333

1. 1
Тема уроку: Проблема свободий боротьбизасвоє визволення в романі «Тигролови».
ЖанровіособливостітворуІ.Багрного «Тигролови»
Мета уроку: поновитив пам’яті знання учнів про роман«Тигролови», удосконалити
навички школярів визначати тему, ідею, проблематику твору, розкрити жанрові
особливостітвору, сприятиформуваннюціннісного ставлення до свободиякосновного
чинника духовного розвиткулюдини.
Тип уроку: урок формування практичних вмінь і навичок.
Сміливі завжди мають щастя.
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Доброго дня діти. Ми розпочинаємо роботу над вивченням твору Івана Багряного
«Тигролови». У зошиті упродовж уроку фіксуйте ключові слова твору:
Назва:
Жанр твору:
Тема:
Ідея:
Час:
Місце дії:
На попередньому занятті ви опрацювали біографію письменника.
ІІ. Перевірка домашнього завдання «Галерея – із життя письменника».
Отже, пригадаймо окремі факти життєпису письменника. Вашій увазі пропонується ряд
зображень, які допоможуть асоціативно співставити деякі життєві моменти (слайд1).
1. Іван Павлович Лозов’ягін (а)
2. Кузе́мин — село в Україні Полтавська область, Охтирському районі Сумської
області.
3. 1926 року Іван вступив до Київського художнього інституту
4. Сталінські репресії
5. Заарештований за політичний (самостійницькийукраїнський)ухил в літературі й
політиці
6. Створення творуу роки Другої світової війни
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Слово учителя про волю: Іван Багрянийусе життя біг над прірвоюз вірою в людину. Він
поспішав, боровся відчайдушно, знесилювавсяі знову духовно окрилювався, бо
вірив у тріумф людськоїгідності на пограниччіборотьбиі страждань. Інакше не міг, бо
з юнацьких літ заповів собібути тільки людиною.

2. 2
ІV. Оголошеннятеми і мети.
Тема уроку: Проблема свободий боротьбизасвоє визволення в романі «Тигролови».
ЖанровіособливостітворуІ.Багрного «Тигролови»
Мета уроку: поновитив пам’яті знання учнів про роман«Тигролови», удосконалити
навички школярів визначати тему, ідею, проблематику твору, розкрити жанрові
особливостітвору, сприятиформуваннюціннісного ставлення до свободиякосновного
чинника духовного розвиткулюдини.
V. Робота над тектом.
1. Слово вчителя: загальний наклад «Тигроловів» іноземними мовами
перевищив мільйон примірників, що дало змогу американським критикам зарахувати
цей роман до категорії бестселерів. Пропоную вам переглянути буктрейлер до твору,
створений вашою однокласницею (Чала Анастасія) і сформулювати тему твору.
Тема: трагічна доля особистості в радянському тоталітарному режимі (слайд 2).
2. Що ж спонукало письменника написати твір? Слово вчителя.
Історія написання:Першим великим твором І. Багряного був роман «Звіролови» (1943;
1946 р. перевидано вже під назвою «Тигролови»). Цей твір він написав за 14 днів, пе-
ребуваючи в Західній Україні (Моршин). Одного разу Багряного повідомили, що його
розшукують гестапівці. Місцеві патріоти допомогли йому сховатися і в цьому
будинку, в якому був написаний твір для воїнів УПА, щоб підняти їх бойовий дух.
Роман написаний на основі власних вражень. «Мені нічого не треба було вигадувати.
Життя товпилося в моїй душі; виривалося як Ніагара. Країна, про яку я писав, я
любив, як свою другу батьківщину, хоч і потрапив у неїневільником… Я не просто
писав – жив! І упивався тим життям, повтореним з такою силою, що перевищує
силу реальності на багато років». Спершу його було надруковано у львівському
журналі «Вечірня година» в 1944 р. Роман написаний у Львові 1943 р., коли місто було
островом української культури, який не знав утисків фашистського або комуністичного
режиму. Висунутий на участь у літературному конкурсі, посів перше місце разом із
романом Тодося Осьмачки«Старшийбоярин» і одразу ж отримав широку популярність.
Друге життя твору розпочалося на еміграції, де Ю. Шерех на першому з’їзді МУРу
відмітив його як важливий етап у створенні «великої» української літератури (5).
Багряний робив усе, щоб його роман з’явився в перекладах: англійською (1959),
голландською (1959), німецькою (1961). Це викликало певний резонанс у чужій
критиці: голландській — негативний; у німецькій, англійській та американській — дуже
прихильний: відомі десятки рецензій в таких всесвітньо відомих виданнях, як
лондонський«Таймс», нью-йоркські«Тайм», «Нью Йорк Гералд Тріб’юн», центральних
німецьких, швейцарських та австрійських часописах.

3. 3
3. Визначте жанрові особливості твору:
- за стильовими ознаками це неоромантичний пригодницький роман.
- Доведіть свою думку. Дякую. Перевіримо ваші відповіді, звернувшись до статей
літературознавчого словника (слайд 3).
- охарактеризуйте кількома епітетами головного героя: романтична, сильна,
мужня особистість, яка протистоїть суспільству
- для якої літературної течії характерне зображення такого героя.
Однак візьмемо до уваги, що роман І. Багряного за ідейно-стильовою структурою
вирізняється з-поміж подібних творів. Він не лише пригодницький, а й містить усі ознаки
індивідуального стилю письменника, на якому позначилося його неоромантичне
світовідчуття. У ньому:
інтригуючий, динамічний сюжет;
напружена фабула: читач постійно перебуває в емоційному напруженні;
головний герой — романтична, сильна, мужня особистість, яка перемагає;
проблема свободи людини, її боротьба за своє визволення;
наскрізна гуманістична ідея перемоги добра над злом;
промовиста символіка; зворушливий любовний мотив у сюжеті.
Вони оспівували мужність, подвиг, романтику пригод, часто обираючитлом для своїх
сюжетів екзотичні країни. Характерний неоромантичний герой — непересічна
сильна особистість, нерідко наділенарисами«надлюдини»,вигнанець, що
протистоїть суспільній більшості, шукач романтики та пригод.
Хто із героївтвору наділений такими характеристиками?Многогрішний Григорій
(зарис на дошці у центрі)
4. Творче завдання:
Ми з вами вели мову про історію написання твору, первина назва якого була
«Звіролови». Обґрунтуйте вибір назви:полювання на звіра, назвіть мисливців:
Многогрішний, родинаСірків.
Чомуавтор її змінив? Вам допоможуть знання про природнєпризначення того чи
іншого звіра? Тигр – це символволодаря, сили, незламності людського духу.
Хто полює на тигрів.
5. Дослідженняхронотопутвору.
Коли відбуваютьсяподіїв романі?
30-ті роки ХХ століття.
У хронологічній послідовностіназвіть місця подій: Сибір – тайга –поселення Зеленого
Клину –Хабаровськ – Маньчжурія.
Для підтвердженняваших думок звернімосядо тексту.
6. Робота із тестом:
Як називається перший розділроману? Дракон.

4. 4
Що він уособлює? Символ тоталітаризму.
Аргументуйте позицію. С. 26 летів, ешелон смерті
Хто є пасажирами потягу? В’язні Живі мертвяки.
Які ключові слова в цьому описі — «дракон»,«пекло/домовина»,«очі».
Який потяг мчить назустріч дракону? Потяг Тихоокеанський експрес.
Що він символізує? Забезпечененове життя більшовицькоїверхівки с. 33
Які світи протистоятьу творі? Тоталітарна системаі в’язні, вільні і невільні(раби)
Словниковаробота:
РАБ - безправна людина, що перебуває у повній власностісвого господаря —
рабовласника, владного розпоряджатися нелише результатами її праці, а й життям.
Хто символізує непокірну гордумолодість, волелюбність і
жагу до свободи. Григорій Многогріший.
Прочитайте уривок із твору «Перша зустріч із головним героєм» с. 28
Поясніть вибір імені та прізвища героя.
Ім’я – «бодрстующий», прізвище Многогрішний Він «нікому не відомий, гордий
нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного»,
«гордий сокіл, безумний сміливець», як говорить про нього автор. «Юнак - 25 літ,
русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій
Многогрішний» - такі прикмети подаються про нього після втечі. С.33
Довідка: Дем'я́н Гнатович Многогрі́шний (1631-1703) — український військовий,
політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької
держави на Лівобережній Україні. Усерединіквітня 1672 року над ним розпочавсясуд.
Його звинуватили в державній зраді, піддали тортурам, а потім засудили до страти, яку
згодом замінили на довічне заслання. Разом з родиною і
товаришами ніжинським полковником Матвієм Гвинтовкою і осавулом П. Грибовичем
гетьмана вивезли до Сибіру й ув'язнили в Іркутському острозі. (слайд 4).
Отже, символіку й ритуали народження героя Багряний черпає з історії старої
української еліти — козацтва.
Яка епоха згаданау творі: 17 століття, козацтва – славетнадобаісторіїУкраїни (на
дошці запис).
Обґрунтуйте вдачу Многогрішного, з’ясувавшийого походження.
Нащадок козацького гетьманане міг бути рабом.
Підсумуємо:
Цитата із твору: Його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього,
як «протого"диявола", протого юнака, на двадцять п'ять літ каторги
приреченого, що переступив"трибунал"і вистрибнуву смерть зі скаженогопоїзда»,

5. 5
«того, хтоне здався, хтолишився таки там. Образ, як символ непокірноїі гордої
молодості, символ тієїволелюбної і сплюндрованоїза теВітчизни...»
Знайдіть опис втікача.Зверніть увагу на художні деталі. С. 43
Прочитайте «Видряпавшись нарешті на гору, похитуючись і важко дихаючи, стежкою
йшла двоногаістота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором над
сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Дійшовши до поваленої кедрини, гість важко
опустився на неї, обперся спиною об корінь, закинув голову і заплющив очі. Помалу
обтер рукою піт. Він зовсім молодий і зовсім-зовсім збезсилілий. Почорніле обличчя з
міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки
сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від поту. Одна брова тремтить, і від того таке
враження, ніби брови ті пориваються полетіти.
Хто перемагає:тайга чи людина:
- Історія з бурундуком. С.46
Як автор називаєгероя:істота-мисливець
- Вбивство ведмедязадляпорятункулюдини.С.51, 61
Хто врятував життя Григорію? Родина Сірків.
Довідка: Іван Сірко́ (* 1605 (1610) — † 1680) —
подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний
кошовий отаман ЗапорозькоїСічі й усього Війська Запорозького Низового.Здобув
перемогу в 65 боях.[1] Геройбагатьох українськихпісень і казок. Після своєї смерті
вважався характерником.
Що розповівГригорій про себе родиніСірків?
Із Трипілля с. 55 (слайд 5).
Довідка:Село Трипілля розташованена правому березі Дніпра, у долині річки Красна
(ріка). Вірогідніше за все, побудованевоно було близько 1032 р., коли Ярослав Мудрий,
укріплюючи кордониРусі, ставив міста по Стугні. За уявленнями Шилова трипільська
Аратта — це колиска трьохбратніх народів (росіян, українців, білорусів) а Російська
імперія є «прямоюспадкоємицеюнайдавнішої у світі держави Арати … і, отже,
берегинею етнокультурного кореня індоєвропейськихнародів і земної цивілізації взагалі
…»
Звертаючись до тексту, поясніть, чомуна території ДалекогоСходуживе родина
українців, поясніть, як сім’я поставилася до втікача? С. 66
Який час згадує Сірчиха, розповідаючиісторію про Зелений Клин?

6. 6
1887 рік. У результатіСтолипінськоїреформи було здійснено переселенняукраїнців
до Сибіру.
Яку ідеї втілює автор у монолозіСірчихи: українці, відірвані від материкової
батьківщини, зберігають національну самобутність: мова, одяг, пісня, хата. С.66 «Це
була наша друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша».
Яка біда спіткала українців-переселенців : «прийшла совєтськавласть і все перевернула»
Отже, у творі згадуються величнічаси України:Трипілля(11 ст), козацька доба(17
ст), час переселенняукраїнців (19 ст), 30-роки ХХ ст. – славне минуле та періоди,
коли українці боролисяза свою незалежність.
Згаданічасовіпроміжки формують у нас уявлення про Григорія як людинувищого
ґатунку.
Тож, охарактеризуйте його:нащадок гетьмансьгокозацькогороду, інтелігент,
волелюбний,витривалий, володартайги.
Який образ у творі є контрастним по відношенню до головногогероя?
Медвин. Пам’ятав Григорія слідчий Медвин, що вів його діло: «…епопею веденого ним
слідства над одним бортмеханіком та авіаконструктором, приятелем літуна
Чухновського, - над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі
людини.
Що символізує? Символ системи, що несе зло, порушує споконвічніморальнізакони,
руйнує життя.
Повернімося до первиної назвитвору. Хто є звіроловом? Медвин, дляякого людське
життя нічого не варте.
Отже, конфліктяких світів зображений у творі?
конфліктдвох світів — українського й тоталітарногорадянського.
Прочитайте уривок із тексту «зустріч Многогрішного із майором НКВД»
Відео. Вбивство Медвина – це особистапомста?(битва із системою). Що символізує
така перемога Григорія?(символізує боротьбуукраїнськогонародупротижорстокого
тоталітарного режиму).
Сформулюйте життєве кредо героя цитатою із твору.«Ліпше вмирати біжучи, ніж
жити гниючи».
Прочитайте останні рядки «Сміливізавжди мають щастя». Цей вислів увійшов до
скарбницікрилатих висловів письменників України.

7. 7
Фінал твору драматичний?
Висновок -УЗАГАЛЬНЕННЯ: В образіГригорія чимало символічного, що передано за
допомогоюбагатьох художніх деталей. Найголовніше, що через цей образ нескореного
бунтівника, лицар національної ідеї, творець нової України. Такі Григорії є серед
нас. І. Багряний довів важливість для кожного за будь-яких обставин не розгубити
своєдушевне багатство,зберегти в собі людину, повноцінну, самодостатню, вільну
особистість, яка зможе проявити активну життєву позицію, перемогти зло. Автор
стверджує, що в єднанні з природою та власним народом українець здатен подолати
тоталітарний світ комуністичної «цивілізації» й завоювати право на самовизначення,
свободу та всебічний розвиток.
Сьогодністверджуєтьсягордіслова Багряного,викарбуваніна його могилі:
Ми є. Були. І будем Ми!
Й Вітчизна наша з нами.
VІ. Оцінювання:Завдання (СЛАЙД).
VІІ. Інструктаж для виконання домашньогозавдання:
1. Написати есе на обранутему «Людина може і повинна бути щасливою» , «Втеча до
Маньчжурії — не відступ, а початок визвольноїборотьбизасвоюземлю і народ»
2. Створитиміні-проет «Життєпис родиниСірків».
3. Підготувати тези для дискусії: «ГригорійМногорішний і наше покоління: спільне
та відмінне».
Цитатна характеристика ГригоріяМногогрішного
- Григорій Многогрішний – головний герой роману І. Багряного «Тигролови».
Він «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанинаСибіру, правнук

8. 8
гетьмана Дем'яна Многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець», як
говорить про нього автор. «Юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк...
Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій Многогрішний» - такі
прикмети подаються про нього після втечі.
- Григорій «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні
ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох». Григорійвиявився
людиною «зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі
стиснених щелеп».
- Його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього, як «про того
"диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що
переступив"трибунал" і вистрибнуву смерть зі скаженого поїзда», «того, хто
не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої
молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни...»
- Пам’ятав Григорія слідчий Медвин, що вів його діло: «…епопею веденого ним
слідства над одним бортмеханіком та авіаконструктором, приятелем літуна
Чухновського, - над тимзоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі
людини.
- Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби... Він
уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав
ридати та благати його, як то роблять всі... Авжеж! Дивиться виряченими
очима - і тільки. Як каменюка. Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав
прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому - слідчому, а потім лише хекав
крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав презирливо... Його вже
носили на рядні, бо негоден був ходити... Він уже конав - але ні пари з уст. А ті
очі, очі!.. З краплинами крові на віях, вони горять на смертельно-блідому
обличчі хворобливим вогнем невимовленої, безмежної, тваринячої зненависті і
дивляться просто в саму душу, пломеніють не кліпаючи... Розп'яли б! Роздерлії
б!»
- Через те Григорія «берегли» в ешелоні з надзвичайною пильністю, перевіряли
його наявність на кожній зупинці. Попутчики Многогрішного гірко жартують:
«Оттак!.. Ти, браток, як генерал! Великої честі доскочив. Сам великий
начальник не їсть і не спить - все прибігає з поклоном...»
- Та все ж недопильнували. Григорію вдалося прорізати залізний вагон та
вискочитиз потягу, що рухався на шаленій швидкості: «Тільки арештант, тільки
той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку
роботу».
- Його позиція «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Жить! Відплатить!!.
...Або вмерти.»
- Опис Григорія після того, як він вистрибнув з потягу та опинився у тайзі:
- «Видряпавшись нарешті на гору, похитуючись і важко дихаючи, стежкою йшла
двоногаістота. Обірвана. Худа, як кістяк. Волосаті грудиїй ходили ходором над
сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Дійшовши до поваленої кедрини, гість
важко опустився на неї, обперся спиною об корінь, закинув голову і заплющив
очі. Помалу обтер рукою піт. Він зовсім молодий і зовсім-зовсім збезсилілий.

9. 9
- Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На
крутому лобі дві глибокі зморшкисторч між крилами брів, а в зморшках сіль від
поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті пориваються
полетіти.
- Він знав, що від того залежатиме його бути чи не бути, - від того, як далеко він
встигне загнатися зразу. І коли не ставало сили, досить було йому зупинитися і
озирнутись, як в очах ставав страшний привид пережитого і ще страшніший
привид приреченого майбутнього. Тоді сила вибухала раптовим вогнем, і він
зривався вихором знову. Далі, далі! Скільки вистачить сил!
- Проте відчай не брався його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в
відчай. Він уже мав нагоду безліч разів умерти, і це велике щастя, що він іде
цим зеленим, безмежним океаном. Коли б трішки, хоч трішки поїсти, і він був
би щасливий!
- Його гнала вперед надзвичайна впертість, сто разів випробувана і загартована
мужність. Вперед, наперекір всьому! А спокійний його розум констатував, що
все ж таки він гине, йде тонюсінькою гривкою, як лезом меча, межи життям і
небуттям. Один подув - і він звалиться в чорну безодню. Ні!!! Щось у ньому
люто поривалося з самої глибини і підкочувалось до горла клубком.
- Він їв, і обдурений голод помалу вщухав. Повертався спокій. Поверталась
потроху сила. І не так від горіхів, як від тієї надії, від очевидного доказу, що ще
не так кепсько.»
- Після того, як він забрав горіхи з борсучоїнори, Григорійтак каже про себе: «…
з усіх злочинів, сотворених мною за і життя, - це найбільший і за це варто
приліпити мені двадцять п'ять років. А то мені приліпили лихо його знає за що...
Але це, я тобі скажу, було цікаво! Вони мене везли, берегли як! А я взяв та й
утік! На край світу завезли, а я взяв та й утік! Ха-ха!..
- Ще й кепкував із себе: "Вперед, Робінзоне! Бог не без милості, козак не без
щастя".
- Пережите накладає відбиток на зовнішність героя: «З води дивилося суворе,
металеве обличчя. Ще молоде, але... І ті прямовисні зморшки межи бровами, і
крилаті брови, заломлені уперто... Великі очі горіли мов у божевільного».
- Спогадидитинства, а згодом зустріч з Наталкою та родиною Сірків відроджує в
Григорієві інші людські почуття, крім тієї люті, що дозволила йому вирватися з
потягу. У його серці знов зринають тепло та любов: «Та він думав одне,
милувався нею (Наталкою) з дивним почуттям, а язик вимовляв інше, дражнив,
либонь, як звик дражнити дівчат, та й охота погомоніти з цим дивом».
- Його переповнюють почуття й до матері Сірчихи, яка так нагадує йому його
власну, згадується й Батьківщина: «Григорієві хотілось враз по-дитячому
обійняти її і поцілувати, так, як це, напевно, зробила б Наталка. І він ледве
утримався від цього…
- Григорієві серце стискалось. Хотілось йому сказати цій матері, що немає вже
того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі
повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям
потемніло... Але він мовчав. Нехай. Нехай любить її такою, якою пам'ятає»…

10. 10
- Він часом роздумує про свою долю, про зламане життя, дивуючись водночас з
тієї щирості та довіри, з якими ставляться до нього Сірки, нічого не
розпитуючи, прийнявши його таким, як є. Коли він побачив на полюванні
загнану тварину, «Григорія наче хто враз шеминув ножем у серце: "Це ж ти! Це
ж ти так... Зацькований... Ось так..."»
- Одного разу в місті Григорій зустрічає в ресторані українських дівчат, розуміє,
що сюди, в Сибір, їх закинено через радянську політику, що вони змушені вести
негідне життя. Він жаліє їх та замовляє для них їжу, а в середині його
переповнюють почуття: «Григорій рипнув зубами. Зціпив їх до болю. Вибух
раптової, несамовитої люті струснув ним. Йому хотілося враз ревнути дико,
скажено, схопитись і потрощити все! - поламати стільці, побити на цурки
люстра, порозкидати фаготи й гобої, поперекидати столи... Порозганяти все
геть...»
- Доля подарувала йому зустріч з кривдником, з Медвиним: «Боже мій! Мить.
Мить подиву. Мить буйної радості. Є, є Бог на небі! Ось він. Ось той, з ким їх і
Бог не розсудить. Всевідтяв за одним разом - і ворогів і друзів, і спокій - все...»
- І Григорій його вбиває, проте не хоче, щоб когось карали за його вчинок:
«Стривай! За мої вчинки відповідати ж ніхто не мусить. Подивився на чисту
пелену снігу, а тоді написав пальцем великими літерами: "Судив і присуд
виконав я - Григорій Многогрішний. А за що - цей пес сам знає»
- Потім він розповідає Наталці всю свою історію:
- «І все за те, що я любив свою батьківщину…
- І я ще тоді поклявся іменем матері моєї, що відірву йому голову. Я втік з
божевільні... Потім мене знову піймали і знову мучили такі, як він, - його
помічники... А потім присудилидо двадцятип'яти років каторги. Двадцять п'ять
років! А я всіх маю двадцять п'ять. І все тільки за те, що я любив свій нещасний
край і народ...
- Я поклявся, що буду їх вбивати, як скажених собак.
- І я втік з ешелону. Вони мене везли з України на каторгу, на повільну смерть, і
берегли, як пси. А я втік. Вистрибнув на ходу з скаженого поїзда, - стрибнув у
ніч, у смерть, на щастя».
- Григорій розуміє, що тепер знову має втікати, але « йому несила так піти геть.
Він мусить піти туди, глянути, побачити. Востаннє ж. Побачити батька,
побачити матір. Це, може, єдині рідні, може, на цілому світі. Попрощатись.
Стати навколішки і хай благословлять у далеку путь - у темне, страшне
невідоме...»
- Проте, «сміливі завжди мають щастя», і Григорій та Наталка в їх числі.

11. 11
Актом справедливостіі визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно
в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави − Державної премії України
імені Тараса Шевченка.
У присвятідо поеми "Аве Марія" з'являється таке звернення: "Вічним бунтарям і
протестантам,всім, хто родивсярабом і не хоче бути ним, всім скривдженим,
зборканим ісвоїй бідній матері крик свого серцяприсвячує автор".
Про період арештів, ув'язнень, концтаборів, утеч згадує сам письменник, бо і навколо
цих драматичних подій нагромадилися легенди: "У 1932 році був заарештований за
політичний (самостійницький український)ухил в літературі й політицій
ув'язнений в харківській т. зв. "внутрішній тюрмі" ГПУ, де пробув 11 місяців в
камерісамотньогоув'язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів.
Присуд відбував в таборахтак званогоБАМЛАГу. Термінуне добув, в 1937 році
втік. Був повторно заарештований на початку1938року й сидіву харківській
в'язниці УГБ − НКВД на Холодній горі. Сидів 2 роки й 7 місяців. Був звільнений у
1940 роцівосени під нагляд у зв'язку з тяжкою хворобою легенів, а головне, згідно з
формуляром тимчасового звільнення, "за недостатністюматеріалівдляповторного
засудження".Умовне звільненнябуло обмеженемісцемперебування,з якого не мав
права виїхати, − це м. Охтирка, де й застала меневійна. До війни кілька місяців
працюваву Охтирськомудержавномутеатрі декоратором.Післявибуху війни
перебувавна фронті як "народний ополченець" ізалишивсяв німецькомузапіллі.
За німців працювавредактором українськоїгазети "Голос Охтиршини". У 1942 p.
мав бути розстріляний згідно з німецьким курсом щодо українськоїнаціональної
інтелігенції, але випадково врятувався..."
РІД + ПРИРОДА -> ТОТАЛІТАРНА
ЦИВІЛІЗАЦІЯ
з’єдинення підкорення знищення
Сірки тигр майор Медвин
|____________________________|
«НОВА УКРАЇНА»
ВТЕЧА ПЕРЕМОЖЕНОГО:
ЦИВІЛІЗАЦІЯ -> ПРИРОДА -> РІД.
ПОВЕРНЕННЯ ПЕРЕМОЖЦЯ:
ЦИВІЛІЗАЦІЯ <- ПРИРОДА <- РІД.
Григорій Многогрішний є абсолютним центром оповіді. Основними персонажі
стають тільки з огляду на безпосередні взаємини з ним: Сірки, тигр, Медвин. Усі дійові
особи розподіляються на три групи: українці, себто представники роду, які в той же

12. 12
час існують в єдності з природою(Морози, Мокієнко, Вася Потаюк, Тищенко, гульвіси у
вагоні-ресторані); діти природи:тварини(ізюбр та тигр), мешканцітайги — росіянин-
мисливець Макаров та тубільці — Пятро Дядоров, Інокентій Павлович, Кім-Ґі-Сун;
представники тоталітарної цивілізації: реальні («Тихоокеанський експрес № 1»,
Медвин, Фійона) та нереальні (видіння БАМЛАГу), які виникають і щезають, мов
привиди — арештантські потяги («дракон» та етап), колони арештантів на
прокладанні магістралі, бараки на ріці Бікін. На рівні образів головний конфлікт твору
проявляється в намаганні цивілізації підкорити первісну природу і знищити її дійсних
мешканців (тубільців та українців). Новонароджений герой Многогрішний перемагає
Медвина, а, одружившись із дочкою «короля нетрів», стає повноправним хазяїном
тайги й відтепер його втеча до Маньчжурії — не відступ, а початок визвольної
боротьби за свою землю і народ.
Актом справедливостіі визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно
в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої держави − Державної премії України
імені Тараса Шевченка.
У присвятідо поеми "Аве Марія" з'являється таке звернення: "Вічним бунтарям і
протестантам,всім, хто родивсярабом і не хоче бути ним, всім скривдженим,
зборканим ісвоїй бідній матері крик свого серцяприсвячує автор".
Про період арештів, ув'язнень, концтаборів, утеч згадує сам письменник, бо і навколо
цих драматичних подій нагромадилися легенди: "У 1932 році був заарештований за
політичний (самостійницький український)ухил в літературі й політицій
ув'язнений в харківській т. зв. "внутрішній тюрмі" ГПУ, де пробув 11 місяців в
камерісамотньогоув'язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів.
Присуд відбував в таборахтак званогоБАМЛАГу. Термінуне добув, в 1937 році
втік. Був повторно заарештований на початку 1938року й сидіву харківській
в'язниці УГБ − НКВД на Холодній горі. Сидів 2 роки й 7 місяців. Був звільнений у
1940 роцівосени під нагляд у зв'язку з тяжкою хворобою легенів, а головне, згідно з
формуляром тимчасового звільнення, "за недостатністюматеріалівдляповторного
засудження".Умовне звільненнябуло обмеженемісцемперебування,з якого не мав
права виїхати, − це м. Охтирка, де й застала меневійна. До війни кілька місяців
працюваву Охтирськомудержавномутеатрі декоратором.Післявибуху війни
перебувавна фронті як "народний ополченець" ізалишивсяв німецькомузапіллі.
За німців працювавредактором українськоїгазети "Голос Охтиршини". У 1942 p.
мав бути розстріляний згідно з німецьким курсом щодо українськоїнаціональної
інтелігенції, але випадково врятувався..."
РІД + ПРИРОДА -> ТОТАЛІТАРНА

13. 13
ЦИВІЛІЗАЦІЯ
з’єдинення підкорення знищення
Сірки тигр майор Медвин
|____________________________|
«НОВА УКРАЇНА»
ВТЕЧА ПЕРЕМОЖЕНОГО:
ЦИВІЛІЗАЦІЯ -> ПРИРОДА -> РІД.
ПОВЕРНЕННЯ ПЕРЕМОЖЦЯ:
ЦИВІЛІЗАЦІЯ <- ПРИРОДА <- РІД.
Григорій Многогрішний є абсолютним центром оповіді. Основними персонажі
стають тільки з огляду на безпосередні взаємини з ним: Сірки, тигр, Медвин. Усі дійові
особи розподіляються на три групи: українці, себто представники роду, які в той же
час існують в єдності з природою(Морози, Мокієнко, Вася Потаюк, Тищенко, гульвіси у
вагоні-ресторані); діти природи:тварини(ізюбр та тигр), мешканцітайги — росіянин-
мисливець Макаров та тубільці — Пятро Дядоров, Інокентій Павлович, Кім-Ґі-Сун;
представники тоталітарної цивілізації: реальні («Тихоокеанський експрес № 1»,
Медвин, Фійона) та нереальні (видіння БАМЛАГу), які виникають і щезають, мов
привиди — арештантські потяги («дракон» та етап), колони арештантів на
прокладанні магістралі, бараки на ріці Бікін. На рівні образів головний конфлікт твору
проявляється в намаганні цивілізації підкорити первісну природу і знищити її дійсних
мешканців (тубільців та українців). Новонароджений герой Многогрішний перемагає
Медвина, а, одружившись із дочкою «короля нетрів», стає повноправним хазяїном
тайги й відтепер його втеча до Маньчжурії — не відступ, а початок визвольної
боротьби за свою землю і народ.