соціальні аспекти

1. Соціальні аспекти
роботи з батьками
дітей молодшого та середнього
шкільного віку щодо
статевого виховання
в сім’ї

2. ГОЛОВНИЙ СЕНС І МЕТА
СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ –
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.
ГОЛОВНА ШКОЛА ВИХОВАННЯ
ДІТЕЙ – ЦЕ ВЗАЄМИНИ
ЧОЛОВІКА І ДРУЖИНИ,
БАТЬКА І МАТЕРІ
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ

3. • 1. Чи є потреба вашої сім’ї у вихованні статевої
культури дитини? В чому вона полягає?
•2. Хто повинен і може бути ефективним
провідником статевого
виховання у сім’ї?
•3. Як, на Ваш погляд,
повинне вирішуватись
питання статевої культури
в сім’ї?
«Сценарій» статевого виховання

4. Статеве виховання – це
організований і
цілеспрямований процес
формування фізичних,
психічних і моральних
якостей особистості,
установок, що визначають
корисне для суспільства
ставлення людини до
протилежної статі та
високоморальні стосунки
між статями.

5. Навіщо виховувати у дітей статеву
культуру?
Актуальність статевого виховання
зумовлена:
- зниженням культури міжстатевих
відносин юнаків і дівчат;
- девальвацією цінностей
материнства, батьківства;
- руйнуванням відповідальності
за долю власних дітей і сім’ї.

6. Основні завдання статевого виховання:
-здійснення гетерогенної соціалізації,
метою якої є формування відповідних (чоловічих чи
жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до
протилежної статі;
-формування таких якостей, що лежать
в основі гетеросексуальних стосунків
(честь, вірність, гідність);
-культивування дружби і любові у
-стосунках хлопців та дівчат;
- прищеплення навичок особистої гігієни,
формування здорового способу життя;
- організація статевого самовиховання школярів;
- вироблення вміння оцінювати свій стан, свої
сексуальні прояви.

7. ХТО І КОЛИ ПОВИНЕН І МОЖЕ БУТИ ЕФЕКТИВНИМ
ПРОВІДНИКОМ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ
• Батьки
Педагоги
• Фахівець іншого профілю (лікар, юрист, працівники соціально-
психологічної служби)

8. Як повинні будуватися виховні впливи, щоб
їхній ефект був оптимальним?
Принципи статевого виховання випливають із
загальних принципів виховної роботи:
• 1) врахування вікових та індивідуальних
особливостей статті;
• 2) врахування інтелектуального рівня, наявних
знань про стать;
• 3) зрозумілість;
• 4) диференційований характер,
адресність;
• 5) індивідуальний підхід;
• 6) поетапність і послідовність;
• 7) правдивість;
• 8) єдність моральних знань, установок і реальної
поведінки, відношення між статями.

9. Взаємозв’язок школи та батьків
Школа більше знає, сім’я більше почуває;
Школа більше розповідає,
навчає, сім’я - показує;
Школа контролює результати
на рівні колективної поведінки,
а сім’я - індивідуальної.

10. Особливості психофізіологічного
розвитку дитини
• 1. Дитина в цьому віці спрямована на пізнавальні заняття,
спорт тощо.
• 2. Дитина оволодіває культурними навичками, навчається у
школі; провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає
здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а
також до спілкування з ровесниками у відповідності до
встановлених правил.
• 3. Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися,
вони ставляться до учіння, як до серйозної, суспільно
важливої діяльності.
• 4. Важливе значення в навчанні має і ставлення учнів до
вчителя.
• 5. Школяр виявляє більше уваги до інших людей, їх дій,
поведінки.

11. ДІТИ БІЛЬШЕ СХОЖІ
НА СВІЙ ЧАС, НІЖ НА
БАТЬКІВ
АРАБСЬКЕ ПРИСЛІВ’Я