Лев Васильович Громашевський (1887-1980 р.р.) – видатний вчений-епідеміолог

2. Лев Васильович Громашевський (1887-1980 р.р.) – видатний
вчений-епідеміолог, дійсний член АМН СРСР, заслужений діяч науки
УРСР. Герой Соціалістичної Праці, професор.
Народився 14 жовтня 1887 р. в м. Миколаєві в сім’ї морського
офіцера. В 1904 р. вступив на медичний факультет Новоросійського
(Одеського) медичного університету. В студентські роки приймав
участь в боротьбі з епідемією чуми в Маньчжурії в складі експедиції,
яку очолював Д.К. Заболотний. В 1912 р. Л.В. Громашевський склав
іспити на медичному факультеті і отримав звання лікаря з відзнакою.
Після закінчення медичного факультету працював лікарем-
епідеміологом в м. Саратові, приймав участь в роботі протичумної
комісії в Астраханській губернії. В роки першої світової війни він
очолював інфекційне відділення польового госпіталю, а потім
працював епідеміологом в Подільській губернії.
В 1918 р. Л.В. Громашевський їде до м. Одеси, де призначається на
посаду першої в Україні дезінфекційної станції, і поряд, з практичною
роботою, розпочинає наукові дослідження.

3. 20 листопада 1920 р. Л.В. Громашевський був обраний старшим
асистентом першої в світі кафедри епідеміології, організованої
Д.К. Заболотним в Одеському медичному інституті, а з 1923 р. очолив
цю кафедру. В наступні роки Л.В. Громашевський організовував і
очолював кафедри епідеміології в Дніпровському медичному
інституті, Дніпропетровському інституті удосконалення лікарів,
працював директором Центрального інституту мікробіології та
епідеміології і організував кафедру епідеміології в Центральному
інституті удосконалення лікарів. В ці роки Л.В. Громашевський
розробляв теоретичні проблеми епідеміології, в яких він творчо
розвивав наукові концепції свого вчителя Д.К. Заболотного.
Л.В. Громашевський активно виступав за підготовку лікарів-
профілактиків і виділення епідеміології у самостійну дисципліну, яка
повинна викладатись у медичних інститутах. Він створив першу
навчальну програму з епідеміології, затверджену Комітетом у справах
вищої школи (1932 р.), і вважав за необхідне, щоб лікар кожної
спеціальності мав підготовку з епідеміології.

4. В 1948 р. Л.В. Громашевський за дорученням АМН СРСР
організував в м. Києві Інститут інфекційних хвороб і очолював його
протягом трьох років. В 1948 році Л.В. Громашевський був обраний
на посаду завідувача кафедри епідеміології Київського медичного
інституту, де він працював до 1962 р. Л.В. Громашевський здійснив
принципову перебудову навчальної та наукової роботи кафедри.
Епідеміологія почала викладатись на всіх факультетах, у тематичні
плани були включені нові теми лекцій і практичних занять. Лекції
Л.В. Громашевського за своїм змістом, полемічною формою
викладання логічною послідовністю, переконливістю аргументації,
зв’язком теорії з практикою викликали величезний інтерес у
студентів і лікарів.
В період роботи на кафедрі епідеміології Л.В. Громашевський
продовжував розробку створеної ним першої теорії епідеміологічної
науки - теорії механізму передачі збудників інфекційних хвороб.
Принциповим положенням теорії механізму передачі збудників є
те, що в процесі еволюції вони пристосувалися паразитувати не в
організмі біологічного хазяїна взагалі, а в певних специфічних його
тканинах, звідки збудники виділяються із організму. Тільки при цій
умові відбувається процес зміни біологічних хазяїнів, без чого
збереження даного виду збудника в природі неможливе.

5. Л.В. Громашевський зробив важливий висновок про те, що
механізм передачі і специфічна локалізація збудника в організмі
тісно пов’язані між собою і взаємно обумовлені, що підтверджує
розуміння паразитизму як загальнобіологічного явища в природі.
Класифікація інфекційних хвороб, розроблена Л.В. Громашевським
на основі специфічної локалізації збудника і відповідного їй
механізму передачі, отримала всезагальне визнання і прийнята
ВООЗ. Знання механізму передачі збудників надає можливість
проведення ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів,
що визначило успіхи в боротьбі з інфекційними хворобами.
Під керівництвом Л.В. Громашевського на кафедрі проводились
глибокі дослідження з проблеми „ Механізм передачі збудників
інфекційних хвороб”, на основі яких було видано два збірники
наукових праць (1958,1962 рр.). Встановлена залежність між
механізмом передачі збудника і чинниками, які його реалізують,
типами епідемій, динамікою розвитку епідемічного процесу .
Л.В. Громашевський створив теорію і методологію наукової
епідеміології, визначив предмет і метод цієї науки, сформулював
закони епідеміології, розробив на еволюційній основі
епідеміологічну природничо-наукову класифікацію інфекційних
хвороб, визначив напрямки боротьби з інфекційними хворобами і
критерії ліквідації окремих з них.

6. На кафедрі розроблялись актуальні питання епідеміології і
профілактики холери, шигельозів, дифтерії, кашлюку, гельмінтозів,
лептоспірозу та ін.
Л.В. Громашевський створив наукову епідеміологічну школу, під
його керівництвом захищені десятки докторських і кандидатських
дисертацій. Він видав перший в країні класичний підручник з
загальної епідеміології (1949, 1965 р.р.), який був перекладений у
ряді країн, і спеціальної епідеміології (1947 р.), опублікував понад 250
наукових праць.
Л.В. Громашевський був одним із фундаторів АМН СРСР і в 1946 р.
йому одному із перших було присвоєно вчене звання дійсного члена
АМН СРСР. Л.В. Громашевський приймав безпосередню участь у
створенні ВООЗ (1946 р.).
Після переходу в 1962 р. на роботу до Київського НДІ епідеміології
та інфекційних хвороб на посаду заступника директора з наукової
роботи, Лев Васильович плідно працював щодо подальшого розвитку
епідеміологічної науки.
В 1967 р. за заслуги в розвитку медичної науки й охорони здоров’я
Л.В. Громашевському було присвоєно звання Героя Соціалістичної
Праці.

7. В 1985 р. Комітет з питань освіти, науки і культури Організації
Об’єднаних Націй, з метою вшанування великих людей світу,
прийняв рішення відзначати 100-річчя з дня їх народження. До таких
людей ввійшов і видатний вчений-епідеміолог Л.В. Громашевський,
100-річчя з дня народження якого відзначено в 1987 р. Було видано 3
томи його наукових праць, в чотирьох вищих медичних закладах
України встановлені для студентів стипендії імені
Л.В. Громашевського.

8. На виставці представлені наукові праці Л. В. Громашевського:
 Громашевский , Л. В.
Частная эпидемиология [Текст] : учебник / Л. В. Громашевский . - М. :
Медгиз , 1947. - 700 с. : ил.
 Громашевский, Л. В.
Избранные труды: В 2 Т./ МЗ УССР. Киев. НИИ эпидемиологии и
инфекционных болезней [Текст] : сборник научных трудов. Т.1. Вопросы
развития советского здравоохранения и становления эпидемиологии / Л.В.
Громашевский. - К. : Здоров ‘я, 1987. - 320 с.
 Громашевский, Л. В.
Избранные труды: В 3 Т./ Киев. НИИ эпидемиологии и инфекц.
болезней [Текст] : сборник научных трудов. Т.2. Теоретические вопросы
эпидемиологии / Л.В. Громашевский; Ред. кол. А.Ф. Фролов. - К. : Здоров ‘я,
1987. - 357 с. : ил.
 Громашевский, Л. В.
Избранные труды: В 3 Т./ Киев. НИИ эпидемиологии и инфекц.
болезней [Текст] : сборник научных трудов. Т.3. Вопросы частной
эпидемиологии / Л.В. Громашевский. - К. : Здоров ‘я, 1987. - 343 с. : ил. -
Библиогр. в конце разд.

9.  Громашевский, Л. В.
Общая эпидемиология [Текст] : руководство для врачей и
студентов сан.-гигиен. фак. / Л. В. Громашевский. - 4-е изд., значит.
переработ. - М. : Медицина, 1965. - 290 с. : ил.
 Громашевский, Л. В.
Общая эпидемиология [Текст] : учебник / Л. В. Громашевский. -
3-е изд., испр. и доп. - М. : Медгиз , 1949. - 320 с. : ил.
 Механизм передачи инфекции [Текст] : (учение о механизме передачи
возбудителей инфекционных болезней и его значение в эпидемиологии)
/ ред. Л. В. Громашевский. - 2-е изд., пересм. и доп. - Киев :
Государственное медицинское издательство УССР, 1962. - 446 с.

10. Книги та журнальні статті присвяченні життєвому шляху та
науковій діяльності вченого:
 Васильєва, В. Л.
Роздуми з приводу ювілею Л.В. Громашевського [Текст] / В.Л.
Васильєва, С.Л. Рибалко // Довкілля та здоров"я : Наук. журн. з пробл.
мед. екології, гігієни, охорони здоров'я та екол. безпеки . - 2008. - № 1. - С.
29-34.
 Віленський, Ю.
Лев Громашевський: український велетень світової епідеміології
[Текст] / Ю. Віленський // Мистецтво лікування. Журнал сучасного лікаря.
- 2012. - № 1. - С. 47.
 Кнопов, М. Ш.
Академик АМН СССР Л.В. Громашевский (к 120-летию со дня
рождения) / М. Ш. Кнопов, А. В. Клясов, В. К. Тарануха // Эпидемиология
и инфекционные болезни. - 2007. - N 5. - С. 62-63.

11.  На варті здоров'я людини [Текст] : художньо-документальні
нариси про медиків України. - К. : Здоров'я, 1971. - 194 с. -
(Працею звеличені). -
 Радул, І. В.
Науково-педагогічна діяльність Л.В.Громашевського у
Дніпропетровську (1928 - 1930 р. р.) [Текст] / І.В. Радул //
Медичні перспективи. - 2003. - Том8, N1. - С. 150-153.
 Скрипченко, Г. С.
Значення вчення Л.В.Громашевського про спільність
еволюції паразитичних видів для розвитку сучасної вакцинології
[Текст] / Г.С. Скрипченко // Інфекційні хвороби. - 2003. - N2. - С.
75-80.

12. Дякую за увагу!
Підготувала бібліотекар 1 категорії відділу медичних наук
Абрамова Н.І.