21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови – свято, засноване ЮНЕСКО в 1999 році. Його головна мета – підтримати самобутність та важливість кожної мови для її народу. В Україні це свято існує з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню мов національних меншин Президент України підписав розпорядження «Про відзначення Міжнародного дня рідної мови». Мовне питання особливо актуалізувалося з ратифікацією нашою державою в травні 2003 р. Європейської хартії регіональних мов. Це стало важливим кроком у досягненні Україною цивілізованих європейських стандартів у сфері захисту прав людини в культурно-мовній сфері. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-VIII визначив статус української мови як єдиної державної мови в Україні, але при цьому надає можливість усім національним меншинам розвивати, збагачувати і зберігати свої рідні мови. До Міжнародного дня рідної мови сектор правової інформації пропонує ознайомитися з віртуальною виставкою «Мова – голос нації».

1. Мова – голос нації
(до Міжнародного дня рідної мови)

2. «Мова – душа кожної національності, її
святощі, її найцінніший скарб. І поки
житиме мова – житиме й народ, як
національність; не стане мови – не стане й
національності: вона геть розпорошиться
поміж дужчих народів...».
Іван Огієнко

3. Конституція України : станом на 15 січ. 2021 р. : відповідає офіц. тексту. –
Харків : Право, 2021. – 72 с.
Стаття 10. Державною мовою в Україні є
українська мова.
Держава забезпечує всебічний
розвиток і функціонування української
мови в усіх сферах суспільного життя на
всій території України.
В Україні гарантується вільний
розвиток, використання і захист
російської, інших мов національних
меншин України.
Держава сприяє вивченню мов
міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні
гарантується Конституцією України та
визначається законом.

4. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. – Київ : Фенікс,
2004. – 24 с.
Хартія встановлює основні
принципи та цілі, на яких
держави повинні базувати свою
політику, законодавство і
практику і які розглядаються як
надання необхідної основи для
збереження мов.

5. Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як
державної»: (Офіц. текст). – Київ: ПАЛИВОДА А. В., 2021. – 68 с. – (Закони
України).
Закон визначає Статус української мови як єдиної
державної мови в Україні. Законом визначені особи,
які зобов’язані володіти державною мовою та
застосовувати її під час виконання службових
обов’язків. Серед них, зокрема, керівництво держави,
депутати, судді, прокурори, державні службовці,
особи офіцерського складу, які проходять військову
службу за контрактом, педагоги, медики державних і
комунальних закладів охорони здоров’я.
Українською мовою повинні вестися засідання,
зустрічі та діловий документообіг.
Щоб отримати громадянство України, іноземці
повинні володіти українською мовою і скласти іспит.
Публічне приниження чи зневаження української
мови каратиметься відповідно до Закону.

6. Демченко, В. Державна мова як об’єкт національної безпеки :
монографія / В. Демченко ; [наук. ред. І. Лопушинський] ; Херсон. нац.
техн. ун-т. - Херсон : Вишемирський В. С. [вид.], 2019. – 175 с. - Режим
доступу: http://kntu.net.ua/index.php/ukr/content/download/73115/424080
У монографії проаналізовано
мовний чинник національної
безпеки України, зокрема роль
мови в побудові соціальної
держави, найбільш уживані в
науковому та діловому мовленні
кальковані форми, що порушують
систему української мови.
Як мовні ілюстрації
використано фрагменти державних
документів, українськомовних
пісень, а також літературних творів
і кінофільмів, де мовлення та
візуальний ряд репрезентують
державницькі погляди авторів.

7. Балабкіна І. Державна мова як засіб формування національної свідомості
українського суспільства / І. Балабкіна // Підприємництво, госп-во і
право. – 2016. – № 3. – С. 121 – 125.
Статтю присвячено аналізу
сучасної мовної ситуації в Україні
загалом, державної мови як
формуючого засобу національної
свідомості суспільства України,
взаємовпливу в системі «мова –
держава» та правового статусу
державної мови в Україні.

8. Вернудіна І. В. Державна мова як ціннісно-смисловий критерій
національної ідентичності українського народу / І. В. Вернудіна // Зб. наук.
пр. Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – 2015. – Вип. 2. – С. 5 –
18.
У статті досліджується
проблемне поле вільного обігу
української мови в історичній
ретроспективі. Проводяться
наукові паралелі щодо феномену
культурної самосвідомості нації
та його мовленнєвого компонента
як найбільш потужних джерел
національної ідентичності.
Зазначається необхідність
виваженого підходу до питання
державної мови в Україні як
одного з важливих складових
загальної національної безпеки
держави.

9. Захарченко, П. Державний статус української мови: спроба ліквідації
завершення процесу уконституювання / П. Захарченко, О. Сибіга // Право
України. – 2019. – № 12. – С. 246–257.
Автор звертає увагу, що в
ухваленому Законі України
«Про забезпечення
функціонування української
мови як державної»
дискримінація за мовною
ознакою відсутні. Російська
мова , відповідно статей 10 та
11 Конституції України,
продовжує функціонувати в
незмінному правовому режимі
разом з іншими мовами
національних меншин і
корінних народів.

10. Кантур, О. М. Вплив інституту президентства на формування
державної мовної політики України / О. М. Кантур // Вісн. Нац. акад. держ.
упр. при Президентові України. – 2020. – № 4. – С. 57 – 68.
У статті проаналізовано
діяльність усіх президентів
незалежної України та окреслено
їхню роль у питаннях формування
державної мовної політики у 1991–
2020 рр. Охарактеризовано три
ключових закони та конституційні
положення, на основі яких
відбувалося створення нормативно-
правових актів у сфері
функціонування державної та
інших мов в Україні. Зроблено
спробу узагальнити законодавчу
базу цього періоду для розуміння
напряму подальших досліджень
щодо вдосконалення правового
врегулювання мовного питання.

11. Ковальова, Т. В. Застосування acquis communautaire у процесі реалізації
державної мовної політики України щодо національних меншин (на
прикладі угорської національної меншини) / Т. В. Ковальова // Вісн. Нац.
акад. держ. упр. при Президентові України. – 2020. – № 1. – С. 70–79.
У статті розглянуто
доктринальне і правове
визначення національної
меншини, її ознаки,
досліджено acquis
communautaire у сфері
мовних відносин та окремі
положення Європейської
хартії регіональних мов як
його основного правового
інструмента в регулюванні
мовних відносин.

12. Пірен, М. І. Українська мова – важливіший чинник єдності
суспільства, формування української політичної нації та реалізації
демократичних реформ / М. І. Пірен // Вісн. Нац. акад. держ. упр. при
Президентові України. – 2019. – № 3. – С. 85–90.
У статті здійснено
теоретико-методологічний
аналіз запотребуваності
державної української мови
як важливого чинника
спілкування в поліетнічному
українському суспільстві.

13. Яковлєв, П. Правовий режим державної мови у сфері забезпечення
інформаційної безпеки / П. Яковлєв // Підприємництво, госп-во і право. –
2020. – № 3. – С. 192–197.
У статті розглядається
правовий режим української
мови як державної з позицій
державного регулювання у
сфері забезпечення
інформаційної безпеки.
Розкрито значення державної
мови як одного з визначальних
факторів національної безпеки.
Окремо виділено ті аспекти
інформаційної безпеки як
складової частини національної
безпеки, для забезпечення яких
має значення державна мова.

14. Дякую за увагу!
Інформацію підготувала
Катерина Осадчук,
бібліотекар І категорії
сектору правової
інформації