155

________________________Метод проектів на уроках історії 3
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………….……………...….…….. 4
5 клас
Тема:Про що можна дізнатись з сімейного фотоальбому
Проект «Родина, родинавід батька до сина».………………………....….8
Тема:Чому мова є джерелом знань про минуле
Проект «Мова – душа народу» ………………………………..….....…...11
6 клас
Тема:Культура народів стародавньогосвіту
Проект «Сім чудес стародавнього світу» ……………………………….14
Тема:Побут, традиції та господарювання
стародавніх греків
Проект «Спадщина стародавніх греків» ……………………..…........….26
7 клас
Тема:Київськадержаваза правління ЯрославаМудрого
Проект «Ярослав Мудрий – найвизначніша особистість в історії
України» ………………………………………..……..….......….36
Тема:Середньовічнакультура Західної Європи
Проект «Дзеркало середньовічної культури» ………………..….......….40
8 клас
Тема:Українськагетьманськадержава в системіміжнародних відносин.
Відносини між Українською державою і Московією
Проект «Переяславськарада. Возз’єднання чипоневолення?» ......…...46
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ………………..…….....…….51

ВСТУП
Завдання школи - навчити жити.
Ми повинні виховати Людину,
Здатну створити своє особисте життя.
П.Блонський
Розвиток сучасного суспільства вимагає реформування системи освіти.
Сьогодні відбувається пошук шляхів модернізації навчального процесу через
його технологізацію. У дію вступає нова парадигма освіти, в якій складові
змісту навчання формуються від результату.
Серед педагогічних технологій, що нині застосовуються під час навчання
історії у школі, і мають прагматичну спрямованість на результат, що з'являється
у процесі вирішення тієї чи іншої проблеми, виокремлюється проектна
технологія навчання. Технологія проектного навчання (метод проектів,
проектне навчання) є розвитком ідей проблемного навчання та ґрунтується на
розробці і створенні учнем під контролем вчителя нових продуктів, що
характеризуються суб'єктивною або об'єктивною новизною та практичним
значенням. Сутність проекту можна визначати як "п'ять П": Проблема -
Проектування (планування) - Пошук інформації - Продукт - Презентація +
"шосте П" проекту -його Портфоліо, тобто папка, в якій зібрані всі матеріали
проекту. Навчальний творчий проект – це самостійно розроблений і
виготовлений продукт (матеріальний або інтелектуальний) від ідеї до її
втілення, що володіє певною новизною і виконаний з консультацією вчителя.
Метою технології проектного навчання історії є формування проектного
мислення, стимулювання мотивації до навчання, розвиток ключових і
предметних (історичних) компетентностей. Організація проектного навчання
історії потребує врахування низки умов: актуальність значущої для учнів
проблеми, такої, що потребує інтегрованого знання й самостійного пошуку
шляхів її рішення; передбачувані результати проектної діяльності мають

практичну, теоретичну, пізнавальну значущість для всіх і для кожного учасника
проекту; самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів з
планування, реалізації та оцінювання проекту; розподіл ролей і
відповідальності всіх учасників проекту, індивідуальне або колективне
планування роботи; змістовна частина проекту чітко структурована,
алгоритмічна, бажано із вказівкою поетапних результатів (наприклад, етап
добору літератури з теми проекту завершується складанням тематичної
картотеки, а етап збору фактичних даних - розробкою таблиць, схем, графіків
тощо); робота над проектом припускає використання дослідницьких методів
(аналіз даних і встановлення причинно-наслідковихзв'язків, висування гіпотез і
нових проблем дослідження, проведення спостережень, експериментів тощо);
заохочується активне використання різноманітних методів роботи з
інформацією ("круглі столи", "мозкові штурми", використання ресурсів
глобальної мережі Інтернет тощо); у процесі роботи над проектом учні можуть
одержати необхідну консультацію, педагогічну, психологічну й інформаційну
підтримку з боку вчителів та інших фахівців. Під час планування на навчальний
рік учитель історії має виділити провідну тему або декілька тем, які буде
винесено для проектування.
Організація проектної діяльності, саме її запровадження у навчально-
виховний процес базується на використанні учителем різноманітних методів
навчання. Провідними методами навчання школярів проектної діяльності є:
вербальні (розповідь, бесіда, дискусія), демонстрація, інформаційна підтримка,
мозковий штурм, історичний аналіз, метод інформаційної недостатності, метод
інформаційної насиченості, порівняльний аналіз, захист і оцінка проектів,
самопрезентація, конкурси творчих проектів. Наприклад, постановка вистави з
історичної тематики, сценарій якої повинен наповнюватися інформаційними
дослідженнями учнів, охоплює цілий комплекс названих методів. Роботу за
проектною технологією необхідно організувати таким чином, щоб учні
навчалися: визначати основні та поточні (проміжні) цілі й завдання; шукати
шляхи їх вирішення, обираючи оптимальні; здійснювати й аргументувати

вибір; передбачати наслідки вибору; діяти самостійно (без підказки);
порівнювати отриманий результат з тим, що передбачається; об'єктивно
оцінювати процес (саму діяльність) і результат проектування і, звичайно,
набути достатнього, як для свого віку, рівня компетентностей.
Проекти, виконувані у межах навчального процесу на уроках історії
можна класифікувати за декількома ознаками. За типом продукту, що є
результатом проектної діяльності, їх можна поділити на: дослідницькі; творчі;
інформаційні; технологічні; практико-орієнтовані. За тривалістю виконання
проекти можна поділити на: 1) короткострокові (міні-проекти, що розраховані
на термін від одного до декількох уроків); 2) середньострокові (звичайні
проекти, що розраховані на термін від місяця до декількох місяців); 3)
довгострокові (макро-проекти, що розраховані на термін від навчального
півроку до року). Залежно від кількості учасників проекти поділяються на
індивідуальні та групові(від двох до декількох десятків учнів). Проекти можуть
використовуватися вчителями як під час позаурочної роботи так і
безпосередньо на уроках. Проектна діяльність передбачає низку умовних
етапів. Етапи роботи над проектом можна подати у наступній послідовності:
пошуковий (визначення теми проекту, пошук і аналіз проблеми, постановка
мети проекту); аналітичний (збір і вивчення інформації, аналіз наявної
інформації, пошук оптимального способу досягнення мети проекту, побудова
алгоритму діяльності, складання плану реалізації проекту: покрокове
планування робіт, аналіз ресурсів); практичний (виконання запланованих
технологічних операцій, поточний контроль якості, внесення за необхідності
змін у роботу); презентаційний (підготовка презентаційних матеріалів,
презентація проекту, вивчення можливостейвикористання результатів проекту;
контрольний (аналіз результатів виконання проекту, оцінка якості проекту).
Така розгорнута схема не може бути універсальною. Частково вона може бути
видозміненою залежно від типу проекту, індивідуальних особливостей класу,
творчості самого вчителя.

Кінцевим результатом проектів з історії є текст, художнє зображення,
вистава, відеофільм, мультимедійна презентація, макет.
Отже, технологією проектного навчання історії є організація навчання історії,
за якою учні набувають знання, уміння, ставлення та досвід (компетентності) у
процесі планування й виконання завдань, спрямованих на створення і
презентацію учнем певного продукту.
Модернізація в освіті сприяє розвиткові в дітях творчості, самореалізації,
формує власний погляд на майбутнє.

5 клас
Тема: Про що можна дізнатись з сімейного
фотоальбому
Проект «Родина, родина від батька до сина»
Мета. Навчальна: навчити опрацьовувати фотодокументи, складати за
ними генеалогічні дерева. Розвивальна: розвивати уміння досліджувати
історичні події, збирати історичний матеріал, проводити опитування свідків.
Виховна: виховувати інтерес до історії свого роду, повагу до учасників
Великої Вітчизняної війни.
Ключове питання.
Чим славиться моя родина?
Тематичні питання.
1. Генеалогічне дерево.
2. Біографія родини.
3. Велика Вітчизняна війна в долі родини.
Тип проекту: дослідницький, індивідуальний.
Форма вираження: збірка матеріалів «Моя родина».
Термін виконання: 2 тижні.
Цільова аудиторія: проект призначений для вчителів історії, класних
керівників.
Цільова група: учні 1-11 класів.
Стадії здійснення проекту:
І. Вступ у проект.
ІІ. Підготовчий етап.
ІІІ. Самостійна дослідницька робота.
ІV. Представлення результатів дослідження. Захист проектів.
V. Підбиття підсумків. Рефлексія.
VІ. Контроль. Оцінювання.
Хід проекту

Оскільки вивчення історії розпочинається у 5 класі, то вчитель
ознайомлює учнів з поняттям «проект», методикою його виконання,
особливостями дослідницької роботи. Учитель визначає суть задуму проекту:
мету, завдання, очікуванні результати, обговорює їх з учнями.
Учні отримують завдання:
1) розпитати старших членів родини про своїх прародичів, зібрані
відомості оформити у формі генеалогічного дерева;
2) записати цікаві відомості з життя родини;
3) дослідити вплив Великої Вітчизняної війни на життя родини, зібрати
фотографії і документи, які є свідченням цього. Отримані відомості подати
вчителю для оформлення збірки «Моя родина».
Даний етап повністю присвячений індивідуальній дослідницькій роботі
учнів над тематичними питаннями.
Учитель проводить на уроці захист проектів учнів. Діти почергово
виступають. Після цього вчитель звертає увагу учнів на вирішення ключового
питання проекту. За методом «Мікрофона» діти почергово висловлюють свої
думки
V. Підбиття підсумків. Рефлексія.
Учитель підводить підсумки, організовує обговорення, під час якого учні
оцінюють проектну діяльність.
Усне обговорення за запитаннями:
1. Чого і як навчились?
2. Що можна було б зробити інакше?
3. Яких навичок і вмінь набули?
4. Що вдалося? Чого не вдалося досягнути? Чому?

Учитель дає оцінку проектної діяльності та її результатів, зусиль учнів,
невикористаних можливостей.
ДОДАТКИ

5 клас
Тема: Чому мова є джерелом знань про минуле
Проект «Мова – душа народу»
Мета. Навчальна: навчити дізнаватися про минуле з пам’яток усної
народної творчості, працювати з пам’ятками фольклору. Розвивальна:
удосконалювати уміння та навички роботи з історичними джерелами,
розвивати уміння визначати свою позицію у групі, роль та значення групової
роботи взагалі, формувати самостійний погляд у розв’язанні проблеми.
Виховна: виховувати активність, ініціативу, колективізм, інтерес до пам’яток
усної народної творчості.
Що і як можна дізнатись про минуле з пам’ятокусної народної творчості?
Тип проекту: дослідницький, індивідуальний, інтегрований (історія,
українська література).
Форма вираження: збірка пам’яток усної народної творчості.
Термін виконання: 2 тижні.
Цільова аудиторія: проект призначений для вчителів історії, української
літератури, народознавства.
Цільова група: учні 5-11 класів.
І. Вступ у проект. Підготовчий етап.
ІІ. Самостійна дослідницька робота.
ІІІ. Попереднє представлення результатів дослідження.
V. Підсумки. Рефлексія.

Учитель за два тижні до проведення проекту з теми «Чому мова є
джерелом знань про минуле» пропонує учням у формі проектної діяльності
дослідити як можна дізнатися про минуле з фольклору. Учні під керівництвом
вчителя придумують назву проекту, складають ключове питання. Вчитель
наголошує, що працювати будуть всі учні.
Учні отримують завдання:
1) відвідати старожилів села і записати від них кілька пам’яток усної
народної творчості (пісень, віршів);
2) проаналізувати кожен твір за інструкцією:
 Про що та про кого йдеться?
 До якої групи населення належать головні герої?
 Про які події йдеться у творі?
 Який історичний період описується? Чому ви так вважаєте?
 Які географічні назви згадуються?
 Що у цьому творі. На вашу думку, є правдою, а що схоже на
вигадку?
ІІ. Самостійна дослідницька робота.
На даному етапі учні індивідуально проводять збір пам’яток усної
народної творчості, записують їх і усно проводять аналіз.
ІІІ. Попереднє представлення результатів дослідження
Учитель проводить консультацію учнів з метою переконання, що ті добре
зрозуміли, що від них вимагалось.
Кожен учень почергово представляє зібраний матеріал і, аналізуючи одну
з пам’яток фольклору, відповідає на питання «Що можна на її основі дізнатися
про минуле?».
Учитель підводить підсумки, аналізуючи проектну діяльність. Збирає
записаний фольклор, щоб створитипапку «Пам’яткиусної народної творчості».

Метод незакінченого речення:
«Сьогодні я дізнався …»
«Було цікавим …»
«Труднощі полягали в …»
Учитель дає оцінку проектної діяльності та її результатів, зусиль учнів.
Невикористаних можливостей.
ДОДАТКИ
Жанри усної народної творчості
ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ АНАЛІЗУ ПАМ’ЯТОК ФОЛЬКЛОРУ
 Про що та про кого йдеться у творі?
 До якої групи населення належать головні персонажі?
 Про які події йдеться у творі?
 Який історичний період описується? Чому ви так вважаєте?
 Які географічні назви згадуються?
 Що у цьому творі, на вашу думку, є правдою, а що схоже на вигадку?
Малі фольклорні
жанри (дитячий
фольклор)
Великі
фольклорні
жанри
Казки
Легенди
Билини
Історичні пісні
Ліричні пісні
Балади
Частівки
Загадки
Ігрові пісні
Колискові
Приказки
Лічилки
Дражнилки
Прислів’я

6 клас
Тема: Культура народів стародавнього світу
Проект «Сім чудес стародавнього світу»
Мета. Навчальна: дослідити сім чудес стародавнього світу, визначити
їхнє місце в культурі стародавнього світу. Розвивальна: формувати
самостійність при роботі з проектом, розвивати уміння та навики роботи з
історичними фактами, наочністю, сприяти розвитку активності, ініціативи,
відповідальності за доручену справу під час групової роботи. Виховна:
виховувати активність, ініціативу, інтерес до культури стародавнього світу.
Чому кожну з цих пам’яток називають одним з чудес світу?
1. Єгипетські піраміди.
2. Висячі сади Семіраміди.
3. Храм Артеміди в Ефесі.
4. Фідіїв Зевс Олімпійський.
5. Мавзолей в Галікарнасі.
6. Колос Родоський.
7. Маяк на острові Форос.
Тип проекту: дослідницький, творчий, груповий.
Форма вираження: ілюстративне проектування «Чудеса стародавнього
світу».
Цільова аудиторія: проект призначений для вчителів історії,
культурології.
Цільова група: учні 10-17 років.
ІІІ. Планування діяльності.

ІV. Самостійна дослідницька робота.
V. Представлення результатів дослідження.
VІІ. Контроль. Оцінювання.
Уявіть, що вам трапилася нагода розповісти про одне із чудес світу
інопланетянам, які збирають інформацію про всесвітні дива. Найдостойніші
потраплять до Книги чудес Всесвіту. Ви маєте не тільки розповісти про одне із
чудес світу, але й довести, що саме воно має потрапити до Книги чудес
Всесвіту.
Учитель пропонує учням дослідити у формі проектної діяльності питання
про сім чудес стародавнього світу. Учні під керівництвом вчителя придумують
назву проекту, складають ключове та тематичні питання, визначають форму
захисту проекту. Учні отримують завдання:
ІІІ. Планування діяльності.
Учні об’єднуються у сім груп, кожна з яких буде досліджувати одне з
чудес світу за планом:
1. Назва.
2. Місце розташування.
3. Дата виникнення.
4. Зовнішній вигляд.
Група №1 досліджуватиме Єгипетські піраміди, група №2 – висячі сади
Семіраміди, група №3 – храм Артеміди в Ефесі, група №4 – Фідіївого Зевса
Олімпійського, група №5 – мавзолей у Галікарнасі, група №6 – Колоса
Родоського, група № 7 – маяка на острові Форос. Кожній групі вчитель роздає
матеріали, ілюстрації, макет контурної карти, чисті ватмани із зазначеною
зверху назвою конкретного чуда світу.

Групи працюють самостійно. У разі виникнення труднощів учні
звертаються до вчителя за консультацією. Час для підготовки – 15-20 хвилин.
Загальне завдання:
Відповідно до тематичних питань та визначених ролей складіть розповідь
та зробіть ілюстративне проектування «Одне з чудес стародавнього світу -
______». Прицьому уважно розгляньте роздатковий матеріал, проаналізуйте та
обговоріть його в групі. Визначте між собою ролі для складання проекту:
експерт (оцінює роботу учасників групи), топонімік (досліджує походження
назви), хроніст (позначає на стрічці часу дату виникнення), історик (досліджує
історію пам’ятки), топограф (позначає на контурній карті географічне
розташування), художник (малює зображення на ватмані).
ІV. Самостійна дослідницька робота.
На даному етапі роботи діти колективно опрацьовують навчальні
матеріали, кожен виконуючи при цьому своє завдання і наносить найважливішу
інформацію на ватман.
V. Представлення результатів дослідження.
Учні почергово представляють проекти. Після повідомлення однієї групи
учні класу ставлять запитання. Експерт підсумовує результати роботи групи.
Відбувається обговорення ключового питання.
VІ. Підсумки. Рефлексія.
Відбувається аналіз та оцінка проектної діяльності в цілому та особистий
внесок кожного. Важливо, щоб до процесу рефлексії були залучені і учні, і
вчитель.
Метод незакінченого речення:
«Під час виконання проекту я дізнався …»
«Під час виконання проекту я зрозумів …»
«Під час виконання проекту я навчився…»
VІІ. Контроль. Оцінювання.
Учитель залучає учнів до оцінювання одне одного, сам висловлює думку
про роботу школярів.

ДОДАТКИ
Роздатковий матеріал для групи №1
Під номером один у списку семи чудес значаться єгипетські піраміди. Це
диво – саме древнє. Найбільшій піраміді – піраміді Хеопса – близько 5 тисяч
років. До тих пір поки інженер Ейфель не спорудив свою вежу в Парижі (а це
сталося лише у 1889 році), піраміда Хеопса була найвищою спорудою на Землі.
Під час будівництва ця піраміда мала зріст 147 м., але зараз її висота становить
137 м. Її площа не змінилася, і як і раніше для того, щоб оглянути її з усіх боків,
потрібно пройти по колу кілометр. Все на світі боїться часу, а час боїться
пірамід. Вони піднімаються серед гарячих пісків Лівійської пустелі і тягнуться на
десятки кілометрів від сучасного Каїра до Фаюмського каналу.
Піраміди служили фараонам, відповідно до їхньої релігії, східцями, по яких
вони висходили на небо. Тому найстародавніші піраміди були східчастими, мали
форму східців, і тільки в більш пізніх стіни гладкі. Чому це відбулося, дотепер не
вияснено.
Найвідоміші три великі піраміди біля Гізи: Хеопса (Хуфу), Хефрена (Хафра) і
Мекерина (Менкаура).

Під номером двав оповідях грецьких авторів виступають Сади Семіраміди,
вони знаходились в столиці ассірійського царства Вавилоні. У 90 кілометрах від
Багдада знаходяться руїни Вавилона. Стародавнє місто давно перестало існувати,
але і сьогодні руїни свідчать про його грандіозність.
VII сторіччі до нашої ери Вавилон був найбільшим і багатим містом
Стародавнього Сходу. Багато надзвичайних споруд було у Вавилоні, але більше
усього вражали висячі сади царського палацу, сади, що стали легендою.
Чудові сади з рідкісними деревами, гарними духмяними квітами і
прохолодою в пекучій Вавилонії були по істині чудом світу. У покоях нижнього
ярусу цих садів провів свої останні дні в червні 323 року до н.е. Олександр
Македонський.
Висячі сади були зруйновані повенями Євфрату, що під час повені
піднімається на 3 — 4 метри.
З’ясувалося, що сади були створені зовсім не під час правління
Семіраміди, а набагато пізніше, коли країною правив цар Навуходоносор, який
дуже кохав свою дружину, мідійскую царівну. І щоб зменшити її тугу за
зеленими лісам батьківщини, подарував їй цілий оазис. Сади розташовувались
на широкій чотириярусній вежі, яруси з’єднувались широкими драбинами з
білого та рожевого каменю, підтримуваними колонами. Сади прожили кілька
століть, а потім сильна повінь розмила стіни палацу, звалилися склепіння і
колони вежі. За дві тисячі років від садів не залишилось навіть руїн.

Третє чудо світу – храм Артеміди Ефеської. Згадується він найчастіше у
зв’язку з ім’ям Герострата, який спалив знаменитий храм, щоб вписати своє
ім’я в історію. Як не прикро, всупереч старанням грецьких правителів, які
заборонили своїм історикам будь-яке згадування палія, ім’я цього варвара в
історію увійшло.
У VI сторіччі до нашої ери нечуваного розквіту досягло старогрецьке місто
Ефес, засноване на західному узбережжі Малої Азії в Карії ще у XII сторіччі до
н.е. Покровителькою міста була Артеміда — дочка царя богів і людей
усемогутнього Зевса і Літо, сестра Аполлона. Спочатку Артеміда була богинею
родючості, покровителькоютварин і полювання, а також богинею місяця, потім —
покровителькоюцнотливості й охоронницею породілей. Цілком природно рішення
процвітаючих городян побудувати величний храм на честь такої покровительки.
Будівництво храму продовжувалося 120 років. Його вирішили будувати
недалеко від устя ріки Каністри. Ґрунт тут був болотистий. Думали, що саме таким
шляхом вдасться послабити поштовхи землетрусів, що часто траплялися на
узбережжі Малої Азії. Ґрунт посипали товченим вуглем, що старанно
утрамбовували.
А простояв він всього близько 100 років, до того моменту, як в 450 році
до н.е. Геростратом опанувала божевільна ідея. У IV столітті до н.е. храм з

деякими змінами був відновлений, але через сім століть готи, що вторглися в
Ефес розграбували святилище Артеміди. Пізніше внесли свою лепту і
християни, які використали мармур храму для своїх будівель. Але
найстрашніші руйнування заподіяв святилищу болотистийгрунт, на якому його
побудували.
Древньогрецьке місто Олімпія, розташоване у північно-західній частині
Пелопоннесу, було релігійним центром, місцем культу верховного бога древніх
греків Зевса і проведення, присвячених йому Олімпійських ігор. Там знаходилося
й одне із семи чудес світу — величезна і прекрасна статуя владики Олімпу Зевса.
Була створена знаменитим давньогрецьким скульптором Фідієм в
середині V століття до н.е. для однойменного храму. Величезна статуя сидячого
на троні Зевса(не менше 17 метрів у висоту)була зробленазі слонової кістки, а
одяг і вінець небожителя – із золота. Чорний мармур підлоги храму повинен
був стримувати блиск золота. На троні Фідій відтворив чимало сюжетів
еллінської міфології і фігури цілком реальних людей, зокрема свого улюбленця
хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86-их Олімпійських іграх у боротьбі
серед самих молодших хлопчиків.У одній руці він тримав золоту статую крилатої
фігури перемоги Ніки, інший спирався на скіпетр з орлом на верхньому кінці.
Плащ, перекинутий через плече, волосся і борода Зевса були виліплені з золота.
Статуя здавалася живою: от — от Зевс підніметься з трону.

Згідно з легендою, коли закінчивши свою роботу Фідій увійшов вночі у
храм і запитав: «Чи задоволений ти, Зевс?», – Пролунав грім, і мармурова
підлога тріснула. Це Зевс відповів: «Так».
Статуя Зевса загинула в V столітті під час пожежі в Константинополі,
куди вона була перевезена за наказом візантійського імператора Феодосія II.
П’яте диво світу – Гелікарнасський мавзолей – створювалася довше, ніж
будь-яка піраміда. Померлий в 353 році до н.е. цар Мавсол ще за життя почав
будувати в столиці свого царства Галікарнас (нині це турецьке місто Бодрум)
мавзолей для свого поховання. Після його смерті будівництвом
храму керувала цариця Артемісія. Потім храм будував їх син, а закінчені
роботи були тільки при онуці Мавсола й Артемісії. Весь цей час в будівництві
були зайняті кращі грецькі архітектори та скульптори. Нижній поверх
підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були
коринфськими, а зовнішні — іонічними. У Мавзолеї сполучилися сувора
геометричність, масивна простота, наповнена внутрішньої сили, і прагнення до
декоративності, до легкості форм, повільності ліній.

Галікарнаський Мавзолей — триярусна споруда. Перший ярус оперізувала
стрічка рельєфу з білого мармуру. Тут поміщався заупокійний храм площею в
5000 кв. метрів і висотою біля 20 метрів. Другий ярус утворювала струнка
мармурова колонада, а третій — пірамідальна стріха, теж мармурова. Вінчала
будівлю чотирьох кінна колісниця (квадрига), що правили мармурові Мавсол і
Артемісія. Урочиста споруда сягала заввишки 40 — 50 метрів. Навколо гробниці
розташовувалися статуї левів і вершників, що скачуть.
Чудовий мавзолей ще задовго до закінчення будівництва був зарахований
до чудес світу, і навіть війська Олександра Македонського, якізгодом захопили
і розграбувалиГелікарнас, мавзолей не чіпали. Він простояв аж до XV століття,
не зруйнований ні численними землетрусами, ні пожежами. Знищили його
хрестоносці, які побудували з фрагментів мавзолею фортецю святого Петра. У
кріпосні стіни замість каменів вмуровували цілі статуї і плити з чудовими
рельєфами. Потім хрестоносців з Гелікарнасу вигнали турки і з замку святого
Петра зробили фортецю Бодрум.
У XIX столітті мандрівники, більш освічені, ніж лицарі-хрестоносці і
середньовічнітурки, звернули увагу на те, що в стіни середньовічного Бодрума
вправлені плити з античними рельєфами, що зображують битву греків з
амазонками. Англійський посолзаметушився, добився дозволу виламати плити
і відправив їх у Британський музей. Побачивши рельєфи, один з охоронців
музею по імені Ньютон поїхав в Бодрум і, поки делегація протягом дев’яти
місяців чекала від турецької влади дозволуна вилучення з кріпосних стін інших
античних деталей, знайшов місце, де знаходився сам мавзолей. З незліченних
мармуровихуламків, знайдених там, вдалося зібрати двометровістатуї Мавсола
і Артемісії і фрагменти інших скульптур, що прикрашали мавзолей.
У східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради,
розташований острів Родос — один із центрів егейської культури. До наших днів

збереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним твором
є статуя Геліоса, так званий Колос Родоський.
У третьому сторіччі до н.е. на острів Родос напав полководець Деметрій.
Проте здолати Родосців йому не вдалося, не дивлячись на спеціальні облогові
машини — останнє слово військової техніки. Деметрій відступив, кинувши на
березі величезну оббиту залізом облогову вежу з таранами і перекидним мостом,
катапультами, площадками для десанту — геліополіду, що надавали руху 3400
воїнів. Ця геліополіда — те ж свого роду чудо світу — замість руйнації принесла
місту несподівану вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці, купили у родосців
геліополіду “на металобрухт” за величезні гроші — 300 талантів. На гроші,
виручені від продажу вежі, і збудували статую Геліоса — покровителя Родоса. Це
одне із семи чудес світу було споруджено в 292 — 280 рр. до н.е. У пам’ять про
успішну оборону острова.
На торговій площі між морем і міськими воротами, на облицьованому білим
мармуром штучному пагорбі, заввишки 7 метрів, була поставлена найбільша у
світі статуя юнака ростом 36 метрів. Різні автори вказують різноманітну висоту
статуї, збільшуючи її чи ледве не вдвічі. У всякому разі, статуя настільки велика,
що Плінія Старшого, який бачив її, вразило те, що

лише деякі люди могли обхопити руками великий палець статуї. Голова, яка
стояла на мармуровому постаменті бога, здавалося, досягала небес.
Могутні ноги юнака були дещо розставлені, долоня правої руки приставлена
до очей, у лівій він тримав покривало, що спадає до землі. Дещо відхилившись
назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець із розбіжних убік
променів. Це було зображення бога Геліоса — покровителя променів. Вважалось,
що острів піднятий із дна моря велінням цього бога.
Зі всього грецького світу на Родос спрямовувалися мандрівники, щоб
подивуватися на чергове чудо світла. Але родосці раділи недовго – колос
простояв всього56 років. У 222 році до н.е. під час сильного землетрусу статуя
Геліоса зруйнувалася. І хоча жителі острова не один раз робили спроби
відновити чудо, всі вони закінчувались крахом. Але навіть повержений колос
дивував приїжджих: лише деякі могли обхопити обома руками великий палець
руки статуї. Уламки колоса пролежали на грецькій землі до 977 року н.е., коли
їх продали якомусь купцю, який занурив останки на 900 верблюдів і відвіз у
невідомому напрямку.
Сьоме чудо світу було побудовано недалеко від Олександрії, на острові
Фарос, в 280 році до н.е. Будівництво цієї гігантської споруди зайняло усього 5

років. Основним будівельним матеріалом для нього послужив вапняк, мармур,
граніт.
Маяк складався з трьох поставлених одна на іншу веж, що поступово
зменшуються. Висота маяка величезна: по одним даним 120 метрів, по описах Ібн-
аль-Сайха (XI в.) — 130 -140 метрів, по деяких сучасних публікаціях, навіть 180
метрів.
Підніжжя нижньої вежі квадратне — розмір сторони 30,5 метра. Нижня
вежа, заввишки, 60 метрів була складена з кам’яних плит, прикрашених
витонченою скульптурною роботою. Середня, восьмигранна вежа, висотою в 40
метрів, облицьована біломармуровими плитами. Верхня вежа — ліхтар — кругла,
із куполом, встановлена на гранітних колонах, була увінчана
величезною бронзовою статуєю покровителя морів Посейдона висотою 8 метрів.
Під Посейдоном знаходився ліхтар, забезпечений цілою системою
металевих дзеркал. Маяк служив і фортецею, тому що в його приміщеннях міг
розміститися великий гарнізон, а система дзеркал дозволяла вести
спостереження за морем і виявляти ворожі кораблі задовго до того, як вони
з’являлися поблизу міста.
Про бронзові статуї, що прикрашали маяк розповідали чудеса. Одна
завжди вказувала на сонце на всьому шляху його руху і опускала руку, коли
сонце заходило. Інша відбивала кожну годину. Третя вказувала на море, коли
з’являвся ворожий флот, і навіть видавала крик, якщо він опинявся близько.
Може, так воно і було. Нам не залишається нічого іншого, як залишити це на
совісті все тих же давньогрецьких істориків: в XIV столітті маяк звалився під
час землетрусу. А потім його уламки, як і водиться, були використані для
будівництва фортеці. Тепер тут єгипетський форт.

6 клас
Тема: Побут, традиції та господарювання
стародавніх греків
Проект «Спадщина стародавніх греків»
Мета. Навчальна: ознайомити з особливостями побуту, традицій та
господарювання стародавніх греків. Розвивальна: удосконалювати уміння та
навички роботи з історичним матеріалом та наочністю, розвивати уміння
визначати свою позицію в групі. Виховна: виховувати активність,
самостійність, почуття прекрасного, толерантності до надбань греків.
Що ми перейняли від стародавніх греків у побуті, традиціях та
господарюванні?
1. Побут стародавніх греків.
2. Традиції стародавніх греків.
3. Господарювання стародавніх греків.
Тип проекту: груповий, творчий.
Форма вираження: Усний журнал «Побут, традиції та господарювання
стародавніх греків».
Цільова аудиторія: проект призначений для вчителів історії.
Цільова група: учні 6 класу.
Структура проекту:
І. Підготовчий етап. Вступ у проект.
ІІ. Планування діяльності.
ІV. Представлення результатів дослідження.
V. Підсумок. Рефлексія.

І. Підготовчий етап. Вступ у проект.
Учитель пропонує учням у формі проектної діяльності дослідити побут,
традиції та господарювання греків. Учні разом з вчителем придумують назву
проекту, ключове і тематичні питання, визначають форму захисту проекту –
усний журнал.
Учні поділені на три групи. Кожна група буде опрацьовувати одне з
тематичних питань. На основі опрацьованого матеріалу в підручнику та
додаткових відомостей (Додатки) напишіть сторінку до журналу та окремо
випишіть те, що ми перейняли від греків у побуті, традиціях і господарюванні.
Визначте між собою ролі для складання проекту: експерт (оцінює роботу
учасників групи), тайм-кіпер (слідкує за часом), читець (читає навчальний
матеріал), журналісти (вибирають найважливіші факти і формулюють їх у
зв’язний текст), писар (записує відомості, на сторінку до журналу, які йому
диктують журналісти),сучасний дослідник (слухає читця і виписує з матеріалу
те, що ми перейняли від греків).
На даному етапі відбувається групова дослідницька робота учнів над
тематичними питаннями. На це виділяється 20 хвилин.
Учні почергово представляють проекти. Після повідомлення однієї групи,
учні класу ставлять запитання. Експерт підсумовує результат роботи групи.
Сучасні дослідники зачитують свої записи, а учні, заповнюючи таблицю
«Спадщина стародавніх греків», дають відповідь на ключове питання проекту.
Побут
Традиції
Господарювання
V. Підсумок. Рефлексія.

Учитель роздає кожному учаснику проекту персональний лист у формі
таблиці, яку учні повинні заповнити.
№
п/п
Я навчався Я
навчився
Самоо
цінка
Оцін
ка
вчителя
1 Визначати мету
проекту
2 Визначати
завдання проекту
3 Складати
ключове і тематичні
питання
4 Виділяти
найважливішу
інформацію для
виконання проекту
5 Працювати з
додатковими
джерелами
6 Логічно, чітко
виділяти історичну
інформацію
7 Оформляти
матеріал у продукт
проекту
8 Захищати проект
Учитель дає оцінку проектної діяльності та її результатів, зусиль
учнів.

ДОДАТКИ
« Х а р ч у в а н н я г р е к і в »
Чашка для пиття Виготовлення амфор
Більшість жителів Греції харчувалися хлібом і кашею. Зазвичай це був
ячмінний хліб, оскільки пшениця коштувала дорожче, ніж ячмінь.Іншою
доступною їжею були: сир, риба, овочі, яйця та фрукти. Полювання на зайців,
оленів та кабанів давало можливість вживати м’ясо.На сніданок зазвичай
подавали шматок хліба, змочений у вині. На обід міг бути хліб зі шматком сиру
та декілька оливок або фіг. На вечерю подавали частіше за все ячмінну кашу
або хліб з овочами. Як приправи використовували коріандр і кунжут. У
теракотових вуликах тримали бджіл.Мед був єдиними солодощами на столі
стародавнього грека. Заможні люди харчувалися різноманітно. Вони більше
споживали риби, м’яса, могли дозволити собі хліб з пшениці.
Вино готували з винограду. Виноград збирали у вересні. Спочатку його
м’яли ногами у великих чанах. Потім розчавлену массу поміщали під прес,
віджимали і розливали сік у великі глеки-піфоси, де він поступово
перетворювався на вино. Вино змішували з водою так, щоб води було більше
(удвічі), ніж вина. По суті, це був лише засіб для знезараження води грецьких
колодязів. Вино зберігали у амфорах.

« Б у д и н о к а ф і н я н и н а »
Хати стародавніх греків будувалися з необпаленої цегли: їх було неважко
зламати й легко відновити. Двері та віконні рами робили з дерева, яке
вважалося дорогим матеріалом — його було замало.
Грецькі будинки розташовувалися навколо внутрішнього дворика. У
внутрішньому дворикустояв вівтар, тут же проходило все господарське життя.
З нього вели двері до кімнат першого поверху із земляною підлогою, яка
пізніше замінюється мозаїчною. Кімнати обігрівалися нагрітим деревним
вугіллям у невеликих металевих жаровнях. Вікна, що виходили на вулицю,
були маленькими, розташовувалися практично під дахом і зачинялися
віконницями.
Сходи вели з двору на другий поверх, де знаходилися спальні та
приміщення для слуг. Грецькі будинки були розділені на дві частини: чоловічу
та жіночу. На чоловічій половині греки зустрічалися з друзями, влаштовували
гулянки. На жіночій — працювали: пряли, ткали, вишивали.
Жінка вважалася повновладною господинею будинку: в її руках були
рахункові книги та ключі від комор, їйпідпорядкувалися всі слуги-раби, від неї
залежало процвітання сімейних справ.

У будинку обов’язково була ванна кімната з теракотовою ванною з
відвідною трубою, по якій вода витікала на вулицю. Передбачалася й
спеціальна чаша для умивання.
Вулиці грецьких полісів були кривими та настільки вузькими, що,
виходячи з двору, треба було стукати у двері, щоб, відчинивши її, не вдарити
перехожого.
Меблів було мало. В основному це були дерев’яні стільці: «тронос» —
крісло господаря будинку, лавки, стільці із зігнутою спинкою. Столи були
маленькими, оскільки їли та спали на «ложах» — дерев’яних лавах. Шаф не
було, замість них для одягу та іншого краму використовували скрині.
« О д я г, в з у т т я , п р и к р а с и , з а ч і с к и »
Грецький одяг був дуже простим. І чоловіки, і жінки драпірувалися у
тканини, обертаючи їх навкруги тіла у вигляді туніки або плащу. Тканина

обиралася залежно від погодита достатку: вовна, льон, виляск, іноземні прозорі
тканини.
Жінки носили хітони — плаття, яке робили з одного прямокутного
шматка тканини. Таке плаття закріплювалося на плечах шпильками чи
брошками і підв’язувалося поясом. У прохолодну пору накидали на плечі
гиматій. Гиматій — прямокутна накидка, розмір та щільність якої могли бути
різноманітними.
Чоловіки теж носили туніки. Молоді чоловіки, виходячи з будинку,
надягали короткі, до коліна, туніки. Літні та заможні люди зазвичай вдягалися в
туніки до щиколоток. Чоловіки носили гиматій, який обертали навколо тіла,
перекинувши один кінець через плече. Іноді його надягали поверх туніки.
Багато греків ходили босоніж майже весь час, особливо вдома. Виходячи
на вулицю, надягали шкіряні сандалії або черевики. Мандрівники та наїзники
носили високі півчобітки.
У зачісках греки слідували моді. Волосся у чоловіків ставало все
коротшим, а обличчя були гладко голені. Жінки зі свого волосся робили
складні зачіски, прикрашені стрічками, діадемами, шарфами або сітками.
Любили греки ювелірні прикраси.
« Д о з в і л л я г р е к і в »
Афіняни — майстерні землероби, ремісники й мореплавці — були
людьми працелюбними. Але вони не вважали роботуголовною справою життя.
Праці вони відводили 6 годин, а далі — «дзети»! (грецькою — живи!). Жити
зовсім не означало даремно байдикувати. Жити значило спілкуватися з людьми
та вдосконалювати себе — насолоджуватися красою, набиратися розуму й
знань. Дозвілля доросліафіняни проводили не з сім’єю, а на вулиці, у чоловічій
компанії. Друзі і співрозмовники збиралися в цирульнях (перукарнях), на
лавочках або в гімназіях.

Грецьке свято (з картини Г. Семірадського)
Грецькі гімназії — це зелені парки з банями, стадіонами та
приміщеннями для спортивних вправ (вони називалися палестрами); тут же
були й портики (коридори з колонами замість стін) для прогулянок, зали для
шкільних занять і вчених бесід.
Будь-який громадянин міг вправлятися в боротьбі, гуляти з друзями,
слухати розумні суперечки.
Греки любили театральні вистави, вважали театр «школою життя».
Але найбільше афіняни любили зустрічатися за святковим столом.
Щодня то в одному, то в іншому будинку збиралося невелике, на 9–10
чоловік, товариство; жінки до цього гуртка не допускалися. Господарі й гості
розташовувалися на обідніх ложах: греки їли напівлежачи. На початку бенкету
подавалося частування, а потім, помивши руки, співтрапезники бралися за
чаші, в які наливалося вино, розведене водою (питии нерозбавлене вино
вважалося варварством).
Головне задоволення учасники бенкету отримували не стільки від їжі та
пиття, скільки від застільної бесіди. Говорили зазвичай про мистецтво,
філософію, державні справи. Тому грецькі й римські автори філософські твори

писали у вигляді розмови учасників бенкету. Деякі давні філософські твори так
і називалися — «Бенкет».
« В и х о в а н н я д і т е й »
В Афінах не було державних шкіл, як у Спарті. Кожний громадянин
виховував своїх дітей, як міг. Малюки ходили до платних вчителів початкової
школи, які навчали їх читат й рахувати. Освіта бідняків на цьому
закінчувалася, а діти заможних родин відвідували гімназії, де займалися з
платними наставниками літературою, музикою та тілесними вправами.
Старші хлопці вступали до школи якогось відомого філософа або оратора
(майстра красномовства), сини аристократів навчалися у найбільш знаменитих
учених і музикантів у себе вдома. Дівчатка вчилися тільки вдома.
У «добрі старі часи», за Солона, афінські хлопчики у сором’язливості та
слухняності ледве поступалися спартанцям. Але поступово вдача афінської
молоді погіршилися, вона стала свавільною та менш шанобливою до старших.
Був такий випадок: одного разу в Афінах під час свята до театру увійшов
старий. Він став шукати вільного місця, але ніхто з молодих людей не звертав
на нього уваги. Коли ж він дійшов до спартанських послів, ті дружно встали та
поступилися йому місцем. Афіняни відразу усвідомили, що спартанці дали їм
добрий урок, — весь театр вибухнув аплодисментами.
« Р а б с т в о в Гр е ц і ї »
Афіняни були не тільки вільними громадянами вільної держави, вони
були ще й рабовласниками. Вчені підрахували, що в Аттиці рабів було
більше, ніж дорослих чоловіків-афінян. Деякі невільники поралися в сільських
садибах багатіїв, але більшість їх працювала в майстернях заможних афінських
ремісників. Афінське ремесло процвітало завдяки великій кількості невеликих
«підприємств» з 10–15 рабами. Майстерня із сотнею невільників здавалася
величезною «фабрикою». Домашні слуги, а також няньки і дядьки, що
доглядали за маленькими дітьми, були теж рабами.

Окрім господарських рабів, були раби державні. Так, наприклад, 300
державних рабів-скіфів несли в Афінах поліцейську службу. Грамотні
невільники працювали писарями в державних архівах.
Найважчою була доля рабів, що трудилися в рудниках: глибоко під
землею, без світла, зігнувшись у низьких шахтах, день і ніч видобували вони
срібло.
І все ж таки гості-іноземці вважали, що в Афінах рабам живеться вільно.
Характер афінян не дозволяв грубого поводження з невільниками: жорстокість
щодо живої істоти вважалася у них не гідною вільної людини. Афінянин не мав
права вбити свого раба. Невільник міг залишити жорстокого пана та вимагати
через суд, щоб його продали іншому господарю. Одягалися домашні раби так
само, як вільні люди. На вулиці вони поводилися вільно, нерідко штовхали
перехожих. За вірну службу раба відпускали з часом на свободу.

7 клас
Тема: Київська держава за правління Ярослава
Мудрого
Проект «Ярослав Мудрий – найвизначніша особистість в
історії України»
Мета. Навчальна: ознайомити учнів зі змінами. Що відбулися в
Київській державі за часів правління Ярослава Мудрого; Дослідити внутрішню
і зовнішню політику; з’ясувати значення діяльності князя для розвитку
давньоруської держави. Розвивальна: формувати самостійність при роботі з
проектом; розвивати уміння та навички при роботі з історичними джерелами;
сприяти розвитку активності, ініціативи. Відповідальності за доручену справу
під час групової роботи. Виховна:виховувати повагу та інтерес до історичного
минулого України.
Чому Ярослава Мудрого українці обрали найвидатнішою особистістю в
історії України?
1. Внутрішня політика Ярослава Мудрого.
2. Зовнішня політика Ярослава Мудрого.
3. Перший збірник законів «Руська правда».
Тип проекту: дослідницький, груповий, творчий.
Форма вираження: Усний журнал «Київська держава за правління
Ярослава Мудрого».

ІV. Попереднє представлення результатів дослідження.
V. Представлення результатів дослідження. Захист проектів.
VІ. Узагальнення і систематизація знань
VІІ. Підбиття підсумків. Рефлексія.
VІІІ. Контроль. Оцінювання.
У 2007-2008 роках в Україні відбулось загальнонаціональне телевізійне
опитування «Великі українці». Його метою було скласти рейтинг популярності
серед мешканців України видатних осіб минулого і сучасності. Було обрано
сотню найкращих і найвідоміших українців. Першим у цьому списку. А отже і
найвидатнішою особистістю в історії України став князь Ярослав Мудрий.
Чому українці проголосували саме за нього? Ми дослідимо діяльність князя і
дізнаємось відповідь на це питання.
Вчитель наголошує, що працювати будуть всі. Для цього об’єднує учнів у
три групи, кожна отримує для дослідження конкретне питання та завдання.
1 група. Внутрішня політика Ярослава Мудрого.
2 група. Зовнішня політика ЯрославаМудрого.
3 група. Перший збірник законів «Руська правда».
Завдання для групи № 1. Визначте між собою ролі (історик, літописець,
літературознавець, художник, аналітик). Знайдіть та опрацюйте історичний
матеріал про внутрішню політику ЯрославаМудрого. На основіопрацьованого
матеріалу у підручнику (§ 7, п. 2, с. 70-73) та зібраних вами матеріалів,
«напишіть» сторінку до журналу.
Історик – описує та аналізує передумови та перебіг подій; літописець –
підбирає та опрацьовує уривки з літописів про внутрішню політику Ярослава
Мудрого, літературознавець – трактує біографічні відомості про князя
Ярослава в художній літературі, художник – створює аплікацію хроніки подій,

аналітик – підсумовує наслідки та формулює висновки про значення
внутрішньої політики князя.
матеріал про зовнішню політику Ярослава Мудрого. На основі опрацьованого
матеріалу у підручнику (§ 7, п. 4, с. 75-76) та зібраних вами матеріалів,
«напишіть» сторінку до журналу.
підбирає та опрацьовує уривки з літописів про зовнішню політику Ярослава,
літературознавець – трактує біографічні відомості про князя Ярослава в
літературі, художник– створює аплікацію хроніки подій, аналітик – підсумовує
наслідки та формулює висновки про значення зовнішньої політики князя.
матеріал про збірник законів Ярослава Мудрого «Руську правду». На основі
опрацьованого матеріалу у підручнику (§ 7, п. 2, с. 74-75) та зібраних вами
матеріалів, «напишіть» сторінку до журналу.
підбирає та опрацьовує уривки з літописів про «Руську правду» Ярослава
Мудрого, художник – створює аплікацію хроніки подій, аналітик – підсумовує
наслідки та формулює висновки про значення «Руської правди».
Алгоритм внутрішньо-групової роботи
1. Визначення джерел інформації.
2. Розподіл ролей та обов’язків зі збору та опрацювання інформації.
3. Аналіз та опрацювання основних джерел інформації, наочних матеріалів
для кожної ролі.
4. «Написання» сторінки для журналу.
ІV. Попереднє представлення результатів дослідження.

Учитель проводить консультацію учнів з метою преконання, що ті добре
зрозуміли, що від них вимагалось, узгоджує методику проведення усного
журналу, послідовність виступів дітей, коригує їх думки.
V. Представлення результатів дослідження. Захист проектів.
Учитель надає слово групам учнів почергово, всі уважно слухають
виступи однокласників.
Аналітична бесіда за ключовим питанням
Чому Ярослава Мудрого українці обрали найвидатнішою особистістю в
історії України?
Методичний прийом «Мікрофон»
Роль уявного мікрофона виконують ромашки, на стеблах яких прикріплені
запитання до вивченого матеріалу, учні почергово відповідають на них.
Усне обговорення за запитаннями
1. Чого і як навчилися?
2. Що можна було б зробитиінакше?
3. Яких навиків і умінь набули?
4. Які переваги надає метод проектів, груповаспівпраця?
5. Що вдалося?Чого не вдалося досягнути?
Учитель оцінює роботуучнів.
ДОДАТКИ

7 клас
Тема: Середньовічна культура Західної Європи
Проект «Дзеркало середньовічної культури»
Мета. Навчальна: охарактеризувати найяскравіші надбання
середньовічної культури Західної Європи, від якої так багато успадкувала
сучасна цивілізація. Розвивальна: на основі набутих знань, умінь та навиків
формувати навички самостійної роботи, ключові компетенції учнів, розвивати
вміння роботи над історичним матеріалом в групі. Виховна: виховувати
почуття прекрасного, толерантності до надбань середньовічної культури.
Що залишила нам у спадок середньовічна культура Західної Європи?
1. Школи і університети.
2. Рицарськаі міська культура.
3. Архітектура та мистецтво.
4. Раннє відродження і гуманізм.
Тип проекту: дослідницький, груповий, творчий.
Форма вираження: Урок-телепередача
Структура проекту:
ІІІ. Самостійна діяльність.

Учитель пропонує учням у формі проектної діяльності дослідити
середньовічну культуру Західної Європи. Учні разом з вчителем придумують
назву проекту, ключове і тематичні питання, визначають форму захисту
проекту – урок-телепередача.
Учитель об’єднуєучнів у чотиригрупи, кожна з яких придумує собі назву.
Надає орієнтовний перелік літератури для дослідження і завдання.
1 група. Дослідники середньовічних шкіл і університетів.
Завдання:
1) опрацювати матеріал підручника (§ 2, с. 100-102). На його основі
скласти короткий виступ, який охарактеризує стан освіти у середньовічній
Європі;
2) виписати що спільного і відмінного в системі освіти середньовічної і
сучасної Європи.
2 група. Дослідники рицарської та міської культури Середньовіччя.
Завдання:
скласти короткий виступ, який охарактеризує розвиток рицарської і міської
культури в середньовічній Європі;
2) виписати що сучаснієвропейці перейняли з середньовічної рицарської і
міської культури.
3 група. Дослідники архітектури та мистецтва Середньовіччя.
Завдання:
скласти короткий виступ, який охарактеризує розвиток архітектури і мистецтва
в середньовічній Європі;
2) виписати що сучасні європейці перейняли з середньовічної архітектури
та мистецтва.
4 група. Дослідники Раннього Відродження та гуманізму.

Завдання:
скласти короткий виступ, який охарактеризує Раннє Відродження і гуманізм;
2) виписати чи актуальні ідеї раннього Відродження і гуманізму у
сучасному світі.
ІІІ. Самостійна діяльність.
Алгоритм внутрішньо-групової роботи
1. Пошук рекомендованої літератури.
2. Аналіз та синтез інформації.
3. Обговорення результатів дослідження та формулювання висновків.
4. Підготовка та визначення принципу по черговості під час захисту
проекту.
Функції учителя: шляхом спостереження слідкувати за роботою груп
загалом та кожного з учасників зокрема. Проводити консультації для учасників
проекту для обговорення незрозумілих питань, узгоджує послідовність
виступів груп, коригує роботи учнів.
Кожна з груп займає визначені робочі місця. На дошці зображення
телевізора. Учитель виконує роль телеведучого, оголошуючи про те, що
сьогодні в ефірі в гостях дослідники середньовічної культур. Запитання: Що
можна запозичити від середньовічної культури для сучасності, а що варто
залишити в V-XV ст. Свої міркування записують на аркушах паперу. Те, що ви
взяли б із собою у ХХІ століття прикріпіть на дорожню валізу, а те, що
залишаєте в минулому – на старий кошик. Учні почергово представляють
проекти. Після повідомлення однієї групи, учні класу ставлять запитання.
Вчитель підсумовує результат роботи групи.
Методичний прийом: фронтальна бесіда.
1. Де виник перший університет?
2. Що вивчали в перших навчальний закладах?

3. Що таке куртуазна література?
4. Якою була культура у середньовічному місті?
5. Якими є риси романського стилю?
6. Якими є риси готичного стилю?
7. Що таке гуманізм?
8. Що означає «Відродження»?
Учитель підводить підсумки якостіпроекту, звертаючись до учнів з
наступними запитаннями.
1. Що нового дізналися?
2. Чи було проектування ефективним?
3. Чого нового навчилися?
4. Що сподобалось,а що – ні?
Учитель оцінює роботуучнів.
ДОДАТКИ
Навчання в середньовіччі Демонстрация першої друкованої книги.
Італія 1478 рік.

Рицарський турнір
Замок Бодіам. Англія
Міланський собор. Пізанська вежа

Вітраж в готичномустилі Ангел, що усміхається, Реймськийсобор
Роджер Бекон Доктор університету в офіційному костюмі
Собор Нотр Дам де Пари
(Собор Парижской Богоматери). Реймсский собор

155

Recommended

Recommended

More Related Content

What's hot

What's hot (20)

Similar to 155

Similar to 155 (20)

More from ssusera012b0

More from ssusera012b0 (20)

Recently uploaded

Recently uploaded (6)

155