3. У роботі представлений
великий матеріал про
використання «колірної»
лексики та її
комунікативний
потенціал
123 творів 11 авторів.
Для здійснення різнобічного
аналізу нами було обрано твори,
різні за жанровою
приналежністю (вірші, поеми,
оповідання, новели, романи),
авторів-представників
різних літературних
течій та періодів
розвитку літератури.
4. Цінність дослідження полягає в тому, що воно виявляє
функціональне, смислове та
стилістичне призначення даної
категорії слів, допомагає глибше
зрозуміти задум автора.
Метою нашої роботи є аналіз
використання назв кольорів у
творах українських письменників.
5. Поставлена мета передбачає розв`язання таких завдань:
1. Розглянути історико-культорологічні аспекти кольору,
з’ясувати особливості психофізичного впливу кольору на
людину.
2. Розглянути колористичну парадигму творів української
літератури. Порівняти семантику та функції кольорів у творах
різних жанрів, стилів, напрямків шляхом застосування різних
підходів:
лексико-семантичного;
граматичного;
порівняльного;
когнітивного.
3. Простежити смислову функцію та мету вживання
письменниками кольорів у назвах творів.
6. Об’єкт дослідження – твори В.Барки,
Є.Гуцала, І.Драча, П.Загребельного,
Л.Костенко, В.Симоненка, В.Стуса,
Лесі Українки, І.Франка, М.Хвильового,
Т.Шевченка
Предмет дослідження – кольороназви у
творах зазначених авторів.
7. Методи дослідження. Як основний у роботі
використано метод порівняльного аналізу
мовних і літературних явищ. Мета та
завдання роботи зумовили поєднання
порівняльного методу з елементами
інтертекстуального аналізу.
Основні джерела для
написання роботи: праці
Г.Яворської, П.Яньшина,
Internet-академія кольору,
статті з теорії перекладу,
літературознавчий словник-
довідник
8. Структура дослідження
Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків,
списку використаних джерел та додатків, в які вміщено словник
використаних рядків-носіїв кольороназв, матеріали літературного
форуму, словник ключових значень та символіки найбільш уживаних
кольорів.
У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовано мету,
визначено завдання, обрано методи.
У І розділі розглянуто історико-культорологічні аспекти кольору,
з’ясовано особливості психофізичного впливу кольору на людину.
У ІІ розділі подано аналіз колористичної парадигми творів
української літератури, представлено здійснене
порівняння семантики та функцій кольорів у творах
різних жанрів, стилів, напрямків.
У висновках узагальнено результати наведеного дослідження.
9. Колір не тільки надає важливу
інформацію про предмет, але й має
здатність викликати думки та почуття.
Психологічний аспект сприйняття
кольору пов`язаний з емоційним,
соціально-культурним та
естетичним.
Історико-культорологічні аспекти кольору.
Психофізичний вплив кольору на людину
10. Розуміння значення кольору та уміння встановити його культурні й
емоційні зв’язки мають величезне значення для
системного семантичного аналізу
художнього тексту, оскільки
колір і колірні поєднання
допомагають сприйняти
тональність тексту, його суть, а
також викликати потрібну реакцію.
Колористична парадигма творів української
літератури. Порівняння семантики та функцій
кольорів
у творах різних жанрів, стилів, напрямків
11. В рамках даного підходу ученими
звертається увага на процеси
розвитку семантичної структури
окремих кольорів, формування
додаткових до основного образних,
символічних значень у визначення
кольорів, становлення лексико-
семантичних груп колірних слів.
Лексико-семантичний підхід до кольоровизначення
Звичайно, величезна кількість
прикладів кольороназв, ужитих
авторами в прямому значенні.
Але найчастіше ця кольороназва
є складовою різних художніх
засобів, застосованих
письменниками
12. Т.Шевченко: «Як тую волю на роздоллі, Туманом сивим сповила»
(«Муза»). «І блідий місяць на ту пору Із хмари де-де виглядав, Неначе човен в
синім морі, То виринав, то потопав» («Причинна»); І.Франко: «Небо
італьське, блакитне, погідне Бачило бруд наш, пригноблення бідне» («Гей,
розіллялось ти, руськеє горе»), «Золоті зорі в небеснім морі Моргають серед
ночі, Та над всі зорі внизу і вгорі — Її чорнії очі» («Зелений явір, зелений
явір»); Є.Гуцало: «…щось безмовно розповiдали й дорозi, й деревам, i
чорному небу», «…а з молодого гудиння усмiшливо визирали жовтi квiточки»
(«Запах кропу») тощо.
13. Метафора:
В.Барка («…мабуть, без причини, тільки від чорного серця»).
Є.Гуцало («I як молоде зiтхання землi, як рожевий подих ранку»).
І.Драч («Щоб їй смуток золотили», «Пробивши вату, заряхтіли
радо, На сонці закипіли сині крила).
В.Симоненко («Ради тебе перли в душі сію», «Усміхнулася
жовта стерня», «Ніч, вітрами дурними освистана,
Свою чорну чадру підніма»).
Леся Українка («Крадуться хвилі, чорніє небо, нависли
чорні хмари»).
І.Франко («Білий килим забуття»)
Найуживаніші тропи, побудовані на переносному значенні слів,
побудовані на вживанні кольороназв:
15. Використання або новоутворення складних слів:
o В.Барка («Вигляд промовця, замість рудасто-
зеленкавого, чомусь примарювався полум'яно-мишастий»);
Використання вищого та найвищого ступенів порівняння:
o І.Драч («Уся — з найтемнішого світла, Уся — з найсвітлішого змроку»);
Використання нестягненої форми прикметників:
o І.Франко («Та над всі зорі внизу і вгорі — Її чорнії очі, Голосні дзвони,
срібнії тони»);
Використання поетичного обрамлення у вірші В.Симоненка «Лебединий етюд».
Граматичний підхід.
Розгляд морфологічних і синтаксичних особливостей
вживання кольорів
16. Використання відокремлених членів речення:
o Л.Костенко («Звичайна хмара, сіра і осіння, пропише раптом барви золоті»);
Використання рефренів, підсилювальних повторів:
o Л.Костенко («Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!»);
Використання тавтологічних виразів:
o Л.Костенко («Дехто – золотом золотим. );
Штучне творення слів:
o В.Барка («… жовтовид підступив слухати. Круглавий жовтар їв і колов
очима при кожній відповіді»).
Граматичний підхід.
Розгляд морфологічних і синтаксичних особливостей
вживання кольорів
17. Порівняльний підхід.
Схожість або відмінність колірних спектрів різних
авторівПорівняльний підхід дозволяє отримати
інформацію про схожість або відмінність
колірних спектрів різних авторів, специфічні
особливості колористичної парадигми автора,
про понятійні моделі бачення світу.
Частіше за інші в опрацьованих нами творах
зустрічався чорний колір, дуже рідко – золотий
(Додаток № 1). Але найчастіше кольороназви є
складовою сталих епітетів: «синє море», «червоною
калиною», «сади зелені», «біле тіло», «чорна
хмара», «Нащо мені чорні брови, Нащо карі очі»,
«блідий місяць» тощо. Це надає деяким творам
схожість до народних пісень.
18. Так само як і деяким віршам І.Франка.
Наприклад, «Червона калино, чого в лузі
гнешся?» – поезія-перлина, близька до народної
пісні. Найчастіше І.Франко застосовує червоний
колір, рідко зустрічаються блакитний, сірий.
Але поет часто використовує асоціативні колірні
ознаки: «О небо, кришталеве море», «Болотянії
дні», «Лице небесне прояснилось І блиском
розкоші займилось, Надії рум’янцем паліє —
Мені в тюрмі аж серце мліє».
19. Перевага в поетичних творах Лесі
Українки червоного кольору
дозволяє зробити висновок про те,
що поезія Лесі Українки – це поезія
сподівань, прагнень, протистояння і
боротьби; вона сповнена жагучих
почуттів, іноді смутку, іноді радості,
але всі ці переживання
супроводжуються прагненням до
чогось високого, величного.
20. Екзистенціаліст В.Стус жоден колір не використовував так часто, як чорний.
«…чорні машини, чорні вагони.
Шпали і фари, ти і солдати, пруття і
ґраття і загорода». «Наді мною синє
віко неба; сіро-чорна шлакова труна
геть обсіла душу». «І першого струмка
дорога пролягла в сріблясто-чорнім
громі-розгомінні». «Це чорнота
попереду – вона уже давно свої згубила
чари, відьомську силу втратила».
21. У естетичному ідеалі Ліни Костенко поєднувалися краса,
виражена в образі, і етично вивірена правда: «сумує сад, бо вже не
золотий», «і вся природа схожа на циганку – вродливу, темнооку,
напівголу, в червоному намисті з горобини», «як срібні птиці
вилітають ще не приборкані слова»,
«Це – сивий лірник. Він багато знає. Його послухать сходяться віки».
22. Найбільше кольороназв
В.Симоненка пов’язані з білим
кольором. Але його поезія
вирізняється насиченістю
асоціативних колірних ознак:
«чорногузи гуртувались на стерні»,
«Берези, в снігу занімілі, Іній на вітах
слізьми, Про що ви мрієте, білі? —
Про сонце мріємо ми...», «Хай
палають хмари бурякові».
23. У прозових творах шістдесятника Є.Гуцала
функції кольорів дещо відрізняються від його
однодумців. Він естетично животворив образи за
межами «соціальної дійсності».
«Пригадую, як ще малими дiтлахами по синьо-рипучих снiгах
ходили колядувати», «…а з молодого гудиння усмiшливо визирали
жовтi квiточки», «Живе тiло кобз, пахуче, припорошене жовтим
пилом, проросле пелюстками,— свiтиться й золотiє, щось
промовляє своєю широкою, незгасаючою усмiшкою», «Десь у зеленiй,
бурхливiй гущi городу, або на окремiй грядцi, або попiд смарагдовою
латкою бурякiв вони по-пiдставляли своï рум'янi чашечки, складенi з
пелюсток», «Увечерi снiги синiшають i синiшають».
24. М.Хвильовий: «Це новий синедріон, це чорний
трибунал комуни», «Мої товаришці сидять за
широким столом, що з чорного
дерева», «Чорний трибунал у повному
складі», «Темним волохатим силуетом стоїть
на сході княжий маєток, тепер – чорний
трибунал комуни», «Тільки біля чорного
трибуналу комуни стоїть гнітюча
мовчазність», «Він хоче подалі від цього чорного
брудного діла».
Кольорова деталь «чорний» від побутової
(стіл з чорного дерева) трансформується у
символічну. Разом з епітетом «волохатий» вона
створює образ страшного звіра («темний
волохатий силует... чорного трибуналу
комуни»), який знищує на своєму шляху все
живе і світле.
25. Когнітивний підхід. Індивідуальне усвідомлення автором
кольору, вплив на ментальність читача
Аналізуючи особистісні
особливості, емоційні реакції
та когнітивні уявлення
авторів, ми помітили, що не
завжди бачення кольору
автором співпадає із його
історичним, національним та
культурним змістом.
26.
27. Жовтий колір у романі – хвороба, голод, нещастя, підступність, керівна верхівка:
«Керівник, який досі поскіпано жовтів»;
«І неділя пропала — золотозубий обгавкав світ;
«Так, він має "зеленкавий" френч такого ж покрою, як у Сталіна,
беріївські окуляри і жовтавий колір обличчя»;
Як апофеоз єднання держави й антихриста —
жовті стіни державних установ, жовті шибки їхніх вікон... »;
«Настала черга Мирона Даниловича — на допит, жовтовид
підступив слухати. Круглавий жовтар їв і колов очима при кожній
відповіді»;
«Поряд стояв суховидий, але широкораменний чоловік у рудому,
ніби ржавому, пальті: мав три пуди борошна — все загарбали
«круки»;
28. В.Винниченко «Чорна Пантера і Білий Медвідь»;
М.Вінграновський «На срібнім березі»;
І.Драч «Весняна акварель»;
Л.Костенко «Після дощів смарагдова діброва»;
В. Лис «Іван і чорна пантера»;
М.Рильський «На білих островах»;
В. Рутківський «Сині води»;
В.Симоненко «Синій конверт»;
В.Сосюра «Червона зима»;
П.Тичина «Блакить мою душу обвіяла...»,;
Леся Українка «Блакитна троянда»;
М.Хвильовий «Синій листопад»;
В.Шкляр «Залишениць. Чорний ворон».
Наводимо ще декілька
прикладів назв творів та
збірок різних діячів
української літератури,
що містять назви
кольорів:
Колір у назвах творів: мета вживання, смислова
функція.
29. Висновки
Застосувавши лексико-семантичний
підхід до аналізу вживань авторами
кольороназв, ми зробили висновок, що
художні тропи, в основі яких лежить
перенесення значення, відіграють важливу
роль у сприйнятті та розумінні творів.
Разом із цим, кольори вживаються і в
прямому значенні у якості епітетів,
прикрашають та збагачують мову творів.
Граматичний підхід до вивчення
колористичної парадигми показав, що
різноманітність кольорових моделей
увиразнює будову творів, надає їм певної
ритмічності, структурованості, але
водночас і милозвучності.
У художніх текстах кольороназви виконують
різноманітні стилістичні функції.
У традиційній літературі колір
здебільшого виконує зображальну функцію,
найчастіше виступає в ролі епітета або
складовою частиною інших художніх
засобів.
Виражального значення колір набуває у
творах модерністів. У творах деяких із них
колористична деталь – окремий чинник
творення образу, а
інколи – окремий образ.
Когнітивне, ментальне сприйняття
кольору, авторські колірні переваги,
розуміння та тлумачення кольорів пов'язані з
великою кількістю суб'єктивних факторів,
котрі визначаються почуттєво-емоційною
стороною сприйняття, потребами,
мотиваціями інтелекту.
Назви акумулюють інтелектуальну,
емоційну, ідейну інформацію щодо
твору, і автор, виводячи колір-
епітет у назву, дає певну емоційну,
семантичну та ідейну установку,
впливаючи на розуміння твору
читачем.
Функції кольороназв, їхня семантика
здебільшого залежить не від жанрової
приналежності творів, а від літературного
напрямку, представником якого є автор
твору.
