1. Абстр
акціоні
змМистецтво саме по собі є реальність, тому завдання художника —
не наслідувати навколишню дійсність, а конструювати її за
допомогою вільної імпровізації.
3. Абстракціонізм
(абстрактівізм, абстрактне
мистецтво – від латин. abstraktio –
відвернення). Абстрактівізм –
тенденція художнього мислення до
абстрагування, відвернення
образотворчих образів від конкретних
матеріальних об'єктів.
найбільш крайня течія в модернізмі,
яка сформувалась в першій
половині ХХ століття. Це –
безпредметне, нефігуративне
мистецтво, яке принципово
відмовилось від реального
зображення дійсності. Художники
цього напрямку заперечують будь-яку
образотворчість в мистецтві.
4. Абстрагування - один з основних
способів нашого мислення.
Його результат - утворення найзагальніших понять і суждень
(абстракцій).
Особливий напрямок художній культурі XX ст., для якого
характерно:
Відмова від зображення реальних об’єктів,
максимальне узагальнення або повна відмова від
форми,
безпредметні композиції (з ліній, крапок, плям,
плоскостей та ін.),
эксперименти з кольором, спонтанне вираження
внутрішнього світу художника, його підсвідомості в
хаотичних, неорганізованих абстрактних формах.
5. Лучізм
напрямок у
абстрактному
малярстві, виник у
Москві бл. 1910 з
ініціативи М.Ф.
Ларіонова;
на перший план
висунув проблеми
світла й кольору
(композиції, утворені з
пучків ліній:
паралельних,
схрещених або
променистих).
«людиною
сприймається не
сам предмет, а сума
променів, які
відображаються від
предмета і
потрапляють в поле
нашого зору».
6. Лучізм (принципи Михайла Ларіонова)
«цель живописи -
передать четвертое
измерение,
следовательно,
картина должна сама
находиться вне
времени и
пространства, для чего
она должна состоять из
световых лучей, не
только потому, что цвет
является движущим
«законом», но и потому
что его тональность и
сила придают новым
формам смысл»
«Голова бика»
7. «Ослиний хвіст»
Група молодих
художників-авангардистів,
які відділилися від
«Бубнового валета),
очолені Михайлом
Ларіоновим.
Зверталися до
примітивізму, традицій
російського іконопису та
лубка, поєднати сучасні
досягнення живопису з
традиційним і
примітивним мистецтвом.
«Маніфест лучізму»
підписали 11 художників
Представники:
- Михайло Ларіонов,
- Наталя Гончарова,
- Сергій Романович,
- Кирил Зданевич,
- Марк Шагал
9. Михайло Ларіонов (1881-1964)
м.Тираспіль,
Херсонської губернії,
1898-1910 – навчався в
Московському
училищі живопису у
В.Сєрова і І.Левітана,
там і познайомився з
Н.Гончаровою, яка
стала його дружиною,
Оформлював балетні
постановки в театрі
С.Дягілева,
Зняв кіно-фільм (1913)
«Драма в кабаре
футуристов №13».
«Лучистый пейзаж»
13. Михайло Ларіонов
Районізм червоного
і блакитного
Если посмотреть на лучистые
холсты Ларионова, на эти
алмазы, сверкающие своими
гранями, переливающиеся
цветами совершенной
гармонии, живые и реальные,
как мы сами в своей
человеческой жизни,
отвечающие на все наши
вопросы, отгадывающие все
загадки, — необходимо
сказать: сделан новый и
плодотворный шаг в
искусстве. Искусство
абстрактной формы — не
фикция, не эксперимент: это
необходимое и прекрасное
явление, которое в будущем
будет иметь свое развитие.
Ларионов совершил подвиг,
осуществив в абстрактной
картине пространственность.
14. Наталя Гончарова (1881-1962)
Скандальную
известность выставке
обеспечила цензура,
запретив ряд картин
Гончаровой,
представлявших
лубочные
изображения святых
(«Евангелисты», 1911)
Селяни, які збирають
яблука
20. Марк
Шагал
(1887–1985)
В 1912 году Шагал
впервые показал свои
полотна на Осеннем
салоне в Петербурге, с
группой «Мир искусства»,
в 1913 году – в Москве, на
выставке «Мишень»,
организованной М.
Ларионовым. В июне
следующего года в одной
из берлинских галерей
открылась первая
персональная выставка
Шагала.
Автопортрет з музою
21. Марк Шагал
О.Луначарський
назвав Шагала
«маленьким
Гофманом
околовитебских
трущоб», поетом,
який прагне
«виразити свою
душу графічно і
яскраво».
Луначарський
поцікавився, чому
Шагал написав
єврея на даху, на
що той відповів: «У
меня был дядя,
который, когда ел
компот,
забирался на
крышу, чтобы его
не беспокоили».
23. Оп-арт
(від англ. op art (optical art)) або
оптичне мистецтво - стиль сучасного
мистецтва, який широко використовує
оптичні ілюзії. Митці оп-арту досягають
створення ілюзій руху або мерехтіння
нерухомих об'єктів через зображення
періодичних структур і влучне
використання кольорів та форм.
Зазвичай твори оп-арту носять
абстрактний характер.
24. Оп-арт
Перші досліди – кінець 19
ст., базувалися на
оптичних ілюзіях
німецького професора
Томсона, який,
використовуючи чорно-
білі рисунки створював
ілюзію руху на площині.
Всесвітню відомість оп-арт
отримав в 1965 р. після
Нью-Йоркської виставки
«Чутливе око» в музеї
сучасного мистецтва.
25. Віктор Вазарелі
(1906-1997)
— французький митець, що
народився в Угорщині, один із
засновників оп-арту.
Вазарелі був найяскравішим
представником оп-арту
завдяки як розмаху своєї
творчості, так і логічній
завершеності свого методу.
Він досліджував дію цього
мистецтва і його
застосування в архітектурі і
дизайні, що привело до
розквіту оп-арту в рекламі й
дизайні до такого ступеня, що
навіть виникла небезпека
перетворення його в
прикладне мистецтво.
На честь митця названо
астероїд - 5801 Вазарелі.
37. Хулио Ле Парка
Художник
аргентинського
походження,
представник
кінетичного мистецтва.
Роботи Ле Парка
базуються на
"об’єктивних",
автоматичних реакціях
зорового апарата.
Випуклі й ввігнуті
дзеркала, металеві й
пластмасові елементи,
коливання підвісних
деталей породжують
сильні оптико-динамічні
ефекти
39. Мауріц Корнеліс Ешер
"Рисовать - значит обманывать."
Самостійний
напрям оп-арту –
імп-арт (impossible
art – неможливе
мистецтво), яке
використовує
оптичні ілюзії в
тривимірному
просторі. Це
зображення
об’єктів, яких не
існує в просторі.
45. В 1954 р. в Амстердамі відбулася велика виставка Ешера, приурочена до
Міжнародного математичного конгресу. Відтоді вся фізико-математична
література рясніє гравюрами Ешера. Нобелівський лауреат Ян Чженьнін
використовував його «Вершника» для пояснення принципів симетрії в
квантовій механіці.
Роботи Ешера — це приголомшливі ілюстрації до математичних ідей
періодичності і теорії кристалографічних груп, вони демонструють типи
симетрії, застосовані в інженерній справі, геології і криптографії. А
художник сміявся: він жодного разу в житті не одержав гарної оцінки з
математики й був математично необізнаний. Коли одного разу відомий
геометр Кокстер запросив Ешера на свою лекцію про математичний
зміст його літографій, художник не зрозумів майже ні слова. Що ж, як
писав сам Ешер, «математики знаходять шлях до брам саду. Але вони
ніколи не заходять усередину, щоб оцінити його насолоду».
У спадщині Мауріца Ешера 448 ксилографій, ліногравюр і літографій,
понад 2000 малюнків. З них рівно 137 — теселяції. Остання, з привидами,—
рішення загадки, що її був прислав математик Роджер Пенроуз.
