1. Рівні оволодіння педагогічною майстерністю Елементарний – наявні окремі якості професійної діяльності: володіння знаннями для виконання педагогічних дій, предметом викладання; продуктивність навчально-виховної діяльності є низькою; Базовий – володіння основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з учнями і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет викладання, навчально-виховний процес організовано методично впевнено і самостійно;

2. Рівні оволодіння педагогічною майстерністю (продовження) Досконалий – чітка спрямованість дій учителя, їх висока якість, діалогічна взаємодія у спілкуванні; вчитель самостійно планує та організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи на меті розвиток особистості школяра; Творчий – ініціативність і творчий підхід до організації професійної діяльності; вчитель самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії; діяльність будує, спираючись на рефлексивний аналіз; сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

3. Етапи формування педагогічної майстерності Формування педагогічної майстерності - процес поступовий. Перший ступінь - професійна підготовка. Відбувається у вузах педагогічного спрямування. Пізніше педагог розпочинає викладацьку діяльність у навчальному закладі, де продовжується процес його професійного зростання, вдосконалення, але більш інтенсивно і цілеспрямовано. Ефективність цього процесу залежить від установки на самоосвіту і самовдосконалення, від наявності відповідної програми. Крім того, педагог може вчитися у педагогів-майстрів, аналізувати роботу більш досвідчених колег, займатися методичної діяльністю.

4. Етапи формування педагогічної майстерності Другий ступінь – педагогічна майстерність. Постійне прагнення до творчості. Поступово психолого-педагогічна культура вчителя підвищується. Окрім репродуктивної діяльності він займається педагогічним моделюванням, пошуком нових елементів у навчально-виховному процесі, його вдосконаленням. Одночасно розвиваються педагогічні здібності, якості і властивості, багатим стає методичний арсенал. Але розвиток структурних компонентів відбувається нерівномірно. До педагога-майстра звертаються за порадою, досвідом менш зрілі колеги.

5. Етапи формування педагогічної майстерності Третій ступінь – педагогічне новаторство. Досягнення найвищого рівня педагогічної майстерності – тривалий і складний процес. Не всім викладачам вдається його досягнути, але до цього бажано всім прагнути. Викладач-новатор вносить принципово нові ідеї у навчально-виховний процес, розробляє нові методичні системи, створює нові педагогічні технології. Стати педагогом-новатором допомагають високий рівень теоретичної і практичної підготовки, інтелектуальні здібності, творчий склад розуму.

6. Шляхи підвищення педагогічної майстерності Курсова перепідготовка; Методична діяльність методичне об ’ єднання, творча група, тренінги, семінари тощо; Вивчення передового педагогічного досвіду; Участь у професійних конкурсах, ярмарках педмайстерності; Проведення відкритих уроків; Взаємовідвідування уроків; Науково-методична діяльність; Дистанційна освіта Самоосвіта.

7. Самоосвіта Провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає у засвоєнні, оновленні, поширенні і поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної самоосвітньої роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості, задоволенні власних інтересів і об ’ єктивних потреб освітнього закладу. Мета самоосвітньої діяльності - компенсація недоліків базової освіти педагогів, адаптація до нових знань, до професійної культури, розвиток творчого потенціалу. Особливої актуальності проблема самоосвітньої діяльності набуває у зв’язку з розробкою концепції безперервної освіти в системі формування професійної культури.

8. Основні завдання самоосвітньої діяльності - вдосконалення теоретичних знань, професійної компетентності вчителя, вихователя; - оволодівання новими формами, методами, прийомами навчання і виховання дітей; - вивчення та впровадження в практику перспективного педагогічного досвіду, новітніх досягнень педагогічної, психологічної наук, нових педагогічних технологій; - розвиток у школі інноваційних процесів.

9. Ознаки самоосвітньої діяльності - самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок; - самоосвіта повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів; - самоосвіта повинна сприти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

10. Умови організації продуктивної самоосвітньої діяльності В процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку; - Педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін; - Володіє розвинутою здатністю до рефлексії (діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків); - Програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності; - Педагог є готовим до творчості; - Існує зв'язок особистісного та професійного розвитку і саморозвитку.