2. Ознаки соціальної невпевненості на рівні
комунікації:
мовлення — тихе, незрозуміле, з довгими паузами, часто з повторами
одного і того ж слова або ж навпаки — голосне, швидке, незв'язне;
труднощі у передачі словами свого емоційного стану;
мовчазність, небагатослівність;
небажання називати своє ім'я;
плаксивість;
нездатність встановлювати зоровий контакт зі співрозмовником: не
дивиться в очі, відводить погляд;
занижена моторна активність: сидить тихо, намагається не привертати
уваги;
міміка обличчя — в'яла: всміхається лише кутиками губ.
3. На рівні соціальних контактів:
уникає людей;
не приєднується до групи дітей, що граються;
не бажає розлучатися з батьками або іншими рідними;
виявляє небажання вийти з будинку і спілкуватися з друзями;
впадає у паніку в складних ситуаціях.
4. Подолати соціальну
невпевненість дошкільнят,
запобігти їй — спільне завдання
педагогів, психологів і батьків, які
передусім мають формувати у дітей
впевненість у своїх силах, позитивне
ставлення до себе і навколишнього
світу, оптимістичне світобачення.
5. Ігри-вправи для підвищення самооцінки і
набуття соціальної впевненості
Мій безмовний товариш
Вчимося довіряти
Відгадай, про кого йдеться
Шукаємо скарб
Подарунок
Знайди собі друга
Казкова країна для друзів
6. Внутрішня позиція вихователя
стосовно дитини:
Хотіти чути дитину.
Хотіти бути потрібним малюку,
а не змушувати його діяти за
вашим бажанням.
Бути готовим приймати почуття
і настрій дитини, не оцінюючи і
не засуджуючи.
Щиро вірити у здатність малюка
самостійно приймати рішення і
діяти, а не намагатися робити
все за нього.
Не брати на себе
відповідальність за вибір і
рішення дитини.
Перебувати на відстані 40-50
см від дітей в позиції обличчям
до обличчя, на рівні їхніх очей
(на занятті).
Слухати малят зацікавлено,
емоційно реагувати на їхні
висловлювання.
Говорити з дітьми,
всміхаючись, використовуючи
м'які інтонації, не дуже голосно
і не дуже швидко.
7. Соціальна впевненість чи невпевненість дитини
формується у взаємодії з найближчим оточенням
тому головне, що мають пам'ятати
дорослі, це те,
що кожна дитина — особистість з власним баченням
світу і правом на свою думку та її втілення.