Турбота №102

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ
НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ
№ 2 (102) 15 ЛЮТОГО 2017 року
Міська інформаційно-аналітична,
художньо-публіцистина газета
Офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради
Доброта - мова, якою німі можуть
говорити і яку глухі можуть чути.
АФГАНІСТАН –
ЦЕ БІЛЬ І ПАМ’ЯТЬ
28 років минуло відтоді, як закінчилася афганська війна,
що тривала майже 10 років. 160 375 українців пройшло крізь
її вогонь, не повернулись 3 360, із них загинуло 3 280, пропало
без вісти 80. На афганській війні було поранено 8 тис. вихідців з
України, стали інвалідами 3 560 чоловіків, а після війни померли
від ран і хвороб більше 4 000 афганців.
Політики колишнього СРСР прийняли рішення про наше пе-
ребування там, і ми як люди військові не дискутували з цього
приводу, а виконували це рішення.
Неоднозначні оцінки військово-політичних рішень і самих
подій тих років, у них багато різних політичних спекуляцій.
Оцінка ж солдату, офіцеру-афганцю однозначна: це люди
обов’язку і честі, гідні спадкоємці своїх батьків-солдатів Великої
Вітчизняної війни, які звільнили Україну від фашизму.
Час, що минув з дня виведення радянських військ,
підтвердив: не вони принесли війну на цю багатостраждальну
землю. Баграм, Газні, Гардез, Джелалабад, Кабул, Кандагар,
Пулі-Хумрі, Файзабад, - ці та інші назви міст Афганістану хви-
люванням відлунюють у серцях тих, кому випала гірка доля там
служити, ходити по горах із важким вантажем, довбати лопа-
тою каміння, бинтувати рани собі і товаришам. Там, під чужим
південним сонцем, вицвітала, просочувалась потом, вкривалась
пилом наша «афганка», а руки звикали до тепла і ваги автомата.
Афганістан надовго залишиться у пам’яті наших сучасників і
ще не одного покоління українців, адже за подіями в Афганістані
стоїть радість перемог і гіркота важких втрат.
З часу виведення радянських військ із Афганістану бага-
то води витекло з Амудар’ї, Пянджу і Пандшеру. Багато чого
змінилося навколо нас і в нас самих. І все ж щось найважливіше,
суттєвіше і глибоке й досі залишається у наших душах і серцях.
Це впевненість у тому, що суворі випробування Афганістаном –
фізичні, духовні, моральні та психологічні – ми гідно витримали.
Служба у 40-й Армії стала школою мужності, чоловічої друж-
би і любові до своєї Батьківщини, рідних і близьких. А в пам’яті
людській збереглася повага до воїнів, які виявили стійкість,
відвагу, честь під час виконання солдатського обов’язку.
У День 28 річниці виведення радянських військ з Афганістану
від імені Кременчуцького Союзу ветеранів Афганістану бажаємо
вам, дорогі наші «афганці», міцного здоров’я, сімейного благопо-
луччя, щастя і мирного неба!
Ми, афганці, висловлюємо глибоку вдячність колективу
Кременчуцького обласного госпіталю для ветеранів війни за ду-
шевне тепло, високий професіоналізм, терпіння і увагу, які ви
виявляєте до нас у закладі!

ТУРБОТА №2 (102) 15 ЛЮТОГО 2017 РОКУ
2
КОЛОНКА РЕДАКТОРА СВЯТА ЛЮТОГО
Шановні читачі!
Місяць лютий доволі щільно насиче-
ний відзначенням різних пам’ятних дат.
На превеликий жаль, не усі вони радіс-
ні. Деякі з них викликають сумні спога-
ди про події минувшини, що забрали
багато людських життів, принесли горе
в українські родини. Одне з них - День
вшанування учасників бойових дій на
території інших держав і про нього ми
написали на сторінках нашої газети.
Другий пам’ятний і важливий для істо-
рії сучасної України день - День Героїв
Небесної Сотні. За традицією у ці дні у
госпіталі запалають свічки пам’яті, від-
буваються зустрічі, солдатські вечорни-
ці, тематичні книжкові виставки…
Але ми маємо не лише пам’ятати і
вшановувати всіх тих, хто віддав своє
життя за мир і торжество правди, за
свободу слова і зібрань, а й розповіда-
ти про Афганістан усім дітям України.
Їм треба знати про важкі години історії
нашої держави і ставитися шанобливо і
вдячно до воїнів, адже саме завдяки їм
сьогодні над нами мирне небо…
Та, щоб не відбувалося, життя про-
довжується і ми на сторінках газети
згадали про прадавнє світле свято, яке
прийшло до нас з язичницьких часів Ки-
ївської Русі - прощання з матінкою Зи-
мою і зустріч молодої Весни, що триває
цілий тиждень і має назву Масниця.
У цьому випуску ми започатковуємо
новий цикл статей, який розповість про
минуле і сьогодення нашого госпіталю.
Працівники нашого лікувального закла-
ду піклуються про пацієнтів, намагаю-
чись створити для них якомога кращі
умови і для лікування, і для відпочинку.
Редакція газети вдячна усім допи-
сувачам, які висловлюють свої пропо-
зиції щодо майбутніх випусків газети.
Ми турбуємося, щоб наша газета була
змістовною і корисною кожному паці-
єнту. Нам хочеться, щоб кожен пацієнт
читав кожен номер нашої газети із задо-
воленням.
Микола
ЛИТВИНЕНКО,
головний редактор
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ
ПРОТИ РАКУ
Всесвітній день боротьби проти раку
проголошений «Міжнародним союзом з
боротьби з онкологічними захворюван-
нями» - відзначається щорічно 4 люто-
го. Цього дня в усьому світі підвищують
обізнаність людей про рак, як одне з
найстрашніших і згубних захворювань
сучасної цивілізації. Залучаючи увагу
до запобігання, виявлення та лікування
цього захворювання, можна домогтися
гарних результатів, а в деяких випадках
і повного одужання.
Міжнародний день захисту від раку
закликає широку громадськість до за-
вдань, що стоять перед нашим світом у
боротьбі з раковими захворюваннями і
закликає небайдужих політиків і органі-
зацій-членів UICC ставитися до раку, як
до одного з політичних пріоритетів.
Виникнення 43% ракових захворю-
вань можна було б запобігти, орієнту-
ючись і дотримуючись елементарних
норм здорової поведінки: запобігати па-
лінню дітей, підлітків, молоді; боротися
з палінням як таким; пропагувати і за-
лучати до фізичної активності; вживати
тільки збалансовану і здорову їжу; своє-
часно робити вакцинацію проти вірусів,
що спричиняють рак печінки і шийки
матки; утримуватися від тривалого пере-
бування на сонці, в солярії; своєчасно ді-
агностувати рак; більше уваги приділяти
власному здоров’ю.
МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ
БЕЗПЕКИ В ІНТЕРНЕТІ
Ця міжнародна календарна подія
виникла за сприянням організації Insafe.
З 2004 року День відзначається що-
річно у другий день другого тижня лю-
того. Метою Дня безпеки в Інтернеті є
поширення знань про безпечне, відпо-
відальне і позитивне використання циф-
рових технологій для дітей та молоді.
Нині День безпеки в Інтернеті відзнача-
ється у більш ніж ста країнах світу.
СТОМАТОЛОГА
Виникнення Міжнародного дня сто-
матолога цілком закономірний процес.
Дата його святкування - 9-е лютого при-
уроченаранньохристиянськійвеликому-
чениці Аполлонії, яка жила у III столітті
нашої ери в Олександрії. Це були часи
великого гоніння на всю християнську
Церкву. Аполлонія донька олександрій-
ського чиновника, була схоплена і під-
дана жорстоким тортурам. У неї живцем
вирвали всі зуби. Під загрозою спалення
на багатті у неї вимагали зречення від
віри. Щоб дати їй можливість схили-
ти перед своїми мучителями коліна, її
розв’язали, але замість цього відважна
жінка воліла сама кинуться в смертель-
ний вогонь. За історичними літописами
це сталося 9-го лютого 249-го року.
Вся стоматологічна наука сього-
дення полегшує і допомагає впоратися
людині з його одним з найболісніших
страждань, намагається зробити життя
людини по-можливості комфортнішим і
безпечнішим, адже хвороби зубів і рото-
вої порожнини є трампліном для інших
не менш небезпечних хвороб у всьому
організмі.
У День професійного свята дантистів
- День стоматолога, редакція приєдну-
ється до привітань і найкращих поба-
жань на адресу всіх, хто пов’язав свою
трудову діяльність з цієї професією! Зі
святом Вас, шановні стоматологи!
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ХВОРОГО
13-го травня 1992-го року за ініціати-
ви глави Ватикану Іоанна Павла II, було
запропоновано відзначати міжнародний
пам’ятний день - Всесвітній день хворо-
го. За роки свого існування Всесвітній
день хворого вже давно вийшов за рам-
ки суто конфессіального заходу. Зараз
він підтримується на рівні державних і
комерційних медичних закладів. У цей
День стало популярним проводити всі-
лякі благодійні акції та заходи, органі-
зовувати перегляди тематичних фільмів
і концертних програм, вести повчальні
бесіди тощо.
Редакція приєднується до цієї доброї
ініціативи. Ми бажаємо всім, хто здійс-
нює догляд за немічними і хворими - сил
і здоров’я, бадьорості і гарного позитив-
ного настрою! А всім хворим - полегшен-
ня і одужання, енергії і самовладання,
душевного тепла і підтримки!
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ РАДІО
Всесвітній День радіо відзначаєть-
ся з ініціативи міжнародної організації
ЮНЕСКО щорічно 13-го лютого. Важ-
ливість і значення радіо як засобу, для
зміцненняірозвиткуміжнародногоспів-
робітництва, активного сприяння щодо

3
СВЯТА ЛЮТОГО
вільного доступу до інформації, особли-
во в епоху цифрових технологій - найак-
туальніша тема для всього суспільства.
Раніше в українських календарях
вже були свята і пам’ятні дні, присвячені
Дню радіо. З кінця Другої світової війни
вСРСР«Деньрадіо»відзначавсящороку
7-го травня. Після великих перетворень
90-х років і здобуття Україною суверені-
тету, ця традиція не зникла, а отримала
свіжий подих. У незалежній Україні, від-
даючи данину поваги працівникам цієї
галузі, у 1994-му році було встановлено
професійне свято «День працівників
радіо, телебачення та зв’язку України»,
що відзначається у нашій державі 16-го
листопада.
Сьогодні, у Всесвітній День радіо,
наша редакція приєднується до приві-
таньнаадресувсіх,хтопрацюєнахвилях
радіоефіру, а також тих, хто слухає радіо!
Гарного Вам настрою і вдачі!
ДЕНЬ ВСІХ ЗАКОХАНИХ
У День всіх закоханих люди готують
однеодномувеликіімаленькісюрпризи.
Не обов’язково це буває поїздка до Греції
чи на Канари, не обов’язково це буде ве-
чіруресторані.Можливоцебуденеодин
день і не один вечір. Можливо буде щось
інше - тепле слово або обійми, поцілунок
або маленька квіточка. Це не важливо.
Важливо, що це буде певним знаком.
Знаком, який можливо для стороннього
здасться зовсім не значним, але для за-
коханих це буде особлива і неповторна
подія - знак любові, знак небайдужості,
знак потаємного і унікального стану -
стану, який переживе все. Стану, який
збережеться назавжди. Стану кохання!
ДЕНЬ КОМП’ЮТЕРНИКА
День комп’ютерника і програміста
- це свято не байдужих до комп’ютерів і
цифрових технологій людей, програміс-
тів. Цифрові технології міцно увійшли в
наше сьогодення і навряд чи покинуть
нас у найближчій перспективі.
У День комп’ютерника редакція при-
єднується до привітань на адресу всіх
професіоналів комп’ютерної справи!
Бажаємо усім вам життя без особли-
вих збоїв, надійної роботи всіх електро-
нно-обчислювальних пристроїв! Бадьо-
рого здоров’я і відмінного настрою! Зі
святом вас!
ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
20-е лютого 2014-го року стало ва-
гомою переломною датою українського
народу. Відчуваючи глибокі і тривалі
приниження та відвертий гніт з боку
пострадянської корупційної, криміналь-
но-комуно-кегебістско-олігархічної хи-
мери, багатонаціональний український
народ пробудився. Він постав перед ти-
раном і не залишився у смертельної бай-
дужості до майбутнього своїх дітей, до
гідності та честі свого доброго імені.
11-го лютого 2015-го року, Указом
Президента України «Про вшанування
подвигу учасників Революції гідності
та увічнення пам’яті Героїв Небесної
Сотні» в країні встановлено особливий
пам’ятний день - «День Героїв Небесної
Сотні», який відзначається щорічно 20-
го лютого. Це зроблено на підтримку іні-
ціатив громадськості, з метою увічнення
великої людської, громадянської і наці-
ональної відваги і самовідданості, сили
духу і стійкості громадян, завдяки яким
змінено хід історії нашої держави, гід-
ного вшанування подвигу Героїв Небес-
ної Сотні, які віддали своє життя під час
Революції гідності (листопад 2013 року
- лютий 2014 року), захищаючи ідеали
демократії, відстоюючи права і свободи
людини, європейське майбутнє України.
ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ СОЦІАЛЬНОЇ
СПРАВЕДЛИВОСТІ
Український національний кален-
дар є прямим відображенням прагнень
всього українського суспільства до за-
гальноцивілізаційних і європейських
цінностей, які формувалися не одне ти-
сячоліття. У їх формуванні, безумовно,
так чи інакше брали і братимуть участь
і представники української національної
культури. Соціальна справедливість - не
порожній звук. Її прагнули і за неї йшли
на багато страждань і позбавлень. Її іде-
алізували і намагалися поєднати з бага-
тьма ідеологічними догмами. Вона іноді
ставала майже відчутною, але майже
завждивислизалазрук.Ті,комушляхом
неймовірних зусиль вдавалося наблизи-
тися до неї, ставали воістину миротвор-
цями, бо соціальна справедливість є за-
порукоюстабільностііблагополуччядля
всіх широких мас нашого багатогранно-
го суспільства.
Прагнення передати динаміку здо-
рового процесу формування принципів
побудови успішного суспільства і бла-
гополуччя його громадян лягло в осно-
ву Указу Президента України від 4-го
листопада 2011 року. Цим Указом вста-
новлено загальнодержавне свято - День
соціальної справедливості, що відзна-
чається щороку 20-го лютого. Ця дата
обрана не випадково, саме цього дня за
підтримки Організації Об’єднаних На-
цій проводиться Всесвітній день соціаль-
ної справедливості. Метою цього міжна-
родного свята є привернення уваги ши-
рокої громадськості, органів державного
управління, організацій і компаній до
вирішення проблем соціальної справед-
ливості на місцях. Сприяючи стратегії
та політиці побудови економічного бла-
гополуччя і стабільності на основі соці-
альної справедливості, ми впевнено мо-
жемо дивитися в день завтрашній, які б
випробування і труднощі не застали нас
у майбутньому.
РІДНОЇ МОВИ
Наше спілкування між собою зрозу-
мілою нам мовою має для нас величезне
значення. Мова та її наріччя стають не
просто засобом комунікації, вони відкри-
вають для нас дуже широкі можливості.
Людина так звикає до рідної мови, що
стає невід’ємною частиною її власної осо-
бистості. Так створена людина, що рід-
ною, зазвичай, стає найбільш близька до
неї та її душі мова.
На нашій планеті, за оцінками фахів-
ців Всесвітньої організації ЮНЕСКО на-
лічується майже 6-ть тисяч мов, причому
половина з них перебуває під прямою
загрозою зникнення. Добре це чи погано
- не можна сказати напевно, проте абсо-
лютно точно можна стверджувати, що
окрема, самостійна мова - це своєрідний
носій цілком певних традицій і культур-
ної спадщини, що вказує на конкретну
цінність, яку вона може представляти
хоча б з точки зору історичної аналітики.
У 1999 році на 30-й сесії Генеральної
конференції Організації Об’єднаних На-
ційзпитаньосвіти,наукиікультури,було
прийнято рішення заснувати Міжнарод-
ний день рідної мови. Датою щорічного
свята обрано 21-е лютого. Це всесвітнє
свято засноване з метою сприяння ба-
гатому культурному і мовному різнома-
ніттю. Збереження багатомовності дає
можливість зберегти не лише унікальний
погляд на нашу тисячолітню історію і
культуру, але й виробити
найширші підходи у
сфері взаєморозумін-
ня і людяності.

4
СТОРІНКИ ІСТОРІЇ ГОСПІТАЛЮ
Як відомо, театр починається з ві-
шалки, а лікувальний заклад – з при-
ймального відділення. Щойно відчи-
ниш двері й увійдеш до холу, одразу
ж впадає в око велике кругле панно
– справжній витвір арт-мистецтва,
на якому надзвичайно оригінально
«розписано» режим дня госпіталю
для пацієнтів, які будуть оформля-
тися на лікування до відділень ста-
ціонару. Це панно з любов’ю і натх-
ненням зроблено власними руками
працівників госпіталю. На ньому, як
то кажуть, від «А» до «Я» погодин-
но «розписано», що очікує пацієнта
упродовж доби.
Поки відвідувач з цікавістю роз-
дивляється панно і знімає з себе верх-
ній одяг, гардеробни-
ця розміщує речі у
роздягальні, видає
номерок-бейдж.
Біля реєстратури, на стіні – ін-
формаційна дошка знайомить від-
відувачів з графіком прийому лікарів
амбулаторно-поліклінічного відді-
лення госпіталю, днями та годинами
прийому громадян керівниками охо-
рони здоров’я Полтавщини, Мініс-
терства охорони здоров’я України.
Настрій відвідувача одразу по-
кращується, адже розуміє, що у цьо-
му закладі дбають про пацієнтів.
На першому поверсі крім кабіне-
тів лікарів за фахом, розташовуєть-
ся денний стаціонар, розрахований
на десять пацієнтів. Він працює у
дві зміни, а отже приймає 20 осіб
за день. У денному стаціонарі, після
огляду лікаря, пацієнти отримують
призначення, записані до історії хво-
роби у лист призначень.
Щойно потрапляєш у коридор
першого поверху одразу звертаєш
увагу на фото-панно «Учасники ху-
дожньої самодіяльності госпіталю
- лауреати І обласного конкурсу ме-
дичних працівників «Душі крини-
ця». А далі відчинені двері припро-
шують до конференц-зали.
Тут відбуваються численні за-
ходи для пацієнтів і співробітників
госпіталю. Зручні крісла – дарунок
Благодійної організації з Німеччини,
підкреслюють сучасність інтер’єру
зали. Є тут і невеличка сцена, що має
стилізований задник «прапор Укра-
їни». Є і великий монітор, на якому
демонструються різного роду відео-
матеріали. До різних святкових дат
задник сцени оформлюється спеці-
альними кольоровими банерами, а
для повсякденних зібрань на стіні
кольоровий банер «бібліотека старо-
винних фоліантів». На протилежній
від сцени стіні – кольоровий банер
«театральна зала». Строго і з відмін-
ним естетичним смаком оформлено
увесь комплекс конференц-зали, де
відбуваються святкові заходи, вечори
відпочинку, зустрічі-концерти, ви-
ступи провідних колективів худож-
ньої самодіяльності міста і області,
солдатські вечорниці, лекції та прак-
тичні заняття Народного університе-
ту здоров’я «Будьмо милосердні!»,
Університету третього віку, де навча-
ються студенти поважного віку Авто-
заводського і Крюківського районів
м. Кременчука.
ДОБРЕ, КОЛИ І СТІНИ ЛІКУЮТЬ
Неля КОЛЯДА,
інспектор з кадрів
(Початок. Продовження у
наступному номері газети)

5
Упродовж вісімнадцяти років
при амбулаторно-поліклінічному
відділенні функціонує у дві зміни
денний стаціонар на 10 ліжок. Пе-
редбачено лікування пацієнтів, які
не можуть перебувати поза домівкою
цілодобово.
Для обстеженої групи пацієнтів,
зазвичай, це 20 осіб, передбачено
курс лікування на 11 діб, у дві зміни
по 10 осіб. Якщо у пацієнта виявле-
но патологію, додаткове обстеження
здійснюється у госпіталі.
По завершені курсу, кожен паці-
єнт отримує спеціально розроблену
програму лікування вдома.
Мобільна форма денного стаціо-
нару при амбулаторно-поліклінічно-
му відділенні започаткована з метою
наближення надання медичної допо-
моги тим категоріям, які не в змозі
через свій вік та стан здоров’я госпі-
талізуватися до стаціонару і не потре-
бує цілодобового спостереження.
Це надає можливість надавати
кваліфіковану допомогу з необхідни-
ми методами обстеження і лікування
фахівцями поліклінічного відділен-
ня на сучасному рівні у мобільному
стаціонарі.
Під час виїзних циклів здійсню-
ються лабораторні, функціональні
обстеження та огляд фахівців.
Перший виїзд мобільного денно-
го стаціонару відбувся у грудні 2001
року до Крюківського територіально-
го центру. Було проліковано 26 вете-
ранів війни.
В Україні функціонує 32 госпіталі
для ветеранів війни і тільки у Кре-
менчуці вперше було впроваджено
саме таку форму денного мобільного
стаціонару, і з того часу він постійно
працює, удосконалюючи цю прогре-
сивну форму, лікування в якому без-
платне.
Денний стаціонар забезпечено
усім необхідним устаткуванням та
апаратурою. Медичне обслуговуван-
ня здійснюється медперсоналом гос-
піталю. Щорічно в стаціонарі пролі-
ковується 905 ветеранів війни.
За минулі роки денним мобіль-
ним стаціонаром було здійснено 24
виїзди у 24 населених пункта Кре-
менчуцького, Козельщанського, Гло-
бинського районів, Автозаводського і
Крюківського районів м. Кременчу-
ка.
Кількість пролікованих на денно-
му стаціонарі за період з 1999-2016
рр. – 5930 осіб, а у мобільному з
2001-2016 рр. – 5018 осіб.
Людмила НЕЗГОДЗИНСЬКА,
лікар денного стаціонару
В «Університеті третього
віку» триває другий семестр
2016-2017 навчального року.
Його студенти – кременчужа-
ни поважного віку отримують
знання з набуття навичок само-
допомоги і формування прин-
ципів здорового способу життя.
Нині в Україні склалася досить
тривожна тенденція зростання кіль-
кості людей поважного віку. Насе-
лення країни вважається старим,
якщо частка осіб пенсійного віку пе-
ревищує 12% усього її населення. В
Україні ця частка складає 24%. Це
означає, що ми маємо найбільшу
кількість найстарших людей.
У квітні 2002 року на Другій Всес-
вітній асамблеї зі старіння населен-
ня країнами-членами ООН був при-
йнятий Мадридський Міжнародний
план дій з проблем старіння. У цьо-
му важливому документі визначено
стратегію дій, покликаних перетво-
рити старіння із загрози розвитку су-
спільства на його рушійну силу. Ос-
новні напрямки навчального плану:
- участь людей похилого віку у
розвитку суспільства;
- забезпечення охорони здоров’я і
добробуту у похилому віці;
- створення сприятливих умов
життєдіяльності літніх людей
шляхом оволодіння новими знання-
ми, зокрема щодо процесу старіння
і сучасних методів збереження здо-
ров’я;
- набуття навичок самодопомо-
ги і формування принципів здорово-
го способу життя.
Одним із інструментів активіза-
ції ролі людей похилого віку в соці-
умі стали Університети третього
віку, що існують вже понад три де-
сятиліття в Європі. Вони не є універ-
ситетами у традиційному розумінні
цього слова. Навчання літніх людей
є інноваційним проектом, що пере-
конливо доводить переваги, користь
і нові горизонти, які відкриваються
завдяки безперервному навчанню
упродовж всього життя.
Це процес, завдяки якому літні
люди зберігають інтелектуальну і со-
ціальну активність. Об’єднавшись у
групи відповідно до інтересів, вони
мають можливість, з одного боку,
поділитися власним досвідом, знан-
нями і вміннями, а з іншого – навчи-
тися нового і незвіданого від інших
учасників, поповнивши свій досвід.
Нині триває другий семестр 2016-
2017 навчального року в Університеті
третього віку для пенсіонерів Авто-
заводського і Крюківського районів
Кременчука. В університеті працю-
ють факультети:
- «Основи етики та психології»;
- «Основи медицини та здорового
способу життя»;
НАВЧАННЯ В «УНІВЕРСИТЕТІ ТРЕТЬОГО ВІКУ»
18 РОКІВ ДЕННОМУ СТАЦІОНАРУ
(Початок. Про-
довження на с. 6)

6
ЛАБОРАТОРНІ ВПРОВАДЖЕННЯ
НАВЧАННЯ В «УНІВЕРСИТЕТІ
ТРЕТЬОГО ВІКУ»
Сучасний лікар будь-якого профілю
не може працювати без точних, якісних
показників стану систем і органів обміну
речовин, захисних резервів організму,
адже на їх основі встановлюється та
об’єктивується діагноз, контролюється
під час хвороби ефективність лікуван-
ня. Не зменшуючи значущості методів
структурної функціональної діагности-
ки, слід зазначити, що 70-80% об’єктив-
ної діагностичної інформації лікар отри-
мує на основі лабораторних аналізів, а
стан деяких систем, зокрема, імунної,
згортаючої системи крові можна визна-
чити тільки за допомогою лаборатор-
них методів.
Крім того, деякі лабораторні дослі-
дження допомагають виявити патоло-
гічний процес на до клітинній стадії,
коли ніяких суб’єктивних відчуттів і ви-
ражених змін органів і тканин немає.
Усе це можливе тільки завдяки вико-
ристанню сучасного високоточного об-
ладнання та устаткування, модернізації
технологічного процесу, переходу на
нові сучасні методи лабораторного до-
слідження.
Лабораторія госпіталю також нама-
гається крокувати в ногу з часом. Посту-
пово оновлюємо матеріально-технічну
базу клінічної лабораторії. Завдячуючи
фінансовій допомозі спонсорів від Все-
українського благодійного фонду «Дже-
рело Дніпра» в дарунок ми отримали
два бінокулярні мікроскопи, водяний
термостат, сухо-повітряний термостат,
сучасну центрифугу, ручні дозатори
рідин, електронні ваги. Усе це значно
поліпшує якість і кількість виконаних до-
сліджень.
На сьогодні люди літнього віку ста-
новлять більшу частку пацієнтів нашого
лікувального закладу і мають цілу низку
хронічних захворювань. Серцево-су-
динні захворювання є найбільш акту-
альною проблемою охорони здоров’я.
Тривале лікування артеріальної гіпер-
тензії і серцевої недостатності може
призводити до виникнення водно-е-
лектролітних порушень, до яких літні
люди особливо чутливі. Для здійснення
контролю концентрації калію та натрію
в крові ми маємо чи не єдиний
у місті аналізатор рівня калію і
натрію.
Відомо, що рівень холес-
терину у крові підвищується з
віком. Дослідження ліпідного
обміну – це група аналізів, що
використовується у діагностиці
атеросклерозу та оцінки його
ускладнень (ішемічна хвороба
серця, інфаркт міокарду, су-
динні захворювання) з метою
моніторингу ліпідного обміну
лабораторія госпіталю визна-
чає вміст загального холестерину,
тригліцеридів та бета-ліпопротеїдів у
сироватці крові.
Зі збільшенням віку підвищується
і кількість осіб з пониженим рівнем ге-
моглобіну. Велику роль у діагностиці
анемій відіграє дослідження обміну
заліза, що входить до молекули гемог-
лобіну, міоглобіну, а також ферментів.
Нещодавно впроваджено методику ви-
значення заліза та загальної залізозв’я-
зуючої здатності сироватки крові.
Останнім часом широкого застосу-
вання набули скринінгові тест-системи.
Завдяки простій процедурі тестування
та швидкому результату такі тести до-
помагають у встановленні попередньо-
го діагнозу при шлунково-кишкових
кровотечах, диференційної діагностики
гострого інфаркту міокарду та неста-
більної стенокардії, хелікобактерної
інфекції (виразка шлунка та 12-палої
кишки).
Особливий розділ лабораторної
діагностики – коагулологія, або дослі-
дження системи згортання крові. Вона
набуває все більшого поширення у
зв’язку з широким застосуванням хірур-
гічних, внутрішньо-судинних втручань,
використанням широкого спектру лікар-
ських препаратів останніх поколінь, що
впливають на судинно-тромбоцетар-
ний, плазмовий гемостаз, фібриноліз,
активність антикоагулянтів. У зв’язку з
великою кількістю факторів, що впли-
вають на згортання крові, враховуючи
специфіку та вікову категорію наших
пацієнтів, найближчим часом планує-
мо ввести в експлуатацію аналізатор
агрегації тромбоцитів. Це надасть змо-
гу лікарям діагностувати тромботичні
стани, моніторити антитромботичне
лікування, оцінювати ефективність про-
веденого лікування.
Маємо надію, що прогрес у сфері
фундаментальних досліджень і втілен-
ня їх результатів у практику сприяти-
муть розвитку клінічної лабораторної
діагностики і надалі.
Людмила ГОРБ,
завідувачка клінічно -
діагностичної лабораторії
- «Основи економіки та інформа-
ційних технологій»;
- «Природознавство»;
- «Історико-краєзнавчий»;
- «Мистецький».
Цього навчального року здобути
нові знання в Університеті третього
віку прийшли 318 пенсіонерів міста.
На базі КЗ «Кременчуцький об-
ласний госпіталь для ветеранів вій-
ни» Полтавської обласної ради для
студентів університету було проведе-
но лекційні та практичні заняття на
теми «Догляд за людьми, які втра-
тили здатність до самообслуговуван-
ня» і «Надання першої допомоги при
невідкладних станах». Цього року
студентами Університету третього
віку опікується ГО «Спілка сама-
ритян України». Кременчуцьке
об’єднання, яке очолює Микола
Литвиненко, голова правління, «За-
служений лікар України». Серед ви-
кладачів університету провідні лікарі,
психологи, реабілітолог.
Практичні заняття відбуваються
в інтерактивній формі взаємодії між
усіма учасниками навчального про-
цесу. Студенти з цікавістю слухають
лекції інноваційного типу:
- лекція-візуалізація;
- лекція із мультимедійним су-
проводом;
- відео-лекція.
Ці новітні мультимедійні засоби ство-
рюють можливість реалізувати більш
повною мірою принцип наочності.
Більшість слухачів є достатньо ак-
тивними у навчанні, виявляють інте-
рес до занять, зацікавлено сприйма-
ють і запам’ятовують нові знання, по-
ступово накопичуючи певний досвід.
Найкращим показником ефектив-
ності і якісного рівня навчання в Уні-
верситеті третього віку є прояв люди-
ною похилого віку активної життєвої
позиції, здатність до самоосвіти, са-
морозвитку, збереження позитивно-
го життєвого тонусу, бажання вести
здоровий спосіб життя, постійно про-
являти інтерес до інноваційної діяль-
ності в цілому.
Лілія САЛАШНА,
старша медична сестра
фізіотерапевтичного
відділення
(Продовження. Початок на с. 5)

7
ПОРАДИ ЛІКАРЯ
ОБЕРЕЖНО, МОРОЗ!
Як захистити себе від морозу
З настанням сильних холодів до
приймального відділення все частіше
потрапляють пацієнти з симптомами
сильних обморожень.
Зима не терпить зневаги і може за
це суворо покарати. Частіш за все від
холодного повітря страждають вуха,
ніс, погано захищені пальці рук і ніг.
Обмороження буває не лише взимку.
Його можна отримати від сильних по-
ривів весняного або осіннього вітру.
Від морозу частіш за все страждають
стопи, особливо, якщо на ногах тісне
взуття без устілок, а також коли люди-
на страждає на підвищену пітливість
ніг.
Для того, щоб захистити себе від
обмороження, слід використовувати
одяг з багатьох шарів: подвійні рукави-
ці, два светри, шкарпетки. Дуже добре
користуватися одягом, виготовленим з
водонепроникних і теплоізоляційних
матеріалів, виготовлених за новітніми
технологіями.
Необхідно утеплити голову і шию,
де розміщені судини, що несуть кров
до голови.
Перед виходом на вулицю холод-
ної пори, тим більш на тривалий час,
необхідно смачно і ситно поїсти. Не-
достатнє харчування і втома можуть
стати причиною обмороження, адже
знижується спротив організму.
Мороз сушить шкіру, тому перед
виходом на вулицю не можна кори-
стуватися лікувальними засобами на
воді. Слід також відмовитися від засто-
сування косметики, що містить вологу.
Не варто користуватися зволожуючи-
ми кремами, а живильний крем мож-
на наносити не пізніше ніж за годину
до виходу на мороз. На такий випадок
удома варто мати нутряне свине сало
– його можна придбати на ринку, ви-
топити на паровій бані і зберігати у
холодильнику. На морозі воно чудово
захищає шкіру дорослих, а особливо
дітей. Надійно захистити обличчя від
морозу допоможе також гусячий жир
або спеціальні косметичні засоби.
Якщо у дорозі у вас починають за-
мерзати ноги чи руки, а також інші
частини тіла, зайдіть погрітися у най-
ближчі магазини чи спеціально роз-
горнуті пункти обігріву.
Одяг
Насправді одягати на себе цілу
гору одягу не варто, важливо правиль-
но її підібрати. Ходити узимку без го-
ловного убору надзвичайно шкідливо
для здоров’я, а у сильні морози на-
віть небезпечно – це прямий шлях до
обмороження і різних захворювань.
Першими про переохолодження «по-
відомляють» верхні та нижні кінцівки,
вуха, ніс. Для рук у сильні морози не-
має нічого кращого за рукавиці з на-
туральних матеріалів. А від перчаток
варто відмовитися, вони погано зігрі-
вають пальчики від холоду. Виняток -
якщо рукавички хутряні.
У морозні дні краще відмовитися
від носіння ювелірних прикрас, щоб
виключити контакт з холодним мета-
лом.
На ногах має бути вологонепро-
никне тепле взуття, утеплене хутром
або хутряними устілками. Взуття має
бути просторим, щоб можна було віль-
но одягти вовняні шкарпетки. Вовна
не лише утримує тепло, а й вологу, що
дозволяє залишатися ступням сухими.
На сильному морозі на вуха слід
натягнути шапку, підняти комір. Ша-
пку і рукавиці слід одягати ще у при-
міщенні, адже при сильному морозі
можливий ризик миттєвого переохо-
лодження кінцівок, особливо у людей
з проблемними судинами.
Обов’язково слід пов’язати шарф.
Горло надзвичайно вразливе – кілька
хвилин сильного морозу і ангіна вам
забезпечена. На дуже сильному морозі
шарфом можна замотатися до самі-
сіньких очей, сховавши від морозу, що
обпалює, підборіддя, щоки, ніс, рот.
Ніс можна змастити кріопротектором
– спеціальним зимовим кремом, який
наноситься за пів години до виходу на
вулицю. Такий захисний крем не зайве
нанести на руки і обличчя.
Надавайте перевагу натуральним
матеріалам, або так званим «хай-тек»
- професійним, створеним спеціально
для спортсменів. Ні в якому разі не
одягайте тісне взуття і одяг – шанс об-
морозитися буде дуже високий, адже
відбувається перетиснення кровоно-
сних судин.
Нижню білизну краще обрати з
вовни або спеціальних матеріалів, що
всотують зайву вологу. Бавовняну бі-
лизну краще не одягати, бо холодної
пори бавовна швидко всотує вологу
і холодить. Слід знати, що товщина
шару одягу має бути рівномірною всю-
ди. Якщо у будь-якому місці тіло буде
мерзнути, холодно стане усьому орга-
нізму.
Правила поведінки на морозі
Рухатися, рухатися, рухатися! На-
магайтесь не дихати ротом, морозне
повітря, попередньо не зігріте, може
призвести до захворювань верхніх ди-
хальних шляхів. Якщо ви палите, на
морозі цього не слід робити. Від палін-
ня звужуються судини, а до того ж ви
вдихаєте забагато холодного повітря.
Алкоголь на морозі протипоказаний!
Він не зігріває, а навпаки – призводить
до обмороження. Виходячи на вули-
цю, не забувайте ситно хоча б переку-
сити, якщо немає можливості поїсти.
Натщесерце замерзання відбувається
дуже швидко, адже організму не ви-
стачає енергії.
При перших ознаках обморожен-
ня – негайно зайдіть у тепле примі-
щення. Обережно розітріть відкриті
ділянки шкіри вовняною рукавицею.
Ні в якому випадку не робіть це снігом.
По-перше, кришталики льоду можуть
поранити зтягнуту шкіру, а, по-друге,
сніг може бути не чистий через різного
роду атмосферні викиди.
Харчування
Під час сильних морозів харчуван-
ня має бути посиленим: м’ясо, риба,
натуральне вершкове масло, інші ви-
сококалорійні продукти. Адже на зі-
грівання організм витрачає величезну
кількість енергії і її увесь час слід по-
повнювати. Намагайтесь пити якомо-
га більше рідини – гарячого чаю, кофе,
додаючи вершки, молоко, мед. Корис-
но вживати трав’яні відвари з додаван-
ням м’яти і глоду. Від будь-яких дієт
холодної пори краще відмовитися.
Включіть до свого раціону більше супів
на м’ясному бульйоні, молочних каш.
Якщо ви будете тривалий час перебу-
вати на вулиці, візьміть з дому термос
з гарячим напоєм.
Харчування у морози має бути та-
ким: ситний сніданок і обід (бажано
включити до меню гарячий суп), легка
вечеря. Перед сном
випийте склянку те-
плого молока з ме-
дом, або відвар трав.
Джумабой БОБОХОНОВ,
лікар-терапевт

8
ГІРКА ПРАВДА АФГАНУ
15 лютого 1989 року,
двадцять вісім років тому,
останній солдат Радян-
ської Армії був виведений з
Афганістану. Сьогодні се-
ред нас мало залишилося во-
їнів-афганців, кому пощас-
тило живими повернутись
із того пекла до рідної до-
мівки. Але й досі біль Афга-
ну скніє у їхніх серцях...
Жодна війна не має ніяких
виправдань. Навіть, якщо у бою
вбито лише одну людину.
Та страшна війна в Афганіста-
ні тривала більше 9 років. Десят-
ками щотижня військові приво-
зили труни в усі обласні центри
тодішньої Української РСР.
У тій клятій війні загинули де-
сятки тисяч людей, а десятки ти-
сяч отримали поранення, а ті, хто
повернувся з Афгану всі, як один,
мали зранені та скалічені душі…
Сотні колишніх воїнів вже
удома померли від ран.
Але чомусь не кожен нині ро-
зуміє, що ні вбитим, ні тим, хто
залишився живим, не було і не-
має за що виправдовуватися. Їх
немає у чому звинувачувати, бо
то була не їхня війна. Дорого за-
платила Україна та й інші дер-
жави - колишні республіки Ра-
дянського Союзу - за примхи, по-
милки і прорахунки радянського
керівництва.
Саме тому і усіх загиблих, і
кожного живого варто шанувати
і завше пам’ятати…
Нині немає цензури і можна
уголос сказати про те, що серед
усіх загиблих радянських воїнів
у Афгані, - кожен четвертий -
з України. У пеклі тієї чужої
війни побувало більше 160
тисяч українців.
СПОГАДИ КОЛИШНЬОГО
АФГАНЦЯ
…У 1980 році курсант Олек-
сандр Пашковський успішно за-
кінчив навчання у Сизранському
льотному училищі. І невдовзі на-
казом команду-
вання був направ-
лений до Афганіс-
тану. У тому ж 1980 році молодий
командир гелікоптера МІ-8 О.
В. Пашковський розпочав свою
службу у складі авіації прикор-
донних військ СРСР.
З 1980 по 1988 рік, маючи
більше 2000 годин бойових ви-
льотів у небі Афгану, був пере-
ведений до авіаційної військової
частини, де й прослужив до 1992
року, звільнившись у запас за
станом здоров’я з посади началь-
ника штабу авіаційної військової
частини.
ПАШКОВСЬКИЙ:
- 9 березня 1987 року стався
унікальний випадок. На шляху
відходу від державного кордону
великоїбанди,якаобстріляламі-
сто Пяндж з ракетної установ-
ки БМ-12, відбувалася висадка
десантних підрозділів. Гелікоп-
тер командира ланки капітана
Миколи Васильовича Калити,
старшого льотчика-штурмана
А. В. Сергєєва, першим здійснив
посадку, у польоті підібравши на
гірській стежці майданчик, що
перекривав шлях відходу ворого-
ві. Десантники швидко вискочи-
ли з гелікоптеру, і зав’язався бій.
Бандити обстріляли гелікоптер
з гранатомету. Під час обстрі-
лу одна з гранат потрапила до
кабіни пілота і розірвалася. Усі
члени екіпажу були поранені.
Капітану Миколі Калиті ві-
дірвало ліву ногу, у тіло борто-
вого техніка Анатолія Охрімен-
ка увіп’ялося більше 200 оскол-
ків. Льотчик А. Сергієв отримав
легкі поранення. І хоча, прилади
і скло у кабіні були розбиті, але
двигуни працювали, гвинти
оберталися, пожежа не вини-
кла.
Наш екіпаж у складі: коман-
дира гелікоптера МІ-8 Олексан-
дра Пашковського, старшого
льотчика-штурмана, лейте-
нанта В. Н. Шаповала, борто-
вого техніка, капітана Сидорен-
ка, бортового механіка, прапор-
щика Зінькова, пройшовши над
провідним гелікоптером, враз
помітили, що ліхтар розбито,
людей не видно, гвинти оберта-
ються. За мить ми вже пішли на
посадку, щоб допомогти това-
ришам. Сіли неподалік провідно-
го гелікоптера у 40-50 метрах,
висадили свій десант. Хлопці
розсипалися ланцюгом навколо
обох машин, щоб захищати оби-
два гелікоптера…
Командир наказав екіпажу:
Шаповалову і Сидоренко при-
крити його з автомата через
відкритий блістер кабіни гелі-
коптера, а також з носового
кулемета і кинувся на допомогу
бортовому техніку підбитого
гелікоптера, який лежав під ге-
лікоптером біля носового коле-
са.
Всі розпочали активні дії. За
допомогою десантників перенес-
ли, стікаючого кров’ю, капітана
М. В. Калиту до свого гелікопте-
ра. Легко поранений лейтенант
А. В. Сергєєв допоміг донести і
завантажити пораненого ко-
мандира на борт провідного ге-
лікоптера і перебіжками помчав
до своєї скаліченої машини. Туди
вже встиг добігти командир ге-
лікоптера, що поспішив на поміч
і допоміг забратися до кабіни
пораненому бортовому техніку
Анатолію Охріменку.
Щоб врятувати машину М.
В. Калити, я вирішив летіти на
підбитому гелікоптері без пра-
цюючих приладів і радіозв’язку,
без застеклення кабіни і з непов-
ним складом екіпажу.
Льотчику-штурману, стар-
шому лейтенанту В. Н. Шапо-
валову наказав летіти само-
стійно і прикривати не лише
під час на зльоту, а й у польоті,
адже слід було долетіти до ба-
зового аеродрому.
Пара гелікоптерів злетіла
28-ІЙ РІЧНИЦІ ЗАВЕРШЕННЯ АФГАНСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...

9
(Початок. Продовження на с. 10-11)
нормально, але за мить бан-
дити встигли випустити по
першому гелікоптеру, якого я
підняв, дві гранати, одна з яких
розірвалася у редукторному
відсіку, пошкодивши основну
гідросистему. Друга граната
не розірвалася бо застрягла у
стулках вантажної кабіни гелі-
коптера, але будь-якої миті від
вібрації могла вибухнути.
Я разом з лейтенантом А.
Сергєєвим, незважаючи на те,
щоб ми обидва були поранені
осколками гранати і шматоч-
ками скла, зуміли довести зре-
шечений гелікоптер до аеродро-
му Пяндж, здійснили посадку
без автопілоту, в ручному ре-
жимі…
Пізніше інженери-ремонт-
ники нарахували у гелікоптері
більше 50 кульових і осколочних
пробоїн…
Командуванням за подвиг по
врятуванню екіпажу і гелікоп-
тера капітана Олександра Паш-
ковського було представлено до
звання «Герой Радянського Сою-
зу», але з незрозумілих причин,
до відділу нагород Міністерства
оборони СРСР надійшли дещо
інші документи. Олександра
Володимировича Пашковського
було нагороджено орденом Лені-
на, а лейтенанта А. В. Сергєєва –
орденом Червоної Зірки…
І сьогодні, і завтра кож-
ній свідомій людині слід зна-
ти і обов’язково пам’ятати про
ту війну, про ту трагедію, яка
чорним смутком влетіла у сот-
ні тисяч українських родин...
Живі завжди у боргу перед мер-
твими…
І наші діти, і онуки повинні
знати своє власне історичне ми-
нуле, знати якнайбільше правди
без усіляких прикрас, нехай гір-
кої, але правди...
Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній.
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив.
О Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих синів своїх, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни
Не чули щоб ніколи звук гармати.
Володимир ШЕВЧЕНКО, журналіст
ГІРКА ПРАВДА АФГАНУ
НА ТЕРИТОРІЇ ІНШИХ ДЕРЖАВ У ГОСПІТАЛІ
15 лютого відбулася зустріч учасників бойових
дій на території інших держав, які лікуються у гос-
піталі, з Миколою Литвиненком, начальником гос-
піталю і Тетяною Фостій, головою профспілкового
комітету з нагоди Дня вшанування учасників бойо-
вих дій на території інших держав.
У вітальному слові Микола Литвиненко ска-
зав, що колектив ввіреного йому закладу, завжди з
повагою і шаною ставиться до воїнів-інтернаціона-
лістів.
– Ми піклуємося про ваше здоров’я і хочемо,
щоб ви жили довго і щасливо. Є до вас і прохан-
ня: Ніколи не соромтесь розповідати про свої по-
двиги дітям і онукам, наголошуючи на тому, що
найважливіше – це відчуття ліктя побратимів,
які поруч з тобою виконують інтернаціональний
обов’язок, адже коли ми разом – ми – сила. Минуло-
го року у Кременчуці було засновано Громадську
організацію «Спілку самаритян України»
Кременчуцьке відділення. І перше, що ми зро-
били, склали списки родин загиблих в Афганістані.
Нині щомісяця кожна родина отримує продукто-
вий пайок від самаритян Кременчука. Я розумію,
що цього занадто замало, щоб залікувати біль
втрати сина чи чоловіка, брата чи нареченого,
але я, як голова правління ГО «Спілка самари-
тян України» Кременчуцьке відділення, пе-
реконаний у тому, що разом з цими
маленькими пайками ми даруємо

10
тепло своїх сердець і щирість наших душ і хоча б
трішки полегшуємо складне життя сьогодення.
Ви усі прекрасно знаєте, що сьогодні відбувається
у зоні воєнних дій, так званому АТО. Наша органі-
зація взяла під своє крило і родини загиблих в АТО.
Вони теж щомісяця отримують продуктові набо-
ри. Їхня біль втрати ще занадто свіжа…
Прошу хвилиною
мовчання вшанувати
пам’ять тих, хто не
повернувся до своєї ро-
дини…
Під звуки гітари не-
вимушено зазвучала
«Пісня про друга» (на
слова і музику Володи-
мира Висоцького з кіно-
фільму «Вертикаль»)…
ЇЇ заспівав Володимир
Старущенко, лікар,
який лікує душі воїнів.
На очах сивочолих
мужчин різного віку,
з’явилися скупі
чоловічі сльози.
Вони згадали цю
пісню, яку трид-
цять років тому
співали вечорами
під звуки гітари
після важкого бою
чи у хвилини пере-
дишки. Саме вона
допомагала їм ви-
жити.
ТетянаФостій:
- Дякуємо вам,
за те, що ви, не-
зважаючи на усі
негаразди, кро-
куєте з нами
у життєвому
строю. Якщо
вам буде по-
трібна будь-яка
допомога – мо-
жете на нас
розраховувати.
Ми залюбки під-
лікуємо ваше
тіло і душу.
У виконанні Ярослава Хохлова, учасника бо-
йових дій в АТО, під звуки гітарних струн прозву-
чала пісня «Зорі Кандагара». Призабуті слова пісні
«Ти тільки мамі про те, що я в Афгані, не говори…»
боляче різонули душу, адже ці воїни, які співали цю
пісню майже тридцять років тому, аж ніяк не очі-
кували того, що нинішня молодь знає її, а молодий
воїн так гарно її співає.
Важко зітхнули ветерани і пісня зазвучала фо-
ном. На передній край вийшли спогади тих воєн-
них років…
Щирі оплески подяки. І не зміг всидіти мовчки
Микола Новак, колишній афганець:
- Дякуємо, що ви нам по-доброму роз’ятрили
душу. Спогади нахлинули на кожного з нас. Ми,
коли приходимо до госпіталю, щоб підлікуватися,
відчуваємо тепло і шанобливе ставлення до нас
усіх працівників госпіталю. Але, мабуть, ніхто і
ніколи не говорив вам про те, що ми у вас відпо-
чиваємо душею від накопиченого під саме горло
негараздів сьогодення. У госпіталі спокійно і за-
тишно, по-домашньому, смачне харчування… А
сьогодні ви влаштували таку сердечку зустріч…
Ми, афганці за будь-якої нагоди завжди дякуємо
вам за турботу, за те, що ви підтримуєте наше
здоров’я, оберігаєте наш душевний спокій. Уклін
вам і щира подяка від нас.
Побачивши дещо засумлені обличчя ветеранів
Микола Литвиненко вирішив усіх підбадьорити:
- Ви, вочевидь, не звернули уваги на те, що посе-
редині від вас, навпроти сидять два Миколи Мико-
лайовича. Атож загадайте найважливіше бажан-
ня і певен, воно обов’язково збудеться. А я бажаю
вам міцного козацького здоров’я!
Правда у тому, що у ті роки, практично жоден
(Продовження на с.11. Початок на с. 9-10)

11
син-воїн не говорив батькам, що його відправили в
Афган, бо не хотів, щоб батьки і кохані нервували-
ся, не спали ночами...
І знов заплакали струни гітари, а Володимир
Старущенко заспівав пісню «Чорний тюльпан».
Вже на першому рядочку пісні знов суворими ста-
ли обличчя колишніх воїнів, бо слова пісні збудили
пам’ять, адже цю пісню було заборонено виконува-
ти. Її співали тільки у вузькому колі справжніх дру-
зів. Губи ветеранів разом з виконавцем шепотіли
слова пісні – вони співали, як і колись, разом, своєю
солдатською родиною…
М. Литвиненко:
- Якщо у радянські часи
про Афганістан не прийня-
то було говорити, не дозво-
лялось, то нині, я у цьому
переконаний, кожен з вас
повинен розповісти дітям,
онукам правду про афган-
ську війну. Щоб саме правда
залишилася в історії україн-
ського народу навіки. Бо ми
тільки нині, після тридцяти
років замовчування, почина-
ємо говорити правду. Але, на
мою думку її слід говорити
більш сміливіше, щоб кожен
школяр знав про це з перших
уст.
Вже не один рік поспіль
наш госпіталь виживає тіль-
ки завдячуючи благодійній допомозі з Німеч-
чини. Країна, яка колись була агресором і воювала
з нами, нині допомагає нам у всьому. Допомагають
звичайні німці і не тому, що замолюють гріхи їхніх
батьків. Вони допомагають через те, що бачать
на власні очі, наскільки складне становище у нас в
Україні. Чесно скажу вам, що ми б не змогли нада-
вати ефективну допомогу нашим пацієнтам без
благодійної допомоги німців. Навіть сувеніри, які
ми зараз вам вручаємо, теж від благодійників з
Німеччини.
Лише за минулий рік ми передали дуже багато
благодійної допомоги усім лікувальним закладам
нашого міста, а це і ліжка, приліжкові тумбочки,
і матраци, і постільна
білизна, і рушники, і ме-
дичний одяг. Символічно
гуманітарну допомогу
оцінено більш ніж у два
мільйони гривен…
А після вручення су-
венірів, та слухання пісні
«Навчали мене батьки»,
яку заспівав Ярослав,
зробили загальне фото
на згадку. І за мить ця
зустріч стала ще однією
сторіночкою історії Кре-
менчуцького госпіталю
для ветеранів війни.
Володимир ШЕВЧЕНКО,
журналіст
(Продовження. Початок на с. 9-10)

12
(Початок. Продовження на с. 13)
Людмила Василівна
Лобановська працює пер-
шою завідувачкою тера-
певтичним відділенням
госпіталю з дня відкрит-
тя – з 1 грудня 1984 року.
Цього року загальний
стаж роботи у госпіта-
лі становить 32 роки і 3
місяці. Редакції газети і
читачам є надзвичайно
цікавим погляд на жит-
тя-буття госпіталю
одного з провідних ліка-
рів міста, старійшини
медичного закладу саме
з «висоти» пропрацьова-
них трьох десятиліть.
1 грудня 1984 року, більше
30 років тому у Кременчуці
було засновано і відкрито гос-
піталь для інвалідів війни для
оздоровлення ветеранів Вели-
кої Вітчизняної війни.
В оснащенні госпіталю бра-
ли участь усі підприємства
міста. Головний лікар Євге-
нія Тимофіївна Таболіна з ко-
мандою однодумців з гарним
смаком облаштували інтер’єр
кожного поверху. Картини,
килими, меблі, світильники
вислови відомих людей на сті-
нах - усе це було зроблено для
того, щоб створити для паці-
єнтів комфорт і затишок.
Крім відділень,
де проводилося
медикаментоз-
не лікування, було створено
кабінет фізіотерапії, масажу,
кисневої терапії, лікування
травами, інгаляторій, психо-
логічної реабілітації, психоте-
рапії, ЛФК.
Постійно функціонував
лекторій «Ваше здоров’я», де
лікарі проводили заняття з гі-
гієни і санітарії, профілактики
захворювань, а також надан-
ню само- і взаємодопомоги
при невідкладних станах.
Я проводила лекції двічі на
тиждень: вівторок та четвер. У
ті роки пацієнти з великим за-
доволенням поповнювали свої
знання, ділилися спогадами
щодо само- і взаємодопомоги
під час війни при пораненнях.
Під час підбору лікарів, го-
ловний лікар звертала увагу
не лише на високу кваліфіка-
цію, а й на психологічний такт
при обслуговувані пацієнтів,
які повернулися з війни з чис-
ленними пораненнями, пору-
шеннями функцій органів та
нервової системи.
Середній медичний персо-
нал головний лікар підбира-
ла під час іспитів у міському
медичному училищі. До тера-
певтичного відділення було
відібрано 18 гарних, струнких,
наче берізки, медсестричок
для створення гарного на-
строю і душевного стану інва-
лідів.
Мені зі старшою медичною
сестрою Світланою Георгіїв-
ною Топчій довелося подола-
ти складний шлях у виховані
молодих спеціалістів, яких
ми навчали усьому: прийому
та передачі зміни, методам
невідкладної допомоги, вну-
трішньовенним інфузіям, ко-
ректному ставленню до склад-
них пацієнтів, серед яких були
і ті, які втратили кінцівки.
Навчання молодих спеці-
алістів відпрацьовували на
фантомі, який привозили з
медичного училища: закри-
тий масаж серця, штучне ди-
хання, інкубація трахеї, де-
фібриляція, методику зняття
ЕКГ.
Терапевтичне відділення
на 60 ліжок було забезпечене
усією необхідною апаратурою.
У перший рік роботи у ніч-
ний час не було передбачено
чергових лікарів і мені дуже
часто доводилося за викли-
ком чергової медсестри вночі
прибігати до відділення, щоб
надати лікарську невідкладну
допомогу. До госпіталю, а по-
тім додому у нічний час мене
завжди супроводжувала моя
вірна собака Декс.
Наступного року головному
лікареві таки вдалося внести
зміни до штатного розпису –
ставку чергового лікаря і пра-
цювати стало легше.
Не увесь медичний персо-
нал вмів належне обслугову-
вати ветеранів війни, деяких
довелося перевести в інші ме-
дичні заклади міста, дехто пі-
зніше перейшов працювати до
приватних клінік та фармако-
логічних закладів.
Ті працівники, які залиши-
лися працювати у госпіталі,
відповідально і чітко викону-
вали свої обов’язки і стали ви-
сококваліфікованими спеціа-
лістами: лікар-невропатолог
Свириденко В. П., медсестри
Топчій С. Г., Мельник І.В., По-
номаренко С. М., Андрєєва О. І.
За минулі роки у госпіталі
змінилося 4 головних лікаря.
Вже більше 10 років госпіта-
лем керує Микола Микола-
йович Литвиненко – людина
надзвичайно талановита, яка
вкладає душу в усі сфери ро-
боти госпіталю: підборі ка-
СПОГАДИ ЛІКАРЯ
Людмила ЛОБАНОВСЬКА,
«Заслужений лікар України»

13
Наталія Борисівна
Варшавер приступила до
роботи у терапевтично-
му відділенні госпіталю
1 січня 2017 року. Вона
наймолодший за ста-
жем роботи у госпіталі
лікар-терапевт. Для ре-
дакції і для читачів на-
шої газети надзвичайно
цікавим є погляд нового
співробітника на роботу
закладу.
Коли опиняєшся всереди-
ні гармонійно працюючого
механізму, одразу ж виникає
бажання стати його частиною.
Спочатку пильно придивля-
єшся до усіх його складових,
потім вивчаєш його устрій,
а згодом намагаєшся стати
частиною цього механізму.
Саме таким гармонійно пра-
цюючим механізмом для
мене є Госпіталь для ветеранів
війни.
Успіх роботи завжди зале-
жить від людей, які причетні
до неї. Не хочу когось обра-
зити, але навряд чи в якомусь
медичному закладі ви можете
зустріти таку кількість щирих,
доброзичливих людей, як у
госпіталі.
Коли я вперше опинилась
у госпіталі (це був робочий
момент), мене вразила тепла
атмосфера, що тут панує. Зда-
ється, що люди, які тут є, чи
то пацієнти, чи працівники,
забули всі негаразди, що їх
хвилюють і знаходяться у не-
великому світі, де панує лише
позитив.
Тому, коли я влаштувалась
на роботу до госпіталю, мені
було приємно відчувати себе
частинкою цього світу. Але,
щоб механізм працював без-
доганно, треба слідкувати за
його технічною справністю.
До людських лагідних рук, ро-
зумних голів я б додала сучас-
ну техніку.
На жаль, у наш надзви-
чайно складний час технічне
оновлювання медичного за-
кладу практично неможливе.
Тому сподіваємось, що на-
стане час, коли ми з гордістю
будемо відзначати, що й у нас
працюють не лише найкращі
люди, а й сучасне
новітнє медич-
не обладнання.
Наталія ВАРШАВЕР,
лікар-терапевт
дрів, лікуванні, харчуванні,
благоустрою, забезпеченні ін-
вентарем і засобами догляду
за хворими. Він з-року-в-рік
плідно співпрацює з Благо-
дійними фондами Німеччини,
США.
Наш головний лікар не
лише талановитий керівник, а
й кваліфікований лікар-прак-
тик, який завжди готовий під-
ставити плече молодим спеці-
алістам в тяжку хвилину. Він
постійно впроваджує нові ме-
тодики і технології в лікуванні
пацієнтів.
З нашим головним лікарем
легко працювати всім співро-
бітникам.
За час існування госпіталю
пішли з життя інваліди Вели-
кої Вітчизняної війни. Зараз
ми обслуговуємо дещо інший
контингент: учасників бойо-
вих дій Великої Вітчизняної
війни, учасників бойових дій з
АТО, родини загиблих воїнів,
інвалідів - дітей війни. Зміни-
лася і назва «госпіталь для ве-
теранів війни».
У 2016 році відкрито Центр
реабілітації воїнів, які прибу-
ли із зони АТО. Центр укомп-
лектований психологами,
психіатром, реабілітологом,
масажистами, інструктора-
ми з ЛФК. Координує робо-
ту Центру військовий лікар
Олександр Іванович Ошурко,
начмед.
Для сімейних воїнів органі-
зований денний стаціонар на
15 осіб. Його обслуговує Воло-
димир Андрійович Салашний
– лікар-терапевт.
За останні 10 років при-
йшла працювати нова зміна
лікарів і середнього медично-
го персоналу.
Ми, спеціалісти з великим
стажем роботи передаємо свої
знання молоді для того, щоб
вони вміли повноцінно від-
новлювати порушені функції у
ветеранів війни, повертати їм
працездатність.
Щороку у госпіталі пролі-
ковуються більше 3 тисяч па-
цієнтів, постійно впроваджу-
ються новітні методики реабі-
літації хворих, поранених, які
допомагають більшості з них
відновити працездатність.
СПОГАДИ ЛІКАРЯ
СПОДІВАННЯ ЛІКАРЯ

Турбота №102

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to Турбота №102

Similar to Турбота №102 (20)

Турбота №102