2. 
 На межі двох періодів історії українського
письменства - давнього й нового - височить
постать Григорія Савича Сковороди. Те, що
залишив він нам у спадок- це цілюще,
життєдайне джерело, з якого черпатимуть
наснагу ще десятки нових поколінь.

 Від покоління до покоління, із уст в уста, із
книжки в книжку передаються оповіді про
Григорія Сковороду. В ньому завжди вражала
й вражає подиву гідна цільність натури й
принциповість.

4. Він не був відлюдькуватий, але любив
побути на самоті,навіть у хаті часто сідав
у куточку й шепотів щось вивчене або
почуте, мугикав якісь мелодії. Семи років
Гриць уже читав псалтир і в неділю та на
свята, як дорослий, ішов до церкви на
крилас, де співав чистим дзвінким
голосом, зворушуючи односельців.

5. Григорій мав від природи чудовий
голос і неабиякий музичний хист.
Пізніше вільно грав на сопілці,
флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.
У Чорнуській школі був солістом у
церковному хорі, що разом із
винятковими здібностями до
навчання відкривало йому дорогу до
підготовчого класу Київської
академії.
Київська академія вабила кожного,
вчитися в ній - було мрією багатьох.
Перед її брамою зупинився
зачудовано в 1738 році 16-літній
Григорій Сковорода.

7. Ще в 1753 році Г. С. Сковорода посів у
Переяславському колегіумі посаду викладача
піїтики. Єпископ вимагав пояснити, чому
Сковорода викладає свій предмет не як кожний
"порядочный чиновник", а по-новому.
Григорій Савич відповів, що про те можуть судити
спеціалісти: "Одна справа - архієрейський посох, а
інша - смичок", що значило "знай швець своє
шевство, а в кравецтво не мішайся". Це був виклик,
якого не могла знести єпископська пиха,- і
Сковорода пішов геть з училища.
Пізніше Білгородський єпископ Йосип Миткевич
запропонував Сковороді прийняти духовний сан,
чернецтво. Той, не бажаючи втратити особисту волю й
незалежність, зухвало відповів: "Хіба ви хочете, щоб я
збільшив число фарисеїв?
Їжте жирно, пийте солодко, одягайтесь м'яко та
чернецтвуйте! А для мене чернецтво - в житті несутяжному,
в задоволенні малим, у помірності, у відмові від усього
непотрібного, щоб придбати найпотрібніше; в зреченні від
усіляких примх, аби зберегти себе самого в цілості; в
загнузданні самолюбства... в пошукуванні слави божої, а не
слави людської".

11. -Ти будеш стовпом церкви…
-Ах, преподобні, я стовпотворіння примножувати не
хочу, досить і вас, стовпів неотесаних, у храмі
Божому… Їжте жирно, пийте солодко, одягайтеся
м'яко і монашествуйте! А для мене чернецтво - в
житті несутяжному, в задоволенні малим, у
помірності, у відмові від усього непотрібного, щоб
придбати найпотрібніше; в зреченні від усіляких
примх, аби зберегти себе самого в цілості; в
загнузданні самолюбства... , в пошукуванні слави
божої, а не слави людської".

12. Образ Сократа – це
образ людини, байдужої
до земних благ,
людини, яка зневажає
розкіш, дотримується
простоти у їжі та одязі,
не боїться смерті і лише
знання вважає вищою
цінністю, вищим
естетичним ідеалом.
Саме його образ став
життєвим ідеалом
молодого Григорія
Сковороди.

16. У Чорнухах робилися спроби увічнити
пам'ять видатного земляка — філософа,
поета та богослова Григорія Сковороди вже
на початку ХХ століття, зокрема місцеві
жителі клопотали ще у 1914 році до
Лохвицької повітової земської управи щодо
дозволу на збирання коштів для будівництва
йому пам'ятника, однак здійсненню цих
планів завадила перша світова війна.
У грудні 1922 року з нагоди вшанування
200-річчя від дня народження Сковороди в
Чорнухах та Лохвиці було відкрито погруддя
та пам'ятник філософа роботи українського
скульптора і кінодіяча І. П. Кавалерідзе.
Чорнухинський бюст був встановлений біля
школи, яка тоді ж дістала ім'я Григорія
Савича Сковороди.
У 1972 році за рішенням ЮНЕСКО в
134 країнах світу відзначалося 250-
річчя з дня народження геніального
філософа. Був створений Всесою зний та
УРСРіський республіканський ювілейні
комітети, а також районні ю вілейні
комісії в Чорнухах, Золочеві, Лохвиці та
Переяслав-Хмельницькому. Зокрема, на
батьківщині Сковороди до цього ю вілею
було побудовано і відкрито меморіальну
садибу батьків Григорія Сковороди та
історико-краєзнавчий музей, значна
частина експозиції якого була
присвячена саме життю і творчості
мандрівного мислителя. Вже у
незалежній Україні знідно з рішенням
Чорнухинської районної Ради народних
депутатів від 27 липня 1995 року музей
перепрофільовано з історико-
краєзнавчого, відтак перейменовано в
Чорнухинський літературно-
меморіальний музей Г. С. Сковороди.

17. о ди»
Ск овор
к ів
бать
«Хата
Ч о р н у х ін с ь к и й
м е м о р іа л ь н и й л іт е р а т у р н о -
музей Г. С. Ско
вор оди
Пам'ятник Г.С. Сковороди,
Переяслав-Хмельницький

19. Хіба не любов усе єднає, будує,
творить, подібно до того, як
ворожість руйнує?
Копай всередині себе криницю для
тої води, яка зросить і твою оселю, і
сусідську.
Збери всередині себе свої думки і в
собі самому шукай справжніх благ.
Все минає, але любов після всього
зостається.
Коли велика справа — панувати над
тілами, то ще більша — керувати
душами.
Кому душа болить, тому весь світ
плаче.