Шановні читачі! До вашої уваги «Мистецький бібліо-календар» за жовтень-грудень 2021 року від відділу мистецтв Чернігівської обласної бібліотеки для дітей

2. Мистецтво – одне з найдивовижніших
творінь людства за всю його
багатотисячолітню історію.
Визначні твори, створені музикантами,
художниками, скульпторами та зодчими
минулих століть, і сьогодні
продовжують вражати людей своєю
красою і гармонійністю.
Шановні читачі!
Запрошуємо вас до дивовижного і
прекрасного світу мистецтва!
До вашої уваги
за жовтень-грудень 2021 року
від відділу мистецтв
Чернігівської обласної бібліотеки для
дітей!

3. 26 листопада
виповнюється 125 років від дати заснування одного із
найстаріших, найбагатших, добре знаних музеїв України –
Чернігівського обласного історичного музею
імені В.В. Тарновського (1896).

4. Наприкінці ХІХ століття, у 1896
році, в житті стародавнього
Чернігова відбулася подія, про яку
і до сьогодні мешканці міста
згадують з вдячністю. Василь
Васильович Тарновський –
відомий меценат, колекціонер,
власник унікального зібрання
української старовини та творчої
спадщини Т.Г. Шевченка
подарував ці безцінні реліквії
місту для створення окремого
музею.
На основі цієї колекції у 1902
році у спеціально збудованому
приміщенні був відкритий
Музей українських
старожитностей
В.В.Тарновського (нині -
будівля Обласної бібліотеки для
юнацтва)

5. Зібрання музею нараховує майже 230 тисяч
пам’яток матеріальної і духовної культури. Має
філії:
 Садиба родини Лизогубів (комплекс споруд та
інших об’єктів, що розташована вздовж високого
правого берега р. Снов у південній частині
Седнева);
 Музейно-меморіальний комплекс партизанської
слави «Лісоград» (розташований за 26 км від
районного центру – м. Сновськ і за 98 км від
Чернігова);
 Військово-історичний музей (знаходиться в
м.Чернігові, вул.Шевченка, 55а)

6. У плеяді імен великих діячів
музичного мистецтва XIX століття
особливе місце займає ім'я
Ференца Ліста (1811-1886) -
угорського композитора, піаніста-
віртуоза, педагога, диригента.
22 жовтня виповнюється 210
років від дня його народження.
Ференц Ліст вважається одним з найвидатніших представників
музичного романтизму, а його твори та концертні напрацювання
- вершинами фортепіанного мистецтва.

7. Ференц Ліст народився в
с. Добор'ян біля м. Шопрон
(Угорщина). Його батько служив
у князів Естергазі доглядачем
поголів’я овець. Це була
відповідальна і прибуткова
посада, позаяк вівці були
основним капіталом вельможної
родини. Батько майбутнього
композитора був музикантом-
аматором, співпрацював із
Гайдном, Керубіні, Бетховеном.
В 14 років Ференц Ліст створив
оперу «Дон Санчо, або Замок
любові», що у 1825 році була
поставлена в Гранд-Опера.
У лютому 1847 р. під час гастролей у Києві композитор написав кілька п’єс для
фортепіано на теми українських народних пісень «Віють вітри, віють буйні»,
«Ой, не ходи, Грицю», етюди «Думка», «Українська балада».
У 1886 р. на одному із Байротських концертів Ліст застудився, захворів
запаленням легень. 31 липня 1886 р. композитор помер у Байроті.

8. Манера гри
Ференца Ліста
була настільки
експресивною,
що не
витримували
струни й
ламалися рояльні
молоточки. За
один виступ він
нерідко виводив з
ладу два роялі.
Руки Ференца були немов створені для фортепіано - його кисть мала
велику розтяжку, він міг брати практично дві октави. Це і послужило
віртуозній грі піаніста і стало еталоном в світі фортепіанної музики.
Зліт кар'єри музиканта почався у
Відні 1 грудня 1822 року, а
протягом життя Ліст став не просто
виконавцем і композитором, а й
публіцистом, диригентом,
педагогом.

10. 25 жовтня 140 років тому
з’явився на світ талановитий
іспанський і французький
художник, скульптор, один із
основоположників кубізму
Пабло Пікассо
(1881-1973)
Ім’я художника при
народженні – Пабло Дієго
Хосе Франсіско де Паула
Хуан Непомусено Марія де
лос Ремедіос Сиприано де ла
Сантісіма Тринідад Мартир
Патрісіо Руїс і Пікассо -
було дуже довгим, тому він
використовував прізвище
матері для підпису своїх
робіт.

11. Свою першу картину маслом на дереві «Пікадор» Пікассо написав
у 8 років, присвятивши її бою биків. Він ніколи з нею не розлучався
- вона була його талісманом. Та й взагалі, якщо якась річ йому
подобалася, він ставав її рабом, наприклад, свої улюблені сорочки
зношував до дірок.
Одного разу батько попросив 12-річного сина дописати картину з
голубами. Пікассо так захопився, що створив власну картину.

12. В цей час на нього велике
враження справило
самогубство одного із них.
Мимоволі в його творчості
позначився "блакитний"
період, коли він писав
похмурі картини, героями
яких були жебраки, сліпі,
алкоголіки, повії -
«Любителька абсенту»,
«Жебрак з хлопчиком».
Але з часом "блакитний" період змінився
"рожевим" - так з'явилася його знаменита
«Дівчинка на кулі».
У 1900 році Пікассо разом з другом
вирушив у Париж - там збиралися
талановиті художники, народжувалися
нові віяння в мистецтві, там творили
імпресіоністи.

14. Карл Марія фон Вебер –
німецький композитор, диригент,
піаніст, основоположник німецької
романтичної опери – народився
18 або 19 листопада 1786 року.
І саме тому у 2021 році музична
еліта святкує 235-річчя від дня
його народження.
Його батьки - мати-співачка і батько-оперний
капельмейстер - з дитинства долучали сина до музично-
театрального мистецтва. Карл навчався грі на фортепіано,
співу і композиції.

15. З самого дитинства Карл ріс
хворобливим, слабким
хлопчиком. Почав ходити
тільки в чотирирічному віці.
Через фізичні вади він був
більш задумливий і
замкнутий, ніж його
однолітки. Він навчився, за
його власними словами,
«жити у власному світі, в
світі фантазій, і знаходити в
ньому для себе заняття і
щастя».
У 1821 році Карл Марія фон Вебер написав свою найвідомішу оперу
«Вільний стрілець» (іноді в українському перекладі можна зустріти
«Чарівний стрілець»), яка з величезним успіхом була поставлена в
Берліні. «Чарівний стрілець» вважається першою національною
романтичною німецькою опери. Жанр опери — романтичний
зінгшпіль ( від нім. sing — співати, spiel — грати) – ця форма
музичної вистави, властива для Німеччини та Австрії, у якій
поєднуються спів і діалоги.

16. 5 червня 1826 року, композитор помер від туберкульозу легенів і
пухлини в гортані. Йому не було і сорока років. 21 червня при величезному
скупченні народу під звуки Реквієму Моцарта відбулися похорони Вебера у
Лондоні. 14 грудня 1844 року прах композитора перепоховали на рідній землі.
Карл був відмінним диригентом, але ще й
проявив себе як реформатор музично-
театральних традицій. З перших днів Вебер
почав втілювати в життя власні уявлення про
те, як повинні розташовуватися музиканти в
оркестрі. Він розмістив їх за видами
інструментів, що на той момент було досить
сміливо, проте вже в 19 столітті стало
звичним для всіх оперних театрів. До того ж
Вебер активно втручався в процес репетицій,
вимагаючи окремих занять для розучування
нових партій і генеральних прогонів.
Нововведення молодого капельмейстера
наштовхувалися на нерозуміння з боку
досвідчених музикантів, проте Веберу
вистачило впевненості і сил, щоб відстояти
свою точку зору.

18. Художник-пейзажист Абрам Маневич
відтворив неповторність образів землі, на
якій йому випало жити. Визнаний співець
провінції, він малював маленькі українські
міста Чернігівщини, Поділля. Надихали і
краєвиди Києва: митця привалювали
мальовничі околиці міста – Солом`янка,
Куренівка, Поділ; той світ, де повільно
плине час та проходить життя “маленької
людини”. Він зображав одноповерхову
прозаїчну Америку і буденну фермерську
Канаду. За сірими стінами будинків
художник відчував людську тугу, за
буянням полум`янистих фарб осені
уловлював одвічне згасання природи.
25 листопада виповнюється 140 років від дня народження
Абрама Аншеловича Маневича (1881-1942) -
українського, білоруського та американського художника-
модерніста єврейського походження.

19. На початку 1910 року відкрив свою першу персональну виставку в Києві.
А вже незабаром Маневича визнали в Європі – 1913 року роботи художника
виставили у престижній галереї Дюран Рюеля в Парижі.
1922 року художник емігрував до Америки, де проживав до кінця життя.
Абрам Маневич був одним із
митців, які стояли біля витоків
української культури ХХ
століття. Уродженець
білоруського містечка
Мстиславль, він у 20 років
переїхав до України, вступив до
Київського художнього
училища. Згодом
вдосконалював майстерність у
Мюнхенській академії мистецтв.

20. Картини Маневича представлені в
провідних музеях світу, а ще твори
Маневича репродуковано в художніх
листівках.
До числа людей, яким подобалися твори
Маневича, належав Альберт Ейнштейн. На
одній із виставок видатний математик
купив картину Маневича, але художник
хотів просто подарувати свою роботу
Ейнштейну, на що отримав відповідь: “Я
не такий бідний, щоб приймати такі
подарунки, ви – не такий багатий, щоб
робити їх”. Невдовзі Абрам отримав чек
“на фарби для майбутніх картин”.

21. 13 грудня
– 165 років від дня народження
Миколи Карповича Садовського
(1856-1933)
- українського актора, режисера і
громадського діяча, корифея українського
побутового театру.
Доля Миколи Садовського тісно переплелася з долею його вчителів і
сподвижників - Марка Кропивницького і Михайла Старицього, з долею
його рідних братів Тобілевичів – Івана Карпенка-Карого, Панаса
Саксаганського – і сестри Марії Садовської-Барілотті, а також славетної
Марії Заньковецької.

22. Микола Тобілевич народився в селі
Кам’яно-Костувате (тепер Миколаївська
область). Він навчався в
Єлисаветградському реальному училищі,
замолоду брав участь в аматорських
гуртках. З початком Російсько-турецької
війни 1877-1878 років прямо з училища
іде на фронт добровольцем.
Однак Микола Тобілевич не спокусився
військовою кар’єрою, а повернувшись на
Єлисаветградщину зайнявся сімейним
захопленням - театром.
Творчий діапазон Садовського як актора
був надзвичайно широкий. Він грав
драматичні, комедійні, характерні,
героїчні та трагедійні ролі.
Микола Садовський уславився і як
виконавець українських народних пісень.

23. У 1882-1883 та 1885-1888 роках Микола
Садовський грав у трупі Марка
Кропивницького, а в 1883-1885 роках – у
Михайла Старицького. 1888 року заснував
власну трупу, яка 1898 року об’єдналася із
Товариством російсько-малоросійських
артистів Івана Карпенка-Карого та Панаса
Саксаганського (його рідних братів).
У 1906 році Микола Садовський і Марія
Заньковецька заснували в Полтаві пересувний
театр, який 1907 року переїхав до Києва і став
першим українським стаціонарним театром.
1920 року разом із трупою Садовський виїхав
до Галичини. У 1921-1923 роках він очолював
перший професійний театр на Закарпатті.
Від 1923 року мешкав у Празі.
У 1926 році Садовський повернувся до України
і працював у Києві та Харкові як актор і
режисер.
Помер Микола Садовський 7 лютого 1933
року в Києві і похований на Байковому
цвинтарі.

25. Він перевернув звичні уявлення про
живопис і вписав своє ім’я золотими
літерами у світову історію мистецтва.
Народився художник в заможній
родині в Москві, що давало змогу
подорожувати різними країнами
Европи. Коли Василю виповнилося
п’ять – родина перебралася й
оселилася в Одесі. Тут хлопець
відвідував гімназію, приватно навчався
музиці та живопису. Але батьки
мріяли, щоби син став юристом, тож
він вирішив не розчаровувати їх і
вступив на юридичний факультет
Московського університету.
16 грудня -
155 років від дня народження
Василя Васильовича Кандинського
(1866-1944) – художника, теоретика
мистецтва, основоположника
абстракціонізму.

26. Кар'єру художника Василь
Кандинський вибрав порівняно
пізно - у віці 30 років.
У 1911 році Василь разом із
другом Францом Марком
організували у Баварії нове творче
об’єднання “Синій вершник”. До
гуртка входили художники,
танцюристи та композитори.
часники “Синього вершника”
цікавилися середньовічним і
примітивним мистецтвом, а ще
популярними в Европі течіями –
фовізмом і кубізмом. Того ж року
пройшла перша персональна
виставка Василя Кандинського.
Після початку Першої світової війни, повернувшись до Росії,
Кандинський писав імпресіоністичні пейзажі, романтичні фантазії,
пізніше – реалістичні полотна. Його абстрактні картини ставали більш
“геометричними”.

27. У 1921 році Кандинський разом із
дружиною поїхали на виставку до
Берліна. Але назад не повернувся.
У ці роки Василь Кандинський вже
був відомий на весь світ, а ще
його прозвали першим
абстракціоністом.
Але художник був змушений переїхати
знову. Цього разу до Франції. У паризькі
роки художник написав “Домінуючу криву”,
“Блакитне небо”, “Різноманітні дії”.
Коли німці окупували Париж під час Другої
світової війни, Кандинський вирішив
емігрувати до США, але згодом повернувся
до Франції, де й залишився до кінця життя.
Помер видатний художник 13 грудня 1944
році у передмісті Парижа Неї-сюр-Сен.

29. Наші любі читачі!
Запрошуємо вас до відділу мистецтв
Чернігівської обласної бібліотеки для дітей,
де на вас чекають цікаві, пізнавально-
розважальні, яскраві видання, з яких ви
дізнаєтесь більш детально про життя та
творчий шлях митців-ювілярів!
Чекаємо на вас!