11. Кларнетизм — світоглядно-
естетична концепція П. Тичини,
унікально виражена за
допомогою багатьох поетичних
засобів:
• звукових (асонанс,
алітерація,
звуконаслідування,
анафора й епіфора),
• зорових (епітет, метафора,
індивідуально-авторські
слова),
• формальних (розміщення
строф і рядків у них) тощо.
Термін був запропонований
Ю. Лавріненком та В. Баркою.
Кларнетизм указує на
«активно ренесансну
одушевленість життя»
(Ю. Лавріненко).
Синтетичне мислення
схильного до «кольорового
слуху» та «слухового
кольору» П. Тичини
(«Арфами, арфами…», «Гаї
шумлять…», «Пастелі» та ін.)
зумовлювало одночасну
«мальовничу музичність» і
«музичну мальовничість»
його лірики.
