УЧНІВСЬКА РОБОТА

1. Порівняльна характеристика
головного героя в сучасному
українському та зарубіжному фентезі
м.Іллічівськ
Автор:
Кузнєцов Андрій,
учень 8-Б класу Іллічівської
ЗОШ № 4
Керівник: Т.А.Шинкаренко

2. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
2
Зміст роботи
1. Вступ 3
2. Літературний геройу фантастичних творах 5
3. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі 7
3.1. Головнийгерой сучасної українськоїфантастики 8
3.1.1. Проблема «російськомовності» в українській літературі 8
3.1.2. Історія українськогофентезі 12
3.1.3. Фантастичний герой у сучасномуукраїнськомуфентезі 16
3.2. Фантастичний кіногерой, геройзарубіжного фентезі 20
4. Висновок 23
5. Списоквикористаної літератури 24
6. Додатки 25

3. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
3
1.Вступ
Актуальність роботи.
Аналізуючи фантастичну літературу, критика не звикла сприймати її образи
як щось серйозне. Персонажі фантастики найчастіше вважалися художньо
блідими, неживими через специфіку жанру. Серйозне літературознавство,
розглядаючи дане явище в прозі як безперспективне, взагалі не бачило тут
проблем, що заслуговують уваги. На жаль, популярність сучасних
фантастичних кіногероїв серед молоді тільки підтверджує цю точку зору. І ще
більше шкода, що достойні фантастичні твори українських письменників
знаходяться поза уваги молоді через недостаток інформації або з інших
причин. Проблема взірця завжди актуальна. В нашій роботі ми пропонуємо
аналіз головних героїв творів такого популярного серед учнівства жанру, як
фентезі .
У публіцистиці неодноразово порушувалось питання поверховості головних
героїв фантастичних творів, але глибокого аналізу вказаної проблеми в
науковій літературі не простежується. З огляду на це, метою нашого
дослідження є порівняльний аналіз образів- героїв українськогота зарубіжного
фентезі.
Поставлена мета передбачає розв`язання наступних завдань:
1. Розглянутитеоретичні засадий особливості аналізу фантастичного
героя.
2. Простежити розвиток українського фентезі.
3. Розглянутипроблему«російськомовності» української фантастики.
4. На прикладі творів українського та зарубіжного фентезі порівняти
становлення і розвиток головних героїв.
Методи дослідження. Як основний у роботі використано описовий
дескриптивний метод, що включає в себе виявлення й опис специфічної
особливості явища, систематизацію відповідного матеріалу.
Основні джерела для написання роботи: твори українських фантастів Сергія
та Марини Дяченків, Г.Л.Олді, А. Валентинова тощо, публіцистичні статті,
«Літфорум»
Структура дослідження
Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку
використаних джерел та додатків, в які вміщено результати анкетування учнів
міста, Інтернет - опитування, уривки з обговорення на «Літфорумі» , список
творів С.та М.Дяченків.
У вступі обґрунтовано актуальність, сформульованомету, визначено

4. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
4
завдання, обрано методи.
У І розділі розглянуто теоретичні засади й особливості аналізу
фантастичного героя.
У ІІ розділі простежено розвиток українського фентезі та проблему
«російськомовності» української фантастики.
У ІІІ розділі подано порівняння становлення тат розвитку головного
героя української та зарубіжної фантастики.

5. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
5
2. Літературний герой у фантастичних творах
«Я майже переконаний, що в інших світах існують інші форми життя і
розуму. Але на Землі живе людина, вічний герой роману, у тому числі і
фантастичного. Адже мета науково-фантастичного роману – не дослідження
космосу або мікрокосму (для цього існує наука), а пошуки свіжої точки зору на
сучасність» [1]. Так писав в кінці шістдесятих років відомий письменник-
фантаст Геннадій Гір. Тенденція антропоцентризму була стихійно підхоплена і
піднята на вищий рівень у фантастиці. Тобто, як і в реалістичній літературі,
найголовніше місце тут стала посідати людина.
Щоб знайти необхідний літературознавчий підхід до проблеми героя у
фантастичній літературі, потрібно чітко виділити, що же таке персонаж
фантастичного твору і яким він може бути. Нам треба визначити типологію
даного героя. О.Мельников вважає, що першим і важливішим пунктом у
такому визначенні «вбачається градація образних систем самоцінної й умовної
фантастики» [7].
У першому випадку це найчастіше суто функціональний персонаж. Учений-
схема, що має значення для читача в першу чергу як генератор наукової думки,
така собі жива лабораторія. Всі персонажі наукової фантастики виступають в
ролі "обслуговуючогоперсоналу" наукового дива. Але це зовсім не означає, що
всі характери, виведені автором в подібному творі, не представляють для нас
ніякого інтересу взагалі через свою штучність. Одноплановість персонажів
самоцінної фантастики обумовлена метою письменника - показати людину
науки в роботі. Тобто шлях людської думкидо відкриття, перспективи, які воно
з собоюнесе, і вплив на суспільство. І головна дійова особа на всіх цих етапах –
учений. Прорив в незвідане на всіх напрямках науки - ось основне в таких
творах. Коли ж персонаж концентрує увагу на собі в збиток пригоді наукової
думки, така фантастика відразу перестає бути самоцінною. І виявляється
найголовніша функція всієї літератури - людинознавство. В статті «Від героя
«безгеройного» жанру до повноцінного образу О.Мельников визначає такі
види винятковості героїв фантастичних творів[7]:
« а) абсолют суми позитивних або, навпаки, негативних особистих якостей
Функція подібного героя звичайно - позитивний або негативний приклад;
б) власне фантастичність, нереальність персонажа в реальній дійсності
(прибулець, робот, будь-які персоніфіковані предмети, явища, категорії).
Функції даного героя - символіка, алегорія.
І нарешті, герою фантастики зовсім не обов'язково бути істотою
винятковою. Він може бути звичайною, нічим не примітною, середньою
людиною, що зіткнулася за примхливим планом автора з дивовижним. І це

6. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
6
третій тип персонажа фантастичних книг. Тут головне - метаморфоза, яка
відбувається з персонажем в результаті контакту з неймовірним, духовне
зростання або падіння героя».
Очевидно, фантастів, що впритул наближаються до питань людинознавства,
займає перспектива подальшої психологічної і соціальної еволюції окремого
індивідуума і людства в цілому. Як колись соціалісти-утопісти, вони не
втомлюються представляти читачу всі нові і нові грані пристрою майбутнього
миру. Але перевага віддається не зображенню глобальних соціальних моделей,
а дійовим особам, образу.
Уважний аналіз будь-якої зміни в психосфері персонажа продиктований
соціальним запитом на даному етапі до сучасної белетристики і культури
взагалі. Запит цей викликаний побоюваннями перед певними чинниками,
непрямим чином сприяючими уніфікації особи: швидкоплинністю життя,
урбанізацією, машинізацією, комп’ютеризацією й іншими побічними явищами
науково-технічного прогресу. Тенденція ж до індивідуалізації героїв сучасної
фантастичної прози - дієвий засіб боротьби з уніфікацією і стандартизацією
образної системи в літературі.
У відомому значенні у персонажів фантастичної прозиє деякі переваги перед
героями реалістичної літератури. Тут можна привести економію художньо-
образотворчих засобів в описі людських якостей дійових осіб, завдяки
символіко-міфологічній шифровці яскравішу подачу героя при штучному
відсуненні побутового фону, контрастне розкриття характерів людей в,
здавалося б, неймовірних, критичних ситуаціях і аргументування можливості
самих цих ситуацій.

7. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
7
3. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному
українському та зарубіжному фентезі
Здійснити порівняльний аналіз характерних особливостей головного героя
в творах сучасному українському та зарубіжному фентезі ми вирішили на
прикладах конкретних творів, найпопулярніших серед мешканців міста
Іллічівська, представників різних вікових груп, які повинні були назвати
улюбленого фантастичного літературного й кіногероя. [додаток № 1]. Під час
опитування ми зіткнулись із наступними проблемами:
 більшість з представників сучасної молоді не розуміє поняття «фентезі»,
відносячи до творів цього жанру твори класичної наукової фантастики.
 80% опитуваних не могли пригадатитворів сучасної української фантастики,
деякі навіть виявляли сумніви щодо її існування.
Найлегшим, зрозуміло, виявилось питання про улюбленого фантастичного
кіногероя. Утруднень щодо його визначення не виникло в жодного з
опитуваних, до якої б вікової групи вони не належали. Героєм-переможцем став
Гаррі Джеймс Поттер, а серед сучасних українських фантастів більш відомі
подружжя Дяченків.

8. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
8
3.1. Головний герой сучасної української фантастики
Абсолютна впевненість більшості опитуваних в тому, що сучасного
українського фентезі не існує, а також те, що твори сучасних письменників-
фантастів видаються здебільшого російською мовою, примусило нас задатися
питанням: «чи можна вважати таку літературу українською?»
3.1.1. Проблема «російськомовності» в українській літературі.
О! Тобто українськафантастика існує?
Цікавенько, а чи видається?
Львів. Форум Рідного Міста
Наприкінці квітня на відкритому форумі російської фантастики,
організованому часописом «Если», Гран-прі отримав український
письменницький дует Марини та Сергія Дяченкiв. Їх роман «Страта»,
опублікований у Москві видавництвом «АСТ», отримав найбільшу кількість
позитивних відгуків. Читачі самі називають своїх лідерів, незалежно від того, в
якому видавництві або часописі було опубліковано книги . Серед претендентів
на нагороду були й інші українські письменники: Андрій Валентинов і Генрі
Лайон Олді з Харкова. Переможцям було запропоновано нові контракти на
видання їхніх книг, у тому числі й зібрання романів, яких Сергій і Марина
Дяченки написали вже понад десять.
Питання про те, чи є російськомовна література, що створюється в Україні,
українськоюлітературою, постає дуже часто. Михайло Назаренко в своїй статті
«Маємо те... А що маємо?» [9] пише: «Проблема перед нами стоїть не
ідеологічна, а методологічна: за яким критерієм ми визначаємо національну
приналежність письменника — мовним чи географічним? І чому ми обираємо
саме цей, а не інший? Якщо вважати головним фактором мову, ніяких
складнощів немає. Такий погляд є чи не найпоширенішим і в Україні, і
в Росії — зрозуміло, чому.
Заперечення виникають одразу. Добре відомі випадки, коли велика
національна література творилася ненаціональною мовою — згадаймо хоча б
Ірландію. Обидва її нобелівські лауреати, Йейтс та Гіні, писали англійською.
80 років тому ірландці відхрещувались від Джойса, але хай-но хтось спробує
його відібрати в дублінців зараз! (Якщо ж не ходити так далеко — можна
згадати хоча б німецькомовні твори Кобилянської та російські повісті
Шевченка).
Застосування географічного критерію не допоможе з легкістю вирішити всі
питання. З одного боку: в Україні є певний (і досить значний) процент
російськомовного населення, — а заняття літературою ще ніхто не викреслював

9. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
9
зі списку громадянських прав. З іншого: якщо українськими письменниками є
ті, хто працював і працює на території нашої держави (в яких кордонах?), чи
слід зарахувати до українських надбань творчість Бруно Шульца (Дрогобич,
польська мова, єврейська тематика)? Я б одразу не відповів «так». В принципі,
чом би й ні, але — чи назвав би Шульц сам себе «українським письменником»?
Певна річ, що ні. Чи слід взагалі в такій делікатній справі брати до уваги
самовизначення письменника? Чи не призведе це до повного знищення будь-
яких раціональних критеріїв?»
На наш погляд, «географічний» підхід залишає більше питань, ніж
відповідей. Щоб з’ясуватинарешті для себе це питання ми звернулися до самих
письменників на «Літфорум». Через те, що це питання виявилось болючим для
самих письменників, відповіді ми отримали різні: «Ото дивина, та й годі... Мені
здається, що в основному не мовчать, а навпаки гучно кричать: "Української
фантастики не існує!.. », «Існують різні думки щодо Дяченків, але ж не можна
струсом повітря вбити талант. Як на мене, Дяченкі чудові представники
української російськомовної фантастики, яка тільки-но створюється і має поки
що дуже мало імен», «Питання дуже проблемне... Бо тут ми підходимо до
визначення, що ж таке українськафантастика і кого можна вважати українським
фантастом?! Бо Г.Л.Олді, М. і С.Дяченки, А.Валентинов, брати Авраменки,
навіть той-таки В.Аренєв пишуть російською та видаються насамперед у Росії -
таким чином, при всіх їхніх безперечних талантах, працюють вони насамперед
на сучасну російськуфантастику. Бо твір, написаний російськоюі перекладений
українською (при тому, що зберігається атнураж, конструкція речення та інші
суттєві деталі), і твір, написаний українською в оригіналі - це, як кажуть в
Одесі, "дві великі різниці". Відповідно, різними будуть і списки українських
фантастів.
Для зрозумілості ми поділяємо загал на дві течії:
1. Фантастика України (ФУ) - Авраменки, Аренєв, Валентинов, Дяченки,
Дубинянська, Олді та інші;
2. Українська фантастика (УФ) - Батурин, Верховський, Кацай, Левченко,
Литовченко, Радутний, Сокол, Черненко, Штилвелд.
Найкращим критерієм для з’ясування цього питання Назаренко вважає
тематику творів і відображення в них ментальності письменника: «В часи
Гоголя і Шевченка питання, над яким ми мудруємо, видалося б взагалі
позбавленим сенсу. Статус «Вечорів на хуторі» та «Кобзаря» в тодішній

10. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
10
літературній системі був майже однаковим: малоросійська гілка російського
письменства. «Чорна рада» — перший історичний роман, написаний
українською мовою, але ніяк не перший український історичний роман.
Існування текстів, дубльованих обома мовами (та ж «Чорна рада» чи «Сорок
літ» Костомарова) — явище дуже типове. Саме тематика творів та походження
авторів визначали обсяг «української літератури». Різниця лише в тому, що
російськомовнітексти призначались «на експорт», а україномовні — переважно
«для внутрішнього вжитку» (в іншому випадку вони супроводжувалися
словничками)».
«Не хочу образити прихильникiв етно-одягу, - пише Володимир Кренєв, -
але сам факт наявностi вишиванки на памперсах (у нашому випадку -
присутнiсть у творах сала, горiлки i сатири на Кучму) не робить їх кращими за
будь-якi iншi. Так само як i те, якою мовою написаний твiр.
Мовне питання - болюче i дiйсно принципове, i нiхто, гадаю, не
сперечатиметься, що в Українi потрiбна-таки фантастика, написана
українською. Але деякi автори чомусь вважають, що сам факт використання
ними української мови уже робить їхнi твори кращими за будь-якi iншi. От iз
цим, даруйте, погодитися не можу» [6].
Автор статті стверджує, що як не більшою, то кращою частиною вітчизняної
російськомовної літератури за останні роки є фантастика, хоч українське
фентезі відоме переважно в російській трансляції, а не в українських версіях.
У 2005 році російське видавництво «Эксмо» (Москва) видало книгу
«Пентакль» [10] - цикл із тридцяти оповідань українських письменників Генрі
Лайона Олді, Андрія Валентинова, Марини та Сергія Дяченків. У кінці книги
розміщено інтерв’ю з авторами, яким редакція задала серед багатьох інших і
таке питання: «Чому вітчизняні фантасти більш відомі в Росії, ніж в Україні?».
Відповідь була банальною: позиція більшості українських видавництв, які «на
гранти видають тільки те, що диктують «грантодавці». Мабуть, нiхто з не
заперечуватиме, що письменник тiльки тодi здатен творчо розвиватися, коли
його творивиходять друком. Власне, важливий не сам факт публiкацiї (хоча вiн,
безперечно, теж грає свою роль), важливий насамперед зворотнiй звязок
письменника iз читачем.
Дійсно, нам знадобилося багато часу, щоб знайти твори Дяченків
українською мовою. Вінницьке видавництво «Теза» опублікувало декілька
романів Дяченків, серед яких відома «Дика енергія. Лана.». Текстами ж
російською мовою заполонено й бібліотеки й прилавки магазинів. Тому
зрозумілим є питання редакції видавництва «Эксмо» про національну
самоідентифікацію фантастів. «Наскільки я знаю, ніхто з нас себе «російським

11. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
11
письменником не вважає» [10], - відповів Андрій Валентинов. Сергій Дяченко
додав: «Крім того, письменник по суті своїй належить до ноосфери —
інтелектуальної оболонки Землі, відкритої першим президентом Української
академії наук Вернадськім. Так ось там, в космічному прояві, важливий зміст
написаного, а не місце прописки. Частиною особистості кожної освіченої
людини на землі стала Біблія, стали Гомер, Шекспір, Сервантес, Бальзак,
Гете — чи багато хто з українців читав їх в оригіналі? Інша справа, що
письменник ніколи не увійде до цієї самої ноосфери, якщо не володітиме
пам'яттю дитинства, тим, як співається в пісні, «з чего начинается родина»...
Україна прекрасна і неповторна своєю природою, традиціями, менталітетом, і
це все так чи інакше є в книгах українських письменників, бо закладено ще з
пелюшок. І це, виявляється, цікаво і в Росії, інакше з чого б вони друкували
наші книги? А був би я поліглотом — із задоволенням читав би й іншими
мовами» [10].
Але все-таки ми погоджуємось із побоюванням М.Назаренка: «Боюся, що
«російський» та «український проекти» закінчаться водночас — перемогою
суржику. Я вже бачив це покоління — в дев’ятому класі середньої школи» [9].

12. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
12
3.1.2. Історія українського фентезі
Коли говорять про «напрям у фантастиці»,
мені уявляється такий собіспрут, що трясе
щупальцями-напрямами.
М.Дяченко
Може показатися, що історія української фантастики, як жанру,
надзвичайно коротка. Якщо напрям "Science Fiction" ("наукова фантастика") в
українській літературі з'явився вельми пізно, то коріння іншого популярного
жанру – "фентезі" ("Fantasy") – простежуються ще в середньовіччі. В цьому
випадку українська словесність стояла на могутньому фундаменті фольклору і
народної апокрифічної літератури. Письменникам-професіоналам залишалося
зробити лише крок, перенісши народні сюжети на папір.
Новий крок був зроблений в XVII столітті, в епоху панування літератури
бароко, вельми схильної до фантастичних сюжетів. Яскравим прикладом може
служити творчість митрополита Петра Могили, що залишив після себе цілий
цикл новел на фантастичні і містичні сюжети. Причому автор, в повній
відповідності із законами жанру, запевняє читача, що більшість описаних їм
подій відбувалася на його очах.
У так званих "козацьких літописах", що створювалися в другій половині
ХVII – початку XVIII ст. у великій кількості присутні вставні новели все на ті ж
сюжети. Хіба що забарвлення стає похмурішим – як правило, йдеться про
різного роду"зловісних мерців", що або запалювалюють церкву, то повстають з
колодязя. Як правило, ці історії не мають "хеппі енду", що дозволяє віднести їх
до раннього різновиду "хоррору".
Не дивно, що саме з фантастики почалася сучасна українська література, що
веде початок з 1798 року, коли в Петербурзі були видані перші пісні "Енеїди"
Івана Котляревського.
"Енеїда" – перший твір, написаний сучасною українською мовою,
традиційно вважається "бурлеском", "травестією" або "героїко-комічною
поемою". Всі ці визначення справедливі, проте до цього можна додати ще одне.
Перед нами, без сумніву, героїчна фентезі, достатньо складна і навіть вишукана
як по жанру, так і по виконанню.
Перш за все автор створюєсвій власний всесвіт, щедро перемішуючи реалії
гомерівського, античного і цілком сучасного йому світів. Разом з легендарною
Троєюі латинами в світі "Енеїди" чудово відчувають себе народи Європи кінця
ХVIII століття. Такі ж перемішані й артефакти – разом з мечами і списами в
ходу вогнепальна зброя, сучаснийодяг, їжаі, природно, випивка. Герої, як Еней
з товариші, так і їх супротивники, розмовляють українською й латинською

13. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
13
мовами. Більш того, задовго до Толкієна Котляревській використовував в
"Енеїді" цілих два штучно створених говори, правда не вигадані їм самим, а
взяті з тодішнього студентського лексикону.
Сюжет "Енеїди" включає всі необхідні складові фентезі: втручання
потойбічних сил, чаклунство і чаклуни (що висловлюються на жаргоні бурси),
подорож в пекло і, звичайно, численні битви, де славні герої щосили махають
мечами впереміш із стріляниною з гармат. Цікаво, що Котляревській проявив
чимале художнє чуття, не довівши розповідь до "хеппі енду". Фінал "Енеїди",
коли "хоч куди козак" Еней мстить за вбитого друга, можна поставити в
приклад багатьом сучасним авторам, що так і норовлять одружити головного
героя або насунути йому корону по самі вуха.
До середини ХIХ століття нова українська література набирає силу. Період
учнівства закінчується, нове покоління, покоління Куліша і Панаса Мирного, з
усією відповідальністю береться за найсерйозніші і актуальніші для свого часу
теми. І... фантастика зникає. Наступає більш ніж півстолітня пауза. При всьому
різноманітті жанрів і сюжетів в українській літературі другої половини ХIХ–
засадиХХ століть неможливо знайти жодного твору, який навіть умовно можна
віднести до цього жанру.
Причини цього явища неоднозначні. Український читач зовсім не втратив
інтерес до фантастики, навпроти. Достатньо помітити, що першим
перекладачем творів Жюля Вірна українська письменниця Мазко Вовчок.
Фантастику переводили, читали, але чужу, не свою. Звичайно, зіграло свою
роль завершення періоду романтизму. Патріархальні відьми і утоплениці більш
не цікавили освіченого читача. Разом з тим епоха "технічної" фантастики,
яскравим представником якої був той же Жюль Верн, для селянської України
ще не наступила. Цікаво, що ситуація в російській літературі була вельми
схожою. Але російські письменники в цей період віддавали дань ще одному
напряму – соціальній фантастиці (достатньо пригадати Грігоровіча і Булгаріна).
Українські ж автори вважали за краще вирішувати соціальні проблеми на
конкретному матеріалі, не виходячи за рамки реалізму, що запанував в
літературі. І ця тенденція зберігалася впродовж майже семи десятиліть.
Знадобилася корінна ломка всього -- суспільного пристрою, звичного побуту,
ментальності, щоб українськіписьменникиповернулися до фантастики, але вже
до фантастики абсолютно іншої. По суті жанр народжувався наново.
Власна традиція була перервана, проте до цього часу світова фантастика
вже знала імена Герберта Уеллса, Артура Конан Дойля і Брема Стокера.
Покоління українських письменників 20-х років ХХ століття, прагнучих до
"літературної Європи", сповна використовувало вженаявний досвід. Флагманом

14. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
14
став найвідоміший український письменник того часу – Володимир
Винниченко.
У 1924 р. був опублікований великий роман Винниченка "Сонячна
машина", написаний на стику жанрів. Перед нами одночасно і наукова
фнтастика, і соціальна фантастика, що переносить читача в майбутнє, до
тоталітарної Європи кінця ХХ століття. Олігархічному правлінню банкірів і
аристократів протистоїть криваве комуністичне підпілля. Пристрасті
розжарюються, але раптово якийсь дивак-винахідник виявляє миру машину, що
дозволяє кожній людині прогодувати себе власною працею. Основи економіки
підірвані, наступає повний хаос...
На жаль, реальна історія тільки в другій половині 50-х років дала
можливість українським письменникам вдихнути "ковтоксвободи". Фантастика
знов ожила. Відновив роботу Владко, що видав ряд нових романів і повістей
("Фіолетова загибель", "Сивий капітан", "Позичений час"). На жаль, особливих
авторів-талантів помічено не було. Не радували і сюжети. В основному
переспівувалися подвиги космонавтів, що залишають з носом заокеанських
колег, і, природно, досягнення славних радянських учених, що скоюють чудо-
відкриття, до яких вже тягнуться загребущі руки "клятих американських
шпигунiв". Якщо і було що українського в цих творах, то хіба що прізвища
персонажів.
На цьому неяскравому фоні з кінця 50-х років все помітніше стало
проступати щось цікавіше. Покоління майбутніх українських "шестдесятників"
всерйоз захопилося давнім романтизмом, намагаючись по-новому осмислити
традиції Квітки й Гоголя. Найяскравіше цей напрям виявився в кінематографі
(достатньо пригадати цикл фільмів-фентезі кіностудії їм. Довженка, зокрема
"Зниклу грамоту"). Але і в літературі неоромантизм відобразився у ряді
помітних творів, зокрема в творчостіодного з найцікавіших письменників цього
часу – харків'янина Олександра Ільченко, що створив, мабуть, кращий
український роман-фентезі "Козацькому роду немає перекладу, або Козак
Мамай і Вогонь" (1958).
У 70-е і на початку 80-х років українська (вірніше, україномовна!)
фантастика практично мовчала. Показовою була не тільки відсутність цікавих і
оригінальних книг. Замовкли навіть перекладачі, хоча російська і світова
фантастика в колишні роки переводилася на Україні багато і регулярно. Тепер
же знадобилося цілих два десятиліття, щоб українською мовою були
перекладені твори Стругацьких. Але це трапилося вже в кінці 80-х, коли
наступила нова епоха.
Втім, і в 70-і – 80-і роки українські фантасти і перекладачі фантастики все
ж таки не вимерли, а продовжували жити, писати, переводити і навіть іноді

15. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
15
видаватися – хоча, здебільшого, на російською мовою.
Період так званої "Перебудови" (кінець 80-х -- початок 90-х г.г.)
ознаменувався появою ряду нових імен на небосхилі української фантастики. А
також бурхливим розквітом пріснопам'ятного ВТО МПФ (Всесоюзне творче
об'єднання молодих письменників-фантастів), яке чималу частину своєї
діяльності проводило на території України, видаючи тут свої збірки і
включаючи в їх склад твори українських фантастів.
У ті роки в збірках ВТО "Румби фантастики" друкувалися повісті і розповіді
Льва Вершиніна (Одеса), Наталі Гайдамаки, Людмили Козинець, Бориса
Штерна (все – Київ), Єлизавети Манової (Харків), Віталія Забірко (Донецьк) і
інших цікавих авторів.
На початку 90-х у Харкові була організована творча майстерня з дивною
назвою "Другий млинець", що зайнялася підготовкою і "проштовхуванням" на
ринок (тобто -- видавцям) книг фантастики. Ця програма була частково
реалізована. Ціною неймовірних зусиль, правдою і неправдою були "пробиті" і
вийшли в світ три збірки серії "Перехрестя" (елітарна фантастика): Що "живе
востаннє" (1992), "Сутінки миру" (1993) і "Книга Небуття" (1995). І якщо в
першому з них волею видавця ще присутні іноземці (переклади Каттнера і
Говарда) -- то інші вже були повністю складені з творів українських (а точніше -
- харківських) фантастів: Федора Чешко, Єлизавети Манової, Андрія Дашкова,
Андрія Печенежського, Григорія Панченка, Андрія Валентинова, вже
згадуваних Г. Л. Олді
Отже, поза сумнівом, що в даний час в українській фантастиці превалює
жанр "фентезі". Це видно хоча б по публікованих творах (сміємо завірити, що
серед творів поки що не опублікованих Fantasy також превалює). Правда,
істинні цінителі жанру все більше відмовляють в приналежності до нього таким
авторам, як Олді, Дашков або Валентінов, а зараз і подружжю Дяченко було
відмовлено в місці; але ми-то з вами знаємо правду!.. У останні декілька років
Україна порадувала прихильників цього жанру цілою плеядою нових імен.
Мабуть, сам поетичний склад української душі, плюс давні літературні традиції,
що йдуть ще від Миколи Васильовича і його попередників, штовхають
українських фантастів до написання творів саме в жанрі притчі, реальності, що
опоетизує -- що зовсім не робить цю реальність м'якої і пухнастої. Напевно є і
інші причини тому, що в Україні цей жанр розвивається найуспішніше -- але
факт залишається фактом: якщо в "фентезійних" ("Абсолютна магія", "Закляті
світи", "Російське Fantasy") і "змішаних" ("Нова російська фантастика", "Інші
світи", "Північ. XXI вік.") серіях книги українських фантастів або превалюють,
або, принаймні, присутні в значних кількостях, то в "науково-фантастичних"
серіях питома вага українців куди менше (Л. Вершинін і А. Бессонов в

16. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
16
"Абсолютній зброї", В. Васильев в "Зоряному лабіринті"...)
Поки ж, підводячи підсумок, вважаємо своїм обов'язком констатувати:
українська фантастика не тільки існує (всупереч затвердженням деяких
критиків і фенов), не тільки вижила (всупереч всім ідеологічним, а пізніше --
комерційним бар'єрам) -- але і розцвітає зараз буйним кольором! Зрозуміло, на
цій клумбі немало бур'янів і бур'ян (а де їх немає?) -- але хто візьметься зараз
відділити злаки від плевел?
3.1.3. Фантастичний герой у сучасному українському фентезі.
Тенденція ж до індивідуалізації героїв сучасної
фантастичної прози - дієвий засіб боротьбиз
уніфікацією і стандартизацією образної системив
літературі.
А.Мельников
Світ фентезі-- світ абсолютної свободи творчості. Стільки стежин - але
майже всі вони стоптані. Стільки слідів - але, на жаль, дуже часто «бачених»
звірів. У цьому світі є багато чого, але зникло головне: здивування.
Причина, напевно, у тому, що фентезі створює набагато міцніший сплав
змісту і антуражу, ніж наукова фантастика. Скільки разів в науковій
фантастиці був описаний Контакт? «Ліва рука Тьми» не відміняє «Марсіанські
хроніки», а «Пікнік на узбіччі» - «Соляріс». Але в жанрі фентезі кожна тема
існує тільки один раз; спалахнула і згасла, згинула в одноманітних варіаціях.
Шляхів всього чотири. Іноді - дуже рідко - письменник створює свою
міфологію. Це справа трудомістка і майже безнадійна - все одно відшукаються
аналоги. Інші звертаються до прославлених оповідей і міфів. Тема задана
спочатку, тепер залишилося її аранжувати, перестворювати, наповнити своїм
змістом. Треті спираються на цілі «блоки» міфологій, на традиції готичного
роману, магічного реалізму, літературної казки. І, нарешті, можна вийти за межі
жанру, перемішати його з науковою фантастикою, містикою - з чим завгодно.
Коли я беру в руки новий роман Дяченків, я ніколи не знаю, що мене чекає.
Зрозуміло, у цих письменників є свої улюблені способивести оповідання, певні
типи героїв, етична концепція, є стиль. Але світ, створений Дяченками,
багатоликий і різнорідний.
Подружжя письменників Дяченків на Всеєвропейському зібранні фантастів в
Шотландії нагородили титулом найкращих письменників в номінації «Вклад в
розвиток фантастики».

17. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
17
Літературознавці кажуть, що з творів Дяченків починає, нарешті, розвиватися
українська фантастика.
Твори подружжя пише спільно вже протягом десяти років. Сергій –
відповідає за композицію та психологію героїв. Марина – за стиль книги.
Творять у жанрі фентезі та фантастики. Письменники кажуть, що майбутні
сюжети часто приходять уві сні.
З якої букви розпочинати черговий витвір фантастики вирішує в Дяченків кіт
Дюшес. Письменники мають особливуприкмету: перед написанням нової книги
пускають Дюшеса на клавіатуру, аби той ступив на одну літеру. Подружжя
називають кота своїм співавтором. Він є в ілюстраціях багатьох книг і навіть
має посвідчення члена спілки письменників.
Друкуються Дяченки переважно у московських видавництвах, тому в Росії
більш популярні.
Нагородав Глазго – не перша премія подружжя Дяченків. За 16 романів,
60 повістей та оповідань письменники вже отримали десятки нагород. Їхні
книги переклали польською, болгарською, англійською та німецькою мовами.
Зараз же Дяченки працюють над черговим фантастичним романом та планують
написати сценарій до кінофільму.
Іноді Дяченко називають напрям, в якому вони працюють, «м-реалізмом».
Що таке "М", невідомо нікому. Ймовірно, «магічний», «мета-», «мега-» і, згідно
версії Сергія Дяченко, - «маринкин реалізм».
Твір «Відьмине століття» об'єднує різнорідні традиції в єдине і вельми
неординарне ціле. Дяченки відштовхувалися від повісті Михайла
Коцюбінського «Тіні забутих предків». Не випадково пролог до роману є ніби
розгорненим епіграфом - парафразою однієї з останніх сцен «Тіней».
Персонажі західноукраїнськоїміфології - відьми, нявки, чугайстри - перенесені
в сучасне європейське місто. Світ «Ведьминого століття» напівзнайомий-
напівчужий, пронизаний очікуванням апокаліпсису - напад відьми-матки, яку,
можливо, не владна зупинити навіть інквізиція. Дяченки блискуче виразили
первісне, міфологічне відчуття чужості надприродних сил людині, але не
обмежилися цим. Страхи і надії героїв «Ведьминого століття» - наші,
сьогоднішні. Світ іде до катастрофи, тому що влаштований закономірно і
логічно. Інквізитори, прагнучи по можливості залишатися гуманними,
викорінюють скверну; відьми протистоять всьому людському. Інквізитор, що
полюбив відьму, що відмовився знищити свого головного супротивника
ядерним ударом; відьма-матка, яка у момент торжества відмовилася від
відьомської суті - вони порушують цю закономірність. Світ ще не врятований -
і невідомо, чи буде врятований, - але Клавдій Старж, інквізитор, і Івга Лис,
відьма, зберегли свої душі, а це найважливіше. Доля всесвіту переплетена з

18. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
18
людською і здійснюється через неї.
«Ведьмине століття» — найемоційніший зі всіх романів Дяченків. Страшне
минуле Клавдія - спогадипро дівчину Дюнке, яку він сам мимовільно покликав
з того світу, і вона з'явилася до нього, став нав'ю. Страшне справжнє Івги, яка
не може ні стати на бік інквізиції, ні пройти ініціацію, безповоротно втративши
все людське. Неуявне майбутнє - те саме Ведьмине століття, яке починається
вже сьогодні. Безнадійна боротьба -не для знищення відьом, але за збереження
людини, або, вірніше, людського.
За твір «Печера» як за кращий твір містичної літератури Дяченки отримали
премію «Місячний меч». Це книга про насильство, любов, мистецтво, долю.
Про коріння насильства, що лежать в людській природі. Про мистецтво, яке
фіксує їх, виставляє напоказ і дає надію. Про любов, що протистоїть і
насильству, і боротьбіпротинього - боротьбі, яка неминуче обертається новим
насильством.. Письменники зображають дві країни — нормальних людей і
мутантів. У обох імпульси насильства і первісні інстинкти направлені зовні. У
«звичайному» світі кожен стає уві сні печерним звіром і випліскує тим самим
свої тваринні, агресивні імпульси; у ізоляті агресія направлена на світ дійсності
і ніхто не може відчувати себе в безпеці ні вдень, ні вночі. Читачу, вслід за
героями, належить усвідомити проблемуі зрозуміти, що однозначного рішення
вона не має. Томущо витоки насильства - в кожному. Сподіватися, що все зло,
всю злість і агресію можна передати своєму звіру і залишити в Печері -
наївно. Хлопчик Мітіка робить рідним і близьким гидоти в міру можливості.
Образливо поводиться Раман Ковіч. Фактично легалізують вбивства
представникиадміністрації - Тріглавца. Для Трітана, співкоординаторарозділу,
що Пізнає, очевидно: або Печера існуватиме вічно, або світ загине, бо людина
насильство стримати не може; вона може перенести його в реальність. Тобто
звір сильніший за людину і завжди буде сильнішим. Жоден з героїв заперечити
Трітану не може, тому що не був в країні мутантів і просто не може уявити
собі, що таке реальне насильство (поліцейський плаче, побачивши убиту
людину). Трітан жертвує собою ради порятунку Павли. Ковіч перемагає хижака
в собі. Навіть Мітіка виявляється здатний на якесь співчуття. Значить, світ
може уціліти; самостріли та ядерні бомби — не єдине, що можна протиставити
Печері і Тріглавцу. Країнамутантів — не пророцтво, а, швидше, попередження
про те, чим кінчаються благі наміри Добрих Докторів. Навіть творчість може
обернутися злом. І лише любов залишається єдиною відповіддю, єдиним
джерелом внутрішнього перетворення.
Більше року йшла робота письменників над «Армагед-Домом», їх
найскладнішою і неоднозначноюкнигою. Тисячуроків тому, приблизно в наші
дні, людство спіткала страшна катастрофа - Апокаліпсис, в просторіччі

19. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
19
«мрига», яка з тих пір повторюється кожні двадцять років. Єдиний порятунок
від метеоритних дощів, вивержень вулканів і чудовиськ з моря — таємничі
Ворота, в яких все живе перечікує Апокаліпсис; їх, мабуть, посилає та ж сила,
що і «мригу». Дяченки претворили кінець світу із жахливого пророцтва на
небезпечніший, але вже звичний атрибут життя (як СНІД, тероризм) та
вбудували цей атрибут у бюрократичну державну систему. Якщо в минулому
прерогативою людини з «верхівки» була причетність до годувальниці (спец-
дачі, можливість купувати кращі книги та дивитися фільми, недосяжні іншим),
то тапер цінністю номер один стало занесення в особливий список
Громадянської Оборони, що дає право потрапити в рятівні Ворота раніше за
інших. До речі, служба ГО у Дяченків виглядає поєднанням армії, поліції й
лише в останню чергу МНС. ГО загрозливо нависає над суспільством, й тоді
тактико-технічна підготовка до чергового Апокаліпсису дістає стадії
загальнодержавної параної.
Тисячу років тому закінчився технічний і соціальний прогрес. Тисячу років
над кожним висить загроза загибелі в кінці чергового циклу. «Апокаліпсис -
намордник, одягнутий на людство. Кільце, що не дає нам рости далі…»
Поведінка людини в світі, позбавленому орієнтирів — основна тема роману.
Якщо життя позбавлене значення і мети, людина створює їх сама по своєму
образу і подобі. Зрозуміти героїв роману (і перш за все головну героїню),
всупереч відомому афоризму, - не значить «пробачити». Але зрозуміти людину
необхідно. Роман підкреслено позбавлений єдиної сюжетної напруги — це
біографія, історія життя Лідки Сотової з дитинства до старості. Часом ледве не
натуралістичне психологічне «досьє». Героїня весь час міняє соціальні ролі,
кожна зміна долі для неї виявляється катастрофічною. Школярка - «кризовий
історик» - людина з свити Президента - вчителька - няня - учений… Зміна
масок, зміна пріоритетів. Самота і зради. Любов. Три пережиті апокаліпсиси.
Лідка міняється - і залишається колишньою, не зважаючи ні на що. Від
дівчинки-старшокласника до втомленої старої на березі моря - чи зберігається
людське "я" незмінним? Що спільного між Лідкою, яка боїться свого першого
апокаліпсису, і старою, яка знає, що його більше не буде? Спільне - життя, на
яке вони дивляться з різних сторін, одна - вдивляючись в майбутнє, інша -
згадуючи минуле. Апокаліпсис виявляється станом душі, який треба подолати
«зусиллям воскресіння».
Автори свідомо не розкривають єдину кримінальну тайну роману – хто ж
убив на самому початку депутата Зарудного, духовногобатькаЛіди Сотової, бо
до фіналу будь-яка відповідь на це питання стає неважливою, йде в тінь.
Замовники вбивства вмерли. Виконавці вмерли. А про боротьбу Зарудного з
привілеями (мається на увазі право опинитися в списку першочерговиків ГО)

20. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
20
забула навіть сама Лідія, щойно народила свою першу дитину. Саме право
гарантованого спасіння для сина Андрія стає ідеєю-фікс героїні. Й саме від
нього відмовляється її син на останніх сторінках роману, коли вогонь повинен,
здавалося б, змести всіх, хто залишився за воротами.
На наш погляд, найжорсткіший аналіз психології героя Дяченки зробили у
повісті «Шрам». Вони показали, як ненависть переходить в розуміння,
співчуття і любов. Не схожа ні в чому пара: гуард Егерт Солль, дуелянт,
донжуан - і Торія, жениха якої Егерт бездумно убив. Але наскільки складніший
для цих нещасних людей шлях назустріч один одному! Автори гранично
ускладнили шлях героя - і свій, зрозуміло, теж. Непросто показати, як
ламається характер безстрашної колись людини, яку таємничий Блукач покарав
закляттям боязкості. І удвічі непросто показати, як скоюється зворотне — як
людина, що стала ніким, знаходить гідність і мужність.
3.2. Фантастичний кіногерой, герой зарубіжного фентезі
Я ще ніколи не бачив свого молодшого
сина таким, як після прочитання
останньої книгипро ГарріПоттера
Іван Малкович (засновникпершого в Україні
приватного дитячого видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА")
«Книги і фільми про Гарі Поттера
можна порівняти з троянським конем,
на якому непомітно для багатьох людей
в їх душевний світ упроваджується
руйнівний мир окультизму».
ІєромонахЛонгін
«Я бачив, як відреагував на книжку, коли дочитав останню сторінку, мій
молодший син. Це було десь пів на дванадцяту ночі. Я зайшов до кімнати, він
лежав у ліжку. Така блаженна усмішка, щастя – ну, просто найвище у житті.
Але він дивився якось у себе, він мріяв про цю книжку», - писав І.Малкович.
Гаррі Джеймс Поттер — вигаданий персонаж і головнийгеройвідомої серії
романів англійської письменниці Джоан К. Ролінґ. Саме цей літературний
герой побив усі рекорди популярності, особливо серед дітей середнього
шкільного віку. Бажаючи з’ясувати причини такого фанатичного захоплення і
шукаючи необхідний матеріал, ми зустрілись із діаметрально протилежними
думками щодо цього персонажа. Українське суспільство ніби поділилося на дві
групи: прихильників Гаррі Поттера та ярих супротивників хлопчика-чарівника.

21. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
21
Майже 50% опитуваних на сайті http://www.hpclub.ru/votes/ на питання
«Чи шкода вам, що виходить остання, заключна книга з серії «Гаррі Поттер»?
дали таку відповідь: «Звичайно, мирослиз цими книгами, вони стали частиною
нашого життя». (Додаток № 3)
Олена Донченко, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник
Інституту соціальної та політичної психології АПН України пропонує таке
пояснення захоплення дітей Гаррі Поттером: «Кожна школа повинна мати
власну унікальну атмосферу, унікальне середовище, аби у це середовищеможна
було б приймати дітей. Ці середовища не повинні бути схожими на батьківські
чи вуличні. Може, саме тому українські діти, як і діти всього світу, так люблять
Гаррі Поттера –маленького хлопчика, що потрапив до школи чаклунства. У цій
школі з покоління в покоління не змінюється вбрання вчителів і учнів, вона
зберігає таємниці віків, вчить дітей жити поруч із справжньою небезпекою і
долати її. Ця школа вчить магії життя, вічним і незмінним цінностям, з якими
дитина може вступати в будь-яке соціальне сьогодення і перемагати. У цій
школі ніхто не вимагає складати 8+6 тільки одним способом, малювати півня
схожим тільки на того, який приніс в клас учитель, писати під кутом 35
градусів» [2].
На противагу Олені Донченко ієромонах Лонгін дуже занепокоєний
захопленням дітей цим героєм. «Поява «Гарі Поттера» викликала стурбованість
у батьків. Питання ставилися відразу категорично: що зробити, щоб діти не
дивилися і не читали про Гарі Поттера? Чим були стурбовані батьки? В першу
чергу масою сцен, які розбурхують уяву дитини і наповнюють її далеко не
здоровими образами: кров, черепи, сморід, отруйні рослини, павуки, черв'яки,
розлючені собаки, підозри, інтриги, змови, вбивства і т.п.» [5] Цікаво, що
малазійські вчені запевняють, що фільм про Гаррі є прихованою
пропагандою вживання наркотиків. На їх думку, в країні треба заборонити цей
фільм і, звичайно, книгу.
Стурбованість представників Церкви появою книг Роуллінг пояснюється
тим, що вони приводять до втрати духовного імунітету, сприяють поступовому
формуванню психології окультної свідомості.
Багатьма фантастами створені образи фантастичних героїв-особистостей.
Щоб дійсно бути гідною людиною, потрібна перш за все серйозна внутрішня
робота над собою: боротьба з лінню, егоїзмом, жадністю і т.п. В історіях про
Гарі Поттера все набагато простіше, тому що при виході з різних труднощів
переважає раціональний розрахунок, заснований на окультних знаннях. А
окультизм — це свого роду спроба підпорядкувати собі весь світ шляхом
здійснення різних механічних дій.
Ідея психологічного зросту Гаррі Поттера не простежується. У статті

22. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
22
«Гаррі Поттер та масове божевілля» Роджер Хайфілд[11] із сумом констатує:
«Безкінечна зміна режисерів привела до того, що в героя стався
фундаментальний стрибок «назад, до дитинства». Коли страшніше за
заступника директора з виховної роботи звіра немає, коли в героїв емоційний
діапазон зубочистки, і коли смерть хрещеного батька – тільки фрагмент
великого «погрому в станційному буфеті», тобто Міністерстві Магії». Але в тій
самій статті Хайфілд пише: «Таку популярність Гаррі Понтера було б
нерозумно не використати на благо суспільства.. Одним з побічних ефектів
поттеріани може стати… сплеск інтересу до науки й науково-популярній
літературі».
Отже, чи можна вважати образ ГарріПоттера взірцем для сучасної молоді?
«Взірець – це щось таке, чого ми прагнемо досягнути, подібно до того, як
пересічний американський школяр колись, на зорі молодої Америки, прагнув
дотягнутися до образів персонажів Дж. Лондона, а значно пізніше – іншого
взірця, що пропагувався вже Б. Франкліном, а ще пізніше, на початку 1960-х
років, – взірця-одинака, бунтівника проти загальновизнаних авторитетів.
Українським дітям сьогодні пропонуються образи Гаррі Потера, Тані Гротер і
Джеймса Бонда під машкарою всіляких людей-павуків на постійному телеканалі
„Fox Kids” і на решті всесвітніх каналів».
На захист Гаррі Потерра виступає Л.Мусіхіна:«У всьому світі, не дивлячись
на Конвенцію прав дитини, малеча залишається найбезправнішим прошарком.
Відомо, наприклад, що в Росії покарання за жорстоке поводження з тваринами
значно строгіше, ніж покарання за жорстоке поводження з дітьми, причому
довести факт дуже важко. Діти безсилі реально що-небудь змінити в реальності
й тому хочуть відчути в собі силу хоча б... Гаррі Поттера. З точки зору дитячої
психології пані Роулінг дуже правильно підійшла до формування образу
головного героя своєї епопеї. Він достатньо дорослий, щоб за ним хотілось
потягнутись, він має зовнішність типового "ботаніка", отже він простий і щирий
(а дітям, як і дорослим, вже так набридли персонажі з процентним
співвідношенням мозку та м'язів 0,005:100 відповідно), він живе в казковому
світі, а дітям так потрібна казка; він змушений був постійно боротись, але він
завжди перемагав. "Він теж був маленьким, його теж ображали, він теж був
сиротою, але став сильнішим за інших, подолав зло, а ще його життя цікаве і
повне пригод " – десь так приблизно думає маленький читач. Ви не хочете, щоб
ваша дитина захоплювалась Гаррі Поттером? А що ви можете запропонувати їй
навзамін? Може, треба дати їй відчути, що її люблять? Може, варто зробити її
життя насиченішим та яскравішим?» [8].

23. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
23
4.Висновок
У процесі дослідження ми дійшли таких висновків:.
Питання «Що ж таке українська фантастика і кого можна вважати
українським фантастом?!» є дуже проблемним. Бо твір, написаний російською і
перекладений українською (при тому, що зберігається атнураж, конструкція
речення та інші суттєві деталі), і твір, написаний українською в оригіналі – це
ріні речі. Відповідно, різними будуть і списки українських фантастів.
Для зрозумілості ми поділяємо загал на дві течії:
1. Фантастика України.
2. Українська фантастика.
Простеживши шляхи розвитку української фантастики, ми з’ясували, що її
початоксягає середньовіччя,вона стояла на могутньому фундаменті фольклору
і народної апокрифічної літератури. Письменникам-професіоналам залишалося
зробити лише крок, перенісши народні сюжети на папір. Переживши чимало
періодів занепаду, фантастика України набуває зараз обертів і здатності до
конкуренція ми із світовими творами цього жанру.
Як приклад фантастики України нами розглянуто твори фантастів Сергія
та Марини Дяченків, в яких простежено способи відтворення розвитку
особистостіголовногогероя, подано спробу глибокого психологічного аналізу
образів.
Аналіз образу Гаррі Понтера показав, що для світового суспільства він є
неоднозначним та дуже суперечливим. Проблему впливу цього фантастичного
героя на психологічне здоров’я сучасної молоді порушено на різних рівнях
суспільства. Порівнюючи цей образ з іншими головними героями
фантастичних творів, нами констатовано, що при виході з різних труднощів у
Гаррі переважає раціональний розрахунок, заснований на окультних знаннях. А
окультизм — це свого роду спроба підпорядкувати собі весь світ шляхом
здійснення різних механічних дій, коли як герої фантастики України, щоб бути
гідною людиною, перш за все здійснюють серйозну внутрішню роботу над
собою.

24. Порівняльна характеристика головного героя в сучасному українському
та зарубіжному фентезі
Кузнєцов А., Шинкаренко Т.А.
24
Список використаної літератури
1.Гор Г. Устареет ли человек? // Лит. Россия. 1967. - № 1
2.Донченко О. Насильство, заборонаі взірець як складовіпедагогічної
свідомості. -К, 2006
3. Дяченко М.и С. Армагед-дом. – М.,2006. – 160 с.
4. Дяченко М. и С. Эмма и Сфинкс. — М.: Эксмо-Пресс, 2002 (сер. «Нить
времен»). — С. 465–477
5. Иеромонах Лонгин. О ГарриПоттере, или Обоснованная обеспокоенность.
http://www.hpclub.ru/votes/
6. Кренєв В. Українськафантастика: втеча з памперсiв! – М., 2007
7. Мельников А. От героя «безгеройного»жанрак полноценному образу// Этюд
о взрослом гравилете. - Краснодар: Краснодарск. книжн. изд-во, 1990. - С. 165-
206.
8. Мусіхіна Л.. Кілька слів на захист Гаррі Поттера, К, 2006
9. Назаренко, Маємо те… А що маємо? Книжник-review. — 2002. — № 9.—
с.12.
10. Олди Г.Л., Валентинов А., Дяченко М., Дяченко С. Пентакль: Роман. – М.:
«Эксмо»,2005. – с. 619
11. Хайфилд Роджер «ГарриПоттер и наука». – М, 2007