1. Інтерактивні
технології навчання

2. "Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу, я пам'ятаю.
Те, що я роблю, я розумію".
(китайський філософ Конфуція, більше ніж 2400 років тому)
Ці три прості твердження обґрунтовують потребу людини в
активному навчанні. Дещо змінивши слова китайського філософа,
можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:
"Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю,
я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром".

3. Інтерактивний метод –
 Інтеракція – це "здатність взаємодіяти або перебувати в режимі
бесіди, діалогу із чим-небудь (наприклад, з комп'ютером) або ким-
небудь (із людиною), а соціальна інтеракція – процес, при якому
індивіди в ході комунікації в групі своєю поведінкою впливають на інших
індивідів, викликаючи відповідні реакції.
 Інтерактивний метод – метод у якому той, хто навчається, є
учасником, який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише,
малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере
активну участь у тому, що відбувається, створює це.

4. Інтерактивне навчання
Інтерактивне навчання – це спосіб пізнання, здійснюваний у
формах спільної діяльності тих, хто навчається: всі учасники освітнього
процесу взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно
вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії колег і свою
власну поведінку, поринають у реальну атмосферу ділового
співробітництва з вирішення проблем.
При цьому здійснюється постійна зміна видів діяльності: ігри,
дискусії, робота в малих групах, невеликий теоретичний блок (міні-
лекція), проектування та інші.
Основні принципи інтерактивного навчання:
діалогічна взаємодія,
робота в малих групах на основі кооперації й співробітництва,
активно-рольова (ігрова) і тренінгова організацію навчання.

5. Суть інтерактивного навчання
 полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки
шляхом постійної, активної взаємодії всіх учасників
процесу навчання.
 Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове,
навчання у співпраці) де і слухач, і викладач є рівноправними,
рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони
роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, уміють і
здійснюють.

6. Інтерактивне навчання одночасно вирішує
три завдання:
1) учбово-пізнавальне (гранично конкретне);
2) комунікаційно-розвивальне (пов'язане із загальним
емоційно-інтелектуальним тлом процесу пізнання);
3) соціально-орієнтаційне (результати якого проявляються
вже за межами навчального часу й простору).

7. Форми і методи інтерактивного
навчання
евристична бесіда, презентації, дискусії, "мозкова атака", метод
"круглого столу", метод "ділової гри", конкурси практичних робіт
з їхнім обговоренням, рольові ігри, тренінги, колективні
розв’язування творчих задач, кейс-метод (розбір конкретних
виробничих ситуацій), практичні групові й індивідуальні вправи
моделювання виробничих процесів або ситуацій, проектування
бізнес-планів і різних програм, групова робота з авторськими
посібниками, ілюстративними матеріалами, обговорення
спеціальних відеозаписів, включаючи запис власних дій,
педагогічна студія, зустрічі із запрошеними фахівцями, методи
з використанням комп'ютерної техніки тощо.

8. Впровадження інтерактивного режиму
дає такі переваги:
 досвід активного освоєння навчального змісту у взаємодії
з навчальним оточенням;
 розвиток особистісної рефлексії;
 освоєння нового досвіду навчальної взаємодії,
переживань;
 розвиток толерантності.

9. Види інтерактивних технік
 Міні-лекція – допомагає учасникам інтерактивного
навчання осмислити сутність феномену чи проблеми.
 Особливо ефективні в умовах дефіциту часу.
 Оскільки контекст тренінгу не потребує всебічного
та глибокого ознайомлення з феноменом, яке може
зайняти декілька академічних годин, то формат міні-
лекцій є, на нашу думку, найефективнішим.

10. Дискусійні методи
(дискусії “з відкритим кінцем”)
 – групова дискусія, аналіз випадків із практики, аналіз
сконструйованих ситуацій і т.п. – організоване обговорення
різноманітних проблем, що може надати цим проблемам більшої
значущості, викликати пізнавальний інтерес.
Комплексне застосування різних форм проведення групових
дискусій дає змогу ефективно розв’язувати ряд питань:
 формувати уміння аналізувати ситуації;
 розвивати вербальні та невербальні комунікативні уміння;
 розширювати поле усвідомлення можливих способів спілкування у
різних ситуаціях взаємодії;
 формувати уміння слухати, доводити свою точку зору, відстоювати
власні позиції;
 продуктивно взаємодіяти з іншими учасниками дискусії.

11. Мозковий штурм
(brain-storming)
 – тип дискусії, що сприяє творчому вирішенню проблеми.
Передбачає вислуховування ідей без обговорення: перед
групою ставиться дискусійне питання, і учасники відповідають
на нього.
Правила проведення “мозкового штурму”:
 вітаються будь-які висловлені ідеї, записуючи кожну;
 прислухаються до ідей усіх учасників, не зосереджуючись на найбільш
активних;
 учасникам не дозволяється ухвалювати, коментувати, а також
критикувати будь-які ідеї, якими б смішними та безглуздими вони не
здавалися;
 використовуються ті ідеї, що вже виникли, для генерації нових;
підтримує невимушену атмосферу;
 підводиться підсумок дискусії.

12. Ігрові методи
(рольова гра, навчально-рольова гра,
ділова гра)
 – ефективна навчальна технологія, за допомогою якої можна набути
досвіду використання певних навичок у ігровій ситуації, проаналізувати
альтернативні способи дій, ідеї, запропоновані для виконання
завдання, відпрацювати певні типи поведінки до застосування їх у
реальному житті, набути впевненості у своїх силах під час практичних
дій або репетиції певної події, додати до навчального процесу елемент
розваги, забезпечити позитивний емоційний фон заняття.
 Характерна особливість ігрових технік полягає в імпровізаційному
розігруванні учасниками процесу заданої проблемної ситуації, в ході
якої вони виконують ролі різних персонажів.

13. Аналіз комунікативних ситуацій
 полягає в тому, що в процесі сумісної групової діяльності
наводяться приклади проблемних ситуацій в спілкуванні, які
потім описуються і аналізуються за таким планом:
 зміст ситуації;
 обґрунтування складності та значимості ситуації в умовах
конкретного комунікативного контексту;
 опис рішення для вирішення проблеми; аргументація для
прийняття саме такого рішення;
 до яких результатів (позитивних чи негативних) привело таке
розв’язання ситуації;
 чи можна було вирішити ситуацію, враховуючи результати
іншим чином та ін.

14. Психогімнастичні вправи
 – вид навчальної діяльності, що проводиться з метою
вироблення практичних вмінь і навичок на основі отриманих
знань.
Психогімнастичні вправи за складністю їх виконання
поділяються учасниками на три групи:
 а) розважальні вправи, які застосовуються без попередньої розминки;
вони не мають особливого смислового навантаження й
використовуються для емоційної розрядки й зняття зайвого
напруження;
 б) вправи для розминки, які використовуються з метою створення
ігрової атмосфери, налаштовують учасників на експериментування з
власною поведінкою, знімають шаблони повсякденного спілкування і
зміни рухово-просторових стереотипів;
 в) вправи для розвитку невербального мовлення (тактильного,
візуального, мімічного та пантомімічного), які сприяють розвитку
культури спілкування і підсилюють комунікативну виразність учасників.

15. Вправи "криголами"
 – психогімнастичні вправи, призначені розколоти кригу
напруженості, що виникає час від часу в процесі проведення
занять, забезпечити перехід від одної частини занять до іншої,
підтримати активність учасників.
Доцільно використовувати в таких ситуаціях:
 на початку заняття (коли учасники перебувають у
негативному або невизначеному емоційному стані, коли люди
ще малознайомі);
 після проведення складних занять протягом половини дня
(коли учасники стомилися й рівень інтелектуальної та емоційної
активності почав звужуватися);
 після обідньої перерви (коли учасники занять іще не
налаштувалися на серйозну роботу).

16. Дебріфінг (рефлексія)
 - спеціально організоване обговорення, рефлексія, що
відбувається і має на увазі процес, зворотний інструктажу,
дозволяє учасникам остаточно вийти з дії, з виконуваної ними
ролі.
 Дебріфінг може виконуватися після закінчення виконання
вправи, програвання рольової гри, завершенні дня і після
закінчення тренінгу.
 Під час дебріфінгу уточнюється сенс виконаного, підводиться
межа під уроками, встановлюється зв'язок з відомим, і тим, що
знадобиться в майбутньому.

17. Прийоми і методи узагальнення, систематизації знань,
організації рефлексії пізнавальної діяльності
Акваріум
 Мета: ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі,
вдосконалення вміння дискутувати й аргументувати свою думку на
етапі осмислення нового матеріалу.
 Порядок роботи:
 Крок 1. Викладач об'єднує студентів у групи по 4-5 осіб і пропонує їм
ознайомитися із завданнями.
 Крок 2. Одна з груп сідає в центр класу. Це необхідно для того, щоб
відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню.
 Ця група отримує завдання для проведення групової дискусії,
сформульоване приблизно таким чином:
• Прочитайте завдання вголос.
• Обговоріть його в групі.
• За 3-5 хвилин дійдіть спільної думки або підсумуйте дискусію.
 Крок 3. Поки діюча група займає місце в центрі, викладач знайомить
решту групи із завданням і нагадує правила дискусії у малих групах.

18. Хід роботи (продовження)
 Крок 4. Групі в центрі кола пропонується протягом 3-5 хвилин уголос
обговорити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації.
Студенти, які перебувають у зовнішньому колі, слухають, не
втручаючись у перебіг обговорення.
 Крок 5. Коли сплинув час, відведений для дискусії, група повертається
на свої місця, а викладач ставить до групиу запитання:
• чи погоджуєтеся ви з думкою групи?
• чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
• який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? На таку бесіду
відводиться не більше 2-3 хв.
 Крок 6. Наприкінці викладач має обговорити з студентами хід групової
роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії в малих
групах і звернути увагу на необхідність та напрями подальшого
вдосконалення таких навичок.

19. ЗАВДАННЯ
 Якщо ми застосовуємо навчання в
малих групах, як можна уникнути
створення груп, що будуть
неефективно використовувати
навчальний час і не досягнуть
необхідних результатів?

20. Дякую за увагу!