1. Попіл Чорнобиля
Нам поле люте миром перебути,
Нам поховати зло в бетон і бронь.
І – не забути! – Доки світ і люди,
Синів землі, що відвели вогонь.

2. Ти повинен пам’ятати

3. Ти повинен пам’ятати
 Берег Прип’яті. Мирна весняна
українська ніч. 26 квітня 1986 року…
 Ця дата назавжди залишиться у
пам’яті людства.
 Чорнобиль…
Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип’ятською водою…

4. Як гарно тут було… колись.

5. Як це було…
 Не із сторінок стародавніх літописів і не
з легенд та переказів увірвалося у наше
життя це лячне і моторошне слово –
Чорнобиль. Слово це стало символом
горя і страждань, покинутих домівок,
розорених гнізд, здичавілих звірів.
Важким колесом “прокотилася”
Україною аварія на Чорнобильській
атомній станції.

6. Як це було…
 Чорнобиль- невеличке українське
містечко, яких сотні в Україні. Весною
воно потопало у свіжій зелені,
вишневому та яблуневому цвіті. Влітку
тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали
сюди відусюди, щоб набратися здоров’я,
подихати цілющим повітрям. Здавалося,
що красу цього куточка українського
Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

7. Попіл Чорнобиля
 А думалось: впокорений, слухняний,
Гадалося, служитиме як слід.
Та вибухнув пекельно день весняний
Так, що здригнувсь тривожно світ.
Зів’яв пейзаж, зробивсь таким
пасивним,
Вгорнулось місто в незвичайний дим.
І мирний атом, ставши агресивним,
Націливши на села і сади.

8. Як це було…
 Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха
весняна ніч. Квітень завершував свою
вахту в природі і мав передати її
травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня
1986 року, на Чорнобильській атомній
станції сталася аварія – вибухнув один
з блоків.
 Ніч з 25 на 26 квітня, 1 година 23
хвилини 43 секунди.

11. Як це було…
 Героями не народжуються, ними
стають. На п’яту годину ранку пожежу
було ліквідовано. Станцію врятували.
Всі 28 чоловік затулили її собою.
Шестеро з них загинули. Скромні плити
Митинського кладовища у підмосков’ї
вічно будуть нести їх імена.
 Але залишилась радіація… Вона
нечутна, невидима, не має запаху і
неприступна для наших органів чуття.
Але людина беззахисна перед нею.

12. Саркофаг

13. Будемо пам’ятати…
 Людина – частина природи і
постраждала вона так само, як луги,
ліси, звірі. Чорнобиль пред’явив нам
суворий рахунок.
 Проходять роки після аварії, а біль не
вщухає, тривога не полишає людей.
 Чи знаєш ти, світе,
Як сиво ридає полин?
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!

14. * Забруднена територія
площею 160 тисяч
квадратних кілометрів.
Більше всього
постраждали північна
частина України, захід
Росії і Білорусь.
Приблизно 400 тисяч
людей евакуйовано із зони
лиха. Території, які вони
покинули, на багато
десятків років залишаться
пустелями, обнесеними
колючим дротом.

15. Будемо пам’ятати!!!
 Чорнобиль атомний, важкий, болючий.
Болить, не загоюється чорнобильська
рана. І не відшукати нам слова, що
вгамує її біль.
 Хай стане міцнішим у сто крат,
Хай над землею чисте небо буде.
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людство не забуде!

17.  Минають роки після
аварії на Чорнобильській
АЕС,та біль не
вщухає, тривога не
полишає
людей, пов’язаних
скорботним часом
ядерного апокаліпсиса.
Чорнобиль атомний -
він, мабуть, зникне після
того, як ми витравимо в
собі Чорнобиль
духовний. А поки що не
заживає чорнобильська
рана.