вк

1. ДОДАТКИ
Додаток А
Дисципліна: Українська література
Спеціальність: Ветеринарна медицина
ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 43
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Юрій Яновський. Творча біографія митця.
Роман «Вершники». Ідея протиставлення загальнолюдських
вартостей класовим у новелі «Подвійне коло»
МЕТА.
Навчальна складова:
ознайомити студентів із творчою біографією Юрія Яновського,
місцем письменника в розвитку української літератури, жанровою
своєрідністю роману «Вершники»; розкрити трагедію роду Половців
за новелою «Подвійне коло»;
Розвивальна складова:
навчати студентів самостійно аналізувати і систематизувати біографічний
матеріал; розвивати навички виразного та вдумливого читання, аналізу
новел; висловлювати власні думки та робити висновки з приводу
прочитаного та дослідженого матеріалу;
Виховна складова:
виховувати інтерес до творчості письменника; сприяти вихованню
поваги до роду й народу, до духовної пам’яті та загальнолюдських
цінностей.
Вид ( форма) заняття: комбіноване (вивчення нового матеріалу).
Методи навчання: розповідь, бесіда, елементи аналізу
Матеріально-технічне забезпечення, ТЗН:
https://padlet.com/veli4ko.switlana «Народжений в степах
Компаніївщини», виставка творів Ю. Яновського, документальної,
художньої та публіцистичної літератури про письменника
Література:

2. ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційна частина
II. Актуалізація опорних знань
1. Пригадайте жанрове й стильове оновлення прози 20-х років ХХ
століття. Назвіть найвідоміші стильові течії.
2. Назвіть твори новелістів 20-х років, визначте їх тематику.
3. Які жанрові різновиди роману розвивалися в цей час? Які
проблеми порушували?
4. Чому український роман став «дзеркалом життя»? Чим ці твори
співзвучні нашій добі?
III. Повідомлення теми, формування мети та основних
завдань
IV. Мотивація навчальної діяльності
V. План заняття:
1. Юрій Яновський(1902-1954). Творчабіографія митця.
Романтичність світовідчуття й стилю в ранній творчості.
2. Трагедія родуПоловців за романом Ю.Яновського «Вершники»
(новела «Подвійне коло»).
VI. Сприйняття й засвоєння студентами навчального матеріалу

3. 1. Вступне слово
Складний і важкий, іноді й суперечливий творчий шлях
пройшов Юрій Яновський, шлях, будні якого були сповнені
пристрасної творчості й горіння. Девізом його стали крилаті слова
Еміля Золя: «Ні дня без рядка». Ключ до справжнього розуміння і
злетів, і протиріч, та й деяких творчих невдач Яновського — у
сумлінному вивченні його спадщини. Максим Рильський у статті
«Правда завжди правда», присвяченій пам'яті письменника, закликав
«при ясному денному світлі уважно переглянути всю творчість
Яновського, — не для того, щоб її таки всю прийняти й визнати
бездоганною, не для того, щоб канонізувати й поставити поза
критикою деякі окремі, особливо ранні, твори письменника, а для
того, щоб над іменем нашого видатного майстра й чесного
громадянина засіяло в усій своїй красі сонце правди».
3. Розгляд виставки творів письменника та
документальної, публіцистичної літератури про нього
https://www.thinglink.com/scene/876572015589326848
3. Вивчення біографії Ю. І. Яновського
Основні дати життя й творчості
1902 року, 27 серпня у селі Майєрове Єлисаветградського
повіту Херсонської губернії (нині Компаніївський район
Кіровоградської області) у хліборобській родині Івана
Миколайовича та Марії Мусіївни Яновських народився син
Григорій, якого згодом стали називати Юрієм.
1909 р. — вступив до церковно-приходської школи в с.
Майєровому, через рік — до земської в селі Нечаївці.
1911 р., серпень — зарахований до Єлисаветградського
реального училища.

4. 1918–1919 рр. — боєць добровільної санітарної дружини в місті
Єлисавет граді, бере активну участь у боях проти банди
Никифорової.
1920 р. — інструктор Єлисаветградсього повітового
статистичного бюро та інспектор карткової системи продовольчого
комітету.
1921 р. — інспектор Елисаветградської повітової робітничо-
селянської інспекції.
1922 р. — завідуючий відділом адмінсектора при
Елисаветградському міськвиконкомі; 4 червня — у київській газеті
«Пролетарська правда» з'являється перша публікація — вірш
російською мовою «Море» під псевдонімом Ней.
1922–1925 рр. — студент Київського політехнічного інституту.
1924 р., 17 лютого — у київській газеті «Більшовик» з'являється
перша публікація українською мовою — вірш «Дзвін» під
псевдонімом Юрій Ней.
1924 р., 2 березня — у тій же газеті друкується перше
оповідання «А потім німці тікали».
1925 р. — у Харкові (видавництво «Книгоспілка») виходить
перша книга — збірка оповідань «Мамутові бивні»; жовтень —
переїзд до Харкова, знайомство з В. Блакитним, О. Довженком,
Остапом Вишнею, П. Тичиною, М. Кулішем.
1925–1927 рр. — редактор ВУФКУ, головний редактор Одеської
кінофабрики.
1927 р. — у журналі «Вапліте» (№ 3) друкується повість
«Байгород».
1928 р. — виходить книга поезій «Прекрасна Ут» і роман
«Майстер корабля».
1930 р. — виходить роман «Чотири шаблі».
1932 р. — з'являється друком перша п'єса «Завойовники».
1935 р. — друкується роман «Вершники» спочатку в перекладі
російською мовою в журналі «Знамя» та «Роман-газеті» (Москва),
потім у Держлітвидаві України.
1937 р. — у театрах Москви, Ленінграда, Харкова та інших міст
з успіхом іде п'єса «Дума про Британку».
1939 р. — переїзд на постійне проживання до Києва; 31 січня —
нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1941 р., 3 вересня — у газеті «За Радянську Україну»
друкується перша новела воєнного часу «Коваль».
1941–1946 рр. — відповідальний редактор журналу «Українська
література» (з січня 1946 р. — «Вітчизна»).
1942 р. — виходять збірки оповідань: в Уфі — «Американський
кум» та «Генерал Макодзьба», у Саратові — «Новели».
1945 р., листопад — 1946 р., березень — спеціальний
кореспондент газети «Правда України» на Нюрнберзькому процесі.
1947 р. — у журналі «Дніпро» (№ 4–5) друкується роман «Жива
вода».

5. 1948 р., квітень — за цикл «Київські оповідання»,
опублікований у журналі «Знамя», присуджено Державну премію
СРСР.
1954 р., 16 лютого — прем'єра п'єси «Дочка прокурора» на сцені
Київського драматичного театру ім. Лесі Українки.
1954 р., 25 лютого — помер Ю. І. Яновський. Похований у
Києві на Байковому кладовищі.
4. Створення портфоліо письменника
5. Висловлювання відомих людей про Юрія Яновського
6. Творчий доробок митця
Ю. Яновський залишив нам багатожанрову спадщину: 70 новел,
оповідань, чимало поезій, повість, чотири романи, сім п'єс (деякі
успішно ставилися театрами), а ще кіносценарії, публіцистика.
Його справедливо називають сміливим новатором в українській
літературі XX ст. Він — один із найяскравіших представників
неоромантичної течії в ній. У царині як змісту, так і форми
художніх творів ніколи не прагнув ходити чужими стежками,
відкидав усталені схеми, банальності, трафарети.
Уже перші збірки новел Ю. Яновського «Мамутові бивні»
(1925), «Кров землі» (1927) разом із творами М. Хвильового, Г.
Косинки, В. Підмогильного та ін. підтвердили відхід нової хвилі
української літератури від народницько-просвітницьких традицій
XIX, а почасти й початку XX ст. Поза сумнівом, на них позначився
вплив футуризму й кіностилістики нової музи, що вабила до себе і
Яновського. Сюжетами новел «Мамутові бивні», «Історія
попільниці», «Роман Ма», «Туз і перстень», «Кров землі» керує
смілива авторська думка, хоч у цілому вони досить банальні й
поширені на ті часи.
Серед ранніх творів Ю. Яновського — новела «Поворот» (1927),
надрукована вперше тільки 1967 р. У романтичному стилі написана
повість «Байгород», яка створювалася 1927 р. в Одесі, «коли
спогади юнацтва підступили клубком до його горлянки. Авторові
нашому здавалося тоді, що море витікає з берегів і широкою водою
тече в степи, переламуючись, перегинаючись через обрій», — так
пояснено задум у «Коментарях до знижок…».
Роман «Майстер корабля» (1928) — абсолютно новаторський за
змістом і формою твір в українській літературі. Яновський
осмислює роль творчої інтелігенції, власне, еліти суспільства у
формуванні й становленні світогляду нової доби — тема, що постала
на вістрі інтересу багатьох тогочасних письменників.
У романі «Чотири шаблі» (1931) показано могутню стихію
національно-визвольного руху в Україні в революційний час та його
трагічні наслідки. Така тема в українській літературі була порушена
вперше. Твір складається із семи розділів (пісень). Таким чином,
письменник започаткував в українській літературі новий різновид
роману — роман у новелах.

6. Після появи 1935 р. роману в новелах «Вершники» письменник
став досить відомим. Цей твір узагалі протягом до вгого часу
вважався вершинним здобутком митця. «В цій невеликій книжці
закладено три роки роботи, три роки всіляких думок і
самовідчувань, усяких життєвих умов», — читаємо в записниках
автора. У ньому розповідається про братовбивчу війну в Україні
1919 р., яка стала початком трагедій, що випали на долю
українського народу після революції 1917 р.
Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем, його
приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні ситуації,
у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Його манера
письма позначена суб'єктивною стихією: вибухом емоцій,
патетикою, виведенням «назовні» авторськими симпатіями та
антипатіями. Він був тонким стилістом з особливим чуттям слова,
його відтінків і нюансів. Сам письменник назвав себе поетом, який
інколи пише прозу.
Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав
себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж
ступаючи, у далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу із хлібом
окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі
на плечах лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку,
коли розв'яжеш торбу і з'їси хліба з цибулиною, чи дасть вона тобі
мужність і радість, щирий захват і приємний біль мудрості?». У цих
словах не тільки естетична програма письменника. Це — девіз його
життя. Твори письменника й сьогодні захоплюють читачів, уселяють
у них мужність, приносять незвичайну радість, щирий захват.
8. Робота над романом «Вершники»
«Вершники» — перлина творчості Ю. Яновського. П. Г. Тичина
сказав, що саме цим романом новітня українська література склала
екзамен на атестат зрілості. Тема громадянської війни постає у творі
по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує
трагедію цілої родини Половців, яких революція розкидала по різні
ідеологічні фронти.
Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна
майстерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно
завершених новел («Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в
морі», «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, командир
полку», «Шлях армій», «Адаменко»), які в сукупності передають
панораму періоду громадянської війни.
«Вершники» — новелістичний роман.
9. Теорія літератури
Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр,
найбільш поширений у ХVІІІ–ХХ ст.; великий за обсягом, складний
за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події,
глибоко розкривається історія формування характерів багатьох
персонажів.

7. Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за
обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з
несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою
дією.
Роман у новелах — складний за побудовою і великий за
розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві
події певної епохи; складається з окремих новел, об'єднаних
спільним задумом.
Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і
просторочасові форми її існування.
Художній простір і час є відтворенням, ідеальним простором і
часопросторові. Простір і час у мистецтві — це універсальні
визначення художнього образу.
Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є
художньовідображеним простором і має естетичний зміст. Митець у
своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує
певний художній простір, у якому відбуваються події. Цей простір
може бути великим і охоплювати кілька країн або виходити за межі
земної планети, або ж навіть звужуватися до тісних меж однієї
кімнати.
Художній час є способом існування мистецтва, одним із засобів
оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтворення
та творення, збереження та перетворення. У ХХ ст. відбуваються
суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна)
форма композиції літературних творів. Майже одночасно
з'являються безсюжетна література, безпредметний живопис,
атональна музика, абстрактна скульптура.
В основу мистецтва покладена умовність зображення, оскільки
не міг би відбутися сам факт відображення дійсності, яким
передбачено відторгнення реально або ж уявно існуючих явищ і
речей шляхом їх відтворення у змалюванні, а не ототожнення з
прототипом.

8. http://LearningApps.org/display?v=pt0tdsjmk16
10. Опрацювання особливостей роману
 Роман складається з восьми композиційно й сюжетно
пов'язаних новел.
 Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.
 Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів».
 Має ознаки народної думи, героїчної поеми, новели.
 Виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах.
 Головний мотив — розпад людського роду, що почався з
революцією.
 Правдивість і типовість у відтворенні історичних подій та
змалюванні дійових осіб.
Проблеми порушені в романі
 Трагедія роду й народу.
 Розпад родини заради ідеї.
 Революція і народ.
 Політичні платформи різних партій і політичних сил.
 Відданість справі.
 Творча праця та духовні цінності.
 Проблема братовбивчої громадянської війни.
Роман розпочинається новелою «Подвійне коло». Автор зразу
вводить нас у шквал гарячих подій літа 1919 року. На степових
просторах ллється кров чотирьох братів, обдурених, осліплених
ворожими проповідями шовіністів і монархістів, націоналістів і
анархістів.
Новела «Подвійне коло» (коло інтересів класових і родинних)
— класичний зразок художнього втілення болючих роздумів митця
про непростий час в історії свого народу, коли брат убиває брата.
Той «умовний» бій у степу під Компановкою символізує собою всю
складну ситуацію в Україні під час громадянської війни. І хоча

9. врешті-решт перемагає інтернаціональний загін Івана Половця, але
емоційний акцент зовсім на іншому — автор не підтримує цю
криваву різню, хоча вона й задля нового життя.
VІІ. Підведення підсумків
1. Визначте і розтлумачте образи-символи новели «Подвійне
коло»
http://LearningApps.org/display?v=posd2i7d217
2. «Займи позицію»
Хто із братів є переможцем?
Яке символічне значення назви?
V. Домашнє завдання:
1. Виписати висловлювання відомих людей про роман «Вершники».
Прочитати новели «Дитинство», «Шаланда в морі».
2. Проаналізувати систему образів новелу «Подвійне коло».
3. Напишіть твір-мініатюру: «У чому трагедія роду Половців?»

10. Додаток Б
Дисципліна: Українська література
Спеціальність: Ветеринарна медицина
ПЛАН ЗАНЯТТЯ № 44
ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Ю. Яновський. «Дитинство». Ідея нетлінної
вартості національних основ буття. Утвердження
загальнолюдських ідеалів вірності й кохання в новелі «Шаланда
в морі»
Мета заняття:
Навчальна складова:
допомогти студентам усвідомити ідейно-художні особливості новел,
їх новаторський характер та естетичні цінності;
Розвивальна складова:
розвивати навички виразного та вдумливого читання, аналізу новел;
висловлювати власні думки та робити висновки з приводу прочитаного та
дослідженого матеріалу; визначати та пояснювати художні засоби;
Виховна складова:
сприяти вихованню поваги до національних традицій,
загальнолюдських цінностей.
Вид ( форма) заняття: комбіноване (вивчення нового матеріалу).
Методи навчання: розповідь, бесіда, елементи аналізу
Матеріально-технічне забезпечення, ТЗН:
https://padlet.com/veli4ko.switlana «Народжений в степах
Компаніївщини», https://learningapps.org/display?v=pj37f5nmk17
ХІД ЗАНЯТТЯ
I. Організаційна частина.
II. Контроль знань:
1. Що вас найбільше схвилювало при вивченні біографії Юрія
Яновського?
2. Читання студентами висловлювань відомих людей про роман
«Вершники»
Орієнтовна відповідь
 «Заслуга «Вершників» перед нашою літературою дуже велика.
Безсмертна героїка громадянської війни була поставлена на
національний ґрунт, висвітлена як народна українська героїка.
Твір Яновського посилив нашу увагу до відтворення народного
характеру, його провідних позитивних рис» (Л. Новиченко).
 «Вихід у світ його «Вершників» — а вони вийшли майже
одночасно й українською, і російською мовами — став святом
для Юрія та для всієї літератури. Свято не прийшло без холодної
пронизливості нудних і безпідставних закидів і причіпок, але
вони примушені були, вражені фактом безсумнівної великої
ідейно-художньої цінності нового твору Яновського, поступово,
хоч і несамохіть, вщухати» (Микола Бажан).

11.  «Вершники» — потрясли. Вражав кожний образ, кожна фраза,
кожне так вдало й точно вжите слово. Творчість Яновського для
мене стала яскравим і привабливим маяком» (Юрій Збанацький).
 «У «Вершниках» точність підмінялась картинністю. Усе тут було
мальовниче і гарне: степ, море, села і люди. Власне кажучи, це
були не люди, а богатирі, викувані на зразок перуанської
троянди з одного куска металу» (Микола Ушаков).
 «У «Вершниках» творилась нова образність, нова барвами,
ритмікою, мелодикою. Образність, що була б неможлива раніш.
Тільки співець нового часу міг побачити й розгледіти їх, оті
небесні споруди, оті неймовірні й невловні, з самого повітря лиш
зіткані, з блакиті неба змуровані вежі, на тлі яких безстрашні
витязі революції схрестили шаблі у двобої з минулим» (Олесь
Гончар).
 «Гарячим подихом боротьби, ласкавим степовим сонцем віє й
досі із сторінок «Вершників»: звеличені пензлем художника,
височать постаті героїв громадянської війни, як вікопомні
пам'ятки недалекої і славної минувшини» (Микола Ушаков).
3. У яких літературних жанрах працював Ю.Яновський? Назвіть
його знакові твори.
4. Окресліть тематику творів письменника.
5. До якого жанрового різновиду належить роман «Вершники»?
У чому особливості такого твору?
6. Чи можна братовбивство виправдати якоюсь високою і
благородною ідеєю?
Зачитати твори-мініатюри «У чому трагедія роду Половців?»
7. Тестові завдання
http://LearningApps.org/display?v=pj37f5nmk17
III. Актуалізація опорних знань:
1. Яка з новел не має батальних сцен, гострих соціальних
конфліктів, напружених ситуацій, а сповнена роздумами
про українське село?

12. 2. Кого автор називає другом малого чабанця Данилка?
3. За що бився Данилко із хлопцями?
4. Коли хлопчик відчув себе зовсім самотнім?
5. З якою метою автор вводить у новелу розповідь про народні
вірування?
IV. Повідомлення теми, формування мети та основних завдань
V. Мотивація навчальної діяльності
Новела «Дитинство» - це екскурс у дитинство Данилка Чабана,
життя якого уособлює шлях українського народу, роду
«непосидючого», який «козакував і землю обробляв».
VI.План заняття
1. Ідея нетлінної вартості національних основ буття в новелі
«Дитинство».
2. Сюжетна лінія новели, слухові і зорові образи.
3. Утвердження загальнолюдських ідеалів вірності й кохання в новелі
«Шаланда в морі ”.
VII. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Бесіда за запитаннями
Що здалося зворушливим, незрозумілим у новелах?
Яке ідейне навантаження пейзажних картин?
2. Аналіз новели «Дитинство»
1. Визначте провідну думку твору.
Провідна думка розділу підкреслюється розповіддю старого
Данила про повстання в селі Турбаях 1789 року. Прадід навчає
правнука не коритися долі, виховує в малому Данилові одвічне
прагнення до волі, до боротьби за краще життя. «І ми з роду турбаїв,
не були кріпаками з роду-віку, і Данило хай не буде» — так закінчує
свою розповідь про турбаївців прадід Данило. Його велична постать
нагадує героїв українських дум та казок, у яких узагальнюється
віковий життєвий досвід народу, утверджується його невичерпна
мудрість і оптимізм.
2. Які образи сприяють емоційному наснаженню твору?
Слухові й зорові образи творять справжню симфонію
українського степу. І той степ чи не найбільша радість у житті
Данила, бо дитинство його вщерть сповнене гіркоти злиднів, горя й
смутку: «Його смалило сонце та обпікав вітер, і завше йому хотілося
їсти, бо народився в бідній хаті, і першим спогадом дитинства був
степ». Але холод, голод, злидні не такі страшні, коли поруч добрі й
лагідні люди. Ось і мати, від якої часто перепадало малому
хлопцеві. Усе село її запрошувало, щоб до свят розмалювала піч або
хату. Навіть батько, який щодня заливає горілкою свої злидні,
чарував людей співом.
А поруч із Данилком мудрий прадід Данило, який знав усе: і
коли риба краще ловиться, і коли бджоли більше меду кладуть, де
ластівки зимують, що треба робити, коли перший грім ударить, коли
з'явиться голубий ряст, і яка квітка на яку користь. Бути
спостережливим, людяним, добрим навчається малий Данилко у

13. прадіда. Западають у його душу гайдамацькі й козацькі пісні, казки
й легенди. І росте хлопець розумним і допитливим. Волелюбність,
життєстверджуючий оптимізм народу живив юне серце, і воно
згодом повстало проти кривди.
Усе дитинство Данилка переплелося з чарівними обрядами й
звичаями, прошуміло серед казок та пісень, убираючи незламний
дух і стійкість трудового народу, віру в краще майбутнє.
3. Проаналізуйте сюжетну лінію новели.
Новела «Дитинство» не має єдиної наскрізної сюжетної лінії.
Розділ складається з окремих пейзажних і побутових епізодів.
Письменник щедро використав багаті фольклорні джерела,
майстерно відтворив народні звичаї, побут, нужденне й злидарське
життя закріпаченого трудового люду України, його велич і незламну
духовну силу. Філософське кредо новели — у ствердженні
невмирущості й волелюбності людської гідності. Мандрівка прадіда
з правнуком у степ, до моря символізує шукання світлої долі: вони
«ішли великий день і все панською землею», і прадід по дорозі
розкриває перед малим Данилкою могутність народу, пророчить
йому чудове майбутнє.
Несподівана смерть прадіда серед квітучого степу дає
Данилкові відчути себе самотнім, але не зупиняє його спраги до
життя. «Топчи землю, синок», — такими були останні слова
мудрого старого, звернені до нащадка його роду. Оспівування
міцних родових традицій, гуманістичного сприйняття буття,
здорового існування людини на землі стає провідним для
письменника.
4. Пошуково-дослідницька робота «Узагальнений образ
степовиків»
(схематично)
3. Аналіз новели «Шаланда в морі»
Розгляд новели «Шаланда в морі» можна розпочати зі слів О.
Бабишкіна, який писав, що це «новела про вірність, про щастя
кохання, про безмір людських почуттів, про вболівання з а артільні
справи, а найбільше — про людську витривалість, якій першою
підмогою ота вірність, і засновані на ній найкращі, найшляхетніші
людські почуття — кохання, материнство, звитяжність, відданість
Вітчизні».
1. Охарактеризуйте образ Мусія Половця.
Мусій Половець — прекрасний зовнішньо й внутрішньо. Це —
сильна, вольова, загартована фізично людина. Він наділений
найблагороднішими рисами характеру: сміливістю, людяністю,
мудрістю й працьовитістю.
Новела від перших до останніх рядків тримає читача в
напруженні. Нас непокоїть шторм, хвилює доля шаланди в морі,
жахає, що там, далеко від берега, от-от її переверне й поглине
розбурхана стихія. Напруження збільшується тому, що в шаланді
рибалка Мусій Половець має доставити в селище Чубенка. Коли

14. Мусій бачить, що той не залишить його, він робить вигляд, що
потопає, і це врятовує і Чубенка, і артільну шаланду.
«Наша артіль бідна, сказав старий, — і кидати шаланди в морі
не годиться. Я — голова артілі, то мусив і рятувати, а Чубенко,
мабуть, доплив добре, здоровий і завзятий, ніяк не хотів плисти без
мене, аж поки я не пірнув під перекинуту шаланду, а він усе гукає та
все пірнає, шукаючи мене».
Скільки в цьому вчинкові, у цих словах людяної вдачі старого
Половця, як справді яскраво й неповторно передав Яновський такі
риси його характеру, як хоробрість, працьовитість, мудрість.
2. Опрацюйте тлумачний словник.
Трамонтан — холодний вітер північного й північно-східного
напрямку.
Шаланда — невелике вітрильне риболовне судно.
Артіль — основна форма виробничого об'єднання громадян для
проведення колективного господарства.
3. Передайте психологічну напруженість часу через розкриття
образу Половчихи.
У новелі «Шаланда в морі» письменник змальовує образ жінки в
чеканні, образ люблячої матері, образ дружини, яка вічно чекає
чоловіка з моря.
«Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на
морі розходилися хвилі… все показувало, що незабаром ревтиме й
справжній штормило», коли вийшла на берег стара Половчиха
виглядати свого Мусія з моря. Небагатьма штрихами змальовує
письменник зовнішність жінки: «вона була висока та сувора, як у
пісні», «одежа на ній віялась, мов на кам'яній».Та багатющий світ
внутрішніх переживань передає Ю. Яновський. Половчиха походила
з «доброго рибальського роду», після одруження стала «до бою за
життя, за рибу, стала поруч Мусія». Цими словами автор показує
рівність в українській родині, побудованій на взаємному коханні й
повазі до своєї пари. Хоч і дивувалися люди, що знайшла видна
дівка у непоказному дофінівському хлопці, нижчому від неї на цілу
голову.
Калатає серце старої Половчихи, боїться за любого Мусія, ладне
вискочити з грудей, та виривається з них тільки мовчазне голосіння:
«Ой, пішов ти в море, Мусієчку… та й слід твій солона вода змила.
Та коли б я знала та бачила, я б той слідок долонями приг ортала та
до берега тебе покликала… Ой, подми, вітре-трамонтане, оджени в
море негоду та оджени й тумани, а я стоятиму тут самотня до краю,
і хоч би з мене дерево стало, то я б усіма вітами над морем махала й
листям би шуміла». У створенні цього образу відчутні традиції
народних дум та історичних пісень, поетичних легенд і переказів,
«Слова о полку Ігоревім». Як і Ярославна в Путивлі на валу, ладна
була б вона полетіти до Мусія, сили свої віддати, допомогти,
«крикнути й покликати» чоловіка. Туга, але не роз пач, огорнули
вірне, любляче жіноче серце.

15. Любов робить із Половчихи «маяк невгасимої сили», який
указує путь Мусію додому. Сильна духом жінка не втрачає віри в те,
що ще побачить свого чоловіка. Навіть коли «натовп рибалок
поздіймав шапки», шануючи пам'ять про славетного голову артілі, і
тоді не пустила сльози Половчиха, не заголосила. І море кориться
такій силі духу: виносить напівзамерзлого «її Мусієчка», який не
про своє життя вболіває, а турбується про добробут артілі.
Незважаючи на те, що «мати стояла на чолі родини, стояла, мов
скеля в штормі», у неї ніжне серце й вразлива душа. «Преніжно
обнявшись», поверталося додому подружжя, так, як ходили все
життя.
Розкривається образ Половчихи і як люблячої матері. Народила
вона п'ять синів, виростила, і хоч не всі стали на правильну путь,
усіх любить матір: і ледащого Андрія, який вдався у дядька Сидора,
і Панаса, що «привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і
коньяк» (він найдорожчим був матері, бо важко його народжувала),
й артиста Оверка, й Сашка, й Івана, який «працює на заводі і робить
революцію». Передчуває материнська душа смерть синів і болить за
ними.
Видатний письменник, романтик Юрій Яновський талановито,
усебічно змалював образ жінки, її внутрішній світ, її сильну душу і
непохитну любов. Образу старої Половчихи надав він величності й
романтичної піднесеності, через що новела сприймається як дума
про горе жінки, як гімн її витривалості, вірності й вічної любові.
VIII. Підсумок
Літературна вікторина

16. https://drive.google.com/open?id=1Ax6nSWVvAVYiSsD0RwV3QMJ
PQ3b9K8dzxXE6juKgDMw
Результати