1. «Великий терор –
масові політичні репресії 1937–
1938 років в Україні»
Вшановуючи минуле, будуємо майбутнє.
2. В 2017 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 21
травня.
Указ Президента України №75/2017 від 23.03.2017
"Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору – масових
політичних репресій 1937-1938 років"
Указом президента України від 21 травня 2007 р. № 431 встановлено
щорічне відзначення у третю неділю травня Дня пам’яті жертв політичних
репресій "з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних
репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії
України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної
ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до
будь-яких проявів насильства проти людства".
3. Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937–1938 роки), коли
сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї
інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду, «Єжо́вщина»,
пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час
був Микола Іванович Єжов.
Саме поняття «Великий терор»
увів англійський дипломат, розвідник,
поет Роберт Конквест. З 1965 по 1968
рік він написав книгу «Великий
терор»
4. Хронологія
Починаючи з 1929 р. масові репресії трьома хвилями прокотилися по Україні:
Перша – 1929–1931 рр.: примусова колективізація і розкуркулення, процес „Спілки
Визволення України (СВУ)” , ліквідація УАПЦ.
Друга – 1932–1934 рр.: штучний голод, постишевський терор (проти інтелігенції та
партпрацівників).
Третя – 1936–1938 рр.: в історії одержала назву доби «великого терору», бо була
повʼязана з найбільш масовими, апокаліптичного масштабу репресіями.
Його відправною точкою став лютнево-березневий (1937 р.) пленум ЦК ВКП (б)
та виступ на ньому Й.Сталіна:«Треба знищити 3 – 4 тисячі з вищої ланки керівників,
30 – 40 тисяч із середньої ланки, 100 – 150 тисяч — із нижчої»
5. 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про
антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС
СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
6. Головна мета сталінського терору:
1. Прагнення Й. Сталіна зміцнити і захистити свою владу.
2. Намагання придушити всякі виступи проти радянської влади.
3. Не допустити формування міцної опозиції режиму.
4. Ліквідувати прояви українізації.
5. Знищити прагнення українців до самостійного, національно-державного і
культурного життя.
6. Позбавити українців історичної пам’яті.
7. Заборонити різні релігійні течії, зруйнувати храми.
8. Відкинути ті напрямки суспільної, філософської та історичної думки, які
виходили за рамки ідеологічних догм. Для виправдання репресій Сталін висунув
тезу про загострення класової боротьби під час будівництва соціалізму та
наявність в Україні «повзучих» націоналістичних ухилів.
Надзвичайний VIII Всесоюзний з’їзд рад 5 грудня 1936 року затвердив нову
Конституцію СРСР. У ній проголошувалося, що в країні побудовано соціалізм.
Багатоступеневі вибори до органів влади замінювалися прямими при таємному
голосуванні.
7. «Сталін за допомогою Великого терору хотів оновити тодішню номенклатуру, яка би
відтак не знала, хто він є насправді. Дослідники називають це фундаментальною
причиною цього терору. Друга причина полягає в тому, що 1937 року добігав кінця
термін ув’язнення тих, кого посадили в період колективізації й розкуркулення. Ці люди,
отримавши більш-менш стандартні вироки, поверталися додому. А тепер уявіть собі, як
би проходили вибори до рад, які мали відбутися в грудні 1937-ого. Зрештою, третя
причина — дуже важлива, яку часто ігнорують:влада намагалася вивести нову породу
людей, лояльну до режиму».
Юрій Шаповал
8. Режим згуртовував навколо себе широкі верстви населення. Гуртування
забезпечував страх. Важливу роль відігравало штучне культивування
ненависті до явних і уявних ворогів. Режим послугувався формулою,
винайденою М. Ґорьким: «Якщо ворог не здається, його знищують».
9. МАШИНА ТЕРОРУ. «Вождь усіх народів» зі своїми соратниками
серед вищого керівного складу НКВС СРСР
Коли Берія очолив НКВС наприкінці 1938-ого, було «вичищено» 26 тисяч
чекістів, з них 22 тисячі розстріляли. знищили тих, чиїми руками попервах
знищували інших
10. Ніколай Єжов – очільник НКВС СРСР у
1936–1938 роках
Зарештований за обвинуваченням у співробітництві
з іноземними розвідками, розстріляний 4 лютого 1940 р.
Нагорі: Микола Єжов разом з Сталіним та
Молотовим на березі каналу Москва-Волга
(оригінальне фото, літо 1937 р.)
Внизу: Після арешту Єжова фото було
відретушовано, всі сліди його присутності
були прибрані. (→Цензура в Радянському
Союз)
11. Незважаючи на всі «успіхи» Ізраїля Леплевського, його кар’єра закінчилася
типово для епохи «Великого терору»: 25 січня 1938 р. він був зміщений з посади
наркома, а 28 липня того ж року — розстріляний..
Ізраїль Леплевський –
народний комісар внутрішніх
справ УРСР, 1937-1938 рр.
12. Фото: Музей "Територія Терору".
Агітаційний плакат
«Искореним шпионов и
диверсантов»,
1937 р. Автор: С. Ігумнов
13. Допит ворога.
Карт. В. Костецького. 1937.
Органи внутрішніх справ перебрали на себе право позасудової діяльності. Наказом
наркома НКВС СРСР від 30 липня 1937 р. при облуправліннях внутрішніх справ
були утворені особливі органи – т. зв. «трійки» для розгляду окремих видів справ по
ст. 54 Кримінального кодексу УРСР («антирадянська діяльність»). Звинувачених
поділяли на дві категорії. До першої відносили «найбільш ворожі елементи», які
підлягали розстрілу, до другої – інших осіб що отримували термін ув’язнення від 5
до 15 років. Особлива трійка складалася з секретаря обкому партії, облпрокурора і
начальника облуправління НКВС. У вересні 1937 р. участь перших секретарів
обкомів у роботі «трійок» була визнана необов’язковою, і вироки виносили
«двійки»: начальник управління НКВС і обласний прокурор.
14.
15. 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про
антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС
СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.
Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних
вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.
16. За даними СБУ, в Україні в 1936 р. було заарештовано 15 717 осіб, 159
573 – в 1937 р., 106 096 – в 1938 р, 11 744 особи – в 1939 р. Тільки за 1937
р. було розстріляно 16,5 тисяч чоловік. Більшість репресованих були
українцями, але жертвами терору в Україні були також росіяни, поляки,
німці, євреї та представники інших національностей. За соціальним
складом найбільше було репресовано селян – 71 тисяча 452 особи (44,8 %
від загальної кількості заарештованих), на другому місці інтелігенція і
службовці – 68 тисяч 87 осіб (42,7 %). Робітників репресовано 2 тисячі 519
осіб (1,6 %), військовослужбовців – 1 тисяча 873 особи (1,2 %),
співробітників НКВС УРСР – 237 осіб (0,1 %). З них членів і кандидатів
КП(б)У – 6 518 (4,1 % від кількості репресованих).
17. Розстрі́ляне відро́дження
(також Червоний ренесанс)
— духовно-культурне та
літературно-мистецьке покоління 20-
х рр. XX ст. в Україні, яке дало
високохудожні твори у галузі
літератури, філософії, живопису,
музики, театру, і яке було знищене
сталінським режимом.
19. На таємній спецділянці НКВД УРСР у Биківнянському лісі знайшли свій
останній спочинок десятки тисяч жертв Великого терору. Загальна кількість
розстріляних, похованих у Биківні, може становити від 20 до 100 тис. осіб. Серед
них – священики й науковці, селяни й робітники, художники й письменники,
актори й інженери, композитори й держслужбовці. Проте дуже важливо за
величезними цифрами бачити окремі долі, персональні історії та конкретні імена.
Биківнянські могили – братські, але не безіменні.
Ексгумація тіл
у Биківнянському поховані
20.
21.
22.
23.
24. Микола Івасюк, видатний український
художник. 1937 розстріляний у Биківні
Основний пам'ятник в заповіднику
«Биківнянські могили»
Пам'ятний знак про жертви
політичних репресій
33. ГУЛАГ для найменших – так зване щасливе дитинство у дітей «ворогів народу» та
«розкуркулених» (музей виправної колонії особливого режиму №1 у Мордовії).
(«Вільна праця», 1939 р.)
15 серпня 1937 року М.Єжов видав наказ № 00486, в якому йшлося і про членів
родин „зрадників батьківщини”. Головною метою цього наказу було повне
знищення родинних зв’язків, відрив дітей від батьків. Одним підписом
руйнувалися родини, знищувалися тисячі людей, „пускалися під ніж цілі народи”.
35. У 1950 році в колоніях знаходилось
приблизно 2 200 000 чоловік.
Через сталінську табірну систему,
за 26 років її існуванн,я пройшло більш
як 20 міліонів чоловік.
Кожен п’ятий з них, був засуджений за
«контрреволюційну діяльність» за
сфабрикованими звинуваченнями.
З 1930 по 1954 роки померло більш як 1
міліон чоловік від непосильної праці,
хвороб та недоїдання.
36. «За приблизними підрахунками людські втрати в УРСР від репресій у 1927-1938 рр.
становили щонайменше 4,4 млн. чол. Міжвоєнний сталінський терор привів до загибелі
кожного десятого українця. Репресії особливо сильно зачепили молодші групи (віком
до 50 років) і чоловіків (серед них показник втрат становив 15%, серед жінок – 7%).
Підсумовуючи трагічний досвід 1930-х рр., не можна не згодитися зі словами
канадсько-українського історика Богдана Кравченка: “найбільшим досягненням
українців у це десятиліття було те, що вони пережили його”.
Ярослав Грицак
НАРИСИ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ:
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ
МОДЕРНОЇ НАЦІЇ
37. Соловки. Прекрасні та страхітливі...
Фрагмент келії-камери, в якій провів кілька
десятків років останній кошовий отаман
запорожців Петро Калнишевський
38. У рамках заходів до 20-річчя Великого
Жовтня на Соловки надійшов наказ про
розстріл 1825 в’язнів СТОНу. Доля
найбільшої групи репресованих (1116 осіб),
яких вивезли з Соловецьких островів
баржею, довгий час залишалася невідомою.
Лише дивом уціліла в архівах НКВД-КДБ
особова справа капітана держбезпеки
Михайла Матвєєва дала змогу розкрити
таємницю в’язнів СТОНу. Саме він з 1 по 4
листопада 1937 року власноруч розстріляв в
урочищі Сандармох 1111 засуджених (один
не дожив до страти, а чотирьох відправили в
інші табори під час затвердження списків).
В анкеті кат у графі «національність»
написав «інтернаціоналіст», у графі «освіта»
— «два класи церковноприходської школи».
На відміну від розстрілюваних академіків і
професорів, вершителі їхніх доль «академій
не кінчали»…
39. Серед розстріляних 290 українців – творець
театру «Березіль» Лесь Курбас, поет-
неокласик Микола Зеров, драматург Микола
Куліш, колишній міністр освіти УНР Антон
Крушельницький та його сини Остап і
Богдан, історики академік Матвій
Яворський, професор Володимир
Чехівський, професор Сергій Грушевський,
географ академік Степан Рудницький,
письменники Валер’ян Підмогильний,
Павло Филипович, Валер’ян Поліщук,
Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко
Вороний, Михайло Козоріс, Олекса
Слісаренко, Михайло Яловий, науковці
Микола Павлушков, Василь Волков, Петро
Бовсунівський, Микола Трохименко,
творець Гідрометеослужби СРСР
голландець родом професор Олексій
Вангенгейм, міністр фінансів УСРР
Михайло Полоз…
40. Козацький хрест
«Убієнним синам України».
Автори Микола Малишко та Назар
Білик. Встановлений в урочищі
Сандармох 2004 року. Освячений 5
серпня 2005 року
41. В Україні станом на 2010 р. виявлено щонайменш 18 місць масових поховань
жертв політичних репресій. Серед них:
– Дарницьке лісництво (Биківня) під Києвом (до лише 16 тис. пофамільно
встановлених СБУ жертв репресій),
київський Лук’янівський цвинтар, колишній будинок ДПУ-НКВС УРСР (Жовтневий
палац) та колишній будинок київського регіонального органу держбезпеки по вул.
Липській, 16 у Києві;
– у Вінниці: парк культури і відпочинку, колишній міський цвинтар та сад на вул.
Підлісній (у 1943 р. виявлено до 9,5 тис. тіл розстріляних);
- у Дніпропетровську: 9-й кілометр Запорізького шосе;
- у Житомирі: сад біля колишнього управління НКВС;
- в Івано-Франківській обл.: урочище Дем’янів Лаз та колишні в’язниці;
Дем'янів Лаз. Геноцид Галичини. Як це було
- у Львові: колишня в’язниця "на Лонцького", інші колишні в’язниці НКВС-МДБ;
- в Одесі: колишній другий християнський цвинтар;
- у Полтавській області: пісочний кар’єр на 8-му кілометрі на схід від Полтави;
- в Сумах: центральне міське кладовище;
- y Хмельницькому: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг;
- у Черкасах: старий єврейський цвинтар по вул. Шевченка;
- у Чернігівській області: район с. Халявин.
42. У червні 1941 року в урочищі Саліна, що в
Старосамбірському районі Львівської
області, і тамтешній соляній шахті органами
НКВС було страчено близько 3600 чоловік.
У червні 1941 року працівниками НКВС
було розстріляно близько 1000 в'язнів. З
2009 року — національний музей-меморіал
пам'яті жертв окупаційних режимів «Тюрма
на Лонцького».
43. Рутченкове поле — місце масових поховань
жертв терору 1930 — 1940-х років в
Кіровському районі Донецька. За даними
громадської організації «Донецький меморіал».
на рутченковому полі поховано від п'яти до
семи тисяч жертв репресій.
Проте далеко не всі поховані на Рутченковому полі були жертвами політичних
репресій. Близько п'яти сотень становили поранені червоноармійці та підлітки-учні
фабрично-заводських училищ, яких не встигли евакуювати і через це розстріляли у 1941
році перед взяттям Сталіно німецькими військами
44. Дем'я́нів Лаз — урочище біля Івано-Франківська,
місце масових розстрілів в'язнів з тюрми НКВД.
Розстріли проводили в кінці червня перед відступом
радянських військ в 1941 році.
Під час розкопок тут знайшли людські кістки і
змогли ідентифікувати 524 особи. Для 22 із них
вдалось встановити особу, робота в архівах СБУ дала
змогу визначити імена іще 400.
46. Ексгумація трупів у Вінниці, 1943 р.
Комісія виявила 91 масове захоронення і ексгумувала 9 439 тіл. Місцеві жителі
розпізнали 468 родичів серед загиблих.
47. Урочище Триби, Макухівка (Полтава)
Протягом 1937–1938 років на Полтавщині було
репресовано понад 10 тисяч громадян. Основні поховання
здійснювалися в піщаному кар'єрі поблизу села Макухівка.
Наприкінці 1980-х років поховання знищили. 17 квітня
1990 року залишки близько 200 осіб перепоховані в
урочищі Триби[. В 1995 році на місці перепоховання
відкрили меморіальний комплекс.
Трагедія Луцької в'язниці (1941) (Луцьк)
23-24 червня 1941 року органами НКВС розстріляно
близько 2 тисяч в'язнів Луцької в'язниці.
49. Це ж треба мати
сатанинський намір,
Чаїть в собі невиліковний
сказ,
Щоб тяжко так знущатися над нами.
Та ще й у всьому
звинуватить нас. Л.Костенко:
50.
51.
52. В Україні від 1992 р. почала реалізовуватися Державна програма «Реабілітовані
історією», ініційована Інститутом історії України НАНУ, Службою безпеки України,
Українським культурнопросвітницьким товариством «Меморіал» ім. В. Стуса.
Проміжним результатом програми станом на 2013 р. стало видання 85 томів серії
(планується понад 100 томів).
53. Кількість жертв репресій, депортацій і голоду в Україні за часи совєцької
влади не піддається підрахунку. Це приблизно третина українського народу.
Американський дослідник української трагедії Джеймс Мейс писав, що
нинішня Україна – це соціологічно випалена земля. Нинішній період історії
України він визначав як “постгеноцидний”. На його думку, процесу
інтелектуального і морального занепаду українського суспільства та
подальшого російщення не змогло зупинити навіть проголошення
незалежности. Аж тепер Україна прокинулась – коли спадкоємниця СССР,
Росія, чинить відверту аґресію проти української держави, прагнучи стерти
її з лиця землі, а нас, українців, втягнути в примарний «русский мир».
54. ДВІ ЛІНІЇ ПОВЕДІНКИ І НАСТРОЇВ.
ОДНА — ВІД ТИХ, ХТО «НАГОРІ».
ДРУГА — ВІД НАРОДУ.
РІЗНИЦЯ ОЧЕВИДНА
Газета «День»
№83, (2016)
55. Простим підняттям рук в ніч 16 січня 2014 року повний склад фракції Партії регіонів
за один день взяв з десяток законів, які передбачали ув’язнення за вуличні протести,
вводили поняття «іноземний агент» для ГО, забороняли рух колон автомобілів більше
п’яти одиниць, повернули в Кримінальний кодекс ув’язнення за наклеп, надали владі
можливість закривати інтернет без рішення суду, звільняли від покарання
«беркутівців», а за збір інформації про їх особистостей можна було потрапити за ґрати
на сім років.
“Нещадної кари контрреволюціонерам!”
Фото. history-poltava.org.ua
