3. 2
У даній методичній розробці розглянуто шляхи формування та розвитку
літературно-художніх компетенцій учнів, подано об’ємний розділ практичного
матеріалу (уроки та презентації в програмі Power Point до них).
Для вчителів української мови та літератури загальноосвітніх шкіл.
Автор розробки:
Тетяна Анатоліївна Шинкаренко, вчитель вищої категорії, вчитель-методист
Іллічівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 4 Іллічівської міської
ради Одеської області
РЕЦЕНЗЕНТИ:
В’язовська О.Г., кандидат філологічних наук, доцент, завідувачка кафедри
української літератури ОНУ ім. І.І.Мечникова
Свінтковська С.А., завідувачка науково-методичного центруукраїнської мови та
літератури, українознавства ООІУВ
Могильницька Г.А., старший викладач науково-методичногоцентру української
мови та літератури, українознавства ООІУВ
Верготі Л.Т., вчителька української мови та літератури Іллічівської гімназії № 1,
керівник міського методичного об’єднання
Схвалено та рекомендовано до друкуВченою радоюОдеськогообласного
інституту удосконалення вчителів
Протокол№ ____ від _______2011р.
Відповідальний за випуск:
МолодецькаАнтоніна Максимівна, методистММК відділу освіти
Іллічівської міської ради
4. 3
ЗМІСТ
ВСТУП 4
І розділ
ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗУМІННЯ ХУДОЖНЬОЇ
ЛІТЕРАТУРИ 7
Спектр літературно-художніх компетенцій-проявів креативу 9
Психічні механізми, якості особистості учня як умова формування та розвитку
компетенцій 10
ІІ розділ
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІХ
КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇЛІТЕРАТУРИ 12
Проблемний виклад матеріалу – мотивація учнів до вдосконалення їхніх
літературно-художніх компетенцій 13
Активні форми роботиз художнім текстом 20
Наочність, що спонукає до розвитку(використання інноваційних технологій
під час вивчення українськоїлітератури) 26
Пошукова діяльність – запорука розвиткулітературно-художніх компетенцій
учнів 34
ВИСНОВКИ 37
БІБЛІОГРАФІЯ 39
ДОДАТКИ
1. Цикл уроків української літератури (10 клас) 40
2. Таблиця «Літературно-художні компетентності» 69
3. Таблиця «Функції вчителя та учнів під час розв’язання
проблемної ситуації чи пошуку відповіді на проблемне запитання» 71
4. Слайди зі схемами, таблицями, складеними учнями до творів, тем,
що вивчаються 72
5. Слайди до уроку «П’єсаІ. Карпенка-Карого «Хазяїн»—
соціально-сатиричнакомедія нового типу. Характеристика
образуПузиря» 75
6. Буклети-запрошення та слайди з конференцій 76
7. Слайди з презентацій учнівських проектів 82
5. 4
ВСТУП
Завдання переходу від авторитарного навчання до
формування системи компетентностей як основи загальної
освіченості особистості вимагають перегляду підходів до основних
методів, прийомів, форм здобуття освіти. Досить важливою в цьому
контексті є проблема вимог до сучасного уроку української
літератури як основної форми навчально-виховного процесу в школі.
Для того, щоб урок літератури став поштовхом до самостійних
пошуків учнів у царині мистецтва слова, необхідно з'ясувати його
специфіку та виробити оптимальну стратегію, завдяки якій він
пробуджуватиме у школярів бажання не лише навчатись, але й
самовдосконалюватись, щоб відкрити для себе якомога більше
таємниць літературної творчості.
Компетентнісний підхід передбачає продуктивні, а не
репродуктивні види діяльності. Більш того, література повинна
викликати у учнів бажання творити. Вони повинні відчувати потребу
в розвитку.
Зараз дуже гостро стоїть проблема формування літературо-
художніх компетенцій. Вчителі говорять про те, що не всі учні
читають твори, які входять в освітній мінімум, учні не мають міцних
теоретико-літературних знань, без яких неможливо вивчати
літературу як мистецтво слова; немає чіткості представлення зв'язку
конкретних творів з історико-літературним процесом.
Соціологічні та психолого-педагогічні дослідження
підтверджують, що далеко не всі учні виявляють готовність постійно
6. 5
спілкуватися з творами мистецтва: кожний третій підліток є пасивним
читачем. Це викликає занепокоєння. У багатьох учнів не сформовані
правильні критерії оцінки художнього твору, тому вони не вміють
глибоко сприймати справжнє мистецтво, насолоджуватися ним,
розумно використовувати його для свого духовного збагачення.
Більшість учнів не лише середніх, а й старших класів недостатньо
володіють технікою виразного читання. За словами Тетяни Чорної,
все це – «наслідки, гіркі плоди "гуманітарної катастрофи"» [8]. Все це
зумовлено багатьма факторами, серед яких — недосконалість і
невисока педагогічна результативність уроків літератури, відсутність
у процесі навчання динамізму, атмосфери мистецтва, високого
інтелектуального та емоційного фону.
У Державному стандарті базової і повної середньої освіти
визначена мета освітньої галузі «Українська література»:
«Формування комунікативної і літературної компетенцій, яка
базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру,
соціальних навичках, світоглядних переконаннях». Тому ми говоримо
сьогодні про актуальність компетентнісного навчання на уроках
літератури. Реалізація компетентнісного підходу на уроках
української літератури забезпечує підвищення рівня успішності
читацької діяльності учня, а відтак – повноцінне сприймання
літературних творів у контексті духовних цінностей національної і
світової художньої культури.
В одній роботі, звичайно, неможливо представити всі шляхи
формування та розвитку літературно-художніх компетенцій. Мета
7. 6
даної роботи – аналіз ефективності окремих методів та прийомів
навчальної діяльності для формування та розвитку в учнів указаних
компетенцій. З огляду на мету я поставила перед собою такі задачі:
розглянути естетико-психологічні механізми засвоєння
свідомістю смислів форм художнього тексту;
запропонувати окремі шляхи формування та розвитку
літературно-художніх компетенцій учнів на уроках
української літератури.
Перша частина роботи має суто теоретичний характер, тому
акцент я зробила на другу частину, де представила власний досвід з
формування та розвитку в учнів літературно-художніх компетенцій
на уроках української літератури.
8. 7
ЕСТЕТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ РОЗУМІННЯ
ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Сьогодні згідно з вимогами Державних стандартів базової і
повної середньої освіти учнів необхідно змінювати традицiйнi рамки
уроку, посилювати його місткість, підвищувати piвень
iндивiдуалiзaцiї навчання i самостiйної роботи учнiв, розвивати
компетенції. Крім загальних вимог до сучасного уроку є специфічні
вимоги до уроків української літератури, а саме:
враховувати специфіку літератури як мистецтва слова;
виховувати естетично розвиненого читача української літератури;
збагачувати учнів необхідними знаннями з історії та теорії
літератури;
підносити авторитет й престиж української літератури в
загальносвітовому контексті;
зацікавлювати учнів художнім твором як специфічним
"інструментом" пізнання світу й себе в ньому;
враховувати психологічні особливості уроку лiтератури,
забезпечувати їх iдейну цiлеспрямовaність, виховувати людину
нового часу, людину-гуманіста, високодуховну, національно
свідому, освічену, творчу особистість;
формувати навички аналізу художнього твору з урахуванням
індивідуального стилю автора, в контексті відповідної історичної
епохи та з позиції сучасного читача;
орієнтуватися на таке вивчення літератури, у процесі якого учень
сам робить висновки в результаті дослідження художнього тексту;
9. 8
виховувати старанність, почуття обов’язку;
забезпечувати глибоке розкриття загальнолюдського змісту
літератури.
Уроки літератури мають навчити розуміти, відчувати силу і красу
художнього слова, відкривати для себе нову реальність – художню.
Ключовим цілепокладальним аспектом щодо уроку
літератури є розвивальний, літературно-художній розвиток учня.
Педагогіка визначає шість компетентностей учня [2]:
1. компетентність продуктивної творчої діяльності;
2. полікультурна компетентність;
3. комунікативна компетентність;
4. соціальна компетентність;
5. компетентність саморозвитку й самоосвіти;
6. інформаційна компетентність.
Компетенції – це сукупність взаємопов’язаних якостей
особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які
складають певну компетентність учня. Літературно-художні
компетенції – складова цих компетентностей.
Літературно-художні компетенції – це сприймання
літератури як невід'ємної частини національної культури розуміння її
специфіки як мистецтва слова, знання особливостей історико-
літературного процесу та вміння оцінювати художній твір у
широкому літературному й соціокультурному контексті.
10. 9
Спектр літературно-художніх компетенцій-проявів
креативу
Розглядаючи загальні та специфічні літературно-художні
компетенції (Додаток № 2), кандидат педагогічних наук Наталя
Савчук наводить спектр компетентностей, що трактуються як прояви
креативу учнів:
• Здатність до критичного осмислення художньої інформації,
формулювання учнями власних оцінних суджень.
• Здатність долати стереотипи та конформні інтерпретації тексту.
• Самостійний пошук та формулювання учнем проблеми, що
піднімається автором у сюжеті художнього твору.
• Пошук художніх аналогій та асоціацій, здатність порушувати
семіотичні кордони слова, продуктивність уяви.
• Компаративне аналізування художніх явищ, що формує вміння
бачити типове в художньому образі.
• Сприйняття конкретики художнього образу, вміння бачити
художнє ціле через зображення конкретного [6,10-11].
Найвиразніше в сучасному науковому просторі звучать позиції
про читацьке право на суб’єктивність, суб’єктивну реконструкцію
рефлексій ліричного героя, асоціативне розуміння смислів,
самодостатність естетичної свідомості, опертої на естетичне
задоволення. Ключові літературно-художні компетенції
формуються на основі певних психічних механізмів, якостей
11. 10
особистості. Кожен із цих механізмів забезпечує формування й
розвиток однієї чи кількох компетентнісних одиниць.
Емоційна чутливість, на основі якої формується
здатність до інтелектуально-чуттєвого сприймання
тексту здатність до емоційного відгуку емпатія.
Сенсорна чутливість художня спостережливість
здатність помічати, усвідомлювати роль художньої
деталі.
Відтворювальна уява здатність продукувати образні
уявлення навички озвучування спродукованих
уявлень через спонтанне зв’язне мовлення.
Образна конкретизація внутрішній зір, що бачить
конкретну художню картинку, а в перспективі типове
явище буття через конкретний образ образне
мислення.
Зворотній до аналітичного рух образне узагальнення
типізація.
Продуктивність уяви генерування оригінальних
смислів дивергентність мислення здатність
порушувати семіотичні кордони слова здатність
вловлювати й прочитувати семантичне зміщення
здатність творити мову метафори.
Асоціативна уява розкодування метафори
здатність рухатись в асоціативному потоці.
12. 11
Естетична чутливість здатність піддаватися
естетичному впливу естетична потреба естетичне
задоволення [6,11].
Формування, розвиток, удосконалення в учнів певних
літературно-художніх компетенцій відбувається поступово, від
уроку до уроку, тому прояви рецептивної діяльності учнів
погруповано відповідно до етапів навчання (Додаток № 2).
13. 12
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНО-
ХУДОЖНІХ КОМПЕТЕНЦІЙ УЧНІВ НА УРОКАХ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Компетентнісний підхід припускає не засвоєння учнем
окремих один від одного знань і умінь, а оволодіння ними в
комплексі. У зв'язку з цим міняється, точніше, по іншому
визначається система методів навчання. У основі відбору і
конструювання методів навчання лежить структура відповідних
компетентностей і функції, які вони виконують в освіті.
«Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром» [5, 217]
вказує на такі необхідні чинники формування та розвитку
компетенцій:
активні, інтерактивні, продуктивні методи навчання;
групові форми навчання;
профільне навчання;
моніторинг;
система виховних заходів;
діагностика;
корекція;
педагогічна підтримка.
Формування компетенцій учнів зумовлене реалізацією
адекватних методів та технологій навчання. Потенціал проблемно-
пошукового методу є дуже високим і реалізація його безпосереднім
чином впливає на досягнення такого результату навчання як
компетентність.
14. 13
Проблемний виклад матеріалу – мотивація учнів до вдосконалення
їхніх літературно-художніх компетенцій
Проблемно-пошукові методи застосовуються в ході
проблемного навчання. При використанні проблемно-пошукових
методів навчання викладач використовує такі прийоми: створює
проблемну ситуацію (ставить питання, пропонує завдання,
експериментальне завдання), організує колективне обговорення
можливих підходів до рішення проблемної ситуації, підтверджує
правильність висновків, висуває готове проблемне завдання. Учні,
опираючись на досвід і знання, пропонують припущення про шляхи
рішення проблемної ситуації, узагальнюють раніше отримані знання,
виявляють причини явищ, пояснюють їх походження, вибирають
найбільш раціональний варіант рішення проблемної ситуації.
Результатом проблемного навчання є нові знання, уміння,
способи їх реалізації, розумова діяльність учнів.
Проблема може бути:
психологічна,
філософська,
історіософська,
естетична,
етична,
соціологічна,
мовна,
мовленнєва тощо.
15. 14
Проблеми, поставлені вчителем, сприяють разом із
засвоєнням учнями у певному обсязі методів аналізу твору також
засвоєнню ними понять з теорії літератури та закономірностей
історико-літературного процесу.
Функції вчителя та учнів під час розв’язання проблемної
ситуації чи пошуку відповіді на проблемне запитання такі:
Перевірка
знань
Проблемна ситуація
Самостійна
пошукова
діяльність
Виявлення
результатів
Розв’язання
проблемних
завдань
Завдання
для
домашньої
самостійної
роботи
Проблемне
завдання
Проблемний
виклад
На етапі мотивації навчальної діяльності учнів часто
використовую проблемні питання чи ситуації.
Наприклад, на уроці «Поетичний образ Роксолани» у 8 класі
на інтерактивній дошці проектую такі питання:
- Як ви розумієте тему уроку?
16. 15
- Що значить слово «поетичний»?
- Які контекстуальні синоніми можна підібрати до цього
слова?
Після цього за допомогою анімації трансформую тему уроку в
питання:
- Чи дійсно образ Роксолани поетичний?
Протягом уроку учні дають відповідь на проблемне питання. Отже на
етапі узагальнення та систематизації художньої інформації
розвивається компетенція розпізнавання людських психотипів через
конкретних персонажів твору.
Урок в 11 класі “Людина. Ким Я є? (за творчістю Василя
Симоненка)” розпочинаю віршем Симоненка «Я…», який до цього з
учнями не розглядаю:
Він дивився на мене тупо
Очицями,повними блекоти:
— Дарма ти себе уявляєшпупом,
На світібезліч таких, як ти.
Він гримів одержимо і люто,
І кривилося гнівомлице рябе.
Він ладен був мене розіпнути
За те, що я поважаю себе.
Не стала навколішки гордість моя..
Ліниво тяглася отара хвилин...
17. 16
На світібезліч таких, як я.
Та я, їй-богу,один.
У кожного Я є своє ім'я.
На всіх не нагримаєш грізно.
Ми — не безліч стандартних«я»,
А безліч всесвітів різних.
Ми — це народуодвічнелоно,
Ми — океанна вселюдська сім'я.
І тільки тих поважаютьмільйони,
____________________________
На останньому рядку зупиняюсь і пропоную учням завершити
вірш. Звичайно, учнівські пропозиції бувають різними, але
близькими до Симоненкового «Хто поважає мільйони Я». Таким
чином розвиваю в учнів таку специфічну літературно-художню
компетенцію при вивченні лірики, як здатність до інтуїтивного
проникнення в текст. У кінці уроку, побудованому з орієнтацією на
поставлену проблему, учні, добре знайомі із кредо митця, підходять
дуже близько до авторського рядка. Після цього легко підвести
підсумки уроку.
18. 17
Інколи ставлю проблему перед читанням твору учнями.
Наприклад, урок, що передує розбору твору М.Хвильового «Я
(Романтика)», закінчую таким слайдом:
Проблемне питання: «Ідея і людина: що переможе?»
Питання, поставлене на попередньому уроці, допомагає окреслити
проблематику твору на наступному. Результатом моєї роботи з
учнями над аналізом твору є такі схеми:
19. 18
Бажання учнів знайти відповідь на поставлене запитання
виконує роль мотивації їх до активної пошукової діяльності,
заглиблення у матеріал, який вивчається, а це сприяє і розвитку
таких літературно-художніх компетенцій:
здатність до художнього осмислення історії;
здатність розпізнавати та враховувати значення соціально-
психологічного фону тексту;
20. 19
розпізнавання людських психотипів через конкретних
персонажів твору;
відчитування в тексті архетипів долі тощо.
Проблемний метод розвиває критичне мислення учнів, вчить
самостійно набувати знання, вдосконалює їхні вміння аналізувати
художній твір, критичні статті, інші суміжні матеріали, зацікавлює їх
предметом вивчення та спонукає до роздумів та пошуків.
21. 20
Активні форми роботи з художнім текстом
В. С.Біблер нагадує: «Культура живе у творах, а не в розповідях
про неї». Тому набагато цінніші знання учнів, здобуті ними самими,
але, звичайно, діяльність учнів повинна бути спроектована вчителем.
Коли я тільки розпочинала свою вчительську діяльність, я
вважала, що знайшла чи не найкращу роботу учнів із текстами творів.
Наприклад, щоб мотивувати учнів до прочитання повного варіанту
твору, пропонувала їм або виписати всі страви, які зустрічаються в
«Енеїді» І.Котляревського, або приклади малих фольклорних жанрів з
«Кайдашевої сім’ї» І.Нечуя-Левицького. Звичайно, я досягала своєї
мети – учні читали твори повністю, але зараз я розумію, що мета
повинна бути іншою. Завдання літератури як роду мистецтва –
примусити читача думати; завдання літератури як предмету в школі –
навчити висловлювати свої думки про прочитане. Робота учня не
повинна обмежуватися рамками тексту, навпаки, вона повинна
починатися там, де закінчується твір. Глибоко сприйняти художнє
полотно — означає не лише уявити і запам’ятати те, про що пише
автор. Треба відчути й пережити весь твір в його гармонійній єдності:
зміст окремих частин не вичерпує художньої цілісності. Справді
талановитий твір завжди виходить за межі життєвих конфліктів, які
зображені в ньому. На відміну од наукових понять, що не допускають
двозначності, художній образ, як специфічний, особливий феномен
мистецтва, є багатозначним, і ця його властивість — об'єктивна
основа для різних тлумачень та різного прочитання твору. І не лише в
22. 21
різні епохи, а й у той самий час. Це залежить насамперед від того, які
художні шари осмислені читачем, як увійшов твір у його свідомість.
Художнє сприймання — складний процес, у якому взаємодіють
суб'єктивні та об'єктивні фактори. З одного боку, читач сприймає
об'єктивний зміст, що випливає з художнього твору, а з другого —
вносить у це сприйняття власні суб'єктивні елементи.
Література — одна з форм суспільної свідомості, акумулятор
морального досвіду народу, нагромадженого в процесі його
багатовікової історії. І завдання словесника — зробити кожен свій
урок уроком життя, формувати учня як особистість ідейно, морально,
естетично. «Урок літератури, — відзначав В.Сухомлинський, — це
таке слово про твір, слухаючи яке підліток думає про свій життєвий
шлях, про своє сьогодення і майбутнє. Урок літератури, повинен бути
безпосереднім зверненням до людини, яка виховується».
Сучасний урок української літератури передбачає художню
комунікацію. Художній твір, як і будь-який текст, включений
одночасно у дві ситуації – ситуацію автора, в якій він створюється
(система знань, поглядів, переконань автора, його уявлення про
адресата, розуміння предмета мовлення тощо), і ситуацію адресата, в
якій він інтерпретується (особистісні характеристики читача, власні
знання адресата про проблему, що викладається в тексті, знання
особливостей сфери спілкування та ін.).
Учнів треба намагатися навчити «заговорити мовою» твору,
який вивчається, перейняти певною мірою манеру письменника.
Внаслідок створення таких умов здійснюється й розвиток емоційно-
естетичної чутливості до творів мистецтва та всього естетичного в
23. 22
цілому, творчого мислення та спостережливості, вимогливості
естетичного смаку, активності у проявах оцінної діяльності, бажання
створювати красу, що є завданнями літературної освіти.
Незамінним прийомом у такому випадку є розвиток уваги й
інтересу до художнього тексту як до мистецького явища. Досить
часто діти не звертають уваги на художні засоби твору, який читають,
вони схильні переноситися міркуваннями у світ книги, жити в ньому,
ототожнюючи себе з героями, уявляючи себе на їхньому місці.
Безперечно, емпатія героям є важливою умовою розуміння твору,
особливо такого, де вона зашифрована в самому змісті, але
недостатньою. Одне тільки співпереживання ніяк не сприяє
пробудженню почуття естетичної насолоди, бо в такому випадку
книга прочитується як житейська історія, а не як естетичне явище.
Тому, поряд з емоційним співпереживанням героям твору, в
центрі уваги повинна бути його поетика, усвідомлення учнями-
читачами специфіки художнього слова, його естетичного й
змістового навантаження, що відрізняє його від звичайних буденних
висловлювань. Про загальну літературну компетентність учнів можна
говорити тільки тоді, коли вони навчилися бачити поетику,
аналізувати й інтерпретувати її. Бо насправді, тільки помічаючи як
написано твір, читач може отримати естетичну насолоду від
спілкування з ним.
Пропоную активні форми роботи з текстом художнього твору,
які використовую у своїй роботі та вважаю ефективними для
формування та розвитку літературно-художніх компетенцій учнів:
24. 23
• Виписування цитат з їх тлумаченням. Літературно-
художня компетентність, яка розвивається, – здатність
до інтелектуально-чуттєвого сприймання тексту,
навички цитування тощо.
• Дослідження творчої лабораторії митця: зіставлення
остаточного тексту з його рукописними варіантами, аналіз
авторських правок. Літературно-художні
компетентності, які розвиваються, – навички вдумливого
аналітичного читання, розуміння мовностильових
особливостей тексту, відстежування зв’язків і
біографічних моментів з улюбленими темами митця,
з’ясування психологічних причин вибору тематики
творчості.
• Дослідження редакторських і цензурних втручань в
авторський текст. Проблемним при цьому стає питання: що
твір набув або втратив зі зміною слова? Літературно-
художня компетентність, яка розвивається, – навички
художнього спостереження.
• Робота зі словником: учень знаходить у словнику певного
типу статтю, яка відповідає авторовому слову чи
афористичному виразу. У результаті зіставлення
інформації зі словника з художнім текстом він доходить
висновку про використання письменником одного з
відомих значень слова, про поетичне новоутворення митця,
про застосування ним багатства національної синонімії чи
фразеології та інше. Літературно-художні
25. 24
компетентності, які розвиваються, – навички художньої
спостережливості, аналіз мовних явищ тощо.
• Зіставлення авторського мовлення з мовленням іншого
письменника. Воно проводиться не всебічно, а в певному
аспекті, доступно для школяра – так вияскравлюється риса
індивідуального стилю. Літературно-художня
компетентність, яка розвивається, – навички лексичної
роботи.
• Стилістичний експеримент. Учитель вносить певні зміни у
фрагмент художнього тексту (прибирає епітети чи інші
художні вирази, замінює їх на слова, вжиті в прямому
значенні або на інші, не характерні для творчої манери
саме цього митця) і пропонує дітям, які вже прочитали твір,
знайти «помилку» – спочатку не заглядаючи в книгу, а
потім відкривши відповідну її сторінку. Літературно-
художні компетентності, які розвиваються, – навички
активного слухання, художньої спостережливості тощо.
• Система завдань, які спонукають до проведення діалогу
між художнім текстом і епохою, літературною традицією,
іншими текстами, біографією автора, власним “Я” читача.
Літературно-художні компетентності, які розвиваються,
– здатність до діалогу з літературним героєм, твором,
готовність до уявної зустрічі з особистістю автора
тощо.
26. 25
• Завдання від тексту: називається епізод з твору, наводиться
вірш або цитата з епосу чи драми, які треба відповідно
пояснити.
• Завдання до тексту: пропонується підтвердити або
проілюструвати текстом якесь теоретичне судження чи
поняття. Літературно-художні компетентності, які
розвиваються, – здатність синтезувати переконання на
основі читацького досвіду, здатність до узагальнення
конкретно-чуттєвих даних, уміння бачити художнє ціле
через зображення конкретного, здатність до
абстрагування від конкретного до типового у художньому
образі, здатність долати стереотипи та конформні
інтерпретації тексту, здатність до доказової естетичної
оцінки прочитаного,уміння знаходити аналогії.
Отже, основною формою навчальної діяльності в процесі уроку
літератури є не розповідь учителя про книгу, не пояснення вчителем
книги, а спільна — учнів та учителя — робота над художнім твором,
їх діалог, спрямований на розуміння твору.
27. 26
Наочність, що спонукає до розвитку (використання інноваційних
технологій під час вивчення української літератури)
Закінчивши курси Intel, маю змогу прикрашати свої уроки
відеопрезентаціями, що створюються за допомогою MS Power Point.
Звичайно, техніка ніколи не зможе замінити спілкування вчителя з
учнями, але використовувати її заради удосконалення уроку та
підвищення його ефективності потрібно, якщо це доцільно.
Зупинюсь спочатку на таблицях та схемах. Якщо учні
розглядають їх у підручнику або в роздатковому матеріалі, то вони
вже мають готовий продукт. Інша справа, коли таблиця чи схема
будується поступово. Учні можуть простежити логічні зв’язки,
причинно-наслідкові зв’язки, процеси аналізу та синтезу, порівняння
та узагальнення, конкретизації, індукції, дедукції, аналогії зрозумілі
усім учням, адже вони беруть у них найактивнішу участь.
Наприклад, таблиця «Трагічне та комічне в «Кайдашевій сім’ї»
І.Нечуя-Левицького» спочатку має такий вигляд:
28. 27
А на завершальному етапі роботи з таблицею, поступово
заповнюючи її необхідною інформацією, учні мають свій спільний
продукт:
Крім впливу на розвиток літературно-художніх
компетенцій така наочність впливає на розвиток образного мислення
дітей. За відгуками моїх учнів, вони краще запам’ятовують матеріал,
якщо урок супроводжувався мультимедійною презентацією. Адже
серед дітей дуже багато візуалів, яким набагато легше буде
відтворити матеріал, згадавши, наприклад, такі таблиці:
30. 29
Така наочність використовується мною і на етапі перевірки
знань учнів. Відчути, наскільки зрозумілими для дітей є види
комічного і чи відрізняють учні їх один від іншого, допоможе такий
слайд, завдання до якого – підписати малюнки:
31. 30
Кінцевий варіант може виглядати так:
Звичайно, далі йде робота з термінами (приклади, аналіз
відмінностей тощо), але комусь з учнів саме ці малюнки допоможуть
розібратися у видах комічного.
Ці таблиці вигадані та створені мною. Але я набагато
ціннішими вважаю ті, які створюють мої учні. Вони самі знаходять
образи-символи для таких схем і зрозуміло, їхні знання з теми, яку
вони «пакували» у схему, глибокі та сталі.
Наприклад, шлях до щастя за Г.Сковородою учні представили у
33. 32
При створенні таких таблиць в учнів формуються такі
літературно-художні компетентності:
здатність до інтуїтивного проникнення в текст;
продуктивність внутрішнього зору;
навички асоціативного зображення;
аналіз та синтез набутих знань тощо.
В додатках наводжу інші приклади моїх та дитячих таблиць,
схем (Додаток № 4).
Результат такого виду роботи як «Асоціативне гроно» виглядає
ефектніше на екрані, ніж на дошці. Прочитавши роботу
Г. А. Могильницької «... СВЯТА ЗЕМЕЛЬКО, БОЖА ТИ
ДОНЕЧКО!..» До проблеми адекватного прочитання української
класики», теж запропонувала учням створити асоціативне гроно до
поняття «гроші» і зраділа, що серед асоціацій дуже багато було
позитивних (Додаток № 5). Зрозуміло, що аналіз твору «Хазяїн» та
його героїв після цього був різнобічним та об’єктивним.
Дуже допомагають презентації Power Point під час здійснення
міжпредметних зв’язків. Вивчаючи твір В.Стефаника «Кам’яний
хрест», не можна не розповісти учням про історичні причини
еміграції та її хвилі. А ще краще – показати:
34. 33
Використання наочності не заради наочності, а заради
підвищення ефективності уроку приносить певні плоди. Урок стає
більш насиченим, яскравішим, емоційнішим, матеріал –
доступнішим, ілюстративним. Час, збережений на кресленні схем на
дошці, використовується для проведення різноманітних видів роботи,
що позитивно впливає на розвиток літературно-художніх
компетенцій учнів.
35. 34
Пошукова діяльність – запорука розвитку літературно-
художніх компетенцій учнів
Компетентнісний підхід в освіті обумовлює залучення
обдарованих дітей до наукової пошукової роботи. У нашій школі
наукові учнівські конференції є дуже популярними й з кожним разом
проводяться на більш високому рівні. За минулі роки ми з учнями
підготували та провели конференції, присвячені Олесю Гончару, Ліні
Костенко, Василю Симоненку, Ярославу Мудрому, Несторові
Літописцю, «Слову о полку Ігоревім». У додатках подаю буклети та
слайди з цих конференцій (Додаток № 6).
Роль учителів у підготовці таких заходів – направляюча. Шукають
інформацію, створюють костюми, декорації, мультимедійні
презентації, навіть пропонують свої сценарії учні. Не має потреби
говорити, наскільки ця робота цінна для розвитку літературно-
художніх компетенцій учнів.
Компетентнісний підхід до навчання зумовлює активну
проектну діяльність учителів та учнів. В нашій школі проекти
створюють учні від 1-го до 11-го класу. Адже вчителі розуміють, що
це – оволодіння певною сумою різноманітних знань і практичне їх
застосування.
Організація навчального проектування передбачає виконання
вчителем цілого ряду функцій:
допомога учням у пошуку джерел, необхідних їм у роботі
над проектом;
36. 35
координація роботи над проектом;
бути самому повноцінним джерелом інформації;
підтримка та заохочення учнів, підбадьорення й мотивація
до роботи;
забезпечення динаміки роботи кожного учня в групі й групи
в цілому.
Робота над проектом – практика особистісно зорієнтованого
навчання в процесі конкретної роботи учня на основі вільного
вибору, з урахуванням його інтересів. У свідомості учнів це має
такий вигляд: усе, що я пізнаю, я знаю, для чого мені це потрібно і
де я можу ці знання застосувати. Для вчителя – це прагнення
знайти розумний баланс між академічними й прагматичними
знаннями, уміннями й навичками.
Навчальне проектування вимагає від кожного учня усвідомлення
мети діяльності, розуміння сутності розв'язуваної проблеми, її
значущості й практичної цінності, володіння методами дослідження,
інтегрування міжпредметних знань і вмінь, активності і самостійності
виконання, хоча й при спрямуванні роботи вчителем. Тільки при
наявності всіх цих факторів проект буде справжнім. Результат одного з
проектів нашої школи можна знайти в шкільних бібліотеках міста.
Протягом2-х років тридцятьма п’ятьма учнями та вісьмома педагогами
створювалась «Книга пам’яті», якою ми дуже пишаємось. Вона
включила в себе біографії,спогади,віршіветеранів Великої вітчизняної
війни нашого міста.
37. 36
На рівні класу учні створюють індивідуальніабо групові проекти, які
захищають на уроках. В додатках представлені слайди з презентацій
учнівських проектів «Т.Г.Шевченко» та «Стус – другий Шевченко?»
(Додаток № 8).
У процесі роботи за проектною технологією звична для вчителів і
учнів предметна форма організації знань поступається проблемній,
адже саме вирішення певної проблеми розвиває інтерес учня до даного
питання, вимагає залучення надбаних міжпредметних знань, збагачує
індивідуальний досвід проектної діяльності учнів, що допомагає їм в
написанні робіт на конференції МАН, адже розвиває такі компетенції:
здатність синтезувати переконання на основі читацького
досвіду;
здатність до узагальнення конкретно-чуттєвих даних;
уміння бачити художнє ціле через зображення конкретного;
здатність до абстрагування від конкретного до типового у
художньому образі;
здатність долати стереотипи та конформні інтерпретації тексту;
здатність до доказової естетичної оцінки прочитаного;
налаштування на пошук аналогій;
навички участі у дискусії;
навички вичленування предмета думки, поділ інформації на
логічні частини, їх порівняння.
38. 37
ВИСНОВКИ
Педагогічна діяльність – це сплав норми і творчості, науки і
мистецтва.
Урок літератури – не стільки навчальний предмет, скільки вид
мистецтва, який вимагає не лише напруженої роботи розуму, але й
постійної творчої роботи серця, натхнення й невтомного пошуку
відповідей на вічні питання про сенс людського життя. Бути вчителем
— це значить виявляти педагогічну мудрість і гнучкість у роботі.
Адже процес літературного розвитку учня складний, суперечливий,
детермінований багатьма внутрішніми і зовнішніми факторами
впливу.
Сформовані літературно-художні компетенції — інтеграційний
результат навчальної діяльності, який базується на сумі знань,
одержаних в процесі літературної освіти; виявляється в уміннях,
необхідних для сучасного життя: активно приймати рішення; бути
готовим брати на себе відповідальність; врегулювати конфлікти
мирним шляхом; опановувати важливе в суспільному житті усне і
письмове спілкування; здобувати, критично осмислювати і
використовувати різноманітну інформацію; самовдосконалюватись;
бути здатним до раціональної продуктивної творчої діяльності.
Мета вчителя – розвити ці компетенції в учнів. Але це можливо
тільки тоді, коли вчитель готовий розуміти учня, бачити його не лише
сьогодні, а й завтра, вміти проникати в його внутрішній світ. Це
велике мистецтво, яке необхідно опановувати кожному словесникові.
39. 38
«Якщо ювелір зіпсує золото,— писав А. В. Луначарський,—
золото можна переплавити. Якщо псується коштовне каміння, його
забраковують. Але й найбільший діамант не може бути оцінений у
наших очах дорожче, ніж людина, що народилася. Псування людини
є або величезний злочин, або величезна без вини вина. Над цим
найдорогоціннішим матеріалом треба працювати абсолютно чітко,
заздалегідь визначивши, що ти хочеш зробити з нього».
40. 39
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Книга
вчителя української мови та літератури. Довідникові матеріали
для організації роботи вчителя – Харків , 2006.
2. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі
загальної середньої освіти // «Директор школи», 2008.
3. Лізинський В.М. Прийоми та форми в навчальній діяльності. –
Х.: Веста: «Ранок», 2007. – 160 с.
4. Методичні рекомендації щодо вивчення української літератури
в загальноосвітніх навчальних закладах у 2010/2011
навчальному році (лист МОН України від 21.08.2010 року
№1/9 - 580)
5. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути
вчителем-майстром/ Упорядники: Андрєєва В.М.,
Григораш В.В. – Х.: Вид. група «Основа», 2009. – 352 с.
6. Савчук Н. Формування та розвиток літературно-художніх
компетенцій учнів у процесі шкільної літературної освіти //
Українська мова та література. – 2010. – 13. – С. 9-15.
7. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.:
«А.С.К»., 2006р. – О.Пометун.
8. http://www.osvita.ua/ Тетяна Чорна. Читати чи не читати ? Ось у
чому питання...
41. 40
Цикл уроків української літератури (10 клас) Додаток № 1
№ 1. Розвиток драматургії та театру.
Створення українського професійного театру. Діяльність групи
корифеїв
Мета уроку:
познайомити з театром корифеїв, поглибити вивчене про
розвиток професійного театру в Україні;
розвивати в учнів такі ЛХК: уміння відстежувати еволюцію
драматичних жанрів, здатність оперувати мистецьким
контекстом;
виховувати в учнів любов до театру
Після цього уроку учні повинні знати:
значення трупи корифеїв для розвитку професійного театру в
Україні.
Після цього уроку учні повинні вміти:
відрізняти членів трупи корифеїв;
розповідати про значення М.Кропивницького, М.Старицького,
М.Заньковецької, М.Садовського, П.Саксаганського,
І.Карпенка-Карого для розвитку української драматургії.
Тип: урок вивчення нового навчального матеріалу.
Обладнання: підручник, мультимедійна презентація.
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
- Коли ви останній раз були у кінотеатрі? А в театрі? Хто відвідував
театр не з класом, а з друзями, батьками? В чому ви вбачаєте причину?
42. 41
- Прочитайте слова Ф.Шиллера (слайд № 1), прокоментуйте їх.
Це буде епіграф нашого уроку, в кінці якого, сподіваюсь, буде
багато бажаючих відвідати Одеський український театр.
ІІ. Оголошення теми уроку. Наведення логічних зв’язків між темою,
що вивчається та вже засвоєними темами
- Запишіть тему уроку (слайд № 2). Знання, здобуті сьогодні, стануть
вам у пригоді на багатьох наступних уроках, адже творчість
І.Карпенка-Карого, М.Старицького, М.Кропивницького нерозривно
пов’язана із драматургією.
43. 42
ІІІ. Пояснення нового матеріалу
Слово вчителя
- У 60-х роках ХІХ ст. драматург М.Старицький та композитор
М.Лисенко організували Товариство українських сценічних акторів.
Це був праобраз майбутнього театру корифеїв (слайд № 3).
- Хто може пояснити значення слова «корифей»?
Давайте з’ясуємо, що означало це слово в давнину і яке його сучасне
значення (гіперпосилання № 1).
44. 43
- Чи можете ви назвати сучасних
корифеїв театрального мистецтва?
- Повертаємось до 60-70-х років ХІХ ст. У театрі на той час
домінували тенденції побутивізму, адже цензура, беручи до уваги
Емський указ та валуєвський циркуляр, дозволяла п’єси виключно
сільської тематики. У 80-90-х роках українська драматургія
збагатилася майже тридцятьма визначними п’єсами різних жанрів.
Хоча з того часу минуло більше ста років, переважна кількість цих
творів - досі на сцені українських театрів.
Запишіть, що передувало розквіту української драматургії
(слайд № 4).
45. 44
- У 1911 році засновник МХАТу К.Станіславський писав: «Такі
українські актори, як Кропивницький, Заньковецька, Саксаганський,
Садовський - блискуча плеяда майстрів української сцени, імена яких
увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва»
(слайд № 5). Сьогодні ми дізнаємось про цих майстрів, адже я
впевнена, що ім’я К.Станіславського ви всі знаєте, а імена багатьох
українських митців, на жаль, почуєте вперше. А це про них писав
І.Я.Франко: «Зложилася трупа, якої Україна не бачила ані перед тим,
ані потому» (слайд № 6). Учні, які заздалегідь отримали завдання,
розповідають про творчість акторів трупи корифеїв.
48. 47
Творчість кого з акторів вас найбільше зацікавила, вразила? Це
дійсно була трупа неймовірно талановитих особистостей.
Успіх українського професійного театру був вражаючим (слайд №
7).
Зі своїм мистецтвом актори ознайомили всю південну Україну,
а згодом продовжили тріумфальний хід від Кавказу до Варшави.
Вдячного глядача знайшли вони в багатьох містах Росії – Курську,
Воронежі, Саратові, Ростові-на-Дону. У 1886 році акторів приймав
Петербург (слайд № 8).
49. 48
Двічі на спектаклях був присутній сам імператор, а незабаром
акторів запросили на зустріч з Олександром ІІІ. Єлизавета Федорівна
(дружина брата Олександра ІІІ) подарувала М.Заньковецькій
діамантову брошку.
Захоплено приймали трупи Кропивницького і Старицького
москвичі (слайд № 9).
В українського театру та драматургії були певні особливості (слайд
№ 10):
50. 49
етнографізм, інтерпретація
усної народної творчості;
наслідування естетичних засад реалізму (орієнтація на викриття
суспільних вад, сатиричне осміяння визискувачів);
переважання творів сільської тематики;
зв’язок із творчим досвідом попередників (І.Котляревського,
П.Куліша, Т.Шевченка та ін.);
жива народна мова;
мелодраматизм.
Українська драматургія багата на тематику (слайд № 11). Деякі з
творів, указаних на слайді, ми будемо вивчати.
51. 50
ІV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання
- Ви ознайомилися з періодом української культури, який
називають золотим віком українського театру. Звичайно, і про театр, і
про життя й діяльність плеяди корифеїв сказано далеко не все. Це
були справжні подвижники і великі патріоти, які своїм мистецтвом
безкорисливо служили рідному народові.
Живучи далеко не в розкошах, вони займались благодійництвом:
передавали кошти касі Червоного Хреста, ставили п’єси на користь
бідних студентів, селян-погорільців. Цей приклад гідний
наслідування.
Отже, в кого з’явилося бажання відвідати театр? Я рада, що вас
так багато.
Домашнє завдання: 1) робота з конспектом уроку (додати
інформацію з підручника); 2) дізнатися про репертуар Одеського
українського театру на місяць.
52. 51
№ 2. Іван Карпович Карпенко-Карий. Життєвий і творчий шлях
(10 клас)
Пояснення до уроку: на попередньому уроці будую роботу так, щоб
учні ознайомились із основними віхами життя І.Карпенка-Карого (з
доповідей учнів). Дома учні доповнюють класний конспект
інформацією з підручника. Тобто на урок приходять з певним
багажем знань про життя і творчість драматурга. На уроці
розглядаю найбільш важливі та цікаві моменти життя І.Карпенка-
Карого, вважаю доцільнішим зробити акцент на пріоритетах його
світогляду, естетичних принципах та поглядах на театр.
Мета уроку:
ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом митця,
визначити його роль у розвитку української драматургії і театру;
розвивати в учнів такі ЛХК: уміння простежити зв'язок автора з
мистецьким середовищем; розвивати комунікативну
компетенцію;
формувати громадянські почуття десятикласників на прикладі
життя
I. Карпенка-Карого.
Після цього уроку учні повинні знати:
естетичні принципи І.Карпенка-Карого, його погляди на театр.
значення літературної спадщини мистецької діяльності
драматурга для розвитку театральної справи в Україні.
Після цього уроку учні повинні вміти:
визначати особливості творчості І.Карпенка-Карого;
53. 52
виявляти причини просвітницьких ідейних пріоритетів світогляду
письменника.
Тип: комбінований урок.
Обладнання: підручник, таблиці «Естетичні принципи І.Карпенка-
Карого». Погляди на театр і драматургію.
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
- Сьогодні на уроці ми продовжимо знайомитись із особистістю
І.Карпенка-Карого. Одного разу він відмовився від чека на суму в 25
тисяч карбованців. Чому? Про це ви дізнаєтеся в кінці уроку, протягом
якого ми будемо намагатися приєднатися од тих, «хто знає, що він був
з батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при
тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та
якому щодо ширини та багатства творчості, артистичного викінчення і
глибокого продумування тем, бистрої обсервації життя та ясного і
широкого світогляду не дорівнює ані один із слов’янських
драматургів». Ці слова І.Франка ми і візьмемо за епіграф до нашого
уроку.
ІІ. Оголошення теми уроку.
IІI. Актуалізація опорних знань.
На базі чого і коли виник «театр корифеїв»?
Хто входив до нього?
Які драматурги забезпечували репертуар цього театру?
У чому полягає феномен родини Тобілевичів?
Як пояснюється псевдонім І.К.Тобілевича?
54. 53
Поясніть слова І.Франка: «Росія втратила поліцейського
пристава, Україна зискала Карпенка-Карого».
Твори яких жанрів входять до його спадщини?
Що спонукало I. Карпенка-Карого до новаторських пошуків у
драматургії?
ІV. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
Евристична бесіда
Як власним життям І.Карпенко-Карий доводив правдивість своїх
слів, написаних у листах до друзів, родичів:
«Ради України, нам дорогої, ради скривдженого народу, не
маючого навіть і порозуміння об нашій праці, – ми зробимо, що в
наших силах!» (з листа до Саксаганського),
«Не забувать ніколи високих ідеалів» (з листа до сина Назара),
«Одним з найкращих лікарів є праця!» (з листа до дочки Ярини)?
Який можна зробити висновок? Якими були його світоглядні
принципи та пріоритети? Чи були вони співзвучними із
поглядами на театр?
«Літературна творчість Тобілевича – це тільки одна сторона його
громадської діяльності». Що мав на увазі С.Єфремов?
Робота над створенням таблиці
Якими були погляди І.Карпенка-Карого на театр? Як вони
перегукувались з його естетичними принципами? («мозкова
атака», результат якої – схема, яку учні записують у зошити).
55. 54
Естетичні принципи І.Карпенка-Карого.
Погляди на театр і драматургію
Ми окреслили 7 складових майбутньої таблиці, яку створите ви
самі. Об’єднайтеся в четвірки і розшифруйте погляди І.Карпенка-
Карого на театр і драматургію з огляду на його естетичні принципи. У
вас 5 хвилин.
Робота в малих академічних групах
По закінченню роботи учні озвучують результати спільних
міркувань. Інші групи можуть додавати інформацію, виражати
незгоду. Орієнтовним результатом спільної аналітичної роботи
може бути така таблиця:
Естетичні принципи І.Карпенка-Карого.
Погляди на театр і драматургію
РЕАЛЬНІСТЬ
Предмет мистецтва – життя,
«весь світ», людина в її зв’язках з
оточенням. Драматичний твір
повинен достовірно відображати
панораму суспільства, правдиво
розкривати існуючі соціальні
колізії
ХУДОЖНІЙ ВИМИСЕЛ
У художньому творі завжди
присутній вимисел, адже автор
не копіює дійсність, а творчо
переосмислює її – виводить
образ.
реальність
ідейність
художній
вимисел
художність
особливість
виконання
образів-ролей
народність
типовість
56. 55
ІДЕЙНІСТЬ
Театр – «школа життя»: він
аналізує його, розкриваючи
існуючі протиріччя і їх
причини, засуджує зло в
людині і суспільстві, пропонує
взірці моральності й етичності.
Театр – виразник інтересів
народу.
ХУДОЖНІСТЬ
П’єса повинна бути не тільки
ідейною, а й художньо
вартісною: відзначатися
гармонією композиції,
економністю сценічних ефектів,
вартісною ідейно-тематичною
основою.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКОНАННЯ ОБРАЗІВ-РОЛЕЙ
Акторська майстерність відзначається природністю і простотою
гри, відсутністю позерства і надмірностей. Створюваний образ
повинен бути індивідуальним, а водночас типізувати характерні
риси представників певного суспільного прошарку.
НАРОДНІСТЬ
Театр не може служити якомусь обраному суспільному прошарку,
а повинен бути духовно і матеріально доступним усім. Він
покликаний давати народну оцінку життєвим реаліям, відбивати
потреби народу, його історію, національний характер.
ТИПОВІСТЬ
У фокусі твору повинні зосереджуватися не «дрібненькі явища», а
«головні недостатки суспільства». Митець повинен відтворювати
характерне й істотне.
V. Підбиття підсумків уроку.
Як ще один приклад, що доводить твердість принципів
І.Карпенка-Карого, розповім обіцяну на початку уроку історію.
Одного разу Іван Тобілевич відвідував у Сумах цукрового магната
Терещенка… Зайшов до його кабінету й остовпів: уся стіна за столом
57. 56
була зайнята розставленими у шаховому порядку порожніми
сірниковими коробочками. «Цей фон, – сказав мільйонер, – мій
символ. Економія на всьому – ось звідки багатство моє». Після цієї
зустрічі і виник у Карпенка-Карого задум написати комедію, яка
згодом одержала назву «Хазяїн». Магнат упізнав себе і, щоб не
допустити вистави, запропонував письменникові 25 тисяч
карбованців. Але митець не спокусився.
Якими ж були естетичні принципи І.Карпенка-Карого?
В чому була своєрідність його поглядів на театр, драматургію?
Оцінювання
Домашнє завдання: 1) прочитати комедію «Хазяїн»; 2) актуалізувати
інформацію про вивчену у 8 класі комедію «Сто тисяч».
58. 57
№ 3. П’єса І. Карпенка-Карого «Хазяїн» — соціально-сатирична
комедія нового типу. Характеристика образу Пузиря
(10 клас)
Мета уроку:
з’ясувати ідейно-художній зміст твору; поглибити знання з теорії
літератури (роди, жанри);
розвивати в учнів такі ЛХК: навички спостереження розвитку дії
конфлікту; прочитання проблемно-конфліктного вузла; розуміння
сюжетнотворчої обумовленості характерів дійових осіб.
Психологічне відчитування мотивації дійових осіб.
виховувати в учнів почуття гідності.
Після цього уроку учні повинні знати:
зміст твору «Хазяїн»;
ТЛ: роди, жанри літератури
Після цього уроку учні повинні вміти:
всебічно аналізувати образ головного героя;
спостерігати розвиток конфлікту.
Тип: комбінований урок.
Обладнання: підручник, мультимедійна презентація.
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
- Уявіть, що ви не читали п’єсу І.Карпенка-Карого «Хазяїн» і скажіть,
які асоціації у вас виникають із словом «хазяїн» (слайд № 1). Яких
серед них більше: позитивних чи негативних? Чому?
59. 58
А тепер побудуйте асоціативне «гроно» до понять «гроші, багатство»
(слайд № 2 – орієнтовний результат). Позитивні та негативні асоціації
розподіліть на два процеси: здобуття багатства та використання
багатства (слайд № 3 – орієнтовний результат ). Які можна зробити
висновки?
60. 59
- Як ви думаєте, навіщо ми провели таку роботу? Наша мета – ідейно-
художній аналіз твору та всебічний аналіз його героїв.
ІІ. Оголошення теми уроку.
IІI. Актуалізація опорних знань.
До якого роду належить твір «Хазяїн»?
Що властиво комедії як жанру ?(актуалізація знань учнів за
допомогою слайда № 4 та гіперпосилань 1,2,3).
61. 60
ІІІ. Пояснення нового матеріалу
Слово вчителя
«Хазяїн» — художнє продовження «Ста тисяч» — комедії, що була
створена в 1889 році. Там бере початок образ Пузиря, споріднений по
духу з Герасимом Калиткою.
Цей твір драматург написав навесні 1900 року. Одинак це вже був
заключний етап роботи над п’єсою: йому передувала копітка
підготовка. Характеризуючи процес творчої роботи батька, його син
Назар розповідає: «Спочатку Іван Карпович , як він звичайно казав,
«виношував» п’єсу. Під цими словами треба розуміти розробку
плану, потрібних матеріалів, ідеї твору та ін. Запис твору робився
тоді, коли ...твір був цілком виношений. Деякі п’єси «виношував»
батько дуже довго».
Так було і з «Хазяїном». Є підстави, що образ Пузиря — головного
персонажа комедії, а також кількох другорядних дійових осіб
(фактора Маюфеса, лихваря і спекулянта Хаскеля, багатіїв Калитки і
Чобота тощо) драматург «виношував» понад десять років.
62. 61
Де у творі «Сто тисяч» ми зустрічаємо образ Пузиря?
Безпосередньо над «Хазяїном» І. Карпенко-Карий працював на хуторі
Надія в березні — квітні 1900 року. У листі до сина Назара від 26
березня 1900 року драматург повідомляв: «Я пишу нову комедію
«Хазяїн», але діло туго йде, часто голова болить. Одначе перший акт
готовий, і я ним наче задовольняюсь. Хоч то раз у раз так зі мною
буває: поки пишу, задовольняюсь, а напишу — недоволен».
Через три тижні робота над комедією була завершена.
«Уже кінчаю нову комедію «Хазяїн», — писав автор тому ж
адресатові в листі від 14 квітня 1900 року.
Ключ до розуміння цього твору
нам дав сам автор: «Хазяїн» —
це зла сатира на чоловічу любов
до стяжання без жодної іншої
мети. Стяжання для стяжання!»
(слайд № 5)
- Як ви розумієте цей вислів?
Софія Тобілевич, друга дружина письменника у своїх спогадах
зазначає, що Іван Карпович бував у економіях Терещенка і на власні
очі бачив , як працює його хазяйська машина. І таких мільйонерів-
визискувачів було багато в Україні. Початок ХХ ст. — це період,
коли відбувається активне розшарування селянства і, з одного
боку, — пролетаризація селянських мас, а з другого, — неймовірно
63. 62
швидке збагачення підприємливих, колись просто заможних селян,
які скупляли землі збіднілого селянства та поміщиків. Їхні достатки
росли, як на дріжджах. Пузир — це і є той селянин-мільйонер,
людина, що володіє неймовірним багатством і має психологію
жебрака (слайд № 6).
Разом із цим існує інформація про меценатську діяльність родини
Терещенків, доповідь про яку підготував ваш однокласник
(слайд № 7).
64. 63
Доповідь учня «Меценатська діяльність родини Терещенків».
Для того, щоб з’ясувати, наскільки уважно ви читали твір проведемо
літературний диктант «Хто з героїв комедії сказав…» (слайд № 8).
«Я нічого такого не беру, не краду — боже сохрани! Я так роблю, щоб все
те, що є в хазяїна, було ціле і щоб мені була користь!»
«Всякий чорт прийде сюди голодний, а ти його годуй. Нема, щоб з собою
привіз солонини там, чи що. Нехай не звикають».
«Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші — оце життя! А для чого ж
тоді, справді, і жить на світі, коли не мать цього нічого?»
«...я лічу вас далеко біднішим від себе, і … у приймаки я до вас не
піду ніколи!»
«Поети есть сіль землі, гордість і слава того народа, серед котрого
з’явились; вони служать вищим ідеалам...»
«У мене все тіло труситься від жаху, що у нас такимхлібом годують
людей...»
«Чудні люде! Голодних годуй,хворих лічи, школи заводь, пам’ятникиякісь
став!.. Повигадують собі ярма на шию і носяться з ними, а вони їх
муляють, а вони їм кишені продирають. Чуднілюде!»
65. 64
Робота в парах (короткостроковий проект)
Завдання – визначити проблематику твору. Зобразити схематично.
Розкрити сутність проблем.
Доповіді учнів, узагальнення(слайд № 9 – один із варіантів).
Характеристика образу Пузиря.
Якими рисами позначений характер Пузиря?
Яка провідна риса характеру українського капіталіста-
землевласника?
Чи показує автор процес формування характеру Пузиря?
На що зосереджена головна увага драматурга?
У чому проявляється нечесність,зажерливість, обмеженість Пузиря,
його бездушність і жорстокість?
Чи має слово «хазяїн» позитивне значення щодо образу Пузиря?
66. 65
Який можна зробити висновок? Чи може наявність позитивних рис
характеру виправдати його бездушні вчинки та людську
обмеженість?
Який смисл вкладає автор в епізод загибелі Пузиря? Від чого
застерігає?
ІV. Підбиття підсумків уроку. Оцінювання
Домашнє завдання
Підготуватись до аналізу персонажів комедії, заповнивши таблицю
Персонаж
Соціальне
становище
Найхарактерніші
риси
Вчинки, що
розкривають
характер
67. 66
№ 4. Честь та безчестя персонажів комедії І.Карпенка-Карого
«Хазяїн»
(10 клас)
Мета уроку:
Проаналізувати образи Феногена, Ліхтаренка, Соні, Калиновича,
Зозулі та інших персонажів комедії;
розвивати в учнів такі ЛХК: навички спостереження розвитку дії
конфлікту; прочитання проблемно-конфліктного вузла; розуміння
сюжетнотворчої обумовленості характерів дійових осіб, навички
заглиблення в художній образ;
працювати над розумінням поняття «честь».
Після цього уроку учні повинні знати:
характеристики персонажів комедії.
Після цього уроку учні повинні вміти:
давати оцінку вчинкам персонажів комедії;
спостерігати розвиток конфлікту.
Тип: комбінований урок.
Перебіг уроку
І. Мотивація навчальної діяльності
- Чи можете ви назвати себе людиною честі? Що ви вкладаєте в
поняття «честь»? Хто і про кого сказав у комедії : «… у нього честь –
перше всього!»? Чи збігається ваше розуміння поняття «честь» із
Феногеном? Чому герої п’єси так часто згадують про честь?
ІІ. Оголошення теми уроку.
