Досвід роботи заступника з НВР Степненської зш І-ІІІ ст. Полонської О.С. "Компетентнісний підхід у сучасній освіті"

2. Зміст
Вступ ……………………………………………………………………………4
1. План роботи науково-методичного семінару………………………..5
2. Заняття №1. Теоретико-понятійний апарат компетентнісної
педагогіки………………………………………………………………6
3. Заняття №2. Ключові та предметні освітні компетенції та
компетентності
учнів……………………………………………………………………..13
4. Заняття №3. Шляхи розвитку компетенцій…………………………18
5. Заняття №4. Професійна компетентність вчителя.............................25
6. Заняття №5 Школа життєвої компетентності………………………30
Література……………………………………………………………………...34
Додатки ………………………………………………………………………..35

3. Науково-методична проблема РМК «Гуманізація навчально-виховного
процесу через упровадження інноваційних форм навчання та виховання.
Створення умов для формування професійної мобільності педагогічних
працівників регіону в умовах упровадження нових Державних стандартів
початкової, базової та повної загальної середньої освіти» («Розвиток
професійної компетенції педагогів через упровадження інноваційних форм в
навчально-виховний процес»).
Науково-методична проблема школи «Формування компетентнісної
особистості учня через упровадження інноваційних форм у навчально-виховний
процес».
№
з/п
Навчальний заклад Проблема
1. Кушугумський НВК Впровадження програми
«Один учень – один
комп’ютер»Лежинський НВК
2. Малокатеринівський НВК Організація методичної
роботи на діагностичній
основі
3. Балабинський НВК Впровадження програми
«Росток»
4. Розумівська ЗШ Впровадження
моніторингу якості
освіти
5. Балабинський ДНЗ Здоров’язберігаючі
технології в роботі з
дошкільниками
№ Тема обговорення
1 Теоретико-понятійний апарат компетентнісної педагогіки
2 Ключові освітні та предметні компетентності учнів
3 Шляхи розвитку компетенцій
4 Професійна компетентність вчителя

5. План роботи науково-методичного семінару
«Компетентнісний підхід у сучасній освіті»
Листопад 2014/2015 н.р.
№ Тема обговорення
1 Теоретико-понятійний апарат компетентнісної педагогіки
2 Ключові освітні та предметні компетентності учнів
Завдання сучасної освіти – підготувати фахівця, здатного працювати в умовах
ринку, готового до самовдосконалення, мобільного до змін. Компетентністно
зорієнтована освіта, зафіксована у Державному стандарті початкової загальної
освіти, затвердженого постановою КабМіну України від 20.04.2011 №462,
Державному стандарті базової та повної загальної освіти, затвердженого
постановою КабМіну України від 23.11.2011 №1392, передбачає не тільки
досягнення якісних результатів навчання учня, але й зміни в діяльності,
професійному мисленні педагога, без чого ці досягнення неможливі. Державні
стандарти ґрунтуються на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і
діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в
результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти. При
цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток
академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів.
Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних
компетентностей, які визначають якість сучасної освіти.
Величезний потік інформації, яка старіє швидше, ніж учень закінчує школу,
вже не можливо вмістити до шкільної програми. Втрачає сенс необхідність
перевантажувати пам'ять дитини додатковими знаннями, необхідно навчати дитину
знаходити їх і користуватися ними. Основна мета сучасної школи – навчити
людину жити, сформувати ефективну особистість, яка здатна успішно адаптуватися
в суспільстві й самореалізуватися, формувати покоління, яке здатне навчатися
впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Від
людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати
нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти
такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.
Тому формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання
суспільних явищ і процесів є одним із головним завдань за змістом Державного
стандарту базової та повної загальної середньої освіти й навчальними програмами.
Проте, за спостереженнями, переважна більшість школярів не володіє такими
логічними операціями мислення, як асоціювання, аналіз, синтез, класифікація,

6. узагальнення, зіставлення, порівняння. Сучасному суспільству потрібна
інформована й компетентна особистість, яка спроможна приймати самостійні
рішення та нести відповідальність за свої вчинки. Творчий, компетентний, готовий
до роботи в сучасних інформаційних умовах учень потрібен суспільству. Тому
актуальним завданням сучасної школи є реалізація компетентнісного підходу в
навчанні, який передбачає спрямованість освітнього процесу на розвиток
сформованих і формування ключових та предметних компетентностей
особистості. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної
компетентності людини, яка включає сукупність ключових компетенцій і є
інтегрованою характеристикою особистості.
Проблема формування компетентної особистості стала предметом глибокого і
різнобічного дослідження, яке проводять міжнародні організації, що працюють у
сфері освіти, - ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Ради Європи, Організації
європейського співробітництва, Міжнародного департаменту стандартів та ін.
Йдеться про компетентність як про нову одиницю виміру освіченості людини, при
цьому увага акцентується на результатах навчання, в якості яких розглядається не
сума завчених знань, умінь, навичок, а здатність діяти в різноманітних проблемних
ситуаціях.
Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року
визначає запровадження освітніх інновацій як один із пріоритетних напрямів
державної політики в освітній сфері. Інноваційна освіта передбачає особистісне
спрямування, компетентнісний підхід, творчий початок, використання найновіших
технологій тощо. Продуктивні методики та технології дійсно мають суттєвий по-
тенціал, реалізацію якого можна безпосередньо пов'язати з формуванням основних
груп компетентностей учнів, завданням, яке по праву визнається
найвідповідальнішим у роботі вчителя, бо торкається життєвих умінь учнів, їх
пристосованості до життя і, зрештою, їх долі.
У матеріалах Болонського процесу підкреслено, що результатом освіти
«повинно бути становлення людини, здатної до співпереживання, готової до
вільного гуманістично-орієнтованого вибору, індивідуального інтелектуального
зусилля і самостійної, компетентної і відповідальної дії в політичному,
економічному, професійному і культурному житті, яка поважає себе і інших».

7. Заняття №1
Тема: Теоретико-понятійний апарат компетентнісної педагогіки
Мета:
- ознайомити вчителів з науковим обґрунтуванням понять компетентної
педагогіки;
- спрямовувати роботу педагогів у пошуково дослідницькому напрямку;
- з’ясувати основні позиції вчителів щодо компетентнісної педагогіки.
Хід заняття
І. Виступ ведучого семінару:
Для точного розуміння проблеми слід визначитись з поняттями, якими ми
будемо оперувати далі. Сюди входять поняття КОМПЕТЕНЦІЯ,
КОМПЕТЕНТНІСТЬ, КОМПЕТЕНТНИЙ, КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ,
КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНЦІЇ, КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У
НАВЧАННІ.
Словник термінів з компетентнісної педагогіки (роздається кожному вчителю)
У вітчизняній педагогічній літературі вживаються і поняття «компетенція», і
поняття «компетентність». Тлумачний словник подає схожі трактування цих за-
гальних понять.
Слово «компетенція» дуже схоже на «компетентність», але зміст його дещо
відрізняється.
1.КОМПЕТЕНЦІЯ А.добре обізнаний, тямущий,
кваліфікований
2.КОМПЕТЕНТНИЙ Б.здатність застосовувати власний досвід
у нестандартних ситуаціях з метою
розв'язання певних проблем
3.КОМПЕТЕНТНІСТЬ В.обізнаність із чим-небудь; коло
повноважень
КОМПЕТЕНЦІЯ— 1) добра обізнаність із чим-небудь; 2) коло повноважень;
3)коло питань, в яких дана посадова особа має знання, досвід; 4) рівень знань, умінь,
навичок в певній сфері діяльності людини.

8. КОМПЕТЕНТНИЙ — 1) який має достатні знання в якій-небудь галузі, який з
чим-небудь добре обізнаний, тямущий; кваліфікований; значить уміти мобілізувати
в даній ситуації набуті знання і досвід; 2) який має певні повноваження,
повноправний, повновладний.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ — властивість від «компетентний».
Різні трактування поняття «компетентність»:
І.КОМПЕТЕНТНІСТЬ (від лат. соmреtеns - належний, здатний)
1) Компетентність — це здатність застосовувати набуті знання, вміння,
навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою
розв'язання певних життєво важливих практичних і теоретичних проблем.
Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних
самостійних дій людини. На відміну від терміна «кваліфікація», включає крім сугубо
професійних знань і умінь, що характеризують кваліфікацію, такі якості, як
ініціатива, співробітництво, здатність до роботи в групі, комунікативні
здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і
використовувати інформацію;
2) Область повноважень посадової особи; коло питань, відповідно до яких
вони мають право прийняти рішення.
ІІ.КОМПЕТЕНТНІСТЬ – володіння людиною відповідною компетенцією, що
включає його особистісне відношення до неї і предмету діяльності.
ІІІ.КОМПЕТЕНТНІСТЬ – це характеристики, які можна визначити шляхом
спостережень за діяльністю особистості або за її вміннями.
КОМПЕТЕНЦІЯ УЧНЯ - готовність учня використовувати засвоєні знання,
навчальні вміння і навички, а також способи діяльності в житті для рішення
практичних і теоретичних задач. (Готовність - «згода зробити що-небудь» чи «стан,
при якому все зроблено, все готове для чого-небудь».). Компетенція сама по собі не
є характеристикою особистості. Нею вона стає в процесі засвоєння і рефлексії учня,
перетворюючись у компетентність.
Схожість понять «компетенція» і «компетентність» не є випадковою, адже ці
поняття походять з одного джерела: з латини сотреtепtiа— узгодженість,

9. відповідність, а сотреto — відповідати, бути годящим, здатним. І щоб не виникали
«труднощі перекладу», слід розвести ці поняття, враховуючи вітчизняні мовні
стереотипи. Поняття «компетенція» традиційно вживається у значенні «коло
повноважень», а «компетентність» же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю,
кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном
«компетентність».
1.КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ А.сукупність знань, умінь у межах
змісту конкретного предмета
2.ЗАГАЛЬНО-ПРЕДМЕТНІ
КОМПЕТЕНЦІЇ
Б.відносяться до повного кола навчальних
предметів
3. ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ В.можуть бути застосовані до багатьох
життєвих сфер
КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ – це компетентності, що дають
можливість особистості ефективно брати участь у багатьох соціальних сферах і які
роблять внесок у розвиток якості суспільства та особистого успіху, що може бути
застосовано до багатьох життєвих сфер. Вони відносяться до загального (мета-
предметного) змісту освіти.
ЗАГАЛЬНО-ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ - відносяться до повного кола
навчальних предметів і освітніх галузей.
ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ - сукупність знань, умінь та характерних рис у
межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з
метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій.
КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛЯ ПРОФЕСІЙНА - володіння вчителем
необхідною сумою знань, умінь і навичок, що визначають сформованість його
педагогічної діяльності, педагогічного спілкування й особистості вчителя як носія
певних цінностей, ідеалів і педагогічної свідомості.
1.КОМПЕТЕНТНІСНО
ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У
НАВЧАННІ
А.взаємодія і плідний розвиток
особистості педагога та його учнів
2.ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД Б.сума знань для вирішення проблемних
ситуацій
3.ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ
ПІДХІД
В.застосування знань на практиці,
соціалізація, самоосвіта, вміння
працювати у групі

10. КОМПЕТЕНТНІСНО ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД У НАВЧАННІ – підхід до
організації навчально-виховного процесу, який спрямований на набуття особистістю
певної суми знань і досвіду, що дозволяють їй робити висновки про щось,
переконливо виражати власні думки, діяти адекватно у різних ситуаціях.
ОСОБИСТІСНО ЗОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД — спрямованість навчально-
виховного процесу на взаємодію і плідний розвиток особистості педагога та його
учнів на основі рівності у спілкуванні та партнерства у навчанні.
ДІЯЛЬНІСНИЙ ПІДХІД — спрямованість навчально-виховного процесу на
розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань з
різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну
самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти.
ІІІ. Практичне завдання (з’єднати визначення з відповідними термінами)
№ Визначення № Терміни
1
володіння вчителем необхідною
сумою знань, умінь і навичок, що
визначають сформованість його
педагогічної діяльності,
педагогічного спілкування й
особистості вчителя як носія певних
цінностей, ідеалів і педагогічної
свідомості;
А
ПРЕДМЕТНІ
КОМПЕТЕНЦІЇ
2
що мають конкретний опис і
можливість формування в межах
навчальних предметів;
Б
ЗАГАЛЬНО-ПРЕДМЕТНІ
КОМПЕТЕНЦІЇ
3
відносяться до повного кола
навчальних предметів і освітніх
галузей.
В
КОМПЕТЕНТНІСТЬ
УЧИТЕЛЯ ПРОФЕСІЙНА
4
пов'язані з оточенням, життям
суспільства, соціальною діяльністю
особистості;
Г
МОТИВАЦІЙНІ
КОМПЕТЕНТНОСТІ
5
пов'язані з внутрішньою мотивацією,
інтересами, індивідуальним вибором
особистості;
Д
ФУНКЦІОНАЛЬНІ
КОМПЕТЕНТНОСТІ
6
пов'язані зі сферою знань, умінь і
навичок оперувати науковими
знаннями та фактичним матеріалом;
Е
СОЦІАЛЬНІ
КОМПЕТЕНТНОСТІ

11. (Відповіді: 1-В, 2-А, 3-Б, 4-Е, 5-Г, 6-Д.) . Робота груп над завданням ( за
комп’ютером)
ІV. Підсумки: Учительська професія вимагає особливої чутливості до постійно
оновлюваних тенденцій суспільного буття, здатності до адекватного сприйняття,
потреб суспільства і відповідного коригування своєї роботи. І знання теоретико-
понятійний апарату нововведень відіграє важливу роль для вчителя.
Заняття №2
Тема: Ключові компетентності та предметні компетенції учнів.
Мета: - ознайомити педагогів з ключовими освітніми компетенностями і
предметними компетенціями;
- розглянути основні завдання компетентнісно орієнтованого підходу;
- спонукати педагогів до творчого пошуку.
Хід заняття
І. Виступ ведучого семінару: Останнім часом в освіті провідним є діяльнісний
особистісно орієнтований підхід у навчанні та вихованні учнів. Та сам вчитель має
бути не менш активним, швидко орієнтуватись у величезному потоці інформації,
бути творчим та володіти необхідною сумою знань, і саме тому нашу роботу ми
розпочнемо з термінологічної розминки.
Розминка
Розгадати кросворд
К
О
М
П
Е
Т
Е
Н
Ц
І

12. Я
1. педагогічний …. (такт)
2. наука……. (педагогіка)
3. науково-теоретичний. …(семінар)
4. інноваційний ….(процес)
5. проектний ……..метод
6. школі потрібен … вчитель (компетентний)
7. основна особа в навчально-виховному процесі …….учень
8. (знання)… .це сила
9. педагогічна …..(інновація)
10.само…..(освіта)
11.невід’ємна складова навчального процесу …….виховання
Робота груп над завданням. ( за комп’ютером )
Виступ спікерів груп, презентація результатів.
Виступ ведучого семінару: Для реформування освіти і науки в Україні було
створено спільний проект Міністерства освіти України і ООН «Освітня політика та
освіта» «Рівний — рівному». Експерти проекту розробили рекомендації для
реформування освіти в Україні, серед яких важливе місце займає оновлення змісту
освіти та впровадження компетентнісно орієнтованої педагогіки.
Особистісно орієнтована педагогіка передбачає, що вчитель повинен не тільки
давати знання, а й формувати відповідні компетентності в учнів.
КЛЮЧОВІ ОСВІТНІ КОМПЕТЕНТНОСТІ, ВИДІЛЕНІ У
ДЕРЖАВНОМУ СТАНДАРТІ БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ СЕРЕДНЬОЇ
ОСВІТИ: до них належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною
та іноземними мовами, базові компетентності в галузі природознавства і
техніки, інформаційно-комунікаційна, базові: соціальна, громадянська,
загальнокультурна, економічна і здоров’язбережувальна компетентності та
інші.

13. В українських офіційних освітянських документах основними групами
компетентностей названі:
• соціальні (характеризують уміння людини повноцінно жити в суспільстві) —
брати на себе відповідальність, приймати рішення, робити вибір, безконфліктно
виходити з життєвих ситуацій;
• полікультурні — не тільки оволодіння досягненнями культури, але й
розуміння та повага до людей інших національностей, релігій, культур, мов, рас,
політичних уподобань та соціального становища;
• комунікативні — вміння спілкуватися усно та писемно, рідною та іноземними
мовами;
• інформаційні — вміння добувати, осмислювати, опрацьовувати та ви-
користовувати інформацію з різних джерел;
• саморозвитку й самоосвіти — мати потребу і готовність постійно навчатися
протягом усього життя;
• продуктивної творчої діяльності – вміння застосовувати знання і навички у
життєвих умовах.
До ПРЕДМЕТНИХ (ГАЛУЗЕВИХ) КОМПЕТЕНЦІЙ — комунікативна,
літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і
математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, самоосвітня,
соціальна, діяльнісна, історична і здоров’язбережувальна компетентності та інші.
Ключові компетентності формуються в процесі реалізації цілісного змісту освіти
загальноосвітньої школи, а предметні - передбачені змістом конкретного предмета і
набуваються впродовж конкретного року або ступеня навчання.
Формування ключових компетентностей реалізується в освітніх галузях і
навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих
складових змісту ключових компетентностей, для формування яких має необхідні
умови. Наприклад, з огляду на свою специфіку, предмет українська мова
спроможний забезпечити формування і розвиток таких ключових компетентностей,
як: комунікативна, соціальна, загальнокультурна, уміння вчитись.
Для забезпечення ключової комунікативної компетентності в учнів необхідно
сформувати готовність до спілкування з іншими людьми. З цією метою у процесі
навчання української мови школярі повинні оволодіти:
 різними видами мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання,
письмо);
 мовою як засобом спілкування.
Ключова соціальна компетентність передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях
відповідно до соціальних норм і правил. Для цього на уроках української мови в
учнів треба формувати здатність:

14.  продуктивно співпрацювати з різними партнерами в групі та команді;
 виконувати різні соціальні ролі;
 брати на себе відповідальність за прийняті рішення та їх виконання.
Загальнокультурна ключова компетентність стосується сфери розвитку культури
особистості в усіх її аспектах. Реалізація цієї компетенції в процесі навчання
української мови передбачає передусім формування:
 культури міжособистісних відносин;
 толерантної поведінки;
 моральних якостей,
а також ознайомлення з:
 культурною спадщиною українського народу;
 найважливішими досягненнями національної науки й культури;
 визначними подіями та постатями в історії України.
Ключова компетентність уміння вчитись виявляється у здатності учня
організовувати і контролювати свою навчальну діяльність. Ця компетентність
реалізується на уроках української мови шляхом формування мотивації навчання і
здатності:
 організовувати свою працю для досягнення результату;
 виконувати розумові операції й практичні дії;
 володіти уміннями й навичками самоконтролю та самооцінки.
На основі визначеної мети компетентнісно орієнтованого навчання української мови
і відібраного змісту тих ключових компетентностей, формування яких спроможний
забезпечити цей предмет, можна визначити предметні компетенції. Їх ми виділяємо
чотири, а саме: мовленнєва, мовна, соціокультурна і діяльнісна.
ПРЕДМЕТНІ КОМПЕТЕНЦІЇ - сукупність знань, умінь та характерних рис у
межах змісту конкретного предмета, необхідних для виконання учнями певних дій з
метою розв’язання навчальних проблем, задач, ситуацій. Зміст та методика
викладання будь—якого навчального предмета мають певні специфічні риси стосовно
формування компетентностей учнів.
Мовленнєва компетенція включає:
 здатність розуміти зміст і головну думку усних і письмових висловлювань;
 здатність вести діалог з дотриманням правил мовленнєвого етикету;
 уміння будувати повноцінні в комунікативному відношенні усні і письмові
зв'язні висловлювання, які відображають знання учнів про предмет розмови,
їхні думки,почуття, наміри;

15.  уміння налагоджувати взаємодію з оточуючими,будуючи відповідним чином
свої висловлювання.
Мовна компетенція передбачає володіння:
 доступним і необхідним обсягом мовних знань;
 здатністю застосовувати мовні засоби у власному мовленні відповідно до
орфоепічних, лексичних, граматичних, орфографічних, синтаксичних,
стилістичних норм літературної мови.
Соціокультурна компетенція покликана сприяти загальнокультурному розвиткові
молодших школярів, адаптації їх до життя в певному соціальному середовищі, а
тому передбачає:
 знання про свою державу Україну;
 здатність використовувати в мовленнєвій практиці знання про особливості
української національної культури, звичаї, традиції, свята;
 знання і використання у власному мовленні найбільш відомих малих
українських фольклорних форм;
 уміння успішно користуватися мовою під час виконання різноманітних
соціальних ролей;
 знання формул національного мовленнєвого етикету і вміле використання їх
під час спілкування;
 дотримання етикетних правил спілкування з представниками різних вікових
груп і статусів;
 здатність вирішувати за допомогою мови різні навчальні та життєві проблеми.
Діяльнісна компетенція передбачає володіння загально-навчальними уміннями і
навичками, які поділяються на чотири групи:
1. навчально-організаційні — здатність розуміти визначену вчителем мету
навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти
час, планувати послідовність виконання завдання, організовувати навчальну
діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);
2. навчально-інформаційні — здатність самостійно працювати з підручником,
шукати нову інформацію з різних джерел, користуватися довідковою
літературою, зосереджено слухати матеріал, зв'язно, послідовно, доказово
відповідати, вести діалог;
3. навчально-інтелектуальні і творчі — здатність аналізувати узагальнювати,
встановлювати та пояснювати причиново-наслідкові зв'язки, вилучати зайве,
групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані
критичні судження, доводити власну думку, переносити знання й способи
діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;
4. контрольно-оцінні - уміння використовувати різні способи перевірки та
контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні
навчальні досягнення.

16. Наприклад, навчання хімії передбачає формування ключових компетентностей:
соціальної, полікультурної, комунікативної, інформаційної, самоосвіти та саморозвитку,
продуктивної творчої діяльності. А також формування предметних компетенцій:
 освітньої (вміння вчитися, розкривати суть і значення теоретичних побудов і
символіко-графічних форм, давати їм різну інтерпретацію, оперувати мовою
науки та ін.);
 експериментально-практичної;
 розв’язування задач;
 екологічної;
 валеологічної тощо.
Кожна з ключових компетентностей і предметних компетенцій передбачає окремі
пріоритетні завдання з окремого конкретного предмета.
ІІІ. Практичне завдання.
З’ясувати до якої компетентності відносяться завдання?
№ Завдання № Компетентність
1
формування уміння самостійно шукати,
аналізувати і відбирати необхідну
інформацію з використанням сучасних
інформаційних технологій, а також
організовувати, перетворювати, зберігати і
передавати цю інформацію.
А ПОЛІКУЛЬТУРНА
2
знання необхідних мов і способів взаємодії з
людьми та подіями, навички роботи в групі,
володіння різними соціальними ролями в
колективі.
Б МОВЛЕННЄВА
3
розуміння несхожості людей та
взаємоповаги до їхньої мови, релігії,
культури тощо.
В МОВНА
4
формування загально-навчальних умінь і
навичок, опанування стратегій спрямованих
на розв'язання навчальних завдань і
життєвих проблем.
Г
СОЦІОКУЛЬТУРНА
5
вироблення і вдосконалення вмінь та
навичок в усіх видах мовленнєвої
діяльності (аудіювання, читання, говоріння,
письмо).
Д
ДІЯЛЬНІСНА
(СТРАТЕГІЧНА)

17. 6
доступний і необхідний обсяг мовних
знань;здатність застосовувати мовні засоби
у власному мовленні відповідно до
орфоепічних, лексичних, граматичних,
орфографічних, синтаксичних,
стилістичних норм літературної мови.
Е
ІНФОРМАЦІЙНА
7
знання про свою державу Україну;здатність
використовувати знання про особливості
української національної культури, звичаї,
традиції, свята;уміння успішно
користуватися мовою під час виконання
різноманітних соціальних ролей;
дотримання етикетних правил спілкування
з представниками різних вікових груп і
статусів; здатність вирішувати за
допомогою мови різні навчальні та життєві
проблеми.
Є КОМУНІКАТИВНА
(Відповіді: 1-Е, 3-А, 2-Є, 5-Б, 4-Д, 6-В, 7-Г) ( за комп’ютером )
ІV. Творче завдання.
Ознайомившись з ключовими компетентностями та предметними
компетенціями учнів визначте та запишіть головні ознаки компетентного ставлення
особистості до життя. (Формування випадкових груп із вчителів)
Робота груп над завданням.
Виступ спікерів груп, презентація та порівняння результатів.
(зразок)
Ознаки компетентного ставлення особистості до життя:
 потреба в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації;
 володіння науковими знаннями;
 усвідомлення, організація свого життєвого шляху, особистісного розвитку;
 осмислене розв'язання міжособистісних суперечностей;
 здатність до об'єктивної оцінки своєї життєвої активності;
 усвідомлення й адекватна оцінка результатів своєї життєдіяльності;
 відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я;
 культура фізичного розвитку.
V. Підсумки: Отже ознайомившись з ключовими та предметними освітніми
компетентностями учнів, визначивши головні ознаки компетентного ставлення
особистості до життя, ми можемо шукати оптимальні шляхи розвитку компетенцій.

18. Заняття № 3
Тема: Шляхи розвитку компетенцій
Мета: - визначити які основні труднощі постають перед педагогами при
розвитку компетенцій;
- з’ясувати оптимальні шляхи розвитку компетенцій;
- спонукати педагогів до пошуку власних оптимальних шляхів
розвитку компетенцій.
Хід заняття
І. Виступ ведучого семінару: Підвищення життєвої компетентності,
звичайно, неможливе без постійного самовдосконалення особистості: новий
рівень життєвої компетентності спонукає людину до визначення нових цілей,
сприяє її більш якісному вдосконаленню. Має місце самовдосконалення – йде
нарощування життєвої компетентності особистості.
Ми розпочнемо нашу роботу з термінологічної розминки.
Розминка
Записати 11 слів що починаються на ко- та закінчуються на –ція.
Компетенція ко……………ція
Концепція
Конкуренція
Корекція
Координація
Консультація
Комунікація
Комп’юторизація
Комплектація
Конкретизація
Кореспонденція
Робота груп над завданням. ( за комп’ютером )

19. Виступ спікерів груп, презентація результатів.
Виступ ведучого семінару:Формування компетентностей учнів відбувається в
процесі обов'язкової взаємодії всіх суб'єктів як по вертикалі (наскрізна лінія: психолог
— вихователь – учитель – адміністрація навчального закладу - органи управління
освітою, професійні та ВНЗ), так і по горизонталі (учень - учитель, учень –
засоби масової інформації).
Чіткого розмежування функцій впливу того чи іншого суб'єкта психолого-
педагогічного супроводу на формування компетентностей особистості провести
не можна, але, очевидно, на оптимальний результат слід чекати тільки за умови
системного підходу до розв'язання цієї проблеми та максимальної реалізації
потенційних можливостей кожного суб'єкта і їх взаємодії.
Слід зазначити, що основні блоки (групи компетентностей) у структурі
загальної компетентності учня дуже тісно пов'язані між собою.
ІІ. Обговорення: Пропонується розглянути кілька груп компетенцій
Групи
компетенцій
Назва компетенцій
Трудові
професійні
1. Самообслуговування, виконання побутової та господарської
роботи, участь у роботі шкільних майстерень, економічних
та трудових проектах.
2. Наявність умінь та навичок організації та проведення
трудової діяльності, виживання певних видів діяльності
(навичок роботи ручними знаряддями праці, уміння та
навички предметно-перетворюваної, конструкторної та
конструктно-художньої діяльності).
3. Уявлення про трудову діяльність, зміст майбутньої
професії діяльності (відповідно до профіля).
4. Ціннісне ставлення до праці.
Полікультурні
1. Участь у крос-культурному діалозі, шанобливе,
відповідальне ставлення до власної культури та культур
інших народів.
2. Уміння та навички діалогу з представниками інших культур,
успішної взаємодії з ними на основі поваги та розуміння
їхньої культури.
3. Розуміння сутності загальнолюдської та національної

20. культури, їхньої взаємодії в культурно-цивілізованому
процесі. Розуміння інших культур. Наявність уявлень про
крос-культурний діалог, його принципи та роль у сучасних
загальноцивілізованих процесах (інформатизація,
глобалізація).
4. Ціннісне ставлення до культури. Визнання права інших
культур на існування та розвиток.
Життєтворчі
1. Життєтворча поведінка, життєздійснення за життєвою
моделлю життя. Активна, конструктивна життєва
позиція, самостійне, свідоме і творче визначення, здійснення
та удосконалення власного життя.
2. Володіння навичками життєвого проектування,
індивідуально-особистісними технологіями
життєтворчості, навички визначення смисло-життєвих
орієнтирів, навички прийняття рішень та вирішення
проблем.
3. Уявлення про життя особистості, сутність процесу
життєтворчості, життєву стратегію, життєвий
проект, життєву програму, життєві плани та цілі
особистості, головні особливості та механізми
життєздійснення.
4. Грунтова життєва концепція, стійке життєве кредо та
життєва позиція (сукупність моральних, соціальних,
політичних, економічних виборів).
Життєздатні
1. Активне самовираження згідно з нормами суспільства.
Здоровий спосіб життя, підтримання оптимальних
відносин з оточуючими, суб’єктна, активна модель життя,
спрямована на збереження власних цінностей та принципів,
збереження та примноження фізичного, психічного та
соціального здоров’я, креативна поведінка.
2. Уміння та навички дотримання здорового способу життя,
вміння долати стреси та керувати емоціями, підтримання
конструктивної взаємодії з ближніми, розвиток власного
потенціалу
3. Уявлення про необхідний спосіб та стиль життя, стан
здоров’я, характер стосунків з оточуючими, правильну
поведінку; миханізми їхнього дотримання та реалізації у
власному житті, уявлення про причини та механізми
саморозвитку.
4. Цінності, пов’язанні з індивідуальним життям та життям
публічним, поведінкові норми.

21. Політичні
1. Активність у захисті та реалізації прав, дотримання
обов'язків, дотримання в повсякденній поведінці правових
приписів. Осмислена політична активність.
2. Уміння та навички, пов'язані із захистом та реалізацією
власних прав, дотримання обов'язків. Володіння
елементарними навичками політичної діяльності.
3. Знання прав людини. Знання головних нормативно-правових
актів, правових процедур. Розуміння політичного життя
держави.
4. Ціннісне ставлення до права та правових норм. Наявність
політичних дій.
Інформаційні
1. Успішне створення, передача, пошук, опрацювання,
збереження та використання інформацію у власному
житті, володіння, використання схем, графіків як
інструменту власної діяльності в нестандартній ситуації.
2. Навички практичного та критичного мислення. Навички
читання та письма, комп'ютерна грамотність, володіння
навичками роботи в Інтернеті. Навички роботи з
суперечливою інформацією. Навички моделювання
(використання схем).
3. Знання основних принципів передачі, збереження та
застосування інформації. Розуміння ролі і місця інформації
у житті людини й суспільства.
4. Ставлення до знань, інформації як до інструменту
життєвої компетентності.
Вчитися
впродовж
життя
1. Здатність і готовність до зміни сфери,виду і способу
діяльності. Самонавчання та самовиховання, готовність та
здатність до самоосвіти впродовж життя.
Конкурентоспроможність на ринку праці.
2. Уміння та навички, пов'язанні з навчанням, самовизначенням
та самовихованням.Уміння аналізувати,осмислювати,
засвоювати, відтворювати та використовувати у власному
житті.
3. Розуміння причин, які зумовлюють необхідність навчання
впродовж життя. Уявлення про сутність, принципи,
методи форми організацій і здійснення навчання,
самовизначення та самовиховання. Розуміння особливостей
та механізмів самовизначення та виховання .Уявлення про
шляхи творення особистості, власного життя за
допомогою освіти та самоосвіти. Розуміння знання як
інструменту творення власного життя.
4. Цінісне ставлення до освіти, самоосвіти та самовиховання.
Соціальні
1. Соціальна дія. Соціальна активність та мобільність
особливості. Активна участь у функціонуванні соціальних
інститутів. Участь у прийнятті рішень. Соціальна

22. відповідальність. Здатність захищати та дбати про
відповідальність, права, інтереси й потреби інших.
Набуття та успішне виконання нових соціальних ролей.
2. Уміння та навички, пов'язані з виконанням актуальних та
набуттям нових соціальних ролей, здійсненням соціальної
активності та соціальної мобільності.
3. Уявлення про сутність та структуру суспільства, в якому
відбувається життєдіяльність; характер соціальних
процесів, соціальної взаємодії, соціальних змін, доступний
діапазон соціальних статусів та ролей, їхній зміст.
4. Прийнятні соціальні цінності та норми; ідеї, ідеали та цілі,
які зумовлюють соціальну активність.
Формування компетентності учня на сьогоднішній день є однією із актуальних
проблем освіти і може розглядатися як вихід із проблемної ситуації, що виникла
через протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю
вирішити цю проблему традиційним шляхом. Формування компетентностей учнів
зумовлене не тільки реалізацією відповідного оновленого змісту освіти, але й
адекватних сучасних новітніх методів та технологій навчання, застосування яких
безпосереднім чином впливає на досягнення такого результату навчання як
компетентність.
Шляхи формування компетентностей:
Через зміст освіти (навчальні програми, Державний стандарт базової та повної
загальної середньої освіти, підручники тощо)
Через методи і форми навчання, які ґрунтуються на організації активної
власної діяльності школярів
Через засоби навчання, метою яких є спонукання учнів мислити.
Компетентнісний підхід у навчанні вимагає, щоб сучасні навчальні засоби
виконували не тільки інформаційну, а й мотиваційну і розвивальну функції.
З метою забезпечення мотивації навчання, в навчальних засобах мають бути
використані:
 цікавий текстовий матеріал;
 ілюстрації;
 дидактичні ігри;
 вправи, що передбачають цікавий для учнів процес виконання;
 завдання, що спонукають до пошуку значущих для учня результатів тощо.
Для реалізації розвивальної функції сучасні навчальні засоби мають містити
систему завдань, спрямованих на розвиток пізнавальних здібностей учнів, а саме, на
оволодіння мисленнєвими операціями (аналіз, порівняння, узагальнення, доведення

23. тощо), а також на формування здатності застосовувати набуті знання, способи дій,
досвід у нових нестандартних ситуаціях. Крім того, компетентнісно орієнтовані
навчальні засоби повинні готувати дітей до самонавчання. З цією метою в них
мають бути алгоритми міркувань, пам'ятки, схеми, таблиці, зразки виконання
завдань і т. ін.
Крім того, необхідно, щоб навчальні засоби містили:
 цілісну систему завдань і вправ, доступних для учнів певної вікової категорії;
 диференційований матеріал з урахуванням рівнів розвитку дітей;
 раціональне співвідношення завдань для тренування і творчого використання;
 завдання, що передбачають роботу в парі й групі, фронтальну та
індивідуальну;
 завдання на вільний вибір тощо.
Важливим фактором успішної реалізації компетентнісного підходу в навчанні є
добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації навчальної
діяльності.
Компетентнісно орієнтоване навчання вимагає застосування методів, які
передбачають активну діяльність учнів. До таких належать:
 продуктивні (вивчений мовний матеріал застосовується в мовленнєвій
практиці);
 евристичні або частково-пошукові (окремі елементи нових знань учень
знаходить завдяки розв'язанню пізнавальних завдань);
 проблемні (учень усвідомлює проблему і знаходить шляхи її вирішення);
 інтерактивні (активна взаємодія всіх учнів, під час якої кожний школяр
осмислює свою діяльність, відчуває свою успішність).
Кожному методу відповідають ті чи інші прийоми навчання. Крім
загальнодидактичних (пояснення, зіставлення, аналіз, узагальнення,
систематизація знань тощо), у практиці навчання використовуються предметні
прийоми, які визначаються конкретною темою і метою навчального матеріалу.
Цінними є прийоми, що спонукають учнів до активної діяльності, пошуку шляхів
вирішення поставлених завдань чи проблем.
Комунікативно спрямоване навчання вимагає урізноманітнення форм організації
навчальної діяльності. При цьому перевага надається формам, які створюють таку
мовленнєву ситуацію, коли кожний учень має можливість висловитись, виявити
себе в комунікативному процесі. Найбільш цінними з точки зору компетентнісного
підходу є індивідуальна навчальна діяльність, робота в парах, групах.
Дуже важливо, щоб використання тих чи інших методів, прийомів, форм навчання
не було "даниною моді". Їх добір і використання слід підпорядковувати змісту і меті
навчального предмета, враховуючи при цьому вікові особливості учнів молодшого
шкільного віку, їх можливості і здібності.

24. Одним із найважливіших факторів успішного запровадження компетентнісного
підходу в навчанні є готовність учителя до реалізації поставленої мети.
Щоб успішно формувати компетентну особистість, сучасний педагог повинен
володіти певними якостями. Назвемо лише декілька найактуальніших:
 успішно вирішувати свої власні життєві проблеми, виявляючи ініціативу,
самостійність і відповідальність;
 усвідомлювати мету компетентнісно орієнтованого навчання;
 планувати урок з використанням усього розмаїття форм і методів навчальної
діяльності і насамперед усіх видів самостійної роботи, діалогічних,
евристичних і проблемних методів;
 пов'язувати навчальний матеріал з повсякденним життям та інтересами учнів;
 залучати до обговорення попередній досвід школярів;
 демонструвати учням рольові моделі на прикладі реальних людей,
літературних персонажів;
 —оцінюючи навчальні досягнення школярів, брати до уваги не тільки
продемонстровані знання і вміння. а передусім здатність застосовувати їх у
навчальних і життєвих ситуаціях.
Реалізація компетентнісного підходу в навчанні буде успішною за умови
комплексного забезпечення усіх складових навчального процесу, а саме: чіткого
визначення цілей навчання, добору відповідного змісту навчання, оновлення
навчально-методичного забезпечення, добору ефективних методів, прийомів
навчання і форм організації навчальної діяльності, відповідної професійної
підготовки вчителя.
Слід ще раз підкреслити головну особливість компетентності як педагогічного
явища, а саме: компетентність — це не специфічні предметні вміння та навички,
навіть не абстрактні загальнопредмегаі мисленнєві дії чи логічні операції (хоча,
звісно, грунтується на останніх), а конкретні життєві, необхідні людині будь-якої
професії, віку, сімейного стану — взагалі будь-якій людині. Досить довгий час
школу обвинувачували в тому, що вона не готує дитину до життя. У сучасному
стрімкому світі витрачати час спочатку на навчання, а потім на підготовку до
життя — то просто гаяти час. Предметне навчання — це тільки основа для
формування компетентностей як інтегрованого результату навчальної діяльності
учнів. Але наші навчальні програми були і є предметними; вони регламентують
зміст предметного матеріалу, перелік вимог до засвоєння предмета. Учитель
математики чи географії, викладаючи свою навчальну дисципліну, може формувати
компетентності учнів засобами свого предмета. Звісно, завдання щодо
формування всіх груп компетентностей стоять перед учителем будь-якого
предмета. За яких умов буде можливою реалізація цих вимог?

25. Витяг з об'ємного, змістовного комплексу педагогічних правил може бути інформацією до
роздумів вчителів незалежно від стажу їх роботи, категорії та технологи, яку вони
використовують.
• Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте..
Не Предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з
вивченням предмета.
• На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль, Сьогоднішній
активний учень — завтрашній активний член суспільстві.
• Ставте учнів у ситуації; котрі вимагають виявлення та пояснення
розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
• Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами
навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
• Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб НАвчити
мислити причинно: розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою
умовою розвивального навчання.
• Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує
на практиці.
• Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від
механічних переказів, дослівного відтворення.
• Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні
задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
• Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати
за способом, та формою висловлення думки учнів.
• Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
• Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння систем знань.
• Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді
логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати
слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.
• У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки,
чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й.показати учням.
• У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості
кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
• Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості
розвитку.
• Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.
• Заохочуйте дослідницьку роботу школярів. Знайдіть можливості ознайомити їх
із технікою експериментальної роботи, алгоритмами розв'язання винахідницьких
задач, обробкою першоджерел і довідкових матеріалів.
• Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань,
які вивчаються в школі. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього
життєвою необхідністю.
• Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо
навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

26. Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина
айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного
досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх,
слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю
досягнення провідної найважлизішої мети — формування та розвитку особистості.

27. ІІІ. Практичне завдання.
Спробуємо з’ясувати оптимальні шляхи розвитку компетенцій?
Використайте шляхи розвитку компетенцій подані нижче та власні і
заповніть таблицю. (формування випадкових груп із вчителів)
Завдання:
1 група – визначити оптимальні шляхи розвитку соціальних компетенцій
2 група – визначити оптимальні шляхи розвитку професійних компетенцій
3 група - визначити оптимальні шляхи розвитку інформаційних компетенцій
Група 1 група 2 група 3 група
Група
компетенцій
Соціальні Професійні Інформаційні
Шляхи розвитку
компетенцій
Шляхи розвитку компетенцій
1.Ігрові заняття.
2.Соціальна практика.
3.Оволодіння прийомами автотренінгу.
4.Соціально-психологічний тренінг.
5.Моделювання ситуацій.
6.Факультативи.
7.Мозковий штурм.
8.Дискусії.
9.Цільові твори.
10.Самопрезентація.
11.Реалізація моделей допрофесійної підготовки й профільної школи.
12.Аналіз життєвих ситуацій.
13.Профорієнтація

28. 28
14.Участь у профільних та економічних проектах.
15.Тренінги
16.Цільові творчі програми.
17.Створення клубного простору.
18.Політичні дебати.
19.Ділові ігри.
20.Учнівські презентації.
21. Розробка індивідуальної траєкторії розвитку і саморозвитку учня.
22.Реалізація соціальних проектів.
23. Участь у інформаційних проектах.
Робота груп над завданням. ( за комп’ютером )
Застосуванням окремого методу навчання чи навіть реалізацією
певної технології з відомих та наявних нині повною мірою охопити
формування всіх груп компетентностей навряд чи можливо. Шляхи
формування компетентності як загальної здатності учнів, як інтегрованого
результату навчання також мають бути відповідними. По-друге, названі
технології не вичерпують арсеналу можливостей формування
компетентності. Як вирішувати завдання формування компетентностей
учнів тим учителям, котрі працюють в інших технологіях, у тому числі чи
навіть, перш за все, традиційній? Що має зробити для цього вчитель і який
результат з позицій діяльнісного підходу може свідчити про формування
компетентності учня?
Практичне завдання.
Діяльність учителя Діяльність учнів
Соціальна компетентність

29. 29
Пропонує завдання різного
рівня, варіативні домашні
завдання, перелік тем творчих
робіт та доповідей, список
додаткової літератури, варіанти
завдань для релейної контрольної
роботи, різні форми проходження
тематичного оцінювання.
Організує групову роботу,
передбачає створення груп
змінного складу за принципом
• обери тему;
•обери команду, яка оптимально
здатна розв'язати завдання.
Створює проблемні ситуації.
Рекомендує самооцінку та
взаємооцінку, забезпечує вільний
вибір рецензента
Робить вибір рівня на
тематичному оцінюванні, рівня
домашньої роботи, теми для
доповіді з загального переліку.
Приймає рішення, наприклад,
виконувати повторне оцінювання
чи ні. Працює в групі. Дає
самооцінку своїй відповіді, обирає
рецензента на свою відповідь.
Визначає мету своєї, діяльності,
мету уроку. Оцінює Соціальні
звички, пов'язані зі здоров'ям,
оточуючим середовищем. Бере
участь у самоврядуванні. Ставить
особистісно значущі цілі
Полікультурна компетентність
Пропагує досягнення
культури. Виховує на прикладі
видатних людей. Використовує у
викладанні свого предмета
художню літературу та твори
мистецтва. Висвітлює значення
навчальної дисципліни для
розвитку цивілізації. Мотивує роль
даного паредмета у житті учня.
Сам є прикладом толерантного
ставлення до інших людей
Залучає до свой відповіді або
письмової роботи інформацію
полікультурного характеру.
Визначає толерантну поведінку
щодо людей, які відрізняються за
соціальною, расовою, етнічною,
релігійною та іншими ознаками
Комунікативна компетентність

30. 30
Використовує діалогічні методи,
Організує дискусії. Розробляє
правила ведення дискусії (краще
спільно з учнями). Спонукає
висловлювати власну думку.
Стимулює надання
аргументованих відповідей,
правильно ставити запитан-ня та
відповідати на них. Слідкує за
культурою мовлення школярів і
сам є взірцем цього. Пропонує
письмові роботи у формі твору,
есе, листа до товариша, звіту про
експедицію, віршів з певної теми
навчальної дисципліни. Створює
проблемні ситуації. Проводить
нестандартні уроки, що
розвивають комунікативні вміння
- урок-суд, подорож, прес-
коференцію тощо. Практикує
захист учнями творчих робіт та
проектів. Використовує
інтерактивні методи навчання та
прийоми педагогічної техніки
комунікативної спрямованості -
мозковий штурм, ділові ігри тощо.
Висловлює свою думку. Вміє
аргу- ментовано її довести.
Робить доповіді. Вміє написати
тези, план, реферат. Проводить
захист рефератів, проектів.
Ставить запитання до учнів та
вчителя. Відповідає на запитання
учнів чи вчителя. Здатний до то-
лерантності у спілкуванні:
визначає свої помилки, уникає
категоричності, додержується
культури дискусії. Використовує
адекватну лексику
Інформаційна компетентність
Пропонує завдання, для
виконання яких необхідне
звертання до альтернативних
джерел інформації — додаткової
літератури, комп'ютерних баз
даних, Інтернету тощо. Заохочує
учнів до використання додаткової
інформації. Консультує з питань
тематики робіт та пошуку
інформації. Навчає учнів
усвідомлено згортати інформацію,
складаючи план, тези, конспект
тощо. Стимулює критичне
оцінювання інформації
Добуває інформацію з різних
джерел — навчальної, довідкової,
енциклопедичної, науково—
популярної, художньої літератури,
періодичної преси, недруковаких
засобів масової інформації,
комп'ютерних баз даних,
Інтернету. Виділяє потрібне із
масиву інформації. Поєднує різ
ні джерела інформації.
Впорядковує свої знання. Опитує
оточуючих. Обробляє документи
та класифікує їх.
Уміє використовувати нові
інформаційні технології та швидко

31. 31
адаптується до їх змін. Критично
оцінює інформацію
Компетентність саморозвитку та самоосвіти
Стимулює самоосвітню
діяльність учнів. Керує
самостійною та самоосвітньою
роботою учнів. Відстежує динаміку
розвитку учнів, Допомагає
створити та здійснити програму
самоосвіти та самореалізації учнів
Створює програму самоосвіти
та активно реалізує її. Демонструє
достатню сформованість
загальнонавчальних умінь. Має
стійкі пізнавальні потреби та
мотивацію. Уміє самостійно
здобувати знання
Компетентність продуктивної творчої діяльності
Стимулює творчість учнів.
Використовує інтерактивні методи.
Проводить нестандартні уроки.
Організує дослідницьку роботу
учнів
Уміє бачити проблеми, шукати
шляхи їх подолання, генерувати
ідеї, спланувати та організувати
свою діяльність тощо
ІV. Підсумки: отже, ми можемо зробити висновки, що тільки вибір
оптимальних шляхів розвитку компетенцій може сприяти компетентному
ставленню особистості до життя. Повинні враховуватись і особливості класу,
і обізнаність та підготовленість вчителя, а також потреби, можливості та тип
навчального закладу.
Практичне завдання Спробуємо з’ясувати ознаки компетентнісного
випускника( пропуски у реченнях)
Компетентнісний випускник 12-річної школи - це особистість, яка вміє:
 гнучко адаптуватися в мінливих життєвих ситуаціях, самостійно
здобуваючи необхідні знання, вміло використовуючи їх на практиці для
вирішення різноманітних проблем;
 самостійно критично мислити, бачити в реальній дійсності проблеми та
шукати шляхи їх раціонального вирішення, використовуючи сучасні
технології, чітко усвідомлювати де та яким чином набуті знання можуть
бути застосовані в довкіллі;
 генерувати нові ідеї, творчо мислити;

32. 32
 грамотно працювати з інформацією (вміти збирати необхідні для
розв'язання певної проблеми факти, аналізувати їх, пропонувати гіпотези,
робити необхідні узагальнення, співставлення з аналогічними чи
альтернативними варіантами вирішення, встановлювати статистичні
закономірності, робити аргументовані висновки, застосовувати отримані
висновки для виявлення і розв'язання нових проблем);
 бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти
працювати у групах у різноманітних сферах діяльності, у різних
ситуаціях, запобігаючи і вміло виходячи з конфліктних ситуацій;
 самостійно працювати над розвитком власної моралі, інтелекту,
культурного рівня;
 аналізувати власну діяльність і діяльність інших;
 оцінювати соціальні звички, пов'язані із здоров'ям, навколишнім
середовищем.

33. 33
Заняття №5
Тема: Школою життєвої компетентності
Мета: - визначити відмінності між традиційною школою та школою
життєвої компетентності;
- допомогти зосередити увагу кожного вчителя на реалізації
принципу “від майбутнього до сучасного” ;
- зорієнтувати педагога на розв’язання конкретних проблем, які
стоять перед школою життєвої компетентності.
Хід заняття
І. Виступ ведучого семінару: Якою повинна бути школа життєвої
компетентності? Які основні компоненти діяльності школи життєвої
компетентності? Які відмінності між традиційною школою та школою
життєвої компетентності? Що впливає на розвиток навчального закладу? Ми
спробуємо зясувати.
Ми розпочнемо нашу роботу з розминки.
Розминка. Вставити подані слова на місце пропусків у тексті.
Текст Слова
Особистісний ………... школи
складають три …………. : професійні
…………. педагогічного колективу,
керівників інноваційної ………..
діяльності та можливості учнівського
…………. . Важливою ………..
інноваційного потенціалу є
………….. навчального закладу до
…………. Інноваційного
…………………. .
5Контингенту
середовища
4педагогічної
здатність
3компоненти
створення
1потенціал
можливості
2складовою
Робота груп над завданням. ( за комп’ютером )
Виступ спікерів груп, презентація результатів.

34. 34
Виступ ведучого семінару: Перехід на нові способи шкільної освіти,
виховання дає нам можливість вносити суттєві зміни в організацію і зміст
навчально-виховного процесу,використовувати прогресивні концепції
новітніх технологій. І тому особистісний потенціал школи відіграє дуже
важливу роль. Адже саме це дає змогу реалізувати ідею безперервного
самовдосконалення навчального закладу і перетворити традиційну школу та
школу життєвої компетентності.
ІІ. Практичне завдання. Спробуємо з’ясувати які відмінності між
традиційною школою та школою життєвої компетентності.
Робота груп над завданням.( за комп’ютером складання пазлів )
Традиційна школа
1. Передача новому поколінню знань і досвіду.
2. Підготовка учнів до майбутнього життя.
3. Прагнення виховання слухняного вихованця.
4. Мете навчання – набуття усталених знань.
5. Знання у відриві від життя.
6. Учні приймають мету у готовому вигляді.
7. Орієнтація на середньостатистичного учня.
8. Принцип «від минулого до сучасного».
9. Жорсткість програм .
10.Нововведення носять епізодичний характер.
Школа життєвої компетентності
1. Розвиток і саморозвиток учнів.
2. Школа простір життя дитини.
3. Формування інноваційної потреби – жити в умовах постійних
змін, бути ініціатором.
4. Орієнтація на виховання вільної, конкурентоспроможної
особистості.
5. Орієнтація на розв’язання конкретних проблем.