1. Іван Федорович Драч
Життя та творчість
“Художнику – немає
скутих норм.
Він – норма сам, він сам в
своєму стилі...”
Іван Драч.
Підготували:
Концур В.
Кованьов А.
11-А

2. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ
17 жовтня
1936
8 травня 1951
1954
1955—1956
Народився в селі Теліженці Тетіївського району на Київщині Іван
Федорович Драч.
Надруковано перший вірш у районній газеті.
Закінчив середню школу в Тетієві і відразу по закінченні
викладав російську мову та літературу у селі Дзвінячому, а
потім працював у райкомі комсомолу.
Служба в армії.

3. 1958

Колектив «Літературної
України», де 1961 — 1962 року 1961
працював Іван Драч (в центрі —
головний редактор Павло
Загребельний, перший зліва — 1962
Євген Гуцало)
1965
Київський університет - не
закінчив. Праця в «Літературній
Україні». Перші публікації у газеті
«Зміна», «Літературній газеті»,
журналі «Вітчизна» та ін.
Вищі сценарні курси у Москві кінодраматург. Робота в
сценарній майстерні студії їм.
Довженка. Після розгрому
українського кіно переходить до
редакції журналу «Вітчизна».
Виходить поема «Ніж у сонці».
Вийшла перша збірка віршів
«Соняшник».
Виходить збірка «Протуберанці
серця».

4. Збірки «Балада буднів», «Поезії». Написана
кіноповість «Криниця для спраглих».. Понад 20
1967 років ця картина не допускалася до глядача.

Літературну основу цієї кіноповісті авторові
вдалося замаскувати і видати під спільною
обкладинкою у книзі кіноповістей до 100-річчя
Схилив голову Борис
Лесі Українки «Іду до тебе» (вид. «Радянський
АнтоненкоДавидович, а сміються 1970 письменник»).
Іван Драч та Микола
Вінграновський
Написана не вельми вдала комедія «Дід лівого
крайнього», яку екранізував Л. Осика.
У співавторстві з І. Миколайчуком написав
кіноповість про композитора Миколу Лисенка,
яку екранізував Т. Левчук.
Кіносценарій «Пропала грамота» за М. В.
1971 Гоголем.

5. Виходить друком книга «До
1972 джерел».
Іван
Драч, Юрій Збанацький,
Володимир Канівець, Віталій
Коротич, Павло Загребельний,
Олесь Гончар секретар
Вінницького обкому КПУ
Олійник відкритті Вінницької
письменницької організації
Володимир П'янов, Іван Драч,
Сава Голованівський та Олесь
Гончар на днях української
літератури на Кіровоградщині
(1970 рік)
З цього часу і до 1976 року
мало публікацій («п'ятирічка
мовчання» у творчості Драча);
підготовлено до друку збірку
віршів.
Ця збірка вийшла під
1974 назвою «Корінь і крона».
Стає лауреатом Державної
премії УРСР імені Т. Г.
Шевченка за збірку «Корінь і
крона». Вийшла збірка
«Київське небо» (названі збірки
містять тактичні компроміси
перед офіціозною
1976 парадністю).
1978 Збірка «Сонячний фенікс».

6. 1980
Збірка «Американський зошит».
1981
Збірка «Шабля і хустина».
Стає лауреатом Державної премії СРСР.
1983 Книга нарисів і есе «Духовний меч».
1985
Збірка «Теліжинці».
Обирається до правління Київської
організації Спілки письменників України, далі
— його головою, а ще згодом — головою
Народного Руху України (перше скликання).
Іван Драч приміряється до постатей
вірменських мудреців у Матенадарані,
вони відвернулись і дивляться у вічність
Павло Мовчан та Іван
Драч в Аргентині
А найкраще
мені поміж них
моїх мудрих
задуманих книг.

7. 1988
Збірка «Храм сонця».
Збірка «Лист до калини», до якої
увійшла поема «Чорнобильська
1990 мадонна», написана у 1987 році.
Створення Конгресу української
інтелігенції (КУІн), який нині очолює
1995 Іван Драч.
Також поет керує товариством
«Україна», очолює Світовий конгрес
українців.

8. На творчість Івана Драча
вплинули:
Праці Олександра Довженка
Творчість раннього Павла
Тичини
Поети «Розстріляного
відродження»
Модерна європейська
література.

9. 


Кінорежисер Леонід Осика,
сценарист Іван Драч та його син
Максим (1968 рік)
Композитор Вадим Смогитель,
Іван Драч та Григір Тютюнник
На дачі Смоличів — Іван Драч,
Віктор Коптілов, Сава
Голованівський, Марія Драч,
Олена Смолич, Микола Бажан,
Олесь Гончар. Сидять
навпочіпках — Наталя Бажан та
Ніна Бажан. В центрі — пес
Смоличів славний Мишко

10. Перед Білим домом у
Вашингтоні — серед інших
на фото Давид Кугультинов,
Михайло Дудін та Григорій
Бакланов
Юрій Щербак,
Іван Драч
на днях
української
літератури
в Башкирії
Іван Драч у Київській філармонії
вітає уславленого диригента
Павла Муравського
Іван Драч, Марія Драч, співробітниця
Хорватського посольства Майя та
надзвичайний і повноважний посол
Хорватії в Україні Джура Ведмарович
З найближчим приятелем
професором Анатолієм
Токарем

11. Іван Драч
з українською
делегацією
під українською
писанкою
в Канаді —
2001 рік
На відкритті
пам'ятника
Тарасу
Шевченку в
Алмаати —
2001 рік
З донечкою
Мар'яною
В музеї
Максима
Рильського
З наймудрішою
істотою

12. Балада про соняшник
В соняшника були руки і ноги,
Було тіло, шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу,
і рвав у пазуху гнилиці,
І купався коло млина, і лежав у
піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари на небі...
І застиг він на роки й століття
В золотому німому захопленні:
- Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.

13. Тема: Розширення просторових координат художнього світу, відштовхування
від побутових, буденних реалії життя і на цій основі підвищення широких
узагальнень.
Ідея: Відчути неповторну, нову грань життя. В творі потужно звучить мотив
духовної величі людини.
Жанр: балада
Віршовий розмір: верлібр
Особливості балади:
- Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути.
- Розширено просторові координати художнього світу.
- Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність.
Метаморфоза: "В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене, Він
бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І
купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців із рогатки. Він стрибав
на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду...»
"Балада про соняшник" - це притча про красу й силу поезії.

14. Словник



Балада [від італ. bаllаrе — танцювати] — невеликий
сюжетний вірш, в основі якого найчастіше якийсь
незвичайний випадок, пов'язаний з неймовірними,
таємничими подіями.
Верлібр — це маловивчений вид віршування, що стоїть на
грані між віршем і прозою, оскільки зберігає ряд суттєвих
особливостей саме віршованого мовлення, хоч в ньому і
відсутні риси симетричного мовлення, притаманного віршу.
Кількість складів у рядку, як і кількість рядків у строфі, не
визначена, рима відсутня, закінчення і чоловічі, і жіночі, і
дактилічні. Однак вірш поділяється на окремі рядки, у кінці
кожного вчувається сильна пауза. Наявний певний ритм, що
відрізняє верлібр від прози.
Метаморфоза — перетворення однієї форми образу на
іншу, видозмінення тропа.

15. Творчість Івана Драча можна поділити
на три етапи:
1. Ранній (1961 – 1972), характеризується
невтомними пошуками нових образів та
експериментами з формою. ( «Ніж у сонці»
1961р. , «Соняшник» 1962р., «Протуберанці
серця» 1965р. , «Балади буднів» 1987 р. , «До
джерел» 1972р.)
2. Мистецька самореалізація ( 1973 – 1986 ),
позначений образним та жанровим багатством,
різноманіттям естетичних відкриттів,
утвердженням на засадах немодерністського
стилю. («Корінь і крона» 1974р., «Київське
небо» 1976р., «Сонячний фенікс» 1978р.,
«Сонце і слово» 1979р., «Американський зошит»
1980 р., «Шабля хустина» 1981р., «Теліжинці»
1985 р.)
3. Зрілий ( з 1986 року до наших днів ).

16. ЗБІРКИ ПОЕЗІЙ


















«Соняшник» (1962).
«Протуберанці серця» (1965).
«Балади буднів» (1967).
«Поезії» (1967).
«До джерел» (1972).
«Корінь і крона» (1974).
«Київське небо» (1976).
«Дума про вчителя» (драматична поема, 1977).
«Сонячний фенікс» (1978).
«Сонце і слово» (1978).
«Американський зошит» (1980).
«Січнева балада 1924 року» (1980).
«Шабля і хустина» (1981).
«Драматичні поеми» (1982).
«Київський оберіг» (1983).
«Соняшник» (1985).
«Теліжинці» (1985).
«Храм сонця» (1988).

17. Автор сценаріїв фільмів:
«Криниця для спраглих» (1964),
«Камінний хрест» (1968),
«Іду до тебе» (1971),
«Пропала грамота» (1972),
«Дід лівого крайнього» (1974),
«І в звуках пам'ять відгукнеться...» (1986),
мультфільму «Крила»,
«Вечори на хуторі біля Диканьки» (1983),
«Мама рідна, любима» (1986, у співавт.),
«Вінчання зі смертю» (1992, у співавт.),
«Таємниця Чингісхана» (2002, у співавт.)

18. Остання поки що збірка
2002-го
року
у
Харківському
видавництві “Фоліо” вийшла поки що
остання збірка Івана Федоровича Драча
“ Анатомія блискавки ”. В цю збірку
ввійшли твори із 13–ти попередніх його
книг, перша з яких побачила світ у 1962
році, коли Івану Драчу було 26. Микола
Жулинський у передмові до книги
називає його “поетичним їжаком з
головою сатира і волоссям кольору
витіпаних конопель,... гордий і колючий
цей їжак, не дається в руки, згортається
в
клубок
своїх
важких
мовчань,
повсякчасних саморозп’ять на хресті
сумнівів. Буяв же “дух крилатий у грішній
плоті”,
харизматичним
метеором
випалював морок покори в настроях
мільйонів,
натхненно
рухав
отого
скрипучого
воза
національного
лінивства і хатоскрайства, сподівався на
розкришення українського духу на весь
простір державного самоздійснення.”
/с.4/

19. Творчість І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в
зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька
окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську,
польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладних
видань зростає.

20. За творчу діяльність був нагороджений Державною премією
ім. Т. Шевченка за збірку поезій «Корінь і крона» ,
Державною премією СРСР, орденом князя Ярослава
Мудрого V ступеня, а в 2006 році Іван Драч удостоєний
звання Героя України.

21. Джерела:
https://www.google.com.ua
http://uk.wikipedia.org/wiki/Драч_Іван_Федорович