Формування економічних знань

1. “Формування економічних знань
шляхом колективної розумової діяльності”
Викладач: Стечкевич Ігор Орестович
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ
ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІНЧОЇ ОСВІТИ І НАУКИ,
КООРДИНАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ І НАУКИ
СТЕБНИЦЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ

2. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЇ
КОЛЕКТИВНОЇ МИСЛЕДІЯЛЬНОСТІ
Технологія колективної миследіяльності – була
запропонована у 90-х роках ХХ ст. російською дослідницею
К.Я.Вазиною, професором, завідувачем кафедри «Діяльність»
Ніжегородського міжобласного інституту підвищення кваліфікації
працівників профтехосвіти. Далі детально описана Д.Г.Лєвітасом.
Визначається як «безперервний процес управління
розвитком потреб, здібностей тих, хто навчається». Головним
завданням педагога є навчання того, хто навчається, діяльності.
Педагог організує взаємодію учнів у пізнавальному
процесі, свідомо створюючи при цьому таку соціальну
інфраструктуру, як викличе в них необхідність діяти за нормами
суспільних стосунків (кожен має право висловлювати будь-яку точку
зору, відстоювати її переконливою аргументацією, але зобов’язаний
вислухати і зрозуміти іншого, терпимо ставитись до іншої думки,
вилучати з неї раціональне, нести особисту відповідальність за
довірену йому частину спільної справи). При цьому суттєво
змінюється ставлення до іншої людини як особистості: відчуженість,
байдужість поступаються зацікавленості, взаєморозумінню,
співпричетності.
К.Я.Вазина

3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ДІЯЛЬНІСНА ГРА ЯК ОСОБЛИВА ФОРМА
ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОЇ МИСЛЕДІЯЛЬНОСТІ
Георгій Петрович Щедровицький (1929-1994рр.) -
радянський філософ та методолог, суспільний і культурний
діяч. Є розробником системомиследіяльнісної методології.
Запропонував нову форму організації колективного
мислення і діяльності — організаційно-діяльнісні ігри.
Організаційно-діяльнісна гра (ОДГ) – це імітація
реальної діяльнісної ситуації або сфери діяльності.
Припускає розподіл учасників на групи, кожна з яких має
власну мету і включається у загальний ігровий процес.
Завдання і функції визначаються самими учасниками.
Серед учасників мають бути представлені усі ролі
та ціннісні позиції, які реально існують у даній ситуації.
Також додатково можуть вводитись спеціальні ігрові
«позиції»: керівник, ігротехнік, методолог, дослідник,
аналітик і т.п.
Щедровицький
Георгій Петрович

4. ТЕОРІЯ РОЗВ'ЯЗКУ
ВИНАХІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ
Альтшуллєр Генріх Саулович (1926-1998)
Винахідник, письменник фантаст (відомий під
псевдонімом Г.Альтов). Автор теорій розв’язку
винахідницьких завдань - ТРВЗ (рос. ТРИЗ - теория
решения изобретательских задач) та теорії розвитку
творчої особистості - ТРТО (рос. ТРТЛ - «теория развития
творческой личности»).
Розробниками ТРВЗ було розроблено низку
евристичних методів, тобто методів творчого вирішення
проблем, серед яких найвідомішими є такі: мозкова
атака, синектика, морфологічний аналіз, метод аналізу і
синтезу фантастичних ідей, метод «гірлянд асоціацій»,
стратегія семикратного пошуку, метод евристичних
запитань, метод інверсії, метод емпатії (особистої
аналогії), метод «снігова куля», метод «килимок ідей» та
інші.
Саулович
Альтшуллєр Генріх

5. Мозковий штурм
Мозковий штурм – («Brainstorming») – метод короткочасної
некритичної генерації ідей для їх подальшого обговорення і
вибору найкращого способу вирішення проблеми. Автор –
А.Осборн (1941).
Сутність «мозкового штурму» полягає в тому, що необхідно
висловити якомога більшу кількість ідей за незначний час. Під час
генерації ідей забороняється будь-яке їх заперечення, критика.
Далі ці ідеї обговорюються і обираються кращі. Швидкість і
некритичність генерації ідей, взаємний обмін ними, часова
обмеженість дозволяють зменшити вплив стереотипів мислення,
які звичайно супроводжують розумову діяльність. При цьому слід
обов’язково дотримуватись певних правил: будь-яка ідея,
незалежно від її реальності, має бути вислуханою; будь-хто з
учасників може запропонувати одну або декілька ідей одночасно
аби не заблокувати свою фантазію; учасники повинні
утримуватись від критики на адресу виступаючого з ідеєю; після
того, як усі ідеї виголошені, здійснюється їх послідовне
обговорення і розробка загального рішення; не згідні з загальним
підсумковим рішенням мають право на виступ з особливою
думкою на етапі захисту теми.

6. Основні етапи
«мозкового штурму»
• формулювання проблеми;
• створення робочих груп,
• вибір «фіксатора ідей»;
• інтелектуальна розминка;
• генерування ідей;
• оцінка і відбір доцільних ідей;
• формування на їх основі варіантів рішень;
• презентація отриманих результатів;
• заключна рефлексія

7. СИНЕКТИКА
(рішення за аналогію)
Синектика – один із методів організації творчого
мислення, стимуляції уяви, вирішення
проблем, сутність якого полягає в тому, щоб
порівняти об'єкт проблеми з аналогічними в
інших сферах і таким чином знайти рішення за
аналогією. Запропонований американським
психологом та винахідником Вільямом
Гордоном. У 1961 році в Нью-Йорку виходить
його книга «Синектика», яка відразу стала
дуже популярна серед інженерів і
винахідників.
Під керівництвом Гордона група інженерів
досягла таких успіхів у вирішенні технічних
завдань, що найбільші компанії та
університети США уклали договори з
компанією «Синектика» для навчання
інженерів і студентів його методу.
Перекладається з грецької як поєднання
різнорідних елементів. Мета синектики –
спрямувати спонтанну діяльність головного
мозку і нервової системи учнів на
дослідження і перетворення досліджуваної
проблеми.

8. Послідовність реалізації
методу синектики:
1) постановка проблеми, її обговорення і
осмислення;
2) висування аналогій;
3) застосування намічених аналогій до
вирішення певної проблеми;
4) демонстрація рішення.

9. Метод
«Акваріум»
Метод "Акваріум" є ефективним методом розвитку вмінь
ведення дискусії.
Після того як учитель розподілив вас на дві-чотири групи і
запропонував вам завдання для виконання та
необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу
(або на початку середнього ряду в класі, де стоять
парти), утворивши внутрішнє коло.
Учасники та учасниці цієї групи починають обговорювати
запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні
мовчки спостерігають за обговоренням. Групі, що
працює, для виконання завдання необхідно:
Прочитати вголос ситуацію.
Обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії.
Дійти спільного рішення.
На цю роботу групі дається 3—5 хв. Усі інші учні класу мають
тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення,
спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними
правилами дискусії. Після закінчення часу група займає
свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:
- Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
- Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
- Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в "Акваріумі" займає інша група і
обговорює наступну ситуацію (проблему).
Всі групи по черзі мають побувати в "Акваріумі", і
результати роботи кожної з них мають бути обговорені
у класі.

10. Правила культури ведення дискусії
1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.
2. Не перебивайте того або той, хто говорить.
3. Критикуйте ідеї, а не особу, що п висловила.
4. Поважайте всі висловлені думки (точки зору).
5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком,
якщо хтось жартує.
6. Не змінюйте тему дискусії.
7. Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії
інших.

11. Метод
«Інверсія»
Метод інверсії (зворотної аналогії) - один із
евристичних методів навчально-творчої
діяльності, зорієнтований на пошук вирішень
творчого завдання в нових, несподіваних
напрямах, частіше за все протилежних
традиційним поглядам та переконанням, які
присутні в логіці.
Дослідники звернули увагу на те, що часто в
ситуаціях, коли стереотипні прийоми,
процедури мислення є безплідними і не
дають ніякого результату, оптимальним в
таких випадках стає принципово протилежне,
альтернативне рішення.
Виділяють такі різновиди інверсій: інверсія
форми, структури, функцій, часу, місця.
Алгоритм використання методу інверсії:
1. Введення у проблему.
2. Аналіз традиційних характеристик об'єкта.
3. Застосування інверсій - пошук можливостей
змінити об'єкт.
4. Вибір і обґрунтування однієї ідеї.
5. Презентація ідеї.
6. Рефлексія

12. Метод аналізу і синтезу
фантастичних ідей
Метод аналізу і синтезу фантастичних ідей –
метод аналізу будь-яких нереальних і абсурдних
ідей і виділення в них раціонального компоненту.
Був запропонований винахідником,
письменником-фантастом, автором відомої теорії
рішення винахідницьких задач (ТРВЗ) Г.С.
Альтшуллером. Називається також методом
"Золотої рибки" (за проаналізованим ним
прикладом).
Сутність методу полягає у розподілі ситуації на
реальну і фантастичну складові з подальшим
знаходженням реальних проявів фантастичної
складової.
Алгоритм переходу
від фантастичної до реалістичної ідеї:
– Обрати будь-яку нереальну, фантастичну ідею з
вирішення проблеми.
– Розкласти її на реальну та нереальну складові: що в
цій ідеї реально, а що не реально.
– Поставити запитання до нереального компонента:
Чому це нереально? і перерахувати відповіді.
– Задатись питанням: «В яких випадках, в яких умовах
це може бути реально?». Перерахувати отримані
варіанти і поєднати кращий з реальною складовою.
– Підбити підсумок: писати в пов’язаному за смислом
вигляді обґрунтовану ситуацію (систему).

13. Метод
«Килимок ідей»
Метод «килимок ідей» – є одним із методів
розв’язування проблем. Дозволяє перейти від
аналізу причин того чи іншого явища, через процес
пошуку можливих розв’язків аж до особистих
заяв/зобов’язань учасників стосовно кроків, які вони
зроблять в напрямку розв’язання проблеми. Вчить
учасників аналізувати ситуацію та причини
негативних явищ, творчому пошуку та оцінюванню
дій, які будуть служити розв’язанню проблеми,
нарешті приводить до прийняття рішення стосовно
особистого зацікавлення й участі в розв’язанні
проблеми.
Килимок ідей можна застосувати наприкінці певного
відрізку навчання, коли хочемо, щоб учасники
замислились над тим, які конкретні дії вони почнуть
виконувати після закінчення навчання.
Метод доцільно використовувати, коли аналізована
проблема стосується безпосередньо групи й існує
шанс, щоб члени групи особисто розпочали
діяльність з її розв’язання; коли нам потрібно, щоб
учасники особисто втягнулися в діяльність, яка
приведе до розв’язання проблеми — зміни існуючої
ситуації.