2. Мова – святиня народу
Рідною для кожного українця є українська мова. Ми цим пишаємося, бо саме
наша мова милозвучна та поетична, багата та співуча. А ще — безконечна, могутня,
глибинна, як море.
Давним-давно люди зрозуміли, що мова є не лише засобом спілкування. Саме за
допомогою слова в людські душі можна вкласти знання й почуття, що навернуть до
добра й справедливості.
Мова – духовна могутність народу. Саме народ дає їй силу і красу. Саме його генії
і таланти вміло вплітають у вінок своєї культури найкрасивіші квіти. Отакі квіти
вплели в той вінок і Тарас Шевченко, і Леся Українка, й Іван Франко та інші майстри
слова.
Справа кожної людини – відшліфовувати, вдосконалювати своє мовлення, плекати
рідну мову, дбати про її красу і чистоту.
6. Рішення прийняте двісті вісімдесятьма
двома голосами. (двомастами)
Послухайте, про що йдеться мова.
(йде)
З цієї кризи Україна виходе нелегко.
(виходить)
7. Над природою літали красиві
птахи.
На мій адрес надійшов лист.
Прочитавши повість І.Франка
«Захар Беркут», Мирослава
стала моєю улюбленою героїнею.
Страшне перо не в гусака
(з учнівських творів)
8. У 1934 р. в Парижі на лінгвістичному конкурсі
провідні фахівці світу українську мову з-поміж
усіх мов визнали третьою (після французької
та перської) за мелодійністю, лексичним і фра-
зеологічним багатством.
Родовід нашої мови виводиться не з 14-15 ст.,
як це робили в радянські часи, а національне
коріння сягає глибин епохи Трипілля.
Важливим доказом незнищенності, колосальної
внутрішньої сили нашої мови є численні факти
її заборон різними поневолювачами ( за три сто-
ліття – понад 500 разів заборонялося українське
слово на нашій землі).
Знай і гордися!
Сторінки величі
рідної мови
9. Фірич В.О.
Що для нас є рідна
мова?
• Засіб спілкування
• Основа життя
• Засіб пошуку знань
• Спосіб пізнання світу
• Дар Божий
• Державна перлина
• Скарбниця духовності
• Душа народу
10. барвінкова
солов’їна
державна
материнська
батьківська
нетлінна
дорога
веселкова
єдина
МОВА
Велична мово
11. Сон старого садівника
(вибрики букви «ес»)
Сивий садівник Степан сумував, слухаючи спів солов’я.
Спить стомлене спекою село Семенівка. Снить старого
солодкий спокій сну…
Сниться Степану сінокіс. Серпневе сонце скидає свої
скісні стріли на сухе сіно. Із старим на сінокосі сини:
старший - Сашко, середній – Сергій. Синьоока Софія із
семирічним сином Славком спішать «снідати». Сніданок
складений у стареньку синювату сітку…
Скрипнув старий слив’як, скинувши спілу сливу, і сон
садівника сховався у сяйві сонячного світла.
12. Берегти її, плекати
треба всюди й повсякчас, —
бо ж єдина — так, як мати,
мова в кожного із нас!
О.Забужко
