Постать учителя в педагогічній спадщині Б.Д. Грінченка: сучасний ракурс

1. Постать учителя
в педагогічній спадщині
Б.Д. Грінченка:
сучасний дискурс
Пазюк С.А., викладач кафедри
методики та психології
дошкільної і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка;
06.12.2017

2. 09.12.1863 – 06.05.1910
Народився на хуторі Вільховий Яр (тепер
Харківського району Харківської області) в
російськомовній дрібно поміщицькій родині. Вчився
в реальному училищі у Харкові. Зближення з
народницькими гуртками; арешт та ув’язнення.
Навчання закінчене: працює в казематі; навчився
шити чоботи, заробляв; купував книжки і займався
самоосвітою.
• Склав при Харківському університеті іспити на
звання народного вчителя. Із 1881 до 1893 р.
учителював на Слобожанщині і Катеринославщині.
• У 1887 працював у народній школі Христі
Алчевської на Донбасі.

3. 09.12.1863 – 06.05.1910
У 1884–1900 працював у Чернігівському земстві.
Організував у видавництво книжок українською мовою
(Івана Котляревського, Євгена Гребінки, Григорія
Квітки-Основ'яненка). З 1902 жив і працював у Києві. З
1904 – один із лідерів новоствореної Української
демократичної партії.
• За дорученням київської Громади редагував «Словарь
української мови» (т.т. 1-4, 1907–1909), з 1906 – працівник
газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова
Громада». В 1906–1909 очолював київську «Просвіту».
• У 1905 за ініціативи Б. Д. Грінченка та інших була
утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) –
професійна українська організація вчителів і діячів
народної освіти.

4. Початок учительської діяльності
Б. Грінченка - часи посилення духовної
реакції російського царату проти
українського населення
• 1862 рік - заборона недільних шкіл на
українських землях;
• 1863 рік - вийшов Валуєвський циркуляр
про заборону видання книжок для освіти
українською мовою;
• 1876 рік - цар Олександр II видав Емський
указ про заборону українського
письменства

5. 1885 р., стаття «Цель народной школы»:
• Головним завданням школи Б. Грінченко
визначив формування розвиненої людини,
спроможної засвоїти світоглядні, морально-
етичні, естетичні, психолого-етнографічні
особливості своєї нації. Нова школа має
поєднувати розумовий розвиток і виховання
дитини.

6. Нова українська школа; 2016
• Сучасний світ складний. Дитині
недостатньо дати лише знання. Ще
важливо навчити користуватися ними.
Знання та вміння, взаємопов’язані з
ціннісними орієнтирами учня, формують
його життєві компетентності, потрібні для
успішної самореалізації у житті, навчанні
та праці.

7. 1885 р., стаття «Цель народной школы»:
• Б.Грінченко не вважав головним
завданням школи «наповнення
учнівських голів певною сумою знань».
Суть народної школи вбачав у тому,
«щоб виховати розум дитини,
розвинути, зміцнити його, зробити
дитину придатною для подальшої
діяльності».

8. СУЧАСНЕ:
“Спочатку треба пробудити душу в
дитині, а потім шліфувати розум. Надто
багато в світі людей, яким ніхто не
допоміг пробудитися”
Антуан де Сент-Екзюпері
“У дитинстві закладається людський корінь.
Кожної людської рисочки. А відшліфовувати
нам: батькам, педагогам, суспільству”
В.О. Сухомлинський

9. 1885 р., стаття «Цель народной школы»:
• Важливе матеріальне становище вчителя:
• «Тільки тоді вчителі стоятимуть на
належній висоті, коли думку про швидше
засвоєння учнями того чи іншого
повідомлення не супроводжуватиме думка
про порвані чоботи чи пальто. Тільки тоді
вчителі стануть повністю народними
вчителями. Тільки тоді й суспільство інакше
гляне на народних учителів, тільки тоді
вони здобудуть визнання та вплив у
сучасному житті...»

10. Допис «Народні вчителі і вкраїнська школа» до
газети «Громадська думка» (1906 р.)
• «Мова не може бути «панською», або «мужицькою»,
«міською» або «сільською», вона повинна бути основою
взаєморозуміння і злагоди в суспільстві, взаємодії і
підтримки всіх здорових сил нації. Мова є одночасно і
засобом і формою вияву думки, творчого освоєння
дійсності. У ній відображається історично неповторний
духовний досвід народу, із втратою якого люди стають
значно біднішими».
• «Без народної мови нема і не може бути народної
просвіти. А зробити се велике діло можна тільки тоді,
коли вчителі будуть свідомими українцями і вчитимуть у
вільній народній українській школі»

11. Бурчак Л. Деятели украинского национального
освобождения;1906 р.
• “Грінченко подався в учителі. Всі ми знаємо,
наскільки важка ця праця. Вона забирає в людини
майже весь її час і всі сили, якщо виконувати її
совісно, з любов'ю й запалом. За цих умов вона
зовсім не забезпечує матеріально, заробіток
народного вчителя такий, що ледь-ледь вдається
рятуватися від голоду. Грінченко свідомо обрав
такий шлях, бо саме тут вважав найбільш
потрібною й корисною свою працю, тут, як йому
здавалося, найкраще можна використати свої
сили для блага українського народу”

12. Д. Пісочинець. Просвітницько-видавнича діяльність
Б.Грінченка; 1910 р.
• «Зрозуміло, що учителювання Грінченкове було
тут не працею для шматка хліба, щось далеко
більше і важливіше. Це і навчання народу,
просвітлення його свідомості, на цю працю він
поклав свої кращі молоді літа, перший запал,
хист і міць свого юнацтва. Це була і перша проба
власних сил, хисту та щирості»

13. Допис «Народні вчителі і вкраїнська школа»
до газети «Громадська думка» (1906 р.)
• «Що на Вкраїні повинна бути українська
школа – про це нема чого сперечатися. Хто
цього не признає, той не педагог, не
вчитель, - той тільки чиновник –
обруситель. Українські школи вимагають
найвищі основні принципи педагогії: за
українську школу говорить сама практика
діла»

14. Гринченко Б. По поводу эмеритальной
кассы учащихся в народных школах;
1884
• «Бувають вчителі з природженим
педагогічним талантом, які вміють під час
уроків жити спільним життям всього
класу, забувати про себе, про свої власні
турботи, радощі і тривоги. Кожен урок
такого вчителя є розширенням розумового
кругозору учня, задоволенням його
природної допитливості, розбудженої
попередніми успіхами, є насолодою а не
мукою»

15. Гринченко Б. Змеевские педагогические
курсы; 1883 р.
• Занепокоєння з приводу того, що на курсах
жінок-учителів значно більше, ніж чоловіків.
Вказує автор статті і на низький рівень
педагогічних знань учителів-жінок зі
спеціальною освітою, у той же час як серед
чоловіків практично не було нікого з вищою
педагогічною освітою: “Факт цей надзвичайно
сумний і свідчить, як необхідно народним
учителям багато працювати над собою, дбати
про свій власний розвиток”

16. Закон «Про освіту», 2017; ст.54
2. Педагогічні, науково-педагогічні та наукові
працівники зобов’язані:
• постійно підвищувати свій професійний і загаль-
нокультурний рівні та педагогічну майстерність;
• сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти;
• дотримуватися академічної доброчесності,
педагогічної етики;
• формувати у здобувачів освіти усвідомлення не-
обхідності додержуватися Конституції та законів
України…;
• виховувати у здобувачів освіти повагу до держав-
ної мови та державних символів України…

17. Нова українська школа; 2016
• Кожна дитина – неповторна, наділена
від природи унікальними здібностями,
талантами та можливостями. Місія
нової української школи – допомогти
розкрити та розвинути здібності,
таланти і можливості кожної дитини на
основі партнерства між учителем, учнем
і батьками.

18. Нова українська школа; 2016
• В основі педагогіки партнерства –
спілкування, взаємодія та співпраця між
учителем, учнем і батьками. Учні, батьки
та вчителі, об’єднані спільними цілями та
прагненнями, є добровільними та зацікав-
• леними однодумцями, рівноправними
учасниками освітнього процесу, відпо-
відальними за результат.

19. Закону України “Про освіту”; 2017
“Метою повної загальної середньої освіти є
різнобічний розвиток, виховання і соціалізація
особистості, яка усвідомлює себе громадянином
України, здатна до життя в суспільстві та
цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення
до самовдосконалення і навчання впродовж
життя, готова до свідомого життєвого вибору
та самореалізації, трудової діяльності та
громадянської активності”

20. Педагог має:
– виявляти доброзичливість і чуйність;
– відчувати потреби й інтереси дітей;
– мати високий рівень інтелектуального
розвитку, широке коло інтересів та вмінь;
– бути творчою людиною;
– виявляти жвавість, активність, мати почуття
гумору (але без схильності до сарказму);
– виявляти гнучкість, бути готовим до
перегляду своїх поглядів і прагнути
постійного самовдосконалення;
– мати власну думку; життєстійкість;
– бути вихованим та порядним, стриманим, у
міру суворим

21. Борис Дмитрович Грінченко -
• письменник, педагог,
літературознавець, лексикограф,
етнограф, історик, фольклорист,
публіцист, видавець, популяризатор
науки, соціолог, перекладач,
бібліограф, громадсько-культурний
діяч, палкий патріот України