Питання: 1. Мікроекономічна модель підприємства. 2. Виробнича функція у короткостроковому періоді 3. Виробнича функція у довгостроковому періоді 4. Витрати виробництва в короткостроковому періоді. 5. Витрати на довгострокових інтервалах. ***

1. Тема 6.
Мікроекономічна модель
підприємства
О.М. Гребешков, к.е.н., доцент кафедри стратегії підприємств КНЕУ
www.microeconomics.pp.ua

2. Базові поняття і предмет вивчення
мікроекономічної теорії виробництва
• Виробництво - це будь-яка діяльність по використанню
різноманітних ресурсів (факторів виробництва) з метою
створення матеріальних і нематеріальних благ.
• Фактори виробництва – це блага, що
використовуються у виробництві з метою отримання
кінцевого результату – продукту виробництва.
• Технологічна концепція підприємства – методичний
підхід, що розглядає підприємство як цілісний об’єкт,
який перетворює вихідні ресурси в готову продукцію.
Предметом вивчення в мікроекономічній теорії виробництва
є кількісні та вартісні співвідношення між обсягом
випуску продукції та ресурсами, які для цього
використовуються.

3. Припущення теорії виробництва
 Підприємство виробляє лише один продукт.
 Підприємство діє раціонально, тобто кожна фірма
приймає рішення задля єдиної мети – максимізації
прибутку.
 Підприємство суверенне у прийнятті рішень щодо
власної діяльності, тобто воно незалежно проводить
свою виробничу політику.
Короткостроковим називають період, протягом якого
одна група факторів (як правило – капітал) розглядається
як постійна, інша (як правило – праця) – як змінна.
Довгостроковим називають період, в якому всі фактори
розглядаються як змінні.

4. Підприємство як виробнича система
“Вхід”
( Закупівля )
Фактори
виробництва
“Процесор”
(Виробництво”
“Вихід”
( Збут)
Готова
продукція,
послуги
Технологія
Організація
виробництва
Виробничий процес
(комбінація факторів
виробництва)
Управління виробництвом
Рис. 1 Спрощена схема підприємства як виробничої системи

5. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника
Виробнича функція
Виробнича функція – це формалізована залежність між
кількістю використаних ресурсів (Х) та максимально
можливим обсягом випуску продукції (Q) для певної
технології виробництва:
Q = f (х1, х2, …, хi, …, xn).
Лінійна однофакторна виробнича функція: Q = a*Х + b,
a, b – постійні числа, що характеризують технологію виробництва
Лінійна двофакторна виробнича функція: Q = a*L + b*K,
Передбачає повне заміщення виробничих ресурсів
Показникова двофакторна виробнича функція: Q = a*Lb
*Kс,
a, b, с – постійні додатні числа, що характеризують технологію
виробництва. Для окремих галузей виробництва ці коефіцієнти визначають
статистично.
Якщо b+с=1, виробнича функція має назву Коба-Дугласа.(за прізвищами
вчених Пола Дугласа і Чарльза Коба.

6. Однофакторна виробнича функція
(виробнича функція у короткостроковому
періоді) Виробнича функція в
короткостроковому періоді
(однофакторна) відображає
максимально можливий
випуск продукції за різних
обсягів використання одного
з факторів виробництва та
незмінної кількості
використаних інших
факторів виробництва
Q
X
Q = ТР
Рис. 2. Виробнича функція в
короткостроковому періоді
Сукупний продукт (ТР ) - загальний обсяг виробництва (Q), який
досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з
незмінною кількістю інших ресурсів.

7. Параметри однофакторної ВФ
Сукупний продукт (ТР) відображає, як змінюється загальний
обсяг виробництва зі зміною обсягів використання змінного
фактора.
Середній продукт (AР) відображає середню віддачу
(продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг
продукції, який припадає на одиницю фактора Х:
TP
X
AP 
Граничний продукт (МР) — це приріст загального обсягу
виробництва (додатковий продукт), здобутий завдяки
збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову
одиницю за незмінної величини всіх інших факторів
виробництва:
,
TP
X
MP



де ТР — приріст обсягу виробництва; Х — приріст змінного фактора.

8. Принцип спадної продуктивності змінного
фактору виробництва:
I II III TP IV
TP
X
50 A
40
30
20
10
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
AP
MP
MP,AP С
В
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 X
а
16
14
12
10
8
6
4
2
б
В процесі виробництва настає
момент, коли залучення
додаткової одиниці змінного
фактору виробництва при
незмінності залучення інших
факторів, викликає зменшення
граничного продукту.
Закон спадної граничної
продуктивності змінного фіктору
виробництва діє при певній
технології і в короткостроковому
періоді.
Рис. 2. Фази виробництва в
короткостроковому періоді

9. Двофакторна виробнича функція
(довгостроковий період)
Для комбінації двох факторів виробництва: праці (L) і
капіталу (К), виробнича функція може бути визначена так:
Q = f (L, K),
де Q — максимальний обсяг продукції, що виробляється за даною
технологією.
K
Ізокванта — це лінія, кожна
точка якої відображає такі
комбінації двох ресурсів, які
дають змогу отримати
однаковий обсяг виробництва
продукції.
Сукупність ізоквант однієї
виробничої функції, кожна з
яких відповідає певному обсягу
випуску продукції, називається
картою ізоквант.
Q = 1000 шт
L
Q = 2000 шт
Рис. 3. Карта ізоквант

10. Карти ізоквант
K
Q Q Q 1 2 3
C 0 L
K
Q2
L
0
A
B
K
2
K
1
B
A
L L 1 2
Q1
a б
Рис. 4. Ізокванти для виробничих функцій:
а — з ідеальною взаємозамінністю ресурсів;
б — з фіксованою пропозицією факторів виробництва

11. Гранична норма технологічної заміни
Гранична норма технологічної заміни (MRTS) - це
величина, що показує, на скільки одиниць має зменшитися
виробниче споживання одного ресурсу в обмін на
збільшення кількості споживання іншого ресурсу на
одиницю за умови, що обсяг виробництва залишається
незмінним.
L

  Q  const
K
MRTSLK

Заміщення капіталу працею:
K
  Q  const
L
MRTSKL


.
Заміщення праці капіталом:
Процес є технологічно ефективним, якщо не існує жодного
іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу
продукції витрачається менша кількість хоча б одного з
ресурсів за умови не збільшення інших видів ресурсів.

12. Ізокоста
Ізокоста — лінія, кожна точка
якої відображає однакову суму
витрат за різних поєднань двох
ресурсів
Рівняння ізокости
ТC = LPL + KPK , де
ТС — сума грошей, яку витрачає
виробник на придбання факторів
праці і капіталу
РL і РК – ціни на відповідні фактори
виробництва
(– РL/РК ) - нахил ізокости, що
визначає ринкову норму
заміщення одиниці капіталу
додатковою одиницею праці.
K
L
Рис. 5. Карта ізокост

13. Рівновага виробника
Точка дотику лінії однакових витрат (ізокости) і кривої
однакового обсягу виробництва (ізокванти) відображає
рівновагу виробника
K
K1
E Q
0 L L
Рис. 6 Графічне зображення
рівноваги виробника
Рис. 7. Лінія росту

14. Ефект від зміни масштабів виробництва
0a = ab = bc 0а > ab > bc 0a < ab < bc
3K
0 1 L 2L 3L L 0 1L 2L 3L L 0 1L 2L 3L L
а б в
Рис. 8. Постійний (а), зростаючий (б) та спадний (в) ефекти від
збільшення масштабу виробництва

15. Ефект від масштабів виробництва (визначення)
Підприємство змінює масштаб виробництва, якщо виробники,
розширюючи виробництво для виготовлення більшої кількості
продукції, залучають все більшу й більшу кількість необхідних
ресурсів.
• Якщо обсяг виробництва збільшується відчутніше, ніж
обсяги використання ресурсів, то маємо зростаючий
ефект від зміни масштабу виробництва.
• Якщо приріст обсягу виробництва відповідає приросту
витрат факторів виробництва, то ефект масштабу
виробництва є сталим.
• Якщо зростання випуску продукції відбувається нижчими
темпами, ніж збільшення витрат факторів виробництва, то
спостерігається ефект спадної віддачі від зміни масштабу
виробництва

16. Економічна ефективність виробництва
Економічна ефективність виробництва досягається за умови
мінімізації середніх витрат при випуску даного обсягу продукції.
Виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності,
вартість та взаємозамінність ресурсів, намагається досягти стану
рівноваги, тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для
виробництва означеного обсягу продукції, за якої величина
витрат буде мінімальною.
Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови, що гранична
продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде
однаковою для всіх ресурсів, що використовується виробником:
MP
n
n
MP
K
K
MP
L
L
P
P
P
  ... 
де МРL, МРК, МРn — граничний продукт відповідно праці, капіталу та n-го
ресурсу; РL, РК, Рn — ціна одиниці праці, капіталу та n-го ресурсу.

17. Еквімаржинальний принцип рівності
зважених граничних продуктів
У точці дотику кут нахилу ізокости (ринкова норма
взаємозаміщення) та ізокванти (норма взаємозаміщення
факторів за технологією) однаковий, тобто виконується
рівність:
L
MP
K

MRTS  
КL P
K
L
K
P
MP
L

 
Ця умова мінімізації витрат відома під назвою
еквімаржинальний принцип, або принцип рівності
зважених граничних продуктів: для мінімізації вартості за
заданого рівня виробництва підприємству треба
використовувати таку комбінацію ресурсів, за якої
співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх
цін рівні між собою.
MP
K
K
MP
L
L
P
P


18. Витрати виробництва
Сукупні витрати виробництва в
короткостроковому періоді
Витрати виробництва – це вартість усіх видів факторів
виробництва, що витрачаються для виготовлення певної
кількості товарів
У короткостроковому періоді сукупні витрати підприємства
поділяються на постійні та змінні.
 Постійні витрати (ТFС) — це витрати, які не залежать
від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли
не виробляється продукція
 Змінні витрати (ТVC) — це витрати, які змінюються
пропорційно змінам обсягу виробництва
 Сукупні витрати підприємства (ТС) — це сума
постійних і змінних витрат: ТС(Q) = TFC + TVC(Q).

19. Середні та граничні витрати виробництва
Середні постійні та середні змінні витрати визначаються
діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на
обсяг випуску продукції:
dTC
dQ
TC


MC 
Q

TFC
Q
AFC 
TVC
Q
AVC 
АТС(Q) = АFC(Q) + AVC(Q).
Граничні витрати – це додаткові витрати, необхідні для
виробництва додаткової одиниці продукції.

20. Криві середніх сукупних і граничних витрат
С
С
ТС
І ІІ ІІІ ІV
0 Q
І ІІ ІІІ ІV
0 Q
TVC
TFC
MC
MCmin
АТС
АТСmin
AVC
AVCmin
AFC
a
б
Криві середніх змінних,
середніх сукупних і
граничних витрат мають
U-подібну форму. Це
пояснюється дією спадної
віддачі змінного фактора
виробництва. Тому закон
спадної віддачі змінного
фактора виробництва
тлумачать як закон
неухильного збільшення
граничних витрат
Рис.9. Графічне зображення витрат виробника

21. Витрати на довгострокових інтервалах (за сталої
віддачі від зміни масштабів виробництва)
SAC1 SAC3
SMC1
С
SMC2
LAC = LMC
SAC2
SMC3
Q1 Q2 Q3 Q
Рис. 10 Витрати у довгостроковому періоді за сталої віддачі від зміни
масштабів виробництва

22. Витрати на довгострокових інтервалах
(за зростаючої віддачі від зміни масштабів виробництва)
SMC1
С
SAC2
SMC2 LAC
SAC1
SAC3
SMC3
Q1 Q2 Q3 Q
Рис. 11. Витрати у довгостроковому періоді за зростаючої віддачі від
зміни масштабів виробництва

23. Витрати на довгострокових інтервалах
(за спадної віддачі від зміни масштабів виробництва)
SMC1
С
SMC2
LAC
SAC2 SAC1
SAC3
SMC3
Q1 Q2 Q3 Q
Рис. 11. Витрати у довгостроковому періоді за спадної віддачі від зміни
масштабів виробництва

24. Доходи, витрати і прибуток підприємства
Доходи від виробничої діяльності – Валовий (сукупний,
загальний) виторг — це сума коштів, яку одержала фірма
від реалізації товарів за певний час.
Витрати виробництва – це вартість усіх видів факторів
виробництва, що витрачаються для виготовлення певної
кількості товарів
Прибуток підприємства від виробничої діяльності – різниця
між виторгом підприємства та його витратами.

25. Витрати підприємства
• Бухгалтерські витрати — це фактичні витрати
підприємства на виробництво продукції у певному обсязі.
• Економічні (альтернативні) – це витрати, що виникають
як результат втрачених можливостей через альтернативне
використання ресурсів.
• Неявні витрати – це витрати, обумовлені використанням на
підприємстві факторів виробництва, якими володіють
власники фірми.
• Явні витрати — це витрати підприємства, спрямовані на
придбання необхідних виробничих ресурсів.
Бухгалтерські витрати
містять у собі лише явні
витрати
Економічні (альтернативні)
витрати охоплюють явні та
неявні витрати.

26. Економічні, бухгалтерські витрати і
прибуток
Загальна виручка підприємства
Економічні витрати Економічний
Явні витрати Неявні витрати прибуток
Сировина
Матеріали
Напівфабрикати
Електроенергія
Зарплата
Орендна плата
Інші явні витрати
Альернативна вартість
власного капіталу
Альтернативна вартість
власного
підприємницького
таланту
Інші неявні витрати
Бухгалтерські
витрати
Бухгалтерський прибуток

27. Приклад. Власник підприємства володіє одним ресурсом –
обладнанням для виробництва продукції.
Чиста ринкова вартість обладнання (за мінусом витрат на його
придбання) складає 1 млн.грн.
Альтернативна вартість використання ресурсу – оперативна
оренда, ставка 10% річних.
Нормальний прибуток = 100 тис. грн./рік
Загальна виручка підприємства
Економічні витрати Економічний
Явні витрати Неявні витрати прибуток
0 грн. 100000 грн. 0 грн
Бухгалтерські
витрати
Бухгалтерський прибуток

28. Загальний, середній і граничний дохід
(виторг) підприємства
• Валовий (сукупний, загальний) виторг — добуток ціни
(Р) проданого товару та обсягу продажу (Q):
TR = P*Q
• Граничний виторг (MR), тобто приріст загального виторгу
підприємства в результаті збільшення випуску продукції на
одну одиницю:
TR
Q
MR



• Середній виторг (AR) — це виторг підприємства в
розрахунку на одиницю продукції:
TR
Q
AR 

29. Прибуток підприємства
• Сукупний прибуток — це величина, на яку валовий виторг
(TR) підприємства перевищує його сукупні витрати (ТС).
Розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток:
Бухгалтерський прибуток:
Загальний виторг - бухгалтерські витрати
Економічний прибуток:
Загальний виторг - економічні витрати
• Нормальний прибуток — це альтернативна вартість
використання ресурсу, що вкладається власником у
виробництво.

30. Рівновага на товарному ринку
S
Q*
р
Р*
Q
D
Рис.1. Часткова рівновага на
товарному ринку
Крива пропозиції відображає ЦІНУ,
яка повинна бути встановлена, щоб
створити даний обсяг пропозиції блага,
що дозволяє відшкодувати виробникові
граничні витрати виробництва
Крива попиту відображає ЦІНУ блага,
яку готовий сплатити споживач, щоб
придбати деякий даний обсяг блага,
тобто показує граничну готовність
кожного споживача до платежу за
додаткову одиницю блага за цього рівня
споживання.
Товарний ринок – це сукупність
соціально-економчних відносин в
сфері обміну, через які
здійснюється реалізація товарної
продукції

31. Ринкове оточення виробника
Підприємство-виробник приймає два важливі рішення:
який обсяг продукції виробляти продукції (зважаючи на
технологічні і економічні обмеження);
за якою ціною продавати продукцію, щоб максимізувати
прибуток (мінімізувати збитки).
Ринкове оточення показує способи, у які фірми
відповідають на дії їнших фірм, коли вони приймають
рішення щодо ціноутворення та обсягу виробництва.
Типи ринкових структур
Кількість фірм у галузі
Одна фірма
Чиста монополія Чиста конкуренція
Монополістична конкуренція
Олігополія
Нескінченно
багато фірм