общение и взаимодействие

1. 1
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТУНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇКАФЕДРА ПЕДАГОГІКИ ТА ПСИХОЛОГІЇ
«Психологія спілкування»«Психологія спілкування»
Лекція 3Лекція 3
Взаємодія у процесі спілкування

2. 2
ПЛАН
1. Особистість і спілкування
2. Комунікативні якості особистості
3. Імідж та самооцінка
4. Вплив темпераменту на спілкування
5. Спілкування як інтеракція

3. 3
Особистість – це конкретний людський індивід з
індивідуально виявленими своєрідними розумовими,
емоційними, вольовими та фізичними властивостями
(С. Д. Максименко).
С. Д. Максименко
Індивідуальність – це поєднання психічних особливостей людини, що
утворюють її своєрідність, відмінність від інших
людей.
ОсобистістьОсобистість
Кожна особистість має загальні, спільні риси з іншими
особистостями.
Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності.

4. 4
Комунікативність (лат. communicatio — зв'язок, повідомлення) — сукупність
істотних, відносно стійких властивостей особистості, що сприяють успішному
прийому, розумінню, засвоєнню, використанню й передаванню інформації.
Комунікативні якості особистостіКомунікативні якості особистості
Толерантність (лат. tolerans — терплячий), тобто терпимість до інших,
розуміння, що всі люди індивідуальні і неповторні, що кожен має право на
власну точку зору; визнання значущості особистості учня
Емпатійність (лат. empathea — співпереживання) — вміння бачити свою
спорідненість з учнем, тактовно виразити себе і своє ставлення до нього,
здатність порозумітися з ним. Основним механізмом емпатії є усвідомлена чи
неусвідомлена ідентифікація з іншим
Рефлексивність (лат. reflexio — відображення), яка передбачає активне й
відсторонене спостереження за своєю діяльністю, готовність до її перегляду, до
різноманітних реакцій у взаємодії з дітьми.

5. 5
Комунікативні якості особистостіКомунікативні якості особистості
Конгруентність (лат. congruentia — відповідність, узгодження) — знання
світу і почуттів дитини, сприйняття себе в ролі “учня”, тобто особистості, яка
розвивається, має право на помилку; діяльність “тут і тепер”, сприйняття
усього спонтанного в комунікативній ситуації
Колективізм, що допомагає вчителю краще сприймати, розуміти і вивчати
колектив учнів, формувати колективізм у кожного учня, згуртовувати учнівські
колективи й спрямовувати їх енергію на розв'язання навчально-виховних
завдань, коригувати внутріколективні, міжколективні й міжособистісні
відносини, конфлікти
Контактність — здатність вступати у психологічний контакт, формувати
довірливі відносини у зоні взаємодії, володіння навичками й уміннями
спілкування і саморегуляції
Сугестивність (лат. suggestio — навіюю) — здатність педагога впливати на
емоційну сферу дитини.

6. 6
(англ. image, від лат.imago, imitari — «імітувати») — штучна
імітація або подання зовнішньої форми будь-якого об'єкта,
особливо особи
Імідж
Імідж — це позитивний результат довгої спільної праці керівництва і персоналу фірми.
Імідж складається з зовнішнього образу (одягу і речей, міміки, поз і жестів) та
внутрішнього образу, який неможливо побачити, але який відчувається і дуже впливає
на сприйняття людини оточуючими (вміння правильно будувати спілкування, позитивні
якості особистості, вміння розуміти людей і вміння справляти враження).
Імідж людини — це думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого в
їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією
людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей
Імідж фірми — це думка про дану організацію у групи людей на основі сформованого у
них образу цієї фірми, що виник унаслідок або прямого контакту з цією фірмою, або в
результаті інформації, отриманої про цю фірму від інших людей
Діловий імідж спеціально проектується в інтересах людини або фірми з урахуванням
особливостей діяльності та зовнішніх якостей.

7. 7
Самооці́нка
Самооці́нка, елемент самосвідомості, що характеризується емоційно
насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних
якостей і вчинків; важливий регулятор поведінки.
Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, її критичність,
вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач.
Самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток його
особи.
Самооцінка пов'язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою
ставить.
Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із
завданнями різної трудності і з вимогами тих, що оточують.
Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній
світ особи, спотворює її мотиваційна і емоційно-вольова сфери і тим самим
перешкоджає гармонійному розвитку.

8. 8
Види самооцінки:
по рівню ( висока, середня, низька );
по диференційованій ( диференційована і недиференційована );
по усвідомленості ( усвідомлена і неусвідомлена );
по збігу з оцінками тих, що оточують (к онфліктная, безконфліктна );
по предмету виділяють особову і деятельностную самооцінку;
Спочатку людина оцінює себе так, як оцінюють ті, що його оточують.
Позитивні оцінки тих, що оточують - важлива умова збереження емоційного
благополуччя.
Потім самооцінка розвивається в результаті складання образу реального «Я»
(якою людина бажає себе бачити).

9. 9
Компоненти самооцінки
Самооцінка складається під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди.
Людина схильна оцінювати себе так, як, на його думку, він оцінюється
оточуючими.
Самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального «Я» (якою
людина бачить сама себе) з образом ідеального «Я» (якою людина бажає
себе бачити).
Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному
душевному складу особи.
Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе таким,
що належить до значущої для нього соціальної групи.

10. 10
Впялив темпераменту на спілкування
Темперамент
(лат. tempere – змішувати в належних співвідношеннях, підігрівати, охолоджувати,
уповільнювати, керувати) характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – її темп,
швидкість, ритм, інтенсивність (С. Д. Максименко).
Темперамент проявляється у людини в різних обставинах і забарвлює всі психічні прояви
особистості (емоції, мислення, вольові прояви): як вона говорить, як спілкується, сміється,
плаче, працює, відпочиває.
Темперамент залежить від особливостей вищої нервової діяльності, основних
процесів – збудження і гальмування – від їх співвідношення.

11. 11
Класифікація темпераментів
Сангвініки завжди готові до спілкування і емоційно розкриті по відношенню до
партнера.
Сангвініки досить швидко орієнтуються в нових обставинах життя, швидко адаптуються в
новому колективі, легко контактують з незнайомими людьми. У сангвініка миролюбна
поведінка, спокійне ставлення до критики.
Для сангвініка характерне продумане, без особливого ризику ставлення до небезпеки, він
прагне до швидкого досягнення мети з уникненням перешкод.
Холерики мають сильний збудливий процес та слабкі гальмівні рефлекси. Швидко
переходять від однієї справи до іншої, готові перебороти й дійсно переборюють будь-які
труднощі на шляху до мети.
Холерик характеризується неврівноваженою нервовою системою. Це виявляється у частій
зміні настрою (навіть незначна подія може його змінити), емоційній нестриманості,
підвищеній дратівливості. Щодо взаємин – часто різкий, прямолінійний в оцінках.

12. 12
Флегматик – «невтомний працівник» (І. П. Павлов). Флегматики спокійні, стримані,
врівноважені, не поспішають змінювати свої думки, звички, установки, вміють
зосереджуватись, завжди уважні. Вони відрізняються терплячістю та витримкою. Як правило,
флегматики важко сходяться з новими людьми, слабко реагують на зовнішні враження.
Меланхоліки. В основі меланхолічного темпераменту лежить слабкий тип нервової системи.
Меланхолік дуже швидко втомлюється. Йому потрібне спокійне, звичне оточення, за таких умов
він може старанно і успішно працювати. Меланхолік схильний до сильних переживань з
несуттєвих причин, дуже вразливий, з хворобливо-образливим ставленням до критики. В
екстремальних умовах у меланхоліка частіше, ніж у інших типів, виникає паніка, істерична
поведінка, пригнічені стани.
Для меланхоліка характерна неврівноважена поведінка. Міміка і рухи його невиразні, голос
тихий. Меланхолік не любить нових знайомств і галасливих компаній. У нових умовах життя і
праці орієнтується слабко. Це дуже обережна й уважна людина.
Класифікація темпераментів

13. 13
Взаємодія (інтеракція) — аспект спілкування, що проявляється в
організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної
діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети
Спілкування як інтеракція
Під соціальною їнтеракцією (від лат.іnteraction — взаємодія) розуміють
безпосередню мІжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою
особливістю якої визначається здатність людини «виконувати роль Іншого»,
Уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати
ситуацію та конструювати свої дії.
Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії співпраця (кооперація) і
суперництво (конкуренція) залежать від обраної стратегії і тактики спілкування.

14. 14
Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки
обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку
загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування
використовують поняття "інтеракція", "взаємодія", "соціальна взаємодія".
Спілкування як інтеракція
Взаємодія - це універсальна властивість усього існуючого світу речей і явищ
в їх взаємній зміні, впливові одного на інших.
Поведінка людей по відношенню одне до одного та предметів навколишнього
світу визначається тим значенням, що вони їм надають.
Термін “Інтеракція” (від англ. – interaction – взаємодія) виник
уперше в соціології та соціальній психології.

15. 15
Перцептивна сторона професійного спілкування.
безпосереднє відображення предметів та явищ об'єктивної дійсності
органами чуття, чуттєве сприйняття зовнішніх предметів..
ПерцепціяПерцепція
Соціальна перцепція
- Це сприймання і пізнання членами групи, один одного та членів іншої групи;
сприймання себе, своєї групи, іншої групи; сприймання групою свого члена і
членів іншої групи.

16. 16
Рефле́ксія — у психології — принцип людського мислення, що
направляє його на осмислення та усвідомлення власних дій. Здатність
людини уявити, як вона сприймається іншими людьми.
Рефлексія — у філософії — форма теоретичної діяльності людини,
спрямована на осмислення своїх власних дій та їх законів; діяльність
самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини.
Зміст рефлексії визначено предметно-чуттєвою діяльністю: рефлексія в
кінцевому рахунку є усвідомлення практики, предметного світу культури. У
цьому сенсі рефлексія є методом філософії, а діалектика — рефлексією
розуму.
Обєктом дослідженя може бути не тільки зовнішні обєкти, а те, що в нас
самих: наші ідеї, наші плани. Ми скеровуємо пізнання на самих себе.
Рефлексивна сторона професійного спілкування

17. 17
Емпа́тія (англ. empathy від (грец.patho) — співпереживання) — розуміння
відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання.
Сло­во «емпатія» походить від грецького «patho», що означає глибоке,
сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс «еm»
означає спрямований (скерований) усередину
Емпатія в професійному спілкуванні фахівців фармації.
Емпатія може бути розглянута як афективна (емоційна) форма ідентифікації.
Якщо при ідентифікації стан іншої людини визначається на основі
раціональної інтерпретації, то при емпатії — на основі емоційного
співпереживання.
Емпатія пов'язана з прийняттям іншої людини такою як вона є. Її також
називають емоційним резонансом на переживання іншої людини.
Емпатія базується на почуттях, а не залежить від інтелектуальних здібностей.

18. 18
10 правил асертивної поведінки10 правил асертивної поведінки
1. Робити висновки про свою поведінку, думки, емоції і нести відповідальність за їх наслідки.
2. Не давати ніяких пояснень чи обґрунтувань, які б виправдовували вашу поведінку.
3. Вирішувати в якій мірі ви відповідаєте за проблеми інших людей.
4. Змінювати свої погляди.
5. Маєте право сказати : „Я тебе не розумію”.
6. Робити помилки та відповідати за їх нагляди.
7. Маєте право на нелогічні рішення.
8. Ви маєте право сказати: „Я не знаю”.
9. Не залежати від доброї волі інших людей.
10. Ви маєте право сказати: „ Мене це не хвилює”.

19. 19
Значення емпатії:
 Хто уважно слухає, той може зрозуміти, що думає, відчуває інший(це з'єднує
людей);
 Емпатія підтримує сприйняття іншого таким, який він є;
 Емпатія дозволяє краще розуміти інших, приносить їм радість з того, що хтось
їх розуміє.

20. 20
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА ПОВІДОМЛЕНЬ
Теорії особистості.
Спрямованість особистості.
Самосвідомість та «Я-концепція» особистості.
Історія розвитку вивчення про темперамент.
Типи темпераменту.
Вплив темпераменту на спілкування.
Формування характеру в дитинстві.
Теорії особистості.
Спрямованість особистості.
Самосвідомість та «Я-концепція» особистості.
Історія розвитку вивчення про темперамент.
Типи темпераменту.
Вплив темпераменту на спілкування.
Формування характеру в дитинстві.
1. Теорії особистості.
2. Спрямованість особистості.
3. Самосвідомість та «Я-концепція» особистості.
4. Історія розвитку вивчення про темперамент.
5. Типи темпераменту.
6. Вплив темпераменту на спілкування.
7. Формування характеру в дитинстві.

21. 21
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Учебник. – 2-е изд. /
Г.В.Бороздина. – М.: ИНФРА, 2008. – 295с.
2. Варій М.Й. Психологія: Навчальний посібник / М.Й.Варій. – К.: «Центр
учбової літератури», 2007. – 288с.
3. Загальна психологія: Підручник / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська,
З.В.Огороднійчук та ін. – К.: Либідь, 2005. – 464с.
4. Крутоцкий В.А. Психология: Учебник для учащихся пед. училищ /
В.А.Крутоцкий. – М.: Просвещение, 1980. – 352с
5. Ковальчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні
конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих
навчальних закладів / За заг.ред. М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр,
2007. – 320с
6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник
/С.Д.Максименко. – Видання друге, перероблене та доповнене. – Київ:
«Центр навчальної літератури», 2004. – 272с.