2. “ Народе мій! До тебе я поверну,
і в смерті обернуся до життя ...”
В. Стус
3. План
• Особливості опозиційного руху в
другій половині 1960 – першій
половині 1980 –х рр.
• Форми діяльності дисидентів
• Українська Гельсінська група
• Боротьба з дисидентами
• Значення дисидентського руху для
сучасної України.
4. Особливості опозиційного
руху
• Рух поступово ставав більш масовим і
організованим;
• Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму
і комунізму;
• Прагнули легалізувати свою діяльність;
• 80% дисидентів інтелігенція;
• Заперечували ненасильницькі методи
боротьби
5. Проблемне питання
Чому ж Україна не змогла
захистити кращих синів своїх,
еліту нації, чому дисиденти
прагнучи віддати Україні свій
талант, своє натхнення, свою
працьовитість, часто платили за
це зламаною долею, а інколи і
своїм життям.
7. Методи боротьби
дисидентів
Масові заходи Вивішування
синьо-жовтих прапорів
Розповсюдження
Розповсюдження листивок
нелегальних видань
– ―самвидаву‖
Протести,відкриті листи,
Створення правозахисних
звернення до урядів
організацій
демократичних країн
Акції солідарності з іншими Листи протесту
народами,що зазнали утисків до керівних органів
з тоталітарними системами УРСР та СРСР
8. Українська Гельсінська
Спілка
• Листопад,1976 рік
• М.Руденко (керівник), Л. Лук'яненко,В.
Стус, В.Чорновіл, П. Григоренко
• Мета: ознайомити громадськість з
Декларацією прав людини реалізація
права в Україні
9. РУДЕНКО МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ
• (нар. 19.12.1920 р., с Юр’ївка, Луганської обл. – 1.04.
2004, м. Київ)
• Письменник, поет, філософ, правозахисник, засновн
ик Української Гельсінкської групи (УГГ).
• 988 позбавлений радянського громадянства. Очолив
Зарубіжне представництво УГГ, потім Української
Гельсінкської Спілки.
• 1988 Філадельфійський освітньо-науковий центр
визнав Р. ―Українцем року‖ - за непохитну стійкість в
обороні національних прав українського народу і
його культури. Член ПЕН-клубу. 1990 обраний
Дійсним членом Української Вільної Академії Наук
(США). Лауреат літературної премії Українського
фонду культури ім. В.Винниченка 1990 р.
• У вересні 1990 Р. повернувся до Києва. Відновлений
у громадянстві, реабілітований.
10. Значення
дисидентського руху
• Продовжив традиції національно –
визвольної боротьби
• Став реальною моральною загрозою
радянський системі
• Створив ідеологічну базу відновлення
української державності
• Вивів українську проблему на
міжнародний рівень
11. Бадзьо Юрій Васильович
• Нар.25 квітня 1936, с.
Копинівці, Мукачівського
району Закарпатської
області) — український
літературознавець, публіци
ст, громадсько-політичний
діяч, учасник національно-
демократичного руху в
Україні від початку 1960-х
років. Автор політичного
трактату «Право
жити», засуджений до семі
років таборів пяти років
заслання
12. БЕРДНИК ОЛЕКСАНДР (ОЛЕСЬ)
ПАВЛОВИЧ
(нар. 25.12.1927, насправді
1926 (с. Вавилове Снігурівського
р-ну Херсонської (нині
Миколаївської) обл. – п.
18.03.2003, м. Київ). Видатний
український письменник-
фантаст, автор понад 20
романів і
повістей, футуролог, художник, к
омпозитор. Член-засновник
Української Гельсінкської групи
(УГГ), гуманістичного
об’єднання «Українська Духовна
Республіка». Був репресований
в 1950 році. Відбував покарання
в таборах.Звільнений в 1955
році. В 1979 -1984 рр перебував
у вязненні за «антирадянську
діяльність», був амністований
13. ГАЙОВИЙ ГРИГОРІЙ ТИТОВИЧ
(нар. 4.02. 1937, с. Степанівка
Менського р-ну Чернігівської обл.)
З найперших шістдесятників.
Журналіст, письменник. Автор збірок
сатиру та гумору «Болячка»,
«Українські псалми», У часи
―гласності‖ й ―перебудови‖ почав
публікувати в неформальній, а згодом
і в іншій пресі вірші, публіцистичні
статті. У 2000 – 2004 рр. – заступник
голови Київської організації НСПУ,
нині очолює творче об’єднання
сатириків та гумористів цієї
організації.
14. ГОРИНЬ БОГДАН
МИКОЛАЙОВИЧ
(нар. 10.02.36 р., с.Кнісело
Жидачівського р-ну
Львівської обл.)
Шістдесятник, організатор
самвидаву, відомий діяч
правозахисного і національно
демократичного руху 60-80-х рр,
політик, народний депутат
українського парламенту 12 і 13
скликань (1990-1994, 1994
1998).Автор книжок «Крим – не
тільки зона відпочинку», «У
пошуках берега», багатоьх
статеей з питань літератури,
психології творчості, історії,
політики.
15. ГОРИНЬ МИХАЙЛО
МИКОЛАЙОВИЧ
У грудні 1944 року Михайло з матір'ю депортований радянською владою,
однак по дорозі до заслання їм вдалося втекти.
У 1949-1955 рр. навчався на відділенні логіки і психології Львівського
університету.
У 1953 року виключений з університету за відмову вступити в комсомол, але
згодом відновлений.
Контактував з підпіллям ОУН, виготовляв і поширював листівки.
У 1955-1961 рр. працював учителем логіки, психології, української мови та
літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором
Стрілківського райвно.
З 1961 р. на науковій роботі.
Автор низки методичних розробок для вчителів і статей у галузі психології
праці.
У травні 1962 року налагодив контакти з київськими шістдесятниками: Івном
Дзюбою, Іваном Драчем, Іваном Світличним, Дмитром Павличком та
іншими, був одним з організаторів і членом президії львівського Клубу
творчої молоді "Пролісок". Налагодив розповсюдження політичної
літератури, яка видавалася за кордоном, та виготовлення самвидаву.
26 серпня 1965 року був заарештований за звинуваченням у проведенні
антирадянської агітації і пропаганди.
18 квітня 1966 року засуджений на 6 років ув'язнення в таборах суворого
режиму.
3 грудня 1981 року знову заарештований. 2 липня 1987 року звільнений. У
1990 році реабілітований.
Влітку 1989 року працює в Києві в оргкомітеті Народного Руху України (НРУ).
На Установчому з'їзді (8-10 вересня 1989р.) обраний головою
секретаріату НРУ. Був головою Політради і співголовою НРУ.
З березня 1990 по квітень 1994 року Михайло Горинь - депутат Верховної
Ради УРСР.
19 травня 2000 року його обрано Головою Української Всесвітньої
Координаційної Ради.
Нагороджений орденом Ярослава Мудрого.
Одружений, має доньку та сина.
16. ГОРСЬКА АЛЛА
ОЛЕКСАНДРІВНА
• (нар. 18.09.1929, м. Ялта — п. 28.11.1970, м. Київ)
• Видатна художниця, з найвідоміших шістдесятників.
• народилася в Ялті в радянізованій номенклатурній
родині. 1941—1943 пережила в Ленінграді зі своєю
матір’ю дві блокадні зими. Закінчила художній інститут у
Києві за фахом живопис.
• була одним із організаторів Клубу творчої молоді
„Сучасник― (1959-1964). Разом із В.СИМОНЕНКОМ і
Л.ТАНЮКОМ відкрила місця поховання розстріляних в
НКВС на Лук’янівському і Васильківському кладовищах, у
Биківні (1962 — 1963), про що вони заявили в Київську
міськраду („Меморандум №2―).
• була на процесі В.ЧОРНОВОЛА 15.09.67 у Львові, де з
групою киян заявила протест проти незаконного
веденння суду. 1968 Г. підписала „Лист-протест 139― на
ім’я керівників КПРС і радянської держави з вимогою
припинити незаконні процеси. Почалися адміністративні
репресії проти „підписанців―, кагебістський тиск. Києвом і
Україною пішли чутки про існування підпільної
терористичної бандерівської організації, керованої
західними спецслужбами. Одним із керівників цієї
організації називали Г.
• 28.11.70 Г. вбита у м. Василькові Київської обл. Похорон
Г. 7.12.70 на Мінському (Берковецькому) кладовищі в
Києві перетворився в мітинґ протесту.
17. ГРИГОРЕНКО ПЕТРО
ГРИГОРОВИЧ
• (нар. 16.10.1907, с. Борисівка Приморського р-ну Запорізької обл. –
21.02.1987, Нью-Йорк, США).
• Генерал, правозахисник, член-засновник Московської та Української
Гельсінкських груп.
• З 1931 – фаховий військовий. Закінчив Військово-інженерну академію
ім. Куйбишева, у 1934-1937 служив на командних посадах у
Білоруському військовому окрузі, потім був слухачем академії
Ґенерального штабу. У 1939-1943 служив на Далекому Сході, учасник
боїв на р. Халхин-Гол (1939). У 1944-1945 – на фронтах Великої
Вітчизняної війни, двічі поранений. Закінчив війну в званні полковника
на посаді начальника штабу дивізії. Нагороджений орденом
Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної
Зірки, орденом Вітчизняної війни і шістьма медалями. У грудні 1945 –
вересні 1961 – на викладацькій і науковій роботі у Військовій академії
ім. М.В.Фрунзе. Кандидат військових наук (1948), автор 83 робіт із
військової історії, теорії і кібернетики. З 1959 – начальник кафедри
оперативно-тактичної підготовки, генерал-майор. У серпні 1961
захистив докторську дисертацію.
• У листопаді 1977 Г. одержав дозвіл на піврічну поїздку у США дня
лікування і 30.11 виїхав з СРСР. Під час перебування у США не робив
політичних заяв, проте Указом Президії Верховної Ради СРСР від
13.02.1978 був позбавлений радянського громадянства «за дії, що
ганьблять звання громадянина СРСР». Дізнавшись про це, дав у Нью-
Йорку прес-конференцію, де сказав, що це – найсумніший день у його
житті: «Мене позбавили права померти на Батьківщині».
• 1993 Г. посмертно відновлений у званні генерал-майора. Його ім'ям
названий проспект у Києві і декілька вулиць у Криму.
18. ДЗЮБА ІВАН МИХАЙЛОВИЧ
• (нар. 26.07.1931, с. Миколаївка Волноваського р-ну Донецької обл.)
• Один із найзначніших сучасних діячів української
культури, критик, літературознавець. Найвідоміший автор
українського самвидаву.
• 18.04.72 Д. був заарештований. Єдиний пункт звинувачення —
праця "Інтернаціоналізм чи русифікація?".
• 11-16.03.73 відбувся суд над Д. і Київський обласний суд засудив
його за ст. 62 КК УРСР до 5 р. таборів і 5 р. заслання. Д. тоді мав
відкриту форму туберкульозу, цироз легенів. У жовтні 1973 від
звернувася до Президії Верховної Ради УРСР з проханням про
помилування. Ураховуючи часткове визнання вини, 06.11.73 ПВР
УРСР помилувала Д., він був звільнений.
• 1974-1982 Д. — коректор, літературний кореспондент
багатотиражної ґазети Київського авіазаводу.
• З 1982 — на творчій роботі. Автор багатьох літературознавчих
книг.
• 1992-1994 — міністр культури України.
• Д. — лауреат премії ім. О.Білецького (1987) і Державної премії
України ім. Т.Шевченка (1991).
• Нині Д. - академік-секретар відділення літератури, мови і
мистецтвознавства Національної Академії Наук України, редактор
журналу "Сучаснiсть", президент Національної асоціації
україністів, співголова Головної Редакційної колеґії "Енциклопедії
сучасної України". Д. — один з найвторитетніших і поважних
діячів української культури.
19. Драч Іван Федорович
• Народився 17 жовтня 1936 р. в с. Теліженці на Київщині. Навчався в
Київському Держуніверситеті ім. Шевченка на факультеті української
філології. Закінчив Вищі сценарні курси Держкіно СРСР в Москві. У
1955-58 рр. служив в армії.
• Працював в редакції газети ―Літературна Україна‖, сценарному
відділі Київської кіностудії ім. Довженка, редакції журналу ―Вітчизна‖.
Обирався секретарем, членом правління Спілки письменників
України.
• 1989 р. – один із засновників, перший голова Народного Руху України
(за перебудову). Голова товариства зв’язків із українцями за межами
України (Товариство "Україна-Світ"). Голова Конґресу Української
Інтелігенції (КУІн), обирався Головою Української Всесвітньої
Координаційної Ради (УВКР).
• Народний депутат України 1, 3 та 4 скликань. Член Комітету з питань
Європейської інтеграції у Верховній Раді України. Голова
Державного комітету інформаційної політики (2000-2002).
• З 1999 р. – член Української Народної Партії. Член Президії партії
(1999-2003). З січня 2003 – член Центрального проводу та голова
Ради партії УНП.
• Лауреат Державної премії України ім. Шевченка (1976) та СРСР
(1983). Нагороджений орденами Трудового червоного прапора, ―Знак
пошани‖, кн. Ярослава Мудрого V ступеня (1996). Лауреат Державної
премії України ім.Т.Шевченка (1976), Державної премії СРСР (1983).
Ордени Трудового Червоного Прапора, "Знак Пошани", Почесні
Грамоти Президій ВР Грузії і Литовської РСР. Орден князя Ярослава
Мудрого V (10.1996), IV ст. (08.2001). Державний службовець 1-го
ранґу (05.2000). Герой України (08.2006)
20. КАЛИНЕЦЬ ІГОР МИРОНОВИЧ
• (нар. 09.07.1939, м. Ходорів Львівської
обл.)
• Видатний поет, один із натхненників і
активних учасників руху шістдесятників.
Автор самвидаву.
• 1991 в Києві видана збірка К. "Тринадцять
алогій", яка була відзначена Державною
премією ім. Т.Г.Шевченка. Тоді ж він став
лауреатом премії імени Василя СТУСА. З
тих пір в Україні вийшло ще декілька
збірок К. Його твори перекладені
практично всіма європейськими мовами.
Великі збірки вийшли
англійською, французькою, німецькою
мовами. 1997 в Харкові видано в серії
"Українська література ХХ століття"
практично повну збірку віршів К., а у
Франції — великий том віршів
французькою.
• З 1992 К. працює в Міжнародному центрі
освіти, науки й культури (м.Львів)
завідувачем відділу культури. Пише казки
для дітей.
21. КАНДИБА ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
• (нар. 07.06.1930, с. Стульно, округ
Влодава Польської республіки - п.
08.11.2002, Львів)
• Юрист, активний член партії Українська
Робітничо-Селянська Спілка, член-
засновник Української Гельсінкської
групи (УГГ), радикальний націоналіст.
• 24.03.81 К. заарештували за
звинуваченням в "антирадянській агітації
й пропаганді" за ст. 62, ч. 2 КК УРСР.
• 05.09.88 К. помилуваний указом Президії
Верховної Ради СРСР. Звільнений зі
Львівської тюрми тільки 9 вересня, вже
після оголошення голодівки протесту і
вимоги президента США Р.Рейґана
звільнити К.
22. КАРАВАНСЬКИЙ СВЯТОСЛАВ
ЙОСИПОВИЧ
• (нар. 24.12.1920, м. Одеса)
• Філолог, літератор, постійний автор
самвидаву.
• Усього провів у неволі 31 рік.
• У листопаді 1979 еміґрував разом з
дружиною до США. Веде громадську й
наукову діяльність, опублікував низку
праць із мовознавства.
• В Україні трьома виданнями вийшов його
―Практичний словник синонімів
української мови‖ "Російсько-український
словник складної лексики",
• Указом Президента України від 8.11. 2006
за громадянську мужність, самовідданість
у боротьбі за утвердження ідеалів
свободи і демократії та з нагоди 30-ї
річниці створення Української
Громадської Групи сприяння виконанню
Гельсінкських угод нагороджений
орденом «За мужність» І ступеня.
23. Ліна Василівна Костенко
• народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві
на Київщині.
• Ліна Костенко — одна з тих, хто не втратив
людської гідності в часи випробувань, і її
шістнадцятирічне мовчання не було
слабкістю чи компромісом із владою, бо свою
позицію поетеса завжди виражала прямо і
відкрито. її принциповість і прямота настільки
лякали й дратували представників влади, що
вони з величезним задоволенням у будь-
який спосіб примусили б її мовчати.
• Але Л. Костенко користувалась такою
великою популярністю і любов'ю читачів, що
чиновники просто боялись її чіпати.
• Надзвичайний, безпрецедентний успіх мав
історичний роман у віршах «Маруся Чурай».
Цей твір не має нічого спільного з усім
тим, що досі було написано про легендарну
поетесу, і представляє в українській
літературі рідкісний жанр. Працюючи над
ним, Ліна Костенко використала ті скупі
історичні, а по суті, напівлегендарні відомості
про співачку-поетесу з Полтави Марусю
Чурай, що з плином часу дійшли до нас.
24. КОЦЮБИНСЬКА МИХАЙЛИНА
ХОМІВНА
• (нар. 18.12.1931, м. Вінниця
– п. 7.01. 2011, м. Київ)
Літературознавець, активна
учасниця руху
шістдесятників, племінниця
класика української
літератури Михайла
Коцюбинського.
• Лауреат Премії ім. В. Стуса
та Національної премії
України ім. Т.
Шевченка, Премії ім. Олени
Теліги, Літературної премії
ім. О. Білецького.
25. ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ
• (нар. 26.11.1934, с.
Ксаверівка, Васильківського р-ну
Київської обл.- п. 05.09.1984, с.
Кучино, Чусовського р-ну, Пермської
обл.)
• Поет, письменник, публіцист, член
Української Гельсінкської груп (УГГ)
• Усього він був засуджений на 41 рік
неволі, не враховуючи 1,5 р.
адміннагляду.
• У таборах відбув 20 р. з 49
прожитих. Він устиг написати
декілька повістей і збірок віршів
(більшість літературних творів досі
не знайдені).
• 19.11.89 тлінні рештки
В.СТУСА, О.ТИХОГО і Литвина були
з великими почестями перепоховані
на Байковому кладовищі в Києві.
26. ЛУК’ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ
• (нар. 24.08.1928, с.
Хрипівка, Городнянського р-
ну, Чернігівської обл.)
• Видатний діяч українського
національного руху, один з організаторів
Української робітничо-селянської спілки
(УРСС), член-засновник УГГ, Голова УГС
і УРП.
• знакова фігура української історії, чий
політичний і життєвий досвід є
необхідним для тих, хто будуватиме
Україну XXI сторіччя. Йому випали дуже
складні роки, так би мовити, «час
багатопартійності»: «коли одна партія
при владі, а інші — у в'язниці». Вiдомий
правозахисник, борець за незалежнiсть
України, вiн 27 рокiв провiв у радянських
в'язницях та концтаборах, вiдстоюючи
свої свiтогляднi iдеали та принципи. З
них 72 днi — у камерi смертникiв...
27. МАРЧЕНКО ВАЛЕРІЙ ВЕНІАМІНОВИЧ
• (нар. 16.09.1947, Київ — п.
07.10.1984, тюремна лікарня
м.Ленінґрад)
• Журналіст, есеїст, перекладач, у
чений-
сходознавець, правозахисник, ч
лен УГГ з 1983 р.
• 29.12.73 засуджений до 6 р.
таборів суворого режиму та 2 р.
заслання за ст. 62 ч. 1 КК УРСР.
• 13.03.83 суд визнав М. особливо
небезпечним рецидивістом і
засудив його до 10 р. таборів
особливо суворого режиму та 5
р. заслання. Цей вирок для М.
був фактично смертним.
• Похований 14 жовтня 1984 на
кладовищі в с. Гатне Києво-
Святошинського р-ну.
28. МОРОЗ ВАЛЕНТИН ЯКОВИЧ
• (нар. 15.04.1936, с.Холонів, Горохівського р-ну, Волинської
обл.)
• Відомий діяч українського національного руху, один з
найрадикальніших його представників.
• Нарешті після 5-місячної голодівки в 1979, під тиском
світової громадськости, влада мусила обміняти М. та ще
чотирьох дисидентів на двох радянських аґентів КДБ.
• Уночі з 27 на 28 квітня 1979 у Нью-Йоркському аеропорту
ім. Кеннеді представники радянських властей обміняли
п’ятьох політв’язнів -
О.ГІНЗБУРҐА, Г.ВІНСА, В.МОРОЗА, М.ДИМШИЦЯ та
Е.КУЗНЄЦОВА - на радянських громадян Черняєва та
Енґера, колишніх службовців ООН, засуджених у США на
великі терміни за звинуваченням у шпигунстві. Жоден з
обміняних не знав про це, згоди ні в кого не питали —
акція була оформлена як позбавлення громадянства з
подальшим видвореннням із країни.
• 01.06.79 у М. закінчувалася тюремно-табірна частина
покарання, йому належалося ще 5 р. заслання.
• За кордоном М. зустрічали як героя. Спочатку він оселився
в Америці, викладав у Гарвардському університеті.
• Жив у Канаді, працював радіожурналістом, приїздив на
батьківщину з лекціями "Україна XX століття". З 1997
постійно живе у Львові, викладає в університеті.
29. НЕКРАСОВ ВІКТОР ПЛАТОНОВИЧ
• (нар. 17.06.1911, р. Київ — п.
03.09.1987, м. Париж)
• Відомий письменник.
• Від 1974 в еміграції.В
еміґрації Н. жив у
Парижі, працював на радіо
"Свобода", мандрував
і, звичайно, писав. Видав 6
нових книг (спогади, дорожні
замітки, нариси, есе), але
відсутність звичного
середовища і свого читача
дуже гнітили Н.
• Помер Н. 03.09.87.
Похований на російському
кладовищі в Парижі.
30. ПЛЮЩ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ
• (нар. 26.04.1939, м. Нарин, Киргизія)
• Математик. Відомий
публіцист, літературознавець, правозахисник, чл
ен Ініціативної групи захисту прав людини, член
Закордонного представництва Української
Гельсінкської групи.
• 15.01.72. заарештований, звинувачений —
"антирадянська агітація і пропаганда з метою
підриву Радянської влади". У січні 1973 суд
визнав, що П. вчинив злочин у неосудному стані.
05.07.73 суд направив П. на примусове
лікування в Дніпропетровську спецпсихлікарню з
діагнозом "млявотічна шизофренія",
• Улітку того ж року Міжнародний конґрес
математиків у Ванкувері виступає з заявою про
негайне звільнення П.
• 23 жовтня в Парижі організований великий
мітинґ на захист П. Керівники компартій
Франції, Анґлії й Італії виступають з вимогами
звільнити П.
• У січні 1976 П. поза його бажанням був
вивезений з СРСР і з тих пір живе у Франції.
Західні психіатри визнали П. здоровим.
31. СВІТЛИЧНИЙ ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
• (нар. 20.09.1929, с.
Половинкіно, Старобільського р-ну, Луганської
обл. - п. 25.10.1992, м. Київ)
• Критик, літературознавець, поет, перекладач.
Духовний лідер і ідеолог національно-
демократичного руху 60-70-х років. Один з
найактивніших розповсюджувачів самвидаву.
• Перекладав зі слов'янських мов, зі французької.
• 30.08.65 С. заарештували за звинуваченням в
антирадянській агітації і пропаганді
• 12.01.72 — другий арешт, засудили до 7 р.
позбавлення волі в таборах суворого режиму і 5
р. заслання.
• 23.01.83 С. звільнений. Повернувшись тяжко
хворим, продовжувати колишню громадську
діяльність він уже не зміг. Три останні роки не
розмовляв і не рухався.
• Помер С. 25.10.92. Похований у Києві на
Байковому цвинтарі.
• У 1989 С. присуджено премію ім. В.Стуса, в 1994
— премію ім. Т.Шевченка.
32. СВЕРСТЮК ЄВГЕН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
• (нар. 13.12 1928, с.Сільце
Горохівського р-ну Волинської обл.)
• Видатний сучасний український
публіцист і
літературознавець, активний
учасник національно-
демократичного руху, один з його
інтелектуальних лідерів
• Заарештований 14.01.72 під час
масових арештів серед української
інтеліґенції.. Засуджений у квітні
1973 на максимальний термін — 7 р.
таборів суворого режиму і 5 р.
заслання.
• Лауреат Державної премії ім.
Т.Шевченка (1995). Дійсний член
Української Вільної Академії Наук
(США, 1996).
33. СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ АНДРІЙОВИЧ
• (нар. 8 01. 1935, с. Біївці Лубенського р-ну Полтавської
обл. - п.. 14.12 1963, м.Черкаси).
• Одна з найяскравіших і найзначніших фіґур в українській
поезії початку 60-х рр. Пішов із життя на 29-му році, та
справив величезний вплив на пробудження національно-
демократичних настроїв в Україні.
• 1962 року В. Симоненко разом з А. Горською та Л.
Танюком виявили місця поховання розстріляних НКВС на
Лук'янівському та Васильківському цвинтарях, в
Биківні, про що й було зроблено заяву до міської ради.
Після цього його було декілька разів жорстоко
побито, унаслідок чого помер від швидкоплинної хвороби
нирок у 1963.
• У Черкасах існує Літературно-меморіальний музей Василя
Симоненка. Також в 1965 році на громадських засадах
створено музей в селі Біївці в хаті, де народився поет.
• Ім'ям поета названі вулиці у багатьох містах України.
• 25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в
обіг пам'ятну монету номіналом 2 гривні присвячену поету.
• 17 листопада 2010 року у місті Черкасах на вулиці
Фрунзе, біля палацу одружень (історичний Будинок
Щербини), був відкритий пам'ятник поетові. Автор
монумента — Владислав Димйон[
34. СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ
• (нар. 08.01.1938, с. Рахнівка, Гайсинського р-
ну, Вінницької обл. — п. 04.09.1985, сел.
Кучино, Чусовського р-ну, Пермської обл.)
• Видатний український
поет, критик, публіцист, автор самвидаву, член
Української Гельсінкської групи (УГГ).
• 12.01.72 С. був заарештований і звинувачений у
проведенні антирадянської агітації й пропаганди.
• 14.05.80 знову заарештований.
• 28.08.85 за вигаданим приводом С. черговий раз
був кинутий до карцеру, де оголосив голодівку
протесту "до кінця". Загинув уночі з 3 на 4
вересня 1985. Похований на кладовищі с.
Борисово.
• 19.11.89 перепохований разом з О.ТИХИМ і
Ю.ЛИТВИНОМ на Байковому кладовищі в Києві.
• 1993 творчість С. відзначена Державною
премією ім. Т.Шевченка. 1994-1999 вийшла
збірка творів С. у 6 томах, 9 книгах, підготована
редакційною колеґією на чолі з
М.КОЦЮБИНСЬКОЮ та сином поета Д.Стусом.
35. ТАНЮК ЛЕСЬ СТЕПАНОВИЧ
• Народився 8 липня 1938 року в с. Жукині
Димерського району Київської област
• Режисер, організатор Клубу творчої
молоді, мистецтвознавець, перекладач, п
олітичний діяч
• Голова Всеукраїнського товариства
"Меморіал" ім. Василя Стуса.
• Народний депутат України 1, 2, 3 та 4
скликань.
• Заступник голови Народного Руху
України.
• Голова комітету Верховної Ради України з
питань культури і духовності.
• Член депутатської фракції "Наша
Україна".
• Нагороджений орденом князя Ярослава
Мудрого V ступеня.
• Володіє
німецькою, французькою, англійською
мовами.
• Захоплення: театр, література, музика.
36. ТИХИЙ ОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ
• (нар. 27.01.27, хутір Їжівка
Констянтинівського р-
ну, Донецької обл. - п.
06.05.84, тюремна лікарня м.
Пермі)
• Послідовний і безкомпромісний
борець з русифікацією
України, один із засновників
Української Гельсінкської групи
(УГГ).
• Останки О.Тихого разом з
прохом В.СТУСА і Ю.ЛИТВИНА
перевезли в Київ і 19.11.89
перепоховали на Байковому
цвинтарі.
37. ХМАРА СТЕПАН ІЛЬКОВИЧ
• (нар. 12.10.1937 р., с.
Боб’ятин, Сокальского р-ну
Львівсьої обл.).
• Активіст українського
національного руху, відомий
політик.
• у 1980 році був заарештований
КДБ і засуджений до 7 років
ув'язнення в таборах суворого
режиму та 5 років заслання.
Покарання відбував у таборах
для політв'язнів N35, 36 на
Уралі. 1987 року повернувся в
Україну, став одним із керівників
УГС, а після її перетворення на
УРП з 1990 р. - заступником
голови партії.
38. ЧОРНОМАЗ БОГДАН ДАНИЛОВИЧ
• (нар. 9.02. 1948 р., с. Стегніківці
Тернопільського р-ну Тернопільської
обл.)
• Історик, громадський і політичний
діяч.
• Родом з національно свідомої
галицької сім'ї.
• 3.09. 1991 р. Чорномаза
реабілітований відповідно до Закону
УРСР "Про реабілітацію жертв
політичних репресій" від 17.04. 1991.
• У 2005 р. захистив дисертацію на
вчений ступінь кандидата історичних
наук.
• Живе в Умані.
39. ЧОРНОВІЛ ВЯЧЕСЛАВ
МАКСИМОВИЧ
• (нар. 24.12.1937 (за документами - 1 січня
1938), с. Єрки Звенигородського р-ну
Черкаської обл. - 25.03.1999, м. Київ)
• Шістдесятник, видатний діяч
правозахисного і національно-
визвольного руху 60-90-х років, член
Української Громадської Групи сприяння
виконанню гельсінкських угод
(УГГ), політичний діяч.
• 1967 засуджений до 6 років колонії
суворого режиму. Причина –книга
прошестидесятників «Лихо з розуму»
• У 1972 році знов засуджений і вУкраїну
повернувся в 1985 році
• Голова Народного Руху України (НРУ)
• 25.03.99 Ч. загинув в автомобільній
катастрофі.
