1. Тема: Про чесність і правдивість
Мета: розширити змiст понять «чеснiсть» i «правдивiсть»; формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та
вчинки товаришiв; виховувати чеснiсть та правдивiсть.
Хід заняття
Робота з прислів’ям
Гірка правда краща за солодку брехню.
Запитання до учнів
Чи можна сказати, що правда — це добро, а брехня — зло?
Доведіть свою думку.Як навчитися говорити правду?
Слово вчителя
Чесний — не здатний украсти що-небудь, не схильний до крадіжки; який виражає правдивість, прямоту
характеру, відвертість (про обличчя, погляд і т. ін.). Правдивий — який говорить правду; чесний,
справедливий. Правдивість — те, що відповідає дійсності: істина, порядок,
засновані на справедливості. Правдивість і брехливість — це дві протилежні риси характеру.
Обговорення ситуацій
Ситуація 1
Петрик вдарив по м’ячу, i м’яч влучив у вiкно. Вiкно розбилося, а м’яч, вiдскочивши вiд рами, впав прямо в
руки Андрiйковi, який проходив бiля вiкна. Вийшла вчителька. Оцiнивши побачене,вона звертається до
Андрiя:
— Андрійку, хiба ти не знав, що гратись м’ячем пiд вiкнами не можна? Це призвело до того, що ти розбив
вiкно. Можливi два варiанти розвитку ситуації.
І варіант. Андрiй, не бажаючи видати Петрика, бере провину на себе.
ІІ варіант. Петрик зiзнається, що це вiн розбив шибку.
Дiти висловлюють своє ставлення до вчинкiв Андрiя i Петрика, оцiнюють їх.
Ситуація 2
Як ти вчиниш, коли:
знаєш, що товариш завинив, а карають iншого;
соромно сказати правду?
Обговорення прислів’їв про правду
Правда світліша за сонце.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Правда — як олія, скрізь наверх спливає.
Вийде правда наверх, як олія з води.
Правда і в морі не втоне.
Правда і з дна моря виринає, а неправда потопає.
Все минеться, одна правда останеться.
Ніде правди діти.
Правда суду не боїться.
Правда очі коле.
Що правда, те не гріх.
Правду не сховаєш.
Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога.
Не шукай у других правди, як в тебе її нема.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
У нього стільки правди, як у решеті води.
Стільки правди, як у шелягу срібла.
Стільки правди, як у кози хвоста.
Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує.
I за рідного батька правду кажи!
Правда в постолах, а кривда в чоботях.
Правда розмислу не потребує.
Де сила панує, там правда мовчить.
Краще кривду перетерпіти, як кривду чинити.
Коли золото випливає, правда потопає.
Засип правду хоч золотом, затопчи її болотом, а вона наверх
спливе.
Біда на світі, коли нема правди!
Пси виють, а місяць світить.
Собака гавка, а мажі йдуть.
Пес бреше на сонце, а сонце світить у віконце.
Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.
Не на брехні світ стоїть.
Брехень багато, а правда одна.
Читання казки
Хлопчик-пастух
Троє братiв пасли отару овець. Двом старшим братам потрiбно було зiйти з гори в село. Вони залишили
молодшому рiжок i сказали йому, що як тiльки буде загрожувати небезпека, слід одра-
2. зу дути в рiжок. Не встигли брати вiдiйти, як пролунали звуки рiжка, що сповiщали про небезпеку. Вони
швидко повернулись назад, але виявилось, що малий просто пожартував.
Брати знову вирушили в дорогу та невдовзi змушенi були повернутись назад. Їх зустрiв живий-здоровий
брат. Брати розсердилися i знову почали спускатися з гори.
Почувся звук рiжка, але брати не зважали, вони думали, що це знову витiвки малого пустуна. Та на цей раз
небезпека була насправдi: на отару напали вовки.
Два рази збрехавши, на третiй не чекай, щоб повiрили.
Запитання до учнів
Що неправильно зробив молодший брат?
Що б ви йому порадили?
Слово вчителя
Навіть сказавши один раз неправду, людина втрачає частку довiри оточуючих, втрачає моральне право
вимагати правдивого ставлення до себе. Інодi наслiдки вiд брехнi бувають непоправними.
Читання оповiдання
Маленька брехня
Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi
пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв. Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися
щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє. Коли настала черга Наталки провiдувати
Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що в неї, мовляв, бабуся захворiла.
— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка.— Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi
стрибала.
— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.—Я зовсiм трiшечки збрехала.
Г. Кирпа
Запитання до учнів
Як ви гадаєте: брехня може бути малою чи великою?
Слово вчителя
Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, як i велика. Адже i мала брехня — це неправда, i пiвбрехнi — теж
неправда. І починається все завжди з малого: пiшов у кiно, а мамi сказав, що
був у школi. Гасав у дворi, а вдома сказав, що ходив до хворого товариша.
Здавалося б, дрiбницi. Аж нi! Мала брехня з часом переростає у велику брехню, якiй немає прощення.
Читання вiрша
Мухомори
Мухомор сказав до мухомора:
— В нашiм лiсi ти — найкращий гриб! —
І подумав: «От яка потвора —
де ти взявсь, чорти тебе взяли б!»
Мухомор одмовив мухомору:
— В нашiм лiсi кращий ти за всiх! —
І подумав: «Хто таку потвору
Сотворив i виставив на смiх!»
Д. Павличко
Запитання до учнів
Подумайте, як можна назвати таких мухоморiв?
Яких людей вони нагадують?
Чи не нагадує цей вiрш прислiв’я: «Два брехуни одної правди не скажуть»?
Читання казки
Лисичка в суддях
Двоє котиків роздобули собі клинчик сиру. Пішли з ним далі і почали міркувати, як його краще поділити,
щоб не було кривди ні тому, ні тому, щоб якраз по правді рівнесенько розділити. Один
котик і каже:
— Поділим отак, упоперек.
А другий каже:
— Ні, розділимо краще вздовж.
Отак і сперечаються. Коли се біжить лисичка і побачила котиків, побачила сир, спинилася й питає:
— А що тут у вас таке? Про що клопочетесь?
— Так і так,— говорять котики,— ось не знаємо, як нам краще поділити клинчик сиру.
— Е,— каже лисичка,— се можна дуже добре зробити. Ось дайте я вас поділю!
Котики й дали їй, щоб розділила. Лисичка переділила сир надвоє, далі й каже:
— Ні, оцей шматочок — більший, треба порівняти.
Та й над’їла одного шматочка.
— А тепер,— каже,— оцей більший, треба його трохи підрівняти, щоб по правді було. Не можна, щоб
комусь із вас кривда була!
І знов над’їла. Та так рівняла, рівняла — то того шматочка над’їсть, то того,— поки стало дві зовсім
маленькі грудочки.
— Ну,— каже лисичка,— оце ж маєте тепер вже зовсім однаковісінькі шматочки — хоч і на вагу покладіте!
— Ну добре,— кажуть котики,— але ж ти багато нашого сиру з’їла! За віщо ж ти стільки нашого добра
взяла?
— Як за віщо? — одказала лисичка.— А я ж вас за те поділила!
Запитання до учнів
3. Із-за чого сперечалися котики?
Як лисичка ділила сир?
Які почуття викликала у вас казка?
Читання казки
Знай міру
(Польська народна казка)
Овочівник і котляр проходили повз город.
— Дивися,— каже котляр,— он які великі головки капусти.
— Знайшов, чому дивуватися,— озивається овочівник.— Я одного разу виростив таку велику головку
капусти, як дім.
— Все то може бути,— відповів котляр.— Але от я зробив одного разу такий великий котел, як клуб.
Засміявся овочівник:
— Який ти хвалько! Говориш неправду і навіть не почервонієш! І в брехні знай міру! Ну скажи, навіщо тобі
потрібен був той котел?
— Я у нім хотів зварити твою головку капусти.
Запитання до учнів
Як ви думаєте, хто говорив правду?
Які рядки викликали у вас посмішку?
Читання оповiдання
Неслухняний м’ячик
Усякі бувають м’ячики: і хороші, і погані. Тільки великим дітям чомусь попадаються завжди хороші, а
малим неодмінно погані, пустотливі. Важко з таким пустотливим м’ячиком гратися: завжди він намагається
кудись закотитися чи зробити яку шкоду.
Був такий неслухняний м’ячик і в Людочки. М’ячик — як усі м’ячики, нічого особливого: один бік синій,
другий червоний. Коли мама купувала його в магазині, продавець сказав, що ліпшого м’ячика в усьому світі
не знайти. А виявився він таким неслухняним, що з ним просто не можна було гратися. Тільки підкинеш —
а він тікати. Біжить за ним Людочка, біжить за ним тато і ледве-ледве спіймають його десь у канавці. І не
тільки в саду він такий — вдома теж любить попустувати.
То стрибне на буфет, то на стіл. А недавно таке було. Взяла Людочка м’ячик і почала з ним
гратися в кімнаті. Спершу він добре стрибав, невисоко. А потім розпустувався і почав стрибати то на ліжко,
то на комод, то на стіл. І раптом як скочить на підвіконня, а чашка з молоком —
дзень! — і розбилась.
Людочка швиденько схопила ганчірку й заходилась витирати, та не встигла — до кімнати увійшла мама.
— Це що таке? Чому молоко на підлозі і чашка розбита? —спитала вона.
— Це не я, мамочко,це м’ячик розбив,— відповіла Людочка.
— Де ж він?
— Він тебе злякався і втік під ліжко.
— Який він неслухняний у тебе. Ну я ж йому!..
— Мамусю,не треба його ставити в куток. Він ненавмисне.
Мама заглянула під ліжко, дістала м’ячик і, не довго думаючи, покотила його в куток.
— А ти,— сказала вона дочці,— дивись не підходь до нього.
Як жаліла Людочка бідного м’ячика! Він лежав у кутку сам і, напевне, гірко-гірко плакав. Людочка все
поглядала на нього, і так їй хотілося взяти його в руки, пожаліти, але мама нікуди
не виходила з кімнати. Раз у раз Людочка підходила до мами і запитувала:
— Вже можна?
— Ні,— сердито відповідала мама.
Потім Людочка не витримала і сказала:
— Мамусю,це ми разом розбили чашку…
— Так чому ж ти одразу не сказала мені про це?
Людочка, опустивши додолу очі, потупцялася на місці:
— Я думала, що йому все одно…
Мама з докором похитала головою:
— Не можна свою провину звалювати на іншого. Треба завжди говорити правду. Ну, а за те, що ти сказала
правду, на цей раз прощаю.
Ох і весело ж підстрибнув м’ячик! Потім ударився об підлогу і знову підскочив. І скільки він не стрибав,
крім Людоччиних рук, він нікуди більше не потрапляв.
В. Сухомлинський
Запитання до учнів
Які слова виражають основну думку оповідання?
Заключне слово вчителя
Запам’ятайте, дiти: краще сказати правду, якою б вона не була, тому що, як мовить народ, «брехнею свiт
пройдеш, а назад не вернешся».
Та й вертатись тодi буде нiкуди, тому що брехунiв чекає безслав’я. Про брехунiв ще й так кажуть: «Бiйся
цапа спереду, коня — ззаду, а брехуна — з усiх бокiв».
Отож, будьте з усiма чесними — i вам буде легко жити, бо ви нiкого не скривдили, не збрехали та не
оббрехали.
