61

1. «КРАЄЗНАВСТВО ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ВИХОВАНЦІВ».
Проблема формування національної свідомості набула особливої
значущості у суспільному житті сучасної України. Зумовлено це багатьма
факторами, головними з яких є політична ситуація в Україні: суперечності
між східними та західними областями, анексія Криму, що призвело до різкої
зміни однієї ціннісної системиіншою. Зважаючи на те, що патріотизм завжди
посідав важливе місце в системі цінностей української держави, варто
звернути увагу на його місце в системі цінностей підростаючого покоління.
Політична криза, стрімкі зміни в економіці, повсякденному житті
людей, радикальні зміни геополітичного простору прогнозують кризу
ідентичності як особистої, так і групової, незадоволення духовних та
соціальних потреб особистості. Сьогодні необхідні висока патріотична
самосвідомість і міцна громадянська позиція кожного члена українського
суспільства, консолідація навколо ідеї незалежності. Національна гордість,
згуртованість, наполеглива праця виведуть нас у число високорозвинутих
країн, тим більше, що земля наша має значні природні та матеріальні
ресурси, а господар її – український народ, споконвіку працьовитий і
дбайливий.
Високий рівень національної свідомості пов’язаний не просто з
теоретичним усвідомленням процесів національного відродження, а й з
практичноюготовністю людини до участі в розбудові незалежної держави. У
дітей з розвиненоюнаціональною самосвідомістю формуються стійкі мотиви
належності до нації; підвищується громадська відповідальність за свої
вчинки.

2. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що проблема формування
патріотизму і національної свідомості особистості не є новою. Ще античні
філософи звертали особливу увагу на проблематику виховання достойних
представників держави. Фундаментальні проблеми українського
національного характеру, світогляду та шляхів його формування у
підростаючого покоління успішно досліджували М. Костомаров, Т.
Шевченко, М. Грушевський, В.Антонович, П. Чубинський, С. Єфремов, Д.
Чижевський, Е. Сікорський, В. Янів, Я. Ярема.
Проблему формування національної самосвідомості і патріотизму
досліджували українські педагоги: Г. Ващенко, А. Макаренко, С. Русова,
В. Сухомлинський. Їхні видатні попередники, вчені та педагоги Києво-
Могилянської академії мислителі О. Духнович, Г. Сковорода, К. Ушинський,
І. Франко, Т. Шевченко, Я. Чепіга – у своїх творах значне місце відводили
вихованню любові до рідної землі, малої та великої Батьківщини, рідної
мови: поваги до історичного минулого, формуванню національної свідомості.
Методологічні та теоретичні основи формування особистості з глибоким
почуттям патріотизму, любові до Батьківщини розкриті у працях І. Беха,
Г. Біленької, А. Бойко, М. Боришевського, Г. Васяновича, О. Вишневського,
Ю. Завалевського, П. Ігнатеннка, В. Каюкова, В. Кобзаря, В. Коваля,
М. Левківського, І. Матюши, О. Сухомлинської, Д. Чижевського, П.
Щербаня та ін. Формування проблеми національної свідомості та
патріотизму молоді досліджували О. Абрамчук, В. Борисов, А. Веремчук, Т.
Гавлатіна, І. Грязнов, В. Дзюба, Ю. Каюков, В. Кіндрат, О. Кириченко, Ю.
Руденко, С. Франків, та ін.
До середини XX століття ніхто докладно не вивчав національну
самосвідомість як явище історико-психологічне, не визначав її структури,
особливостей утворення тощо. Зважаючи на суспільно-політичні зміни у
другій половині 80-90-х рр. в українській педагогічній літературі починають
з’являтися праці, в яких проблема національної свідомості постає в новому
світлі відродження української духовності.

3. Ціла низка українських дослідників присвятила свої дослідження
аспектам патріотичного виховання. К. Левківський і В. Ряшко – роль
традицій у національно-патріотичному вихованні молоді [19], Г. В. Коваль –
особливості формування патріотизму як важливого чинника соціалізації
молоді України на сучасному етапі політичного процесу [11], О. Литвин –
проблеми формування національної свідомості як пріоритетне виховне
завдання [20], А.Ю. Мальцев – особливостівикористання козацьких традицій
у патріотичному вихованні [21], Л.В. Чупрій – особливості діяльності
державних і громадських інституцій щодо здійснення патріотичного
виховання молоді [40], Ф. Шандор – питання національної ідеї як осердя
національної свідомості [41] й основні етапи становлення національної
свідомості Українців [42].
Необхідно констатувати: незважаючи на значну кількість науково-
практичних розробок у сфері формування патріотизму і національної
свідомості, залишаються не достатньо дослідженими проблеми, що пов’язані
із формуванням патріота своєї Батьківщини із урахуванням викликів і
пріоритетів ХХІ століття. Сучасні виклики обумовлюють необхідність
наукового розгляду особливостей формування національної свідомості.
Поняття національної свідомостіособистостіобґрунтовується в працях
М.Й. Боришевського, С.С. Вітвицької, І.О. Кресіної, І.М. Кутняка,
Г.М. Редькіної, Ю.Д. Руденка. Учені розглядають національну свідомість як
сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних,
філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій,
ціннісних орієнтацій та ідеалів, у яких виявляються особливості
життєдіяльності націй та етносів [3]. С.С. Вітвицька пояснює, що
національна свідомість – «це усвідомлення своєї окремості, своєї
неподібності й неповторності, усвідомлення себе частиною народу, носієм
його духовності та культури» [3, с.35]. Проведений аналіз вказаних робіт
виявив загальну тенденцію структурування основнихскладових національної
свідомості, а саме: сприйняття оточуючого світу й ставлення до нього;

4. усвідомлення національноетнічної приналежності; ставлення до історії і
культури своєї національноетнічної спільноти; ставлення до представників
інших націй і національностей; патріотичні почуття й патріотична
самосвідомість; усвідомлення національнодержавної спільності [3].
Основними характеристиками української національної свідомості сучасні
вчені вважають її цілісність, універсалізм, системність, структурну сталість,
сприйнятливість до інновацій, геополітичну врівноваженість,
етнокультурний плюралізм, релятивізм (здобуття знань шляхом поєднання,
порівняння й протиставлення різних позицій, тобто у такий спосіб
досягається не одностайність думок, а об’єктивність та неупередженість),
консерватизм та енергійність [19].
На думку дослідників, термін «свідомість» означає властивість
людської особистості. Це усвідомлення людиною самої себе, навколишнього
середовища, свого ставлення до нього. Чим глибше й повніше пізнає людина
навколишній світ і чим більше вона керується набутими знаннями у своїй
діяльності, то виразніше ця її діяльність ставатиме усвідомленою.
«Національна свідомість» – це сукупність соціальних, економічних,
політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм
поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких
виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів. До національної
свідомості належать цінності внутрішньонаціональних і міжнаціональних
відносин [48].
Основні складові національної свідомості:
– сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;
– усвідомлення національно-етнічної належності;
– ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти;
– ставлення до представників інших націй і національностей;
– патріотичні почуття та патріотична самосвідомість [48].
Українська спільнота самоідентифікувалася через спільну історичну
долю, вікові звичаї, норми громадського життя та зв’язок з природним

5. середовищем, проте соціонормативний рівень культури залишався
витіснений вартостями чужих цивілізацій, за якими поставали ідеї та норми,
неадекватні життю українського народу. Національна свідомість як складне
поліструктурне утворення включає теоретичні, буденні, масові та елітні
запозичені й асимільовані ідеї, настанови, прагнення, культурні набутки, що
утворюють духовний універсум нації. Українській національній свідомості
притаманні цілісність, універсалізм, системність, структурна сталість,
сприйнятливість до інновацій, геополітична врівноваженість,
етнокультурний плюралізм, релятивізм, консерватизм та енергійність.
За твердженнями сучасного культурознавця В.Слуки, процес
формування української націoнальності свідомості починає свої витоки ще з
давнього минулого українського народу, де в часи перших прототипів
національної спільноти на теренах України зародилася модель «справжнього
українця» (національно свідомого) [51]. У різні історичні епохи під впливом
політичних, духовних, економічних, соціальних чинників модель української
національної свідомості постійно відточувалася та змінювала свої обриси.
Кожна історична доба залишила свій слід в етно-національному коді
українця та українського народу, що передавався з покоління до покоління
нашими відомими нащадками для того, аби кожен із нас пам’ятав: ким він є і
розумів своєпризначення перед власним народом, країною та самим собою.
Дослідниця Г.В. Коваль дотримується діаметрально протилежних
поглядів. На її думку, засвоєння молоддю патріотичних цінностей і норм є
тривалим процесом. Ці цінності та норми не закладені у генах, це не
природна якість, а соціальна, і тому вона не успадковується, а формується
цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів
діяльності суб’єктів навчально-виховного процесу в їх роботі з молодим
поколінням [11]. Формування патріотизму і національної свідомості
передбачає засвоєння молоддю соціального досвіду свого народу, своєї
етнічної спільності, стійких моральних норм поведінки, властивих як

6. соціальним групам, до яких ця молодь належить, так і тому суспільству, в
якому їй доведеться жити і працювати [17, с. 77].
Н.О. Добровольська вказує на важливість формування ціннісних
орієнтацій у процесі засвоєння людиною соціального досвіду
життєдіяльності в певному національному середовищі і передбачає появу
таких національних почуттів, як почуття любові до своєї Батьківщини, свого
народу, національної культури та рідної мови; почуття причетності до долі
свого народу, своєї країни; почуття національної гордості чи національного
невдоволення; готовності й волі до здійснення національної мети.
У контексті зазначеного у національній свідомості виразно виявляються такі
елементи:
− національна ідентифікація, тобто усвідомлення людиною своєї
належності до конкретного етносу, нації;
− знання типових особливостей, рис етносу, чи нації, до яких людина
себе відносить, інтерес до етнічних, національних особливостей, що
характерні для інших національних спільнот;
− усвідомлення єдності історичного минулого, сучасного і майбутнього
свого етносу, нації;
− чіткі уявлення про територіальну спільність нації;
− усвідомлення й дієве ставлення до духовних і матеріальних цінностей
нації, потреба особистою працею збагачувати такі цінності у своїй
життєдіяльності;
− усвідомлення власної відповідальності за долю нації, її теперішнє і
майбутнє.
Вивчення літератури з проблеми формування національної свідомості
учнівської молоді показало, що в педагогічних теоріях обґрунтовано
поетапний характер означеного процесу. На першому етапі вирішуються
завдання етнічного самовдосконалення учнів та усвідомлення їх
приналежності до українського народу, що є першоосновою, корінням
патріотизму. Другий етап передбачає національно-політичне

7. самовдосконалення та усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності
до неї, як до явища політичного. Особливо важливим моментом цього етапу
національного виховання вважається відновлення історичної пам’яті та
формування почуття національної гідності. Третій етап пов’язаний із
національно-політичним становленням і формуванням громадської
активності юнаків і дівчат.
Концептуальне переосмислення проблематики формування
національної свідомості дітей потребує якісного нового підходу до розуміння
сутності професійної діяльності педагогів із урахуванням викликів і
пріоритетів сьогодення.
Основним завданням педагога є виховання справжнього громадянина,
патріота на засадах вивчення національної історії, всебічного вивчення і
врахування особливостей способу життя, культурно-історичних традицій,
звичаїв українського народу, його загальної природи і менталітету.
Наукові дослідження переконливо доводять, що дитина повинна
перебувати під постійним впливом матеріальної й духовної культури свого
народу.
Вивчення праць В.О. Сухомлинського свідчать, що виховання
починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу [34]. Без
ознайомлення в сім’ї та закладах освіти з культурою свого народу, пізнання
його самобутнього національного обличчя, практичного продовження
культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про
успіх патріотичного виховання.
«Концепція національного виховання» визначила головною метою
передачу молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної
культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і
на цій основі формування особистісних рис громадянина України, у числі
яких найбільш важливою є національна свідомість[13].
Формування національної свідомості підростаючого покоління є
основою виховання патріотизму. Одне з чільних місць у цьому процесі

8. займає виховання любові та дбайливе ставлення до рідної землі, поваги до
традицій та звичаїв, фольклору українського народу. Щоб по-справжньому
любити свій рідний край, слід добре знати його історію, культуру.
У контексті зазначеного одним із пріоритетних засобів формування
патріотичної свідомості є краєзнавча робота.
Про необхідність використання краєзнавчого матеріалу в навчанні та
вихованні писали Я. Коменський, Ж-Ж. Руссо, А. Дистервег. Цю ідею
розвивали К. Ушинський, С. Шацький, а також А. Барков, В. Буданов,
В. Кондаков. Суттєвий внесок у вирішення ідеї краєзнавства, як
педагогічного феномену, зроблено кількома генераціями представників
українства, зокрема, М. Грушевським, М. Драгомановим, М. Пироговим, К.
Ушинським та інш. Питання про знання краю народом вивчали В.
Антонович, Н. Дашкевич, Н. Молчановський, Д. Багалій.
Цілісним зміст освіти лише у сукупності із знаннями про регіон
України, специфіку життєдіяльності населення краю вважали педагоги
Х. Алчевська, М. Аркас, С. Васильченко, М. Корф, Т. Лубенець, С. Русова,
С. Сірополко та інш.
Поняття «краєзнавство» в різні часи мало різне значення. Видатний
український педагог К. Ушинський уперше дав визначення краєзнавству як
педагогічному поняттю, виділивши в ньому суспільно-економічний,
освітньо-виховнийі методичнийаспекти. Він наповнив уживаний тоді термін
«батьківщинознавство» загальнопедагогічним змістом. У краєзнавстві
К. Ушинський вбачав могутній засіб вивчення країни: «Як немає людини без
самолюбства, так немає людини без любові до батьківщини» [37, 99]. Він
рекомендував вивчати краєзнавство «колом, що розширюється» від
знайомого до загального, від близького (свого краю) – до далекого (всієї
країни). Вчений наголошував на необхідності розвивати в дітей «інстинкт
місцевості», тобто розуміння взаємозумовленості, природних процесів,
уміння бачити місцевість в цілому, з усіма особливостями її природи, життя
населення і господарського розвитку.

9. Сучасний термін «краєзнавство» зʼявився на зміну існуючим термінам
«вітчизнознавство», «батьківщинознавство».
Відстоюючи краєзнавчий принцип у навчанні, В. Сухомлинський
зазначав, що одним з недоліків у роботі шкіл є те, що в «процесі викладання
не здійснюється світоглядний підхід до теорії. Справа не тільки в тому, що
знання іноді засвоюються формально,не усвідомлюються, а й у тому, що
вчитель не використовує їх для аналізу явищ навколишнього світу: людина
вчиться розуміти, але не вчиться жити, теоретичні істини не стають її
власними поглядами на світ» [34, 98].
Особливуроль туристсько-краєзнавчої діяльності в освітньому процесі
відводив педагог П. Каптерев. Він зазначав, що безперечно, прийде час, коли
навчальні прогулянки і освітні подорожі стануть необхідним і значним
елементом виховання, і людина, яка не бачила достатньо різних куточків
своєї батьківщини, не буде вважатися освіченою людиною [10, 48].
Розвиток сучасного краєзнавства висвітлюється у працях Б. Ковбаси,
Ю. Данилюк. В Україні питання теорії краєзнавства найплідніше розробляли
Я. Жупанський, М. Костриця, М. Крачило, В. Круль, М. Откаленко,
С. Рудницький.
В умовах державної незалежності України була запроваджена
краєзнавча освіта, завдяки якій відбувається актуалізація регіональних
етнокультурних компонентів навчально-виховного процесу, їх гармонійне
поєднання із загальнодержавними, цілеспрямована соціалізація індивіда.
Сучасномуетапу розвиткукраєзнавства, на думку українських учених,
відповідає визначення: «Краєзнавство – це комплексне, наукове і всебічне
вивчення певної території (села, міста, області, краю), це – популяризація і
використання цього пізнання з метою наближення життя до науки, це – засіб
навчання і виховання національно-свідомих громадян»[36, 19].
Подорожі по рідному краю, краєзнавчі експедиції, екскурсії є
важливим засобом формування у підростаючого покоління національної

10. свідомості, любові до рідного краю, його природи та історико – культурної
спадщини, виховання юних патріотів української землі.
Вагому роль у розвитку краєзнавства відіграють заклади позашкільної
освіти, де туристсько-краєзнавчий напрям діяльності залишається одним з
найбільш популярних у дітей та підлітків.
Концептуальною основою освітньої діяльності гуртка туристсько-
краєзнавчого напряму є праці А. Березіна, О. Ковальчук, О. Вишневського,
взаємозв’язок між українською ментальністю і національною свідомістю
досліджували В. Гонський, Ю. Бондаренко та А. Бондаренко, А. Ходанич.
Соціально важливе значення формування національної свідомості
досліджено у працях Л. Вовк «Духовне відродження нації» та Н. Гупан
«Педагогічна громадськість у боротьбі за піднесення національної
свідомості».
Вищевказані дослідження сприяли накопиченню та систематизації
наукової інформації щодо сутності та змісту краєзнавчої діяльності, основ
функціонального підходу до вивчення процесу її розвитку. Однак,
незважаючи на інтерес учених до даної проблеми та значущість отриманих
результатів, власне аспект застосування засобів краєзнавства на заняттях
гуртків у позашкільній освіті в теорії загальної педагогіки є новим.
На науково-методичному рівні виявлено протиріччя між необхідністю
розвитку краєзнавчих знань вихованців на заняттях гуртків і відсутністю
науково-обгрунтованих рекомендацій для педагогів, а також недостатньою
розробленістю технології даного процесу.
Дані протиріччя визначили проблему дослідження, яка полягає у
пошуці та науковому обгрунтуванні ефективних шляхів та умов формування
національної свідомості вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків.
Ураховуючи вищезазначене, провідною в практичній діяльності було
визначено проблему «Краєзнавство як засіб формування національної
свідомості вихованців».

11. Головним завданням педагога у вирішенні означеної проблеми є
створення інноваційного позашкільного освітнього мікросоціуму
спрямованого на розвиток краєзнавчих умінь і навичок, пізнання
національної культури, традицій, звичаїв, природи, побутунаселення рідного
краю, виховання свідомого громадянина держави.
В інноваційному освітньому позашкільному мікросоціумі можна
виділити модулі (функціональні вузли освітнього процесу): організаційно-
методичний, освітній, пошуково-дослідницький, організаційно-масовий,
модуль інновацій та колективно-компетентнісної взаємодії (К-взаємодії).
Організаційно-методичний модуль.
Організаційно-методична діяльність керівника гуртків направлена на
пошук нових форм і методів роботи, що забезпечують створення
ефективного інноваційного позашкільного освітнього простору.
Багаторічний досвід педагогічної діяльності систематизовано:
− в освітній програмі туристсько-краєзнавчого напряму «Краю мій,
лелечий» (затверджена наказом № 365-ОД від 06.09.2018 відділу освіти
Лебединської районної державної адміністрації);
− у методичнихрекомендаціях «Туристичними стежками», «Екскурсія у
країну Дозвілля», «Літнє оздоровлення», «Методична скарбничка для
керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напряму»;
− науково-методичній розробці «Розвиток краєзнавчих умінь і навичок
вихованців туристсько-краєзнавчих гуртків позашкільного навчального
закладу»;
− у дидактичній грі «Наш рідний Лебединий край».
Програма та методичні матеріали базуються на місцевому
краєзнавчому матеріалі. Предметом вивчення є конкретний регіон – Сумська
область, а об’єктом – її природа, населення, господарство, історичне минуле,
пам’ятки матеріальної та духовної культури. Ці складові є об’єктами різних
наук, мають різні методи вивчення. Загальний предмет вивчення у напрямках
краєзнавчої діяльності – рідний край – Лебединщина.

12. Програмою визначено мету: виховання національно свідомих
патріотів, активних громадянУкраїни, формування базових компетентностей
особистості у процесі краєзнавчої діяльності.
Основнимизавданнями є ознайомлення вихованців з природою рідного
краю, з історією «маленької батьківщини», вивчення звичаїв і обрядів
українського народу, пробудження інтересу до історії рідного краю,
формування навичок пошукової та дослідницької діяльності під час
виконання завдань краєзнавчих експедицій, участі в конкурсах,
конференціях, виховання національно свідомих патріотів та активних
громадян України.
Освітній модуль.
Організація освітнього процесу в туристсько-краєзнавчому гуртку
закладу позашкільної освіти має свої особливості.
Рис.1 Особливості освітнього процесу в гуртку
Основною формою навчання в гуртку є заняття. Для підвищення
ефективності освітнього процесуна заняттях гуртка педагог застосовуєігрові
методики, які допомагають розвивати у дітей можливості творчо набувати та
застосовувати знання, формувати в гуртківців необхідні для активного
навчання якості: самостійність, інтерес до гуртка, прагнення до
самовдосконалення. На заняттях гуртка педагог дає змогу дітям відчути себе
учасниками історичних подій, враховує те, що ефективним мотиваційним
механізмом є ігровий характер краєзнавчих занять.
Методи «діалог», «конкурс», «пошук інформації» містять ігрові
елементи, які підтримують пізнавальний інтерес, на основі якої формується
216
навчальних
годин
Заняття по
45 хв. 6
годин на
тиждень
15
вихованців
у гуртку
Середній
шкільний
вік

13. пізнавальна діяльність. Використання інтерактивних методів: створення
проблемної ситуації, «евристична бесіда», «мозковий штурм», «незакінчені
речення», «мікрофон» допомагають залучити до роботи кожну дитину, дає
змогу навчити вільно висловлювати власну думку.
Заняття-подорожі, прес-конференції, заняття-дослідження,
використання Інтернет-ресурсів, мультимедійних технологій, заняття-
змагання, диспути – це саме ті заняття, які активізують освітню діяльність
педагога і гуртківців. Існує багато прийомів опрацювання нового матеріалу:
«ажурна пилка», «спільний проект», «дискусії», «діалог», «робота в групах»,
«мікрофон», «коло ідей», «мозковий штурм», «інтерв’ювання», вивчення
випадків, або кейс-метод тощо. Кожне заняття – спільний творчий процес
педагога і вихованців, спрямований на пошуки істини. Інтерактивні
технології заохочують дітей допомагати один одному – вчитися навчаючи.
Під час узагальнення використовуються адаптовані до умов гуртка
варіанти ігор «Слабка ланка», «Брейн ринг», «Поле чудес», «Щасливий
випадок», де використовують завдання краєзнавчої тематики.
Висока активність учасників освітнього процесу на занятті досягається
через роботу в малих групах. Кожна дитина усвідомлює, що від його зусиль
залежить результат праці всієї групи. Групова робота допомагає сформувати
навички матеріалу, розвиває вміння робити висновки, висловлювати власну
думку, цінувати час.
Під час проведення лекційних занять широко використовуються
мультимедійні презентації, що дають можливість створювати інформаційний
і візуальний образ досліджуваних історичних об’єктів, здійснювати
віртуальну взаємодію вихованців з об’єктами або процесами пізнання,
відображеними на екрані, імітувати реальність за допомогою участі в
процесах, що відбуваються у віртуальному просторі. Доцільність
використання мультимедійних презентацій на занятті-конференції
обумовлена можливістю вихованців швидко проінформувати про
досліджувані ними проблеми. Безпосередньо під час проведення учнівської

14. конференції відбувається колективне обговорення значного за обсягом
самостійно опрацьованого дітьми матеріалу. Якісне представлення своїх
досліджень з певних тем подається у вигляді презентації.
Екскурсії по рідному краю є однією важливих форм розширення та
закріплення знань учнів. Екскурсії необхідно проводити в тісному
взаємозвʼязку з програмою і планом роботи гуртка. Основне завдання
екскурсії – вчити дітей не тільки розглядати, а й вивчати довкілля, знаходити
нове й цікаве у щоденному оточенні. Особливістю екскурсії є домінування
показу екскурсійного об’єктунад поясненням та розповіддю. Успіх екскурсії
залежить від її організації. Сучасна екскурсія є цілеспрямованим
ознайомленням екскурсантів із пам’ятками історії, культури, природи,
місцями історичних подій, предметами, процесами тощо під керівництвом
спеціально підготовленого фахівця – екскурсовода.
Важливим відправним моментом в організації екскурсії є дотримання її
ознак.
Рис.2. Ознаки екскурсії
Підготовку до екскурсії необхідно готувати заздалегідь. Педагогу
необхідно визначити природні, виробничі або культурні екскурсійні обʼєкти і
відповідно на них проводити екскурсії. У процесі організації і проведення
екскурсій доцільно дотримуватися етапів: підготовчого, основного,
підсумкового. Підготовчий етап включає безпосереднє складання плану
проведення екскурсії, повторення гуртківцями пройденого матеріалу, пошук
Оволодіти
уміннями і
навичками
Відчути
Почути
Побачити
Вихованці
гуртка
Педагог

15. додаткової інформації про обʼєкт екскурсії. Безпосередньо перед початком
екскурсії проводиться інструктаж, де гуртківцям необхідно пояснити, як
поводитисебе під час екскурсії, в дорозі; даються вказівки щодо проведення
самостійних спостережень і виконання певної роботи (зібрати матеріал для
колекції, зробити записи, замальовки, фотографії та ін.).
Основний етап передбачає проведення екскурсії, під час якої педагог
або екскурсовод, використовуючирізніметоди (розповідь, пояснення, бесіду,
спостереження), розкриває тему екскурсії. Бажано активізувати пізнавальну
діяльність дітей методами бесіди та спостереження, що сприяє
цілеспрямованому сприйманню обʼєкта вивчення. Для цього на початку
екскурсії необхідно дати загальну характеристику цього обʼєкта, а відтак
організувати спостереження і виконання дітьми практичних завдань.
Важливо продумати підсумковий етап екскурсії. Передусім, це бесіда
на самому обʼєкті, під час якої діти отримують відповіді на запитання, які
виникли, уточнюють певні теоретичні й практичні знання навчальної
програми з предмета;конференції – під час якої вихованці звітують щодо
виконання запропонованих раніше завдань (проектів); диспуту – під час
якого гуртківці висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;
виставки колекцій, стінгазет, малюнків, альбомів тощо.
Подальша робота проводиться на заняттях. За матеріалами екскурсії
діти можуть підготувати звіти у вигляді описів, колекцій, які згодом
експонуються на виставці. Спостереження, зроблені під час екскурсії,
доцільно використовувати на наступних заняттях, вивчаючи відповідний
матеріал.
Специфіка роботи гуртків ЦПО полягає в тому, що всі вони діють на
базах ЗЗСО району. Тому діапазон місцевих екскурсійних обʼєктів дуже
невеликий. Але наявність транспорту у закладах радикально вирішує дану
проблему. Упродовж року плануються і проводяться екскурсії в храми
Лебединщини, де вихованці дізнаються про особливості архітектури, їх
історію. Здійснюються екскурсії до інших населених пунктів району, на

16. Михайлівську цілину, Шелехівське озеро, в бібліотеки, краєзнавчий та
художній музеї.
Музейна діяльність посідає особливемісце серед інших форм освітньої
діяльності. У процесі пошукової роботи вихованці, з одного боку, пізнають
історію рідного краю, місцеві традиції, з іншого – беруть безпосередню
участь у державній справі охорони пам’яток історії та культури рідного
народу, відродженні національної та духовної спадщини.
Найбільш широко у практиці музеїв слід застосовувати бесіди.
Значення бесід у музейній педагогіці полягає в тому, що за допомогою
цілеспрямованих та уміло поставлених питань спонукати дітей до
пригадування вже відомих їм знань і стимулювати засвоєння нових шляхом
самостійних міркувань, висновків й узагальнень. У сучасних умовах однією з
найбільш перспективних форм екскурсії є екскурсія-діалог, методика якої у
кожному музеї може бути розроблена по-своєму.
Дослідник музейної педагогіки О. Караманов пропонує під час
організації практичних занять у музеї в межах словесної групи методів
використовувати ще один метод – локалізації подій (коли мова йде про
описовий характер якогось історичного факту, події, явища). У такому
розумінні це уможливлює його конкретизацію під час загального
ознайомлення з експозицією, дидактичну відповідність поставленим цілям
заняття [46, 405].
Застосування методу локалізації подій на заняттях може бути
надзвичайно ефективним при відвідуванні історичних, мистецьких музеїв,
музеїв зброї, а також музеїв неба, при розповідях вихованцям про значні
архітектурні пам’ятки рідного міста. Рекомендовано вивчення таких тем:
розвиток людини, побуту, культури у різні історичні епохи, воєнні події,
пам’ятки архітектури та їхні особливості залежно від конкретної історичної
епохи тощо. Доцільним є програвання ролей, коли діти, використовуючи
костюми, можуть відтворювати події різних історичних епох, імпровізуючи
чи готуючи заздалегідь театральні мініатюри [46, 406].

17. Практикується проведення занять безпосередньо у музеях спільно з
працівниками музеїв. У краєзнавчому музеї було проведено інтегровані
заняття з тем: «День Соборності України», «Козацькому роду немає
переводу», «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» (до дня народження
поета-романтика Михайла Петренка), «Видатні особистості рідного краю».
Особлива увага приділяється екскурсіям на підприємства, що сприяє
профорієнтації учнівської молоді. Систематично проводяться екскурсії на
швейну фабрику, завод «Укртранспневматика», ВАТ «Лебідь»,
хлібопекарню, місцевий будинок праці. Під час канікул та ІІІ оздоровчого
семестру вихованці відвідують екскурсійні обʼєкти області.
Віртуальні екскурсії дають можливість розширити рамки реальності і
відвідувати екскурсійні обʼєкти, не виходячи з кабінету, що сприяє
розширенню світогляду вихованців.
Як свідчить практика, використання мультимедійних презентацій під
час проведення практичних занять значно підвищує ефективність підготовки
дітей до проведення екскурсій. Засоби краєзнавства сприяють встановленню
зв’язків та взаємодію минулого, сьогодення та майбутнього. Важливо в
інтерпретації фактів забезпечити особистісне ставлення дитини до
краєзнавства, відобразити досвід минулого в потребах, інтересах, цінностях
сьогоднішнього дня, в мотиваційній сфері діяльності вихованців.
Пошуково-дослідницький модуль.
Приділяється увага сучасним тенденціям STEM-освіти, практичному
інструментарію, до яких можна віднести розвиток дослідницьких умінь
учнів. Доведено, що дослідницька діяльність у закладах позашкільної освіти
сприяє розвитку мислення, самостійності, самоконтролю, рефлексії,
активізує пізнавальну та творчу позицію особистості. Історичні та суспільні
дисципліни є невід’ємною частиною в системі STEM-освіти, формування
дослідницького й критичного характеру мислення майбутніх фахівців,
громадян нашої держави.

18. З огляду на зазначене, у гуртку сформовано пошукові загони
«Лебедія» та «Козачата», які діють на базі Будильського НВК. Юні
дослідники здійснюють пошук історичних документів, фактів і відомостей,
працюють з архівними документами та матеріалами. Основними методами
дослідження в гуртку є: літературний, статистичний, візуальний
(спостереження), картографічний, анкетний, описовий і метод польових
досліджень.
У процесі дослідницької діяльності організовуються зустрічі та
бесіди з учасниками історичних подій, що мають велике освітнє і виховне
значення для дітей і є цінними історичними джерелами.
Рис. 3. Методи дослідження
На засіданні гуртка діти систематизовують і узагальнюють зібрану
інформацію та досліджують краєзнавчий матеріал про історію рідного краю.
Усі записи оповідань, дані, отримані з листування, а також архівні та музейні
документи, спостереження, зібрані під час експедицій, фотографуються,
документально обробляються, систематизуються і за допомогою
мультимедійних засобів досить ефективно демонструються вихованцям під
час проведення різноманітних занять і виховних масових заходів.
Юні дослідники працюють у малих групах, презентують на заняттях
спеціальні вправи, завдання, перекази, в яких є матеріал, зібраний під час

19. пошукової роботи, представляючи записані ними місцеві приказки,
прислів’я, бувальщини, легенди, казки.
Вихованці збирають спогади очевидців Другої світової війни на
Лебединщині, відвідують місця загиблих воїнів, проводять екскурсії до
меморіалу Слави, ведуть переписку з рідними воїнів, які загинули на
території Лебединщини.
Традиційним стало привітання ветеранів сувенірами, листівками,
виготовленими гуртківцями власноруч; допомога ветеранам по
господарству, відвідування інвалідів війни, впорядкування братської могили
села Будилка.
Особливе місце в роботі гуртка приділяється експедиціям, що
передбачають проведення досліджень, вивчення історії і культури певної
місцевості, її природних багатств тощо. Експедиція – форма туристично-
краєзнавчої роботи, що передбачає проведення певних наукових досліджень
[14]. Від походів вона відрізняється більшим обсягом роботи і складністю
завдань, що вимагає стараннішої підготовки учасників. В організації і
проведенні експедицій переважає дослідницька робота, виконання якої
передбачає вивчення спеціальних методик, засвоєння теоретичних знань і
вироблення практичних навичок дослідження певних явищ і подій краю
(історичних, літературно-мистецьких, етнографічних, археологічних,
геологічних та ін.). Правильно спланована експедиція сприяє формуванню
базових компетентностей вихованців. Слід зазначити, що експедиції
вважаються більш складною, порівняно із звичайними екскурсіями, формою
туристсько-краєзнавчої роботи, тому до участі в експедиції залучаються
вихованці старших класів, що мають певний досвід туристично-екскурсійної
роботи і виявили підвищений інтерес до простих науково-краєзнавчих
досліджень.
Юні краєзнавці – активні учасники обласних етапів Всеукраїнських
експедицій «Моя земля – земля моїх батьків», «Красаі біль України», «Моя
Батьківщина – Україна», «Історія міст і сіл України», тощо.

20. Результати пошуково-дослідницької діяльності педагога і вихованців
гуртка висвітлювалися під час фотовиставок «Моє село – перлина України»,
«Архітектура Лебединщини», участі в районних, обласних, всеукраїнських
історико-краєзнавчих експедиціях: «Моя Батьківщина – Україна», «Історія
міст і сіл України», краєзнавчої конференції «У світі краєзнавчих
відкриттів».
За наслідками пошукової діяльності члени загону видали брошури
«Подвиг заради життя», «Партизанськими стежками», «Пам’ять, обпалена
війною», «Свідок давнини, перлина староукраїнської архітектури –
Успенський собор», «Святиня Лебединщини – Воскресенська церква»,
«Вознесенська церква», «Трагічна доля козаків на Лебединщині».
Організаційно-масовий модуль.
Важливою і необхідною ланкою роботи в гуртках туристсько-
краєзнавчого напряму щодо формування національної свідомості
вихованців є правильно спланована організаційно-масова діяльність.
Основою організаційно-масових заходів є зібрані краєзнавчі матеріали,
відомості, перекази, легенди, народні обряди, про які діти дізналися від
старожилів. Матеріали збираються упродовж навчання в гуртку і на основі
них складаються сценарії заходів.
Конференція, як масова форма організації освітнього процесу,
передбачає присутність в одній аудиторії вихованців, які обʼєднані однією
метою – вирішення певної теоретичної чи практичної проблеми.
Вихованці гуртка активні учасники районної конференція «Герої
сучасності серед нас» під час якої юні пошуковці презентують свої власні
реферативні роботи про учасників операції об’єднаних сил, волонтерів.
Було досліджено життєвий шлях волонтера Сумщини В. Щеглова та
земляків С. Мякотіна, В. Колодяжного, І. Іщенко, В. Макарського та інші.
Під час обласної краєзнавчої конференції було презентовано пошуково-
дослідницькі роботи «Духовна скарбниця архітектури – Миколаївська

21. церква», «Перлина українського козацтва – село Межиріч», «Святиня
Лебединщини – Воскресенська церква».
Аналіз практики переконливо підтвердив, що особливо важливою
формою роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є змагання. Основною
метою змагань є представлення пізнавальних, творчих, спортивних,
туристичних та інших досягнень, визначення найсильніших вихованців і
команд. Змагання викликають живий інтерес у дітей, сприяють піднесенню
загального тонусу життя колективу. У змаганнях здебільшого мають
виступати кілька колективів, команд, що борються за досягнення вищих
результатів з певного виду діяльності. При цьому можуть бути і
індивідуальні змагання та конкурси між дітьми. Серед них варто проводити
змагання юних туристів, краєзнавців з орієнтування, пішохідного туризму
тощо.
Однією з форм масової роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є
конкурси. Вони допомагають дітям перевірити здібності, оцінити свої
можливості, тим самим сприяють виборужиттєвого шляху, виховують волю,
витримку, характер. Серед них – природоохоронні конкурси «Наш дім -
природа», «Мій рідний край – моя земля», «Український віночок», тощо.
Важливими формами роботи в туристсько-краєзнавчих гуртках є
походи, експедиції. Серед краєзнавчих, туристичних експедицій доцільним є
проведення таких «Моя земля – земля моїх батьків», «Шляхами рідного
краю», «Заповідними стежками рідного краю», «У пошуках минулих сторіч»,
«Звичаї, ігри та забави мого краю», «Старовинні художні ремесла та одяг
мого краю», «Культурна спадщина», «Моя Батьківщина – Україна», «Історія
міст і сіл України» тощо.
Традиційним є проведення народознавчих свят: «Покрова,
покровонька, покрий мою головоньку», «Щедрівочка щедрувала»,
«Різдвяний передзвін», «Як зима з весною зустрічалися»; виховних заходів
національно-патріотичного спрямування: «Козацькому роду немає
переводу», «Соборна Україна»; пізнавально-розважальні програми «День

22. святого Миколая», «Ось недалечко червоне яєчко». Вихованці гуртків є
постійними учасниками районної дитячо-юнацької військово-патріотичної
гри «Сокіл» («Джура»).
Модуль інновацій.
Сучасні тенденції розвитку освітнього процесу висувають перед
педагогами-позашкільниками нові завдання, спонукають шукати нові
підходи до здійснення освітньої діяльності. Інноваційні педагогічні
технології є необхідною умовою для росту професійної майстерності
педагога-позашкільника.
Одним з актуальних напрямів модернізації та інноваційного розвитку
освіти виступає STEM-орієнтований підхід до навчання, що сприяє
формуванню стійкої мотивації у вивченні дисциплін, на яких ґрунтується
STEM-освіта. STEM навчання завжди передбачає використання
інформаційно-комунікаційних технологій. Використання ІКТ забезпечує
вихованцям можливість працювати в єдиному інформаційному просторі,
вільно обмінюватися різноманітними інформаційними матеріалами завдяки
використанню таких інформаційно-комунікаційних технологій мережі
Інтернет, як форум, електронна пошта, пошукові системи, тематичні
каталоги, освітні портали, Вікі, блоги.
Технології створення та розпізнавання QR-кодів можна віднести до
елементів мобільного інформаційно-освітнього середовища. Мобільне
навчання є доступним для учнів. Актуальним є впровадження в позашкільну
освіту підходу BYOD (Bring Your Own Device) – «прийди зі своїм
пристроєм». Практично будь-який мобільний пристрій легко розпізнає і
розшифровує інформацію, закодовану за допомогою QR-коду. QR-код
зчитується спеціальним додатком, встановленим на мобільний телефон.
Використання QR-кодів на заняттях гуртка активізує навчальну діяльність
вихованців, водночас дає змогу педагогу використовувати нові види
пошуково-пізнавальних завдань. Роботу з пошуку відповідної інформації в
мережі Інтернет, створення QR-кодів, що містять посилання на веб-сторінки

23. з корисноюінформацією доцільно проводити спільно з дітьми, або доручати
їм виконання завдання в якості самостійної роботи.
На заняттях гуртка було створено карту «Екскурсійні обʼєкти
Лебединщини». Позначки про відвідані екскурсійні обʼєкти у вигляді QR-
кодів розмістили на карті місцевості з посиланням на фотозвіт. Проведено
QR-квест «Таємний код рідної землі», під час якого усі завдання вихованці
отримували, зчитуючи QR-коди.
У контексті розвитку нових освітніх технологій особливе місце
посідають квест-технології, як засіб максимального наближення особистості
до реального життя та залучення її до розв’язання конкретних завдань у
просторі міжособистісного та ділового спілкування і співпраці. Квест
дозволяєрозвиватиактивне пізнання на заняттях, сприяє розвитку мислення,
допомагає долати проблеми та труднощі, а саме: вирішити, розплутати,
придумати, уміти застосовувати свої знання на практиці у нестандартних
ситуаціях, тобто актуалізувати знання, вчить мислити логічно, розвиває
інтерактивні здібності.
Під час квесту команди вирішують логічні завдання, здійснюють
пошук на місцевості, будують оптимальні маршрути переміщення, шукають
оригінальні рішення користуючись так званими «підказками».
Практикується проведення народознавчих, краєзнавчих, туристичних
квестів, які базуються на місцевому матеріалі. Щоб зацікавити дітей,
пробудити у них інтерес до вивчення історії рідного краю, його звичаїв та
обрядів розроблено цикл квестів «Покрово, Покровонька», «Шляхами
козацької слави», «Україно! Ти для мене диво», «Покрова – свято козаків»,
«У моєму серці Україна».
Квест дозволяє дітям не тільки більш широко ознайомитися з
історичними об’єктами рідного міста, а й розвивати асоціативне мислення,
творчість, спонукає до прийняття креативних рішень, формує навики
спільної діяльності учнів, пробуджує інтерес до предмета.

24. Під час проведення квестів широко застосовуються інформаційно-
комунікаційні технології. Використання ІКТ як засобу формування знань і
візуалізації інформації про предметний світ дозволяє педагогові
оптимізувати зміст квестів, модернізувати методи та форми організації
освітньої діяльності, забезпечити високий науковий і методичний рівень
навчання та виховання, підвищити ефективність і якість надання освітніх
послуг.
Сторітелінг – один з найбільш продуктивних сучасних методів
навчання. Унікальність використання цього методу на заняттях краєзнавства
полягає в тому, що реальні історії, які відображають життя, розповідають
безпосередньо очевидці подій. Емоційно насичені зустрічі з місцевим
краєзнавцем, письменником Борисом Ткаченком, волонтером, воїном-
інтернаціоналістом, бардом Володимиром Щегловим назавжди
запам’ятаються дітям.
Використання в позашкільній практиці методу проектів навчає дітей
самостійно думати, знаходити і вирішувати проблеми, використовуючи для
цього знання з різних галузей. Діти набувають здатності прогнозувати
результати, можливі наслідки різних варіантів рішення, уміння
встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.
Було розроблено низку соціально-освітніх проектів, спрямованих на
вивчення культурної спадщини рідного краю, духовного збагачення та
розвитку поваги, любові до своєї малої Батьківщини: «Історична спадщина
Лебединщини», «Втрачені святині», «Граючись – вивчаємо», «Архітектурні
споруди – відбиток історії Лебединщини». Результати реалізації проектів:
розробка інтелектуальних ігор з використанням комп’ютерних технологій
«Знавці рідного краю», «Найрозумніший», підготовка краєзнавчого лото
«Наш рідний Лебединий край», участь у районних та обласних конкурсах,
експедиціях туристсько-краєзнавчого напряму.
У процесі роботи над проектами, діти узагальнюють, аналізують,
систематизують інформацію за обраною проблемою, критично оцінюють

25. історичні події та діяльність видатних особистостей на основі
альтернативних поглядів. Захист проекту з використанням мультимедійної
презентації дає можливість гуртківцям самостійно вибудувати систему
арґументів і доказів, зробити аргументовані висновки, унаочнити дані
експериментальної і дослідної роботи, продемонструвати результати роботи
над проектом.
У закладі позашкільної освіти був реалізований довгостроковий
проект «Нас багато – Україна в нас одна». Вихованці гуртків з педагогом
ініціювали проведення низки соціомобів та артмобів у підтримку наших
воїнів-захисників, акції «Ми за мирне чисте небо», «Діти України – за мир!»
на базі Будильського НВК. Діти виготовили голубів миру, які стали
емблемою соціомобу. Свої побажання разом з голубами миру відправили
воїнам-захисникам, що знаходяться у зоні АТО.
Вихованці стали переможцями обласної краєзнавчої експедиції
учнівської молоді «Сумщина в міфах і легендах», що була організована у
межах обласного проекту «Голос крові: ми – українці».
Реалізовуючи обласний соціально-освітній проект «Кожна дитина має
право» педагог разом з вихованцями взяли участь у районному челенджі
«Архітектурні споруди – відбиток історії Лебединщини», що було
організовано у соцмережі Facebook у групі «Районний будинок дитячої та
юнацької творчості» та екскурсійно-краєзнавчому стартапі «Архітектурні
спороди – відбиток історії Лебединщини».
Модуль К-взаємодії.
Розширення освітнього середовища як результат співпраці з закладами
освіти, культури, підприємствами, громадськими організаціями є складовою
процесуальних інновацій.
Важливою складовою роботи гуртка є колективна взаємодія з
установами, громадськими організаціями, бібліотеками, музеями, архівами,
місцевими краєзнавцями, батьківською громадськістю.

26. Діяльність гуртка ведеться у тісній співпраці з Будильським ЗЗСО, на
базі якого проводяться заняття гуртка та ІІІ оздоровчий семестр відповідно
до укладеної угоди між адміністрацією ЦПО та Будильського НВК.
Вихованці гуртка – учасники культурно-мистецького та громадського
життя села Будилка завдяки тісній співпраці з Будильською сільською радою,
сільським клубом, бібліотекою.
Упродовж багатьох років простежується ефективна взаємодія з
сектором молоді та спорту. Педагог та вихованці гуртка активно
включаються у проведення районних заходів: свято Масляної, конкурсу
«Козацькі забави», дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл»
(«Джура»), соціомобу «За здоровий спосіб життя».
У співпраці з відділом освіти, сектором молодіта спорту та педагогами
ЗЗСО проводяться практичні семінари для кураторів дитячо-юнацької
військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), керівників туристсько-
краєзнавчих команд.
Для студентів КЗ СОР «Лебединський педагогічний коледж імені
А.С. Макаренка» проводяться показові заняття гуртка та виховні заходи.
У тісній взаємодії з науковими співробітниками районного
краєзнавчого музею ведеться пошуково-дослідницька робота, проводяться
інтегровані заняття, екскурсії, виховні заходи.
Налагоджене соціальне партнерство з батьками вихованців. Батьки
запрошуються на відкриті заняття, залучаються до організаційно-масової
роботи гуртка.
Саме така колективна взаємодія усіх учасників освітнього процесу
забезпечує розвитокактивності та групової взаємодії у формуванні активної
життєвої позиції та національної свідомості підростаючого покоління.
Висновки.
Отже, вищезазначене дає підстави для твердження про те, що
проблема формування національної самосвідомості залишається однією з
найбільш важливих у суспільстві, доки існує держава чи йде процес

27. державного формування. Метою національного виховання є формування
національної свідомості майбутніх громадян – патріотів своєї Батьківщини.
Краєзнавство – багатогранна освітня, пошуково-дослідницька,
організаційно-масова, інноваційна діяльність учасників освітнього процесу;
важливий засіб формування національної свідомості.
У системі роботи педагога за туристсько-краєзнавчим напрямом
позашкільної освіти важливим є створення інноваційного освітнього
простору у мікросоціумі, збагачення змісту, осучаснення форм і методів
краєзначої роботи що сприяє розширенню знань вихованців, підвищенню
їх мотиваційної спрямованостіна навчально-творчувзаємодію; формує в них
практичні вміння і навички розв’язання освітніх завдань за обраним
профілем позашкільної освіти.
Матеріали з досвіду роботи можуть бути використані в роботі
керівників гуртків краєзнавчого напряму, культорганізаторів закладів
позашкільної освіти, педагогів – організаторів закладів загальної середньої
освіти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бех І.Д. Виховання особистості: у 3 кн. – Кн. 1: Особистісно орієнтований
підхід: теоретико-технологічні засади/ І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – 278 с.
2. Боровская О.Р. Использование интерактивных форм обучения в
украинской школе // Преподавание истории в школе. – 2001. – №4. – С.70-
71.
3. Вітвицька С.С. Проблема формування національної свідомості
особистостіу педагогічній спадщині видатних українськихпедагогів / С.С.
Вітвицька // Педагогічні науки. Вісник Житомирського державного
університету. – Житомир, 2014. – Вип.4 (76). – С. 34-38.
4. Всеукраїнська спілка краєзнавства: [матеріали та документи]. – К.: Рідний
край, 1997.

28. 5. ГолодюкЛ. Як навчити учнів спілкуватися на уроці // Рідна школа. – 2001.
– №9.
6. Державна національна програма «Освіта (Україна XXI століття)» – К.:
Компас,1992. –70 с.
7. Жадан В.І. Як вивчати свій край / В.І. Жадан, Б.В. Пічугін, Ю.І.
Федченко. – Київ: Радянська школа, 1985.
8. Іванова Л.І., Єрмолова В.М. Фізкультурні свята / Л.І. Іванова,
В.М. Єрмолова – К.:Торгсін Плюс, 2008. - 176с.
9. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. Посіб.
Уклад.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: А.Н.Н., 2002. – 136 с.
10. Каптерев П.Ф. Педагогічний процес. Історія російської педагогіки /
П.Ф. Каптерев – Пг.: Земля, 1915.
11. Коваль Г.В. Формування патріотизму – важливий чинник соціалізації
молодіУкраїни на сучасномуетапі політичного процесу : дис. канд. політ.
наук : 23.00.02 / Г. В. Коваль. – Миколаїв, 2007. – 208 с.
12. Ковбасенко Л.І. Організаційно-педагогічні основи діяльності сучасного
позашкільного закладу / Л.І. Ковбасенко– К.: ІЗМН, 2000 – 53 с.
13. Концепція національно-патріотичного виховання молоді // Інформ. зб.
Міносвіти України. – К., 2009.
14. Костриця М.Ю. Становлення організаційних форм українського
географічного краєзнавства // Географія та основи економіки в школі. –
2005. –№ 3. –С 39-42.
15. Костриця М.Ю. Туристсько -краєзнавчароботав школі / М.Ю.Костриця –
Радянська школа, 1985.
16. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук, збірник. – К.:
Академія, 2003. – 232 с.
17. Крачило М.П. Навчальний посібник / М.П.Крачило. – К.: Вища школа,
1994.
18. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм / М.П. Крачило – К.: Вища школа,
1994.

29. 19. Лемківський К. Роль традицій у національно-патріотичному вихованні
студентської молоді/ К. Левківський, В. Ряшко // Вища школа. – 2011. – №
11. – С. 15–28.
20. Литвин О. Формування національної свідомості – пріоритетне виховне
завдання / О. Литвин // Вища освіта в Україні. – 2005. – №3. – С. 92–97.
21. Мальцев А.Ю. Використання козацьких традицій у патріотичному
вихованні майбутніх офіцерів-прикордонників / А.Ю. Мальцев // Збірник
наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби
України. Серія: педагогічні та психологічні науки / [гол. ред. В.В. Райко].
Хмельницький: Видавництво НАДПСУ, 2013. – № 3 (68). – С. 140–148.
22. Минделевич С. Пора в поход / Минделевич Є. – М.: Молода гвардія, 1985.
23. Москалець В.П. Психологічне обґрунтування української національної
школи. / В.П. Москалець – Львів: Світ, 1994. – 120 с.
24. Науменко Р.А., Ковбасенко Л.І. Інноваційні процеси у позашкільних
закладах. – Рідна школа, – 2000, №7. Освітні технології. / За ред.
О.М.Пєхоти. – К. – 2002. – 255 с.
25. Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року.
26. Павлова Л. Нові підходи до організації навчально-виховного процесу у
позашкільних навчальних закладах // Позашкільний вісник. – 2004. – № 2.
– С. 2.
27. Позашкільна освіта в Україні: навч. посіб. [за ред. О.В. Биковської]. – К.:
ІВЦ АЛКОН, 2006.– 224с.
28. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія і
практика / О. Пометун, Л. Пироженко – К., 2002. – 136.
29. П’ятакова Г. П. Сучасні педагогічні технології та методика їх
застосування у вищій школі: навч-метод. посіб. для студентів та
магістрантів вищої школи / Г. П. П’ятакова, Н. М. Заячківська. – Львів:
Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55 с.

30. 30. Руденко Ю.Д. Концепція формування національної свідомості і
самосвідомостіособистості[Текст] / Ю.Д. Руденко// Освіта. – 1998. – 4-11
листопада (№ 67). – С. 3. Савченко
31. М.А. Методические рекомендации по организации спортивно-
оздоровительной работы / М.А. Савченко, В.X.Соболева– Одесса, 1994.
32. Самолюк Г. Не забувати про душу дитини / Г. Самолюк– Шкільний світ,
№5, 2007.
33. Соловей М.В. Шкільна географія і краєзнавство упедагогічній спадщині
Софії Русової //Географія та основи економіки. – 2001. –№ 1. – С. 33-34. –
№1.
34. Сухомлинський В.О. Народження громадянина / В.О. Сухомлинський –
М.: Мол.гвардія, 1979. – 335 с.
35. Технологічний підхід до підготовки майбутніх вчителів: матеріали 111
Міжнародної конференції [«Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та
практика – 2006»]. (Дніпропетровськ, 16-30 червня 2006.) / О.А. Комар. –
Дніпропетровськ. – С.37-40.
36. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і культури. Досвід.
Проблеми. Перспективи.– К.: Рідний край, 1994. – с.19.
37. Ушинський К.Д. Про народність в громадському вихованні /
К.Д. Ушинський // Вибрані педагогічні твори: В 2-х т. – Т.1. – К.: Рад.
школа, 1983. – С. 99.
38. Франко І.Я. Галицьке краєзнавство // І.Я. Франко Твори у 50-ти томах. –
К., 1986. – Т. 46. – Кн. 2. – С. 116–150.
39. Формування патріота в вимірі революції гідності та пріоритетів «Нової
школи»: збірник статей учасників 1-го Всеукраїнського круглого столу з
он-лайн трансляцією, 16-17 лютого 2017 року / Редактори С.В.
Драновська, Л.М. Чхайло. Електронне науково методичне видання –
Суми: КЗ СОІППО, 2017. – 401с.

31. 40. Чупрій Л.В. Патріотичне виховання молоді в контексті забезпечення
гуманітарної безпеки держави // Стратегічні пріоритети (Національний
інститут стратегічних досліджень). – № 2 (19). – 2011. – С. 67–72.
41. Шандор Ф. Національна ідея як осердя національної свідомості /
Ф. Шандор // Вища освіта України. – 2011. – № 3. – С. 21–26.
42. Шандор Ф. Основні етапи становлення національної свідомості / Ф.
Шандор // Вища освіта України. – 2011. – № 4. – С. 17–21.
43. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і
методика. – К.: Партнер, 1997. – 193с.
44. Goals of Democracy. A Problems Approach // Samuel P. McCutchen, George
L. Fersh., Nadine I. Clark. The Macmillan Company / New York. A Division of
The CrowellCollier Publishing Company, the USA. – 1962. – 664 p.
Інтернет ресурси
45. Бех І.Д. Програма НУШ у поступі до цінностей [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://ru.calameo.com/read/004064295569365eba3d5.
46. Воронович В.М. Музейная педагогика [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://academy.edy.by/ detalist/departaments/ uumr_soprOSO/
47. Lawson Kay. The Human Polity.A Comparative Introduction to Political
Science.The Fourth Edition. Houghton Mifflin Company. Boston. New York,
1997. – 580 p.
48. Концепція позашкільної освіти та виховання – Головна сторінка
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:res.in.ua/koncepciya-pozashkilenoyi-
osviti-ta-vihovannya.ht...
1. Нова українська школа | Міністерство освіти і науки України
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: //mon.gov.ua/ua/tag/nova-
ukrainska-shkola
50. Савицька О.В. – 4. Етнопсихологія. Національна свідомість та її складові.
Національна свідомість [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

32. https://westudents.com.ua/glavy/76837-4-natsonalna-svdomst-ta-skladov-
natsonalna-samosvdomst.html.
51. Слука В. Українська національна свідомість – основа буття нації
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://vzhovkvi.com/kultura/ukrajinska-natsionalna-svidomist-osnova-buttya-
natsiji.html.