Віртуальна виставка-портрет

1. Володимир Сосюра.
«Люби свій край, всю душу солов'їну
і серця жар йому віддай»
Віртуальна виставка-портрет
НБ СНУ ім.В.Даля

2. 6 січня 2018 року виповнилося 120 років від дня народження нашого
земляка, українського письменника, поета-лірика ХХ століття, автора понад
80 збірок поезій, поем, роману «Третя Рота», козака Армії УНР - Володимира
Миколайовича Сосюри, дитячі та юнацькі роки якого пройшли в селі
Верхнє, нині межа міста Лисичанська.
(1898-1965)

3. Чарівні й загадкові прості образи переповнювали
його щомиті, рвали душу з душі, розлітаючись
кольоровими світами радості й печалі .
В. Моринець
Як не можна уявити весни без березневої безпосередньості,
а осені без вересневої щедрості, так не можна уявити нашої
поезії без Володимира Сосюри.
М. Бажан
Сосюра як глибинно-бентежний березень та
замріяно прозорий вересень.
М. Стельмах

4. З творчістю Володимира Сосюри українська література поповнилась новими
темами героїчної і трагічної боротьби нашого народу за краще життя,
збагатилась зразками високої громадянської й інтимної лірики, образами і
картинами індустріальної України, її людей.
Двадцятилітнім Сосюра вступив до гайдамацького полку УНР. Тоді на Донбасі
більшовики та червоногвардійці були всім чужі, як і німці. Хлопці-шахтарі
записувалися в козаки.
Сосюра воював в Українській Народній Армії Петлюри взимку 1918 до осені
1919 року, до того, як був узятий в полон Добровольчою армією Денікіна. Він
був засуджений до смерті, але вдалося втекти. Пізніше, після того, як армія
УНР була розбита, він вступив у Червону Армію. Сосюра перейшов до
більшовиків у 1-й Чорноморський полк Червоної Армії 1920-го в Одесі. Полк
ходив під синьо-жовтим прапором, бо тоді більшовики ще боялися українців.
«Ми пройшли золотими ланами, крізь огонь і синяву пройшли, та навіки,
навіки за нами – оселедець, погони та шлик». Пізніше В Сосюра згадував, як
вони з Євгеном Маланюком крали яблука в саду у Петлюри.
Усю війну Володька був закоханий у молоду синьооку польку Констанцію, за
яку козак-суперник мало не зарубав Сосюру. За ту війну він двічі міг бути
зарубаний і двічі розстріляний: і денікінцями, і більшовиками.

5. Молоді роки

6. У 30-их роках, коли в Україну прийшли голод і репресії, Володимир
Миколайович Сосюра змушений відступити від ідейних творів. Це йому не
давало покою, що й призвело до психічного розладу, але все ж поет
творив. Він майже єдиний і до того ж майже перший, підняв літературні
напрямки: любовна лірика та інтим.
У 1936 році поета знову приймають до Спілки радянських письменників (у
1934 був виключений «за націоналістичі ухили»).
І це тривало до другої світової війни, коли Сосюра пішов в лави військових.
З 1942 по 1944 р., він працює воєнним кореспондентом, підсилює бойовий
дух армії. Це дало народу інші твори, котрі додавали боротьби, казали, що
треба жити, водночас – любити. Володимир Сосюра не відходив від
любовної лірики і надалі, часто показуючи нові і нові добірки поетичної
любові.
В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за
патріотичну поезію «Любіть Україну».
Помер 8 січня 1965 року після другого інфаркту. Похований на Байковому
кладовищі у Києві.

7. Офіційно Володимир Сосюра був одружений тричі.
Вперше В. Сосюра одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній під час
навчання в Харкові, коли обидва були ще студентами (їй поет присвятив одну
зі своїх найвідоміших віршів «Так ніхто не кохав…»). До цього переконана
більшовичка Віра служила комісаром в одному з ескадронів Червоної армії,
брала участь в штурмі Перекопу. Вона народила Сосюрі двох синів. Шлюб
розпався через шовіністичні погляди Віри. Її дратувало, що чоловік - патріот
України. Сосюра написав з цього приводу такі рядки: «Ми з тобою зійшлися
в маю, ще не знав я, що значить ідея. Ти й тоді Україну мою не любила,
сміялася з неї». Після розлучення Берзіна тривалий час не дозволяла синам
зустрічатися з батьком.
Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них
народився син Володимир. У 1949 р.
Син розповідав: «Доля звела їх навесні 1931 року в місті Сталіно (нині
Донецьк). Батько приїхав туди в «Шевченківські дні» читати перед публікою
вірші. Мама - Марія Данилова - після закінчення в Києві балетної студії жила
в Сталіно, працювала артисткою вокально-інструментальної капели.
Особисте життя

8. Молодий поет Володимир Сосюра побачив її на сцені в вишиванці, коли
вона виконувала «Заповіт». Марія була на 12 років молодша за
Володимира, але це не завадило їх любові. Роман був блискавичним: вже
через кілька днів після знайомства батько зробив пропозицію, і батьки
відразу ж розписалися.
Життя їхнє було бурхливо-скандальне. Та можливо, це все-таки була
любов — бо інакше буде незрозумілим усе інше, що сталося з ними.
1942 року він дізнався, що Марія — агент НКВД і змушена доносити на
нього та його знайомих. Однак не покинув її.
У 1949 році Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення
державної таємниці і заслали до Казахстану.
Поки жінка була в таборах, Сосюра розлучився з нею і одружився на 26-
річній друкарці Літфонду. Незабаром після смерті Сталіна Марію
відпустили (вона відсиділа п'ять років). Вона знала, що у чоловіка нова
сім'я, тому, повернувшись до Києва, поїхала до своєї сестри Серафими
Гаврилівни, яка жила на вулиці Горького. Серафима зателефонувала
Сосюрі і повідомила, що Марія на свободі і зупинилася у неї. Син Сосюри
розповідав: «Батько примчав і поніс маму (вона стала в таборі
неймовірно худенькою - шкіра та кістки) додому на руках. Незабаром
вони знову стали чоловіком і дружиною. Мама не дуже-то багато
розповідала мені про пережите за п'ять років в таборах - берегла мене. Її
повністю реабілітували».

9. В.Сосюра з дружиною
Марією Гаврилівною.
Фото кінця 40-х років
1931 р.
В Сосюра з сином Володимиром.

10. Перший вірш (російською мовою) надрукував 1917. В архівах збереглися
недруковані вірші Сосюри (українською мовою), писані за його
перебування в Армії УНР, але перша збірка «Поезії» вийшла 1921, а
раптову славу принесла йому революційно-романтична поема «Червона
зима» (1922), визнана за найвидатніший зразок поетичного епосу
громадянської війни в Україні. Уже в перших збірках Сосюра виявив себе
найсильнішим ліриком в українській поезії своєї доби. Його співучі й
повні незглибної ліричної стихії поезії вражають задушевністю,
революційним запалом і пристрастю інтимних почувань. Основні
джерела, якими живилася лірика Сосюри (народна творчість, Тарас
Шевченко і пізніші лірики), перетопилися в його поезії на оригінальний
стиль, позначений класичною простотою вірша, співучістю і романтичним
піднесенням.
У 1920-30-х роках Сосюра став дуже популярним, але його ідеологічні
прихильності були порвані між патріотичними почуттями до України, і до
Радянського Союзу з його часто мінливими ідеологіями. Він часто був у
конфлікті з комуністичною партією, членом якої був з 1920, двічі був
виключений за "націоналістичним відтінком", він навіть змушений був
пройти "перевиховання" на заводі в 1930-1931 роках.
Сторінки творчості

11. Багато віршів Сосюри були опубліковані. В поезії Сосюри знайшли
відображення і суперечності його доби: типова для українського
інтелігента 20-их років неможливість поєднати відданість більшовицькій
революції з почуттям національного обов'язку: поема про внутрішнє
роздвоєння («комунар і націоналіст») «Два Володьки» (1930), відразу по
виході заборонена збірка «Серце» (1931). Попри заборони, у творчості
Сосюри того часу потужно пробивається мотив українського патріотизму
(недрукована поема «Махно», відома лише в уривках «Мазепа», 1930).
За «націоналістичні ухили» у 1934р. поета виключають з партії та зі
Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише,
займається поетичними перекладами. 1936 р. Сосюру все-таки знову
приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і
надій він повертається до роботи. Наступних років з'являються збірки
«Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).
У 1948 році поет був удостоєний вищих нагород Сталінської премії, але
потім в 1951 він знову зазнав гострих нападів критики, приводом до чого
була стаття в газеті «Правда», яка обвинувачувала Сосюру у
«буржуазному націоналізмі» за його вірші «Любіть Україну», написану
1944 р.

12. Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

13. Твори • романи Сосюри:
Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)
Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)
• поеми Сосюри:
1917 рік (1921)
Віра (1923)
Вітчизна (1949)
Володька (лютий 1943)
Вчителька (1928–1929)
Галичанка (1931)
Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
Мазепа (1929 — 1959, була в списку заборонених творів)
Минуле (1930)
Оксана (1922)
Розгром Розстріляне безсмертя (1960)
Студентка (1947)
Червона зима
• вірші Сосюри:
Білі акації будуть цвісти
Васильки
Вода десь точить білий камінь
Люблю весну, та хто її не любить
Любіть Україну (1944)
Як я люблю тебе, мій краю вугляний
… та багато інших.

14. Більше читати тут:
1. Безсмертний-Анзіміров А. Володимир Сосюра [Електронний ресурс] / Андрій
Безсмертний-Анзіміров // Ukraine Incognita. — Електрон. текст. дані. — Режим
доступу : http://incognita.day.kiev.ua/volodymyr-sosiura.html. — Заголовок з
екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
2. Біографія Володимира Сосюри [Електронний ресурс] // OnlyArt / Біографії
українських поетів та письменників. — Електрон. текст. дані. — Режим доступу
: https://onlyart.org.ua. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
3. Відомі Українці Донбасу: Володимир Сосюра [Електронний ресурс] //
Бахмутские Ведомости - Блог жизни Бахмута. — Електрон. текст. дані. —
Режим доступу : https://bakhmut.wordpress.com/2014/07/26/відомі-українці-
донбасу-володимир-со/. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
4. Володимир Сосюра [Електронний ресурс] // Ukrbooks. — Електрон. текст. дані.
— Режим доступу : http://ukrbooks.com/ua/Sosjura_Volodymyr_Mykolajovych/.
— Заголовок з екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
5. Володимир Сосюра: життєвий шлях і твори [Електронний ресурс] // Мала
сторінка. — Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
https://mala.storinka.org/володимир-сосюра-життєвий-шлях-і-твори.html,
вільний. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 27.12.2017

15. 6. «Володимир Сосюра: «Я – поет робітничої рані…» : тематичний бібліографічний
покажчик [Електронний ресурс] // МСМБ. — Електрон. текст. дані. — Режим
доступу : http://msmb.org.ua/biblioresursi/bibliografiya/osobistosti/bolodimir-
sosyura-ya-poet-robitnichoi-rani/. — Заголовок з екрана. — Дата звернення:
02.01.2018
7. Володимир Сосюра, біографія коротко [Електронний ресурс] // dovidka.biz.ua :
Довідник цікавих фактів та корисних знань. — Електрон. текст. дані. — Режим
доступу : http://dovidka.biz.ua/volodimir-sosyura-biografiya-korotko/.— Заголовок з
екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
8. Володимир Сосюра малим боявся кавунів // Gazeta.ua. — Електрон. текст. дані.
— Режим доступу : https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_volodimir-
sosyura-malim-boyavsya-kavuniv/200485. — Заголовок з екрана. — Дата
звернення: 02.01.2018
9. Ковтун А. Сосюра - патріот України [Електронний ресурс] / Аліна Ковтун //
Корреспондент.net.— Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
https://blogs.korrespondent.net/blog/2340/3365430/#1, вільний. — Заголовок з
екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
10. Осипчук И. Сын Владимира Сосюры: «Маму, вернувшуюся в Киев из сталинских
лагерей, мой отец нес домой на руках» [Електронний ресурс] / Игорь Осипчук //
«ФАКТЫ». — Електрон. текст. дані. — Режим доступу : http://fakty.ua/254027-
mamu-vernuvshuyusya-v-kiev-iz-stalinskih-lagerej-moj-otec-vladimir-sosyura-otec-
nes-domoj-na-rukah. — Заголовок з екрана. — Дата звернення: 02.01.2018

16. 11. Пам’ятають його сумчани. До 80-річчя з дня народження В.М.Сосюри
[Електронний ресурс] // Сумська МЦБС. — Електрон. текст. дані. — Режим
доступу : http://library-sumy.com/sumy/pismennik_sumy/111/776/. —
Заголовок з екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
12. Сосюра Володимир : Біографія [Електронний ресурс] // Клуб поезії. —
Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=133&type=biogr.— Заголовок з
екрана. — Дата звернення: 02.01.2018
13. Черкаська Г. «Солодке й страшне захоплення» Володимира Сосюри
[Електронний ресурс] / Ганна Черкаська // Ua Modna.— Електрон. текст. дані.
— Режим доступу : http://www.uamodna.com/articles/solodke-y-strashne-
zahoplennya-volodymyra-sosyury/. — Заголовок з екрана. — Дата звернення:
02.01.2018
14. Щасливий М. Володимир Миколайович Сосюра [Електронний ресурс] /
Микола Щасливий // Проба пера. — Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
http://probapera.org/publication/13/10133/biohrafiya-volodymyra-
mykolajovycha-sosyury.html. — Заголовок з екрана. — Дата звернення:
02.01.2018