Іван Павлович Пулюй (1845-1918) - український фізик, електротехнік, винахідник, інженер, теолог і громадський діяч, який зробив вагомий внесок в дослідження рентгенівських променів та побудову перших електростанцій змінного струму в Європі.

1. ІВАН ПУЛЮЙ
ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ
ФІЗИК СВІТОВОГО РІВНЯ
(1845-1918)

2. Іван Пулюй (фото 1870 р.)
УКРАЇНСЬКИЙ ФІЗИК ТА ЕЛЕКТРОТЕХНІК, ВИНАХІДНИК, ІНЖЕНЕР,
ТЕОЛОГ І ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ
Основні винаходи та відкриття вченого:
 найчіткіший на свій час прилад для визначення
механічного еквівалента теплоти
 вдосконалена вакуумна катодна лампа, за допомогою якої
зроблені перші медичні рентгенівські знімки
 телефонна станція із захистом від сильного струму
 переносний шахтарський ліхтарик
 визначення природи катодних променів як електронних
пучків світла
 пояснення природи та походження рентгенівського
випромінювання
 проєктування електростанцій постійного та змінного струму

3. РОДИНА ІВАНА ПУЛЮЯ
Народився Іван Пулюй 2 лютого 1845 р. у містечку Гримайлів (нині – селище Чортківського району
Тернопільської області) у заможній освіченій релігійній греко-католицькій родині. Батько, Павло Пулюй,
упродовж 1861-1865 рр. був бургомістром Гримайлова. У дім Пулюя сходилися поважні й статечні люди. Тут
уголос читали «Енеїду» І. Котляревського та «Русалку Дністрову» М. Шашкевича, Я. Головацького та І.
Вагилевича. Такі читання виховували у майбутнього вченого національну свідомість і любов до Батьківщини
Містечко Гримайлів (фото кінця ХІХ століття)

4. Початкову школу Іван Пулюй закінчив у Гримайлові. Потім
1857 р. вступив до Тернопільської класичної гімназії з
німецькою мовою викладання. Під час навчання разом із
братами Олександром та Володимиром Барвінськими став
співзасновником і активним діячем таємного товариства
української молоді «Громада». Будучи студентом, переклав
українською мовою підручник із геометрії для українських
гімназистів
СЕРЕДНЯ ОСВІТА
Фасад Тернопільської гімназії
(фото 1900 р.)

5. НАВЧАННЯ У ВІДНІ
У 1865 р. І. Пулюй вступає до Греко-католицької духовної
семінарії у Відні, поєднуючи навчання з перекладами
духовної літератури українською мовою. Загалом він знав
15 мов
На першому курсі семінарії організовує товариство
українських богословів, а 1869 р., разом з іншими
українськими студентами створює легальне студентське
українське товариство «Січ»
У 1871 р. молодий Пулюй видає друком перекладений ним
рідною народною мовою Молитовник. Згодом разом із П.
Кулішем та І. Нечуєм-Левицьким здійснює перший переклад
Біблії українською мовою
Титульна сторінка Біблії в перекладі
П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-
Левицького (1906 р.)

6. НАВЧАННЯ У ВІДНІ
На останньому курсі навчання у духовній семінарії Іван відвідував лекції з математики, фізики та астрономії
у Віденському університеті. Тоді ж склав на відмінно екзамени з основних університетських математичних
курсів. Наука настільки захопила молодого Пулюя, що він відмовився від майбутньої духовної кар'єри та став
студентом філософського факультету Віденського університету. Навчання тривало впродовж 1869-1872 рр.
Після закінчення закладу два роки працював науковцем у фізичній лабораторії професора Віктора фон
Лянґа
Сучасне фото Віденського університету

7. ПЕРШІ ЗДОБУТКИ
У 1874 р. Пулюй надрукував у журналі «Доповіді Віденської академії наук» перші дві статті, присвячені
дослідженню залежності внутрішнього тертя повітря від температури.
У 1874-1875 рр. викладав фізику, механіку та математику у Військово-морській академії у Фіуме (нині –
Рієка, третє за розмірами місто Хорватії). Саме тоді винахідник сконструював найточніший прилад для
вимірювання механічного еквівалента теплоти. Він став незамінним навчально-лабораторним
апаратом в усіх європейських університетах. Цей винахід відзначено 1878 р. срібною медаллю на
Всесвітній виставці в Парижі
Прилад І. Пулюя для визначення
механічного еквівалента теплоти

8. ДОКТОР ФІЗИКИ
У 1875-1876 рр. Іван Пулюй як стипендіат австрійського Міністерства освіти навчався та працював у
фізичному інституті професора Августа Кундта Страсбурзького університету Франції. Його колегами стали
Нікола Тесла та Вільгельм Рентген. Іван та Нікола проводили електричні експерименти з катодними
вакуумними газорозрядними трубками, а ось Вільгельм захопився проблемами фізики твердого тіла
1876 р. Пулюй захистив дисертацію «Залежність внутрішнього тертя газів від температури» і здобув ступінь
доктора фізики
Нікола Тесла
(1856-1943)
Іван Пулюй
(1845-1918)
Вільгельм
Рентген
(1845-1923)

9. У 1876 р. Іван Пулюй повернувся до Відня й працював асистентом і приват-доцентом у
Віденському університеті, де продовжував вивчати властивості газів. Він вдосконалює
технологію виготовлення розжарювальних ниток освітлювальних електричних
вакуумних газових ламп.
Лампа Пулюя отримала срібну меділь на Всесвітній електротехнічній виставці в
Парижі у 1881 р.
Упродовж 1880-1882 рр. у «Доповідях Віденської академії наук» вийшли чотири
важливі статті науковця, присвячені катодним променям, що мали значний резонанс
серед фізиків того часу. В подальшому дослідження катодних променів проклали шлях
до двох важливих відкриттів у класичній фізиці – Х-променів (1896 р.) й електрона
(1897 р.)
ЕЛЕКТРОТЕХНІКА ТА КАТОДНІ ПРОМЕНІ
Одна з останніх моделей катодних ламп Пулюя

10. ПРОФЕСОР НІМЕЦЬКОГО ТЕХНІЧНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ
У ПРАЗІ
У 1882 р. науковець стає технічним директором електротехнічного
бюро у Відні, започатковує фаховий електротехнічний журнал
1884 р. Іван Павлович отримує посаду професора
експериментальної та технічної фізики Німецького технічного
університету в Празі. Тут Пулюй започатковує окремий курс лекцій з
електротехніки з практичними заняттями. У 1888 р. учений створює
електротехнічне товариство, в якому головує багато років
У 1888-1889 рр. визнаний учений займає посаду ректора Німецького
технічного університету в Празі, а з 1890 р. – декана
машинобудівного факультету
Фото кабінету І.. Пулюя

11. ВІДКРИТТЯ Х-ПРОМЕНІВ
Світло катодної трубки Пулюя
Офіційне відкриття Х-променів у 1895 р. належить
німецькому вченому Вільгельму Конраду Рентгену, хоча він
ще тривалий час був далеким від правильного розуміння
природи цих променів
Над фундаментальним дослідженням Х-променів працював й
Іван Пулюй. У наукових статтях 1896 р. він першим пояснив
природу, властивості та механізм виникнення Х-променів на
основі своєї катодної лампи
У 1896 р. із трубкою Пулюя провели перший на
американському континенті успішний експеримент щодо
виготовлення Х-променевого знімка у медичних цілях
Знімок миші
в Х-променях
трубки Пулюя

12. ПРОЄКТУВАННЯ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ
У 1902 р. Іван Пулюй створює та очолює кафедру
електротехніки в Німецькому технічному університеті у Празі.
Водночас він стає державним радником з електротехніки
Богемії і Моравії (нині – Чеська Республіка)
Вчений-інженер розробив проєктну документацію з
будівництва електростанцій на постійному та змінному струмі,
що стала основою для багатьох перших електростанцій Європи
Видатний науковець долучився також до запуску в 1891 році
першого електричного трамваю у Празі, співпрацюючи з
відомим чеським винахідником та інженером Франтішеком
Кжіжіком
Сучасне фото першої електростанції
змінного струму в Празі

13. ВІДЗНАКИ ВЧЕНОГО
1906 р. з нагоди 100-літнього ювілею
Німецького технічного університету в Празі
українського винахідника за наукову та
викладацьку працю відзначили орденом
Залізної корони ІІІ ступеня
1910 р. Пулюй отримав хрест ордена Франца-
Йосифа і високий титул Радника двору (Австро-
Угорська імперія)
1913 р. його обрали почесним членом
Віденського електротехнічного товариства
Орден Залізної корони
ІІІ ступеня
Хрест ордена
Франца-Йосифа

14. ЗНАЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ІВАНА ПУЛЮЯ
«Його праці створили йому авторитет не тільки в галузі електротехніки і
телекомунікацій, а й як конструкторові оригінальних приладів для
вимірювання фізичних величин. Серед його друзів були відомі празькі
діячі науки і техніки на межі ХІХ і ХХ століть: чеський «Едісон» Франтішек
Кжіжік (винахідник автоматичної дугової лампи) і засновники всесвітньо
відомої фірми ЧКД, що виробляла електричні машини та прилади,
інженери Колбен і Данек. Частим відвідувачем фізичної лабораторії
Пулюя на Гусовій вулиці був у 1911-1912 pp. Альберт Ейнштейн. Пулюй
не належав до вчених, які ховаються перед світом. Свої знання і досвід
він з радістю передавав студентам і молодшим колегам, брав участь в
екзаменаційних комісіях, був членом різних державних експертних
органів у галузі електротехніки, самовіддано працював у редколегіях
наукових журналів»
Іво Краус у додатку до газети
«Hospodářské Noviny», 17 січня 1995 р.
Іво Краус
чеський професор фізики
(фото 2015 р.)

15. СІМ’Я ІВАНА ПУЛЮЯ
З Катериною Йосифою-Марією Стозіцькою, студенткою
Віденського університету, Пулюй одружився у 1884 р. У
подружжя народилося 15 дітей, з яких до зрілого віку
дожили шестеро – троє доньок (Наталія, Ольга й Марія) і
троє синів (Олександр, Георг та Павло)
Георг і Павло навчалися в українській гімназії у Львові.
Павло став лікарем, а Георг – інженером. Олександр
долучився добровольцем до лав Січових Стрільців й до
1920 р. воював у складі Української галицької армії. Після
війни був інженером в Австрії, мав свою фабрику з
виготовлення кіноапаратів, сам знімав кінострічки.
Найстарша донька Наталія була піаністкою, молодші Ольга і
Марія – вчительками
Помер Пулюй 31 січня 1918 р. у Празі. Похований на
кладовищі «Мальвазінки»
Фото сім’ї Івана Пулюя

16. ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
Іван Пулюй усе життя мав україноцентричну громадську позицію і ніколи
не втрачав зв’язку з Батьківщиною. У Празі вчений створює «Фонд
Пулюя» на допомогу малозабезпеченим українським студентам та
громадсько-культурну спілку «Українська громада», публікує статті з
підтримки української мови та незалежності України
Науковець багато років активно працював у Науковому товаристві ім.
Тараса Шевченка у Львові. Ім’я вченого зазначене у списку перших
дійсних членів цього товариства, обраних у червні 1899 р.
У 1914 р. став одним із керівників Комітету допомоги українським
біженцям із Галичини, окупованої російськими військами, а також
пораненим воякам-українцям і військовополоненим
«Нема більшого гонору
для інтелігентного
чоловіка, як берегти
свою і національну честь
та без нагороди вірно
працювати для добра
свого народу, щоб
забезпечити йому кращу
долю»
Іван Пулюй

17. На честь Івана Пулюя названі вулиці у Львові, Києві, Вінниці, Івано-
Франківську та Дніпрі
1995 р. іменем видатного вченого названо Тернопільський національний
технічний університет ім. І. Пулюя. Щороку до дня народження вченого
проводяться Пулюївські наукові читання. У 2010 р. у закладі відкрито Музей
Івана Пулюя
До 150-річчя від дня народження випущено поштову марку
1997 р. Національна академія наук України встановила премію
ім. І. Пулюя в галузі прикладної фізики
У рідному селищі Гримайлові Тернопільської області створено музей і
встановлено пам’ятник видатному землякові
Міжнародний астрономічний союз назвав малу планету 2004 TY13 ім'ям Івана
Пулюя
Національний банк України 2010 р. увів в обіг пам’ятну монету номіналом 5
гривень
ВИЗНАННЯ В УКРАЇНІ
Пам’ятна монета
Пам’ятна марка

18. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Гайда Р. Іван Пулюй. Життя і творчість [Електронний ресурс] : монографія / Р. Гайда, Р. Пляцко. —
Львів : Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові, 2019. — 220 с. —
Електрон. дані. — Режим доступу: https://ntsh.org/sites/default/files/puluj_2019.pdf. — Назва з екрана.
2. Коваленко І. Пулюй, винахідник X-променів [Електронний ресурс] / І. Коваленко // ZAXID.NET :
[вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу:
https://zaxid.net/ivan_pulyuy_vinahidnik_x_promeniv_biografiya_dosyagnennya_fakti_n1579250. — Назва
з екрана.
3. Костенко І. Неймовірні факти про видатного українця, який відкрив Х-промені задовго до Рентгена
[Електронний ресурс] / І. Костенко // РБК-Україна : [вебсайт]. — Електрон. дані. – Режим доступу:
https://www.rbc.ua/rus/styler/vidkriv-h-promeni-14-rokiv-rentgena-i-buduvav-1698954999.html. — Назва
з екрана.
4. Сорока М. Чудо-промені видатного українця. Іван Пулюй [Електронний ресурс] / М. Сорока //
Укрінформ : [вебсайт]. — Електрон. дані. — Режим доступу:
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2867756-cudopromeni-vidatnogo-ukrainca-ivan-puluj.html. –
Назва з екрана.
5. Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки. Кн. 1. / В. Шендеровський ; ред. Е. Бабчук. — Київ :
Протір, 2009. — 412 с.
6. Шульга О. Наші. Інженерна історія України / О. Шульга. — Київ : Моя книжкова полиця, 2021. —
152 с.

19. Національна бібліотека України для дітей
https://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60
Укладачі: В. Вовк, Л. Виноградова
Редактор В. Зеленська
Дизайн, верстка Л. Виноградова