили?
11. Назвіть, які жартівливі пісні ви знаєте. Яка з них вам найбіль­
ше сподобалась і чим саме? *
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ РОМАНС
Серед багатьох жанрів української народної творчо­
сті важливе місце займає п і с н я - р о м а н с — пере­
важно сольна лірична пісня інтимного характеру, що
виконується під супровід музичного інструменту. Харак­
терними особливостями цього жанру є глибоке відобра­
ження почуттів та настроїв людини, наспівна мелодія.
Романси найчастіше виконуються в домашній обстанов­
ці, на дозвіллі, на вечорах, де збираються любителі
співу. Індивідуальне творче начало тут відіграє набага­
то більшу роль, ніж в інших пісенних жанрах.
Багато прекрасних романсів створено на тексти відо­
мих поетів. Автори багатьох романсів уже забуті («Мі­
72

71. сяць на небі», «Чорнії брови, карії очі»). Імена авторів
інших романсів ми знаємо: «Дивлюсь я на небо»
(сл. Михайла Петренка, муз. Людмили Алекеандрової),
«Гуде вітер вельми в полі» (сл. Віктора Забіли), «Вечір­
ня пісня» (сл. Володимира Самійленка, муз. Кирила
Стеценка), «Ніч яка місячна» (сл. Михайла Стариць-
кого), «Повій, вітре, на Вкраїну» (сл. Степана Рудансь-
кого), «Стоїть гора високая» (сл. Леоніда Глібова), «Ой
ти, дівчино, з горіха зерня» (сл. Івана Франка) тощо.
Пісня-романс зароджується в Україні приблизно в
другій половині XVIII ст. Ранніми зразками україн­
ського романсу можна вважати деякі пісні на слова
Григорія Сковороди. Використана Іваном Котлярев­
ським у п’єсі «Наталка Полтавка» пісня-романс «Всяко­
му городу нрав і права» на слова Григорія Сковороди
в музичній редакції Миколи Лисенка здобула велику
популярність у народі. Та й інші пісні з цієї п’єси
(«Сонце низенько», «Ой під вишнею», «Ой я дівчина
Полтавка») стали народними романсами.
Найбільше романсів створено народом на слова
Тараса Шевченка. У них розкривається туга поета за
рідним краєм, вболівання за його долю («Думи мої»),
виводяться образи безталанних дівчат («Ой одна я,
одна»), козака, що гине на чужині («Тече вода в синє
море»), зачаровують картини рідної природи («По діб­
рові вітер виє», «Зоре моя вечірняя») тощо.
У наш час продовжує розвиватись цей народнопісен­
ний жанр. Згадаймо хоча б такі романси, які стали
справді народними: «Пісня про рушник» (сл. Андрія
Малишка, муз. Платона Майбороди), «Марічка» (сл. Ми­
хайла Ткача, муз. Степана Сабадаша), «Два кольори»
(сл. Дмитра Павличка, муз. Олександра Білаша) та ін.
А як не згадати чудові романси Володимира Івасюка,
серед яких найвідомішими стали «Червона рута»,
«Водограй».
Нині повертається до народу ім’я талановитої
української співачки і авторки пісень, дівчини з легенди
73

72. Казав собі насипати високу могилу,
Казав собі посадити в головах калину:
— Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
Будуть мені приносити од родоньку вісті.
ЧОМ, ЧОМ, ЧОМ, ЗЕМЛЕ МОЯ
(сл. Костянтини Малицької, муз. Дмитра Січинського)
Чом, чом, чом, земле моя,
Так люба ти мені,
Так люба ти мені?
Чом, чом, чом, земле моя,
Чарує так мене
Краса твоя?
Чим, чим, чим манить мене
Пташні твоєї спів,
Пахучий цвіт лісів?
Чим, чим, чим манить мене
Вода річок твоїх,
Що тут пливе?
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що тут ти вперше світ
Уздріла в цвіті літ.
Тим, тим, тим, дитино, знай,
Що води ці й ліси —
Твій рідний край.
Тут, тут, тут діди твої
Пролили кров свою
За віру й свободу!
Тут, тут, тут усі твої
Найближчі серденьку
І дорогі.
1. Чим пісня-романс відрізняється від звичайної ліричної пісні?
2. Які романси на слова Тараса Шевченка ви знаєте?
3. Заповніть клітинки назвами відомих українських романсів:
а) український романс на слова Михайла Петренка, муз. Люд­
мили Александрової
Щ Н Ш □ Ш Е Г Ш
75

73. б) український романс иа слова Володимира Самійлеика,
муз. Кирила Стецеика
в) український романс на слова Тараса Шевченка, муз. народна
т іімііпгптпгтп
4. Дізнайтесь 8 додаткової літератури, зокрема з відомої книги
«Дівчина з легенди Маруся Чурай», які обставини і факти з особис­
того життя Марусі Чурай лягли в основу створення романсу «Коти­
лися вози з гори».
5. Що таке поетичний паралелізм? Як вій використовується
у романсі «Стоїть явір иад водою»?
в. Кого ви знавте з сучасних авторів українського романсу?
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ФОЛЬКЛОРНІ ЖАНРИ
Акростих — вірш, у якому перші букви рядків, про­
читані згори вниз, утворюють слово або цілий вислів.
Анекдот — стисле гумористичне оповідання про
характерний випадок у побутовому чи сімейному житті
з несподіваним і дотепним закінченням.
Байка — усний невеликий, переважно віршований
розповідний алегоричний твір з повчальним змістом.
Балада — усний невеликий віршований твір, в яко­
му зображені героїчні або незвичайні фантастичні події
переважно трагічного характеру, з гострими пережи­
ваннями дійових осіб.
Веснянка — пісня, що співається під час весняних
обрядів.
Дума — великий пісенно-розповідний твір пере­
важно героїчного змісту.
Жанр — вид фольклорного чи літературного твору.
Жартівлива пісня — народна пісня з жартівливим,
гумористичним змістом.
76

74. Жнивна пісня — пісня, що виконується під час
жнив.
Загадка — стислий, часто алегоричний опис предмета
чи явища, які треба відгадати, виявляючи кмітливість
і розум.
Історична пісня — ліро-епічний твір героїчного
характеру про важливі події минулого та відомих
історичних осіб.
Казка — оповідання з усталеною побудовою про
вигадані та фантастичні події.
Колискова — пісня, що виконується здебільшого
матір’ю для заколисування дитини.
Коломийка — коротка пісенька, що має два чотир-
надцятискладові рядки; часто виконується як приспівка
до танцю.
Колядка — обрядова величальна пісня, що співала­
ся протягом тижня після Різдва перед Новим роком.
Купальська пісня — обрядова пісня, що виконува­
лась на свято Івана Купала.
Легенда — народний переказ про життя якоїсь особи
чи незвичайну подію, оповитий фантастикою, казковістю.
Обрядова пісня — пісня, що виконувалась під час
народного обряду (дійства).
Переказ — подібне до легенди усне оповідання про
видатні події минулого, але більш достовірне.
Пісня — невеликий ліричний вірш, що має куплетну
побудову і виконується співом.
Приказка — близький до прислів’я влучний, афори­
стичний, іноді римований вислів без повчального
змісту.
Прислів’я — короткий влучний, часто заримований
народний вислів повчального змісту.
Родинно-побутова лірична пісня — народна пісня
родинно-побутового змісту, в якій виражені глибокі пе­
реживання і почуття.
Романс — невеликий ліричний вірш переважно
інтимного характеру, часто покладений на музику для
сольного співу під акомпанемент гри на фортепіано,
гітарі чи арфі.

75. Русальна пісня — обрядова пісня, що виконувалась
під час русалій на Зеленому тижні.
Суспільно-побутова пісня — народна пісня суспільно-
побутового змісту.
Щедрівка — обрядова величальна пісня, що співа­
лася увечері під Новий рік, на Щедрий вечір.
ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ
Алегорія — змалювання людей в образах тварин,
рослин, предметів, явищ.
Внутрішнє римування — римування всередині ряд­
ків, що надає віршу мелодійності.
Гіпербола — надмірне художнє перебільшення яки­
хось рис людей, ознак предметів чи явищ.
Гумор — доброзичливе осміяння часткових вад зага­
лом добрих людей, окремих смішних рис їхньої поведін­
ки чи зовнішнього вигляду.
Діалог — розмова двох чи кількох дійових осіб у
творі.
Епітет — художнє означення.
Заперечне порівняння — порівняння, виражене че­
рез заперечення. 9
Зачин — традиційний початок народних дум, казок.
Кінцівка — традиційне закінчення народних дум,
казок.
Метаморфоза — перевтілення людини в рослину,
тварину, птаха.
Монолог — роздуми персонажа вголос, розмова з са­
мим собою.
Пейзаж — змалювання картин природи у творі.
Персоніфікація — те ж, що й уособлення: зображен­
ня предметів чи явищ як живих істот.
Пестливі слова — слова, за допомогою яких вияв­
ляємо ласку, любов і ніжність у ставленні до когось.
Повтор — стилістична фігура, яка полягає у повто­
ренні окремих слів чи виразів у творі, щоб звернути на
них особливу увагу читачів.
78

76. Порівняння — художній вислів, у якому один пред­
мет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього
схожим, але більш яскравим.
Портрет — опис зовнішності дійової особи в творі.
Постійний епітет — стійке образно-поетичне озна­
чення предмета чи явища, що виділяє якусь характерну
рису чи ознаку; найчастіше вживається у фольклорі.
Протиставлення — художнє зіставлення у творі
дійових осіб і явищ.
Речитатив — протяжне проказування, що набли­
жається і до декламації, і до співу.
Рима — співзвучне закінчення рядків у вірші.
Римування — розташування рим у віршованому
творі (перехресне, суміжне, кільцеве, вільне)*
Риторичне запитання — запитання, що не потребує
відповіді, бо висловлює ствердну думку,
Символ — предмет чи слово, що умовно виражає
сутність якогось явища; умовне позначення якогось
предмета, поняття чи явища.
Тавтологія — поєднання чи повторення тих самих
або близьких за значенням слів; у фольклорі та худож­
ній літературі вживається з метою увиразнення думки,
посилення враження.
Уособлення — те ж, що й персоніфікація: зображення
предметів чи явищ як живих істот.
Фольклор (з англ. «народна мудрість») — усна на­
родна творчість, яка має такі особливості: усність, ко­
лективний характер, безіменність, варіантність.
ЗНАЧЕННЯ ПІСЕННОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
У мене вмить заб’ється в грудях серце*
Коли до болю рідна й чарівна
Десь українська пісня розіллється
І жайвором над нами залуна.
Так писав про українську народну пісню Ігор Мура­
тов. А відомий російський письменник Лев Толстой од­
ного разу сказав студентові-українцю, що відвідав його
79

77. в Ясній Поляні: «Щасливі ви, що народилися серед
народу з такою багатою душею, народу, що вміє так від­
чувати свої радощі й чудово виливати свої думки, свої
мрії«, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому
нічого боятись за своє майбутнє. Його час не за горами.
Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не
люблю так» як вашого. Під їх музику я душею спочи-
ваюо Скільки в них краси і грації, скільки дужого моло­
дого почуття і сили!»
У народних піснях правдиво відображено все життя
українського народу, багатство його духовного світу,
найзаповітніші мрії і прагнення» Великий знавець
українського фольклору Михайло Стельмах зазначав^
«Широка і різноманітна тематика ліричної пісні,,„Нема^
такої значної події в житті народу, немає такого люд­
ського почуття, яке б не обізвалося чи рокотом грому,
чи ніжною струною в українській ліриці, яку по праву
можна назвати нашим національним скарбом і перли­
ною світової народної творчості».
Про безсмертну світову славу української народної
пісні висловлювалися не лише вітчизняні діячі культу­
ри, Видатний російський композитор Петро Чайков-
ський стверджував: «Бувають щасливо обдаровані на­
тури і бувають так само щасливо обдаровані народи.
Я бачив такий народ, народ-музикант — це українці».
Російський письменник, перекладач українських пісень
Микола Берг уклав антологію пісень багатьох народів,
У передмові до цієї антології він писав’ «Чарівна, ніжна
й граціозна українська пісня. Скажу більше: в ній є щось,
що хапає за серце, щось глибоко задушевне. Як слушно
пригодилися тут численні пестливі слова, які неможли­
во перекласти ніякою іншою мовою» навіть і російською.
Але не на самих лише пестливих словах створюється
чарівливість української пісні» Ця чарівливість розлита
в усьому, в словах і порівняннях, а іноді й просто не
знаєте у чому: мило та й годі!» У XVII ста арабський
учений і мандрівник Павло Алепський записав: «Співи
80

78. Марусі Гордіївни Чурай, яка жила і творила в середині
XVII століття. Пісні-романси, створені нею, уже понад
три століття бентежать серця людей своєю щирістю і
глибиною почуттів. Найпопулярніші з них — «Засвіт
встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю...», «Віють
вітри», «Котилися вози з гори», «Грицю, Грицю,
до роботи» та ін.
Пісня-романс — одна з цікавих сторінок у великій
книзі культурних надбань нашого народу. У ній життя
народу, його думки й почуття відбилися глибоко, прав­
диво і своєрідно.
КОТИЛИСЯ ВОЗИ З ГОРИ
(сл. і муз. Марусі Чурай)
Котилися вози з гори, та в долині стали,
Любилися, кохалися, та вже перестали.
Любилися, кохалися, що мати не знала,
Пришилось тепер розійтися, як та чорна хмара.
Котилися вози з гори, поламались спиці.
А вже ж мені не ходити на ті вечорниці.
Котилися вози з гори, поперевертались,
Любилися, кохалися, та й навік розстались...
СТОЇТЬ ЯВІР НАД ВОДОЮ
(сл. народні, муз. Семена Гулака-Артемовського)
Стоїть явір над водою, в воду похилився.
На козака пригодонька,— козак зажурився.
Не хилися, явороньку, ще ти зелененький!
Не журися, козаченьку, ще ти молоденький!
Не рад явір хилитися,— вода корінь миє,
Не рад козак журитися, да серденько ниє!
Ой поїхав в Московщину козак молоденький,
Оріхове сіделечко і кінь вороненький.
Ой поїхав в Московщину да там і загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.
74

79. козаків радують душу і зціляють від печалі, бо йдуть
вони від серця і виконуються наче з одних уст»*
Про українську пісню, про народний спів складено
багато прислів’їв: «З піснею дружити— ніколи не ту­
жити», «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає
людину», «Хто співає, той журбу проганяє», «Як за­
співають, мов тебе на крилах піднімають» тощо.
Пісня була і є невичерпним джерелом творчого нат­
хнення для письменників в усі часи. Так, саме на
ґрунті народної пісні виріс поетичний геній Тараса
Шевченка. Без її впливу не можна уявити творчості
таких письменників, як Іван Франко, Леся Українка,
Микола Гоголь, Максим Рильський, Андрій Малишко
та ін.
ПОВІДОМЛЕННЯ
Вивчаючи літературу, ви не раз будете готувати усні
повідомлення, з якими виступатимете в класі.
Усне повідомлення, тобто зв’язна розповідь на зада­
ну тему, будується на основі прочитаного матеріалу або
прослуханої розповіді (наприклад, для повідомлень
пропонуються такі теми: «Народні кобзарі України»,
«Дівчина з легенди Маруся Чурай» тощо).
Коли одержана тема повідомлення, слід підшукати
необхідну літературу в бібліотеці або вдома. Ознайомив­
шись' з книгою чи статтею, виписуєте необхідні дані
і намічаєте план виступу. Ви маєте подбати про те, щоб
матеріал викладався в логічній послідовності, одна дум­
ка переходила в іншу. Намагайтесь наводити конкретні
приклади і факти, а не говорити загальними фразами.
Дуже важливо для вступу дібрати найцікавіші факти,
щоб одразу заінтригувати слухачів, а також не забудьте
повідомити, про що буде йти мова. Зверніть увагу і на
мовне оформлення вашої розповіді. Намагайтесь викла­
дати матеріал просто, зрозуміло, уникаючи трафарет­
них книжних фраз. Завершити розповідь варто корот­
ким висновком.
81

80. ІНСЦЕНІЗАЦІЯ НАРОДНОЇ ПІСНІ
Інсценізація — це переробка фольклорного або літе­
ратурного твору для постановки на сцені.
Щоб інсценізувати фольклорний твір (наприклад,
пісню «Ой там, на товчку, на базарі»), необхідно виділи­
ти в ньому дійових осіб, продумати оформлення сцени
і форму одягу персонажів, намітити висловлювання
дійових осіб із зауваженнями до них (ремарками) щодо
інтонації, жестів, якими вони супроводжуються.
У згаданій пісні дійовими особами будуть: жінка,
яка продає чоловіка, і покупці. Дія відбувається на
базарі. Для інсценізації потрібні деякі речі; мотузок,
терниця. Дія може виконуватись на фоні вокального
ансамблю, який співає пісню, і супроводжуватись
гумором, жартами.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ОЛЕКСАНДР КОШИЦЬ
ПРО УКРАЇНСЬКУ ПІСНЮ И МУЗИКУ
!
Музична творчість нашого народу огорнула піснею
не тільки життя окремої одиниці з колиски до домовини,
а й життя всієї нації у всіх проявах і змінах від первіс-
ноісторичних часів аж до наших днів. У обрядових
піснях народна пам’ять донесла до нас із далеких сутін­
ків нашого існування уламки поганського 1 світогляду
й ритуали наших предків, а з початків нашої історії
відблиски пишної княжої доби; в піснях історичних
чуємо відгомін бур та катаклізмів нашої трагічної
історії; в козацьких думах — невільничі плачі та громи
й фанфари козацької слави; пісні весільні — це співа­
на історія шлюбу, починаючи з часів матріархату;
чумацькі пісні дихають на нас вітром безкраїх українсь-
1 Поганський — язичницький.
82

81. ких степів; релігійні псалми і канти хвилюють нас щи­
рістю й наївною простотою християнської віри й моралі;
в побутових піснях знаходимо найдокладніші картини
життя у всіх його проявах, заквітчані любовними поема­
ми, повними чару і глибокого почуття,— а іскри весе­
лості, гумору й сатири пісень жартівливих випроміню­
ють принадне світло життєздатності й здоров’я народу
лагідної вдачі, чутливого, але сильного й мужнього.
Наша пісня — це неоціненний скарб українського
народу...
ІВАН МАЛКОВИЧ
ЛЮБІ КОЛЯДНИЧКИ Й ЩЕДРІВНИЧКИ!
Будьте ласкаві сказати: яке свято ви найбільше лю­
бите?.. Ого-о! Які ви всі галасливі! Зачекайте, зачекай­
те... Так... Тарасик — Різдво. Оленка — Новий рік. А ти,
Настусю?.. Також Різдво!.. Прекрасно. Гадаю, більшість
дітей усього світу відповіли б так само.
Хочете, відгадаю, що вам найбільше подобається
в цих святах?.. Подарунки від Діда Мороза!.. Вгадав?..
А чи ви знаєте, що не в такі вже й давні часи українсь­
ким дітям подарунки приносив не лісовий Дід Мороз,
а святий Миколай. І дарунки його були не прості, а не­
бесні...
Зимової ночі перед 19-м грудня святий Миколай опу­
скався на срібній вервечці з неба на землю. Сивоборо­
дий, у довгій золотистій накидці, він заходив до кожної
хати і розкладав дітям у черевичок чи під подушку свої
пречудові небесні гостинці. Правда, збитошникам свя­
тий Миколай дарував хіба що прегарного прутика, бо
з неба він бачить кожного з нас і добре знає, хто чемний,
а хто й не дуже...
Згодом — 7-го січня — наступає Різдво. До нього
готувалися особливо: варили кутю, вчилися колядувати.
За давніми переказами, саме цього дня (а вірніше, ночі)
83

82. у містечку Вифлеємі Пречиста Діва Марія народила
Ісуса Христа — Божого Сина.
Увечері перед Різдвом, коли на небі загоралася пер­
ша зірка, кожна родина сідала до святої вечері, а веселі
гурти колядників із осяйною звіздою у руках вирушали
від хати до хати, сповіщаючи радісну новину: Діва Ма­
рія породила сина!.. Між колядників були переодягнуті
Пастушки, Ангел, цар Ірод, а також славний і відваж­
ний Запорозький Козак. У кожній оселі вони показу­
вали виставу про народження Ісуса Христа, про те,
як злий цар Ірод хотів звести зі світу маленького Ісуса.
Тож коли під кінець вистави Козак духопелив злющого
Ірода аж до смерті,— господарі, а надто їхні діти, не
могли стримати радісних сліз.
По Різдві наступає старий Новий рік. Він відстає від
Нового року, який ми святкуємо 1-го січня, на два
тижні. Того ж дня відзначається ще й празник святого
Василя.
Дійство розпочиналося 13-го січня— на Щедрий
вечір. Хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати,
бажаючи господарям щедрого вечора і доброго здоров’я
на весь рік. На Різдво вони були колядниками, а на‘
Щедрий вечір — щедрівниками. Різдвяні вистави про
народження Христа називалися «Вертеп», «Звізда»,
«Пастушки», а новорічні — «Коза» й «Меланка». Коза
з Дідом, Бабою, Солдатом, Циганом і Міхоношею проси­
лися до хати. У хаті Коза, стрибаючи, раптово падала
і спускала дух. Після чудернацьких зцілювань вона
врешті-решт оживала і під радісну щедрівку знову
завзято вистрибувала по оселі.
Не менш запальну і веселу вдачу мала й Меланка,
яка зі своїм нареченим Василем, а також із Чортом,
Вояком, Смертю, Березою-Міхоношею, Дідом, Бабою,
Циганом та Ведмедем навперебій намагалася утнути
якусь дурничку: розсипати по хаті сміття, розкидати
дрова...
84

83. ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА
НА ІВАНА КУПАЛА
(Уривок з повісті «У неділю рано зілля копала...»)
... Аж ось настав врешті очікуваний вечір, а з ним
і місяць вповні.
Завтра Івана Купала, а сьогоднішня ніч ясна, зори­
ста, неначе умисне розцвілася, щоб молодим дівчатам
зрадити 1 над річкою будучу долю і милого.
Мов гарні птахи, зібралися вони над берегом ріки,
що, осяяна місячним світлом, виблискувалася приман-
ливо межи густо залісненою, вечором темною Чабани-
цею та білою дорогою, що бігла попри неї...
Не самі прибули дівчата над берег блискучої вночі
річки. Межи ними в й циганка Мавра. Пристроєна в
якусь стару червону хустку, спущену недбало з голови,
в срібне давне намисто на шиї і на грудях, з розпатла­
ним волоссям» вона проходжується між дівчатами, мов
марево.
Розвеселена дівочим балаканням та дарунками,
якими привабили її зі сховку поміж себе, виспівує вона
якісь чудні монотонні пісні на рідній, лиш їй зрозумілій
мові, і чогось вдоволена.
Нині захопила її, очевидно, струя живого життя
молодіжі, і вона ніби відмолодніла сього вечора з ними.
Зрештою, вона найбільше через Тетяну тут. Тетяні
захотілося над річкою ворожити, а се було для неї те
саме, що її власне бажання. Тому вона весела.
Вона відповідав голосно на всі допити дівочі, що раді
би заглянути хоч на хвилиночку в зачинену перед ними
будучину, і сміється весело.
Дівчата уставляються врешті по вподобі і волі кож-
дої на обібраних місцях і, співаючи, кидають з голови
одна по другій пишні вінки з стрічками, якими пристро­
їлися сього вечора, на блискучу воду — і ждуть.
1 Зрадити — тут розкрити, показати.
85

84. Коли упав перший вінок на воду, почувся перший
голос:
Гей, на Івана, гей, на Купала, гей, гей, гей!
Красна дівчина долі шукала, гей, гей, гей!
Цвітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила...
Відтак глядять всі дівчата на веселі хвилі, куди і як
несуть вони вінки. Понесуть їх далеко чи близько? До
милого чи до чужого? На якім місці берега спиняться?
І тут же в тім селі? Чи, може, розірвуть їх дикою
грою в дрібні кусні, не донісши цілими, де судьба при­
значила?..
Нараз крик і сміх.
Один вінок натрапив на бистрішу хвилю коло берега,
і вона викинула його збиточно на траву. Зо два інші,
сплетені неміцно, розірвалися зараз з самого початку
і розплилися поодинокими цвітами по всій ріці, мов
роздробилися для всеї ріки, і хутко зникли з очей.
Лиш одна Тетяна мовчить, не дбає ні про кого,
не цікавиться нічим.
Вона опинилася на березі коло спокійної глибини,
означеної велетнями-каменями, і надумується. За нею
поволіклася, мов друга її тінь, і ворожка-циганка.
її обходить нині найбільше вінок Тетяни. Що ста­
неться з ним? Куди понесе його ріка? Чи далі до красно­
го Гриця в гори, чи на берег кине? Чи розірве на кусні,
на сміх пустить? То її цікавить!
Тетяна не здіймає вінка з голови. Вагається. Пере­
дусім вона не хоче, щоб хто бачив, як кине його з голо­
ви, не хоче співати. Не хоче, щоб звертали увагу на неї,
одним словом, не хоче нічого. Нічого, в чім захотіли би
й інші брати участь.
Щось сама однісенька хоче.
А нараз вже ніби й того не хоче.
Так стоїть і вагається.
Вагаючись, спиняється тим часом думками коло
Гриця, питає себе: «Звінчаються вони сеї осені, як
заповідав їй він, чи будуть ще далі ждати?»...
— Ти тут хочеш кидати вінок? — обзивається нараз
за нею голос Маври і перебиває раптом лет її думок.
86

85. — Не тут! — відповідає знехотя молода дівчина і
відвертається, немило вражена циганкою, що перебила
її думки.
— Не тут, доньцю, не тут,— відмовляє Мавра,— бо,
ади, тут у воді вир, і він не дасть добре вінкові попли­
сти. Все буде ним в однім місці крутити. Іди трохи далі
та кинь вінок, згадавши свого милого, чи поберетеся сеї
осені, чи ні.
— Поберемося, поберемося! — відповідає Тетяна
гордо і додає роздразнено: — Кину вінок, де схочу.—
І з тими словами відступає від циганки на кілька кро­
ків. Хотіла кинути вінок ніким не спостережена, сама-
одніська, тим часом Мавра не дає.
— Кидай, де хочеш, доньцю. Кидай, де хочеш! —
каже примиряюче Мавра, та, проте, не рушається з місця.
Се подразнило ще більше уперту вдачу дівчини, що не
зносила над собою ніякої власті, і вона відступила від
циганки дальше. Ще недалеко відступила, коли її нараз
щось мов підтручує невидимою силою назад на те саме
місце. Вона вернула і зняла з голови вінок. Далі — не
отворивши уст ні на одне слово, кинула вінок з усеї сили
коло каменя в воду... Вінок заколисався сильно і, попла­
вавши кілька хвилин кругом по тихій воді, почав, немов
кермований невидимою силою з-під блискучої поверхні,
сунутися ледве замітно вперед.
Не далеко.
Тетяна стояла на березі, похилившись, з очима ши­
роко отвореними, і не рухалася ні на волосок. Ззаду
за нею чигала вдвоє зігнена циганка.
Важка хвиля... мовчання...
— О! о! о! — скричала нараз Тетяна і простягла з
переляком над водою руки. Саме до середини доплив її
вінок, як тут захопив його вир. Крутив ним якусь хви­
лину на однім місці, грався. Коли нараз потягнуло його
щось в глибінь, і Тетяна не побачила його більше.
Мовчки обернула вона своє побіліле лице до старої
циганки, що й собі витріщилася без руху тривожними
очима в воду. Тепер поглянула поважно на дівчину.
87

86. — Не посватає тебе сеї осені твій хлопець,— обізва­
лася врешті, не задумуючись,— не посватає.
Тетяна відвернулася.
— Ов-ва! — сказала лише згорда і повела опущени­
ми очима по воді.
— Ов-ва кажеш, доньцю? — спитала з явним до­
кором Мавра.
— Ов-ва! — відповіла, як перше, гордо дівчина, мов
не своїм вже голосом, і, відвернувшись від води,
відійшла...
МИКОЛА СИНГАЇВСЬКИЙ
ПІСНІ МОЄЇ МАТЕРІ
Колискова пісня — то лише крапля в пісенному
океані народного мелосу. І прикро, що так часто вона
губиться у розмаїтті мелодій...
Характерною ознакою українських колискових
пісень є те, що вони здебільшого не багатослівні, дві-три
строфи. Проте завжди глибокі за змістом і завжди у них
присутня дія, твориться картина життя.
Ой ходить сон по долині
У червоній кожушині.
Кличе мати до дитини: *
— Іди, сонку, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Отой котик, що носить сон у рукаві, та киця, що
пішла по водицю, не полишають матері, допоки вона
не заколише, не приспить дитину.
Заколисування — одна з багатьох тем материнських
мелодій, а котик-коточок у народних віруваннях — то
завжди добрий друг людини, тварина хатня і довірлива,
що здатна оберігати дітей від усякої напасті, зла
і страху. А звідси — одвічна тема людської домівки,
затишку, материнства­
ми народжувалися з піснею. І перша пісня, що ми
слухали, була піснею матері. Від співучої колиски ласка­
вим і мудрим голосом вона вела нас у світ широкий. І той
голос, мов заповіт, вкарбовано в наше серце навічно.
88

87. Через пісню я знову і знову уявляю всі стежки, всі
життєві дороги, пройдені моєю матір’ю. Бачу, коли з
жінками вона повертається з поля. І в надвечір’я лине
щемна мелодія. Відлунює під стишеним осіннім небом.
Чую розмаїте буяння пісень на весіллях, де вони змага­
ються своєю жагою, мелодикою, словом. І досі чую, та
й не раз іще наслухатиму, коли піснею проводжають
у дорогу, і коли зустрічають.
І знову стишуюсь, стаю непорушним чи занімілим,
коли зачую пісню над колискою. Цю легкокрилу, повну
таємничої зваби, колискову птаху. З нею ми засинали і
швидше виростали в снах. Той, хто не чув материнської
пісні, зостався бідним на все життя...
ВАСИЛЬ СКУРАТІВСЬКИЙ
«ГОМЕР В УКРАЇНСЬКІЙ СВИТЬ
Стояв теплий зорепадний серпень 1874 року. До зла­
тоглавого Києва прибували гості з багатьох європей­
ських країн, щоб взяти участь у Третьому археологіч­
ному з’їзді. Урочисте відкриття відбудеться лишень через
тиждень, але вчені мужі, серед яких були й зарубіжні
авторитети в царині археології, історії, етнографії, філо­
логії та інших наукових інституцій, уже жваво обгово­
рювали назрілі питання в кулуарах. Та сьогодні на
творчі суперечки не вистачало натхнення — всі з нетер­
пінням чекали урочистої частини, на якій має виступа­
ти зовсім не знаний для європейців «Гомер століття»,
«Боян доби», «сучасний Нестор», «рапсод України*...
Оскільки зала не вміщала всіх бажаючих, довелося
спішно робити імпровізовану сцену в Ботанічному саду.
У вечірніх сутінках нашвидкуруч вивісили під кроною
липи лампадку, прилаштували крісельце, і невдовзі під
гучні оплески в супроводі своєї дружини та М. Лисенка
з’явився кремезний, літніх років чоловік. На ньому була
припорошена свитина, дебелі, майже до самих колін,
ялові чоботи й блакитні шаровари та смушкова шапка,
89

88. з якою він не розлучався навіть улітку. Чемно відкла­
нявшись шановному товариству, Остап Вересай присів
на рипкий стільчик, витер спітніле обличчя, взяв з рук
дружини свою вірну супутницю — кобзу, підладнав на
ній струни й приструнки і пробіг пальцями. Віртуозний
програш, який започаткував думу «Буря на Чорному
морі», одразу ж відтворив в уяві присутніх картину роз­
гніваної морської стихії. Під плюскіт хвиль затужив
живий голос;
Ой на Чорному морі,
На білому камені,
Ой то там сидить ясен сокіл-білозерець.,.
Видзвонювала-голосила тужливим криком чайки
кобза, піднімаючи на гребенях хвиль бентежний голос
співака: «Ізо дна моря сильно хвиля вставав, судна
козацькі-молодецькі на три часті розбиває...» Схрестивши
руки, стояли, немов приворожені, славетний професор,
майбутній міністр освіти Франції Альберт Рамбо зі
своїм земляком-славістом Луї Леже, поруч з ними були
міністр освіти Югославії Стоян Новакович, всесвітньо-
відомий славіст з Відня В. Ягнич, барон Еренбург із Пра­
ги, будапештський історик Ф. Ромер, вчений з Німеччи­
ни П. Кремер... *
Сім дум та цілу низку жартівливо-побутових пісень
проспівав того вечора О. Вересай. І хоч не всі чужинці
добре зналися на українській мові, але майстерне вико­
нання кобзарем народного мелосу відкрило перед зару­
біжними гостями всю велич поетики, глибину україн­
ської пісенної стихії. Концерт пройшов з великим
успіхом...
СТАНІСЛАВ ТЕЛЬНЮК
МИ ЧУЄМО ТВІЙ ГОЛОС, МАРУСЮ!
Книжку прекрасних поезій Марусі Чурай випустило
видавництво «Дніпро» («Дівчина з легенди — Маруся
Чурай», передне слово М. Стельмаха, упорядкування,
підготовка текстів та післямова Л. Кауфмана).
90

89. Перед нами лірична сповідь Марусі Чурай, історія її
прекрасного й нещасливого кохання. Вся ця історія ви­
кладена в піснях, сповнених смутку й тривоги, кохання
й ревнощів, кепкування й болю...
Ці пісні жили з нами від нашої колиски, і вони жи­
тимуть, як і нас на землі не буде. Пісні про те, як «засвіт
встали козаченьки в похід з полуночі», про те, як «ішов
милий горонькою, мила — під горою», про те, як «в
кінці греблі шумлять верби», як «болить моя голово­
нька від самого чола», «шумить-гуде дібровонька, пла-
че-тужить дівчинонька», як та дівчинонька у вівторок
«зілля ізварила», а «у середу рано Гриця отруїла»...
Образ Марусі Чурай (прізвище, очевидно, походить
від слова «чура», що означає, як свідчить П. Білецький-
Носенко: «Зброєносець. Гридень, вірний слуга»; власне,
це те саме, що й відоме всім нам «джура») живе у
пам’яті українського народу. Легенди про неї розповіда­
ють від Дінця до Дунаю; пісні, про які кажуть, що вони
«Марусині», співають від Слобожанщини до Прикар­
паття. Цікаво, що в різних місцях України зовсім різні
письменники на основі переказів, легенд намагалися ще
в минулому столітті складати твори про цю поетесу.
Цікаво й те, що всі ці твори розповідали по суті про одне:
великий талант, велике кохання і трагічну загибель
дівчини...
Ми чуємо голос нашої поетеси на кожному кроці. Ось
співають жінки на буряках:
Посадила огірочки
Близько над водою,
Поливала огірочки
Дрібного сльозою.
Ростіть, ростіть, огірочки,
В чотири листочки!..
Не бачила миленького
Аж три вечорочки...
Ось зі старої грамофонної платівки голосом Оксани
Петрусенко лунає:
91

90. Ой у полі вітер віє,
А жито половіє.
А козак дівчину та й вірненько любить,
Та зайнять не посміє...
І ми розуміємо — вона з нами завжди, юна козачка
Маруся. Йде з нами понад три століття така ж юна,
прекрасна в любові, трагічна в смутку...
Ми чуємо твій голос, Марусю!
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Берегиня: українські народні пісні.— К., 1991.
2. Б і л н н с ь к н й М. Грає кобзар, виспівує.— К., 1981.
3. Б у р л а к а Ф. Остап Вересай.— К„ 1959.
4. В о р о п а й О . Звичаї нашого народу.— К., 1991.— Т. 1—2.
5. Дівчина з легенди — Маруся Чурай.— К., 1974.
6. Закувала зозуленька: Антологія української народної творчо­
сті.— К., 1989.
7. Календарно-обрядові пісні.— К., 1987.
8. Колядкн і щедрівки.— К., 1991.
9. М иц н к В. Свята сонячного циклу.— К., 1991.
10. Перлини української народної пісні.— К., 1989.
11. П о г р е б е н н н к Ф. Наша дума, наша пісня...— К., 1991.
12. Розлилися круті бережечки: Українські народні пісні та ду-
мн.— К., 1985.
13. С к у р а т і в с ь к и й В . Погостили, або дванадцять мандрівок
у глибину століть.— К., 1990. і
14. С к у р а ті в с ь к и й В. Місяцелік: Український народний
календар.— К., 1993.
УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОВТОРЕННЯ
1 в а р і а н т
1. Які ви знаєте висловлювання Тараса Шевченка про українську
пісню і думу?
2. Які особливості української пісні визначив Микола Берг?
3. На які теми найчастіше складалися історичні пісні та народні
думи?
4. З яких народних пісень ці рядки? До яких жанрів вони на­
лежать?
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти;
Там господар, як виноград,
Там господиня, як калина...;
92

91. Котра дівчина чорнобривая,
То чарівниченька справедливая;
Ой ти, старий дідуган,
Ізігнувся, як дуга...
5. Які ви знаєте колискові пісні, де згадується кіт? Як ви думаєте,
чому народ опоетизовує саме цю домашню тварину в колискових?
6. Кому належать ці слова: «Три віки ходить пісня Марусі Чурай
по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А по­
переду вічність, бо велика любов і велике мистецтво — невмирущі»?
7. Кого ви знаєте з відомих українських кобзарів минулого і су­
часності?
8. Які ви знаєте українські народні пісні, у назві яких є слово
«річка*, чоловічі та жіночі імена?
9. Які обрядові пісні співають вашій місцевості під час народних
літніх свят?
10. Розгадайте ребус:
11. Розшифрувавши ребус, ви прочитаєте ім’я відомої героїні
народного епосу:
12. Заповніть клітинки в кросворді по горизонталі і вертикалі
прізвищами українських кобзарів, початкові букви яких вказані:
ь
к
м
—
ВІ X □
н
93

92. ІХІ Я| И к
І т
й л
с и и р
13. Прочитайте у криптограмі, починаючи
з літери «X» (через певний інтервал), відоме на­
родне порівняння:
14. Заповніть клітинки назвами українських обрядових пісень,
початкові букви яких вказані:
в
г
к
щ
15. Правильно прямуючи лініями від кружечка до кружечка,
вн прочитаєте відомі рядки з української пісні:
16. З якої народної балади ці рядки:
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навік полюбила.
2 в а р і а н т *
1. Як ви думаєте, чому саме український народ має чи не найба-
гатшу в світі пісенну творчість? З чим це пов’язано?
2. Де в Україні відкрито музей кобзарства, а де — школу кобзар­
ського мистецтва?
3. Доведіть, що пісня, «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» нале­
жить до народнопісенного жанру балади.
4. Складіть народознавчий словничок на тему «Календарно-обря­
дові пісні українського народу».
5. Поясніть, який із запропонованих текстів є думою, а який —
піснею і чому.
Середульший братець велике милосердіє має,
У себе червону та жовту китайку видирає,
На дорогу стеле-постилає,
Найменшому брату признаків зоставляє.,.;
94

93. Тече річка невеличка
З вишневого саду,
Кличе козак дівчиноньку
Собі на пораду.
6. Назвіть найвідоміших українських компознторів-тснярів
та їхні пісні,,
7. Складіть кросворд на тему «Фольклорні жанри»»
8. Напишіть невеличке оповідання із слів, які б починалися
однією буквою. Подаємо початки; «Семен сказав своїм синам...»,
«Валя встала вранці...», «Пилип прийшов пізно...»
9. Заповніть у чайнворді клітинки назвами
фольклорних жанрів, перші й останні букви
яких вказані:
10. Визначте художні засоби, використані
у наведених уривках з українських народних
пісень:
У цьому дворку, як у вінку;
Ой весна, весна, ти красна...;
Летіла зозуля та й стала питати,
Ой то ж ие зозуля, а рідная мати...;
Чи я в лузі не калина була,
Чи я в лузі ие червона була?
11. Розгадайте шараду: перше — синонім до слова «куля», дру­
ге — жіноче ім’я, разом — задача-головоломка.
12. Складіть ребус про слово «колисанки».
13. Заповніть клітинки у кросворді іменами відомих героїв істо­
ричних пісень, перші букви яких вказані:
X
М 1 •
11 т 1
І31 І І І І І
—
ІКІ 1г г п
—
|с| 1 1 □
м х з
95

94. 14. Знайдіть ключ, щоб прочитати рядки із обжинкової народної
пісні:
15. Подумайте, як прочитати відомі рядки з української народної
пісні:
І
16. Прочитайте у криптограмі зашифрований вислів:
1р
р 0 61Т д Е Е Н П А
1
й
й
Р
Ш
Е
К
и и н н с с |а А Р Р К
96

95. З в а р і а н т *
1„ Дізнайтесь із довідкової літератури (наприклад, із книги В. Ску-
ратівського «Місяцелік»), про які народні свята іде мова в народних
прислів’ях і коли вони відзначаються: «Василів вечір додає дня на
курячу ніжку*, «Прийшли Євдокії — дядькові затії: плуга чинити,
борону точити*, «На Івана нажала, на Петра напекла*, «На Іллі
иовий хліб на столі*.
2. Знайдіть у книзі Ф. Погребенника «Наша дума, наша пісня*
матеріал для усного повідомлення з історії створення кількох пісень,
3„ Дізнайтесь з енциклопедій та іншнх видань, як склалося життя
відомого українського кобзаря Остапа Вересая.
4„ Підготуйте усне повідомлення на одну з тем: «Колядки та щед­
рівки нашого краю», «Свято Івана Купала у нашій місцевості*.
5= Проведіть у класі вікторину на матеріалі народнопісенної твор­
чості нашого народу. Складіть 10—15 питань до вікторини.
6=Організуйте у класі прослуховування у грамзапису українських
романсів. Запам’ятайте, хто склав до них слова і музику.
7. Укладіть невеличку рукописну збірочку на тему «Світова слава
української пісні» на основі висловлювань відомих культурних діячів
про пісенну творчість українського народу. Використайте матеріал
з журналу «Українська мова і література в школі* (1989, № 8). Про­
ілюструйте збірочку власними малюнками.
8о Оформіть рукописну збірочку на тему «Пісні моєї родини*.
Зробіть до неї ілюстрації.
9= Напишіть невелику творчу роботу на одну з тем: «Моя найулюб­
леніша українська народна пісня», «У чому чарівна краса української
народної пісні?»
10. Організуйте у класі свято української народної пісні під
девізом «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине* (використайте
грамзапис, магнітофонні записи, виступи із співом учнів класу або
батьків, підготуйте інсценізацію народної пісні). Відповідно проду­
майте оформлення класного приміщення.
4 «Українська література», 7 клас 97

96. Р о з д і л ПІ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
XIX СТОЛІТТЯ
Однією з особливостей української літератури є те,
що вона як жодна інша з літератур світу нерозривно
зв'язана з усною народною творчістю. Ця особливість
яскраво виявилася в кінці XVIII ст0з виходом-«Енеїди»
Івана Котляревського, написаної живою розмовною
мовою народу. Цю поему справедливо називають енцикло­
педією побуту і звичаїв українців» У 40-х роках ХЇХ ст«,
коли з’явився «Кобзар» Тараса Шевченка, ніби випле-
каний з народних дум і пісень, наша література розквіт­
ла, стала в ряд світових* Пізніше Іван Нечуй-Левицький
плекав у своїй творчості народне слово, а Іван Франко,
наш великий Каменяр, надав йому мужнього, інтелек­
туального, філософського звучання. Павло Грабовський
розглядав своє поетичне слово як засіб боротьби («Сміле
слово — то наші гармати..<»).
Нелегкою була доля письменників, які жили і *тво-
рили в XIX стаЦаризм їх переслідував за вільне слово,
неодноразово саджав у тюрми (Івана Франка), від­
правляв на заслання (Тараса Шевченка, Павла Грабов-
ського) Але нескореною була їхня муза. Про свід­
чить і громадянський подвиг Івана Нечуя-Левиїхьього.
Коли царський міністр Валуєв у 1868 році видав указ
про заборону українського друкованого слова,, Нечуй-
Левицький як виклик цьому указу пише свої твори
рідною мовою,
Тож вчитаймося у твори письменників XIX с.т., які,
виступивши у літературі в такі тяжкі часи, зуміли
збагатити золотий фонд нашої духовної культури _
98

97. ТАРАС ШЕВЧЕНКО
Кобзарем його ми звемо,
Так від роду і до роду,
Кожен вірш свій і поему
Він присвячував народу.
Максим Рильський
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня
1814 року в селі Моринцях, Звенигородського повіту
на Київщині (тепер Черкаська обл.) в родині селянина
кріпака. 1829 року переїздить з паном Енгельгардтом
до Вільно, а 1831 року його віддають учнем до живо­
писних справ цехового майстра В. Ширяєва в Петербурзі.
У 1838 році був викуплений з кріпацтва і став ві­
льним слухачем Академії художеств у Петербурзі.
1840 року виходить збірка його поезій «Кобзар», яка
поклала початок новому періоду в історії української
літератури. Подорожує Україною (1843, 1845 рр.)
в складі археографічної комісії. Продовжує писати літе­
ратурні твори: історичну поему «Гайдамаки» (1841),
драму «Назар Стодоля» (1843), поеми «Сон» (1844),
«Кавказ», «Наймичка», вірші «Заповіт», «І мертвим,
і живим...» (1845) та ін., готує альбом художніх полотен
«Живописна Україна».
4* 99

98. У 1846 році поет входить до таємної політичної орга­
нізації — Кирило-Мефодіївеького товариства, за участь
у якій та за революційну поезію був заарештований
навесні 1847 року і відправлений на заслання із заборо­
ною писати й малювати (со^атом в Орську фортецю,
а потім в Оренбург і Новопетровську фортецю на березі
Каспійського моря). У 1848 році брав участь в
Аральській експедиції. Повертається Тарас Григорович
із заслання лише в 1857 році. Здійснює третю подорож
в Україну (1859 р„).
Шевченкові присвоюється звання академіка-гравера
(1860 р.), У цьому ж році виходить друге видання «Коб­
заря»»
10 березня 1861 року Тарас Шевченко помер у Пе
тербурзі, Спочатку був шулований на Смоленському
кладовищі, потім його тіло, перенесено на Чернечу гору
біля Канева.
Народ свято шанує пам’ять про поета, У багатьох
місцях йому встановлено пам’ятники, відкрито музеї,
щорічно в Україні відзначаються Шевченківські дні,
а за кращі твори в галузі літератури, журналістики,
мистецтва й архітектури присуджуються Державні
премії ім. Т0 Г, Шевченка»
ОЛЕСЬ ГОНЧАР
НЕВІДЦВІТНЕ СЛОВО
З-поміж безлічі книг, з якими має справу історія
світової літератури, поодиноко виділяються ті, що
ввібрали в себе науку віків і мають для народу значення
заповітне.
До таких належить «Кобзар», книга, яку народ
український поставив на першому місці серед успадко­
ваних з минулого національних духовних скарбів*
Дивовижна доля цієї книги» Поезії, що входять до
неї, складалися на тернистих дорогах поетового життя,
писалися то в мандрах, то в казематах, мережилися при
світлі білих ночей Півночі і в пісках пустель закас­
100

99. пійських, під самотнім сонцем вигнання. Хоча біль­
шість поезій написані поза межами рідного краю,
наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє
синя далеч українських степів. На випадкових аркуши­
ках паперу та в захалявних книжечках поетова рука
прихапцем, покрадьки записувала рядки, що стануть
дорогими для цілого народу, донесуть до нього крізь усі
перепони віщі й вічні слова.
Книга формувалася поступово, рік за роком, форму­
вало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього
життя, з великого життя українського кріпака Тараса
Шевченка — від його юності й до останнього подиху —
увібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник
поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найме­
новано «Кобзарем». Відтоді, впродовж багатьох десяти-
річ, книга ця буде настільною для кожного українця..,
Улюблений герой Шевченкових поезій — ВИТЯЗЬ
народний, повстанець-гайдамака, козак-запорожець, що
виступає оборонником рідного краю, носієм народної
правди і честі. Вістря знаменитої Шевченкової сатири,
зброї, що ставала в його руках такою несхибною, спря­
моване передовсім проти різних утискувачів, прийшлих
і доморощених, проти царів та їхніх сатрапів-посіпак,
проти поміщика, чия кріпосницька сваволя не знає меж,
проти душителя й запроданця, що «за лакомства нещас­
нії» ладен відректися від найсвятішого. У вірші «Бодай
.кати їх постинали» поет у формі гіркого афоризму ще
раз викарбує свою заповітну думку: «Де нема святої
волі, не буде там добра ніколи...»
«Кобзар» належить до найволелюбніших книг усіх
часів, він наскрізь напоєний прагненням волі, передчут­
тям її неминучості, поезії «Кобзаря» пронизані вірою
в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи
не змириться з безправ’ям, рабство ніколи не стане для
неї за норму існування...
Кожен, хто, відкривши томик «Кобзаря», вживеться
в буйний світ його образів, сягне в його розпечені надра,
відчує, що книгу цю написала людина, яка воістину
101

100. вистраждала свої відкриття, людина, яка по крутизнах
життя піднеслась до вершин мудрості* на верхогір’я
людського духу. Поетові з його творчих висот відкрива­
лись різні часи і народи, в «Кобзареві» мовби акуму­
лювався духовний набуток поколінь, в ньому крізь
людський біль, крізь індивідуальне раз у раз проступає
вселюдське, біблейська далеч історії тут мудро гомонить
із сьогоденням. В цьому розумінні «Кобаар» — книга
невичерпна, книга на віки. Нові прийдущі покоління
знаходитимуть в ній синтез народного і вселюдського
досвіду, як ми знаходимо його у книгах древніх, що вік
їхній вимірюється тисячоліттями.
Слово вічне, слово невмируще своєю правдою, невід-
цвітне художньою красою — це і є «Кобзар».
1. Зверніть увагу, скільки років прожив Тарас Шевченко і скільки
з них провів у кріпацькій неволі та на засланні. Зробіть з цього відпо­
відний висновок.
2. Пригадайте із попередніх класів, які здібності мав малий Тарас.
3. Як розправився царизм із Шевченком? Чому й після смерті
поета його слово лякало панів?
4. Підготуйте усну розповідь на тему «Шевченко — солдат», вико­
риставши матеріали про життя Тараса Григоровича на засланні,
які є в шкільній бібліотеці. Складіть план своєї розповіді.
5. Як висловився про Тараса Шевченна
Максим Рильський? Що в творчості Кобзаря
його найбільше вразило?
6. Складіть кросворд на шевченківську
тематику.
7. Розшифруйте ребус.
8. Що вас найбільше захоплює у житті
Тараса Шевченка? За що його шанують
і люблять народи всього світу? Чим є
«Кобзар» для кожного українця?
БАЛАДИ ШЕВЧЕНКА
Тарас Шевченко починав свою творчість із балад,
використовуючи в них багатющий матеріал з усної
народної творчості. У 1837 році він написав баладу
«Причинна», опубліковану в альманасі VЛастівка».
102

101. У перше видання «Кобзаря» (1840) ввійшла одна
з найкращих Шевченкових балад «Тополя». Пізніше
були створені балади «Утоплена», «Лілея», «Русалка»,
«Коло гаю в чистім полі», «У тієї Катерини...». їх об’єд­
нує казково-фантастичне розгортання подій, драматизм
ситуацій, сильний ліричний струмінь, глибоке розкрит­
тя автором духовного світу людини.
Балада «Тополя» побудована за мотивами народної
творчості і стародавніх уявлень народу. Є тут і народна
символіка, і міфологічні метаморфози (перетворення
дівчини в тополю), і народні ворожіння. У центрі бала­
ди — розповідь про глибокі переживання дівчини, роз­
лученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова
з тополею і перетворення самої в тополю під впливом
чудотворного зілля. У творі відбиті первісні вірування
людей у можливість переселення душі людини на рос­
лину. В образі тополі з великою художньою силою вті­
лено ідею невмирущості справжнього кохання, краси
вірності, незнищенності світлих і благородних люд­
ських почуттів.
ТОПОЛЯ
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Отан високий, лист широкий —
Нащо зеленіє?
Кругом поле, як те море
Широке, синіє,
Чумак іде, подивиться
Та й голову схилить;
Чабан вранці з сопілкою
Сяде на могилі,
Подивиться — серце ниє:
Кругом ні билини!
Одна, одна, як сирота
На чужині, гине!
103

102. Хто ж викохав тонку, гнучку
В степу погибати?
Постривайте, все розкажу,
Слухайте ж, дівчата.
Полюбила чорнобрива
^Созака дівчина.
Полюбила — не спинила,
Пішов та й загинув...
Якби знала, що покине,—
Була б не любила;
Якби знала, що загине,—
Була б не пустила;
Якби знала — не ходила б
Пізно за водою,
Не стояла б до півночі
З милим під вербою.
Якби знала!..
І то лихо —
Попереду знати,
Що нам в світі зустрінеться...
Не знайте, дівчата!
Не питайте свою долю...
Само серце знає,
Кого любить... Нехай в’яне,
Поки закопають!
Бо не довго, чорнобриві,
Карі оченята;
Біле личко червоніє
Не довго, дівчата!
До полудня, та й зав’яне,
Брови полиняють...
Кохайтеся ж, любітеся,
Як серденько знає.
Защебече соловейко
В лузі на калині,—

103. Заспіває козаченько,
Ходя по долині.
Виспівує, поки вийде
Чорнобрива з хати;
А він її запитає:
♦Чи не била мати?»
Стануть собі, обіймуться,—
Співа соловейко:
Послухають, розійдуться,—
Обоє раденькі.
Ніхто того не побачить,
Ніхто не спитає:
♦Де ти була, що робила?»
Сама собі знає.
Любилася, кохалася,
А серденько мліло:
Воно чуло недоленьку,
А сказать не вміло.
Не сказало — осталася,
День і ніч воркує,
Як голубка без голуба,
А ніхто не чує.
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою;
Не співає,— як сирота,
Білим світом нудить.
Без милого батько, мати —
Як чужії люде.
Без милого сонце світить —
Як ворог сміється;
Без милого скрізь могила...
А серденько б’ється!
Минув і рік, минув другий
Козака немає;

104. Сохне вона, як квіточка,—
Ніхто не питає.
«Чого в’янеш, моя доню?» —
Мати не спитала,
За старого, багатого
Нищечком єднала,
«Іди, доню,— каже мати*—
Не вік дівовати,
Він багатий, одинокий -—
Будеш пановати».
«Не хочу я пановати.
Не піду я, мамо!
Рушниками, що придбала,
Спусти мене в яму.
Нехай попи заспівають,
А дружки поплачуть:
Легше мені в труні лежать,
Ніж його побачить».
Не слухала стара мати,
Робила, що знала,—
Все бачила чорнобрива,
Сохла і мовчала.
Пішла вночі до ворожки,
Щоб поворожити:
Чи довго їй на сім світі
Без милого жити?
«Бабусенько, голубонько,
Серце моє, ненько!
Скажи мені щиру правду —
Де милий-серденько?
Чи жив, здоров, чи він любить,
Чи забув-покинув?
Скажи ж мені, де мій милий?
Край світа полину!
Бабусенько, голубонько,
Скажи, коли знаєш!
Бо видає мене мати
За старого заміж,

105. Любить його, моя сиза,
Серце не навчити.
Пішла б же я утопилась —
Жаль душу згубити.
Коли нежив чорнобривий,
Зроби, моя пташко,
Щоб додому не вернулась...
Тяжко мені, тяжко!
Там старий жде з старостами...
Скажи ж мою долю» с
«Добре, доню; спочинь трошки...
Чини ж мою волю.
Сама колись дівовала,
Теє лихо знаю;
Минулося — навчилася,
Людям помагаю.
Твою долю, моя доню,
Позаторік знала,
Позаторік і зіллячка
Для того придбала».
Пішла стара, мов каламар,
Достала з полиці.
«Ось на тобі сего дива!
Піди до криниці;
Поки півні не співали,
Умийся водою,
Випий трошки сего зілля —
Все лихо загоїть.
Вип'єш — біжи якомога;
Що б там не кричало,
Не оглянься, поки станеш
Аж там, де прощалась.
Одпочинеш; а як стане
Місяць серед неба,
Випий ще раз; не приїде —
Втретє випить треба.
За перший раз, як за той рік,
Будеш ти такою;
107

106. А за другий — серед степу
Тупне кінь ногою.
Коли живий козаченько,
То зараз прибуде.
А за третій... моя доню,
Не питай, що буде.
Та ще, чуєш, не хрестися,
Бо все піде в воду.
Тепер же йди подивися
На торішню вроду».
Взяла зілля, поклонилась:
«Спасибі, бабусю!»
Вийшла з хати: «Чи йти, чи ні
Ні, вже не вернуся!»
Пішла, вмилась, напилася,
Мов не своя стала,
Вдруге, втретє, та, мов сонна,
В степу заспівала:
«Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю,
Рости, рости, тополенько,
Все вгору та вгору!
Рости тонка та висока,
До самої хмари,
Спитай Бога, чи діжду я,
Чи не діжду пари?
Рости, рости, подивися
За синєє море:
По тім боці — моя доля,
По сім боці — горе.
Там десь милий, чорнобривий
По полю гуляє,
А я плачу, літа трачу,
Його виглядаю.
Скажи йому, моє серце,
Що сміються люде;

107. Скажи йому, що загину,
Коли не прибуде.
Сама хоче мене мати
В землю заховати...
А хто ж її головоньку
Буде доглядати?
Хто догляне, розпитає,
На старість поможе?
Мамо моя, доле моя!
Боже милий, Боже!
Подивися, тополенько,
Як нема — заплачеш
До схід сонця ранісінько,
Щоб ніхто не бачив»
Рости ж, серце-тополенько,
Все вгору та вгору;
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!»
Таку пісню чорнобрива
В степу заспівала.
Зілля дива наробило —
Тополею стала.
Не вернулася додому,
Не діждала пари;
Тонка-тонка та висока —
До самої хмари.
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу,
1839 р.
І, Зверніть увагугяк починається і закінчується балада «Тополя».
Які картини вимальовуються у вашій уяві, коли ви читаєте твір?
Поясніть роль пейзажу.
2„ Розкрийте народну символіку в баладі. Чому саме тополі відво­
диться роль символу-рослини? Пригадайте народний обряд «водіння
тополі» на Зелені свята.
109

108. 3. Які народні повір’я використані у цій баладі? Що автор підкрес­
лює перевтіленням дівчини в тополю? Яка основна думка балади?
4. Чим народна балада «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси»
подібна до балади Шевченка «Тополя»? Зіставте тексти балад.
5. Якими художніми прийомами у баладі розкривається внутріш­
ній світ героїні? Знайдіть у творі слова, де виражено протест дівчини
проти насильства у сім’ї.
6. Відшукайте діалоги у творі і поясніть їхню роль. Підготуйте
виразне читання цих уривків.
7. Визначте художні засоби в наведених уривках з балади:
Не щебече соловейко
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою;
Кругом поле, як те море
Широке, синіє;
Плавай, плавай, лебедонько,
По синьому морю!
8. Зіставте народнопісенний ритм коломийок та віршовий ритм
балади Шевченка. Що в них спільного і відмінного?
9. Виразно прочитайте вступний пейзажний уривок з балади
«Тополя?, а потім вивчіть його напам'ять. Зверніть увагу на ритмічну
будову уривка, особливо на так звані перенесення.
ЯК СТВОРЮВАВСЯ «ЗАПОВІТ» ,
Пізньої осені 1845 року Тарас Шевченко повертався
з Андрушів у В’юнище, що на Переяславщині У цих
селах він за завданням Київської археографічної комі­
сії змальовував пам’ятки старовини* Та в дорозі у дощ
і негоду поет дуже промок і застудився. У В’юнищі
почував себе зовсім хворим.
Лікар Андрій Козачковський, приятель Тараса Гри­
горовича, дізнався про це і забрав поета до себе в Пе­
реяслав, У Шевченка виявилось запалення легень —
тяжка недуга, яку тоді нечасто виліковували.
Важко було на душі у поета. Думав, що доведеться
розпрощатися з світом, а ще стільки хотілося зробити
для милої України, для визволення свого народу! І тоді
народилося його останнє звернення до рідного народу
110

109. із закликом порвати кайдани, щоб побудувати велику,
вільну, нову сім’ю, де б і його, поета, згадали незлим
тихим словом.
Так був написаний у кінці 1845 року «Заповіт». Але
він виявився не останнім словом поета, бо Тарас Григо­
рович переміг свою хворобу і продовжував творити далі.
«Заповіт» же його став твором, улюбленим у народі,
а згодом і народною піснею» Музику до «Заповіту» Тараса
Шевченка писало багато композиторів, але найвідо-
мішою стала мелодія полтавського учителя Гордія
Гладкого, яку ми і зараз співаємо»
ЗАПОВІТ
Як умру -о поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій.
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і к^учі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море «
Кров ворожу «с отойді я
І лани, і гор^і —
Все покину полину
До самого Бога
Молитися.,, а до того
Я не знаю Бога,
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
т к '■І вражою злою кров ю
Волю окропіте,
І мене з сім’ї великій.
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом
1845 р.
111

110. 1. Розкажіть історію створення «Заповіту» Шевченка,
2. Виразно прочитайте поезію, правильно дотримуючись логічних
наголосів і пауз. Простежте, як змінюються почуття і настрої поета
у вірші,
3. Яке враження справив на нас «Заповіт» і чому?
4„ Вчитайтесь у перші рядки «Заповіту». Яка основна думка в них
висловлена і якими художніми засобами?
5. Прочитайте у словничку з теорії літератури, поданому в кінці
розділу, що таке метафора. Знайдіть у вірші метафори і поясніть їхнє
значення.
6. Зіставте ритмомелодику «Заповіту» і балади «Тополя». Що
спільного ви помітили?
7„ Розкажіть, як наш народ вшановує пам’ять про Тараса Шев­
ченка,
ДУМА ПРО УКРАЇНУ
Навесні 1847 року, сидячи в Петербурзі в застінках
каземату і чекаючи вироку царя, Тарас Шевченко напи­
сав великий цикл поезій «В казематі», куди ввійшов
вірш «Мені однаково.,.» У ньому виражені глибокі пат­
ріотичні почуття поета, якого турбує не власна доля,
а доля всієї України,
На засланні Тарас Григорович, криючись від нагля­
дачів, у «захалявних книжечках» написав глибоко-
патріотичні вірші «І виріс я на чужині» та «С®нце
заходить, гори чорніють», в яких не переставав думати
про свою батьківщину, про страждання уярмленого
народу і всім серцем линув у рідні кра'ь
Вірш «І виріс я на чужині» написаний у 1848 році
під час перебування поета в північній частині
Аральського моря на острові Кос-Арал, а «Сонце захо­
дить, гори чорніють» — в Орській фортеці»
МЕНІ ОДНАКОВО.»
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині —
Однаковісінько мені.
112

111. В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі.
І не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: «Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись».
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні.,»
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять.о,
Ох, не однаково мені.
1847 р,
1 ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ
І в^іріс я на чужині,
І сивію в чужому ісраї,
То одинокому мені
Здається — кращого немає
Нічого в Бога, як Дніпро
Та наша : явная країна*.
Аж бачу там тілько добре,
Де нас нема, В лиху годину,
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращеє село...
У те, де мати повивала
Мене, малого, і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,

112. Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину*,оДобре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти ^ога прокляла
За мій талан.
Аж страх погано
У тім хорошому селі:
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленькі хати, повалялись,
Стави бур’яном поросли^
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть?, с
с о о о ф с о о с
І я, .заплакавши, назад
Поїхав знову на чужину.
І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві»,
0 С г < <
Погано дуже, страх погано!
Е оцій пустині пропадать
А ще поганше на Украйні
Дивитись, плакать ї моьчать
л як не бачиш того
То скрізь здається люк. ихо,
1 на Україні добро.
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується* любується
На всю Україну,
А понад ним зеленіють
Широкії села,

113. А у селах у веселих
І люде веселі.
Воно б, може, так і сталось,
Якби не осталось
Сліду панського в Украйні.
І О Сі <* с •
’ 8 4 8 р.
СОНЦЕ ЗАХОДИТЬ, ГОРИ ЧОРНІЮТЬ
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся,,, і серцем лину
В темний садочок на Україну,
Лину я, лину, думку гадаю,
І ніби серце одпочивав,
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! — і сльози кануть»
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають? 1
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.
1847 р.
1. Що об’єднує ці три вірші Тараса Шевченка? Який із них спра­
вив на вас найбільше враження і чим саме?
2. Пригадайте, в яких життєвих обставинах був написаний вірш
«Мені однаково...»
3. 3 якого твору Шевченка ці рядки? Як ви їх розумієте? Визнач­
те художні засоби:
На нашій славній Україні,
На нашій — не своїй землі
4. Про яких «злих людей», на вашу думку, згадує Тарас Григоро­
вич у вірші «Мені однаково...»? Як він ще їх називає? В яких словах
виражене поетичне кредо Шевченка?
115

114. 5, 3 якого твору ці рядки:
Між горами старий Дніпро,
Неначе в молоці дитина,
Красується, любується
На всю Україну.
Які художні засоби тут вжиті? Визначте віршовий розмір поезії
Подумайте., яким тоном потрібно читати цей уривок, у якому темпі,
після яких слів робити паузи, які слова виділити логічним наголосом.
б* Виразно прочитайте уривок з вірша «І виріс я на чужині», де
подається опис кріпосницького села= Читаючи^ намагайтесь передати
інтонацією голосу закінчення однієї і початок іншої думки. Правильно
робіть паузи, Зверніть увагу на рядкове перенесення; розрив речення
міжрядковою паузою, коли воно розпочинається в одному віршовому
рядку, а закінчується в наступному, Яким настроєм пройнятий цей
опис? Чи тільки сум і співчуття відчуваються в ньому?
7. Випишіть із вірша «І виріс я на чужині» цитати5де 'змальовано
картини кріпосницького і майбутнього українського села Чи од^акс-
вий цей опис? Які художні прийоми використовує поет?
8о Поясніть, чому ліричний герой: називаючи село «найкращим^
«хорошим», почуває себе у ньому «страх погано»,
9= Випишіть із вірша «І виріс я на чужині» метафори і поясніть
їх роль у творі,
10, Які настрої і почуття поета переьажають у вірш>: «Сонце
заходить, гори чорніють»? Чим вони зумовлені? Чому аей вірш
можна назвати елегією? Використайте матеріал іб словничка з іеорц
літератури,
11, Зверніть увагу на особливості побудови вюша «Сонпе захо­
дить, гори чорніють». Чи зустрічається у ньому художній
поетичного паралелізму? Про що це свідчить9
12, Які образи і картин» найяскравіше вимальовуються у вшьай
уяві, коли ви читаєте вірш «Сонце заходить гори чорніють»? Поне*
ніть, яка роль пестливих слів., повторів, окличних і запитальних
речень у цьому вірші
130 Підготуйте у класі конкурс, на краще читання віршів Тараса
Шевченка,
14= Розшифруйте ребус»
116

115. викликані його спогадами про рідний край. Це
і н т и м н а , або особиста л і р и к а . Зразком пейзаж­
ної лірики є вірш Тараса Шевченка «Понад Дніпровою
сагою», де передані настрсЯ ліричного героя, викли­
кані спогляданням природи. З ф і л о с о ф с ь к о ю
л і р и к о ю ви ознайомитесь під час вивчення поезії
Івана Франка. У таких творах виражаються думки
і почуття, викликані складними роздумами над проб­
лемами буття.
Ліричні народні пісні теж належать до лірики.
За формою серед ліричних творів виділяють такі
ж а н р и (види): гімн, пісня, сатира, послання, епігра­
ма, ідилія, елегія, етюд, медитація (роздум), думка,
псалм. Наприклад, вірш «Сонце заходить, гори чор­
ніють» можна вважати елегією, бо в ньому виражені
настрої журби і смутку, породжені особистим горем
поета.
РИТМОМЕЛОДИКА ВІРША. ДВОСКЛАДОВІ ВІРШОВІ РОЗМІРИ
Основною особливістю віршованих творів, що відріз­
няє їх від прозових, є ритмічність, або віршовий ритм,
який досягається правильним чергуванням ненаго^о-
шених і наголошених складів, а також співзвучним
закінченням рядків (римою). Завдяки цьому ритмічно
організована мова стає мелодійнішою, емоційнішою
й виразнішою. Ритмічну будову окремого вірша або
віршів того чи ївшого поета називають ритмікою, або
ритмомелодикою.
Важливу роль у . творенні віршового ритму відіграє
рима. За місцем наголосів у словах, що римуються, роз­
різняють рими: ч о л о в і ч і (наголос на останньому
складі: на чужині — мені), ж і н о ч і (наголос на
передостанньому складі: могилі — милій), д а к т и ­
л і ч н і (наголос на третьому складі з кінця: яснесень­
кий — тихесенький). Зустрічається і в н у т р і ш н є
р и м у в а н н я (в середині рядка: поховайте та вста­
вайте).
118

116. За характером розташування рим у віршованому
творі виділяють су м іж н е рим ування, коли римують­
ся перший і другий рядок, а третій з четвертим
(аабб), п е р е х р е с н е р и м у в а н н я , коли перший
рядок римується з третім, а другий — з четвертим (абаб),
і к і л ь ц е в е р и м у в а н н я , коли римуються перший
рядок .і четвертим, « другий — з третім (абба).
Наголошені і ненаголошені склади у віршах розподі­
ляються по-різному, Наголоси здебільшого падають на
один з двох або на один з трьох складів. Тому кожен
рядок вірша можна поділити на стопи,
Стопа — це повторювана у вірші група складів, до
якої входять один наголошений склад і один або два не­
наголошені. Стопи бувають двоскладові і трискладові.
Двоскладова стопа з наголосом на першому складі
називається хореєм а з наголосом на другому
складі — ямбом )■
Залежно від характеру стоп та їх кількості в рядку
визначається віршовий розмір того чи іншого твору.
Якщо, наприклад, рядок вірша складається з чотирьох
двоскладових стоп з наголосом на другому складі,
то ми- кажемо, що це — чотиристопний ямб і т. п.
Схематично це можна показати на прикладі уривка
з вірша Тараса Шевченка «І виріс я на чужині»:
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
У перших двох рядках цього уривка, крім 4 стоп, є ще
ненаголошений склад, але він сам не утворює стопи. Ко­
ли б він був наголошеним, то утворював би стопу. Отже,
це чотиристопний ямб. І ямб, і хорей можуть бути
119

117. двостопними, тристопними, чотиристопними, п’ятистоп­
ними і т. д»
У наведеному вище уривку з вірша Шевченка є
стопи, що складаються лише з двох ненаголошених
складів )• Це — пірихій, допоміжна стопа. Вона
може заміняти ямб чи хорей, але самостійно не вжи­
вається і на визначення віршового розміру не впливає.
А тепер спробуємо визначити віршовий розмір
«Заповіту» Шевченка або його балади «Тополя». У цих
творах немає правильного чергування наголошених
і ненаголошених складів, але в ритмічній будові вірша
є певна послідовність. Це народнопісенний коломий­
ковий віршовий розмір, який поет модернізував, роз­
бивши 14-складовий рядок коломийки на два рядки
із 8 та 6 складами,
ОБРАЗОТВОРЧІ ЗАСОБИ
ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ (ТРОПИ)
Характерною особливістю поетичного твору є образ­
ність. Взагалі ліричні твори не можна уявити без яскра­
вої образності мови, що досягається через введення
у текст тропів (слів і зворотів, вжитих не в прямому,
а в переносному значенні). Вони дають змогу стисло
і влучно характеризувати якусь важливу рису предмета,
явища, чітко виразити до них своє ставлення.
З багатьма видами тропів, або образотворчими засо­
бами мови, ви вже знайомі. Пригадаємо їх. Це — епітет
(художнє означення), порівняння, алегорія (образне
інакомовлення), гіпербола (поетичне перебільшення),
іронія (приховане глузування чи висміювання). Зустрі­
чається у поетичній мові й такий складний вид тропів,
як перифраз (заміна назви предмета, явища, людини
описом їх найхарактерніших ознак, наприклад: «мав­
ка» — «лісова красуня»).
Важливим видом тропів у поезії, що надає їй непо­
вторної образності, є метафора. Недаремно найхарак­
тернішою особливістю ліричної поезії називають мета­
форичність мови.
120

118. Метафора (від грецького «перенесення») — це пое­
тичний вислів, який розкривав особливість одного пред­
мета чи явища через перенесення на нього ознак і вла­
стивостей іншого предмета чи явища на основі подіб­
ності. Метафора близька до порівняння. Однак якщо
у порівнянні є те, що зіставляється, і те, з чим зістав­
ляється (очі сяють, як сонце), то в метафорі — лише те,
з чим зіставляється (очі сяють). Тут властивості сонця
перенесені на людські очі.
Різновидом метафори є у о с о б л е н н я (оживлення
предметів, явищ природи, абстрактних понять, напри­
клад: «вітер злиться»), а його окремим видом — п е р -
с г н і ф і к а ц і я (олюднення предметів і явищ). Але як­
що метафора — це взагалі перенесення подібних ознак
і властивостей з одного предмета на інший, то уособлен­
ня — це перенесення властивостей тільки живих істот
на якісь предмети чи явища природи.
Складнішим видом метафори є м етон ім ія — заміна
назви одного предмета назвою іншого предмета, що
перебуває з ним у якомусь зв’язку. Наприклад, у поемі
«Гайдамаки» Т. Шевченко вживає вираз «гомоніла
Україна» в значенні «український народ боровся».
С и н е к д о х а теж є складним видом метафори, який
ґрунтується на кількісній заміні понять. Найчастіше
це заміна багатьох предметів одним, вживання однини
замість множини. Наприклад, у повісті «Інститутка»
Марко Вовчок пише: «Що наша копійка? Кров’ю обки­
піла», маючи на увазі не копійку, а важко зароблені
гроші.
ЯК ЧИТАТИ ЛІРИЧНИЙ ТВІР
Читання ліричного твору має свої особливості« Ліри­
ка відзначається поетичністю, образністю, концентра­
цією думок і почуттів, які часом приховані в підтексті.
Тому перед читанням потрібно визначити, в якому
темпі і з якою інтонацією слід читати вірш, де змінити
інтонацію, які слова виділити логічним наголосом.

119. Початок вірша «Сонце заходить, гори чорніють»
читаємо роздумливо, повільно, з глибокими паузами,
з ніжним замилуванням картинами природи, які по­
стають в нашій уяві. Коли поет згадує рідну Україну,
темгг читання пришвидшується, збуджуються радісні
почуття, а разом з тим і туга за рідними місцями. Тут
зустрічаються повтори окремих слів, окличні і питальні
речення, які читаються з відповідною інтонацією.
В останніх рядках логічним наголосом виділяємо слово
«доленька», яким так багато сказано через підтекст про
нелегке життя поета на чужині.
ВИПИСУВАННЯ ЦИТАТ З ПОЕЗІЇ
Розглядаючи на уроках літератури художні твори,
ви часто матимете справу з цитатами (точними, дослів­
ними уривками з тексту літературного твору). Цитати
виписуються з тексту з певною метою: для характе­
ристики персонажа, для розкриття певної проблеми
з твору тощо.
Ось як можна оформити цитати для характеристики
дівчини з балади «Тополя»:
1. Полюбила чорнобрива
Козака дівчина.
2. Не щебече соловейко^
В лузі над водою,
Не співає чорнобрива,
Стоя під вербою.
3. Сохне вона, як квіточка...
4. Не хочу я пановати,
Не піду я, мамо!..
5. Зілля дива наробило —
Тополею стала.
ПЕИЗАЖНИИ ЕТЮД
Слово «етюд» найчастіше вживається в образотвор­
чому мистецтві для визначення твору допоміжного
характеру, виконаного з натури в процесі роботи ху-
122

120. дожника над картиною. Крім того, це слово иоширене
і в літературі та музиці.
У практиці учнівської творчості пейзаяший еткщ —
це за формою і змістом невеликий учнівський твір,
написаний в художньому стилі на основі безпосередніх
вражень і спостережень за картинами щш-роди. Йш )
характерні особливості: коротка форма, опис безпосе­
редніх вражень від природи з висловленням власних
почуттів, образність мови.
Для назви пейзажних етюдів найчастіше використо­
вуються обранні, емоційні вислови з пісні, поезії. На
основі ознайомлення з пісенною творчістю українського
народу і творчістю великого Кобзаря можна пропонувати
такі теми пейзажних етюдів: «Верба слуха соловейка,
загляда в криницю», «Тихо над річкою верби схили­
лися», «Зоре моя вечірняя», «Защебетав соловейко —
пішла луна гаєм^, «Ластівка гніздечко звила в стрісі»,
«Весна ід е —-красу несе», «Сиділа русалка на білій
березі», «Тече річка невеличка», «Пишається над
водою червона калина», «Садок вишневий зсоло хати»
тощо.
Прикладом для вас під час написамия власних
пейзажних етюдів можуть бути зразки з фольклору, %
з ліричної поезії, з прозових творів українських
письменників, де майстерно описані картини рідної
природи.
Виконуючи, наприклад^ письмову роботу на ї*ему
«Тихо над річкою верби схилилися», потрібно образ­
ними словами описати вербу, яка схилилася над
річкою, н є м о р людина. Можна використати і народні
легенди, повір'я, прикмети, приказки про вербу, навести
уривки (цитати) з ліричних піоень, поетичних або про­
зових творів письменників, де опоетизована ця чарівна
красуня.
Пейзажний етюд як вид письмової роботи н е в е л и к и й
за розміром.. Головне, щоб у ньому були відтворені влас­
ні безпосередні враження від краси рідноз природи, ви­
ражене своє ставлення до описаного. Ось як дві учениці
123

121. по-різному описують свої захоплення красою рожевого
світанку, коли чути голос жайворонка у променях вра­
нішнього сонця:
«Так, я щаслива, бо побачила щось незвичайне,
прекрасне. В ту хвилину я почувала себе на місці тієї
пташки, здавалось, що то я була високо-високо, бачила
себе у яскравому сяйві сонця»;
«Сонце сміялось! Воно було таке чудове, веселе, що
осліплювало своєю усмішкою всю природу. І раптом все
навкруги стало таким гарним, все раділо новому дню,
все вітало сонце, і я разом з ними».
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
ЛИСТ ДО А. І. ЛИЗОГУБА
Друже мій єдиний! Надфугий день, як від Вас по­
їхав, арештували мене в Києві, а вже на десятий посади­
ли в каземат у Петербурзі, і через три місяці я опинився
в Орській кріпості в солдатській шинелі. Чи не диво,
скажете! Отже, воно так. І я тепер точнісінький, як^той
москаль, що змалював Кузьма Трохимович панові, що
дуже кохався в огородах. От вам і кобзар! Позабирав
грошики та й шморгнув за Урал до киргиза гуляти.
Гуляю! Бодай нікому не довелось так гуляти. А що має­
мо робить? Треба хилитися, куди нагинає доля.
Бодай і ворогові моєму лютому не довелось так кара­
тися, як я тепер караюсь. Усі лиха упали на мою голову.
Одно же, що нудьга і безнадія давить серце, а друге:
нездужаю з того дня, як привезли мене в сей край. Рев­
матизм, цингу перетерпів, слава Богу; а тепер зуби і очі
так болять, що не знаю, де дітись. І чи не чудно, скаже­
те: як принесли Ваш лист, мені полегшало, так що на
третій день мені вже можна було написати отсей лист до
Вас. Вибачайте тільки, що коротенький; одно те, що
боюся очі натрудити, а друге, сказавши правду, таки
124

122. і паперу недостача. І купити нема де. звичайно, як
у степу.
Просив я Вас, щоб мені книжечок яких прислали,
а тепер знов прошу, бо, кромі Біблії, нема і одної літери.
Якщо найдете в Одесі Шекспіра або «Одиссею», то при­
шліть ради Розп’ятого за нас, бо їй-богу з нудьги дурію.
Послав би грошей на все те, так дасть Бог! до шеляга
пропали. Ще чи найдете в Одесі Лєрмонтова і Кольцова,
пришліть — ради поезії святої»
На самому сьому слові відчинилися двері і по-
штальйон подав мені лист Ваш, написаний 7 липня.
Нехай воздасть Господь Вам і дому Вашому, що посітили
єсте невольника і тяжку його тугу розважили. Не знаю,
чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши
матір свою, як я вчора, прийнявши подарунок Ваш.
Цілісеньку ніч не спав, розглядав, дивився, перевертав —
по тричі цілуючи всяку фарбочку; і як її не цілувати, не
бачивши рік цілий* Боже мій! Який тяжкий та довгий
рік! Та дарма* Бог поміг?минув таки» Сьогодні неділя —
на муштру не поведуть, цілісінький день буду перегля­
дати Ваш подарунок, щирий мій, єдиний друже. Дійшло
все ДО крихітки ціле о і Шекспїр, і папери, і цизорик,
і олівці, і пензлі — все цілісеньке.
Сей І другий МІСЯЦЬ Я ще буду В Орській КрІПОСТІр то
напишіть знов хоч стрічечку, бо тільки Бог святий знає,
як я радію, коли дійде до мене хоч одно слово з моєї
рідної країни, А тепер (поздоров Вас Боже!) хоч і бага­
тий в папір, а все-таки на клаптику пишу; бо сказано —
пустиня — де я візьму, як потрачу; та таки й уділити
декому треба хоч по аркушику»
Молюся Богу, щоб послав здоров’я Вам і радість
дому Вашому, Не забувайте вдячного Вам і безта­
ланного —
Тараса Шевченка.
(Орська фортеця, 1848 р.)
125

123. БОРИС ХАРЧУК
БЕЗСМЕРТНЕ СЛОВО
Тарас Шевченко... Такий великий, що бути більшим
не можна. Як Україна. Як світ.
Ріс безрідним сиротою, а став найкревнішим усім
нам з покоління і в покоління.
Був кріпаком, а заговорив і показав шлях до сво­
боди,
Жив в імперії сваволі, насильства й наруги, де на
всіх язиках все мовчить, а кликав не криводушничати,
порвати кайдани і йти просто, щоб не було за собою
і зерна неправди.
Мордувався в тюрмі народів і був свідком зречення
материнської мови, культури й історії, а залишався вір­
ним ідеалам волі й братерства: горів очисним вогнем
сумління і вражав своїм запитанням, як полум’ям соро­
му; хто ж ми, чиїх батьків, ким і за що закуті?..
Його слово добре і ніжне, як материнські руки, коли
мати пригортає до грудей свою дитину. Воно миле
і цнотливе, як очі нареченої, коли вона самим поглядом
присягається нареченому на вірність. Це слово всецали-
ме: або зогріває, або спалює. Воно просте і тверде, як
клятва. І воно несхитне і гнівне, як присуд відступнико­
ві. Це слово — правда-мста на голову коронованих катів
і рабів з кокардою на лобі. У його слові бринять всі зву­
ки і переливаються всі барви світу: степовий безмежний
лан хвилюється, шелестить і дзвонить колоском об ви­
сокі гірські береги. Його слово не в теплому кожусі:
воно — лицарськи оголений нерв народної душі: він —
творець нації, він її оборона. Це слово не таємничі знаки
сум’ять — в ньому поезія, історія й довголіття людсько­
го роду і воно віщий погляд до єднання перед загрозою
вселенської атомної катастрофи й звиродніння.
Він безсмертний, як саме життя, тому став нашою
долею і заповітом. І на сторожі правди, любові і честі
стоїть його слово.
126

124. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Б о л ь ш а к о в Л. Повість про вічне життя. К., 1990,
2. Вогненне слово Кобзаря: літературно-критичні статті про
Т„ Г» Шевченка -—К.? 1984.
3. Д а р д а В, Переяславські дзвони: Історичний роман."- К.,
1990»
4„ Ж ур Л. Дума про огонь: з хроніки життя і творчості Тараса
Шевченка,—*К», 1985.
5. К о с т е н к о А . За морями, за горами: художньо-докумен­
тальна оповідь, К ., 1984.
6. К р а с и ц ь к и й Д. ї оживе добра слава: Розповіді про
Т. Г. Шевченка,— К=, 1986.
7. Спогади про Тараса Шевченка.— К., 1982«,
8. Т у л у б 3„ В степу безкраїм за Уралом: Роман. - К., 1984.
9. Ш о в к о п л я с Г., Ш о в к о п л я с І. За покликом серця:
пам’ятки історії та культури в житті і творчості Т. Г Шевченка.-— К,,
1990.

125. ІВАН НЕЧУИ-ЛЕВИЦЬКИИ
У нього майже немає творів, куди
пейзаж не входив би як обов’язковий
елемент.,,
З цією природою нерозривні люди —
улюблені герої Нечуя-Левицького —
представники селянства.
Олександр Білецький
Іван Семенович Левицький (літературний псевдонім
Нечуй-Левицький) народився 25 листопада 1838 року
в містечку Стеблеві колишнього Канівського повіту
Київської губернії (тепер Корсунь-Шевченківський
район Черкаської обл) в сім’ї священика.
Навчався у Богуславській бурсі (1847— 1852), Київ­
ській духовній семінарії (1852— 1859), Київській ду­
ховній академії (1861 — 1865), 3 1865 по 1885 рік вчи­
телював у Полтавській семінарії, а потім у гімназіях
Седлетія та Кишинева,
Найвідоміші твори Івана Нечуя-Левицького: повісті
«Дві московки» (1868), «Причепа» (1868), «Микола
Джеря» (1878), «Бурлачка» (1880), «Кайдашева сім’я»
(1879), «Над Чорним морем» (1890), «Старосвітські ба­
тюшки та матушки» (1881), оповідання «Баба Параска
і баба Лалажка» (1875), роман «Хмари» (1874) та ін,
1885 року оселився і жив у Києві, де й помер у
1920 році.
128

126. ОЛЕКСАНДР НЕПОРОЖНІЙ
РІДН*Г* СЛФВА СІЯЧ
Де простодушному і милому кучерові знати, що діє­
ться зараз на серці в Івана Левицького! Вишкіл акаде­
мічний позаду. І ось прямує він, магістр богослов’я, до­
дому. Неблизька дорога з Києва до Стеблева, а сьогодні
немов аж подовшала,.,
Стеблів! Рідне село! Тут 25 листопада року 1838 на­
родився, тут промайнуло незабутнє дитинство, Виростав
серед розкішної природи, у товаристві замурзаних
білоголових дітлахів. Пам’ять навіки зберегла перші
враження про кожний камінь на Росі, про скелі, що
зводяться прямовисними стінами по берегах річки. І за­
мріяний плескіт хвиль, і прохолода в затінку крислатих
верб, і таємниче шумовиння Шуму на порогах — усе
вабило до себе й чарувало. Коли трохи зіп’явся на ноги,
почав розуміти, як гірко живеться простим людям.
У маленькому серці назавжди лишилися і осавулині
покрики, і гадюче сичання батогів над спинами катова­
них у стайні кріпаків, і сльози вдови-солдатки, і зігнуті
в покорі перед паном натруджені плечі...
Знову пригадувалися картини з дитинства.
У довгі осінні та зимові вечори вони з братом і сест­
рою малими спали на полу в кухні. Поруч — нянька,
баба Мотря. Розважлива, статечна, вона оповідала каз­
ки, всякі бувальщини. Чистим струмочком жебоніла її
мова» Здавалось, баба не говорила, а співала. Тому діти
іноді й не відрізняли, де розповідь, а де яісня.
[ван дуже любив бабу Мотрю, Куди б вона не йшла,
просився й собі а нрю. Старенька ніколи не відмовляла*
Скільки тих золотих скарбів узяв а собою в далеку
мандрівку життя! І вони стали його найкоштовнішим
надбанням, наймилішою втіхою, такою принадною* як
і згадка про рідну матір Ганну Лук'янівну* Навік#
лишилася вона в пам’яті — висока на арієт, приватна,
5 «Укцягнс ьк» 'пт^цатура>, '? &па<- 129

127. працьовита. Завжди, було, і вдома, і на полі порядкувала,
всьому лад уміла дати. За роботою так гарно співала
пісень українських, бо й розмовляла тільки рідною мо­
вою, яку він навіки полюбив» Спасибі, матусю, за вашу
вдачу, і ласку, і мову солов’їну, передану дітям у спа­
док! Вам було невтямки, що улюбленець син Іван по­
клянеться пронести її чистою, мов джерельна вода,
крізь усе життя і не засушити у схові, а висіяти добір­
ним зерном на спраглій літературній ниві» Не довелося
матері й рядка синового прочитати, бо рано померла, як
ішов йому тринадцятий рік. І відтоді він щоліта, в час
канікул, несе свою глибоку печаль і зажуру на неньчи­
ну могилу, вклоняється їй, незабутній.
Додому Іван Семенович їде з нетерпінням, бо скучив
за батьковою увагою і ласкою. Уявляє, як він неквапли­
во, повагом вийде на поріг, приголубить свого найстар­
шого, почне розпитувати про київські новини» Семен
Степанович життя звікував у Стеблеві, але прагнув про
все довідатись» Іван любив його за світлий розум і був
радий, що лід попівською рясою у батькових грудях
б’ється серце освіченої, щирої людини» Як мало він був
схожий на інших попів! Не було в батька ані жадоби до
грошей, ні пихи й зарозумілості в ставленні до простих
людей. Не вислужувався перед начальством. Любив
народ свій, українську історію. Все, було, розказує
дітям про давні часи в Україні, про війни з польською
шляхтою, про звитяжні походи славного запорозького
лицарства.. о
Як хлопцеві минуло вісім років, його одвезли до Бо-
гуславського духовного училища» Страшною була наука
в тій бурсі. На все життя Іван закарбував у пам’яті
збасаманені різками й палицями спини, синяки від
лінійки на долонях бурсаків» Лютою карою для бурса­
ків було переслідування їхнього рідного слова» Єдиною
відрадою і втіхою бурсаків були луги та зелені луки
понад красунею Россю. Там вони гралися і вчили
У Р о к и .
ПО

128. Іван Левицький був старанним учнем, хоч богослов­
ські науки так і не зацікавили його. А проте чотирна­
дцятирічним хлопцем він вступив до Київської духовної
семінарії.
Ще після першого класу семінарії, приїхавши на
канікули додому, прочитав Шевченкову «Причинну».
Батько десь дістав альманах «Ластівка», а там серед
інших творів була й балада Шевченка. Чудуванню і за­
хопленню хлопця не було меж, разом з сестрою вивчили
її напам’ять. Іван багато передумав про Шевченка,
розпитував у людей, що знали його або чули про поета
від інших. Адже Тарасова Кирилівка всього за 20 верст
од Стеблева. Про Тараса Шевченка ходили перекази
і легенди. Образ співця України, незрівнянного чародія
слова, протягом усього життя правив Левицькому за
прекрасний взірець служіння своїй батьківщині і трудо­
вому народові.
Закінчивши Київську семінарію, Іван деякий час
прожив дома в Стеблеві. Вивчав німецьку мову, готу­
вався до вступу в духовну академію. Потім працював
у Богуславській бурсі — був учителем церковно­
слов’янської мови, географії та арифметики.
А ось і чотири роки навчання в духовній академії
спливли за водою... Що ж робити?.. Дістав призначення
на учителя російської словесності в Полтавській семі­
нарії з платнею 250 карбованців на рік. На такі гроші
важко жити. Однак свідомо обрав цей шлях, маючи
на меті принести якнайбільше користі громадянству,
та й учительська робота припала йому до душі...
Бідність, сварки та інтриги були невід’ємною рисою
і вчительського побуту. Родина його колеги частенько
голодувала, не маючи й копійки за душею. Проте Ле­
вицький не каявся, що обрав тернистий шлях учителя,
знехтувавши високооплачуваною (бо закінчив же акаде­
мію!) посадою духовного отця. Був сумлінним педагогом,
любив дітей. Але найбільшою відрадою для нього стала
літературна творчість.
5* 131

129. Правда, про його писання не знали навіть товариші,
що мешкали в одній з ним квартирі, Якби начальство
довідалося, що вчитель семінарії пише забороненою
мовою, перепало б йому за це! Тому-то, надсилаючи
до львівського журналу «Правда» свою першу повість
«Дві московки» (1866 р,), молодий письменник замість
власного прізвища поставив короткий псевдонім «І. Не-
чуй>к За таким підписом вона була через два роки опуб­
лікована; Читачі довго не знали справжнього імені
автора талановитого твору Навіть рідний батько не
довідався про це до самої смерті, хоч його син випустив
у світ на той час уже кілька книжок=.
Рік за роком письменник публікує все нові й нові
твори — повісті, оповідання, нариси, розвідки з історії,
статті Хай не всі вони однаковою мірою позначені гли­
биною і розмахом таланту, але слава Нечуя Левицького
ширяла над Україною і далеко за її межами^
1 Які особливості творчості Івана Нечуя-Левицького підкреслені
в епіграфі до розповіді про нього?
2 Розкажіть про дитячі роки письменника Хто мав на нього
найбільший вплив?
3„ Яку освіту здобув Іваи Семенович?
4 Яке значення для розвитку майбутнього письменника мкло
самостійне читання художніх творів?
5 Як ви оцінюєте висловлювання Нечуя-Левицького: «Почавши
писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська літера­
тура, я нікому не говорив про це, об тім навіть не знали товариші,
що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його
смерті вже були надруковані в «Правді» перші мої повісті
6, Заповніть клітинки назвами творів І. Нечуя-Левицького;
132

130. 7. Складіть невеликий кросворд на тему «Іван Нечуй-Ле­
вицький».
8. Які особливості творчості І. Нечуя-Левицького підкреслено
у висловлюваннях:
«Іван Левицький — це великий артист зору, це колосальне
всеобіймаюче око України* (Іван Франко);
«Яка прекрасна мова! Читав — наче погожу воду у спеку пив*
(Михайло Коцюбинський);
«Нечуй-Левицький — це художник, творчість якого своїм корін­
ням глибоко сягає в життя рідного народу, в його усну поезію
й літературні традиції» (Ніна Крутікова).
НЕВМИРУЩИЙ ОБРАЗ
З усіх творів Івана Нечуя-Левицького чи не найвідо-
мішою е повість «Микола Джеря» (1878 р.). У ній пись­
менник створив невмирущий образ селянина-кріпака
Миколи Джері, який все життя присвятив боротьбі за
волю. Та зазнати щастя йому не судилось. Про трагічну
долю Миколи і його сім’ї ви дізнаєтесь, читаючи сторін­
ки цієї хвилюючої повісті.
МИКОЛА ДЖЕРЯ
(Скорочено) *
І
Широкою долиною між двома рядками розложистих
гір тихо тече по Васильківщині невеличка річка Раста-
виця. Серед долини зеленіють розкішні^густі та високі
верби, там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Між
вербами дуже виразно й ясно блищить проти сонця ви­
сока біла церква з трьома банями, а коло неї невеличка
дзвіниця неначе заплуталась в зеленому гіллі старих
груш. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі
хати та чорніють покрівлі високих клунь.
По обидва береги Раставиці через усю Вербівку
стеляться сукупні городи та левади, не одгороджені
133

131. тинами. Один город одділяеться од другого тільки
рядком верб або межами. |гіонад самим берегом в’ється
в траві стежка через усе село. Підеш тією стежкою,
глянеш кругом себе, і скрізь бачиш зелене-зелене море
верб, садків, конопель, соняшників, кукурудзи та густої
осоки.
От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади.
Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока
доходять до самої води. Подекуди по жовто-зеленій ска­
терті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то круг­
ленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки.
Між м’якими зеленими, ніби оксамитовими, берегами
в иться гадюкою Раставиця, неначе передражнює здорові
мчки, як часом маленькі діти передражнюють стар­
ших. А там далі вона повилась мілс високими вербами
тз лозами, що обступили її стіною з обох боків. Он верби
одступились од берега і розсипались купами на зеленій
траві.| Скрізь по обидва боки Раставиці на покаті оте­
ляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що
ніби поспинались та заглядають поверх бадилля куку­
рудзи на річку: там далі набігли нг.д річку висот;: коноплі
і валили берег своїм гострим важким духом. В одному
місці розрослись чималі вишняки, а далі од берега,
коло самих хат. ростуть дикі груші та яблуні, розкидавши
своє широке гілля понад соняшниками; а ондечки
еред одного города вгніздилась прездорова, стара,
широка та гілляста дика груша, розклала своє гілля
трохи не при землі на буряки та картоплю. Соняшники
заплутались своїми жовтими головами в гіллі.
Серед села Раставиця входить в широкий ставок.
Кругом ставка знов осокори та верби: то стоять рівною
стіною, то збились ніби в прездоровий круглий стовп, то
пішли берегом, наче вирізаною зверху в зубчики обор­
кою. На ставу ніби плаває маленький острівець з висо­
кими старими тополями та осокорами. На греблі знов
у два рядки видивляються в воді дуже старі, товсті, дуп­
линасті верби, вкриваючи гіллям здоровий панський
134

132. питель Нижче од ставка Раставиця знов повилася між
зеленими левадами та вербами, а далі сховалась в дубо­
вий ліс та й утекла в Рось,
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високи­
ми вербами: то поросли вербові кілки тинів. Усе село
наче в розкішних алеях. Як заллє Вербівку літнє палке
сонце, як засипле її зверху золотом та сріблом сонячне
марево, то вся кучерява долина здається залитою буй­
ними зеленими морськими хвилями, що десь набігли
з моря, й залили, й затопили долину, й скам’яніли,
піднявшись високо вгору. Дивишся й не надивишся,
дишеш і не надишешся тим чистим гарячим та пахучим
повітрям.
В кінці села, коло самої Раставиці, стояла хата
старого Петра Джері. Невеличка хата насилу світилась
білими стінами через густий рядок верб. Коло хати ріс
невеликий старий садочок. Вербовий частокіл до самого
берега прийнявся й пустив од себе широке гілля; вербові
кілки, колись густо повтикані в землю, стали високими
вербами. Навіть вербова кошара й вербовий хлів вже
прийнялись на вогкій землі й були напоготові розро­
стись гілляками.
Була неділя. Сонце скотилось на захід. Починало 1
вечоріть. За Джериною хатою, під старою грушею, на зе­
леній траві спав молодий парубок, підклавши під голову
білу свиту. Чорна смушева шапка скотилась з голови
на траву, Парубок підклав одну руку під голову, а дру­
гу одкинув на трдву.Аіорне волосся на голові, чорні рів­
ні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене
лице було гарне, але дуже молоде. Червоний пояс обви­
вавсь, наче гадюка; кругом тонкого стану. То був Дже-
рин син Микола. Гаряче сонце заглянуло під грушу,
обсипало вогнем білу сорочку, чорняве лице. {Микола
почутив, як сонце припекло в щоку, перекинувся на бік,
липнув очима і знов їх заплющив.
1 Питель — млин, у якому мололи пшеницю на біле борошно.
135

133. Чує він крізь легкий сон, що якась дівчина співає
тонким голосом пісню. Та пісня здалась йому крізь сон
якимсь дивом. Йому здалося, що він не спить і дивиться
вгору на гілля. Зелений лист на груші став скляний. Він
бачить через листя сине небо, бачить, як проміння сонця
наскрізь пронизує кожний листок, як тихий вітер має
листом. Лист черкається об лист і тихо дзвенить. Він
чує, ніби той голос, та пісня ллється на його зверху,
з того листя; йому здається, що співає кожний листок,
вимовляє навіть слова, і ті слова, той голос тихесенько
сипляться йому на лице, на руки й на груди, на саме
серце. Він роздивляється на той дивний лист і примічає
на самісінькому вершечку груші якусь дивну птицю з
золотим та срібним пір’ям. Птиця розпустила широкі
крила, розпустила розкішний, як у павича, хвіст, та все
співала, та все спускалась нижче по гіллі. З золотих
крил посипались огняні іскри, впали на ярий 1кришта­
левий лист, і лист ще краще задзвенів і заспівав вкупі
з птицею. Птиця спускалась усе нижче та нижче. Мико­
лі заманулось її впіймать... Він простяг руки, а іскряна
птиця знов пурхнула вгору на самий вершечок, тільки
іскри посипались на траву, на його руки, на щоки
і запекли,
Микола прокинувсь,— і все диво, хто його зна, де й
ділось. Перед ним блищала зелена левада, мліла проти
сонця чиста вода в Раставиці, а по другий бік річки
в березі стояла якась кругловида дівчина, брала воду
й співала пісні.
Микола вглядів її тонкий стан, сорочку з товстого
полотна, червоне намисто на шиї; вглядів її лице з чор­
ними бровами. Дівчина витягла відро води коромислом,
вхопила другим кінцем коромисла друге відро, жваво
й проворно кинула коромисло на плече й пішла на зго­
ристий берег між рідкими вишнями.
Ще раз обернулась вона, зирнула на річку, на його,
і він ще раз побачив її кругле лице, тонкий рівний ніс,
1 Ярий — зелений, свіжий.
186

134. чорні брови та чорні товсті дві коси на голові. Вона
все співала та співала, доки не сховалась на леваді
в вербах.
Микола пізнавав дівчину і не впізнав: вона була не
вербівська. Він глянув на той камінь, де вона стояла,
і знов неначе побачив той гнучкий стан, те гарне, хоч
і запалене на сонці, лице.
«Що це за дівчина? Де вона взялася в нашому
селі? » — думав молодий Джеря, надіваючи шапку і пере­
кидаючи свиту через плече. Він пішов до хати, а та
пісня, а ті чорні брови не сходили в його з думки.
Молодий Джеря перейшов невеличкий садок і поза
хатою повернув на двір. На призьбі сиділа його мати,
Маруся Джериха, вже немолода молодиця, бліда, з тем­
ними очима, з сухорлявим лицем. На Джерисі була
спідниця з темної пістрі та сорочка з товстого полотна;
в неї голова була заверчена наміткою Намітка світи­
лась, і через неї було видно високий очіпок 2 з червоними
лапатими квітками на жовтогарячому полі. Жовті старі
чоботи були тючернені по самі кісточки і тільки халяви
ще жовтіли. Чорні брови здалеку дуже виразно чорніли
під білим пружком намітки. Поруч з Джерихою сиділи
чотири молодиці, позав’язувані здоровими хустками
на високих очіпках.
Старий Джеря в одній сорочці стояв коло воріт, спер­
шись на тин, і розмовляв з якимсь чоловіком. Молодиці
розмовляли та цокотіли, як птиці на дереві. Джериха
розказувала десятий раз, як її син тГЬї неділі перший
раз читав апостола в церкві, як розгортав книжку, і як
вийшов серед церкви, і як став, і як переступав з однієї
ноги на другу, як засоромився і почервонів. Вона очеви­
дячки була така рада, що в неї невеличкі темні й ясні
очі так і крутились на всі боки.
— Господи! Скільки я переносила дякові курей,
скільки однесла полотна, яєць, грошей! А все-таки мій
1 Намітка — жіночий головний убір.
2 Очіпок — головний убір заміжньої жінки.
137

135. Микола вивчився читать, дякувати господеві милосерд­
ному. Як заспіває мій Микола в церкві, то я й сама не
своя, Б’ю поклони та молюся та хрещусь... А це недавно
я вже казала своєму старому, чи не час би оженить сина.
Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку в хату,
та не знаю, до кого б оце старостів слати.
Молодиці перебрали язиком усіх дівчат на селі, пере­
судили й багатих, і бідних, та й спинились на одній: то
була Варка, дочка одного вербівського багатиря, молода
й моторна дівчина.
Джериха не вважала, що Варка була багатирка, а її
син був убогий. Вона знала, що всі дівчата водили очима
слідком за Миколою, а як він йшов вулицею, то вибігали
дивитись на його, аж перелази тріщали.
Сонце било промінням з-за причілка. Половійіа
двора була вкрита ясним червоним світом, половина
лежала в тіні. Микола вийшов з вишняку і попрямував
до хати.
— За вовка промовка, а вовк і в хату! — промовила
мати, вглядівши сина.— А ми, сину, оце розмовляли
за тебе, бодай не вадило, коли не чув.
— Про що ж ви розмовляли, мамо? — спитав син.
— А про те, що тебе час оженить! — сказала мати.
І молодиці знов почали вихвалювать Варку на всі боки.
— Хйаліть, та глядіть, щоб часом не перехвалили на
один бік,— промовив Микола й почував, що в його душі
лунає пісня незнайомої дівчини, а перед очима мріє
кругле молоде лице з чорними бровами.
В той час на вулиці між вербами затупотів кінь. З-за
верби висунулась кінська голова, а за нею зачорніла ви­
сока шапка, зачервоніло повне лице з довгими чорними
кудлатими вусами. Над ворітьми блиснули вирячкуваті
неласкаві сірі очі. То був осавула 1. Він їздив по кутку
й загадував на панщину.
— Завтра чоловіки з косами на лан косити овес,
а молодиці з серпами панське жито жать! — закричав
' Осавула — поміщицький наглядач.
138

136. осавула над самою головою в Джері, не знявши шапки
й не поздоровкавшись з людьми.
Кінь з осавулою посунувся далі проз ворота і схо­
вався за вербами. Всі в дворі замовкли. Ніхто до осавули
не привітався, не кивнув навіть головою. Микола тихо
промовив: «А бодай тобі заціпило! Кричить, мов
скажений, наче нам позакладало вуха!»
Осавулин голос дав знать, що свято скінчилось. Мо­
лодиці встали з призьби, розпрощались і пішли з двору.
Джериха встала й собі пішла в хату. Слідком за нею
пішов і син.
Джериха скинула намітку й почала її згортувать,
а згорнувши намітку, помогла синові складать білу
празникову свиту дрібними фалдами.
Світ вечірнього сонця заглянув в причілкове вікно
і позолотив білу скатерть на столі, білу стіну з понама­
льовуваними червоними та синіми квітками в зеленому
листі. Ті здорові квітки були багато кращі од квіток, що
малюють по стінах дівчата: їх малював Микола. Скраю
на полиці, рядом с горшками, стояла дощечка з неве­
личким млиновим колесом та ступами. Микола зробив
ту цяцьку кіскою *. Робота була така гарна, така чиста,
колесо було так штучно зроблене, наче його зробив
справжній майстер. Рядом з колесом лежали на полині
Миколині книжки: граматка, Часословець та товстий
Псалтир.
Микола вчився читати з великою ої.'?ек>, прочитав
од дошки до дошки ввесь Часословець і Псалтир; і не
раз в неділю або в свято багько й мати загадували йому
читати десятий раз той самий Псалтир, самі сиділи
мовчки, згорнувши руки, зітхали, ніби й справді розумі­
ли. Вони тільки знали, що там написано все по-божому,
а що й до чого написано, того й сам Микола не тямив.
Ховаючи в скриню празникову одежу, мати знов
почала мову про багатирку Варку.
1 Кіска — ніж, зроблений з коси.
139

137. — Пошлемо, сину, восени старостів до Варки. В її
батька е воли й корови, а в Варки чорні брови. Чого ж
тобі більше треба? Варка привезе до нас у хату не по­
рожню скриню. Чи так, сину?
— Може, мамо, так, а може й ні. Хто його зна,
як воно буде.
— Чому ж ні? Чим же Варка тобі не до пари?
— Тим, мамо, що я її не хочу сватать.
— Та чому ж не хочеш? Вона ж, хвалить Бога, дівка
здорова, робоча: буде нам поміч давати.
— Одчепіться, мамо, з тією Варкою. Варка та й Вар­
ка, неначе більше дівчат нема на селі.
— Оце, який ти! Неначе мати~тобі бажає лиха.
Миколу взяла досада, що мати хвалить Варку, а не
ту дівчину, що недавно брала воду в березі.
— А кого ж ти думаєш сватать? Може, яку убогу?
Про мене, бери й убогу; але тим не здобрієш, бо й ми
убогі.
Джериха сховала празникову одежу в скриню, зато­
пила в печі й заходилась варить вечерю. Микола зняв
з полиці скрипку і почав натягать струни. Ще малим
хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився
грати козачка. Тепер він уже став музикою, купив собі 1
недорогу скрипку, підслухав усяких пісень у других
музик і часто грав до танців дівчатам та хлопцям.
Микола направив струни, повів смичком — і жаліб­
на пісня розляглася по хаті. Він почав веселого козачка,
а сам смичок знов повернув на жалібну думу. Мати
слухала, слухала та й сама зажурилась.
— Не грай, сину, такої жалібної! В мене аж сльози
навертаються на очі,— сказала Джериха.
В хату ввійшов старий Джеря, високий, тонкий, з си­
вуватими довгими вусами, з нужденним блідим лицем
та смутними очима. Тяжка праця дуже зарані зігнула
його стан. Глибокі зморшки на щоках, на лобі, помор­
щена темна потилиця од гарячого сонця, грубі руки —
все це ніби казало, що йому важко жилося на світі. На
140

138. його пальцях* навіть на долонях, шкура так поморщи­
лась та порепалась, ніби потріскалась на жару. На лівій
руці всі пальці трусились безперестану навіть тоді, як
він спаВо Скільки він вижав, перемолотив та перевіяв
тими руками хліба на панщині за свій довгий вік!
Сонце тихо сідало за селом» Сім’я сіла вечеряти коло
порога надворі. Батько й мати все говорили синові, що
восени треба їм шукати невістки, що вони стали старі,
а панщина важка, податі великі.
Після вечері Микола взяв свиту й ліг спати на току,
на солому, але його не брав сон* Він лежав лицем просто
неба й дививсь на темне небо, засіяне зорями, ніби чорне
поле пшеницею- Вечір був темний, теплий та тихий.
Кругом стояли верби, груші та вишні, мов вироблені
з каменя, а над вербами розстелялось глибоке темне небо.
Густо-прегусто висипали зорі на небі. Микола не міг
одірвать очей од неба, водив очима за зірками, придив­
лявся до густої Квочки, до Воза, до Волосожара !, і йому
здавалось, що небо — то якась здорова дивна книга, а
зірки — то якісь дивні слова, та тільки він не має хисту
їх прочитать» Він вглядів дві ясні зірки вкупі, і йому
здалось, що одна зірка — то його доля, а друга зірка —
то доля тієї дівчини, що перед вечором брала в березі
воду0
За річкою заспівали на вулиці дівчата. Микола схо­
пився, накинув свиту на один рукав, побіг до річки, пе­
рейшов через хисткий місток з двох обтесаних деревин,
покладених на перехрестях з дрючків, з поренчатами 2
по один бік?і пішов на вигін, де під вербами збиралася
вулиця=
Дівчата й хлопці тільки що збирались, неначе птиці
злітались, Микола вглядів під вербами ніби білі плями:
то біліли на дівчатах сорочки. Він попрямував до дівчат.
Незнайомої дівчини не було між ними. Він тільки по­
чув, що дівчата реготались, пригадували якесь чудне
дівчаче ймення і не пригадали.
1 Квочка, Віз, Волосожар — сузір’я.
2 Поренчата — поручні, перила.
141

139. — На нашому кутку в Кавунів найнялася з присіл­
ка якась дівчина, та так чудно її звуть на ймення, що,
їй-богу, ніяк не второпаю! Пригадую, пригадую, та ніяк
не пригадаю! — говорила одна дівчина до другої*
— Може, вийде на вулицю, то й сама пригадає,—
обізвавсь один парубок.
Микола догадавсь, що мова мовилась, мабуть, про
нову дівчину на селі, і почав ждать. Довго співали дів-/
чата, довго гуляли хлопці, невважаючи на те, що другого
дня треба було рано вставать, ще й на панщину йти,
а дівчина з чудним іменням все не виходила» Дівчата
зачіпали Миколу, жартуючи, а він усе стояв похнюпив­
шись, Вже й вулиця розлетілась, як і злетілась, а дівчи­
на не виходила. Тихою ходою смутний Микола подибав
додому; він вернувся на тік і заснув міцним, здоровим,
молодим сном, забувши й дівчат, і всі зорі на небі.
Другого дня зійшло сонце, а Микола з батьком та ма­
тір’ю вже й пообідали. Батько з грабками пішов косить
панський овес, а мати пішла на панський лан пшеницю
жати, Микола, вкинувши в торбину шматок хліба на
полудень, пішов на панський лан понад річкою. Попе­
ред його йшла купа дівчат з серпами. Дівчата вгляділи
на леваді кущ калини. На калині вже червоніли кетяги
ягід. Дівчата кинулись до куща, одломили по маленькій
гілці червоної калини з зеленим листям і позаквітчували
собі голови. Вони страхались, щоб часом хто не вглядів,
як вони ламали чужу калину* З-за верби вийшов Мико­
ла, і всі дівчата, наче сполохані птиці, знялися й побіг­
ли, аж калину погубили по траві.
Микола догнав дівчат на перелазі й зараз впізнав ту
дівчину, що брала воду в березі: впізнав'її гнучкий, тон­
кий стан, чорні брови, широкий лоб, кругле лице і дві
у-овсті коси кругом голови, за котрими горіли на сонці
червоні ягоди калини між зеленим листом.
Він тепер придививсь,’що в неї були темні, як терен,
очі і довгі-довгі чорні вії. Вона глянула на його і опусти­
142

140. ла вії на щоки; вії зачорніли на молодих щоках, як
шовк. На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на со­
рочці були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими
блідими зірочками.
Ту дівчину звали Нимидорою Піп був сердитий на її
неслухняного батька й надавав його дітям таких імен-
нів, що всі люди не селі ніяк не могли убгати їх собі
в голову, а баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй
голові того ймення додому і губила його на поповому
порозі.
Тій дівчині піп дав ймення Минодора, а люди на селі
звали її Нимидорою.
Як тільки Микола пристав до дівчат, всі дівчата за­
разом так і заспівали пісні, мов пташки весною. Разом
з дівчатами заспівала й Нимидора« Микола впізнав її
тонкий голос і чогось пригадав свій сон під грушею. На
його серце полилася така радість, таке щастя, що він не
бачив стежки під своїми ногами» Йому здалося, що ра­
зом з Нимидорою заспівала калина, заспівало синє небо.
Дівчата наздогнали ще одну юрбу женців, поверну­
ли з левади на шлях, зайняли постать на панському
лану. Микола став жать на своїй постаті поруч з Ними­
дорою,
Сонце високо підбилось вгору; надворі стало душно.
Микола з Нимидорою врізався в високе густе жито, як
у ліс, і почав з нею розмовлять; він признавсь, що бачив
її вчора ввечері в березі, і почав розпитувать, звідкіль
вона прийшла в Вербівку і де вона стала в найми*
Ласкавий голос молодого хлопця промовляв до неї, ніби
голос рідної матері. Вона й сама незчулась, як одразу
розказала йому про все своє життя.
— Я родом з присілка Скрипчинців,— промовила
Нимидора,— Моя мати вмерла й покинула мене ма­
ленькою Я й не пам’ятаю своєї матері; але як почну ду­
мати та нагадувать, то мені здається, що моя мати була
висока та чорнява, гарна з лиця, краща од усіх моло­
диць, скільки я бачила їх на світі, в доброму намисті,
143

141. в червоній з торочками хустці на голові та жовтих
сап’янцях І тепер, де вгляджу високу чорняву моло­
дицю в червоній хустці та жовтих чоботях, то мені
здається, ніби я побачила рідну матір. Як була я малою,
то мені було не раз сниться, що моя мати чеше мені
коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квітки
та стрічки, голубить та жалує мене. Мій батько жив
недовго й покинув мене сиротою. Мене взяв до себе
дядько,
Я жила в дядька, доки підросла. Дядина моя була
для мене дуже люта. Вона своїх дітей жалувала, давала
їм гостинці, а мене все обминала. Оце було її діти пу­
стують, вона на їх сердиться, а на мені згонить злість.
Вона мене й лаяла гірше, і била гірше, ніж своїх дітей.
До своїх дітей було ледве доторкнеться долонею, а мене
так лусне, що я не знала, де й дітись. Школи я не носила
нової одежі, ніколи я не мала нових кісників, нової спід­
ничини; латана сорочка все було світиться на моїх пле­
чах. Я було дивлюсь, як дядина голубить своїх дітей, та
все думаю про свою матір: якби була жива моя мати,
вона б мене пожалувала й гостинця мені принесла б,
і вишила б мені квітками сорочку, і накупила б мені
стрічок та квіток. Було ляжу спати, плачу та думаю
про свою матір, то мені й сниться моя мати такою,
як я собі її пригадувала.
Підросла я; мене один чоловік найняв за няньку за
три копи грошей та за сорочку на рік. Господи! Як я по­
мордувалась з його малими дітьми. Було хазяйка поса­
дить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама
опецьок, сливень 2дитина! трохи не підвередилась тими
дітьми. Хазяїни підуть на поле, я мене покинуть дома
! Сап'янці — чоботи з «ая’яку; сап'ян — м'яке шкіра а когіл^ої
шкури
~ Сливе, сливёнь — майже.
Ш

142. з дітьми. Дивлюся я, чужі діти бігають, гуляють в ціці-
баби, в хрещика, купаються, а мені не можна й одсту­
пать од дітей. Господи, як мені хотілось погуляти та по­
бігать! Якби була жива моя мати, і я гуляла б з дітьми:
«Ой мамо моя, доле моя! Нащо ж ти мене такою малою
покинула?» — було думаю я. Я ввесь свій дитячий і дів­
чачий вік поневірялась в чужій хаті, у чужих людей
і не зазнала ласкавого слова...
В Нимидори закапали сльози на сніп жита, на пере­
весло, і ті сльози наче вогнем впали на Миколину душу.
«Серце, козаче! — подумала Нимидора.— Твоє ласкаве
слово, твої карі очі чогось ніби стають мені за матір, за
брата, за все, за все, що було мені на світі найлюбіше,
наймиліше». Нимидорі здалося, що їй стало легше на
гарячому сонці чуже жито жати на одній постаті поруч
з Миколою: неначе з неба повіяло тихим холодком зеле­
ного гаю.
— Чи добре ж тобі, Нимидоро, тепер у Кавунів? —
спитав Микола.
— Де вже воно буде добре в наймах! Кавун чоловік
добрий, та зате Кавуниха дуже лиха; гризе мене, як ір­
жа залізо. Як тільки Кавун ласкаво заговорить до мене,
то Кавуниха зараз загне мені в батька-матір. І я боюсь
його ласкавого слова, як огню.
Микола зарані нажав копу жита й почав жати для
Нимидори. Він врізався в жито далеко од женців і все
кидав жмені жита на Нимидорині купки. Він забув на
той час, що те жито було чуже.
Женці вернулися з поля, вернувся й Микола. Дже-
риха наварила на вечерю кулішу. Сім’я сіла вечерять
мовчки; важка праця одняла од усіх розмову; мати
й батько вже не згадували про Варку, а Микола все
думав про Кавунову наймичку Нимидору.,.
Настала осінь. Пан оповістив, щоб весілля справля­
ли на селі заразом в одну неділю, а хто опізниться, то
буде справлять другий раз, через місяць. Старий Джеря
й Джериха знов почали вговорювать сина женитись цієї
осені й слать старостів до багатирки Варки.
145

143. — Не хочу я сватать Варки,— сказав Микола,— бо
маю собі дівчину на приміті
— Кого ж ти, сину, маєш на приміті? — спитала
мати,
— Нимидору, Кавунову наймичку,
— Яку це Нимидору? Вона не вербівська? — сказав
батько,
— Вона, тату, з присілка, сирота, і вже давно
служить у Кавунів.
— Як же ми будем брать в свою хату невістку, коли
ми про неї нічого й не чули? — аж крикнула Джериха
бідкаючись.— Може, вона якась приблуда, бурлачка.
Чи то мало тепер вештаеться по сахарнях тих бурлак?
Син почервонів і розсердився,
— Ви, мамо, може, й не знаєте, а я її добре знаю:
кращої од неї дівчини нема на всьому селі,
— Ой Господи милосердний! — крикнула Джериха
й руки опустила, згадавши, що багатирка Варка не буде
її невісткою,— Так, сину, не можна свататься* Як же
таки можна, не спитавшись броду, та в воду!
— Про мене, мамо, спитайте броду, —не будете жал­
кувать на Нимидору: вона дівчина здорова, робоча, бо
цілий вік була в наймах, а в наймах не можна сидить,
згорнувши руки, Її дядько живе в присілку Скрипчин-
цях.
Батько слухав мовчки й згодом промовив:
— Коли ти хочеш її сватать, то ми передніше про неї
розпитаємо в добрих людей та порадимось, а там, про
мене, й сватай, коли вона здорова й не ледащиця»
Сталось так, як бажав син: перед Покровою він
заслав до Нимидори старостів^ Одного дня старости
обміняли хліб, а другого дня Нимидора й рушники
подавала.
Перед Покровою Джеря з сином пішов до скрипчин-
ського пана просити, щоб він згодився пустить НимидО'
ру з Скрипчинців= В Скрипчинцях був свій пан, та ще
й небагатий; він мав тільки один присілок і з великою
неохотою пускав дівчат заміж у чужі села, Джеря про-
146

144. сив, благав, але все те нічого не помогло. Пан сказав, що
пустить Нимидору тільки тоді, як з Вербівки яка-небудь
дівка вийде заміж у Скрипчинці. Микола вийшов од
пана ні живий ні мертвий; він пішов додому, не промо­
вивши ні одного слова, ходив цілий день, опустивши
голову. Якби міг, він, здається, задушив би пана своїми
руками.
Вже прийшла осінь. На селі почались весілля.
В церкві вінчалось разом десять пар молодих. Ними-
дора стояла в церкві, а в неї сльози текли по лиці
та крапали на намисто.
На Миколине щастя один скрипчинський парубок
посватав вербівську дівчину. Скрипчинський пан зго­
дився одпустить Нимидору. Вся сім’я в Джериній хаті
наче ожила. Джериха готувалась до весілля. Нимидора
наче знов на світ народилась.
Старий Петро Джеря вдягся в нову свиту, заткнув за
пазуху пляшку горілки, взяв хліб під пахву й пішов
з одним старостою до батюшки годить вінчання.
Батюшка в Вербівці був молодий і вже нагнав плату
за треби 1 вдвоє.
Джеря прийшов, поцілував батюшку в руку, поклав
на стіл хліб, поставив пляшку горілки й почав питать*
в батюшки, скільки він схоче за вінчання.
— Як даси п’ять карбованців, то повінчаю сина,—
сказав батюшка.
— Батюшко! І помилуйте, і пожалуйте! Я чоловік
убогий. Де мені в світі взяти п’ять карбованців? Нехай
буде три карбованці.
— Не можна, тепер і для нас час трудний. Все подо­
рожчало,— сказав батюшка.
— Змилосердіться, батюшко! їй-богу, не можу за­
платить так багато. Нехай вже буде ні по-моєму, ні
по-вашому: нехай буде чотири карбованці.
1 Плата за треба — плата попові за релігійні відправи під час
одруження, похорону тощо.
І4Т

145. — Нема що й говорите Бери могорич та йди собі
додому,
Джеря взяв могорич і хліб та й пішов з хати Він
постояв у сінях, поговорив нишком з старостою та й
знов вернувся в хатуо
— Ну, що скажеш, Петре? — обізвався батюшка
з другої кімнати*
— І помилуйте, і пожалуйте! Тре^а грошей і на ве­
сілля, і на подушне, їй богу, багате для мене! Нехай
буде чотири карбовакш Це вже й бог так велів
Ватюшка тюдуїлає, аодумав і згодився
- .могорич.,»- сказав він,-— давай і гроші»
Джеря закотив пол$ святи, засунув руку в кишеню,
витяг звідтіль білу хусточку з червоними пружками, ви-
в'язав з узла карбованці і поклав на стіл Потім він
налив чарку горілки і почастував батюшку Батюшка ви
п и ї сам і налив по чарці Джері й старості Вони випили,
довго приказуючи до чарки, попрощались і пішли
додому
Нямидора подякувала Петрові Кавунові й пішла в
присілок до дядька, бо в дядька мали справлять ве­
сілля.
Другого дня, в понеділок, не було й панщинио Все
село гуляло на весіллях^ %
В Джериній хаті цілий день грали музики, цілий
день пили та закусювали. Випили всю горілку, та ще
й не стало; виїли цілу діжечку солоних огірків, цілу
діжечку кислої капусти, поїли ввесь хліб, всі паляниць
Старий Джеря витрусив усі кишені, ще й у шинок на
заставу одніс свій кожух.
Ввечері попід дворами їздив осавула на коні і зага­
дував усім на панщину до току0Крик осавули дав знати
людям, що весілля скінчились. Всі почали розходитись,
Джерина хата спорожнилась.
Ввечері в Джериній хаті ледве блимав каганець»
Джериха й Нимидора кинулись прибирать в хаті й пе­
ремивати посуд. Весільний чад одразу вийшов у всіх
з голови» Джеря й Джериха поміркували, скільки-то вони
витратили грошей на весілля. Треба було заплатить
148

146. шинкареві, оплатить подушне, нашаткувать другу діж­
ку капусти. Грошей не було ні копійки.
— А що, стара, будемо робить? Чим будемо робити
оплать? — промовив батько.
— Змолотимо та продамо половину хліба. Цього
року, хвалить Бога, хліб вродив дуже добре.
— А як не стане хліба, що будемо їсти? — спитав
батько.
— То заробимо, хіба ж не маємо рук, чи що? — обі­
звався син.
— А коли ж то ми його заробимо? Хіба за тією пан­
щиною похопишся заробить? — сказав батько.
— Бодай ту панщину дідько забрав собі до пекла! —
промовив син з злістю.
Мати знов згадала про багатирку Варку, згадала ду­
же легку Нимидорину скриню й скоса зирнула на Ни-
мидору. Нимидора поралась в чужій хаті проворно, та
якось незручно. В високому очіпку, в квітчастій здоро­
вій хустці на голові, вона стала молодицею ще вища й
показніша. її чимале лице неначе побільшало; чорні
брови були ніби намальовані на широкому чолі. В тихої
та доброї свекрухи десь узялись гостренькі пазури та
й висунулись, наче з м’яких котячих лапок.
Задумався батько, тяжко зітхнувши, задумався й
молодий Микола, засмутилась і мати. Тільки Нимидора
була щаслива: вона ніби знайшла свою рідну матір, сво­
го батька, хату, бо для неї вже не треба було більше
поневіряться в наймах у чужих людей,
— Лягаймо, невістко, спати, бо завтра треба вдосві­
та вставать та на панщину поспішать,— сказала мати,
стоячи перед образами і починаючи хреститься та моли­
тись.
II
Другого дня, тільки що зійшло сонце, а Джерина
сім’я вже й пообідала, й вийшла на панщину; батько
з сином пішли на панський тік молотить, а мати з не­
вісткою пішли панські коноплі тіпать.
149

147. Тік був, як звичайно на селах на Україні, за пан­
ським садком в кінці села і вганявся далеко в поле під
гору, обкопаний ровом, обсаджений високими розкіш­
ними тополями та осокорами. Ввесь тік, більше як на
півверстви, був заставлений скиртами: десять довгих-
предовгих скирт пшениці стояло вподовж току; десять
менших скирт жита стояло впоперек; скирти ярини,
довгелецькі ожереди соломи тулились по закутках,
неначе дрібні вівці між здоровим товаром.
День був ясний, сонячний та теплий. Починалось ба­
бине літо Надворі стояла суша. Небо синіло, як літом.
Сонце ходило на небі низько, але ще добре припікало
косим промінням. Тихий вітер ледве ворушився. Над по­
лем миготіло марево. Половина листя на вербах вже по­
жовкла, але на тополях, на осокорах лист зеленів, ніби
влітку. Якби не жовте листя в садках, то можна було
б подумать, що надворі не бабине, а справдішнє літо.
Тільки зелена низька озимина навкруги току нагадува­
ла про осінь. Надворі летіло павутиння. Все синє небо
було ніби засноване білим, як пух, легким, як шовкові
нитки, павутинням. Проти сонця павутиння лисніло, наче
легка літня біла хмара порвалася на небі, розпалась на
нитки, на тонкі пасма та й полетіла на землю. Павутин­
ня летіло пучками, нитками, ніби клубочками, починка­
ми 2, то гнулося великими дугами, то місцями стояло
просто, рівними, як очерет, стеблами. Воно обснувало
тополі, верби, стіжки, тини; маяло на вершечках садків,
метлялось коло хрестів та бань на церкві і знов летіло;
хто його зна, де воно й бралося.
Чоловіки стояли рядками на скиртах, хапали сно­
пи з довгої верстви 3 й скидали додолу на тік і снопи,
й розв’язь.
1 Бйбине літо — теплі дні на початку осені, коли літає павутиння,
яке також називають бабиним літом.
2 Починок — нитки, намотані на веретені.
3 Верства — тут: шар снопів.
150

148. На току гуменний 1одлічував снопи для кожного мо­
лотника. Довгими рядками стояли молотники на току,
наче закопані по пояс в жовтій соломі, і махали ціпами.
Ціпи блискали на сонці. Курява стояла над током, нена­
че починалась пожежа на току.
Микола молотив поруч з батьком.
— А що, музико, вигравай ціпом після свого весіл­
ля! — жартували чоловіки з Миколою.
Микола глянув на незліченні скирти, задумавсь
і спитав у батька:
— Нащо то одному чоловікові так багато хліба? Гос­
поди! Чи вже він поїсть оце все?
— Ти б, сину, мовчав. Дивись, он недалеко стоїть
гуменний; він почує та ще й панові за це викаже. Це ж
відомий на селі викажчик.
— Коли б нам, тату, хоч десяту частку однієї скир­
ти! Ото ми були б щасливі! — знов промовив Микола.
— Ой сину, мовчи лишень! Борони Боже, як пан
довідається про твої слова.
Микола замовк, а його думка не замовкла. Як він був
парубком, такі думки і в голову йому не приходили: те­
пер він мав жінку, і як йому баж алось, щоб Нимидора
була щаслива, щоб і він був щасливий і заможний т&
робив сам на себе, а не на чужих багатющих людей.
Зараз за током, коло самого панського садка молоди­
ці на сонці били на бительнях і тіпали коноплі. Між
ними Микола впізнав Нимидору, впізнав її по високому
зросту, по новій квітчастій хустці на голові. Йому зама­
нулось піти до неї, хоч ласкаве слово промовить, хоч
подивиться на неї, та гуменний стовбичив над душею.
Ондечки виїхав і сам пан Бжозовський на коні, в чобо­
тях з блискучими довгими халявами, з батогом у руці,
в чорному картузі на голові.
— Коли ми, тату, перемолотимо оці скирти? — знов
спитав Микола.
1 Гуменний — наглядач панського току.
151

149. — А тоді, як помремо,— сумно одказав батько,—
а як ці змолотимо, то Бог уродить другі, може, ще довші.
Микола задумавсь і з усієї сили так уперіщив снопа,
що рипиця 1 луснула і бич одскочив.
— Ану, синку, ціпом батька по лисині,— загукали
молотники, сміючись.
Старий Джеря й Микола ледве встигли змолотить
свою частку до вечора. Ввечері Нимидора з Джерихою
принесли в ряднах одважене панське прядиво. Кожній
молодиці, дівчині, навіть дівчинці, пани накидали пря­
сти на зиму по два півмітки. Як не ставало прядива, то
молодиці мусили докладати свого.
В довгі зимові вечори та вдосвіта в Джериній хаті
палали тріски та трусок на припічку в челюстях 2. Коло
печі Джериха та Нимидора сиділи й пряли панське пря­
диво. Микола стояв коло лежанки і м’яв ногами коноплі.
Порох од конопель, од мичок тягся в комин, неначе
дим. Молода Нимидора пряла й співала. Вона була зо­
всім щаслива: тепер вона вже не наймичка, живе в
своїй хаті. Пісня сама наверталась їй на думку.
Микола кинув коноплі, сів на лаві і задумавсь, Він
думав про те, нащо його Нимидора повинна прясти не
собі й йому на сорочки взимку, а комусь іншому...
Минула зима. Настало літо, настали й жнива. Поча­
лась спека. Жито, пшениця й овес — все разом поспіло
й присохло. Люди вкрили панський лан і хапали пан­
ське жито, а людське стояло на пні. На панському лану
вже стояли полукіпки довгими стайками 3; на людсько­
му полі не видно було ні снопа.
Микола з батьком одбули три дні панщини, на чет­
вертий пішли жати своє жито, невважаючи на те, що
осавула звечора знов загадував на панщину, на згінні
дні; ті згінні дні, що вся громада повинна була одроб-
1 Рипиця — те ж, що капиця: шкіряна ув’язь, яка з’єднує в ціпі
бич з ціпильном.
2 Челюсті — дугоподібний отвір у печі.
3 Стайка — ряд кіп зібраного жита.
152

150. лять — то за чередника, то за титаря 1, котрі були воль­
ні од панщини, то за якийсь, вигаданий паном, шарва­
рок — пан одкладав на жнива, коли було й без того^
багацько роботи. Людське жито вже сипалось, а осавула
все загадував на панщину, на панський лан, щоб хапать
своє жито та пшеницю.
Микола, замість панського лану, вийшов на своє по­
ле; він стрівся з людьми і тих намовив жати своє жито.
Тільки що вони зайняли постаті, од панського лану на
коні вже катав до них осавула.
— Чому ви не йдете на лан, сякі-такі? — крикнув
осавула.
Всі мовчали; Микола обізвався:
— А тим, що ми вже одробили панщину,— ска­
зав він.
— А згінні дні хіба забув? — знов крикнув осавула
і знову налаяв Миколу.
— Згінні дні одробимо восени; он подивись лиш!
Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно
вже вклякне! — промовив Микола.
Всі женці стояли мовчки; в їх руках наче заклякли
жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на
Миколу.
Осавула замахнувсь на Миколу нагайкою. Микола
одскочив у жито, піднявши серп угору. Осавула круто
повернув коня й покатав на панський лан.
— Боже мій милосердний! — промовив старий Дже-
ря.— Що ж оце ми наробили? Буде ж тепер нам!
Декотрі чоловіки дов’язували снопи, декотрі рушили
до панського лану. Коли це на полі з’явився, ніби птиця,
панський баский кінь; на коні сидів пан Бжозовський
і лупив коня батогом. Осавула ледве встигав бігти за
ним і немилосердно толочив жито.
1 Титар — церковний староста.
2 Шарварок — обов’язкова поголовна робота по лагодженню
мостів, доріг тощо.
153

151. Всі люди стояли, як укопані, познімавши шапки.
Бжозовський прикатав, крикнув, як несамовитий, на
людей, кинувся до Миколи й почав періщить його бато­
гом. Всі люди позабирали клунки з хлібом і поплента­
лись на панський лан. Пан звелів привести їх усіх уве­
чері на економію. На економії їх усіх вибили різками,
вибили й Миколу, вибили навіть старого Джерю перед
його очима.
Микола вийшов за панський двір і люто показав
кулак, обернувшись до панського двора; старий Джеря
йшов, низько похнюпивши голову. Обидва вони мовчки
пішли додому. Дома вони розказали за все Джерисі й
Нимидорі. Мати й невістка почали плакати.
Пишно викотився повний місяць з-за гори й освітив
ясним світом Вербівку. Всі верби було видно, як удень.
Надворі стало ясно, хоч голки визбируй. Сім’я повечеря­
ла й сиділа мовчки на призьбі.
— Ходімо, Нимидоро, жито жать! — промовив Ми­
кола.— А ви, тату й мамо, лягайте спати. Як пропаде
жито, що ми будемо зимою їсти?
Нимидора встала, знайшла серпи, і вони обоє
рушили на поле. Все поле жовтіло проти місяця,
як удень. Все тіло в Миколи боліло й щеміло, ’боліла
й душа його, але він мусив гнути спину. Нимидора
кинулась на жито з серпом, як огонь на суху солому,
і так працювала, так швидко жала, як огонь швидко
їсть суху солому.
Високо покотивсь місяць на небі. Микола з Нимидо-
рою склали два полукіпки жита й вернулись в село.
Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його
бунтарем. Осавула не раз кричав на Миколу, що він
бунтує всю громаду в селі. Сам Микола дуже змінився;
бувши парубком, він сміливо дивився всім в очі, був ве­
селий, говорючий, любив часом пожартувать; тепер він
похнюпив голову, рідко сміявся, перестав жартувать,
а часом було як кине на кого жартовливим словом, то
ніби вогнем впече. Він зненавидів свого пана.
154

152. Панський хліб був вже вижатий. Все поле було вкри­
те копами та стайками, як небо зорями, а людський хліб
стояв, похилився і навіть вже сипавсь.
Зібрав Джеря свій хліб, половину склав у стіжок,
а половину змолотив на харч. Прийшов шинкар за гріш­
ми. Джеря мусив везти хліб на базар, продати і за­
платить йому гроші та викупить кожуха. А тут треба
було годувать панські качки. Весною на економії пан
роздав на кожну хату по двадцять качиних яєць,
а восени кожна молодиця повинна була принести на еко­
номію двадцять качок. На качку давали з економії
по гарцеві 1 зерна, але качка за літо здохла б, а не
прохарчувалась би тим гарцем. Люди мусили годувать
качок своєю пашнею.
Настала осінь. Нимидора почіпляла за ніжки на ко­
ромисло десять пар качок і однесла на економію.
Восени Нимидора мала вже дочку. Пішла баба-бран-
ка до батюшки по молитву.
— Яке ймення дав батюшка? — спитала Нимидора
в баби.— Може, й моїй дочці дав таке чудне ймення,
як мені?
— Ні, дав ймення Любка,— сказала баба.
Третього дня породілля вже встала з постелі й по­
ралась коло хати. Старий Джеря й Микола були на
панщині. Проз двір їхав конем осавула, заглянув
у двір і вглядів на дворі Нимидору. Він зскочив з коня
і вбіг у двір«
— А чом ти, суча дочко, оце й досі не виходиш на
панщину? — крикнув осавула й ударив Нимидору на­
гайкою по спині.
Нимидора крикнула й залилась слізьми.
— В мене родилось дитинча; ще ж сьогодні тільки
третій день,— ледве промовила вона крізь сльози.
Осавула схаменувсь і крикнув:
— Гляди ж мені, щоб завтра вийшла на леваду об­
шморгувать буряки-висадки!
1 Гарець — міра сипких тіл, вміщує 3,2 кг.
155

153. Породіллям пани давали тільки три дні вільного ча­
су на одужання, а четвертого дня вже гнали їх на пан­
щину до легшої роботи.
Ввечері прийшов Микола. Нимидора показала йому
синяк на спині. В Миколи запеклось серце, а в душі
заворушилась думка помститись за себе, за батька,
за Нимидору.
А тут саме настав час платить подушне. Батько з си­
ном думав, думав, де б то взяти грошей, і надумав про­
дати кабана, що годували к Різдву. Продали кабана, а
самі зостались без сала й цілі м’ясниці їли пісний борщ
та пісну кашу, неначе в піст.
Настав Великий піст. Одного вечора старий Джеря
прийшов з панського току та й зваливсь: в його нічого
не боліло, але уся його сила хто його зна де й ділась!
Тонка шия стала ще тонша; сухе лице стало ще сухіше,
очі позападали дуже глибоко, а обидві руки по самі кісточ­
ки так трусились, що він не міг нічого держать в руках.
Важка робота виссала в його сливе усю кров. Він лежав
на печі та все дивився на стелю, широко розплющивши
очі. Пролежав він тиждень, навіть не стогнав, і лице в
його стало ніби припадать землею.
Микола пішов до батюшки й просив його висповідать 1
старого батька. Батюшка прийшов, висповідав Петра,
побачив, що він захляв, і звелів йому їсти в піст
скоромне.
— Батюшко, хіба ж у мене душі нема, щоб я в піст
їв скоромне! — промовив Джеря тихим хрипким
голосом.
— То їж, Петре, хоч кашу з молоком; слабому Бог
простить, і я тобі прощаю,— промовив молодий свя­
щеник.
— Не буду, батюшко, їсти; гріха боюся. Я чоловік
старий, не сьогодні-завтра вмру. Та й де того молока
дістать? Ми вже так вихарчувались, що їмо самий хліб
та цибулю, та й хліба до нового не стане. Треба хлять,
хоч і не хочеш.
156

154. — Про мене, як знаеШз а я тобі раджу й дозволяю
їсти скоромне* бо ти, діду; охляв і захляв,
Петро тільки рукою махнув0
В чистий четвер Джеря вмер9 та все наказуючи
синові не зачіпать осавули, не зачіпати пана та робить
мовчки панщину,
— Ти, сину, нічого не вдієш, а собі лиха накоїш. Пан
оддасть тебе в москалі,— промовив Джеря та й умер,
побитий лихою годиною Важка праця виссала з його
усю силу, Вся його сила пішла на чужу користь, в чужу
кишеню,— на дорогі оксамитові сукні, на золоті сереж­
ки панїз Вжозовській, на дорогі наїдки та напитки, на
дорогі панські примхи та витребеньки
В велику п'ятницю поховали старого Джерю Сім я
їла паску з слізьми* Микола ще більше зажуривсь, бо
за тіомершог© батька треба було платить подушне як
за живого, доки не вийде нова ревізій
Настала пишна та тепла весна, Зеленіли верби
в березі, зазеленіла трава на левадах, Джерин садок
заквітчався білим цвітом, Все цвіло та зеленіло, тільки
Микола ходив сумний та невеселий
Був тихий весняний вечір„ Нимидора поливала
розсаду на грядках; Микола носив воду з Раставиці
Нимидора розцвілась, як повна троянда» На зелених
грядках, на зеленій леваді, проти ясно-зеленого листя
верб, її брови чорніли, як чорнобривці Вона була весела
й співалао Микола стояв над відрами, похнюпивши
головуй В лузі десь далеко кувала зозуля,
— Чого це ти розспівалась, неначе дівка? — ледве
промовив Микола.— Ти співаєш веселої пісні та ще
більше мені жалю завдаєш,
— Це я згадала, як колись в наймах крадькома ви­
шивала сорочку та кляла зозулю; а тепер слухаю, як кує
зозуля, та так мені забажалось, щоб вона накувала мені
багато год живоття. Як гляну я навкруги на цей зелений
1 Ревізія — тут: перепис для оподаткування.
157

155. город, що оце засіяла, та як згадаю, що я тепер хазяйка,
то мені аж веселої пісні хочеться співать.
— Співай, жінко, жалібної, то мені, може, буде
легше,— промовив сумно Микола.— Чогось мені так
важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й
дітись!
— А чого ж оце тебе журба бере?
— А тим, що нам так погано жити на світі. Вмер
батько... і за мертвого плати подушне, і за живих плати
подушне. Я вже не знаю, чим винна та душа, що за неї
треба щороку платить подушне.
— Дасть Бог, вродить хліб, то й заплатимо.
— Нехай же передніше вродить; а коли вродить, то
чи дасть пан завчасу його зібрать та звозити в тік.
Нимидора перестала веселої пісні співать, забрала
відра, і вони обоє мовчки пішли до хати.
Микола ввійшов у хату, сів за столом, підпер голову
долонею та все думав. Мати з Нимидорою порались
у хаті, готували вечерю, а він усе сидів і слова не про-
мовив. Нимидора розказала матері за розмову з ним
на городі.
— Чого ти, сину, журишся? Дасть Бог хліб, то*ми
якось-таки оплатимось. Ти б, сину, пішов до Києва, поки
не настала робота в полі, та помолився Богу. Може б нам
Господь послав талан та добрий врожай на полі,— вго­
ворювала мати сина.
Микола сидів і слова не промовив. Його довгий чор­
ний вус спустився вниз, неначе п’явка; густі брови були
насуплені. Микола мовчки вийшов у садок і пішов через
садок на леваду. Сонце сідало за вербами, наче гасло,
а в його на серці неначе гадина сиділа та все ссала
та ссала за саму душу. Він усе думав, нащо то Бог так
вчинив, що недобре розділив долю між людьми: одним
дав панство й степи, й лани, а другим дав важку працю,
бідність та трохи не торби. Він вернувсь до хати, згор­
нувши руки на грудях.
158

156. — То як же, сину, чи підеш до Києва? Як підеш на
прощу? то я насушу тобі сухарів на дорогу/— говорила
до його мати, вештаючись коло хати»
— Не піду, мамо, до Києва, не хочу молитись та
дурно Богові пороги оббивати, Коли є той Бог на світі,
то Він Бог панський, а не мужицький, бо все добро оддає
панам, а нам не дає нічого,— сумно промовив Миколао
— Свят, свят, свят! Господи милосердний! Що це ти
верзеш? Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув?
Тим-то нам Господь долі не дає, що ми таке верземо
та Богу не молимось! — промовила Джериха та й пере­
хрестилась.
Микола ввійшов у хату, достав з полиці Псалтир,
розгорнув і почав читати» Псалтир здався йому тем­
нішим од темної ночі: він не знайшов у йому поради
й одповіді на свою важку думу, згорнув його і мовчки
поклав на полицю»
Од того часу Микола почав часто задумуватись.
Мати чіплялась до його, питала в його, що в його
болить, і вже хотіла йти на пораду до знахурки,
— Ні! Вже, мамо, не поможуть мені знахурки,—
одказував він матері Тільки Нимидора своїми піснями,
веселими словами та чорними бровами трохи розважа­
ла його» 1
Настали жнива» Хліб не дуже вродив, Пан почав
знову одлічувать згінні дні та шарварки саме в жнива,
а не восени» Микола намовляв людей не йти на ті згінні
дні та мерщій хапати свій хліб з поля» Осавула розказав
панові, що Микола Джеря знов бунтує народ» Бжозов-
ський нахвалявся оддать Миколу в москалі» Та звістка
дійшла до ДжериХи»
— Сину, не зачіпай лиш ти осавули, не дражни па­
на! — благала мати Миколу— Ти знаєш, що ми пан­
щанні люди 11 пан зробить з нами, що схоче, і вволить
свою волю,
— Як же його не зачіпать, коли він ніби знущається
над нами» Я б радніший мовчати, але ми пухнемо з го­
1Панщанні люди — люди, зобов’язані робити на пана, кріпаки.
159

157. лоду, а він такий гладкий, що в свою шкуру не потов­
питься.
— А що ми робитимемо, як він оддасть тебе в моска­
лі? — сказала мати.
— Не діжде він того! — крикнув Микола, і його очі
заблищали, неначе хто кинув двома іскрами, як у того
вовка.
Микола вже був не молодий хлопець, а чоловік з
довгими вусами, з міцним станом, широкими плечима
та міцними руками.
Мати замовкла. Нимидора почала плакать. Миколу
взяв за серце не жаль, а взяла злість. Він вийшов
у садок, сперся на тин і довго стояв, поки не прохололи
його голова й груди.
Одбули люди панщину, одбули вже й згінні дні,
а все-таки не вижали панської пшениці до решти. Пше­
ниця в пана вродила, як ліс, густа, як щіт. Бжозовський
зібрав людей і оповістив, що дасть жати за сніп, але да­
вав дуже малий сніп. Микола не втерпів і вихопився
перед паном з словом, що люди підуть жати до графа.
За ним обізвався й Петро Кавун, а далі ще кілька
чоловіків.
Бжозовський спахнув: його червоне повне лице
стало ще червоніше, сірі очі аж налились кров’к$. Він
зненавидів Миколу, бо вгадував в його гордих, сміливих
карих очах велику ненависність до себе. Ту злість при­
мічав він навіть в його довгих чорних вусах, в міцно
стиснених губах, в твердому неласкавому голосі. Він за­
тупотів ногами на одному місці й крикнув:
— То ти смієш мені цвікать 1 в вічі? То ти смієш
мені підбивать народ? Та я зараз дам знать становому 2
й накличу повне село москалів, Я вас поб’ю московськи­
ми руками й оддам усіх бунтарів-хазяїнів у москалі!
Я вас на Сибір запровторю! — крикнув Бжозовський
несамовито та все тупотів ногами на одному місці.
1 Цвїкати, — тут: говорити різко.
Становий — начальник поліції,

158. Пан прогнав Миколу й Кавуна з-перед очей, одначе
поступився громаді більшим снопом. Він боявсь, щоб ча­
сом люди і справді не пішли на графський лан на заро­
бітки.
Прийшов осавула й запер Джерю, Кавуна і ще чоти­
ри чоловіки в холодну на висідку. В пана була думка
й справді оддать Джерю й Кавуна в москалі.
Посиділи вони взаперті день, а другого дня їх випу­
стили, бо треба було панську пшеницю дожинать. Пі­
шов Микола з чоловіками додому, та, йдучи, нишком
змовлявся з ними. Вони знали вдачу свого пана і поста­
новили втікать з села на далекі сахарні, поки мине
некрутчина.
Тим часом трапилась несподівана подія. Осавулину
жінку давно дражнили на селі злодійкою, і хазяйки ні­
чого не клали напохваті, де вертілась осавулиха. В Ка-
вунихи раз пропав шматок полотна, що білився на лева­
ді. Вона впізнала своє полотно на сорочці в осавулиного
хлопця, та тільки поклала честь на собі ', не хотіла
чіплятись.
Саме тоді Кавун заколов кабана. Осавулиха навіда­
лась до Кавуна в хату і вхопила під полу два шматки
сала. Проворна Кавуниха зараз постерегла, глянувши
на купу сала на столі, прожогом побігла слідом за оса­
вулихою, витрусила своє сало й наробила галасу на
ввесь куток. Збіглися люди. Прибіг і Микола і почав
кричать, що злодійку треба повести по селі з музиками.
Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх
на мотузок і почепив осавулисі на шию. Баби вхопили
осавулиху попід руки й повели по селі. Микола йшов
попереду й грав на скрипці, Кавуниха грала рублем
на качалці, Осавулиха йшла і не знала, де діти очі від
сорому. Діти юрбою бігли слідком; люди вибігали з дворів
дивиться на ту комедію.
Осавула, довідавшись про цей Миколин та Кавунів
вчинок, спересердя пішов до пана й розказав, що
1 Поклала честь на собі — з пошани до себе.
6 «Українська література», 7 кл. 161

159. молотники крадуть з панського току жито; поробили
собі здорові кишені й щовечора насипають повні кишені
пашні, вертаючись додому. Він понабріхував на всіх
тих, що водили по селі його жінку, а найбільше на Дже-
рю та на Кавуна.
По селі пішла про це чутка. Всі люди загомоніли,
що осавула гріха не боїться: сам бреше, ще й виказує
панові, як люди крадуть панську пашню. Микола з то­
варишами засів на засідки на леваді між вербами;
і саме тоді, як осавула вертався од пана, вони вискочи­
ли з-за кущів, простягли осавулу й дали йому півсотні
добрих київ.
— Оце тобі за пана, а це — за панію, а це — за пан­
щину,— приказував Микола,— адже ж пан не шкодує
сіна своїм волам, ще й брагою їх поїть, а ми так само
панські, робимо панові, як воли, а він нас не частує
брагою, а різками. Панське добро — то й наше добро,
бо то наша праця, а земля Божа,— говорив Микола,
луплячи осавулу палицею.
— Оце тобі за те, щоб ти пам’ятав, що виказувать
панам на людей гріх, бо ми не крали в пана, а своє
брали й вертали собі,— приказували чоловіки та все
гнались за осавулою навздогінці, та все лупили його
по спині палицями.
Осавула так боявся того гріха, що признавсь навіть
в йому на сповіді батюшці; але все-таки пішов до пана
й розказав, хто його попобив палицями. Пан постановив
оддать Миколу, Кавуна і їх однодумців в москалі, та ще
як можна швидше.
Пішла чутка про некрутчину. В Скрипчинцях вже
ловили некрутів і забивали в колодки. Микола й Кавун
з товаришами постановили того-таки вечора тікати на
сахарні в Стеблів, у Канівщину.
Настав темний осінній вечір. Все небо було засноване
хмарами. Надворі було поночі, як у погребі. Джеря по­
вечеряв з Нимидорою та з матір’ю, сів коло стола і заду­
162

160. мавсь. Мати полізла на піч і назабаром заснула. Ними
дора розклала в челюстях огонь і сіла коло припічкі
прясти. Червоний світ миготів по білих стінах, по моло
дому Нимидориному лиці. Мичка на гребені світилас]
наскрізь. Гребінь чорнів зубцями проти вогню. Микола
сидів кінець стола й не зводив з Нимидори очей
Його темні смутні очі блищали в темряві. В його ні
душі було так важко, так тяжко, що й Нимидорин
брови не могли його розважить. Микола сидів, одяг
нутий в свиту.
— Чом це ти, Миколо, не роздягаєшся? — спиталі
в його Нимидора.
— Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене
я щось маю тобі казать,— промовив Джеря дуже тихе
щоб не збудить матері.
Нимидора поклала гребінь на днище й сіла колі
його.
— Скажу тобі, моє серце, що на душі маю: я тебе
молоду, цього вечора покинуть думаю. Я задума
цієї ночі втікать з села з Кавуном та ще з чотирм
чоловіками.
Нимидорі неначе хто гострим ножем штрикну
у серце. Вона охолола, отерпла, зблідла й сиділа, мо
нежива.
— Не бійсь, Нимидоро, й не журись. Пан хоче на
оддать в москалі; як він нам обголить лоби, то ми то,п
пропащі навіки; а тим часом ми втечемо на сахарні, п<
ребудемо цей важкий час та й знов повернемось. Мож<
воно якось перетреться, перемнеться та й так минеться
— Ой, не кидай мене, моє серце, бо я пропаду! — ш
самовито крикнула Нимидора на всю хату неначе н
своїм голосом.
— Цить! Не кричи й не тужи! Ти збудиш матір: в
наробите галасу, тоді я пропащий.
Нимидора підвелась з лави і знов упала на лаву, мо
нежива.
— Я не навіки тебе покидаю; я зароблю грошей
знов вернуся.

161. — Коли покидаєш мене, то бодай ти покинув хліб
їсти й воду пити! — промовила Нимидора без сліз, наче
простогнала.
— Не проклинай мене, і не лай, і не плач! Ти
думаєш, мені легко тебе покидать? Доле моя, щастя
моє! — неначе простогнав Микола, вхопивши Нимидору
в обнімок, і сам залився слізьми, як мала дитина.—
Піду з села, бо тяжко мені жити; піду в ліси, піду в сте­
пи, піду в пущі й на гострі скелі, а панщини таки робить
не буду і в москалі не піду. Піду втоплюсь, об камінь
розіб’юся! Нехай звірі розшарпають моє тіло, а я все-
таки втечу. Все одно мені пропадать! — сказав Микола.
— Що ж я буду на світі Божому діяти сама з малою
дитиною? — промовила Нимидора й почала гірко
плакати. Вона тужила й голосила голосно, як тужать
по мертвому, і аж побивалась на лаві.
— Не плач, Нимидоро! В мене серце запеклось і без
твоїх сліз. Мене нужда ізсушила, ізв’ялила, як холод­
ний вітер билину в полі. Моє серце наскрізь ножем
пробите. Знайди мені сорочки, знайди харч та й бувай
здорова! Як не вмру, повернуся, і повернусь не вдень,
а вночі застукаю в кватирку, а ти одчиняй двері.
— Пропаща я навіки! Боже милосердний! За що ж (
Ти нас так тяжко караєш? Коли ж тебе дожидать до­
дому?
— «Тоді жди мене в гості, як виросте в тебе у світли­
ці трава на помості»,— одказав Микола словами піс­
ні,— а ти не ламай рук, не суши очей та доглядай мате­
рі й дитини. Як не вмру, то вернуся, не де дінусь.
Нимидора кинулась до колиски й схилилась, і ніби
впала на дитину.
— Серце моє, дитино моя! Ти й не знаєш, що
зостаєшся сиротою! — плакала Нимидора, задавлюючи
хрипкий голос у грудях.
— Нимидоро, годі голосить та плакати! Мене ждуть
люди! Давай мерщій сорочки, давай харч та виряджай
мене в далеку дорогу.
— Не йди! Переночуй хоч одну ніченьку дома!
164

162. — Не можна. Ми змовились; мене ждуть люди.
Завтра мене заб’ють в кайдани, тоді я пропащий навіки.
— Бодай всі наші сльози впали на того, хто нас
розлучає! Лучче я була б маленькою пропала, лучче б
поневірялась довіку в наймах, ніж маю терпіти таке
горе! — промовила Нимидора і почала шукать сорочки
в скрині й складати їх у мішок. Микола вдягся в кожух,
надів шапку, кинув у мішок скрипку, поклонився до ма­
тері, поцілував дитину і блідий, як смерть, сумний, як
осіння ніч, вийшов з хати. Нимидора вийшла слідком
за ним,
— Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги!
Прощай, Нимидоро! Згадуй мене, моє серце, вірними
словами та дрібними сльозами, а я тебе, доки живий
буду, довіку не забуду.
Надворі було поночі. Ніч була темна, але тиха. Усе
небо було вкрите густими хмарами, неначе чорною ріл­
лею. Нимидора випровадила Миколу за ворота і насилу
дійшла до хати.
Микола пішов на вигон, де стояли вербш там його
ждав Кавун і чотири чоловіки, що налагодились по-
таєнці втікать на сахарні.
Нимидора вбігла в хату, впала на лаву, схилилась
на стіл, голова упала на руки, і довго-довго плакала і
побивалась. Гарячі сльози обливали її руки, лились на
стіл, як кринична вода ллється з джерела на траву. Вже
тріски на припічку погоріли, і тільки одна головешка
жевріла в попелі, мигочучи синім одлиском. Вже в хаті
стало поночі, а Нимидора все плакала. Вона виплакала
всі сльози, а сон утік од неї далеко в поле.
Коли це одразу в хаті стало видно, як удень. Стіни,
піч, лежанка, колиска, образи — все ніби облилося
кров’ю. Червоний світ миготів ніби хвильками й бриж-
жами по стінах, трусивсь, переливався з стін на стелю,
на жердку з одежею. Нимидора схопилась з місця і гля­
нула на вікна. Три вікна були ніби завішані знадвору
червоними кровавими хустками. Нимидорі здалося, що
165

163. вона збожеволіла. Одначе вона кинулась до колиски,
вхопила за бильця колиску з дитиною і рвонула її так,
що всі вірвечки порвалися, крикнула не своїм голосом
і вибігла надвір. Слідком за нею вибігла стара переля­
кана Джериха.
Надворі було видно, як удень: було видно все дерево
в садку, всі верби, кожну гілляку, кожний збляклий
жовтий листок, що теліпався на гіллі.
Увесь двір, садок, хата — все було залите червоним
світом, ніби кров’ю.
Нимидорі здалося, що горить її хата, що вона вже
уся палає полум’ям, що горить садок, горять верби,
горить комора. їй здалося, що горить усе небо, що запа­
лилась уся земля під її ногами.
— Рятуйте, хто в Бога вірує! — крикнула Нимидо-
ра.— Рятуйте дитину, рятуйте Миколу! Мамо! Рятуйте
Миколу, бо він пропаде з тілом і душею.
— Бог з тобою, дочко! Це ж не ми горимо; це поже­
жа десь далеко на селі,— обізвалась мати, поправляючи
хустку на голові.
На селі гавкали собаки, співали півні. Десь далеко
було чути шум та гам, неначе під землею. Всі люди на
кутку спали. Ніде не видно було ні живої душі.
— Мамо, рятуйте Миколу! — знов закричала Ними-
дора, пригортаючи колиску до грудей.
— Де ж Микола? — спитала мати.
— Помандрував, покинув нас! — крикнула Ними-
дора.
— Коли? — спитала мати.
— Оце тільки що розпрощався зо мною і вас не зве­
лів будить та й пішов у мандрівку кудись.
— Боже мій, світе мій! Чом же ти мене не збудила?
— Я світу за слізьми не бачила, я про.вас і забула.
Стара мати заголосила на ввесь двір, а за нею й Ни-
мидора, вертаючись у хату з колискою.
— Що ж ми тепер в світі Божому будемо діять та
робити без хазяїна? — насилу промовила мати крізь
сльози.
166

164. Нимидора тільки голосила без сліз: в неї сліз не
стало.
А тим часом Микола з товаришами мандрував з се­
ла, та не шляхом, а просто через поле межами. Вони всі
йшли мовчки, притаївши дух і не оглядаючись. Вже
вони вийшли на гору, вже одійшли далеченько од села
і дійшли до лісу. Коли це одразу перед їх очима освітив­
ся ліс легеньким червонуватим світом. В селі бевкнув
дзвін на ґвалт і жалібно розлився його гук по полі,
попід лісом. Всі вони разом обернулись назад.
Панський тік по другий бік села було видно ввесь, як
удень. По самому краю од поля горів довгий ожеред
соломи. Над ожередом стояло полум’я, неначе кучерява
вогняна квітка, однизу вузенька, вгорі широка з поза­
кручуваними листками. Полум’я стояло рівно, наче
свічка палала. Надворі було тихо й поночі. Кучерявий
дим йшов просто вгору до самих хмар. Рядом з ожере­
дом вже займався довгий стіжок нового жита, а серед
рядка стіжків знов спалахнула вогняна квітка, лизнула
тричі огняним язиком вгору і запалала рівним кучеря­
вим полум’ям. Після того запалали всі стіжки суспіль 1,
що стояли рядом до самого поля. З десять скирт хліба
палало заразом, наче десять ставників горіло, а од їх
піднімався густий дим, то чорний, як смола, то білий, як
осінній туман. Вгорі дим зливався докупи в один
страшний стовп та все йшов угору до самих хмар. Все
чорне небо вгорі заблищало вогнем, замиготіло рівними
хвилями, неначе кліпало якимсь страшним оком, ки­
даючи кров’яний світ на село, на ставок, на річку, на
греблю, на верби, на широку долину. Кругом неба одни­
зу стояла чорна, як земля, смуга, неначе огняне небо
було підперезане оксамитовим поясом. Світ був такий
ясний, що тополі на окопі кругом току було видно,
як удень. На тополях половина листя була зелена,
а половина жовта. Зелений лист проти вогню був ніби
1 Суспіль — разом, підряд.
167

165. обмочений в густу запечену кров; жовте листя стало
рожевим, неначе хто його облив вишневим соком. Чорні
стовбури тополь чорніли проти вогню, ніби виковані
з заліза. Все село було видко, як на долоні, з усіма
білими хатами, з клунями, з церквою, з садками й
вербами. Ввесь широкий ставок був ніби залитий кро­
в’ю» Раставиця крутилась на левадах, ніби вогняна
гадюка, що сипле іскрами, а в кров’яному ставку одби-
вались чорні стовбури осокорів, чорне безлисте гілля
верб, неначе в прозору кров хтось накидав чорного
дроту та залізних стовпів*
Дзвін сумно бевкав на ґвалт. Пан вискочив з двору
на коні, а за ним козаки, Осавула покатав конем по селі
будити людей, зганяв їх гасити пожежу. Загавкали й
завили на селі собаки, завештались люди, і всі побігли
до току. Чоловіки з сокирами, молодиці й дівчата з від­
рами, діти з порожніми руками обступили лавою огня­
ний тік, пороззявлявши роти й стоячи на одному місці.
Одна баба з ляку чогось прибігла з кочергою і стояла
з нею, неначе донський козак з списом. Пан кричав, оса­
вула верещав, економ репетував, скакаючи скрізь на ко­
нях та зганяючи народ. Народ і собі кричав, та все сто^в
на одному місці. Кілька десятків чоловіка розкидали
стіжок і кидали снопи за окіп на поле. Двоє барил з во­
дою стояло коло стіжка. Люди нащось лили воду відра­
ми в огонь, неначе грались в якоїсь іграшки.
А полум’я йшло далі в осередок току, до клуні. Дру­
гий рядок старих скирт чорнів проти вогню, неначе
якісь здорові й довгі чорні звірі стояли рядками коло
полум’я. Зайнялись і ті старі скирти, і неначе з землі
виник одразу другий ряд огняних кучерявих квіток.
Огонь лився далі, мов хвиля на воді; можна було бачити
очима, як він посовувавсь по стіжках. Вже зайнялась
довга здорова клуня. Купа чорного диму вихопилась
з-під її високої покрівлі, прорвалась і валувала вгору,
ніби вище от самих хмар. За димом палахнуло полум я
й обхопило клуню в одну мить з усіх боків. Почали
168

166. летіть ніби пучками й фонтанами іскри. Шматки кулів
летіли вгору й горіли, розсипались на повітрі й тру­
сили іскрами додолу на поле. З полум’я з осередку
несподівано схопився вихор, неначе клуня роззявила
рота, позіхнула й засопла на всю пельку. Вихор за­
крутив вогнем. З огню почало викидать цілі снопи
й шпурляло їх угору, як кидають подавальники вилами
снопи на стіжок.
Сполохані горобці та голуби вилітали з соломи та
з стіжків, піднімались угору, чорніли в диму, наче хто
кидав грудками, а потім займались вгорі на вогні,
тріпали вогняними крильцями й падали ніби кулями
й грудками в огонь, неначе зверху крапав іскряний дощ.
Весь тік палав до останнього стіжка. Навкруги око­
пів тополі посохли і незабаром запалали, неначе рядки
ставників. Швидко дим став менший і біліший. Де були
стіжки, там лежали й жевріли купи вогняної мерви К
Тополі жевріли, неначе хто позабивав розпечені в огні
червоні залізні кілки. Небо миготіло слабкіше й тихіше.
Червоне кружало серед неба поменшало, а оксамитовий
чорний пояс внизу над землею все ширшав, доки не під­
нявся до самої середини неба.
Шість чоловіка стояли під лісом, поглядали на поже- ,
жу, цмокали ротами та все казали, що хтось зумисне
підпалив тік...
— Отак і треба нашому панові! — гомоніли чолові­
ки.— Добрий заробіток матиме пан на хлібі цього року.
— Цей хліб згорить, а на прийдешній рік знов у його
буде повний тік хліба,— промовив Джеря.
— І хто його підпалив? — питав наче сам у себе
Кавун.— А дивіться лишень, чи не літає чия душа
в полум’ї? Як тільки літає, ми впізнаємо, чия то душа,
й знатимемо, хто оце підпалив тік.
— Дурна була б душа: полізла б в огонь! Хіба для
неї не лучче сидіть дома та не рипаться,— обізвався Ми-
кола, а сам шукав очима своєї оселі; вглядів купку верб
І _
1 Мёрва — перепріла, потерта непридатна солома.
169

167. коло своєї хати, що біліла проти вогню, і все дивився
на ті верби, під котрими він зріс, під котрими покинув
свою хату, свою матір, жінку, дитину, покинув полови­
ну свого серця.
— Цур їй, цій пожежі! Кидаймо та ходім просто
лісом, поки пан нам присвічує,— промовив Микола,
останній раз глянувши на свої верби і вхопившись рука­
ми коло серця.
Шість чоловіка ввійшли в ліс. Червоний світ блищав
по товстих дубах, по старих липах. Дерево чорніло,
як залізні стовпи, і тільки білі берези ясно й виразно
лисніли, неначе обшиті полотном та облиті рожевим
соком. Вони ввійшли в темну чорну долину і неначе
одразу пірнули під землю...
III
Микола з товаришами помандрував на сахарні в Ка-
нівщину» в Стеблів. Він ішов не великим битим шляхом,
а через малі села понад Россю, невеликими дорогами,
щоб не стрінуться з вербівськими людьми або й з своїм
паном. *
В Стеблеві, де кінчається містечко, де Рось виривається
з тісних берегів, обставлених скелями, є дуже гарне міс­
це. Там Рось минає чималий скелистий острів Замок
і знов зливається з своєю Самовілкою. Зараз за тим
островом скелисті високі береги оступаються од річки,
подаються трохи набік, а там далі каміння ховається
під землею, гори розступаються півкругом, і по рівному
полю в’ється річка по зелених луках та левадах» Там
недалечко до острова над самою Россю лежить неначе
здоровий кам’яний звір з чистого каміння, на котрому
стирчить ніби здорова кам’яна шерсть то ножами, то
стовпчиками, то ніби пилками із здоровими зубцями.
Усе це ніби накидано зверху на подовжасту купу скель,
а на самому кінці тієї купи стримить високий, як стовп,
170

168. камінь на вісім саженів, зверху товщий, неначе на стовп
хтось насадив здорову голову. Не стає тільки очей та
носа, щоб той камінь був схожий на давнього ідола. Той
стовп стримить, неначе ріг кам’яного величезного звіра.
На острові під кам’яною стіною притулився здоро­
вий питель на два етажі і трохи не достав покрівлею до
верха скелі. Коло самого питля з берега на острів висів
перекинутий місток з поренчатами. Місток висить висо­
ко над Россю, прикований залізяками до скель на обох
берегах Росі. Під ним шумить і б’ється об каміння біла
водяна хвиля. Просто по Росі вгору видно високі скели­
сті покручені береги, а там далі над самою скелею, що
зветься Спас, стоїть церква серед зеленого дерева, котру
видко наче через кам’яні ворота.
В тому місці, нижче од Замка, під самою скелею сто­
яла фабрика, здорова, біла, висока, з високим чорним
стовпом !, котрий виганявся трохи вище од скелі. Ниж­
че од фабрики, на рівнині, між зеленими вербами, білі­
ли рядки німецьких мурованих домків, з білими стіна­
ми на причілках до самого верху покрівлі. Веселі домки
тонули в вербах. Між домками вештаються німці; нім­
кені в червоних сукнях брали воду з криниці; коло їх(
вешталися німченята в узесеньких штанцях. Там жили
всі німецькі майстри й директор сахарні.
Микола й його товариші прийшли в контору, де си­
діли директор та писарі. В здорових просторних покоях
скрізь по закутках були пороблені з дроту ніби клітки,
а в тих клітках сиділи писарі. Коло одного стола сидів
директор, високий, поставний білявий німець з довгими
вусами та сірими очима. Він не спитав вербівців про паш-
порти, не спитав навіть, звідкіля вони родом, і тільки
позаписував їх ймення й прізвища. Микола назвав себе
Іваном Гриценком, Кавун назвав себе Панасенком.
Директор поклав їм плату по три карбованці на місяць
на панських харчах і звелів йти до сахарні.
1 Стовп — тут: фабричний димар.
171

169. В сахарні другий німець, машиніст, поставив їх коло
машин на роботу. Кругом їх кипіли здорові казани з ма­
лясом, стукотіли, гуркотіли колеса, дрижали здорові ре­
мінні паси, перекинуті од низу через стелю на верхній
етаж. Бідні хлібороби озирались на всі боки на ті страш­
ні, здорові, лапаті машини, не знали, як повернуться,
як ступить. їм здалось, що їх завели в якесь страшне
пекло.
Настала ніч, а їм здавалось, що з-за машин от-от ви­
скочать дідьки 1і потягнуть їх під ті машини з страшни­
ми зубцями. Німець все показував їм, як ходить біля
машин, і вони насилу оговтались, насилу призвичаїлись
до обстави, до нової роботи.
Опівночі, сливе перед світом, задзвонили в дзвоник,
й інші робітники стали на їх місце, а вони пішли
до казарми на ночівку. То була нічна зміна.
Між білими, чистими німецькими домками, між зе­
леними вербами, чорніли дві довгі казарми для бурлак.
Казарми були довгі, обідрані, з оббитими дощем стіна­
ми, Можна було подумать, що то кошари для овець, а не
хати для людей. На кінці кожної казарми в кутку сто­
яли здорові казани, замуровані в цегляну піч, де варили *
бурлакам їсти.
Минув рік після того, як вербівці втекли з Вербівки.
Була неділя. В селі почали благовістить на службу,
і дзвін голосно гув понад Россю, між скелями. В казармі
коло довгого стола стояли й сиділи бурлаки. Між ними
був і Микола Джеря. Він так помарнів і змінився в об­
личчі, що його трудно було впізнать. Блискучі карі очі
наче погасли, лице постарілось, рум’янець пропав, лоб
став жовтий, як віск, шия поморхла. Тільки здорові жи­
лаві руки з довгими пальцями та довгі вуса нагадували
про давнього Миколу Джерю. На Миколі була чорна,
мов земля, сорочка, подерта свита, старі шкарбани
! Дідьки — чорти.
172

170. з дірками, звідкіль виглядали солом’яні устілки. Волосся
на головах бурлак було закудлане, мов у непросиплен-
них п’яниць.
Поруч з Миколою сиділи за столом бурлаки в таких
чорних сорочках і з такими невмитими видами, з таки­
ми бруснатими щоками, з такими кудлатими головами,
що й дивиться було страшно. Одні бурлаки грали в кар­
ти, такі засмальцовані, що на них ледве червоніли
безталанні королі й королівни, замазані нечупарними
бурлацькими руками. На столі стояла горілка: декотрі
бурлаки пили могорич і частували бурлачок. Микола
грав на скрипці. Одна молодиця з темного кутка заго­
моніла й почала його лаять за те, що він грає до служби
Божої.
Через усю казарму попід стіною стояли неприбрані
поли, на полах валялась солома й потерть. На тих по­
лах покотом спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на
барлозі драні свитки й кожухи. Одна чепурна молодиця
в білій сорочці замітала казарму і згортувала з полів
барліг. П’яні бурлаки затягли пісні; Микола пригравав
їм на скрипці.
— Господи! Нема вам ні празника, ні неділі! — гук­
нула богобоязна молодиця з другого кутка.— Чи не чує­
те, що до церкви дзвонять?
— Дзвонять, бо їх на панщину не гонять! — обі­
звавсь приказкою Микола і задзвонив на скрипці так,
що трохи струни не порвались.
В казарму вбіг Кавун і крикнув до Миколи;
— Тікаймо бра! ! тікаймо! Я йшов з міста коло корч­
ми і бачив свого пана Бжозовського.
— Невже? — аж крикнув Микола і так шпурнув
скрипку на стіл, що вона загула ніби не своїм голосом.
— їй-богу, бачив! Нехай мене святий хрест поб’є,
коли брешу!
Вербівці покидали карти на стіл і пороззявляли
роти.
1 Бра — брати (скорочено).
173

171. — Мабуть, довідався, що ми тутечки на фабриці, та
це приїхав по наші душі,— сказав Микола.— Але чорта
лисого забере звідсіля до себе в Вербівку, а не нас.
— Знайшов дурнів! Так оце живцем і дамося йому
в руки,— обізвався один бурлака.
— Де ж ти його бачив? — спитав Джеря в Кавуна.
— Сидів в заїзді коло вікна й люльку курив. Я зараз
впізнав його руду голову й червону пику та й дав дра­
ла...— сказав Кавун.
— В котрому вікні він сидів? — знов спитав Ми­
кола.
— В самому крайньому, що зараз од угла з причіл­
ка,— сказав Кавун.
Микола подумав, встав, покликав Кавуна і вербів-
ських бурлак надвір і нишком промовив: «Знаєте що,
хлопці? Давайте провчимо вражого пана, щоб не ква­
пився ганяться за бурлаками!»
— Як же ми його провчимо? — спитали бурлаки.
— Нападемо вночі на станцію видеремо вікно,
вліземо в кімнату та дамо йому стільки стусанів і різок,
скільки він колись надавав нам на економії.
— Добре, їй-богу, добре! Даймо йому доброї про­
чуханки, щоб пам’ятав до нових віників,— загукали
бурлаки.
Бурлаки вернулись до казарми, позабирали свої
клунки, тихенько один за одним втекли з казарми і по­
ховались у скелях між густими лозами. Вони поклали
клунки під голови і полягали спати.
Пан Бжозовський і справді довідався од людей, що
бували по ярмарках, про вербівських утікачів. Микола
показав дорогу іншим, і слідком за ним багато людей
повтікало на стеблівські заводи. Бжозовський приїхав
в Стеблів, пішов на справу до стеблівського пана і по­
лаявся з ним за те, що він приймає до себе на фабрику
без пашпортів його панщанних людей. Бжозовський
! Станція — заїжджий двір на шляху, де зупинялась кінна по­
шта, що возила листи й пасажирів.
174

172. задумав другого дня з сільською поліцією половить
своїх кріпаків і вернути додому.
Надворі смеркало й сутеніло. Микола з товаришами
спав в лозах, готуючись в далеку дорогу. В пізню добу
він побудив товаришів; всі вони рушили з ліз і потягли­
ся на місто до корчми. Ніч була темна, тільки на небі
ясно блищали зорі. Надворі було холодненько, як буває
весною. Бурлаки прийшли на місто... В заїзді все спало.
Скрізь було тихо і мертво. Кавун показав бурлакам те
вікно, де Бжозовський сидів удень з люлькою в зубах.
Вікно виходило не на вулицю, а на подвір’я. Бурлаки
обійшли кругом заїзду, підійшли під вікно і почали
прислухатись. Крізь вікно було чути, як Бжозовський
сопів та хріп на всю кімнату.
— Починаймо! — зашепотів Микола і почав одколу-
пувать ножем вікно. Другі бурлаки помагали йому. По­
ганенькі рами й завіски швидко подалися під дужими
руками, мов тонке павутиння. Микола вийняв і виста­
вив вікно, поставив його коло стіни і поліз у кімнату.
За ним слідком полізли другі бурлаки.
Як той звір кидається на товаряку, так кинувся
Микола на Бжозовського ліжко і налапав панові ноги..
Пан схопивсь, з переляку втратив голос і не міг навіть
крикнуть: як блискавка, мигнула в його голові думка
про Миколу й вербівських бурлак. Микола однією рукою
вхопив пана за ногу, а другою почав давать стусани
в груди. В хаті було поночі, як у лщох$,+ Бжозовський
звився, як уж, та й шугнув просто в дйері, як сполоха­
ний півень. Бурлаки не знали, де двері, і тільки крути-
лись по хаті. Пан перебіг прихожу, де спав осавула, і
побоявся бігти надвір: в його була думка, що коло две­
рей засіли на варті і стережуть його другі бурлаки. Бжо­
зовський налапав сінешні двері і в одну мить кинувся
по дверях на горище. В сінях на його щастя не було сте­
лі. Він видряпався по дверях на горище і кинувся бігти.
Одначе бігти не було куди: він вдарився лобом об крок­
ву і поколов собі лице куликом. Од переляку на його
175

173. лобі виступив холодний піт. Він присів у самісінькому
куточку під покрівлею.
Тим часом бурлаки розсипались по двох темних кім­
натах, лапали руками по всіх закутках, лазили під ліж­
ка і не знайшли пана. Микола був лютий, як звір, і по­
сатанів.
— Доставай сірників! Світи світло! — шепотів він
сливе нишком бурлакам.— Будемо гамселить при світ­
лі... що Бог дасть!
Кавун дістав з кишені сірники, тернув сірником об
стіну. Огонь спахнув — і бурлаки тільки вгляділи по­
рожнє ліжко, а в прихожій вербівського осавулу долі.
Осавула лежав на спині і спав міцним сном, аж рота
раззявив і вищирив зуби. Бурлаки без сорому засвітили
свічку, миттю кинулись на осавулу і почали його луп­
цювать кулаками. Кавун накинув йому на голову свиту,
ще й сам сів зверху. Переляканий осавула тільки хар­
кав під Кавуном.
Бжозовський, сидячи на горищі, почув те страшне
харчання. Один бурлака вглядів одчинені двері, дога­
давсь, де подівся Бжозовський, і почав дертись по две­
рях на горище. Бжозовський схопився з місця, <між
латами продер кулики, видерся на покрівлю і стрибнув
з стріхи додолу. Під стріхою стояв воловий віз. Він по­
трапив на віз, страшенно обідрав собі литку об полудра­
бок, скочив з воза й побіг через двір. Перескочивши в го­
род через тин, він присів під тином і боявся бігти далі.
Йому здавалось, що бурлак повний двір, повний город,
що вони позасідали на засідки скрізь попід вікнами, по­
під стайнею, поза тинами. Йому здавалось, що от-от
знов на його спину плигне Джеря і почне лупцювать
його в груди кулаками.
— Тікаймо звідціль, браття! — промовив Микола.—
Тікаймо! Вислизнув жмикрут з наших рук! Не живо­
тіти теперечки нам на світі.
Один бурлака схопив з стола золотий годинник і хо­
тів сховати його в кишеню.
176

174. — Не зачіпай! Це наша кров! — крикнув Микола
несамовито, видер з рук годинник і брязнув ним об по­
міст з усієї сили. Годинник дзенькнув і розбився на
дріб’язки. Микола вискочив через вікно надвір; за ним
почали плигать другі бурлаки. Світло погасло. Пан
бачив, як блиснуло світло, як бурлаки стрибали з вікна
надвір, і з переляку дременув просто через грядки, на­
хиляючись при самій землі. Його ноги грузли в м’яких
грядках. Грудки землі летіли на всі боки. Молода куку­
рудза лущала під ногами. Бжозовський вбіг у молодий
бур’ян і приліг у йому на саму землю.
Бурлаки зникли. Надворі стало тихо. Тільки осавула
в хаті охав та стогнав.
Довго Бжозовський лежав у бур’яні та прислухавсь.
Він втратив памороки і тільки тоді опам’ятався, як
почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби
аж цокотять.
На селі десь далеко заспівав півень. Той півень нена­
че розігнав дідьків для Бжозовського. Він набрався смі­
ливості, підвівся, глянув на небо і побачив, що забіг
таки далеченько. Грудки муляли в босі ноги, а холодна
земля обсипала ноги, неначе сніг. Він прийшов до заїзду
і звелів погоничеві зараз запрягать коні. Осавула ледве
ворушився од стусанів.
Пан ще вдосвіта рушив в дорогу з Стеблева. А тим
часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи
шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосу­
дилось добре оддячить своєму панові. Вони брались не
на північ, де було так само багато сахарень, а на пів­
день. Туди їх тягло почування волі на степах; туди, да­
леко на степи, їх надила якась невідома сила, на ті шля­
хи, на ті степи, де колись ховалась воля українського
народу, невважаючи на другу пащеку страшного степо­
вого звіра — татар. Та й цей степовий звір, мабуть, не
був такий страшний, як свій небезпечний звір домаш­
ній, котрий катував їх і знущався над ними без жалю.
В той час Бжозовський вертався до Вербівки. Четвір-
ня добрих коней несла легенький фаетон ніби на руках.
177

175. Осавула ледве поспішав за ним маленькою бідкою. Бжо-
зовський згадував про бурлак, про Джерю, і вся кров
кидалась йому в голову, заливала його очі. Він почував
на своїх грудях бурлацький кулак, і йому здавалось, що
саме в тому місці пекло його ніби вогнем. Він пригаду­
вав, як втікав через горище, як скакав з покрівлі на зем­
лю, як лежав у бур’яні, і весь його шляхетський гонор
піднявся з самого дна, кипів, клекотів у його душі. Він
догадувавсь, що й погонич, певно, знає про те діло, знає
й осавула, знає й увесь Стеблів, знатиме й уся Вербівка
і всі пани-сусіди. Од помсти він усе штовхав погонича
кулаком у спину, як тільки той не потряпляв на добру
дорогу, як тільки фаетон нахилявся набік. Погонич од
злості передавав ті стусани коням, лупцював їх немило­
сердно гарапником попід черево, а коні передавали
злість панському фаетонові, хвицали по йому задніми
копитами й трохи не поносили.
Вже свінуло 1надворі, вже й зійшло сонце, а бурлаки
йшли й не спочивали. Вони поминули багато сіл, багато
сахарень та суконних фабрик, ніде не спочивали і не
ставали, їм усе здавалось, що Бжозовський буде гнаться
за ними. Опівдні вони звернули в лісок, з’їли по шматку
хліба, напились з кринички погожої води і помандрува­
ли далі. Ввечері з’явилось на долині велике містечко з
двома білими мурованими церквами. За містечком осто­
ронь стояли здорові сахарні з високим чорним стовпом.
Вітер повівав од заводів, і далеко на полі було чути
препаскудний противний сморід од перепалених кісток,
од гнилого малясу.
Сонце сіло за горою. Череда йшла в містечко. Потом­
лені бурлаки ввійшли в містечко. То була Черкащина.
— Ставаймо тут на роботу в сахарні,— промовив
Джеря.— Ми зайшли вже далеко од Вербівки. Тут не
знайде нас пан.
— Де пристанемо, там і на роботу станемо,— сказав
Кавун.— Сахарень є доволі; ми вже поминули їх по
1 Свінути — розвиднитися.
178

176. дорозі більше десяти. Про мене, зоставаймось тут. Але
треба нам десь переночувать.
— Просімося на ніч до людей: може, нас будлі-де
й пустять,— промовив Джеря.
Бурлаки сіли на окопі коло царини, трохи одпочили,
з’їли по шматку хліба та по цибулі і ввійшли в містечко.
— Чи будемо проситись до багатих, чи до бідних? —
обізвався один бурлака.
— Спробуємо передніше до багатих,— сказав Ми­
кола.
Бурлаки повернули до великої хати і ввійшли у двір.
На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені
воли. Молодиця доїла корову. Старий чоловік порався
в загороді.
— Добривечір вам! З понеділком будьте здорові! —
сказали бурлаки до хазяїна, піднявши трошечки шап­
ки.— Будьте ласкаві, пустіть переночувать!
— А хто ж ви такі: звідкіля Бог несе? — спитав
хазяїн.
— Ми йдемо здалека на заробітки й хочемо стати на
роботу в сахарні,— сказали бурлаки.
Хазяїн бистро кивнув на їх оком і задумався. Перед
ним стояли люди в чорних, як сажа, сорочках, з брусна-
тими щоками й підборіддями, в старих драних свитках,
в старих дірявих брилях, з червоними очима.
— То ви б то бурлаки, чи що? — спитав хазяїн
згорда.
Бурлаки трохи помовчали, а Микола промовив:
— Та еге ж! Не з добра стали бурлакувать...
— Коло нашої хати великий шлях; а великий шлях
несе всякого народу — і доброго й лихого. Шукайте
собі, люди добрі, пристанище деінде,— промовив хазяїн
і кинувся до роботи.
Бурлаки мовчки повернули з двора, а Микола не
стерпів і промовив:
— Та й ми такі хазяїни, як і ти, чоловіче, та тільки
лиха доля погнала нас з дому.
179

177. Бурлаки пішли до другої хати, далі до третьої: їх
ніде не пускали на ніч. Коло самої церкви вони зайшли
до одної убогої молодиці й почали проситись переночу­
вать в клуні.
— Я б вас пустила, та мого хазяїна нема дома. Я не
знаю... я б рада й пустить, та...— говорила молодиця,
запикуючись.
Бурлаки розказали про все своє горе, розказали, як
вони втекли з села од пана, як бідували, як набрались
лиха, і розжалобили добру молодицю. Вона пустила їх
на ніч у клуню, ще й наварила на вечерю кулішу. Бур­
лаки покотом полягали на соломі й спали як убиті.
А добра молодиця, вернувшись до хати, як почала
думать та гадать, то з переляку поховала в скриню всю
одежу, яка висіла на жердці, підперла двері кочергою
й рогачем і довго не спала, та все думала про бурлак,
Другого дня, тільки що свінуло, молодиця встала й
почала оглядать хату і все, що було в хаті: подивилась
на скриню, заглянула в скриню — все добро було ціле.
Вона перехрестилась і вийшла надвір. Бурлаки покотом
спали на соломі, як побиті. Молодиця затопила в печі
і почала варить обід. Бурлаки встали, повмивались,
помолились Богу до схід сонця, подякували молодицю
й пішли до сахарень.
IV
Сахарні стояли за великим ставком, захищені глибо­
ким ровом і обгороджені стіною. Шлях вився до великої
мурованої брами; коло брами стояла сторожка для вар­
тового, помальована білими й чорними смугами, як
малюють скарбові 1 сторожки для москалів. Бурлаки
ввійшли в браму і побачили цілий невеличкий городок.
Перед ними була зовсім міська вулиця з мостовою,
з тротуарами. По обидва боки стояли невеликі муровані
1 СкарбЬвий — державний, казенний.
180

178. домки з здоровими вікнами; коло їх зеленіли садочки.
То були житла для німців та для писарів. На другій ву­
лиці стояв чималий дім директора рафинаду. Там була
навіть школа, тільки не для просвіти народу, а задля
того, щоб вивчить хлопців на писарів для фабрицьких
канцелярій. В кінці вулиці стояв високий будинок; то
був театр,— панська примха, для розваги офіціалістів *,
їх дочок і синів та писарів, а під ним були крамниці з
усяким крамом. Далі йшли довгі магазини, а серед май­
дану стояла прездорова сахарня, з одного боку на чоти­
ри поверхи, з другого на п’ять. Коло самого ставка стояв
рафинад та костопальні з високими чорними стовпами,
За сахарнею здоровий двір був закиданий сажнями
дров; звідтіль тяглась залізна дорога до заводів. Серед
того двора між сажнями дров стояла парова машина;
там різали колодки на дрова, складали дрова на вагони
і везли їх просто до парових машин на заводи.
По всьому дворі й по тому місті сновигали позамазу­
вані робітники, в чорних сорочках, з чорними видами.
Скрізь було чути гук, шум, гам, свист. Машини в заво­
дах стукотіли та гуркотіли, аж стіни гули й трусились.
З високих виводів завжди валували стовпи чорного,
смердючого диму.
Бурлаки дійшли до сахарні й почали розпитувать,
хто приймає людей на роботу. Робітники показали їм на
один дім, де жив посесор 2 тих заводів.
Посесор був єврей, Абрам Мойсейович Бродовський.
Всі заводи належались до одного дуже багатого пана,
котрий жив за границею й рідко приїздив на заводи.
В той час, як вербівські бурлаки розмовляли з робіт­
никами, надійшов сам посесор...
— Чого вам треба? — спитав у бурлак Бродовський.
Всі робітники поздіймали перед ним шапки. Вербів­
ські бурлаки не зняли шапок, не поклонились, тільки
згорда поглядали на його, неначе вони були хазяїнами
в сахарні, а Бродовський був наймитом.
1 Офіціаліст — службовець.
'1 Посесор — орендар.
181

179. — Ми хочемо стать на роботу в сахарні,— обізвався
Микола згорда.
— Ну, коли хочете, то ставайте,— сказав Бродов-
ський.
— А хіба ти приймаєш тут на роботу? — спитав Ми­
кола якось з осміхом і гордо.
Бродовський зобідився. Всі робітники осміхнулись.
— Коли хочеш ставать на роботу в мене, то не
тикай на мене! Ну, що це таке з цими мужиками!
Я тут хазяїн. Хіба ти не знаєш, чи що?
— Авжеж не знаю! Хто тебе знає, що ти таке,— сказав
Микола якось сердито, як звичайно селяни говорять.
— Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не
пас! Ну, коли хочеш в мене служить, то не тикай на ме­
не, бо я тут пан,— промовив уже сердито Бродовський...
Бродовський, взявши в посесію сахарні, довго моро­
чивсь, поки привчив людей казати йому «ви», а хто на
нього тикав, тому він довго не видавав плати за роботу.
Одні захожі бурлаки довго не гнулись, та все тикали
на його, на дітей, навіть на його жінку, хоч вона зовсім
була схожа на паню.
Бурлаки згодились з Бродовським по три карбованці
на місяць на його харчах і пішли до казарм...
Бурлаки ввійшли в казарми. Казарми, довгі без мі­
ри, були ще поганші, ніж на стеблівській сахарні. В хаті
було повно барлогу, як у свинюшниках; там стояв якийсь
чад од махорки, од гнилої соломи, од нечистої одежі,
од кислого борщу, од бурлацьких онуч.
На заводах задзвонили в дзвоник. Густими рядками
потяглися люди з заводів. Одні пішли в містечко; за всі
дні найняті робітники пішли на обід в казарми.
Бурлаки посідали обідать. Кухарі насипали з вели­
ких казанів у миски борщ. Той борщ був такий смачний,
що вербівські бурлаки, виголодавшись після дороги,
через велику силу набивали ним пельку *. В борщі була
1 Пелька — горлянка, горло.
182

180. сама за себе бутвина та квас; подекуди тільки плавали
таргани замість м’яса. Після борщу подали кашу. Каша
була з тухлого пшона, а старе сало тхнуло лоєм. Хліб
був чорний, як свята земля.
— Ото каша! — промовив Микола.— І в Вербівці
бідував, а такого добра не їв. Чи й сам пан їсть таку
кашу?
— Поживеш, чоловіче, покуштуєш ще й кращої
каші,— обізвався один бурлака.
Дзвоник задзвонив, і всі бурлаки знов пішли на ро­
боту. В казармах зостались самі вербівці, зостались
і задумались. Кожний згадував за свою хату, за свою
жінку, своїх дітей. Микола сидів і журивсь.
— Чи доведеться нам коли вернуться додому? —
спитав Кавун наче сам у себе.
— Як ухопить нашого пана, то, може, й повертає­
мось,— промовив Микола.
— А коли ж то його вхопить, коли він здоровий, як
віл,— знов обізвався Кавун і похилив на стіл свою руся­
ву голову, своє довгообразне лице з тонким рівним
носом і з довгими вусами.
— Та й смердить же наша хата! — сказав Миколу
і вийшов надвір. За ним вийшли і другі вербівці.
Казарми стояли над самим ставком. Ставок був здо­
ровий і далеко розливався в поле між двома невисокими
горами. За ставком, од самого берега йшов на гору ста­
рий ліс високою рівною стіною, переходив гору й ховав­
ся в долині, за горою. Половина лісу вже пішла на
сахарні, а друга половина, наче по шнурку обрубана,
стояла в пишній красі, ніби хтось зумисне насадив його
стіною до самого ставу» Товсті граби, берести, дуби,
кленки стояли, ніби густо наставлені стовпи, з зеленою
покрівлею зверху. Круглі зелені широкі верхів’я вкри­
вали ліс зверху, ніби зеленими шатрами. А там далеко
на яру блищав ставок, зеленіли береги; а далі в воді сто­
яв стінами густий темно-зелений оситняк. Його тоненькі
гнучкі стебла здалека були схожі на купи павутиння.
183

181. Він одбивавсь у воді ще тоншим, ще ніжнішим, неначе
під водою плавав зелений пух»
Бурлаки хотіли скупатись, але глянули в воду і по­
бачили, що вода була густа й смердюча. Дохла риба
плавала коло берегів: в ставок випустили маляс і зроби­
ли з його смердюче багно; ставна вода була гнила.
Вербівці стали на роботу до сахарні* Ця робота була
для їх легша од роботи на полі, але зате нудніша. На
полі, на чистому повітрі було якось веселіше й охітніше
робить, ніж коло машин, між стінами, на помості,
слизькому й липкому од розлитого смердючого малясу.
Минув місяць. Бурлаки пішли до посесора за гріш­
ми. Бродовський сам одлічував плату робітникам, не-
вважаючи на те, що був дуже багатий: він був з простих
євреїв.
Микола стрів на подвір’ї Бродовського жінку»,
— А де твій чоловік? — спитав Микола в посесорші.
— Що ти, свиню! Ну! Чого ти на мене тикаєш?
Я тобі не дам грошей за місяць. Ніяк не привчимо
цих хамул, як треба розмовляти з панами,
— Авжеж пак! Хіба я дурно робив місяць,— сказав
Микола* Бродовська пішла жалітись на бурлак до свого
чоловіка,
Бродовський вилаяв бурлак, одлічив і видав гроші
і вилічив за всі дні, коли бурлаки були слабі й не були
на роботі. Бурлакам довелось забрати не всю свою
місячну плату.
— Ну, не забагатіємо в цього пана! — промовили
бурлаки, вийшовши з двора.
Бродовський поставив шинок коло самих заводів,
хоч усі шинки в містечку були закуплені в дідича таки
Бродовським. Бурлаки в шинку оддавали Бродовському
назад за його горілку зароблені в його гроші.
Була неділя. Бурлаки просто од посесора потяглися
до шинку і з горя пропили трохи не всі свої гроші. Ми­
кола пив чарку за чаркою; шинкар наливав та все не
доливав на палець, бо з тих недоливків зоставались
184

182. у його в кшиенІ сотні карбованців. Коло шинку сиділи
музики і грали; бурлачки танцювали з бурлаками.
Микола на той час забув і Вербівку, і Нимидору, і свою
хату, і свого страшного пана; запив все своє горе і вже
жив у якомусь іншому світі, веселому, гулячому,—
неначе він знов удруге парубкував.
— Грайте, музики! Буду танцювать! — крикнув
Микола, піднявши рукою високо шапку вгору»
Музики заграли, і Микола пішов садить гопака.
Той гопак був страшний; здавалось, ніби сам сатана вир­
вався з пекла на волю. Його темні очі ніби горіли, як
жарини, а волосся розпатлалось; бліде лице почорніло
і неначе посатаніло« То був не молодий Микола з тон­
ким станом, з парубочим веселим лицем; то був
бурлака, що був ладен пити й гулять хоч весь день.
— Грайте дрібніше, бо морду поб’ю! — крикнув Ми­
кола несамовито і потяг одну бурлачку у танець» Він так
обкрутив її кругом себе, що на бідній бурлачці затріща­
ла свита, і вона ледве вирвалась з його рук»
До пізньої ночі грали музики; до пізньої ночі пили
й танцювали бурлаки, доки не витрусили з кишені усіх
зароблених грошей.
Настала зима. Бурлаки стали на роботу в Бродовсь-
кого на цілу зиму» Посесор так харчував бурлак, що
в Великий піст в його казармах почався помірок. За­
слабла одна молодиця і вмерла наглою смертю; потім
заслаб один чоловік і не діждав до вечора» Другого дня
знов заслабло кілька чоловік» Бродовський, взявши
в посесію сахарні в одного великого пана дідича, одразу
заплатив багацько грошей і через це мусив позичить
чимало грошей в заможного купця в Лебедині, Шмуля
Каплуна. Шмуль згодився позичить, але вимовив таке
завсідне право, щоб його зять харчував робітників
в сахарнях за три карбованці од душі, аж доки посесор
виплатить усю позичку, Шмулів зять закупив на харчу­
вання бурлак багато тарані за дуже малу плату. Тараня
була дуже давня, лежала, трухла й гнилувата. Од неї
185

183. бурлаки зараз почали слабіть, а потім по бурлаках
пішов такий помірок, що за його пішла чутка по око­
лиці та й скрізь. Робітників умирало багато.
Посесор, вважаючи на себе як на пана, задер вгору
кирпу проти попа. Він звелів самим бурлакам ховать
мерців. Піп, не довго думавши, дав звістку благочинно­
му» Почалось діло. Тоді посесор побачив, що накоїв ли­
ха, і ледве загасив діло сотнями карбованців. Він скуб
себе за пейси, за бороду і мусив платить попові давню
плату за фабрицьку парафію.
А тим часом пошесть пішла по всіх казармах. Люди
не переставали слабіть і вмирати. Між бурлаками поча­
лася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне
в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей
собачим м’ясом. Пішов по казармах гомін, клекіт, Ми­
кола правував над усіма, давав привід, кричав на ввесь
двір, що пани наслали пошесть на людей, Ватага бурлак
знялася, пішла до посесора й побила йому вікна. Посе­
сор тим часом з жінкою й дітьми утік в містечко і пере­
сидів лиху годину, доки бурлаки не втихомирились.
Тим часом він дав знати в стан. Становий набіг на заво­
ди з москалями, з доктором та попом. Доктор заглядав
у криниці, куштував воду, ходив по заводах, по казар­
мах, ходив чогось понад ставком, по двору, заглядав у
пекарні, в казани, заспокоював бурлак; але сам боявся
покуштувать бурлацького борщу з гнилою таранею, з
додатком пацюків для присмаки. Він звелів обчистить
і вимазати казарми, але, невважаючи на те, бурлаки по­
чали потроху втікать з заводів. Наші вербівські бурлаки
ждали тільки, доки трохи протряхне надворі. Вони
задумали тікать далі, на херсонські степи. А тим часом
несподівано заслаб Кавун. Він довго не признававсь, що
він слабий, насилу волочив ноги, а все-таки ходив
на роботу«, Він боявсь лазарету, як пекла, бо з того
лазарету мало хто вертався до казарм.
Одного вечора Кавун зваливсь з ніг; його перевезли
в лазарет» Ні один вербівець не впізнав би тепер Кавуна,
186

184. колись здорового, кремезного, широкоплечого чоловіка,
з довгообразим лицем та рум’яними щоками.
Кавун лежав на голому полу, прикрившись старою
свитою, і стогнав. Смутно блищав вечір у вікно, і жовте,
як віск, Кавунове лице ледве було видно проти вікна.
Щоки його позападали, рум’янець зник, ніс загострив­
ся; темні очі стали якісь ніби втомлені й дивились непо­
рушно на стіну, неначе на тій стіні Кавун читав своє
гірке життя. Микола сидів коло його й думав думу,
похиливши на груди голову. Інші вербівці стояли
коло полу, бо слідком за Миколою й Кавуном почало
прибувать на заводи багато вербівських людей. Не один
десяток уже втік з Вербівки од пана Бжозовського.
Кавун стогнав та все не зводив очей з білої стіни, на
котрій став у закутку широкий темний вечірній дід. На
замазаній стіні темніли чорні плями, місцями червоніла
цегла з-під полупаної глини. Минула година, і Кавун
все дивився очима на ту стіну і не міг опам’ятатись: пе­
ред ним ніби манячили то милі то страшні картини на
тій стіні. От зазеленіла вербами Вербівка, вся облита га­
рячим сонцем, зазеленіла його левада над Раставицею;
забіліли стіни його хати, і він засміявся тонкими смаж­
ними губами. Потім перед його очима усі верби ніби
спахнули страшним огнем; небо вкрилось хмарами;
день змінився на ніч... Верби стали стіжками на пансь­
кому току, і чорне небо замиготіло страшним полум’ям;
весь тік, вся Вербівка вже ніби палала перед його очима.
Горіла його хата; йому здалось, що в хаті його жінка
з дітьми, що вони от-от згорять в тому страшному вогні.
— Рятуйте жінку, дітей! Хто в Бога вірує! — крик­
нув Кавун.— Миколо! Нимидоро! Рятуйте моїх дітей!
Нимидорине ймення неначе ножем укололо Миколу
в саме серце, і гаряча сльоза скотилась з його очей.
І здалося Кавунові, що горить його двір, палає його
клуня, горить земля під ногами, горить і клекотить
вода в ставку. Йому гаряче й боляче: його душить
у горлі дим, а жаль за жінкою, за дітьми давить
слізьми його горло... от-от задавить його на смерть...
1Я7

185. Він придивляється, а з полум’я витикаються скелі,
витикаються скелисті береги понад Россю, червоні, ніби
розпечене червоне залізо. Перед ним, неначе з землі, од­
разу висовується високий, як стовп, камінь, весь черво­
ний, як жар, а на тому камені стоїть Бжозовський.
На Бжозовському палає одежа, палає волосся на голові;
з його ллється потьоками кров по гарячому камені.
— Ага! А що! Піймавсь! І ти в пеклі! А добре тобі
в тому полум’ї! — простогнав Кавун, і перед його очима
камінь з паном пішов під землю, а на тому місці закру­
тились фабрицькі колеса, замахала, наче крилами, па­
рова машина, заклекотіли казани з малясом, а між тими
колесами закрутились чорні дідьки з рогами, з хво­
стами, з цапиними бородами, з огняними висолопленими
язиками. Між ними знов закрутився пан, закрутивсь
осавула, шинкар, закрутився Бродовський. Та вся вата­
га танцювала, плигала, бігала, верещала й стукотіла.
Чорти перекидались машинами, машини махали голо­
вами, хвостами, а з тих машин летіли на всі боки сахар-
нх білі голови і били Кавуна по голові, неначе хто безпе­
рестану бив його в тім’я залізним обухом.
— За що ви мене б’єте? За що катуєте? — знов несамо­
вито крикнув Кавун на всю казарму і ніби прокинувсь;
через його очі знов зирнув розум. Кавун затих, глянув
на Миколу, на вербівців.
— Чя впізнаєш мене, Петре? — промовив до Кавуна
Д ж ерЯ о
— Впізнаю,— насилу вимовив Кавун.
— Чя не покликать попа, щоб тебе висповідав? —
обізвався один бурлака.
— І вже! Дай мені спокій! Вже смерть моя за плечи­
ма,— сказав Кавун.— Мабуть, я вже не встану, Брати-
товариші! Коли хто вернеться додому, накажіть моїй
жінці, нехай не журиться, не плаче, та нехай доводить
до розуму дітей.
— Щоб вийшли здатні до панської роботи...— сумно
промовив Микола.
188

186. — Не думав я, бувши хазяїном, що мені доведеться
помирати на чужій стороні, в цьому лазареті,— неначе
нишком промовив Кавун.— Ой Боже мій милосердний!
За що ж ти мене так тяжко караєш? Бодай все моє горе,
всі мої сльози впали на того душу, хто мене пустив по
світі бурлакою.
Кавун заплакав, але в його вже сліз не було: його
сльози висохли, бо вже його живоття висохло до решти,
до останньої краплі.
— Хоч поховайте мене по людському закону. Нехай
посесор не викидає мене на смітник, як викидав других
бурлак. Я ж працював на його душу; він здер з мене моє
грішне тіло, а пан виссав мою кров. Простіть, брати-то-
вариші! Може, я в чому перед ким винен... Може, я був
винен перед громадою, перед вербівцями. Скажіть їм,
щоб простили мені, бурлаці. Як вернетесь в Вербівку,
то кланяйтесь жінці, та скажіть, нехай мене не жде
й не сподівається в гості.
Сумно було в лазареті. Надворі поночіло. Петро вмер
на чужині між чужими людьми. Бурлаки сиділи й стоя­
ли кругом його, мов кам’яні. Кожний думав про себе,
про свою долю.
«Що ж далі буде з нами?» — думав кожний бурла­
ка. «Що ж буде далі зо мною? — думав Микола.— ‘
Невже ж колись і Нимидора почує про мою смерть
на чужині?»
Микола почутив, що на його голові волосся підніма­
ється вгору. І ніколи йому так не хотілось вернуться
у свою хату, до своєї Нимидори; йому забажалось хоч
побачитись та поговорити на одну хвилину,— та пан був
живий. Втікачі недавно принесли звістку, що у Вербівці
все було так, як і передніше, що пан розпитує скрізь по
сахарнях та шукає Джері, щоб на йому зігнать свою
злість.
Після Кавунової смерті в посесора зостались його
гроші за цілий місяць. Як настав обліч 1, вербівці поча­
ли нагадувать за ті гроші. Микола просив Бродовського
1 Обліч — розрахунок з робітниками.
189

187. оддать ті гроші йому до рук; він думав передать їх
в церкву на помин душі небіжчика.
— Авжеж! Так оце й дам бурлаці в руки чужі
гроші! — сказав Бродовський.— Знаю я, в яку церкву
ти однесеш гроші: ти їх проп’єш у шинку, бо ти ж
напропали гуляєш.
— Не проп’ю, а оддам у церкву,— сказав твердим
голосом Микола.
— Я й сам оддам на церкву»— сказав хазяїн.
— Чи Бог же прийме з ваших рук ті гроші за душу
небіжчика?
— Що ти мені допікаєш отими дурощами! Я тебе
поведу в поліцію до станового.
— Може, оддасте в москалі? — вже грубо промовив
Микола.
Бродовський зверетенився й почервонів.
— Чого ти чіпляєшся? Я й твоїх грошей не оддам,
ще й напишу панові, що ти служиш в моїй сахарні.
При цих словах в Миколи очі заблищали. Він ледве
вдержався, щоб не луснуть Бродовського, і тільки при­
ступив до посесора ближче на ступінь.
— Ґвалт! То ти мене смієш лаять? Ти думаєш, я не
знаю, звідкіля ти? — крикнув Бродовський.
— А хіба не варт лаять? Хіба ми не знаємо, як ви
не додаєте грошей, годуєте нас собачим м’ясом або здох­
лятиною та пацюками? Знаємо, як ви приймаєте буряки
од мужиків, Панські буряки важите, а мужичих і не ва­
жите, а приймаєте навмання, як собі хочете, а потім
платите, скільки схочете. Знаємо вас!
І Микола неначе загарчав, ледве здержуючи голос
і лайку в горлі.
Бродовський, одначе, стерпів бурлацьку щирість і
навіть лайку; він боявся порозганять бурлак з заводів.
З робітниками було тоді дуже трудно. З містечка люди
йшли на роботу з великою неохотою, і тільки важка
нужда гнала бідних на роботу до Бродовського.
190

188. Надворі стало тепліше. Бурлаки почали змовляться,
щоб утікать од Бродовського, і радились, куди тікати.
Пішов гомін по казармах. Одні хотіли йти на заводи,
другі раяли йти на заробітки на степи або на Басарабію.
— Вже мені осточортіло тинятись по сахарнях,—
промовив Микола.— Ходім, бра, ще на степи. Адже ж
і наші вербівці не раз ходили на заробітки на степи
і в Одес 1. Декотрі поприносили додому чимало грошей.
— Коли на степи, то й на степи,— загомоніли вер­
бівці,
їм хотілось вибратись на поле, на степ. Всі вони по­
звикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі
любили хліборобство. До вербівців пристало ще кілька
бурлак, і, як тільки надворі потеплішало, бурлаки наку­
пили харчі, забрали клунки на плечі й помандрували
на широкі херсонські степи.
— От тобі й Абрам Мойсейович! Зоставайся з своїм
скарбом! — промовив Микола до бурлак, виходячи на
сході сонця з сахарні.
Бурлаки вийшли на гору, глянули з гори на сахарні,
і їм стало веселіше на душі. Після смердючої казарми,
після смороду од гнилого малясу, од горілих кісток,
од диму й чаду на сахарнях світ Божий наче сміявся до
їх зеленою весняною травою, синім небом та чистим
польовим повітрям. Бурлаки йшли та йшли, минали
здорові села, хутори, минали багато сахарень, минали
ліси й яри. В селах часом їх пускали люди на ніч, але
частіше їм доводилось ночувать надворі під корчмами
або в корчмах. Вже вони минули Чигиринщину. Лісів
стало менше, тільки по долинах траплялися невеликі
байраки. Гори й долини зрівнювались. Села траплялись
все рідше, а далі перед ними розіслався широкий степ,
широкий на всі боки, скільки можна було скинуть оком.
Вони йшли день, йшли два і не бачили ні одного села,
ні одного хутора по дорозі. Молода трава ясно блищала
на весняному сонці. Між травою купами жовтіли круглі
квітки кульбаби, синів ранній степовий сон. Птиці
1 Одес — Одеса.
191

189. крутились в небі Й щебетали в широкому просторі.
На бурлак повіяла широким крилом золота воля, воля
од усякого лиха, од усякого безталання, од страху перед
паном, перед панщиною та некрутчиною...
Довго мандрували бурлаки. Багато степових сіл поминули вони,
аж покн дібрались до Бесеарабії, де в ті часи не було панщини. Робо­
чих рук тут не вистачало, і місцеві пани та багатії охоче приймали на
роботу українських втікачів, не допитуючись, звідки вони і хто вони.
Микола Джеря і його товариші, переправившись через Дністров­
ський лиман на Акерманщину, роздобули на прізвища якихось По-
смітюхів паспорти і влаштувалися працювати рибалками у ватазі
отамана Ковбаненка.
Минали роки, але Бжозовський не залишав у покої втікачів з Вер-
бівки. Довідавшись про місцеперебування вербівців, він направляє на
них поліцію, яка і заарештовує втікачів. У суді намагаються встанови­
ти справжні прізвища Миколи та його товаришів. Тим часом при­
ходить указ про звільнення селян з кріпацтва. Втікачів випускають
на волю. Після двадцяти років блукань вербівці повертаються в рідне
село.
Ні матері своєї, ні дружини Ннмидори Микола не застав у живих:
тяжко бідуючи, вони передчасно померли. Лишилась тільки дочка
Любка, яка, вийшовши заміж, проживала з чоловіком у Джериній ха­
ті. Микола залишається жити в родині дочки, допомагає їй своєю пра­
цею, Як і раніше, він гостро виступає проти панів, шинкарів, сільських
дуків, які кривдили трудящих селян. Глибоку ненависть до гнобителів
Микола Джеря зберіг до кінця свого життя.
На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечо­
рами розказувать дочці й онукам, де він бував, що він
бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.
Діти слухали й засипали коло його й на його руках.
Настали інші часи, настали інші люди. Джеря тіль­
ки згадував, як колись він жав з Нимидорою вночі при
місяці, як людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу
й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами пан­
ський хліб. Тепер стало діло напереверт: на людському
полі стояли полукіпки, а панський хліб стояв незжатий.
Пани, в важку для селян годину, почали наймать
зимою «строкових» на жнив’яний час за нікчемну плату
й накладали велику пеню на того, хто пропускав в жни-
192

190. ва дні. Стала знов маленька панщина: це тоді завелись
в польських панів відомі «порції».
Джеря вговорював людей не ставать на ті «порції»,
а сам перебравсь на все літо в свій хуторець. Він був за
пасічника і вінших пасіках, котрі стояли сливе суспіль
по садках поблизу од його пасіки.
Був пишний тихий літній вечір. Сонце стояло на за­
ході. Старий Джеря сидів у своїй пасіці коло курева
з своїми малими онуками. Невеличка пасіка стояла
на косогорі, в садочку, а насупроти неї, по другий бік
балки, стояла крута гора, як стіна, вся зверху вкрита
густим лісом, а внизу густою ліщиною.
Коло пасіки суспіль росли на балці старі садки, а
між ними подекуди стояли здорові старі дуби з густим
темним листом, ніби скелі. Балка, вкрита садками,
вилась попід горою і ховалась далеко-далеко в старому
липовому лісі. В садках було ще знать окопи та ями, за­
рослі терном та ліщиною: то було померше село, може,
ще старіше, ніж була Вербівка, може, знесене татар­
ським або польським мечем та вогнем.
Невеличка Джерина пасіка була обгороджена низь­
ким тином і обставлена од півночі очеретом. Коло очере­
тяної стіни притулився курінь. Попід уликами вилися
прочищені стежки, а серед пасіки стояв важкий низень- 1
кий хрест, з двома дощечками, прибитими зверху на
обидва кінці перехрестя. Серед хреста було видко образ
Зосими й Саватія. Під хрестом стояло корито з водою
для бджіл, потрушеною стеблами соломи.
Коло пасіки росли яблуні й груші, посхилявши густе
гілля в пасіку над уликами. За пасікою зеленів малень­
кий баштан. Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіп­
лялось по тину. На самому курені вгніздився здоровець­
кий гарбуз, неначе виліз, щоб погріти своє біле черево
на сонці. В одному кутку коло хвіртки тліло курево,
і легенький димок вився вгору і ховався в густому гіллі
старої груші. Джеря сидів на пеньку коло вогню і дер­
жав на руках маленького замурзаного онучка. Коло
його сиділи дві дівчинки-онучки, а старший хлопець
7 «Українська література*, 7 кл. 193

191. з батогом в руках стояв проти діда й не зводив з його
очей. Джеря був сивий, аж білий. Густі сиві брови низь­
ко понависали й закривали очі, а з-під їх і тепер блища­
ли темні, як терен, очі. Довгі сиві вуса спускались вниз,
а голова біліла, наче вишневий цвіт. Його вид і тепер
був сміливий і гордовитий.
Любка принесла дідові харч в клунку і стояла під
гіллям груші, схиливши голову і підперши щоку доло­
нею. Дід дав онукам по огірку і все розказував їм про
далекий край, про Чорне море, про лиман. Діти слухали
неначе якусь дивну казку, та все розпитували діда
про морську чудну та страшну рибу та про море. Мала
дитина заснула на його руках.
А в пасіці гули в уликах бджоли густим глухим гу­
ком, неначе вони були закопані десь під землею. В ві­
чках подекуди ліниво лазило кілька бджіл. Дві-три
бджоли сновигали ліниво понад хрестом, та й ті незаба­
ром ніби падали в вічка. В пасіці пахло медом, пахло
молодою травою та польовими квітами. Серед пасіки
десь взялася кавуняна огудина, сплелась з бадилиною,
березкою та з широким листом огірків і побігла до одно­
го вулика довгою зеленою стежкою. Між уликами зеле­
ніла трава, синіли сині дзвоники, показуючи свої ясні
осередочки; під тином червоніла, ніби кров’яні краплі,
червона смілка, ріс жовтий кущик дроку. Косе проміння
промкнулось під яблунями та важкими дубами й ніби
запалило зелену траву, улики, зелене листя на грушах,
ще й облило сивого діда червонястим світом.
Вже сонце зайшло, вже ніби дрімота розлилась над
густими садками, над густим лісом, а дід усе розка­
зував, а діти все слухали, а бджоли гули, неначе гула
звучними струнами кобза, приграваючи до чудової
казки-пісні пасічника Миколи Джері.
1878 р.
1, Підготуйте до виразного читання вступний уривок з повісті Іва­
на Нечуя-Левицького «Микола Джеря»» де подається опис Раставиці
і села Вербівки. Прочитайте цей пейзаж у м’якому, задушевному тоні,
сповненому почуттям ніжного замилування. Намагайтесь уявити
194

192. чарівний куточок природи» змальований письменником, виділяючи
в тексті зорові образи, Вивчіть невеликий уривок з опису напам’ять.
Намалюйте до нього ілюстрацію.
2 Яке враження справила на вас повість Нечуя-Левицького?
Стисло перекажіть зміст уривка, який вам найбільше сподобався.
3. Чим відрізняється віршована мова від прозової? Поясніть це на
прикладі аналізу двох уривків:
«Широкою долиною між двома рядками розложистих гір тихо
тече по Васильківщині невеличка річка Раставиця. Серед долини
зеленіють розкішні густі та високі верби, там ніби потонуло в вербах
село Вербівка» (Іван Нечуй-Левицький),
Під гаєм в’ється річечка,
Як скло вода блищить,
Долиною зеленою
Кудись вона біжить.
Край берега у затишку
Прив’язані човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться воии.
(ЛеонідрГлібж).
Які види тропів використані вцих уривках? З’ясуйте їхню роль,
4. Пригадайте, що називається портретом у літературному творі,
Випишіть з першого розділу повісті портрет старого Джері. Що най­
більше запам’ятовується у його зовнішності? Що підкреслюється 1
художніми деталями?
5. Виразно прочитайте портрет Миколи: «Між усіма бурлаками
визначався Микола своїм зростом, своїм рівним станом і гордим по-
глядом,,. Він став високий та поставний чолов’яга з дужими руками,
з широким станом. На його міцних руках було видно ніби дротяні на­
пружені жили. З-під густих низьких брів блищали невеликі темні гор­
ді очі= Вид у нього був сміливий, Чорні довгі вуса висіли, як гадюки...*
Що ви можете сказати про людину на основі такого портрета? Які
риси характеру виділите? Як в описі відчувається вплив народної
творчості?
6. Чому у Миколи зароджується ненависть до пана і панщини?
Знайдіть ці місця у творі і випишіть.
7. Розкажіть про поєдинок Миколи з осавулою на полі. Як Нечуй-
Левицький змальовує у цьому епізоді Миколу й осавулу?
8. Перекажіть близько до тексту прощання Миколи з Нимидорою.
Як у цьому епізоді проявились ніжність, велика сила волі і рішучість
Миколи? Підтвердіть свої думки цитатами з твору.
7* 195

193. 9. Чи змирився Микола з гнобителями, як утік від пана? Знайдіть
відповідь на це запитання у тексті.
10. Виразно прочитайте уривок з повісті, як втікачі-бурлаки
помстилися пану Бжозовському. Читаючи, намагайтесь передати
свої почуття. На чиєму боці стоїть автор, показуючи сутичку втікачів
з паном? Із чого це видно?
11. Розкажіть про смерть Кавуна. Виразно прочитайте уривок,
в якому змальовані його передсмертні марення. Що автор хотів під­
креслити таким змалюванням?
12. Про кого йде мова в цьому уривку з повісті: «Він тепер приди­
вився, що в неї були темні, як терен, очі і довгі-довіі чорні вії. Вона
глянула на його і спустила вії на щоки: вії зачорніли на молодих що­
ках, як шовк. На дівчині була дуже бідна одежа: рукави на сорочці
були ледве поцяцьковані попівкою та маленькими блідими зірочка­
ми». Що ви можете сказати про ставлення автора до своєї героїні?
З чого це видно?
13. Пригадайте, яка різниця між уособленням і алегорією. Який
художній засіб, на вашу думку, використано в наведеному уривку:
«Нимидорі здалося, що горить її хата, що вона вже вся палає
полум’ям, що горить садок, горять верби, горить комора. їй здалося,
що горить усе небо, що розпалилась уся земля під її ногами».
14о Які картини народного побуту і звичаїв змальовані у повісті
«Микола Джеря» ?
Пригадайте все, що ви дізналися з твору про Миколу Джерю,
і роокгіжіть про головного літературного героя повісті в такій послі­
довності: перше знайомство, зовнішність, риси характеру, ставлення
до батьків, дружини і панів, особливості мови, що найбільше спо­
добалось у його характері. Складіть план розповіді про Миколу
Джег>«>.
3 . Які є прийоми зображення героя в епічному творі? Які з них
переважають при змалюванні Миколи Джері?
17. Прочитайте у пам’ятці, що таке розповідь і опис у художньому
творі. Наведіть приклади з повісті Івана Нечуя-Левицького.
18. Побудуйте складний план III розділу повісті.
19. Прочитайте у словничку з теорії літератури, що таке епічні
твори. Яка різниця між ліричними і епічними творами? Чому твір
«Микола Джеря» належить до епічних творів? Чому це повість, а не
оповідання?
20. Прочитайте у довіднику з теорії літератури, що таке сюжет
художнього твору. Який конфлікт лежить в основі сюжету повісті
«Микола Джеря» ? Між якими дійовими особами він виникає? Визначте
зав’язку цього конфлікту, його найбільше загострення і розв’язку.
Спробуйте сформулювати ідею повісті.
198

194. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ЕПІЧНІ ТВОРИ ТА ЇХНІ ВИДИ
* *
Слово «епос» запозичене з грецької мови і означає
«розповідь».
Епос — один із основних літературних родів, у тво­
рах якого зміст розкривається у формі авторської розпо­
віді про події, що вже відбулися. У цих творах автор
ніби зі сторони прагне розповісти про життя, вчинки
і переживання людей, про історичні події, явища при­
роди тощо.
Якщо найважливішою ознакою ліричних творів є пе­
редача письменником почуттів, думок, настроїв, а най­
характерніше для драми — зображення життя людей
у формі безпосередньої дії, то найістотніше для епосу —
розповідь про людей та навколишній світ. Епічні твори
здебільшого пишуться прозовою мовою.
Ви вже знайомились із такими видами епічних тво­
рів, як казки, байки, народна дума, оповідання. Тепер ви
прочитали повість, незабаром вивчатимете найбільший
епічний жанр — роман.
Повість — це великий за обсягом епічний твір, в яко­
му детально розповідається про багато подій з життя
дійових осіб. Пригадайте, що в оповіданні на відміну
від повісті розповідається про якісь конкретні події
з життя одйого або кількох персонажів.
СЮЖЕТ
Епічні твори завжди мають сюжет.
Сюжет — це подія чи система пов’язаних між собою
подій, в процесі розвитку яких у творі розкриваються
зміст твору і характери персонажів. В основі сюжету
лежить конфлікт або сутичка протилежних інтересів
дійових осіб. У зв’язку з тим, що конфлікт, покладений
197

195. в основу сюжету літературного твору, за певних обста­
вин виникає, досягає найбільшої гостроти і потім роз­
в’язується, у сюжетному ланцюгу подій умовно можна
виділити такі основні елементи: експозиція (події, які
подаються у творі до зав’язки конфлікту), зав’язка, роз­
виток дії, кульмінація (найбільше загострення конфлік­
ту) і розв’язка.
СПОСОБИ ВИКЛАДУ МАТЕРІАЛУ В ЕПІЧНОМУ ТВОРІ
Епічні твори містять такі основні способи викладу
матеріалу, як розповідь і опис.
Розповідь — це повідомлення письменника про події
з життя дійових осіб, про їхні думки, почуття і пережи­
вання.
Опис — зображення письменником місцевості, де
відбувається дія, природи (пейзажу), зовнішнього ви­
гляду осіб (портрета), внутрішньої частини приміщення
(інтер’єру) тощої
В епічному творі розповідь часто переривається діа­
логами і монологами, які бЬц»ш характерні для драма­
тичного твору. У них розкривається внутрішній с^іт
героїв, де автор глибоко проникає у світ їхніх думок
і почуттів, устами інших персонажів дає характерис­
тику героєві
ПРИИОМИ ЗОБРАЖЕННЯ ГЕРОЯ В ЕПІЧНОМУ ТВОРІ
Читаючи повість «Микола Джеря», ми виразно уяв­
ляємо зображених у ній людей. Мов живі, постають пе­
ред нами і Микола, і його батьки, і дружина Нимидора,
і ряд інших персонажів.
Як же письменник добивається такого зображення?
Насамперед він знайомить читача з Миколою, по­
даючи його портрет. Далі з прямої авторської характе­
ристики довідуємось, що Микола письменний, що він
198

196. виявляє здібності до малювання, різьбярства, музики.
Ще повніше вимальовується перед нами Микола в тих
епізодах, де показано його вчинки (намова кріпаків не
виходити на панський лан, сміливий виступ проти оса­
вули і Бжозовського). Важливим засобом характеристи­
ки персонажа є і його мова. У мові Миколи виявляються
його бунтарська вдача і поетичність натури, Характери­
зувати героя можуть і інші дійові особи.
Отже, змалювання портрета, показ вчинків, автор­
ська характеристика, мова персонажа та характеристи­
ка його іншими дійовими особами — основні прийоми
зображення героя в епічному творі.
ЯК ЧИТАТИ ЕПІЧНИЙ ТВІР
Читання епічного твору має свої особливості. При
цьому переважає оповідна манера.
Повість «Микола Джеря» починається описом річки
Раставиці, села Вербівки. Читцеві потрібно вміло пере­
давати зорові враження письменника, намагатися
усним словом намалювати яскраві картини української*
природи, викликати захоплення її красою. Цей уривок
читається у сповільненому темпі, з перелічувальною
інтонацією, з виділенням окремих художніх деталей,
з численними паузами, які передають захоплення зма-
льованою картиною. Таке своєрідне «бачення» читцем
змальованої автором картини людського життя повинно
пробуджувати живе емоційне сприйняття слухачем про­
читаного.
Потім автор знайомить з Миколою та його батьками,
розповідає про зустріч і одруження Миколи з Нимидо-
рою, розкриває думки і почуття Миколи. Це вже не
описи, а розповідь. Ці уривки читаються вголос з чітким
дотриманням засобів виразності (логічних наголосів,
пауз, відповідного темпу та інтонації залежно від змісту
199

197. прочитаного). Переважає розповідна інтонація. Темп чи­
тання здебільшого повільньїй. Під час читання намагай­
тесь' пробуджувати живе емоційне ставлення слухача
до почутого,
ПЛАН СЮЖЕТУ ПОВІСТІ
Скласти план сюжету будь-якого епічного твору —
значить виділити в ньому основні епізоди і зазначити
найважливіші елементи сюжету (експозицію, зав’язку,
кульмінацію і розв'язку). Пропонуємо варіант простого
плану сюжету повісті «Микола Джеря»:
1. Опис села Вербівки і річки Раставиці.
2. Перше знайомство з Миколою Джерею (експо­
зиція).
3. Осавула загадує людям іти на панщину,
4. Здібності, що проявляються у молодого Миколи.
5. Зустріч Миколи з Нимидорою і одруження з нею.
6 Визрівання протесту у Миколи проти панів і пан-
щини (зав’язка) і т. д»
СКЛАДИНИ ПЛАН <
Розглядаючи зміст художнього твору або виконуючи
письмову роботу (переказ, твір), часто складають склад­
ний план. Спочатку треба поділити прочитаний текст на
головні частини, потім виділити в них другорядні та ді­
брати відповідні заголовки до головних і другорядних
частин. Головні пункти складного плану найчастіше
позначають цифрами, а другорядні — малими буквами
алфавіту.
Другий розділ повісті «Микола Джеря» можна,
наприклад, поділити на п’ять головних частин, давши
їм такі заголовки:
1. Джерина сім’я на панщині«
2, Перший виступ Миколи Джері проти пана.
200

198. З, Гірка доля кріпака.
А-. Боротьба Миколи проти панського свавілля.
5, Втеча Миколи Джері та інших кріпаків на са-
харні*
Кожну з цих п’яти частин тепер слід поділити на
кілька менших. Заголовки до головних та другорядних
частин і будуть пунктами складного плану. Подаємо
розгорнутий план першого пункту»
1, Джерина сім’я на панщині'
а) загальний вигляд панського току;
б) картина осіннього сонячного дня;
в) молотьба на панському току;
г) думки Миколи про багатство пана і бідність
кріпаків.
ПЛАН РОЗПОВІДІ ПРО ЛІТЕРАТУРНОГО ГЕРОЯ
Щоб підготувати усну розповідь про літературного
героя або написати про нього твір, перш за все потрібно
скласти простий або складний план. У плані мають
бути відбиті основні питання» які характеризують літе­
ратурного героя (його зовнішність, соціальне становище,
риси характеру і вдачі, мова, ставлення героя до інших
людей і навколишнього світу тощо).
Подаємо для прикладу простий план до усної розпо­
віді на тему «Чим мені подобається Нимидора?»
* і . Нимидора — один з найпривабливіших образів
у повісті «Микола Джеря».
' Перше знайомство читача з дівчиною.
; 3, Незвичайна краса героїні.
4 Лагідність, доброта, працьовитість Нимидори.
*& Вірність у коханні.
**'6. Нимидора помирає з туги за коханим-
7. Чарівний образ Нимидори буде завжди зі мною,
Складаючи план до теми, слідкуємо за тим* щоб
у ньому було висловлене особисте ставлення до героїні»
201

199. У складному плані до твору виділяємо вступ, основ­
ну частину і висновок. Формулювання основної частини
плану повинне відбивати головну думку усної розповіді
чи письмового твору, яка конкретизується у її підпунк­
тах, Три частини складного плану найкраще позначати
римськими цифрами, а підпункти — арабськими.
Ось яким може бути складний план до твору на тему
«Микола Джеря — борець проти панського гніту»:
I. Вступ. Микола Джеря — головний герой одно­
йменної повісті.
II. Основна частина. Змалювання Миколи Джері як
борця за щастя народу.
1. Зародження у Миколи ненависті до експлуата­
торів.
2. Перша сутичка з осавулою.
3. Втеча від пана як вияв протесту проти кривд­
ників.
4. Непримиренність Миколи до соціальної неспра­
ведливості.
III. Висновок. Боротьба Миколи проти панського
гніту до смерті.
ВИПИСУВАННЯ ЦИТАТ З ЕПІЧНОГО ТВОРУ
Щоб розповідь про літературного героя була кон­
кретною, потрібно наводити цитати з твору, які характе­
ризують персонажів. Цитати повинні бути різноманіт­
ними і всебічно розкривати героя твору. Так, для розпо-і
віді про Миколу Джерю варто виписати цитати, в яких
розкриваються його портрет («Чорне волосся на голові,
чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій сви­
ті»), здібності, які він виявляє з дитинства («Ще малим
хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився
грати козачка»). У цитатах мають передаватися і риси
його непокірної вдачі («Осавула замахнувся на Миколу
нагайкою. Микола одскочив у жито, піднявши серп
202

200. угору»). У мові розкриваються його ненависть до панів
(«Бодай ту панщину дідько забрав собі до пекла!»),
ніжне ставлення до Нимидори («Скажу тобі, моє серце,
що на душі маю...») тощо.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ІВАН ФРАНКО
ЖИТТЯ І ПОБУТ СУЧАСНОГО СЕЛЯНИНА
НА ВКРАЇНІ
«Микола Джеря» — се не перша проба д. Нечуя спи­
сувати картини з людського життя. Кождому ще, певно,
живо стоять перед очима і Панас Круть, рибалка, і без­
смертні баба Параска та баба Палажка. Але в «Миколі
Джері» автор значно розширив рамки образу, бо заду­
мав списати життя селян українських, яке воно було
перед 1861 р. (перед «волею»), і яке стало після того. Як
там критика оцінить уклад, виповнення, ідею сеї пові­
сті,— для мене вона — історія всього українського се­
лянства в тоту важку епоху, написана в однім широкім
образі. Як таку я й розгляну її.
Микола Джеря, син небагатих, панщизняних роди­
чів з села Вербівки, пізнає бідну служницю-кріпачку
Нимидору і жениться. Але панщина доїдає йому, він
часто стає проти пана і його осавулів та других слуг,
і часто приходиться йому терпіти за те кари. Далі,
змовившися з кількома селянами, він утікає з дому,
лишаючи молоду жінку з дитиною і стару матір. Він
заходить в Канівщину, на сахарні, відтам далі, аж поки
не впинився в Акерманщині в Бессарабії, де в рибаках
проживає цілих двадцять літ, доки не даровано волю.
Вернувши додому, він не застає ні матері, ні жінки Ни­
мидори, тільки доньку, вже замужем, жиє при ній
і знову стоїть по-давньому за громадою проти панських
та попівських неправд. Ось і весь зміст повісті. Тут нема
того, що раніше звали «інтригою», запутанням, аван­
тюрами та пригодами, тут все йде простою щоденною
203

201. ходою. Зате є тут пречудові, а заразом вірно з природи
схоплені картини, як життя бурлаків у сахарнях та
в акерманських риболовлях, є тут глибоко потрясаючі
душу уступи, як описання життя Нимидори в под­
війній (хазяйській і панщизняній) службі та картини
нелюдського поступування поміщика і його слуг
з підданими...
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Н е п о р о ж н і й О. Рідного слова сіяч.— У кн.: Н е ч у й -Л е -
а и ц ь к и й І. Твори.— К., 1965.
2. П о х о д з і л о М. Іван Нечуй-Левицький. Літературний пор­
трет. — К, 1966.

202. Як син селянина, вигодуваний
твердим мужицьким хлібом, я почу­
ваю себе до обов’язку віддати працю
свого життя тому простому народові.
Іван Франко
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року
в с. Нагуєвичах Дрогобицького повіту (тепер с* Івана
Франка Дрогобицького району Львівської обл.) в родині
коваля. З батьківської кузні він виніс перші знання про
життя галицького селянства, про працю людини, а від
матері перейняв любов до народної пісні. У 1875 р.
закінчив Дрогобицьку гімназію і вступив на філософ­
ський факультет Львівського університету.
Друкуватися почав 1874 р. у студентському жур­
налі «Друг». У 1877 р. Франка та інших членів редакції
«Друга» заарештовують, після цього арешти відбува­
лись у 1880 та 1889 рр. Іван Якович продовжує займа­
тись видавничою діяльністю: разом з Михайлом Павли­
ком видає журнал «Громадський друг», після його
закриття — альманахи «Дзвін» і «Молот», а згодом —
революційно-демократичний журнал «Житє і слово».
У 1893 р. він захищає у Відні докторську дисертацію
на звання доктора філософських наук.
205

203. 1887 року виходить перша збірка його поезій «З вер­
шин і низин» — найвидатніше явище в українській пое­
зії після «Кобзаря» Тараса Шевченка. Згодом вийшли
друком збірки «Зів’яле листя» (1896), «Мій Ізма-
рагд» 1(1898), «Із днів журби» (1900), філософська пое­
ма «Мойсей» (1905). У 80-х роках побачили світ найкра­
щі повісті Івана Франка «Борислав сміється» (1882) та
«Захар Беркут» (1883). Здобула популярність п’єса
«Украдене щастя» (1893). Лише частина спадщини ве­
ликого українського письменника опублікована у 50-ти
томах.
28 травня 1916 року Іван Якович помер. Його похо­
вано у Львові, на Личаківському кладовищі. Наш народ
гідно шанує пам’ять Івана Франка. Його іменем наз­
вано один з обласних центрів України, Львівський
державний університет, с. Нагуєвичі, багато вулиць.
У рідному селі великого Каменяра та у Львові відкрито
літературно-меморіальні музеї Івана Франка.
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
ІВАН ФРАНКО
... Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з най­
кращих українських письменників — з Іваном Фран­
ком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите,
хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний
мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях
бороди щось енергічне» уперте. Рудувате волосся непо­
кірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, він
тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — і вас
здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами,
мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей,
а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об
кремінь і сипле іскри.
1 Ізмарагд — так називали в давнину збірник повчань, правил
християнської моралі. Словом «мій» підкреслено своєрідність демок­
ратичних поглядів поета.
206

204. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житей­
ського бою!
Не можу забути одного образу, який врізавсь мені
у пам’ять. Се було два роки назад, коли я востаннє
бачився з ним. У своїй убогій хаті сидів він за столом
босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті
й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба
у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою.;.
Літературна продуктивність Франка така велика, що
ще 9 літ тому назад, коли святкували 25-літній ювілей
його літературної діяльності, один список його творів
займав цілу книжку на 127 сторінок.
Тепер Іван Франко, 50-літній сильний мужчина,
всі сили свої оддає українській літературі і науці, і ще
немало може зробити для рідної культури. На його
творах, в його ідеях виховалось уже ціле покоління...
Я ще раніше сказав, що Франко явився новатором
у галицькій літературі. Не тільки в формі, в літератур­
ній манері, а і в своїх відносинах до фактів життя, які
він малює. Село цікавить його не з етнографічного боку,
як попередніх письменників, він не ідеалізує сільське
життя. Його інтересують соціальні і економічні сторони
того життя, гніт, страждання і всяка кривда...
Любима форма, в яку Франко одягав свої прозаїчні
твори, — се короткі оповідання, котрі йому найбільше
удаються. Але він пише і великі повісті. В історичній
повісті «Захар Беркут», з часів нападу монголів на Кар­
патську Русь в 1241 році, його цікавить боротьба двох
елементів: гордого, егоїстичного боярства, що живе
тільки для себе, для своїх вузьких, класових інтересів,
з нижчим, біднішим класом народу, який обстоює і бо­
ронить громадські інтереси, не спиняючись перед жерт­
вою для загального добра...
Реаліст у кращому розумінні сього слова, Франко
в своїх прозаїчних творах любить спинятись на двох
темах: 1) боротьба капіталу з працею і її обстанова;
2) пробудження людського чувства у людей, які
здаються зовсім пропащими.
207

205. Інтерес до сеї останньої теми говорить нам, що Фран-
ко має велику віру в людей...
Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра
в світлу будучність для нашої землі. Воно прийде, те
нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки
розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла,
хоч би довелось вкрити кістками шлях до нового життя.
Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому
вірші «Каменярі»,..
Але людина, яка б вона сильна не була, не може жи­
ти самою боротьбою, самими громадськими інтересами.
Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий
вінок життя народного. У Франка є прекрасна річ —
лірична драма «Зів’яле листя». Се такі легкі, ніжні
вірші, з такою широкою гамою чувства і розуміння
душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому оддати
перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові,
співцеві кохання і настроїв...
Взагалі Франко — лірик високої проби, і його лірич­
ні вірші просяться часто в музику. Деякі з них і справді
положено на голос Лисенком і другими.»,
1. Використавши рекомендовану літературу, підготуйте короткі
повідомлення для виступу в класі на теми: «Які враження виніс *
Франко з дитячих років?», «Де письменник здобував освіту?, «Ареш­
ти Івана Франка».
2. Девізом у житті Франка були слова: «Лиш боротись — значить
жить!» Які факти з життя письменника свідчать про його незламність
у боротьбі з ворогами трудящих?
3. Максим Рильський стверджував: «Франко живе в народній
пам’яті як великий Каменяр». Як ви думаєте, чому ми його так нази­
ваємо?
4. Як Михайло Коцюбинський у рефераті про Івана Франка
характеризує письменника як людину? Що найбільше вражало
Коцюбинського в особі Франка?
5. Доведіть на основі фактів із життя і творчості Івана Франка
правдивість і щирість слів, висловлених у одному з його віршів;
Дай працювать, працювать, працювати,
В праці сконать!
6. Назвіть головні поетичні збірки Франка. В яких жанрах, крім
ліричних, він виступав у літературі?
208

206. 7. Розкажіть, як иаш народ вшановує пам’ять Івана Франка. Чи
е у вашому регіоні місця, пов’язані з іменем цього письменника?
8. Заповніть клітинки назвами прозових і драматичних творів
Франка:
ВЕЛИКІ ДВІ СИЛИ
«Пісня і праця — великі дві сили!»— ці крилаті
слова належать Івану Франку. Справді, великий Каме­
няр виявився невтомним трудівником на ниві культури
і науки. Він зробив значний внесок у філософію, еконо­
міку, фольклористику, літературознавство, педагогіку
та інші галузі знань. Любов до праці прищепив йому
батько — сільський коваль Яцько. Мати уміла опоети­
зувати працю чарівною українською народною піснею,
Пісня і праця стали могутніми крильми літературної
творчості Франка, тими двома силами, які надихали
його на сподвижництво в ім’я рідного народу все життя.
ПІСНЯ І ПРАЦЯ
Пісне, моя ти сердечна дружино,
Серця відрадо в дні горя і сліз,
З х^ти вітця, як єдинеє віно
К тобі любов у життя я приніс.
Тямлю як нині: малим ще хлопчиною
В мамині пісні заслухувавсь я;
Пісні ті стали красою єдиною
Бідного мого, тяжкого життя.
1 Віно — посаг, придане.
209

207. 1 Знайдіть у поезії рядки, в яких автор характеризує народну
пзснго. Виразно прочитайте їх. Виділіть у них яскраві епітети, порів­
няння, метафори.
2. У якому тоні, з якою інтонацією потрібно читати цей вірш?
3. Як Іван Франко висвітлює роль праці в людському житті?
Що сказано про працю людини в Конституції України?
4. Доведіть на основі відомих вам фактів, що «пісня і праця —
великі дві сили».
5. Напишіть невелику творчу роботу на одну з тем: «Радість моя,
пісне!», «Праця, яка приносить мені задоволення».
ФІЛОСОФСЬКІ РОЗДУМИ ПРО ж и т т я
Для поетичних творів Франка характерне філософ­
ське заглиблення у складні явища життя, людську ду­
шу і розум. Для філософської лірики характерне вико­
ристання біблійних образів. Часом це оригінальні літе-
ратурні жанри, як, наприклад, притчі — старовинні
повчальні розповіді про людські життя й мораль. Зраз­
ків цього жанру чимало віднайдемо у збірці «Мій Ізма-
рагд» («Притча про життя», «Притча про приязнь»,
«Притча про нерозум»). До філософської лірики нале­
жать вірші-мініатюри з циклу «Строфи», де в стислій
формі поетично висловлюються моральні народні за­
повіді.
Чимало рядків із цих творів стали крилатими,
ЛЕГЕНДА ПРО ПІЛАТА
Пілат Христа віддав катам на муки
І мовив: «Я невинен, вам бажалось!»
Взяв воду і, прилюдно вмивши руки,
Пішов обідать, мов ніщо й не сталось.
Та сталось так: немов на вид гадюки,
На вид його урозтіч все пускалось—
Раби, прислуга.., навіть заметалось
Безстрашне серце в воїна-звірюки.
211

208. Пішов на кришу, де чекала жінка,
Так та з страху лиш скрикнула в нетямі,
Вниз верглась і розбилася об камінь.
Пішов в покій, де в пуху спить дитинка,
Так та лиш витріщила оченята
На нього й вмерла, диким жахом стята.
*
І Бог поклав клеймо на грудь Пілата,
Життя, смерть, тіло й дух його прокляв
Гірш Каїна, бо Каїн, вбивши брата,
Не мив рук з крові, винним чувсь, тікав.
А сей, що правду чисту в руки ката
Віддав, одвіт від себе відпихав:
То й правда вся була йому віднята,
Все, чим він жив, гордивсь і віддихав.
Сім’я його пропала* наче тінь,
І кесар з служби з ганьбою прогнав,
І рідний город випхнув з своїх стін.
Старий, слабий, край шляху він стогнав,
Шматка просив, та до кінця ворожі
Камінням в нього кидали прохожі.
*
А як умер, хтось трупа взяв за ноги
І вкинув в яму й камнями прикидав,—
Та через ніч труп знов покрай дороги
Лежав — гріб тіло кляте з себе видав.
Тоді стягли тернів, будяччя купу,
І трупа вергли, й жар підвергли лютий;
Терни згоріли, та нічого трупу
В огні не сталось — він лежав неткнутий.

209. ♦Мамо, голубко! — було налягаю.—
Ще про Ганнусю, Шумильця вінки!»
«Ні, синку, годі! Покіль я співаю,
Праця чекає моєї руки».
Мамо, голубко! Зарана в могилі
Праця й недуга зложила тебе,
Пісня ж твоя в невмираючій силі
В мойому серці ясніє, живе.
Ох, і не раз тая пісня сумненька
В хвилях великих невгодин життя
Тихий привіт мені слала, мов ненька,
Сил додала до важкого пуття.
«Синку, кріпися! —■мені ти твердила.—
Адже ж не паном родився ти, чей!
Праця, що в гріб мене вчасно вложила,
Та лиш тебе доведе до людей».
Правда, матусю! Спасибі за раду!
Я її правди не раз досвідив.
Праця дала до життя мні принаду,
Ціль дала, щоб в манівцях не зблудив.
Праця ввела мене в тайники темні,
Відки пісень б’є чарівна нора,
Нею дива прояснилися земні,
Згадка нужди людської стара.
Пісня і праця — великі дві сили!
їм я до скону бажаю служить;
Череп розбитий — як ляжу в могилі,
Ними лиш зможу й для правнуків жить.
1883 р.
1 Шумилець — персонаж народної пісні.

210. Тоді, каміння жорнове на шию,
На руки й ноги начепивши, в море
Прокляте тіло ввергли в чорторию.
Та повривались шнури конопляні,
І труп Пілата, всій землі на горе,
Ще й досі плавле десь по океані.
1889 р.
ПРИТЧА ПРО ПРИЯЗНЬ
Вмираючи, покликав батько сина,
Що був його єдиная дитина.
І мовив, звівши голову стару:
«Мій синку, швидко я, мабуть, умру.
Дав Бог мені прожити много літ,
Добра надбати і пізнати світ.
Добро тобі лишаю. Не марнуй
Його, та й понад міру не цінуй.
Не думай в нім мету життя знайти,—
Се сходи лиШ до вищої мети.
Та, крім добра, ти маєш, синку, те,
Що найважніше — серце золоте.
Досить науки і здоровий ум,
І вже пройшов ти молодості шум.
Одного лиш бажаю ще тобі:
Щоб мав ти друга щирого собі».
Син мовив: «Татку, дяка вам і честь!
Та в мене друзів щирих много єсть».
«О синку, много при їді й вині,
Га в горю помогти — напевно, ні!

211. Я, сімдесят п’ять літ проживши, вспів
Знайти одного лиш — та й то напів».
«Ні, татку,— мовив син,— з моїх друзяк
Піде за мене кождий хоч на гак!»
Всміхнувсь отець. «Щасливий, синку, ти,
Та я би радив пробу навести.
Заріж теля і запакуй у міх,
А ніччю йди з тим до друзяк своїх.
Скажи: «Біда! Я чоловіка вбив!»
Проси, щоб захистив тебе і скрив.
Своїх так перепробуй, а потім
Застукай і в мойого друга дім».
Послухав син. Як смерклося цілком,
Пішов, важким нав’ючений мішком.
До друга найлюбішого воріт
Застукав: «Живо, живо отворіть!»
Явився друг. «Се що тебе жене?»
«Я чоловіка вбив! Сховай мене!»
Та сей, не відчиняючи воріт,
Сказав: «Тікай! Чи ще мене й мій рід
Ти хочеш у тяжку біду вплескать?
Адже ж коли почнуть тебе шукать,
То де ж підуть насамперед? Сюди!
Бо знають, що я друг твій! Геть іди!»
Пішов по інших своїх другах син,—
Не скрив його, не втішив ні один.
А дехто мовив: «Забирайся ти!
Я зараз мушу властям донести.

212. Адже ж всі знають, як дружили ми,—
Ще скажуть, що до спілки вбили ми»„
Отак всю ніч продвигавши свій міх,
До батькового друга він прибіг,
«Рятуйте, дядьку! Я людину вбив,
Та вже й у місті шуму наробив!
Ось труп! Там десь погоня вже жене!
Ой пробі, скрийте трупа і мене!»
Старий живенько замки відкрутив
І з міхом парубка в свій двір пустив.
♦Ну, ну, ходи, небоже, скрийся тут!
А трупа десь я впру в безпечний кут».
Замкнув ворота, взяв на плечі міх —
Та парубок упав йому до ніг.
♦Спасибі, дядьку! Не турбуйтесь, ні!
Ніяке зло не сталося мені».
І він сказав йому батьківську річ
І все, що діялося з ним сю ніч,
І як подвійно тут він скористав:
Фальшивих друзів збувсь, а вірного пізнав.
1898 р.
СТРОФИ
2
Мужню силу хоч похилить горе,
Та не зломить, в підлість не поверне;
Так і свічку хоч схили додолу,
Свого світла вниз вона не зверне.
215

213. 6
Хто має мудрість, а з неї
Ближнім не хоче вділити.
Той має скарб многоцінний,
В міх шкуратяний зашитий.
19
Книги— морська глибина".
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить»
28
Хто з всіми добрий хоче буть,
Той швидко втратить добрий путь.
Не може при добрі той жить,
Хто хоче злу Й добру СЛуЖИТЬс
Бо ХТІВПІИ догодить обом,
Він швидко стане зла рабом,
1898 р.
НЕ ВИСОКО МУДРУЙ
Не високо мудруй,
Але твердо держись,
А хто правду лама,
З тим ти сміло борись!
Не бажай ти умом
Понад світом кружить;
А скоріш завізьмись
В світі праведно жить,
1898 р.
1. На які жанри діляться ліричні твори?
2. Знайдіть афористичні рядки у філософській .ліриці Івана Франка.
216

214. 3. Що ви янаете з Нового Заповіту про Хриета і Пілата?
Як І. Франко у «Легенді про Пілата» трактує ці образи? Яких людей
він показав у образі Пілата? Яке покарання їх чекає? У чому актуаль­
ність цієї поезії?
4. Прочитайте у словничку з теорії літератури, що таке притча,
і поясніть, чому твір Франка «Притча про приязнь» належить до цьо­
го літературного жанру. Яка головна думка ціеї поезії? В яких словах
вона виражена? Визначте віршовий розмір.
5. Як у вірші «Не високо мудруй» виражені роздуми поета про
мудрість і правду в житії? Сформулюйте провідну думку вірша.
В яких словах вона виражена? Визначте віршовий розмір поезії і ха­
рактер римування.
6» Знайдіть ключ для прочитання відомого афоризму із поетично­
го циклу Франка «Строфи»!
ІСТОРИЧНА ПОВІСТЬ ПРО ТУХОЛЬСЬКУ ГРОМАДУ
В Історичній повісті «Захар Беркут» Іван Франко розповідає про*
те, як волелюбний народ Руської землі боровся з монголо-татарськими
загарбниками.
Діялося це в XIII столітті. Серед Карпатських гір у квітучій доли­
ні, оточеній стрімкими скелястими стінами, лежало старовинне
руське село Тухля. Мешканці цього села складали єдину трудову гро­
маду, якою керували шановані люди на чолі з найстарішим і найдос-
відченішим чоловіком — Захаром Беркутом. У громаді всі мали рівні
права, жили мирно й дружно. Тухольська громада була вільною і не­
залежною.
Та ось на Тухольщині з'явився боярин Тугар Вовк. Він прагне за­
володіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні
тухольці не скоряються боярину. Громада одностайно ухвалює вигна­
ти Тугара Вовка з Тухольщини.
Все це відбувалося втой час, коли монгольські полчища, вдершись
на Руську землю, підступили вже до Карпат, знищуючи все живе на
своєму шляху. Розлютований боярин іде до монголів і обіцяє провести
їх через гори, сподіваючись за допомогою нападників помститися
непокірним тухольцям.
217

215. Разом з Тугаром Вовком у монгольський табір потрапляє його
дочка Мирослава, яка, на противагу своєму батькові, пройнялась гли­
бокою повагою до тухольців та їхніх порядків і до того ж щиро по­
кохала наймолодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами за межами села загинуло багато
Тухольських юнаків, а Максима Беркута було взято в полон» [Нижче
подаються розділи повісті, в яких показана героїчна оборона тухоль-
цями своєї рідної землі від нападників.
ЗАХАР БЕРКУТ
(Скорочено)
VI
Дивний сон снився Захарові Беркутові. Здавалось
йому, немоб нині їх дорічне 1 свято «Сторожа» 2, і вся
громада зібрана довкола каменя при вході тухольської
тіснини^ дівчата з вінками, молодці з музикою» всі
в празничних чистих строях Оце він, найстарший віком
у громаді, перший наближається до святого каменя і по­
чинає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, бо­
лючі чуття опановують його серце під час молитви;
щось щемить у нього в глибині душі,— і сам він не знає,
що такого. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах
звичайної молитви він відступає від стародавніх, зви- ‘
чаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пори­
ваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена
нею, паде ниць на землю, і сам він робить те саме. Але
слова не перестають плисти, темно робиться кругом,
чорні хмари покривають небо, громи починають бити,
блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід
осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звіль­
на перехиляючись, святий камінь рушається з місця
і з страшенним лускотом валиться на нього.
1 Дорічне — щорічне.
2 «Сторож» — назва великого кам’яного стовпа, що, немов вар­
товий, стояв у вузькому проході в тухольську долину; тухольці
вважали його священним.
3 Стрій — одяг.
218

216. ' — Що се може значити? — питав сам себе Захар,
роздумуючи над своїм сном.— Щастя чи нещастя? Ра­
дість чи горе? — Але він сам не міг знайти відповіді на
те питання, тільки сон сей лишив по собі якесь важке
почуття, якусь хмару суму на Захаровім чолі.
Швидко справдилось те почуття! Саме пополудні на­
стигли страшні несподівані вісті до Тухлі. Пастухи
з сусідньої полонини прибігли без духу до села, голося­
чи що бачили якусь бійку коло боярського дому, якусь
громаду незвісних чорних людей і чули незрозумілі,
роздираючі крики. Майже вся тухольська молодіж,
уоружившись у що хто міг, побігла на місце бою, але
зупинилась оподалік, побачивши кроваве і трупами
вкрите побоєвище, а боярський дім окружений хмарою
монголів. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збу­
рення 2 боярського дому, погибли в нерівній боротьбі
з тими наїзниками. Не знаючи, що діяти, тухольська
молодіж вернула до села, розносячи всюди страшну
вість. Почувши її, затремтів старий Захар, і гірка сльоза
покотилася по його старім лиці.
— От і сповнився мій сон! — прошепотів він. -
В обороні свого села поляг мій Максим. Так воно й тре­
ба. Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не
кождому лучається. Не сумувати мені за ним, але раду­
ватись його долею.
Так потішав себе старий Захар, але серце його скимі-
ло 3 глибоко: надто сильно, всею силою своєї душі він
любив свого наймолодшого сина. Але швидко він скрі­
пився духом. Громада кликала його, потребувала його
ради. Купами тислися люди, старі й молоді, за село, до
тухольської тіснини, за котрою так близько стояв
страшний їх ворог. Перший раз, відколи засіла Тухля,
рада громадська зібралася нині без звичайних обрядів,
без знамена, серед брязку топорів та кіс, серед напівтри-
1 Голосити — оголосити, повідомити.
2 Збурення — зруйнування.
3 Скиміти — щеміти, боліти.
219

217. вожного, напіввойовничого гамору. Без порядку міша­
лися старці з молодцями, оружні з безоружними, ба
навіть жінки снували сюди й туди поміж громадою,
допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи
своїх погиблих синів.
— Що діяти? Що починати? Як боронитися? — гуло
в народі. Одна думка переважала всі інші: вийти грома­
дою перед тіснину і боронитися від монголів до остатньої
краплі крові. Особливо молодіж наставала на те.
— Ми хочемо згинути, як наші брати погинули
в обороні свого краю! — кричали вони.— Тілько по
наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину!
— В тіснині поробити засіки і з них разити монго­
лів! — радили старші.
Далі, коли гамір трохи втишився, заговорив Захар
Беркут.
— Хоч то воєнне діло — не моє діло і не мені, старо­
му, радити про те, до чого не можу приложити своїх
рук,— але все-таки я думав би, що не велика наша
заслуга буде, коли відіб’ємо монголів, особливо зважив
ши, що се нам не так-то й трудно зробити. Сини наші
погибли з їх рук, кров їх обагрила нашу землю і кличе
нас до пімсти. Чи пімстимось ми на ворогах наших,
на нищителях нашого краю, коли відіб’ємо їх від свого
села? Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з под­
війною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але
розбити їх — се повинна бути наша мета!
Громада з увагою слухала слів свого бесідника, і мо­
лодіж, податлива на все нове та несподіване, готова вже
була пристати на ту раду, хоч і не знала, як можна
її виконати. Але мноії голоси старців обізвалися
проти неї.
— Не в гнів тобі будь сказано, батьку Захаре,— за­
говорив один громадянин,— але твоя рада хоч мудра
і велику обіцяє славу, та неможлива для нас. Слабі наші
сили, а монгольська сила велика. Ще не наспіла поміч
від інших верховинських і загірських громад, а хоч і на­
спіє, то таки наша сила не вистарчить навіть на те, щоб
220

218. окружити монголів, не то вже щоб побороти ЇХ в одвер“
тій битві. А без того як ми розіб’ємо їх? Ні, ні! Замала
наша сила! Щастя наше, коли здужаємо відбити їх від
свого села і відвернути від шляху; розбити їх ми не май­
мо й надії!
Бачачи всю основність тих закидів, Захар Беркут,
хоч з болем серця, готов був покинути свою молодечо-
гарячу думку, коли втім дві несподівані події значно
піднесли настрій тухольської громади і змінили цілу її
постанову.
Долі селом вулицею надійшли одна за другою, при
звуках труб та дерев’яних трембіт аж три громади
уоруженої молодіжі. Кожна громада несла наперед себе
бойову хоругов 2, охочі, смілі їх пісні лунали далеко по
горах. Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховин­
ських і загірних громад. Хлоп в хлопа, мов рослі явори,
стали всі три відділи довгими рядами перед зібраною
громадою і склонили хоругви на знак привітання. Любо
було глядіти на ті здорові, рум’яні лиця, розігріті
мужньою відвагою і гордим почуттям того, що їм прий-
деться заступати своїми грудьми все, що найдорожче
у них на світі, що на їх оружжя вложено велике діло.
Радісний, громовий крик усіх тухольців стрітив їх при­
хід; тільки матері, що саме сьогодні стратили своїх си­
нів, заридали на вид того найкращого цвіту народного,
котрий завтра, може, так само поляже, скошений і по­
топтаний, як полягли нині їх ясні соколи. Заскиміло
серце і в старого Захара Беркута, коли поглянув на тих
молодців і подумав собі, як то пишно визначувався би
серед них його Максим. Та ні, годі! Мертвого не вернеш,
а живий живе гадає...
Ще не стихла радість із приходу тих пожаданих по­
мічників, ще громада не мала часу приступити до даль­
шої наради, коли втім з противного боку, з лісової про­
галини, що була над тухольською тісниною, показався
' Трембіта — музичний духовий інструмент.
2 Боева хоругЬв (хорогва) — бойовий прапор.
221

219. новий і зовсім уже несподіваний гість. На спіненім коні,
пообдиранім гіллям та колючками, припавши до його
шиї, щоб швидше й безпечніше їхати по лісі, не зачі­
паючись о галуззя, їхала, що кінь доскочить, якась лю­
дина. Хто се такий був — здалека годі було вгадати. На
ній був овечий монгольський кожух, обернений пелеха­
ми наверх, а на голові гарний бобровий ковпак, Молодці
прийняли приїжджу людину за монгольського вислан­
ця і виступили проти неї з луками. Але, виїхавши з лісу
та наблизившись над стрімкий обрив, по котрім треба
було злазити в тухольську долину, мнимий монгол зліз
із коня, скинув із себе кожух, і, всім на диво, показалася
женщина, в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі,
з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом.
— Мирослава, дочка нашого боярина! — закричали
тухольські молодці, не можучи відвести очей від пре­
гарної смілої дівчини. Та вона, очевидячки, й не диви­
лась на них, але, лишивши свого коня там, де з нього
злізла, живо почала озиратися за стежкою, куди можна
би спуститися в долину. Швидко її бистрі очі відкрили
таку стежку, майже зовсім укриту серед широкого че-
піргатого 1 листя папороті та колючих ожин. Певним
кроком, мов відроду до того привикла, зійшла стежкою
в долину і наблизилася до громади.
— Здорові були, чесна громадо,— сказала вона,
злегка паленіючи.— Я спішила звістити вас, що мон­
голи надходять, перед вечором будуть тут, то щоб ви
приготовилися, як їх приняти.
— Ми знали се,— загули голоси з громади,— се нам
не новина.
Голоси були різкі, неприязні дочці поганого боярина,
через котрого стілько молодців погибло. Але вона не об­
разилася тою різкістю, хоч, очевидно, почула її»
— Тим ліпше для мене, що ви вже приготовані,—
сказала вона. — А тепер прошу вказати мені, де тут
Захар Беркут.
1 Чепіргатий — зубчатий.
222

220. — Ось я, дівчино,— сказав старий Захар, набли­
жаючись. Мирослава довго, з увагою і пошаною гляділа
на нього.
— Позволь, чесний батьку,— заговорила вона трем­
тячим з внутрішнього зворушення голосом,— сказати
поперед усього, що син твій живий і здоров.
— Мій син! — скрикнув Захар,— Здоров і живий!
О Боже! Де ж він? Що з ним діється?
— Не лякайся, батьку, тої вісти, котру скажу тобі.
Твій син у монгольській неволі.
— В неволі? — скрикнув мов громом пришиблений
Захар.— Ні, то не може бути! Мій син радше дасть на
кусні порубати себе, аніж узяти себе в неволю. Се не мо­
же бути! Ти хочеш налякати мене, недобра дівчино!
— Ні, батьку, я не лякаю тебе, воно справді так.
Я ж тепер просто з монгольського табору, бачила його,
говорила з ним. Силою і підступом узяли його, закували
в залізні пута. Хоч без рани, а весь облитий був кров’ю
ворогів. Ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу.
— І що ж він говорив тобі?
— Казав мені йти до тебе, батьку, потішити тебе в
твоїй самоті й тузі, стати тобі за дочку, за дитину, бо я,
батьку (тут голос її ще дужче затремтів), я... сирота,
я не маю вітця!
— Не маєш вітця? Невже ж Тугар Вовк погиб?
— Ні, Тугар Вовк живий, але Тугар Вовк перестав
бути моїм батьком, відколи... зрадив... свій край і при­
став... у службу монголів.
— Сього можна було й надіятись,— відповів понуро
Захар»
— Тепер я не можу вважати його батьком, бо не хо­
чу зраджувати свого краю. Батьку, будь ти моїм вітцем!
Прийми мене за дитину! Нещасний син твій просить
у тебе сього моїми устами.
— Мій син! Мій нещасний син! — стогнав Захар
Беркут, не підводячи очей на Мирославу.— Хто мене
потішить по його страті?
223

221. — Не бійся, батьку,— може, він іще не страчений,
може, нам удасться видобути його на волю. Слухай ли­
ше, що наказував мені Максим!
— Говори, говори! — сказав Захар, поглядаючи
знов на неї.
— Він радив тухольській громаді не спиняти монго­
лів перед тісниною, але впустити їх у кітловину '. Тут
можна їх обступити і вирубати до остатнього, а коли ні,
то виморити голодом. Треба тілько поробити засіки 2 в
вивозі3 при водопаді і повиносити з села все добро гро­
мадське, все збіжжя, весь хліб, усю худобу, а потім
замкнути їх тут зо всіх боків. «Тут,— казав Максим,—
побідите їх або ніде інде!» Так радив Максим.
Уся громада з напруженою увагою слухала Миро-
славиної бесіди. Глибока мовчанка залягла над усіма,
коли стихли її слова. Тілько Захар гордо й радісно ви­
простувався, а далі з простертими раменами наблизився
до Мирослави.
— Доню моя! — сказав він.— Тепер я бачу, що ти
варта бути дочкою Захара Беркута! Се правдиві слова
мойого сина,— з них віє його смілий дух! Тими словами
ти здобула моє батьківське серце! Тепер я легше віджа-
лую сина, коли небо післало мені замість нього таку
доньку!
Голосно ридаючи, кинулася Мирослава в його
обійми.
— Ні, батьку, не говори так,— сказала вона.— Син
твій не буде страчений,— він повернеться тобі назад.
Він іще нині вечір буде тут разом з ордою, і коли Бог
поможе нам розбити її, то чей ми й його освободимо.
В тій хвилі в тіснині дався чути крик тухольських
вартових: «Монголи! Монголи!» — і вслід за тим при­
бігли вартові, голосячи, що монголи в незліченній силі
1 Кітловйна — котловина (від слова котел).
2 Засіка — штучна перешкода з повалених дерев,
3 Вивіз — узвіз, дорога, що веде на гору між високими стрімкими
скелями,
224

222. показалися в долині над Опором Тут приходилось
рішатися живо, що діяти, як боронитися. Захар Бер­
кут ще раз обстав за тим, аби впустити монголів
в тухольську кітловину і тут, обскочивши їх, вирізати
або виморити всіх до ноги.
Тепер уже не піднімалися голоси, противні тій ра­
ді,— і швидко громада рішилася. Всі кинулися до своїх
хат, аби хоронити своє добро в ліси. Сторонські молодці
щодуху рушили на горішній бік долини, до водопаду,
щоб поробити засіки в вивозі і не дати туди монголам
пройти. Страшний розрух зробився в селі. Крик, розкази
й запитання, рик волів і скрип дерев’яних двоколісних
теліг лунали з усіх усюдів, глушили слух і котилися по
горах. Сумно прощали тухольці свої хати, й подвір’я, й
огороди та засіяні ниви, котрі нині ще мала зруйнувати
і столочити страшна монгольська повінь. Матері несли
своїх заплаканих дітей, батьки гнали худобу, везли
на возах домашній спряток, мішки з хлібом і одежею.
Курява стояла над селом, тільки потік сріблистою во­
дою шумів собі, як звичайно, і старий величезний Сто­
рож при вході в тухольську тіснину стояв понуро, опу­
щений, сумовитий, немов жаліючи своїх дітей, що поки­
дали оцю гарну долину, немов нахиляючись у сторону
тіснини, щоб своїм величезним кам’яним тілом застави­
ти їм дорогу. Засумувалась і стара липа на копнім май­
дані 2 за селом, а ревучий водопад, переливаючись у
кармазинових 3 променях заходового сонця, непоруш­
ним кровавим стовпом стояв над опустілою тухольською
кітловиною.
Вже зовсім опустіло село. Хати потонули в вечірньо­
му тумані; курява уляглась по дорозі, замовкли голоси
і крики, немов відвічна пустиня пожерла все життя сеї
долини. Сідало сонце за тухольські гори, тонучи в ле-
1 Опір — назва річки.
2 КЬпний майд&н — майдан для громадських зібрань; копа.—
збори громадян (у давні часи).
3 Кармазиновий — малинового кольору; карм&зин ~ дороге сук-
ио малинового кольору.
8 «Українська література*, 7 кл. 225

223. геньких червоних хмарах; темні смерекові ліси довкола
Тухлі шептали тихо, таємничо, немов передавали собі
якусь зловіщу новину. Тільки земля, не знати чому,
глухо стугоніла і стогнала: повітря, хоч ясне й погідне,
тремтіло якимось дивним, змішаним гомоном, від кот­
рого дрож проймала й насмілішого. А далеко-далеко
по лісах, у глибоких темних ярах, між недоступними
ломами 1 вили вовки, гавкали уриваним голосом лиси,
бегетіли 2 олені, ричали тури. А в селі так тихо, так
мертво! А на небі так ясно, так погідно! Але ні. Ось на­
раз щезло сонце за чорною живою хмарою, що стіною
тягне з заходу, наповняючи повітря диким вереском і
спускаючись над Тухлею. Се віщуни і невідступні това­
риші орди, гайворони та круки, тягнуть незліченними
стадами, чуючи поживу. Зловіще птаство б’ється в по­
вітрі, розривається плахтами і кидається в різні боки,
мов хмари, биті бурею. Тухольські сумирні стріхи від­
разу вкрилися чорними гістьми, а гамір їх клекотів, мов
кип’яток у величезнім кітлі. Німо, нерухомо стоячи над
стрімкими берегами своєї кітловини, гляділи тухольці
на погане птаство і в дусі проклинали тих віщунів смер­
ті й руїни.
Але живо вид змінився. Мов через прірву в тамі3ва­
литься осіння повінь, так почали в кітловину валитися,
чорні почвари з страшенним криком. Ряди тислися за
рядами, без кінця і впину; мов вода під водопадом, так
вони зупинялися, вийшовши з тісного гирла, формува­
лися в довжезні ряди, посувалися звільна, без опору за­
ливаючи пусту рівнину. Передом, дорогою, їхав на білім
коні страшний велетень, Бурунда-бегадир, а обік нього
другий, менший їздець — Тугар Вовк.
Звільна їхали вони наперед, немов щохвилі ждали
нападу з села. Але нападу не було, село лежало мов піс­
ля чуми. З страшним криком кинулися перші ряди мон­
голів на хати, щоб, по свойому звичаю, різати, грабува­
ти,— але різати не було кого, хати були пусті. З лютим
1 Ломи — повалені вітром дерева.
2 Бегетіти — тривожно ревіти.
3 Т&ма — гребля, загата.
226

224. криком кидались монголи від хати до хати, вивалюючи
двері, руйнуючи плоти й ворота, розбиваючи діжки і
плетінки, розвалюючи печі. Але вся їх лютість була да­
ремна,— в селі ніхто не показувався.
— Прокляті пси! — говорив Бурунда до Тугара Вов­
ка.— Зачули нас, поховалися!
— Чи заночуємо тут, бегадире? — спитав Тугар
Вовк, не відповідаючи на замітку бегадира.
— Поки не зустрінемось з тими псами, поти не мо­
жемо ночувати,— відмовив Бурунда.— Веди нас до
виходу з сеї ями! Треба забезпечити собі вихід!
— Вихід безпечний,— успокоював Тугар Вовк, хоч
і самому якось ніяково було бачити, що всі тухольці так
чисто винеслися з села. І хоч успокоював бегадира, то
все-таки просив його крикнути на військо, щоб покину­
ло шукати добичі і спішило до виходу. Неохітно пішли
перші ряди монгольської орди, коли тим часом задні все
ще тислися через тіснину, чимраз густіше заливаючи
кітловину»
Ось уже чільний відряд вийшов із села і спішив до
вивозу, викуваного в скалі. З долини нічого не видно
було в вивозі, і безпечно підійшли монголи аж під
стрімку кам’яну стіну, в котрій прокований був вивіз.
Коли втім разом зверху стіни посипалось величезне
каміння на монголів, калічачи та розбиваючи їх. Зойк
напасників, ранених і повалених на землю, вдарив під
небо, Закрякала хижа птиця над своїми жертвами. Вже
напасники почали подаватися взад і вбоки, коли втім
Бурунда і Тугар Вовк з голими мечами кинулись їм
навперейми.
— Куди ви, безумні? — ричав ярим туром Бурун­
да.— Ось перед вами вхід до вивозу, туди за мною!
І, пхаючи перед собою цілу юрбу, він кинувся в тем­
не гирло вивозу. Але тут чекала напасників добра стрі­
ча. Градом посипалось каміння на їх голови, і не одному
з вояків Чінгісхана 1кров залила очі, мозок бризнув на
1 Чінгісхан (1155—1227) — монгольський полководець-завойов-
ник; відзначався своєю жорстокістю.
8* 227

225. кам’яні стіни з розбитого черепа. Мов з пекла, ревнули
крики і стогнання з темного вивозу, але понад ними все
голосніше гримів голос Бурунди: «Далі, заячі серця,
далі за мною!» — і нові купи, невважаючи на новий
град каміння, поперлися в вивіз.
— Далі горі вивозом! — кричав Бурунда, щитом
заслонюючись від спадаючого згори каміння.
Тим часом Тугар Вовк, побачивши на версі берега
громадку молодців, велів стоячим перед вивозом монго­
лам сипнути на них стрілами. Зойки розляглися на го­
рі — і голосно завили з радості монголи. Але за своїх
трьох ранених тухольські молодці з подвійною лютістю
почали кидати величезними плитами на напасників.
Тільки ж се все не було би стримало завзятого Бурунду,
коли б усередині, на скруті вивозу, не показалася неспо­
дівана завада: вивіз завалений був аж до верха величез­
ним камінням. А тут тухольці нападали чимраз люті­
ше, каміння сипалось, мов град, монголи падали один
за другим,— і Бурунда побачив вкінці, що даремна його
завзятість, бо пройти туди годі, поки не вдасться зіпхну­
ти тухольців з верха.
— Назад! — крикнув Бурунда, і невеличка решта
монголів, що лишилася зі штурмуючої купи, без ду^у,
мов камінь з пращі, вилетіла з вивозу.
— Вивіз завалений! — сказав, важко дишучи, Бу­
рунда до боярина, обтираючи собі піт і кров з лиця.
— Покиньмо їх на тепер, нехай тішаться! — сказав
Тугар Вовк.
— Ні,— скрикнув Бурунда, з погордою поглядаючи
на боярина,— вояки великого Чінгісхана не вміють
відкладати діла на завтра, коли можна його зробити
сьогодні.
— Але що ж тут сьогодні зробимо? — спитав Тугар
Вовк, поглядаючи з дрожжю в темне гирло вивозу, з
котрого ще видобувалися страшні стогнання смертельно
ранених, недобитих монголів.
— Зігнати тих псів відтам з гори! — крикнув люто
Бурунда, показуючи рукою на хребет скалистого бере­
228

226. г&.— Драбин сюди! Передні на драбини, а задні відга­
няй їх стрілами! Побачимо, чия візьме!
8 поблизьких хат назношено драбин і, за радою Ту-
гара Вовка, позбивано їх півперечними жердками немов
у широку стіну. Тухольці з гори придивлялися тій робо­
ті спокійно. Ось уже монголи з криком підняли свою
збірну драбину і поперли її до камінної стіни. Камін­
ням, стрілами і рогатинами стрітили їх тухольці, але не
вдіяли нічого монголам, бо коли один та другий упав
поражений, то інші двигали велику драбину дальше*
а на місце зраненого прискакували свіжі. А рівночасно
задні ряди монголів пускали вгору свої стріли і приси­
лували тухольців податися взад. Страшна драбина жи­
во наближалася до стіни. Тривога почала опановувати
тухольців...
Недалеко від побоєвшца, захищений кам’яною бри­
лою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий
при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав
рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати
їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці,
коли втім деякі залякані вояки прибігли до нього, спові
щаючи про небезпеку.
— Що ж я вам, діточки, пораджу? — сказав старий,
але Мирослава схопилася з місця і побігла оглянути
небезпеку.
— Не бійтеся,— сказала вона тухольцям,— живо
ми поворожимо їм! Нехай собі стріляють, а ви рати­
ща 1 в руки, і плазом додолу! Аж коли передні пока­
жуться до половини на горі, тоді разом на них! Самі
вони заслонять вас від стріл, а обаливши 2 передніх,
ви обалите й задніх. Сумерки сприяють нам, і, відбивши
їх сим разом, будемо мати спокій на всю ніч.
Без слова опору попадали тухольці ниць додолу,
похапавши ратища в руки. Стріли ще сипались якийсь
час, а відтак перестали — знак, що передній ряд почав
1 Ратище — спис.
2 Обалйти — повалити.
229

227. спинатися горі драбиною. Дух у собі запираючи, лежа­
ли тухольці й дожидали ворогів. Ось чути вже скрип
щаблів, сапання мужів, брязкіт їх оружжя — і звільна,
несміло виринають перед очима лежачих мохнаті куч­
ми, а під ними чорні страшні голови з маленькими бли­
скучими очима. Очі ті тривожно, несхибно, мов закляті,
глядять на лежачих тухольців, але голови піднімаю­
ться вище, чимраз вище; вже під ними видніються
рамена, плечі, окриті мохнатими кожухами, широкі
груди,— в тій хвилі з страшним криком зриваються
тухольці, і ратища їх разом глибоко тонуть в грудях на­
пасників. Крик, ревіт, замішання, тут і там судорожні
рухи, тут і там коротка боротьба, прокляття, стогнан­
ня,— і, мов тяжка лавина, валиться ворог долі драби­
ною додолу, обалюючи за собою слідуючі ряди,— а на
ту купу живих і мертвих, без ладу змішаних, кривавих,
трепечучих і ревучих тіл людських валяться згори ве­
личезні брили каміння,— і понад усім тим пеклом, на­
півзакритим заслоною ночі, виривається вгору радісний
оклик тухольців, жалібне виття монголів і грімкі,
страшні прокляття Бурунди-бегадира. Той скакав
по майдані мов скажений, рвучи собі волосся з голови,
а вкінці, не тямлячись з лютості, з голою шаблею при­
скочив до Тугара Вовка. *
— Псе блідолиций? — кричав він, скрегочучи зуба­
ми.— Подвійний зраднику,— се твоя вина! Ти запро­
вадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!
Тугар Вовк полум’ям спалахнув на таку мову, якої
він ще не чув відроду. Рука його мимоволі вхопила за
меча, але в тій хвилі щось так глибоко, так важко забо­
ліло його в серці, що рука ослабла, впала, мов глишша,
і він, похиливши лице й затиснувши зуби, сказав приду­
шеним голосом:
— Великий бегадире, несправедливий твій гнів на
вірного слугу Чінгісхана. Я не винен тому, що ті смер­
ди 1 опираються нам. Вели розложитися війську на
ніч і відпочити, а завтра рано сам побачиш, що вони
1 Смерди — селяни.

228. ' пирснуть перед нашими стрілами, як сухе осіннє листя
перед подувом вітру,
— Ага, так! — крикнув Бурунда.— Щоб вони поно­
чі напали на нас у хатах і порізали наше військо!
— То вели спалити хати і ночувати війську під
голим небом!
— Усе ти хитро говориш, щоб відвернути мій гнів,
аби скинути з себе вину! Але ні! Ти запровадив нас сю­
ди, ти мусиш і вивести нас, і то зараз, завтра, без страти
часу й людей! Чуєш, що мовлю? Так мусить статись, або
горе тобі!
Дармо Тугар Вовк запевняв дикого бегадира, що він
не всьому винен, що він радив, як по його думці було
найліпше, що рада начальників монгольських пристала
на його слова, що ніякий провідник не може ручити
за несподівані пригоди, які лучаються по дорозі,— все
те відскакувало від переконання Бурунди, мов горох
від стіни.
— Добре, боярине,— сказав він вкінці,— я зроблю
по-твойому, але завтра все-таки мусиш отворити нам
дорогу з сеї западні, а ні, то горе тобі! Се моє остатнє
слово. Жду діл, а не слів від тебе.
І він з погордою відвернувся від боярина і пішов до
своїх монголів, могутнім голосом розказуючи їм зараз
зі всіх кінців підпалити село і очистити рівнину з
усього, що могло би служити ворогові покривкою для
нічного нападу. Радісно закричали монголи — вони
давно вижидали такого наказу. Разом зі всіх боків запа­
лала Тухля, прориваючи огненними язиками грубу
пітьму, що залягла над нею. Дим бовдурами 5покотився
низом і вкрив долину. Стріхи тріщали, злизувані крова­
вим полум’ям. Із стріх бухав огонь угору, немов то при­
сідав, то підскакував, хотячи досягнути до неба. Часом
знов від подуву вітру полум’я стелилося плазом, золоти­
лося іскрами, меркотіло, хвилювало, мов огняне озеро.
Хрускіт упадаючих кроквів і стін котився глухо по
1 Бовдури — густі клуби диму.
231

229. долині; стіжки збіжжя й сіна виглядали, мов купи роз­
жареного вугля, а з їх середини де-де пролизувалися
біляві огневі пасма; дерева горіли, мов свічки, високо
в повітря викидуючи огнисте, горюче листя, мов рої
золотих мотилів. Ціла тухольська долина виглядала
тепер, мов пекло, залите огнем; з диким вереском гуляли
й бігали серед пожежі монголи, вкидаючи в огонь усе,
що тільки попадалось їм під руки. З жалібним стогнан­
ням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами
прастара липа, свідок громадських копних зборів.
Повітря в тухольській кітловині розігрілося, мов справді
в кітлі, і живо схопився з гір страшний вітер, що кур-
белив іскрами, рвав горючу солому і головні та кидав
ними, мов огняними стрілами. Потік тухольський перший
раз відроду побачив такий блиск; перший раз розігрівся
в своїм холоднім кам’янім ложі. Може, зо дві години
тривала пожежа, в якій з високих берегів німо, з виразом
безсильних жалощів придивлялися тухольці. Тоді мон­
голи почали гасити недогарки, вкидуючи їх у потік, і за­
ходились обкопувати свій табір широким ровом. Посе­
ред табору в одній хвилі виставлено шатри для стар­
шин,— решта війська мала ночувати під голим небом,
на розігрітій пожежею землі.
І знову стемнілося в тухольській кітловині. Мойголи
радо були б порозкладали огні в таборі, але сього годі
було зробити: аж тепер вони нагадали собі, що поже­
жею опустошили ділу рівнину, і все, що тільки могло
згоріти, згоріло або поплило долі потоком. Прийшлось
спати війську і стояти варті напотемки,— рови навіть не
викопано так глибокі, як треба, бо вже зовсім було стем-
нілося. Гнівний, невдоволений, мов чорна хмара, ходив
Бурунда по табору, оглядаючи окопи й варти, поставле­
ні коло них, перекликаючись з начальниками і видаючи
накази, як пильнуватися нічного нападу. Вже північ бу­
ла близько, коли в таборі потроху втихло: тільки крики
вартових і рев водопаду переривали загальну тишу.
Тільки в однім місці монгольського табору блища-
лося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у
232

230. ііїатрі Тугара Вовка. Білявий вогник мигкотів, і шквар-
чав, і димів, пожираючи розтоплену смолу і кидаючи
непевне, понуре світло на нутро боярського намету. Пус­
то і непривітно було в наметі, так само як тепер у душі
Тугара Вовка. Він ходив по намету, занятий важкими
думами, Згірдні слова Бурунди пекли його горду душу.
Вони були мов удар в лице,— разом блисло в очах
у боярина і разом побачив він, на яку ховзьку 1 дорогу
попався.
— Пета обіцяв мені ласку Чінгісхана,— воркотів
він,— а сей поганець трактує мене, як пса. Невже ж та­
ки я слуга їх, найнижчий із слуг сього невольника? Пе­
та обіцяв мені всі гори в дідицтво 2, велике карпатське
князівство, а Бурунда грозить мені не знати чим. І він
міг би додержати слова, проклятий! Що ж, чи підлягати
йому? Авжеж! Я в його руках! Я невольник, як сказав
той поганець Максим! Та от нагадав я про Максима,—
де він? Чи не можна з ним зробити те, чого хоче Бурун­
да? Чи не можна б, от напримір, його самого проміняти
за вільний вихід із сеї западні? Се думка добра!
І він покликав двох монголів, що лежали недалеко
його шатра, і велів їм знайти і припровадити до себе не­
вольника Максима. Нерадо, воркотячи щось, пішли
монголи,— здавалось, що повітря тухольської долини
не сприяло якось острій монгольській дисципліні...
Але де ж був Максим? Як жилось йому в неволі?
Максим сидів насеред тухольської вулиці, закований
у тяжкі ланцюги, якраз проти своєї батьківської хати,
лицем обернений до того подвір’я, на котрім він гуляв
хлопчиною і ходив ще вчора вільний, занятий щоден­
ною працею, а по котрім нині снувалися купи гидких
монголів. Його привезли сюди на коні, а коли прийшов
наказ тут зупинитися і спалити село, його скинули з ко­
ня на вулицю. Ніхто до нього не турався 3, не пильнував
його, але про втечу не було й мови, бо купи монголів раз
1 Ховзькйй — слизький.
2 Дідицтво — володіння, маєток*
3 Турйтися — звертати увагу, чіпати.
233

231. 'у раз снувалися довкола, кричачи, руйнуючи, шукаючи
за добичею. Максим не знав, що діється довкола нього,
і сидів непорушно на дорозі, мов кам’яний милевий
знак 1. У голові його було пусто, думки не клеїлися
докупи, навіть вражіння не хотіли в’язатися в один
суцільний образ, тілько миготіли та перхали 2 поперед
його очима, мов сполошені чорні птахи, Він одно тільки
чув виразно, що ланцюги тиснуть його, мов залізні,
холодні гадюки, і що вони висисають усю силу з його
тіла, всі думки з його мізку.
Нараз зажеврілось довкола, дим бовдурами повалив
по дорозі і вкрив Максима, жручи його очі, запираючи
дух у грудях. Се горіла Тухля. Максим сидів серед
пожарища і не поворухнувся. Вітер закрутив димом,
сипав на нього іскрами, бухав гарячим повітрям,—
Максим немов не чув усього того. Він рад би був разом
згинути, полетіти в повітрі отакою золотою іскрою і згас­
нути там, у яснім холоднім блакиті, близько золотих
зірок. Але пута, пута! Як вони тепер страшно тисли
його!.. Ось і його батьківська хата занялася, полум’я
бухнуло попід дах, обвилось огняною гадюкою поперед
вікна, зазирнуло дверима до хати і вигнало відтам ве­
личезний бовдур диму, щоб відтак самому поселитися
в Беркутовім житлі. Мов мертвий, глядів Максим на по­
жежу: йому здавалось, що в його грудях щось обри­
вається, щось палахкоче й ниє; а коли грянуло пожари­
ще, повалилася покрівля, розсілися угли його рідної ха­
ти і бухнуло з розжеврілої огняної маси ціле море іскор
під небо,— Максим скрикнув болізно і зірвався на рівні
ноги, щоб бігти кудись, рятувати щось,— але, поступив­
шись усього один крок, безсильний, мов підкошений,
упав на землю й зомлів.
Уже погасла пожежа, повіяло гарячим гірким ди­
мом по долині, вже затих бойовий крик монголів, що під
проводом Бурунди і Тугара Вовка різалися з тухольця-
1 Милевий знак — стовп, що показує милі; мйля —міра довжини,
J Перхати — пурхати.
234

232. 'ми при вивозі, вже прояснилось і визвіздилось нічне
небо над Тухольщиною і спокійно зробилося в мон­
гольськім таборі, а Максим усе ще лежав, мов мертвий,
насеред дороги, проти згарищ своєї рідної хати. Зорі
жалібно гляділи на його бліде, кровавими пасмугами
вкрите лице, груди його ледве-ледве піднімалися — єди­
ний знак, що се лежав живий чоловік, а не труп. В такім
положенні знайшли його монголи і зразу дуже злякали­
ся, думаючи, що вже неживий, що задушився в пожежі.
Аж коли бризнули на нього водою, обмили його лице
і дали йому напитися, він глипнув очима і позирнув
довкола себе.
— Живий! Живий! — завили радісно монголи і не­
тямного, ослабленого підхопили попід руки і помчали
до шатра боярина.
Аж злякався Тугар Вовк, побачивши ненависного
собі парубка в такім страшнім і оплаканім стані. Свіжо
промите лице було бліде-бліде, аж зелене, губи потрі­
скались із жари й спраги, очі були червоні від диму і ту-
склі, мов скляні, від утоми й душевної муки, ноги дри­
жали під ним, мов під столітнім дідом, а постоявши на
них хвилину, він не міг довше вдержатися і сів на зем­
лю. Монголи віддалилися; боярин довго, німо, в задумі
глядів на Максима. За що він ненавидів того чоловіка?
За що накликав на його молоду голову таке страшне
горе? Чому не велів відразу вбити його, але видав його
на повільну, а все ж таки несхибну смерть — бо се ж
прецінь 1певна річ, що монголи не випустять його з своїх
рук живого, але скоро їм навкучиться тягати його з со­
бою, заріжуть, як худобину, і покинуть серед шляху.
І за що він так зненавидів сього бідного хлопця? Чи за
те, що він урятував життя його доньці? Чи, може, за те,
що вона полюбила його? Чи за його правдиво рицарську
смілість і одвертість? Чи, може, за те, що він хотів зрів­
нятися з ним? Отже ж, тепер зрівнялися: оба вони
невольники і — об«і Нещасливі. Тугар Вовк чув, іцо гнів
! Прецінь — одначе, все ж таки, адже.
235

233. його до Максима якось пригасає, мов пожежа, якій не
стало вже дров. Він і вперед уже, зараз по взяттю Мак­
сима до неволі, старався піддобритись до нього, не із
співчуття, а з хитрості, але Максим не хотів ані слова
говорити до нього. Правда, боярин давав йому такі
ради, котрих Максим не міг послухати. Він радив йому
перейти на службу до монголів, вести їх через гори, і
обіцював за те велику надгороду, а в противнім разі гро­
зив, що монголи заб’ють його. «Нехай б’ють!» — се було
едине слово, яке чув боярин із Максимових уст. Тільки
ж диво, що й тоді вже те горде слово, що свідчило про
твердість Максимової вдачі і його велику любов до сво­
боди, не тільки не розгнівало боярина, але дуже сподо­
балось йому. Тепер же він чув виразно, що щось, мов
крига, тає в його серці; тепер, на згарищах вільної
Тухлі, він зачинав розуміти, що тухольці поступали
зовсім розумно і право, а серце його, хоч засліплене
жадобою власті, все-таки не було ще настільки глухе
на голос сумління, щоб не признати сього.
Все те передумав боярин сьогодні і вже зовсім інши­
ми очима і з іншим серцем глядів на сидячого в наметі
напівмертвого, нужденного Максима. Він приступив до
нього, взяв його за руку і хотів підвести та посадити
його на стільці.
— Максиме! — сказав він лагідно.— Що се сталося
з тобою?
— Пусти мене! — простогнав слабим голосом Мак­
сим.— Дай мені вмерти в спокою!
— Максиме, хлопче, відки тобі думки про смерть?
Я міркую, як би то його зробити вільним, а він про
смерть! Устань, сядь ось тут на лавці, покріпись, я маю
з тобою поговорити де про що.
Хоча Максим наполовину не розумів, а наполовину
не вірив словам і доброті боярина, то все ж таки ослаб­
лення його, голод і втома надто голосно домагалися для
його тіла покріплення, щоб він міг відкинути боярську
гостинність. Кубок огнистого вина відразу освіжив його,
немов розбудив його живу силу до нового життя; кусень
236

234. 4печеного м’яса втишив його голод. Поки він їв, боярин
сидів проти нього, додаючи йому ласкавими словами
відваги й охоти до життя.
— Дурний хлопче,— говорив він,— таким, як ти,
треба жити, а не про смерть думати. Життя — дорога
річ, і за ніякі скарби його не купиш.
— Життя в неволі нічого не варте,— відказав Мак­
сим,— краще смерть!
— Ну... так... розуміється,— мовив боярин,— але ж
я кажу тобі, що можеш бути вільний.
— Зраджуючи свій нарід, ведучи монголів через
гори... Ні, краще вмерти, ніж так заробляти на вільність!
— Не про те тепер річ,— сказав з усміхом боярин,—
а про те, що й без тої, як ти кажеш, зради ти можеш
бути вільний,— ще сьогодні.
— Як? — спитав Максим.
— Я знав, що ти зацікавишся,— знов усміхнувся
боярин.— Отже ж, небоже, діло таке. Твої тухольці об­
скочили нас у тій долині, завалили вихід, Розуміється,
їх опір тілько сміху варт, бо прецінь же вони не спинять
нас. Але нам шкода часу. О те тілько ходить.
Очі Максимові розгорілися радістю на сю вість.
— Обскочили вас тухольці, кажеш? — кликнув він
радісно.— І вийти відси не можете? Ну, то Богу дякува­
ти! Надіюсь, що й не вийдете вже. Тухольці ціпкий 1
народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять
пустити.
— Те-те-те! — перервав його боярин.— Не радуйся
завчасно, хлопче. Не така наша сила, щоб могла горстка
твоїх тухольців зловити її в руки! Кажу тобі, не о те
ходить, щоб тут не зловити нас, а о час, о кожду хвилю
часу! Нам квапно діється.
— І що ж я можу вам у тім порадити?
— А от що. Я думаю нині ще йти до твоїх тухольців
для переговорів: хочу обіцяти їм тебе взамін за вільний
прохід. Так, отже, надіюсь, що ти скажеш мені те слово,
1 Ціпкий — чіпкий.
237

235. як трафити 1 до серця твоїх громадян і твого батька,
щоб пристали 2 на наше предложения.
— Дарма твоя робота» боярине! Тухольці не приста­
нуть на таку заміну.
— Не пристануть? — скрикнув боярин.— Чому ж
не пристануть?
— Тухольці будуть битися до остатнього, щоб не пу­
стити вас через гори» Чи, може, мали б за таку нужден­
ну заміну, як я, допуститися зради на своїх верховин­
ських і загірних братах, котрих села мусили б тоді бути
зруйновані отак, як наша Тухля?
— І вони будуть зруйновані, дурний хлопче! — ска­
зав боярин.— Адже ж замала сила твоїх тухольців, щоб
спинити нас.
— Не хвали, боярине, дня перед вечором! Нащо тут
великої сили, де сама природа своїми стінами і скалами
спиняє вас?
— А все-таки ти скажи мені, як говорити до твого
батька і до тухольців, щоб трафити до їх серця.
— Говори щиро, по правді,— се єдине чародійське
слово.
— Ой, не так воно, хлопче, не так! — сказав невдо-^
волений боярин.— Неспроста то йде у вас. Твій батько
старий чарівник, він знає таке слово, що кождому до
серця трафляє,— він тебе мусив його навчити. Адже ж
без такого слова ти не міг наклонити на свій бік моїх
лучників 3, котрі так скажено за ні за що билися з мон­
голами, як би, певно, не билися за найліпшу плату.
Максим усміхнувся.
— Дивний ти чоловік, боярине! — сказав він.—
Я ніякого такого слова не знаю, але скажу тобі виразно,
що хоч би й знав, то не сказав би тобі, щоб ти не міг на­
мовити тухольців на таку заміну.
1 Трафити — потрапити.
2 Пристати — погодитися.
; Лучник — стрілець з лука.
238

236. Гнівом спалахнув гордий боярин.
— Хлопче! Уважай, хто ти і де ти! — скрикнув
він.— Уважай, що ти невольник, що життя твоє зале­
жить від волі якого-небудь монгола.
— Що моє життя!..— сказав спокійно Максим.—
Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той
зазнав гіршого, ніж смерть.
В тій хвилі відхилилася запона намету, і швидким
кроком ввійшла до намету Мирослава. Вона бистро
зиркнула довкола і, не звертаючи уваги на батька,
кинулася до Максима.
— Ах, ось він, ось він! — скрикнула вона.— Мене
мов тягло щось сюди! Соколе мій, Максиме! Що з тобою
діється?
Максим сидів мов остовпілий, не зводячи очей із Ми­
рослави. Його руку держала вона в своїй. Її слова були,
мов великодній дзвін для нього, мов оживляюча роса
для зів’ялої квітки. А вона, мов ясочка, припадала край
нього, слізьми обливала його тяжкі пута, змивала з рук
його засохлу кров.
Як радісно, як тепло зробилося в серці у Максима
при її наближенні, за дотиком її м’якої руки! Як гаряче
забилася кров у його грудях! Як сильно розбудилася
любов до життя! А тут ланцюги тиснуть немилосердно,
нагадують йому, що він невольник, що над його голо­
вою висить кривавий ніж монгольський! І та згадка
в цій щасливій хвилі гадюкою вповзла в його серде,
і з очей його бризнули сльози.
— Мирославо,— сказав він відвертаючись,— чого ти
прийшла сюди, щоб дужчої муки завдати мені? Я вже
готов був на смерть,— ти знов збудила в мені любов
до життя!
— Милий мій! — сказала Мирослава.— Не трать
надії. Я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через
усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії!
— Нащо мені надії? Надія не розіб’є тих ланцюгів.
— Але мій батько розіб’є.
239

237. — О, твій батько! Так, він говорить, що готов се
зробити, але жадає від мене такої услуги, якої я йому
не можу зробити.
— Якої услуги?
— Він хоче йти до тухольців і робити з ними таку
угоду, щоб в заміну за мене випустили монголів із сеї
долини, і жадає від мене того чарівного слова, котре би
прихилило до нього серця тухольців.
Мирослава з подивом поглянула перший раз на сво­
го батька, а подив сей чим далі, тим більше перемінявся
на радість.
— Тату,— сказала вона,— правда се?
— Правда! — сказав Тугар Вовк.
— І ти думаєш, що Максим знає таке слово?
— Мусить знати. Адже й тебе він за першим разом
як прикував до себе. Без чарів се не могло статися.
Мирослава з усміхом, повним безмежної любові,
поглянула на Максима, а потім, обертаючись до свого
батька, сказала:
— Ти вже маєш дозвіл начальника на переговори?
— Ні ще,— але се стояти буде хвилю. Його намет
поуз мойого.
— То йди ж. Я тим часом наклоню Максима, щоб
сказав тобі се слово.
— Ти наклониш? «
— Побачиш! Іди лишень!
— Причарована дівчина,— воркотів сам собі боя­
рин, виходячи з намету.— Причарована, не інакше!
Сама йому на шию кидається!
— Серце моє, Максиме! — сказала по його виході
Мирослава, обнявши руками шию Максимову і цілуючи
його бліді, спечені уста.— Не журися! Монголи відси не
вийдуть — тут їм усім погибати!
— Ох, Мирославо, зоре моя! — сумовито сказав
Максим.— Рад би я сьому вірити, але надто велика їх
сила, заслабі наші тухольці.
— Нам прийшли в поміч загіряни й верховинці.
— Зброї доброї не мають.
— І про се не бійся. Слухай лишень: сотні сокир цю­
кають у лісі — хвиля ще, а сотні огнищ запалають
240

238. довкола долини, а при кождім огнищу робити будуть
ваші майстри машини, котрими можна буде кидати
каміння аж до середини монгольського табору.
— І хто ж се таке вигадав? Хто навчив наших
майстрів?
— Я, серце моє. Я придивлялася не раз таким маши­
нам, що стоять на мурах Галича. Заким іще сонічко
вийде з-за Зелеменя п’ятдесят таких машин буде ки­
дати каміння на голови монголів.
Максим радісно обняв Мирославу і кріпко притиснув
її до серця.
— Життя моє! — сказав він.— Ти будеш спаситель-
кою нашої Тухольщини!
— Ні, Максиме! — сказала Мирослава.— Я не буду
спасителькою Тухольщини, але твій батько. Що мої мі­
зерні машини проти такої ворожої сили? Твій батько не
таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке
військо не встоїть.
— Яку силу? — спитав Максим.
— Слухай! — сказала Мирослава. Тихо стало довко­
ла, тільки десь далеко-далеко в горах покотився глухий
гуркіт грому.
— Гримить,— сказав Максим,— ну, і що з того?
— Що з того? — живо сказала Мирослава.— Се *
смерть монголів! Се більший нищитель, ніж вони, і та­
кий нищитель, що буде з нами держати руку... Слухай
лишень!
І вона озирнулася по намету, хоч там було зовсім
пусто, а потім, мов не довіряючи тій тиші й пустоті,
нахилилася до Максимового лиця і шепнула йому в вухо
кілька слів. Мов могучою рукою шарпнений, зірвався
Максим, аж забряжчали на нім ланцюги.
— Дівчино! Чародійська появо! — скрикнув він,
вдивляючись у неї напів з тривогою, а напів з глибоким
поважанням.— Хто ти, і хто прислав тебе сюди з таки­
ми вістями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути
Мирослава, дочка Тугара Вовка. Ні, ти, певно, дух того
Сторожа, котрого звуть опікуном Тухлі.
1 ЗЬлемень — назва гори.
241

239. — Ні, Максиме, ні, милий мій,— сказала дивна дів­
чина.— Се я сама, та сама Мирослава, що тебе так дуже
любить, що радо віддала б життя своє, щоб зробити тебе
щасливим!
— Немовби я міг бути щасливим без тебеІ..
— Ні, Максиме, слухай ще одного, що я тобі скажу:
утікай із сього табору, зараз!
— Як утікати? Адже ж варта не спить.
— Варта перепустить тебе. Бачиш прецінь, що мене
перепустила! Тілько ось що зроби: переберись у мою
одіж і візьми сей золотий перстень: його дав мені їх
начальник на знак свободи і безпечного проходу. Пока­
жеш його сторожам, і вони пропустять тебе.
— А ти?
— За мене не бійся. Я тут з батьком лишуся.
— Але ж монголи дізнаються, що ти випустила ме­
не, а тоді не пощадять тебе. О, ні, не хочу сього.
— Але ж не бійся за мене, я зумію собі дати раду.
— Я також! — сказав уперто Максим.
В тій хвилі ввійшов боярин, понурий і червоний.
Хмара гніву й невдоволення висіла на його чолі. Бурун-
да показався ще неласкавішим до нього, стрітив його
раду про виміну Максима докорами і ледве-ледве зго­
дився на неї. Боярин чимраз виразніше зачинав почува­
ти якусь тісноту, немов ось-ось довкола нього стояли
і чимраз тісніше зступалися штаби залізної клітки.
— А що? — сказав він різко, не дивлячись ні на
доньку, ні на Максима.
Щаслива думка блиснула в голові у Мирослави.
— Все добре, тату,— сказала вона,— тілько...
— Тілько що?
— Максимове слово таке, що воно не має сил в устах
іншого, тілько як він сам може сказати його, воно має
силу.
— Ну, то чорт його бери! — відворкнув гнівно
боярин.
— Ні, тату, постій, що я тобі скажу. Вели розкувати
його з ланцюгів і йди з ним до тухольців. Ось перстень
від Пети; з тим перстенем варта пропустить його.

240. — О» дякую тобі» донечко, за добру раду! «Заведи
його до тухольців», а то значить — сам собі вирви з рук
остатню поруку вдачі* Тухольці полоняника візьмуть,
а мене проженуть! Ні, сього не буде! Я йду сам і без його
слова.
Засумувалася Мирослава. її ясні очі покрилися сльо­
зами.
— Соколе мій! — сказала вона, знов припадаючи
до Максима.— Зроби так, як я тобі раджу: візьми сей
перстень.
— Ні, Мирославо, не бійся за мене! — сказав Мак­
сим.— Я вже придумав, що маю робити. Іди й помагай
нашим, і нехай наш Сторож помагає вам.
Важке було прощання Мирослави з Максимом.
Адже вона лишала його майже на певну загибель, хоч
і як силкувалася не показувати сього по собі Украдком
поцілувавши його і гаряче стиснувши його руку, вона
вибігла з намету за своїм батьком. А Максим лишився
сам у боярськім наметі, з серцем, що тріпалось від
якоїсь неясної мішанини радості, й тривоги, й надії.
VII
...Аж ось захрустіло сухе гілля на стежці і разом
виринули з лісової пітьми Мирослава й Тугар Вовк.
Мирослава просто наблизилася до старого Захара,
а боярин зупинився близ огнища.
— Батьку,— сказала Мирослава до Захара,— я ба­
чила твого сина!
— Мого сина? — сказав Захар спокійно, мов про по-
мершого.
— Так! При помочі отсього перстеня я пройшла
монгольський табір і бачила його. Маймо надію, батьку,
що він швидко буде знов на волі.
— Трудно, доню, трудно! Але хто се прийшов іще
з тобою?
— Се я, старче,— сказав, виступаючи перед нього,
Тугар Вовк,— чи пізнаєш мене?
243

241. — Лице твоє пізнаю,— ти був боярин Тугар Вовк.
Що привело тебе до нас?
— Я прийшов до вас, старці тухольські, в посольстві
від великого Бурунди-бегадира, начальника мон­
гольської сили.
— Чого ж хоче від нас Бурунда-бегадир? — спитав
Захар.
— Бурунда-бегадир велить сказати вам, що сила
його велика і непоборна, що дармо ви робите засіки
в ваших вивозах, дармо будуєте машини до кидання
каміння,— нічим ви не врадите проти його сили.
— Видно, що твій Бурунда починає нас боятися,
коли задумав нас лякати. Се добрий знак. Говори дальше.
— Ні, старче, не слід тобі легковажити слів началь­
ника монгольського. Його погроза — то половина кари,
а його кара страшна, як кара Божа! Слухай же, що ве­
лить далі сказати вам Бурунда-бегадир моїми устами.
Ціль його походу — край угорський, дідицтво Арпада,
що був підданим великого Чінгісхана, а тепер не хоче
признати його зверхності. Щоб укарати непокірного,
вислав великий Чінгісхан свою силу на захід сонця. Чи
ж ваша річ спиняти ту силу в її поході? Бурунда-бега­
дир, начальник одної часті тої сили, бажає по добру роз­
статися з вами. В його руках ваш полоняник, а твій син,
старче. От що каже він звістити вам: розваліть свої засі­
ки і пустіть монгольську силу з вашої долини, а в заміну
за те він готов віддати вам вашого полоняника живого
і здорового. Розважте добре, як корисна для вас ласка
Бурунди! Опір ваш даремний,— чи сяк, чи так, а монго­
ли розвалять ваші засіки і підуть своєю дорогою. Але
вони не хотять тратити часу в вашій долині, не хотять
проливати вашої крові і готові віддати вам полоняника
за пропуск. У противнім разі, розуміється, його жде
неохибна смерть, і то серед страшних мук, а вас жде
кривава різанина, в якій, помимо всяких способів, ви
мусите бути побиті. Вибирайте ж, що ліпше для вас!
З увагою слухали тухольські старці тих слів Тугара
Вовка, і на деяких вони справді зробили вражіння. По­
бачив се Захар і сказав:
244

242. — Чесні браття, чи хочете порадитись по щирості
над предложениям Бурунди, чи, може, однозгідно пода­
сте про нього свій голос?
— Порадимось, порадимось! — сказали старці. Тоді
Захар попросив Тугара Вовка віддалитися на хвилю.
Боярин гордо віддалився в супроводі своєї доньки.
— Захаре,— сказав один із громадян,— тут діло йде
про життя або смерть твого сина. Чи не ліпше б нам від­
ступити від непевного бою і вирятувати хлопця?
— Тут діло не йде про мойого сина,— сказав Захар
твердо.— Коли б про нього справді йшло діло, то я ска­
зав би вам: «Я не маю сина, мій син погиб у бою». Але
тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян,
котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі,
неприготовані, погинути від монголів. Для того я гово­
рю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би
він був уже в гробі!
— Але все-таки, Захаре, боротьба з такою силою
монголів непевна.
— Ну, то погинемо всі до остатнього в бою, а тоді по
наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть.
Тоді бодай ми сповнимо свій обов’язок. А тепер робити
з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за
руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада. Але
се ще хто знає, чи боротьба з монголами така непевна.
Становище наше сильне, монголи заперті в кам’яній
клітці. З малими стратами ми можемо відбивати й най-
завзятіші їх напади. Але що,— і сього не треба буде.
Сеї ночі ще ми пустимо на них свого союзника, що
проти нього ніяка людська сила не встоїться, будь вона
й десять раз сильніша від монгольської.
— Так ти радиш нам відкинути предложения Бу­
рунди?
— Зовсім конечно.
— І видати твого сина на певну загибель?
— Не згадуйте про мого сина! — скрикнув болісно
Захар.— Хто мені при такім ділі нагадає про нього, той
стає в союзі з батьківським серцем проти мого розуму.
245

243. Розум каже: відкинути згоду! А що каже моє серце, се
вже моя річ, і що кому до того!
— То нехай буде по-твойому! — сказали старці.—
Коли Бог судив йому загинути, то ми проти того нічого
не врадимо; коли ж ні, то й так він вирятується з пащі
лютого ворога.
Прикликано боярина, і Захар устав, щоб оголосити
йому відповідь громади. З смертельною тривогою в сер­
ці гляділа на нього Мирослава: вона, бідна, все ще
надіялася, що тухольці схотять викупити її Максима.
— Розумно,— звісна річ, по-свойому розумно — за­
хвалював ти нам, боярине, згоду зі своїм начальником.
Ми й не дивуємось тобі: твій обов’язок був так говорити,
у всім сповняти волю того, кому ти служиш. Послухай
же тепер, що на те каже наш хлопський, громадський
розум. Коли б діло йшло тільки між мною а твоїм бега-
диром, то я радо віддав би йому все, що маю, навіть
свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти
радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу
тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тілько
одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш
похід. Чи можна ж так мінятися? Яка користь верхо­
винським і загірним громадам із мого сина? А випу­
стивши вас із сеї долини, ми випустимо згубу на тГ
сусідні, з нами сполучені громади. Ми зобов’язалися боро­
нити їх від вашого нападу, і на таке наше слово вони
прислали нам свою поміч — п’ятсот добірних молодців.
Обов'язок наш витривати на своїм становищі до остат­
ньої хвилини,— і так ми зробимо. Може бути, щоб Бог
судив вам побіду над нами, і в такім разі ми не спинимо
вас; тілько ж знайте, що лише по трупі остатнього
тухольця ви зможете вийти з сеї долини. Та хто знає,
може, побіда судилася нам, а тоді знайте й ви, що, ввій­
шовши в нашу долину, ви всі ввійшли в могилу, що
навіть трупи ваші з неї ніколи вже не видобудуться.
Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема.
Се наша кідповідь.
Лице Захара палало дивним огнем при тих грізних
словах,— так що боярин, задивившись на того високого
9J.fi

244. старця з простягнутою наперед рукою, не міг здобутися
на ніяку відповідь. Він бачив, що тут даремна всяка
дальша балаканка,— тож мовчки відвернувся і пішов
назад у свій бік. Мертва мовчанка стояла в зборі,— тіль­
ки огонь тріщав та лунало невпинне цюкання сокир, що
майстрували вбійчі прилади на монголів.
— Тату! — скрикнула нараз болющим голосом Ми­
рослава,— Тату, вернися! — І вона побігла за ним і вхо­
пила його за руку: дитяча любов ще раз заговорила в її
серці могучим, незаглушеним голосом.— Вернися, таточ­
ку! Лишися тут, між своїми людьми! Стань між ними
до бою з наїзниками, як брат обік братів,— а вони про­
стять тобі все минувше! А там — чого там можеш надія­
тися? Вони зрадять тебе, упоять обіцянками і заріжуть!
Таточку, не йди більше між монголів,— там смерть тебе
чекає!
Боярин, очевидно, завагувався, але лиш на хвилю.
Потім притис Мирославу до груді і сказав стиха, напів-
строго, а напівласкаво:
— Дурна дівчино, не пора ще мені! Ще не вся надія
монголів пропала, Треба користати з того, що в руках.
Але коли б там не повелося...
— Ні, таточку,— прошептала крізь сльози Миро­
слава,— покинь такі думки! Хто знав, може, тоді буде
запізно!
— Не бійся, не буде запізно. Лишайся тут і братай­
ся, про мене, з тухольцями,— а я мушу йти туди. Не за­
бувай, дівчино, що там... той... твій Максим, і хто знає,
може, ми один другому на що пригодимось. Бувай
здорова!
Тугар Вовк щез у переліску, спішачи стежкою до
огнища над обривом, щоб по його склоні зійти до мон­
гольського табору, При огнищу він ще оглянув майже
готову вже метавку, попробував ужву і, похитавши
головою, сказав: «слаба», а потім, проводжений
тухольською вартою, спустився вузькою скісною стеж­
кою в долину,
Тим часом на «Ясній поляні» було тихо, важко,
сумно, немов отеє посеред збору лежав дорогий усім
247

245. мертвець. Тільки Мирослава хлипала голосно, втираю­
чи рясні сльози, що котились по її лиці. Нарешті вона
зблизилася до Захара і сказала:
— Батьку, що ви зробили?
— Те, що мусив зробити. Інакше було б нечесно,—
відповів Захар.
— Але ваш син, ваш син! Що з ним буде?
— Що Бог дасть, доню. Та годі, не плач! Пора нам
думати про діла. От уже Віз до заходу клониться і готу-
ри 1голосять у гущаві,— ранок зближається. Ану, гро­
мадяни, ходімо братися до оборони, ні, до нападу, до
остатньої боротьби з наїзниками! Тямте, яку я відповідь
передав їм! Ходім, най ніхто не лишається! І старі й ма­
лі, кожде придасться. Покажімо тим дикунам, що може
громада!
З гомоном повстали старі тухольці й повалили з «Яс­
ної поляни» над обриви оглядати діло майстрів, маши*
ни-метавки. Машини майже всюди вже стояли готові,
грубо збиті з сирого грубого дерева, позверчувані і по­
збивані кілками, але ж і роблені не навміць, а про хви­
леву потребу. Та не до оглядання закликав громадян
Захар. На хвилю тільки вони спинилися коло машин,
а потім купками йшли чимраз далі понад кручею, далі
долиною, аж до того місця, де тухольський потік тісни­
ною випливав із долини і де край нього стояв величез­
ний кам’яний стовп, чотиригранний, грубий і нахи­
лений над потоком, званий тухольським Сторожем.
Туди, за проводом Захара й Мирослави, спішила вся
тухольська громада: молодці несли на плечах довгі,
грубі ялиці й драбини, дівчата величезні вінці з листя
і смерекового галуззя, старші несли довгі з б и т к и шнурів
і линвів. Огні в тій стороні погашено, щоб ворог перед
часом не доглянув, що тут робиться. Звільна, обережно,
без шуму, мов тиха вода, почала громада крутими стеж­
ками вниз по обривах спускатися в долину. Попереду
сильний відряд узброєної молодежі, котрий лавою в три
1 Готрри — глухарі.
248

246. ряди став у долині, лицем звернений до монгольського
табору, може о яких тисячу кроків віддаленого відси.
Далі пішли молодці з драбинами, шнурами й ялицями:
драбини приставлено до обривів і по них легенько зсуне­
но ялиці в долину. Дівчата передали свої вінці молод­
цям — їм не слід було сходити в долину, де кождої хви­
лі міг напасти ворог. Напослідку посходили до долу
і старі з Захаром Беркутом і, оглянувши становище уз-
броєних і всі прилади, поспішили до тіснини, крізь яку
з шумом котив до долу свої хвилі тухольський потік.
Захар зупинився перед Сторожем і пильно почав ди­
витися на нього. Тихо було довкола. Захар молився:
— Великий наш Сторожу! Ти, котрого діди наші вва­
жали своїм опікуном, котрого і ми шанували досі що­
річними празниками! Три рази вже ти, ніч по ночі,
являвся мені в снах, немов то ти падеш і привалюєш
собою мене. Я вірю, що ти добрий і ласкавий, і коли ти
кличеш мене до себе, то я радуюсь твойому зазиву і радо
піду за тобою. Але коли й ти сам хочеш двигнутися зі
свойого відвічного стояння, то розбий, господине, своїм
тягарем отсього поганого ворога, дітей Морани, що знов
нині вкрили благословенне твоє дідицтво, тухольську
долину! Зломи другий раз погану силу так, як зломив її і
перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну
стіну і дав водам протоку, і дарував людям отсю пре­
красну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда
ворожа сила, що тепер знущається над нами!
В тій хвилі огниста блискавка з полудня до півночі
роздерла темне небо, і далеко в горах загуркотів грім.
— Так, се твій могутній голос! — сказав радісно
Захар.— Ану, діти! Остатній раз увінчайте сей святий
камінь!
Чотири молодці по драбині вилізли на камінь і об­
вили його вершок зеленими вінцями. Знов загриміло
в полудневій стороні.
— Воля його, діти! — сказав Захар.— Обвивайте
його шнурами! А ви, інші, живо до рискалів! Підкопуй­
те його здолу, підкладайте підойми! Живо, діти, живо!
249

247. Тихо, без стуку працювали десятки рук коло Сторо­
жа, Згори його обкручувано линвами і шнурами, здолу
підкопувано його насаду 1 і в шпару 2, що показалася
недалеко під землею, вкладано скосом ялиці, що мали
служити за підойми для обалення каменя поперек
тіснини, Швидко справні молодці зробили всі потрібні
приготування, повіднімали драбини, попідкладали
грубе каміння під підойми.
— Беріться за линви, всі, хто може досягнути! За
підойми, хлопці! — розказував Захар, і відразу сотні
рук приймилися за діло.
— Далі, дружною силою! — крикнув Захар.— Тяг­
ніть! Тисніть!
Ухнув народ з натуги, затріщали грубі підойми, але
камінь і не похитнувся.
— Ще раз! Дужче натискайте! — кричав Захар
і сам принявся за линву* Захитався величезний камінь.
— Рушаеться! Рушаеться! Подається! — закричав
радісно народ.
— Ще раз напирайте, з усеї сили!
Ще раз ухнув народ — і разом звільніло напружен­
ня шнурів, величезний камінь рушився зі своєї посади і,
хвилю захитавшися в повітрі, з страшенним глухим ло-
мотом повалився додолу, поперек потока й тіснини. За­
стогнала і затряслася тухольська долина від страшного
удару, далеко перловими краплями бризнула вода пото­
ку, і радісним, голосним криком наповнили повітря
тухольці, Ворухнулася в своїм таборі сонна мон­
гольська сила, заверещали вартові, загомоніли началь­
ники, забряжчала зброя, але за хвилю все втихло. Мон­
голи надіялись нападу і стояли готові до оборони, але
тухольці й не думали нападати на них. Вони зовсім
інший напад виконували.
Захар живо, мов молодець, оглянув положення оба-
леного каменя. Камінь упав так добре, немов від віку
Насада — основа.
2 Шпара — щілина.
260

248. сюди був припасований. Острими кінцями він позапи­
нався за вистаючі роги обривів, що творили тіснину, а
цілою своєю масою мостом ліг поперек потоку. Правда,
води потоку він собою не загатив, бо вода плила глиб­
шим коритом,— але ось уже тухольські молодці двига­
ли на руках великі плити, а інші вичищували дно пото­
ку від намулу і круглого каміння, щоб зовсім щільно
замурувати воді прохід...
— Живо, діти, живо!—заохочував Захар, стоячи
над потоком і допомагаючи то своєю радою, то руками
до роботи.— Затикайте, замуровуйте потік, поки ще
вода не прибула. В горах, мабуть, дощі впали великі,
живо прибуде повінь, а тоді трудне було би наше діло.
А стіну вивести треба рівно з отсими обривами заввиш­
ки,— побачимо, що вдіє сила Чінгісхана проти сили
води.
Робота йшла прудко. Незабаром потік був зовсім за­
мурований. Гнівно закрутилася виром на місці спинена
вода, мов не розуміючи, пощо се спиняють її в бігу.
Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь,
кинулась було підгризати спідні, на дні покладені плити,
шукати між ними проходу, але все було даремно, всюди
камінь та й камінь, щільно стиснений і збитий в одну (
незламну стіну. Заклекотіла вода. Порушилася в усім
своїм ложищі — і стала, зачудована, спокійна на вид,
але з гнівом у її кришталевій глибині.
...Мов нова, всемогучою волею здвигнена скеля, так
піднімалася кам’яна гать усе вище й вище під руками
тухольців. Узброєні молодці давно вже покинули своє
становище в долині, лицем до монгольського табору,
і проміняли луки та топори на друччя й молотки до
оббивання каміння. Радісно глядів Захар на їх роботу
і на їх діло, в його очах світилася певність побіди.
А втім, на сході, над монгольським табором, крова­
вою загравою розжеврілися хмари. Світало. Рожеве
світло облило високий шпиль Зелеменя і сипалося іск­
рами чимраз нижче. Далі хмари проступилися, і звіль­
на, мов боязко, викотилося сонце на небо і глипнуло на
251

249. занятих своєю роботою тухольців. Повен щирої радо­
сті, глянув Захар на схід і, простягти руки, проговорив
піднесеним голосом:
— Сонце, великий, преясний володарю світу! Відвіч­
ний опікуне всіх добрих і чистих душею! Зглянься на
нас! Бач, ми нападені диким ворогом, що понищив наші
хати, зруйнував наш край, порізав тисячі нашого наро­
ду. В твоїм імені стали ми з ним до смертельного бою
і твоїм світлом кленемось, що не уступимо до остатньої
хвилі, до посліднього віддиху нашого. Поможи нам у
тім страшнім бою! Дай нам твердість, і вмілість, і згоду!
Дай нам не злякатися їх многоти і вірити в свою силу!
Дай нам дружністю, і згодою, і розумом побідити нищи­
телів! Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші тобі покло­
нялися, і молюсь до тебе всім серцем: дай нам побідити!
Він замовк. Слова його, гарячі, могучі, тремтіли у
свіжім раннім повітрі. Слухали їх не тільки тухольці.
Слухали їх гори і подавали собі їх відгомін від
плаю 1до плаю. Слухала їх сперта хвиля потоку і, мов
надумавшись, покинула бити собою о кам’яну гать
а 2 повернулася взад,
VIII
...Вже гладким дзеркалом іскрилася вода по цілій
долині, тільки де-де визирали, мов невеличкі острови,
кусники сухої землі. В монгольськім таборі був крик
і замішання, хоч вода доходила монголам ледве до
кісток...
Монгольське військо стояло довгими рядами, по кі­
стки в воді, сумне, безрадне. Хоч і як мілка була вода,
але тота її маса, що вкрила вже всю долину, гладка,
прозірчаста, мов блискуче розтоплене скло, і той водо­
пад, що, мов світляний стовп, стояв над водяною пло­
щею і раз у раз доливав до неї нової води,— от що
' Плай — гірська стежка.
2 Сполучник а вживається тут у значенні і.
252

250. лякало монголів. Але годі було стояти! Сама тривога,
сам вид грізної небезпеки побуджували тих людей до
якогось діла, хоч би й безплідного, до руху. Конечно
треба було щось зробити, стрібувати щастя, бо інак­
ше — Бурунда чув се добре — вся та маса монголів піде
врозтіч, розбігнеться, гнана власною тривогою. Бурунда
велів цілому війську зібратися докупи, збитися в тісну
масу.
— Що ви, мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох
крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей
потік проти Яїка, і Волги, і Дону, і Дніпра? Не бійтеся,
вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу!
Нападемо всі збитою масою! Не дбаймо про страти!
Побіда мусить бути наша!
Так кричав Бурунда і пішов передом. Двигнулась за
ним монгольська сила, бродячи в воді з голосним плюс­
котом, від якого лунали гори і стогнали ліси. Але на
сто кроків від вивозу стрінув їх убійчий град каміння,
киданого метавками. Великі кам’яні кругляки, щербате
каміння і річний піщаник — усе те валило в збиту грома­
ду монголів, друхотало кості, розбивало голови. Кров’ю
зачервонілася вода під їх ногами. Незважаючи на
крик Бурунди, військо розскочилося, найбільша части­
на подалася взад, там, де не могло досягнути її каміння.
Вкінці й сам Бурунда з рештою своїх найсміліших тур-
команів мусив відступити, бо град каміння чимдалі
ставав дужчий, а монгольські стріли не робили тухоль-
цям ніякої шкоди. Тугар Вовк зирнув пильно на ворожі
становища і побачив, що при найбільшій метавці, яка
ненастанно кидала то тяжкі брили, то цілі кірці 1дрібно­
го каміння на монголів, стояла його донька Мирослава
серед кількох вікових уже тухольців і кермувала всіма
рухами страшної машини. Максим давно вже побачив
її й не зводив із неї очей. Як рад би був він тепер
стояти коло неї і слухати її смілих, розумних розказів
і поражати ворога по її показу! Та ба, не так йому суди­
лося! Ось він стоїть сам серед тих ворогів, правда, без
1 Корець — міра для сипких речовин (100 кілограмів).
253

251. кайданів, та все-таки безоружный, невольник, і бажає,
щоб хоть камінь, кинений її рукою, закінчив його життя
і його муку»
Тугар Вовк сіпнув його за рукав:
— Годі там вдивлятися, хлопче,— сказав він.— Зду­
ріла моя донька, та он що виробляє! Але нам усе-таки
круто приходиться. Чи у вас такі повені часто бувають?
— Такі? Ніколи.
— Як то? Ніколи?
— А так, бо се не повінь. Адже ж бачиш, що вода
чиста.
— Не повінь? А що ж?
— Хіба ж ти не догадався, боярине? Тухольці зага­
тили потік, щоб залити водою долину.
— Загатили! — скрикнув боярин.— Значиться . *
— Значиться, вода буде раз у раз більшати, поки.,
— Поки що?
— Поки всіх нас не затопить, От що!
Боярин кулаком ударив себе в голову.
— І ти се знав наперед?
— Знав, від твоєї доньки. Се, боярине, мій батько
таке придумав.
— О, прокляття! І чому ж ти не сказав мені сього
борше?
— Нащо?
— Ми були б хоч оба спаслися.
— На се ще маємо час,— сказав спокійно Максим —
Тілько держімся разом, і коли б що до чого, не дай мене,
боярине, безоружного скривдити.
— Се розуміється,—сказав боярин,— тілько що ж
нам робити?
— Поки що нема ще страху,— відказав Максим.—
Потік малий, а долина широка, вода прибуває дуже
поволі. Але се недовго так буде. Може, за півгодини
прибуде з гір правдива повінь і живо наповнить ділу
долину. До вечора вже буде по цілій долині води вище,
ніж найвищий муж. А нам конче треба продержатись
до того часуо Бо поки ще монголи будуть живі, то,
певно, не випустять нас живих із своїх рук.
254

252. — Але до того часу вони можуть розсікти нас.
— Не бійся, боярине. Чоловік у небезпеці дуже
смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого. Старай­
мось тілько винайти для себе безпечне місце, де би нас
вода не затопила, як прибуде повінь.
За час тої розмови між боярином і Максимом монго­
ли зовсім уже відступили від берега і стояли серед води,
не знаючи, що діяти. Вода сягала вже до колін. Бурунда
люто глядів на того несподіваного ворога, що не лякав­
ся його гнівного голосу, ані його богатирської руки. Він
копав 1його ногами, плював на нього, ганьбив його най-
згірднішими словами, але ворог тихо, спокійно хлюпо­
тів по долині, хвилював легенько, і ріс, і ріс чимраз
вище. Вже сягав монголам до колін, утруднював їм хід,
відбирав охоту до бою, ослаблював військову карність.
Що се все мало значити? Невже ж вода довго буде ще
змагатися? Коли дійде до пояса, то тоді всякий рух буде
утруднений, і тухольці своїм камінням повистрілюють
їх, мов качок! Але вода ще була чиста, ясна; тільки там,
куди брели монголи, стояли широкі болотяні калюжі.
Тугар Вовк приблизився до Бурунди.
— Великий бегадире,— сказав він,— ми в великий
небезпеці.
— Чому? — спитав грізно Бурунда.
— Сеся вода не буде опадати, бо наші вороги загати­
ли потік, щоб затопити в тій долині всю монгольську
силу.
— Га! — скрикнув Бурунда.— І ти, рабе поганий,
смієш мені говорити се, коли сам запровадив нас у сесю
западню?
— Зважай, великий бегадире, що я не міг для зради
запровадити вас сюди, бо що вам грозить, те грозить
і мені.
— О, я знаю тебе! Ти ж і сеї ночі ходив до них торгу­
ватися за згубу монголів.
1 Копати — бити ногою.
255

253. — Коли б я в тій цілі ходив, то чи думаєш, бегадире,
що, знаючи згубу монголів, я був би вертався гинути
разом з ними?
Бурунда вспокоївся трохи.
— Що ж нам діяти? — спитав він.— Невже ж таки
так гинути?
— Ні, нам треба боронитися. Ще хвиля, бегадире,
а тоді прийде з гір правдива повінь, і вона швидко на­
повнить сесю долину* Проти неї передовсім треба боро­
тися нам.
— Але як?
— Вели свойому війську, поки вода прозірчаста,
збирати з дна каміння і класти на купи, високо, понад
поверхність води. Стоячи на них, ми зможемо оборони­
тися від слабшого ворога — тухольців.
Не роздумуючи довго, видав Бурунда війську наказ
збирати каміння і класти на купи, кождий відділ для
себе. Той наказ, що не грозив ніякою небезпекою, подо­
бався монголам, а надія стояти на сухім і не лазити по-
виш колін у воді додала їм духу. З радісним криком
вони кинулися врозбрід по долині, збираючи каміння і
стягаючи його на купи. Тухольці стояли на своїх стінах
довкола озера і реготалися, дивлячись на їх роботу.
— Сюди, сюди! — кликали вони монголів.— У нас
каміння досить, усіх вас обділимо!
Але коли деякі монголи надто наближалися до їх
становищ, зараз скрипіла машина і жужмом летіло ка­
міння на нещасних, що, бродячи в глибокій воді, хова­
лися, мордувалися, а втікати не могли. Хотя-не-хотя
мусили тепер монголи держатися на середині долини,
здалека від тухольських метавок. Бурунда трохи не ска­
зився в своїй немочі, видячи гордість, чуючи насміхи
тухольців.
— Ні, се не може бути! — скрикнув він.— Гей,
до мене, мої вірні туркомани!
Найсміліший відділ монгольського війська зібрався
довкола нього,— хлопи, як дуб’я, як степові тигри,
з яких шкіри мали понапинані на собі. Він попровадив
256

254. їх проти одного тухольського становища, висуненого на­
перед, самітного, на острім, щербатім обриві. Невеличка
купка тухольців стояла там коло нової метавки.
— Затроєними стрілами на них! — крикнув Вурун-
да, і, мов шершені, засвистіли стріли в повітрі. Зойкну­
ли поранені тухольці і замішалися, а монголи з радіс­
ним криком поступили наперед.
— Не давайте їм громадитися! — крикнув Бурун-
да.— Не давайте їм кидати на нас каміння. Тут можемо
вкріпитися.
І він поділив свій відряд на дві половини: одна мала
ненастанно стріляти на вороже становище, а друга —
громадити на купу каміння для охорони від води. Тугар
Вовк і Максим, котрих Бурунда навідлучно провадив із
собою, також прикладали рук до роботи, зносили камін­
ня і скидали його на купу. Але ся робота ставала чим­
раз труднішою. Вода доходила вже до пояса. Почало не
ставати каміння, а купа ще не досягала до поверхні
води. Бурунда командував над стрільцями. Вже десять
тухольців було ранених; вони конали від страшної
гадючої отрути, що дісталась їм у кров,— на ті рани
даремні були всі ліки Захара Беркута.
— Покиньте, діти, се становище! — сказав Захар.—
Нехай він стоїть собі тут перед стрімкою стіною!
Вирятуватись туди не зможе, а ще до того маючи воду
під ногами!
Тухольці покинули становище. Втішно бродили мон­
голи по воді, зносячи каміння на купу. Вкінці каміння
зовсім не стало.
— Годі вам, хлопці, тягати каміння,— сказав до
своїх вояків Бурунда.— Стрільці з луками, ставайте на
купу і стріляйте на тих хлопів! Решта за мною! Мусимо
здобути се становище, видряпатися горі сею стіною, хоч
нехай тут і небо валиться! Ви, раби, також зі мною!
Показуйте дорогу!
— Бегадире,— сказав Максим через уста Тугара
Вовка,— туди дарма нам дертися, туди нема стежки
вгору.
9 «Українська література*, 7 кл.

255. — Мусить бути! — скрикнув Бурунда і кинувся
в воду, а за ним його туркомани. Ґрунт у тім місці був
нерівний. Монголи ховзалися, падали,— вода, рушана
легким вітром, билась сильними хвилями о стрімкі ска­
ли і утруднювала їм дорогу. Хоч від монгольського ста­
новища до берега було не дальше, як двісті кроків,
усе ж таки вони майже півгодини потребували, щоб
дійти туди. Тільки ж під самою скалою вода була ще
глибша, майже по пахи, а стежки горі скалою не було
ніякої. Зате з сусідніх тухольських становищ летіло
каміння на смільчаків, і хоч більша його частина
даремно гримала о скалу або падала в воду, то все ж
становище Бурунди в тім місці було дуже невигідне
й некорисне.
— Може, твої молодці вміють добре лазити,— кеп-
кував собі Максим, туди горі сею стіною можна видря­
патися наверх.
Але нікотрий із туркоманів-степовиків не вмів
дряпатися горі стрімкими кам’яними стінами.
— Коли так,— сказав Максим,— то позволь, бегади-
ре, мені першому вилізти і показати вам дорогу!
Але Бурунда вже й не слухав тих слів, що іншого
надумуючи. Він знов розділив свою дружину надвоє:
одну часть лишив на здобутім становищі, за захистом
вистаючого скального ребра, а з другою часткою, під
проводом Максима й Тугара Вовка, пішов дальше шука­
ти кориснішого місця. Але скоро тільки купа їх, по пояс
бродячи в воді, вихилилася з-за захищеного приберіж-
ка, коли разом із гори, з тухольських машин, посипали­
ся на них каміння. Майже половина цілої громадки
відразу полягла головами,— решта мусила вертатися.
— Ходімо на своє безпечне становище, бегадире,—
сказав Тугар Вовк.— Чи чуєш, який шум і крик по до­
лині,— мабуть, повінь зближається!
Боярин сказав правду. Страшний шум водопаду, від
котрого аж земля дриготіла, звіщав, що вода прибула
велика. Каламутним валом котилися від водопаду вели­
чезні хвилі; ціла поверхня широкого озера збентежилася,

256. покрилася піною. Замість чистого, спокійного дзер­
кала бушували тепер люті води, крутилися з ши-
потом 1 вири, гойдалося і билося в кам’яних берегах
розбурхане море» Страшно було глянути тепер по доли­
ні! Тут і там, мов чорні острови, виднілися з води купи
монголів. Ані сліду якого-небудь військового порядку
не було вже між ними. Мов полова, розсіяна з купи буй­
ним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись
із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи
і проклинаючи» Ніхто нікого не слухав, ні про кого не
дбав» Одні стояли на нагромаджених купах каміння,
щасливі, що хоч на хвилю були забезпечені від напору
води Інші тонули в воді по пахи, по шию, підпираючись
на свої списи або махаючи вгору своїми луками, Але
більша часть покидала луки, котрі, мов солома, крути
лися в вирах. Деякі скидали з себе кожухи з пускали їх
з водою, хоч самі сікли зубами з зимна, бажаючи тільки
влегшити себе як-небудь. Котрі були нижчого росту,, чі­
палися високих і валили їх з ніг, разом з ними ще в воді
шемечучись та борикаючись, Деякі пускалися вплав,
хоч самі не знали, куди й зачим плисти, бо опори не
було ніде ніякої. Купи каміння, накидані серед поля
в остатній хвилі, могли помістити на собі тільки невелич­
ке число щасливців, і ті були метою смертельної зави-
сті, безтямних проклять з боку тих, що потопали. Довко­
ла кождої купи тиснулись їх тисячі, скажених, ревучи,
домагаючись і собі стояти на безпечнім місці, Даремно
ті, що стояли на камінню, толкували їм, що купа не
може помістити всіх, що комусь же треба гинути,— ніхто
не хотів гинути, всі дерлися на каміння* Ті, що стояли
на купах, мусили боронитися від того напору, не хотячи
самі гинути» Загримали молоти і топори монгольські
о руки й черепи самих же монголів, Брат не знав брата
в тій страшній хвилі близької смерті; товариш мордував
товариша з більшою лютістю, ніж мордував би ворога.
Ті з потопаючих, що стояли ззаду, ближче неохибної
1 Шйпіт — шум водоспаду.
9* 259

257. водяної смерті, тислися наперед; ті, що стояли при са­
мих купах, виставлені на удари своїх товаришів, з зой­
ком перлися взад; середні ревіли з болю й тривоги, стис­
нені з усіх боків, вдавлювані й задніми й передніми
в воду. Деякі, вже тонучи, хапалися ще під водою за на­
валене в купи каміння і своїми судорожними рухами
виривали його з місця. П’ять куп завалилося, і всі, що
стояли на них, попадали в воду, зрівнялися з тими, від кого
боронилися. А ті знов, нещасні, безумні з смертельної
тривоги, за кождим разом піднімали радісний окрик,
коли нова купа розвалювалась і нові жертви падали
в пащеку страшного, безжалісного ворога. Деякі попада­
ли в правдиву манію вбивання та нищення. Ось один,
ростом велетень, з посинілим лицем, з затисненими зуба­
ми і покусаними до крові губами, наосліп валить своїм
топором по головах своїх товаришів, хто тілько підпа-
деться йому під руки, а коли ніхто не підпадається,
валить по кровавих, клекочучих і запінених хвилях.
Другий, регочучись істерично, спихає в воду тих, кому
вдалось стати на якім підвищенню, на камені, на трупі
товариша. Третій ричить, мов віл, і гримає ззаду пото­
паючих у плечі, мов рогами. Інший, закленувши 1руки
над головою, ридає, скиглить, пищить, мов дитина. Де­
які, нічого не бачучи, крім неминучої смерті, вдираю­
ться на голови своїм товаришам, чіпаються їх волосся,
пригинають їх додолу і тонуть разом з ними. Мов риби
на терлі 2, спершися в тіснім шипоті, тиснуться, плюско­
чуть, виставляють голови з води, то знов тонуть, кала­
мутять воду і хапають рознятими ротами повітря,—
так і тут, серед великого, каламутного, розбурханого
озера, кишіли, мордували себе, тонули, то знов на хви­
лю вихапувались із води, махали руками та головами
і знов тонули й гибли сотки, тисячі монголів. Німо,
непорушно, мов дерев’яні стовпи, стояли на берегах
тухольці; навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без
зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибель людей.
1 Закленути — покласти клином, стиснути.
2 Терло — місце, де нереститься риба.
260

258. Мов остовпілий, глядів на сю страшну картину Бу-
рунда-бегадир. Хоч йому самому грозила неменша не­
безпека, хоч вода у його людей сягала вже по пахи, а би­
стрі течії, що потворилися в воді, валили їх з ніг і нага­
дували їм наглу потребу повороту на своє безпечне
становище,— то прецінь довгу хвилю Бурунда стояв на
місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні, бсз-
зв’язні окрики на вид загибелі свойого війська. Ніхто не
смів обізватися до нього словом у тій страшній хвилі:
всі стояли довкола нього, тремтячи, борикаючись з над­
сильним ворогом — водою.
— Ходімо! — сказав наостатку Бурунда. І вони
почали простувати до тої купи каміння, яку виставили
туркомани проти здобутого тухольського становища. Та
й пора була! Вода змагалася чимраз дужче. Між ними
і їх становищем утворився широкий вир, який вони мог­
ли перебути тілько купою, побравшися за руки. Тільки
велетень Бурунда йшов передом сам, могутніми грудь­
ми розбиваючи люті хвилі. Мов островець серед моря,
стояла горстка вояків на їх становищу, по пояс у воді,
з луками, все ще нап’ятими й виміреними на опущене
тухольське становище. У тих небезпека не знищила вій­
ськового послуху. На щастя, сеся купа каміння ’була
більша від інших, зложена з великих брил і плит, які
лише в воді можна було так легко піддвигнути. Більше
як сто люда могло вигідно стояти на ній у бойових по­
ставах, а якраз стілько було людей довкола Бурунди, не
числячи тих, яких він лишив під скалою. Ставши на тій
купі, легше якось відітхнули товариші Бурунди. Попе­
ред усього вони позирнули на тих своїх товаришів, що
лишили їх були під скалою, числом сорок хлопа. В тім
місці шаліла тепер люта хвиля, розбиваючись о зубці
скали і прискаючи далеко срібною піною. З туркоманів
не було вже ані сліду, тільки часом, коли хвиля на мо­
мент уляглася, щось чорнілося на сірім камені: се був
одинокий живий іще чоловік із тої дружини, заков’яз-
лими пальцями він держався скали, хоч як шарпала
і рвала його люта хвиля. Він не кричав, не кликав
261

259. рятунку, тільки гойдався за кождим приливом води, поки
вкінці й він не щез, мов листок, сполосканий водою.
Бурунда, німий, синій з натуги і злості, зирнув дов­
кола по долині. Страшні крики і зойки стихли вже.
В вирах купами крутилися трупи, де-де виставляючи
з води то затиснені п’ястуки, то ноги, то голови. Тільки
десять куп, мов десять чорних островів, стояло ще жи­
вих на своїх кам’яних баштах, але й то вже було не вій­
сько, а тілько залякані, безсильні, безоружні недобитки,
тремтячі й розбиті розпукою. Хоч одні з другими могли
перекликатися, але допомогти одні одним не могли і, чи
в купах, чи поодинцю, були однаково безрадні, ждали
одної неминучої загибелі.
IX
— Як думаєш, боярине? — спитав нараз Бурунда
Тугара Вовка.— Що буде з нами?
— Всі погинемо,— відповів Тугар Вовк спокійно.
— І я так думаю,— потвердив Бурунда.— І що най­
дужче мене лютить, так се те, що погинемо без бою, без
слави, мов коти, кинені в ставок!
Боярин нічого не відповідав на се. Нові події зверну­
ли всіх увагу на себе. Тухольці, очевидно, не хотіли до­
жидати, аж поки вода настілько прибуде, щоб спокійно
витопити нужденні останки монголів. їм квапно діялося
доконати ворога. В лісі повище потока їх молодці руба­
ли грубі ялиці, заострювали їх з обох кінців, мов палі,
прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння,
щоб ті новомодні стіноломи плили попід водою, і, ви­
ждавши відповідну хвилю, коли серединою озера зроби­
лася від водопаду прудка течія просто до монгольських
становищ, почали долі потоком пускати ті пні. Зараз
перший із них із страшною силою своїм острим рогом
ударив об одну купу, на якій стояли монголи. Загурко­
тіло під водою каміння а, натиснене зверху мон­
гольськими ногами, зрушене зі свойого становища, роз­
сунулося. З голосним криком попадали монголи в воду.
262

260. Два чи три з них напали в воді на зрадливу ялицю і вче­
пилися за неї, Течія хопила їх ураз із ялицею і понесла
геть на широку воду, поки не попала на вир, який закру­
тив ялицею і поставив її сторчака» Монголи попадали
в воду і вже більше не показувалися. А інші монголи,
що їх так нечайно зопхнуто з їх становища, метуши­
лися на місці, толочили одні одних у воду або просили
у інших рятунку* Два чи три, очевидно добрі пливаки,
пустилися вплав до берега, але й тут не минула Ух
смерть: кілька великих каменів, кинених із берега* зро­
били кінець їх плавбі. Тільки немногих приняли това­
риші на сусідні становища. Але недовго й тут вони були
безпечні. Тухольці, бачачи добру вдачу своєї першої
проби, почали пускати таран за тараном. Та вже ті тара­
ни не робили ніякої шкоди монголам: течія проносила
їх поуз монгольських становищ.
Тоді нову раду дала їм Мирослава: збивати по кіль­
ка таких пнів докупи, спускати такий пліт на ужві долі
водопадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на
кожду по десять щонайсильніших і добре узброєних мо­
лодців, а двом довгими жердками кермувати плотину
проти монгольських становищ. Живо готові були два
такі плоти... Вже двадцять сміливих молодців стало на
плотах і виплили до бою з монголами. Се був легкий,
хоч і рішучий бій. Перша купа монголів, на яку вони
вдарили, була майже безоружна, залякана, безсильна.
Вони живо дрюками поспихали тих нещасних у воду,
а тих, що опиралися, позшибали стрілами та списами.
Жалібно заревли монголи на інших становищах, видя-
чи неминучу загибель... Немов огонь, пущений по ско­
шеній сіножаті, повзе покіс за покосом і злизує копицю
сухого сіна за копицею,— так тухольці спихали мон­
голів з одного становища за другим у воду, в холодні
обійми смерті. Всі погибли, до остатнього; з купи чорних
острівців насеред озера не лишилося ані сліду. Тільки
віддалік, наприбоці, недалеко берега стояла ще одна ку­
па, немов остатня чорна скала, вистаючи з-посеред пове­
ні, Се був відділ Бурунди. Сотня туркоманів, Тугар Вовк
263

261. і Максим — се був єдиний останок великої монгольської
сили, що мала тухольським шляхом іти в угорську зем­
лю і тут, серед гір, знайшла холодний гріб у водах, хоч
переплила Яїк і Волгу, Дон і Дніпро. Остатня жертва
смерті, ота сміла горстка стояла серед води, без надії
рятунку, з одиноким бажанням — дорого продати своє
життя в бою.
Вся тухольська громада зібралася тепер перед тим
остатнім ворожим становищем. Спустили ще два плоти,
щоб, окружаючи ворогів, турбувати їх іззаду стрілами;
але і спереду, з берегів, градом летіли тухольські стріли
й каміння на ворогів. Та більша часть тих стріл не долі­
тала навіть до становища Бурунди; інші, хоч і долітали,
не могли зробити туркоманам ніякої шкоди. Ближче ж
підступати тухольці боялися задля затроєних стріл,
а швидко, видячи нешкідливість свойого стріляння, по­
кинули тоту роботу і стояли спокійно. Високо на скалі
стояв старий Захар, не зводячи очей із свого сина, що
стояв між ворогами і зручними рухами обминав густі
стріли та каміння. А віддалік, серед тих, що стріляли,
стояла Мирослава, а погляди її летіли бистріше, ніж її
стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що
було найдорожче їй у життю: батько й Максим. За
кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмира­
ло її серце.
Навкучило молодцям, що стояли на плотах, стріляти
звіддалік даремно. Вони зібралися на відвагу і рушили
ближче. Туркомани стрінули їх своїми стрілами і рани­
ли кількох; але живо тухольці завважили, що у ворогів
не стало вже того страшного оружжя, і з грізним кри­
ком кинулися на них. Мовчки дожидали туркомани
їх нападу, тісно збиті один при другім, опираючись
і тухольцям, і водяним валам. Але тухольці, наблизив­
шись до них на два сажні, кинули своїми рогатинами,
прип’ятими у кождого довгим ремінним припоном
до руки. Десять ворогів зойкнуло в один час; десять тіл
повалилося в воду. Знов кинули молодці свої рогатини,
і знов упало кілька ворогів.
261

262. — Прокляття на вас! — кричав Бурунда.— Вони
так і всіх нас видзьобають, хами погані!
Але його гнів був тепер, як пустий вітер, що шумить,
а нікому не шкодить. Тухольські молодці з криком, мов
ворони, кружили довкола становища ворогів, то тут, то
там разячи одного або другого добре виміреним поки-
дом рогатини. Оборона сталася для монголів неможли­
вою. Приходилось їм стояти спокійно, мов зв’язаним,
і ждати смерті.
— Бегадире,— сказав до Бурунди Тугар Вовк,— чи
не можна нам як-небудь спасти своє життя?
— Нащо? — сказав понуро Бурунда.
— Все ж таки життя краще, ніж смерть!
— Правду кажеш,— сказав Бурунда, і очі його
заблищали не жадобою життя, але радше жадобою
помсти.— Але що ж нам діяти? Як рятуватися?
— Може, схочуть тепер за свого полоняника дарува­
ти нам життя і вольний вихід?
— Спробуймо! — сказав Бурунда і, вхопивши ру­
кою за груди Максима, витяг його перед себе. Біля нього
став Тугар Вовк і почав махати білою хусткою.
— Тухольці! — закричав він, звертаючись до берега.
Тихо стало довкола.
— Кажи їм, що, коли хотять мати сього раба живого
між собою, нехай дарують нам життя і пустять свобід-
но! Коли ж ні, то ми зуміємо загинути, але й йому, тут-
таки перед їх очима, смерть буде.
— Тухольці! — кричав Тугар Вовк.— Начальник
монголів обіцюе вам віддати вашого полоняника живо­
го й здорового і жадає, щоб ви за те нас, кілько нас іще
лишилося, випустили живих і здорових із сеї долини!
В противнім разі жде вашого сина неохибна смерть.
Немов хотячи доочне показати їм усю правдивість
тої погрози, Бурунда підняв свій страшний топір над
головою безоружного Максима.
Вся громада стала мов без духу. Затремтів старий
Захар і відвернув очі від того виду, що різав його серце.
265

263. — Захаре,— сказали старі тухольці, обступаючи
його,— ми думаємо, що можна приняти се предложен­
ия Сила монгольська знищена, а тих кілька людей не
м о ж у т ь нам бути страшні,
— Не знаєте ви, браття* монголів, Між тими кілько­
ма людьми є їх найстрашніший начальник* і сей ніколи
не дарує нам загибелі свойого війська, Він наведе нову
силу на наші гори, і хто знає, чи ми тоді другий раз
розіб ємо її.
— Але твій син, Захаре, твій син! Уважай, що його
жде загибель! Глянь, сокира над його головою!
— Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має
уйти хоч один ворог нашого краю!
З плачем наблизилася Мирослава до старого Захара.
— Батьку! — ридала вона,— Що ти думаєш роби­
ти? За що ти хочеш погубити свого сина і... і мене, бать­
ку? Я люблю твого сина, я присягла з ним жити і йому
служити! Хвиля його смерті буде й моєю смертю!
— Бідна дівчино,— сказав Захар,— що я можу тобі
порадити? Ти знаєш тілько чорні очі та стан хороший,
а я дивлюсь на добро всіх. Тут нема вибору, доню!
— Захаре, Захаре,— говорили громадяни,— всі ми
уважаємо, що досить того знищення, що сила ворожа*
зломана, і громада не бажає смерті тих остатніх. У твої
руки складаємо долю їх і долю твого сина. Змилуйся
над своєю власною кров’ю!
— Змилуйся над нашою молодістю, над нашою
любов'ю! — ридала Мирослава,
— Можеш обіцяти їм на словах усе, щоб лише від­
дали тобі сина,— сказав один із загірних молодців.—
Скоро тільки Максим буде свобідний, ти лише кивни
на нас, а ми всіх інших пішлемо на дно раків годувати,
— Ні! — сказав обурений Захар*— Се було б нечес­
но. Беркути додержують слова навіть ворогові і зрадни­
кові Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого
серця підступно пролитою кров’ю! Досить, діти, тої
бесіди! Заждіть, я сам пішлю їм відповідь своєю рукою!
266

264. І, відвернувши своє лице, він пішов до машини, на
якої варесі 1 лежав величезний камінь, і сильною, ке-
дрожачою рукою взяв за ужовку, що придержувала
тоту вареху в плоскім положенні.
— Батьку, батьку! — кричала Мирослава, рвучись
до нього.— Що ти хочеш робити?
Але Захар, мов не чув її крику, спокійно намірював
вареху на ворогів.
Тим часом Бурунда і Тугар Вовк дармо ждали на
відповідь тухольців. Похиливши голову, спокійно рі­
шившись на все можливе, стояв Максим під піднесеною
сокирою Бурунди. Тільки Тугар Вовк, не знати чого,
тремтів цілим тілом.
— Е, що нам так довго ждати! — скрикнув наостан­
ку Бурунда.— Раз мати родила, раз і гинути прийдеть-
ся. Але поперед мене гинь ти, рабе поганий!
І він із страшенною силою замахнувся, щоб сокирою
розлупати Максимову голову.
Але в тій хвилі блиснув меч Тугара Вовка понад
Максимовою головою, і грізна, вбійча рука Бурунди
враз із топором відтята одним замахом від рамені,
впала, оббризкана кров’ю, мов сухе поліно, в воду
Ревнув з лютості і з болю Бурунда і лівою рукою
стис Максима за груди, а його очі з виразом пекельної
ненависті звернулися на зрадливого боярина.
Але в тій самій хвилі Максим похилився і з цілою
можливою натугою вдарив страшного туркомана голо­
вою і плечима в лівий бік так, що Бурунда від сього
удару стратив рівновагу і покотився в воду, потягнувши
за собою й Максима.
А в слідуючій хвилі зашуміло повітря, і величезний
камінь, кинений з тухольської метавки руками Захара
Беркута, з лускотом грюкнув на купку ворогів. Бризну­
ла аж до хмар вода, загуркотіло каміння, роздираючий
серце зойк залунав на березі,— і за кілька хвилин глад­
ка й тиха вже була поверхня озера, а з Бурундової
дружини не було ані сліду.
1 Вареха — ополоник, велика ложка.
267

265. Мов мертва, без духу стояла над берегом тухольська
громада. Старий Захар, досі такий сильний і незламний,
тепер тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице
руками, ридав тяжко. При його ногах лежала зомліла,
непорушна Мирослава.
А втім радісний крик залунав іздолу. Молодці, що
плавали на плотах, наблизившись до того місця, де по­
тонув Максим з Бурундою, разом побачили Максима,
як виринав із води, здоровий і сильний, і повітали його
веселим криком. Радість їх живо уділилася цілій грома­
ді. Навіть ті, що потратили своїх синів, братів та мужів,
і ті радувалися Максимом, немов з його поворотом
повертали всі дорогі серцю, страчені в бою.
— Максим живий! Максим живий! Гурра, Мак­
сим! — залунали громові окрики і понеслися широко
по лісах і по горах,— Батьку Захаре! Твій син живий!
Твій син вертае до тебе!
Тремтячи з глибокого зворушення, з сльозами на
старечих очах, піднявся Захар.
— Де він? Де мій син? — спитав він слабим голосом.
Весь мокрий, але з лицем, роз’ясненим радістю,
вискочив Максим із плоту на берег і кинувся до ніг
батькові.
— Батьку мій! <
— Синку, Максиме!
Більше не міг сказати ні один, ні другий. Захар за­
хитався і впав у могутні Максимові обійми.
— Батьку мій, що тобі такого? — скрикнув Максим,
бачачи смертельну блідість на його лиці і чуючи нена­
станну дрож, що потрясала його тілом,
— Нічого, синку, нічого,— сказав потихо, з усміхом
Захар.— Сторож кличе мене до себе. Чую його голос,
синку. Він кличе до мене: «Захаре, ти зробив своє діло,
пора спочити!»
— Батьку, батьку, не говори того,— ридав Максим,
припадаючи коло нього. Старий Захар, спокійний,
усміхаючись, лежав на мураві, з лицем проясненим,
зверненим до полуденного сонця. Він легко відняв руку
свойого сина від своєї груді і сказав:
268

266. — Ні, синку, не ридай за мною, я щасливий!
А Глянь лише тут обіч. Тут є хтось, що потребуе твоєї
помочі.
Озирнувся Максим і задубів. На землі лежала Миро­
слава, бліда, з виразом розпуки на прегарнім лиці. Вже
молодці принесли води, і Максим кинувся відтирати
свою милу. Ось вона дихнула, отворила очі і знов
зажмурила їх.
— Мирославо! Мирославо! Серце моє! — кликав
Максим, цілуючи її руки.— Прокинься!
Мирослава мов пробудилась і здивованими очима
вдивлялася в Максимове лице.
— Де я? Що зо мною? — спитала вона слабим го­
лосом.
— Тут, тут, між нами! Коло твойого Максима!
— Максима? — скрикнула вона, зриваючися.
— Так, так! Гляди, я живий, я свобідний!
Довго-довго мовчала Мирослава, не можучи прийти
до себе з дива. Втім разом кинулася на шию Максимові,
а гарячі сльози бризнули з її очей.
■— Максиме, серце моє!..
Більше не могла нічого сказати.
— А де мій батько? — спитала по хвилі Мирослава.
Максим відвернув лице.
— Не згадуй про нього, серце. Той, що важить прав­
ду й неправду, важить тепер його добрі і злі діла. Молі­
мося, щоб добрі переважили.
Мирослава обтерла сльози з своїх очей і повним
любові поглядом глянула на Максима.
— Але ходи, Мирославо,— сказав Максим,— ось
наш батько, та й той покидає нас,
Захар глядів на молоду пару ясними, радісними
очима.
— Клякніть коло мене, діти,— сказав він потихо,
слабим уже голосом.— Доню Мирославо, твій батько по-
ляг,— не судім, чи винен, чи не винен,— поляг так, як
полягли тисячі інших. Не сумуй, доню! Замість батька
доля дає тобі брата...
269

267. — І мужа! — додав Максим* стискаючи її руку
в своїй.
— Нехай боги д і д і в наших благословлять вас, ді­
ти’ — сказав Захар,— В тяжких днях ?вела ва<' доля
докупи і злучила ваші серця, і ви. показалися пдвими
перестояти й найстрашнішу бурю» Нехай же ваш зв'я­
зок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш
народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве
свого сердечного зв язку з чеснотою й людяним норовом!
І він холодними вже устами поцілував у чоло Миро­
славу й Максима.
— А тепер, діти, встаньте, і підведіть мене крихіточ­
ку’ Я хотів би ще перед відходом сказати дещо до гро­
мади, якій я старався щиро служити весь свій вік. Бать­
ки і браття! Нинішня наша побіда — велике діло для
нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько?
Ні Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим
громадським ладом, нашою згодою і дружністю, Ува­
жайте добре на се! Доки будете жити в громадськім по­
рядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за
одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побі-
дить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не
був остатній удар на нашу громадську твердиню, пі^о за
ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду, Погані
часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат
від брата, відмежиться син від батька, і почнуться вели­
кі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу
народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм
наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу
своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів
знов нагадає собі народ своє давнє громадство* і благо
йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ошадить
йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі Але чи
швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх пред­
ків і забажає йти їх слідом» Щаслив^ кому гудилося
жити в ті дкз! Се будуть гарні дні, дш весняні, дні
відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам
своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай
270

268. живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів,
так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра
розгориться новим огнем! Прощайте!
Важко зітхнув старий Захар, зирнув на сонце, всміх­
нувся, і по хвилі вже його не стало...
Багато змінилося від того часу. Аж надто докладно
збулося віщування старого громадянина. Великі злигод­
ні градовою хмарою перейшли понад руською землею.
Давне громадство давно забуте і, здавалось би, похоро­
нене. Та ні! Чи не нашим дням судилось відновити
його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відроджен­
ня, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвіт­
ках тої щасливої доби?
1882 р.
1. До яких часів належать події, описані в історичній повісті Іва­
на Франка «Захар Беркут»? Хто з її героїв вам найбільше сподобався
і чим саме?
2. Як зустріла тухольська громада напад монголів? Чому Захар
Беркут поставив перед тухольцями завдання не відбити, а розгроми
ти ворога?
3. Виразно прочитайте картину спалення Тухлі монголами.
Які картини і художні деталі вам найбільше запам’ятались?
4. Розкажіть, як поводився Максим Беркут у неволі, які риси
характеру там яскраво виявились. Що вам найбільше подобається
у цьому герої?
5. Як ви оцінюєте перехід Тугара Вовка на службу до монголів?
Чому він зрадив батьківщину? Випадковий чи закономірний цей
вчинок?
6. Чому Мирослава, дочка боярина, пішла проти батька, стала на
бік трудового народу? Чи лише любов до Максима керувала її вчинка­
ми? Як ви оцінюєте її поведінку з позицій загальнолюдської моралі?
7. Зачитайте уривок, де передається розмова Захара Беркута з по­
сланим монголами Тугаром Вовком (розділ VII). Чому Захар Беркут
відмовився прийняти запропоновану умову? Чи виправдовуєте ви його
вибір?
8. Розкажіть, як тухольці готувалися знищити ворогів. Складіть
цитатний план епізоду з VII розділу, де про це розповідається.
9. Чому Захар Беркут навіть тоді, коли ворога зншцено, не хоче
прийняти пропозицію Вурунди? Як розумів Захар Беркут свій обов’я­
зок перед громадою, коли йшлося про долю його сина? Чому його най­
більше любили у громаді? У чому мудрість тухольського старійшини?
271

269. 10. Доведіть на основі тексту повісті, що наші предки-тухольці
були язичниками. Які стародавні уявлення наших пращурів тут від­
биті?
11. Порівняйте, як Іван Франко змальовує у повісті тухольців,
а як — завойовників. Як поводяться в годину смертельної небезпеки
тухольці і монголи? Чим ви можете це пояснити?
12. Заповніть клітинки іменами представників ворожого табору,
що виведені у повісті «Захар Беркут»:
13. Виразно прочитайте останнє звернення Захара Беркута до
тухольців. Назвіть слова, в яких висловлена головна думка повісті.
У чому виявилась сила тухольської громади? Усно перекажіть цей
уривок, змінивши в ньому розповідь від першої особи на третю.
14. Знайдіть у тексті повісті архаїзми, неологізми і діалектизми
і поясніть, для чого вони вживаються у творі.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
СТРОФА
Група віршованих рядків, об’єднаних одним змістом,
розміром і певним римуванням, який повторюється у
творі, називається строфою.
Строфи можуть мати різну кількість рядків, але най­
частіше зустрічається чотирирядкова строфа.
Наприклад, вірш Івана Франка «Пісня і праця» має
будову чотирирядкової строфи. Ось одна з таких строф:
Пісня і праця — великі дві сили!
їм я до скону бажаю служить;
Череп розбитий — як ляжу в могилу,
Ними лиш зможу й для правнуків жить.
Ці чотири рядки в строфі об’єднані єдиним змістом,
однаковим римуванням (перехресним) і трискладовим
віршовим розміром з наголосом на першому складі
(дактилем).
272

270. Іван Франко розширив значення терміна «строфа».
Він надав йому і жанрового значення, тобто подав як
вид ліричного твору. У збірці «Мій Ізмарагд» поет по­
містив цикл «Строфи», що є короткими віршованими
афоризмами і повчальними висловами.
ПРИТЧА
Притча — це давня назва коротких повчальних але-
горіїчких оповідань із чітко висловленою мораллю.
Багато притч ми знаходимо у Біблії, у давньо­
руських збірниках. Пізніше їх часто використовували
письменники і художники. Наприклад, Іван Франко у
збірці «Мій Ізмарагд» присвятив цьому жанру цілий
розділ.
За змістом притча дуже близька до байки. Але
в притчах немає традиційних для байки алегоричних
персонажів з рослинного і тваринного світу. Це пере­
важно повідомлення про подію чи випадок, з яких
читач повинен засвоїти мораль.
л іт е р а т у р н и й х а р а к т е р
У художньому творі найчастіше змальовуються лю­
ди з їх вчинками, думками, переживаннями, постаючи
перед нами як ое^бис' сгггі, як певні типи-характери.
Літературний характер (у перекладі з грецької озна­
чає «риса, особистість») — це змальована письменни­
ком у художньому творі людина з властивими їй інди­
відуальними рисами, які зумовлюють її поведінку,
ставлення до інших людей, до життя.
ГРУПУВАННЯ ПЕРСОНАЖІВ У ЕПІЧНОМУ ТВОРІ
У повісті «Захар Беркут» багато дійових осіб. їх ^
можна розподілити на дві протилежні групи. З одного
боку, тухольці на чолі з Захаром Беркутом, Максим,
?73

271. Мирослава, з другого — монголи на чолі з Бурундою та
боярин Тугар Вовк.
Таке групування персонажів твору не випадкове.
Тухольці, їхній старійшина Захар Беркут, його син
Максим — це волелюбні члени давньої родової громади,
порядки в якій засновані на рівності і згуртованості, Во­
ни не визнають над собою боярської влади. їхні звичаї
всім серцем прийняла дочка боярина Мирослава. Це
справжні патріоти, які боронять свій край від завойов­
ників.
Представники ворожого табору — ватажок монголів
Бурунда та боярин Тугар Вовк — жорстокі тирани, що
намагаються побороти мужніх тухольців і підкорити їх
собі.
Головним персонажем твору виступає Захар Беркут,
в якому найповніше втілено народну мудрість, відданість
загальнонародній справі.
У такому групуванні й протиставленні персонажів
повісті виявляється любов письменника до гноблених
і ненависть до поневолювачів. Письменник співчуває
простому люду в його боротьбі проти гнобителів, закли­
кає борців до згуртованості, мужності і витримки.
<
АРХАЇЗМИ, ДІАЛЕКТИЗМИ
Архаїзми — це застарілі слова, вирази і граматичні
форми, що вже вийшли з ужитку чи рідко вживаються.
Серед них є окрема група архаїзмів — історизми, які
найчастіше вживаються в історичних творах. Напри­
клад, у повісті «Захар Беркут» серед архаїзмів зустрі­
чаємо такі слова, як ратище (спис), смерди (селяни),
лучник (стрілець з лука) та ін. Вони сприяють створен­
ню історичного колориту, допомагають читачеві у дум­
ках перенестися на багато століть назад, уявити життя
людей у давні часи.
У повісті «Захар Беркут» вживаються і такі_слова,
як стрій (одяг), шпара (щілина), плай (гірська стежка),
скиміти (щеміти, боліти), прецінь (одначе, адже) тощо.
274

272. Ці слова, звороти чи форми слів, яких немає в літера­
турній мові, але які побутують у розмовній мові людей
певної місцевості, називаються діалектизмами. Діа­
лектизми використовуються в літературі для мовної
характеристики персонажів, відтворення особливостей
побуту, створення місцевого колориту.
ХАРАКТЕРИСТИКА ПЕРСОНАЖА
Щоб правильно зрозуміти художній твір, треба за­
глибитись в аналіз змальованих у ньому характерів
дійових осіб, тобто дати характеристику виведених у
ньому персонажів, Для цього необхідно розкрити риси
героя, що відрізняють його від інших персонажів=Про
деякі з них ми дізнаємося з його портрета, мови, з опису
обстановки, що його оточує, з біографічних відомостей
про нього, які подає автор. Інші риси (переважно для
характеристики внутрішнього світу людини) розкри­
ваються у поведінці, вчинках героя, через його думки,
ставлення до інших людей. Характеризувати героя
можуть й інші персонажі.
Такий фактичний матеріал про літературного Ьероя
найчастіше буває розкиданий по всьому твору. Зібрати
його і систематизувати — головне завдання, яке стоїть
при складанні характеристики літературного персо­
нажа» Характеризуючи героя, слід висловити своє став­
лення до нього, дати йому оцінку.
Охарактеризувати Захара Беркута із однойменної
повісті Івана Франка можна за таким планом :ч
1 Захар Беркут — ватажок тухольської громади,
2, Перевага громадських інтересів над особистими.
3 Глибока мудрість і розсудливість,
4 Велика сила волі, мужність у боротьбі,
5, Чесність Захара Беркута,
6, Заклик до єдності в боротьбі з ворогами
7, Мрії Захара про майбутнє життя.
8, Моє ставлення до героя.
275

273. ЦИТАТНИЙ ПЛАН
Крім простого і складного плану, потрібно вміти
складати і цитатний план. У практиці цитатний план
використовується для складання плану певного розділу
художнього твору або плану характеристики персо­
нажа; Пункти плану сформульовані у вигляді цитат
з літературного твору. План може бути і змішаним.
Під час складання цитатного плану потрібно слідку­
вати за тим, щоб кожна цитата розкривала якусь нову
думку, не повторюючи попередньої.
Для характеристики Захара Беркута як окремі пунк­
ти плану, що розкривають різні сторони його особисто­
сті, можуть використовуватись такі цитати: «Оце він,
найстарший віком у громаді...»; «Надто сильно, всею
силою своєї душі він любив свого наймолодшого сина»;
«Не відбити, але розбити їх...»; «Тілько ж знайте, що
лише по трупі остатнього тухольця ви зможете вийти
з сеї долини»; «Сонце, я поклоняюсь тобі, як діди наші
тобі поклонялися...»; «Нехай радше гине мій син, ніж
задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!»;
«Беркути додержують слова навіть ворогові і зраднико­
ві»; «Ми побідили нашим громадським ладом, нашою
згодою і дружністю»; «Прийде пора, іскра розгориться
новим огнем!» «Ні, синку, не ридай за мною, я щасливий!»
Складання плану у формі цитат привчає читача
глибше вникати у текст художнього твору, розуміти
його глибинний зміст.
ВІДГУК НА ПРОЧИТАНУ КНИЖКУ
Крім вивчення програмових художніх творів, вам
доводиться готувати розповіді і відгуки про книжки
до уроків позакласного читання.
На які ж питання слід звертати увагу, щоб розповідь
про прочитану книжку зацікавлювала, викликала
бажання у інших прочитати її?
Насамперед слід ознайомити слухачів із тим, як роз­
гортаються події у книжці, але не захоплюватись
276

274. _ • » » І » • < ф ^
детальною розповіддю про її зміст. Адже потрібно ви­
світлити у своєму відгуку на книжку й інші питання:
1 на яку тему вона написана; хто її головний герой і чим
найбільше приваблює читача; які найяскравіші епізоди
і картини із прочитаного твору найбільше запам’ята­
лись; хто ще з героїв справляє незабутнє враження; які
проблеми висвітлює автор у творі, до якого висновку він
підводить читача; розкрити смисл назви книжки; звер­
нути увагу на деякі моменти художньої майстерності
автора (найхарактерніші художні засоби, пейзажі, особ­
ливості мови тощо); висловити своє ставлення до книж­
ки, дати їй оцінку.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ІВАН ФРАНКО
ПРОМОВА У ВІДПОВІДЬ НА ПРИВІТАННЯ В ЧАСІ
25-літнього ЮВІЛЕЮ
Першим моїм словом нехай буде щира подяка всім
тим, що впорядили оце нинішнє свято. Поперед усього
подяка молоді, що не щадила на це праці і заходів;
подяка всім тим, що явилися тут нині; подяка товари­
шам праці і переконань; щира подяка промовцям, що
промовляли із цього місця.
Подяка врешті й моїм противникам. За двадцять
п’ять літ моєї праці доля ніколи не скупила мені їх; во­
ни підгонювали мене наперед, не дали мені застоювати­
ся на одному місці. Я розумію дуже добре вагу боротьби
в розвитку і вдячний своїм противникам і щиро пова­
жаю тих, що борються зі мною чесною зброєю.
Коли скину оком по нинішньому зібранні, то запи­
тую себе: задля чого зібралася тут така велика і світла
громада? Думаю, що не для моєї особи. Я не вважаю
себе ані таким великим талантом, ані ніяким героєм,
ані таким взірцевим характером, щоб моя особа могла
загріти всіх до себе...
277

275. Отже, не для мене це нинішнє свято. Я почуваю, що
не заслужив на нього. Але воно наповняє мене радістю,
як гіризнака того, що в широких колах нашої громади
займається, або й сильно вже горить бажання освіти,
волі й широкого індивідуального та громадянського
розвитку, бажання, котрого виразом є мої писання,
Вийшовши із самого дна нашого народу, я намагався
однакою любов’ю обняти всі його шари, а нинішнє свято
є для мене знаком, що у нас будиться, а декуди вже й
ярко палає бажання солідарності з нашим найменшим
братом.
Тільки ненастанна, жива стичність з людьми може
охоронити наше письменство від манівців; тільки солі­
дарність з тим нашим бідним, сірим братом охоронить
нас від абстракцій і доктринства, поведе наш національ­
ний розвиток простою, рівною дорогою.
Ще раз дякую Шановній Громаді за нинішній вечір.
Здається, не потребую обіцювати, що й надалі не зійду
з тієї дороги, якою йшов досі. Така вже моя натура, що
праці своєї не покину ніколи; це не геройство, а просто
елементарна сила веде мене цією дорогою, сила моєї
хлопської крові.
Певна річ, у моїй діяльності було чимало помилок —
але хто ж, роблячи якесь діло, не помилявся? Та нині
я можу дивитися на ті помилки спокійно, бо знаю, що
або мені самому, або іншим вони служили осторогою
і наукою. А щодо себе самого я завсіди держався тієї
думки: нехай пропаде моє ім’я, але нехай росте і розви­
вається український народ!
ТАРАС ФРАНКО
НЕВТОМНИЙ РОБІТНИК
Був середнього росту, а йшов, як велетень, не на люд­
ську міру ставив кроки, мало хто встигав за ним, а голо­
вою сягав хтозна як високо.
Спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося
про добро трудящих, і кидав громи, щоб Русь не спала...
278

276. 8 війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще
від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори.
Крізь дим воєнних пожеж доглянув ясний ранок дня
трудящих.,.
Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій
школі, а він став учителем усього народу*
Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано
лиш одне, та й те недовге,,,
Помер поет, а твори ж то живуть. Заснув співець,
а твори житимуть віки.
Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр,
чарівник слова.
ПЕТРО КОЛЕСИШ
ТЕРЕН НА ШЛЯХУ
(Уривок з роману)
На ранок його опанувала якась дивна тривога. Він
швидко одягся, тихо, щоб не розбудити нікого, вмився
на кухні, сів до столу. Узяв ще звечора відібраний ро­
ман Дені Дідро «Жак-фаталіст та його пан». Він дуже
любив цього французького «Дон-Кіхота», але сьогодні*
чомусь не міг читати. Це остаточно вивело його з рівно­
ваги. Нечувана річ. Іван не може читати книги!
— Ти чого так рано схопився? — почувся заспаний
голос Турчиновича.— Ну, нехай мені, старому, не
спиться. У тебе мусить бути здоровий сон. Лежу,
прислухаюсь, думаю, що воно там поскрипує? Аж бачу,
він уже прибрався, як на весілля...
Іван став на порозі маленької кімнатки, де спав
Турчинович, і тихо проказав:
— Я хочу зараз іти на Борислав.
— Чого? — здивувався старий.
— Сам не знаю. От так якось прокинувся і вирішив.
Щось неспокійно у мене на серці. Якась незрозуміла
тривога.
279

277. Турчинович схопився з ліжка і став мовчки одяга­
тись. Засунувши ноги в пантофлі, він вийшов з кімнати
на кухню. За хвилину повернувся з окрайцем хліба
і шматком сала.
— На, братику, оце на дорогу і йди. Голос серця —
голос правди.
Іван ішов навпростець. Щоб не давати круга, він
вирішив підійти до Матієвої хати не з боку Борислава,
а з гори, тому на півдорозі звернув з тракту і пішов
стежкою. Ще здаля він побачив на горі самотню постать
людини. Вона стояла нерухомо. «Хто б це міг бути?» —
подумав Іван і пішов швидше. Людина раптом рушила
йому назустріч. Він пізнав Мирона Басараба, Зустрів­
шись, вони поцілувались і, не затримуючись, пішли
далі.
— А я чекав на тебе, може, з годину,— говорив
Мирон.— Діда взяла якась нетерплячка: іди та й іди,
Мироне, подивись, чи не йде. Се про тебе так. Затявся
старий: Івана, та й більш нічого. Хоч з землі вирий.
А хто знає, де того Івана шукати? Коли він вкрізь і ніде.
Ми вже й Турчиновича просили, і Гавриликові переказу­
вали,— нема!
Вони підійшли до того місця, де починався крутий
спуск до Матієвої хати, і перед Івановими очима розгор­
нулась знайома картина промислового Борислава. Над
ним так само нависав синюватий морок, суміш диму,
туману й випарів. Чути було приглушений клекіт, наче
густа смола сопла й кипіла у велетенському казані.
Швидко вони спустилися вниз, обійшли причілок хати
і вступили до сіней. Двері були навстіж розчинені. У ха­
ту набилось повно ріпників. Вони сиділи скрізь,— на
лавках, на полу і просто на долівці. Мирон узяв Івана
ззаду за плечі і ввійшов з ним до хати.
— Добридень вам! — привітався Іван і низько вкло­
нився людям.
— Добридень! — загуло по хаті.
— Дід осліп,— шепнув Іванові Мирон,— так що
підходь ближче.
280

278. Те, що побачив Іван, глибоко вразило його. Він не
впізнавав недавно ще такого рухливого Матія. Скорчив­
ши й підібгавши під себе ноги, на припічку сидів чоло­
вік, схожий на старозавітного пророка. Шорстка, біла,
як молоко, чуприна крутим вихором настовбурчувалась
над могутнім чолом, порубаним, наче сокирою, важки­
ми, глибокими зморшками. Довга, по пояс, біла борода
зливалася з грубою полотняною сорочкою, прикриваю­
чи груди. З-за навислих брів тьмяно поблискували
мертві очі.
— Здрастуйте, діду! — підступив Іван ближче.
— Прийшов! — заговорив, не відповідаючи на при­
вітання, дід.— Я знав, що прийдеш, Іване! — Він про­
стяг довгі сухі руки, і його чорні пальці швидко-швидко
побігли по Івановій голові, по обличчю, по плечах.—
Звідки йдеш?
— З тюрми, діду!
— З тюрми! Для робочої людини скрізь, сину мій,
тюрма. Але з краю в край уже ворушаться люди, проки­
даються од вікового сну. Чую, сину, як люди говорять
про тебе, і радію. Чую, як недруги мучать тебе, і плачу.
Знаю — життя твоє в мандрах. Ходиш ти поміж людь­
ми, сієш зерно непокори. І горнуться до тебе люди, хоч
ти й молодий. Знать, в тобі сила така, що здружує
бідних, розкриває людські серця. Щоб та сила твоя не
сплила, як весняна вода, не пропала марно,— слухай,
що говоритиму тобі.
Якось зійшлись дерева на віче велике обирати собі
водія. Та такого, щоб і господарем був серед них, і слу­
гою. Щоб і честь остеріг, і надію оживив, і од нанасті
схоронив, а в нагороду собі нічого не жадав. Кого не
просили вони — все марно. Кедр одмовився тому, що
гордий був. Дуб одмовився через багатство своє. А бе­
реза білокора хизувалась красою своєю. Усі вони волі­
ли бути паном, а не господарем-слугою! Аж ось крикнув
хтось: най терен буде господарем-слугою! Він не гордий,
як кедр, не багатий, як дуб, і красою в березу не вийшов.
І терен дав згоду...
281

279. Ти з народу прийшов, і народ назвав твоє ім'я, щоб
ти був господарем його думок і слугою. Щоб честь наро­
ду остеріг, з. надію на краще оживив, і од напасті охоро­
нив, а в нагороду собі нічого не жадав» не просив 1 ти
станеш як терен той при битому шляху! Тебе вкривати­
ме курява доріг, тебе топтатимуть всіг а ти виставиш
колючки свої проти напасників одвічних і цвістимеш
для людей білим цвітом..,
ОЛЕКСАНДР БІЛЕЦЬШ Й
ПОЕЗІЯ ІВАНА ФРАНКА
Поетична спадщина Івана Франка за своїми темами
і формами настільки різноманітна, що її важко охопити
стислою характеристикою. Писати вірші 1= Франко по­
чав ще з ранньої юності. Перший надрукований його
вірш «Народні пісні» відноситься ще до 1874 року, коли
поетові минуло 18 років. Перший окремий його збір­
ник — «Балади і розкази» — видано в 1876 році. З того
часу і до останніх днів свого життя І. Франко не розлу­
чався з віршованою формою.
Поезія для нього стала виразом громадсько-політич­
них ідеалів, зброєю боротьби проти ворогів трудового 1
народу, своєрідним щоденником, який відображав його
інтимні переживання, філософські роздуми, його думки
про норми громадської і особистої поведінки, про долю
рідного народу, а разом з тим — виразом невичерпного
інтересу до всього людства, у всі епохи його історії,
в усіх країнах світу*
Кожна пісня моя —
Віку мого день,-—
писав І» Франко. Проте це не перетворювало його пое­
тичну творчість у документ автобіографічного значен­
ня. Ліричний герой І. Франка — це не тільки він сам, не
тільки образ передового громадського діяча останнього
тридцятиріччя XIX і перших п’ятнадцяти років XX ст.
Це — вся історія українського народу, невід’ємною
282

280. частиною якого визнавав себе поет, із думкою про який
він творив і якому віддавав всі свої сили...
♦Великий Каменяр» — так найчастіше називають
Івана Франка. Навіть пам’ятник Іванові Франкові
на львівському кладовищі створено у вигляді постаті
могутнього робітника, який розбиває молотом величезну
скалу...
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. І в а н и ч у к Р. Шрами на скалі: роман.—Львів, 1987»
2. К о л е с н и к П. Терен на шляху: роман.—К., 1975.
3. Спогади про Івана Франка.— К., 1981.
4. Ф р а н к о Т. Про батька.— К., 1964.
5. Франкова криниця: Вивчення творчості І. Я. Франка в шко­
лі.— К., 1991.
6. Шляхами Івана Франка на Україні.— Львів, 1982.

281. ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
З ума не йдуть знедолені народи,—
їм я віддав усі чуття мої.
Павло Грабовський
Павло Арсенович Грабовський народився 11 вересня
1864 року в селі Пушкарному Охтирського повіту Хар­
ківської губернії (тепер село Грабовське Сумської обл.)
в родині паламаря.
П’ять років учився в Охтирській бурсі, а з 1879 —
у Харківській семінарії. У 1882 р. його виключають з
семінарії у зв’язку з арештом за зв’язки з народницькою
організацією «Чорний переділ». Відправлений під на­
гляд поліції в с. Пушкарне. З цього часу починається
його поневіряння по царських тюрмах Сибіру, спочатку
в Іркутську, потім у Вілюйську, Якутську і Тобольську,
де й помер 12 грудня 1902 року. Похований поряд
з могилами декабристів,
Під час заслання Павло Грабовський листувався з
Борисом Грінченком, написав кілька публіцистичних
статей, уклав кілька збірок поезій і перекладів, які
друкувалися у львівських журналах: «Пролісок» (1894),
«З чужого поля» (1895), «З півночі» (1896), «Доли»
(1897), «Кобза» (1898).

282. ЄВГЕН МИХАЙЛЮК
НАЧЕ СТЯГ БОНОВИЙ
♦Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Не­
си до могили свій важкий хрест, та знай, що тут, далеко,
в рідному краю, тебе знають і люблять, і що ім’я твоє
яснітиме в ряді тих наших мучеників, що, наче стяг бойо­
вий, ведуть і вестимуть цілі покоління до боротьби
з усякою сваволею, з усяким гнітом, чи то індивідуаль­
ним, чи національним».
Таким щирим і прямим словом визнання й пошани
озвався з далекої Галичини Іван Франко до особисто не­
знайомого товариша й побратима, який в листі на його
ім’я зазначив свою сибірську адресу: «В город Иркутск,
губернское жандармское управление, для передачи госу­
дарственному заключенному Павлу Арсеньевичу Гра-
бовскому». Потім засланцеві писали, надсилаючи книж­
ки на ім’я його знайомих, отримували від нього рукопи­
си поезій, перекладів та публіцистичних праць за підпи­
сом Павла Граба, Панька, Павла Журби, Харка Волі тощо,
але адреса його за своєю суттю так і не змінилась...
Грабовський належить до тих поетів-борців, які
своєю принциповістю і своїми стражданнями за світлі
ідеали людства здобули велике право вчити суспільство
громадянських чеснот, закликати молодь на нелегкий
шлях революційної боротьби і праці для народу . І коли
він навчає: «Не сумуй, що врода опадає з личка»,
«а журись, що марно гине сила краща... що твоя відвага
не палає гнівно», то це не холодне роздумування, а за­
повітне слово старшого бойового товариша й друга:
Хай важка дорога,
Хай похмурі днини,—
Все зроби, що мога,
На користь країни!..
Так і уявляється за кожним рядком його творів висо­
ке ясне чоло і людяний погляд розумних очей. Вчу­
вається його тихий, проникливий голос, сповнений
мужньої доброти, яка ніколи не поступиться перед ли­
хою силою. Вгадується висока шляхетність людини, яка
285

283. пожертвує всім, що має, задля правди і честі. Він пере­
дусім людина обов’язку, борець і революціонер. Але за
його суворою мужністю ховається ніжність і чутливість
душі5 яких не спромоглися вбити ні неволя, ні тяжкі
втрати, ні підступна хвороба. А за усім цим — дитинна
одвертість характеру:
«Зву своє життя «зеленим», хоч не знаю, чи можна
так сказати, але воно справді осталося навіки зеленим,
недостиглим, хоч мені вже ЗО літ» Уявіть собі: 9 літ
життя на селі більш або менш вільного, 9 літ по шко­
лах, в чотирьох стінах, потім 12 літ без перерви в тюрмі,
солдатській казармі і знову в тюрмі та на засланню»«.-
Життя Грабовського на засланні було сповнене ідей­
них пошуків, боротьби й праці, дум і страждань, що
виливались у творчості. Майже щороку підготовляючи
нову збірку, поет відсилав її для публікації у Львів — на4
той час головний осередок українського друку, оскільки
в межах Російської імперії ще діяв валуєвський указ
про заборону українського слова.
Так, у 1894 році виходить книга оригінальних поезій
«Пролісок» та збірка перекладів з російської — «Твори
Івана Сурика», у 1895 — книга перекладів «З чужого
поля», а в 1896 — з€>ірка оригінальних поезій та пере­
кладів «З півночі», у 1897 — книга перекладів,«Доля».
Нарешті 1898 року в Чернігові заходами Бориса Грін-
ченка вдалося видрукувати книгу «Кобза», куди увій­
шли, крім нових поезій та перекладів, деякі вже раніше
публіковані твори...
Скільки б ще хотілося зробити для батьківщини, для
рідної культури! Але довелося покинути розпочатий
лан в розквіті духовних сил з єдиною відрадою: «Я ви­
ніс все...» 24 листопада 1902 року (до кінця заслання
лишалось ще 4 роки!) Грабовський пише останній теле­
графно-лаконічний лист до Б. Грінченка; «Я тяжко за­
недужав. Нема надії прожити зиму Вада серця. Уми­
раючи, накажу жінці переслати вам дещо з листів та
недопалків. Що хочете — те й зробіть. Ось ще просьба:
стрінете мого маленького сина де-небудь, так допомо­
жіть йому прибитись до якого щиро українського гурту.
286

284. Бувайте здорові, та й сили писати немає більш. Незаба­
ром сподіваюся смерті. України так і не побачу. 77. Гра-
, бовський»...
Його поховано згідно з заповітом поряд з могилами
декабристів. В труну покладено найдорожчу релік­
вію — пасмо волосся Надії Сигиди, подароване нею Гра-
бовському в день їх останнього побачення п’ятнадцять
років тому.
Одинока за життя постать безталанного співця не за­
бута його рідною землею. Павло Грабовський настільки
глибоко жив її інтересами й болями, що хоч посмертно,
зате навічно повернувся в Україну як видатний поет-
революціонер і став невід’ємною часткою її культури —
в ряду найяскравіших і найодважніших борців та тру­
дівників пера. Позбавлена сентименталізму і декла­
ративного пафосу, його діяльна любов до народу була
настільки сильна, що гріб й донині. Вільний від упе­
реджень, його тверезий і чесний голос у громадсько-
культурних справах був такий вагомий і проникливий,
що не втратив тієї ваги й досі. Його скромна постать,
звеличена морально-етичною цільністю та страждання­
ми, може прикрасити культуру будь-якого народу. Його
стяг бойовий, ніколи не заплямований, хвилює на вітрах
часу і кличе ясними словами:
Сміле слово — то наші гармати,
Світлі вчинки — то наші мечі.
1. Прочитайте епіграф до розповіді про життя і творчість Павла
Грабовського. Підтвердіть це висловлювання фактами із його життя.
2. Розкажіть про політичну діяльність письменника та про пере­
слідування його царським урядом.
3. Яке значення для нашої літератури мають переклади Павла
Грабовського?
4. Заповніть клітинки назвами міст, де відбував заслання Грабов­
ський:
ськ
287

285. 5. Заповніть кросворд назвами поетичних
збірок Павла Грабовського:
6. Візьміть у бібліотеці одну із збірок опові­
дань Миколи Сиротюка {«Серце кликало» чи
«Забіліли сніги») про життя і діяльність Павла
Грабовського. Підготуйте за нею розповідь про
цікавий епізод з життя поета (напр., про «Ка-
рійську трагедію», про стосунки з Надією Сиги-
дою тощо).
«ВІЛЬНА НЕВОЛЕНЬКА»
Павло Грабовський у своїй творчості правдиво пока­
зав тяжке становище народу, горе і болі народних мас,
вивів образи знедолених і скривджених (наприклад,
у віршах «Робітникові», «Трудівниця», «Сирота» та ін.).
Серед цих творів вражає художньою правдою вірш
«Швачка».
Слід підкреслити, що поет добре знав про безправ­
ність, приниження, важку багатогодинну роботу і зли­
денність жінки з низів тогочасного суспільства. Адже
1
його молодша сестра була швачкою і гірко заробляла
на шматок хліба. У вірші «Швачка» і виведено образ
такої трудівниці.
Страдниця-швачка — не кріпачка, а формально віль­
на людина, але поет переконливо показує, що її жит­
тя — це «вільна неволенька».
ШВАЧКА
Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...
£ і.же, чи довго тягти?
& •. сго раїгку до пізньої ніченьки
і Д сіїН и ИйрТИ.
288
І
І2 І І
І3 І і

286. Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття,
Що паненя, вередливе, зманіжене,
Вишвирне геть на сміття.
Де воно знатиме, ідо то за доленька —
Відшук черствого шматка,
Як за роботою вільна неволенька
Груди ураз дотика.
1894 р.
1. Складіть партитуру вірша, виділивши в ній різні за тривалістю
паузи, логічні наголоси, зміну інтонації. Зверніть увагу, що в середині
рівновеликих рядків витримується обов’язкова пауза (так звана цезу­
ра). Виразно прочитайте поезію, намагаючись передати своє ставлення
до зображеного.
2. Як ставиться поет до убогої швачки та до тих, иа кого вона пра­
цює? Знайдіть у тексті рядки, які підкреслюють таке ставлення.
3. Що автор хотів передати рядками з вірша:
Кров висисає оте остогиджене,
Прокляте нишком шиття...
Які художні засоби тут вжито і з якою метою?
4. Знайдіть у вірші пестливі слова і поясніть, для чого вони вжиті.
5. Як ви розумієте два останні рядки вірша? Визначте основну
думку поезії.
6. До якого виду ліричних творів належить вірш «Швачка»?
Чому?
Визначте віршовий розмір цієї поезії Павла Грабовського.
БОРЦІ ЗА ЩАСТЯ НАРОДУ
Павла Грабовського справедливо називають поетом-
борцем. Він з ранніх років став на шлях революційної
боротьби і не звернув з нього до кінця свого життя. Крім
того, у його творчості важливе місце займають образи
народних захисників, борців за щастя народу.
Одним з кращих творів на цю тему є вірш «Не раз ми
ходили в дорогу», написаний на засланні у Вілюйську.
Вірш свідчить, що в’язниці, каторга не в силі були зло­
мити ідейних переконань поета, відданості його справі
визволення трудящих, його герої стають на тернистий
шлях боротьби, мета якої — «добробут народний та воля».
10 «Українська література*, 7 клас 289

287. НЕ РАЗ МИ ХОДИЛИ В ДОРОГУ
Не раз ми ходили в дорогу,
Не раз ми вертались до хати
І знову брели від порогу —
Правдивої цілі шукати.
З борців насміхалася доля,
Зростала, проте, їх громада.
Добробут народний та воля —
То наша найперша засада.
Борців не лякають пригоди:
Шлях, мочений кров’ю та потом,
Нас виведе в панство свободи
Не нині, не завтра, так потім!
Аби не тікали ми труду,
Не падали легко з ударів,
Пригляньмось до нашого люду,
Як сум йому очі охмарив!
Знедолений ладом ворожим, «
Він працею держить всі стани...
Ходім же, брати, та поможем
Порвати якшвидше кайдани!
1896 р.
1. Де був написаний вірш «Не раз ми ходили в дорогу»? Як він
пов’язаний з життям самого поета?
2. Підготуйте виразне читання поезії. Подумайте, які слова треба
виділити логічними наголосами.
3. У яких рядках вірша мовиться про стійкість і незламність бор­
ців за краще майбутнє? Яка мета їхньої боротьби?
4. До чого закликає поет у вірші? Визначте головну думку поезії.
В яких словах вона виражена? Який художній засіб тут вжито?
5. Як у вірші висловлено впевненість у перемозі борців за сво­
боду?
6„ Прослідкуйте за побудовою строф і порядком римування
у вірші. Визначте його віршовий розмір.
290

288. НАЙЗАПОВЇТНЇША ДУМА
Далеко на чужині, в Сибіру, поет з душевним трепе­
том згадує свою неньку, безталанну Україну. Не так
щемить серце поета про власне загублене життя, як про
долю свого народу. На цю тему написані в нього вірші
«Сон», «До матері» та «До Русі-України».
СОН
Зелений гай* пахуче поле
В тюрм] приснилися мені,,
І луг шиуоїчйй, ааче море,
І ТИХкЙ с у м СіО КруЖЇШ;
Садок приснився кси? хати,
Весела літяна пора,
А в хаті,,, там знудилась мати,
Ізнудьгувалася сестра,
Поблідло личко, згасли очі*
Надія вмерла, стан зігнувсь., 4
І я заплакав опівночі
І, гірко плачучи, проснувсь
1895 р,
1
ДО МАТЕРІ
Мамо-голубко! Прийди подивися,
Сина від мук захисти?
Болі зі споду душі піднялися,
Що вже несила нести.
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в неволі конаю та плачу,—
Важче незмірно тобі.
Бачити більше тебе я не буду;
Не дорікай, а прости;
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!
1894 р.
10* 291

289. ДО РУСІ-УКРАЇНИ
Бажав би я, мій рідний краю,
Щоб ти на волю здобувавсь,
Давно сподіваного раю
Від себе власно сподівавсь.
Щоб велич простого народа
Запанувала на Русі,
Щоб чарівна селянська врода
Росла в коханні та красі.
Щоб Русь порізнена устала
З-під віковічного ярма
І квітом повним розцвітала *
У згоді з ближніми всіма!
1894 р.
1. В яких словах вірша «До матері» виражена ніжна любов до
неньки? Які слова з поезії вас найбільше зворушують?
2. До якнх ліричних жанрів можна віднести вірш «Сон», «До
матері» і чому? Навчіться їх виразно читати, правильно добираючи
інтонацію.
3. Як ви розумієте останні рядки поезії «До матері»?
4. У віршах «До матері» і «До Русі-України» знайдіть приклади
анафори. Яка роль цього художнього засобу у творі?
5. Які епітети з вірша «До Русі-України» вам здаються найяскра­
вішими і чому?
бо В яких словах вірша «До Русі-України» виражена віра поета
у щасливе майбутнє рідного народу? Подайте словесний малюнок кар­
тини, яку ви уявляєте, читаючи ці рядки.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ТРИСКЛАДОВІ ВІРШОВІ РОЗМІРИ
Трискладовими називаються віршові розміри, у яких
стопа складається з трьох складів» Наголос у ній може
падати на перший, другий або третій склади. Залежно
від цього і визначається віршовий розмір.

290. Трискладова стопа з наголосом на першому складі
( називається дактилем, з наголосом на другому
складі { ^ )— амфібрахієм, з наголосом на третьому
складі. і“ ) — анапестом,
Покажемо схематично у першій строфі вірша
«Швачка» розташування у стопах наголошених і нена-
голошених складів:
г І г і Г ! г
— Ч /і — ^ V /І — ^ ч^| — О V-*
* І * а г
— —' и и і “
Перший і другий рядки написані чотириетогшим
дактилем а другий і четвертий — неповним тристопним
дактилем„
ЦЇ&КРА
Цезура (від лат» «відрубую») — пауза, яка ділить
довгий віршовий рядок на піврядки чи дрібніші відтин­
ки й тим підкреслює інтонацію, надає довгому рядку
чіткішого ритмічного звучання«
Позначається цезура двома вертикальними рисками,
Наприклад:
Рученьки терпнуть, і! злипаються віченьки,,,
Боже, чи довго тягти?
З раннього ранку (! до пізньої ніченьки
Голкою денно верти,
ЯК АНАЛІЗУВАТИ ВІРШ
Проаналізувати вірш — значить визначити його
тему, розкрити ідейний зміст і здійснити аналіз поетич­
них образів. Не слід забувати і про почуття та пере­
живання ліричного героя, настрій, яким пройнята
поезія. Під час аналізу звертаємо увагу на художні
298

291. засоби, які допомагають автору глибше висловити свої
думки. На завершення варто сказати про те, яке вра­
ження справляє поезія на читача, чим вона подобається.
Подаємо для прикладу орієнтовний аналіз поезії
«Швачка» за Надією Гаєвською.
З глибокою пошаною і співчуттям автор змальовує обра-з нуж­
денної швачки. Епітети «остогиджене», «прокляте» свідчать пре став­
лення жінки до підневільно-безрадісної праці, яка не приносить
ні морального, ні матеріального задоволення.
День у день, засиджуючись до пізньої ніченьки, схиляється над
чужим шитвом трудівниця. Як крайній розпач знедоленої, виснаженої
працею людини, виривається з її грудей: «Боже, чи довго іягти?»
«Оте остогиджене, прокляте нишком шиття», яке «паненя, вередливе,
зманіжене, вишвирне геть на сміття», виснажує сили й підточує
здоров’я швачки, завчасно заганяє її в могилу.
Використовуючи свій улюблений художній прийом — антитезу^
поет протиставляв образ швачки образові паненяти. Наприклад,
нелюдські умови праці письменник передає виразними деталями:
«рученьки терпнуть», «злипаються віченьки», «голкою денно верти». Цій
же меті підпорядковані й метафори: шиття «кров висисає», «відшук
черствого шматка», важка праця «груди ураз дотика». А пестливими
словами «рученьки», «віченьки», «доленька» виражено глибоке спів­
чуття поета до знедоленої трудівниці. Своє обурення проти експлуата­
торів письменник вкладає в емоційно оцінювальні епітети «вередливе»,
«зманіжене» (паненя).
Павло Грабовський у цьому вірші, як і в інших творах, виступав
майстром влучних епітетів. За одним словом часто постає ціла карти­
на, широке узагальнення. Такий зміст має вираз «вільна неволенька».
Чому «вільна неволенька»? Швачка не кріпачка, не рабиня, вона
вільна. Та вільна тільки формально. Насправді ж — у повній залеж­
ності від капіталістичної дійсності: в пошуках праці, хоч би якої
важкої, аби тільки заробити на прожиття.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ч и т а н н я
ПАВЛО ГРАБОВСЬКИИ
З ЛИСТА ДО Б. ГРІНЧЕНКА
З Новим роком, дорогий брате! Бажаю Вам більш
світлих надій на нашу рідну будущину, ніж досі, і тих
самих сил, які Ви для неї до сього часу покладали. Ба­
гато де в чому я б, може, не згодився з Вами, але високо
294

292. ціню і шаную Вашу корисну безупинну працю і ду же
жалкую, що сам не здужаю так енергійно працювати:
і сил нема, і обставини потроху шкодять. Лист Ваш
дійшов до мене ще перед Різдвом; мені захотілось відпо­
вісти Вам докладненько, я й не відповів зараз, а потім
захворав і нічого не міг робити. Груди у мене болять
безперестанно, ходити важко, а до того прокинулась на
якийсь час ще й інфлюенція. Питаєте, як я живу і де
служу» Живу на 25 карбованців у місяць, котрі дістаю
за складання книжок до друку про тутешні ветеринарні
справи; робота канцелярська, нудна,— як посиджу пів­
дня, то цілком трачу сили, увечері не здужаю взятись до
пера. Ця недуга зовсім доводить мене до розпуки, бо я
ніколи не гадав жити для того тільки, щоб було що їсти
та пить, а тепер моє життя обмежилося саме на тому.
Найти кращу роботу тут важко, особливо мені, людині,
що позбавлена прав. Та я й не гадаю надовго оставатись
у Тобольську, хіба до весни,— тутешній сирий клімат
дуже нівечить моє здоров’я. А щоб виїхати, то доводить­
ся з 25 карбованців одкладувать на дорогу, бо, крім
сього заробітку, нічогісінько більш не маю. Тільки моя
звичка до злиденного життя, набута довгими роками
тюрми та заслання, рятує мене від злиднів, довгів та*
безнадійності. При всьому тому мені доводиться ще
виписувати книжки, і все з тих 25 крб.; та й то я почав
діставати їх не дуже давно, а спочатку впротягу цілого
року мав тільки 20 на місяць. Часом спадає на думку:
чи не було б краще в Галичині? Як згадаю свою хвороб­
ливість, що, може, не доведеться й дожити до повного
визволу (ще більш 5 літ), що сил до роботи стає все менше
й менше, то тільки єдине бажання, єдина надія піддер­
жує та зміцняє мене: се — хоч перед смертю побачити
Галичину, подивитись, що там і як робиться, побачитись
з тими людьми, що працюють на рідній ниві, а тоді б
не жалкував, здається, хоч би й умерти, Та чи справ­
диться ся надія, чи знов «одурить, осміє, морозом очі
окує», як багацько інших,— хто його знає,— осіаннє
певніше. Те, що я пишу до Вас, се — не вислів хвильового
295

293. настрою, що збіжить і пройде; ні, се звичайні ммї
думки і клопоти...
Сим разом бувайте здорові, пишіть.
Щиро стискаю Вашу руку, П. Грабовський.
(Тобольськ, 6 січня 1901 р )
ПАВЛО ГРАБОВСЬКИЙ
З ДАЛЕКОЇ ПІВНОЧІ
Чимало довелось мені блукати по світах, чимало
лиха неприязна доля швиряла мене посеред моря жит­
тєвого: то й не знаю вже, чи діждуся коли кінця-краю
своїм митарствам нескінченним, чи побачу хоч ще раз
свою країну рідну з її горем невсипущим та радощами.
Та остання думка щохвилі переслідує мене, острим бо­
лем впинається до серця, охоплює нерозмайною журбою
всього. Дика, сувора, безплодна природа навколо; хмурі
люди, мертва жорстока північ поклала свою печать на їх
обличчя; тяжкий погін за потрібним шматком насущника
скаменив їх серце. Але люди — звичайно люди; вони
не знають, не бачили іншого життя, то й те їм миле...
Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої
істоти, ти зміцняєш мої сили, кріпиш почування, викли­
каєш жадобу життя, що таке огидне та безталанне ін­
шої доби! Велика, незрівнянна, певно, твоя сила, коли
ти зачудувала Європу, перейшла нетрі Азії, прийнялася
в Америці, а може, ще й по інших сторонах світу. Нехай
що знають, те й галасують проти твого краю і народу
питомого,— твої найлютіші вороги не втечуть від казко­
вих чарів твоєї мелодії, а забувши про всякі силоміцтва,
самі пристають до хору твоїх співаків-виконавців... І лу­
наєш ти серед Європи на славу рідної країни і до люду
великострадного, в серці котрого зародилась, серед мук
та лихоліття котрого побачила світ... Про Азію, чи пев­
ніше Сибір, і не казати: не знайдеш, здається, кутка, де
б тебе не можна було почути, де б твої чудові, тиховійні
звуки, то міцні, то тужливі, не сколихували повітря...
296

294. Колимськ чи Обдорськ, Кара чи Сахалін — скрізь ти
відома, скрізь ти відмолоджуєш душу заболілим та
зажуреним; бриниш, як спомин незабутнього давнього,
часом як єдина потіха, осолода на білому тяжкому світі.
І де вже мені не доводилось бути; в таких місцях, що,
здавалося — крук кості української не занесе туди, а
глянь — ллється мелодійна українська мова, долітає,
буцім з далекої сільської улиці, українська пісня-.
І слухаєш та дивуєшся, і шепочеш собі нишком: «Ні, ще
не вмерла... не вмре наша мати,..» Хоч дальша прозова
дійсність і приглушить те мимовільне марення-шепотін-
нячко, але на годину-другу якось легше стане на серці,
хочеться жити та дивитись на світ Божий...
МИКОЛА СИРОТЮК
ЗАБІЛІЛИ СНІГИ
(Уривок з роману)
Хоч надворі лютував шалений мороз, на шибках
сірів товстий шар криги, а в кімнаті висіла напівтемрява,
серце бриніло весняним настроєм. Такого дня, як нині,
не пригадує давно. Перед обідом його викликали до по­
ліцейського управління і сповістили дозвіл міністра
внутрішніх справ переїхати до Тобольська.
Там же, в управлінні, отримав велику бандероль та
лист від Бориса Грінченка. Лист був дружній, теплий,
а в бандеролі — ціле багатство: крім кількох незначних
книжечок— «Про весну», «Батькове віщування», ще
його «Кобза», словник Тимченка, життєпис Івана Кот­
ляревського та найновіші номери «Літературно-науко­
вого вістника». Не встиг переглянути весь цей скарб,
як Нюргустана принесла листи від Віктора Костюріна,
Миколи Віташевського, Миколи Ожигова і Михайла
Ромася, привезені Ольжиним братом з Іркутська...
Книжки та журнали переглядав після вечері. Най­
більше вразив «Літературно-науковий вістник». Так і
тягне на запальне сперечання з редакцією. Вона, редак­
ція, одривається від реального ґрунту, забуває про
297

295. елементарну чемність, завищує ціну свого часопису.
Порівнюючи «Вістник» з «Зорею», перебільшує його
вагу. Ні, ні, цей журнал таки не стоїть вище «Зорі»,
зокрема в справі рідного слова. Справді ж бо, якщо
викинути переклади та статті про чужосторонніх пись­
менників, то звістки про нашу літературу стануть ще
бідніші, ніж у «Зорі», матеріал суто український вийде
убогеньким**•
Та це й не дивно. Адже у нас не те що звичайна гро­
мада, а й письменники погано знають свою рідну літе­
ратуру. «Вістник» добре зробив би, коли б дав побільше
таких статей, як про Ветлину, Лесю Українку та Щого-
лева, а проте їх мало. Здається, земляки сказали б
превелике спасибі, коли б «Вістник» почав систематично
подавати історію нашого письменства, як колись пода­
вала «Зоря» статті небіжчика Огоновського. Думається,
в цьому у нас потреба найдошкульніша.
Подавати. А чи є кому на Україні написати ту «Істо­
рію»? На жаль, тих, яким по плечу така грандіозна,
потужна і складна робота, небагато... На таке зараз
на Україні здатен, мабуть, лише один Франко — більше
ніхто. Треба написати і нагадати йому про це.
У двері постукали.
— Зайдіть,— кинув через плече.
Згорнув «Вістник» і оглянувся. Біля порога стояла
Нюргустана з книжками під пахвою.
— То що?
— Ольга Василівна розгнівалася, що ви не прийшли,
і оце передала,— дівчина простягнула книжки.
Там були твори Моріса Метерлінка, Поля Верлена
та Казиміра Тетмайєра.
— А де ж Негрі?
— Ольга Василівна вибачилась. Не знайшла. Каза­
ла, були в одного чоловіка аж два томи, ще й іта­
лійською мовою, але той чоловік переслав їх своєму
приятелеві у Верхоянськ. Кость Семенович просив
завтра неодмінно завітати до них.
І вийшла.
298

296. — Ого! — вигукнув радісно, дивлячись на книжки
йлисти, якими був закладений весь стіл.™ От привали-
,ло щастя! Тепер на кільканадцять днів буде чим упива­
тися.
Одне щеміло в грудях — Ада Негрі. Нема. Шкода, бо
ж твори тієї талановитої італійської поетеси дуже полю­
бились йому, і хочеться подати її українському читачеві
рідною мовою. Дивовижно, але чомусь ніхто з українців
не перекладає Негрі. Невже не знають її? Не може того
бути. А перекласти є кому» Хоч би наша Леся — вона б
здужала це зробити якнайкраще...
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. С и р о т ю к М. Забіліли сніги; Роман.— К., 1970.
2. С и р о т ю к М. Серце кликало: Повість.— К., 1971,
3. Г р а б о в с ь к и й П. Автобіографія.— У кн.: Г а е в с ь к а Н.
Вивчення творчості Павла Грабовського»— К., 1989.
4. М и х а й л ю к €. Наче стяг бойовий.— У кн.: Г р а б о в ­
ський П. Вибрані твори.— К., 1978.
УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ПОВТОРЕННЯ
І в а р і а н т
1. Які автобіографічні вірші Тараса Шевченка ви знаєте?
2. Чиї це слова і про кого*. «Вам стане тепло й ясно від світла
Його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь
і сипле іскри»?
3. Де поховано Павла Грабовського?
4. Щ о вам відомо про дружт зв'язки Павла Грабовського
з Іваном Франком?
5. Назвіть кілька пісень на слова Тараса Шев-іенка.
6. Тараса Шевченка називають «безсмертним Кобзарем*, «неско­
реним Прометеем», «світочем України). Доберіть що два-три образних
вислови про поета.
7. Який вірш Івана Франка справив на вас найбільше враження
і чому?
8. Д о яких літературних жанрів належать твори «Строфи»
Франка, «Сонце заходить...» Шевченка, «Не раз ми ходили в до­
рогу...» Грабовського?
299

297. 9, Чиї поетичні рядки наведено і які образотворчі засоби у них
використано?
Встала йвесна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила»
10. Як ви розумієте зміст поетичного афоризму і з якого він твору?
Не може при добрі той жить,
Хто Хоче злу йдобру служить.
12. Визначте автора і назву твору за уривком. Знайдіть у ньому
тропи; «Вже зовсім опустіло село* Хати потонули в вечірньому тума­
ні; курява уляглась по дорозі, замовкли голоси і крики, немов відвічна
пустиня пожерла все життя сеї долини».
13= Визначте віршовий розмір строфи із вірша П. Грабовського:
Хай важка дорога,
Хай похмурі днини,—
Все зроби, що мога,
На користь країни!
14. Чим вам найбільше сподобалась Нимидора із повісті «Микола
Джеря» Івана Нечуя-Левидького?
15„ Чому повість «Микола Джеря» належить до епічних творів?
16„ Заповніть клітинки назвами поетичних збірок Павла Грабов­
ського.
ппттттп
ПІТІ'1111 гттп
17. Якщо ви правильно заповните клітинки в кросворді, одержите
назви двоскладових і трискладових віршових розмірів:
[Г 5
її
3 1_11
НІ
300

298. 2 в а р і а н т *
1. Підберіть кілька крилатих виразів для характеристики життя
і творчості Івана Франка.
2. Чиї це слова: «Історія мого життя є часткою історії моєї бать­
ківщини»? Доведіть їх правдивість.
3. Які псевдоніми мав Павло Грабовський?
4. Чи вдалим вам видається вислів Івана Франка про Івана
Нечуя-Левицького, що то був «великий артист зору»? Обґрунтуйте
свою думку.
5. Скільки років прожив Павло Грабовський? А скільки з них
він був у неволі? Який висновок ви можете зробити з цього?
6. Визначте віршовий розмір і художні засоби строфи із поезії
Івана Франка:
Усі, хто не любить всіх братів,
Як сонце Боже, всіх зарівно,
Той щиро полюбить не вмів
Тебе, коханая Вкраїно!
7. Які твори Івана Франка ви знаєте? Визначте їхні тематику
і жанри.
8. Напишіть за вашим вибором строфу вірша, який ви вивчили
напам’ять. Визначте його віршовий розмір, характер римування.
Покажіть це схематично.
9. Визначте віршовий розмір і художні засоби уривка з поезії
Франка, відновивши спочатку в окремих рядках порушений ритм:
Та прийде час, і ти огнистим видом *
У народів вольних колі засяєш,
Впережешся Бескидом, труснеш Кавказ,
Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як домовитий хазяїн,
По своїй хаті, по полі своїм.
10. Яким віршовим розміром написаний «Заповіт» Шевченка?
Розкрийте особливості ритмомелодики цього твору, виділіть основні
тропи.
11. Чи схвалюєте ви життєвий вибір Миколи Джері за одноймен­
ною повістю Нечуя-Левицького?
12. Як ви думаєте, чому Нимидора, сподіваючись на щастя
після одруження, не могла його мати?
13. Визначте кульмінаційний момент у розгортанні сюжету
повісті «Захар Беркут».
14. Як ви розумієте слова Захара Беркута про сина: «Не дбайте
про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!» Невже Захар
не має батьківських почуттів? Доведіть це за текстом повісті Франка.
301

299. Іо. Ходом шахового слона, починаючи з букви «Л», прочитайте
відомий вислів Івана Франка.
З в а р і а н т
1, Складіть літер? утвии нрогвос- на ^ему «Іван Франком,
2 Скориставшись книгою Ганни Шовкопляс та Івана Шовкопля-
са «За покликом серця*, складиь п^ргу подорожей Шевченка по
Україні
3, Підготуйтесь де ироведечнн -грлк'>-чон^уреу, де прослухайте
в грамзапису улюблені вірші та из слова Тараса Шевченка
та Івана Франка
4, Доберіть із іоімги vЦікаві бувальщини» кілька епізодів із жит­
тя українських письменників XIX ст } виступіть із повідомленням
у класі,
5о Проведіть у клас' конкурс на краше виразне читання прозових
уривків Л яг* К О Н К у ОСft< *• •• ЧИЇ 9И і«Я 5 ’>6ер г ї- -)1ІЙСИ з повістей «Микола
Джеря* та «Захзг Ьерї'.ут,->,
6, II]дготуйте виставку власних .люстрацій до вивчених вами
літературних творів
7 Приведіть у 'і*терагур^•, зікторі-шч чо те;»'1, крашські
їіисьме7інчтаі Чї'Х с-і , • Гї-/беріть цікав* запитання про життя і твор­
чість письмекників-клаеиків,
8. Прочитайте одну з кки;~ /тре героїчне минуле українського
нар'оду («Посол урус шайтана» Володимира Малика, <Первоміст»
Гїаьяа 3 аг р е б е л ь . « Г ^ й а & м а к и » Юрія Мушкетика» ■«Картелюй»
Bcu'i-ля Кучера чи ш і підготуйте до уроку поза клас ного читання
відї ук на обраний з&лгш твіїї
У. Напишіть хіей-шжний етйіл на одну -« тем; Хлюпоче веслами
весна*, «Осінь жовтоноса на баскім «F* яебі жайворонки в’ють-
гя* fПишається над •недлю червона кал ина », <А тии верби схилили­
ся мов журяться боки*. ^Гї.астазки гніздечь звили в стр;сі».
10 Складіть кільку ребусів чи кросвордів за творчістю уподоба­
них вами українських письменників
302

300. Р о з д і л IV
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XX СТОЛІТТЯ
Важким і тернистим був шлях українських письмен­
ників X IX століття до визнання і всенародної шани. Та
не легшим він виявився і для митців XX століття. Якщо
в 20-х роках XX ст. відчувалось піднесення духу йдумки
творчої інтелігенції, то в 30-х роках у вітчизняній
літературі запанував морок, бо почалися масові репресії
українських письменників, що тривали і в повоєнні
роки. Внаслідок сталінської кривавої політики зни­
щено цвіт нашої нації — найкращих митців страчено,
кинуто в тюрми, вислано на каторгу і замордовано на
чужині. Чимало імен було викреслено з історії літерату­
ри та мистецтва, багато творів було вилучено з бібліотек
та книгарень і спалено. Деякі з них пішли у небуття,
а деякі псвертаються до наших сучасників.
На сторінках підручника ви познайомитесь із твор­
чістю такі>х оригінальних письменників, як Адріан
Кащенк~ >о широко відобразив у своїх творах історію
нашого >ду, та Богдан Лепкий, що створив невмиру­
щий г країнським емігрантам, які змушені були
полиш. лдний край («Чуєш, брате мій»). Це віднов­
лені імеї нашій літературі. А ще ви прочитаєте ціка­
ві вірид: -знайомих вам поетів Максима Рильського
та Вол ра Сосюри про рідний край, його чарівну
природ і найдорожчий скарб народу — рідну мову
та йог^ . Ви з приємністю зустрінетесь із творчістю
Олексам Довженка, якого знає весь світ, а також
з автоСи ічними творами відомого майстра слова
Михайла іьмаха, вражаючими творами видатного
новеліста і іх^істяра Григора Тютюнника.
Кожен з цих письменників пройшов свій шлях на
Голгофу. Твори Адріана Кащенка і Богдана Лепкого
довго були заборонені на Батьківщині. Під постійним
303

301. тиском владних структур перебували митці в Україні.
Нападки на деякі художні твори і фільми Олександра
Довженка продовжувались до самої смерті письменни­
ка і режисера. Несправедливі звинувачення довелося
витримати у повоєнні роки Максиму Рильському.
Затавровано як націоналіста і ворога рідного народу
Володимира Сосюру за сповнений глибокою любов’ю
до своєї землі вірш «Любіть Україну» та інші твори.
Було піддано критиці і заборонялось друкувати останній
роман Михайла Стельмаха «Чотири броди», де він смі­
ливо заговорив про голодомор в Україні. Наклепи заз­
дрісників та переслідування чиновників призвели до
самогубства талановитого майстра слова Григора
Тютюнника.
Отож читайте правдиві твори цих письменників, во­
ни збагатять ваші душі!

302. АДРІАН КАЩЕНКО
Я вірую, що Україна знову
буде великою і сильною...
Адріан Кащенко
Адріан Феофанович Кащенко народився 1 жовтня
1858 року на хуторі Веселий Олександрійського повіту
Катеринославської губернії (тепер Вільнянського райо­
ну Запорізької області) у родині небагатого дворянина.
У 70-х роках закінчив юнкерське училище в Катерино­
славі. Був кілька років на військовій службі. Вийшовши
у відставку, працював на різних посадах у залізничному
відомстві в Катеринославі, Пермі, Петербурзі, Туапсе.
У 1913 році знову повернувся до роботи контролера
на залізниці в Катеринославі.
Ще з дитинства захопився історією рідного краю,
яку продовжував вивчати все життя і широко відобра­
зив у своїх творах. Автор історичних оповідань «Запо­
розька слава» (1907), «На руїнах Січі» (1907), «Ман­
дрівка на пороги» (1916) та історичних повістей «Під
Корсунем» (1913), «У запалі боротьби» (1914), «З Дніпра
на Дунай» (1914), «Зруйноване гніздо» (1919), істо­
ричного нарису «Великий Луг запорозький» (1917).
У багатьох його творах виведені постаті національних

303. героїв України: «Над Кодацьким порогом: про гетьма­
на Івана Судиму», «Про гетьмана Сагайдачного»,
«Кость Гордієнко-Головко — останній лицар Запорож­
жя», «Про гетьмана козацького Самійла Кішку»,
«Славні побратими», У 1917— 1918 рр. у Катеринославі
організовує Українське видавництво, де друкує свої
останні твори.
Помер письменник 16 березня 1921 року у Катери­
нославі (тепер Дніпропетровськ).
НАТАЛЯ КОНОТОПЕЦЬ
БРАТИ КАЩЕНКИ
У родині Феофана Гавриловича Кащенка, небагатого
поміщика, який володів хутором Веселий, що був при­
писаний до Лукашівської волості в Олександрійському
повіті Катеринославської губернії, було дев’ятеро ді­
тей— п’ять хлопців і чотири дівчинки. Здавалося б,
велика, дружна сім’я, але наймолодші діти, Микола,
1855 року народження, і останній в сім’ї — Адріан,
який народився 19 вересня 1858 року, не відчували цьо­
го, бо з’явилися на світ тоді, коли старші брати йсестри
вже повилітали з батьківського гнізда, а то ймали влас­
ні сім’ї. Своїх дітей батьки виховували по-старозавітно-
му, суворо,— тримали на відповідній дистанції від себе.
Може, саме ця обставина ще ближче зріднила йздру­
жила їх в роки дитинства. Пізніше Микола Феофанович
запише, що не пригадує жодного випадку, коли б він
посварився з меншим братом, незважаючи на власну
«кострубатість і експансивність», і визнає, що це була
не його заслуга. Вони пізнавали світ двоєдино, допов­
нюючи різними рисами характеру один одного: весь у
фантазіях та несподіваних дослідницьких ідеях гінкий
Миколка і спокійний, поміркований Адріан, який хоч
і підтримував брата у всіх починаннях, але разом з тим
ніби все прислухався до чогось важливого в самому собі...
1865 року відвіз Феофан Гаврилович Миколу до Ка­
теринославської гімназії, а через два роки йАдріана.
306

304. Вони поселилися на одній квартирі, разом ходили до
гімназіь За два роки вимушеної розлуки ніхто сторон­
ній не зайняв місця одного у серці другого» Та ніяк не
могли хлопчики втрапити в ритм гімназичного життя,
Видно, страшенно неспівмірними були спосіб життя й
мислення на глухому степовому хуторі з регламентова­
ними шорами офіційної освіти: плутали, губилися, не
запам’ятовували, забували. І якщо Микола все-таки
втрапив у гімназичну колію йзакінчив курс із срібною
медаллю, то Адріанові це так і не вдалося. Від природи
розумний, працьовитий, спокійний і рівний вдачею,—
так згадує про нього брат,— він страждав невиліковною
гімназіє-фобією. Відштовхування було взаємним^
Незабаром життя розвело братів, бо кожному суди­
лася своя доля» Адріан так і не зміг здолати до кінця
лабіринти гімназичних наук, Після третього класу батько,
безнадійно зітхнувши, востаннє вирішив спробувати
вивести ЙОГО В ЛЮ ДИ, скориставшись СВОЄЮ ПІЛЬГОЮ ВІД-
ставника на безплатне навчання дітей у військово-на­
вчальних закладах. Адріана віддали до юнкерського
училища. Та бравого військового, як із найстаршого
брата Арсена, що згодом став генералом (ним пишалася
вся родина), з Адріана не вийшло» Певно, що військова
кар’єра припала йому до душі ще менше, ніж схола­
стична наука класичної гімназії. Через кілька років
Адріан Кащенко вийшов у запас і осів у Катеринославі,
Купив маленький будиночок, влаштувався на службу
в залізничній конторі, одружився. Як міг, допомагав
батькам.,. Здавалося, йому, найнепримітнішому, най-
скромнішому із родини Кащенків, судилася доля
маленького провінційного чиновника, безсловесного,
старанного і покірного виконавця чужої волі, Але, як
не дивно, саме в ньому пробудилася спадкова пам’ять,
щемке йболюче відчуття минулих віків, глибоке розу­
міння трагедії рідного народу
Уже коли Микола Феофанович жив далеко від
України, в Томськ почали надходити від Адріана дру­
ковані твори. Поштові штемпелі на бандеролях були
307

305. різнії Катеринослав, Перм, Петербург, Туапсе. В цих
містах в різні роки жив Адріан Кащенко із сім’єю, пере­
їжджав, куди направляли по службі, бо інших коштів для
прожиття, крім платні контролера на залізниці, не мав...
Обділений долею, дуже нещасливий у родинному
житті, весь час зайнятий нелюбою роботою, Адріан Фео­
фанович мріє, вийшовши у відставку, купити маленьку
хатку у Києві і зажити неподалік старшого брата. Та —
не судилося...
Ще раз він побував у Києві восени 1917 року. На
Миколу Феофановича вигляд молодшого брата, котрий
тоді ледь очуняв від інсульту, справив гнітюче враження.
Говорив Адріан невиразно, ходив, ледь тягнучи ноги.
Хвороба ще не відпустила його, а він — у дорогу. Зара­
ди чого? І Адріан Феофанович, важко зітхнувши, пояс­
нив, що приїхав клопотати собі пенсію. Уряд, якому
прослужив усе життя і від якого сподівався на старості
одержати підмогу, вже не існував, то, може, зглянеться
на нього новий, адже у справі відродження України
є і його часточка І пішов на прийом до Центральної ради.
Звідти Адріан Феофанович повернувся пожвавілим.
Микола Феофанович подумав, що йсправді добився під-,
моги. «Та ні»,— знічено всміхнувся брат своєю доброю
усмішкою,— відмовили в пенсії. Навпаки, вговорили ще
попрацювати, такі, мовляв, люди, як ви, нині на вагу
золота. То хіба ж міг відмовити побратиму по перу Вин-
ниченку, перед талантом якого схилявся, чи Грушев-
ському, перед колосальним історичним трудом якого
завмирав захоплено? Куди там на пенсію, коли на часі
такі грандіозні перетворення! А може, й справді, ще
дрімає в ньому сила, може, ще покращає здоров’я
і послужить він Україні? Так переконував себе і брата.
З тим і повернувся до Катеринослава. Але чуда не
сталося, Микола Кащенко пише: «В 1919 році одержав
звістку, написану чужою рукою, що мій дорогий брат
і кращий друг мій не тільки лежить без руху, але
не може ні говорити, ні писати».
308

306. Здавалося б, за час важкої хвороби Адріан Кащенко
мусив би забути і про громадське життя, і про'письмен­
ницьку діяльність. Але факти засвідчують протилежне,
Певне, рік від його приїзду до Києва до повторного
інсульту був надзвичайно насичений справами, бо біль­
шість творів Кащенка, що збереглися до нашого часу,
вийшла саме в 1917—1919 роках в Катеринославі,
в Українському видавництві, згодом видавництві А, Ка­
щенка, Отож письменник жив повнокровним творчим
життям, не тільки писав і готував твори до друку,
а йзаймався видавничими справами.
Спогади про Адріана Кащенка брат написав напри­
кінці 1920 року, Сполучення між Катеринославом і
Києвом було тоді ненадійним. Лише в жовтні 1921 року
Микола Феофанович одержав сумну звістку, Племінник
Павло Адріанович Кащенко повідомляв, що Адріан
Феофанович півтора року лежав, не встаючи, і помер
16 березня 1921 року,*,
Чому ж твори Кащенка і сьогодні читаються з жадіб­
ною цікавістю? Ні, в них не відчувається заворожуючої
сили генія, вони не претендують на звання глибоких
і всеохоплюючих історичних розвідок. У чім же річ?
І нарешті розумієш, що в них — щирість, правда, біль,
що саме таких творів бракує сьогоднішньому читачеві...
1, Який вплив на Адріана Кащенка мав його старший брат Мико­
ла? Розкажіть про їхні дружні зв’язки протягом усього життя,
2а Яке було найбільше захоплення Адріана у житті і як воно
відобразилось у його творчості?
3= На які теми написані більшість творів А. Кащенка?
4 Розкажіть про останні роки життя письменника,
5, Як опінила творчість А, Кащенка Наталя Конотопець?
6= Заповніть клітинки назвами історичних оповідань і пові­
стей А, Кащенка:
]
309
11ІІІ ІИ
стоп

307. ЛІТОПИСЕЦЬ СЛАВНИХ І ТРАГІЧНИХ СТОРІНОК ІСТОРІЇ
Адріан Кащенко створив цілу серію історичних опо­
відей про національних героїв українського народу,
славних лицарів запорозького козацтва. В історичному
нарисі «Гетьман Сагайдачний» він з гордістю пише
про відомого полководця козацького війська, слав­
ного гетьмана-просвітителя, який був грозою ординців.
У творі «Кость Гордіенко-Головко — останній лицар
Запорожжя» розповідається про вірного патріота рідної
землі, який всі сили віддав боротьбі за свободу і неза­
лежність свого народу.
Оповідання «Над Кодацьким порогом» знайомить
читачів з величною постаттю уславленого гетьмана Іва­
на Сулими — борця за визволення українського народу '
з польського ярма.
Читаючи твори Кащенка про героїку запорозького
козацтва, ми відчуваємо свою причетність до його слав­
ної історії.
Оповідання й повісті «Над Кодацьким порогом»,
«Славні побратими», «Під Корсунем», «З Дніпра на Ду­
най», «Борці за правду» пробуджують почуття націо­
нальної гідності українців.
Адріан Кащенко відобразив і трагічні сторінки ми­
нулого України. У повісті «Зруйноване гніздо» (1919 р.)
показані страшні події 1775 року, коли царськими
військами була підступно зруйнована Запорозька Січ —
опора національно-визвольного руху в Україні.
НАД КОДАЦЬКИМ ПОРОГОМ
(Про гетьмана Івана Сулиму)
(Скорочено)
І
Ще до Богдана Хмельницького, а саме 1635-го, був
на Запорозькій Січі за кошового отамана Іван Сулима.
За своїх молодих літ Сулима придбав собі великого
войовничого хисту йзавзяття, бо козакував саме під час
310

308. славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдач­
ним Сулима йКафу турецьку в Криму здобував, і Тра­
пезунд за Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці
Царгорода вогнем випалював, та тільки під час одного
з морських походів, коли запорозькі чайки викинуло
хуртовиною на турецькі береги, він попався туркам у
бранці.
Зрадівши, що захопили свого лютого ворога, турки
віддали Сулиму на одну з військових галер, котру він,
разом з іншими невольниками, і повинен був ганяти
з одного моря на друге, прикутий ланцюгами до лави
йдо гребки. Чимало літ пробув Сулима у такій тяжкій
неволі і, можливо, що не визволився б з неї довіку, коли б
галера, на котрій він плавав, не взяла участі в морському
бої з італійцями у Середземному морі біля грецьких
берегів. Під час того бою, коли на турецькій галері зчини­
лася пальба йгалас, а невольники лишилися без догляду,
Сулимі пощастило розбити на своїх кайданах замка,
а вночі, коли турецька галера знову пливла по морю,
доглядачі ж поснули, він скинув свої кайдани й, підлізши
нишком до галерського ключника, заколов його сонного
та, одібравши ключі, одімкнув усіх товаришів-неволь-
ників. Одімкнуті невольники, узброївшись, декого з тур­
ків повбивали, а 300 душ взяли в бранці та йпопливли
до італійських берегів.
Нарешті Сулима прибув у землю, що була тоді під
владою римського папи, і подарував йому захоплену
турецьку галеру, а разом із нею 300 турків-бранців.
Оповідання про цю подію розійшлося по всьому світу,
і ймення Йвана Сулими вславилося всюди.
Поки Сулима пробував у неволі, на Україні козаки
з гетьманом Сагайдачним ходили під Хотин рятувати
польське військо, що було оточене там величезною
турецькою силою, і хоч гетьмана Сагайдачного там
поранено, а проте козаки поляків таки визволили йпри­
мусили султана замиритися.
Недобре поляки оддячили козакам за те, що вони
врятували їх під Хотином, Налякані силою козаків,
вони почали після того всякі утиски козакам чинити,..
311

309. Незадовго до того, як стати Сулимі кошовим отама­
ном, поляки почали будувати на запорозькій землі, біля
Дніпра, над Кодадьким порогом, міцну фортецю, маючи
на думці одрізнити Запорожжя від України і пере­
шкоджати поневоленому українському людові тікати од
панів на Січ, а запорожцям виходити з Січі на Україну
та нагадувати нещасним про те, що на світі існує воля.
Будування Кодака було нестерпучою образою і шко­
дою запорожцям. Доводилося або скоритися полякам
і поволі вмерти без єднання з рідним краєм, або битися
з поляками на смерть. Сулима, як тільки став на Січі
кошовим, зважився на останнє.
Перш за все він поїхав з побратимом Павлюком
власними очима подивитись, що робиться в Кодаку. По­
братими застали там кілька тисяч зігнаних з України
грабарів, що під орудою французького інженера Бопла-
на копали шанці 1та насипали стіни йбашти; понавко­
ло ж Кодаку стояли табором кілька полків польського
війська.
Сулима зрозумів, що військо тут на те, щоб запо­
рожцям не кортіло розігнати грабарів, і він сказав
Бурляєві:
— Нехай вражі ляхи будують, поки їхня сила,
а тільки не буду я козаком, коли не зруйную оту
паскудну їхню будівлю!
Запорозький кошовий знав, що як зруйнувати Ко­
дак, то доведеться воювати з Польщею, бо вона того не
подарувала б, а щоб воювати з такою силою, якою була
під ті часи Польща, треба було мати велике й добре
узброєне військо; щоб добути ж зброю йконей та прохар­
чити військо, треба було грошей. От і надумав Сулима
перше, ніж воювати з Польщею, йти морем на пишний
у ті часи турецький город Азов та здобути у ньому
срібла йзолота та всяких скарбів.
Надумавши так, кошовий скликав запорожців на
раду:
1 Шанці — окопи.
312

310. — А що, панове товариство, славне Військо Запо­
розьке! — говорив він.— Чи немає таких, що поодлежу-
вали вже по куренях свої боки молодецькі? Як є такі,
то виходьте: підемо зо мною Чорним морем погуляти
та запалимо люльки аж у Азові турецькому!
Козацтво радісно одгукувалося на заклик кошового:
— А чого нам справді нидіти у Січі та товариський
хліб дурно переводити? Веди нас, батьку!.. Чи не помо­
же нам Милосердний хоч небагато бідних невольників
до рідної України та до дрібних діточок повернути!
Застукотіли у Великому Лузі сокири, і запорожці по­
чали лагодити та конопатити великі чайки. Увесь берег
Дніпра біля Січі скидався тепер на мурашник, а од варе­
ного дьогтю та конопатки понад усією річкою слався
пахучий сивий дим.
Минуло тільки два тижні, а вже готові до походу
у море півсотні добрих чайок.
Передав Сулима Січ наказному отаманові та одного
разу, забравши на чайки дві з половиною тисячі това­
риства, зійшов на чердак найбільшої чайки, щоб огля­
нути все військо.
Велична й могутня була постать запорозького ва­
тажка. Засмалене вітрами обличчя з великими блиску­
чими очима та пишними над ними бровами одбивало
завзяттям; довгі вуса й сивий оселедець скрашали
те обличчя ознаками досвіду йспокою, а срібна булава,
що блищала у його дужій руці, нагадувала всім про
велику владу запорозького кошового отамана.
Упевнившись, що все впорядковано добре, кошовий
зняв шапку йперехрестився на схід сонця... А на сході,
за Дніпром, саме вставало сонечко і грало рожевим про­
мінням по рівній, як скло, пелені Дніпра, звеселяючи
своїм сяйвом розлогі, вкриті зеленими плавнями береги
широкої річки.
Перехрестився отаман, і всі козаки слідом за ним
скидали шапки та хрестились, посилаючи рідній Україні
своє останнє привітання...
Пливуть козаки йдень, і два, і тиждень...

311. Через два тижні після всяких пригод прибули запо­
рожці до річки Дону. Заховавши там у гирлах річки всі
чайки, Сулима з одним байдаком, ховаючись поміж оче­
ретами, поїхав обдивитись, чи є біля Азова турецькі
галери та де саме стоять; коли ж сонце сіло і він обмір­
кував уже, як ударити на ворожий город, то рушив
з усім військом до Азова.
— Ну, діти, поділяйтеся тепер на три війська,— на­
казував кошовий полковникам та курінним отама­
нам.— Першому військові з Бурляєм — турецькі галери
топити, з другим сам піду бусурманів рубати та у замок
усіх яничар заганяти, третьому, з Павлюком,— неволь-
ників по льохах шукати та на світ Божий випускати!..
Вдарили козаки одночасно йна галери, йна місто,
і до півночі на березі зайнялися бочарні, у місті запалав
базар, а на річці понялися вогнем галери. Високо під
небо піднялося над Азовом полум’я і, загравши на хма­
рах, одбилося по протоках та затоках Дону.
Рубалися козаки з бусурманами на галерах, руба­
лися й у місті, а тут ще вибігли на них яничари
з Азовського замку.
Та Сулима того тільки й ждав: він поставив запо­
рожців у три лави, одна за одною і, вихопивши з піхов
шаблю, гукнув:
— За братів наших! За бідних невольників! <
— Кара бусурманам! — розляглося на лавах запо­
рожців, і, мов вихор, набігли вони на яничарів.
Несподіванка козацького наскоку та велика пожежа
в місті отруїли жахом турецьке військо, і, не встоявши
проти запорожців, вони почали тікати назад до замко­
вої брами.
А у місті тим часом завзятий Павлюк з своєю вата­
гою господарює: добро турецьке забирає, невольників
на білий світ випускає...
II
Поки Сулима ходив з низовими запорозькими коза­
ками у Чорне море, Кодацька фортеця була вибудувана,
і коронний польський гетьман Конецпольський, запек­
лийворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими
314

312. панами й військом і справив у новій фортеці бучний
бенкет, а після бенкету прикликав до себе старшину
покірних йому реєстрових 1 козаків і повів її разом з
польськими панами оглядати замчище, глузливо похва­
ляючись козакам у вічі, що тепер, мовляв, козацькій
сваволі прийшов край.
І справді, француз Боплан приклав тут всього свого
досвіду, щоб зробити Кодак непоборимою фортецею:
глибокі, як провалля, були круг Кодака рівчаки; мов
добрі скирти, були за рівчаками вали, а по тих валах ще
була висока дубова засіка з вікнами йдірками задля
гармат та рушниць. Брама в Кодаку була тільки одна,
йта дуже міцна, залізом кована, а обабіч брами стояли
дві башти, збиті з міцних дубових кряжів. Зі сходу й
з півдня фортецю захищали кручі Дніпра, з півночі —
глибокі байраки, з заходу ж був рівний степ, що на
ньому можна було далеко бачити ворогів, і з цього
боку фортеця мала найглибші рівчаки, найвищі вали
і найбільше по стінах гармат.
Слідкуючи за Конецпольським, козацька старшина
похмуро поглядала на міцну, необориму будівлю та на
великі гармати фортеці, пригадуючи славні часи Самій-
ла Кішки та Сагайдачного, за яких поляки не насміли б
будувати на козацькій землі фортецю, козакам на без­
голов’я. Тільки один сотник, Богдан Хмельницький,
оглядаючи замок, не засмутився з похвальби Конец-
польського, а навіть засміявся.
— Ти чому смієшся? — здивовано йгнівно спитав
Конецпольський.
— Тому, ясновельможний гетьмане,-—/одповів
Хмельницький,— що, на мою думку, все те, що людина
може збудувати, людина може йзруйнувати!
Конецпольський зрозумів, що Хмельницький і*-їу;<УЄ
з його похвальби, й, розлютований, хотів покарати за те
козацького сотника, і тільки зваживши на заступи»щгво
Боплана, скоро вгамувався.
Реєстр — список козаків, які визнавалися польським урядом
законною збройною силою.
315

313. Не минуло після бенкету Конецпольського у Кодаку
йкількох місяців, як Січ Запорозька шуміла йхвилю­
валася; мов розбурхане море».» То повернувся до Січі
з своїм військом Сулима й узявся тепер здійснювати
своє давне бажання» зруйнувати Кодак і йти війною
на поляківо
— Неправда панує на Україні! — говорив на раді
кошовий.— Реєстрових козаків усе зменшують, та йтих
пани за гайдуків собі мають і примушують допомагати
їм наших братів у ярмо запрягати. Нас, запорожців, не
визнають за козаків, і як тільки хто піде з Січі на Украї­
ну, зараз того пани собі в підданці беруть, церкви право­
славні на уніятські повертають і до унії людей наших
утисками примушують. Та ще мало полякам і тієї не­
правди, так намислили вони винищити нас, запорозь­
ких козаків, і для того збудували на нашій одвічній зем ­
лі, над Кодацьким порогом, велике замчище, і як тільки
Дніпром пливуть до нас з України люде, вони перепи­
нають їх біля порогу йкалічать, а часом просто потоп­
ляють човни з людьми, стріляючи з гармат. Чи не час
нам, панове-братй, нагадати полякам, що козаки вміють
не тільки оборонити їх, але йза честь і права свої стати?
Січовий майдан загомонів і захвилювався... Гомін
щодалі більшав, перекочувався од краю до краю майда­
ну, мов грім, і нарешті склався в голосні вигуки;
— Веди нас, батьку! Покажемо ляхам, що йми має­
мо шаблі Віддячимо за всі кривди!
— За гетьмана нехай буде Сулима, як був Сагай­
дачний!
Скоро вся рада, як один чоловік, гукала:
— Сулиму! Сулиму за гетьмана!
Ті голосні вигуки розлягалися понад Дніпром і на­
віть у зеленій плавні одбилися луною:
—- Сулиму! Сулиму за гетьмана!
Сулима спершу одмовлявся, а далі кланявся товари­
ству, дякував і того ж дня оповістив похід на Україну»
Через два тижні новообраний гетьман повів Запорозьке
Військо на Кодак. Бурляй з тисячею козаків плив Дніп-
316

314. ром, а Сулима з двома тисячами йшов степом до того
місця, де річка Сура впала в Дніпро. Там обидва війська
сполучилися, а Сулима, лишивши козаків у діброві, сам
з курінними отаманами пішов оглядати Кодак. З Гост­
рої могили він уже добре розгледів башти йвали Ко-
дацького замчища йзрозумів, що з степу неможливо
наблизитися до нього непомітно, а треба підходити з
одного боку, глибоким байраком, а з другого — попід
скелями Дніпра...
За темрявою ночі та через гомін порога вартові не
бачили йне чули, що запорожці облягли Кодак з усіх
боків і підступають під самі окопи.
Без гомону, без галасу, то дряпаючись на скелі, то
припадаючи до землі, наближалися козаки до окопів
з боку Дніпра йз боку байраку; з поля Сулима тільки
оддалеки поставив три сотні вершників, щоб переймати
втікачів.
Чують польські вартові, що за окопами почали пугу-
кати сичі, та й дивуються, звідкіля їх така сила
налетіла, а того йне гадають, що то не сичі, а гасло
од Сулими, щоб починати штурм, і те гасло передава­
лося од куреня до куреня навкруг окопів.
Враз по тому гаслові полетіли в рівчаки в’язки хми­
зу, і кожний курінь почав накидати собі через рівчак
греблю, щоб нею перейти до валу. Тільки тепер зрозумі­
ли вартові, що за окопами робиться щось непевне, а що
саме — того за темрявою вони не бачили, і поки вибух­
нув з польського боку перший постріл, козаки вже наки­
дали греблі йбурхливими потоками посунули на шанці.
Тепер запорожці вже не мали рації таїтися, і враз
навкруги Кодака збилася буча. Дехто з козаків стріляв
у вартових, другі тягли до стін драбини, щоб лізти через
засіки, треті рубали ті засіки сокирами, а подекуди
намагалися підпалити їх, розпалюючи хмиз.
Збився гомін і всередині Кодака. Прокинувся пол­
ковник, посхоплювалися й жовніри1, але поки всі
1 Жовнір — солдат польської армії.
317

315. з несподіванки прочуняли та вбралися й узброїлися,
козаки вже лізли через стіни, а подекуди вже йпідру­
бали засіки сокирами йпоробили собі пролази.., Почався
смертельний бій» Поляки зрозуміли, що їм нема куди
рятуватися, і билися завзято, але ще завзятіше билися
козаки. Скоро в Кодаку запалали засіки й будинки,
зайнялися башти по стінах, і велике полум’я освітило
криваву боротьбу братніх народів, що не вміли поро­
зумітися йжити в згоді...
Упоравшися з Кодаком і діждавши з Січі ще три
тисячі товариства, Сулима через два тижні підняв своє
військо до походу,
Коли отамани вишикували свої курені на степу за
брамою, Сулима з булавою в руці виїхав поперед
війоььа йзвернувся до запорожців з словом:
Панове товариство^ славне Військо Запорозьке!
Прийшов час, щоб визволити нам рідну неньку Україну
з лядської неволі, а православну віру од загибелі.
Рушаймо ж на Україну й будемо битися на смерть
з нашими гнобителями!
З тим гетьман повернув коня на північ, махнув
булавою, і полки рушили в похід, лишивши позад
себе порожню руїну Кодака» Ні одна жива душа ке
проводжала запорожців, тільки Кодацький поріг так
голосно під ту добу гудів і бринів, неначе вигукував
услід козакам славу,
К-^ли до Конецпольського дійшла звістка про те, що
C’yпима зруйнував Кодак і йде з запорожцями на Украї­
ну>вш страшенно розпалився, і найбільше через те, що
на всю Польщу він похвалявсь і королеві доводив, що
Кодзь — фортеця необорима, Зруйнування Кодака було
йому особистою образою, бо збудування його було ділом
його рук, і він завзявся звести з світу запеклого козаць­
кого гетьмана.
Маючи під рукою добре польське військо і шість
тисяч реєстрових козаків, що саме тільки повернулися
з-за Німану після війни з шведами, коронний гетьман
рушив з гим військом назустріч запорожцям. Сулима ж
до того часу щасливо добув Чигирин, Черкаси та Кор­
318

316. сунь, повиганяв звідусюди поляків і зібрав уже до себе
чимало козаків-виписчиків та великої голоти з усіх
кутків України.
Конецпольський перестрів козацьке військо за Кор­
сунем, але не наважувався зчепитися з ним, бо знав
запорозьке завзяття. Сулима ж теж не поспішав битися,
бо в нього було ще менше війська, ніж у Конецпольського,
і йому було корисно прогаяти якийсь час, бо до нього
щодня підходили нові ватаги повстанців.
Коронний гетьман зрозумів, що становище його гір­
шає, і надумав узяти Сулиму зрадою. Знаючи, що реєст­
рові козаки сподівалися собі од короля подяки за вірну
службу під час шведського походу він зібрав до себе
старших з реєстрових козаків, почав їх улещувати, вихва­
ляв їх вірність королеві й нахвалявся, що неодмінно
дійде до короля й добуде реєстровим козакам біль­
ші права і навіть побільшення козацького реєстру,
аби тільки вони зрадою взяли Сулиму й привели
до нього.
— Нащо вам проливати кров свою й запорозь­
ку? — говорив він.— А вам нащо бити своїх братів?
Всього заколоту призводник Сулима: його треба взяти
з козацького табору, і все його військо зараз же розі­
йдеться по хатах. То ж усе наволоч, хлопи... Тільки ви,
реєстровики, певні козаки, і як зробите мені цю службу,
то, не проливаючи крові, добудете собі великі права, а
дітям вашим кращу долю.
Козацька старшина вагалася: бити своїх братів ніко­
му не хотілося, перейти ж на бік Сулими було боязно, бо
поляки зразу поруйнували б їхні хати йпоодбирали б
ґрунти. Принада ж побільшити козацький реєстр, при­
дбати нові права була дуже велика, і в очах трохи
споляченої козацької старшини виправдувала навіть
зраду. Були йтакі поміж старшиною, що сперечалися,
кажучи, що такого славного лицаря, як Сулима, гріх
! Шведський похід козаків — мається на увазі козацький похід в
Прибалтику в 30-ті рр. X V II ст.
319

317. і сором губити, та таких голосів було менше, і вони
змогли обстояти тільки за те, щоб коронний гетьман
привселюдно дав обіцянку, що Сулимі не буде од
поляків ніякої кари, і як тільки запорожці розійдуться,
то його буде випущено на волю.
Конецпольський урочисто дав присягу, що йволос
не спаде з голови Сулими, бо він і сам, мовляв, шанує
такого великого вояку йоборонця святого хреста.
Тоді дехто з козацької старшини, а між ними йІл-
ляш та Барабаш, пішли до запорозького табору йупев­
нили Сулиму, що реєстрові козаки, як і під час повстан­
ня Тараса Трясила, хочуть перейти на бік запорожців.
Сулима дуже зрадів, цілувався з реєстровими та
просив скоріше переходити з козаками до його табору,
щоб тоді разом вдарити на поляків.
Другого дня всі шість тисяч реєстрових козаків уві­
йшли в табір запорожців, гадаючи, що вони справді
стають з запорожцями до спілки; старші ж реєстровики
робили своє діло. Вони ввечері пили та їли разом з Су­
лимою, а вночі, коли тойуже спав, заткнули йому рота,
зв’язали руки йодвезли до Конецпольського, а тойзра­
зу ж, під великою вартою, вирядив його до Варшави.
Кинулися ранком запорожці гетьмана, аж нема *
його. Поки довідалися, що сталося, минуло півдня, і Су­
лима був уже далеко. Хотіли запорожці битися з реєст­
ровими козаками за їхню зраду, але ті ні в чому не були
винні, старшина ж їхня, зробивши своє діло, не верну­
лася більше до запорозького табору.
Довго держали поляки славного запорозького геть­
мана у Варшавській в’язниці. Королеві шкода було ка­
рати його смертю, як засудив сейм, бо в ті часи боротьби
християнських народів з бусурманами Сулима був кра­
сою і славою цієї боротьби; проте польське панство
вимагало у короля смерті козацькому гетьманові за те,
що через нього повстанці-селяни поруйнували їхні
маєтки, і нарешті король мусів скоритися панам.
Одного ранку привели зв’язаного козацького гетьма­
на у Старе Място Варшави на майдан. Там, на високому
320

318. помості, побачив він ката з великою сокирою в руці
йзрозумів, що має статись.
Не страхався смерті славний козак, але нудьга, мов
гадюка, обмотала йому серце й ссала з нього кров,.,
нудьга того, що гине він не в бою з ворогами, а через
зраду своїх братів од руки ката.
Та зласкавилася доля до славного лицаря в останній
час і не дала йому вмерти з одчаєм у серці: вона посла­
ла йому надію, що розбрат між українцями й зрада
минеться і між ними запанує єднання. З такою надією
він гордо підвів своє чоло і сказав до натовпу панів:
— Прощайте, панове, та сподівайтесь лиха, бо моя
кров вам дурно не минеться!
Високо підкинув кат угору свою блискучу сокиру,
і покотилася голова славного сина України додолу.
Почувши про страту Сулими, вдарили руками об по­
ли ті, що продали свого гетьмана, як Христа продав
Іуда... Одурив їх Конецпольський, сказавши, що йволос
не впаде з голови Сулими, одурив він їх, обіцяючи й
права та ласку короля: нічого не придбали вони за свою
зраду. Кров же Сулими справді не минулася полякам
дурно: поміж реєстровими козаками почалося велике
ремствування на польську неправду йутиски, і через
дванадцять років, на початку повстання Хмельницько­
го, усі козаки — і запорозькі, й реєстрові — одностай­
но стали за права йволю свого народу.
Плакали йтужили запорожці, вертаючись з України
човнами повз Кодацький поріг без того, з ким незадовго
перед тим з такою славою руйнували Кодак, а разом
з козаками тужив і голосив поріг Кодацький, сумуючи,
як і тепер, про розбрат поміж дітьми України.
Не один ще раз після того Кодацька фортеця перехо­
дила з рук до рук, не один ще раз Кодацькі скелі вмива­
лися гарячою кров’ю, аж поки нарешті зникло тут усе:
і вибухи гармат, і гомін бойовищ, і пісні волі... і лишив­
ся тільки один живий свідок давніх подій — поріг
Кодацький, що йдосі тужить за дітьми волі та співає
про минуле...
1918 р.
11 «Українська література», 7 клас 321

319. 1. З якою метою поляки збудували фортецю Кодак?
2. Розкажіть, як готувалися запорозькі козаки у похід на турець­
ку фортецю Азов.
3. Знайдіть у тексті оповідання опис зовнішності Івана Сулими.
Які художні деталі використав автор при змалюванні портрета
героя?
4. Розкажіть про героїзм козаків у боротьбі з турками, про ви­
зволення ними невільників.
5. За що козаки любили свого ватажка?
6. Виразно прочитайте опис Кодацької фортець Чому Сулима
задумав зруйнувати її?
7. Чому Іван Сулима попав до рук поляків? Як поводився козаць­
кий гетьман перед смертю?
8. Прокоментуйте останні рядки з оповідання Адріана Кащен-
ка: «І лишився тільки один живий свідок давніх часів — поріг
Кодацький, що йдосі тужить за дітьми волі та співає про минуле».
Яка основна думка цього твору?
ЗРУЙНОВАНЕ ГНІЗДО
(Уривок з повісті)
Звістки, що їх привезли Демко й Галя з Кодака,
дуже засмутили старого Балана.
— Недобрі звістки, діти...— сказав він.— Почина­
ється тут нове господарювання. Недурно мені серце
недобре віщувало.
— Треба, тату, поїхати нам до Січі,— сказав Дем­
ко.— Треба подивитись, що там робиться. Може, моска­
лі вже давно пішли звідтіля геть... Не довіку ж їм там
стояти. Може, там знову товариство збирається. Адже
чимало тоді таких було, що поховалися по плавнях,
щоб перечекати, поки москалі підуть у свою землю.
До речі Демка пристав і Йван, кажучи, що сором
сидіти недалеко Січі йне знати, що там діється. Старого
козака йсамого давно манило до Січі — глянути на неї
хоч одним оком хотілося, і він охоче згодився на вимоги
сина йзятя.
Порадившись, козаки рішили їхати до Січі не кінь­
ми, а човном, через лиман та Підпільною, бо в плавні
можливо було наблизитись до Січі зовсім непомітно,
і так само непомітно можливо було б і переховатися
322

320. в очеретах плавні, коли б трапилася яка-небудь пригода
від москалів,
Галя тепер не сперечалася, бо Демко їхав разом з
батьком, і це заспокоювало її. Вона охоче почала збирати
подорожнім усяких харчів, а через кілька день ранком
троє козаків сіли в великий човен і виїхали в лиман.
Лиман Великі Води недурно так звавсь у запорож­
ців; упоперек його ледве сягало око, а впродовж лиману
берегів зовсім не видно було, Дрібненькою комашкою
здавався на тому просторі запорозький човен, і здава­
лося просто неймовірним, щоб він колись пересунувся
на другий бік лиману. Проте Демко жваво налягав на
весла, і легенький човен хутко посувався по прозорій
воді лиману, немов по сковзанці, лишаючи позад себе
водокрутні од сплесків весел.
Смужка зеленої плавні на тім боці лиману щохви­
лини ближчала, дерева підіймалися з води все вище,
і до снідання козаки прибули вже до другого берега
та, трохи відпочивши, в’їхали в річку Підпільню» Тут
на гребки сів Іван, Демко ж почав снідати.
3-еа гіллястих верб та яворів, що росли берегами,
вже вийшло червоне сонце, розмальовуючи Підпільню
дивовижними колірами» Плавня вже давно прокинула1
ся, йлегкокриле птаство завело свої веселі пісні.,, Проте
козакі? не дуже до тих пісень прислухалися, не дуже
йдо краси плавні придивлялися, бо все те було їм давно
відоме Очі ік т з напруженням придивлялися в тойбік,
де бу іа Запорозька Січ3По Підпільній доводилось греб­
тись броти води, і через ге човен посувався повагом, так
що Демко та Іван, гребучи по черзі, у човні йпообідали.
Після обіду, коли сонце почало вже схилятись на
захід, Іван радісно скрикнув:
— Хрест!
Всі глянули на схід сонця, Там над веленою пущею
плавні сяяв під промінням сонця щирим золотом хрест
січової церкви святої Покрови,
к озаки поскидали шапки йпочали хреститись.
— Слава Господеві! — сказав старий Балан.
11* 323

321. — Церква стоїть нерухомо!
— А коли церква стоїть,— скрикнув Демко,— так
живе в Січі йтовариство!
У запалі він почав чимдуж налягати на весла,
і човен, підстрибуючи з напруги, щодалі все хутчіше біг
у той бік, де хрест січової церкви то виникав козакам
на очі разом з банею дзвіниці« то знову ховався за дере­
вами.
Через півгодини човен повернув з річки в Січовий
Ківш, де колись увесь берег був застановлений козаць­
кими чайками та грецькими йтурецькими кораблями,
що привозили до Січі всякий крам. Сумом подихнуло
тепер на козаків із Ковша — він був порожній, і тільки
подекуди з в о д і ї виглядали чердаки потоплених запо­
розьких чайок та журливо стояли біля берега два
рибальських човни.
— Мабуть, не так воно є, козаче, як ти гадаєш! —
журливо похитавши головою, сказав Дмитро.— Коли б
товариство жило в Січі, то Ківш не був би порожній!
Приставши до берега, козаки вискочили з човна й
пішли нагору стежкою, що виходила просто до Січового
майдану йпаланки За часів Нової Січі по цій стежці
було не розминешся з козаками, тепер же вона була по­
рожня. Старий Балан помітив навіть, що давня стежда
почала заростати шпоришем, і нудьга стиснула йому
серце.
Сперши дух, козаки поспішалися нагору, вибігли
на майдан і спинилися в нестямі... Чи тут же була Січ?
Чи не помилилися вони? Де ж рідні курені? Де славні
паланка, пушкарня, скарбниця? Січ була порожня,
а замість будинків чорніли ями, немов розбиті домовини!
Усі обернулися до церкви, що подала їм таку радісну
надію, і тільки тепер помітили, що вона стояла пусткою
з позабиваними дошками вікнами йдверима, дзвіниця
ж стояла без дзвонів. Навіть цвинтар понавколо церкви
був зруйнований, на ньому не було ні капличок, ні
хрестів.
! Паланка — невелике укріплення на Запорозькій Січі, обнесене
частоколом.
824

322. Наблизившись до того краю Січі, де колись стояли
курені, козаки одшукали рівчачки од підвалин? купки
битої цегли од кабиць та кістки од риби, що запорожці
їли в останній день життя Січі.
Перевівши очі на січові стіни, козаки побачили, іцо
вони почали вже обсипатися й поростати травою,
на башті ж, що стояла біля січової брами, видно було
кількох робітників, що руйнували її ломами,
Козаки пішли до башти, і що більше наближалися
до неї, то гупання ломів дужчим болем било їм у серпе.
— Щ о то ви руйнуєте башту? — ледве вдержуючи
обурення, звернувся Балан до робітників.
— На князівський палац каменю треба* — весело
одповів один з мурщиків по-московському>
Сльози підступили старому запорожцеві під горло, і,
не маючи нічого більше сказати, він одійшов од башти
набік і схилився до січової стіни,
— Чи се ж не Дмитро Балан? — почулося йому пи­
тання,
Біля нього стояв старий січовик і дивився на нього
очима, що нагадали Дмитрові щось дуже давнє, молоде
йрадісне>
— Невже це ти, Дударю? — спитав він, сам непев­
нийу тому, що на очах у нього стоїть близький товариш
його молодих козацьких літ.
— Та я ж, братику, я— одповів сивий дід і почав
чоломкатись з товаришем=
— Чого ж це ти тут вештаєшся? — спитав він далі
Балана,
— Приїхав подивитись на матір Січ,.0— з сльозами
на очах одповів Балан»— Бодай би ліпше не бачити!
— Немає, братику, Запорозької Січі,— одповів Ду­
дар, одвертаючись набік, щоб молоді козаки не побачи­
ли, як зі старих його очей побігли сльози.
— Ідіть сюди! — сказав він згодом до козаків, трохи
перемігши себе, і повів козаків на високу січову стіну.
825

323. З верху окопів запорожці побачили, що на північ од
Січі будувались якісь будинки.
— Бачите? — спитав Дудар, показуючи ті будинки
своїм ціпком.— То будується економія того князя, що
йому цариця Катерина подарувала всі ці землі, разом
з нашою Січчю. Тут уже йуправитель його живе. От на
ті то будівлі йберуть камінь з Січових башт... Туди ж на
підмурки побрали з цвинтаря йкладовища всі хрести
Ч-Р т * » —ч ___
и надгробки... Байдуже їм до того, що то могили слав­
них лицарів і що по надгробках Святе письмо повибива­
не... Вони б’ють надгробки йхрести на каміння йму­
рують з них будинки. Туди ж і всі каплички з великого
січового кладовища пішли.
Слухаючи оповідання товариша, старий Балан пере­
водив очі то на будинки князя, то на цвинтар, де ще ва­
лялося кілька викопаних з землі хрестів, то на захожих
московських людей, немовби дивуючись, як ще ці люде
живі і як їх досі не скарав той, що на небі.
— Забув про нас, Боже! Забув! Одцурався дітей
>4
своїх...— тихо промовив сивии запорожець, схиливши
своє засмучене чоло.
— А курені ж де? — спитав Рогоза.
— Курені поламані. Деякі начальство поперевозило
в Микитино: там складають з них гамазеї !; а деякі тут
попродали. От і я з побратимом Гирлигою купив Васю-
ринський курінь та йбудуємо з нього дві хати. Он зараз
на Шамбаші...
Дудар показав у той бік, де за часів Січі були крам­
ниці йбазар, а тепер будувалося кілька хат.
— Тут і будуємося... Важко покинути рідне місце.,.
Тут, біля Січі, йпомерти хочеться.
— Ну, а пушкарня ж і скарбниця де? Од куренів хоч
слід лишився, а од них*і сліду не стало...
— Позакидали землею... Генерал тут один був мо­
сковський, Норою звався, так він тут неначе кріт усю
1 Гамазей, гамазея — будівля для зберігання зерна, муки тощо.
326

324. Січ порив... Все, бач, скарбів шукав, а після того знову
все землею позакидав. Поховали, брати мої, січову
пушкарню в домовину так само, як поховали йзапо­
розьку славу та козацьку волю!
Усі деякий час мовчали. Слова не складалися в
устах козаків, бо всі вони змагалися з тужкими думка­
ми, що налягли їм на серця.
— Що ж, пани-брати...— після довгої мовчанки
обізвався Дудар,— сонечко на спочинок лагодиться.
Ходімте до моєї землянки. У землянці я поки що живу...
Повечеряемо та йпереночуєте в мене.
— Пробач, товаришу,— одповів Дмитро Балан,—
несила мені! Скоріше, діти, звідсіля! — звернувся він до
Демка йІвана.— Тут смерть і неволя зазирає мені в очі.
Ми ночуватимемо у вільній плавні під вільним небом!
Старий запорожець попрощався з товаришем і хут­
ко пішов з Січі до човна.
1919 р.
1. Чому Демкові так хотілося поїхати до Січі?
2. Що вам відомо про зруйнування Запорозької Січі з історії?
3. Підготуйте зв’язну розповідь про картину зруйнованої Січі за
повістю. Організуйте усне рецензування відповідей однокласників.
4. Знайдіть у творі пейзажі і поясніть їхню роль.
5. Якими художніми засобами передано настрій козаків, що
прибули на зруйновану Січ? Знайдіть у тексті слова, які майстерно
відтворюють почуття козаків.
6. Що розповів козакам старий січовик Дудар? За що він найбіль­
ше вболівав?
7. Як ви думаєте, чому Дмитро Балан після розповіді Дударя не
захотів залишитися у Січі, сказавши: «Тут смерть і неволя зазирає
мені в очі»?
8. Складіть тематичний словничок козацької лексики за поданим
уривком з повісті.
9. Розшифруйте ребус, і ви прочгт а р г і в и ще старого січовика.
10, Поясніть, як ви р^умште лазиу повісті Кащенка «Зруйноване
гніздо».
327

325. ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
КОМПОЗИЦІЯ
Композиція (від лат. «складання», «створення») —
це побудова літературного твору, розташування у пев­
ній послідовності та взаємозв’язку всіх його частин
(розділів, епізодів, сцен, картин, образів), розгортання
подій, групування та розташування персонажів.
Складовою частиною композиції є сюжет, який скла­
дається з відомих уже вам елементів — експозиції, за­
в’язки, розвитку дії, кульмінації, розв’язки. Сюжет
включає в себе розвиток подій і характерів. Але у літе­
ратурному творі є ще йпозасюжетні елементи. Це різно­
манітні описи (пейзажі, портрети, інтер’єр), висловлю­
вання дійових осіб (монологи, діалоги), ліричні відсту­
пи тощо. Вони допомагають письменникові яскравіше
змалювати у творі події, створити колоритні характери.
РЕЦЕНЗУВАННЯ ВІДПОВІДІ ОДНОКЛАСНИКА
Прорецензувати відповідь свого однокласника на
уроці літератури — означає дати їй критичну оцінку,
при цьому варто звернути увагу на такі чинники: якою
мірою відповідь розкриває питання, що висвітлюється
(вичерпно, неповно, зовсім не розкрито)? Наскільки від­
повідь самостійна і глибока за змістом? Розповідь логічно
послідовна чи плутана, недостатньо чітка? В загаль­
них рисах чи конкретно і переконливо висвітлюється
питання? Чи цікаво слухати розповідь? Якщо ні, то
чому? Що можна сказати про культуру мови виступаю­
чого? Чи зроблені самостійні висновки і наскільки
вони правильні? Як можна оцінити виступ учня?
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ОИ БОЖЕ НАШ МИЛОСТИВИЙ
(Пісня про зруйнування Січі)
Ой Боже наш милостивий, помилуй нас з неба,
Зруйнували Запорожжя,— колись буде треба.
Ой з-за Низу, з-за лиману вітер повіває,
328

326. Уже ж москаль Запорожжя кругом облягає.
Ой облягли кругом Січі, покопали шанці
Заплакали запорожці в неділеньку вранці.
Московськії генерали церкви руйнували,
Запорожці в чистім полі, як орли, літали.
Ботурлинський козарлюга по Січі гуляє,
Та все пана кошового вірненько благає:
«Позволь, батьку, пан кошовий, нам на башти стати,
Найстаршому генералу з плеч голову зняти.
Москаль стане з палашами, а ми з кулаками,
Нехай слава не поляже проміж козаками!»
«Не позволю, милі братця, вам на башти стати,
Бо одна кров християнська,— гріх нам проливати!»
Ой пише, пише пан кошовий листи до цариці:
«Віддай, мати, сюю землю, по прежні границі».
«Ой нащо ж я, запорожці, сю Січ руйнувала,
А щоб же я сюю землю назад оддавала».
«Великий світ, царице, що ж ти наробила,
Що степ добрий, крайвеселийта йзанапастила?»
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
ДО ОСНОВ’ЯНЕНКА 2
Б’ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
1Шанці — земляні укріплення у вигляді ровів з насипом;
окопи.
2 Григорій Квігка-Основ’яненко — український письменник, автор
твору про козацького отамана Головатого. Прочитавши цей твір,
Шевченко написав поезію «До Основ’яненка».
329

327. Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
♦Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла...
Вернітеся!» — «Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море.— Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тільки ворог, що сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,

328. Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово...
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блуджу в снігах, та сам собі:
«Ой не шуми, луже!»
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров, знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ; про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили;
Про старину, про те диво,
Що було, минуло...
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Г р и ц я заспіває.

329. Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині,
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Дерево пам’яті: Книга українських історичних оповідань.—
Вип» 1. Від найдавніших часів до 1648 р*— К., 1990.
2. К а щ е н к о Ас Зруйноване гніздо: Історичні повісті та опові­
дання.— К., 1991»
3. К а щ е н к о А. Оповідання про славне Військо Козацьке низо­
ве,— К,, 1991.

330. Я несу тобі, матінко моя,
Часточку душі, частку свого «я».
Богдан Лепкий
Богдан Сильвестрович Лепкий народився 9 листопа­
да 1872 року в с. Крегульці на Поділлі в родині свяще­
ника, відомого в літературі під псевдонімом Марка
Мурави. Закінчивши Бережанську гімназію, вищу освіту
здобув у Віденському, Краківському та Львівському
університетах. Вчителював у Бережанах, у Кракові, був
професором української літератури Ягеллонського уні­
верситету. З 1899 року переїздить до Кракова і вже
постійно живе у Польщі, сумуючи за рідним Поділлям,
за українською землею.
У 1895 році у львівському журналі «Зоря» був
надрукований перший вірш Богдана Лепкого «В світ за
очі», в якому змальовано еміграцію галицького селян­
ства. Згодом виходять його поетичні збірки «Стрічки»
(1901), «Листки падуть» (1902), «Осінь» (1902), «На чу­
жині» (1904), «З глибин душі» (1905), «Поезіє, розрадо
одинока» (1908), «З-над моря» (1913), «Тим, що поляг­
ли» (1916), «Доля» (1917), «Під тихий вечір» (1923) та
ін. Визнання читачів здобули і збірки його оповідань
ззз

331. ♦З села» (1898), «Щаслива година» (1901), «У глухім
куп» (1903) Писав він і новели, займався перекладами»
Богдан Лепкий — один з найактивніших учасників лі­
тературної групи «Молода Муза» оВажливе місце в його
творчості займає історична тематика» трилогія «Мазе­
па»; історичні повісті та оповідання «Вадим», «Каяла»,
«Орли» та ін.
Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 року у Крако­
ві, де йпохований,
РОМАН КОРИТКО
З КОГОРТИ НЕЗАСЛУЖЕНО ЗАБУТИХ
Те, що Богдан Лепкий — видатна постать в україн­
ській літературі, не викликає сумніву* Сучасник Івана
Франка, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Осипа
Маковея — він гостро усвідомлював соціальні йнаціо­
нальні проблеми рідного народу. Водночас вражає об­
сяг написаного Богданом Лепким. Лише бібліографіч­
нийперелік його творів зайняв би понад сімсот сторінок
машинопису. Богдан Лепкий — поет і новеліст, драма­
тург і романіст, публіцист і критик, збирач народної
творчості і її популяризатор, історик і філософ, літера­
турний дослідник і невтомний пропагандист творчості
Тараса Шевченка? Івана Франка, Лесі Українки,
Михайла Коцюбинського, Олександра Пушкіна, Михай­
ла Лєрмонтова, Миколи Гоголя. Досить сказати, що він
написав ґрунтовне дослідження про Великого Кобзаря
і видав понад двадцять томів української класичної
літератури, перекладав твори російських, польських,
німецьких, англомовних і скандинавських письменників*
Ось така широчінь його творчих обріїв. За обсягом літе­
ратурної спадщини Богдан Лепкий поступається тільки
своєму учителеві Іванові Франку»
Великої шани заслужив Лепкий як учений і педагог,
громадський діяч і професор кафедри української літе­
ратури в Ягеллонському університеті. Він був членом
українських наукових інститутів у Варшаві, Кракові,
^Берліні, Наукового товариства ім. Шевченка у Львові,
334

332. почесним членом товариства «Просвіта», головою това­
риства письменників і журналістів ім. І. Франка...
Народився Богдан Лепкий 9 листопада 1872 року
на хуторі Кривенькому, неподалік від села Крегулець,
що належало тоді до Чортківського повіту на Терно­
пільщині.
В родині Лепких панував культ книги, витав дух лю­
бові до історії рідного краю, до обездоленого народу.
Батько майбутнього письменника, Сильвестр Лепкий,
був сільським священиком, знаним серед своїх па­
рафіян як гуманна, високоосвічена людина. Він мав
поетичний дар, писав ліричні вірші, які підписував
псевдонімом Марко Мурава. Мати, Домна Глібовецька,
теж відзначалася вихованістю і високою культурою,
була закохана в народну пісню, гарно співала і грала на
гітарі. її музикальність передалася синам — старшому
Богдану і молодшому Левкові, який згодом став
широковідомим композитором...
Богдан ще малим опанував гру на скрипці, чудово
співав, знав безліч народних пісень. Але перевагу відда­
вав малярству, де також проявляв неабиякі здібності.
Спочатку вчився в талановитого художника Юліана
Панкевича, а згодом — у Празькій академії мистецтва.
Це був момент, коли юнак опинився на роздоріжжі і не
знав, чому віддати перевагу: літературі чи образотвор­
чому мистецтву. Правильно зорієнтуватись допоміг
свояк, письменник Андрій Чайківський.
Ще хлопцем Богдан Лепкий проявив ненаситну ціка­
вість, допитливість, міг до ранку слухати розповіді
старших людей, захоплювався фольклором, легендами,
віруваннями, обрядами. Усе почуте, пізнане згодом
стало тим бездонним джерелом, яке упродовж усього
життя живило його душу. Поет писав:
Не від шкільних лавок
Я набрався гадок
Про минувшину рідного люду,
А з думок-співанок
Парубків і дівок
В чистім полі, в жнива, серед люду.
335

333. Освіту Богдан Лепкий здобув у Бережанській гімна­
зії і Львівському університеті. Його викладачами були
такі видатні професори, як Огоновський, Шараневич,
Болоза- Антонович. Після закінчення філософського фа­
культету 1895 року Лепкий повернувся до Бережан,
став викладачем у гімназії.
Писати почав дуже рано. Писав багато, переважно
вірші, оповідання, п’єси, перекладав твори німецьких
і польських письменників, але на перших порах дру­
кувався рідко. Власне, як письменник став відомий
в кінці 90-х років.
Знайомство з видатними діячами української літера­
тури та культури, зокрема з Миколою Вороним, Олек­
сандром Мишугою, Соломією Крушельницькою, Філа-
ретом Колессою, Андрієм Чайківським, Юліаном Пан-
кевичем, Іваном Трушем, глибоко позначилося на його
світогляді. Проте найбільший вплив на нього мав Іван
Франко. Перша зустріч молодого письменника з ним
відбулася 1895 року в селі Жукові, в оселі батька. Кіль­
ка днів гостював у Лепких Франко. Між ним і господа­
рем дому точилася гостра полеміка про роль і значення
християнської культури. Як засвідчив пізніше Леп­
кий, саме тоді в пориві глибокого емоційного збудження
Франко пообіцяв написати поему «Мойсей». До кінця
днів Великого Каменяра в його особі Богдан Лепкий мав
щирого друга і мудрого порадника. Власне, за намовою
Франка вперше взявся за історичну тему.
Але спершу згадаємо поетичний доробок Богдана
Лепкого. Він напрочуд багатий. З-під пера автора одна
за одною виходять збірки поезій... Його поезії прості,
гарні, ліричні, хоч забарвлені тугою та зажурою. І в
цьому нічого дивного немає. Поет не міг не бачити не­
завидного становища галицького селянина, не відчува­
ти національної і соціальної несправедливості. Вже тоді
в Лепкого виробилася властива йому манера письма:
щира, лаконічна, хвилююче-тепла, з глибоким психоло­
гічним підтекстом. І скрізь на першому плані — по­
кривджена людина. Разом з нею він переймається її
336

334. болями, турботами, радощами. Тому чільне місце
у творчості Лепкого посідає сільська тематика...
У 20—30-х роках Лепкий рідко звертається до поезії,
переважно пише прозу, точніше — історичні твори.
Однак його проза дуже співзвучна з поезією, також
лірична, настроєва, часто-густо сумна, ностальгійна,
трагічна.
Історичних творів Лепкий написав чимало, за ху­
дожнім рівнем їх можна оцінювати по-різному, але всі
вони є відвертим і чесним віддзеркаленням світогляду
письменника...
З 1899 року аж до смерті Богдан Лепкий прожив у
Кракові, проте ніколи не поривав зв’язків з рідною зем­
лею, щорічно приїжджав до Львова, відвідував близькі
з дитинства місця на Поділлі, не відмежовувався від
громадського життя Галичини. І дуже тісні взаємини
підтримував з українськими діячами культури та літе­
ратури, які мешкали на терені Польщі. Його дім став
своєрідним центром української еміграції. У ньому
постійно бували такі видатні художники, як Бойчук,
Новаківський, Курилас та новеліст Василь Стефаник,
з яким Лепкий заприятелював і протягом кількох років
мав можливість щоденно зустрічатися...
Останній відтинок життя Богдана Лепкого (1930—
1939 рр.) тісно пов’язаний із селом Черче, що за п’ять
кілометрів від Рогатина на Івано-Франківщині. Сюди4
щоліта він приїжджав лікуватися до місцевого санато­
рію, який славився цілющими грязями. Спершу Лепкий
винаймав помешкання, а 1933 року сільська громада
безкоштовно спорудила для нього спеціальний буди­
нок, назвавши його «Богданівкою»...
Останні роки життя Богдана Лепкого видалися тяж­
кими, бо припали на час фашистської окупації Польщі.
Старий, хворий письменник не тільки втратив місце в
університеті, а й зазнав переслідувань. Це наблизило
його кінець. Помер Лепкий у 1941 році, похований
у Кракові на Раковецькому кладовищі. У 1972 році
на його могилі встановлено барельєф.
337

335. ЗАСПІВ
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля
І зливав на сонні вії
Степового запах зіллн.
Колисав мою колиск>
Звук підгірської трембіти,
Що від нього зорі меркнуть
І росою плачуть квіти>
Колисав мою колиску
Голос недалеких дзвонів,
І веселий спів весільний,
І сумний плач похоронів
Колисав мою колиску
Крик неволеного люду,
І — так в серце вколисався.
Що до смерті не забуду,
1901 р.
* * *
Набік життя, журбо дрібна!
Набік, марні тривоги!
Крізь темний бір до ясних зір
Прорубую дороги,
Гримить топір, валиться бір,
Тріщать гнилі колоди,
То там, го тут на шлях падуть
Останні перешкоди,
І стогне бір, як дикий звір,
Кінчить життя прокльоном,
А там вгорі грядущі дні
Дзвенять побіди дзвоном,
Який той спів будучих днів
Для мого вуха милий!
Який при нім недолі грім
Марний, смішний, безсилий.
339

336. Ти, громе, сий! Ти, буре, вий!
Не знаю я тривоги.
Крізь горя бір у щастя двір
Прорубую дороги,
1^ Які рядки вірша «Заспів» вас найбільше вразили і чому?
2. Знайдіть у вірші «Заспів» повтори 3 якою метою вони вжиті?
Які поетичні образи вірша виступають символами рідного краю?
3„ Назвіть афористичні рядки із вірша «Заспів»» Яка думка в них
виражена?
4. Які поетичні образи створив автор у вірші «Набік життя, журбо
дрібна!», щоб змалювати нелегкий шлях народу до щасливої долі?
Зверніть увагу на поетичні тропи вірша. Визначте йогоголовну думку.
В яких рядках вона виражена?
5. Прослідкуйте, які звіуки повторюються у вірші «Набік життя,
журбо дрібна!» і з якою метою. Зверніть увагу на внутрішнє римуван­
ня у вірші. Яка його роль?
6. Визначте віршові розміри прочитаних вами віршів Богдана
Лепкого.
ЖУРАВЛИНИЙ КЛИЧ
Стояла пізня осінь 1912 року. По вулицях Кракова
до вокзалу йшов зажурений поет, професор Краківсько­
го університету. То був Богдан Лепкий. Він повертався
з театру. А в надвечірньому небі журливо курликали
журавлі, покидаючи рідний край. їх пронизливе1кур­
ликання зливалося з болючим лементом на вокзалі га­
лицьких і буковинських емігрантів, які відправлялися
на чужину» У серці поета, чуйного до народного горя,
народжувались зворушливі слова про знедолених
журавлів-емігрантів:
Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру...
Так був написаний вірш «Видиш, брате мій», який
13 жовтня 1912 року надрукував львівський літератур­
но-мистецький тижневик «Неділя» за підписом «Не-
стор» (літературний псевдонім Богдана Лепкого). Цей
вірш скоро став народною піснею, мелодію до якої напи­
сав брат поета Левко Лепкий, а український композитор
340

337. Філарет Колесса розклав цю мелодію на чотири голоси*
Через кілька років музику до неї написав Кирило Сте-
ценко, і в цьому варіанті вона живе вже три чверті віку
як реквієм масовій еміграції поліських, галицьких і бу­
ковинських трударів за океан у пошуках кращої долі»
Прекрасно її виконували Іван Козловський, Борис Гми-
ря, Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Пісня більш
відома у варіанті «Чуєш, брате мій», де зоровий образ
(«видиш, брате мій») змінений на емоційно-внутрішній,
слуховий,
У пісні просто і щиро виражене святе почуття любові
до рідного краю і туга за його втратою* Скільки у ній
тяжкої муки, невимовного болю! Це біль і туга тих, хто
втрачає найдорожче в своєму житті — батьківщину,
ф ЖїН
Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирійс
Кличутьо кру! кру! кру!
В чужині умру,
8аки море перелечу,
Крилонька зітру,
Крилонька зітру.
Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід чо журавлях.
1912 р.
1» Розкажіть, що ви знаєте про історію створення пісні «Чуєш,
брате мій». Хто написав до неї музику?
2. Які зорові і слухові образи з вірша Богдана Лепкого вам
найбільше запам’ятались? Якими звуками підсилюються ці поетичні
картини?
341

338. 3. Яка головна думка вірша «Видиш, брате мій*? Які переживан­
ня і почуття в ньому втілені?
4, Розшифруйте ребус:
6 Ш Б й х а Т е Ш їт/
ТАЛАНОВИТИЙ НОВЕЛІСТ
Як відомо, Богдан Лепкий часто зустрічався з Васи­
лем Стефаником — великим майстром психологічної
новели. Він і сам пробував писати в цьому жанрі. Про­
понуємо його новелу «Цвіт щастя», в якій письменник
тонко розкрив внутрішній світ маленького хлопчика,
що шукає квітку-щастя.
ЦВІТ ЩАСТЯ
Дитиною малою він не раз чув, як люди говорили:
«щастя».
— Що таке щастя? — питався матері, цікаво вдив­
ляючись своїми оченятами в її заклопотане лице.
— Щастя, дитинко, то доля,— повторила мати і не
знала, як пояснити малій дитинячій голівці те довге
слово «доля».
— А доля, дитинко, то такий цвіт, що його тяжко
дістати.
— А гарний той цвіт?
— Чи гарний, питаєш? Авжеж, що гарний. Як ди­
витись на нього, очі радуються, на серці стає весело
ймило.
— Мамо, я хочу того гарного цвіту. Скажіть, де він
росте, я піду за ним і принесу його для вас і для себе.
— Тепер тобі годі йти за тим цвітом,— казала мати,
цілуючи сина в русяву голівку,— ти ще такий слабень­
кий, а то ген за водою. Тепер тобі і без нього добре, а як
виростеш і сил набереш, то тоді підеш.
342

339. — Ні, я не хочу, аж виросту. Я хочу тепер. Скажіть
мені, де він? І «скажіть» і «скажіть» — лепетала дити­
на, а мати, щоб втихомирити її, підійшла до вікна і по­
казала на став. їх хата стояла на горбочку, а перед
хатою у долині був став.
— Ось там, за ставом, чи бачиш?
— Бачу, мамочко, бачу. їх там ціла левада. А які
гарні, які дуже гарні! Чи то далеко?
— Таж далеко, хіба не бачиш? Геть там за водою!
— Аж за водою?
І задумався хлопчина. Тільки пильно вдивлявся ве­
ликими синіми очима в далеку зеленість, там де видно­
круг 1зливався з голубими хвилями води.
Був вечір,
На овиді 2 блиснула вузенька, ясна смуга, а за хви­
лину виплив місяць, немов човен круглий і срібний.
Він звільна підпливав на небо і здавалося, що справді
сунеться не по вечірнім, тихім блакиті, а по дрімливій
воді.
За хвилину хлопчина лежав у своїм маленькім ліж­
ку. Мати провела йому молитву, казала попросити Бозі,
щоб татусеві, сестричкам і братчикам дав здоров’ячка,
накрила його, перехрестила і сказала: «Спи!»
І справді. Він замкнув свої оченята і вдавав, що
спить. Але не спав, бо як лиш його мати на пальцях
відійшла від його ліжка і замкнула за собою двері,
підніс повіки.
В кімнаті було ясно. Місячне світло лилося крізь
вікна і обливало своїм синявим кольором усі стіни, двері,
образи на стінах і цілу обстановку. Під вікнами у городі
співав соловей, здалека від ставу надходив хлюпіт води.
Раз у раз котилася вона дрібненькими, як морщини на
старечім лиці, хвилями і вдаряла об греблю і берег.
Хлопець насторожив вуха.
1* Виднокруг, овид — горизонт, обрій, тобто лінія зіткнення неба
з землею чи водною поверхнею, яку ми бачимо на відкритій місце­
вості.
343

340. — Хлюпочеться, кличе мене! Каже, що понесе аж
там, далеко, на леваду, де так багато «щастя». Воно цві­
те. Ніяка квітка не цвіте так гарно. Чому то люди не
рвуть того цвіту? Ага! Бо не годні дістати. Не знають,
як через воду доплисти. Але я знаю. Коли б лиш мама
заснули і коли б скоріше до рана, то піду.
— Піду!
Місяць світив і світив усе ясніше, соловей співав не­
втомно, а хвиля хлюпотіла. Хлопець не спав, думаючи
про райську квітку щастя. Північ минула. Літня, корот­
ка ніч кінчилася. Ранок був недалекий. На виднокрузі
появився вузенький пасмужок, зразу блідийі невираз­
ний, відтак усе більший і ясніший. Зорі блідли, блідло
йнебо. Солов’ї притихли. Подуло раннім холодом, і ро­
са затремтіла на квітах. Також хлюпотіла вода в ставі.
Хлопець не спав. Його груди хвилювали, очі світилися,
губи горіли. Підніс голову, руками сперся об ліжко і сів.
Хвилину слухав. Всі вдома спали. Навіть стара, чорна
кішка, що звичайно в таку пору любила відбувати лови,
лежала під печею, як грудка чорної землі. Хлопчина
тихо встав і підійшов до вікна. Вікно відчинив легенько.
Від вікна до землі не було високо. Переліз і здригнувся
цілий. Зимна роса облила його теплі ноги, і ранніі|
холод перейшов його. Він біг. Ставало тепліше. Дрібні
ніжки занесли його на греблю. Став. Тепер хлюпіт води
було чути багато краще, як перше. Тепер він виразно
чув, як вода просить його, щоб кинувся в її холодні
обійми.
— Ходи,— каже,— я занесу тебе на другий бік, там,
де цвіте розкішна квітка щастя. Така пахуча, така про­
мениста, якої ти не бачив ніколи. Ходи! Не бійся! —
І він простягає руки і кидається в воду. На виднокрузі
світає. На золотому рубці виринає якась велика і ясна
точка» Від неї вся вода горить у ставі, палає. Хвиля за
хвилею стає ясна, промінна, мов луска на великанській
потворі-рибі. Хлопчина йде по тій лусці, по хвилі, йде
все дальше йдальше. Тіло в нього дрожить, серце трі­
пається, уста палають. Витягнувши руки наперед себе,
344

341. очима вдивився там, де сонце аж горить — сіяє і йде.
Аж тут назустріч йому пливе велика біла птиця. Пливе
повільно, мов човен по морі, крилами пускає як вітрила,
ногами по воді керує — то лебідь. Один, далі другий,
великий, білий, з гнучкою лебединою шиєю.
— Візьми мене, лебідю білий, і перенеси за воду.
Я тобі не заважу, глянь, який я маленький.
Так каже хлопець: а лебідь немов слухає його, під­
пливає до нього ближче і стає. Приглядається йому
і киває головою, штовхає крилом свою товаришку, щось
до неї говорить, а відтак навертає на місці і відпливає.
— Зажди! — просив хлопчина.— Не тікай від мене,
візьми мене з собою, перевези!
Але лебідь не слухає його. Все скоріше й скоріше
пливе по блискучих хвилях.
— Зажди! — просить хлопець крізь сльози і ки­
дається за ним у погоню.
Дрібненькі хвилі горять: легенький вітер перебігає
по них, з ліса несе пахощами живиці. Тихо, хоч мак сій.
Лише від берега чути хлюпіт хвилі. Вона раз у раз б’є,
відбивається від прибережних стовпів і за кожним
разом усе дальше йдальше заносить малого хлопчину.
Вже він по груди пірнув у глибоку воду, вже лиш руки,
лиш волосся сплинуло...
Біля постелі недужої дитини сидить лікар. Слухає,
надслухує, удари серця вухом ловить і брови хмурить.
Бідна мати дивиться в нього, мов у лице пророка.
— Що буде?
— Що буде? — думає лікар.— Те, що Бог дасть.
Коли сильна природа, так при Божій помочі переможе.
А як ні, то піде за щастям, за вічним щастям.
А хвора дитина блудними очима вдивляється в сте­
лю, піднімається на недужих крижах, витягає руки
і шепче спаленими устами:
— Я хочу квітки-щастя... Пустіть мене, я піду за
нею..«
Багато літ минуло з того часу. Маленького, кучеря­
вого хлопця ніхто не пізнав би нині. Виріс і змінився.
Змужнів і пізнав життя.

342. Завдяки старому вчителеві ботаніки пізнав усі квіти
на світі і знає, що там далеко, за водою, не росте жодна
квітка щастя. Він то знає. А прецінь, прецінь кидається
в воду і йде за нею, тою квіткою щастя. Та чи її дістане?
Хто знає?
1. Як по-народному мати пояснює дитині, що таке щастя і доля?
Знайдіть ці рядки у новелі.
2. Знайдіть у тексті картини природи і виразно прочитайте ці
описи Яка роль пейзажних уривків у творі? Як вони пов'язані
з настроєм хлопчика? Які образотворчі засоби вжиті автором для
яскравішого змалювання природи?
3. Розкажіть, яка пригода трапилась з маленьким хлопчиком.
Чи можна виправдати його вчинок?
4. Поясніть зміст останнього абзацу новели. Чому, на вашу
думку, твір завершено риторичними запитаннями?
5. У народі побутує цікава легенда про цвіт папороті. Зіставте
її із змістом новели Богдана Лепкого. Що в них спільного?
6. Прочитавши у словничку з теорії літератури, що таке новела,
поясніть, чому твір «Цвіт щастя» можна віднести до цього жанру.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
НОВЕЛА
Новела (від лат. «новий») — прозовий жанр, близь­
кий до оповідання. Але оповідання дає ширшу й до­
кладнішу картину життя, події в ньому розвиваються
порівняно спокійно і послідовно. Новела — це невели­
кий розповідний твір переважно про одну якусь незви­
чайну подію, що стала поворотною в долі персонажів,
з несподіваним фіналом. Дія в новелі напружена, дра­
матична, з гострими конфліктами; герої потрапляють
у складні життєві обставини. У новелі здебільшого ува­
га зосереджується не на показі зовнішніх подій, а на
розкритті настроїв і переживань персонажів. Лірична
атмосфера йфілософська заглибленість у явища життя
зближує новелу з ліричним віршем. Стрімкістю сюжету
новела подібна до драми. Для новели характерні точ­
346

343. ність і виразність деталей, економність у використанні
художніх засобів, лаконізм (стислість) в усьому.
Визначними майстрами новели в українській літера­
турі були Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський,
Марко Черемшина, Юрій Яновський, Олесь Гончар, Гри­
горій Косинка, Євген Гуцало, Григір Тютюнник та ін.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
БОГДАН ЛЕПКИШ
З ЛИСТА ДО МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
..Дякую за лист. Не дивуйтеся, що відписую пізно,
але я страшенно занятий. Маю тепер роботи більше, як
часу. Посилаю Вам втретє перевід Ваших чудових опо­
відань, втретє прошу дарувати, якщо вийшло не так, як
треба. За свої переводи «На камені», «Почварка»,
«Сміх» і «Поєдинок» я беру цілковиту відповідальність.
Але всього я не міг сам переложити.
Можливо, що в маю постараюся у Відні о перевід
на німецьке. Дуже б рад пустити такі гарні твори
ще в ширший світ.
За Вашу добру волю написати про мої новели я дуже
Вам дякую. Знаю, що ніхто краще не напише, як Ви, бо,
мабуть, ніхто мене, як Ви, не розуміє.
Крім «Кари» та «По дорозі життя», вийшло ще
«З життя», «В горах», «Нова збірка» і «Оповідання».
Я того всього тепер у себе не маю, але кажу Вам
вислати з книгарні товариства імені Шевченка.
Про себе додам хіба, що маю 34 роки, родивсь в Кро-
гульці недалеко Збруча. Батько, которому завдячую
своє образования і одиноку дотепер серйозну й щиру
критику, хоч доволі остру, був священиком і в літерату­
рі звісний під псевдонімом Марка Мурави. Мати Глібо-
вицька — донька декана бережанського, в котрого далі
я мешкав, щоб ходити через 8 літ до гімназії.
347

344. На університет ходив я у Відні, а потім — у Львові
Вчився слов’янській філології і історії, але студіював
також штуку.
Службу учителя гімназіального почав я в Бережа­
нах, тепер служу в Кракові, де дістав я також посаду
лектора українського язика на університеті.
Два роки жили ми в Кракові в щирій дружбі з Сте-
фаником, Орканом, Міцінським і другими, і їм завдячую
я не одну хвилю щирого артистичного вдоволення.
Пишу від 12 літ. Перше занімався малярством» Зби­
рав я також та записував в ноти народні пісні, з котрих
існувався Ніжанковський та йКолесса,
Писань своїх не тямлю скільки переложено на
чеське, польське, німецьке, словацьке, мало на ро­
сійське, бо тепер там не та пора»
Мій закон писати те, що чую і тоді, коли хочу, а ще
краще, коли прямо мушу, з примусу душі»
Напрямів не признаю» Тенденцій не люблю, От тіль­
ки. Та йчи одно можна б ще писати, але нема часу,
Сердечно Вас цілую і прошу — відозвіться, як най-
скоріше, щоби я знав, чи дістали книжку,
Ваш Богдан,
(11 лютого 1907 р., маКраків)
МИКОЛА ІЛЬНИЦЬКИИ
ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА БОГДАНА ЛЕПКОГО
Сьогодні українському письменникові Богданові
Лепкому повертається його чесне ім’я, а українській
літературі — його твори. Повертаються після довгого
й несправедливого замовчування. Навіть знана у всіх
усюдах, де живуть українці, знаменита пісня «Чуєш,
брате мій«»,», що постала з його вірша «Журавлі», пуб­
лікувалася без імені автора, як народна.
Та Богдан Лепкий — не епізодичне ім’я в україн­
ській літературі, це постать першорядної ваги, непере­
січного таланту. Поет, прозаїк, перекладач, літературо­
348

345. знавець, видавець — він у кожній з цих галузей вніс
вагомий вклад в історію рідної культури...
Батьківщина Богдана Лепкого — Поділля, край
благословенний, щедрий, овіяний туе^єчдами. Сам поет
написав про нього в одному з ранніх своїх віршів —
«Заспіві» і
Колисав мою колиску
Вітер рідного Поділля,
І зливав на сонні вії
Степового запах зілля. =
Батько Богдана був людиною освіченою і прогресив-
ною. Він закінчив Львівський університет (класична фі­
лологія і теологія), виступав з літературними творами
під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні
часопису «Правда», підготовці підручників для школи.
Перші уроки освіти і виховання у ширшому значен­
ні цього слова майбутній письменник здобув у бать­
ківському домі. Швидко — за одну зиму — навчився
читати, писати йрахувати.
Домашній учитель Богдана Дмитро Бахгаловський
знайомив його не тільки з основами шкільної науки, а й
з творами літератури, завдяки чому його учень уже
в дитинстві знав багато віршів Тараса Шевченка, читав
«Марусю» Григорія Квітки-Основ’яненка.
Коли Богдана Лепкого віддали шестилітнім хлопчи­
ком до бережанської так званої нормальної школи
з польською мовою навчання (відразу до другого класу),
батьки перебралися з «цивілізованого» Крегульця до
глухого Поручина, де, як жартома казали тоді, був
кінець світу: далі дороги не було.
Між Бережанами та Поручином проходило життя
Богдана-гімназиста, місто й село формували його
характер і світогляд. Від селян він чув багато легенд
та переказів про давні часи.
Майбутньому письменникові і сама гімназія, і Бе­
режани як осередок культурного життя дали не­
мало. В гімназії були український та польський хори
(українським диригував відомий композитор Денис
349

346. Сочинський)» Щороку влаштовувалися міцкевичівеький,
а згодом і шевченківський концерти. Час від часу
приїздив сюди мандрівний театр «Руської бесіди»
Лепкий почав писати дуже рано. Ще в другому класі
гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему
про русалок, але сховав її під стріху, де вона йпропала.
Згодом писав принагідно, на клаптиках паперу* на кри­
сах книжок та зошитів, серйозно ж готувався стати ху­
дожником, з цією метою брав уроки в художника Юліа-
на Панкевича.0,
Богдан Лепкий вступив у Відні до Академії ми­
стецтв, але навчання у ній морального задоволення не
принесло7він відчув, що розминувся зі своїм справжнім
покликанням» Нудно було змальовувати гіпсові статуї,
щоразу натикаючись на зауваження викладача, що кон­
тури надто гострі і т„ ін„
Але стався випадок, який визначив майбутню долю
Лепкого, допоміг йому знайти себе.
Якось у поїзді йому довелося їхати в одному купе
з Кирилом Студинським, який навчався тоді на філо­
софському факультеті Віденського університету, Це
знайомство не тільки зблизило двох у майбутньому ви­
датних діячів української культури, а й спрямувало
творчі інтереси Богдана в новому напрямку^ Він став
відвідувати лекції у Віденському університеті, в тому
числі йвідомого славіста В, Ягича» Він став учасником
студентського товариства «Січ», брав участь у дискусіях
на літературні та суспільно-політичні теми, близько
зійшовся з майбутнім відомим фольклористом Філа-
ретом Колессою, Михайлом Новицьким та іншими сту-
дентами'українцями. Далі Богдан Лепкий переходить
до Львівського університету^о
На ті роки припадає активна літературна твор­
чість Б» Лепкого о він пише поезії, оповідання, перекла­
дає, виступає з доповідями на засіданнях студентського
товариства «Ватра». З 1895 року його твори починають
дедалі частіше з’являтися на сторінках «Діла», «Буко­
вини» та інших періодичних видань...
350

347. Починав він у кінці X IX століття, під опікою Івана
Франка, а в надвечірню годину його привітав молодий
Богдан-Ігор Антонич віршем, що закінчується ряд­
ками:
Похилився поет над минулим,
Доторкнувся до споминів струн.
Аж раптово над ним промайнуло
Старосвітське: «Не весь я умру».
Ці слова можна повторити йсьогодні, коли творчість
Богдана Лепкого знову приходить до нас. Коли пись­
меннику повернуто його чесне ім’я.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Богдан Лепкий / Атом серця: Українська поезія першої поло­
вини XX століття.— К., 1992.— С. 53—56.
2. Богдан Лепкий / Жу л и н с ь к и й М. Із забуття — в безсмер­
тя: Сторінки призабутої спадщини.— К., 1990.— С. 81—91.
3. Лепкий Б. Крутіж: Історичні повісті.— К., 1992.

348. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ
Народне щастя і народне горе
Я намагався в слово перелить.
Ішов з народом через гори йдоли.
Землі своєї зелень та блакить
Любив я серцем...
Максим Рильський
Максим Тадейович Рильський народився 19 березню
1895 року в Києві в сім’ї відомого українського етно­
графа і культурного діяча Тадея Рильського. Мати
поета — проста селянка з села Романівки колишнього
Сквирського повіту на Київщині (нині Попільнянський
район Житомирської області).
З Романівкою пов’язані найкращі дитячі та юнацькі
спогади поета. Після закінчення гімназії вчився в Київ­
ському університеті.
Писати вірші почав з 7 років. У 1910 році виходить
його перша поетична збірка «На білих островах».
З 1919 по 1929 роки працює учителем у сільських
школах, в залізничній семирічці Києва та на робітфаці
при Київському університеті.
Основні збірки поета: «На узліссі» (1918), «Синя
далечінь» (1922), «Знак терезів» (1932), «Київ» (1935),

349. «Збір винограду» (1940), «Україна» (1938), «Слово про
рідну матір» (1942), «Мости» (1948) та ін. Та найкращі
твори поет написав у пору так званого «третього цві­
тіння», в останній період творчості. Вони увійшли до
збірок «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська
осінь» (1959), «Далекі небосхили» (1959), «В затінку
жайворонка» (1961), «Зимові записи» (1964). Після
смерті опублікована остання збірка «Іскри вогню вели­
кого» (1965). Найвідоміші поеми: «Чумаки» (1923),
«Мандрівка в молодість» (1944), «Жага» (1942), «Не­
опалима купина» (1944). Максим Рильський був і чу­
довим перекладачем. Ось чому літературна премія
ім. Рильського вручається в Україні за кращий пере­
клад. Помер поет 24 липня 1964 року. Його іменем назва­
но вулицю і Голосіївський парк у Києві, де знаходиться
літературно-меморіальний музей М. Т. Рильського.
ВСЕВОЛОД НЕДІЛЬКО
ЗА ЗАКОНАМИ ПРАВДИ, ЛЮДЯНОСТІ, КРАСИ
В історії кожного народу є видатні особистості, які
підносяться до вершин його духовного життя йвизна­
чають ці вершини. Здебільшого це багато й усебічно
обдаровані натури, що найповніше виявляють свій та­
лант в якійсь одній галузі мистецтва, культури, науки,
але роблять значний внесок і в інші сфери духовного
життя народу, всієї його культури. Такими багатогран­
но обдарованими були Тарас Шевченко, Іван Франко,
Пантелеймон Куліш, Борис Грінченко.
Таким був Максим Рильський — великий україн­
ський поет, перекладач, академік, учений-літературо-
знавець, фольклорист, лінгвіст (який багато зробив для
розвитку української мови в тяжкі 40—50-ті роки),
музикант, пристрасний публіцист і, як свідчать його
учні та сучасники, талановитий педагог.
12 «Українська література», 7 кл. 353

350. Та передовсім Максим Тадейович Рильський — ви­
датний поет, продовжувач славних традицій класичної
літератури, який умів, як ніхто інший, розкрити но­
визну змісту, користуючись класичними формами» Це
був поет уселюдських, вічних тем і проблем. Філософ­
ські питання добра і зла, прекрасного й потворного,
пошуки шляхів до ідеалу завжди жили в його поезії,
хвилювали читача, примушували замислитись над
життям, сенсом існування людини.
Народився Максим Тадейович Рильський 19 березня
1895 р. в Києві у небагатій, але знаній шляхетській
сім’ї. Батько майбутнього поета, Тадей Розеславович —
відомий український культурно-освітній діяч, етнограф,
фольклорист, педагог. У Романівці він у власному
будинку створив школу, де вчителював понад двадцять
років. Мати, Меланія Федорівна, проста селянка, яку
грамоти навчив чоловік, була втіленням народної мора­
лі, мудрості, доброти.
Зростав малий Максим під благотворним впливом
материної пісні, дружби із селянськими хлопчиками,
захоплюючись і дихаючи розкішною красою Романівни,
зеленими берегами невеличкої, але чарівної річки Уна-
ви, А з другого боку — високоінтелектуальні розмови,
мудрість книг, атмосфера могутнього мистецтва — від
народної пісні до світової музичної класики. Може, саме
тому йпоєдналися щасливо в його душі глибина інте­
лекту, рідкісна ерудиція з простотою, щирістю, лю­
бов’ю до рідного слова, народної пісні. Малий Максим
багато читав, і потяг до поетичної творчості прокинувся
у нього рано. Уже в 1907 р. в газеті «Рада» побачив світ
його перший вірш «Сон».
Розвинений хлопчик поступив відразу до третього
класу приватної гімназії в Києві. Якийсь час жив у ком­
позитора Миколи Лисенка, що сприяло розвитку йпо­
глибленню його природного музичного обдаровання.
Максим Рильський, згадуючи про роки навчання в гім­
назії, писав: «...Вже тоді глибоко полюбив я на все жит­
354

351. тя Шевченка, Пушкіна, Міцкевича, трьох найдорожчих
моїх вчителів, а з любов’ю до народної творчості я,
здається, і вродився».
У гімназіальні роки він продовжує писати вірші,
а в 1910 р, виходить його перша збірочка «На білих
островах».
/ Закінчивши гімназію, Максим Рильський поступає
до Київського університету Святого Володимира, нав­
чається спочатку на медичному факультеті* потім на
історико-філологічному. Якийсь час працює у місті
Сквирі в продовольчій управі, потім десять років учите­
лює в Романівці, у селі Вчорайшому Житомирської
області, пізніше в Києві — викладає українську мову
на робітфаці при Київському університеті (до 1929 р.).
Лиха доля не минула в цейчас і Максима Рильсько­
го, хоч виявилася до нього по-своєму «ласкавою». Десь
у березні 1931 року Рильський був заарештований і об­
лудно звинувачений у неіснуючих злочинах. Як згадує
син поета Богдан Максимович, слідчі вимагали від ньо­
го «зізнань у нескоєних провинах, у належності до мі­
фічної, вигаданої самими слідчими контрреволюційної
організації...»
Спогад сина — це перший друкований матеріал про
арешт великого поета, який, на щастя українському
народові, скінчився все ж благополучно, якщо може
вважатися благополучним кінцем страшна йбезкарна
наруга над людиною.
Це був перший удар сталінського режиму, якого за­
знав Максим Тадейович. Перший, а ^е не останній. І не­
хай його більше не заарештовували, та скільки безглуз­
дих звинувачень у націоналізмі, скільки переслідувань,
цькувань довелося винести співцеві на його тернистому
шляху...
На весь голос зазвучала поезія Максима Рильського
в роки другої світової війни. Могутньо прозвучав гімн
рідній Україні в поезії Максима Рильського «Слово
про рідну матір», у поемах «Жага» та «Неопалима
купина».
12* 355

352. Образ рідної України постає перед поетом-патріотом
у величі йславі історичного минулого. Пам’ять воскре­
шає йзводить перед очима потомків світлі образи вели­
ких синів рідної землі — Шевченка йФранка, Сковоро­
ди й Лисенка. «Слово про рідну матір» — то золотий
сплав лірики з епосом, Україна для Рильського — це
насамперед Шевченкова земля:
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами...
Новий етап у творчості Рильського розпочався у дру­
гійполовині 50-х років, як і в житті всього нашого наро­
ду, як і в літературі, коли було, нехай і не досить повно
йпослідовно, сказано правду про сталінські часи. Ці ро­
ки були чи не найпліднішими в житті Максима Тадейо-
вича. Засяяв, розпросторився його всебічний талант,
усе, що лежало на серці, виливалося на папір, не треба
було вже стримувати лет поетичної думки.
З’являються збірки «Троянди й виноград» (1957),
«Далекі небосхили» та «Голосіївська осінь» (1959),
«Труди і дні» та «Зграя веселиків» (1960), «В затінку
жайворонка» (1961). Остання прижиттєва книга поезій
М. Рильського — «Зимові записи» — побачила світ у
1964 році. Саме у віршах цих збірок найповніше розкри­
лися такі якості його творчості, як гармонія думки
йпочуття, єдність національного йвселюдського, осо­
бистого і загального, прекрасного і корисного. Уся твор­
чість поета перейнята високими гуманістичними почут­
тями, що ґрунтуються на вічних людських цінностях —
доброті й справедливості, правді й співчутті, труді
ймилосерді...
«Золоті мости» наводив Максим Рильський між на­
родами своєю перекладацькою діяльністю.
Не злічити найвищих досягнень світової літератури,
які подарував Рильський нам, українцям, у перекладах
рідною мовою. Назвати б хоч найголовніші: «Євгеній
356

353. Онєгін» Олександра Пушкіна, «Пан Тадеуш» Адама
Міцкевича, «Орлеанська діва» Вольтера. Переклад кож­
ної з цих вершин світового письменства, та ще такого
високого рівня, як у Рильського,— вже сам по собі
зробив би ім’я перекладача славним. А ще ж є інші
переклади — Михайла Лєрмонтова, Федора Тютчева,
Миколи Некрасова, Янки Купали, Якуба Коласа, Ака-
кія Церетелі, Аветіка Ісаакяна, Яна Райніса, Юліуша
Словацького, Яна Неруди, Иоганна Гете, Віктора Гюго,
Назима Хікмета...
Максим Тадейович Рильський — великий син Украї­
ни, її народний поет, класик світової літератури. Ім’я
Рильського живе в серцях народних — і житиме, доки
будуть в Україні ясні зорі йтихі води, доки лунатиме
над світом українська пісня, українське слово.
1. Які обставини мали найбільший вплив на формування Макси­
ма Рильського як поета?
2. Прокоментуйте епіграф до творчості Рильського. Чи відповідав
він суті його поезії?
3. Які вірші Максима Рильського ви знаете? Чим вони вам подо­
баються?
4. Михайло Стельмах назвав Рильського «співцем правди, краси,
добра», А які образні вислови ви можете підібрати для характеристи­
ки творчості цього поета?
НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ
Український письменник Панас Мирний писав, що
«найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це
його мова...» Скільки нерозгаданих таємниць, яка непо­
вторна краса і могутня сила криється, здавалося б,
у найпростіших словах, що здатні зворушувати людські
серця! Такі думки втілені у чудовому вірші Максима
Рильського «Мова», сповненому глибоких патріотичних
почуттів.
357

354. МОВА
Треба доглядати наш сад,
Вольтер 1
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно йненастанно
Політь бур’ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь як океан співає —
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово — це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля?
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка йДаля %
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.
1956 р.
ПІСНІ
Коли пісні мойого краю
Пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю
Цілющі трави я в лугах.
! Вольтер — відомий французький письменник.
~Грінченко, Даль — укладачі словників української і росій­
ської мов.
358

355. В піснях і труд, і даль походу,
І жаль, і усміх, і любов,
І гнів великого народу,
І за народ пролита кров.
В піснях — дівоча світла туга
І вільний помах косаря,
В них юність виникає друга,
Висока світиться зоря.
Люблю пісні мойого краю,
Та не спинюсь на тім лишень:
З любов’ю вухо привертаю
До братніх на землі пісень.
Немає людності такої,
Громади жодної нема,
Яка б із давнину глухої
Ішла по всесвіту німа.
Багато голосів на світі,
Як барв на поверхні земній,
Та всі вони в єдине злиті
У мрії людства віковій.
Це — рук стискання працьовите,
Це — серць братання у бою...
Жагу пісень, в труді омитих,
Люби, як брат сестру свою.
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай,
Де в неохмареній любові
Розквітне світу небокрай.
1951 р.

356. 1. Чи сподобався вам вірш Максима Рильського «Мова»? Якщо
так, то які рядки найбільше запам’ятались і припали до серця?
2. Як ви розумієте епіграф до вірша? Які порівняння для харак­
теристики народного слова вживає поет у вірші?
3. Продекламуйте вірш «Мова», звернувши увагу на особливості
його ритміки, зокрема на паузи всередині рядка.
4. Знайдіть у вірші крилаті вирази, афоризми і поясніть їх зміст.
5. Визначте основну думку вірша «Мова». В яких словах вона ви­
ражена?
6. Що сказано про державну мову в Конституції України?
7. Які ви знаєте висловлювання культурних діячів про мову,
слово народне? А які вам відомі рядки про мову з віршів українських
поетів?
8. Розшифруйте ребус:
9. Які поетичні картини постають у вашій уяві, коли ви читаете
вірш «Пісні*?
10. Поясніть образний вислів Максима Рильського:
У кожній мові, в кожнім слові
Краси майбутнього шукай.
Як ліричний герой цього вірша ставиться до пісень інших народів?
Знайдіть відповідь у тексті вірша.
ЙОГО НАЙКРАЩИЙ ДРУГ
Максим Рильський писав: «Любімо, шануймо, бере­
жімо природу, вічне джерело нашого життя і нашої
творчості». Поет був палким любителем природи рід­
ного краю, яка припала йому до серця ще в рідній
Романівці. Він часто відпочивав на лоні природи, з не­
підробною щирістю змалював її у своїх творах, вдаю­
чись до поетичної медитації, роздумів при спогляданні
її чарівної і невмирущої краси.
360

357. Ви багато знаєте, нівроку,
А проте вам чесно доведу,
Що бувають вальдшнепи щороку
В Ботанічнім київськім саду.
Здумайте: шумить, гримить столиця
(Гоголь щось подібне говорив),—
А над осінь прилітає птиця
Із північних сивих чагарів,
З чорними, печальними очима,
З довгим дзьобом, ніби про запас,
Для людей байдужих невидима,
Таємнича, як смеркання час,
І сидить, аж можна наступити,
І злітає — серце завмира...
О, яка ж то радість, красний світе,
В бистрім шумі птичого пера!
1959 р.
РОЗМОВА З ДРУГОМ
Ліс зустрів мене як друга
Горлиць теплим воркуванням,
Пізнім ДЗВОНОМ СОЛОВ’ЇНИМ;
Ніжним голосом зозулі,
Вогким одудів гуканням,
Круглим циканням дроздів.
Ліс зустрів мене як друга
Тінню від дубів крислатих,
Смутком білої берези,
Що дорожчий нам за радість,
361

358. Кленів лапами густими,
Сосни гомоном одвічним,
Срібним шемранням осик.
І до друга я звернувся
Із промовою такою:
Ти рости на втіху людям,
Отіняй кохання чисте,
Бережи нам світлі ріки,
Що полям несуть вологу,
Що запліднюють сади,
А за кожну деревину,
Що піде нам на будови
Чи на щогли корабельні,
Ми нові гаї посадим,
Щоб земля була весела,
Як веселе птаство в лісі,
Як веселі дерева.
1954 р.
1. Якими почуттями пройнятий вірш Рильського «Розмова з дру­
гом»? Яка його основна думка? Знайдіть у тексті рядки, в яких вона
виражена. Що говориться в статті 50 Конституції України про
довкілля?
2. Які звукові й зорові образи використовує поет для змалю­
вання лісу у вірші «Розмова з другом»? Виділіть у цьому олисі
найбільш вдалі, на ваш погляд, епітети і метафори.
3. Зверніть увагу на строфічну будову вірша «Розмова з другом»,
на те, що у ньому немае римування (так званий «білий вірш»).
Навчіться його виразно читати.
4. Прочитайте у словничку з теорії літератури, що таке інверсія
та анафора. Знайдіть у вірші «Розмова з другом» інверсії і поясніть
їх роль. Чи е в цьому вірші анафори?
5. Якими художніми засобами змальовано птахів вальдшнепів
у вірші «Ви багато знаєте, нівроку»?
362

359. 6. У яких рядках вірша *Ви багато знаєте, нівроку» ви відчули
найбільшу радість ліричного героя від споглядання краси природи?
Чи спостерігаєте ви за птахами і тваринами, які почуття вас
огортають?
7. Прочитайте у словничку з теорії літератури» що таке меди­
тація. Подумайте, чи можна вірш Рильського *Ви багато знаєте,
чівроку» віднести до цього літературного жанру і чому.
УКЛІН ПРАЦІ ХЛІБОРОБА
Давня назва українців — орії — свідчить, що наші
предки віддавна були хліборобами, орачами, споконвіку
працюючи біля землі. Ще Олександр Довженко підмі­
тив велику філософську мудрість: «Найбільший прояв
геніальності — в засіяній ниві». А Михайло Стельмах
підкреслював: «На колосі, на звичайному і незвичайно
дивовижному — сивому колосі жита і золотому пше­
ниці — з віку у вік трималася людська доля». Тому
у народі хліб завжди був у пошані, у фольклорі пше­
нична хлібина порівнювалася з сонцем. Про нелегку,
але таку потрібну людям працю хлібороба прочитайте
вірш Максима Рильського.
СПАСИБІ
Яке це славне слово — хлібороб,—
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм!
Який це труд, який солодкий піт,
Яка жага і втома життєдайна!
Ну, безперечно, знає цілий світ
Про роль почесну трактора й комбайна.,.
Спасибі їм: помічники живі
Вони у чеснім хліборобськім щасті.«.
Та треба працювать і голові,
Докласти треба руки мозолясті,
363

360. Щоб красувався вбогий переліг
Нечувано багатим урожаєм,
Щоб гречка розливалася, як сніг,
Пшениця слалась маревом безкраїм,
Щоб кукурудза в строгому ладу
Підкорювала все нові простори»
Щоб жайворонки пісню молоду
Підносили над колосисте море,
Щоб хліб, як сонце, сяяв на столі
У кожній хаті, домі та колибі... 1
Уклін земний працівникам землі!
Вам, сіячі, плугатарі,— спасибі!
1960 р.
1. Визначте тему та ідею вірша «Спасибі».
2. За що поет прославляє професію хлібороба? Знайдіть у тексті
відповідні рядки.
3. Якими художніми засобами автор створює яскраві поетичні
картини?
4. Знайдіть у вірші «Спасибі» анафору та інверсію, визначте
їх роль.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ПОЕТИЧНІ ФІГУРИ
У художньому творі, крім тропів, є ще особливі зво­
роти мови, які дають змогу авторові досягати виразності
й емоційності вислову. Називають такі звороти мови
стилістичними, або синтаксичними фігурами, бо їхнє
змістове значення стає зрозумілим лише у контексті
твору.
1 Колйба — пастуший курінь (у Карпатах), хатнна гуцулів-
дереворубів.
364

361. Ви вже знайомі з такими поетичними фігурами, як
поетичний паралелізм, риторичне запитання. Часто в
художньому творі вживаються інверсія та анафора.
Анафора (від грецького «виділяю») — це єдинопоча-
ток, повторення окремих слів чи словосполучень на по­
чатку віршових рядків, строф чи речень (у прозових
творах). Анафорою виділяється найважливіший вислів,
на який автор хоче звернути увагу, Наприклад, з поезії
Максима Рильського:
Скинуть кайдани,
Скинуть неволю,
Й народи глянуть
У вічі долі.
Інверсія (від грец. «перестановка») — це перестанов-
ка слів у поетичному тексті з метою увиразнення їх, по­
рушення узвичаєного порядку слів відповідно до логіч­
них, ритмічних та стилістичних вимог, для надання
вислову нового відтінку. Інверсія вживається тоді,
коли автор хоче наголосити на певному слові, виділити
його для яскравішого змалювання образу. Наприклад,
ось як вжита інверсія у поетичних рядках Максима
Рильського:
В небі, чистім і прозорім,
Сонце сяє..
МЕДИТАЦІЯ
Медит&ція (від латинського «розмірковую») — лі­
ричний вірш-роздум, у якому в невимушеній формі
автор веде розмову з читачем про складні філософські
та інші проблеми людського буття (життя і смерть,
дружба і кохання, природа тощо).
До цього ліричного жанру Максим Рильський часто
звертався в останній період творчості (збірки «Голо-
сіївська осінь», «В затінку жайворонка», «Зимові
записи»).
365

362. ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ПАВЛО ТИЧИНА
ЛЮДИНОЛЮБ
Ось я в 1911 році, будучи в передостанньому класі
Чернігівської семінарії, читаю першу збірку поезій ще
не знайомого мені Максима Рильського «На білих
островах». (А я вже в той час друкувався і ходив на не­
легальні «суботи» Коцюбинського.) Хоч з автором збір­
ки цієї не міг я познайомитись (бо він же в Києві),
а все-таки мені на серці тоді так якось легко стало від
однієї думки, що єсть же ще один поет, як і я, молодий,
який ненавидить царат, імперію жандармів, поміщицтво.
І це виповнювало мене якимсь особливим настроєм
співдружності молодих в літературі.
А ось в учбовий період мого студентського навчання
в 1914— 1915 роках і сам я вже в Києві. Щоб заробити
собі грошей на прожиття і для платні за право навчання
в Комерційному інституті, я взяв собі роботу помічника
хормейстера в театрі Миколи Садовського. Пригадую
той момент, як мені раз в театрі показали Максима (
Рильського. «Та от він який! — подумав я.— Ще ж
зовсім юнак...» І незважаючи на те, що особисто не
вдалось мені познайомитись із ним (бо в антрактах хор
завше мусив повторювати за кулісами свої номера на­
ступної дії), я, одначе, радів, що ми обидва молоді і що
нам обом в літературі дуже хочеться зробити щось своє,
якесь одмітне слово сказати...
Максим Тадейович володів мудрістю життя. Цій
мудрості наймення — людинознавство. Справді, де б він
не був, про що б не писав,— він завжди пов’язував свою
творчу продукцію з широким колом читачів, з народом.
А таке пов’язування, як всі ми знаємо, є запорукою не-
боязні смерті, запорукою життя живого...
І наостанці як не згадати про так звані «Вечірні роз­
мови» Максима Тадейовича, які він, незважаючи на
367

363. свою тяжку хворобу, методично подавав на сторінках
газети «Вечірній Київ»! Як тут не згадати нам і про
допомогу Максима Тадейовича тим молодим творцям
слова, які часто звертались до нього з своїми окремими
листами або ж і з цілими зошитами!
Людинолюбство було притаманне йому аж до
останньої хвилини.
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
СПІВЕЦЬ ПРАВДИ, КРАСИ, ДОБРА
Під березневими туманними зорями, коли земля ще
спросоння вбирає в себе шелест пташиних крил, проста
змучена кріпачка принесла світу свого геніального сина
Тараса.
Під березневими туманними зорями, коли проки­
дається вода і підсніжник сумовито-замріяним оком
дивиться на ще імлисту землю, народився великий поет
України, великий співець слов’янського світу Максим
Рильський.
З дитячих років його рука потягнулась до письма,
душа — до краси, а серце — до людини, І цей початок
став отим продовженням, що не має кінця-краю ні в п’ят­
десят, ні в сімдесят, ні у сімсот років, як не має краю
і наколихане вітром зерно, і довершений сонцем погляд
творця, і велич людського духу.
З романівських полів, з романівських лук і осель
прийшли в його поезію ранні роси і гіркі сльози, і забли­
щали вони на віях матерів і дітей і на вершинах світової
поезії.
Все для людини і завжди з людиною — цей заповіт
Максим Рильський проніс крізь бурю й сніг, крізь усе
своє життя, проніс, як Людина з великої літери, як
рицар краси і добра. Пригадую його слова:
— Коли ти маєш вчинити щось погане, сім раз поду­
май — і не вчини, а добро роби не думаючи!
368

364. Хто мав щастя зустрічатися з Максимом Рильським,
той знає ті прекрасні години, коли в світі якимсь чаро­
дійством більшало творчості, мрій, натхнення, любові;
той знає щедрі вечори чудесних прозрінь, що збага­
чують серце і розум.
Закоханий в людину, в працю, в творчість, народже­
ний для прекрасного, він усюди ніс це прекрасне
і чиюсь радість, і чиєсь весілля зустрічав як своє. Але
й чиєсь лихо він теж стрічав як своє і боровся з ним, не
шкодуючи свого часу і здоров’я.
Слово Рильського ми давно вже звемо чародійним,
бо воно справді чародійне, як оте степове джерело,
що силу бере з глибин, а красу з вечірніх і ранкових
зірок...
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
МАКСИМУ РИЛЬСЬКОМУ
Садом я блукаю тихою ходою,
Рум’яніє вечір од зорі заграв.
Яблука доспілі виснуть наді мною,
Що колись про них я в Рильського читав.
Був я юним, юним, грізною грозою
Ми зняли для штурму міліони рук...
Десь там на Поділлі, в полі перед боєм
Я читав поета під гарматний гук...
Бігли мй в атаку, кров багрила трави,
І дощем залізним падала блакить...
А в дущі сіяло тепло і ласкаво:
«Вміє розставатись той, хто вмів любить».
Ці слова звучали і в гарматнім хорі,
І коли їй руку я востаннє тис...
Ці слова поета, мужні і прозорі,
Я крізь довгі роки до сивин проніс.
369

365. Я іду, і в’ються спогади незримо...
Де ти, моя юність, дальніх днів блакить?
Яблука червоні Рильського Максима
Виснуть наді мною, кличуть жить і жить!
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Незабутній Максим Рильський: Спогади.— К., 1968.
2. Р и л ь с ь к и й М. Вірші та поеми.— К., 1990 (серія «Шкільна
бібліотека»).
3. Творчий світ письменника.— К., 1982 (розділ «Максим
Рильський»).
4. Атом серця: українська поезія першої половини X X сто­
ліття.— К., 1992 (роаділ «Максим Рильський»).

366. ВОЛОДИМИР СОСЮРА
V
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу Й вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Володимир Сосюра
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня
1898 року в місті Дебальцеве на Донеччині в родині
шахтаря.
Дитячі роки провів у селищі Третя Рота (тепер м. Ли-
сичанськ Луганської області), куди переїхали батьки.
Після двокласної сільської школи вчився у ремісничому
училищі, потім в агрономічній школі. З одинадцяти
років почав працювати на содовому заводі, потім на
шахті. Продовжував освіту на робітфаці Харківського
інституту народної освіти.
З 14 років пише вірші. Перша збірка «Поезії» вий­
шла у 1921 році. У 20-ті роки він був одним з найпопу-
лярніших і найулюбленіших ліриків в Україні. За своє
життя видав понад 60 поетичних збірок і поем. Деякі
з них: «Червона зима» (1921), «Залізниця» (1924), «Де
шахти на горі» (1928), «Серце» (1930), «Червоні троян­
ди» (1932), «Люблю» (1939), «Під гул кривавий» (1942),
371

367. «На струнах серця» (1955), «Ластівки на сонці»
(1960) та ін. В останні роки життя написав поему «Роз­
стріляне безсмертя» і автобіографічний роман «Третя
Рота». У 1963 році одержав Шевченківську премію.
Помер Володимир Сосюра 8 січня 1965 року, похова­
ний у Києві.
МИКОЛА СОМ
МІЙ СОСЮРА
Коли я читаю вірші Володимира Сосюри, насам­
перед бачу перед собою живий образ незабутнього поета,
якого мені пощастило знати. Певна річ, молодого
Сосюру — найніжнішого поета України — я побачив
і відчув тільки в його хрестоматійних віршах у нашій
голодній і холодній повоєнній школі. Він прийшов до
мене юним гострооким повстанцем і народним спів­
цем. Саме тоді — і навіки — я запам’ятав оці проник­
ливі, хвилюючі рядки:
Такий я ніжний, такий тривожний,
Мол осінняя земля.
Навколо вітер непереможний
Реве й гуля...
А коли я читав славнозвісну поему «Червона зима»,
то плакав від невимовного відчуття болю. Мені здавало­
ся, що Лисиче над Дінцем вирує не десь у донецьких
степах, далеких від мого Придесення, а ось тут, біля
мене, в моїй розтривоженій душі:
Зима. На фронт, на фронт!., а на пероні люди...
Біля вагонів ми співаєм «Чумака»...
І радість лоскотно бентежить наші груди...
Шнкують злидні нас, юнак до юнака.
Справді— «Шикують злидні нас...». Далекі події
громадянської війни я сприймав тоді через призму
війни Вітчизняної, через ті фронти, що пройшли крізь
чутливу і вразливу душу дитини воєнних літ. І в школі,
372

368. і вдома — скрізь були злидні, які нас мучили, пригнічу­
вали, але єднали й шикували в одному ряду осиротілих
дітей. Там стояв і я — малий сирота, який мріяв про
шматок людського хліба у час розрухи-голоду, але
вмивав і омивав свою нехитру дитячу душу власного
сльозою над віршами улюбленого поета. Хіба таке забу­
вається? І чи міг я тоді думати-гадати, що закінчу
свою злиденну десятирічку, вступлю учитися в Шевчен­
ків університет і там, у студентській аудиторії, бачитиму
й слухатиму великого українського поета — Володимира
Миколайовича Сосюру? Таке могло тільки приснитися..
Та в чудове повесіння 1955 року ми, університетські
поети-початківці, запросили уславленого автора «Чер­
воної зими» на творчу зустріч до нашої літературної
студії (у чому допоміг нам син поета Володька Сосюра,
який разом з нами навчався на факультеті журналісти­
ки). І він прийшов. Я навіть запам’ятав його одяг —
довгий сірий макінтош та зелений капелюх, з-під якого
заглянули в наші юнацькі душі його карі сумовиті очі.
Зовні він був нібито спокійний, урівноважений, та коли
став читати свої вірші, то дуже хвилювався. А почав
читати без усякого оголошення назви поетичного твору. «
Зі свого дитинства:
Лисиче над Дінцем... де висне дим заводу,
Музика у садку та потяг в сім годин...
Вас не забуть мені, як рідну Третю Роту.».
Про вас мої пісні під сивий біг хвилин...
Ми знали ці рядки, бо як не знати рідної літератури?
Наші губи заворушилися у такт тихого, мелодійного
голосу поета. Ми могли б дужим студентським хором
переказати-проспівати усю «Червону зиму» — від першої
літери й до останньої крапки. Але ж ми чули чарівний
голос самого Сосюри, що знову постав перед нами таким
ніжним і таким тривожним, яким ми знали його зі шко­
ли. Інколи він збивався, бо хвилювався від незабутніх
спогадів своєї вогнистої юності.
373

369. Коли потяг у даль загуркоче,
Пригадається знову мені
Дзвін гітари у місячні ночі,
Поцілунки й жоржини сумні,—
після цих слів на поетові очі набігали сльози — ми самі
їх бачили, ті сльози! На якусь часинку він замовк, а ми
розгубилися. Та одразу ж спохватились і нагородили
поета гучними, щирими оплесками, які не могли вмісти­
тися в найбільшій аудиторії нашого університету, а тому
через розчинені вікна лунали на всю Володимирську
вулицю...
Хвилююсь, коли згадую, що упродовж багатьох ро­
ків мені поталанило спілкуватися з видатним поетом.
Бережу в пам’яті дні й години, коли мені випадало —
і не раз — виступати на творчих зустрічах у доброму
товаристві Володимира Миколайовича. Найчастіше такі
зустрічі відбувалися в затишних залах київських
шкіл — здебільшого серед старшокласників. Ніжно-
плинний, срібний голос поета чарував усіх — і вчителів,
і учнів...
Популярність поета зростала фантастично! Але він
не спочиває на лаврах своєї заслуженої слави, У вірші
«Знов село» за 1927 рік із дивовижною скромністю
і відповідальністю перед читачем він говорить про
себе так:
Працюють, працюють, безумовно!
Кожній хвилі нема ж вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя.
Відтоді пробіжить, пролетить і перейде у вічність по­
над тридцять тривожних років його життя. Відгримить
Вітчизняна війна і настане мирний час важкої відбудо­
ви. Поет заповнить золоту анкету свого життя і аж тоді,
на початку шістдесятих років, напише книжку віршів
із точною, вагомою назвою «Поезія не спить»:
Моя поезія не спить...
Вона — переживань буруни,
374

370. Що вніч, і вдень, і кожну мить
Торкає серця мого струни.
Поезія Сосюри ніколи не спала, бо завжди була вої­
ном і трудівником.
Про Володимира Сосюру багато написано письмен­
никами різних поколінь і різних народів, Я процитую
лише кілька душевних слів Андрія Малишка — молод­
шого побратима Сосюри: «За своє життя він написав
біля п’ятдесяти книг, ніби проклав п’ятдесят крутих
сходин на високу гору, ніби відшукав п’ятдесят стежок
до людини-сучасника, до її помислів і почуттів... Воло­
димир Сосюра на довгі часи увійшов до серця народного,
до помислу людського, високо зійшовши на гору поезії
як один з найкращих поетів нашої Батьківщини»...
Колись мудрі люди говорили: для того щоб глибше
зрозуміти поета, треба неодмінно відвідати той край, де
він народився та розповився. У шахтарському Донба­
сі — на батьківщині Сосюри — я побував багато разів.
І впродовж років найчастіше бував у «Лисичому над
Дінцем» — у нинішньому місті Лисичанську, де минуло
дитинство поета, де юнаком він працював на содовому
заводі. А відколи я став лауреатом літературної премії
імені Володимира Сосюри, земляки поета все частіше
запрошують мене на творчі зустрічі. Виступаючи перед
заводчанами та шахтарями Лисичанська, ніколи не
минаю музею Сосюри та пречудового пам’ятника видат­
ному поетові-земляку, «Це наш поет»,— із гордістю
кажуть усі трудящі шахтарського краю.
Останній раз я відвідав Лисичанськ улітку 1986 ро­
ку, Приїхав туди разом із моїм другом, чілійським пат­
ріотом і відомим артистом та композитором Бернардіно
Корреа, який живе і працює в Києві... Коли ми поверта­
лися із Лисичанська до Києва, Бернардіно усю дорогу
тихо і ніжно наспівував:
А десь біжать залізні коні
І пахне холодом трава.
376

371. Оці тривожні й дивовижні слова мій чілійський по­
братим уперше вимовляв чистою-пречистою мовою Во­
лодимира Сосюри.
1. Розкажіть, як розпочав свою трудову і літературну діяльність
Володимир Сосюра.
2. Які вірші Сосюри ви знаєте? Чим вони вам подобаються?
3. Які ви знаєте автобіографічні твори поета? В яких віршах він
оспівав рідні місця?
4. Як охарактеризував творчість Володимира Сосюри Андрій
Малишко?
5. Розшифрувавши ребус, ви прочитаєте назву відомого вірша
Володимира Сосюру справедливо називають співцем
донецького краю. Він зворушливо і поетично оспівав
у своїй творчості красу рідних місць, де пройшли його
дитинство і юність. Про Донеччину написані такі твори,
як «Червона зима», «Третя рота», «Знов село», «Донеч­
чино моя!», «Як я люблю тебе, мій краю вугляний«.,»,
«Як передать, Донбас, твою красу і силу...» тощо. Зде­
більшого це твори автобіографічні.
Прекрасним зразком патріотичної поезії Володими­
ра Сосюри є вірш «Вода десь точить білий камінь...»,
написаний у 1951 році. Афористичними стали рядки,
що повторюються, висловлюючи ідею твору — відчуття
нерозривності зв’язку людини з рідною землею:
Сосюри.
СПІВЕЦЬ ДОНЕЦЬКОГО КРАЮ
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
376

372. 4 * *
Вода десь точить білий камінь,
Кує зозуля у гаю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.
Дінця солодкі, ясні води,
Посьолка рідного огні
І той садок біля заводу,
Де ми гуляли в давні дні.
Де ми любили і зростали
В країні споминів моїх,
У дзвоні вічному металу,
В цехах широких заводських.
Там ще густіш над гаєм дими,
І дні садами розцвіли.
Копри із зорями ясними
Нові копальні підвели.
Нові гудки пісні заводять,
Як знак і щастя, і надій,
Де за Дінцем встають заводи
В могутній величі своїй.
Шумлять сади над берегами
В моєї юності краю.
Де б я не був, а все ж думками
Лечу в Донеччину свою.
1951 р.
377

373. 1. Чи можна цей вірш Володимира Сосюри назвати автобіографіч­
ним? Чому?
2. Прокоментуйте рядки:
Лечу, неначе та лелека,
Дивлюся радісно кругом
І шахту згадую далеку,
Де працював я юнаком.
До якого художнього засобу вдається поет, щоб висловити любов
і відданість рідному краю?
3. Знайдіть у вірші поетичний паралелізм. Я якою метою автор
вживає цей народнопісенний художній прийом?
5. Якими словами виразили б власні почуття до рідної землі ви?
УКЛІН БЛАГОРОДНІЙ ПРАЦІ ВЧИТЕЛЯ
Незабутніми для кожної людини залишаються спо­
мини про шкільні літа. Володимир Сосюра у своїй
пам’яті зберіг хвилюючі враження про навчання у сели­
щі Третя Рота, про свого вчителя, який відкрив школя­
рам дорогу у захоплюючий світ знань. Василь Мефодич
завоював щиру любов і повагу своїх вихованців добро­
тою, ласкою, теплом своєї душі. У вірші «Учитель» поет
називає працю вчителя високим подвигом в ім’я
людини:
Завжди, завжди, як сонячний салют,
Для нас сіяє подвигом високим
Твій благородний, безкорисний труд.
УЧИТЕЛЬ
Учитель мій! Як ми тебе любили,
Як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.
Ти нас повів закохано і сміло
В незнаний світ, чудесних повний чар.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили,
Пізнали ми любові й дружби жар.
378

374. Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
Одкрились нам у ті далекі дні.
З тобою наша молодість розквітла
І наших дум пориви огняні.
Як гарно нам в фантазії просторах
Було блукать,— все чарувало нас.
Звучав наш сміх в широких коридорах
Під час перерв у той далекий час.
Твій добрий зір в моїй уяві лине,..
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
Ти вчив любити подвиги людини.
Красу труда й безсмертний рідний край»
Ось ти ідеш повільною ходою
І слухаєш, як день шумить життям,
А ми, малі, вітаємось з тобою,
І тепло так всміхаєшся ти нам.
Урок останній. Сонце над землею
Сіяло нам. Ми радісні були.
І у життя тепло душі твоєї
Ми крізь вітри й негоди понесли.
Василь Мефодич, по тобі в скорботі
З нас не один заплакав і зітхнув,
Коли в далекій рідній Третій Роті
На цвинтарі навіки ти заснув.
І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
Завжди, завжди, як сонячний салют,
Для нас сіяє подвигом високим
Твій благородний, безкорисний труд.
1956 р.

375. 1. За що школярі вдячні своєму вчителеві? Як про уе сказано
в поезії?
2. Знайдіть рядки, в яких змальовано портрет учителя. Якими
епітетами характеризує його автор?
3. Прокоментуйте рядки з поезії «Учитель»:
І у життя тепло душі твоєї
Ми крізь вітри й негоди понесли.
4. Які рядки з поезії стали афористичними? Поясніть їх.
5. Подумайте, що надає цьому віршові задушевності, ліризму. Ви­
діліть у поезії повтори і поясніть їх роль.
6. Визначте віршовий розмір поезії.
«ТАКИЙ Я НІЖНИЙ, ТАКНИ ТРИВОЖНИЙ...»
Володимир Сосюра відомий насамперед як один з
кращих українських ліриків. Тонку, вразливу душу
поета дуже вдало відтворюють рядки з його вірша:
«Такий я ніжний, такий тривожний...» Чутливий до
настрою людей, до змін у природі, Сосюра умів свої
спостереження узагальнити і створити прекрасні пое­
тичні образи. Часто пейзажна та інтимна лірика
у нього органічно переплітаються, як, наприклад,
у вірші «Солов’їні далі, далі солов’їні...».
* * *
Солов’їні далі, далі солов’їні...
Знов весна розквітла на моїй Вкраїні.
На гіллі рясному цвіт немов сніжинки,
Знову серце б'ється молодо і дзвінко...
Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,
Кращого за тебе я в житті не знаю!
Кращого не знаю, далі мої сині,
Як весну стрічати на моїй Вкраїні.
У росі фіалки, ріки у тумані...
В серці сяють очі, сині і кохані..,
В птичім щебетанні все кругом проснулось,
І до мене знову молодість вернулась.
380

376. Я іду до гаю, і в блакить безкраю
Серце моє лине й птицею співає
Про весну чудесну на моїй Вкраїні...
Солов’їні далі, далі солов’їнії
1956 р,
1. Які образотворчі засоби використовує поет при змалюванні
природи рідного краю?
2. Знайдіть у вірші обрамлення і поясніть його роль.
3. За допомогою чого створюється мелодійність фрази у вірші?
Визначте характер римування.
4. До якого виду ліричних творів ви віднесете вірш «Солов’їні
далі..,» (громадянської, пейзажної чи інтимної)? Чому?
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
ОБРАМЛЕННЯ
Коли ми погортаємо збірку поезій Володимира Сосю-
ри, то помітимо, що у багатьох віршах перша і остання
строфи або перший і останній рядки повторюються.
Такий художній прийом називається обрамленням, або
поетичним кільцем. Він зустрічається у віршах «І все,
куди не йду...», « Так ніхто не кохав», «Ластівки на сон­
ці...», «Лине пісня хутко...» та ін.
ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ЧИТАННЯ
ВОЛОДИМИР СОСЮРА
ТРЕТЯ РОТА
(Уривок з роману)
Батько мій був з походження (чоловіча лінія) фран­
цуз,— правильно прізвище «Соссюр», навіть з пристав­
кою «де»... Дід мій підписувався «Соссюр» і казав, що
наше прізвище українізували писарі. Можливо, це так
381

377. і було. Очевидно, мій предок,— чомусь мені здається,
що він з південної Франції, Провансалю,— потрапив
до Запорозької Січі, де писарі і записали його «Сосю-
рою».
Мої родичі, звичайні селяни і робітники, кажуть:
«Ми — французи».
А відкіля вони це знають?
По жіночій лінії батько був карачаєвець і українець,
по чоловічій — теж українець. У нього під нижньою гу­
бою була еспаньйолка, а на підборідді волосся не росло.
Вуса в нього були довгі, козацькі, запорозькі вуса!
Задумливі, ніжно-суворі, світло-карі очі, орлиний ніс,
високий лоб, тонкі брови. Він був стрункий, широко­
плечий, з грудьми богатиря, трохи зігненими кавале­
рійськими ногами; ходив він ледь сутулячись і завжди
дивився трохи вниз. Він був спокійний, мовчазний, чу­
десно малював, особливо аквареллю, пейзажі і любив
малювати людські обличчя. Грав на гітарі і під її за­
думливий, срібний акомпанемент співав задушевних
українських пісень. Писав вірші, але більше сатиричні.
Моя мама, як контраст до мого русявого татка, була
чорна, майже циганка, мятежна і розкидана. Вона була
красуня. її смугляві тонкі риси, темно-карі очі; чорні,
аж жагучі, мов крила летючих птиць, красиво загнуті
брови; нервові ніздрі майже класичного, з ледве поміт­
ною горбинкою носа завжди були в якомусь дивнім,
хвилюючім русі. Мама була чудесно збудована. У неї
було чорне, аж до синяви, волосся, і вся вона була як
зоряна і пристрасна пісня. Вона дуже любила зорі і ча­
сто молилась і плакала під ними. В юності своїй вона
працювала на патронному заводі в її ріднім місті (сама
вона з Кам’яного Броду). І на загальноміськім балу
одержала перший приз за красу. Там були претендента­
ми і дочки багатіїв міста, а вона, звичайна робітниця,
всіх їх перемогла. Татко нагадував мені похмурого ко­
зацького орла, а мама — якусь смугляву птицю, що їй
не сидиться на місці і все вона хоче кудись полетіти.
382

378. Як протилежність батькові, вона була дуже балакуча.
Її одвертість була потрясаюча.
Коли я був ще маленьким і ми багато їздили, мама
своїм випадковим вагонним сусідам розповідала про все
своє життя, і з такими інтимностями, що, не тоді, коли
я був маленький, а зараз, коли я великий і вже старень­
кий, просто дивуюсь. Я все слухав, що говорила мама,
а вона багато разів, тому що у неї було багато сусідів під
час різних мандрівок, розповідала одне і те ж. Це вріза­
лось назавжди в мою душу. Вона багато разів розпові­
дала про себе і татка, про свої романтичні пригоди, коли
вона була ще дівчиною, про своїх близьких, рідних і
знайомих. Вона розповідала це так поетично і образно,
що переді мною як живі стояли повні чар і краси срібно-
місячні ночі Донбасу і люди, прекрасні люди, цілі зоря­
ні світи, святі, далекі і казково-близькі...
Я схожий на мамку, татка і на себе...
* * *
Як сонце в небі, ти в душі моїй,
Як пісня в полі, в серці ти мойому.
Так синьо, синьо сяє погляд твій,
Як тихий вечір після дня утоми.
Ти у крові і в мріях ти моїх,
Торка вітрець кінці твоєї шалі,
І усміх твій як той хмаринок біг,
Що линуть вдаль, не знаючи печалі.
Кудись біжать, співаючи, дроти,
Хвилюється під сонцем стигле жито,
І легко так мені з тобою йти,
І радісно мені з тобою жити»
1955 р.
383

379. МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
НАШ БЕРЕЗЕНЬ І ВЕРЕСЕНЬ
Володимир Сосюра — це глибинно-бентежний бере­
зень і замріяно-прозорий вересень української поезії. Як
не можна уявити весни без березневої безпосередності,
а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити
нашої поезії без Володимира Сосюри.
Донець — початок його творчості, Дніпро — розвій,
а епілога нема і не буде, бо Сосюра завжди з нами,
з народом своїм на віки! На віки!
ВАСИЛЬ ДІДЕНКО
ЧАРОДІЙ ЛЮБОВІ
Ім’я поета Володимира Сосюри запало в мов серце
ще з давніх читанок для початкових класів.
Вірші його й запам'ятовувались, як на мій погляд,
якось надто легко, ніби так воно й мало бути, і радували
тим, що вчителька усе у книжку заглядає, аби не збити-,
ся, не помилитись, а ми, пагінчата людства, повоєнні
школярики, знаємо дзвінкі Сосюрині рядочки. Хоч, пев­
но ж, учительці передовсім треба було б завдячувати
за чулість і турботу, за щире прагнення навчити нас
декламувати вірші виразно, піднесено.
Та загубилися в плині часу дні дитинства, і мрійли­
вим, закоханим юнаком зустрів я шістнадцяте літо, що
тихо собі веслувало в співучому лоні Поділля.
Десь між перших екзаменів за восьмий клас тепло-
тепло забриніло мені не знайоме, але світле й бентежне:
Васильки у полі, васильки у полі,
І у тебе, мила, васильки з-під вій.
Це срібний поетів голос озвався до мене, приніс мені
чари...
384

380. Бажання побачити живого поета було моєю мрією
протягом кількох літ.
І от весна 1955-го. В редакторській Держлітвидаву
Юрій Петренко знайомить мене з ніжним і тривожним
поетом, в якого вже посивіли скроні.
Володимир Миколайович уважно читає невеличкий
зошит моїх віршів і радісно усміхається на такі рядки:
То для мене зовсім не морока,
Що пливе у віршах синь і синь.
Я — Вкраїни квітка синьоока
І Сосюри незаконний син.
Підбадьорює, зичить успіху. Ніякої пози, помпез­
ності. Жодних критичних зауважень. Лише задумливі
ласкаві очі, тихий, лагідний голос. Він не любив говорити
про хиби у віршах.
Охоче ділився спогадами про давні двадцяті роки,
про друзів, відповідав на всі мої запитання. Відтоді я
часто бував у Сосюри. У будинку № 2 на вулиці Михай­
ла Коцюбинського, куди згодом перейшла жити родина
Володимира Миколайовича, велися не раз гарні, неза­
бутні розмови...
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Сосюра В. Такий я ніжний, такий тривожний: Поезії.— К.,
1989.
2. С о с ю р а В. Третя Рота: Роман.— К.» 1988.
3. Атом серця: українська поезія першої половини XX століт­
тя.— К., 1992 (розділ «Володимир Сосюра*).
4. Голос ніжності і правди: Спогади про Володимира Сосюру.—
К., 1968.
1 3 «Українська література*, 7 кл.

381. ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО
Довженко безсмертний. Він без­
смертний тим» що любив свій народ
і землю, яка була його колискою.
Андрій Малишко
Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня
1894 року в містечку Сосниці на Чернігівщині в хлібо­
робській родині. Вчився в Сосницькому чотирикласному
училищі, потім у Глухівському учительському інституті
(1911— 1914). Після закінчення інституту працював
учителем у Житомирі, потім у органах народної освіти,
комісаром театру. Був на дипломатичній роботі за кор­
доном (у Варшаві, Берліні). Після повернення з-за кор­
дону працював у Харкові художником-ілюстратором
у газеті «Вісті».
З 1926 року, переїхавши до Одеси, був кінорежисе­
ром на Одеській кінофабриці. Кожна із створених Дов­
женком картин була подією у кіномистецтві, а кіно­
фільм «Земля» (1930) визнано одним із дванадцяти кра­
щих фільмів у світі. Набули великої популярності його
кіноповісті «Повість полум’яних літ» (1945), «Україна
в огні» (1943), «Поема про море» (1956), автобіографіч­
на повість «Зачарована Десна» (1956) та оповідання,
написані в роки війни.
386

382. Помер Олександр Довженко 25 листопада 1956 року
в Москві. Його іменем названа кіностудія у Києві.
СЕРГІЙ ПЛАЧИНДА
НАЛЕЖИТЬ ЛЮДСТВУ, НАЛЕЖИТЬ ВІЧНОСТІ
...Він народився у простій селянській хаті, яку ледь
було помітно з-поміж золотих соняшників, ніжних
мальв, бузини, порічок, аґрусу та іншої рослинності, що
буяла під вікнами, під солом’яною стріхою. Хата стояла
на тихій вулиці села В’юншце, яке є околицею містечка
Сосниця на Чернігівщині. І народився він у сонячний,
теплий день — 11 вересня 1894 року, коли гілля в садах
вгиналося від плодів, а вуличками важко скрипіли вози
з достиглим збіжжям.
Серед мудрих, працьовитих, простих і добрих людей
виростав Сашко. Його мати була великою трудівницею.
Вона любила все гарне і невтомно прикрашала землю
своїми руками: «Нічого в світі так я не люблю, як
саджати що-небудь у землю, щоб проізростало. Коли
вилізає саме з землі всяка рослиночка, ото мені ра­
дість»,— любила приказувати вона.
А з батька Сашкового «можна було писати лицарів,
богів, апостолів, великих учених чи сіячів — він годив­
ся на все. Багато наробив він хліба, нагодував, урятував
від води, багато землі переорав...» Батьківська розум­
на щедра вдача врізьблювалась у душу вразливого хлоп­
чика, і навіть на схилі своїх літ Довженко не міг гово­
рити про батька без щирого здивування й палкого
захоплення.
...Серед розкішного, цікавого, чарівного світу ви­
ростав майбутній письменник. Чимало й горя зазнав
у ньому Сашко.
Було в Сашка чотири старших братики. Вони чудово
співали на радість усього села. І от одної гарної днини,
13* 387

383. коли батько ярмаркував десь у Мені, всі чотири хлопчи­
ки одночасно померли: їх задушила дифтерія. Лікарів
у селі не було, амбулаторії теж, рятувати нікому... На­
завжди врізались у Сашкову душу чотири труни, одна
менша за другу. І недарма у творах Довженка-письмен-
ника журба, людське горе межують з радістю і щастям.
То — від життя.
Сашко, який чудом лишився живий після епідемії
дифтерії, успішно закінчив церковно-парафіяльну
школу в Сосниці. Батько повіз його до Глухівського
вчительского інституту, куди приймали дітей простих
українських селян. Щоб син міг учитися, батько
продав («відкраяв од серця!») десятину землі.
Добре вчився Сашко у школі, гарні успіхи мав
і в Глухівському інституті...
1914 року Довженко закінчив інститут і дістав приз­
начення до Житомира — викладачем Другого змішано­
го вищого початкового училища.
І от революція. Довженко — в лавах бійців.
Після незабутньої зустрічі зі смертю біля глинища
Довженко був на небезпечній підпільній роботі в Києві
під час владарювання там білополяків; потім у звільне­
ному Києві організовував новий репертуар українських
театрів; це його, освічену, високообдаровану, чуйну і
сміливу, а головне — внутрішньо культурну, інтелігент­
ну людину відряджають за кордон — до Варшави, Бер­
ліна на нелегку дипломатичну роботу; ще прийде час,
і його дотепні шаржі й карикатури з’являтимуться на
шпальтах газети «Вісті», де він працюватиме художни­
ком у творчій співдружності з своїм побратимом по
Духу й революційному гарту Василем Блакитним; і ще
буде знаменита ніч роздумів та самоаналізу — щаслива
ніч для української культури, м’яка і таємнича літня
харківська ніч, коли Сашко Довженко не спатиме,
а мислитиме, вирішуватиме наодинці з собою і своїм
сумлінням свою ж таки долю, майбутні творчі шляхи...
Він думав тої ночі про молоде мистецтво — кіно.
Відчував, що в нього вистачить снаги на більше, ніж
388

384. народові. Він лишився вірним своїм естетичним прин­
ципам. Саме тепер розкрилася його велика особиста
мужність, залізна воля, принциповість.
Довженко починає писати «Повість полум’яних
літ» — надзвичайно цікаву, глибокоемоційну, велику
кіноепопею.
Але поставити фільм Довженко не зміг. Це здійсни­
ла Юлія Іполитівна Солнцева вже після смерті митця.
Екранізувала Солнцева і «Зачаровану Десну» — най-
прекрасніший його твір. Це Довженкова сповідь, хви­
лююча розповідь про своє дитинство і водночас про
народ, про Україну, про невмирущість людського оп­
тимізму...
Довженко завжди жив інтересами своєї доби.
В останні роки життя він часто приїздить у Каховку,
цілими днями ходить по заплаві, з’являється у котлова­
ні майбутньої ГЕС, розмовляє з робітниками, відвідує
засідання, делікатно дає поради... В його блокнотах
з’являються зарисовки майбутніх кадрів, силуети жи­
вих прообразів до кіноповісті «Поема про море»...
Довженко два роки писав сценарій, здійснив і низку
натурних зйомок. 25 листопада 1956 року в одному з
павільйонів «Мосфільму» мала розпочатись перша
зйомка «Поеми про море». Було приготовлено декора­
ції, зійшлися оператори і актори. Не прийшов тільки
режисер. Видатний митець уже лежав на смертному
одрі.
Перестало битись полум’яне серце великої людини,
що лишилася жити в серцях сучасних і прийдешніх
поколінь.
Пройдуть роки, і на дніпровських кручах біля
Аскольдової могили, які так любив Довженко, по­
ставлять йому пам’ятник. Стоятиме він — бронзовий
у віках — на п’єдесталі і мрійно-зачаровано вдивля­
тиметься в чернігівську далечінь, у свою незайману
наречену — красуню Десну.
391

385. 1. Які спогади про дитинство закарбувались у пам’яті Олександра
Довженка? З якого літературного твору митця ми дізнаємось про це?
2. Де вчився і працював майбутній мнтець до того, як став кіноре­
жисером?
3. Розкажіть про діяльність Олександра Довженка в кіно І літе­
ратурі.
4. Які кінофільми 0. Довженка ви дивились? Які його твори
читали? Чи сподобались вони вам? Якщо так, то чим саме?
5. Розшифруйте ребус:
У роки другої світової війни Олександр Довженко
звернувся до жанру оповідань і написав їх близько
двадцяти, але не всі вони збереглися. Найкращі з них —
«Ніч перед боєм», «На колючому дроті», «Мати»,
«Воля до життя», «Перемога» та ін. Ці оповідання
є дорогоцінними художніми документами епохи, коли
у смертельному поєдинку з фашизмом у всій првноті
проявився нескорений дух нашого народу.
ВОЛЯ ДО ЖИТТЯ
— Скажи мені, друже,— спитав я армійського хі­
рурга Миколу Дудка,— ось ти працював на фронті
півтора м£йже року. Ти різав сотні людей...
— Тисячі,— спокійно поправив мене хірург.
— Тисячі...
Я заплющив очі, намагаючись уявити собі страждан­
ня, зойки тисяч людей, тисячі благальних очей — о,
скажіть, докторе, скажіть!..
— Який величезний труд! Яке напруження всіх по­
чуттів! — подумав я вголос.
— Звичка.
нНЕВМИРУЩІСТЬ ЛЮДСЬКОГО ДУХУ
392

386. карикатури до газети й акварельні етюди для салонів.
Поривався до дії, до незнаного, до великих звершень...
Тридцять два роки... А як нікчемно мало зроблено.
І головне — не те.
Він відчував у собі велику творчу силу, яку витрачав
на дрібниці...
Другого дня він зайшов до Одеської кінофабрики,
що містилася на розкішному бульварі неподалік моря.
Став перед директором, скинув капелюха і гречно
вклонився:
— Добридень вам! Я прийшов сюди, щоб стати
режисером, хочу робити фільми...
І він визначився вже у наступному і першому воісти­
ну довженківському фільмі «Звенигора» (1028), фільмі,
що одразу став відомим на весь світ...
Довженко показав у фільмі (за сценарієм письменни­
ків Майка Иогансена та Юрія Тютюнника) тисячолітній
тернистий шлях українського народу... Скіфи... Варя­
ги... Напади печенігів на працьовитих ласкавих дніп-
рян... Чарівна Роксолана, що стає бранкою... Грізна
козацька епопея... Коліївщина... Революція... Крізь
усі століття проходить невмирущий сивий Дід — уособлен­
ня українського народу. На тлі суворих боїв, страхітли­
вих пожеж, грабувань Дід робить своє діло: шукає в
землі заховані колись, у щасливі часи, скарби.
Дід вишукує скарби, прагне щастя. Це, звичайно,
сприймається символічно: народ шукає кращої долі...
...Наступна кіноповість Довженка «Земля» є шедев­
ром української прози. А фільм «Земля» є шедевром
світового кіно.
Приголомшливий факт: 1958 року, через два роки
після смерті Довженка, в Брюсселі зібралися з усіх
країн найвидатніші діячі мистецтва, щоб визначити
найкращі фільми за всю історію світового кіно.
Одноголосно, рішенням 117-ти найавторитетніших
цінителів кіно — членів вельми представницького журі,
одним з найкращих фільмів світового кіномистецтва
389

387. визнано картину «Земля» великого українського митця
Олександра Петровича Довженка...
«Земля» стала перлиною світового мистецтва. З особ­
ливою силою виявилася в кіноповісті і фільмі народ­
ність Олександра Довженка. Головний герой «Землі» —
народ. Прості люди. Хлібороби. Творці матеріальних
благ.
Славній історії українського народу присвятив Дов­
женко й свою кіноповість «Тарас Бульба», написану за
мотивами однойменної повісті Миколи Гоголя.
21 червня 1941 року у багатотиражці Київської
кіностудії було надруковано репортаж про зйомки «Тара­
са Бульби». А на другий день почалася війна,..
Довженко йде на фронт. Разом з воїнами він зазнає
гіркоти відступу. Його очі вбирають у себе картини
народних страждань, що їх несе війна.
Письменник занотовує у записнику і вбирає своїм
серцем факти нечуваного героїзму наших воїнів. У за­
писній книжці Довженка з’являються разючі худож­
ницькі зарисовки з життя, що згодом стали фрагмента-
ми його оповідань, статей, кіноповістей «Україна в огні»
та «Повість полум’яних літ».
Наприкінці листопада 1943 року Довженко приїхав
з фронту до Москви, де мав почати роботу над фільмом
«Україна в огні» за своєю однойменною кіноповістю,
яку вже не раз читав у землянці своїм товаришам.
У цей час сценарій був у Сталі