1. Моя бабуся
Вчитель. Добрийдень, шановні гості, наші бабусі! Вітання вам,
наші друзі!
Сьогодніз нагодисвята Матері ми проводимозустріч із дорогими
кожномуз нас людьми – нашими бабусями. Відразу, друзі, хочу сказати,
що з різних причин бабусіу нас не всі, але пам’ятайте : сьогоднісказані
слова про них сколихнуть їхні душі, де б вони не були, адже відстань для
духовного спілкування не знає меж, і будь-яка відстань стає здоланною. А
тепер дозвольтепредставитивам шановних гостей – рідних і дорогих
бабусь.
Добрийдень , бабусю, дорогамоя
Це для тебе сонечко радісно сія
Ласкоюповняться рученькитвої
Я люблю твій голос – теплий, дорогий.
В нім землі моєї срібні голоси
Дружбиі любові, і добрай краси
Назбираю в лісі квітів сон-трави
Дорогабабусю, літ за 100 живи.
У моєму серці слід твоїхпісень
І кажу: «Добридень!Добрийтобідень».
Як зростем великі, то збудуєм хату
Всіх бабусь запросим у одну кімнату
2. І для них, стареньких, там влаштуєм свято.
Запросим у гостісоловейка з гаю
Нехай для стареньких красно заспівають
Щоб бабусі знали, що онуків мають.
Вчитель. Ось вслухайтесь, діти у саме слово:бабуся, бабусенька,
бабуня, бабулечка, бабця,бабусечка. Правда, які вони ніжні, красиві,
лагідні. А чому?
Учень. Тому, що бабуся прожила на світі удвічі більше за наших
маму і тата.
Бачила у житті удвічі більше за наших маму і тата.
І ми удвічі дорожчідля неї, бо ми діти її дітей.
Бо ми – її онучата, дівчатка і хлоп’ятка.
Бо ми – її пташенятка , ластів’ятка, нехай іноді й поросятка.
Учень. І коли це бабуся називала мене поросятком?
Учень. Напевно, тоді коли ти був бруднулею?
Учень. Згадав!Це було тоді, коли я
Зачалапав чоботята
І щоб сховатися від тата,-
До бабусі утікав!
А вона посварить, покричить,
Поцілує та й мовчить
Чи сюди, чи туди
3. Чи то хліба, чи води,
Чи сорочку, чиштанята, -
Все до бабці, не до тата!
Там безпечно від біди.
І щасливий той живе
В кого бабця люба є:
Тойбіди вже не зазнає,
Бо бабусенькаскрізь дбає.
Учень. А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка.
Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки».
Дорогібабусі! У своємужитті ви не так вже й часто отримували
подяки, нагородизасвоюроботу, подарунки. І ось учнівська громада
нашого класу вирішила: для кожної бабусіпідготувати весняний сюрприз.
Прислала бабуся мені олівці
Барвисті, мов сонця ясніпромінці –
Блакитний, зелений та яблуні цвіт
Сьогодніураз змалювали весь світ
Вони повертають весну і тепло
Щоб любій бабусітепліше було –
Рожевий, бузковийта яблуні цвіт,
Бабусі моїйподарують весь світ!
4. Ой , яка ж бо ти, бабусю,
Дорогата мила
Того словечком сказати
Не моя ще сила
Що те сонечко на небі
В лузі квітка красна
То бабуся в нашій хаті
Добрався та ясна
Ясне сонцесвітить в небі
Веселить та гріє
В рідній хаті при бабусі
Кожен з нас радіє.
Без журби та у здоров’ї
Жити дай вам, Боже!
А віддячити бабусі
Бог мені поможе.
Учень. Бабуся!Чи є в світі людина краща? Ні! Скільки вона
пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи
своїхдітей, онучат.
Учень. Подивимось убабусині очі. Які вонищирі! У них не
побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд щирості, добраі любові.
5. Учень. Бабуся, бабусенька, невтомна бджілка. Заради онуків вона
віддасть усе, останньоюкраплинкою водиподілиться. Кажуть, що бабусі
більше люблять онуків, ніж власних дітей. Вони з любов’юпередають ї м
свої уміння.
Учень. У народі є багато різних приказок, прислів’їв про бабусь:
«Хто бабусю має, той потіху знає», «Там бабусині руки, де онуки»,
«Бабусинеслівце – плідне деревце»
Вчитель. Справді, на бабусині плечі випало, крім домашніх турбот, і
виховання онучат. Нерідко бабусізамінюють вам маму і тата. Адже ваші
батьки за щоденними турботамине мають часу відповідати на всі ваші
«чому»?От і доводиться звертатися до бабусь. А вони – все встигають.
Правда, діти?
Учень. Бабуся глянула на маму
Веселий ранок з підвіконня
Пускає зайчики на стелю
Протерла Оля очі сонні
Бабусю кличе до постелі.
На шию кинулась, шепоче:
- Ти найдорожча, бабцю, в світі!
Взяла мене цієї ночі
З собоюв ліс, де повно квітів
В траві цукерки ми збирали
Які ж солодкі, бабцю мила!
Мені морозивокупила
6. А ще дивились диво-риби
Ходили потім до фонтану
Спасибі, дякую, спасибі! –
Весь день казать не перестану! –
Бабуся глянула на маму
І посміхається, моргає:
- Хитреньку виснила програму! –
Вставай, онучко, ліс чекає.
Учень. Своюбабусюзнаю я з давніх-давніх пір
Її обличчя любе, її ласкавий зір
Замислиться бабуся, зажуриться на мить,
І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить
Та над усе найбільше сподобались мені
Її ласкаві руки, умілі та міцні
Оцій руці хорошій роботане важка,
Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.
Буває, щось пошиє, ви скажете: краса
Вона робитивміє ну просто чудеса.
І я в бабусіруки цілую залюбки
Вони немов співають, розказують казки.
Я слухаюсь бабусю, я весь, мов уві сні,
7. Розумні, ніжні руки, умілі та міцні.
Учень. Люба, бабусю! Розкажіть, як ви доглядали нас, онучат,
наших мам і тат. Чи важко було вам це робити?
Вчитель. Неоціненний дар України, який славить її на цілий світ –
пісня. Пісня починається з мами, бабусі. Якбине мамина пісня, яким
убогим було б наше життя.
Шановна бабусю, ми радо послухаємо пісню у вашому виконанні.
Учні. Люба, добрабабцю,
Ми твої внучата
Звертаємось до тебе,
Щоб щастя побажати
Ой ,нема миліше, нема веселіше
Як в бабці в гостині –
Медом нагодує
Ще й поцілує личенько дитини.
Яблучокнаріже, казочку розкаже
Ще й лялечку справить.
Бабуся радіє, сама молодіє
8. Коли внуків бавить.
Хоч твоє волосся
Густо посріблилось
Ти для нас, маленьких,
Другом залишилась.
Ти нас батькові й матусі
Помагаєш вчити:
Як виростичемним
По правді жити.
Ми твої слова розважні
Пам’ятати будем
І в життя твою науку
Понесемо всюди.
Хай тебе в своїйопіці
Бог не опускає,
Хай тобі тривке здоров’я
Й силу посилає.
9. А до того ж, наша бабцю ,
Хай ще й на додаток
Гордість дасть тобі й утіху
За нас, за внучаток.
Моя бабусю – люба, гарна й мила
Вона найкраща від усіх людей
І хоч вона вже трохи посивіла,
Але так щиро любить нас - дітей
Учень. Коли я встаю раненько
Жде сніданочоксмачненький
Мене бабця доглядає
Пісеньки гарні співає
Рукавички вона в’яже
Мені казочкурозкаже
Бабця мене дуже любить
Поцілує й приголубить.
Учениця. Я своїйбабусіпісню заспіваю
Вона для мене сонечко й краса,-
Подібної до неї я не знаю
Коли б зшукала усю землю й небеса.
10. Вчитель. Діти, погляньте, як сивина припорошиласкроніваших
бабусь. І кожна сива волосинкаговорить про те, що не завжди їх
слухались діти, і ви, онучата. І боліло у бабусь серце за ваших мам і тат, а
волосинкисивіли.
Дай, бабусю, сивину твого волосся
Теплим диханням зігрію снігом вибілені коси
Може, і на них розтане лоскотливийіній срібний
Мов химерні візерунки на замерзлій з ночішибі.
Вчитель. Не вічні наші рідні, бо немає на землі нічого вічного.
Приходить час, і ми прощаємося з ними. «На все воля Божа» - кажуть у
народі. Але як часто не вистачає онукам теплої бабусиної руки,
материнської поради.
В серці не гоїться рана, душу біда накіпа
Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?
Приїдем з міста у неділю, глянем – бабусінема.
Двір неначе спустілий, хата – неначе німа.
Все забулось погане, кличуть нас дні і діла
Бабцю, чого ж ти так рано з дому навіки пішла?
Вчитель. Пом’янемо покійних бабусь хвилиною мовчання.
Але життя продовжуєтьсяі, як говорять ународі, «живі думають про
живе». Отже, повертаємось до ваших любих онучат, які люблять
розповідати, як вони вправно допомагають бабусям. А що з цього
виходить, давайте краще послухаємо.
Учень. Багато в бабусі турбот – не злічить!
11. Одній всю роботунелегко зробить.
І хочеться нам, друзі, таке усім сказать
Ми будемо бабусі завждидопомагать
Нехай хоч і в маленькім ділі,
Та руки в нас уже умілі:
Ми допомагаєм вправно
Посуд миємо під краном
Витираєм тарілки
І … збираєм черепки.
Дуже нездужає наша бабуся
Я за недужу бабусю боюся
Каже бабуся:«Уже я стара…»
Каже бабуся:«Вмирати пора»
Що ти, бабусенько, ти молоденька!
Тільки натруджена, трішки старенька
Я викликаю «швидку допомогу»
І виглядаю машину з-за рогу
Потім з рецептом біжу до аптеки
Зараз, бабусенько, тут недалеко…
Дайте цілющих настоїв трави!
12. Випий, бабусю, сто років живи.
Вчитель. Не хвилюйтесь, любі онучата! Бабусі ще довго будуть
жити. Багато казоквам мають розповісти. Мамі й татові потрібно
допомогтизроститивас. Дорогібабусі! Слова любові говориливам ваші
онуки, а тепер надаю слово вашим дітям.
Мама учня.
Милі наші матусі!І ми вам шану складаєм.
І признатися мусим, що без вас нас немає.
Ви нас, рідні, зростили, нам життя дарували
І безмежно любили, від біди захищали
Тож сьогоднія хочу вам «спасибі» сказати
За недоспані ночіна тривогибагаті
За натруджені руки, що не знають утоми
За хвилини розпуки, як не ладиться вдома
Ви завжди у роботі, на вас кинуті діти,
Повсякденнітурботи, нема часу й хворіти
Густі зморшкипокрили ваше добрелице
І все менше в вас сили – пам’ятати б про це.
Ми вас любимо щиро, люблять вас і онуки
Всім здоров’я вам, миру і цілуєм вам руки.
13. Богородице-Мати!
О Пречистая Діво!
Тобідяку складати
Я беруся несміло
Я молюся до тебе
За татуся і неньку,
Зачинательку роду
За бабусю рідненьку
Даруй, Матінко Божа,
Їй життя довге й миле
Кожна днина пригожа
Додає їйхай сили!
Хай ніколи бабуся
Наша горя не знає
Поможи їй, молюся,
Преподобна, благаю
Любов наша до неї
Завжди світла і чиста
Молю серцем, душею,
Будь же з нею, Пречиста!
14. Побажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа, назавжди.
Хай в житті вам радість буде,
Процвітайте, як той цвіт
Дай вам, Боже, любим бабцям
Многих, многих і щасливих літ.
Пісня.
