2. Щасливі ми, що народилися і живемо на
такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на
нашій славній Україні!
Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть
наші батьки – тут корінь роду українського,
що сягає сивої давнини.
3. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної
чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що
чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно
на повен зріст із карпатських верховин.
На землі великій є одна країна
Гарна, неповторна, красна, як калина.
І живуть тут люди добрі, працьовиті,
І скажу, до речі, ще й талановиті
Землю засівають і пісень співають,
На бандурі грають і вірші складають
Про ліси і гори, і про синє море,
Про людей і квіти…
4. Україна – це наша рідна земля, рідний край, де ми
народилися. Її багатство – це хліб і цукор, сталь і вугілля,
літаки і комп’ютери. А ще тихі озера, безкраї лани
пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори
Карпати і величний Дніпро. Це – калина, барвінок,
м’ята. Україна – це земля, де ми з вами живемо, де
живуть наші рідні, де жили наші предки. І все це треба
любити, пам’ятати, берегти!
5. Горнусь до тебе, Україно.
Як син до матері горнусь
За тебе, рідна і єдина
Щодня я Богові молюсь.
Молюсь за тебе, Україно,
І свої сили віддаю,
Щоб відродити із руїни
Наш дух і славу бойову.
Очистимо усі джерела,
Дніпро-Славутич оживе,
І заспіваєм: „Ще не вмерла
Україна наша і не вмре”.
6. Історія України починається…
Збереглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну напали
вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли
кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді,
наймудріші книжники, сліпі кобзарі. "Що чинити далі? – з болем і
розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені
ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів:
- Неправда, - сказали вони, - останній полк ніколи не може бути
розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі
кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна
віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний,
потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову
піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо,
забуяємо!..
7. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через
утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів
Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула
незлічена кількість кращих синів і дочок України, які
відстоювали її незалежність.
Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять
волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і
чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за
волю.
8. Шлях України позначений високими степовими
могилами та прекрасними піснями. Пісня, як
естафета передає від покоління до покоління
історичну правду Ми з вами маємо всі підстави
пишатися тим, що наша Батьківщина мала славні
періоди історії, справді легендарних героїв,
мужньо пережила найважчі випробування і не
скорилася. Ми можемо гордитися тим, що
Україна ніколи не поневолювала інші народи, а
лише захищала себе від ласих на чуже добро
близьких та далеких сусідів.
9. На сході нашої країни йде війна. Війна! Справжня
війна, де лунають постріли, гинуть люди, палають
будинки.
Щоб захистити наші домівки, українські солдати,
зараз на передовій, в самому пеклі подій, котрі,
щомиті ризикуючи життям і здоров’ям, борються з
жорстоким, підступним і підлим супротивником.
…………………………………………………………………………………
У лавах воїнів, що сьогодні зі зброєю в руках
відстоюють майбутнє країни, є й чимало наших
земляків із села Злинка
10. Дроженко Дмитро Вікторович
Народився 30 жовтня 1991 року
У квітні 2012 року був
мобілізований до воєнно-морського
флоту і відбував службу в м.
Севастополь. У березні 2015 року
відбув до зони АТО
Люди, які захищають нашу Вітчизну – герої. Вони мужні, сміливі, сильні. Є
такі і в нашій українській землі. Хвала їм і слава!
Федоров Владислав Євгенович,
1995 р. н. У зоні АТО за власним
бажанням з 24 жовтня 2014 р.
забезпечував охорону на блокпостах та
здійснює патрулювання територій.
Після місячної відпустки у Запоріжжі,
вдруге відбув до зони АТО. З 25 квітня
перебував у Маріуполі.
11. Лавінюков Руслан Юрійович 1992
р.н., З появою АТО, солдат-
зв’язківець, радіотелеграфіст
Лавінюков перевівся до розвідки,
пройшов курси по наданню першої
медичної допомоги, які проводили
американські та італійські спеціалісти,
став санінструктором І підгрупи. З 2
лютого 2015 р. перебуває у зоні АТО
Люди, які захищають нашу Вітчизну – герої. Вони мужні, сміливі, сильні. Є
такі і в нашій українській землі. Хвала їм і слава!
Ткачов Едуард Олександрович
У 1972 році народився у м.Лейпціг Німеччина, в родині
військовослужбовця. 20 березня 2014 року був
мобілізований. Після тритижневих курсів перепідготовки
Едуард Олександрович був направлений до Гомеля с.
Рєпкі, згодом до м.Городні. с. Тупичев. Ближче до
російського кордону, де вони здійснювали протиповітряну
охорону кордону. Згодом був Луганськ, Орєхово,
Дмитрієвка, Щастя, де частина забезпечувала охорону
блокпостів.14 серпня отримав осколкове поранення в ногу,
була перебита кістка, 21 серпня була зроблена складна
операція. Важке довготривале лікування та реабілітацію
проходив у Черніговському шпиталі, з 26 жовтня
відправлений у 3-й танковий батальйон , на танках «Булат»
відправилися до Башкіровкі, Чугуєва, де прийняли нову
техніку і відправилися у Маріуполь под. Волноваху. Там теж
охороняли блокпости
12. Шевченко Ігор Олексійович
Народився 3 березня 1987 року. У
березні 2015 року був мобілізований і
після підготовки у Десні відбув до
зони АТО.
Ковальов Дмитро Сергійович
1991 р.н., З 31 жовтня 2013 року
став солдатом окремого
розвідувального батальйону
м. Дніпропетровськ. Старший
солдат Ковальов перебував у зоні
АТО з 17 травня по 29 червня
2014 року як механік-водій під
час виходу українських солдат з
під Волновахи.
Люди, які захищають нашу Вітчизну – герої. Вони мужні, сміливі, сильні. Є
такі і в нашій українській землі. Хвала їм і слава!
13. Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не синдром маячні,
Це війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз вони, вояки,
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають,
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають найцінніше – життя,
України найкращі сини!
Пам’ятайте завжди ці слова.
І якщо виникне потреба, то
слід не задумуючись
віддати всі свої сили задля
того, щоб твою Батьківщину
не підкорили і не поставили
на коліна. Присвятити своє
життя захисту України – це
честь для кожного її
громадянина.
17. Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під
танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних
героїв.
Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
18. Нехай заслуги наших земляків будуть
оцінені вже нині, нехай їхні перемоги
увійдуть до історії, нової історії
України, і будуть вписані там
коштовними літерами, адже вони є
окрасою народу нашого. Наші військові
- найкращі з найкращих, сміливіші,
вміліші і людяніші за інших. Слава
нашій землі – Україні та героям, що її
боронять – слава!!!
19. Нові часи, нові завдання, нові вимоги…
Незалежність України дає можливість кожному з
нас стати справжнім господарем своєї землі.
Сьогодні ми є свідками великих перетворень-
перетворень, що відбуваються в нашій країні.
Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями,
працею, здобутками піднесімо її культуру,
своїми досягненнями славімо її. Будьмо гідними
своїх предків, бережімо волю і незалежність
України, поважаймо свій народ і його мелодійну
мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані
будемо іншими.
20. Немає на світі кращого неба, ніж небо України!
Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій
пісні, полиньмо аж до Бога і гляньмо на
зелено-блакитну Землю – і тоді відкриється нам на
зелено-блакитному суцвітті планети край,
що нагадує собою серце,- Україна!
Ні! Як нема кращого неба, ніж небо України, так і
немає кращої землі, ніж наша Україна!
Об’єднаймося ж усі задля миру та спокою на рідній
землі. Схід і Захід має бути разом.
Ми проти війни!
