Були часи, коли українці вважали вишиванки мало не за скарб, берегли як родинні реліквії та передавали у спадок. Вишиті сорочки не можна було купити — їх, або вишивали власноруч, або отримували у подарунок. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. З давніх часів наші предки вірили в силу вишитих візерунків і вважали вишиванку надійним оберегом від бід і неприємностей. Кожен візерунок на сорочці виконує свою функцію і несе певний сенс. Щорічно у третій четвер травня українці та друзі України в усьому світі відзначають День вишиванки – одне з найбільш самобутніх свят, присвячених розквіту української культури. Особливе значення має День вишиванки 2022 року - тоді, коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Одягнена вишиванка 19 травня стає символом незламності українського духу, заявою на весь світ про те, що українці - вільний народ. Кожен із нас, хто наразі перебуває в безпеці, може одягнути вишиванку також для підтримання духу українців та українських воїнів.

2. Цьогоріч це свято як ніколи актуальне, адже в нелегкий для нас час
відчуття єдності допомагає здолати усі перешкоди. І вишиванка для
українців є оберегом, символом родоводу і Батьківщини. Все частіше
ми її одягаємо і у великі свята і в часи, коли доля випробовує нас на
міцність. І ми єднаємось, стаємо міцнішими і перемагаємо!
Щорічно у третій четвер травня українці та
друзі України в усьому світі відзначають
День вишиванки – одне з найбільш
самобутніх свят, присвячених розквіту
української культури.

3. Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе:
особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння,
ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє
мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці
зашифровано наш генетичний код.
В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть
село володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із
наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це
ремесло любили навіть чоловіки.

4. Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани,
міщани і селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою
можна було визначити статус та походження власника.
Найдавнішими матеріалами, з яких українці виготовляли для себе
вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Наші бабусі досі пам’ятають багато
секретів давнього ремесла.
Наприклад, фарбували нитки для
вишивання колись лише
природними барвниками. Брали те,
що було під рукою: кору, коріння,
листя і квіти. Цікаво, що для
закріплення кольору нитки запікали
у житньому тісті – так вони не
втрачали забарвлення протягом
десятиліть. Дивовижно, та
українським майстриням відомо
близько 250 видів вишивальних
швів, які базуються на 20 техніках.

5. Вишиванка – це не
просто одяг, а справжній
індикатор регіону. Кожна
відрізняється кольором
тканини й ниток,
своєрідними
орнаментами і
візерунками.
Для Чернігівщини
характерна вишивка
білим по білому.

6. Орнаменти, притаманні нашому краю, здебільшого геометричні. Дуже
поширеними були мотиви дерева життя та берегині, птахів, солярних
символів.
Чернігівські майстрині виконували дуже дрібні стібки, які нагадують
бісерну вишивку.
Взагалі чернігівську вишиванку можна відразу виділити серед інших
сорочок саме завдяки такому специфічному міленькому шиттю, що
схожий на бісерний орнамент.

7. «Раніше жінки вишивали по
рахунку ниток, та й зараз
по рахунку ниток основи і
піткання, відповідного
характеру переплетення
тканини. Утворилися такі
техніки вишивки,
найдавніші, їх вважають як
занизування. Тобто всі
рахункові техніки. Вони
доволі складні, й були
притаманні Чернігівщині»,
– розповідає місцева
майстриня народної
творчості Ольга
Костюченко.

8. Сорочки вишиті хрестиком — ця
техніка отримала назву
«брокарство». Цікавою є історія
походження самої брокарівської
вишивки хрестиком. В середині
ХІХ ст. французький підприємець
Брокар займався виробництвом та
продажем мила, але справи йшли
не дуже добре. Тож, в якості
рекламного ходу, він почав
завертати бруски мила у схеми для
вишивки. На них були цікаві узори
для вишивки хрестиком, які
сподобались українкам за
барвистість, простоту та
економічність (на них потрібно
було менше ниток). Тож, мило
стали купувати заради схем, і
згодом узори з них стали дуже
поширеними. Їх перемальовували,
ними ділились, тож почалась така
собі уніфікація оздоблення
сорочок.

9. Характерною особливістю саме чернігівських сорочок було те, що
візерунок на подолі не повторював візерунку на рукавах чи горловині.
Кольорові елементи до вишивання додавали в залежності від регіону й
часу. Здебільшого – вкраплення червоного. «Дуже яскраві сорочки
Новгород-Сіверського району. Там були не тільки біло-червоні, а вишиті
яскравими червоними нитками. Червоним по білому. Зустрічаються й
червоне з синім або блакитним. Чорний додавався рідко».

10. Чорний колір з’явився значно
пізніше. Це пов’язано
здебільшого з тим, що цей
колір складно добути своїми
руками, і з часом пігмент
вилинює, вигорає. З кінця ХІХ
століття з доступністю
барвників чорний колір
з’являється у вишивках, його
стає все більше. У ХІХ
столітті на Чернігівщині
використовували нитки не
яскраво-червоного кольору, а
вишневого кольору.
Найтиповішим для північно-
східної Чернігівщини у
вишивці на сорочках було
поєднання вишневого і
чорного кольорів, вишневого і
сивого (світло-сірого), іноді
разом з білим, вишневого та
білого.

11. Різнобарвні рослинні
орнаменти на сорочках
почали вишивати лише
наприкінці ХІХ століття
– саме тоді з’явилися
дуже тонкі нитки усіх
кольорів веселки. Це
вимагало від
рукодільниць
надзвичайної
майстерності. Щоб
підсилити загальну
виразність вишивки, в
ній використовували два
або більше типів швів.

12. У середині ХХ століття з’являються нові техніки вишивок, тканини. Все
це стає доступнішим. Стали вишивати по малюнку: жінка брала олівець,
на тканині малювала візерунок, і вишивала його художньою гладдю, яка
набирає в цей час великої популярності.
«З’являються прозорі техніки, такі як Рішельє».

13. У середині ХХ століття
з’являються швейні
машини, які дозволяли
шити, вишивати і дуже
спрощували роботу
майстриням.
Також в цей період почали
вишивати смужки орнаменту на
грудях жіночих вишиванок.
Це було пов’язано з черговою
зміною моди, адже жінки почали
носити сорочки з короткими
рукавами й припинили носити
керсетки. А в попередні століття
жіночі сорочки на грудях не
вишивали.

14. Були часи, коли українці
вважали вишиванки мало не
за скарб, берегли як родинні
реліквії та передавали у
спадок. Вишиті сорочки не
можна було купити — їх, або
вишивали власноруч, або
отримували у подарунок.

15. Сьогодні вишиванки є не менш
популярним одягом і є
національною гордістю
українців.
Молоді майстрині-
вишивальниці відтворюють на
полотні призабуті орнаменти та
створюють справжню вишивану
красу.

16. Особливе значення має День вишиванки 2022 року - тоді, коли
Росія розпочала повномасштабну війну проти України.
Одягнена вишиванка 19 травня стає символом незламності
українського духу, заявою на весь світ про те, що українці -
вільний народ. Кожен із нас, хто наразі перебуває в безпеці,
може одягнути вишиванку також для підтримання духу
українців та українських воїнів.

17. В презентації використано фото робіт
чернігівськихмайстринь з
інтернет-ресурсіввідкритого доступу
https://www.youtube.com/watch?v=eHBdqH59jIo
https://cheline.com.ua/chelinetv/suspilstvo-video/avtentichna-geometriya-
yaki-vishivanki-krashhe-obirati-chernigivtsyam-video-173606
Про вишиванки чернігівські: