Наявність стилів мови у сучасних літературних мовах, зокрема і в українській, є одним із вагомих показників їх високого розвитку, прогресу, повноцінного функціонування. Обсяг і багатство кожного стилю визначаються обсягом і станом розвитку тієї сфери життя, яку обслуговує мова в параметрах певного стилю з його своєрідними мовними засобами. Наприклад, нормативними вважаються обидві форми давального відмінка однини (директору і директорові, секретарю і секретареві), але стилістично більш виправданими є форми з –ові, -еві, -єві (Андрієві, пор. Андрію). Найбільша варіантність слів простежується в розмовно-побутовому стилі, найменша, майже нульова – в офіційно-діловому стилі.
Наявність стилів мови у сучасних літературних мовах, зокрема і в українській, є одним із вагомих показників їх високого розвитку, прогресу, повноцінного функціонування. Обсяг і багатство кожного стилю визначаються обсягом і станом розвитку тієї сфери життя, яку обслуговує мова в параметрах певного стилю з його своєрідними мовними засобами. Наприклад, нормативними вважаються обидві форми давального відмінка однини (директору і директорові, секретарю і секретареві), але стилістично більш виправданими є форми з –ові, -еві, -єві (Андрієві, пор. Андрію). Найбільша варіантність слів простежується в розмовно-побутовому стилі, найменша, майже нульова – в офіційно-діловому стилі.
У словнику до найуживаніших слів підібрані синонімічні відповідники, які супроводжуються короткими тлумаченнями, стилістичними ремарками. В окремому реєстрі покажчика за алфавітом розміщені всі синоніми словника із зазначенням назви синонімічного ряду. До словника додано список найновіших найпоширеніших сучасних чужомовних запозичень з тлумаченнями та їх українськими відповідниками.
Регіональний центр євроатлантичної інтеграції України, що діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук, підготував віртуальну виставку «Допомога НАТО Україні».
«Слова і кулі». Письменники, що захищають Україну. Єлизавета Жаріковаestet13
До вашої уваги історія про українську поетку, бойову медикиню, музикантку – Єлизавету Жарікову, яка з початку повномасштабної війни росії проти України приєдналася до лав ЗСУ.
Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарских рослинtetiana1958
24 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Сучасний підхід до підвищення продуктивності сільськогосподарських рослин» від – кандидат сільськогосподарських наук, фізіолога рослин, директора з виробництва ТОВ НВП "Екзогеніка" Олександра Обозного та завідувача відділу маркетингу ТОВ НВП "Екзогеніка" Бориса Коломойця.
Участь у заході взяли понад 75 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пану Олександру та пану Борису за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного сільського господарства у нашій країні!
Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випро...tetiana1958
29 травня 2024 року на кафедрі зоології, ентомології, фітопатології, інтегрованого захисту і карантину рослин ім. Б.М. Литвинова факультету агрономії та захисту рослин Державного біотехнологічного університету було проведено відкриту лекцію на тему «Важливість впровадження стандарту ISO/IEC 17025:2019 у процес державних випробувань пестицидів: шлях до підвищення якості та надійності досліджень» від кандидата біологічних наук, виконавчого директора ГК Bionorma, директора Інституту агробіології Ірини Бровко.
Участь у заході взяли понад 70 студентів та аспірантів спеціальностей 202, 201 та 203, а також викладачі факультету та фахівці із виробництва. Тема лекції є надзвичайно актуальною для сільського господарства України і викликала жваве обговорення слухачів та багато запитань до лектора.
Дякуємо пані Ірині за приділений час, надзвичайно цікавий матеріал та особистий внесок у побудову сучасного захисту рослин у нашій країні!
22 травня виповнюється 145 років від дня народження українського державного і політичного діяча Симона Петлюри.
Симон Петлюра – це видатна постать в українській історії, особистість загальнонаціонального масштабу, людина, яка була здатна своєю діяльністю консолідувати етнос, стати на чолі визвольних змагань за національну незалежність і процесу українського державотворення.
Будучи керівником УНР у найважчий для неї період, він зумів не лише на практиці очолити державну структуру, а й реалізувати її модель, закласти підвалини демократичної республіки. Аксіомою для С. Петлюри упродовж усієї його політичної діяльності періоду Української революції було невідступне дотримання постулату державної незалежності України.
Довгі десятиліття життя та діяльність Симона Петлюри були перекручені та спаплюжені радянською пропагандою. Таким чином комуністична пропаганда намагалася дискредитувати не тільки ім’я видатного політичного й військового діяча, а й саму українську ідею, до реалізації якої долучився Симон Петлюра й уособленням якої він був. Тому й досі надзвичайно актуальною залишається потреба пізнання справжнього Петлюри, аналіз як його досягнень і здобутків на ниві української справи, так і помилок та прорахунків.
2. План
1. Книжні й урочисті слова у професійному мовленні.
2. Іншомовна лексика у професійному мовленні.
3. Терміни та професіоналізми: власне українські та запозичені.
4. Неологізми у діловому мовленні.
5. Синоніми, парафрази та евфемізми у документах.
6. Пароніми у професійному мовленні.
1. Книжні й урочисті слова у професійному мовленні.
2. Іншомовна лексика у професійному мовленні.
3. Терміни та професіоналізми: власне українські та запозичені.
4. Неологізми у діловому мовленні.
5. Синоніми, парафрази та евфемізми у документах.
6. Пароніми у професійному мовленні.
3. Книжні й урочисті слова у документах
Усі слова української мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті,
що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними),
й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються
розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони
закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та
ділові папери.
"Книжні" слова, як правило, виражають загальнонаукові
поняття: прогрес, компонент, демократизм, асигнація, експеримент,
абітурієнт.
Значне місце займають слова із абстрактним значенням із суфіксами –
анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/, -цтв /о/: змагання, засвоєння,
посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство,
здобуття, доручення, одержання.
4. Відтінок книжності може виявлятися також у дієсловах на –ува /ти/, -юва /ти/,
(виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений,
виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття).
Для укладання ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова.
Так слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не
болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити
турботу, багато зробити для чогось.
У документах різного типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова,
які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє
чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово
вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами
користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому,
урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у
звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати,
працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати,
здійснювати, робити.
Можна споруджувати палаци, зводити мости, але типові корівники
слід будувати. Замість проживати слід використовувати мешкати, жити, бути
прописаним, займати житлоплощу.
5. Іншомовна лексика у професійному мовленні
Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в
основному він спирався на давні зразки й на те,
що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в
діловому стилі сьогодні так багато запозичень.
Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова
вимагають до себе критичного ставлення.
Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в
українській мові, або вони дістали міжнародне визнання.
До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку,
поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф,
маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет).
6. Щоб правильно застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких
правил:
– не вживати у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській
мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати –
переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати,
лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати,
симптом – ознака, шеф – керівник/;
– запозичене слово слід вживати правильно, відповідно до його
значення (Ефективність режиму економії залежить від того,
наскільки лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів
запозичені, а слово лімітуються вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це
гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти;
– не вживати в одному тексті власне українське слово та його іншомовний
відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий,
фіксувати – записувати, лімітувати – обмежувати, прерогатива – перевага,
симптом – ознака).
При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на
відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс – це будь-яке
обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення).
Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в професійному тексті
диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з
урахуванням конкретного тексту.
7. Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
Наукові поняття визначаються спеціальними словами –
термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово
або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає
наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як
звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної
сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї
наукової дисципліни або сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
8. Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які
складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене
словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.
Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується
терміну.
Усі терміни мають низку характерних ознак, до яких належать:
- системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери);
- наявність визначення;
- однозначність терміна в межах однієї предметної галузі, однієї наукової
дисципліни або сфери професійної діяльності;
- стилістична нейтральність;
- відсутність експресії, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків.
Значення терміна фіксують державні стандарти, словники, довідники.
Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні,
економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію
певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у
юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в
міжнародному праві – посол, меморандум,рівність, у зовнішньоекономічній
діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент,
сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота,
вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток,
податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор.
9. Існує й загальнонаукова термінологія, що використовується в
усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя:аналіз, синтез,
держава, проблема, право.
Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є
терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше
– інші частини мови.
Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-
словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок,
продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є
власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші –
запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне
українське слово утворюють терміни-дублети: експорт– вивіз,
квантативний – кількісний.
10. До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги:
1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі
(акта (документ), акту (дія); рахунка(документ), рахунку (дія)).
2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням
(сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний
час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову
заборгованість підприємству, організації, установі);
3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від
нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор –
спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).
Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька
значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і
сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична
справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення
одного питання (судова справа).
Слід уникати використання застарілих термінів, що перейшли до
повсякденного вжитку і втратили своє термінологічне значення,
наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива.
Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи
документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до
тих документів, що адресуються широкому колу людей.
11. Професійна лексика
Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей
певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення
спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони
не завжди відповідають нормам літературної мови.
Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені)
синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-
технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні
щодо семантичних характеристик.
12. На відміну від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового
визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило,
абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально
диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою
діяльності відповідної професії, наприклад:
1. Слова та словосполучення, притаманні мові моряків: кок – кухар; камбуз –
кухня; кубрик – кімната відпочинку екіпажу;бак – носова частина
корабля; чалитися – приставати до берега; ходити в море – плавати; компас,
Мурманськ, рапорттощо.
2. Професіоналізми працівників банківсько-фінансової, торговельної та
подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути баланс.
3. Назви фігур вищого пілотажу в льотчиків: штопор, бочка, петля, піке та ін.
4. Професіоналізми користувачів ПК: мама – материнська плата, клава –
клавіатура, скинути інформацію – переписати,вінт – вінчестер.
5. Професіоналізми музикантів: фанера – фонограма, ремікс – стара мелодія з
новою обробкою, розкрутити (пісню, ім'я) – розрекламувати.
13. Неологізми – це нові слова; поява їх викликається новими виробничими і
суспільними відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в науці й техніці.
Поява нового слова спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства:
воно не відразу й не кожне слово починає вживати. Особливо швидко
засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі. Це
– назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального управління,
Промінвестбанк, ЗАЗбанк, МіжрегіональнаАкадемія управління персоналом/, нових
органів управління /обласна державна адміністрація, Облуно/, нових
професій /менеджер, дилер, дизайнер, брокер/, нових посад /практичний
директор, ді-джей/, нових виробничих дій і станів /євроремонт/.
У ділових паперах вживаються усі різновиди неологізмів, особливо часто
абревіатури /складноскорочені слова/:НАН, ЗДУ, ЗІДМУ, НЧП – нормативна чиста
продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна машина, ОЦ – обчислювальний
центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне випромінювання, САБД –
сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ –система дистанційного
управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП – ячейка пам'яті в ЕОМ.
Неологізми – слова, що позначають нові поняття і предмети, поділяють на дві
групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або слова
професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно
ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має
усталене позначення в мові.
14. Синоніми, парафрази й евфемізми
у ділових паперах
Синоніми – слова тотожні або близькі за значенням, але
відрізняються один від одного за звучанням, значеннєвими
відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та
здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з
цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і
різноманітністю словникового складу мови.
Точність і виразність змісту документа часто залежить від того,
наскільки правильно і доречно дібрані слова. Багатство синонімії дає
можливість вибрати найточніше для даного контексту слово,
уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти
нейтральний тон.
Синоніми за своїм значенням об'єднуються у синонімічні ряди, до
яких входять слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є
головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати,
мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати
відомості.
15. Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності у
значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати –
аналізувати.
Серед лексичних виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати,
жінка – дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають
відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник,
замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан –
становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко,
тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж.
У кожному конкретному випадку слід вибирати саме те слово і поставити
його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну
суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм
основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово
"одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання.
Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи
багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі досить часто
вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому
підприємстві/;працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник,
науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний
працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий
співробітник/.
16. Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових
зворотів, за допомогою яких явище, предмет, особа називаються не прямо, а
описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у
публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади:
автобіографія – відвідував, працював;характеристика – виконує сумлінно; має
високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці –
парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне
золото, сіль – біла смерть.
Досить активно у діловому мовленні вживають евфемізми – описові
вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у
такому офіційному документі як некролог, не вживається слово помер. Його
заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися
серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється
нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають
описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння.
Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити
заборонено!), їх можна пом'якшити такими висловленнями: Просимо не
палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі
вислови:припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим
становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі
евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.
17. Пароніми у ділових паперах
Пароніми – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише
суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи
відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес –
адреса, професійний – професіональний, континент – контингент,
особистий – особовий).
Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три
або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на
кілька груп:
1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);
2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);
3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема
– дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).
18. Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді,
коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що
базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант –
переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат –
уповноважений колективу чи держави).
Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.
Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо.
Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце
проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким
чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що
мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити
слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/.
В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів
виборний і виборчий.
Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий –
пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами
виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/.
Паронімами є такі слова:
Виключно - винятково