проект

1. Заявка
на участь в районномупроекті Ліги старшокласників
«На цій землі я народився »
№ 1 Назва роботи Клас,
навчальний
заклад
Назва осередку
органу
учнівського
самоврядування
Прізвище
,ім’я по
батькові
керівника
На цій землі я
народився
Рогівська
ЗОШІ-ІІІ
ступенів
9 клас Дума
Вікторія.
Веселкові барви Іванчишина
І.В. педагог-
організатор

2. Рогівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
І знову ця знайома стежка в полі,
Петля в’юнить до рідного села.
Що маячить ген-ген на видноколі,
Тут народивсь, тут молодість пройшла.
І серце в грудях трепетно заб’ється,
І сум і радість болем забринить.
Душа моя немов з-за гратів рветься,
І пташкою в гніздо своє летить…
Віктор Геращенко

3. Будь-яка людина пишається своїм рідним
краєм. Тому що там вона народилась, зробила перші кроки, сказалаперше
слово, вперше закохалася. А чому так відбувається? Чомулюдина починає
сумувати за своєю домівкою саме на чужині? Що нас так наполегливо
тягнедодому? Можливо в цьому є якийсь секрет? Ніякогосекретунемає,
все дуже просто. В нашомусерці простоне має місця для любові до
чужини. Ми можемо все життямандруватисвітом, побувати врізних
куточках нашоїпланети,ми можемо навітьзабути проБатьківщину,
але ніхтоі ніщоне змусить насрозлюбити свій ріднийкрай,викинути
його із серця і нас завжди нестимуть ноги додому, де б ми не знаходились,
тому що там на нас чекає найріднішародина і найкраща Батьківщина. В
цьому і є найбільшещастя, коли тебечекають. А слів можна говорити
багато, аджесуть не в них, суть у вчинках.Ми можемо мовчати, за нас
говоритимуть нашівчинки. А чинити добродля своєї рідної землі, для
країни та її людей – це і є найбільшещастя.
На Маньківщиніє одне село. Не велике, не мале і нічим невідрізняється
від інших населенихпунктів. Звичайноми можемо похвалитися, щов нас
дуже гарна природа,доброзичливі та приємнілюди, є пам’ятки
архітектуриі всі зручності:школа,дитячий садочок, магазини,
медпункт, селищна рада, будинок культурита приватнігосподарства.
«Алеце є в кожному нормальномуселі і тут немає нічогодивовижного,» -
скажетеви. Так, дійсно, на перший поглядце саме так і виглядає. Але,
якщо дивитись поверхнево, а якщо зазирнутидалі, так би мовити,
заглянутиглибше, запевняємовас: буде цікаво.
Отож, пропонуємовам невеличкуподорож, іншими словами екскурсію
нашим маленьким краєм.

4. О, рідний краю! Козацька моя Україно!
Рідний край, рідне село… Як приємно стає на душі при згадці про нього. Це
єдине місцена землі, куди завжди лине душа та про яке мріє серце. Для
кожного із нас в житті існуютьнайважливіші речі, серед цих речей –
батьківська домівка. Де б ми не були ми завжди повертаємось додому.
Вірш про Роги.
Моє ріднесело -
Роги – Батьківщина моя.
Дитинство щасливе пройшло,
І юність була тут моя.
Щаслива я тим, що живу,
У рідному своєму селі.
Тут є усе, що люблю,
Це кращесело на землі! І.І.В.
Пахне
хлібом і
житом
моє рідне
село…
Одна видатна поетеса писала:«…Любити свій рідний край, свою
Батьківщину, линути до неї в думках – це і є велике щастя. Але ж ми
такіскупі на почуття та жалощі і не вміємо цінувати те, що
маємо, а коли втрачаємоце, то починаємо безмежно жалкувати.
Досягає в життіуспіху і визнання не той, у кого є можливості, а
той, у кого є бажання. Тож вмійте цінувати те, що маєтезараз.»

5. Зупинка перша. Безмежні простори мого села.
Село Рогиневелике, порівняно з містом, але дужемальовниче. Назва села
теж має свою історію. Походить вона від вулиці. Колись, дуже давно, ще за
часів козаччини, через село проходив чумацькийшлях, чумакиїздилив Крим
за сіллю. А їздиливони завжди однією дорогою і ця дорога в кінці мала два
повороти – наліво і направо. Чумакижартували, що вона схожа на рогиякоїсь
тварини, і коли їх запитували, де вони побували, то вони серйозно
відповідали: «Булив селі, там де роги». А пізніше коливже всі звиклися з
такою назвою почаликазати: «Просто «роги». Звідсиі пішла назва нашого
села. До речі, славнозвісна вулиця ще є до цієї пори.
Надзвичайної красиприрода в нашій місцевості. І це все наше, рідне.
Невеличкі ставки, яблуневі сади, річка Рудка заселом, поля, балки, яр. Це все
наша Батьківщина, наша маленька але Батьківщина.
Так багато спогадів зринають з дитинства, колипочинаєш говорити про
свій рідний край. Всі ці бабусині легендита казки, маминірозповіді про
родовід. Не знаєш на чому зупинитисвою увагу. Алез рокамирозумієш, що
все те не лишебайки, а історія, наша з вами калинова історія.
Дуже багато хочеться розповісти про свій рідний край. Про місця, де
народився і виріс, де проводив дитинство і юність, де вперше закохався і
почав будуватисвоє щасливе майбутнє. І де б ти не був, завждихочеться
додому, в рідну домівку, в батьківську хату.

6. Зупинка друга. Історичними стежками.
З рокамивсе більшеі більшепочинаєш розумітите, як важливо любити
рідний край, як важливо знати, що на Землі є той куточок, який тобі рідний.
Ми цього не забуваємо і пишаємось тим, що в наших Рогахє місця, які
навівають спогадипро історичне минуле. Ми вже не один раз згадувалипро
наші історичні пам’ятки, але ви ж розумієте, що говорити про це можна вічно.
КОРЧМА. Безцінна пам’ятка архітектури ХVІІ –ХVІІІ
століття. Справляєвраження неприступної фортеці.
ЖІНОЧИЙМОНАСТИР
ЦЕРКВА ІОАННА БОГОСЛОВА XVIV ст. Височить величний храм з історією
понад ста років. Більш як століття, сюди, до церкви, яка взяла початок із
запрестольного хреста зруйнованоїцеркви сусіднього села Молодецьке, і
стоїть на місці старої дерев’яної церкви, несли людисвої радостіі печалі,
ділилися одкровенням душісвоєї. Якіб вітри не проносилися над краєм
червові чи жовто-блакитні, проносилися в радостяхчи в горі,
рогівчанизавжди гордилися своєю церквою Іоанна Богослова. Стіни цього
благословенного храму витрималивсе, витримали мужньо, мудро, як і його
господарі-парафіяни. Прицерквідіє жіночий монастир ікони Божої Матері
«Ігуменя гори Афон». Монастир відкрито лише з 2005 року.

7. ЗАЛ БОЙОВОЇ СЛАВИ
В нашій школізнаходиться зал, в якому зібрана вся героїчна та доблесна
історія нашого народу. Тут зібрані факти про Велику Вітчизняну війну, є
куточок присвяченийвоїнам-інтернаціоналістам та героям Корсунь-
Шевченківськоїбитви. В центрі залу знаходиться дошка з фотографіями
солдатів, які захищали нашу землю від загарбників у воєнні роки, та яким не
судилося повернутися з війни, а також цьому присвячено багато стендів. Є
також і безліч інформації для допитливих про героїчне та трагічне минуле
нашої України і багато експонатів, що пройшливійну і збереглися до сьогодні
аби розповісти свої історії. Також ми не забулиі про Голодомор 32-33рр. ів
пам'ять про його жертв у нашому залівідведено окремий куточок.
Яка жорстока війна. Вона завжди забирає найкращих. Вона калічить долі,
спопеляєдуші, ламає… Немає на світі слова страшнішого ніж слово «війна».
Ми просто не маємо права забуватинашу історію і людейзавдякияким ми
живемо, тому що наша Батьківщина – це земля героїв і ми цим пишаємось.
Слава Україні!
Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів.
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть…

8. ОБЕЛІСК СЛАВИ
На нашу думку мандруватицецікаво і корисно. А мандруватирідними
місцями це взагалі чудово. Можливо вам здається, що це вже не інтересно,
але ви дуже помиляєтесь. Мандрівка рідним селом відкриваєперед нами
все нові і нові цікаві факти.
Обеліск Слави, що знаходиться в самому центрі села,
притягуєсвоєю таємничністю. Що ж він приховує? Що таїть в собі ця велична
споруда? Можливо імена? Так, імена героїв. Обеліск Слави споруджено на
честь воїнів, які загинулив роки ВВ війни. Це наша гордість!
ПАМ’ЯТНИК НЕВІДОМОМУСОЛДАТУта ПАМ’ЯТНИЙЗНАК НА ЧЕСТЬ 92
ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО ПРИКОРДОННОГО ЗАГОНУ
Крокуючистежками історії нашого села так багато хочеться сказати і просто
помовчати. Мовчанням завждившановують героїчних і мужніх людей, яких
вже не має серед нас. Щобмати майбутнє треба час від часу обертатися
назад, аби не забуватиминулого. Тож не забуваймо схиляти головиперед
минулим і гордо йти в перед. Вічна слава героям!

9. Зупинка третя. На цій землі я народився.
Змальовуючикрасу свого рідного села часто починаєш помічати деталі, яких
раніше не помічав: доброзичливість людей, якітам проживають, кожну
вулицю, кожну хату. Починаєш прислухатися до історій, пісень бабусі яких
раніше не слухав, починаєш бачити кожну дрібничку. І одразу всехочеться
дізнатися, виникає непереборне бажання зібрати якомога більше інформації
про свою родину, своє село, свою Батьківщину.
УКРАЇНСЬКА ХАТА-МУЗЕЙ
Великий і безцінний спадок українськоїкультурита побуту, якийзберігався
довгимими рокамиу нашихбабусь та прабабусь, мизібрали в одній хатині в
нашому селі, яку заслужено назвалимузеєм. Це дійсно безцінний досвід і
історія нашого народу.
ПАМ’ЯТНИК ТАРАСУШЕВЧЕНКУ
До 200-річчяВеликогоКобзаря
З нагоди 200-річчя Тараса Григоровича
Шевченка - великого поета, драматурга і
художника, в нашому селі встановлено
пам’ятник бюста Кобзаря. Ми вважаємо, що це
дійсно велика честь і дуже пишаємось цим.
Не можливо пройти повз не заглянувши у
задумані очі поета, що неначе зі смутком та
утомою дивляться з висоти і одразу на думку
приходять слова безсмертного генія: «…Думи
мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви
мене, При лихій годині…»

10. НАША ШКОЛА –НАША ГОРДІСТЬ
Звісно ми дужелюбимо своє село, свою родину, бережемо традиції, які
передаються нам з покоління в покоління і дбаємо про природу. Алецього
всього будезамало, якщо ми не будемо добренавчатись, а робити це легко
колив нас є такий рідний другийдім – це школа. Мидуже дорожимо
дружбою, із пошаною та повагою ставимось до вчителів. Намагаємось все
краще й краще навчатись, дотримуватись правил поведінкиі виручати друзів
із біди. наше гасло: «Добре там живеться, де гуртом сіється і жнеться».
І на останок: любіть свою землю, ставтеся з повагою до людей і робіть добро.
Бо вміння приходити на допомогу людяміробити хороші вчинки просто так-
це і робить нас людьмиз великої букви. А якщо людиз великої буквито і
країна така ж. Ми повинні гордитися тим, що ми Українці, і хто як не ми
допоможемо нашійдержаві піднятися з колін. Наш святий обов’язок
допомагатисвоїй землі, щоб потім з гордістю казати: «На цій землі я
народився!».