Іінформаційно-бібліографічний список літератури присвячено одному з найвідоміших українських художників-реалістів Антону Манастирському. З ранньої молодості, художник займався і графікою, головним чином, журнальною та книжковою ілюстрацією. Довгі роки робота у видавництві була для нього майже єдиним засобом до існування. Більшість цих творів – ілюстрації дитячої літератури.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система Дарницького району
Бібліотека № 159
До 140-річчя
від дня народження
Інформаційно-бібліографічний
список літератури
Київ, 2018

2. 2
Народний художник Антон Манастирський :
інформаційно-бібліографічний список літератури /
уклад. І. В. Рудік, бібліотекака № 159 ЦБС
Дарницького району м. Києва. – Київ, 2018. – 14 с.

3. 3
Іінформаційно-бібліографічний список
літератури присвячено одному з найвідоміших
українських художників-реалістів Антону
Манастирському.
Список розрахований на широке коло
користувачів.
При його укладанні використана література з
фондів бібліотеки № 159 та ресурси Інтернету.
Іінформаційно-бібліографічний список
літератури складається з таких розділів:
I. Співець рідного краю
II. Література про Антона Манастирського
III. Джерела з Інтернету
Упорядник та комп. набір – Рудік І.В.

4. 4
Я від природи був реалістом, я
зрозумів, що реалізм – це не проста
фотографія натури і суха об’єктивна
передача, а серце художника, його
«я», індивідуальність і темперамент,
крізь призму яких він мусить
перетворити образ з натури [6, п.
61].
А. Манастирський
І. Співець рідного краю
Антон Іванович Манастирський (2.ХІ.1878 –
15.V.1969) – живописець, народний художник
УРСР.
Народився Антон Іванович в сім’ї дрібного
поштового урядовця у маленькому містечку
Завалів Підгаєцького повіту на Станіславщині,
тепер це Тернопільська область. Батько його з
великими труднощами утримував свою сім’ю та
після смерті батька у 1885 році його вдові з трьома
дітьми стало зовсім скрутно. Родина лишилася без
засобів до існування. Продавши майно, вони
перебралися до Станіслава.
Освіту А. Манастирський здобував у
«народній школі» Станіслава, надалі у
Станіславському реальному училищі. Навчання
він поєднував з вечірньою працею на
літографсько-друкарському підприємстві. Там він

5. 5
познайомився з ілюстрованими журналами і
здобув перші навики рисунка. Поступово Антон
Манастирський приходить до рішення стати
художником.
Антон
Манастирський.
Річка Варатин
1895
року родина
майбутнього
художника
переселяється
до Львова.
У 1895 – 1899 рр. Антон Манастирський
навчається в «Артистично-промисловій школі»
Львова. Там він під керівництвом досвідчених
художників оволодіває основами професіональної
майстерності. Вже на другому курсі на нього
звернуло увагу керівництво школи і виділило йому
невелику стипендію.
У роки навчання Манастирського в
«Артистично-промисловій школі» з’являються
перші твори іншого талановитого львівського
художника Івана Труша, який палко переймався
ідеєю відродження української національної
культури. Труш був одним з ініціаторів об’єднання
художників Східної Галичини в «Товариство для

6. 6
розвою руської штуки» (1898 р.). Це об’єднання
художників відіграло певну роль у боротьбі за
реалізм і утвердження української тематики в
мистецтві. Тоді на Західній Україні українське
реалістичне образотворче мистецтво досягло
значного розвитку.
Іван Труш закликав художників більше
працювати над темами з життя свого народу.
Антон Манастирський з раннього дитинства
зазнав злидень і поневірянь та виховувався він у
атмосфері любові до рідного краю, і заклик Труша
знайшов гарячій відгук в його серці.
Антон
Манастирський.
Карпатський пейзаж
1900 року
Манастирський
виступив на
художній виставці
«Товариства для розвою руської штуки», членом
якого він був, з кількома карпатськими пейзажами.
З того часу розпочалась його активна творчість.
В своїх творах художник звертався до
сучасного життя народу та його минулого. У
статті, присвяченій А. Манастирському, з альбому
«Український живопис : сто вибраних творів»
читаємо, що художнику був близьким реалізм, бо в
ньому він вбачав «найбільш активний засіб

7. 7
висловлювання ідей народно-визвольної боротьби
і творення національної культури» [6, п. 61].
У 1900 – 1905 рр. Манастирський навчається
в Краківській Академії красних мистецтв, після
закінчення якої назавжди оселяється у Львові.
Незважаючи на проникнення у той час в польське
мистецтво модних декадентських течій,
Краківська академія зберігала на початку 1900-х
років кращі традиції реалізму. Навчалось
Манастирському нелегко, він малював ікони,
виконував замовлення різних видавців та все ж
знаходив час систематично відвідувати виставки,
музеї, читав класиків світової та української
літератури.
Плідна творча праця А. Манастирського
розпочалася після повернення до Львова 1905
року. Цього року у Львові за ініціативою Івана
Труша була організована перша виставка робіт
митців Західної і Наддніпрянської України, вона
стала великою подією в культурному житті. На
виставці експонувалося декілька невеликих
карпатських пейзажів Антона Манастирського і
відтоді пейзажний жанр почав займати провідне
місце у творчості художника. В нарисі
Григорія Островського «Антон Іванович
Манастирський» читаємо: «З любов’ю малює
Манастирський долину ріки Прут, маленькі, але
бурхливі водопади, прикарпатські села та
гуцульські хати. Навколишній світ художник
сприймає як хлібороб-трудівник, для якого

8. 8
природа – це звичне, буденне середовище, а не
короткочасний відпочинок від міського шуму» [4,
с. 7].
Окреме місце у творчості А. Манастирського
займає серія етюдів «Стара народна архітектура»,
над якою він працював багато років. Ці етюди
мають як історико-пізнавальне значення, так і
художнє.
Манастирський багато подорожував. Він
легко знаходив спільну мову з селянами,
допомагав їм у роботі, брав участь у їх розвагах.
Як скрипаль-самоук він завжди був бажаним
гостем на весіллях і вечорницях. Манастирський
під час своїх подорожей записував фольклор,
збирав зразки народного й декоративного
мистецтва – різьбу по дереву, керамічні вироби,
вишивки, килими. Він мав тонкий музикальний
слух, знав безліч народних пісень і написав ряд
невеликих картин, породжених образами
української народної поезії: «Рибалка і русалка»,
«Ходи зі мною», «Зраджена» тощо.
Джерелом натхнення для багатьох робіт
художника стали твори Т. Шевченка – «У
ворожки», «Тополя», «Катерина». У 1912 році
Манастирський виконав портрет Тараса Шевченка.
Цей портрет дещо нагадує портрет Тараса
Григоровича, написаний І. Рєпіним.
Антон Манастирський взагалі любив твори
Рєпіна. Репродукція з «Запорожців» Іллі Рєпіна
прикрашала його майстерню. Можливо, саме

9. 9
творчість Рєпіна сприяла тому, що Манастирський
теж звернувся до історичного живопису, до
сюжетів з життя та побуту українського козацтва.
В 10 – 20 роки художник виконав ряд творів на цю
тематику, які здобули велику популярність на
Західній і Наддніпрянській Україні,
репродукувались на поштових листівках. У
запорожцях А. Манастирського цікавила
насамперед щирість людських почуттів: «Прощай,
товаришу» (1917 р.), «Козацька школа» (1912).
Картини «Зустріч», «Прощання», «Біля криниці»,
«Розмова» дуже близькі до народної поезії.
Твори художника були дуже популярними
серед народу, проте це не врятувало його від
матеріальних нестатків. Після одруження
матеріальне становище художника ще більше
ускладнилося, тому більшість свого часу він
віддавав виконанню замовлень портретів, газетних
рисунків. Розписував А Монастирський і церкви,
писав ікони. Портрети він виконував на
замовлення місцевої інтелігенції: «Художник
Піліховський» (1932), портрети Івана Франка і
Миколи Лисенка, які не збереглися. В 1929 році
Манастирський виконав портрет народного
різьбяра Івана Шкрибляка.
У 20 – 30 роки художник малював портрети
селян-бідняків, старих людей, жебраків з торбою
за плечима.
В ці роки написано і полотно «Запорожець»
(1932). «Запорожець» є одним з найкращих

10. 10
полотен у всій творчості Антона Манастирського.
Старий козак сидить, зіпершись на шаблю. Він має
довгі вуса, з голови спадає запорозький
«оселедець». Червона свитка з поясом, біла
сорочка і хутряна бурка складають його одяг.
Кожна з деталей цього твору промовиста.
Антон Манастирський.
Запорожець
Увага в першу
чергу концентрується на
вольовому обличчі з
глибокими зморшками на
обвітрених щоках,
сильних руках і козацькій
шаблі. Художник створив
складний образ, в якому
передав мужню вдачу
запорожця – борця за
народну волю. «І не
думки про особисте благополуччя хвилюють його,
– читаємо в нарисі Григорія
Островського «Антон Іванович Манастирський»,
– а глибокі роздуми про долю рідного народу.
Дивлячись на цю картину, згадуєш слова
Шевченка: «Зажурилась Україна…»» [4, с. 17]. В
умовах відірваності Галичини від України твір
показував громадянську позицію митця, нагадував
про єдність українського народу. Художник

11. 11
створив монументальний, героїзований образ, що
став значним явищем в українському історичному
жанрі.
З ранньої молодості, з часів праці в
станіславській літографії художник займався і
графікою, головним чином, журнальною та
книжковою ілюстрацією. Довгі роки робота у
видавництві була для нього майже єдиним засобом
до існування. Більшість цих творів – ілюстрації
дитячої літератури.
У 1940 р. А. Манастирського приймають у
члени Спілки радянських художників України.
Твори митця почали експонуватися на обласних
художніх виставках у Львові, Києві, Харкові. У
Москві – на ретроспективній виставці
образотворчого мистецтва західних областей
України і народної творчості гуцулів.
Він одним з перших художників Львова
почав розробляти нову радянську тематику. Його
картини радянської тематики: «Вчора і сьогодні»
(1940), «Колгоспна ферма» (1948), «Піонери
збирають колоски на колгоспному полі» (1948),
«Перший тракторист на селі» (1949), «Гуцули-
колгоспники» (1951) тощо.
Під час фашистської окупації загинуло
багато картин, етюдів художника. Ці роки –
найтяжчий період у творчості Антона Івіановича:
знову злидні, його навіть викинули з квартири на
вулицю. За цей час він написав усього декілька
пейзажів.

12. 12
Після визволення Львова
А. Манастирський розпочав активно працювати
над картинами. В повоєнні роки його твори
експонувалися більше як 20 разів – у Львові,
Києві, Москві, Ризі, Талліні, Вільнюсі, Одесі,
Ужгороді, Варшаві, Кракові. На відміну від
довоєнних років А. Манастирський працює тепер
переважно над великими, закінченими пейзажами-
картинами – «Водопад» (1955), «Ріка Прут у
Карпатах» (1953), «Струмок у горах» (1955). До
кращих його творів останніх років відноситься
пейзаж «В Карпатах» (1951).
Працює він у цей період і в історичному
жанрі – «У таборі Кармалюка» (1950), «Епізод з
селянського повстання» (1951). До цього жанру
відносяться і дві живописні ілюстрації до повісті
М. Гоголя «Тарас Бульба» – «Зустріч Тараса
Бульби з синами» і «Остап та Андрій у степу»
(обидві – 1952 р). У 1954 – 1955 роках
А. Манастирський виконав портрет Богдана
Хмельницького і картину «Розвідник».
В останні роки важка хвороба не дозволяла
Антону Івановичу часто виїздити в села на етюди,
та все ж таки він не припиняє роботи.
Користуючись етюдами свого сина, художника
Вітовта Манастирського, творчо переробляв їх і
написав картини – «На колгоспному току» (1952),
«Збирання яблук у колгоспному садку» (1953) та
інші.

13. 13
25 грудня 1957 року йому було присвоєне
почесне звання народного художника УРСР.
Помер художник 15 травня 1969 р.
Похований у родинному склепі на Личаківському
цвинтарі.
Сьогодні твори Антона Івановича
Манастирського зберігаються в музеях Львова,
Києва, Полтави, Дніпропетровська, Миколаєва та
у приватних колекціях.
1978 року на вулиці Кармелюка, 9 у Львові,
де у 1941 – 1969 роках проживав Антон
Манастирський було встановлено меморіальну
таблицю, автор якої – скульптор Еммануіл
Мисько.
ІІ. Література
про Антона Манастирського
1. Історія українського мистецтва. У 6 т. Т. 4.
Кн. 2. Мистецтво другої половини ХІХ – ХХ
століття / АН УРСР ; голов. ред. УРЕ. –
Київ : Книжкова фабрика «Жовтень», 1970. –
С. 13, 102, 200, 202, 212, 213, 214, 289, 290,
382.
2. Історія українського мистецтва. У 6 т. Т. 5.
Радянське мистецтво 1917 – 1941 років / АН
УРСР ; голов. ред. УРЕ. – Київ : Книжкова
фака «Жовтень», 1967. – С. 285, 391, 392,
396, 398, 413, 414.

14. 14
3. Манастирські // Мистецтво України :
біографічна довідка / [упоряд. А. В.
Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В.
Кудрицького]. – Київ : Українська
енциклопедія, 1997. – С. 394-395.
4. Островський, Г. Антон Іванович
Манастирський / Г. Островський. – Київ :
Державне видавництво образотворчого
мистецтва і музичної літератури УРСР,
1958. – 26 с. : іл.
5. Манастирський Антон Іванович // Словник
художників України / [відп. ред.
М. П. Бажан]. – Київ : Головна редакція
УРЕ, 1973. – с. 142-143.
6. Український живопис : сто вибраних творів :
альбом / [авт.-упоряд. Ю. В. Беличко]. –
Київ : Мистецтво, 1985. – 10 с. : іл.
ІІІ. Джерела з Інтернету
7. Манастирський Антін Іванович : матеріал з
Вікіпедії – вільної енциклопедії
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://uk.wikipedia.org/wiki. – Назва з екрана.
– Мова : укр.
8. Монастырский Антон Иванович (1878 –
1969) : открытки с репродукциями
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
https://otkritka-

15. 15
reprodukzija.blogspot.com/2014/06/1878-
1969.html. – Назва з екрана. – Мова : рос.
9. Персоны : Монастырский Антон Иванович
[Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://artru.info/ar/11331/. – Назва з екрана. –
Мова : рос.