Зв’язки з мирними мешканцями окупованого Донбасу: зберегти не можна втратити

1. 1
Аналітична записка
за результатами фокус-групових досліджень
Зв’язки з мирними мешканцями
окупованого Донбасу:
зберегти не можна втратити
Матеріали підготовлені членами Кальміуської групи,
до якої входять Олександр Клюжев, Марія Золкіна, Олександр Дмітрієв,
Олексій Мацука, Віталій Сизов
Квітень 2018

2. 2

3. 3
Дослідження виявило спектр факторів, які
безпосередньо або опосередковано, у найближ-
чій або довгостроковій перспективі впливатимуть
на процес налагодження або збереження зв’язку
з мирними мешканцями наразі окупованих ра-
йонів Донецької та Луганської областей. Вивчен-
ня проблеми дає підстави розділити ці чинники
на ті, які сприяють підтриманню горизонтальних
зв’язків із населенням тимчасово окупованих те-
риторій, і на ті, які цим зв’язкам перешкоджати-
муть. Аналіз усієї палітри важливих з точки зору
реінтеграції чинників охоплює проблематику ви-
бору між воєнним способом завершення конфлік-
ту і пошуком компромісів, готовність населення
до різного роду домовленостей в рамках пошуку
моделі повернення цих територій під контроль
України, наявні та доцільні для впровадження
форми політичного та адміністративного управ-
ління цими територіями, міфи та стереотипи, що
можуть мати місце у суспільній думці відносно
жителів непідконтрольної території, а також го-
товність суспільства до процесів пост-конфліктної
внутрішньої консолідації в принципі. У цьому ана-
літичному матеріалі — результати дослідження
всіх означених питань представлено в рамках їх-
нього значення для можливого збереження або
налагодження зв’язків із жителями окупованих
територій як необхідної умови для успішної реін-
теграції цих територій, коли та за якою політич-
ною формулою ця реінтеграція не відбувалася би.
Дослідження виявило орієнтованість загалом
на мирний шлях розв’язання конфлікту у вигля-
ді пошуку можливих компромісів. Припинення
бойових дій в абсолютній більшості випадків
сприймається як безальтернативна передумова
та умова для початку політичного врегулювання
конфлікту. Обговорення в рамках фокус-груп ви-
явило достатньо широку готовність громадян до
дискусії з приводу реалізації різних форм ком-
промісів для організації повернення тимчасово
окупованих територій під контроль України, хоча
готовність до конкретних копромісів, поступок
та їхніх форм варіюється і може залежати як від
наявності особистого стосунку до регіону, до кон-
флікту та його наслідків, так і від загальної соці-
альної активності та інтересу громадян до сус-
пільно-політичних процесів.
Дослідження показало значні прогалини у ко-
мунікації між державними органами та громадя-
нами щодо шляхів врегулювання конфлікту між
Україною та Росією. Особливо небезпечними для
процесу врегулювання є ситуації, коли громадяни
не лише не мають повноти інформації про рішен-
ня держави, а й надають цим рішенням абсолют-
но протилежного значення. Наприклад, політичні
гасла щодо реінтеграції тимчасово окупованих
територій окремими учасниками опитування
трактувалися як заклики за відокремлення від
країни тимчасово окупованих територій.
Занепокоєння викликає низький рівень по-
інформованості учасників фокус-груп про діяль-
ність Міністерства тимчасового окупованих те-
риторій та внутрішньо переміщених осіб, яке має
стати провайдером державної політики з питань
конфлікту. Крім того, встановлено, що громадська
думка характеризується високим рівнем недові-
ри до державних інститутів, окремих політиків та
осіб, які задіяні в процесі мирного врегулювання
конфлікту на Сході з боку України.
До факторів, які можуть сприяти збереженню
зв’язків між українцями, можна віднести такі:
• запит на припинення активної фази кон-
флікту,
• проведення успішних системних реформ на
загальнодержавному рівні,
• відмову від викривлення інформації і більш
об’єктивну роботи ЗМІ в питаннях щодо
Донбасу,
• відсутність серйозних упереджень щодо
мешканців непідконтрольних територій.
Респонденти робили акцент на необхідності
впровадження гуманітарної та соціально-орієн-
тованої державної політики щодо жителів не-
підконтрольних територій у вигляді акцій, ініці-
атив, проектів, програм, які демонструватимуть
відкритість держави до підтримання зв’язку з її
громадянами. Втім, така ж політика «залучення»,
РЕЗЮМЕ

4. 4
скеровананаобміндосвідомміжрегіонамиунай-
ширшому і найрізноманітнішому сенсі (акцент не
на темах, а на самому факті особистого спілкуван-
ня і залучення), повинна мати місце і щодо жите-
лів підконтрольної частини Донбасу. Це виглядає
доцільним для цих районів не тільки з погляду на
те, що вони самі були безпосереднім полем роз-
гортання конфлікту у 2014-2015 рр., але і через те,
що спілкування між підконтрольними Україні та
тимчасово окупованими територіями продовжу-
ється, а, отже, є невикористаним повною мірою
ресурсом, «містком» для трансляції певних месе-
джів жителям окупованої частини Донбасу через
канал індивідуального спілкування.

5. 5
ОСНОВНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Органам державної влади:
• інтенсифікувати проведення різних заходів
з метою налагодження соціальних та куль-
турних зв’язків між громадянами,
• розробити гуманітарно-орієнтовану та
соціально відкриту щодо жителів непідкон-
трольної території державну політику, яка
буде сприяти їхньому практичному залучен-
ню до суспільних процесів в Україні.
Міністерству з питань тимчасово окупова-
них територій і вимушено переселених осіб
зокрема:
• посилити комунікацію із ЗМІ, вести
роз’яснювальну роботу серед журналістів
щодо термінології врегулювання конфлікту,
пояснення норм міжнародного права,
• відмовитись від політизації процесу реінте-
грації.
Засобам масової інформації:
• подавати максимально об’єктивну, реаліс-
тичну інформацію про те, що відбувається
на Донбасі,
• відмовитись від штучного створення і
поширення міфів, стереотипів про регіон та
його мешканців,
• уникати узагальнень, емоційних або полі-
тичних оцінок у матеріалах, які присвячені
висвітленню рішень державної влади щодо
процесу реінтеграції Донбасу або мирного
врегулювання,
• критично ставитись до заяв політиків, які
вони роблять щодо процесу реінтеграції
окремих районів Донецької та Луганської
областей, в період передвиборчих пере-
гонів.
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження було здійснено за допомогою такого методу як фокус-групові обговорення. Це доз-
волило проаналізувати досвід окремих громадян України, їх мотивації, уявлення та погляди з різних
питань. В ході дослідження було проведено 12 фокус-групових обговорень у 12 населених пунктах
України. Населені пункти були відібрані таким чином, щоб максимально репрезентувати різноманіт-
ність країни. Зокрема, дослідження охопило такі пункти:
Міста:
Київ
Дніпро (Дніпропетровська область)
Краматорськ (Донецька область)
Старобільськ (Луганська область)
Рубіжне (Луганська область)
Овідіополь (Одеська область)
Корюківка (Чернігівська область)
Селища:
Олексієво– Дружківка (Донецька область)
Парасковіївка (Донецька область)
Голубівка (Луганська область)
Червоне (Львівська область)
Миролюбівка (Херсонська область)
У дослідженні взяли участь 96 респондентів. Вибірка респондентів була здійснена з метою якомо-
га ширшого представлення різних соціальних груп. Під час формування вибірки були враховані такі
критерії, як вік, стать, освіта, тип зайнятості, досвід відвідування Донецької та Луганської областей
(для усіх інших областей — 2-3 особи з відповідним досвідом на групу), представлення різних типів
населених пунктів. Фокус-групові дослідження були проведені компанією «GfK Ukraine» в період з 27
березня по 1 квітня 2018 року.

6. 6
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Що сприяє збереженню та відновленню зв’язків
з мирними мешканцями окупованих територій
Одеська область, респондент, 22 роки:
«Ну, уже как бы 4 года решают военным
путем. И ничего не решили»
Донецька область, респондент, 32 роки:
«Просто даже взять, вот у нас Донбасс —
это самая густонаселённая часть Украины,-
самая промышленная. И вот возьмите, даже
если этим всем фронтом, допустим, что они
начнут атаковать, отбивать это. Пред-
ставляете, какие там разрушения? Там инф-
раструктуры не будет. Что они отвоюют?»
У разі військового шляху вирішення конфлікту
занепокоєння у респондентів викликала можли-
вість розширення зони бойових дій та активність
Російської Федерації.
Донецька область, респондент, 36 років:
«Минус в том, что страна агрессор на во-
енный конфликт стопроцентно нанесет
ответный удар. Это может только усугу-
бить ситуацию и расширить территорию
конфликта»
Готовність до компромісів задля досягнення
миру — представники всіх фокус-груп заявляють
про готовність піти на деякі компроміси в рамках
існуючих форматів перемовин задля мирного ви-
рішення конфлікту та успішної реінтеграції непід-
контрольних територій.
В залежності від місця проведення фокус-гру-
пи межі цих компромісів були доволі широкі. Від
часткової або повної амністії для учасників не-
законних збройних формувань — до особливих
економічних відносин окремих районів Донбасу з
Російською Федерацією.
Відповіді на питання переважно фокусували-
ся на двох позиціях. Перша — амністія можлива
для тих, хто не здійснив тяжких злочинів.
Київ, респондент, 30 років:
«Это рабочий механизм. Он во многих кон-
фликтах уже действовал и показал, что
активных участников всего лишь 10-20%, а
пассивных оказалось намного больше»
Друга позиція — окрема оцінка відпові-
дальності вищих чинів та керівників незаконних
збройних формувань.
Львівська область, респондент, 57 років:
«Це вищі. Я думаю, що тих дрібних ніхто не
буде вишукувати. Але вищих карати в любо-
му випадку»
Надання гарантій використання російської
мови в офіційній сфері на території окремих ра-
йонів Донецької та Луганської областей виглядає
як можливий компроміс, проте, традиційно спір-
ним виявилося дихотомічне питання побутового
Загалом, варто зазначити, що готовність населення до збереження або з часом — відновлення
зв’язків з мирними мешканцями окупованих наразі територій є поширеною суспільною реакцією на
пропозицію оцінити перспективи реінтеграції цих територій. Дискутуватися можуть форми, інструмен-
ти та умови повернення цих територій під контроль України, але важливість та можливість збереження
горизонтальних зв’язків із пересічними громадянами переважно не тільки не піддається сумніву, але
й підтримується.
Прихильність до мирного шляху розв’язання конфлікту — загалом, у всіх фокус-групах абсолют-
на більшість респондентів підтримували мирний шлях врегулювання конфлікту, називаючи в якості
аргументів, в першу чергу, необхідність уникнення жертв серед цивільного населення та руйнацію інф-
раструктурних об’єктів. Проте, успіх переговорів в рамках невоєнного способу розв’язання конфлікту
викликає сумніви у респондентів.

7. 7
вживання мови та використання її в офіційному
документообігу.
Чернігівська область, респондент, 57 років:
«Я считаю, хотят они на русском говорить,
пусть говорят, даже на немецком, какая
нам разница?»
Серед поступок, на які може піти українська
сторона, називалося відновлення пенсійного за-
безпечення громадян на території окремих райо-
нів Донбасу та деякі особливості місцевого само-
врядування, які можуть отримати ці райони.
Значна кількість учасників фокус-групового
дослідження під час обговорень «Чим же може
характеризуватись особливий статус», чітко на-
зивали низку економічних параметрів. Це опи-
сує поточні процеси децентралізації країни. Так,
найчастіше називалися: можливість самостійно
розпоряджатися зібраними податками, встанов-
лювати власні локальні податкові пільги для біз-
несу, прозорість використання грошей тощо.
Київ, респондентка 33 роки:
«Чтобы большая часть денег оставалась
именно в том регионе, который заработал.
В принципе, так и хотели, чтобы просто
дали больше свободы, потому что все шло
в столицу. Города там не в очень хорошем
состоянии»
Київ, респондент, 20 років:
«Ну вот что-то по людям договариваться.
Кто получает пенсию, кто-то не получает.
Там тоже есть масса людей, которые счи-
тают себя украинцами и помнят о том, что
они платили налоги какие-то»
Часто «особливий статус» розглядається саме
як особливий економічний режим для віднов-
лення регіону після бойових дій.
Київ, респондент, 30 років:
«Особый статус может дать какие-то
льготы налоговые для того, чтобы мест-
ное население, ведя бизнес, сами поднимали
свой регион»
Трактування «особливого статусу» як еко-
номічної моделі, або особливого економічного
режиму сприймалось респондентами під час
фокус-груп більш лояльно, ніж його політичне
трактування.
Загальним майже для всіх фокус-груп є
несприйняття проведення виборів на непід-
контрольній території до моменту повернення
контролю за кордоном. Серед причин такого
негативного ставлення найчастіше називали не-
можливість проводити вибори в умовах окупації,
відсутність довіри місцевих мешканців до україн-
ської влади через неможливість трансляції укра-
їнських ЗМІ, дію російської пропаганди тощо.
Львіська область, респондент 55 років:
«Вивести взагалі війська звідти. Тоді можна
робити вибори»
Лояльне ставлення до працівників соціальної
сфери, що залишились працювати на окупованій
території — у питанні щодо допуску чи обмежень
до роботи державних закладів та органів місцево-
го самоврядування осіб, які виконують певні владні
функції в окремих районах Донеччини та Луганщи-
ни зараз, прослідковується позиція, що слід роз-
межувати політичних представників, середню лан-
ку чиновників, представників судійського корпусу
та правоохоронних органів зокрема.
Так, для осіб, що виконують функції політич-
них представників, або тих, що виконували такі
функції до конфлікту та продовжили це в окупації,
висувалася ідея обмежити постійно або тимчасо-
во доступ до аналогічних посад чи номінацій.
Львівська область, респондент, 65 років:
«Я думаю, що якийсь період їх не допускати
до влади. Як в нас суди були, наприклад, над
корупціонерами і таке інше. Коли є вирок, і
там в кінці вироку написано, що не має пра-
ва обіймати посади на протязі трьох-чо-
тирьох років. Це теж на якийсь період для
перевірки»
Для середньої ланки службовців самовряду-
вання чи владних органів, загалом, для пред-

8. 8
ставників медичної сфери, освіти, працівників
комунальних служб пропозиція застосовувати
обмеження не викликала підтримку. Найчастіше
респонденти це пов’язували з тим, що робота в
окупації викликана неможливістю виїхати з оку-
пованої території, необхідністю заробляти гроші
для підтримки власних родин, виконанням функ-
ції під професійною клятвою тощо.
Київ, респондентка, 33 роки:
«Не все. Если просто рядовой служащий,
который при всех властях работал и ра-
ботает при этой власти, если он хороший
специалист…Он просто продолжает рабо-
тать, потому что ему надо жить»
Окремі респонденти висловлювали заува-
ження щодо освітян, які працюють в окупації та
викладають предмети, зміст яких може перети-
натися з російською пропагандою чи елемен-
тами ідеології сепаратизму. Натомість, досить
часто згадувалось про те, що лікарі зобов’язані
надавати медичну допомогу усім без виключен-
ня людям. Лікарі є однією з найменш конфлік-
тних для сприйняття учасників опитування груп
населення з тимчасово окупованих територій.
Результати дослідження також засвідчили, що
більшість учасників говорили про необхідність
індивідуального підходу до оцінки та розсліду-
вання дій конкретних осіб, а також підкреслюва-
ли важливість об’єктивного доведення провини
кожного фігуранта подій в Донецькій та Луган-
ській областях.
Строкатими були відповіді респондентів на
питання про ставлення до потенційного форму-
вання правоохоронних органів з місцевих жите-
лів. Загалом, проблемне поле становили питання,
як убезпечити потрапляння до складу правоохо-
ронних органів осіб, що були активно задіяні у не-
законних збройних формуваннях чи перебувають
під негативним впливом конфлікту, та як одно-
часно забезпечити довіру місцевого населення до
правоохоронних органів, які б частково формува-
лися з числа представників інших регіонів країни.
Серед відповідей учасників фокус-груп
домінує підхід запровадження спеціального
режиму відбору рядових кадрів та особливої
процедури на керівні посади та можливого за-
твердження їх центральними органами влади
України.
Київ, респондент, 22 роки:
«Согласен, если только при тщательном
отборе психически здоровых людей на эту
должность, чтобы люди, только оклемав-
шись от этих всех событий, не устраивали
на улицах самосуд. То есть они увидели пре-
ступление, и отвечать на это преступле-
ние таким же преступлением»
Херсонська область, респондент, 43 роки:
«Треба зробити так, як росіяни зробили в
Криму. Наших всіх зняли воєнних, міліціонерів,
поставили своїх. Ніякого місцевого, тільки
всі свої»
Київ, респондентка, 33 роки:
«Я боюсь, что, если люди будут приезжать
из других регионов Украины, то те люди, ко-
торые там живут, уже будут настроены
негативно к этим людям: «Ты приехал ко мне
домой. Чего ты приперся?»
Позитивне або спокійно-нейтральне став-
лення до ідеї налагодження контактів — дис-
кусії у фокус-групах показують, в середньому,
позитивне, часом — нейтральне (і тільки в
поодиноких випадках — негативне) ставлен-
ня до ідеї відновлення активних зв’язків із
мирними жителями непідконтрольних районів
Донбасу. Так, у всіх фокус-групах респонденти
демонстрували приблизно однакові позиції:
готовність до порозуміння є, мирні пересіч-
ні мешканці непідконтрольних територій не
сприймаються узагальнено-упереджено чи не-
гативно, як «чужі».
Київ, респондентка, 35 років:
«Луганск и Донецк мне больше напоминает
Кривой Рог, Днепропетровск. Там люди были
жизнерадостные. Маленький городок — 70
тысяч население. Это, скорее, те, кто не
желал выезжать заграницу, потому что им
было достаточно

9. 9
Одеська область, жінка, 28 років:
«Я бы сказала, что нет, потому что у нас
новости показывают вообще обычную
семью, разгромленный дом. Ничего там та-
кого сверхъестественного не показывали,
отличалис чтобы от нас. По крайней мере,
я не видела. Может, кто-то слышал, конеч-
но. Для меня это новость. У нас тоже есть
мажоры»
Відсутність особистих контактів чи брак ін-
формації про ситуацію на окупованих територіях
може породжувати сумніви щодо відкритості жи-
телів цих територій до контакту, втім, не заважає
мешканцям решти України засвідчити готовність
до спроб цей контакт налагодити після початку
процесу повернення регіону під контроль України.
В жодній з фокус-груп не було трендом запе-
речити можливість та необхідність підтримання
чи відновлення таких зв’язків. Більше того, всі
проведені фокус-групи об’єднувала позиція щодо
відсутності непереборних перешкод для спроб
відновлення таких горизонтальних зв’язків. Тоб-
то, переважають, загалом, позитивні оцінки таких
перспектив.
Наявність відмінностей жителів Донбасу (як
окупованої, так і неокупованої частин) не сприй-
мається як щось виняткове — відмінності у сенсі
різноманіття, притаманні більшості регіонів Украї-
ни і є її сильною, а не слабкою стороною.
Львівська область, респондент, 58 років:
«Французи теж мають свою. Різні, але до-
статок в людей настільки високий, що вони
не бачать проблем. Вони їх можуть виріши-
ти в любий момент»
Херсонська область, респондент, 35 років:
«Я була у Вінниці, я була на Закарпатті, я
була в Києві, люди кругом різні, і гостинні се-
ред нас»
Тісні зв’язки між жителями окупованої ча-
стини Донбасу, з одного боку, та решти Лу-
ганської та Донецької областей, з іншого боку,
безумовно сприятиме майбутній соціальній реін-
теграції та віднайденню спільної мови з мешкан-
цями самопроголошених формувань.
Особливо, тенденція до підтримки цього те-
зису прослідковувалася у фокус-групах, що були
проведені на підконтрольній частині Донбасу. Так,
учасникидискусіїнаголошувалинатому,щопопри
тривалий конфлікт, вони не роблять розподілу на
«свій» та «чужий» винятково за принципом місця
проживання: чи то у підконтрольній частині Дон-
басу, чи то на окупованій. Загалом, представники
підконтрольних Україні населених пунктів Донеч-
чини та Луганщини засвідчували високий рівень
готовності та бажання до збереження зв’язків з
мирними мешканцями непідконтрольних районів.
Бажання миру, економічного розвитку та
добробуту — громадяни на всіх фокус-групах
демонстрували одностайність в оцінці того, що
саме ці три показники можуть об’єднувати укра-
їнців. Необхідність встановлення миру в країні як
об’єднучийфакторназвалиукожнійзфокус-груп.
Популярні серед об’єднуючих факторів — спільна
державність та бажання економічної стабільності.
Чернігівська область, респондентка, 64 роки:
«Разъединяет война, а все хотят мира.
Стремление к миру — самое объединяющее»
Львівська область, респондент, 57 років:
«Мир на першому місці»
Донецька область, респондент, 32 роки:
«ОбъединяетвсюУкраинусейчасодно,чтобы
кончилась война, и поднялась экономика. Вот
это всю Украину нас объединяет. Это 100%»
Київ, респондентка, 20 років:
«Национальность. Когда ты приезжаешь в
чужую страну и познакомился, ты спраши-
ваешь: «Откуда ты?». — «Я из Полтавы».
— «О, класс! А я оттуда-то…»
У Донецькій області респондентка, 54 роки,
на питання модератора що об’єднує мешкан-
ців різних регіонів України відповіла: «Жить
в Украине. Украина должна для всех одна
быть». З нею погодились всі учасники групи.

10. 10
Важливий об’єднучий фактор — прагнення
до економічної стабільності.
Донецька область, респондентка 45 років:
«Экономический достаток, какие-то жи-
лищные условия хорошие, будущее для наших
детей, лучшее здравоохранение и т.д. Но не
всегда знают люди и понимают, как этого
достичь»
В Рубіжному та Києві деякі респонденти за-
значили, що консолідучим чинником для україн-
ців є «загальні свята» і називали такі, як Новий
рік (в обох населених пунктах), День перемоги 9
травня (в Києві), 23 лютого (Київ), Різдво (Київ),
Паска (Київ).
Деякі респонденти в окремих регіонах Укра-
їни називали євроінтеграцію України фактором,
який об’єднує українців.
Луганська область, респондент, 56 років:
«Общей объединяющей идеей может быть,
взять за пример стандарты Европы и сде-
лать Европу в Украине. Не следовать тупо
за их менталитетом, гей-парадами»
У Львові респонденти відповіли, що Чемпіо-
нат Європи-2012 року був об’єднуючим для всіх
українців.
Одеська область, респондент, 22 роки:
«Разъединяет и объединяет реинтеграция
в Евросоюз. Кто-то за, кто-то против. Не-
которых она объединит, а некоторых она
просто разъединит и все. То есть, по-лю-
бому есть несогласные с этим. И по-любому
есть согласные с этим. Вот это...Кто-то
хочет в Россию, либо кто-то хочет вообще
ни туда, ни туда»

11. 11
Що заважає збереженню та відновленню зв’язків
з мирними мешканцями окупованих територій
Попри те, що наразі значна частина факторів, які заважатимуть налагоджувати зв’язки з мирним
цивільним населенням в рамках реінтеграції, невідома — як і політична формула реінтеграції, ми мо-
жемо говорити про ті чинники, які перешкоджають збереженню цих зв’язків сьогодні і можуть погір-
шувати ситуацію з часом.
Недовіра до дій органів влади щодо припинення конфлікту — загалом, представники фокус —
груп чули про Мінські домовленості, але не знають їх деталей. Деякі учасники дослідження вважають
їх не ефективними внаслідок неможливості забезпечити стійкого режиму припинення вогню та впро-
вадити інструменти мирного врегулювання.
Чернігівська область, респондент, 64 роки:
«Нам, кроме как за обмен пленными, больше
ничего не говорят»
Луганська область, респондент, 27 років:
«Есть плюсы мирных переговоров: уже не
так громко стреляют у меня за окном, мне
уже не слышно выстрелов. То есть, были
какие-то плюсы. Тяжёлая техника сей-
час не так часто используется на линии
разграничения»
Під час дослідження в декількох фокус-групах
лунала теза про незацікавленість сторін конфлікту
в його припинені.
Київ, респондентка, 33 роки:
«Я думаю, что это сделано искусственно.
Это выгодно обеим сторонам. Начало было
немного глуповатое, а потом это все у дру-
гих людей развернулось в очень хороший биз-
нес, поэтому сейчас это выгодно очень мно-
гим людям»
Статус учасників Мінських перемовин не
задовільняє деяких респондентів. На думку
окремих учасників дослідження, діючі пред-
ставники України на переговорах у Мінську
наразі не мають достатнього рівня повнова-
жень для досягнення успіху в цьому процесі.
Досить популярною є теза про необхідність
прямих переговорів між керівництвом України
та Російською Федерації із залученням впли-
вових міжнародних гравців для вирішення
конфлікту.
Чернігівська область, респондент, 64 роки:
«Отправляют Кучму того, приезжай сам
и договаривайся с Путиным, ты же прези-
дент».
Уявлення про поступки в рамках врегулю-
вання конфлікту, як про передумову подальшого
розпаду держави — частка респондентів роз-
глядає пропозицію «особливого» статусу окремих
районів Донецької та Луганської областей за ана-
логією з Автономною республікою Крим — мож-
ливість мати власні міністерства, власну норматив-
но-правову базу із одночасним підпорядкуванням
Конституції та законам України. Така можливість
викликала побоювання у деяких респондентів, чи
не створюватиме це умов для подальшої «офіцій-
ної» анексії цих територій за зразком АРК.
Луганська область, респондентка, 62 роки:
«Меня смущает, если мы дадим им такую са-
мостоятельность, то они завтра сделают
так, как Крым. Они завтра просто уйдут под
Россию»
Сприйняття поступок як апріорі втрат з боку
України з браком прогресу в рамках врегулювання
конфлікту може з часом створити іншу проблему:
низьку готовність до схвалення навіть тих «посту-
пок», які насправді болісними чи загрозливими
дляукраїнськоїдержавностінебудуть.Тому,цілком
можливо, що сам факт необхідності йти на певні
компроміси, в принципі, має активно комунікува-
тися у суспільстві вже зараз — хоча самі компро-
міси, звичайно, будуть зрозумілі тільки тоді, коли
перемовини вийдуть дійсно на «фінішну пряму».

12. 12
Спекуляції політиків та медіа, поганий
економічний стан відносяться до факторів, які
роз’єднують українців. Респонденти також зга-
дували політичну діяльність окремих політиків.
Так, в Краматорську, Олексієво-Дружківці, Львові,
Одесі, Голубівці люди називали політиків та «курс
країни» фактором розколу, а також демонструва-
ли впевненість, що сама ідея простиставлення
умовних Сходу та Заходу країни також була штуч-
но створена представниками політикуму і підтри-
мана медіа.
Львівська область, респондент, 62 роки:
«Маніпулювання тими питаннями мови. І об-
ман владою людей. Ті підтримують, а ті не
підтримують. Ті за, а ті проти. І засоби ма-
сової інформації по-різному подають факти
— теж роз’єднують»
Львівська область, респондентка, 57 років:
«Влада сама нас розділяє. Той розділ владою.
Брехня. Можна сказати, що брехня одних на
інших. Ото нас і роз’єднує».
В Бахмутському районі Донецької області
на питання — що нас роз’єднує, репондент-
ка 58 років відповіла: «Те люди, которые
живут далеко от этого, они не понимают
всего того ужаса и страха, который про-
исходит вот здесь. Хотя мы не сильно кос-
нулись этой войны, тут война нас не сильно
коснулась, все равно мы очень много видели и
слышали».
В Луганській області респондент 54 роки:
«Дальше, вот эта нищета, которая у нас
здесь,иотсутствиерабочихместприводит
к тому, что каждый человек ищет источ-
ник существования. Сейчас вот моё поколе-
ние в основном на заработках с этого регио-
на в России. Дети живут здесь с бабушками
и дедушками. Это я столкнулся, когда стал
вопрос военкомата, да? Вот почему люди
проводят беседы? Да, они патриоты, всё,
дети, кричат, и военное училище. Куда ты
пойдёшь служить, если твой папа и мама с
России тебя кормят. Вот тебе и пожалуй-
ста. Вот близость соседа».
Погана поінформованість щодо державної
політики «реінтеграції» та діяльності профіль-
них державних інститутцій — наступний чин-
ник, що роз’єднує громадян і очевидно заважає
підтримці каналів зв’язку з жителями окупованих
районів.
Закон України «Про особливості державної
політики із забезпечення державного сувере-
нітету України над тимчасово окупованими
територіями в Донецькій та Луганській об-
ластях» під час його підготовки та ухвалення
найчастіше називався політиками та журналіста-
ми законом про «реінтеграцію» непідконтрольних
районів Донбасу. Незважаючи на активне висвіт-
лення тез закону у ЗМІ, дослідження засвідчило
масове нерозуміння учасниками фокус-груп не
тільки значення терміну «реінтеграція», а й змісту
самого документу.
Учасники фокус-групових досліджень, як
правило, не могли пояснити, що означає термін
«реінтеграція» і яке він має значення у контексті
державної політики щодо тимчасово окупованих
територій. Крайньою формою нерозуміння термі-
ну виявилось припущення, що реінтеграція озна-
чає повне відокремлення тимчасово окупованих
територій від вільної частини України. Натомість,
ціла низка учасників не знала ні про ухвалення
закону, ні про значення терміну «реінтеграція».
Херсонська область, респондент, 45 років:
«Я так сильно не вникав, але щось там як
особливий статус, щоб він знову увійшов до
складу України, дати йому якісь там пільги,
щось таке, розумієте, я так сильно не вни-
кав, сильний там кіпіш дуже був через цю ре-
інтеграцію. Це ми чули, але я так сильно не
вникаю»
Донецька область, респондент, 46 років:
«Повышение, наверное, уровня жизни до ев-
ропейского, до их заработных плат»
Донецька область, респондент, 32 роки:
«Короче, реинтеграция — здесь никто не
понимает, что она означает. Точно так же
полстраны»

13. 13
Нечисельні поінформовані учасники фо-
кус-групового дослідження висловлювали сум-
ніви щодо можливості ефективного застосування
норм нового Закону України до окупованих тери-
торій. Висловлені сумніви базувалися на загаль-
ному критичному ставленні до практики правоза-
стосування в України.
Львівська область, респондент, 57 років:
«Законів в нас придумують дуже багато. Але
більшість з них як не діяли, так те, можли-
во, і не буде теж діяти. Він треба тільки для
піару»
Критично налаштовані щодо закону, але на-
лежним чином поінформовані учасники ставили
під сумнів можливість вирішення проблем кон-
флікту шляхом ухвалення законів. Учасники та-
кож висловлювали зауваження щодо запізнення
на декілька років із ухваленням законодавства,
яке урегульовує обставини на тимчасово окупо-
ваних територіях.
Одеська область, респондент, 35 років:
«Я хочу сказать, что если мы... Даже ког-
да подконтрольная территория будет нор-
мально интегрироваться в Европу, и когда
все увидят, что тут будет лучше жить,
то и Крым, и Донбасс в любом случае потом
скажут, что мы тоже хотим реинтегри-
роваться. То есть, если у нас реформы, ко-
торые должны длиться 2 года, длятся уже
4, и то конца-края нет, то о какой реинте-
грации можно говорить дальше?»
Дослідження виявило низьку поінформова-
ність респондентів про існування та діяльність Мі-
ністерства з питань тимчасово окупованих те-
риторій та внутрішньо переміщених осіб. Лише
поодинокі учасники опитування мали поверхневе
уявлення про повноваження і задачі Міністерства,
його окремих посадових осіб. Ті з учасників, які
все ж мали певні знання про Міністерство, про-
демонстрували скептичне ставлення до його ді-
яльності.
Луганська область, чоловік, 56 років:
«Я не владею всей информацией по деятель-
ности министерства. Ну что я могу сказа-
ть? Потому что я не знаю. Скажем так,
масса вопросов. Енергопостачання по ту
сторону, водопостачання. Куда, что? Тут
масса вопросов. Я просто не знаю функций
этого, сферы их деятельности»
Учасники опитування продемонстрували на-
явність запиту на державну політику щодо по-
силення національної єдності або таких дій, які
б синхронізували зусилля щодо тимчасово оку-
пованих територій із розвитком підконтрольних
державі територій. Зокрема, у Донецькій області
висловлювали занепокоєння щодо можливості
існування двох «регіонів» після завершення між-
державного конфлікту.
У Львівській області деякі учасники вислов-
лювали переконання, що політика реінтеграції
має бути реалізована не тільки на території До-
нецької та Луганської областей, а й на Дніпропе-
тровщині та Запоріжжі. На думку опитаних, у цих
регіонах громадяни не мають достатнього обсягу
інформації про історію України, особливості роз-
витку подій в країні.
Львівська область, респондент, 57 років:
«Показувати і розказувати те, що вони не
знають. Такий самий випадок, який із Дар’єю
був, в мене був в Криму. Хвилинку. Святос-
лав з Дніпропетровська запитував: «Чому
у вас на Заході не люблять так радянської
влади?». Він сам силовик. Бо я був в Криму.
Я кажу: «Якби прийшла до вас додому чужа
людина, і позабирала все, як москаль все за-
бирав у нас». Вони того не знають, вони ні-
чого не знають»
Запит на комплексність державної політики
відрізняється за обґрунтуваннями у різних регі-
онах України, але є демонстрацією необхідності
всебічної роботи з громадянами для усунення
протиріч між ними та владою та попередження
гострих суспільних непорозумінь.
Активне продовження бойових дій — така
перешкода для потенційного налагодження со-
ціальних і гуманітарних «мостів» з пересічними

14. 14
мирними мешканцями окупованих територій
переважно звучала під час обговорень у підкон-
трольних Україні населених пунктах Донеччини
та Луганщини. І, хоча, Україна безсила в одно-
сторонньому порядку запровадити режим тиші,
варто мати на увазі, наскільки істотне значення
респонденти приділяють саме цьому фактору як
абсолютній, безальтернативній умові відновлен-
ня зв’язків з жителями непідконтрольних тери-
торій. Під час дискусій громадяни практично
ставили успішність чи навіть ймовірність віднов-
лення таких зв’язків майже у пряму залежність
від продовження війни як такої. Завершення
реальних бойових дій пов’язується з автома-
тичним прискоренням процесів подолання соці-
альної дистанції із жителями непідконтрольних
районів:
Донецька область, респондент, 57 років:
«Опять же таки военные действия могут
помешать»
Донецька область, респондентка, 27 років:
«Войны чтобы не было, и мы сразу же мо-
ментально сблизимся»
Непрозора і незрозуміла економічна політи-
ка щодо непідконтрольних територій — учас-
ники фокус-груп по-різному оцінюють необхід-
ність економічної блокади непідконтрольних,
проте вважають нинішню блокаду неефективною.
Частина респондентів не бачать в ній логіки в
умовах, коли Україна не контролює значні ділян-
ки власного кордону з Російською Федерацією
на Донбасі та не розірвала економічні зв’язки з
країною-агресором. Не для всіх респондентів
зрозумілі конкретні цілі блокади, коли юридично
блокада є, а фактично існують канали нелегаль-
ної торгівлі. Така ситуація підриває довіру до дій
влади.
В деяких фокус-групах була думка, що зараз
блокада лише стимулює подальшу інтеграцію не-
підконтрольних територій до простору Російської
Федерації.
Львівська область, респондент, 65 років:
«Я думаю, що блокада не буде сприяти вирі-
шенню мирним способом. Досягнення миру,
по-перше. Ми налаштуємо населення на оку-
пованій території проти себе»
Чернігівська область, респондент, 59 років:
«Если мы со страной-агрессором торгуем,
все равно же торгуем... Они контрабандой
все равно туда-сюда возят. Они на этом
даже деньги зарабатывают, она будет всю
жизнь, они за счет этого живут.»
Львівська область, респондентка, 57 років:
«А вона хіба є? В мене от зустрічне питання
до тої блокади. Її практично немає. В Криму,
показують по телевізору, всі наші това-
ри. В Донецьку всі наші товари. Яка блока-
да? Що блокують? Стали депутати, кілька
днів не пускали. Яка? Вугілля як возили, так
і завозять. В нас ніякої блокади немає... Якби
була блокада, війна закінчилась би в перший
рік»
Головною перепоною на шляху відновлення
економічних зв’язків є відсутність режиму стійко-
го припинення вогню.
Одеська область, чоловік, 22 роки:
«Я думаю, что граждане, которые там ос-
тались, и граждане Украины, которые пен-
сионеры, которые не могут получить пен-
сий, они работали 40 лет в нашей стране,
и на данный момент они не могут получить
пенсию... То есть, они должны объяснить
населению Украины, которые граждане на-
шей страны, должны обеспечить хотя бы
минимальные условия для жизни. А вот тор-
говать, допустим, с какими-то компаниями,
которые, может, еще остались в ДНР, ЛНР
— это неправильно, потому что у нас сей-
час там конфликт»

15. 15
ВИСНОВКИ
Приклад інформаційного висвітлення Зако-
ну «Про особливості державного суверенітету на
тимчасово окупованих територіях» в медіа доз-
воляє стверджувати, що владі під час взаємодії
з громадянами доцільно уникати використання
узагальнень та пояснювати, деталізувати зміст
документів та наслідки рішень.
Термін «реінтеграція» нерідко застосовував-
ся політиками для підкреслення відповідності
підготовленого закону задачам мирного врегу-
лювання і відсутності протиріч між цим рішенням
та задачами «Мінського процесу». Для громадян
України, у свою чергу, роз’яснення положень та
норм Закону в такому вигляді не було достатнім
та зрозумілим.
Незначний рівень впізнаваності Міністер-
ства з питань тимчасово окупованих територій
та внутрішньо переміщених осіб може розгля-
датися як серйозна перешкода для успішної ре-
алізації програм, спрямованих на реінтеграцію
тимчасово окупованих територій та інтеграцію
внутрішньо переміщених осіб. За результатами
дослідження стала очевидною необхідність по-
силення Міністерством комунікації із суспіль-
ством з питань своєї профільної діяльності.
Під час дискусій лунали схвальні оцінки різ-
них форм особистого досвіду спілкування пред-
ставників різних регіонів між собою: від заходів
культурного та спортивного спрямування — до
внутрішнього туризму і реалізації різноманітних
«прикладних», практичного характеру проектів,
що передбачають спільну роботу представників
різних регіонів. В суспільстві є запит на успішні
системні реформи, покращення якості життя на-
селення, підвищення прогнозованості внутрішніх
процесів в країні (в першу чергу, з точки зору роз-
витку економіки).
Викривлення інформації про Донбас та його
мешканців, використання штампів на кшталт
«сепаратисти» і «зрадники» не можуть супрово-
джувати процес налагодження зв’язків ані з жи-
телями окупованої території, ані підконтрольної
Україні частини Донеччини та Луганщини. Запит
на максимально об’єктивне висвітлення проце-
сів на Донбасі і відмова від поширення міфів про
його мешканців у ЗМІ є необхідною запорукою
відновлення горизонтальних зв’язків з Донбасом,
причому не тільки з непідконтрольним районами.
Під час фокус-групових дискусій не було за-
фіксовано тенденцій до узагальнених звинува-
чень жителів підконтрольної чи непідконтрольної
частини Донбасу у сепаратизмі, що важливо для
зазначеної теми щодо збереження зв’язків. Учас-
ники дискусій у Донецькій та Луганській облас-
тях часом демонстрували значно більш критичні
оцінки по відношенню до самих себе, аніж це зву-
чало в інших областях.
Учасники фокус-груп називали політиків та
ЗМІ тими, хто створив та штучно поширював на-
явність нездоланних відмінностей між жителя-
ми різних регіонів. Зокрема, як приклад нази-
вали ідею з протиставленням Заходу України та
Сходу від початку 2000 років. Такі звинувачення
в бік українських політиків та ЗМІ лунали як на
фокус-групах, що проходили на Сході, так і у фо-
кус-групах, проведених на Західній Україні.

16. 16
«Кальміуська група» — це неформальне об’єднан-
ня українських аналітиків, мета якого — сприяння
відновленню державного суверенітету на тимча-
сово окупованих територіях Донецької та Луган-
ської областей. Мотивація діяльності нашої групи
чітка і прозора — ефективно і професійно сприяти
відновленню територіальної цілісності країни. Наз-
ва коаліції походить від назви річки Кальміус, яка
об’єднує вільні і тимчасово окуповані райони ре-
гіону та символізує собою надію громадян з двох
боків лінії розмежування на встановлення миру
шляхом припинення міждержавного конфлікту і
відновлення єдності України, законності та право-
порядку на територіях, постраждалих від зброй-
ного протистояння.
«Кальміуська група» — це неформальне об’єднан-
ня українських аналітиків, мета якого — сприяння
відновленню державного суверенітету на тимча-
сово окупованих територіях Донецької та Луган-
ської областей. Мотивація діяльності нашої групи
чітка і прозора — ефективно і професійно сприяти
відновленню територіальної цілісності країни. Наз-
ва коаліції походить від назви річки Кальміус, яка
об’єднує вільні і тимчасово окуповані райони ре-
гіону та символізує собою надію громадян з двох
боків лінії розмежування на встановлення миру
шляхом припинення міждержавного конфлікту і
відновлення єдності України, законності та право-
порядку на територіях, постраждалих від зброй-
ного протистояння.
Це дослідження було представлено ініціативою «Каль-
міуська група» в рамках проекту «Зміцнення громад-
ської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством
США з міжнародного розвитку (USAID). Проведення
цього дослідження стало можливим завдяки щи-
рій підтримці американського народу, наданій через
Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст
продукції є винятковою відповідальністю «Кальмі-
уської групи» та не обов’язково відображає погляди
USAID або уряду США.