1. ОНТОЛОГІЯ
•Форми та рівні буття
•Буття світу і надбуття Бога
• Матеріалізм та онтологічна
крадіжка

2. Форми буття
• Ідеальне буття
• Людське буття
• Тваринне буття
• Органічне буття
• Неорганічне буття

3. Діалектичні рівні буття
1. Єдине
2. Буття-небуття (суще, ідея)
3. Становлення (душа)
1. Дійсність (те що стало, тіло)
2. Вираження (смисл, явище)

4. Єдине – є надбуття
• Єдине –– до всякого буття-
небуття до всякого розрізнення і
множини.
• Єдине до суми своїх частин і не є
всі частки разом. Про єдине не
можна сказати що воно є, або
його немає –– воно є раніше за
роз’єднаність на буття і небуття.
• Все що існує є певна одиничність
і саме завдяки тому, що воно є
певна цілісна самість і
одиничність. Єдине породжує і
буття і небуття. Тому всяка ідея і
всяка річ, має і своє буття і своє
небуття.

5. Єдине – є Першопринцип
• Першопринцип неоплатонізму Єдине є
абстракція, сумарна одиничність, іменована від
Платона – Благо. (Єдине, Ум, Душа).
• Першопринцип у християнстві – Бог.
Триєдиний: Отець, Син, Дух, має одну природу і
три іпостасі (особистості)

6. Буття-небуття
Буття і небуття є взаємооберненні категорії
для конструювання різних одниничностей.
• Буття і небуття конструюють
сутність, ідею-ейдос.
• Отже буття є певна сутність. Буття має
певний образ і закон його існування.

7. Становлення
• Становлення є спосіб буття.
буття
• Буття є динаміка і становлення на фоні небуття.
Всяка одиничність розкривається тим, що вона є у
самовідношенні та у відношенні до іншого.
• Єдине дарує буттю цілісність і роздільність, єдине
дарує буттю можливість бути тотожним собі й
відрізнятися від іншого, єдине дає буттю
можливість і спокійно існувати і динамічно
співвідноситись із іншим, тобто з тим, що не є
буттям.

8. Дійсність
• Єдина ідея у своєму становленні
може збутися. Стале – це здійснений
результат смислового існування, ідея
яка отримала своє втілення.
• Тіло – це смисл даний засобами
небуття, це небуття смислу.

9. Вираз
• Тіло не тільки є, але й несе в собі ту чи
іншу ідею, виражає її. Тіло є вираз
реалізованої ідеї. Воно –– символ
ідеальної сутності, явище смислу. В тілі
немає нічого крім ідеї та небуття, в якому
воно збулося.
• У виразі тіло співвідноситься зі своєю
сутністю, повертається до свого начала,
тому воно може бути прекрасним, або
безобразним.

10. Вираз – повернення до
Начала
• У виразі відбувається вибір повернення,
символічна подоба сутності.
• Для людини це означає зрозуміти себе:
• або як частку світу одне із природних тіл
що виникло випадково, а отже і мети
власної немає
• або як частку світу, одне із природних тіл,
що виникли по божественному задуму, і
покликані до його вільної реалізації

11. Античний бог - ніхто
• Антична філософія говорить, що Єдине є бог
і все від нього йде і до нього повертається
• Єдине неоплатонізму не може ні співчувати,
ні любити, ні бажати, ні творити.
Першопринцип, архе, не творить, а з нього
просто слідує, витікає логічна структура
буття.
• Воно є холодною числовою конструкцією,
абстрактним принципом, байдужим до
людського існування, до долі всього світу.

12. Бог є Хто
• Одкровення полягає в тому, що Бог
не є щось єдине, а є хтось Єдиний.
Він один в трьох іпостасях, Він є три
особистості: Отець, Син і Дух.
• Три божественні особистості мають
іншу природу, що не належить
нашому світові.

13. Особистість розуміється
• Бог не пізнається, а розуміється як одна
особистість розуміє іншу.
• Людина може його зрозуміти оскільки Він
Сам відкрився, для нашої природи,
ввійшов у неї і розповів про Себе.
• Він закликав бути творцем власної
особистості та причасником Його буття не
по природі, а по подобі до Його
особистості.

14. Софія
• Між природою тварною і нетварною, між
світом і Богом, пролягає безодня небуття,
ніщо з якого і був створений світ –– “укон”
• Божественні дії, називаються енергіями, а
якщо вони стосуються світу і людини, то
дані енергії називають –– благодаттю.
• Енергії, що існують до всякого світу і
незалежно від світу в греко-візантійській і в
давньоруській традиції називають
Премудрістю Божою, або ж –– Софією.

15. Буття світу
• Перш ніж творити світ Бог покладає йому
окремий початок. Світ отримав власне
буття і небуття - “меон”.
• Це начало називається загальним
творінням і про нього говорить Мойсей в
першій главі книги Буття: „В началі
створив Бог небо і землю”. Тобто світ був
створений весь і зразу, як єдину
самостійну, сутність, в якій потім буде все
поступово розвиватися.

16. Шість днів творіння
перший день
• В перший день Бог
створив світло, хоча
світила небесні будуть
створені лише в четвертий
день.
• Світло є ідеї усіх можливих
речей, що колись будуть
існувати у світі, це є
ангели, службові духи, що
зберігають смислові
сутності всього існуючого.

17. начало як принцип
• Людині властиве бажання
повернутися в начало, почати все
спочатку, щоб все змінити, щоб дійти
іншого кінця, ніж той що невірно
обрано.
• Начало і кінець співпадають,
а шлях оберається.
Будут новое небо и новая земля, ибо прежнее небо и прежняя земля миновали (От. 21, 1).

18. другий день
творіння
• "И сказал Бог: да будет твердь
посреди воды, и да отделяет она
воду от воды..." (Быт 1:6—7).
• Вода другого дня творіння не
стільки речовини, скільки стан
динамічної плинності,
становлення.
становлення
• Розділяються смислове
походження і природній генезис.
Смислове відкривається, а
природне еволюціонує.

19. життя духу і плоті – розділені
Осмислення відбувається по вертикалі.
Осмислення відбувається по вертикалі.
Здійснення відбувається по горизонталі.
Здійснення відбувається по горизонталі.
Одне є ангельським друге тваринним
Одне є ангельським друге тваринним
Шлях життя людини,
її самоствердження пролягає по тверді між
вертикаллю духу і горизонталлю плоті – це
є особистісний простір.
У всякого шляху є своя висота і своя широта,
та є шляхи з широтою вузькою, і горизонтами неосяжними.
Входите тесными вратами, потому что широки врата и
пространен путь, ведущие в погибель, и многие идут ими
(Матф.7:13)

20. третій день творіння
• І сказав Бог...
Твориться земля і одержує завдання
породжувати рослинний світ як першу
форму життя, вона слухняно слідує
Логосу.
• Світ є відгук на Слово.

21. життя
• Життя йде назустріч Істині
• Обирай тверді підстави для творчості
• Життя відгукнеться істині

22. четвертий день
творіння
• На видимому небі відкриваються
світила для відділення дня від ночі і
для знамень подій на землі.
• Небесні тіла включені в людську
історію, приймають в ній участь.
У геологічній еволюції цей день можна співвіднести з
періодом, коли зменшилась атмосферна волога у
зв’язку із зміною клімату і відкрилося небо із його
світилами.

23. розрізняй тайне і явне
• Не особистість підкорена світилам, а
вони слугують знаменням для справ
земних та порядку історії
• Матф.18:18 Истинно говорю вам: что вы свяжете
на земле, то будет связано на небе; и что
разрешите на земле, то будет разрешено на небе.

24. п’ятий день творіння
• Створення “душі живої”.
• Птахи та риби виводяться із своїх стихій.
• Підкреслюється безкрайність життя в
обмеженому просторі двох протилежних
стихій –– води і повітря. Вони
взаємопроникають одна одну і цим самим
забезпечують життя. Як риби живуть
повітрям, так і птахи водою.

25. підсвідоме та надсвідоме
• Підсвідомі інстинкти наповнюють
твою душу, вони подібні до небесних
ідей
• Життя людини пролягає посередені
між двома безоднями

26. шостий день
творіння
• Наказ землі створити, “ізвести” душу
тварин, що вже була потенційно заданою в
самій землі. Тварини розділені на три роди
скоти свійські, звірі дикі та плазуни гади,
що не придатні господарству чи
полюванню.
• Другою подією шостого дня було
створення людини та надання їй заповідей
властвувати над всім земним, плодитися
та живитися.

27. дар
• Людина твориться серед інших істот,
але їй дається не земний, а
божественний образ існування
• Вершина – дар, або прокляття

28. Матерія
Арістотель
Арістотель
розрізняв
розрізняв
останню ііпершу
останню першу
матерію
матерію
• Остання матерія — це матеріал, з
якого зроблена певна річ: будинок,
статуя ....
• Перша матерія (materia prima) —
те, що лежить в основі всього
існуючого.
Це так звана "матерія філософів",
або матерія як така.
Вона є потенція самого буття.
Позбавлена власного буття, вона є
— ніщо.

29. матеріалізм
• Матеріалізм це вчення, що
приймає за основу – небуття;
• це світогляд, який стверджує,
що основне в бутті є матерія,
матеріальний процес, тілесне
життя, а духовний процес,
світ ідеальних сутностей
становить щось похідне,
вторинне порівняно з ним

30. Античний матеріалізм
Згідно з атомістичною теорією,
основу всього сущого
утворюють неподільні тілесні
частинки — атоми. З них
складаються всі матеріальні
тіла, доступні чуттєвому
сприйняттю. Не тільки наше
тіло, а й душа, має
атомістичну будову.
Демокріт, Левкіпп

31. Матеріалізм ренесансу
• Матеріалізм ренесансу є
натуралістичним пантеїзмом.
• Найрадикальнішого характеру такий
пантеїзм набирає у Джордано Бруно, він
обожнює атоми, а матерію, що
складається з них, називає божественною:
“Лише одна матерія є субстанцією речей, а
також божественною природою”. Дж Бруно

32. Матеріалізм Нового часу XVII—XVIII ст.
Матеріалізм Нового часу XVII—XVIII ст.
Своєї класичної форми матеріалізм набуває у філософії Нового часу.
“Матеріалістичний світогляд означає просто розуміння
природи такою, якою вона є...” Ф. Енгельс
Представники:
Представники:
англійські філософи:
англійські філософи: Якому єству відповідають
Якому єству відповідають
Ф. Бекон , ,Т. Гоббс, Дж. Локк,
Ф. Бекон Т. Гоббс, Дж. Локк, природні права Робесп'єра іі
природні права Робесп'єра
Дж. Толанд. Р. Декарт (деїст)
Дж. Толанд. Р. Декарт (деїст) Кромвеля та природні норми
Кромвеля та природні норми
маркіза де Сада?
маркіза де Сада?
французькі філософи-просвітники:
французькі філософи-просвітники:
Вольтер, Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К.
Вольтер, Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К.
Гельвецій, П. Гольбах
Гельвецій, П. Гольбах ““АТЕЇСТдо фанатизму ––ось хто яя
АТЕЇСТ до фанатизму ось хто
такий... ““
такий...
““СИСТЕМАєєреальна і інезаперечна
СИСТЕМА реальна незаперечна
основа моєї філософії, і іяяєєїїїї
основа моєї філософії,
підданий, якщо треба до самого
підданий, якщо треба до самого
мучеництва”
мучеництва”
маркіз де Сад
маркіз де Сад

33. природничо-науковий
матеріалізм, або фізикалізм
• Серед форм • Найзагальнішою
матеріалізму, властивих рисою всього
новоєвропейського
філософії XIX ст., матеріалізму був
виділяють ще так натуралізм, тобто
званий вульгарний абсолютизація
матеріалізм, особливо природи, природних
начал загалом.
популярний серед
природознавців,
• Природа в основі
медиків, фізіологів. своїй мислиться як
Мозок виділяє думки так велетенська машина,
само, як печінка жовч. а сам цей матеріалізм
К. Фогт виступає як
механіцизм.

34. Матеріалізм, фрейдизм та
нігілізм – три кита ХІХ ст.
Марксизм –
установлює Нігілізм Ніцше –
залежність Фрейдизм –
духовного життя суспільна мораль
людини, різних безпідставна, усі явища не тільки
форм суспільної досягнення людської психіки, а й
ідеології (філософії, надлюдини – культури, релігії
релігії, моралі) від розглядає як
системи виправдовує всі
виробничих засоби сублімацію
відносин. сексуальної енергії.
– Інколи такий Біхевіоризм –
матеріалізм
називають ще прагне пояснити
економічним. людську
поведінку на
основі нервових
механізмів

35. Історія – це вихід
за онтологічні межі
• Буття має мету. •• Небуття мети не має.
Небуття мети не має.
• Буття прагне мети. •• Небуття розгортається
Небуття розгортається
• Мета – особистість. випадковістю.
випадковістю.
Прагнення особистості
є історія. •• Прогрес небуття, це
Прогрес небуття, це
існування вищих
існування вищих
• Історія має початок і онтологічних рівнів за
онтологічних рівнів за
має кінець. Кінець рахунок нижчих, іітим
рахунок нижчих, тим
історії – досягнення самим здійснення
самим здійснення
особистісного буття, світового панування,
світового панування,
яке дає смисл усьому господства.
господства.
тварному світу.
•• Нігіляція –
Нігіляція –
• Обоження – довершене небуття
довершене небуття
довершене буття

36. Прогресивні досягнення
матеріалізму
• свобода стає необхідністю;
• природа стає техсировиною;
• любов стає вигодою;
• мудрість стає знанням;
• життя стає товаром,
• суспільство стає масою,
• демократія стає анархією,
• онтологічне стає онтичним.

37. Бутт я стає віртуальним
Нова реальність є не
онтологічною, а
онтичною, а саме такою
де не буття має власну
сутність, а там де
Гі Дебор: сутність, смисл речей
починає існувати
„суспільство спектаклю” самостійно.
віддає перевагу образу ніж
речі, копії від оригіналу, Буття речей
уяві від дійсності, втрачається, а
видимості від самого буття. залишається буття
смислу речей. Існують
не самі речі, а їх
смислові образи.

38. Онтологічна крадіжка
• Як тільки забувається особистісне
начало, то слідує втрата і
онтологічного, тобто втрата самого
буття. Воно перевертається в
небуття.

39. Онтологічні переверти
• Звідси ідеї оберненості та
перевернутості як переворотності,
або привороту, як онтологічної
крадіжки-воровства, ідея звернення з
віри, правильного повернення до
витоку, замикання на кільця на
відкритість, а не на петлю зашморг
задухи від замкненості та закритості.

40. Образи онтологічних
крадіжок
• „Тінь” Андерсена, або „Ніс”
Гоголя, є саме такими образами
перевертнями, що здійснили
онтологічну крадіжку.
• „Кольцо Властелина –– прелесть и
соблазн, а не красота, что спасет
мир”.