4. Головна
мета системи освіти –
створити умови для розвиту
самореалізації кожної людини ,
сформувати покоління, здатне вчитися
протягом усього життя , зберігати та
цінувати моральні засади
громадянського суспільства.
5. Для сучасної педагогіки все більшої актуальності
набувають проблеми сучасності:
виховання в дітей розуміння важливості культури,
мистецтва, народних традицій;
формування у школярів високого культурного рівня
й морально – естетичних якостей.
Саме в процесі підготовки та проведення
театралізованого заходу відбувається взаємодія з
однолітками учні розуміють не тільки тему й мету
сценарію, але й вчаться бути толерантними, чуйними
один до одного, розвивають навички спілкування
6.
Основні педагогічні умови, яких необхідно
дотримуватися під час підготовки й проведення
свята:
єдність виховних завдань і конкретного змісту
свята;
комплексний характер виховного впливу (
комплексне використання різноманітних засобів
емоційно – морального вплив на учасників);
урахування вікових особливостей учнів.
8. Початкова школа
Організатори заходу для учнів початкової школи
мають зважати на те, що дітям цього віку притаманні
швидка стомлюваність, невміння впродовж тривалого
часу концентрувати увагу,підвищена емоційна Тому
сценарій свята для молодших школярів має містити:
мінімум інформації;
гра або колективна дія (видовищний яскравий
номер або колективне виконання пісні та
колективного танець);
фінал свята.
9. Основна школа
Учні цієї вікової категорії із задоволенням
допомагають готувати захід, виявляють ініціативу
щодо добирання номерів ігор, самостійно готові
впоратися із певними завданнями.
Їм можна запропонувати розіграти сценку,
підготувати художній номер (танець, пісню та ін),
поручати оформлювати залу, малювати афішу,
писати запрошення тощо.
Рухливі ігри їх цікавлять меншою мірою, натомість
подобаються інтелектуальні конкурси або ігри
змагання.
10. Старша школа
Учні беруть активну участь у складанні сценарію, самостійно
проводять репетиції окремих епізодів свята. Демонструють
свої здрібнення та вміння, підвищуючи свій статус (авторитет)
у колективі. Це стимулює формуванню почуття власної
гідності, що є вкрай важливим саме підлітковому віці. Тому
педагог під час підготовки, проведення та аналізування заходу
повинен підтримувати своїх вихованців, підбадьорювати
кожного підлітка,запевняти його у власних силах,
демонструвати щиру довіру.
У роботі з учнями цієї категорії доречно широко
застосовувати інтелектуальні ігри, диспути, бесіди на
нагальні теми, зокрема про кохання тощо. Педагоги мають
поважати й визнавати зрілість підлітків, по можливості
долучати їх до спільної продуктивно діяльності.
11. Деякі поради щодо роботи над
сценарієм
Робота над сценарієм є дуже важливим етапом
підготовки заходу, якому учні обов’язково мають
брати участь.
Сценарій - літературна розробка змісту
театралізовного дійства,у якій в логічній
послідовності викладаються окремі елементи
дії,показані авторські переходи від однієї до іншої
частини дії, вносяться використані художні твори
чи уривки , оформлення.
12. Авторський сценарій - цілком
орігінальний за змістом, формою,
створюється одним або кількома авторами
(сценарною групою)
Збірні, або компілятивні сценарії –
складаються з фрагментів інших
творів, сценаріїв.
13. тематичні сценарії – це сценарії, в яких
відсутній наскрізний сюжет, всі частини та
деталі сценарію, виконує наскрізна тема.
Вказаний різновид сценаріїв дійсний до
всіх жанрів сценарних творів, що мають
документальне підгрунтя.
14. а) художні сценарії – це сценарні твори, що містять в
собі переважно будь-які літературні твори або їх
фрагменти, а також твори образотворчого мистецтва,
кінематографа, окремі концертні номери різноманітних
жанрів. Види сценаріїв – це літературних монтажів,
літературно-музичних композицій, всі варіанти
концертних програм, тощо.
б) документальні сценарії – це сценарні твори, що
побудовані, головним чином, на фактичному,
документальному матеріалі. У цих сценаріях
розповідається про дійсні події, в них приймають
участь безпосередні учасники цих подій.
15. Тема: це предмет художнього зображення та творчого
дослідження, коло питань, життєвих явищ(чи окреме
явище), які відбивають важливі життєві проблеми,
що відображені автором у сценарії.
Ідея: головна думка сценарію, ставлення сценариста до
відображеної ним дійсності. Відповідає на питання нащо?,
для чого?, заради чого? створений той чи інший твір ,
сценарій та яка в ньому головна думка.
Конфлікт: обов’язковий елемент структури
драматургічного твору – зіткнення протилежних ідей та
поглядів, загострення суперечностей, яке має форму
драматичної боротьби. –
16. Закінчена частина сценарію, його
фрагмент, що має самостійне
значення.Кожний єпізод має бути
закінченим фрагментом сценарію, тобто
такою його частиною, яка має самостійні
початок, середину та кінець. В сценарній
справі існують чіткі закономірності
поділення сценарної структури на окремі
частини, або епізоди.
17. 1.Назва сценарію повинна бути
оригінальною та несхожою на інші.
2. Назва сценарію повинна бути не дуже
складною або надто довгою.
3. Назва сценарію повинна добре
запам’ятовуватись.
4. Назва сценарію повинна поєднувати в
собі як цінну інформацію щодо змісту
сценарію.
18. «Стежками болю і скорботи»
(тематичний вечір присвячений 23 - річниці виведення
військ з Афганістану)
Гадяч
2013
19. Особливості драматургії тематичного
вечора
Теми вечорів:
- присвячують історичним пам'ятним датам у житті
українського народу;
- - військовим діячам українського війська різного періоду
визвольних діяльності міжнародних прогресивних
організацій;
жертвам голодомору;
- морально-правовим, морально-етичним проблемам;
- питанням літератури, мистецтва, діяльності визначних,
письменників, художників і композиторів;
- висвітленню взаємовідносин держави та церкви.
20. Сценарій тематичних вечорів включає
пісні, вірші, фрагменти кінофільмів тощо.
Все це дає змогу зробити їх емоційно
насиченими, цікавими, а виховну
інформацію — дієвою і переконливою.
21. Тема вечора повинна бути
захоплюючою і дохідливою
Наприклад: «Людина і закон», «Суспільна
думка про душу людини», «Покрова — свято
народне, свято козацьке», «Голодомор - 33
року», «Помста Чорнобиля»,«Декларація та
Акт про державну суверенність України»,
«Військові діячі України», «Стежками болю та
скорботи», «Пам'ятаймо - заради майбутнього»
22. Реальні учасники подій
Перелік дійових осіб цієї групи – це реально існуючі
люди. Це, найчастіше, учасники справжніх подій, про
які йдеться в сценарії, або його родичі та друзі,
знайомі, свідки тощо. Ці учасники масових
театралізованих видовищ нікого не зображують, не
грають ніяких ролей, вони виступають від власного
імені. І тому називають їх власними іменами та
прізвищами.
Наприклад:
O Петро Сергійович Іваненко, ветеран війни;
O Микола Андрійович Івахненко, голова місцевої
держадміністрації.
23. Мета репетиційної роботи у
вигородках:
-пошуки точної лінії фізичного життя
кожного персонажу як найбільш зрозуміле
вираження його внутрішнього життя.
- поєднання слова з дією. Втілення життя в
діях на сцені.
- пошуки правди в фізичній поведінці
актора
24. Завдання в даному періоді:
- оволодіння сценічною дією в умовах точного планування
сценічної площини;
- оволодіння навичками мізансценування;
- планування сценічної площини повинно визначати
характер мізансцени;
- мізансцени розробляє режисер до репетиції;
- техніка запису мізансцен;
- закріплення найбільш виразних мізансцен;
- поєднання слова з дією;
- пошуки атмосфери заходу;
- відбір виражальних заходів;
- перевірка загальної лінії акторського виконання і
режисерського малюнку;
- створення ансамблю заходу;
- перевірка композиції заходу в цілому.
25. Мізансцена – мова режисера. Типи і
види мізансцен.
Мізансцена – розташування акторів на сцені в поєднанні
один з одним із навколишнім середовище у ті чи інші
моменти вистави. Композиційна складова пластичної
партитури спектаклю, видовища один з найважливіших
засобів образного вираження режисерського задуму.
Зовнішнього розташування виконавців, який розкриває
внутрішній процес їх взаємодії.
Мізансцена означає не лише розташування, але і
переміщення дійових осіб в просторі сцени, вона
розвивається в часі, має певну тривалість.
26. Правило сценічного групування (розташування
дійових осіб на сцені)
головна умова створити партнеру, який веде дію
сцени, найвигідніше положення по відношенню до
глядачів. Це своєрідний композиційний центр.
Групування передбачає статичний момент
мізансцени, схожий на окремий кадр із
кінофільму. Тому, коли говоримо про мізансцену,
ми в той же час маємо на увазі і весь комплекс
групування із яких вона складається.
27. Дві категорії мізансцен
Перехідні – не мають змістовного значення,
народжуються в русі актора у в
безперервності логіки дії.
Основні – служать для розкриття основної
думки, мають свій розвиток у відповідності
з наростаючою динамікою наскрізної дії.
28. Завдання мізансцени - сконцентрувати дію
на сцені для досягнення головної мети
заходу, зосереджувати увагу на важливі події.
Мізансцена виникає:із стосунків між всіма
дійовими особами, із особливостей мислення,
притаманного кожному образу, з характеру та
інтенсивності почуттів «пристрастей», які
володіють кожним персонажем і які вирізняють їх
один від одного, із спонукальних причин і
вчинків.
29. Процес, що вимагає мізансцену:
обставини, що викликають імпульс дії, мета
цілеспрямованої, послідовної, логічної дії,
характер дійової особи,
Сценічне завдання визначає «зерно» мізансцени,
темп і ритм визначають якість мізансцени.
30. Основних прийомів побудови
мізансцен і групувань:
- фронтальна, уздовж рампи;
- поперек рампи;
- по діагоналі;
- по вертикалі;
по горизонталі;
- по колу,кривій лінії;
- кільцева, спіральна, хвиляста.
32. Мізансцена побудована перпендикулярно
рампі
розвернута в глибину сцени, дає можливість
створити перспективу руху, ефектно
організувати вихід дійових осіб із глибини
на авансцену, причому положення обличчя
до глядачів дозволить найкращим образом
сприймати їх міміку, голос, визах очей.
33. Прийомом розвертання мізансцени паралельно
рампі
При такій побудові всякі переходи, зближення і
розходження партнерів будуть більш рельєфні.
Розвертання мізансцени уподовж рампи дає
також великі переваги при побудові барельєфної
композиції, яка дозволяє показати глядачам
широким планом велику кількість дійових осіб,
а також, якщо необхідно, створити враження
дистанції між партнерами.
34. Прийом діагональної побудови мізансцени
являє собою поєднання двох попередніх. Він допомагає в
значній мірі подолати недоліки розглянутих прийомів
мізансценування. Діагностика побудови має ту перевагу,
що вона дає можливість розвернути планування уподовж
рампи, і в той же час зберегти її перспективу. Актора,
який знаходиться в діагональному положенні по
відношенню до рампи, добре видно і чутно із залу
глядачам.
35. Щоб порушити прямолінійність сценічних
планувань і переходів, мізансцена часто
будується по кривій лінії, по колу, по
спіралі. Рухаючись по кривій, актора
поперемінно видно з різних сторін, йому
легко урізноманітнювати ракурс тіла і
рухів при спілкуванні з партнерами.
Будуючи мізансцену по кривій, колу,
спіралі режисер - постановник домагаються
яскравої виразності актори гри.
36. Прийом шахової побудови
Щоб глядачі бачили актора на сцені, необхідно і
актору в кожний момент своєї творчості знаходити
такі ракурси і положення, які б дозволяли йому
бачити глядачів.
Правило шахової побудови полягає в тому, що
актор, який знаходиться позаду,повинен завжди
розташовуватися на сценічній площадці в
шаховому порядку. Цей порядок розташування
має ту перевагу, що він не тільки дає можливість
кожному учаснику масової сцени знайти місце, але
і досягти ілюзії великої маси при порівняно малій
кількості виконавців.
37. Прийом збереження дистанцій
В процесі мізансценування приходиться розташовувати
велику кількість виконавців на невеликій сцені ,актор
повинен відчувати плече партнера, при менш тісному
розташуванні – його лікоть, при більш розрідженому
розташуванні – зберігати дистанцію витягнутої руки, і при
широкому розташуванні – триматися від партнера на
відстані двох витягнутих рук.
Велика група присутніх неминуче розпадається на ряд
маленьких груп по дві, по три людини і більше. Причому і в
цьому випадку збереженя дистанцій на сцені повинен
дотримуватися як у середині маленьких груп, так і в
розташуванні їх між собою. Різниця лише в тому, що у
середині груп буде більш тісним, а між групами більш
широкий простір.
38. Прийом ламаних ліній
Щоб позбутися подібного шаблону, який нагадує військову
шеренгу, і в той же час не порушити умовної сцени, тобто
зробити масу видимою із залу, доцільно розташувати її не
по прямій, а по ламаній лінії. Це дає можливість
урізноманітнити сценічне планування, зробити його більш
природним, виправданим.
Навіть у тому випадку, коли по задуму режисера актори
знаходяться витягнутими в одну шеренгу, невеликими
поворотами голови один до одного, скороченням, або
збільшенням дистанції між ними можна поламати цю
прямолінійність і зробити мізансцену більш виразною.
39. Прийом пересічених ліній
Одним із найбільш дійових прийомів досягнення зовнішньої
виразності мізансцени і групування є прийом пересічення
ліній людських фігур і рухів. Статична і бідна по своїх
можливостях побудова масової сцени – розташування по
принципу окремо стоячих, вертикальних фігур. У
Станіславському ,нагадувало – це фігури солдатів, які
застигли по команді „струнко”.
Щоб уникнути цієї сухості і безжиттєвості в побудові
групування, створюється так звана „гра ліній”, сутність якої
в тому, щоб уявна вісь людського тіла мала той чи інший кут
нахилу і пересікала вісь нахилу інших учасників групи.
(Наприклад пересічне групування – картина Репіна
„ З порожці пишуть листа турецькому Султану”).
40. Поступовість розвитку мізансцена
Необхідною умовою створення живого органічного життя на
сцені є точне, забезпечене дотримання логіки і послідовності
мислення, переживання, дії, руху і т.д. Цей принцип має
безпосереднє відношення і до побудови і розвитку мізансцени
Мізансцена це не чергування різноманітних поз і групувань, а
єдиний процес послідовного розвитку, поступового переходу
із одного положення в інше з дотриманням всіх складових
моментів.
Як хороший диригент досконало володіє прийомом крещендо,
тобто поступового наростання сили звучання оркестру, так і
актор, і режисер повинні уміти будувати мізансцену по
наростаючій лінії, поступово доводячи її до кульмінації.
42. Конкурсно – ігрова програма – найпоширніший
вид ігрових розваг, який поєднує в собі елемент
різних видів мистецтва, сповнений емоційності,
пізнавальності.
Конкрсно – ігрова програма це не лище
ігри,конкурси та розваги, а й обов'язково – цікавий
сюжет. Це свого роду – невеличка вистава, актори
якої – всі учасники змагань і розваг.
Специфічні особливості наявність теми, ідеї,
сюжету, образу, в кому виступає ведучий.
Насичність програми віршами, репризами роблять
іі вагомішою, інформаційно цікавішою
,виразнішою,більш художньою.
43. Гра як елемент культури – явище
соціальне. Це відносно самостійна
діяльність дітей і дорослих, яка
збезечує потребу людей у відпочинку,
розвагах, пізнанні, розвитку духовних і
фізичних сил.
Гри виконуютьтакі функції:
- виховну;
- пізнавальну;
- фізіоогічну;
- розважальну
44. Ігри можна класифікувати на
такі групи:
1.За інтелектуально – фізичним
навантаженням:
- рухливі (побудовані на фізичних діях,
вироблять навики рухливості,
витривалості, подолання різних перешкод)
- інтелектуальні(розраховані на розвиток
пам'яті, кругозору, уваги тощо
45. 2. Ігри за місцем проведення:
- на відкритому майданчику;
- - в приміщенні;
- - на воді.
3. За часом проведення:
-
літні;
зимові.
4. За віковою ознакою:
-
для дошкільнят;
молоших школярів:
підлітків:
молоді
46. 5.За змістом:
- народні ігри; Народні подляються на:
парубоцькі, дівочі, змішані, дитячі.
- жартівливі ігри ( в основі жартівливих
ігор – жартівливі розваги,
як правело , це командні рухливі ігри.)
- музичні ( під музичний супровід) тощо.
47. Створення ініціативної групи, визначення тематичної
спрямованості конкурсу, його організаторів.
Розробка положення поро конкурсний захід.
Розповсюдження положення між учасників .
Збирання заяв про участь.
Складання плану проведення, формування складу журі.
Проведення основних конкурсних заходів: переглядів,
прослуховувань, виставкових показів, змагань тощо.
Підбиття підсумків визначення переможців.
Організацій й проведення підсумкових заходів (галаконцертів, показових виступів), нагородження переможців.
Організація й проведення методичних заходів для педагогівучасників (аналіз підсумків конкурсного заходу)
48. Назва (профіль, тематика).
Ініціатори проведення.
Організатори.
Мета.
Завдання
Терміни проведення.
Терміни подання заяв про участь.
Учасники.
Програма.
Вимоги.
Підбиття підсумків і нагородження.
Склад журі.
49. Зазвичай роль ведучого виконують
учителі, хоча доцільно залучати до цього
учнів. Учні-ведучі можуть з успіхом вести
не лише конкурсні програми, але й
концерти, урочисті церемонії, усні
журнали та ін. Зрозуміло, що на роль
ведучого готують учнів, які мають
відповідні здібності.
50. Ведучий має:
Створювати умови для успішного проведення
конкурсу;
Спілкуватися з глядачами за принципом взаємодії
«запитання – відповідь»;
Підтримувати дружню атмосферу);
Висловлюватися зрозуміло й чітко, не тихо, але й не
надто гучно;
Першим реагувати на всі зміни підчас конкурсу,
коментуючи їх;
Завбачувати реакцію гравців та глядачів, бути
готовим до всього;
51. Управляти гравцями під час проведення
конкурсу, за потреби підтримувати,
підбадьорювати і заспокоювати їх;
Уміло поводитись з реквізитом, витримувати
паузу, грамотно розпочинати конкурс, адже
це інтрига, переможець невідомий, тому
необхідно створити й підтримувати певне
напруження;
Вправно рухатися сценою (майданчиком), не
закривати собою гравців і не даючи їм
закрити себе.
52. Гра, у якій беріть активну участь усі присутні
(«кричали»; ігри «на увагу»; коли глядачі мають
одночасно піднімати руки, плескати в долоні та ін..
Коли беруть участь усі, але не в той самий час
(розв’язуючи завдання, розгадуючи загадки,
ребуси, відповідаючи по черзі);
Командна гра (присутні об’єднуються в команди й
обирають гравців, які займатимуться на сцені). У
таких іграх глядачі є вболівальниками,
зацікавленими в певному результаті гри;
Гра у якій на сцені змагаються один або кілька учнів
(ігри конкурси, фокуси, жартівливі завдання)
53. Засоби активізації глядача:
- пряме звернення до аудиторії всі слова і дії виконавців спрямовані
безпосередньо до присутніх, а не
один до одного. А коли “Я” до когось
звертаюсь, то, зазвичай, чекаю
відповідної реакції.
54. - удавана активізація, яку інакше
називають – “виконавці серед
глядачів”, закликана прилучити до
дії присутніх за допомогою
виконавців.
Це – вигуки із залу, проходження через
натовп, тобто перебування в гущі
глядачів і безпосереднє спілкування з
ними.
55. фізична активізація
здійснюється в тому разі, коли
постановник спонукає аудиторію до
ряду нескладних фізичних дій:
передати будь-який предмет, листівки
з текстами, відійти на декілька
кроків, розвернутися в інший бік,
перейти на інше місце дії тощо.
56. вербальна активізація
(різні запитання, звернені до присутніх,
вікторини, загадки та ін.). Дає
можливість учасникам дійства через
слово виявити своє ставлення до того,
що відбувається, дати свою оцінку.
57. повна дійова активізація
досягається всім арсеналом художніх
засобів у сукупності із згаданими
вище засобами активізації. Якщо
аудиторія залучена до дії і впливає на
її подальший хід за задумом
організаторів, ми досягаємо вищої
точки активності у святі.
58. Важливим засобом активізації
вважається гра, яка є засобом
святкового спілкування.
Активізація глядачів в
театралізованих дійствах
сприяє формуванню творчої
особистості.
59. Музиканти – трулялянти.
Піаністи – трулялісти.
А бабусі - трулялюсі.
А всі тьоті – труляльоті.
Усі дітки – трулялітки.
А собачки – трулялячки.
Кошенятко – трулялятко.
Ще й цікавий попугай
Розвеселий - труляляй!
60. У Ведмедя дім великий,
Завжди дивиться він в вікна.
Бачить Зайка пробігає ,
Він від Волчека тікає .
Тук –тук дверь вірий!
Там у лісі Вовчик злий.
Зайка, Зайка забіга,
Лапу друзьям подавай.
61. Сонечко сяє, сопілочка грає,
Річка тече , човник пливе,
Правим веслом загрібаєм,
Лівим веслом загрібаєм,
А тепер двома руками ми ,
Швидко пливмо до мами,
Видно маму?
Ні не видно.
62. Чуфара
Піднімем руки вгору,тепер зігнемо в
ліктях.
А зараз зробим стріху і скажем - Чуфара!
Тепер заулюлюкаєм,і ніжками затупаєм,
А зараз аплодуємо і разом піднялись.
Піднімем руки в гору , хитаєм головою,
І знову руки в гору, поплескаєм в горі,
Поплескаєм,поплесаєм, поплескаєм в горі.
.
64. Я малята вертоліт,
Полетімо у політ.
Тож сідаємо зручніше,
Всім нам буде веселіше.
Заведемо ии мотор – Гу!
Всі повторюйте за мной – Гу!
Крилами махаємо, в небо відлітаємо.
А тепер всі разом встали,
Всі в долоні заплескали.
Ямка плиг, ямка плиг,
Плиг, плиг скок.
А тепер усі присіли ,
Ніжками затупотіли.
Закричали всі -Ура !
В іншу казку нам пора.
