Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

ЄДИНИЙ СКАРБ У ТЕБЕ - РІДНА МОВА. ВОНА ТВОГО ЖИТТЯ ОСНОВА. (до Дня украї́нської писемності та мови)

2,284 views

Published on

інформаційно–бібліографічний посібник

Published in: Education
  • Be the first to comment

ЄДИНИЙ СКАРБ У ТЕБЕ - РІДНА МОВА. ВОНА ТВОГО ЖИТТЯ ОСНОВА. (до Дня украї́нської писемності та мови)

  1. 1. СХІДНОУКРАЇНСКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ НАУКОВА БІБЛІОТЕКА (до Дня украї́нської писемності та мови) інформаційно–бібліографічний посібник Сєвєродонецьк 2015
  2. 2. 2 О мово, ночі колискова! Прийми мій радісний привіт. Навік пройшла пора безславна… Цвіти і сяй, моя державна….. Олександр Олесь День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем — це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. Історія встановлення свята Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Наказ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця». Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвиток, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності. Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у рідному слові. Видатний український громадський діяч Іван Огієнко свого часу сказав: "Мова – це форма нашого життя, життя культурного й національного, це форма національного організування". Саме мова є основною ознакою нації, бо формує національний менталітет, є живим свідком історії народу, зберігає його культурні здобутки, є визначальним чинником життя людини і суспільства.
  3. 3. 3 Українська мова - державна мова України. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: у Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу. З історії походження української мови Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім'ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона входить до східнослов'янської підгрупи слов'янської групи мов (до західнослов'янської підгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- і нижньолужицька мови (Німеччина), до південнослов'янської - словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська і старослов'янська мови). Історію української мови починають від праслов'янської (спільнослов'янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов'янська доба тривала близько 2000 років. За традиційною версією походження східнослов'янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов'язковою, вважалося, що після завершення праслов'янської епохи розпочався спільний східнослов'янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов'ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов'янські мови - українська, російська та білоруська - як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасний рівень лінгвістичних, археологічних та історичних знань, а також можливість відходу від усталених ідеологічних догм дають змогу внести в цю схему істотні корективи. Безперервність історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу може свідчити про те, що після розпаду праслов'янської мовної спільності в цьому ареалі почав формуватися український етнос і відповідно - українська мова. Вона перейняла від праслов'янської значний
  4. 4. 4 специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов'янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей. Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов'янська (або церковнослов'янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм (одних з перших слов'янських культурних діячів). Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов'янська мова довгий час виконувала функції писемної мови. Давність української мови доводили ряд вітчизняних та зарубіжних учених: Павел Шафарик, Михайло Красуський, Олексій Шахматов, Агатангел Кримський та інші відомі дослідники. Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Писемність Сучасний український алфавіт складається з 33 літер, які вживаються для позначення на письмі 38 фонем. 21 літера позначає приголосні звуки: б, в, г, ґ, д, ж, з, к, л, м, н, п, р, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ; 10 - голосні звуки, з яких а, е, и, і, о, у передають кожна по одному звуку, а літери є, ю, я позначають по одному звуку лише після м'яких приголосних (синє, люди, ряд), а на початку слова, після голосних і після апострофа ( ' ) - по два [ й + е ] , [ й + у ] , [ й + а ] - має, юнак, в'янути; літера ї завжди позначає два звуки [ й + і ] - їжа, з'їзд ; літера й перед о позначає приголосний [ j ] - його, а в інших позиціях - нескладовий голосний [ і ] - йду, гай; літера ь звукового значення не має, а вживається для позначення м'якості приголосного звука (кінь, льон). Літера г позначає фарингальний [ h ] (голова), а ґ - задньоязиковий проривний приголосний [ g ] (ґава, ґрунт, ґудзик). Літера щ позначає сполучення звуків [шч] - щука. Літери українського алфавіту за формою бувають великі й малі, а за різновидом - друковані й писані. Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.
  5. 5. 5 Розвиток української мови Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть. Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха- переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття. Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих… Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням “Енеїди” Івана Петровича Котляревського у 1798 р.
  6. 6. 6 Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою, всупереч тогочасній традиції користування книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилося нанівець заборонами на українське слово. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати, І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати. Ще одну дату – 1840 р., коли вперше було видано твори Тараса Григоровича Шевченка, можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху були і перепони, і заборони. Російський уряд, керуючись великодержавними принципами, протягом багатьох століть неухильно проводив політику русифікації українських земель, заборони української мови. Ще у 1784 р. Київській Академії було приписано читати лекції «с соблюдением выговора, который наблюдается в Великороссии». Протягом століть подібних заборон та приписів видавалося десятки, та най ганебнішими став «Валуєвський циркуляр» 1863 р., який мав підзаголовок «Секретное отношение Министра Внутренних дел к Министерству народного просвещения».
  7. 7. 7 Ось кілька цитат із нього: «…Обучение во всех без училищах производится на общерусском языке», «Никакого малороссийского языка не было, нет и быть не может и что наречие их, употребляемое простонародьем, есть тот же русский язык только испорченным влиянием на него Польши». У 1876 р. ганебний циркуляр було доповнено Ємським указом, за яким заборонялося ввозити українські книги з-за кордону, друкувати ноти до українських пісень, ставити українські театральні спектаклі. 1899 р. у Києві відбувся археологічний з’їзд, на якому читалися реферати всіма слов’янськими мовами. Українською ж – не дозволено. Вчені Галичини на знак протесту відмовилися брати участь у цьому з’їзді. Заборонялося виголошувати промови українською мовою і на відкритті пам’ятника Іванові Котляревському у Полтаві в 1903 році. Ось як Іван Огієнко описував наслідки заборони української пісні: «Коли українці бажали проспівати рідну пісню, губернатори вимагали інколи співати її по-французькому або по-московському… Так, було, скажімо, в Одесі, де відомий губернатор Зелений примусив замість «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці» співати «Ой, не хади, Гришка, да и на пикник»». Українська мова витримала жорстокі випробування. Це і зневажання її польською владою, російським царизмом, прагнення знищити її і за радянських часів. Не раз українцям забороняли сповідувати віру і вчити у школах дітей – друкувати Святе Письмо і видавати шкільні підручники. Як бачимо, сучасний стан української мови, відмова багатьох українців від рідної мови – це сумний наслідок багатовікової політики царизму, а згодом – сталінізму. Уже за радянських часів витворилися антинаукові теорії «злиття нації», «двох різних мов». Нехтувалося значення мови як системи мислення, забувалося, що рідна мова невіддільна від рідної землі, народу, рідної історії… На жаль, українці також мають трагічні сторінки зі своєї історії. Про це свідчить подвиг Олекси Гірника, який в 1978р. біля могили Т. Шевченка у Каневі вчинив акт самоспалення. У розкиданих на Чернечій горі листівках він написав, що
  8. 8. 8 в такий спосіб протестує проти політики ліквідації української нації шляхом нищення української мови та українського національного духу. Правова основа мовного законодавства України Українське законодавство про мову бере початок від березня 1918 p., коли було прийнято Закон Центральної Ради про державну мову. У ньому зокрема вказувалося: «Всякого роду написи, вивіски... повинні писа¬тися державною українською мовою... Мовою в діловодстві має бути державна українська...» Але з втратою незалежності цей закон втратив силу. 1 серпня 1923 р. ВУ1ШК і Раднарком УРСР видав декрет «Про заходи забезпечення рівноправності мов і сприяння роз¬виткові української мови». В Україні 1925 р. вийшла серія постанов про українізацію. У цих документах ішлося про відкриття шкіл з українською мовою навчання, збільшення кількості видань різної літератури, зокрема підручників, газет, журналів, українською мовою, вивчення української мови державними службовцями, переведення діловодства на українську мову тощо. Але вже на початку 30-х pp. українізація помітно гальмується, її здобутки ліквідуються, а 22 листопада 1933 р. ЦК КП(б)У ухвалив постанову про її припинення. Почався зворотний процес звуження функцій української мо¬ви й витіснення її російською. На вимогу національно-патріотичних сил 1989 р. було конституційно закріплено державний статус української мови в Україні й прийнято Закон про мови в Українській РСР (28 жовтня 1989 p.). Цей закон, незважаючи на його важливе значення для боротьби за збереження української мови, мав, проте, колоніальний характер: у багатьох його статтях поруч зі словосполученням «українською мовою» стояли слова «або російською». Зрозуміло, це великою мірою зводило нанівець проголошений законом намір, як сказано в преамбулі, забезпечити «українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності». У Декларації про державний суверенітет України, прийнятій Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 p., серед іншого вказувалося: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його
  9. 9. 9 історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя». Незадовго до проголошення незалежності України, 12 лютого 1991 p., Рада Міністрів України ухвалила Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 p., яку так і не було виконано навіть наполовину. Стаття 10 Конституції України засвідчує: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Згідно зі статтями 12 і 23 Конституції України держава дбає про задоволення національно-культурних, духовних і мовних потреб українців за етнічним походженням, які проживають за межами України і не є громадянами України. Функціонування української мови регулюється документами: • Конституція (ст.10), • Закон "Про мови в УРСР", • Закон "Про телебачення і радіомовлення", • Закон "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки", • Закон "Про інформацію", • Закон "Про рекламу", • Указ Президента "Про Концепцію державної мовної політики", • Рішення КСУ про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції щодо застосування державної мови.
  10. 10. 10 Мова в суспільному житті держави Кожна сучасна держава в процесі свого становлення й розвитку так чи інакше стикалася з мовним питанням. Найважливішу роль у консолідації суспільства відіграє мова. Як переконує світовий досвід, насамперед мова завжди лежала й лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту. В сучасному світі, як стверджують соціологи, спільна мова об'єднує людей, організовує їх досвід, підтримує згуртованість суспільства. Мова — найвагоміше надбання кожної окремої людини і найбільша суспільна цінність. Мова — явище водночас індивідуальне й соціальне: вона обслуговує і кожну окрему людину, й усе суспільство. Основні її функції — оформлення думок (мислетворча функція) і міжлюдське спілкування (комунікативна функція). Мова однаково спрямована як у внутрішній, психічний, так і в зовнішній, соціальний світ людини. Завдяки цьому вона виконує визначальні особистісні і суспільні функції. Для суспільства особливо важливі такі функції мови: об'єднавча — мова об'єднує людей, створює в них відчуття групової єдності, групової ідентичності і, отже, сприяє перетворенню населення на суспільство; організуюча — мова виступає засобом планування, мобілізації зусиль, адекватного передавання волі від одних структур суспільства до інших; інформаційна — мова забезпечує «здатність підтримувати й відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв'язків», якими поширюються інтелектуальні й моральні імпульси, що пронизують усе суспільство; когнітивна — мова є засобом пізнання та освоєння навколишнього світу й поширення набутих знань серед членів усього суспільства; акумулятивна — мова нагромаджує, зберігає й передає життєво важливий суспільно-історичний досвід від покоління до покоління. Ці функції мова найуспішніше виконує лише тоді, коли вона витворена певним суспільством, тобто пристосована саме до його менталітету й умов існування, і стала спільним надбанням для всіх його членів. Це добре розуміли й розуміють політики і по-різному враховували й враховують у своїй діяльності.
  11. 11. 11 Дати в скорботному календарі української мови • 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою. 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. • 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях. • 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури. • 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою. • 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень. • 1884 р. – закрито всі українські театри. • 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”. • 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали. • 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов?язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській. • 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. • 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план.
  12. 12. 12 Про українську літературу Рідна українська мова - це основа нашої безмежно багатої культури. Класична українська література, починаючи від Шевченка чи навіть ще й від Котляревського, показала нам приклад того, як треба ставитись до народної мови, цього ясного і справді цілющого для художника джерела. До велетнів української національної культури безперечно належать Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Максим Рильський тощо. Шевченко ввібрав у себе могутній волелюбний дух українського народу. У своєму "Кобзарі" народний співець відобразив ціле море народного горя, невольницький поклик до помсти й порив до свободи, чарівну красу української пісні. Вогненною піснею та віщим словом повернувся поет до рідної своєї України. Вірні традиціям великого Кобзаря, класики нашої літератури створили в цей час такі всесвітньо відомі шедеври мистецтва слова, як соціальні повісті й романи (Панас Мирний), драми й комедії (І. Карпенко-Карий), поезію і прозу (Іван Франко), громадянську лірику і публіцистику (Павло Грабовський). Ці письменники боролися за чистоту й яскравість літературної мови, за високу художню майстерність. З поч. ХХ ст. українська літературна мова була представлена не тільки в художній, а й у науковій та публіцистичній літературі. Швидше стала розвиватися після відновлення української державності (1917) і практично до кінця 1-ї третини ХХ ст. вона входить у всі сфери суспільного буття, ставши знаряддям освіти, науки й культури. З другого боку, з двадцятих років руйнувалися наші безцінні святині, палилися українські бібліотеки, безжально витіснялася рідна мова з державних установ, середніх і вищих навчальних закладів. Ярлик "націоналіста" відразу чіплявся кожному лише за те, що розмовляв рідною мовою. Внаслідок такої "інтернаціоналізації" наш народ вироджувався, був позбавлений знань про власну історію, культуру. За українське поетичне слово віддали свої життя Тарас Шевченко, відомі поети 60-х років – Василь Симоненко і Василь Стус. Ці люди були патріотами своєї землі, народу, захисниками української мови – М.Семенко, М.Зеров, Є.Плужник, М.Куліш, В.Підмогильний та багато інших… За українську пісню і свої переконання пішли з життя відомі композитори Володимир Івасюк та Ігор Білозір
  13. 13. 13 Максим Рильский у своїх віршах та творах закликав нас любити рідну мову та зберегти її для своїх нащадків. Одним з найкращих віршів Рильского є "Рідна мова". Поет радить вчитись у народу, в якого "кожне слово - це перлина, це праця, це натхнення, це людина". Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка й Чайковський, Барток і Стравінський використовували українські мелодії у своїй творчості. Українська мова – не сирота, вона має слов’янську родину і світову славу. Вона не бідна, не вульгарна, не кривоуста. Вона має все, у тому числі й політичне право жити й розвиватися. Які чудесні барви у нашій рідній мові, Які відтінки різні від Сейму аж по Сян! У Києві говорять інакше, ніж у Львові, — І чорногуз, і бусол, лелека і боцян... Так наче називаєш різновиди лелек ти, А це лиш різні назви, синонімічний ряд. А є ще риси мови, що звуться діалекти: Де говори місцеві на дещо інший лад. На Київщині (в Липках) взуття зовуть обувка, А огірок звичайний в Чернігові — гурок, А кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка, І назви, і вимова різняться що не крок. Д. Білоус Василь Симоненко Василь Стус Володимир Івасюк Ігор Білозір
  14. 14. 14 Мова дається одвіку й довіку, це – спадкоємність не лише в межах роду, а й народу. Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам’ятаючи про першозначення її, як безсмертя українського духу, її рятівну, очищаючу, цілющу, відроджуючу властивість. Якими побачить українців світ – залежить від самих українців. Ми хочемо бути багатомовними та багатознаючими, хочемо належати людству. А для цього ми повинні любити рідну мову. Заснування міжнародною спільнотою свята рідної мови – це тільки проголошення благородної мети. А для того, щоб практично втілити цю мету, потрібно зберігати й плекати рідну українську мову. Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, — Гей, яка ж прекрасна Ти! Перше слово — крик любові, Сміх і радість немовляти — Неповторне слово «Мати» — Про життя найперше слово... Друге слово — гімн величний, Грім звитяг і клекіт орлій, — Звук «Вітчизни» неповторний І простий, і предковічний... Ну, а третє слово — «Мила» Буря крові, пісня рвійна І така, як пах любистку, І така, як мрійка мрійна... Перейшов усі світи я — Є прекрасних мов багато, Але першою, як Мати, Серед мов одна лиш ти є. Ти велична і проста. Ти стара і вічно нова. Ти могутня, рідна мово! Мово — пісня колискова. Мово — матері уста. І. Багряний
  15. 15. 15 Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Максим Рильський Рідна мово моя, що є краще за тебе, Що бринить наймиліш і співає ясніш? У тобі шум гаїв, усміх сонця і неба, Ти ростеш у душі, як зелений спориш. Рідна мово моя! Ти жагуча криниця, Ти черешня в цвіту, солов'їна струна. Кожне слово, мов зоряна крапля іскриться, В кожній пісні горить сонцесяйна весна. Рідна мово моя, в тобі сила козацька, Вільний подих степів, осяйна далечінь. Проведуть бандуристи по струнах зненацька, І злетиш ти, мов сокіл, в ясну височінь. Рідна мово моя! Ти душа України, Ти в мені гомониш, як потік буйних вод. Треба сіять в серця твої чисті зернини, Щоб навіки воскрес український народ! Ігор Калиниченко
  16. 16. 16 Не говори: в нас мова солов'їна, Бо мова вище, ніж пташиний спів. В її скарбниці — доля України, Глибинна таємниця правіків. Вона нуртує джерелом криничним, Із попелища феніксом встає, Для нації вона гарант на вічність, Тому її так люто ворог б'є. Все заберуть, а залишилось слово, Знов до життя повернемося ми. Лише тому, що не пропала мова, То й ми ще наче люди між людьми. Без мови — не створити нам держави, Доріг тернистих не перебрести! Хай вороги жорстокі і лукаві — Стіною стань і мову захисти! Річ не про те, що мова солов'їна, Бо мова глибше, ніж пташиний спів. В її скарбниці — доля України, Космічна нерозгаданість віків. Михайло Лотоцький Престиж, або авторитет мови, як і народу, держави, залежить від багатьох чинників. Насамперед, це проявляється в тому, які суспільні функції виконує мова, яку інформацію вона фіксує і передає, скільки людей нею користуються та інше. Престижу мови сприяє її державність і патріотичне ставлення до неї її носіїв. Українська мова — багата, ніжна й ласкава, мудра, доброзичлива, глибокодумна, чиста, правдива. Згадайте яка гарна та красива українська пісня, яка мелодійна українська мова. За своєю мелодійністю українська мова займає 2 місце в світі після італійської. Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляймо рідною українською мовою. А мова в нас красива, багата і щира, як і душа нашого народу.
  17. 17. 17 Цікаві факти про українську писемність та мову • Перший друкований буквар, виданий українським автором, мав назву «Наука до читання й розуміння слов'янського письма». Він вийшов іу світ у Вільні в 1596 р. стараннями Лаврентія Зизанія. До книжки було додано словник, який містив 1061 слово. • Першим букварем, виданим в Україні, був «Буквар» («Азбука»), надрукований у 1574 р. у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Книжка складалася з абетки, складів, зразків відмінювання і короткої читанки. До нас дійшов лише один примірник, який знайдено в Римі 1927 р. Зберігається в бібліотеці Гарвардського університету (США). Факсимільне видання було здійснено в Києві 1964 та 1974 рр. • Перший український словник, «Лексис з тлумаченням слов'янських слів на просту мову», складений після 1581 р. невідомим автором, лишився в рукописі. Він містив 896 слів. Автор підшив його до «Острозької Біблії», яка вийшла 1581 p., і в такому вигляді словник дійшов до нашого часу. • Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі, й про яких збереглися документальні свідчення, є інокиня Анисія Парфенівна і Анна Любовичівна; жили вони, очевидно, в кінці XVI – на початку XVIII ст. і залишили акровірші, де вписано їхні імена. • Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» • Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше українська мова було прирівняна до рівня літературної мови в кінці XVIII століття після виходу у 1798 році першого видання “Енеїди”, автором якої є Іван Котляревський. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови. • Найбільш вживаною літерою в українському алфавіті є літера “п”. Також на цю літеру починається найбільша кількість слів. Тоді ж як найрідше вживаною літерою українського алфавіту є “ф”. В українській мові слова, які починається з цієї літери, в більшості випадків запозичені з інших мов • Найбільшу кількість разів перекладений літературний твір – «Заповіт» Т.Г.Шевченка: 147 мовами народів світу.
  18. 18. 18 • Найбільша кількість псевдонімів була у поета Олексндра Кониського – 141, у І.Франка – 99, письменник Осип Маковей користувався 56 псевдонімами. • Найпершим вищим навчальним закладом в Україні була Острозька колегія, заснована в 1576 р. у місті Острог князем Костянтином Острозьким. Другий вищий навчальний заклад – Києво-Могилянська академія, заснована у 1623 р. шляхом об’єднання Київської братської і Лаврської шкіл. Це були на той час єдині вищі школи у східнослов’янському світі. • Найдовше слово в українській мові. 31 літеру містить слово «рентгеноелектрокардіографічного». • Найчастіше серед іменників вживається слово «рука», серед дієслів — «бути», прикметників — «великий», займенників — «він». Останні місця в таблиці частотності займають слова «мутація», «баклажка», «радист», «білочка». • Найдовша абревіатура в українській мові - ЦНДІТЕДМП, яка розшифровується як Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Вона складається з дев'ять літер. • Згідно з «Коротким словником синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45. • Найбільшу кількість значень має абревіатура ПК. Це палац культури, паровий кран, передній край, перфокарта, Петербурзький комітет, Петроградський, комітет, підбирач-копнувач, пістолет-кулемет, Пітерський комітет, предметний каталог, Повітряний кодекс, пожежний кран, польовий караул, постійний комітет, променевий кінескоп, проміжний конденсатор, прохідницький комбайн, прядильно-крутильна (машина), парсек та інші. • Цікаве про українську мову свого часу писав філолог Михайло Красуський. Згідно з його науковою працею «Давність української мови» (1880 рік), наша мова – першооснова багатьох мов Європи та Індії. Ці дослідження привели до висновку, що українська мова старша, аніж латинська, грецька чи старослов’янська.
  19. 19. 19 Вислови про українську мову Єдиний скарб у тебе - рідна мова. Вона твого життя основа. Певніша над усі скарби й багатства. Пантелеймон Куліш Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Олесь Гончар Я ще можу не противитись, коли ображають мене як людину, але коли ображають мій народ, мою мову, мою культуру,як же я можу не реагувати на це? Михайло Коцюбинський Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива, Як їх почує!.. Тарас Шевченко Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Ота жива схованка людського духу. Його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум досвід, почування. Панас Мирний
  20. 20. 20 Мова -це наша національна ознака, в мові - наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко Без мови нашої, юначе, й народу нашого нема. Володимир Сосюра Ми пишаємося нашою прекрасною мовою, ми любимо її — і ми повинні дбати про неї, бо вона — знаряддя людської мислі, бо вона — крила нашої пісні. М. Рильський Моя мова! Ти даєш поету дужі крила, Що підносять правду в вишину, Вченому ти лагідно відкрила Мудрості людської глибину. Василь Симоненко Нації вмирають не від інфаркту, спочатку в них відбирають мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми несхаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко Мову чудову, глибинне і пружне слово, немов гостру зброю, дав нам народ. Дав цю мову і наказав свято оберігати її чистоту, збагачувати і відшліфовувати до блиску, до гостроти разючої. П. Тичина
  21. 21. 21 Багато є мов. А наша одна — чарівна українська. Така зореносна, як пісня крилата. Г. Бідняк Віками народ витворював цю мову, витворив її, одну з найбагатших мов слов’янства, триста тисяч пісень склала Україна цією мовою, в тім числі явивши пісенні шедеври незрівняної краси, дала світові Україна геніальних поетів, зажило українське слово шани й визнання серед народів близьких і далеких. О. Гончар Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів — скількома епітетами супроводяться визнання української мови! І зрештою, всі ці епітети слушні. О. Гончар Наша українська мова, при всім багатстві її на діалекти, — причому саме діалектом писали, і інакше писати не могли, і цим надавали своїм творам особливої краси такі великі митці, як Василь Стефаник і Марко Черемшина, — наша українська мова в сумі своїй єдина.М. Рильський Станемо на варті мови — найбільшої з усіх існуючих духовних цінностей: адже ми живі словом. П. Мовчан Мово моя українська — Батьківська, материнська, Рідна мені до болю. Дужий я із тобою! В. Бичко Мова наша, мова — Літ минулих повість, Вічно юна мудрість, Сива наша совість. Ю. Рибчинський
  22. 22. 22 О місячне сяйво і спів солов’я, Півонії, мальви, жоржини! Моря діамантів — це мова моя, Це мова моєї Вкраїни. В. Сосюра О мово вкраїнська!.. Хто любить її, Той любить мою Україну. В. Сосюра Українська мова — то великий дар. Мовою твоєю Створений «Кобзар». О. Лупій …Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне як Говерла, багате і дзвінке, як Україна. Закоханим — ти лагідна як мати, а недругам — як постріл із гармати. Д. Луценко Яке поєднання щасливе у нашій мові — звуків, слів: мов солов’їні переливи чи перепілки ніжний спів. Д. Білоус Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш, рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана, материнська мово! Д. Білоус
  23. 23. 23 О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним". Олесь О. Мова, що має свою граматику, свої правила, свої звороти в мовленні, неповторні, які не перекласти іншою; а її поезія?! Хай спробують передати всю силу, всю велич, витонченість іншою! Г. Квітка-Основ'яненко Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов'янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої іще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку в ряду цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняте ніким іншим. М. Драгоманов …а вона ж дзвінка, а вона ж красна і блискуча, тільки треба уміть нею користуватись, джерело, з котрого тече ця мова, чудове і величезне - 30 мільйонів народу, який, правда, ще не знає, хто він, але дізнається! І. Карпенко-Карий Виникнення української живої (розмовної) мови... стосується віддаленого від нас часу, у тьмі віків захованих відносин мов і племен... Л. Булаховський
  24. 24. 24 Коли забув ти рідну мову - біднієш духом ти щодня; ти обчухрав себе до пня... Ти втратив корінь і основу, душею вигорів дотла, бо ти зневажив рідну мову… Д. Білоус Хай живе таджицький орнамент, казахська опера, естонська графіка, чукотська різьба на моржевій кості. Хай живе велика московська мова, але хай живе і солодко співуча, ні з чим не зрівняна українська мова. В. Солоухін I тобі рости й не в'януть зроду, Квітувать в поемах і віршах, Бо в тобі - великого народу Ніжна і замріяна душа. В. Симоненко Мова - втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! М. Рильський А мова й історія - це ж єдине ціле. один кровообіг, тож і відроджувати їх маємо водночас. Маємо відродити в наших сучасних українцях і українках генетичну пам'ять, почуття гордості, маємо і до збайдужілих душ торкнутися запашистим євшан-зіллям рідного слова! О. Гончар Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого. А серце б'ється - ожива. Як їх почуєш… Т. Шевченко
  25. 25. 25 Слова вмирають. Клякнуть, їх багато. І раптом чуєш злато слово. Злато! Аж хочеться скупатися у тім Отецькім слові, слові золотім!.. Чи слово тільки виросло з любові? Світися, правдо, в батьківському слові! Р. Лубківський Бо ж наша мова - як чарівна пісня, що вміщає в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народні, і ніжні запахи рідної землі. А пісня - це найдобірніша, найвиразніша мова. П. Тичина На все впливає мови чистота: Зір глибшає, і кращають уста, Стає точнішим слух, а думка гнеться, Як вітром розколихані жита. Д. Павличко Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу. його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Панас Мирний Слова росли із ґрунту, мов жито, Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров'ю предків тяжко пурпурова. Л. Костенко Будьмо передусім скрізь українцями, чи то в своїй хаті, чи в чужині, чи то в своєму краю, чи на чужині. Хай мова наша не буде мовою, якою звертаються лише до челяді. М. Коцюбинський
  26. 26. 26 Єдиний скарб у тебе – рідна мова. Заклятий для сусіднього хижацтва. Вона твого життя міцна основа, Певніша над усі скарби й багатства. П. Куліш Ще Вольтер писав, що "всі основні європейські мови можна вивчити за шість років, а свою рідну мову треба вивчати все життя". Ми низько вклоняємося нашим пращурам за воістину солов'їну мову! Прислів’я та приказки про мову Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові. *** Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається. *** Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. *** Слово до слова – зложиться мова. *** Для мови немає ні замку, ні заборони. *** Мова без прислів'я, що суп без солі. *** Хороша мова солодше меду. *** Пуста мова не варта доброго слова. *** У кого рідна мова, в того й душа здорова. *** Від теплого слова і лід розмерзає. *** Слово не стріла, а глибше ранить. *** Слова треба важити, а не лічити. *** Де слово, там і душа. *** Вітер горе руйнує, слово народи підійма. *** Хто материнську мову зневажає, той і матері не шанує.
  27. 27. 27 ВИКОРИСТАНІ РЕСУРСИ ІНТЕРНЕТ • http://uk.wikipedia.org/wiki/День_української_писемності_та_мови • http://litpereklad.blogspot.com/2009/01/9.html • http://kpi.ua/11-09 • http://torrents.net.ua/forum/viewtopic.php?t=28172 • http://www.movi.com.ua/ukrainska-mova • http://ukrainskamova.com • З енциклопедії "Українська мова" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm • Історія української мови [Електронний ресурс] // Ізборник – Режим доступу : http://litopys.org.ua/ukrmova/um27.htm • Мово рідна моя, не мовчи!Вірші про мову СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ • Ажнюк Б. Найперший символ : [чи потребує українська мова додаткових засобів правового захисту?] / Б. Ажнюк // Голос України. – К., 2012. – № 216/15 листоп./. – C. 4 • Болтівець С. Мовна свідомість народу : напучування митрополита Іларіона - Івана Огієнка/ С. Болтівець // Дивосвіт : всеукраїнський науково-популярний журнал. – Киiв, 2012. – № 1. – C. 29 – 32. • Бородюк Н. Щоб рідне слово не вмирало / Н. Бородюк // Уряд. кур’єр. – 2010. – 20 лют. – С. 10 • Глібчук Б. Джерело існування нації / Б. Глібчук // Гуцул. край. – 2010. – 19 лют. – С. 2 • Горблянський Ю. Мова про мову та про нас у ній : майже памфлет/ Ю. Горблянський // Дзвін. - 2013. - № 3. - C. 105 - 111. • Жулинський М. Українська мова – дзеркало своєрідності народу / М. Жулинський // Уряд. кур’єр. – 2008. – 16 лют. – С. 8 • Крайній І. Аби нації не відібрало мову / І. Крайній, А. Свиридовський // Україна молода. – 2010. – 23 лют. – С. 2 • Кушнір Л. Розмовляти українською неконституційно? / Л. Кушнір // Україна молода. – 2010. – 5 лют. – С. 2 • Лизанчук В. "Без української мови немає України у себе і у світі"/ В. Лизанчук // Дзвін. - 2011. - № 1. - C. 89 - 94.
  28. 28. 28 • Лозинський А. Дещо про державну мову в Україні / А. Лозинський // Україна. – 2008. – № 11. – С. 46 • Маляренко В. Щодо мовних проблем/ В. Маляренко //Голос України. - К., 2012. - № 163/1 верес./. - C. 5. • Масенко Л. Щоб рідне слово не вмирало/ Розмову з мовознавцем, професором Нац. ун-ту "Києво-Могилянська академія" Л. Масенко вела Н. Бородюк //Урядовий кур’єр: газета центральних органів виконавчої влади України. - К., 2010. - № 33/20 лют./. - C. 10. • Огієнко, І. (Митрополит Іларіон). Історія української літературної мови/ Іван Огієнко (Митрополит Іларіон); упоряд., авт. передм. і коментарів М.С.Тимошик.- 2-ге вид., випр. - К.: Наша культура і наука, 2004.- 436 с. • Пономарів О. Культура слова: мовностилістичні поради: 4 - е вид., доповн./ О. Пономарів. - К.: Либідь, 2011. - 272 с. • Стрілько В. П’ятирічка втрачених надій: [провал програми розвит. держ. мови в Україні] / В. Стрілько // Україна молода. – 2008. – 8 листоп. – С. 10–11 • Тоцька Н. Засоби милозвучності української мови/ Н. Тоцька //Дивослово: науково-методичний. - 2012. - № 12. - C. 38 – 42. • Федоренко В. Рідна мова – божа благодать / В. Федоренко // Дивослово. – 2009. – № 2. – С. 2–6 • Шумило М. Могутня й чарівна/ М. Шумило // Дивослово: науково- методичний. - 2012. - № 9. - C. 37 – 42. • Ющук І. Рідна мова й інтелект/ І. Ющук //Дивослово: науково-методичний. - 2013. - № 10. - C. 8 – 12. • Яцимірська М. Мова є віддзеркаленням ментальності народу : [про стан рідної української мови говорить професор кафедри мови ЗМІ Львівського національного університету ім. Івана Франка М. Яцимірська]/ М. Яцимірська; розмову вела О. Головецька //Жінка. - 2013. – N 2. - C. 2 - 3.
  29. 29. 29 Пропонуємо Вашій увазі книги з фонду наукової бібліотеки СНУ ім. В.Даля: Большая советская энциклопедия [Текст] : в 30 т. Т. 12 : Кварнер-Конкур / гл. ред. А. М. Прохоров. - 3-е изд. - М. : Сов. энциклопедия, 1973. - 623 с. Глущик С. В. Сучасні ділові папери [Текст] : навч. посібник / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. - 4-те вид.. переробл. і допов. - К. : А.С.К., 2005. - 400 с. Зоц В. А. Православие и культура: факты против домыслов [Текст] : [монография] / В. А. Зоц. - К. : Политиздат Украины, 1986. - 223 с. : ил. Зубков М. Сучасна українська ділова мова [Текст] : підручник. - 2-ге вид., допов. - Х. : Торсінг, 2002. - 448 с.
  30. 30. 30 Історія української культури [Текст] : [навч. посібник] / за заг. ред. І Крип'якевича. - К. : Либідь, 1994. - 651с. Історія української культури [Текст] : в 5 т. Т. 1 / НАН України ; редкол.: П. П. Толочко (голов. ред.) [та ін.]. - К. : Наук. думка, 2001. - 1136 с. Лекції з історії світової та вітчизняної культури [Текст] : навч. посібник / за ред. А. Яртися, В. Мельник. - 2-ге вид., переробл. і допов. - Львів : Світ, 2005. - 568 с. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа [Текст] : курс читаний в Українськім Народнім Університеті : з малюнками і портретами українських культурних діячів./ І. Огієнко. - Репр. відтворення вид. 1918 р. - К. : Абрис, 1991. - 272 с.
  31. 31. 31 Погиба Л. Г. Складання ділових паперів. Практикум [Текст] : навч. посібник / Л. Г. Погиба, Т. О. Грибіниченко, М. П. Баган. - К. : Либідь, 2002. - 240 с. Сучасна українська мова [Текст] : підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко [та ін.]. - 2- ге вид. переробл. - К. : Либідь, 2001. - 400 с. Запрошуємо до нашої бібліотеки ознайомитись з книжковою виставкою. Любіть і шануйте українську мову. Розмовляйте українською. Пишіть українською. Нехай День української писемності та мови об’єднує нас в єдиному прагненні розбудовувати нашу рідну державу, передавати наступним поколінням кращі надбання української духовності.

×