2. Володимир Черепков
український поет, публіцист.
Народився 08.04.1947 р.
у місті Артемівськ – Бахмут.
Народний депутат України
ІІ-ІІІ скликань.
Член національної спілки
письменників України.
Почесний громадянин
міста Бахмута.
3. Про найбільшу і найстрашнішу війну в історії
людства написана величезна кількість книг, вивчено
сотні тисяч документів, детально описано й
проаналізовано безліч подій і фактів. З огляду на це
в процесі дослідження подій Другої світової війни
головним предметом уваги стають ключові історичні
події, а повсякденне життя простих людей -
безіменних учасників історичного дійства, які не
завжди творять історію, але саме вони найбільше
відчувають на собі руйнівну силу її колеса.
У своїй книзі “Эхо войны” Володимир Черепков
на прикладі свого рідного міста Артемівськ – Бахмут
показує, як протягом 22 місяців німецької окупації
боролись,жили, виживали, гинули
наші співвітчизники.
4. Книга видана
Українським агентством інформації та друку “ Рада ”
м. Київ - 2015 рік.
Має три розділи:
І. На межі життя.
ІІ. Так хочеться жити.
ІІІ. Життя продовжується.
Використовуючи архівні та музейні
документи, літературу, періодичні
видання, спогади учасників тих
страшних подій, автор додав невідомі
та маловідомі факти про людей, які
в умовах окупації не тільки жили,
чекаючи дня визволення, але й
знаходили в собі сили та мужність
протистояти ворогу.
5. Тимчасова окупація міста Артемівська німецько – фашистськими
загарбниками продовжувалась 22 місяці,
з 31 жовтня 1941 року по 5 вересня 1943 року.
На початок окупації міста чисельність населення складала 55,2 тис.
Визволителів міста зустрічали 25 тисяч артемівців.
Під час окупації в місті загинуло понад 14 тисяч.
На фронтах війни загинуло та пропало безвісти понад 10 тисяч
мешканців міста та району.
Життя населення під німецькою окупацією було сповнене
тривог і небезпеки. Німецькі солдати й офіцери відразу після
вступу до Артемівська вдиралися до будинків громадян,
вчиняли обшуки й відбирали в населення майно.
Під загрозою смерті суворо заборонялось порушення
комендантської години й режиму пересування по місту
та його околицях.
І. На межі життя
6. Повсякденним явищем стали страти мирних
громадян. На початку січня
1942 року на центральному майдані міста були
страчені десять заручників, нібито за підпал
міського театру. Вважається, що пожежу в театрі
вчинили самі окупанти через необережність під
час святкування Різдва та Нового року.
Одним з наймасштабніших злочинів окупантів в
Артемівську (Бахмуті) стала масова страта євреїв у
січні 1942 року. За наказом коменданта міста Цобеля
у штольні №46 було розстріляно за даними
Надзвичайної державної комісії
близько 3000 осіб.
На території військового містечка окупанти влаштували
так званий “лазарет”, насправді концтабір, де радянські
військовополонені масово гинули від голоду й хвороб.
Неподалік від табору в 25 могилах були поховані
понад 3000 загиблих.
7. ІІ. Так хочеться жити
Під час вимушеного відходу Червоної Армії з території Донбасу,
у містах перед окупацією вже існували розгалужені підпільні
організації. В Артемівську було організовано підпільний міськком
партії на чолі з Жоровим М.М. Вони підтримували постійний зв’язок
з частинами Червоної Армії, вели розвідувальну роботу,
переправляли за лінію фронту військових, які втекли
з ворожого полону.
“У кінці 1942 року секретаря
підпільного міськкому партії
Жорова М.М. арештували
і розстріляли гестапівці.
Доля інших учасників підпільної
організації невідома ”.
( з документів обласного держархіву )
Маючи доступ до закритих
архівів, автор у своїй книзі
вперше публікує таємні списки
підпільників, які були залишені
у місті для боротьби з
окупантами. Таким чином, ми
отримали можливість відкрити
ще одну невідому сторінку
героїчної боротьби наших
земляків.
8. Керівники артемівського спротиву
Колпакова
Олександра Афанасіївна –
очолювала підпільну
організацію міста
Чаплін Іван Григорович –
командир
партизанського загону
Жоров Микола Михайлович –
секретар підпільного
міськкому партії
9. До липня 1942 року партизанський загін
І.Г. Чапліна діяв у складі 37 армії
генерала Лопатіна. Його бійці за
відвагу та сміливість були нагороджені
бойовими орденами та медалями. А
саме – було відбито у німців і виведено
з оточення штаб дивізії на чолі з генерал-
майором Захаровим (37 армія),
розгромили штаб німецького артполку.
“ Партизанський загін Чапліна І.Г.
з жовтня 1941 р. по 10 серпня 1942 р.
провів 30 бойових операцій, під час яких
знищено близько
1000 німецьких солдат та офіцерів,
добуті трофеї: 2 протитанкові гармати,
7 полкових мінометів ”
( звіт “ Про роботу партійного підпілля та
партизанської боротьби в тилу ворога…”
від 10.08.1945 року – протокол № 103/6).
“ Партизанська війна стала
справжнім лихом - вона
надзвичайно впливала
на моральний дух
німецьких солдат ”.
(Генерал Гудеріан)
Артемівський партизанський загін І.Г.Чапліна
10. У надзвичайно складних умовах діяв артемівський
партизанський загін. Після відступу частин Червоної Армії він
залишився без баз продовольства та боєприпасів. На той час він
налічував 59 бійців. Щоб врятувати їм життя, командир прийняв
рішення розбити загін на 6 груп.
Фашистське командування назначило “ премію ” за голову
І.Г.Чапліна 25 тисяч німецьких марок , корову і землю.
Трагічна доля спіткала бійців і не всім
вдалося вижити - одні загинули у
бою, інших, у тому числі і Чапліна І.Г.,
зрадили свої ж земляки
або родичі.
8 вересня 1942 року 17 партизанів на
чолі зі своїм героїчним командиром
було розстріляно.
11. Артемівська підпільна організація під
керівництвом Колпакової О.А.
Підпільна організація була розділена на групи:
- диверсійна;
- агітаційна.
У червні 1943 група налічувала 90 чоловік.
Діяльність підпільної групи Колпакової О.А. :
- розповсюджували листівки “Радінформбюро”;
- виготовляли документи ув'язненим радянським солдатам, рятували їх
з полону, збирали продукти та одяг ув'язненим;
- врятували з госпіталю Героя Радянського Союзу льотчика Єрошенка і
танкіста, яких мали розстріляти;
- влаштовували аварії санітарних та військових поїздів;
- спалили німецький транспортний літак;
- попереджали мешканців про облави, зривали відправку дівчат в
Німеччину;
12. 1950 рік
В Києві 20 тис. тиражем вийшов
роман Івана Ле “ Південний захід ”.
У ньому автор розповів про
діяльність артемівської підпільної
організації в роки німецької
окупації.
Внаслідок проникнення в підпільну організацію провокатора,
20 червня 1943 року, за наказом начальника жандармерії
Цехендорфа, Колпакову О.А. разом з 47 підпільниками було
арештовано. Після жорстоких допитів 6 липня їх розстріляли.
Цілком таємно
“ По доносу Бутенка М.Н. у червні 1943 року було арештовано
керівника Артемівської підпільної організації Колпакову О.А. та
згодом розстріляно німцями ” .
( з матеріалів відділу кадрів
судово – прокурорських органів,
НКВД, НГБ. 1945 р.)
13. Підпільна піонерська організація
“ Карівський союз піонерів ”
На території Донецької області активно діяла тільки одна
піонерська підпільна організація – Покровська!
12 юних сміливих піонерів створили патріотичну групу і
назвали її “ Карівська спілка піонерів ”.
Очолював її Вася Носаков.
7 хлопців та 5 дівчат почали безстрашну боротьбу з ворогом.
Клятва піонерів карівців:
- буду виконувати завдання командира;
- буду берегти в тайні свою роботу в загоні;
- буду мстити підлому ворогу , який приніс нам
голод та смерть;
14. Організація діяла
з 15 травня 1942 року до вересня 1943 року,
завдяки обережності та конспірації всі
піонери залишились живими і зустріли
визволення Червоної Армії.
Діяльність підпільної піонерської організації:
- писали та розповсюджували антифашистські листівки;
- підтримували зв’язок з партизанами,
-виконували їх доручення;
- проводили диверсійні роботи ( пошкодили польовий
кабель, який з'єднував німецькі військові частини);
- переховували молодих дівчат, рятуючи їх від
німецької неволі;
- допомагали полоненим червоноармійцям.
16. ІІІ. Життя продовжується
5 вересня 1943 року 266 стрілецька
дивізія у взаємодії
з 259 дивізією звільнили місто
від німецьких окупантів.
Визволителів зустрічали щасливі
мешканці напівзруйнованого
Артемівська.
Готель вул. Радянська
Крамниці пл. Воровського Авторемонтний завод
17. Злочинам немає забуття
Майор фон Цобель – комендант міста Артемівська -
за матеріалами державного архіву СБУ документи стосовно
Цобеля відсутні.
Главня Ф.Й. – бургомістр міста Артемівська –
за матеріалами державного архіву СБУ вироком Військового
Трибуналу військ НКВС засуджений до вищої міри покарання -
розстрілу. 19.02.1946 року вирок виконано.
Автор, спираючись на широке коло відомих джерел та
матеріалів, а також до цього часу не опублікованих
архівних матеріалів з грифом “цілком таємно”, надає
повну картину тих трагічних подій, які відбувалися в
нашому місті під час Другої світової війни.
18. Презентація книги
В.Черепкова “ Эхо войны ” в шкільній бібліотеці
Минуле вчить сьогодення
не повторювати помилок
у майбутньому.
Л. Леонов
19. Перегорнули останню сторінку, почули відгомін далеких
боїв, замислилися, віддаючи шану тим, хто у найтрагічніші
дні для нашого народу відстоював найсвятіше для кожної
людини – ЖИТТЯ і МИР.
Ми, дорослі, маємо надію, що ці сторінки історії
небайдужі нашим дітям, нехай подвиги захисників будуть
для них найвищим мірилом людського сумління,
відповідальності за долю Вітчизни,
за її сучасне і майбутнє.
ХХІ століття. І знову дивляться на нас очі війни,
в яких страх, смерть, кров. Мине час і ми будемо
досліджувати цей період нашої історії і пишатися
тими, хто не втратив найголовнішого –
бути ЛЮДИНОЮ!
