2. Золоті ворота у Києві – пам’ятка фортифікаційного будівництва 12
сторіччя, одна з небагатьох, які збереглися до нашого часу. Колись,
ця споруда вражала своєю величчю та неприступністю: поверх
великої бойової башти була розташована церква Благовіщення – це
було досить символічно як для християнського міста, тому що ці
ворота були на той час головним в’їздом до Києва. Золоті ворота
було збудовано у 1164 році, після того, як було закінчене зведення
захисних валів Нового міста.
Київські Золоті ворота були одночасно й проїзною вежею, і
тріумфальною аркою, яка вела на головну "аристократичну вулицю""
міста. Високий арковий проріз, окуті золоченою міддю ворота й
глава надвратного храму створювали відповідну врочисту
атмосферу. Не підвели своїх творців Золоті ворота й у важкі дні
татарської облоги в 1238 році. Завойовники вирішили, що міські
ворота занадто неприступними, і та почали за допомогою
стінопробивних машин ламати міську стіну в іншому місці.
З часом спорудження старіло. Із записок мандрівників 16-17
століття, і судячи з малюнків, зроблених в 1651 році, стає зрозуміло,
що в цей час Золоті ворота вже були в напівзруйнованому стані, не
втративши при цьому статусу головного в'їзду в Київ аж до середини
18 століття. Саме біля Золотих воріт в 1648 році радісні кияни
зустрічали Богдана Хмельницького, що повернувся з перемогою
після битви під Жовтими водами. Через Золоті ворота урочисто
в'їхало в Київ російське посольство, після об'єднання України з
Росією в 1654 році.
3. На межі 17 та 18 століть у Києві почалася реконструкція
фортифікаційних споруджень, і перед воротами були
зведені земляні бастіони. У середині 18 століття руїни
пам'ятника були засипані землею, а поруч із їхнім
місцезнаходженням були побудовані нові, з такою ж
назвою.
Тільки в 1832 році прадавні Золоті ворота знову стали
доступні для огляду. Кіндрат Лохвицкий, використовуючи
свої власні засоби, а також гроші, отримані по
благодійній підписці, провів розкопки, які повернули
киянам історичний пам'ятник. Лохвицкий був археологом-
аматором, і його дилетантство викликало роздратування
в професійних археологів, але те, що зробив Лохвицкий
для історії Києва важко переоцінити. У результаті
розкопок був розчищений проїзд, а також зняті залишки
земляного вала, який розташовувався по обидві сторони
від воріт. Під керівництвом архітектора Вікентія
Івановича Беретті руїни та надійно зміцнили.
Вже в середині 20 століття стан Золотих воріт викликав
серйозні хвилювання у вчених.
4. В 1970 році виникла ідея закрити прадавні
залишки пам'ятника павільйоном, який буде
захищати їх від впливу явищ, а також
відтворить первісний вигляд Золотих воріт.
Таким чином, руїни будуть законсервовані, і, у
той же час, надасться можливість показати
жителям Києва й гостям міста пам'ятник
історії в тому виді, у якім він існував колись.
Проект консервації Золотих воріт дозволив
повністю зберегти прадавню кладку,
включаючи й ті елементи, які були додані при
проведенні ремонту й реставрації в 17 і в 19
століттях. Павільйон- реконструкція Золоті
ворота був відкрито в травні 1982, до
святкування 1500-річчя Києва. Зараз
усередині відрізків вала розташувалися
експозиційний зал та сходи, по яких можна
піднятися нагору, щоб помилуватися видом на
сучасний Київ.
