1. Філософія життяПогляди Фрідріха Ніцше,Анрі Бергсона, Зігмунда Фрейда

2. Філософіяжиття – філософськийнапрямок, якийсклався у Німеччині (ФрідріхНіцше (1844-1900), ВільгельмДільтей (1833-1911), ГеоргЗіммель (1858-1918)) і у Франції (АнріБергсон (1859-1941))

3. Витокифілософіїжиттязнаходять у багатьохдосократиків (особливо у Емпедокла (V ст. до н. е.) та стоїків (ІІІ до н. е. – І ст. н. е.)). Не меншзначущіпрацінімецькихнатурфілософів (Парацельс (1493-1541), Ван-Гельмонт-Старший (XVI ст.)), німецькихідеалістів (особливо Шеллінг), представників романтизму та біологізму.

4. На межі ХІХ та ХХ столітьжиттярозуміється як абсолютнийнескінченнийпоривсвіту, який, на відмінувідматерії та свідомості, активнийтарізноманітний, вічнорухається.

5. Не можназрозумітижиттяаніпочуттями, анірозумом, а тількиінтуїтивно.філософіяжиття як напрямок, у рамках якогофілософи, спираючись на безпосередніпереживання (без опори на теоретичнезнання), досліджуютьпитаннясенсу, мети, цінностейжиття.

6. “Зрозумітижиттязнього самого” – ось девізпредставниківфілософіїжиття. “

7. Тому гетьвідінтелекту – пізнаєможиття на основіпочуттів та інстинктів! Відмовитисьвідбудь-якогораціоналізму – тількиірраціоналізм та містикадопоможуть адекватному баченнюжиття “знього самого”.

8. Для філософіїжиття — «людинапонад усе». Філософіяжиттязнаменувала собою поворот до людини, її проблем іпереживань, до антропологічноїйаксіологічної проблематики

9. Критиком традиційнихцінностейі пророком новихвиступивнімецькиймислительФрідріхНіцше.

10. Світоглядйогоформувавсяпідвпливом волюнтаризму Шопенгауера, дарвінізму, творчості Гете імузики Вагнера.

11. Посилення раціональнихелементів у культуріНіцшетрактує як занепаджиття.

12. Вслід за Шопенгауеромвінвищеоцінює волю, ніжрозум. Але, на відмінувідпесимізмусвогопопередника, якийвбачав у воліджерелостраждань, світоглядНіцшепройнятийоптимізмом. Для ньогожиттяєєдністюрадостій болю, чимось на зразок «оптимістичноїтрагедії», вінпроголошує «так!» життю у всіхйоговиявах.

13. Центральнимпоняттямйогофілософіїє «життя», виявамиякогоє «становлення» і «воля». Вслід за Гераклітомі буддистами вінзмальовуєдинамічну, процесуальну картину світу. Життя — постійнестановлення, боріння, процес, а не предмет ісубстанція.

14. Поняття «воля» у Ніцшебагатозначнеіметафоричне. Це — рушійна сила будь-якихпроцесів у неорганічномусвіті, боротьба за виживання, зарозширеннявласного Я, самоствердження. Це — воля до влади. Перехідвіднеорганічного до органічногосвітуідолюдиниє, на його думку, шляхом занепаду, а не прогресу. В боріннісліпихнеорганічних сил більшеістиниікраси, ніж у тому, щовиникає на їхоснові.воля

15. Людину Ніцшерозглядає як біологічну, недовершену, хворуістоту, оскільки в нійтваринніінстинктизначноюміроюпідміненірозумом. Тілолюдини, на його думку, єзначнобільшимрозумом, ніж сам розум. Взагалірозумвінрозглядаєлише як засіб, інструментжиття, позбавляєйогосамоцінності, статусу абсолютноїцінності. Життяі воля, яка складаєйого основу, євищимицінностями, а все інше — лишезасоби, підпорядкованіцінності.

16. Процеспізнання для Ніцше — не пошукістини, а «схематизація», спрощеннясвіту, щозабезпечуєпрактичнідії. Відповідноістинівідводитьсяінструментальна роль. Оскількиуспішнимможе бути іхибнезнання, то істина в такому разіурівнюєтьсязхибним. З неїспадає ореол святості, вона втрачаєцінність, зарадиякоївартожертвуватижиттям.

17. Ніцше проти християнства. Благодіяння церкви на підтримкуслабкихі страждущих призвели, на його думку, до погіршенняєвропейськоїраси. Все благородне, мужнє, войовниче, владолюбне, всіінстинкти, властивівищомуінайбільшвдаломутипові «людина», за його словами, церквазнищила. Тому він так пристрасновиступивпротихристиянства. Його мало турбувало те, істинначи не істиннахристиянськарелігія, для ньогоголовнимбулосутопрактичне (прагматичне) питання: як християнствовпливає на біологіюлюдини — погіршуєчиполіпшуєїї.

18. ЗгіднозНіцше, християнство — церелігіярабів, вонолише для них є благом інеобхідністю, а для людей вищого типу воноєкайданами. Тому релігіяєпроявомволі до владинижчих, щоб у такийхитрийспосібпідкоритивищих, мужніх людей

19. Вінзаперечувавабсолютністьморальнихцінностей, зокрема добра. Цінністьйого, як йістини, виявляєтьсялише в тому, розкріпачуєчисковуєвоно потяг до влади.

20. . Отже, мораль повинна бути спрямована на культивуваннясильноїлюдини. «Слабкііневдахиповиннізагинути — перша заповідьнашоголюдинолюбства. І потрібнощедопомагатиїм в цьому», — проголошуваввін. На його думку, сильна людина сама вирішує, щотаке добро, а що зло, не перекладаючице на Бога.

21. Ніцше, будучи прихильникоміндивідуалізму та соціальноїієрархічності, осуджувавколективізм як стадність, різковиступавпротиідеїрівності, проповідуваноїприхильникамидемократії та соціалізму. Вони, на думку Ніцше, культивуютьдрібнуусередненулюдину. Демократія та соціалізм — проявволі до владипосередності.Ніцше проти

22. Ніцше заявив: «Бог — помер», тобтоцінності, якісповідувалахристиянськаЄвропа (цінностіістини, добра, упорядкованогорозумногосвіту) втратили силу.Існуючуєвропейську культуру віндіагнозує як культуру занепаду, декадансу, оскільки вона спрямованапротицінностейжиття.

23. ВідродженняЄвропипов'язуєзформуваннямнадлюдини, прообразом якогоєіранськийрелігійний реформатор VII—VI ст. до н. е., засновник зороастризму Заратустра. Коли Бог помер, то людинінічого не залишилося, як звалити на себе тягар, який вона ранішеперекладала на нього, тобтовзятина себе відповідальність за власнежиття

24. Місцеповинності в ційлюдинізаймає свободна воля (замість «ти повинен» — «я хочу»). Надлюдина — не раб загальноприйнятих думок іцінностей. Целюдинасильноїволі, яка сама задаєсобіморальніцінності, самавирішує, щоє добро і зло. Целюдина, яка не визнаєосудуінших.

25. Конфліктміжбіологієюлюдиниі культуроюНині очевидно, що культура, створивши «парниковіумови», загальмувавшиприроднийвідбір, сприялавиникненнюіпоширеннюбагатьох хвороб. Гуманізмпроголошує право кожного, в тому числійслабкого, на життяіщастя. Біологічне ж виживаннялюдствавимагає, щобпродовжувалирідсильні та здорові.

26. ФілософіяНіцше — цекрайнійіндивідуалізмзаристократичним (відраза до загалу як до натовпу) іводночасбіологічнимзабарвленнями.

27. ЗагадковийНіцшеСлідзазначити, щоНіцшебувфізичнокволим та психічновразливим. Цей прихильниксилиіволі до влади, ставши мимоволісвідкомжорстокогопобиття господарем своговіслюка, психічнозірвався (потрапив у психіатричнулікарню, де й помер). Можливо, цяпроповідьсилибулатількиприкриттямйогозагадкової, вразливоїдуші?

28. Зигмунд ФрейдБлизькі до філософіїжиттяідеїрозвивавзасновникпсихоаналізуавстрієць Зигмунд Фрейд (1856—1939).

29. Психоаналіз(грец. psyche —душа іanalysis — розкладання) — один ізметодівпсихотерапії та психологічневчення, в основіякоголежитьвизнаннядомінуючоїроліпідсвідомоговжиттілюдини.

30. ЯкщоНіцшевбачав за вчинками людей іявищами (феноменами) культури волю до владиокремоїлюдиничигрупи людей, то Фрейд вважав таким прихованимчинникомнесвідоме, насампередстатеві потяги.

31. Людину вінтрактувавпереважно як біологічнуістотузпритаманнимиїй потягами до задоволенняйагресії, а культуру — як чинник, щоблокуєцібіологічніпориваннялюдини.

32. Людськупсихікувінрозглядав як динамічну систему, щоскладаєтьсяз «Воно», «Я» і «Над-Я

33. Культура «Скидається на те, щовсяка культура змушенабазуватися на примусійзабороніпотягів... Потрібно, на мійпогляд, брати до уваги той факт, що у всіх людей наявнідеструктивні, тобтоантисуспільнійантикультурнітенденції», — писав він. Людині, на його думку, відприродипритаманні потяги до інцесту (кровозмішання), канібалізму (людожерства) та кровожерливості (прагненнявбивства). Культура наклала табу (заборону) на ці потяги. Еволюціялюдиниполягає в тому, щозовнішні табу поступовозасвоюються (інтериоризуються) істаютьвнутрішніми нормами. Однакі в сучасномусуспільстві, на думку Фрейда, ціявища не до кінцяподолані, проявляються в невмотивованійагресивностітощо.

34. На його думку, релігіябагатозробила для гамуванняантисоціальнихпотягів людей, однакїї час минув. Вона відповідаладитячійстадіїрозвиткулюдства (фазіневрозів, коли дитина сама не можеприборкатиприродніпориванняідолаєїхтількипідвпливом авторитету дорослих). Подібно до цьоголюдствозумілоздолатибіологічніпоривитількипідвпливомвигаданоїверховноїістоти. Однаклюдстводорослішає, ірелігійніпоясненнявиникненняісутіморальних норм стають, на думку Фрейда, на перешкодіїхвдосконаленню

35. мораль зрозумуСучасналюдина, вважаєвін, усвідомлюєнеобхідністьморальних норм як умов існуваннясуспільства, не вдаючись до ідеї Бога, без їхосвячення. Саме ж релігійнепоясненнясвітуі норм культурисуперечитьнауцііперешкоджаєрозвиткуінтелекту.Фрейд розпочавновуепоху в розуміннілюдини, яка виходитьздинамічноїнапругиміжбіологічнимиісоціокультурнимичинниками в людині. Йогоконцепціябагато в чомувизначила культуру XX ст.

36. Анрі БергсонБлизькимидо філософіїжиттябулийідеїнайвидатнішогофранцузькогомислителяостанньоїчверті XIX — першоїполовини XX ст. Анрі Бергсона (1859—1941). Основною категорієюйогофілософіїєжиття, яке вінрозуміє як «творчуеволюцію», «життєвийпорив».

37. Самеконцепцією «творчоїеволюції» увійшоввін у світовуфілософію. Бергсон піддавкритиціеволюційніконцепціїДарвінаі Спенсера як механістичнійдетерміністичні, в якихфактичнознята проблема появи нового, непередбачуваногоСправжняеволюція, на думку Бергсона, — цетворчістьновихнепередбачуваних форм. У цьому вона подібна до художньоїтворчості.

38. Згіднозі схемою цієїеволюції, все сущеперебуває в безперервнійзміні, пориванні, творчості, яка на кожному зетапіввключаєдвіпротилежністорони — пасивну, щотягне вниз, йактивну, що, відштовхуючисьвідпасивної, прагнепіднестисьвгору. Такою протилежністює, наприклад, протилежністьмертвої, інертноїматеріїітворчогожиття. Піднявшисьвгору, відштовхнувшисьвідматерії, життя, в свою чергу, роздвоюється на застиглуінертну форму (рослини) йактивну (тварини). А тваринитакожроздвоюються на тих, щоживутьнезміннимиінстинктами (комахи), і тих, щонавчаються, маютьінтелект, вищимвиявомякогоєінтелектлюдини.

39. На стадіїсуспільства Бергсон такожрозрізняєнижчу, застиглу фазу — закритесуспільствоівищу, творчу — відкритесуспільство. В основу цієїсхемипокладеножиттєвийтворчийпорив, який, долаючиопірпасивних, застиглих форм, піднімається до твореннявищих, активних форм.

40. Цяконцепціяєідеалістичною, оскількирушіємтворчогопоривувизнаєбожественне начало. Безперечноюїї заслугою єспробапредставитивсіподії у Всесвіті як єдинийпотіктворення все нових форм.

41. В основіконцепції «творчоїеволюції» перебуваєсвоєріднаінтерпретаціячасу.Ідеячасовостілюдськогобуття (людськеіснування — цепостійнеспіввідношенняминулогодосвіду, минулихпереживаньісучасного; цеінаціленість на майбутнє, проект майбутнього.

42. Якщоу XVIII ст. мислителіакцентувалиувагу на природі (просторі), у XIX ст. — на історії (зовнішньомучасі), то в XX ст. вони відкрилиновийвимірлюдськогоіснування — внутрішній час.

43. Бергсон розрізняє час, якимоперує наука, іреальний час, представлений у конкретному актісвідомості. Час, якимоперуємеханіка, є, на його думку, просторовим часом (підміною часу простором). Цей час однорідний, складаєтьсяізстандартнихвідрізків, подібних до лінії на поверхні, вінповторюваний, зворотний. Справжнійчас, зякимлюдинастикаєтьсянасамперед в досвіді, вдіяльностісвідомості, є потоком незворотноїпослідовностіподій. У житті час — ценеперервнийпотік, триваланезворотнаплинність.

44. «Творчаеволюція» мислиться ним як недетермінований, тобтопозбавленийпричинноїзумовленостіпроцес. На думку Бергсона, де єповторюваність, там відсутнєжиття.Світовийпроцеснеповторюваний, а отже, довільний, свободний.

45. Свобода є основою творчоїеволюціїподібно до того, як вона є засадою художньоїтворчості. Завдякицьомуконцепціятворчоїеволюціїмислиться як процеснедетермінованого (вільногo), неповторюваногоібезперервноготворення все новихінових форм, кожнанаступназяких, відштовхуючипопередню, в якійзгаслатворчаенергія, піднімається на вищийщабель.

46. В пізнаннілюдинивінрозрізнявінтелектіінтуїціюІнтелектзводитьжиття (процес, діяльність) до сукупності речей інертнихінезмінних (подібно до того, як рух у кінопредставляється через сукупністьстатичнихкадрів). Вінчленує, класифікує, вираховує, передбачає, тобтоспрощуєжиттєвіпроцеси, щоб практично ними оволодіти. Мета інтелекту — оволодіннясвітом, а целегшедосягти через спрощення, стандартизацію, огрублення. Так, на думку Бергсона, дієі наука. Мета її не пізнаннясутісвіту, а практичнеоволодіння ним. Для цьогодостатньовиділяти, схематизуватиікласифікуватиповторюваності.

47. Сутністьжиття, на думку Бергсона, не схоплюєтьсяінтелектом. Він, подібно до головиМедузигоргони, омертвляєжиття. Йогоздатнасхопитилишеінтуїція. Інтуїція, яка, на відмінувідінтелекту, єнезаінтересованимспогляданнямсвіту, здатнапроникнути в живеконкретне, активнежиття. Метафізика, тобтофілософія, на відмінувід науки, щопрагнеоволодітисвітом за допомогоюінтелекту, проникає в сутністьжиття за допомогоюінтуїції.

48. Наука (інтелект) розглядаєсвіткрізь призму потреб, практичнихінтересівлюдини. Інтуїціявільнавід такого інтересу, вона, образно кажучи, прагнепобачитиречі такими, якимиїх створив Бог (творчаеволюція), безвідносно до людини. Самеінтуїціяіздатна, на думку філософа, побачити за фрагментами реальностіпроцестворчоїеволюції

49. Розглядаючизакритеівідкритесуспільства, перше вінвважаєподібним до мурашника, консервативним, статичним, яке прагненівелюватиіндивідів. Друге, на його думку, прогресивне, передбачає максимум індивідуальнихвідмінностей.

50. Мораль ірелігіявідкритогосуспільстварухливі, чутливі до змін, закритого — навпаки. Існуваннямножинностізакритихсуспільствєперешкодою для еволюціїлюдства. Мораль у закритомусуспільствітримається на утиску, примусі, звичці; у відкритому — на братерстві людей, вона добровільнаісвідома, вільнаітворча. Відповідноірелігія в закритомусуспільствієрелігією раба, у відкритому — вільної особи. Таким вінвважавхристиянство.

51. Висновок У широкому розумінніфілософіяжиття — це будь-яка концепція, щорозглядаєпитаннясмислу, мети, цінностіжиття, особливо коли вона недооцінюєчийігноруєтеоретичнезнання, звертаючись до непідробноїповнотибезпосередньогопереживання, прагне «зрозумітижиттязнього самого». Вона надаєперевагупочуттям, інстинкту; виступаєпротиінтелекту; захищаєірраціоналізмімістикувідраціоналізму, спогляданнявідпоняття, «творче начало» від «механічного». В такому розумінні до прибічниківфілософіїжиттязараховуютьдеякихдосократиків, стоїків, представниківірраціоналізму