Download to read offline
Uploaded byDonetsk Institute of Information
ДАНІ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ «КАЛЬМІУСЬКОЇ ГРУПИ» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ»
Це дослідження було представлено в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Проведення цього дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю «Кальміуської групи» та не обов’язково відбиває погляди USAID або уряду США.
More Related Content
Similar to ДАНІ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ «КАЛЬМІУСЬКОЇ ГРУПИ» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ»
ДАНІ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ «КАЛЬМІУСЬКОЇ ГРУПИ» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ»
- 1. 1 ДАНІ ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ «КАЛЬМІУСЬКОЇГРУПИ» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ» Матеріали підготовлені членами «Кальміуської групи» у складі Олександра Дмітрієва, Марії Золкіної, Олександра Клюжева, Олексія Мацуки і Віталія Сизова Київ 2018 рік
- 2. 2 Кальміуська група —це об’єднання українських аналітиків, метою якого є відновлення державно- го суверенітету на тимчасово окупованих терито- ріях Донецької та Луганської областей. Фокус роботи групи — ефективно і професійно сприяти відновленню територіальної цілісності країни. Назва групи походить від назви річки Кальмі- ус, що об’єднує регіон, і символізує собою віру і надію громадян з обох боків лінії розмежування про встановлення миру і припинення міждер- жавного конфлікту, відновлення єдності Украї- ни, законності та правопорядку на території, які страждають від збройного протистояння. Зберегти і посилити Один із ключових акцентів діяльності Кальмі- уської групи — зміцнення існуючих та віднов- лення вже втрачених зв’язків у державі: вільної частини країни з мирними громадянами, які проживають на тимчасово окупованих терито- ріях. Сьогодні невід’ємною передумовою для успішної реінтеграції окремих територій Донбасу є збереження і посилення комунікацій між роз- діленими конфліктом людьми, а також виважені та неупереджені кроки щодо жителів тимчасово окупованих територій і переселенців з боку дер- жавних органів. Для протидії подальшій інтеграції мешканців тимчасово окупованих територій до простору Російської Федерації критично важливо створи- ти умови для сталого зв’язку таких громадян з власною державою. Виважений діалог і інклюзивність У фокусі уваги групи — започаткування ши- рокого та інклюзивного діалогу між владою та суспільством з питань формування і реаліза- ції державної політики щодо окремих районів Донбасу. Основою для такого діалогу повинна стати зацікавленість усіх сторін у єдності країни. Це допоможе мешканцям окупованих територій подолати наслідки збройного конфлікту. Обґрунтованість і верифікація пропозицій Члени Кальміуської групи зобов’язуються до- тримуватися засад конструктивності та збалан- сованості в усіх напрацюваннях. Усі пропозиції з удосконалення державної політики щодо непід- контрольних районів Донбасу та їх мешканців базуються на заздалегідь проведених дослі- дженнях. Обґрунтованість та верифікація пропо- зицій є запорукою уникнення надмірної політи- зації та конфліктності процесу, адже вирішення наболілих проблем стосуються прав і умов життя мільйонів громадян. Результативність та сталість Ми маємо намір активно взаємодіяти з органа- ми влади України усіх рівнів для практичного впровадження наших напрацювань, в тому чис- лі на підтримку системних реформ, успіх яких є запорукою ефективної реінтеграції. Об’єднання зусиль і регулярний обмін думками між владою та неурядовими ініціативами має посилити про- гнозованість, комплексність та результативність державної політики щодо непідконтрольних ра- йонів Донецької та Луганської областей. Кальміуську групу створили: Олександр Клюжев, Марія Золкіна, Олексій Мацука, Віталій Сизов, Олександр Дмітрієв. Група є відкритою для всіх, хто поділяє її цілі та завдання, є добре поінформованим про ситуа- цію у Донецькій та Луганській областях. Пишіть нам: kalmiusgroup@gmail.com Сайт: www.kalmiusgroup.org Це дослідження було представлено в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством США з міжна- родного розвитку (USAID). Проведення цього дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій че- рез Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відпові- дальністю «Кальміуської групи» та не обов’яз- ково відбиває погляди USAID або уряду США.
- 3. 3 Загальні дані дослідження«Кальміуської групи» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ» Дані першої хвилі дослідження Дані другої хвилі дослідження Дані третьої хвилі дослідження Аналітична записка за результатами фокус-групових досліджень «Зв’язки з мирними мешканцями окупованого Донбасу: зберегти не можна втратити» Аналітична записка за результатами першої хвилі загальнонаціонального дослідження «Лідерство України у Мінському процесі: ставлення громадян до перших кроків реінтеграції окремих районів Донецької та Луганської областей» Матеріали до «круглого столу» за результатами другої хвилі дослідження на тему: «Подолання наслідків російської агресії на Донбасі» Аналітична записка за результатами третьої хвилі дослідження «Державна інформаційна політика в умовах російської агресії: регіональний аспект» 4 13 23 39 60 74 83 87 Зміст
- 4. 4 ДАНІ ДОСЛІДЖЕННЯ «КАЛЬМІУСЬКОЇГРУПИ» «ЗМІЦНЕННЯ ЄДНОСТІ УКРАЇНИ» Дані першої хвилі дослідження «Кальміуської групи» СПРИЙНЯТТЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ Для вирішення конфлікту на Донбасі 75% респондентів в цілому та 83% респондентів з Донбасу очікують на діалог і мирні перего- вори в цьому році. Більшість опитаних (59%) розглядають розширені міжнародні перего- вори, як найефективніший спосіб вирішення конфлікту, із залученням всіх сторін конфлік- ту: з можливим залученням ЄС та США або інших країн та міжнародних організацій, але не включаючи самопроголошені «ДНР» та «ЛНР». Більшість жителів підконтрольного українській владі Донбасу (58%) вважають, що прямі переговори між Україною та Росією є найбільш ефективною мірою. Переважна більшість (85% респондентів заголом та 76% серед жителів Донбасу) вважають, що пряме військове втручання Росії погіршить про- блему. МИРОТВОРЧІ ІНІЦІАТИВИ Міжнародні ініціативи щодо врегулювання конфлікту сприймаються по-різному. Більшість респондентів в цілому (60%) та близько поло- вини в Донбасі (47%) вважають, що тимчасова адміністрація ООН за підтрим- ки миротворців для управління непідконтроль- ною територією — це найбільш ефективне вирішення проблеми. Третина українців (33%) вважають, що от- римання летальної зброї від США чи інших країн Заходу погіршить проблему. Водночас 50% вважають, що такий крок буде ефективним у вирішенні конфлікту. Виплату пенсій мешкан- цям непідконтрольної частини Донбасу підтри- мують 62% усіх респондентів та 76% респон- дентів Донбасу. А відокремлення від України територій самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» є найбільш неприйнятним рішенням для 82% респондентів по Україні в цілому та 80% жителів Донбасу. Половина всіх респондентів (58%) розгля- дають надання непідконтрольним районам особливого статусу місцевого самоврядування, як перший крок до повної реінтеграції цих територій. Переважна більшість респондентів (77%) вважають, що найбільш прийнятним ва- ріантом розвитку подій є збереження Донба- су у складі України з таким самим децентра- лізованим статусом, як і у всіх інших областей. Водночас майже всі респонденти (91% всіх рес- пондентів та 85% жителів Донбасу) вважають неприйнятним входження непідконтроль- них територій Донбасу до складу Російської Федерації. Кожен шостий респондент по Україні (16%) підтримує ідею виборів до місцевих органів вла- ди на непідконтрольній частині Донбасу до від- новлення контролю над всією територією та державним кордоном. На Донбасі таких рес- пондентів було вдвічі більше (32% підтримує цю міру). Ідею виборів після відновлення контролю над всією територією та державним кордоном підтримують 80,35%. ПОІНФОРМОВАНІСТЬ ПРО МІНСЬКІ УГОДИ ТА СПРИЙНЯТТЯ АМНІСТІЇ 85% респондентів по всій Україні та 84% респондентів Донбасу повідомили, що знають про Мінські угоди. Відсоток тих, хто щось чув про Мінські угоди та їхнє схвалення є вищим на
- 5. 5 Донбасі (74%), порівняноз Україною загалом (55%). Амністія є одним з суперечливих пи- тань Мінських угод: загалом більшість опитаних (76% всіх респондентів та 69% респондентів на Донбасі) погоджуються з тим, що має бути на- дана певна форма амністії щодо подій, які відбулися під час військового конфлікту. Більшість опитаних (59% всіх респондентів та 65% жителів Донбасу) підтримують ідею ам- ністії для людей, що брали участь у незаконних військовихформуванняхтаприцьомуне вчини- ли серйозних злочинів. Значно менша частина населення (28% серед всіх респондентів та 37% серед мешканців Донбасу) підтримує амністію для всіх. Близько половини опитанних (57% усіх респондентів та 45% мешканців Донбасу) підтримують думку, що іноземні судді повинні брати участь у процесі вирішення питання про те, по відношенню до кого має бути застосована амністія. Близько половини опитаних (45% се- ред усіх респондентів та 44% серед мешканців Донбасу) сумніваються в тому, що амністію можна буде провести чесно та без зловживань. Дані другої хвилі дослідження «Кальміуської групи» БЛОКАДА ОКУПОВАНИХ РАЙОНІВ ТА ОРГАНИ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ Більшість опитаних в рамках дослідження респондентів підтримує збереження зв’язків із мешканцями непідконтрольної території. На думку респондентів з усієї України, найбільш доречним форматом гуманітарних та торго- вельних відносин з тимчасово окупованими територіями є економічна блокада зі збере- женням гуманітарних відносин, пересуван- ням людей, виплатою пенсій, водопостачанням та енергопостачанням. Таку форму стосунків вважають доречною 51% населення в цілому і 49% жителів Донбасу. Натомість, найменш бажаними є відсут- ність торгівлі, можливостей для надання послуг, здійснення платежів та контактів (включно з пересуванням людей) – 35% насе- лення загалом і 30% жителів Донбасу сприймає це доречним. Відчутною є підтримка у ідеї торгівлі тільки основними товарами (постачання про- дуктів харчування та товарів щоденного вжитку з підконтрольної частини України) – її схвалює 59% опитаних. Дозвіл на торгівлю і гуманітар- ні відносини у максимальному обсязі підтримує майже 42% опитаних. Більше половини з опитаних по Україні за- галом (57%) та дві третини жителів Донбасу зокрема (69%) вважають, що органи місцевої влади на нині непідконтрольних територіях має обрати місцеве населення після початку процесу реінтеграції. Втім, 34% населення по Україні та 20% жи- телів Донбасу погодились, щоб центральна влада призначила органи місцевої влади на територіях Донбасу, які зараз є тимчасово оку- пованими. Що стосується муніципальної міліції на не- підконтрольних територіях Донбасу після від- новлення контролю над ними, лише 14% серед усіх українців та 27% жителів Донбасу дозво- лили б місцевій владі сформувати місцеву поліцію. Навпаки, близько половини опитаних по Україні (49%) вважають, що муніципальна поліція на нині непідконтрольних окупованих територіях має бути призначена центральною владою, як вона організована по всій Україні. Респонденти Донбасу висловлюють меншу під- тримку такому підходу (33%). Ще 32% респондентів загалом і 34% жи- телів Донбасу погодились, щоб місцеві органи влади ухвалювали рішення щодо призначення
- 6. 6 середньої і нижньоїланок, а керівний склад був призначений Києвом. Подібна думка ви- словлювалась і стосовно формування судових органів: лише 13% населення загалом та 25% жителів Донбасу дозволили б місцевим орга- нам влади призначити судові органи. На противагу, близько половини респонден- тів (54%) та 40% жителів Донбасу вважають за краще, щоб їх сформувала центральна влада. 27% серед усіх мешканців країни та 29% жи- телів Донбасу віддають перевагу змішаному варіанту, коли центральна влада призначає ке- рівний склад судових органів, а місцева влада – середні та нижні ланки. АМНІСТІЯ ТА ЛЮСТРАЦІЯ НА НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ НИНІ ТЕРИТОРІЯХ Опитані громадяни демонструють високий рівень лояльності до своїх співгромадян, що залишилися та працюють на непідконтрольній території. Переважна більшість українців (від 76% до 93%) та мешканців Донбасу (від 78% до 92%) скоріше або цілком згодні з тим, що людям на непідконтрольних територіях Донба- су, які працюють у сферах охорони здоров’я, комунальних послуг, освіти та соціального захисту як фахівцям середньої, так і нижньої ланок, слід дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Україною контролю над цими територіями. Троє з чотирьох українців (74%) та аналогічна частка серед жителів Донбасу (75%) погоджу- ються, що лікарі та фахівці керівної ланки охоро- ни здоров’я мають зберегти свої робочі місця. Більше половини населення України (від 58% до 60%) та двоє з трьох жителів Донбасу (65-66%) не заперечують проти того, щоб фа- хівці керівної ланки у сферах комунальних по- слуг, освіти та соціального захисту зберегли свої робочі місця. Інше ставлення громадяни демонструють по відношенню до людей, що працюють в незакон- них органах самопроголошеної влади. Більшість українців (77% та 73%), а також дві третини жителів Донбасу (65% та 60%) не погоджують- ся з тим, що представникам незаконних орга- нів управління окремими територіями Донбасу будь-якого рівня можна дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Києвом контролю над цими територіями. ДОПОМОГА ВНУТРІШНІМ ПЕРЕСЕЛЕНЦЯМ ТА МЕШКАНЦЯМ НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ ТЕРИТОРІЙ Переважна більшість опитаних підтримують надання пільг людям, які приїжджають з тим- часово окупованих територій на територію, що контролюється українським урядом. 82% респондентів з усієї України погоджу- ються, що потрібно надавати пільги дітям з непідконтрольних територій для вступу до вищих навчальних закладів на українській те- риторії. Більшість респондентів підтримують надан- няпільгвнутрішньопереміщенимособам.Таким чином, 85% населення загалом погоджуються, що діти переселенців мають отримувати піль- ги для вступу до вищих навчальних закладів на підконтрольній українській владі території, 82% схвалюють дотації для внутрішньо переміще- них осіб, які створюють невеликі підприємства в приймаючій громаді. Приблизно 67% опитаних по Україні цілко- вито або переважно схвалили б рішення почати співпрацювати з компанією, яка знаходить- ся на непідконтрольній території після закін- чення конфлікту. Серед мешканців Донбасу на таку пропозицію погодилися б 68% опитаних. Більшість українців (85%) схвалили б надання права голосу на місцевих виборах у їхній при- ймаючий громаді переселенцям.
- 7. 7 ОБІЗНАНІСТЬ ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИПО РЕІНТЕГРАЦІЇ НЕПІДКОНТРОЛЬНОЇ ТЕРИТОРІЇ ТА ВІДПОВІДАЛЬНИХ ЗА ЦЕ ІНСТИТУЦІЙ Більше половини населення загалом (58%) та два з трьох жителів Донбасу (66%) чули про закон про реінтеграцію Донбасу, прийнятий взимку 2018 року. Переважна більшість населення країни за- галом (74%) та мешканців Донбасу (75%) чули про Міністерство України з питань тимчасо- во окупованих територій і вимушених пере- селенців (МТОТ), хоча кожен третій українець (34%) та кожен третій житель Донбасу (39%) знають щось або багато про його діяльність. Основні напрямки діяльності МТОТ, які від- значили респонденти, найчастіше включають інтеграцію внутрішньо переміщених осіб (пере- селенців) в інші регіони України, гуманітарну до- помогу та комунікацію з громадянами, які про- живають на непідконтрольних територіях. КОГО З ПОЛІТИЧНИХ СИЛ ТА ПОЛІТИКІВ ВВАЖАЮТЬ РЕІНТЕГРАТОРАМИ Половина опитаних по всій країні (49%) і май- же половина жителів Донбасу (41%) вважають, що Блок Петра Порошенка «Солідарність» підтримує реінтеграцію Донбасу; подібне сприйняття спостерігається щодо Радикальної партії Олега Ляшка (41% і 40% відповідно). ТОП-3 партій-прибічників реінтеграції також включають ВО «Батьківщина» серед населен- ня загалом (46%), тоді як «Опозиційний блок» частіше серед жителів Донбасу (47%). Понад половина респондентів по всій країні (59%), а також половина жителів Донбасу (52%) вважають, що Петро Порошенко як президент підтримує реінтеграцію Донбасу; прем’єр-мі- ністр Володимир Гройсман аналогічно сприй- мається по всій крайні та на Донбасі (57% проти 52% відповідно). У ТОП-3 прихильників реінтеграції спосте- рігається різниця; зокрема, половина населення загалом (52%) вважає, що Юлія Тимошенко підтримує реінтеграцію Донбасу, тоді, як жителі Донбасу частіше називають Юрія Бойка (50%). Кожен четвертий українець (26%) та 39% серед жителів Донбасу відмічають, що не зна- ють, хто такий міністр ТОТ Вадим Черниш, тоді як населення значно краще обізнане про інших політиків та державних службовців: лише до 7% серед загального населення і до 11% на Донбасі повідомляють про незнання конкретно- го політика з опитування. ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ ПРО НЕПІДКОНТРОЛЬНІ ТЕРИТОРІЇ Інформаційні джерела, які найчастіше вико- ристовують для того, щоб дізнатися інформацію про непідконтрольні території, включають теле- бачення – 70% серед загального населення та 56% серед мешканців Донбасу відмітили пе- реважно українське – та Інтернет-сайти (35% та 38% відповідно, переважно українські сайти). Навпаки, 17% населення в цілому (серед тих, кого цікавить інформація про непідкон- трольні території) вважають українське теле- бачення найбільш упередженим (порівняно з 18% мешканців Донбасу, які поділяють цю думку). Російське телебачення вважають найбільш неупередженим джерелом менше 1% опитаних як по всій території України, так і на території контрольованих районів Донбасу. Жителі Донбасу здебільшого отримують інформацію про непідконтрольні території від своїх друзів та родичів, які проживають на непідконтрольних територіях, у два рази часті- ше, ніж населення в цілому – 37% проти 18% відповідно. До того ж 25% респондентів Донбасу вважають, що це джерело інформації є найбільш надій- ним (порівняно з 9% серед загального населе- ня, що поділяють цю думку).
- 8. 8 Дані третьої хвилідослідження «Кальміуської групи» РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ На думку понад третини респондентів, між регіонами України існує велика різниця в економічному розвитку (44%), традиціях та культурі (40%) та політичному кліматі (38%). Ще 38% зазначили, що розбіжність між регіонами у сфері економічного розвитку є не- великою, 47% – у традиціях і культурі, а 34% – в політичному кліматі. Майже 10% не бачать відмінностей у традиціях та культурі, 15% – у політичному кліматі, 10% – у економічному роз- витку. Від 4 до 12% не змогли визначитися у відповіді на це питання. Найбільше з-поміж інших регіонів, на думку респондентів, вирізняється Захід (так вважа- ють 48% опитаних) та Схід (29%). Цікаво, що майже 46% опитаних на Заході погодилися з тим, що їхня місцевість, Західна Україна, біль- шою мірою відрізняється від інших регіонів. Жителі Донбасу вдвічі частіше, ніж насе- лення України загалом, зазначали, що є різни- ця між Донбасом та іншими регіонами – 19% проти 10% відповідно. Дві третини населення (65%) не зазнавали відчуття, що ставлення людей до них визна- чається регіоном, звідки вони походять. На- томість 15% населення України зіштовхнулися з тим, що відношення людей до них ставало гірше, коли люди дізнавалися, з якого ре- гіону респондент. Частка таких відповідей ва- ріюється від 12%-13% у Центрі та Сході , 15% на Півдні, до 20% у Західному регіоні та 21% в Донбасі. 11% відчували, що люди ставились до них краще після того, як дізнавалися, з якого вони регіону, і частка таких відповідей колива- ється залежно від регіону: від 7% на Сході та 10% у Донбасі, на Півдні та в Центрі, до 15% на Заході. Незважаючи на деякі відмінності, майже 90% опитаних не уникають спілкування один із одним у залежності від регіонального по- ходження, або російського коріння. Зокрема, лише 2% опитаних уникає спілкування з людь- ми із Західної України, 6% – з людьми, які вва- жають себе росіянами за національністю, 4% – з переселенцями, 12% – з людьми, які мешкають на території окупованих районів Донбасу. ЗВ’ЯЗКИ МІЖ РЕГІОНАМИ Між мешканцями Східної і Західної України існують міцні особисті зв’язки, що можуть спри- яти руйнуванню стереотипів. Дві третини населення загалом (66%) та по- ловина мешканців Донбасу (55%) мають осо- бисті зв’язки (як родичі, друзі, колеги, сусіди та інші знайомі) з людьми із Західної України. Третина українців поза межами Донбасу (35%) мають особисті зв’язки з кимось, хто живе на територіях Донецької та Луганської областей, підконтрольних українській владі. Щодо особистих зв’язків з людьми, що нині живуть на непідконтрольних територіях, то 65% мешканців підконтрольних територій Дон- басу (у порівнянні з 26% серед населення Украї- ни загалом) мають серед них родичів, друзів або знайомих. Крім того, третина населення загалом (36%) та більше половини жителів Донбасу (58%) має переселенців серед родичів, друзів або зна- йомих. Близько половини населення України (49%) та 58% жителів Донбасу мають родичів, друзів або знайомих, які є громадянами Укра- їни, але вважають себе росіянами за націо- нальністю.
- 9. 9 СТАВЛЕННЯ ДО ГРОМАДЯНУКРАЇНИ, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ ПОЛІТИКУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ Групи громадян, яких можна назвати «про- російськими», є в кожному регіоні, а до людей, які живуть в Україні та підтримують російську політику стосовно України, ставлення неодно- значне. Більшість українців (78%) цілком або скорі- ше згодні з тим, що ці люди мають право ви- словлювати свої погляди. Цілком та скоріше не згодні з цим твердженням майже 18% опи- таних та ще 4% – не змогли визначитися зі сво- єю позицією. Половина опитаних (48% ) вважають, що таким людям варто було б переїхати до Ро- сії. Скоріше та цілком не погоджується з ідеєю «переїзда» для людей, що підтримують дії Росії, майже 41% опитаних. Загалом 69% населення не уникає спілкування з проросійськими грома- дянами, проте уникає обговорення з ними полі- тичних питань. Кожен п’ятий опитаний громадянин України (19%) заявив, що він сам цілком, або скоріше поділяє погляди та переконання цих людей. На Заході переконаних прихильників російської політики виявилося більше ніж на Донбасі. На Заході про цілковиту підтримку політики Ро- сії по відношенню до України заявили майже 12% опитаних, а на Донбасі майже 9%. Проте поміркованих прихильників російської політики («скоріше поділяє») на Донбасі трохи більше ніж на Заході – майже 16% на Донбасі проти 7% на Заході. По всіх регіонах загальна кількість таких лю- дей приблизно однакова – від 19% на Заході до майже 25% на Донбасі. Щоправда на Сході, Півдні та Донбасі більше 10% опитаних не змог- ли визначитися із відповіддю на це питання, що опосередковано може вказувати на небажання відповідати на нього. СПРИЙНЯТТЯ РАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ ТА СТАВЛЕННЯ ДО ДЕКОМУНІЗАЦІЇ 49% населення загалом і 37% жителів Дон- басу цілком або скоріше підтримують декому- нізацію в Україні. Натомість третина населення України (34%) і близько половини населення Донбасу (46%) – не підтримують. Найпошире- нішими причинами непідтримки декомунізації є повага до радянського минулого та переко- нання у тому, що нині існують більш нагальні проблеми, ніж декомунізація. 43% населення загалом та 51% жителів Донбасу вважають, що їхнє життя чи життя їхніх сімей в радянські часи було кращим, нато- мість не згодні з цим 42% та 31%, відповідно. Загалом, трохи більше 50% опитаних на Донба- сі, Сході та Півдні України вважають, що життя у радянський період було кращим. У Центрі майже однакова кількість тих, хто вважає, що життя до 1991 року було краще та тими, хто так не вважає (42% проти 43%). Лише на Заході кількість громадян, що вва- жають, що зараз життя їхніх сімей є кращим, ніж у радянський період, відчутно перевищує кількість тих, хто так не вважає (54% проти 31%). Повсіхрегіонахдоситьвеликакількістьлюдей не визначилася із відповіддю ( від 15% до 18%). Кожен четвертий загалом в Україні (25%) та кожен третій на Донбасі зокрема (36%) хотіли би, щоб Радянський Союз відродився і Украї- на була його частиною, а 68% та 51%, відповід- но, не хотіли би, щоб це сталося.
- 10. 10 ПОДІЇ ТА ОСОБИСТОСТІ,ЩО ОБ’ЄДНУЮТЬ ТА РОЗ’ЄДНУТЬ СУСПІЛЬСТВО Громадян України більше об’єднує культура, спорт, ідея незалежності країни, ніж оцінка окре- мих історичних постатей та ідеологічні питання. Тараса Шевченка називають тим, хто най- більш позитивно може впливати на єдністьсу- спільства 84% респондентів. До цієї ж категорії відносять і таких спортсменів, як Андрій Шевчен- ко,Олександр Усик,Яна Клочковатаінші(74%). Рейтинг цих людей для Донбасу аналогіч- ний: 82% жителів Донбасу назвали Тараса Шевченка, 70% – відомих спортсменів. Запо- різькі козаки, Богдан Хмельницький та попу- лярні виконавці фігурували у 60-66% відпові- дей населення загалом та в 53-63% відповідей мешканців Донбасу. Майже половина опитаних (49%) вважає, що отримання Незалежності від Радянсько- го Союзу об’єднує громадян України. З такою тезою погоджується відносна більшість опи- таних у всіх регіонах: від 41% на Донбасі до 58,5% на Заході. Щодо подій, особистостей та країн, які мо- жуть роз’єднувати Україну, більшість населення загалом називає Росію (69%), близько полови- ни – Сталіна (44%) та скасування закону про регіональні мови (42%). Серед мешканців Донбасу більше полови- ни впевнені, що Україну найбільше роз’єднують Євромайдан (57%), США та Степан Бандера (по 55%). Такі позиції також мають широку під- тримку на Півдні та Сході країни. 49% опитаних на Півдні та майже 45% на Сході вважають, що Євромайдан роз’єднує, та майже по 43% так оцінюють Степана Бандеру. Щоукраїнцівроз’єднуєРосія,вважаютьмай- же 49% мешканців Донбасу. На Заході значно більше громадян згадали Росію, як роз’єднувач – майже 79%, майже 72% – в Центрі, 66% – на Півдні та майже 58% на Сході. Щодо історичних подій, дотичних до Донба- су як регіону, про які його жителі хотіли би діз- натися більше, зацікавлення (відповіді «дуже / скоріше цікаво») викликає життя запорізьких козаків на Донбасі та Рух Опору на Донбасі під час Другої світової війни (77% та 76%, відповід- но). Далі за популярністю йдуть такі теми: Дон- бас у період Українського культурного відро- дження 1920-х років та індустріалізація Дон- басу в 1920-30-х роках (по 71%), Голодомор на Донбасі в 1932-1933 роках (69%). Найменше цікавить дисидентський рух на Донбасі – цю тему назвала половина жителів Донбасу (50%), хоча це може бути пов’язано з тим, що вона є найменш відомою та зрозумілою, оскільки на питання: «чи зацікавила би така тема», було отримано найбільшу частку відпові- дей «важко сказати» серед усіх тем, які можуть бути цікаві опитаним. СПРИЙНЯТТЯ ЄС ТА СТАВЛЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ Більшість громадян по всій території України вважає привабливими європейські стандарти життя та бажає їх досягти, «збудувати Європу в Україні». Більше половини населення (56%) вважає, що, отримавши пропозицію про вступ до ЄС, Україна має її прийняти, а 32% – проти вступу до ЄС. На Донбасі 39% – «за», а 48% – «проти» вступу України до ЄС. Переважна більшість населення (88%) ціл- ковито або скоріше згодні з тим, що українці ма- ють думати не про те, кого підтримати – ЄС чи Росію, а про те, яке рішення є найбільш вигід- ним для України. З іншого боку, половина насе- лення України (51%) погоджується, що ЄС день у день стає дедалі нестабільнішим. 88% населення загалом вважає за необхід- не будувати Європу в Україні – впроваджува-
- 11. 11 ти європейські стандартита підвищувати рівень життя в Україні до європейського. На Донбасі з цим згодні 76%. При цьому близько половини населення за- галом (44%) та близько третини жителів Донба- су (29%) погоджуються, що українська культура має більше спільних цінностей з європей- ською культурою, ніж із російською. Однак близько третини населення України (32%) та 41% жителів Донбасу вважають, що європейські цінності загрожують «нашій системі цінностей». Опитані з Донбасу схильні дещо рідше вва- жати, що люди мають свободу вибору та повний контроль над своїм життям (61% се- ред населення загалом порівняно до 53% серед мешканців Донбасу). Мешканці Донбасу дещо частіше підтримують протилежну точку зору: що люди не впливають на те, що відбувається з ними (33% серед населення загалом порівняно з 42% серед мешканців Донбасу). Не виключе- но, що на такі оцінки впливає проживання поблизу зони бойових дій та непевність у майбутньому. Дві третини населення загалом погоджують- ся з тим, що сьогодні кожен має піклуватись про спільні інтереси (68%), а тих, хто вважає, що треба піклуватися про свої власні інтереси, незважаючи на інших – 25%. Також дві тре- тини опитаних згодні, що суспільне багатство може зрости настільки, що кожен матиме його достатньо (66%), однак 21% поділяють проти- лежну думку – що люди можуть стати багатими лише за рахунок інших. Перша хвиля дослідження «Кальміуської групи» Дослідження проводилося компанією GfK Ukraine, метод опитування — телефонні ін- терв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 14 квітня по 2 травня 2018 року. Вибірка склала 1975 респондентів, з них 536 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1975 респондентів) відповідають розподілу населен- ня за віком/статтю/типом населеного пунк- ту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби статистики України станом на 1 січ- ня 2017 р; при зважуванні додатково врахова- но розподіл населення Донецької та Луганскої областей за віком/статтю/типом населеного пункту. Для зручності у таблицях представ- лено зважені дані і загальний обсяг зваженої вибірки як 1500 респондентів. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження про- водилось в усіх областях України за винятком непідконтрольної частини Донецької та Лу- ганської областей та Автономної Республіки Крим. Друга хвиля дослідження «Кальміуської групи» Дослідження проводилося компанією GfK Ukraine, метод опитування — телефонні ін- терв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 3 по 19 травня 2018 року. Вибірка склала 1980 респондентів, з них 528 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1980 респондентів) відповідають розподілу населен-
- 12. 12 ня за віком/статтю/типомнаселеного пунк- ту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби статистики України станом на 1 січ- ня 2017 р; при зважуванні додатково врахова- но розподіл населення Донецької та Луганскої областей за віком/статтю/типом населеного пункту. Для зручності у таблицях представ- лено зважені дані і загальний обсяг зваженої вибірки як 1500 респондентів. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження про- водилось в усіх областях України за винятком непідконтрольної частини Донецької та Луган- ської областей та Автономної Республіки Крим. Третя хвиля дослідження «Кальміуської групи» Дослідження проводилося компанією GfK Ukraine, метод опитування — телефонні ін- терв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 4 по 20 червня 2018 року. Вибірка склала 1966 респондентів, з них 540 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1966 рес- пондентів) відповідають розподілу населення за віком/статтю/типом населеного пункту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби статистики України станом на 1 січ- ня 2017 р; при зважуванні додатково врахова- но розподіл населення Донецької та Луганскої областей за віком/статтю/типом населеного пункту. Для зручності у таблицях представ- лено зважені дані і загальний обсяг зваженої вибірки як 1500 респондентів. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження про- водилось в усіх областях України за винятком непідконтрольної частини Донецької та Лу- ганської областей та Автономної Республіки Крим. «КАЛЬМІУСЬКА ГРУПА» — це неформаль- не об’єднання українських аналітиків, мета якого — сприяння відновленню державного суверенітету на тимчасово окупованих тери- торіях Донецької та Луганської областей. Мотивація діяльності нашої групи чітка і прозора — ефективно і професійно сприяти відновленню територіальної цілісності країни. Назва коаліції походить від назви річки Каль- міус, яка об’єднує вільні і тимчасово окупова- ні райони регіону та символізує собою надію громадян з двох боків лінії розмежування на встановлення миру шляхом припинення між- державного конфлікту і відновлення єдності України, законності та правопорядку на тери- торіях, постраждалих від збройного проти- стояння. Це дослідження було представлено ініціа- тивою «Кальміуська група» в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством США з міжнарод- ного розвитку (USAID). Проведення цього до- слідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій че- рез Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відпові- дальністю «Кальміуської групи» та не обов’яз- ково відображає погляди USAID або уряду США.
- 13.
- 14.
- 15.
- 16.
- 17.
- 18.
- 19.
- 20.
- 21.
- 22.
- 23.
- 24.
- 25.
- 26.
- 27.
- 28.
- 29.
- 30.
- 31.
- 32.
- 33.
- 34.
- 35.
- 36.
- 37.
- 38.
- 39.
- 40.
- 41.
- 42.
- 43.
- 44.
- 45.
- 46.
- 47.
- 48.
- 49.
- 50.
- 51.
- 52.
- 53.
- 54.
- 55.
- 56.
- 57.
- 58.
- 59.
- 60. 60 Аналітична записка за результатамифокус-групових досліджень Зв’язки з мирними мешканцями окупованого Донбасу: зберегти не можна втратити Матеріали підготовлені членами Кальміуської групи, до якої входять Олександр Клюжев, Марія Золкіна, Олександр Дмітрієв, Олексій Мацука, Віталій Сизов
- 61. 61 Дослідження виявило спектрфакторів, які безпосередньо або опосередковано, у найближ- чій або довгостроковій перспективі впливати- муть на процес налагодження або збереження зв’язку з мирними мешканцями наразі окупова- них районів Донецької та Луганської областей. Вивчення проблеми дає підстави розділити ці чинники на ті, які сприяють підтриманню гори- зонтальних зв’язків із населенням тимчасово окупованих територій, і на ті, які цим зв’язкам перешкоджатимуть. Аналіз усієї палітри важли- вих з точки зору реінтеграції чинників охоплює проблематику вибору між воєнним способом завершення конфлікту і пошуком компромісів, готовність населення до різного роду домовле- ностей в рамках пошуку моделі повернення цих територійпідконтрольУкраїни,наявнітадоціль- ні для впровадження форми політичного та ад- міністративного управління цими територіями, міфи та стереотипи, що можуть мати місце у су- спільній думці відносно жителів непідконтроль- ної території, а також готовність суспільства до процесів пост-конфліктної внутрішньої консолі- дації в принципі. У цьому аналітичному матері- алі — результати дослідження всіх означених питань представлено в рамках їхнього значення для можливого збереження або налагодження зв’язків із жителями окупованих територій як необхідної умови для успішної реінтеграції цих територій, коли та за якою політичною форму- лою ця реінтеграція не відбувалася би. Дослідження виявило орієнтованість зага- лом на мирний шлях розв’язання конфлікту у вигляді пошуку можливих компромісів. При- пинення бойових дій в абсолютній більшості випадків сприймається як безальтернативна передумова та умова для початку політичного врегулювання конфлікту. Обговорення в рамках фокус-груп виявило достатньо широку готов- ність громадян до дискусії з приводу реалізації різних форм компромісів для організації повер- нення тимчасово окупованих територій під кон- троль України, хоча готовність до конкретних копромісів, поступок та їхніх форм варіюється і може залежати як від наявності особистого сто- сунку до регіону, до конфлікту та його наслідків, так і від загальної соціальної активності та інтер- есу громадян до суспільно-політичних процесів. Дослідження показало значні прогалини у комунікації між державними органами та гро- мадянами щодо шляхів врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Особливо небезпечни- ми для процесу врегулювання є ситуації, коли громадяни не лише не мають повноти інфор- мації про рішення держави, а й надають цим рішенням абсолютно протилежного значення. Наприклад, політичні гасла щодо реінтегра- ції тимчасово окупованих територій окремими учасниками опитування трактувалися як закли- ки за відокремлення від країни тимчасово оку- пованих територій. Занепокоєння викликає низький рівень по- інформованості учасників фокус-груп про ді- яльність Міністерства тимчасового окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, яке має стати провайдером державної політики з питань конфлікту. Крім того, встановлено, що громадська думка характеризується високим рівнем недовіри до державних інститутів, ок- ремих політиків та осіб, які задіяні в процесі мирного врегулювання конфлікту на Сході з боку України. Дофакторів,якіможутьсприятизбереженню зв’язків між українцями, можна віднести такі: • запит на припинення активної фази кон- флікту, • проведення успішних системних реформ на загальнодержавному рівні, • відмову від викривлення інформації і більш об’єктивну роботи ЗМІ в питаннях щодо Донбасу, • відсутність серйозних упереджень щодо мешканців непідконтрольних територій. Респонденти робили акцент на необхідності впровадження гуманітарної та соціально-орієн- тованої державної політики щодо жителів не- підконтрольних територій у вигляді акцій, ініці- РЕЗЮМЕ
- 62. 62 атив, проектів, програм,які демонструватимуть відкритість держави до підтримання зв’язку з її громадянами. Втім, така ж політика «залучен- ня», скерована на обмін досвідом між регіона- ми у найширшому і найрізноманітнішому сенсі (акцент не на темах, а на самому факті особи- стого спілкування і залучення), повинна мати місце і щодо жителів підконтрольної частини Донбасу. Це виглядає доцільним для цих райо- нів не тільки з погляду на те, що вони самі були безпосереднім полем розгортання конфлікту у 2014-2015 рр., але і через те, що спілкування між підконтрольними Україні та тимчасово оку- пованими територіями продовжується, а, отже, є невикористаним повною мірою ресурсом, «містком» для трансляції певних меседжів жи- телям окупованої частини Донбасу через канал індивідуального спілкування.
- 63. 63 ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Органам державноївлади: • інтенсифікувати проведення різних захо- дів з метою налагодження соціальних та культурних зв’язків між громадянами, • розробити гуманітарно-орієнтовану та со- ціально відкриту щодо жителів непідкон- трольної території державну політику, яка буде сприяти їхньому практичному залу- ченню до суспільних процесів в Україні. Міністерству з питань тимчасово окупова- них територій і вимушено переселених осіб зокрема: • посилити комунікацію із ЗМІ, вести роз’яснювальну роботу серед журналістів щодо термінології врегулювання конфлік- ту, пояснення норм міжнародного права, • відмовитись від політизації процесу реін- теграції. Засобам масової інформації: • подавати максимально об’єктивну, реа- лістичну інформацію про те, що відбува- ється на Донбасі, • відмовитись від штучного створення і поширення міфів, стереотипів про регіон та його мешканців, • уникати узагальнень, емоційних або полі- тичних оцінок у матеріалах, які присвячені висвітленню рішень державної влади щодо процесу реінтеграції Донбасу або мирного врегулювання, • критично ставитись до заяв політиків, які вони роблять щодо процесу реін- теграції окремих районів Донецької та Луганської областей, в період передви- борчих перегонів. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ Дослідження було здійснено за допомогою такого методу як фокус-групові обговорення. Це дозволило проаналізувати досвід окремих громадян України, їх мотивації, уявлення та погляди з різних питань. В ході дослідження було проведено 12 фокус-групових обговорень у 12 населених пунктах України. Населені пункти були відібрані таким чином, щоб максимально репрезентувати різноманітність країни. Зокрема, дослідження охопило такі пункти: Міста: Київ Дніпро (Дніпропетровська область) Краматорськ (Донецька область) Старобільськ (Луганська область) Рубіжне (Луганська область) Овідіополь (Одеська область) Корюківка (Чернігівська область) Селища: Олексієво– Дружківка (Донецька область) Парасковіївка (Донецька область) Голубівка (Луганська область) Червоне (Львівська область) Миролюбівка (Херсонська область) У дослідженні взяли участь 96 респондентів. Вибірка респондентів була здійснена з метою яко- мога ширшого представлення різних соціальних груп. Під час формування вибірки були враховані такі критерії, як вік, стать, освіта, тип зайнятості, досвід відвідування Донецької та Луганської облас- тей (для усіх інших областей — 2-3 особи з відповідним досвідом на групу), представлення різних типів населених пунктів. Фокус-групові дослідження були проведені компанією «GfK Ukraine» в пе- ріод з 27 березня по 1 квітня 2018 року.
- 64. 64 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ Що сприяєзбереженню та відновленню зв’язків з мирними мешканцями окупованих територій Одеська область, респондент, 22 роки: «Ну, уже как бы 4 года решают военным путем. И ничего не решили» Донецька область, респондент, 32 роки: «Просто даже взять, вот у нас Донбасс — это самая густонаселённая часть Украины,- самая промышленная. И вот возьмите, даже если этим всем фронтом, допустим, что они начнут атаковать, отбивать это. Пред- ставляете,какиетамразрушения?Таминф- раструктуры не будет.Что они отвоюют?» У разі військового шляху вирішення кон- флікту занепокоєння у респондентів викликала можливість розширення зони бойових дій та активність Російської Федерації. Донецька область, респондент, 36 років: «Минус в том, что страна агрессор на во- енный конфликт стопроцентно нанесет ответный удар. Это может только усугу- бить ситуацию и расширить территорию конфликта» Готовність до компромісів задля досягнен- ня миру — представники всіх фокус-груп заяв- ляють про готовність піти на деякі компроміси в рамках існуючих форматів перемовин задля мирного вирішення конфлікту та успішної реін- теграції непідконтрольних територій. В залежності від місця проведення фо- кус-групи межі цих компромісів були доволі широкі. Від часткової або повної амністії для учасників незаконних збройних формувань — до особливих економічних відносин окремих районів Донбасу з Російською Федерацією. Відповіді на питання переважно фокусува- лися на двох позиціях. Перша — амністія мож- лива для тих, хто не здійснив тяжких злочинів. Київ, респондент, 30 років: «Это рабочий механизм. Он во многих кон- фликтах уже действовал и показал, что активных участников всего лишь 10-20%, а пассивных оказалось намного больше» Друга позиція — окрема оцінка відпові- дальності вищих чинів та керівників незаконних збройних формувань. Львівська область, респондент, 57 років: «Це вищі. Я думаю, що тих дрібних ніхто не буде вишукувати. Але вищих карати в лю- бому випадку» Надання гарантій використання російської мови в офіційній сфері на території окремих ра- йонів Донецької та Луганської областей вигля- дає як можливий компроміс, проте, традиційно спірним виявилося дихотомічне питання побу- Загалом, варто зазначити, що готовність населення до збереження або з часом — відновлення зв’язків з мирними мешканцями окупованих наразі територій є поширеною суспільною реакцією на пропозицію оцінити перспективи реінтеграції цих територій. Дискутуватися можуть форми, інстру- менти та умови повернення цих територій під контроль України, але важливість та можливість збе- реження горизонтальних зв’язків із пересічними громадянами переважно не тільки не піддається сумніву, але й підтримується. Прихильність до мирного шляху розв’язання конфлікту — загалом, у всіх фокус-групах аб- солютна більшість респондентів підтримували мирний шлях врегулювання конфлікту, називаючи в якості аргументів, в першу чергу, необхідність уникнення жертв серед цивільного населення та руй- націю інфраструктурних об’єктів. Проте, успіх переговорів в рамках невоєнного способу розв’язання конфлікту викликає сумніви у респондентів.
- 65. 65 тового вживання мовита використання її в офі- ційному документообігу. Чернігівська область, респондент, 57 років: «Я считаю, хотят они на русском гово- рить, пусть говорят, даже на немецком, какая нам разница?» Серед поступок, на які може піти українська сторона, називалося відновлення пенсійного за- безпечення громадян на території окремих райо- нів Донбасу та деякі особливості місцевого само- врядування, які можуть отримати ці райони. Значна кількість учасників фокус-групового дослідження під час обговорень «Чим же може характеризуватись особливий статус», чітко на- зивали низку економічних параметрів. Це опи- сує поточні процеси децентралізації країни. Так, найчастіше називалися: можливість самостійно розпоряджатися зібраними податками, вста- новлювати власні локальні податкові пільги для бізнесу, прозорість використання грошей тощо. Київ, респондентка 33 роки: «Чтобы большая часть денег оставалась именно в том регионе, который заработал. В принципе, так и хотели, чтобы просто дали больше свободы, потому что все шло в столицу. Города там не в очень хорошем состоянии» Київ, респондент, 20 років: «Ну вот что-то по людям договариваться. Кто получает пенсию, кто-то не получа- ет. Там тоже есть масса людей, которые считают себя украинцами и помнят о том, что они платили налоги какие-то» Часто «особливий статус» розглядається саме як особливий економічний режим для відновлення регіону після бойових дій. Київ, респондент, 30 років: «Особый статус может дать какие-то льготы налоговые для того, чтобы мест- ное население, ведя бизнес, сами поднимали свой регион» Трактування «особливого статусу» як еко- номічної моделі, або особливого економічного режиму сприймалось респондентами під час фокус-груп більш лояльно, ніж його політичне трактування. Загальним майже для всіх фокус-груп є несприйняття проведення виборів на непід- контрольній території до моменту повернення контролю за кордоном. Серед причин такого негативного ставлення найчастіше називали не- можливість проводити вибори в умовах окупації, відсутність довіри місцевих мешканців до україн- ської влади через неможливість трансляції укра- їнських ЗМІ, дію російської пропаганди тощо. Львіська область, респондент 55 років: «Вивести взагалі війська звідти. Тоді мож- на робити вибори» Лояльне ставлення до працівників соці- альної сфери, що залишились працювати на окупованій території — у питанні щодо допуску чи обмежень до роботи державних закладів та органів місцевого самоврядування осіб, які ви- конують певні владні функції в окремих районах Донеччини та Луганщини зараз, прослідкову- ється позиція, що слід розмежувати політичних представників, середню ланку чиновників, пред- ставників судійського корпусу та правоохоронних органів зокрема. Так, для осіб, що виконують функції полі- тичних представників, або тих, що виконували такі функції до конфлікту та продовжили це в окупації, висувалася ідея обмежити постійно або тимчасово доступ до аналогічних посад чи номінацій. Львівська область, респондент, 65 років: «Я думаю, що якийсь період їх не допуска- ти до влади. Як в нас суди були, наприклад, над корупціонерами і таке інше. Коли є вирок, і там в кінці вироку написано, що не має права обіймати посади на протязі трьох-чотирьох років. Це теж на якийсь період для перевірки»
- 66. 66 Для середньої ланкислужбовців самовряду- вання чи владних органів, загалом, для пред- ставників медичної сфери, освіти, працівників комунальних служб пропозиція застосовувати обмеження не викликала підтримку. Найчасті- ше респонденти це пов’язували з тим, що робо- та в окупації викликана неможливістю виїхати з окупованої території, необхідністю заробляти гроші для підтримки власних родин, виконан- ням функції під професійною клятвою тощо. Київ, респондентка, 33 роки: «Не все. Если просто рядовой служащий, который при всех властях работал и ра- ботает при этой власти, если он хороший специалист…Он просто продолжает рабо- тать, потому что ему надо жить» Окремі респонденти висловлювали заува- ження щодо освітян, які працюють в окупа- ції та викладають предмети, зміст яких може перетинатися з російською пропагандою чи елементами ідеології сепаратизму. Натомість, досить часто згадувалось про те, що лікарі зо- бов’язані надавати медичну допомогу усім без виключення людям. Лікарі є однією з найменш конфліктних для сприйняття учасників опиту- вання груп населення з тимчасово окупова- них територій. Результати дослідження також засвідчили, що більшість учасників говорили про необхідність індивідуального підходу до оцінки та розслідування дій конкретних осіб, а також підкреслювали важливість об’єктивного доведення провини кожного фігуранта подій в Донецькій та Луганській областях. Строкатими були відповіді респондентів на питання про ставлення до потенційного фор- мування правоохоронних органів з місцевих жителів. Загалом, проблемне поле становили питання, як убезпечити потрапляння до складу правоохоронних органів осіб, що були активно задіяні у незаконних збройних формуваннях чи перебувають під негативним впливом конфлік- ту, та як одночасно забезпечити довіру місце- вого населення до правоохоронних органів, які б частково формувалися з числа представників інших регіонів країни. Середвідповідейучасниківфокус-групдомі- нує підхід запровадження спеціального режиму відбору рядових кадрів та особливої процедури на керівні посади та можливого затвердження їх центральними органами влади України. Київ, респондент, 22 роки: «Согласен, если только при тщательном отборе психически здоровых людей на эту должность, чтобы люди, только оклемав- шись от этих всех событий, не устраива- ли на улицах самосуд. То есть они увидели преступление, и отвечать на это престу- пление таким же преступлением» Херсонська область, респондент, 43 роки: «Треба зробити так, як росіяни зробили в Криму. Наших всіх зняли воєнних, міліціо- нерів, поставили своїх. Ніякого місцевого, тільки всі свої» Київ, респондентка, 33 роки: «Я боюсь, что, если люди будут приезжать из других регионов Украины, то те люди, которые там живут, уже будут настро- ены негативно к этим людям: «Ты приехал ко мне домой. Чего ты приперся?» Позитивне або спокійно-нейтральне став- лення до ідеї налагодження контактів — дис- кусії у фокус-групах показують, в середньому, позитивне, часом — нейтральне (і тільки в по- одиноких випадках — негативне) ставлення до ідеї відновлення активних зв’язків із мирними жителями непідконтрольних районів Донбасу. Так, у всіх фокус-групах респонденти демон- стрували приблизно однакові позиції: готовність до порозуміння є, мирні пересічні мешканці не- підконтрольних територій не сприймаються уза- гальнено-упереджено чи негативно, як «чужі». Київ, респондентка, 35 років: «Луганск и Донецк мне больше напомина- ет Кривой Рог, Днепропетровск. Там люди были жизнерадостные. Маленький городок — 70 тысяч население. Это, скорее, те, кто не желал выезжать заграницу, пото- му что им было достаточно
- 67. 67 Одеська область, жінка,28 років: «Я бы сказала, что нет, потому что у нас новости показывают вообще обычную семью, разгромленный дом. Ничего там та- кого сверхъестественного не показывали, отличалис чтобы от нас. По крайней мере, я не видела. Может, кто-то слышал, ко- нечно. Для меня это новость. У нас тоже есть мажоры» Відсутність особистих контактів чи брак ін- формації про ситуацію на окупованих територіях може породжувати сумніви щодо відкритості жи- телів цих територій до контакту, втім, не заважає мешканцям решти України засвідчити готовність до спроб цей контакт налагодити після початку процесуповерненнярегіонупідконтрольУкраїни. В жодній з фокус-груп не було трендом запе- речити можливість та необхідність підтримання чи відновлення таких зв’язків. Більше того, всі проведені фокус-групи об’єднувала позиція щодо відсутності непереборних перешкод для спроб відновлення таких горизонтальних зв’яз- ків. Тобто, переважають, загалом, позитивні оцінки таких перспектив. Наявність відмінностей жителів Донбасу (як окупованої, так і неокупованої частин) не сприй- мається як щось виняткове — відмінності у сен- сі різноманіття, притаманні більшості регіонів України і є її сильною, а не слабкою стороною. Львівська область, респондент, 58 років: «Французи теж мають свою. Різні, але достаток в людей настільки високий, що вони не бачать проблем. Вони їх можуть вирішити в любий момент» Херсонська область, респондент, 35 років: «Я була у Вінниці, я була на Закарпатті, я була в Києві, люди кругом різні, і гостинні серед нас» Тісні зв’язки між жителями окупованої частини Донбасу, з одного боку, та решти Лу- ганської та Донецької областей, з іншого боку, безумовно сприятиме майбутній соціальній ре- інтеграції та віднайденню спільної мови з меш- канцями самопроголошених формувань. Особливо, тенденція до підтримки цього те- зису прослідковувалася у фокус-групах, що були проведені на підконтрольній частині Донбасу. Так, учасникидискусіїнаголошувалинатому,щопопри тривалий конфлікт, вони не роблять розподілу на «свій» та «чужий» винятково за принципом місця проживання: чи то у підконтрольній частині Дон- басу, чи то на окупованій. Загалом, представники підконтрольних Україні населених пунктів Донеч- чини та Луганщини засвідчували високий рівень готовності та бажання до збереження зв’язків з мирними мешканцями непідконтрольних районів. Бажання миру, економічного розвитку та добробуту — громадяни на всіх фокус-групах демонстрували одностайність в оцінці того, що саме ці три показники можуть об’єднувати укра- їнців. Необхідність встановлення миру в країні як об’єднучийфакторназвалиукожнійзфокус-груп. Популярні серед об’єднуючих факторів — спільна державність та бажання економічної стабільності. Чернігівська область, респондентка, 64 роки: «Разъединяет война, а все хотят мира. Стремлениекмиру—самоеобъединяющее» Львівська область, респондент, 57 років: «Мир на першому місці» Донецька область, респондент, 32 роки: «ОбъединяетвсюУкраинусейчасодно,чтобы кончилась война, и поднялась экономика. Вот это всю Украину нас объединяет. Это 100%» Київ, респондентка, 20 років: «Национальность. Когда ты приезжаешь в чужую страну и познакомился, ты спраши- ваешь: «Откуда ты?». — «Я из Полтавы». — «О, класс! А я оттуда-то…» У Донецькій області респондентка, 54 роки, на питання модератора що об’єднує мешкан- ців різних регіонів України відповіла: «Жить в Украине. Украина должна для всех одна быть». З нею погодились всі учасники групи.
- 68. 68 Важливий об’єднучий фактор— прагнення до економічної стабільності. Донецька область, респондентка 45 років: «Экономический достаток, какие-то жи- лищные условия хорошие, будущее для на- ших детей, лучшее здравоохранение и т.д. Но не всегда знают люди и понимают, как этого достичь» В Рубіжному та Києві деякі респонденти зазначили, що консолідучим чинником для українців є «загальні свята» і називали такі, як Новий рік (в обох населених пунктах), День пе- ремоги 9 травня (в Києві), 23 лютого (Київ), Різд- во (Київ), Паска (Київ). Деякі респонденти в окремих регіонах Украї- ни називали євроінтеграцію України фактором, який об’єднує українців. Луганська область, респондент, 56 років: «Общей объединяющей идеей может быть, взять за пример стандарты Европы и сде- лать Европу в Украине. Не следовать тупо за их менталитетом, гей-парадами» У Львові респонденти відповіли, що Чемпіо- нат Європи-2012 року був об’єднуючим для всіх українців. Одеська область, респондент, 22 роки: «Разъединяет и объединяет реинтегра- ция в Евросоюз. Кто-то за, кто-то про- тив. Некоторых она объединит, а неко- торых она просто разъединит и все. То есть, по-любому есть несогласные с этим. И по-любому есть согласные с этим. Вот это...Кто-то хочет в Россию, либо кто-то хочет вообще ни туда, ни туда»
- 69. 69 Що заважає збереженнюта відновленню зв’язків з мирними мешканцями окупованих територій Попри те, що наразі значна частина факторів, які заважатимуть налагоджувати зв’язки з мир- ним цивільним населенням в рамках реінтеграції, невідома — як і політична формула реінтеграції, ми можемо говорити про ті чинники, які перешкоджають збереженню цих зв’язків сьогодні і мо- жуть погіршувати ситуацію з часом. Недовіра до дій органів влади щодо припинення конфлікту — загалом, представники фо- кус — груп чули про Мінські домовленості, але не знають їх деталей. Деякі учасники дослідження вважають їх не ефективними внаслідок неможливості забезпечити стійкого режиму припинення вогню та впровадити інструменти мирного врегулювання. Чернігівська область, респондент, 64 роки: «Нам, кроме как за обмен пленными, больше ничего не говорят» Луганська область, респондент, 27 років: «Есть плюсы мирных переговоров: уже не так громко стреляют у меня за окном, мне уже не слышно выстрелов. То есть, были какие-то плюсы. Тяжёлая техника сейчас не так часто используется на ли- нии разграничения» Під час дослідження в декількох фокус-гру- пах лунала теза про незацікавленість сторін кон- флікту в його припинені. Київ, респондентка, 33 роки: «Я думаю, что это сделано искусственно. Это выгодно обеим сторонам. Начало было немного глуповатое, а потом это все у других людей развернулось в очень хороший бизнес, поэтому сейчас это выгодно очень многим людям» Статус учасників Мінських перемовин не задовільняє деяких респондентів. На думку окремих учасників дослідження, діючі пред- ставники України на переговорах у Мінську наразі не мають достатнього рівня повнова- жень для досягнення успіху в цьому процесі. Досить популярною є теза про необхідність прямих переговорів між керівництвом Укра- їни та Російською Федерації із залученням впливових міжнародних гравців для вирі- шення конфлікту. Чернігівська область, респондент, 64 роки: «Отправляют Кучму того, приезжай сам и договаривайся с Путиным, ты же прези- дент». Уявлення про поступки в рамках врегулю- вання конфлікту, як про передумову подальшо- го розпаду держави — частка респондентів роз- глядає пропозицію «особливого» статусу окремих районів Донецької та Луганської областей за ана- логією з Автономною республікою Крим — мож- ливістьмативласніміністерства,власнунорматив- но-правову базу із одночасним підпорядкуванням Конституції та законам України. Така можливість викликала побоювання у деяких респондентів, чи не створюватиме це умов для подальшої «офіцій- ної» анексії цих територій за зразком АРК. Луганська область, респондентка, 62 роки: «Меня смущает, если мы дадим им такую самостоятельность, то они завтра сде- лают так, как Крым. Они завтра просто уйдут под Россию» Сприйняття поступок як апріорі втрат з боку України з браком прогресу в рамках врегулювання конфлікту може з часом створити іншу проблему: низьку готовність до схвалення навіть тих «посту- пок», які насправді болісними чи загрозливими для української державності не будуть. Тому, цілком можливо, що сам факт необхідності йти на певні компроміси, в принципі, має активно комунікувати- ся у суспільстві вже зараз — хоча самі компроміси, звичайно, будуть зрозумілі тільки тоді, коли пере- мовинивийдутьдійснона«фінішнупряму».
- 70. 70 Спекуляції політиків тамедіа, поганий економічний стан відносяться до факторів, які роз’єднують українців. Респонденти також зга- дували політичну діяльність окремих політи- ків. Так, в Краматорську, Олексієво-Дружківці, Львові, Одесі, Голубівці люди називали політи- ків та «курс країни» фактором розколу, а також демонстрували впевненість, що сама ідея прос- тиставлення умовних Сходу та Заходу країни також була штучно створена представниками політикуму і підтримана медіа. Львівська область, респондент, 62 роки: «Маніпулювання тими питаннями мови. І обман владою людей. Ті підтримують, а ті не підтримують. Ті за, а ті проти. І засо- би масової інформації по-різному подають факти — теж роз’єднують» Львівська область, респондентка, 57 років: «Влада сама нас розділяє. Той розділ вла- дою. Брехня. Можна сказати, що брехня од- них на інших. Ото нас і роз’єднує». В Бахмутському районі Донецької області на питання — що нас роз’єднує, репондент- ка 58 років відповіла: «Те люди, которые живут далеко от этого, они не понима- ют всего того ужаса и страха, который происходит вот здесь. Хотя мы не сильно коснулись этой войны, тут война нас не сильно коснулась, все равно мы очень много видели и слышали». В Луганській області респондент 54 роки: «Дальше, вот эта нищета, которая у нас здесь, и отсутствие рабочих мест при- водит к тому, что каждый человек ищет источник существования. Сейчас вот моё поколение в основном на заработках с этого региона в России. Дети живут здесь с ба- бушками и дедушками. Это я столкнулся, когда стал вопрос военкомата, да? Вот почему люди проводят беседы? Да, они па- триоты, всё, дети, кричат, и военное учи- лище.Кудатыпойдёшьслужить,еслитвой папа и мама с России тебя кормят. Вот тебе и пожалуйста. Вот близость соседа». Погана поінформованість щодо державної політики «реінтеграції» та діяльності про- фільних державних інститутцій — наступний чинник, що роз’єднує громадян і очевидно за- важає підтримці каналів зв’язку з жителями окупованих районів. Закон України «Про особливості держав- ної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово оку- пованими територіями в Донецькій та Лу- ганській областях» під час його підготовки та ухвалення найчастіше називався політиками та журналістами законом про «реінтеграцію» не- підконтрольних районів Донбасу. Незважаючи на активне висвітлення тез закону у ЗМІ, дослі- дження засвідчило масове нерозуміння учас- никами фокус-груп не тільки значення терміну «реінтеграція», а й змісту самого документу. Учасники фокус-групових досліджень, як правило, не могли пояснити, що означає термін «реінтеграція» і яке він має значення у контексті державної політики щодо тимчасово окупованих територій. Крайньою формою нерозуміння термі- ну виявилось припущення, що реінтеграція озна- чає повне відокремлення тимчасово окупованих територій від вільної частини України. Натомість, ціла низка учасників не знала ні про ухвалення закону, ні про значення терміну «реінтеграція». Херсонська область, респондент, 45 років: «Я так сильно не вникав, але щось там як особливий статус, щоб він знову увійшов до складу України, дати йому якісь там пільги, щось таке, розумієте, я так сильно не вни- кав, сильний там кіпіш дуже був через цю реінтеграцію. Це ми чули, але я так сильно не вникаю» Донецька область, респондент, 46 років: «Повышение, наверное, уровня жизни до европейского, до их заработных плат» Донецька область, респондент, 32 роки: «Короче, реинтеграция — здесь никто не понимает, что она означает. Точно так же полстраны»
- 71. 71 Нечисельні поінформовані учасникифо- кус-групового дослідження висловлювали сум- ніви щодо можливості ефективного застосуван- ня норм нового Закону України до окупованих територій. Висловлені сумніви базувалися на загальному критичному ставленні до практики правозастосування в України. Львівська область, респондент, 57 років: «Законів в нас придумують дуже багато. Але більшість з них як не діяли, так те, можливо, і не буде теж діяти. Він треба тільки для піару» Критично налаштовані щодо закону, але на- лежним чином поінформовані учасники стави- ли під сумнів можливість вирішення проблем конфлікту шляхом ухвалення законів. Учасники також висловлювали зауваження щодо запіз- нення на декілька років із ухваленням законо- давства, яке урегульовує обставини на тимчасо- во окупованих територіях. Одеська область, респондент, 35 років: «Я хочу сказать, что если мы... Даже когда подконтрольная территория будет нор- мально интегрироваться в Европу, и когда все увидят, что тут будет лучше жить, то и Крым, и Донбасс в любом случае потом скажут, что мы тоже хотим реинтегри- роваться. То есть, если у нас реформы, которые должны длиться 2 года, длятся уже 4, и то конца-края нет, то о какой реинтеграции можно говорить дальше?» Дослідження виявило низьку поінформова- ність респондентів про існування та діяльність Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Лише поодинокі учасники опитування мали по- верхневе уявлення про повноваження і задачі Міністерства, його окремих посадових осіб. Ті з учасників, які все ж мали певні знання про Мі- ністерство, продемонстрували скептичне став- лення до його діяльності. Луганська область, чоловік, 56 років: «Я не владею всей информацией по деятель- ности министерства. Ну что я могу сказа- ть? Потому что я не знаю. Скажем так, масса вопросов. Енергопостачання по ту сторону, водопостачання. Куда, что? Тут масса вопросов. Я просто не знаю функций этого, сферы их деятельности» Учасники опитування продемонстрували на- явність запиту на державну політику щодо по- силення національної єдності або таких дій, які б синхронізували зусилля щодо тимчасово оку- пованих територій із розвитком підконтрольних державі територій. Зокрема, у Донецькій облас- ті висловлювали занепокоєння щодо можливо- сті існування двох «регіонів» після завершення міждержавного конфлікту. У Львівській області деякі учасники вислов- лювали переконання, що політика реінтеграції має бути реалізована не тільки на території До- нецької та Луганської областей, а й на Дніпро- петровщині та Запоріжжі. На думку опитаних, у цих регіонах громадяни не мають достатнього обсягу інформації про історію України, особли- вості розвитку подій в країні. Львівська область, респондент, 57 років: «Показувати і розказувати те, що вони не знають.Такийсамийвипадок,якийізДар’єю був, в мене був в Криму. Хвилинку. Святос- лав з Дніпропетровська запитував: «Чому у вас на Заході не люблять так радянської влади?». Він сам силовик. Бо я був в Криму. Я кажу: «Якби прийшла до вас додому чужа людина, і позабирала все, як москаль все забирав у нас». Вони того не знають, вони нічого не знають» Запит на комплексність державної політики відрізняється за обґрунтуваннями у різних регі- онах України, але є демонстрацією необхідності всебічної роботи з громадянами для усунення протиріч між ними та владою та попередження гострих суспільних непорозумінь. Активне продовження бойових дій — така перешкода для потенційного налагодження соціальних і гуманітарних «мостів» з пересіч-
- 72. 72 ними мирними мешканцямиокупованих те- риторій переважно звучала під час обговорень у підконтрольних Україні населених пунктах Донеччини та Луганщини. І, хоча, Україна без- сила в односторонньому порядку запровадити режим тиші, варто мати на увазі, наскільки іс- тотне значення респонденти приділяють саме цьому фактору як абсолютній, безальтерна- тивній умові відновлення зв’язків з жителями непідконтрольних територій. Під час дискусій громадяни практично ставили успішність чи навіть ймовірність відновлення таких зв’язків майже у пряму залежність від продовження війни як такої. Завершення реальних бойових дій пов’язується з автоматичним прискорен- ням процесів подолання соціальної дистанції із жителями непідконтрольних районів: Донецька область, респондент, 57 років: «Опять же таки военные действия могут помешать» Донецька область, респондентка, 27 років: «Войны чтобы не было, и мы сразу же мо- ментально сблизимся» Непрозора і незрозуміла економічна по- літика щодо непідконтрольних територій — учасники фокус-груп по-різному оцінюють необхідність економічної блокади непідкон- трольних, проте вважають нинішню блокаду неефективною. Частина респондентів не бачать в ній логіки в умовах, коли Україна не контролює значні ділянки власного кордону з Російською Федерацією на Донбасі та не розірвала еконо- мічні зв’язки з країною-агресором. Не для всіх респондентів зрозумілі конкретні цілі блокади, коли юридично блокада є, а фактично існують канали нелегальної торгівлі. Така ситуація під- риває довіру до дій влади. В деяких фокус-групах була думка, що зараз блокада лише стимулює подальшу інтеграцію непідконтрольних територій до простору Росій- ської Федерації. Львівська область, респондент, 65 років: «Я думаю, що блокада не буде сприяти вирі- шенню мирним способом. Досягнення миру, по-перше. Ми налаштуємо населення на окупованій території проти себе» Чернігівська область, респондент, 59 років: «Если мы со страной-агрессором торгуем, все равно же торгуем... Они контрабандой все равно туда-сюда возят. Они на этом даже деньги зарабатывают, она будет всю жизнь, они за счет этого живут.» Львівська область, респондентка, 57 років: «А вона хіба є? В мене от зустрічне пи- тання до тої блокади. Її практично немає. В Криму, показують по телевізору, всі наші товари. В Донецьку всі наші товари. Яка блокада? Що блокують? Стали депутати, кілька днів не пускали. Яка? Вугілля як вози- ли, так і завозять. В нас ніякої блокади не- має... Якби була блокада, війна закінчилась би в перший рік» Головною перепоною на шляху відновлення економічних зв’язків є відсутність режиму стій- кого припинення вогню. Одеська область, чоловік, 22 роки: «Я думаю, что граждане, которые там ос- тались, и граждане Украины, которые пен- сионеры, которые не могут получить пен- сий, они работали 40 лет в нашей стране, и на данный момент они не могут получить пенсию... То есть, они должны объяснить населению Украины, которые граждане нашей страны, должны обеспечить хотя бы минимальные условия для жизни. А вот торговать, допустим, с какими-то компа- ниями, которые, может, еще остались в ДНР, ЛНР — это неправильно, потому что у нас сейчас там конфликт»
- 73. 73 ВИСНОВКИ Приклад інформаційного висвітленняЗакону «Про особливості державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях» в медіа доз- воляє стверджувати, що владі під час взаємодії з громадянами доцільно уникати використання узагальнень та пояснювати, деталізувати зміст документів та наслідки рішень. Термін «реінтеграція» нерідко застосовував- ся політиками для підкреслення відповідності підготовленого закону задачам мирного вре- гулювання і відсутності протиріч між цим рі- шенням та задачами «Мінського процесу». Для громадян України, у свою чергу, роз’яснення по- ложень та норм Закону в такому вигляді не було достатнім та зрозумілим. Незначний рівень впізнаваності Міністер- ства з питань тимчасово окупованих тери- торій та внутрішньо переміщених осіб може розглядатися як серйозна перешкода для успішної реалізації програм, спрямованих на реінтеграцію тимчасово окупованих територій та інтеграцію внутрішньо переміщених осіб. За результатами дослідження стала очевид- ною необхідність посилення Міністерством комунікації із суспільством з питань своєї про- фільної діяльності. Під час дискусій лунали схвальні оцінки різ- них форм особистого досвіду спілкування пред- ставників різних регіонів між собою: від заходів культурного та спортивного спрямування — до внутрішнього туризму і реалізації різноманітних «прикладних», практичного характеру проектів, що передбачають спільну роботу представників різних регіонів. В суспільстві є запит на успішні системні реформи, покращення якості життя на- селення, підвищення прогнозованості внутріш- ніх процесів в країні (в першу чергу, з точки зору розвитку економіки). Викривлення інформації про Донбас та його мешканців, використання штампів на кшталт «сепаратисти» і «зрадники» не можуть супро- воджувати процес налагодження зв’язків ані з жителями окупованої території, ані підконтроль- ної Україні частини Донеччини та Луганщини. Запит на максимально об’єктивне висвітлення процесів на Донбасі і відмова від поширення міфів про його мешканців у ЗМІ є необхідною запорукою відновлення горизонтальних зв’язків з Донбасом, причому не тільки з непідконтроль- ним районами. Під час фокус-групових дискусій не було за- фіксовано тенденцій до узагальнених звинува- чень жителів підконтрольної чи непідконтроль- ної частини Донбасу у сепаратизмі, що важливо для зазначеної теми щодо збереження зв’язків. Учасники дискусій у Донецькій та Луганській областях часом демонстрували значно більш критичні оцінки по відношенню до самих себе, аніж це звучало в інших областях. Учасники фокус-груп називали політиків та ЗМІ тими, хто створив та штучно поширював на- явність нездоланних відмінностей між жителя- ми різних регіонів. Зокрема, як приклад нази- вали ідею з протиставленням Заходу України та Сходу від початку 2000 років. Такі звинувачення в бік українських політиків та ЗМІ лунали як на фокус-групах, що проходили на Сході, так і у фо- кус-групах, проведених на Західній Україні.
- 74. 74 Лідерство України у Мiнськомупроцесi: ставлення громадян до перших кроків реінтеграції окремих районів Донецької та Луганської областей Аналітична записка за результатами першої хвилі загальнонаціонального дослідження Матеріали підготовлені членами «Кальміуської групи» у складі Олександра Дмітрієва, Марії Золкіної, Олександра Клюжева, Олексія Мацуки і Віталія Сизова
- 75. 75 Ключовим питанням мирноговрегулювання російсько-українського конфлікту на терито- рії Донбасу є дотримання Комплексу заходів з виконання Мінських домовленостей підписа- ного у лютому 2015 року. За цей час сторонам не вдалося просунутися в бік ефективного ви- конання домовленостей. Головною причиною є невиконання безпекових пунктів, пов’язаних із виконанням режиму припинення вогню та від- ведення важкого озброєння. Водночас окремого прогресу вдалося досяг- ти в законодавчій сфері. Наприклад, у вересні 2014 року Верховна Рада України затвердила Закони «Про особли- вий порядок місцевого самоврядування в ок- ремих районах Донецької та Луганської облас- тей»1 та «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території До- нецької та Луганської областей»2 . Обидва доку- менти є частиною плану імплементації мінських домовленостей Україною. Закон про особливості місцевого самовря- дування у 2015 та 2017 роках був доповнений роз’ясненнями. Таким чином, законодавчо Украї- на підготувалася і до того, щоб реалізація домов- леностей за появи відповідних умов стала мож- ливою, і щоб це відбулося в законний спосіб. Завдяки існуванню переговорного май- данчика у Мінську вдавалося досягти окремих успіхів у вирішенні гуманітарних та інфраструк- турних питань. Зокрема, з відновлення україн- ського мобільного зв’язку на непідконтрольній території3 та обміну полоненими. Проте, можна говорити про довготривалу паузу у виконанні мирного плану дій і клінч у переговорах щодо порядку його виконання та прийняття відповідних юридичних рішень. На цьому фоні на міжнародному рівні все ча- стіше лунають заклики до активізації односто- роннього виконання домовленостей4 . В умовах бойових дій виконувати мирні домовленості лише однією стороною не є можливим. Але в української влади є поле для маневру, що доз- воляє, з одного боку, демонструвати не тільки бажання, але і волю до врегулювання конфлікту, а з іншого — не йти на невиправдані та одно- сторонні компроміси із супротивником. Українська влада має реальну можливість просуватися в двох напрямках, що торкають- ся внутрішньої та зовнішньої політики. Це сто- сується як відновлення виплат для мешканців непідконтрольної території, так і просування у напрямку введення на непідконтрольну терито- рію міжнародного миротворчого контингенту та відповідно міжнародної адміністрації як запору- ки початку реального врегулювання конфлікту. Крім того, такі дії мали б підтримку більшості громадян України. Так, результати соціологіч- ного дослідження проведеного компанією GfK Ukraine в квітні-травні 2018 року на замовлення «Кальміуської групи» показало, що в суспіль- стві мають суттєву підтримку ідеї, спрямовані на полегшення становища мешканців непідкон- трольних територій. Переважну підтримку гро- мадян України мають ідеї повернення соціаль- них виплат для мешканців непідконтрольних територій. Підтримку більшості українців має ідея введення міжнародної адміністрації та ми- ротворців ООН на територію непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей. Наразі ці кроки можуть стати стратегічними цілями державної політики, а суспільне сприй- няття даних ідей — прискорити відновлення державного суверенітету. Вступ 1 Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1680-VII 2 Верховна Рада України ухвалила Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб-учасників подій на території Донецької та Луганської областей» http://www.rada.gov.ua/ news/Novyny/Povidomlennya/97812.html 3 В окупованому Донецьку відновили зв’язок «Vodafone» — жителі https://www.radiosvoboda.org/a/news/29196740.html 4 Макрон вимагає від Порошенка швидких заходів щодо миру на Донбасі https://goo.gl/f7tVun
- 76. 76 Резюме Полегшення процедури отриманнясоціаль- них виплат для мешканців непідконтрольної те- риторії та просування в напрямку підготовки до введення міжнародної адміністрації дозволить Україні виступати драйвером і навіть взяти на себе лідерство у Мінському процесі та підтвер- дить відданість міжнародним домовленостям. Українським органам влади задля віднов- лення виплат рекомендовано: • спростити процедури верифікації грома- дян України, що мешкають на окупованих територіях для отримання виплат, усуну- ти дискримінаційні бар’єри та максималь- но дебюрократизувати процес отримання платежів громадянами в окупації; • консолідувати практику правозастосу- вання Пенсійним фондом України норм права соціального забезпечення для вимушено пе- реміщених осіб, що отримують пенсії; • розпочати інклюзивну експертну дискусію з питання модальностей і форматів від- новлення виплат для громадян України, що мешкають на тимчасово окупованих тери- торіях; • сформувати механізми міжсектораль- ної взаємодії та створити міжвідомчу команду, до компетенції якої належати- ме практичне напрацювання підзаконної нормативно-правової бази на підставі експертних рекомендацій щодо форматів відновлення виплат для громадян України в окупації. В процесі досягнення компромісу щодо формату міжнародної участі у врегулю- ванні конфлікту, українській владі слід за- йняти проактивну позицію та забезпечити наступні вимоги: • наділення миротворчої місії або іншої структури міжнародної операції на ко- ристь миру повноваженнями з захисту ци- вільного населення та попередження актів насильства щодо нього; • не допустити створення умов для пара- лельного функціонування миротворчої місії та незаконних збройних формувань на те- риторії, щодо якої здійснюють заходи ста- білізації та відновлення; • забезпечити ефективні заходи із припи- нення фінансування та ресурсної підтримки представників незаконних формувань, що є критичним питанням для недопущення повторної ескалації ситуації; • забезпечити застосування міжнарод- ною місією чи органами відповідної опера- ції виключно законодавства України, без створення тимчасових положень, які не є частиною правової системи держави.
- 77. 77 Зміни у ставленнідо «Мінська»: що відбувається з громадською думкою Мінські домовленості лишаються ключовим полем координат, в рамках якого відбувається як подальше ведення переговорів задля розв’я- зання конфлікту з Російською Федерацією, так і майже весь політичний та медійний дискурс сто- совно тимчасово окупованих районів Донбасу. Громадська думка — це фактор, що є обов’язковим до врахування для успішного розв’язання конфлікту незважаючи на те, що перемовини відбуваються на міжнародному рівні. Є декілька ключових позицій і трендів, які мають місце у ставленні суспільства до Мінсько- го пакету документів, обговорюваних моделей врегулювання конфлікту. Орієнтованість на пошук мирних шляхів розв’язання конфлікту Різноманітні соціологічні та інші досліджен- ня за 2014-2017 роки доводять, що загалом населення надає перевагу пошуку компромісів як основному шляху розв’язання конфлікту. І кількість тих, хто орієнтується на компромісний шлях зростає від регіону до регіону із набли- женням до самої лінії фронту. Це підтверджують і оцінки, отримані в рамках дослідження «Каль- міуської групи» в квітні 2018 року. Так, якщо військову операцію української армії для досягнення вирішальної перемоги у Західному та Центральному макрорегіонах вва- жають ефективним засобом для розв’язання конфлікту по 44% місцевого населення, то на Півдні – вже 38% (і це лише на 4% більше за тих, хто вважає, що така операція навпаки погіршить ситуацію), на Сході – 30%, а на контрольованих частинах Донбасу — 23%. В той час як 51% там переконані, що подібна кампанія тільки нашко- дить ситуації з розв’язанню конфлікту. В середньому по країні, позиція про ефек- тивність таких дій дещо переважає (39%), в той час як 32% бачать в ній шлях до погіршення нинішньої ситуації, а ще 17% вважають, що це жодним чином ні на що не вплине. Коли мова йде про нову хвилю можливого прямого військового вторгнення Російської Фе- дерації, у всіх регіонах це оцінюється як погір- шення ситуації. Отримання ж летальної зброї від США чи ін- ших країн Заходу також оцінюється за принци- пом віддаленості від зони конфлікту: чим далі від лінії фронту, тим більша підтримка цієї ідеї (Захід і Центр). На Півдні і Сході – майже паритет між позиціями ефективності і згубності таких кроків, а от вже на Донбасі більшість (54%) очі- кують погіршення ситуації, в той час як дієвим такий крок вважає вже меншість (29%). В усіх макрорегіонах громадяни передбача- ють, що впродовж цього року (2018) основні зу- силля щодо розв’язання конфлікту будуть зосе- реджені саме на пошуку діалогу та переговорах (таких 75% серед опитаних), тоді як всього 19% очікують посилення військових дій. Така мілі- тарна позиція популярніша із віддаленням від безпосередньої зони конфлікту. Пріоритет міжнародних інструментів Коли військові дії не набирають популяр- ності як метод розв’язання конфлікту, ще більш значущою виглядає підтримка інших інструмен- тів, які, на думку громадян, будуть ефективними для вирішення проблеми війни. Мова йде про можливості міжнародної співпраці. Майже половина населення (48%) перекона- на, що примус Росії до поступок за допомогою міжнародних санкцій і тиску буде таким ефектив- ним інструментом. При цьому 31% вважають, що санкції і тиск жодним чином не вплинуть на Росію у контексті завершення конфлікту. Існують певні регіональні відмінності в оцінці ефективності та- кого інструменту: думка про його дієвість пере- важає у всіх макрорегіонах, окрім підконтрольної
- 78. 78 частини Донбасу, денастрої майже рівноцінно розділилися між тими, хто вважає, що тиск і санкції ніяк не вплинуть на завершення конфлікту (40%), і тими, хто вважає їх ефективними (37%). Ідея безпосереднього посилення санкцій ЄС та США проти Росії так само має виразну суспіль- ну підтримку: 55% населення України «за» діє- вість такої політики, 29% — не вірять, що це зі- грає якусь роль, 13% очікують що такі дії зроблять ситуацію гіршою. На Донбасі в цьому аспекті є відмінності від інших регіонів: відносна більшість (43%) не вірить у те, що це якось вплине на ситуа- цію, 34% переконані, що це буде ефективно. Ще більшу підтримку в суспільстві має ідея розширених міжнародних перемовин, з можли- вим долученням ЄС та США, інших міжнародних організацій, але без залучення представників самопроголошених «ДНР» і «ЛНР» — 59% вва- жають, що це буде ефективно в контексті розв’я- зання конфлікту на Сході. Така позиція превалює у всіх макрорегіонах України: від 68% на Заході – до 47% на Донбасі. Ідея з міжнародною тимчасовою адміністра- цією під егідою ООН і в контексті запроваджен- ня миротворчого контингенту також має високу підтримку як метод, ефективний для розв’язан- ня конфлікту – так вважають 60% населення за- галом та 47% жителів Донбасу. Громадяни України більш схильні вірити у дієвість саме міжнародних методів наближення розв’язання конфлікту, які не завжди напряму пов’язані з Мінськими домовленостями. Зокре- ма, ідея використання миротворців та тимчасо- вої міжнародної адміністрації виходить за рамки цього формату, хоча і може бути його логічним продовженням. Внутрішньополітичні «пропозиції» в рамках Мінського шляху та єдність в суспільстві Одна з найбільш чутливих тем – це вибори на непідконтрольній території. Вибори до повернен- ня Україною контролю над україно-російським кордоном (нагадаємо, що процес повернення контролю над кордоном має тільки розпочатися після проведення таких виборів, згідно з Комп- лексом заходів від 15 лютого 2015 р.), негативно сприймаються в українському суспільстві. 59% населення вважають такий компроміс неприйнятним: 39% — неприпустимим в жод- ному разі, ще 20% — скоріше неприйнятним. Водночас для 37% така поступка є можливою. На Заході, в Центрі і на Півдні України переважає позиція про неприпустимість такого компромі- су (66%, 64% та 54%, відповідно), а от на Сході і Донбасі громадська думка майже однаково розподілена між тими, хто погодився би на ви- бори до повернення контролю над кордоном, і тими, хто проти такої ідеї. Так, на Сході України 48% вважають такий компроміс неприйнятним і 46% — прийнятним. На Донбасі – 47% та 46%, відповідно. Аналогічні тенденції спостерігаються і у питанні з запровадженням федеральної сис- теми управління: 53% не погоджуються на таку поступку, 29% вважають її припустимою, а 18% — не визначилися, хоча на Сході і Донбасі також є тяжіння до розділення громадської думки. Згода на особливі політичні відносини наразі окупованих районів з Росією також загалом є не- прийнятним варіантом компромісу: не сприйма- ють таку ідею 67%, прийнятною її вважають 25%, ще 8% — не визначилися. Згода на особливі еко- номічні відносини цих територій з Росією також викликають загалом реакцію несприйняття: 64% не погодились би, 29% — могли б погодитися з таким компромісом, 7% — не визначилися. Неприйнятність певних компромісів напряму залежить від модальностей їх реалізації. Якщо вибори до повернення контролю за кордоном переважно не сприймаються як прийнятний компроміс, то надання нині окупованим тери- торіям певного особливого статусу автономії в межах України, але вже після проведення там легальних виборів за українським законодав- ством і формування законних органів місцевого самоврядування, вже оцінюється дещо інакше. Громадська думка рівноцінно ділиться між го-
- 79. 79 товими до такихкроків, і не готових. Такий ком- проміс називають прийнятним і неприйнятним по 48% опитаних. Якщо ж населення оцінює можливість на- дання певного особливого статусу автономії в межах України, але без проведення виборів за українським законодавством, то така ідея дістає негативної оцінки: 72% називають це неприй- нятним і 25% в різній мірі, але були би згодні на такий варіант розвитку подій. Доситьвисокийрівеньпідтримкимаєякідея надання цим територіям деякої автономії, так і ідея обмеження повноважень органів влади на цих територіях порівняно з іншими регіонами. 73% громадян підтримують ідею обмеження повноважень непідконтрольних зараз терито- рій як адміністративних одиниць України у по- рівнянні з іншими районами в країні на певний час — допоки ситуація не стабілізується. Такий варіант вважають неприйнятним 24% громадян. Така ідея має значну підтримку у всіх регіонах та на підконтрольній українській владі частині Донбасу. Дослідження «Кальміуської групи» показа- ло, що громадська думка гнучка. Суспільство не має остаточно сформованого бачення, як саме має виглядати процес реінтеграції тим- часово окупованих територій. Саме тому, з од- ного боку, майже половина населення готова до варіанту автономного статусу для цих територій (за конкретних умов, передусім: контроль за кордоном, легальні вибори і формування закон- них органів місцевої влади), але в той самий час більшість населення готова і до іншого варіанту розвитку подій – обмеження повноважень цих районів протягом перехідного періоду. Як пожвавити процес перемовин? Відновлення пенсійних виплат Політичні рішення в рамках Мінського про- цесу доволі контроверсійно сприймаються укра- їнським суспільством. Навіть соціальні питання, які є скоріш не зобов’язаннями в рамках вико- нання Мінських домовленостей, а виконанням законодавства України (що підтверджено, зо- крема, рішенням Верховного суду України5 ), та- кож є предметом дискусії. Соціальні зв’язки і виконання українською владою її обов’язків перед своїми громадянами може стати саме тим чинником, який сьогодні сприятиме збереженню зв’язків з громадянами, що мешкають на непідконтрольній території, а в майбутньому полегшить процес реінтеграції в гуманітарному вимірі. Проблема виплати пенсій мешканцям ОРДЛО належить до проблеми ви- конання Конституції України на окупованих тери- торіях. Водночас перегляд системи нарахування та виплати пенсій мешканцям окупованих тери- торій на дипломатичному рівні продемонструє прихильність України до виконання міжнародних домовленостей. В ситуації коли перемовини щодо їх реалі- зації зайшли у глухий кут доцільно зосереди- тися на реалізації Мінських домовленостей за іншими напрямами, реалізація яких не спричи- нить соціального напруження. Зокрема, пункт 8 Комплексу мір щодо виконання домовленостей передбачає відновлення виплат для мешканців непідконтрольних територій6 . Нагадаємо, що у листопаді 2014 року Кабінет Міністрів України заблокував пенсійні виплати для людей на територіях, підконтрольних бо- йовикам самопроголошених республік та Росій- ській Федерації. Серед аргументів уряду лунали такі, як: фізична неможливість доставити готівку на контрольовані бойовиками території, а також помітне скорочення надходжень до бюджету з контрольованих бойовиками територій. 5 https://supreme.court.gov.ua/supreme/pro_sud/zrazkova-sprava/zs_9901_20_18 6 Комплекс заходів з виконання мінських угод. ПОВНИЙ ТЕКСТ https://www.pravda.com.ua/articles/2015/02/12/7058327/
- 80. 80 Блокування виплат викликалонеоднознач- ну реакцію громадськості. Критики цих дій вва- жали, що наслідками буде втрата зв’язків, що випливають з інституту громадянства, вбачаючи порушення прав громадян на пенсійне забезпе- чення, що закріплені Конституцією України та низкою законодавчих актів. Водночас урядові рішення також передбача- липродовженнянарахуванняпенсіймешканцям окупованих територій у повному обсязі та спе- ціальні механізми виплат, за умови реєстрації людей, як внутрішньо переміщених осіб, на те- риторії, що перебуває під контролем української влади. Цей механізм також критикувався з боку правозахисних організацій як занадто бюрокра- тичний, дискримінаційний та спрямований на обмеження прав громадян. Ситуація з масовою фіктивною реєстрацією людей з окупованої те- риторії як ВПО у населених пунктах поблизу лінії розмежування доводить неефективність ниніш- ньої системи нарахування пенсій і верифікації. Результати соціологічного опитування «Кальміуської групи» показують сприятливе ставлення з боку громадян України до ідеї ви- плат пенсій для мешканців непідконтрольних територій. Загалом 62% респондентів схвально відгукуються про можливість сплати пенсій лю- дям, які проживають на непідконтрольних тери- торіях Донбасу. Проти виплат 32%, які вважають такий розвиток подій «неприйнятним»: При цьому, «скоріше прийнятним» та «цілком прийнятним» робити виплати пенсій громадянам України в окупації вважають більшість респондентів у всіх чотирьох макрорегіонах України: Захід Центр Південь Схід Донбас Загалом* Неприпустимо в жодному разі 14% 15% 15% 9% 8% 13% Скоріше неприйнятно 25% 20% 10% 17% 12% 19% Скоріше прийнятно 23% 26% 25% 23% 28% 25% Цілком прийнятно 33% 32% 45% 47% 48% 38% Важко сказати 5% 7% 5% 4% 4% 5% 39% проти 56% 35% проти 58% 25% проти 70% 26% проти 70% 20% проти 76% 32% проти 62% Захід Центр Південь Схід Скоріше неприйнятно 25% 20% 10% 17% 8% Донбас 28% 4% 12% 13% 25% Загалом* 19% 5% Цілком прийнятно 33% 32% 45% 47% 48% 38% 39% проти 56% 35% проти 58% 25% проти 70% 26% проти 70% 20% проти 76% 32% проти 62% *Через округлення до цілих сума може варіюватися на ± 1% Вимоги реалізації Мінського процесу і де- монстрації відповідальної позиції України між- народним партнерам посилюють необхідність перегляду попередніх рішень уряду щодо бло- кування пенсійних виплат. На сьогодні головними перепонами для перегляду таких рішень є безпекова ситуація та відсутність ефективного контролю України над окремими районами Донбасу, що значно звужує, але не закриває, коридор можливо- стей для владних інституцій. Поступовий рух до відновлення виплат ефективно вбудову- ється у логіку реінтеграційного процесу та демонструє відданість міжнародним домов- леностям з боку України. З моменту припинення виплат минуло три з половиною роки, змінився контекст: відносно швидкогоповерненняцихтериторійпідконтроль України не відбулося, як ще можна було сподіва- тися у 2014 році. Ці райони визнані окупованими і в цій ситуації зміна підходу до вибудовування соціальної політики щодо мешканців окупованої території, не може не бути переглянута. За нинішніх обставин, коли істотна частина зв’язків розірвана, утворилися фактично пара- лельні політичні та інформаційні реальності — на окупованих територіях, і в інших регіонах України — соціальна політика щодо пересічних мешканців непідконтрольних районів повинна переслідувати мету не тиску, обмежень, «пе-
- 81. 81 рекривання каналів» зв’язку(що могло бути ефективним способом для тиску на Росію та самопроголошені «Л/ДНР» в часи інтенсивної фази конфлікту тільки на початку розбудови са- мопроголошених республік), а навпаки «дозво- леної» відкритості. Це означає, що в тій мірі, яка не створює ри- зиків для української сторони в переговорному процесі та у безпековому секторі, Україна може бути максимально відкритою щодо збереження і підтримання зв’язків зі своїми громадянами з тимчасово окупованої території. Одним з найбільш логічних кроків в ни- нішній ситуації може бути початок перегляду системи нарахування та виплати пенсій. Вра- ховуючи проблему прив’язаності статусу ВПО до права на отримання пенсії, цілком доцільно було б розглянути можливість відмовитися від такого зв’язку. Це, з одного боку, істотно полег- шило б життя внутрішньо переміщеним особам загалом, оскільки дозволило б переглянути і спростити нинішню систему верифікації ВПО, а з іншого — дозволило б дійсно змінити підхід до однієї з найбільш чутливих тем для мешканців непідконтрольних територій. Підтримка тимчасової адміністрації ООН та розуміння її ризиків Як зазначалося, 60% опитаних громадян України частково або повністю погоджуються, що запровадження тимчасової адміністрації ООН за підтримки миротворчих сил для управ- ління нині окупованими територіями може стати ефективним способом вирішення конфлікту. 13% опитаних заявили, що даний захід із врегулювання може призвести до погіршення ситуації у зоні конфлікту, 20% респондентів вва- жають, що діяльність тимчасових адміністрацій за підтримки миротворчих сил ніяк не вплине на розвиток ситуації. 7% учасників опитування не змогли оцінити вплив миротворчих зусиль такого роду на розвиток ситуації. Очікування щодо впливу тимчасових адміні- страцій та миротворчих сил на ситуацію в окре- мих районах Донецької та Луганської областей відрізняються у макрорегіонах. Так, на Донбасі 47% респондентів підтримали думку, що тимча- сові адміністрації та миротворці будуть ефектив- ними у вирішенні конфлікту. У порівнянні із іншими макрорегіонами, на Донбасі найменш оптимістично розглядають такий спосіб врегулювання конфлікту. Найви- ще оцінили можливу ефективність тимчасової адміністрації та миротворців у врегулюванні міждержавного конфлікту у центрі країни. Як і Донбас, південь є менш оптимістичним щодо можливості вирішення конфлікту за допомогою міжнародних інструментів збереження та побу- дови миру, ніж інші макрорегіони України (51%). Такі відмінності у показниках можуть бути пов’язані із наближеністю окремих макрорегі- онів до території конфлікту. Можна припустити, що краща поінформованість про особливості перебігу протистояння мотивує громадян біль- ше розраховувати на власні сили або політичну волю керівництва України та Росії завершити конфлікт, ніж на зовнішній фактор. Захід Центр Південь Схід Донбас Погіршить ситуацію 8% 8% 18% 20% 25% Ніяк не вплине 21% 17% 24% 22% 22% Ефективний у вирішенні конфлікту 64% 67% 51% 51% 47% Важко сказати 7% 7% 6% 7% 6% Захід Центр Південь Схід Донбас Ніяк не вплине 21% 17% 24% 22% 22% Важко сказати 7% 7% 6% 7% 6%
- 82. 82 Незважаючи на домінуваннядумки щодо ефективності тимчасової адміністрації та ми- ротворчих сил у процесі врегулювання конфлік- ту, значна частка респондентів має невизначене або негативне ставлення до перспектив їхнього впровадження. 13% респондентів мають нега- тивні очікування, 20% не вірять у можливість змінити ситуацію шляхом запровадження тим- часової адміністрації та використання миротво- рчих сил для підтримки її діяльності. Найсерйозніші претензії до реалізованих миротворчих місій ООН з боку сторонніх огляда- чів базуються на прикладах, коли місії не були здатні зупинити загострення збройних проти- стоянь і попередити масове насильство проти цивільного населення. Зокрема, резонансною, критичною і одно- часно комплексною стала доповідь Групи з опе- рацій Організації Об’єднаних Націй на користь миру у 2000 р. («доповідь Брахими»)7 . Наступні доповіді цієї Групи, інші дослідження ООН дово- дять гостру необхідність кропіткого опрацюван- ня формату міжнародних місій на користь миру. Непродумані операції такого порядку можуть не призвести до покращення ситуації, а навпаки загострити характер конфлікту. Органи державної влади повинні прикласти належних зусиль не лише для пошуку опти- мальних форматів залучення міжнародного співтовариства, а й комплексно інформувати суспільство про різні аспекти запропонованих моделей врегулювання. Найбільш оптимістичний сценарій залучен- ня міжнародного співтовариства до вирішення конфлікту на території окремих районів Доне- цької та Луганської областей передбачає впро- вадження операцій із мандатом ООН. Інші формати міжнародної залученості навряд є реалістичними, враховуючи необхідність до- сягнення компромісу між Україною, її західними партнерами та Російською Федерацією. Зокре- ма, для Російської Федерації може бути неприй- нятною участь інших міжнародних організацій у подібних операціях, оскільки вона де-факто розмиватиме право вето цієї країни на ухвален- ня рішень Ради Безпеки ООН. Мова йде про те, що розгортання такої операції у межах діяльно- сті ООН дозволить Росії зберегти право голосу на всіх етапах відповідного процесу, що може стати прийнятним компромісом у разі дієвого залучен- ня до процесу США та країн-членів ЄС. Мандат майбутньої миротворчої місії має бути значно ширшим ніж функції охорони спостері- гачів існуючої місії ОБСЄ. Неповноцінний формат миротворчої місії спричинить її фактичну залеж- ність від угруповань, які незаконно контролюють частини Донецької та Луганської областей. Для ефективності миротворчої місії необхідно наділити її повноваженнями не лише протидіяти насильству і збройній дестабілізації, а й функція- ми щодо недопущення ресурсної підтримки угру- повань, націлених на зрив мирного процесу. У випадку з можливою миротворчою місією на території нині окупованого Донбасу на перший план виходить проблема гарантування її полі- тичної збалансованості. Важливо дотримуватися принципу недопущення домінування політичних союзників Російської Федерації у складі операції. Для України усталена практика «перехідної» правової системи у зоні конфлікту може бути не- прийнятною, враховуючи стабільне функціону- вання у країні правових інститутів. Дана проблема має бути попередньо обговорена для уникнення майбутніх конфліктів між партнерами, які досяг- ли домовленості щодо впровадження того чи ін- шого формату тимчасових адміністрацій. Органам державної влади України доцільно приділити особливу увагу інформуванню су- спільства про перебіг та проміжні результати переговорів про впровадження миротворчих мі- сій або інших операцій міжнародного характеру. Належна поінформованість громадян про стра- тегію та тактичні рішення держави дозволить уникнути надмірної політизації питання. 7 Identical letters dated 21 August 2000 from the Secretary-General to the President of the General Assembly and the President of the Security Council http://www.un.org/en/ga/search/view_doc. asp?symbol=A/55/305
- 83. 83 Довідкова інформація Дослідження проводилосякомпанією GfK Ukraine, метод опитування — телефонні інтерв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 14 квітня по 2 травня 2018 року. Вибірка склала 1975 респондентів, з них 536 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1975 респондентів) відповідають розподілу населення за віком/статтю/типом населеного пункту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2017 р; при зважуванні додатково враховано розподіл населення Донецької та Луганскої областей за віком/статтю/типом населеного пункту. Для зручності у таблицях представлено зважені дані і загальний обсяг зваженої вибірки як 1500 респондентів. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження проводилось в усіх областях України за винятком непід- контрольної частини Донецької та Луганської областей та Автономної Республіки Крим. Матеріали до «круглого столу» на тему: «Подолання наслідків російської агресії на Донбасі» Перша хвиля дослідження проводилась компанією GfK Ukraine на замовлення «Кальміуської групи», метод опитування — телефонні інтерв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 14 квітня по 2 травня 2018 року. Вибірка склала 1975 респондентів, з них 536 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Друга хвиля дослідження проводилась компанією GfK Ukraine, з використанням такого ж методу опитування, з 3 травня по 19 травня 2018 року. Вибірка склала 1980 респондентів, з них 528 — з Донецької та Луганської областей (території, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1980 респондентів) відповідають розподілу населення за віком/статтю/типом населеного пункту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби ста- тистики України станом на 1 січня 2017 р; при зважуванні додатково враховано розподіл населення Донецької та Луганської областей за віком/статтю/типом населеного пункту. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження проводилось в усіх областях України за винятком непід- контрольної частини Донецької та Луганської областей та Автономної Республіки Крим. У матеріалах представлено зважені дані і загальний обсяг зваженої вибірки як 1500 респондентів.
- 84. 84 Часткова амністія длякомбатантів. Пере- важна кількість респондентів не підтримують ідею повної амністії для всіх сторін конфлікту – тобто позиція, коли усім все вибачають. Із такою позицією повної амністії • цілковито згодні лише 11,8% • скоріше згодні 16,2% • скоріше не згодні 30,8% • абсолютно не згодні 36,1% • не змогли визначитись з відповіддю 5,2% респондентів. Позиція амністії тільки для тих, хто брав участь у незаконних військових формуваннях на непідконтрольних територіях та не вчинив серйозних злочинів, як-от вбивства цивільних осіб, викрадення людей, зґвалтування кори- стується більшою підтримкою. Із таким варіантом • цілковито згодні 25,8% опитаних • скоріш згодні 33,4% • скоріше не згодні 14,2% • абсолютно не згодні 23,1% Позиція не проводити амністію також попу- лярна. У відповідь на запитання: «Ніякої ам- ністії – кожного треба притягнути до відпові- дальності згідно з законом» отримано наступні результати. З такою позицією • цілковито згодні 35,7% опитаних • скоріше згодні 23,8% • скоріше не згодні 20,7% • абсолютно не згодні 15,8% Питання, хто має приймати рішення про на- дання чи відмову в амністії певній особі, вияви- ло доволі низький рівень довіри до українських суддів. Лише 11,3% вважають, що рішення про амністію мають приймати українські судді. 28,1% вважають, що це мають вирішувати представни- ки міжнародних організацій, судді з-за кордону з досконалою репутацією, 28,7% — групи, які включають і українських, і закордонних суддів, 27,5% — групи з місцевих мешканців, що обі- знані у ситуації під час конфлікту. Лише 5,5% опитаних абсолютно впевнені, що амністію можливо провести чесно і без злов- живань, 18,8% абсолютно впевнені, що амністію неможливо провести чесно і без зловживань. Більша частина опитаних розділилася між цими полярними оцінками із різним ступенем впев- неності щодо можливості чесного проведення амністії. Лояльність до лікарів, освітян та комуналь- ників. Переважна більшість українців (від 75,5% до 92,7%) та мешканців Донбасу (від 79,5% до 92,4%) скоріше або цілковито згодні з тим, що людям на тимчасово окупованих територіях Донбасу, які працюють у сферах охорони здо- ров’я, комунальних послуг, освіти та соціально- го захисту, як фахівцям середньої, так і нижньої ланки слід дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Україною контролю над цими територіями. Троє з чотирьох українців (73,5%) та анало- гічна частка серед жителів Донбасу (75,0%) по- годжуються, що лікарі та фахівці керівної ланки охорони здоров’я мають зберегти свої робочі місця. Громадська думка щодо амністії для комбатантів (дані першої хвилі дослідження) Громадська думка щодо можливої люстрації цивільних посадових осіб (дані другої хвилі дослідження)
- 85. 85 Більше половини населенняУкраїни (від 57,6% до 60,5%) та двоє з трьох жителів Дон- басу (64,8%-66,2%) не заперечують проти того, щоб фахівці керівної ланки у сферах комуналь- них послуг, освіти та соціального захисту збе- регли свої робочі місця. З тезою, що лікарям, фахівцям середньої та нижньої ланок охорони здоров’я слід дозволи- ти зберегти свої робочі місця у разі відновлен- ня Україною контролю над цими територіями • цілковито згодні 68,6% • скоріше згодні 24,0% • скоріше не згодні 3,4% • абсолютно не згодні 2,4% • не змогли визначитись із відповіддю 1,6% опитаних Відношення до лікарів, фахівців керівної ланки охорони здоров’я є також цілком лояль- ним. З тезою про те, що їм слід дозволити збе- регти робочі місця у разі відновлення Україною контролю над цими територіями • цілковито згодні 45,6% опитаних • скоріше згодні 28,0% • скоріше не згодні 12,4% • абсолютно не згодні 9,6% • не змогли визначитись із відповіддю 4,5% Ідея збереження робочих місць для педаго- гів, фахівців середньої та нижньої ланок сфери освіти також має значну підтримку українців. • Цілковито згодні із нею 52,0% опитаних • скоріше згодні 26,1% • скоріше не згодні 9,7% • абсолютно не згодні 9,1% • не змогли визначитись із відповіддю 3,2% Відношення до педагогів, фахівців керів- ної ланки сфери освіти менш лояльне, проте більшість опитаних все одно підтримує ідею про збереження ними робочих місць. •Цілковитозгоднізцієютезою34,0%опитаних • скоріше згодні 24,7 % • скоріше не згодні 18,4 % • абсолютно не згодні 18,1% • не змогли визначитись із відповіддю 4,9% Під час проведення фокус-груп напередодні соціологічного дослідження респонденти також підтримували ідею збереження робочих місць для працівників сфери освіти, проте лунали застереження щодо людей, які могли бути за- лученими до ідеологічного виховання учнів та студентів. Фахівцям середньої та нижньої ланок сис- теми соціального захисту респонденти також «дозволяють» зберегти робочі місця. • Цілковито згодні 43,4% опитаних • скоріше згодні 32,1% • скоріше не згодні 11,8% • абсолютно не згодні 7,4% • не змогли визначитись із відповіддю 5,4% Ідея збереження робочих місць для фахівців керівної ланки системи соціального захисту у разі відновлення Україною контролю над цими територіями, має наступну підтримку: • цілковито згодні з нею 29,1% опитаних • скоріше згодні 28,5% • скоріше не згодні 18,1% • абсолютно не згодні 18,1% • не змогли визначитись із відповіддю 5,4%
- 86. 86 З аналогічною тезоюдля фахівців середньої та нижньої ланок сфери комунальних послуг • цілковито погоджуються 45,6% опитаних • скоріше згодні 32,8% • скоріше не згодні 10,7% • абсолютно не згодні 7,6% • не змогли визначитись із відповіддю 3,3% З тезою про збереження робочих місць для фахівців керівної ланки сфери комунальних послуг у разі відновлення Україною контролю над окупованими територіями • цілковито згодні 30,0% опитаних • скоріше згодні 30,4% • скоріше не згодні 18,6% • абсолютно не згодні 17,6% • не змогли визначитись із відповіддю 3,4% Нелояльність до представників самопрого- лошеної влади. За цілком лояльного ставлення до робітників охорони здоров’я, комунальної та гуманітарної сфер, ставлення українців до пред- ставників де-факто влади на тимчасово окупо- ваних територіях є діаметрально протилежним. Більшість респондентів не погоджуються з те- зою, що їм слід дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Україною контролю над окупованими територіями. Це стосується пра- цівників як вищої, так і середньої/нижньої лан- ки органів де-факто влади. Більшість українців (77,4% та 73,3%), а також дві третини жителів Донбасу (65,2% та 59,6%) не погоджуються з тим, що представникам органів де-факто окупа- ційної влади, як вищої, так і середньої/нижньої ланки відповідно, можна дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Україною контролю над цими територіями. З тим, що фахівцям середньої та нижньої ланок органів де-факто влади слід дозволити зберегти свої робочі місця у разі відновлення Україною контролю над цими територіями • цілковито згодні 11,2% опитаних • скоріше згодні 9,8% • скоріше не згодні 17,5% • абсолютно не згодні 55,8% • не змогли визначитись із відповіддю 5,8% З аналогічною тезою для фахівців керівної ланки органів де-факто влади • цілковито згодні 9,1% опитаних • скоріше згодні 8,1% • скоріше не згодні 15,6% • абсолютно не згодні 61,8% • не змогли визначитись із відповіддю 5,5% Громадська думка щодо люстрації представників окупаційної адміністрації (дані другої хвилі дослідження)
- 87. 87 Аналітична записка зарезультатами третьої хвилі загальнонаціонального дослідження Державна інформаційна політика в умовах російської агресії: регіональний аспект Матеріали підготовлені членами «Кальміуської групи» у складі Олександра Дмітрієва, Марії Золкіної, Олександра Клюжева, Олексія Мацуки і Віталія Сизова
- 88. 88 Вступ Інформаційна політика Українив Донецькій та Луганській областях, в тому числі на непід- контрольних територіях, формується на підста- ві різноманітних законодавчих та інших актів серед яких, зокрема, Доктрина інформаційної безпеки України та Стратегія інформаційної ре- інтеграції Донецької та Луганської областей. Важливою причиною появи та затвер- дження зазначених документів стало російське вторгнення на територію України у 2014 році. Контрольовані Росією медіа виявились значним інструментом впливу на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Одним із методів, яким ко- ристувались російські ЗМІ під час підготовки інформаційних матеріалів — демонстрація роз- біжностей, які існують в українському суспіль- стві. Ці суперечності мають глибокі економічні, історичні, культурні та інші коріння. Їх аналізу можна присвятити багато часу, але мета цього документу — надати поради, як при теперіш- ній ситуації, сучасному стані громадської думки за допомогою державних інструментів укріпити єдність суспільства не тільки на Донбасі, але й по всій території України. Це критично важливо в умовах зовнішньої військової агресії та інфор- маційного тиску, що зазнає Україна з боку Ро- сійської Федерації. Громадяни України вже продемонстрували високий ступінь єдності на початку конфлікту, але з часом другорядні питання стосовно го- ловного «Бути чи не бути Україні незалежною демократичною державою?» стають джерелом напруги у суспільстві, використовуючись росій- ською пропагандою в якості «доказів відсутності української державності». Ступінь довіри до українських та російських медіа серед громадян України 1 Протидія російській пропаганді та медіаграмотність: результати всеукраїнського опитування громадської думки https://detector.media/infospace/article/136017/2018-03-27-protidiya- rosiiskii-propagandi-ta-mediagramotnist-rezultati-vseukrainskogo-opituvannya-gromadskoi-dumki/ Друга хвиля всеукраїнського соціологічного дослідження, що було проведено на замовлен- ня «Кальміуської групи» з 3 травня по 19 травня 2018 року компанією GfK Ukraine, показало, що незалежно від регіону на території України ро- сійське телебачення найбільш неупередженим джереломінформаціїпроподіїнанепідконтроль- ній території вважають менш як 1% опитаних. Натомість українське телебачення найбільш об’єктивним джерелом інформації про непідкон- трольну територію вважають 31,1% опитаних громадян. Проте на підконтрольній частині Дон- басу ця цифра у два рази менша — майже 17%. При цьому довіра до російського телебачення тут на середньоукраїнському рівні — менш як 1%. Всеукраїнське соціологічне дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології для організації «Детектор Медіа» з 5 по 21 лютого 2018 року, показало, що тільки чверть опитаних (27 %) вважає, що українські телеканали подають об’єктивну інформацію про події в Україні та взаємовідносини Украї- ни, Росії та контрольованих Росією «Донецької народної республіки» та «Луганської народ- ної республіки». Значно більше людей (43%) вважають, що інформація українських ЗМІ не відповідає дійсності. Частка тих, хто вірить в об’єктивність інформації українських телекана- лів, зменшується1 . Таким чином, низький рівень довіри укра- їнських громадян до російського телебачення, зокрема і на території контрольованих укра- їнською владою, не конвертується у довіру до українського телебачення.
- 89. 89 «Проросійськість», ностальгія зСРСР та інші фактори впливу російської пропаганди Згідно із результатами третьої хвилі дослі- дження «Кальміуської групи» майже 18,7 % опитаних по всій території України на питання щодо поглядів та переконань людей, що під- тримують політику Росії стосовно України, відповіли, що вони самі поділяють погляди та переконання цих людей (8.7% — цілком пого- джуються та 9.9% — скоріше погоджуються). Ці середні цифри майже не відрізняються по регіонах країни. Наприклад, на Заході таких громадян 19% (11.8% — цілком погоджуються та 7.3% — скоріше погоджуються), в той час, як на території підконтрольних районів Донбасу майже 24,4% (8.6% — цілком погоджуються та 15.8% — скоріше погоджуються). Цікаві цифри щодо рівня ностальгії за радян- ським минулим, яку часто використовує Росій- ська Федерація, яка займає позицію наступниці Радянського Союзу. 43% опитаних загалом та 51% жителів підконтрольних районів Донбасу вважають, що їхнє життя чи життя їхніх сімей в радянські часи було кращим, натомість не згодні з цим 41,6% та 31%, відповідно. Сильна ностальгія за радянським періодом характер- на для всіх регіонів, окрім Західного, але й там вона відчутна. Що життя було кращим у попе- редній період, тут вважають майже 30,9%, не вважають так — майже 54%. Чверть населення України (25,3%) і третина жителів підконтрольного Донбасу (36,4%) хотіли б, щоб Радянський Союз відродився, а Україна була його частиною, але ще більше — 68,1% та 54,1%, відповідно, не хотіли б, щоб це сталося. Треба нагадати, що ступінь довіри до ро- сійських медіа, які можуть використовувати ці важелі впливу, залишається вкрай низькою, незважаючи на доволі високі цифри «проросій- ськості» та ностальгії за радянським минулим При цьому половина опитаних громадян загалом (49%) та 37,1% жителів Донбасу ціл- ком або скоріше підтримують декомунізацію в Україні, натомість третина населення України (34,5%) і близько половини населення Донбасу (45,9%) — не підтримують. Найпоширенішими причинами не підтримки декомунізації є повага до радянського минулого та впевненість у тому, що нині існують більш нагальні проблеми, ніж декомунізація. Таким чином, хоч присутній великий сту- пень ностальгії, абсолютна більшість громадян не підтримують відродження СРСР. Навіть через 27 років після отримання незалежності радянське минуле залишається сильним потен- ційним важелем впливу на свідомість громадян сучасної України. При цьому офіційна українська влада відмовляється та свідомо передає процес умовної пострадянської рефлексії до рук росій- ської влади, яка самостійно формує дискурс щодо минулого на правах правонаступника цієї держави, системно використовуючи це в анти- державницькій пропаганді проти України.
- 90. 90 Регіональні відмінності уставленні до історичної пам’яті як частина російської дезінформаційної кампанії 2 Треть новостей на российском телевидении посвящена Украине – исследование УКМЦ uacrisis.org/ru/66976-grupa-z-analizu-gibridnih-zagroz-ucmc З огляду на отримані результати другої хвилі дослідження «Кальміуської групи» понад трети- ни опитаних громадян України відчувають знач- ні відмінності між різними регіонами. Зокрема, в економічному розвитку (44%), традиціях та культурі (39,8%) та політичному кліматі (38,1%). Ще 38,2% зазначили про незначні відмін- ності між регіонами у сфері економічного роз- витку, у традиціях і культурі — 46,6%, а в полі- тичному кліматі — 34,3%. На думку опитаних, найбільше з-поміж інших регіонів вирізняється Захід (так вважають 48% опитаних) та Схід (28,8%). Жителі підконтрольної частини Донбасу вдвічі частіше, ніж населення Укра- їнизагалом,зазначалипрорізницюміжДонбасомта іншимирегіонами(19,1%проти10,3% відповідно). Дві третини населення (64,9%) не зазнава- ли відчуття, що ставлення людей до них визна- чається регіоном, звідки вони походять. 15,2% населення України та 21,5% серед мешканців Донбасу зіштовхувалися з тим, що ставлення людей до них погіршується, коли стає відомо, з якого регіону респондент. Щодо подій, особистостей та країн, які можуть впливатинаєдністьУкраїни,найбільшпозитивно на єдність можуть впливати поет Тарас Шевчен- ко (його назвали 83,6% респондентів) та відомі спортсмени, такі як Андрій Шевченко, Олек- сандр Усик, Яна Клочкова та інші (73,6%). Рей- тинг для Донбасу аналогічний: 81,5% жителів Донбасу назвали Тараса Шевченка, 69,9% — ві- домих спортсменів. Запорізькі козаки, популярні виконавці чи поп-гурти та Богдан Хмельницький фігурували у 60-65,9% відповідей населення загалом та в 53,3-62,9% відповідей мешканців Донбасу. Щодо подій, особистостей та країн, які можуть роз’єднувати Україну, більшість населен- ня загалом називає Росію (68,6%), близько по- ловини — Йосипа Сталіна (44%) та скасування закону про регіональні мови (42%). Жителі Донбасу вважають дещо інакше: більша частина серед них впевнені, що Україну найбільше роз’єднують Євромайдан (57,3% — роз’єднуєта23.3%—об’єднує),США,особистість Степана Бандери (по 54,9%), Українська повстан- ська армія (51%) та Росія (48,7%). Думка про те, що Євромайдан роз’єднує, в цілому переважає на Сході (36.4% — об’єднує, проти — 44.5% — роз’єднує) та Півдні (36.7% — об’єднує, проти — 49.4% — роз’єднує). Постать лідера ОУН Степана Бандери для респондентів контроверсійна у всіх макрорегіонах, окрім Заходу. Інформаційна політика України має врахову- вати ці показники, місцеві особливості та впро- ваджуватися особливо чутливо та м’яко. В ціло- му громадяни на Донбасі хотіли б знати більше про історичні події на території регіону. Найбіль- ше зацікавлення (відповіді «дуже / скоріше ці- каво») викликає життя запорізьких козаків на Донбасі та Рух Опору на Донбасі під час Другої світової війни (76,8% та 75,9% відповідно). Далі за популярністю йдуть такі теми: Донбас у період Українського культурного відроджен- ня 1920-х років та індустріалізація Донбасу в 1920-30-х роках (по 71,4%, 71,3%, відповідно), Голодомор на Донбасі в 1932-1933 роках (69%). Найменше цікавить дисидентський рух на Донбасі — цю тему назвала половина жителів Донбасу (49,9%). Це може бути пов’язано з тим, що вона найменш відома та зрозуміла, оскільки на питання, чи зацікавила би така тема, отрима- но найбільшу частку відповідей «важко сказати» серед усіх тем, які можуть бути цікаві опитаним. Відповідно до даних дослідження групи з ана- лізу гібридних загроз третя частина всіх новин на топових російських телеканалах присвячена Укра- їні2 . Більш як 90% згадок про Україну — негативні. Головні об’єкти уваги російських ЗМІ — українські державні інститути, які, на думку російських ЗМІ, представляють радикальну меншість держави.
- 91. 91 Проблеми внутрішньої комунікації 3В Україні знизилась комунікативна активність із роз’яснення закону про реінтеграцію Донбасу – моніторинг «Детектора медіа» https://detector.media/infospace/article/139271/2018-07- 12-v-ukraini-znizilas-komunikativna-aktivnist-iz-rozyasnennya-zakonu-pro-reintegratsiyu-donbasu-monitoring-detektora-media 4 Партії, які за підсумками голосування набрали 5% та більше у регіоні України http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/wp315?PT001F01=910 5 Панельна дискусія «Як відновити довіру мешканців Донбасу до ЗМІ?» https://youtu.be/vsehbi6g9jQ?t=5m55s 6 Панельна дискусія «Як відновити довіру мешканців Донбасу до ЗМІ?» https://youtu.be/vsehbi6g9jQ?t=15m47s Таким чином, російське телебачення ви- користовує відмінності та суперечності, які є в українському суспільстві, частина їх була перелі- чена під час дослідження «Кальміуської групи». Такі процеси, як формування легітимної влади, громадянського суспільства, дотримання прав людини, супроводжуються виключно негатив- ною конотацією в ЗМІ Росії, що є в основі росій- ських дезінформаційних кампаній. Як вже зазначалося, проблема не у висо- кому ступені довіри до російських медіа або пропаганди, проблема в тому, що вона част- ково відповідає наявним страхам та оцінкам частини суспільства. Комунікація українських державних органів влади з громадянами східних областей України може відігравати одну з ключових ролей в про- цесі мінімізації впливу російських дезінформа- ційних кампаній. Згідно з моніторингом комунікації держав- них органів влади щодо Донбасу за перше пів- річчя 2018, проведеного організацією «Детектор медіа», Кабінет міністрів України частіше вико- ристовував тему Донбасу переважно для рекла- ми різноманітних досягнень. Точніше, для інтер- претації певних дій та подій як досягнень3 . В багатьох випадках комунікація будується не для Донбасу, а про Донбас. Згідно з моніто- рингом, за кількістю згадувань проблематики Донбасу у своїх повідомленнях першість у пре- зидентської партії «Солідарність». Проте за ці- леспрямованістю меседжів її випередив «Опо- зиційний блок». Результати останніх виборів до парламенту відповідають цій тенденції — «Опо- зиційний блок» має на Донбасі набагато вищу підтримку, ніж президентська партія4 . На останньому «Донбас медіа форумі», який відбувся в липні 2018 року, питанню повернен- ня довіри до українських медіа на Донбасі була присвячена окрема частина заходу. Під час неї керівник організації «Детектор медіа» Ната- лія Лігачьова сказала, що тільки журналістські стандарти можуть утримати медіа від крайно- щів та допомогти зберегти довіру різних груп громадян. Аудиторія втомилася від надмірної політизації контенту. Цікаво, що згідно з дослі- дженнями її організації, мова контенту (росій- ська чи українська) на Донбасі не є чинником для його обрання за умов, що контент якісний5 . Перший заступник Голови Спеціальної мо- ніторингової місії ОБСЄ в Україні Олександр Хуг, який має доступ до непідконтрольної території та може напряму спілкуватись із громадянами, що мешкають на непідконтрольній території, вважає, що деякі медіа роблять «ведмежу по- слугу» для своїх глядачів і читачів, ще глибше поляризуючи суспільство. Вони обирають та висвітлюють ті факти, які вигідні їх партіям, та формують хибну картину. За думкою Хуга, такі медіа «є частиною проблеми, а не частиною її вирішення». Довіру мешканців Донбасу можна посилити тільки шляхом використання фактів, а не трактування6 .
- 92. 92 Стратегія інформаційної реінтеграціїДонецької та Луганської областей 7 Про схвалення Стратегії інформаційної реінтеграції Донецької та Луганської областей https://www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro-shvalennya-strategiyi-informacijnoyi-reintegraciyi-doneckoyi- ta-luganskoyi-oblastej 8 Чим живуть тимчасово неконтрольовані території Донбасу? Особливості горизонтальної комунікації мешканців розділеного регіону //https://dif.org.ua/uploads/pdf/19679939795b4f51 df073308.46033529.pdf 9 Стратегія інформаційної реінтеграції Донбасу https://mip.gov.ua/files/pdf/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%8F%20%D0%94%D0%BE%D0%BD%D0 %B1%D0%B0%D1%81.pdf Розпорядженням від 26 липня 2018 року Ка- бінет Міністрів України схвалив Стратегію інфор- маційної реінтеграції Донецької та Луганської областей7 . Відповідно до документа для за- безпечення процесу реінтеграції «комунікація з громадянами України, які проживають на тери- торії Донецької та Луганської областей, повинна базуватися на наступних смислах: Україна — це стала держава з перспектив- ним майбутнім, яка, не дивлячись на складність поточної ситуації, забезпечує гідний рівень жит- тя та безпеку своїх громадян, а також надає їм можливості для розвитку; Україна — це справедлива держава, у якій панує принцип верховенства права і закону, а також і моральний принцип справедливості: українська держава бере до уваги та розуміє обставини, в яких опинилися жителі непідкон- трольної території Донецької та Луганської об- ластей внаслідок конфлікту». Міністерство має обмежені можливості для реалізації зазначених «смислів» у повному об- сязі без взаємодії з іншими міністерствами та інституціями. Вказані «смисли» мають містити реальне підґрунтя, без якого будь-яка стратегія не тільки не покращить рівень довіри до україн- ських медіа та держави, а й надалі буде погір- шувати його. Згідно з даними якісного дослідження щодо особливостей горизонтальної комунікації меш- канців контрольованої Україною частини Доне- цької та Луганської областей із громадянами, що проживають на неконтрольованій частині Донбасу, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» у лютому 2018 року (80 опитаних у 8 населених пунктах)8 , люди цілком усвідомлю- ють переваги життя на підконтрольних укра- їнської владі територіях Донбасу. Зокрема, мешканцям непідконтрольних ра- йонів подобаються «мирне життя і налаго- джений побут на звільнених територіях». «Однак відсутність переконливих позитивних змін, у порівнянні з 2014-м, зниження рівня особистого добробуту та постійна загроза від- новлення активних бойових дій підривають віру громадян у можливі зміни на краще в осяжному майбутньому», — йдеться у дослідженні. На думку дослідників, «слабка довіра гро- мадян до державних інституцій зумовлена від- сутністю позитивного досвіду дотримання їхніх базових прав...респонденти висловлюють зди- вування та обурення інертністю та байдужістю держави та уповноважених органів, які повільно реагують на конкретні вимоги щодо поліпшення тих чи інших послуг або сфер життя (пенсійне забезпечення, якість соціальної та транспортної інфраструктури, спрощення пропускного режи- му на КПВВ)». Тобто, дуже важко людині, яка позбавлена пенсійних виплат, та має проблеми із перети- ном контрольних пунктів в’їзду-виїзду, донести тезу інформаційної стратегії, що «Україна — це справедлива держава, у якій панує принцип верховенства права і закону, а також і мораль- ний принцип справедливості: українська дер- жава бере до уваги і розуміє обставини, в яких опинилися жителі непідконтрольної території Донецької та Луганської областей внаслідок конфлікту»9 . Також важко його донести для мешканців звільненої території, які на власні очі бачать проблеми, з якими стикаються громадяни, що перетинають лінію розмежування. Дослідники припускають, що «у такій ситуації посилюється несприйняття людьми символічних кроків вла- ди, як то українізація та політика декомунізації».
- 93. 93 Що робити? Попри такідоволі контроверсійні показники все ж таки є передумови для укріплення націо- нальної єдності та помітні тенденції, що вказу- ють на цей процес. Дослідження індексу соціальної згуртовано- сті та примирення в Україні (методика SCORE), які проводилися у 2016 та 2018 році демонструє, що за 2 роки в країні практично зникли поля- ризовані громадяни з проросійською позицією. У 2016 році таких було 15%, натомість відчутно зросла кількість «толерантних реформаторів»: з 15% до 31% (підтримують зміни та реформи в Україні та поділяють такі цінності, як соціальна згуртованість і різноманіття). Відчутно зросла кількість «відсторонених»: з 35% до 45% (беруть дедалі менше участь у суспільно-політичному житті і є економічно не- забезпеченими. Багато хто з цієї групи раніше рішуче підтримували Росію). Водночас на одному рівні залишилась кіль- кість «поляризованих із проєвропейською орієнтацією» — 15% (рішуче підтримує євро- пейське майбутнє, але не поділяє багато демо- кратичних цінностей, наприклад, плюралізм. Вона є сильно націоналістичною і більш схильна до політичного насильства). За 2 роки підви- щилася підтримка «плюралістичної української ідентичності», особливо на Сході та Півдні. Дослідники вважають, що в країні для різ- них груп громадян є «можливість об’єднання навколо національної ідеї, що базується на со- ціальних послугах, громадянській активності та належному державному управлінні, як головних західних цінностей». Зараз Міністерство інформаційної політики має у шестимісячний строк подати Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації вже схваленої стратегії. Важливо, щоб цей план враховував особливості громадської думки в усіх регіонах країни, базувався на реальних до- сягненнях та не став інструментом впливу для вирішення політичних завдань напередодні ви- борів. Необхідні дії: 1. Аудит контенту, який виробляється коштом державного бюджету, на предмет дотримання правил конфлікт-чутливої журналістики та принципів не використання мови ворожнечі через впро- вадження національного моніторингу. 2. Відмова від надмірної політизації контенту (пропаганда не словами, а справами), що виро- бляється всіма акторами медіа-ринку через проведення галузевих заходів для працівників ЗМІ та впровадження принципів саморегуляції журналістів. 3. Врахування місцевих, регіональних особливостей та традицій під час вироблення контенту як медійного, так і риторики державних службовців. 4. Побудова комунікації держава-громадянин відповідно до наявних даних соціологічних дослі- джень із врахуванням громадської думки, а не «партійної доцільності». 5. Побудова «повідомлення» в ЗМІ про національну єдність на базі соціальних послуг, громадян- ської активності та належного державного управління як головних принципах демократії.
- 94. 94 Третя хвиля дослідження«Кальміуської групи» проводилася компанією GfK Ukraine, метод опитування — телефонні інтерв’ю з дзвінками на мобільні телефони та випадковим генеруванням номера телефону, період опитування — з 4 по 20 червня 2018 року. Вибірка склала 1966 респондентів, з них 540 — з Донецької та Луганської областей (тери- торії, підконтрольні українському уряду). Зважені дані для населення України (1966 респондентів) відповідають розподілу населення за віком/статтю/типом населеного пункту і макрорегіонами згідно з даними Державної служби статистики України станом на 1 січня 2017 р; при зважуван- ні додатково враховано розподіл населення Донецької та Луганскої областей за віком/статтю/ типом населеного пункту. Для зручності у таблицях представлено зважені дані і загальний об- сяг зваженої вибірки як 1500 респондентів. Максимальна похибка складає: для України — не більше 2,5%, для Донецької та Луганської областей — не більше 4,9%. Дослідження проводилось в усіх областях України за винятком не- підконтрольної частини Донецької та Луганської областей та Автономної Республіки Крим.
- 95.
- 96. 96 «Кальміуська група» —неформальне об’єднання українських аналітиків, мета якого — спри- яння відновленню державного суверенітету на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Мотивація діяльності нашої групи чітка і прозора — ефективно і професійно сприяти відновлен- ню територіальної цілісності країни. Назва коаліції походить від назви річки Кальміус, яка об’єднує вільні та тимчасово окуповані райони регіону та символізує собою надію громадян з двох боків лінії розмежування на встановлення миру шляхом припинення міждержавного конфлікту і відновлен- ня єдності України, законності та правопорядку на територіях, постраждалих від збройного про- тистояння. Це дослідження було представлено ініціативою «Кальміуська група» в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством США з міжнародного роз- витку (USAID). Проведення цього дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського наро- ду, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст продукції є винятковою відповідальністю «Кальміуської групи» та не обов’язково відбиває погляди USAID або уряду США.