виховна робота

1. Управління освіти, молоді та спорту
Кіровоградської обласної державної адміністрації
Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів
Проект:
«Морально – естетичне
виховання особистості
засобами народознавства»
Вихователь:
Спеціаліст вищої категорії
Шпак А.І.
Знам’янка - 2016
ПРОЕКТ
1. Реєстраційна картка до проекту
Назва: Морально-естетичне виховання особистості особистості

2. засобами народознавства.
Автори: вихователь спеціаліст вищої категорії Шпак Алла
Іванівна.
Учасники проекту: вихователь,діти виховної групи,батьки,
класний керівник.
Характеристика проекту:
за змістом – освітній, виховний, розвивальний, соціалізаційний;
за кількістю учасників – колективний;
за тривалістю – довготривалий;
за кінцевим результатом – навчально-розвивально виховний.
Мета проекту:
освітня:
•знайомити дітей з національними цінностями українського народу;
•вчити та заохочувати дітей до спілкування українською мовою. Дати
знання про те, що українська мова – одна з найдавніших мов світу.
Вчити відчувати красу, мелодійність української мови, пишатися нею;
•дати знання про державні та народні символи;
•формувати у дітей поняття про сім’ю, рід, родину;
•знайомити дітей із природним оточенням, з природоохоронною
діяльністю в Україні;
•формувати у дітей емоційно-естетичне ставлення до навколишнього
світу;
•знайомити дітей із яскравими зразками національного народно-
прикладного мистецтва;
•вчити розуміти і поважати споконвічні традиції, звичаї, свята та
обряди українського народу;

3. •формувати у дітей позитивні емоції: радість, відчуття прекрасного під
час ознайомлення з народними традиціями, звичаями та оберегами
українського народу;
•формувати емоційно-пізнавальну активність дітей;
•дати знання про моральні категорії: добро, справедливість, чесність,
правдивість, працьовитість та ін.;
•прилучати дітей до етичних норм спілкування;
виховна:
виховувати:
•почуття гордості за свій рідний край, свою культуру;
•почуття любові й поваги до своїх рідних, свого родоводу, до історії
рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього;
•інтерес і повагу до народних традицій, звичаїв та обрядів;
•цікавість до народної творчості;
•естетичний смак, любов до народно-прикладного мистецтва;
•гуманне, шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та
звичаїв народів, які населяють Україну, високу культуру
міжнаціонального спілкування;
•позитивне ставлення до своєї національної культури;
розвивальна:
розвивати:
•мовлення, увагу, мислення, пам'ять;
•самостійність та ініціативу, творчі здібності;
•спостережливість, уважність;
соціалізаційна:

4. •розвивати самосвідомість, самооцінку;
•створювати умови для реалізації пізнавальної й соціальної активності
дітей;
•формувати почуття належності до певної нації, яке виявляється в
етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи).
2. Анотація
З метою вдосконалення навчально-виховного процесу у своїй роботі
вихователя використовувати спеціалізовані програми, альтернативні
методики та педагогічну спадщину видатних педагогів. Проект
«Проект Морально-естетичне виховання особистості засобаим
народознавства» спрямований на формування в дитини національної
свідомості, почуття гідності, патріотизму, духовності через
упровадження педагогічних ідей національного-патріотичного
виховання через народознавство.
Опис проекту
Виховання є вихідною ланкою в системі безперервної освіти,
становленні та розвитку особистості. Вважаю, що головне завдання
педагогів-вихователів – «виколисувати» з дітей народ. Щоб діти стали
народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони міцно засвоїли
духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялись його
національним духом, способом мислення і буття. Сучасні концепції
національного виховання наголошують на важливості національної
спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і
традиціями, на збереженні та збагаченні культури українського народу.
В законі України «Про освіту» зазначено, що одним із найважливіших
завдань сучасної освіти є виховання у дітей любові до України,

5. шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і
звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей
українського народу, а також цінностей інших націй і народів,
свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.Дитина її оченята
повинні кохатися в національних кольорах та орнаментах, дитяча уява
має формуватися на основі національних оповідань, казок, легенд,
національної пісні. Рідною казкою, етнографічним матеріалом має бути
проникнутий увесь родинний побут, усе оточення дітей. Це сприятиме
усвідомленню дитиною належності до свого народу, а в подальшому – і
своїх обов’язків перед ним.
Зміст та ідеї національного виховання знайшли своє відображення в
поглядах науковців, психологів, педагогів сьогодення. Зокрема, для
організації системної та ефективної роботи з українознавства може
слугувати Програма «Українотворець» (автори: Кононенко П.П., Касян
Л.Г., Семенюченко О.В.), рекомендована Міністерством освіти і науки
України. Вона розроблена відповідно до Базового компонента освіти в
Україні. Програма виховання дітей «Українотворець» є засобом
створення міцного підґрунтя для подальшого виховання патріота,
громадянина української держави, свідомого державотворця, творчої
особистості, яка співпрацюватиме зі світом на засадах кооперації, буде
здатна реалізувати своє власне покликання та покликання української
нації. Метою та завданням програми «Українотворець» є сприяння
становленню кожної дитини як гармонійно розвиненої особистості;
усвідомленню її як творця себе, своєї родини, держави, світу. Звідси
робимо висновок про те, що саме національне виховання є
вирішальним і найважливішим ґрунтом для розвитку моральних,
духовних, естетичних і національних сил народу, утвердження серед
інших народів світу.

6. Завдання проекту
1. Опрацювати літературу:
•О.В. Проскура «Повертаємо забуте ім’я»;
•Т.Д.Демяннюк;»Народознавство в школі»:досвід,проблеми,пошуки.
•праці Кириленко С.В.,Сергійчук З.О. Програма з народознавства.
2. Спланувати роботу за такими напрямами:
•забезпечення змісту освіти у процесі формування життєвої
компетентності дитини у світлі Базового компонента шкільної освіти;
•відродження багатющих традицій та звичаїв українського народу.
Виховання шанобливого ставлення до родини, мови, історії краю,
держави, міста;
•створення системи педагогічної діяльності вихователя, дітей та
батьків.
Основні форми методичної роботи :
•педагогічні читання;
•семінар-практикум «Люби і знай свій рідний край»;
•педагогічні ради: «Формування гармонійно розвиненої творчої
особистості засобами українознавства», «Природа як засіб
національної духовності у вихованні дітей », «Удосконалення системи
громадянського виховання згідно з Концепцією громадянського
виховання особистості в умовах розвитку української державності»,
«Розвиток творчої особистості засобами музичного та образотворчого
мистецтва», «Театралізовані ігри як засіб розвитку творчих здібностей
дітей», «Роль слова в розвитку зв’язного мовлення дітей»;

7. •колективні перегляди: показ українських народних казок на
фланелеграфі та за допомогою різних видів театрів, драматизації та
інсценізації; перегляд свят і розваг, а саме – «День незалежності»,
«Обжинки», «Ярмарок», «Андрія», «Святого Миколая», «Різдво»,
«Веснянки», «Великдень», «День матері», «Ти наше диво калинове,
кохана українська мово», «Це моя Україна, це моя Батьківщина»;
•консультації щодо організації роботи з дітьми;
Добираючи зміст і форми роботи з дітьми, орієнтуватися на
переконання , що засобами , народних казок, ігор, лічилок, пісень,
загадок тощо має здійснюватися залучення дітей до національної
культури та етнізації особистості. Для роботи зроблена орієнтовна
програма та тематика занять для дітей за такими розділами:
1. Рідна мова моя.
2. Моя сім’я.
3. Моя Батьківщина.
4. Народне декоративно-вжиткове мистецтво.
5. Народні символи та обереги.
6. Народна мораль.
7. Ігри та розваги.
Реалізація програми втілюється через різноманітні форми роботи з
дітьми:
•заняття з народознавства, українознавства;
•інтегровані та комплексні заняття з розвитку мовлення,
образотворчого мистецтва, ознайомлення з природою;
•свята, розваги;
•бесіди;

8. •«мандрівки»;
•виготовлення поробок;
•частування національними стравами;
•екскурсії;
•тематичні заняття;
•виставки дитячої творчості;
•конкурси;
•ігри;
•ярмарки;
•драматизація казок;
•читання та інсценування творів художньої літератури;
•спільні з родинами виховні заходи.
Очікувані результати
1. Всебічний розвиток особистості через залучення до духовної
скарбниці українського народу.
2. Підвищення дитячого інтересу до пізнання свого роду, родоводу, до
своєї Батьківщини.
3. Створення творчої атмосфери в колективі.
4. Тісна співпраця педколективу з батьками у справі виховання дітей.
5. Збагачення освітнього, предметно-ігрового, розвивального
середовищ.
6. Професійне самовдосконалення у процесі роботи.
Результативність проекту
1. Створено розвивально-пізнавальне середовище в виховній групі.
2. Оформлено папки тощо.
3. Налагоджено тісну співпрацю з родинами вихованців, які стали

9. нашими однодумцями і помічниками.
4. Збираються матеріали про рідне місто, Україну, природу рідного
краю.
5. Оформлено досвіди роботи:
•«Пізнавально-виховний вплив календарних традицій і звичаїв на
формування духовності та національної свідомості особистості»;
•«Народно-календарні свята та обряди »;
•«Формування гармонійно розвиненої творчої особистості засобами
українознавства»;
•«Дивосвіт народних символів та оберегів»;
•«Розвиток художніх здібностей дітей засобами декоративного
малювання»;
•«Формування мовленнєвої компетентності дошкільників засобами
фольклору»;
•«Творчий розвиток під час ознайомлення з українськими символами
та оберегами».
"БЕЗ БУДЬ-КОГО З НАС БАТЬКІВЩИНА МОЖЕ ОБІЙТИСЯ,
АЛЕ БУДЬ-ХТО З НАС БЕЗ БАТЬКІВЩИНИ – НІЩО."
ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ
Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини,
відданість їй і своєму народу.
«ПАТРІОТИЗМ – СЕРЦЕВИНА ЛЮДИНИ, ОСНОВА ЇЇ
АКТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ» (В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ)
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства,
оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу
і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична
якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе

10. та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних
надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей засновуються на їх інтересі до найближчого
оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони
бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними.
Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у має приклад
дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-
позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Патріотизм як моральна якість має інтегральний
зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення
дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва,
практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча
діяльність та ін.), національні, державні свята.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий
етап, на якому стає можливим активне формування у дітей

11. патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку
систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік,
коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу,
суспільних явищ.
Цілеспрямоване патріотичне
виховання повинно поєднувати любов до
найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних
феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з
якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності
близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ,
спільної участі з дітьми у громадських справах.
Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань
патріотичного виховання. . Водночас не можна ігнорувати значущості
ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими
суспільними явищами.
і. Діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні
мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де
людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така
ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною.
Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які
мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в
Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова,
пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма

12. передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста
(села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні
пам'ятки рідного краю.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування
знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів.
Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її
столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим,
Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі,
Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані
заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця
України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш
герб» та ін.
Діти мають поступово
усвідомлювати, що моральний
аспект патріотизму полягає і в
розвитку національної
економіки (це нові робочі місця,
заробітна плата працівникам,
доходи бюджету, раціональне
використання яких робить
життя у рідній країні
достойним), і в підтримці
національного виробника, і в
економічній, господарській
порядності власників
підприємств, і в розвитку
меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з
історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному
вихованні дітей є використання творів художньої літератури, в яких
ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.
До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання
належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток,
визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми;
узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та
інсценування творів художньої літератури; ; спільні з родинами виховні
заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами ,
за місцем роботи та ін.
Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до
народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного

13. народу.Учнів ознайомлюють з
культурними і матеріальними
цінностями родини і народу,
пояснюють зв'язок людини з
минулими і майбутніми
поколіннями, виховують розуміння
смислу життя, інтерес до родинних і
народних традицій.
Значну роль у вихованні дітей
відіграють народні традиції —
досвід, звичаї, погляди, смаки,
норми поведінки, що склалися
історично і передаються з покоління
в покоління (шанувати старших,
піклуватися про дітей, відзначати
пам'ятні дати тощо). З традиціями
тісно пов'язані народні звичаї —
усталені правила поведінки; те, що
стало звичним, визнаним,
необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити
в гості та ін.).
Прилучаючись до народознавства, діти
поступово утверджуватимуться у думці, що
кожен народ, у тому числі й український, має
звичаї, які є спільними для всіх людей.
Пізнаючи традиції, народну мудрість,
народну творчість (пісні, казки, прислів'я,
приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи
уявлення про народні промисли (вишивка,
петриківський розпис, яворівська іграшка),
вони поступово отримують більш-менш
цілісне уявлення про втілену в художній і
предметній творчості своєрідність
українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про
характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх
представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися
про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток
почуттів дітей. Діти залюбки беруть участь у народних святах і
обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички
колективної взаємодії.

14. Сучасні концепції національного виховання наголошують на
важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з
національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні
культури українського народу.
Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення
етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу,
нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого
національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї
роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у
формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів .
Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної
нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої
умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення
до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість,
поважатиме й інший народ.
№ Назва заходу Форма
проведення
Термін
виконання
Відповід
1 «Актуальність патріотичного
виховання»
Педагогічна
година
Вересень Вихователь-
2 «Завдання та принципи
патріотичного виховання»І М
П»До нас осінь завітала»
Консультація для
вихователів
Жовтень Вихователь-
3 «Ми також маемо права»Свято
правових знань.
Психологічні
аспекти
Листопад Вихователь-
4 «Люби і знай свій рідний край» Бесіда Грудень Вихователі,
5 «Шануй батька й неньку – буде тобі
скрізь гладенько»
Літературний
вечір
Січень Вихователь:

15. 6 «Діти –мовознавці України» Музичний
вернісаж
Лютий Вихователь:
7 «Пейзаж за моїм вікном» Інтегроване
заняття
Березень Вихователь:
8 «Сорочка вишиванка» Комплексне
заняття
Квітень Вихователь:
9 «Світ очима дітей» Виставка
дитячого
малюнка
Травень Вихователі,
1
0
«День Перемоги» Зустріч з
ветеранами
Травень Музичний к
вихователі.
1
1
«Перегляд фото документів Моя
Кіровоградщина»
Виставка фото
документів
Протягом
року
Вихователі,
діти
План заходів по патріотичному вихованню засобами
народознавства
на 2015-2016 н.р.