Афоризми Сковороди

1. АФОРИЗМИ
ГРИГОРІЯ
СКОВОРОДИ

2. ЩАСТЯ
 Щасливий, кому вдалося... знайти в жорстокому ніжне, в гіркому –
солодке, у лютому – милість, в отруті – споживу, в буйстві – смак, у
смерті – життя, у безчесті – славу.
 Шукаємо щастя в інших країнах і століттях, а воно скрізь і завжди з
нами: як риба у воді, так і ми в ньому... нема його ніде, бо воно скрізь.
Це – сонячне сяйво; прочини тільки двері у свою душу.
 Збери в собі свої думки і шукай усередині себе справжнього щастя.
Копай у собі криницю для тої води, яка зросить оселю і тобі, і сусідам.

3. ЩАСТЯ
 Щасливий той, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще
щасливіший той, хто вміє ним користуватися.
 Істинне щастя всередині нас. Безперервно думай, щоб
пізнати себе.
 Коли твердо ідеш шляхом, яким почав іти, то ти щасливий.
 Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений
тим, чим володіє.

4. ПОДІБНО ДО ТОГО, ЯК
ВОРОЖІСТЬ РУЙНУЄ?
ЛЮБОВ
Крила любові – крила вогню.
 Міцна, як смерть, любов.
 Любов виникає з любові, яку породжує ласка і
прихильність у поєднанні із цнотливістю.
 Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як
ворожість руйнує?

5. ЛЮБОВ
 Я не люблю жодного дарунку, якщо він не пов’язаний із любов’ю й
доброзичливістю.
 Я буду з тобою в пам’яті, в думці, в мовчазній розмові: така любов дужча
від самої смерті.
 Любов виникає з любові: коли хочу, щоб мене любили, я сам перший
люблю.
 Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов. Що зберігає? – Любов,
любов. Що дає насолоду? – Любов, любов; вона початок і середина, і
кінець, альфа і омега

6. ДОБРО
 Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра
душа.
 Якщо порода добра, то й плоди добрі.
 Будь-яке добро сховане у вдячності, як вогонь і світло в камінці.
 Добре серце – те саме, що невичерпне джерело, яке завжди точить
чисті струмені, тобто думки.
 ...Розумним і добрим серцем набагато миліший і поважаніший
природжений чесний швець, аніж високочолий статський радник.

7. ДОБРО
 Хто добре захопився, той добре почав, а добре почати – це
наполовину завершити.
Добрій людині кожен день свято, а беззаконникові – ані
Великдень.
Істинно добра людина... трапляється рідше білої ворони.
Щоб знайти таку людину, потрібно багато ліхтарів Діогена.
Добра природа і врода – це добре серце.
Немає нічого кращого за добре виховання.

8. ПРИРОДА
 Учитель і лікар – це не вчитель і лікар; вони лише служники
природи, єдиної справдешньої лікувальниці і навчительки.
 Усяка справа має успіх, коли їй сприяє природа.
Подяка блаженній природі за те, що потрібне зробила легким,
а важке – непотрібним.
Природа – всьому першопочаток і саморухома пружина.

9. ПРИРОДА
 Не вчи яблуню родити яблука; вже сама природа її навчила.
 Невидима пружина рухає весь механізм годинника.
 Без смаку трава, без очей погляд, без керма корабель, без
глузду мова, без природи тіло... Це те саме, що будувати без
вимірів, шити без закрою, танцювати без відчуття.
 Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до
цього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на
зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу.

10. ЛЮДИНА
 Людина – це маленький світ.
 Думка або серце – це дух, володар тіла, господар дому. Ось
справжня людина!
 Духовна людина вільна.... Не заважають їй ні гори, ні ріки,
ні моря, ні пустелі. Передбачає віддалене, прозирає приховане,
заглядає в минуле, проникає в майбутнє...
 Думка – це керівник і шлях людини.
 Серце людини – це безмежна безодня.
 Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.

11. ЛЮДИНА
 Чи може людина, сліпа вдома, стати зрячою на базарі!?
 Веселість – це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена якимсь
пороком, не може бути весела.
 Так само, як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську
хворобу вдають, що вони почуватимуть себе добре, коли з великого
судна пересядуть на невеличкого човна, а звідти знову переберуться у
тривесельник, але нічого не досягають цим, бо разом із собою
переносять жовч і страх, - так і життєві зміни не усувають з душі того,
що завдає прикрості і непокоїть.

12. ЖИТТЯ
 Один живе, щоб їсти, а я їм для того, щоб жити.
 Життя залежить од насолоди, й веселість серця –
це життя людини.
 Вчися на чужих прикладах і будеш вільний од нещасть.
 Наслідуй пальму: чим дужче її стискає скеля, тим швидше
й чудовіше вона росте

13. ЖИТТЯНі про що не турбуватися, ні за чим не турбуватися – значить
не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це
рух.
З усіх втрат втрата часу найтяжча; навіть одна мить цих
ангельських днів така цінна, що перевищує все, що ми маємо.
Від непотрібного і зайвого – всіляка труднота, всіляка
погибель.
Що з того, що листок зовні зелений, та корінь позбавлений
життєвого соку.

14. ІСТИНА
 Пізнаєш істину – ввійде у твою кров сонце.
 Ти не захоплюйся вишуканістю... Визначай смак не за
шкарлупою, а за вмістом.
 Істинні думки освітлюють лагідністю серце.
 Нема нічого солодшого від істини. Не можна будувати
словом, коли те ж саме руйнувати ділом.
 Як хто посіє в юності, так і пожне в старості.

15. МУДРІСТЬ
 Мудрість – це мати всіх чеснот, як і скромності, що, міряючи
себе радше спускається вниз, ніж підноситься вгору.
 Хіба розумно чинить той, хто починаючи довгий шлях, в
поході не додержується міри?
 Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання
боротися з нею.
 Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо
йдеш шляхом доброго глузду.

16. ПРАЦЯ
 Де труд, там і спочинок, де турбота, там і радощі.
 Краще вмерти, ніж все життя нудьгувати від неприродженості.
Неспорідненість тяжча будь-якого неробства.
 Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
 Ніхто не заживе стійкої слави з будь-якого покликання, якщо не
вважатиме працю найсолодшою, більшою від самої слави втіхою.