найвидатніша постать у літературно-філософському житті України XVІІІ ст. Людина всебічно обдарована – філософ, мислитель, письменник, педагог, музикант, знавець Античності й Середньовіччя.

1. УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ
ДАРНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ
ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
Централізована бібліотечна система
БІБЛІОТЕКА ім. З. Космодем’янської
Григорій Сковорода –
мандрівний філософ і
байкар.
(до 295 – річчя від дня народження Григорія
Сковороди)
ІНФОРМАЦІЙНИЙ СПИСОК
Київ - 2017

2. 2
Григорій Сковорода – мандрівний філософ і байкар (до 295
річчя від дня народження Григорія Сковороди) : інформаційний
список літератури / уклад. Синиця В.Г. ; бібліотека ім. З.
Космодем`янської. – Київ : 2016. –10 с.
295 років тому народився Григорій Савич Сковорода
(1722-1792) – найвидатніша постать у літературно-
філософському житті України XVІІІ ст. Людина всебічно
обдарована – філософ, мислитель, письменник, педагог,
музикант, знавець Античності й Середньовіччя. Про нього у
світі видано понад п’ять тисяч наукових праць, його твори
перекладено більше ніж на 20 мов, а за своєю популярністю
серед науковців і культурної громадськості світу український
філософ і сатирик посідає друге місце після Тараса Шевченка.
Його твори популярні у Китаї та Японії, Папа Римський і той
цитує Сковороду під час своїх проповідей.
Інформаційний список літератури «Григорій Сковорода –
мандрівний філософ і байкар» містить основні видання творів
письменника, а також книги, статті із збірників та періодичних
видань про його життя і творчість відповідно фонду бібліотеки
ім. З. Космодем`янської і адресовано учням середнього та
старшого шкільного віку, вчителям та батькам.
Укладач: Валентина Синиця

3. 3
«Не тіло, а душа є людиною»
Григорій Сковорода
Григорій Савич
Сковорода народився 3 грудня
1722 року в селі Чорнухах на
Полтавщині в сім’ї
малоземельного козака. Початкову освіту здобув в
сільській школі, навчався у дяка-скрипаля на
привілейованому становищі, співав у церкві. З
1738 році — почав навчання у Києво-Могилянській
академії. З 1742 по 1744 рік жив у Петербурзі, був
співаком придворної капели, створював музику на
власні вірші. У 1750 році у складі російської місії
Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував
Угорщиною, Словаччиною, Польщею, відвідав
Братиславу, Відень, Будапешт; бував в університетах,
слухав лекції знаменитих професорів, працював у
бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи
багатьма мовами, дискутував із ученими із різних
країн. У 1753 році — повернувся в Україну, викладав
поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки,

4. 4
викладав стародавні мови. Сковорода написав
підручник з етики. Незабаром мусив залишити
колегіум, через доноси на нього. 1754 – 1759 — жив у
селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім
учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну
частину віршів збірки «Сад божественних пісень».
Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом
етики) у Харківському колегіумі. Учителюючи в
Харкові, латинськими і українськими віршами написав
«Байку Езопову» (1760 р.), склав дві вступні лекції-
проповіді до курсу етики. Протягом 1769 – 1774 років
Сковорода написав збірку прозових байок «Байки
харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що
блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про
стародавній світ», а також твори: «Розмова
п’ятиподорожніх про справжнє щастя в житті»
(«Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце»,
«Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу». У 1775 –
1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-
lenusAlcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський
змій») та «Книжечка про читання святого письма,
названа Дружина Лотова». У 1785 році Сковорода
об’єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у
збірку «Сад божественних пісень». У 1787 році він
написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а

5. 5
у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я
йому — Потоп зміїний». З 1769 року Сковорода вів
мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними
посадами й чинами. Ходив філософ завжди в звичайній
свиті. Крім книг, рукописів, сопілки в полотняній торбі
та палиці, нічого більше не мав, навіть не прагнув мати
власної хати і взагалі постійної домівки. У 71 рік поет
пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де
жив його учень і приятель Михайло Ковалинський,
щоб передати йому рукописи своїх творів. А
повернувшись, зупинився в селі Іванівці, був веселий,
балакучий, згодом вийшов у сад і край дороги став
копати яму. «Що це ви робите, Григорію?» — запитали
здивовано друзі. «Та копаю собі могилу, бо прийшов
мій час» ‒ відповів він. Перед смертю поет i філософ
заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на
могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не
спіймав». Таким чином Г. Сковорода ще раз заявив
про свою відданість духовному спасенному життю
перед земними суєтністю і марнотою. Помер 9
листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка
(зараз Сковородинівка) Золочівського району
Харківськоїобласті.

6. 6
«Його біографія, мабуть,
ще краща за його твори,
але які гарні його твори»
Лев Толстой
Видання творів
1. Сковорода, Г. С. (1722-1794). Твори у 2 т. Т. 1 :
поезії. байки. трактати. Діалоги / передм.
О. Мишанич ; пер. із староукр., прим.
М. Кашуби, В. Шевчука. – 2 вид., випр. – Київ :
Обереги , 2005. – 527 с. – (Київська бібліотека
давнього українського письменства. Студії ; Т. 5)
2. Сковорода, Г. Твори. у 2 т. т. 1. : трактати.
діалоги. притчі. переклади. листи. – Київ :
Обереги , 1994. – 479 с. – (Гарвардська б-ка
давнього укр. письменства).
3. Сковорода, Г. Вибрані твори в українських
перекладах / упоряд., передм. та прим.
Л. Ушкалова. – Харків : Веста : Ранок , 2003. –
141 с. – (Програма з літератури).
4. Сковорода, Г. С. Вірші; Пісні; Байки; Діалоги;
Трактати; Притчі; Прозові переклади; Листи /
вступ. ст., упоряд. і приміт. І. В. Іваньо ; ред.
тому В. І. Шинкарук. – Київ : Наук. Думка ,
1983. – 544 с. – (Б-ка укр. літ. дожовтн. укр. літ.).

7. 7
5. Сковорода, Г. С. Літературні твори. – Київ :
Наукова думка , 1972. – 433 с. : іл.
6. Сковорода, Г. Пізнай в собі людину. – Львів :
Світ , 1995. – 527 с., портр.
7. Сковорода, Г. С. Світ ловив мене, та не впіймав /
упоряд., вступ. ст. та ком. В. В. Кравця. – Харків :
Фоліо , 2006. – 607 с. : портр.
8. Сковорода, Г. Твори / упоряд., передм., приміт.
В. Шевчука ; худож. І. Гаврилюк. – Київ :
Веселка , 1996. – 271 с. : іл., портр.
9. Сковорода, Г. Твори / упоряд., передм., приміт.
В. Шевчука ; худож. І. Гаврилюк. – Київ :
Веселка , 1996. – 271 с. : іл., портр.
10.Сковорода, Г. С. Вибрані твори / Г. С. Сковорода,
І. Котляревський. – Харків : Прапор , 1985. – 299
с. – (Шкільна бібліотека).

8. 8
«Творчість Сковороди булла визначним явищем в
українській культурі. Вона підготовляла шлях
Котляревському, Квітці-Основ’яненку та іншим
письменникам епохи становлення нової української
літератури»
О. Білецький
Життєвий шлях мислителя
1. Бондар, М. Г. Сковорода та Слобожанщина:
листи з «Купянскихстепов» / М. Бондар // Укр.
мовка та літ. – 2013. ‒ № 18 , вер. – С. 21. ‒ (Шк.
св.).
2. Дегтяр, О. Значення творчості Григорія
Сковороди для розвитку української літератури /
О. Дегтяр // Укр. мова та літ. – 2013. ‒ №14 ,
лип. – С. 17-22. ‒ (Шк. св.).
3. Івахненко, Л. Григорій Сковорода – видатний
український письменник, філософ / Л. Івахненко
// Укр. мова та літ. – 2011. ‒ № 33-34 , вер. – С.
16-19. ‒ (Шк. св.).
4. Йосипенко, С. Філософія, релігія, модерність
Григорія Сковороди / С. Йосипенко //
Дивослово. – 2013. ‒ № 5. – С. 51-52.
5. Каналюк, В. Байки Григорія Сковороди /
В. Каналюк // Дивослово. – 2011. ‒ № 10. – С. 24-
28.

9. 9
6. Костюченко, В. Григорій Сковорода – філософ,
письменник, учитель, музикант, співець /
В. Костюченко // Дивослово. – 2012.‒ № 11. –
С. 11-13.
7. Лесик, О. Григорій Сковорода. «Сад
божественних пісень», «Байки Харківські» /
О. Лесик // Укр. мова та літ. – 2013. ‒ № 14 ,
лип. – С. 14-16. ‒ (Шк. св.).
8. «Невловимий філософ» // Шк. біб. – 2012.‒ № 21-
22 , лист. – С. 8-10.
9. Роздобудько, І. Григорій Сковорода у Таганрозі /
І. Роздобудько // Чумацький шлях. – 2013. ‒ № 3 ,
лип.-вер. – С. 22-23.
10. Рязанцева, С. Світ ловив мене, та не впіймав /
С. Рязанцева // Все для вчит. – 2013. ‒ № 5 ,
трав. – С. 107-109.
11. Уманська, Т. Тваринний світ у байках Григорія
Сковороди / Т. Уманська // Укр. мова та літ. –
2011. ‒ № 33-34 , вер. – С. 20-25. ‒ (Шк. св.).
12.Усатенко, Г. Про Григорія Сковороду,
ідентичність і давню літературу / Г. Усатенко //
Дивослово. – 2013. ‒ № 5. – С. 47-50.
13.Цимбаляк, М. «Серце тоді насичується, коли
освічується» / М. Цимбаляк// Укр. мова та літ.–
2011. ‒ № 19-20 , трав. – С. 15-23. ‒ (Шк. св.).
14.Шевчук, Т. Григорій Сковорода: шлях мудреця /
Т. Шевчук // Дивослово. – 2011. ‒ № 1. – С. 29-
32.

10. 10
Афоризми Григорія Сковороди
 Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без
серця.
 Краще голий та правдивий, ніж багатий та
беззаконний.
 Бери вершину і матимеш середину.
 Не все те отрута, що неприємне на смак.
 З усіх утрат втрата часу найтяжча.
 Що вподобав, на те й перетворився.
 Все те не наше, що нас покидає.
 Найкраща помилка та, яку допускають при
навчаннi.
 Більше думай і тоді вирішуй.
 Бути щасливим – це значить пiзнати, знайти
самого себе.
 Дружать тiльки з тими, до кого вiдчувають
особливе духовне ваблення.
 Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто
задоволений тим, чим володiє.