«Кобзар» - Біблія українського народу
Відкриваю "Кобзар"
я і знову
Чую голос Шевченка
живий.
Мов струмок ллється
рідная мова:
Лиш Шевченко писати
так вмів.
Якби хтось задумав створити рейтинг найвідоміших книг України, у ньому, без сумніву,
перед вів би «Кобзар» Тараса Шевченка. Ця поезія йде до серця, її співають, втілюють в
живописі і скульптурі, відтворюють на екрані і на сцені та, насамперед, його читають.
Тільки в Україні “Кобзар” виходив 110 разів тиражем 5 млн. екземплярів. Уже самою
назвою книги автор засвідчив, що він виступає співцем народних мас.
Із часу виходу збірки й самого Шевченка почали називати Кобзарем.
З різним складом творів Т. Г. Шевченка, різним художнім
оформленням він видавався неодноразово величезними
накладами. Проте найціннішим і найрідкіснішим є, безумовно,
скромне перше видання 1840 року.
У 1840 р. вийшов дозвіл друкувати “Кобзар” - першу віршовану збірку 26-річного
Шевченка. "Кобзар", яким його знає увесь світ, склався не відразу. Перше видання
було здійснено в Петербурзі при сприянні Є. Гребінки. У цей "Кобзар" увійшло
тільки 8 перших його здобутків: "Перебендя", "Катерина", "Іван Підкова",
"Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Тарасова ніч" і вірш "Думи мої, думи мої".
Якою ж поезією
відкривався"Кобзар" 1840 року?
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на
папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер
не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо
не приспало,
Як свою дитину?..
Поезією "Думи мої, думи мої..."
« » 1840 .Кобзар р
Книжка вийшла в світ майже в день других роковин викупу з кріпацтва. Це була
чи не найсвітліша, найрадісніша доба життя Шевченка. «Кобзар» 1840-го
року вийшов друком зовсім невеликим накладом. Заборона й вилучення
“Кобзаря” із бібліотек, приватних збірок після арешту Т.Г. Шевченка 1847 р.
зробили цю реліквію української літератури раритетом ще за життя
поета. Книга ця була такою рідкісною, що й сам Шевченко, повернувшись із
заслання, не мав свого примірника. Дістати його було практично неможливо, адже
«Кобзар» перебував під арештом: його вилучали й знищували повсюди.
У світі збереглося лише кілька екземплярів "Кобзаря" Т.Г.Шевченка1840 р.
З усіх прижиттєвих видань перший
«Кобзар» 1840 року мав найбільш
привабливий вид: гарний папір,
зручний формат, чіткий шрифт.
Примітна особливість цього
"Кобзаря" - офорт на початку
книги по малюнку В.Штернберга:
народний співак - кобзар із
хлопчиком-поводирем. Це не
ілюстрація до окремого твору, а
узагальнений образ кобзаря, що і
дав назву збірнику.
Шевченко надзвичайно цікавився й захоплювався технікою офорта.
Це вид графіки де на цинкову (або мідну) пластину наносять
кислототривкий лак, голкою роблять малюнок, а заглиблення елементів
зображення посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені
місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку друкують відбиток на
зволоженому папері. За кілька майстерно виконаних Шевченком малюнків
його двічі нагороджено срібними медалями, а від Ради Академії Мистецтв
одержав третю медаль за картину “Циганка-ворожка”.
Постійний контакт з агресивними речовинами небезпечний для майстрів.
«Чигиринський Кобзар і Гайдамаки»
Пригоди «Кобзаря» почалися 8 лютого 1843 року за
допомогою поважного торговця із Петербурга Івана
Лисенкова, який заплатив півтори тисячі рублів сріблом за
угоду, укладену з Тарасом Шевченком. Полягала вона у
переданні «в вечное и потомственное владение» прав на
перевидання творів, надрукованих в «Кобзарі» 1840 року, та
поеми «Гайдамаки» (поема вийшла окремим виданням у 1841
році – наклад майже повністю викупив той же Лисенков).
Угода спочатку принесла вигоду обом сторонам. Поет зміг у
1843 році здійснити свою мрію – поїхати в Україну.
А Лисенков уже наступного року видав «Чигиринський Кобзар і
Гайдамаки» – передрук «Кобзаря», зброшурований із поемою.
Продавав він їх у власній книгарні та через підписку. Очевидно,
попит на книгу був, адже незабаром Лисенков зайнявся другим
виданням книги. Аж раптом – розпорядження про заборону
продавати книгу, і навіть більше – наказ про вилучення!
Шевченко після повернення із заслання заходився клопотатися
щодо зняття заборони – дозволу видати нову, доповнену версію
«Кобзаря». Але що ж робити, коли права на видання низки
творів автору вже не належать? І Шевченко з Лисенковим
укладають ще одну угоду. Книготорговець дозволяє поету один
раз надрукувати продані твори на користь автора, але при
цьому назавжди отримує у власність увесь доробок!
У 1860 році на світ з’явився «Кобзар». Це
видання було значно повніше попередніх: сюди
ввійшло 17 творів і портрет Т.Г.Шевченка.
Видання було здійснене за допомогою Платона
Симиренка, відомого власника цукрових заводів,
із яким Шевченко познайомився під час своєї
останньої подорожі Україною в 1859 році, коли
Тарас Григорович гостював у с. Мліїв. Книжку
надруковано в книгарні Куліша тиражем 6050
примірників. Фірмі Яхненка і Симиренка Тарас
надіслав 735 примірників.
Коли Платон Федорович одержав від автора з
власноручним підписом «Кобзаря» і побачив на
обкладинці своє прізвище (коштом Симиренка),
то був цим украй незадоволений, не бажаючи,
щоб ліва його рука знала про те, що робить
права, — риса, рідкісна в наш меркантильний
Із того часу «Кобзар» перевидавався безліч разів; загальний наклад книги
обраховується мільйонами примірників.
1911 р.1889 р. 1921р. 1922 р. 1931 р.
Сучасні видання "Кобзаря"
Музей «Кобзаря»
Єдиний у світі музей однієї книги - "Кобзаря" Т.Г.Шевченкa відкритий у
Черкассах у травні 1989 р. у меморіальному будинку, у якому з 18 по 22 липня
1859 р. жив у родині Цибульських Т.Г.Шевченко, про що свідчить меморіальна
дошка на будинку музею.
Один з екземплярів "Кобзаря" Т.Г.Шевченка 1840 р.
є гордістю Черкаського музею.
«Вишитий Кобзар» 1840 року
Раритетний шевченківський «Кобзар»
Другий «Кобзар» Тараса Шевченка – видання , яке
не з’явилося в світ через арешт поета у справі
Кирило-Мефодіївського братства, що стався на
переправі через Дніпро 5 квітня 1847 року. Дане
видання є спробою відтворення задуму Тараса
Шевченко на основі творів, написаних у 1843-
1847роках, що переховувалися в архівах
департаменту поліції в Санкт-Петербурзі до 1907
року. Факсимільна репродукція обох зошитів із
автографами, поезіями 1846-1847 років та
передмовою Шевченка до підготовленого ним
видання є першою публікацією шевченківських
раритетів, зібраних в архівному фонді Інституту
літератури ім. Шевченка НАН України.
кобзар шевченка з виаправленнями

кобзар шевченка з виаправленнями

  • 1.
    «Кобзар» - Бібліяукраїнського народу Відкриваю "Кобзар" я і знову Чую голос Шевченка живий. Мов струмок ллється рідная мова: Лиш Шевченко писати так вмів.
  • 2.
    Якби хтось задумавстворити рейтинг найвідоміших книг України, у ньому, без сумніву, перед вів би «Кобзар» Тараса Шевченка. Ця поезія йде до серця, її співають, втілюють в живописі і скульптурі, відтворюють на екрані і на сцені та, насамперед, його читають. Тільки в Україні “Кобзар” виходив 110 разів тиражем 5 млн. екземплярів. Уже самою назвою книги автор засвідчив, що він виступає співцем народних мас. Із часу виходу збірки й самого Шевченка почали називати Кобзарем. З різним складом творів Т. Г. Шевченка, різним художнім оформленням він видавався неодноразово величезними накладами. Проте найціннішим і найрідкіснішим є, безумовно, скромне перше видання 1840 року.
  • 3.
    У 1840 р.вийшов дозвіл друкувати “Кобзар” - першу віршовану збірку 26-річного Шевченка. "Кобзар", яким його знає увесь світ, склався не відразу. Перше видання було здійснено в Петербурзі при сприянні Є. Гребінки. У цей "Кобзар" увійшло тільки 8 перших його здобутків: "Перебендя", "Катерина", "Іван Підкова", "Тополя", "Думка", "До Основ'яненка", "Тарасова ніч" і вірш "Думи мої, думи мої". Якою ж поезією відкривався"Кобзар" 1840 року? Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Поезією "Думи мої, думи мої..."
  • 4.
    « » 1840.Кобзар р Книжка вийшла в світ майже в день других роковин викупу з кріпацтва. Це була чи не найсвітліша, найрадісніша доба життя Шевченка. «Кобзар» 1840-го року вийшов друком зовсім невеликим накладом. Заборона й вилучення “Кобзаря” із бібліотек, приватних збірок після арешту Т.Г. Шевченка 1847 р. зробили цю реліквію української літератури раритетом ще за життя поета. Книга ця була такою рідкісною, що й сам Шевченко, повернувшись із заслання, не мав свого примірника. Дістати його було практично неможливо, адже «Кобзар» перебував під арештом: його вилучали й знищували повсюди. У світі збереглося лише кілька екземплярів "Кобзаря" Т.Г.Шевченка1840 р.
  • 5.
    З усіх прижиттєвихвидань перший «Кобзар» 1840 року мав найбільш привабливий вид: гарний папір, зручний формат, чіткий шрифт. Примітна особливість цього "Кобзаря" - офорт на початку книги по малюнку В.Штернберга: народний співак - кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, що і дав назву збірнику. Шевченко надзвичайно цікавився й захоплювався технікою офорта. Це вид графіки де на цинкову (або мідну) пластину наносять кислототривкий лак, голкою роблять малюнок, а заглиблення елементів зображення посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку друкують відбиток на зволоженому папері. За кілька майстерно виконаних Шевченком малюнків його двічі нагороджено срібними медалями, а від Ради Академії Мистецтв одержав третю медаль за картину “Циганка-ворожка”. Постійний контакт з агресивними речовинами небезпечний для майстрів.
  • 6.
    «Чигиринський Кобзар іГайдамаки» Пригоди «Кобзаря» почалися 8 лютого 1843 року за допомогою поважного торговця із Петербурга Івана Лисенкова, який заплатив півтори тисячі рублів сріблом за угоду, укладену з Тарасом Шевченком. Полягала вона у переданні «в вечное и потомственное владение» прав на перевидання творів, надрукованих в «Кобзарі» 1840 року, та поеми «Гайдамаки» (поема вийшла окремим виданням у 1841 році – наклад майже повністю викупив той же Лисенков). Угода спочатку принесла вигоду обом сторонам. Поет зміг у 1843 році здійснити свою мрію – поїхати в Україну. А Лисенков уже наступного року видав «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» – передрук «Кобзаря», зброшурований із поемою. Продавав він їх у власній книгарні та через підписку. Очевидно, попит на книгу був, адже незабаром Лисенков зайнявся другим виданням книги. Аж раптом – розпорядження про заборону продавати книгу, і навіть більше – наказ про вилучення! Шевченко після повернення із заслання заходився клопотатися щодо зняття заборони – дозволу видати нову, доповнену версію «Кобзаря». Але що ж робити, коли права на видання низки творів автору вже не належать? І Шевченко з Лисенковим укладають ще одну угоду. Книготорговець дозволяє поету один раз надрукувати продані твори на користь автора, але при цьому назавжди отримує у власність увесь доробок!
  • 7.
    У 1860 роціна світ з’явився «Кобзар». Це видання було значно повніше попередніх: сюди ввійшло 17 творів і портрет Т.Г.Шевченка. Видання було здійснене за допомогою Платона Симиренка, відомого власника цукрових заводів, із яким Шевченко познайомився під час своєї останньої подорожі Україною в 1859 році, коли Тарас Григорович гостював у с. Мліїв. Книжку надруковано в книгарні Куліша тиражем 6050 примірників. Фірмі Яхненка і Симиренка Тарас надіслав 735 примірників. Коли Платон Федорович одержав від автора з власноручним підписом «Кобзаря» і побачив на обкладинці своє прізвище (коштом Симиренка), то був цим украй незадоволений, не бажаючи, щоб ліва його рука знала про те, що робить права, — риса, рідкісна в наш меркантильний
  • 8.
    Із того часу«Кобзар» перевидавався безліч разів; загальний наклад книги обраховується мільйонами примірників. 1911 р.1889 р. 1921р. 1922 р. 1931 р. Сучасні видання "Кобзаря"
  • 9.
    Музей «Кобзаря» Єдиний усвіті музей однієї книги - "Кобзаря" Т.Г.Шевченкa відкритий у Черкассах у травні 1989 р. у меморіальному будинку, у якому з 18 по 22 липня 1859 р. жив у родині Цибульських Т.Г.Шевченко, про що свідчить меморіальна дошка на будинку музею.
  • 10.
    Один з екземплярів"Кобзаря" Т.Г.Шевченка 1840 р. є гордістю Черкаського музею.
  • 11.
  • 12.
    Раритетний шевченківський «Кобзар» Другий«Кобзар» Тараса Шевченка – видання , яке не з’явилося в світ через арешт поета у справі Кирило-Мефодіївського братства, що стався на переправі через Дніпро 5 квітня 1847 року. Дане видання є спробою відтворення задуму Тараса Шевченко на основі творів, написаних у 1843- 1847роках, що переховувалися в архівах департаменту поліції в Санкт-Петербурзі до 1907 року. Факсимільна репродукція обох зошитів із автографами, поезіями 1846-1847 років та передмовою Шевченка до підготовленого ним видання є першою публікацією шевченківських раритетів, зібраних в архівному фонді Інституту літератури ім. Шевченка НАН України.