Соціальна невпевненість дошкільників

1. «Соціальна
невпевненість дітей:
шляхи подолання»
Соціально невпевнені діти — це діти, які не вміють гармонійно
взаємодіяти самі з собою та з навколишнім середовищем.

2. Ознаки соціальної невпевненості на рівні
комунікації:
 мовлення — тихе, незрозуміле, з довгими паузами, часто з повторами
одного і того ж слова або ж навпаки — голосне, швидке, незв'язне;
 труднощі у передачі словами свого емоційного стану;
 мовчазність, небагатослівність;
 небажання називати своє ім'я;
 плаксивість;
 нездатність встановлювати зоровий контакт зі співрозмовником: не
дивиться в очі, відводить погляд;
 занижена моторна активність: сидить тихо, намагається не привертати
уваги;
 міміка обличчя — в'яла: всміхається лише кутиками губ.

3. На рівні соціальних контактів:
 уникає людей;
 не приєднується до групи дітей, що граються;
 не бажає розлучатися з батьками або іншими рідними;
 виявляє небажання вийти з будинку і спілкуватися з друзями;
 впадає у паніку в складних ситуаціях.

4. Подолати соціальну
невпевненість дошкільнят,
запобігти їй — спільне завдання
педагогів, психологів і батьків, які
передусім мають формувати у дітей
впевненість у своїх силах, позитивне
ставлення до себе і навколишнього
світу, оптимістичне світобачення.

5. Ігри-вправи для підвищення самооцінки і
набуття соціальної впевненості
 Мій безмовний товариш
 Вчимося довіряти
 Відгадай, про кого йдеться
 Шукаємо скарб
 Подарунок
 Знайди собі друга
 Казкова країна для друзів

6. Внутрішня позиція вихователя
стосовно дитини:
 Хотіти чути дитину.
 Хотіти бути потрібним малюку,
а не змушувати його діяти за
вашим бажанням.
 Бути готовим приймати почуття
і настрій дитини, не оцінюючи і
не засуджуючи.
 Щиро вірити у здатність малюка
самостійно приймати рішення і
діяти, а не намагатися робити
все за нього.
 Не брати на себе
відповідальність за вибір і
рішення дитини.
 Перебувати на відстані 40-50
см від дітей в позиції обличчям
до обличчя, на рівні їхніх очей
(на занятті).
 Слухати малят зацікавлено,
емоційно реагувати на їхні
висловлювання.
 Говорити з дітьми,
всміхаючись, використовуючи
м'які інтонації, не дуже голосно
і не дуже швидко.

7. Соціальна впевненість чи невпевненість дитини
формується у взаємодії з найближчим оточенням
тому головне, що мають пам'ятати
дорослі, це те,
що кожна дитина — особистість з власним баченням
світу і правом на свою думку та її втілення.